Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти)
Обґрунтовується теза про те, що законотворча політика є особливим напрямом правової політики; містяться деякі міркування відносно співвідношення понять «законодавча політика» та «законотворча політика». Обосновывается тезис о том, что законотворческая политика является особенным направлением правово...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63799 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) / А.А. Лопушанський // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 52-57. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859702826577428480 |
|---|---|
| author | Лопушанський, А.А. |
| author_facet | Лопушанський, А.А. |
| citation_txt | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) / А.А. Лопушанський // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 52-57. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Обґрунтовується теза про те, що законотворча політика є особливим напрямом правової політики; містяться деякі міркування відносно співвідношення понять «законодавча політика» та «законотворча політика».
Обосновывается тезис о том, что законотворческая политика является особенным направлением правовой политики; содержатся некоторые суждения относительно соотношения понятий «законодательная политика» и «законотворческая политика».
In the article the thesis is grounded that lawmaking policy is a special orientation of legal policy, it contains some opinions regarding relation between the concepts «legislative policy» and «lawmaking policy».
|
| first_indexed | 2025-12-01T02:04:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
А. А. ЛО ПУ ШАНСЬ КИЙ
ЗАКОНОТВОРЧАПОЛІТИКАЯКОСОБЛИВИЙНАПРЯМ
ПРАВОВОЇПОЛІТИКИ(ОКРЕМІАСПЕКТИ)
Обґрун то вується те за про те, що за ко но твор ча політи ка є особ ли вим на пря мом
пра во вої політи ки; містять ся де які мірку ван ня віднос но співвідно шен ня по нять «за ко
но дав ча політи ка» та «за ко но твор ча політи ка».
Ключовіслова: пра во ва політи ка, за ко но твор ча політи ка, за ко но творчість, за ко
но дав чий про цес.
Обос но вы ва ет ся те зис о том, что за ко но твор че с кая по ли ти ка яв ля ет ся осо бен
ным на прав ле ни ем пра во вой по ли ти ки; со дер жат ся не ко то рые суж де ния от но си тель
но со от но ше ния по ня тий «за ко но да тель ная по ли ти ка» и «за ко но твор че с кая по ли ти
ка».
Ключевыеслова: пра во вая по ли ти ка, за ко но твор че с кая по ли ти ка, за ко но твор че
ст во, за ко но да тель ный про цесс.
In the article the thesis is grounded that lawmaking policy is a special orientation of legal
policy, it contains some opinions regarding relation between the concepts « legislative policy»
and «lawmaking policy».
Keywords: legal policy, lawmaking policy, lawmaking, legislative process.
Поряд з позитивними тенденціямирозвиткунаціональної правової системи
(прийняттяКонституціїУкраїни,кодексів,законівтаіншихнормативно-правових
актівзагальноготагалузевогохарактеру)маютьмісценегативніпроцеситаяви-
ща (відсутність єдиної та узгодженої правової політики, в тому числі у сфері
законотворчості, низька якість результатів законотворчої діяльності, наявність
правовихколізійтапрогалинузаконодавстві,значнийвпливнаправотворчістьта
правозастосування негативних факторів корпоративно-лобістського характеру).
Однієюізпричинтакоїситуаціїможнаназвативідсутністьнауково-обгрунтованої
концепціїякправовоїполітикивцілому,такіїїокремихнапрямів,зокремазако-
нотворчоїполітики,безчогонеможливореалізуватиподальшустратегіюрозвит-
кусуспільства,державиіправа.
Необхіднозазначити,щорізніаспектиякправовоїполітики,такізаконотвор-
чостісталипредметомнауковихдослідженьбагатьохучених,зокрема:В.Авер’я-
нова, С.Алексєєва, Р. Бержерона, С. Бобровник,О. Богачової, Л. Герасіної, В.
Головченка, Г. Дутки, Н. Железняк, В. Журавського, Н. Задираки, О. Зайчука,
Д.Кєрімова,А.Колодія,В.Ковальського,М.Козюбри,В.Копєйчикова,П.Коро-
бова,А.Коробової,Н.Кудерської,В.Лазарєва,О.Малька,М.Матузова,О.Минь-
кович-Слободяник, В. Нерсесянца, Н. Оніщенко, Ю. Оборотова, М. Панова,
Н.Пархоменко,З.Погорєлової,В.Погорілка,С.Полєніної,О.Рибакова,А.Рише-
люка,М.Розвадовської,В.Селіванова,В.Соловйова,О.Скакун,Ю.Тихомирова,
В.Шаповала,Ю.Шемшученка,О.Ющика та інших вітчизняних і зарубіжних
учених.
Проте,незважаючинапостійнийтапідвищенийінтересунауковомусередо-
вищіякдоправовоїполітики,такідозаконотворчості,проблемадіалектичного
взаємозв’язку та взаємодії правової політики і законотворчої діяльності зали-
52 Держава і право • Випуск 54
шаєтьсямайженедослідженою.
Зоглядуназазначене,метапублікаціїполягаєвобґрунтуваннітезипроте,що
законотворчаполітикаєособливимнапрямомправовоїполітики.Узв’язкузцим
висуваєтьсязавданняз’ясуватипоняття«правоваполітика»,визначитиспіввідно-
шенняпонять«законодавчаполітика»та«законотворчаполітика».
Відноснопоняттяправовоїполітикиуюридичнійнауцісклалисярізніточки
зору.Так,В.Селівановзазначає,щоправоваполітика–цепевнаформабезпосе-
реднього правового виразу державної політики у будь-якій загальнозначущій
сферісуспільногожиття,якеупорядковуєтьсяіуправляєтьсяорганамидержавної
влади1.М.Матузоввизначаєправовуполітикуякпроцесформування(наприн-
ципіверховенстваправа)іздійсненнязадопомогоюправовихзасобівідей,цілей,
принципів, програм, заходів реалізації державної влади у різних сферах
життєдіяльностісуспільства2.
Маємісцевизначенняправовоїполітикиякнауковообумовленої,послідовної
ісистемноїдіяльностідержавнихтамуніципальнихорганівпоствореннюефек-
тивногомеханізмуправового регулювання, цивілізованому використаннююри-
дичнихзасобівдлядосягненнятакихцілей,якнайбільшповнезабезпеченняправ
тасвободлюдиниігромадянина,закріпленнядисциплінизаконностітаправопо-
рядку,формуванняправовоїдержавності та високогорівняправової культури і
життясуспільстватаособистості3.
Правова політика визначається також через діяльність, суть якої полягає у
виробленні та реалізації юридичних ідей стратегічного характеру, тобто таких
ідей,які:по-перше,пов’язанізісфероюправовогорегулювання;по-друге,покли-
канівизначатиперспективнінапрямкирозвиткусуспільстватадержавинапевно-
муетапіїхстановлення4.
На думкуВ.Нерсесянца, правова політика – це державна політика в сфері
розвитку права (внутрішнього і міжнародного), стратегія і тактика правового
шляху розвитку суспільства, держави, країни; система ідей, принципів, норм,
форміпроцедурвизнання,здійсненняірозвиткузасадівимогпануванняправав
суспільномуідержавномужитті5.
Н.Железняквважає,щоправоваполітика–цеспецифічнаміжгалузеваправо-
вакатегорія,якавизначаєобґрунтованіназагальнихтаспецифічнихзакономірно-
стяхрозвиткунаціональноїправовоїсистемипринципи,стратегічнінапрямкита
шляхи створення і реалізації правовихнорм, спрямованана зміцненнярежиму
законності та безпеки, формування у громадян розвиненої правової культури,
здатностівикористовуватиправовізасобидлязадоволеннясвоїхінтересів,захис-
туправтасвободіодночасноєстатичнимелементомправовоїсистеми6.
Підсумовуючинаведенінауковіпоглядищодопитаннявизначенняправової
політики, зазначимо, що вчені акцентують увагу на різних аспектах правової
політики,визначаючиїїякпроцесабодіяльність;розглядаючиїїякформудер-
жавноїполітики;підкреслюючирольправовоїполітикиуреалізаціїправтасво-
бодлюдиниігромадянина,атакожїхзахисті,зміцненнізаконностітаправопо-
рядкуудержавітощо.
Зважаючи на плюралізм думок відносно наведеної вище категорії, який
обґрунтованомаємісцеуюридичнійтеорії,спробуємозробитисвійвнесокуроз-
витоктермінологічноїбази,запропонувавшинаступневизначеннятерміну«пра-
воваполітика»:цеформадержавноїполітики,якавключаєкомплекспринципів,
цілей таметодів, які реалізуються задопомогоюправа, визначають стратегію і
53Юридичні і політичні науки
тактику розвитку суспільства та держави, спрямовані на реалізацію та захист
прав та свобод людини і громадянина, зміцнення законності та правопорядку,
реалізацію принципу верховенства права в державному та суспільному житті
тощо.
Діалектичний взаємозв’язок державної та правової політики полягає у
наступному. Правова політика є важливою складовою державної політики, а
необґрунтованаправоваполітикараночипізноспричиняєпроблемиуреалізації
інших різновидів політики, є неефективною, адже не досягає цілей, які стоять
переднею.
Особлива соціальна цінність та значимість правової політики обумовлена
тим,щоправовиступаєрегуляторомусіхсуспільнихвідносин(соціальних,еко-
номічних,політичних,екологічнихтощо),а,отже,правоваполітикаопосередко-
вуєреалізаціюекономічної,демографічної,екологічноїтаіншихвидівполітики,
щоздійснюютьсяврізнихсферахжиттєдіяльностісуспільства.
Важливодативідповідьнапитання:законотворчаполітика–цевидчинапрям
правовоїполітики?Виходячи знауковоїпозиціїВ.Погорілка, якийвважав,що
напрямидіяльностіопосередковуютьзмістдіяльності,авидидіяльності–форми,
способитакоїдіяльності7,вважаємозадоцільнезаконотворчуполітикувизначати
якособливийнапрямправовоїполітики.
Переважнабільшістьнауковцівакцентуютьувагусаменазаконодавчій(ане
законотворчій)політиці.
Н.Кудерськавважає,щовУкраїнізаконодавчаполітикамаєґрунтуватисяна
законодавчо закріплених засадах суспільного розвитку як державна діяльність
щодовизначенняпринципів,стратегіїітактикирозвиткунаціональногозаконо-
давствазокресленняпріоритетностізаконодавчихактівнапідставіоб’єктивного
осмисленнянадбаньминулого,моніторингузаконодавства,аналізутапрогнозу-
вання тенденцій і напрямів його подальшого вдосконалення. Для ефективного
його функціонування необхідна належна правова основа, яка поєднуватиме як
змістові,такіпроцедурно-процесуальніаспектироботизаконодавчогоорганута
іншихучасниківзаконотворчогопроцесу8.
Цілкомпогоджуючись із наведеноюпозицією, звертаємоувагу,що авторка,
розмірковуючи про законодавчу політику, одночасно веде мову про «учасників
законотворчогопроцесу».Схожийпідхідпривертаєувагуувизначеннізаконодав-
чої політики, що сформульоване В. Графським. На його думку, законодавча
політикаєосновнимнапрямкомівидомправовоїполітикидержави,оскількиу
ході її реалізації відбувається оформлення та закріплення політичних рішень у
приписахзаконодавчихактів,нормахпозитивногоправа.Законодавчийнапрямок
державноїполітикиєключовим,оскількиохоплюєнетількипроцедуризаконо-
творчості, процеси проходження законопроектів, але й пошуку нормативно-
змістовогонавантаженнязаконодавчихактів9.
На наше переконання, з’ясування співвідношення термінів «законодавча
політика»та«законотворчаполітика»можливочерезвизначенняспіввідношення
понять«законотворчийпроцес»та«законодавчийпроцес».
Уюридичнійнауцідослідженнюякзаконотворчості,такііншого,близького
за змістом поняття «законодавчий процес» присвячено чимало наукових праць
вітчизнянихізарубіжнихучених.
Напершийпогляд,наведеніпоняттяєдужеблизькими,можливо,навітьодна-
ковимизазмістом.Насправді,такадумка–хибна.Першзавсе,вонирізнятьсяза
54 Держава і право • Випуск 54
суб’єктамитазарезультатом,наякийспрямованавідповіднадіяльність.
Міжпровідниминауковцямикраїнитриваютьгострідискусіїщодовизначен-
нясутності,змістутаособливостейздійсненнязаконотворчоїдіяльності.Алепри
відносно великій кількості досліджень з теоретичних та практичних проблем
правотворчостіспеціалізованихробітзпитаньзаконотворчостіуправовійнауці
надзвичайномало.Більшетого,усучаснійнауцівідсутняєдністьпоглядівщодо
визначеннясамоготерміну«законотворчість».
Уюридичнійлітературінайчастішезаконотворчістьвизначаєтьсяякдіяльність
вищогозаконодавчогоорганувособінароднихпредставниківчибезпосередньо
самогонароду (референдум)повстановленню, змінічивідмініправовихнорм,
які зовнішньо закріплюються уформі закону, і яка здійснюється в особливому
процедурному порядку у відповідності з правом на законотворчість, що
закріплюєтьсявконституціїдержави(О.Міцкевич,А.Піголкін,В.Казимирчук,
І.Котелевська,Ю.Тихомиров).Так,засловамиЮ.Тихомирова,законотворчість
–цезаконодавчийпроцес,присвяченийстадіямідіямзпідготовки,обговорення
таприйняттязаконів10.НатомістьО.Ющикдійшовпротилежноговисновку,що
міжзаконотворчістюізаконодавчоюдіяльністюєвідмінність,яка,проте,нелише
непроводиться,айнівелюється11.
Нанашудумку,підхіддозаконотворчостіякдозаконодавчоїдіяльностіістот-
но звужує це поняття, а загалом і коло суб’єктів законотворчої діяльності. Як
правило, забезпеченнязаконотворчоїдіяльності здійснюютьтідержавніоргани
тапосадовіособи,яківідповіднодоправовихприписівмаютьправозаконодавчої
ініціативитаправоприйматизакони.ІхочавУкраїнісуб’єктамизаконотворчої
діяльності є: Верховна Рада України як законодавчий орган; народні депутати
України,КабінетМіністрівУкраїнитаПрезидентУкраїнияксуб’єктиправазако-
нодавчоїініціативи,всежособливістюзаконотворчогопроцесувУкраїнієпере-
вагадепутатського,анеурядового(яквіншихкраїнах)законотворення.Томуне
викликаєздивування,щонайбільшдосконалозаконопроектнароботаврегульова-
насамеупарламенті.
Проте, якщо основним суб’єктом законотворчої діяльності є законодавчий
орган(якправило–парламент),тозмістпоняття«законотворчість»звужується
дозміступоняття«законодавчадіяльність».Так,наприклад,А.Кокотовстверд-
жує,щозаконодавчадіяльністьміститьусобітворчиймомент,щодаєпідстави
називатиїїзаконотворчоюдіяльністю,абозаконотворчістю.Дляпозначенняпро-
цесуствореннязаконів–пишеавтор,порядзтерміном«законодавчийпроцес»
вживають термін «законотворчий процес», за аналогією з правотворчим. Ці
терміни цілком можуть використовуватися як тотожні. Відмінність полягає у
смисловихакцентах:утерміні«законодавчийпроцес»напершийпланвиходить
технологія(процедура)виробленнязаконів,утерміні«законотворчийпроцес»–
інтелектуальнотворчийпочатокдіяльності12.
Законотворчістьздійснюєтьсязметоюприйняттязаконів,якієосновнимдже-
релом (формою)права вУкраїні.У своючергупоняття«нормативно-правовий
акт»ширшезапоняття«закон»,аджепорядіззаконамивключаєтакожпідзаконні
нормативно-правовіакти.Томунеможемопогодитися зпозицієюН.Задираки,
яка визначає законотворчість як вид правотворчості у формі особливої спе-
цифічноїдіяльностікомпетентнихуповноваженихпредставницькихорганівдер-
жавизметоюзакріпленняоб’єктивноїдійсностіунормативно-правовихактах13.
ЦікавийпідхіддорозуміннязаконотворчостізапропонувалаЮ.Перерва,яка
55Юридичні і політичні науки
розподіляє її на дві частини: нормативну та ненормативну.Нормативну основу
законотворчостістановитьзаконодавчийпроцес,якийхарактеризуєтьсяякпроце-
дураприйняттязакону,щоскладаєтьсязжорстковрегульованихстадій;крімтого,
вінмаєвисокийрівеньнормативногозакріплення,якправило,основнійогополо-
женнямістятьсявконституціях,законах,регламентахпарламентів. Іншідії,які
складаютьзаконотворчістьтавиходятьзарамкизаконодавчогопроцесу,станов-
лять її ненормативну частину, наприклад, оцінка ефективності та можливого
наступногокоригування,проектнадіяльністьтощо14.
Середусіхзапропонованихпоглядівнайбільшвичерпнахарактеристиказако-
нотворчостівідображенавпозиціїА.Ришелюка,якийвважає,щозаконотворчість
(законотворчадіяльність)–цедіяльністьуповноваженихдержавнихорганів,ав
передбачених правом випадках – всього українського народу щодо прийняття,
зміниабоскасуваннязаконівУкраїни.Цеодинізвидівправотворчоїдіяльності,
однакїїпредметомєнебудь-якийнормативно-правовийакт,алишезакон.Отже,
таксамо,якіправотворчість,законотворчістьмаєвиконуватизавданнязакріплен-
ня в законі нових реалій суспільногожиття, створення нових бажанихмоделей
поведінкилюдейтавпорядкуваннянаявногонасьогоднімасивузаконів15.
Характеристика законотворчості неможлива без чіткого визначення її
суб’єктів.Нанашпогляд,варторозрізнятипоняття«суб’єктиправазаконодавчої
ініціативи», «суб’єкти законотворчої діяльності» та «учасники законотворчої
діяльності»,оскількиїхзмісттасуб’єктнийскладсуттєворізняться.
Ширшимзаобсягомєпоняття«суб’єктизаконотворчоїдіяльності»,якевклю-
чаєвсебеяксуб’єктівправазаконодавчоїініціативи(народнихдепутатівУкраїни,
ПрезидентаУкраїнитаКабінетМіністрівУкраїни),такйіншихсуб’єктів(Верхов-
нуРадуУкраїни,якамаєвиключнеправоприйматизакони,таПрезидентаУкраїни
увипадкуреалізаціїнимправавідкладальноговетощодоприйнятихзаконів).
ВидаєтьсяслушнимпідтриматипозиціюА.Ришелюка,якийіншихосіб,при-
четнихдопроцесузаконотворення(розробниківзаконопроектів,експертівтощо),
невідноситьбезпосередньодосуб’єктівзаконотворчості,оскількивонинемають
уційсферівстановленихКонституцієюабозаконамиправтаобов’язків,якімог-
либвплинутиназмісттахарактерзаконотворчості16.
Отже, цілком обгрутовано випливає висновок, що законодавча діяльність є
основноюпроцедурою законотворчого процесу.Вона спрямована на створення
законуіохоплюєпроцедуруухваленнязакону,якаскладаєтьсязлогічнозаверше-
них етапів і організаційно-технічних дій.Натомість законотворчість, крім суто
законодавчого процесу, охоплює також інші процедури, зокрема, оцінку його
ефективності,атакожподальшекоригування.Томууявляєтьсядоцільнимвести
мовупрозаконотворчуполітику,якамаєбільшкомплексний(упорівняннііззако-
нодавчоюполітикою)характер,аджевпливаєнелишеназаконодавчийпроцес,а
такожнабудь-якуіншудіяльність,пов’язануіз«твореннямзакону»(планування,
прогнозуваннязаконотворчості,моніторингрегулюючоговпливуорганівдержав-
ної владина законотворення,підготовкувисококваліфікованихспеціалістів, які
займаютьсярозробкоюзаконодавчихактівтощо).
Підсумовуючивикладене,зауважимо,щостабільнийрозвитокгромадянсько-
госуспільстватаправовоїдержавинеможливийбезвизначеннястратегіїрозвит-
куправовоїсистеми,плануваннязаконотворчихробіт,визначенняпріоритетних
напряміврозвиткунаціональногозаконодавства.Цеуявляєтьсяможливимзавдя-
кипроведеннюефективноїправовоїполітики,особливимнапрямкомякоїєзако-
56 Держава і право • Випуск 54
нотворчаполітика.Держававособізаконодавчогооргану(парламенту)нелише
здійснюєзаконотворчудіяльність,алейвизначаєзасадизаконотворчоїполітики,
відефективноїреалізаціїякоїзалежитьприйняттяякіснихзаконівтастворення
належної,гармонійноїтацілісноїсистеминаціональногозаконодавства.
1.Селіва нов В.М.Рольдержавиіправовоїполітикивпроцесідемократичноїтранс-
формаціїукраїнськогосуспільства //Право і владасуверенноїУкраїни.–К.: ІнЮре,
2002.–С.321.2.Ма ту зов Н.И.Понятиеиосновныеприоритетыроссийскойправовой
политики // Правоведение. – 1997. –№ 4. – С. 8. 3.Ла за рев В.В. Пробелы в праве
(Вопросыпонятияпробеловикритикатеорийбеспробельностиправа).–Казань:Изд-
воКазанского ун-та, 1969. – С. 96. 4.Ко ро с тей В. Подзаконные акты: реальность и
перспектива//Підприємство,господарствотаправо.–2001.–№9.–С.62.5.Нер се
сянц В.С.ПравоваяполитикаРоссийскойФедерации:основныенаправленияизадачи
[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.centrlaw.ru/publikacii/Nerses1/index.
html.6.Же лез няк H.А.Поняттядержавноїправовоїполітикитаїїзагальнахарактерис-
тика //Науковізаписки.–Т.21:Юридичнінауки.–С.11-12.7.По горілко В.Функції
українськогопарламенту.Відномінальногодореального//Віче.–2002.–№2(119).–
С.17.8.Ку дерсь ка Н.І.ЗаконотворчадіяльністьВерховноїРадиУкраїни:проблемита
шляхиїїрозв’язання//ВісникАкадеміїуправлінняМВС.–2009.–№2.–С.71.9.Граф
ский В.Г.Политико-правовыеценности:историяисовременность/Подред.В.С.Нер-
сесянца.–М.:ЭдиториалУРСС,2000.–С.332-332,344.10.Ти хо ми ров Ю.А.Теория
закона. –М.:Наука, 1982. –С. 183.11.Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого
процесу.–К.:Парламентськевид-во,2004.–С.68.12.Ко ко тов А.Н.Федеральныйзако-
нодательныйпроцесс:понятиеиструктура//Правоведение.–2001.–№1.–C.53-54.
13. За ди ра ка Н.Ю. Теоретико-правові питання законотворчості: Дис. ... канд. юрид.
наук:12.00.01.–К.,2005.–С.52.14.Пе ре рва Ю.М.Законотворчістьяквидправотвор-
чоїдіяльності//Правоібезпека.–2005.–№4.–С.29-30.15.Ри ше люк А.М.Законо-
творчийпроцесвУкраїні:Навч.пос.–К.:Вид-воНАДУ,2004.–С.82.16.Тамсамо.–С.
83.
57Юридичні і політичні науки
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-63799 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T02:04:17Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лопушанський, А.А. 2014-06-08T17:35:45Z 2014-06-08T17:35:45Z 2011 Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) / А.А. Лопушанський // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 52-57. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63799 Обґрунтовується теза про те, що законотворча політика є особливим напрямом правової політики; містяться деякі міркування відносно співвідношення понять «законодавча політика» та «законотворча політика». Обосновывается тезис о том, что законотворческая политика является особенным направлением правовой политики; содержатся некоторые суждения относительно соотношения понятий «законодательная политика» и «законотворческая политика». In the article the thesis is grounded that lawmaking policy is a special orientation of legal policy, it contains some opinions regarding relation between the concepts «legislative policy» and «lawmaking policy». uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Теорія держави і права Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) Article published earlier |
| spellingShingle | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) Лопушанський, А.А. Теорія держави і права |
| title | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) |
| title_full | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) |
| title_fullStr | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) |
| title_full_unstemmed | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) |
| title_short | Законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) |
| title_sort | законотворча політика як особливий напрям правової політики (окремі аспекти) |
| topic | Теорія держави і права |
| topic_facet | Теорія держави і права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63799 |
| work_keys_str_mv | AT lopušansʹkiiaa zakonotvorčapolítikaâkosobliviinaprâmpravovoípolítikiokremíaspekti |