Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України
Проаналізовано деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України, її сучасний стан та перспективи. Проведен анализ некоторых особенностей реализации государственной этнонациональной политики в Украине, ее современное положение и перспективы. In this article analizes some speci...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63763 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України / С.А. Асланов // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 675-678. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859811735143186432 |
|---|---|
| author | Асланов, С.А. |
| author_facet | Асланов, С.А. |
| citation_txt | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України / С.А. Асланов // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 675-678. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Проаналізовано деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України, її сучасний стан та перспективи.
Проведен анализ некоторых особенностей реализации государственной этнонациональной политики в Украине, ее современное положение и перспективы.
In this article analizes some specific realization of etnonational governmental policy of Ukraine, hality and perspectives.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:19:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
С. А. АСЛАНОВ. ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ
ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Про аналізо ва но де які особ ли вості ре алізації дер жав ної ет но національ ної політи ки
Ук раїни, її су час ний стан та пер спек ти ви.
Ключові слова: ет но національ на політи ка, ет но національні відно си ни, ет но-
національ на без пе ка, ет но політичні конфлікти.
Про ве ден ана лиз не ко то рых осо бен но с тей ре а ли за ции го су дар ст вен ной эт но на ци-
о наль ной по ли ти ки в Ук ра и не, ее со вре мен ное по ло же ние и пер спек ти вы.
Ключевые слова: эт но на ци о наль ная по ли ти ка, эт но на ци о наль ные от но ше ния,
бе зо пас ность в сфе ре эт но на ци о наль ной по ли ти ки, эт но по ли ти че с кие кон флик ты.
In this article analizes some specific realization of etnonational governmental policy of
Ukraine, hality and perspectives.
Keywords: etnopolicy, etnonational relations, etnonational security, etnopolicy conflicts.
Аналізуючи особливості етнонаціональних політик незалежних країн, які
виниклипіслярозпадуСРСР, вітчизняний етнополітологК.Вітмандійшоввис-
новкупроіснуванняпевнихмоделейетнонаціональноїполітики.Цімоделівтілю-
ютьхарактернірисиетнонаціональноїполітикикожноїкраїни1.Цієютеоретико-
методологічною основою можна скористатися і під час аналізу особливостей,
проблемтавикликіввукраїнськійетнонаціональнійполітиці.Дослідникпомітив,
щоврезультатірозпадуСРСРвсікраїниуспадкувалинизкуміжетнічнихтаетно-
політичних проблем, які гостро постали вже у перші роки їх незалежності.
Політичнимелітамкожної країнидовелося самостійновідповідатиці виклики,
якізалишивуспадокСРСРвнаслідокздійсненнянезбалансованоїетнонаціональ-
ноїполітики.
ЯкстверджуєО.Кривицька,саменаціональнепитаннязруйнувалонаддержа-
ву,аджеїїкерівництвооднієюрукоювирощувалоновуісторичнуетноспільноту
підназвоюрадянськийнарод,а іншоюштучноформувалосоціалістичнінації2.
Офіційна державна влада реалізовувала унікальну етнонаціональну політику
культивування етнонаціоналізму. За твердженням дослідниці, найбільшою
помилкоюкомуністичногорежимубулоствореннятериторіальнихадміністратив-
ниходиницьзанаціональноюознакоютам,деїхнеіснувало.
Новостворенимдержавамдовелосяне лише вирішуватипроблеми, які їм у
спадок залишив Радянський Союз, а й відповідати на нові виклики. Етно-
політичні суперечності накладалися на типові проблеми перехідного періоду –
економічні кризи, рецидиви впровадження демократичних реформ, соціальну
напруженістьтапошукивирішенняпроблемменшиннимиетноспільнотамишля-
хом політизації етнічності3. Більшість пострадянських країн впроваджували
демократичнімеханізмизнуля,багатьомзнихтакіневдалосявідійтивідавто-
ритарної моделі управління. Слід наголосити,що етнонаціональна політика за
авторитарнихрежимівсуттєвовідрізняєтьсявідетнонаціональноїполітики,яка
впроваджується в країнах з демократичнихшляхом розвитку.Окремі держави,
зокрема балтійські вирішували етнонаціональні проблеми недемократичними
методами,обстоюючидемократичнихшляхрозвиткутаінтеграціюкраїндоЄС.
Однаквонивзялишвидкийкурснажорсткіекономічніреформи, і врезультаті
675Юридичні і політичні науки
© АС ЛА НОВ Стел лас Ан ти по вич – кандидат політичних наук, доцент кафедри
політологіїУжгородськогонаціональногоуніверситету
інтегрувалисядоєвроспільноти.
Нерівноправнестановищеросійськоїменшиниунихкомпенсувалосявисоким
рівнем розвитку та стандартами життя, яке надає громадянам членство в ЄС.
Однак,якпишеК.Вітман,застосуваннянезбалансованоїмоделіетнонаціональної
політики спричинило появу інших проблем, зокрема загострення міжетнічної
напруги, маргіналізацію національних меншин. Дослідник, аналізуючи моделі
етнонаціональнихполітикпострадянськихкраїн,наосновіїхособливостейнавіть
дав кожній з ним окрему назву.Модель етнонаціональної політики балтійських
країнотрималаназву«моделіетнонаціональногосамозахисту»,оскількивїїосно-
вубулопокладенозавданнявідновленнядоволінизькоїчастититульногоетносу,
щовважалосяголовноюзагрозоюетнополітичнійбезпецідержави4.Їїсутьполя-
галавнапрацюваннічіткихкритеріївналежностідоспільноти,щоототожнюється
з титульним етносом і передбачає формування держави однієї нації. Жорстка
модельдискримінаціїменшиннихетносів,сталамеханізмомзбереженнявласної
ідентичності,самобутності,мови,культуриішвидкоговідродженнядержави.
ЯкстверджуєК.Вітман,одразупіслятого,якдомінуваннятитульногоетносу
у всіх сферах життя було відновлено, зникла потреба в жорсткій, недемокра-
тичній, безкомпромісній моделі етнонаціонального самозахисту, і балтійські
країниперейшлидобільшдемократичноїмоделіінтеграціїменшинусуспільство.
Тим не менше застосування недемократичних механізмів вирішення етно-
національних проблем призвело до появи нових викликів – загострення
міжетнічноїнапруги,маргіналізаціїнаціональнихменшин.
Україна,якнезалежнадержаваобралабільшдемократичну–плюралістичну
модель. Проголошення в Україні на конституційному рівні людини найвищою
соціальноюцінністю,суттєверозширенняколаїїосновнихправісвобод,атакож
визнання їх забезпечення головним обов’язком держави обумовили потребу
вироблення оптимальної моделі міжнаціональних відносин і правових засад
реалізаціїдержавноїетнонаціональноїполітики5.
Україна не могла собі дозволити асимілювати меншини не лише тому, що
обраладемократичнийвекторрозвиткувтомучисліветнонаціональнійполітиці,
якийполягаєудотриманніправменшинназбереженнявласноїсамобутностіта
саморозвиток,айзоглядунате,щосусіднікраїни,якімаютьдоситьвпливові
діаспоривУкраїні,почалиставитипідсумнівналежністьїїтериторій.Зокрема,
Російська Федерація досить довго не могла змиритися з втратою Кримського
півостровапіслявиходуУкраїнизСРСР.Сусіднякраїнанеодноразовопіднімала
питанняналежностіАРКдоУкраїни,втомучислінаміжнародномурівні.Тери-
торіальніпретензіїмаєдоУкраїниісусідняРумунія,нанеофіційномурівнізаяв-
ляючи, що окремі регіони України становлять частину румунської території.
ЙдетьсяпроПівнічнуБуковинутаПівденнуБессарабію,якіпевнийчасвходили
доскладуРумунії.
Українські політики воліли і воліють не помічати цих викликів. Однією з
особливостеймоделіетнонаціональноїполітикиУкраїниєте,щовонаповністю
ігноруєподібнізагрозиетнополітичнійбезпецікраїни.Відповіднодотеоріїетно-
політології,етнонаціональнаполітикадержави,зацікавленоїузбереженнясвоєї
територіальноїцілісності,міжетнічноїзлагодивкраїні,уникненняміжетнічних
таетнополітичнихконфліктівмаєбутивпершучергунаціленананейтралізацію
найбільшзагрозливихвикликівзаучастюетнічногофактору.Об’єктамипідвище-
ноїувагиетнонаціональноїполітикимаютьбутипотенційніпричиниміжетнічних
та етнополітичних конфліктів, етнотериторіальні претензії сусідніх держави, їх
політиканатериторіїкраїни,зокремаспробивикористанняменшинидлятиску
676 Держава і право • Випуск 53
на внутрішній та зовнішній політичний курс держави6. За наявності подібних
загроз, регулювання міграційних та демографічних процесів, етнокультурних
відносин,формуванняєдиноїнації,мовнаполітикавтрачаютьпріоритетне зна-
чення.
Достатньонавеститриприклади,якідемонструютьнедієздатність,тотальну
застарілість та потребу модернізації законодавчої бази, яка обслуговує етно-
національнуполітикуУкраїни.
Приклад№1–відсутністьпроцедуринабуттягромадянами,які ідентифіку-
ютьсебеякпредставниківнаціональноїменшини,цьогостатусу.Наявнупробле-
мунайвдалішеілюструєрусинськепрагненнядосамовизначення.Офіційноруси-
ниналежатьдоетнографічнихгруп,котрієчастиноюукраїнськогоетносу,тобто
українцями,які,внаслідокособливостейісторичногорозвиткутагеографічного
розселення, різняться певними рисами традиційно-побутової культури.
Відповідно,нанихнепоширюєтьсямасивнаціональноготаміжнародногозако-
нодавства,якийзахищаєправанаціональнихменшин.Однак,русининаполяга-
ютьнатому,щовониєнаціональноюменшиною.Представникиетноспільноти
стверджують,щовладапорушуєст.1ЗаконуУкраїни«Пронаціональніменшини
вУкраїні».
Однакукраїнськимзаконодавствомневрегульованопорядоквизначеннямен-
шин.Немаєйлегітимізованогоканалу,якиймаєпройтиетносдлятого,щоббути
внесеним до переліку національних меншин. При цьому повністю ігнорується
той факт, що етноспільноти перебувають у безперервному процесі етногенезу.
Більше того, вУкраїні не існує органу державної влади до повноважень якого
належить «офіційне визнання національних меншин». ЗаконодавствомУкраїни
також не передбачено ведення реєстру національних меншин і немає жодного
нормативно-правовогоакта,якиймістивбиофіційнийпереліквизнанихвУкраїні
національнихменшин.
Приклад№2–недієздатністьокремихінститутівзахиступравнаціональних
меншин,передбаченихукраїнськимзаконодавством.Більшістьукраїнськихетно-
політологівпереконані,щоголовнапроблемаполягаєутому,щожоднаменшина
не може скористатися правом на національно-культурну автономію через
відсутністьпрописаноїузаконодавствіпроцедуриїїформування.НКАсправед-
ливо зараховують до політико-правових інститутів, які фігурують у законо-
давстві, але не працюють на практиці через недосконалість законодавчої бази.
Безумовно,позиціящодотого,щозаконодавчеформулюванняправанаціональ-
нихменшиннанаціонально-культурнуавтономіюпотребуєякісногооновлення,
слушна.Найближчимчасомзаконодавцімалибврегулюватипроцедурузапрова-
дження та принципи функціонування національно-культурних автономій
національнихменшин.ВУкраїніпроживаєблизько130меншиннихетноспільнот,
більшістьзякихрозселенідисперсноіНКАабоекстериторіальнаавтономія,яка
дієнатериторіївсієїдержави,ідеальновідповідалабзадоволеннюїхетнокуль-
турнихпроблем.
Приклад №3 неспроможність чинної законодавчої бази запобігти проявам
нетолерантності та ксенофобії. Міжнародні інституції неодноразово звертали
увагунацюпроблему,пропонуючиУкраїніпосилитивідповідальністьзазлочини
наґрунтіетнічної,національної,расовоїворожнечі.ВЄСстурбованідинамікою
зростанняінцидентіввУкраїнізнасиллямнадіноземцями,щоможутькваліфіку-
ватисяякрасованетерпимістьчиксенофобія.Найбільшийподивузахіднихкраїн
викликає байдужа реакція на подібні злочини з боку правоохоронних органів
України.Правоохоронніорганиідосіволіютьуникатирасовогоабонаціонально-
677Юридичні і політичні науки
гофакторунавітьтам,деїхдоведеннянепотребуєдоказів.Головнимінструмен-
томборотьбизізлочинаминаґрунтіетнічноїаборасовоїворожнечізалишається
ст.161КримінальногокодексуУкраїни,якапрактичнонезастосовуєтьсясудами
зоглядунанеспроможністьдовестиумисністьдійправопорушника.Європейська
комісія проти расизму й нетерпимості Ради Європи неодноразово закликала
українську владу вдосконалити захист від дискримінації людей неукраїнського
походження, які проживають в Україні. Зокрема, Комісія рекомендувала
українській владі внести поправки доКримінального кодексу, які сприятимуть
переслідуваннюзазакликидорасовоїворожнечітаксенофобії.Однакукраїнські
законодавці не змогли навіть зняти очевидні суперечності, які перешкоджають
застосуваннюцієїстаттівсудочинстві,такіякнеобхідністьдоведенняумисності
дійтазорієнтованістьназахистлишегромадянУкраїни.У2009роцівносилися
змінидовищезгаданоїстатті,алевиключноучастиніпосиленнявідповідальності
–збільшенняштрафівтароківув’язнення7.
РозглядаючимодельетнонаціональноїполітикиУкраїни,неможливооминути
надмірнуполітизаціювсьогожиття країни, включаючи етнонаціональну сферу.
Вирішеннябудь-якихпроблемперетворюєтьсяназасібборотьбизавладу,поля-
ризаціюелекторату,щозавершуєтьсячерговимрозколомукраїнськогосуспільства.
Целишегальмуєприведеннямоделіетнонаціональноїполітикиувідповідність
до вимог актів міжнародного законодавства, згоду на обов’язковість яких дала
Українатареалійетнонаціональногорозвитку.Підтвердженнямполітичноїполя-
ризації є скасування попередніх та запровадження нових органів влади,
відповідальних за формування етнонаціонаціональної політики політичними
силамипідчасротаціївлади.СереднихРадазпитаньетнонаціональноїполітики
приПрезидентові.
Аналіз законодавства та реалій етнонацоінальних відносин засвідчив, що
українськумодельетнонаціональноїполітикиможнавизначитиякдемократичну,
протеполітичнополяризовану,фрагментарну(таку,щонедаєвідповідінавикли-
ки етнонаціональних відносин, загрози етнополітичній безпеці), невизначену
щодовектораетнонаціональноготаетнополітичногорозвитку.
НайголовнішимпріоритетометнонаціональноїполітикиУкраїнизаразпостає
їїконцептуалізація,системненапрацюваннятазаконодавчеоформленнявправо-
вихдокументах.Адженезважаючинате,щоУкраїнаспромогласязакластипідва-
лини демократичної етнонаціональної політики, з огляду на брак політичного
консенсусутазаконодавчоїбази,вонанеспроможнадативідповідьнабільшість
викликів,якіпереднеюставитьсучаснийетапрозвиткуетнонаціональнихвідно-
син.
1.Вітман К.М.Етнонаціональнаполітикапостсоціалістичнихкраїн:моделі,особ-
ливості,проблеми:Монографія.–К.:Логос,2007.–С.7.2. Кри виць ка О.Конфліктність
пострадянськоїетнічноїідентифікації//Політичнийменеджмент.–2003.–№3.–С.46.
3. Ач ка сов В.А.Этнополитическаямобилизация:структураресурсовипроцессразвер-
тывания //Вестн.Моск.ун–та.–Сер.–12.–1998.–№4,–С.56. 4. Вітман К. М.
Етнонаціональна політика постсоціалістичних країн: моделі, особливості, проблеми:
Монографія.–К.:Логос,2007.–С.52.5. Аб ду ла ти пов Р.Г.Этнополитология.–СПб.,
2004.–С.47.6. Кіссе А.І.Етнічнийконфлікт:теоріяіпрактикауправління.Політоло-
гічнийаналіз:Монографія.–К.:Логос,2006.–С.187.7. Вис но вокнапроектЗакону
України«ПровнесеннязміндоКримінальногокодексуУкраїни(щодовідповідальності
зазлочинизмотивіврасової,національноїчирелігійноїнетерпимості)»[Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc41?id=&pf3511
=32154.
678 Держава і право • Випуск 53
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
С. А. Асланов. Про деЯкІ особливостІ реалІзацІЇ державноЇ етнонацІональноЇ полІтики УкраЇни
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-63763 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:19:55Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Асланов, С.А. 2014-06-06T13:34:00Z 2014-06-06T13:34:00Z 2011 Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України / С.А. Асланов // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 675-678. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63763 Проаналізовано деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України, її сучасний стан та перспективи. Проведен анализ некоторых особенностей реализации государственной этнонациональной политики в Украине, ее современное положение и перспективы. In this article analizes some specific realization of etnonational governmental policy of Ukraine, hality and perspectives. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України Article published earlier |
| spellingShingle | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України Асланов, С.А. Політичні науки |
| title | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України |
| title_full | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України |
| title_fullStr | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України |
| title_full_unstemmed | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України |
| title_short | Про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики України |
| title_sort | про деякі особливості реалізації державної етнонаціональної політики україни |
| topic | Політичні науки |
| topic_facet | Політичні науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63763 |
| work_keys_str_mv | AT aslanovsa prodeâkíosoblivostírealízacííderžavnoíetnonacíonalʹnoípolítikiukraíni |