Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Український визвольний рух
Datum:	2006
1. Verfasser:	Дерев’яний, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2006
Schlagworte:	Життя та діяльність Євгена Коновальця
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64341
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 102-117. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64341
record_format	dspace
spelling	Дерев’яний, І. 2014-06-15T14:14:44Z 2014-06-15T14:14:44Z 2006 Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 102-117. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64341 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Життя та діяльність Євгена Коновальця Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова
spellingShingle	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова Дерев’яний, І. Життя та діяльність Євгена Коновальця
title_short	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова
title_full	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова
title_fullStr	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова
title_full_unstemmed	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова
title_sort	проникнення та діяльність в оун агента оґпу-нквд павла судоплатова
author	Дерев’яний, І.
author_facet	Дерев’яний, І.
topic	Життя та діяльність Євгена Коновальця
topic_facet	Життя та діяльність Євгена Коновальця
publishDate	2006
language	Ukrainian
container_title	Український визвольний рух
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
format	Article
issn	XXXX-0120
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64341
citation_txt	Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 102-117. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT derevâniií proniknennâtadíâlʹnístʹvounagentaogpunkvdpavlasudoplatova
first_indexed	2025-11-24T05:44:00Z
last_indexed	2025-11-24T05:44:00Z
_version_	1850842791131742208
fulltext	102 103 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА ІГОР ДЕ Р Е В’ЯНИ Й ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД ПАВЛА СУДОПЛАТОВА Подіям 23 травня 1938 р. в Роттер- дамі присвячено низку наукових та по- пулярних публікацій. Проблема була піднята після розсекречення 1992 р. іме- ні вбивці Євгена Коновальця. Ним вия- вився голова відділу Головного управ- ління державної безпеки НКВД СРСР та заступник керівника 2-го Головного управління МВД (розвідка за кордо- ном) генерал-лейтенант Павло Судо- платов (1907—1996). Проте діяльність агента ОҐПУ-НКВД* у 1934—1938 рр., як і загалом радянської агентури в структурах ОУН, до сьогодні залиша- ється темою, фактично не дослідже- ною в українській історичній науці. У пропонованій статті ми спробує- мо реконструювати діяльність П. Су- доплатова в ОУН, зокрема методи та засоби, якими він завойовував довіру членів Проводу Українських Націоналістів (ПУНу). Сподіває- мося, що це дослідження започаткує ґрунтовне вивчення проблеми. Основними джерелами для нашої роботи стали документи, що зберігаються у фондах Архіву ОУН у Києві1. До них належить ли- стування Є. Коновальця з Ярославом Барановським та П. Судоплато- вим протягом 1936—1937 рр., а також спогади членів ПУНу — Дми- тра Андрієвського, Я. Барановського, Романа Сушка, Михайла Селешка, Ореста Чемеринського, Олександра Бойкова, Омеляна Сеника — про події 1933—1938 рр., пов’язані з роботою агентів ра- дянської розвідки Василя Хом’яка та П. Судоплатова. Ці спогади були записані після подій 23 травня 1938 р. в Роттердамі — протягом * У липні 1934 р. ОҐПУ реформовано в наркомат (НКВД). 1 Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. Павло Судоплатов. Берлін, 1936 р. січня—березня 1939 рр. У них міститься інформація про поїздки П. Судоплатова до осередків ОУН у країнах Західної Європи (Гол- ландія, Фінляндія, Німеччина та Франція), про зміст його розмов із членами ПУНу та характер професійних і особистих стосунків між ними. Особливе місце посідає оцінка, яку дали члени ОУН по- ведінці П. Судоплатова та описи, з яких можна скласти психологіч- ний портрет агента. Однак маємо зауважити, що подекуди (зокрема у Я. Барановського) ці спогади розкривають передовсім суб’єктивні переживання авторів. Більшість із цих джерел до наукового обігу введено вперше. Окремим джерелом є праця Володимира Мартинця «Україн- ське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. Спогади й матеріали до передісто- рії та історії Українського організованого націоналізму»2. Тут автор висвітлює обставини виявлення та усунення з ОУН агента Петра Кожевникова. Наступне джерело — це книжка Євгена Онацького «Шляхом на Роттердам»3, де вперше зроблено спробу простежити хронологію діяльності П. Судоплатова в організації, — почасти з використан- ням названих спогадів членів ПУНу. З радянського боку питання розкрито у спогадах самого П. Су- доплатова4. Тут коротко описано проникнення агента в організацію та його діяльність. Важливе значення має детальний опис підготов- ки замаху та його перебігу, опис знаряддя вбивства. Однак водночас спогади насичені радянськими пропагандистськими штампами про тероризм ОУН, про фашистські настрої, прислужництво німець- ким нацистам тощо. Низка свідчень П. Судоплатова при порівнянні з іншими документами втрачає історичну цінність, що наштовхує на думку про свідому дезінформацію. В ході роботи ми відчули брак достовірної джерельної бази — архівних документів НКВД про підготовку вбивства Є. Коновальця, які нині недоступні для українського дослідника. Найімовірніше, такі матеріали зберігаються в архівах російських спецслужб, оскільки операцію готували в Москві. 2 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. Спогади й матеріали до перед- історії та історії Українського організованого націоналізму. – 1949. – 349 с. LXXVI с. 3 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – Буенос-Айрес, 1983. – 181 с. 4 Судоплатов П. А. Спецоперации. Лубянка и Кремль 1930-1950 годы. – Москва, 2005. – 700 с. 104 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 105 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА Хронологію подій, пов’язаних з убивством Є. Коновальця, відтво- рено в загальних працях діаспорних дослідників5, — ці праці мають науково-популярний та пропагандистський характер. Натомість число суто наукових досліджень доволі невелике. Омелян Кушпета6, аналізуючи повідомлення в голландській пресі за 1938 р., заперечив деякі твердження П. Судоплатова про механізм знаряддя вбивства. Володимир Косик7 спробував висвітлити діяльність радянської агентури, відтворивши хронологію основних подій та пов’язавши П. Судоплатова з деякими іншими агентами. * * * Присутність радянської агентури в ОУН спостерігається від 1920-х рр. У 1929 р. до складу ПУНу ввійшли агент ҐПУ Лео- нід Костарів та, ймовірно, агент німецької або польської розвідки П. Кожевників. Згодом їх було усунено, тож важко сказати, чи їхня діяльність мала в кінцевому результаті призвести до ліквідації Є. Коновальця. Проте відомо, що ОҐПУ розробило план операції під кодовою назвою «Ставка», згідно з яким до ОУН мав проникнути агент, він повинен був завоювати довіру членів організації, набли- зитися до особи Є. Коновальця та, при слушній нагоді, ліквідувати його. Цей план увінчався успіхом, в результаті ОУН було обезго- ловлено та, фактично, нейтралізовано напередодні Другої світо- вої війни. А почалась операція приблизно 5 серпня 1933 р., коли до Бельгії прибув В. Хом’як, біженець з радянської України. Його за- вданням було, проникнувши до ОУН, ввести туди П. Судоплатова. Згідно зі спогадами П. Судоплатова, приводом до початку опе- рації стало вбивство 22 жовтня 1933 р. у Львові працівника радян- ського консульства Олександра Майлова8. Проте після зіставлення дат львівського атентату й появи В. Хом’яка у Бельгії напрошуєть- ся інший висновок: операцію готували задовго до вбивства О. Ма- йлова, а твердження радянського агента — це лише намагання ви- 5 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк, 1968. – Т. 1: 1920-1939. – 639 с. 6 Кушпета О. Вбивство Євгена Коновальця у світлі нідерляндських публікацій // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 930–956. 7 Косик В. Євген Коновалець: короткий нарис життєвого шляху // Український визволь- ний рух. – Львів, 2004. – Зб. 3: До 75-ліття Організації Українських Націоналістів. – С. 61–70. 8 Судоплатов П. А. Спецоперации Луб’янка и Кремль 1930-1950 годы. – С. 23. правдати шпигунську діяльність на території іноземної держави у мирний час як вимушені заходи з метою захистити дипломатичні представництва СРСР за кордоном. У Бельгії В. Хом’як контактував з Д. Андрієвським — «Сто- баром» та за його підтримки нелегально жив у Брюсселі9 (під прі- звищами «Пригода» і «Найденко»). Довіру членів ПУНу він здобув досить швидко — через своє минуле: родом з Галичини, колишній вояк УСС, згодом — Корпусу Січових стрільців у Києві (служив під командуванням Романа Сушка та Івана Андруха, перший впі знав його на двох світлинах10, пізніше опублікованих у книзі «Золоті Во- рота. Історія Корпусу Січових Стрільців»), Червоної української галицької армії; відбував ув’язнення у Соловецькому концтаборі. Скаржився на реалії радянського режиму в Україні та визнавав низку фактів про репресії, колективізацію, голодомор (його спогади були опубліковані11). Запевняв (у розмові з О. Сеником — «Грибів- ським»), що в Україні чекають інтервенції ззовні, яка б допомогла ліквідувати радянську владу. Мешкав В. Хом’як у Брюсселі до лип- ня 1935 р. на гроші, що їх привіз з України та одержав за продані коштовності. Коли гроші скінчилися, зв’язався з братом у Галичи- ні, котрий мав невеличку власну справу (1937 р. його заарештувала польська поліція)12. У про никненні В. Хом’яка до організації важли- ве значення мав характер особистих стосунків, встановлених з чле- нами ПУНу. Д. Андрієвський відзначав, що життя В. Хом’яка «було цілком нормальне, його поводження з знайомими приємне. Його лю- били та шанували українці, рівно, як і чужинці, з якими він стикав- ся при праці»13. Таким чином В. Хом’як, завербований ОҐПУ, маючи беззаперечну репутацію патріота, ввійшов у довіру до членів ОУН. У липні 1934 р. В. Хом’як відбув до СРСР під приводом, що ро- дині через його відсутність загрожує ув’язнення. Повернувся він у липні 1935 р. На цей час в осередку ОУН у Гельсінкі відбулися зміни: в квітні 1935 р. в Буенос-Айресі загинув керівник осередку ОУН у Фінляндії Василь Баранецький (імовірно, вбивство було 9 Косик В. Євген Коновалець: короткий нарис життєвого шляху… – С. 67. 10 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 14. 11 Н. Н. Радянська Україна // Розбудова нації. – Прага, 1934. – Річник VII. – № 3–4. – С. 62–73. 12 [Андрієвський Д.] Пригода і Приймак // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 39. 13 Там само. – Арк. 41. 106 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 107 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА організоване ОҐПУ). Його місце зайняв Кіндрат Полуведько — «То- гобічний» (не встановлено, чи це його справжнє ім’я) — колишній в’язень Соловецького концтабору, агент ОҐПУ. Такі зміни ініціюва- ла радянська розвідка, щоби встановити контроль за переходом ра- дянсько-фінського кордону (тоді саме на цій ділянці було найлегше потрапити до СРСР). Разом з В. Хом’яком прибув молодий чоловік, що мав докумен- ти на ім’я Павла Грищенка (він же Павло Судоплатов; в ОУН кори- стувався псевдами «Приймак», «Павлусь», «Вельмут», «Норберт» та «Валюх»), за словами Д. Андрієвського, — «колишній комсомолець, що розчарувався в большевизмі, особа здібна, по освіті — народний учитель»14. Ще в травні 1934 р. В. Хом’як повідомляв, що має на при- кметі особу, яка може бути корисною для ОУН. Навіть вказував на місце її проживання: «м. Харків, вул. Кузнечна, 2»15. Сам П. Судо- платов згадує, що його ввів в ОУН раніше введений агент. Зі спогадів дізнаємося також про ретельну підготовку до операції, що відбува- лася 1934 р. й тривала 8 місяців. Вишколи було спрямовано на оволо- діння німецькою мовою, зброєю та прийомами рукопашного бою16. Причини появи молодика за кордоном назвав Д. Андрієвський: «Приймак евентуально міг би залишитись закордоном, щоб роз- глянутись, повчитись і проінформуватись про український наці- оналізм, а по повороті на Україну використати набуті знання для національної праці»17. Найкращим способом для ознайомлення з роботою ОУН була поїздка у її закордонні представництва (окрім Гельсінкі, Судоплатов відвідав Берлін, Відень та Париж). Прожи- вав П. Судоплатов у Гельсінкі до 22 січня 1936 р. Особу П. Судоплатова не було піддано ретельній перевірці. По- перше, за нього ручився В. Хом’як, що мав авторитет в ОУН; по- друге, в організації не було відповідного структурного підрозділу для проведення такої роботи; по-третє, не існувало структури ОУН в радянській Україні, яка би могла зібрати потрібну інформацію. З приводу перевірки особи агента не було звернень до Крайової екзекутиви ОУН. Однак дещо в цьому напрямі таки було зробле- но. П. Судоплатов довгий час перебував у Гельсінкі (7 місяців) і не 14 [Андрієвський Д.] Пригода і Приймак // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 43. 15 Там само. – Арк. 42. 16 Судоплатов П. А. Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы. – С. 24. 17 [Андрієвський Д.] Пригода і Приймак // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 43. міг виїхати до іншого міста. «Офіційною» причиною були труднощі з виготовленням паспорта для виїзду до Берліна. Оскільки згодом П. Судоплатов виїхав за паспортом одного з членів ОУН, припуска- ємо, що його навмисне затримали у місті для проведення перевір- ки, адже скористатися чужим паспортом можна було і раніше. Щоб перевірити особу П. Судоплатова, з листопада 1935 до січня 1936 р. перебував у Гельсінкі М. Селешко — «Ешкіс», він описав зміст роз- мов з агентом. Перше, на що звертає увагу М. Селешко, це — зацікавленість П. Судоплатова політикою ОУН, зокрема контактами з німецькою владою18. У своїх спогадах П. Судоплатов говорить про домовле- ність між ОУН та німцями про вишкіл у німецькій армії (Вермахті) українців, які згодом мали виступити на боці Німеччини у Другій світовій війні. За його словами, таном на 1936 р. було сформовано дві бригади чисельністю близько 2 тис. осіб, що виконували функції по- ліції19. Ця інформація не відповідає дійсності. Контакти ОУН встано- вила з німецькою розвідкою (Абвером), а не Вермахтом, і відбулося це 1925 р. за посередництвом Ріко Ярого (Ріхарда фон Яри), але до прямих наслідків вони не призвели. В 1937 р. контакти поновилися, й стосувалися вони лише фінансової допомоги для ОУН від Абверу. Вишкіл військових кадрів військової референтури ОУН розпочав- ся лише після вбивства Є. Коновальця — за посередництвом Андрія Мельника20. «Павлусь» (так називали П. Судоплатова члени ПУНу на час перебування його в Гельсінкі) у розмовах з М. Селешком чіт- ко підкреслював антинімецькі настрої населення України. Другою темою для розмов була радянська дійсність в Україні. П. Судоплатов відзначав позитивні наслідки індустріалізації, при цьому оперуючи статистичними даними. Характеризував діяль- ність Миколи Скрипника як таку, що сприяє розвиткові національ- ної культури в Україні21. На ґрунті цієї інформації виник конфлікт між ним та К. Полуведьком. Коли зав’язувалася дискусія, П. Судо- платов завжди вислуховував зауваження свого опонента й захищав 18 Ешкіс [Селешко М.]. Записка написана з пам’яті дня 6,V,1939 // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 46. 19 Судоплатов П. А. Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы. – С. 27. 20 Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939-1945). – Львів, 2003. – С. 24–25. 21 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 43. 108 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 109 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА власну думку. Д. Андрієвський зауважив, що він «прислухався всьому пильно і був спостережливим учнем»22. З приводу конфліктів з К. Полуведьком слід відзначити: зі спо- гадів П. Судоплатова випливає, що агенти не були знайомі між со- бою та про ведення відповідних операцій не знали23. Досі невідомою залишається роль К. Полуведька у справі вбивства Є. Коновальця. Після подій у Роттердамі він зник, чим наштовхнув ПУН на думку про свою причетність до тих подій, а 1941 р. знову вийшов на кон- такт з ОУН. За його участі 30 серпня 1941 р. в Житомирі загинули О. Сеник та Микола Сціборський. ПУН визнавав важливість особи П. Судоплатова для організа- ції, тому завданням М. Селешка було перевірити надійність його ідеологічних переконань, з’ясувати ставлення до радянської влади, і найголовніше, зробити це слід було так, щоб не налаштувати про- ти ОУН24. У Берліні П. Судоплатов перебував від січня до лютого/березня 1936 р. Він зустрічався з О. Сеником, О. Чемеринським — «Орша- ном», Іваном Ґабрусевичем — «Іртеном», Р. Ярим — «Карпатом», М. Селешком, Богданом Кордюком — «Діком», Володимиром Ста- ховим — «Меком». Тут він уперше зустрівся з Є. Коновальцем — «Мудрим». Якщо у Гельсінкі він провадив індивідуальні розмови, то у Берліні на них були присутні більше людей і «відбувалися довгі балачки, які звались семінарами»25. Головною темою розмов була ситуація на Великій Україні. О. Чемеринський залишив спогад про їхній зміст: «Змальовуючи ситуацію на СУЗ, проводив Норберт (псевдонім П. Судоплатова у Берліні. — І. Д.) для нас нову, але скоро сприйнятну, як більш-менш слушну, тенденцію: підкреслював дер- жавницькі моменти в теперішній дійсності УССР, національну на- дійність українських комуністів, боронив колгоспний лад і твердив одночасно, що режим все ж розпоряджає дуже поважними сила- ми, які будуть боротися до загину. Ненавидів німців, за всяку ціну хотів довідатися, яке їх правдиве становище до України, заступав погляд, що в ніякому разі неможна допустити військової помочі від 22 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 43. 23 Судоплатов П. А. Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы. – С. 25. 24 Ешкіс [Мелешко М.]. Записка написана з пам’яті дня 6,V,1939. – Арк. 47. 25 Там само. – Арк. 49. Східно-Українські Землі. Німеччини на території України, бо це й непотрібне — місцеві сили настільки дужі, що не треба їм помочі. УССР відірветься від СССР і проголосить свою незалежність»26. П. Судоплатов інформує ПУН, нібито існує ініціативна група українських патріотів, чия мета — проголосити незалежність УСРР від СРСР; сам же П. Судопла тов — один із членів цієї групи і прибув за кордон, щоб отримати до свід підпільної діяльності. Для Проводу ОУН такий перебіг подій був вигідним, адже сприяв розбудові власної сітки на Великій Україні. Тож, повіривши в цю інформацію, члени ОУН намагалися привер- нути на свій бік «Норберта» і структуру, котру він репрезентував. Проте у деяких членів ОУН виникали сумніви щодо особи П. Су- доплатова. Серед них був О. Сеник, що у розмові з Є. Коновальцем висловив недовіру до агента. Це відбулося після зустрічі Є. Коно- вальця з П. Судоплатовим у Берліні. Провідник захоплено перепо- відав О. Сенику зміст розмови з «Норбертом» і відзначив гідну кри- тику політики «коренізації» в Україні та діяльності М. Скрипника. Натомість О. Сеник розповів про розмову на цю ж тему між Д. Андрі- євським та П. Судоплатовим і звернув увагу на попередні його пе- реконання27. Швидка зміна переконань «Норберта» вражала членів ПУНу, але це не вплинуло на прихильне ставлення до нього. Збе- реглися спогади Р. Сушка — «Кіндрата», в яких він пояснює таку поведінку словами самого П. Судоплатова, котрий «аж до смішного боронив в “дебатах” свойого становища, а потім признававсь, що це таке виховання, що не може здавати позицій перед конверзантом, хоч би це було й проти переконань»28. Недовіра, що її висловив Я. Барановський — «Бор», стосувала- ся радше непевних ідейних переконань П. Судоплатова. Що ж до пі- дозри його в агентурних зв’язках з ОҐПУ, то ніхто не припускав такої імовірності. Зберігся лист Є. Коновальця до П. Судоплатова від 17 лютого 1936 р., написаний перед від’їздом другого до Відня. У цьому листі Провідник ставиться з певною недовірою до агента: «Я не захоплю- юсь Вами. […] Провірюйте себе, чи нема диспропорцій у Вас самих між словом і чином […]». Але у цьому ж листі він висловлює також 26 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 52. 27 Там само. – С. 54. 28 Кіндрат [Сушко Р.]. Мої заподання про Вельм-Норберта [П. Судоплатова] // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 56. 110 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 111 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА позитивне ставлення: «Коли серед тамошніх умовин життя й буття виростають такі, як Ви, є доказ, що ми не тільки мусимо виграти, але що побіда не за горами. […] через Вас не тільки я, але через мене й через усіх, що Вас бачили й говорили з Вами, весь наш актив за- кріпив себе у вірі, що там, у Вас, у цьому найважливішому секторі нашої дійсності, люди живуть, боряться, стремлять до тієї самої цілі (у тексті листа підкреслено. — І. Д.). Через зустрічі з Вами в кожно- му з нас почуття Соборности не тільки скріпилося, але ця зустріч дає імпульс до нових успіхів»29. Наступний осередок ОУН, що його відвідав П. Судоплатов, був у Відні. Тут він пробув від березня до травня 1936 р. Зустрічався з Р. Сушком, Олегом Кандибою — «Ольжичем», Я. Барановським, Є. Коновальцем. У розмовах з ними йшлося про налагодження спів- праці ОУН з підпільними групами на СУЗ. «Ольжич» розпитував про можливість здійснювати в Україні «прямі акції», які П. Судо- платов заперечував як такі, що не досягнуть мети з огляду на силу репресивних структур30. Він не був прихильником терористичної діяльності та уникав прямо обговорювати методи роботи. Загалом, П. Судоплатов лише надавав інформацію про стан речей в УСРР, на основі якої члени ПУНу робили висновки, потрібні їм. О. Кандиба та Я. Барановський дивувалися нерішучості «Норберта», але сто- сунків не розривали. П. Судоплатов, за спогадами Я. Барановсько- го, у дискусіях обстоював власні переконання, але за деякий час кардинально їх змінював та погоджувався з твердженнями членів ОУН. Він це пояснював як результат роботи ідеологічної машини СРСР, що нав’язує людині штампи без їхнього розуміння. Я. Ба- рановський наголошував, що ніхто не підозрював П. Судоплатова у роботі на ОҐПУ31. Таким чином склалася ситуація, за якої члени ПУНу потребували П. Судоплатова для діяльності ОУН, зокрема для розбудови сітки організації в УСРР. І їхні розмови перетвори- лися на постійні спроби нав’язати методи діяльності ОУН підпіль- ній групі, що начебто існувала на СУЗ. П. Судоплатов створив образ людини, яка пережила кризу іде- ології та вагається між різними твердженнями (твердженнями ра- 29 Лист Є. Коновальця до Павлуся [П. Судоплатова] від 17 лютого 1936 р. // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 19. 30 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 57–58. 31 Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 60–61. дянської пропаганди та достовірною інформацією, що потрапила на Захід), але намагається віднайти правду й утвердити свою позицію. У Берліні Є. Коновалець уперше зустрівся з П. Судоплатовим сам на сам, що дуже непокоїло Я. Барановського. Є. Коновалець по- яснював це необхідністю краще його «розпізнати»32. Особисті стосунки П. Судоплатова та членів ПУНу контрасту- вали з гострими дискусіями й розбіжностями у політичних погля- дах. Попри те що П. Судоплатов витрачав багато грошей на побут, обурювався скромним харчуванням тощо, у приватних розмовах залишав, за словами Р. Сушка, «дуже миле враження»33, а О. Чеме- ринський зазначає, що, бесіди з «Норбертом» відбувались у «сер- дечній атмосфері», «Норберт робив дуже чаруюче враження»34. Наступним пунктом, куди прибув П. Судоплатов, став Париж, причому агент сам наполягав на цій поїздці і здійснив її за підтрим- ки Є. Коновальця. В. Мартинець та М. Сціборський відмовилися зу- стріти прибулого з конспіративних міркувань. Ще 24 січня 1934 р. до М. Сціборського завітав агент з СРСР, що назвався Іваном Іва- новичем, та запропонував повернутися до УСРР35. В. Мартинець відмовився, оскільки проживав разом із М. Сціборським. П. Судо- платова зустрів тільки О. Бойків, що й залишив незначні відомості про прогулянку містом. Також у присутності О. Бойкова відбулася зустріч з Є. Коновальцем. П. Судоплатов у спогадах описує зустріч з Є. Коновальцем та відвідини могили Симона Петлюри. Тут відбулася подія, яка, за сло- вами агента, зміцнила його стосунки з Провідником. Полковника розчулив той факт, що П. Судоплатов узяв з могили грудку землі і хотів її перевезти до України36. Наскільки достовірною є ця інфор- мація, важко судити, оскільки зі спогадів О. Бойкова відомо, що пе- ребуваючи на цвинтарі Пер-Лашез, П. Судоплатов не поцікавився могилою С. Петлюри і йому ніхто не радив її оглянути37. У кінці весни чи на початку літа 1936 р. П. Судоплатова поінфор- мували про організацію чергового конгресу і запропонували взяти 32 Архів ОУН. – Ф.1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 61. 33 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 56. 34 На доручення Секретаряту з 25 січня. Від Оршана [О. Чемеринського] // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 70. 35 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 17–18. 36 Судоплатов П. А. Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы. – С. 34. 37 Онацький Є. Шляхом на Роттердам. – С. 68. 112 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 113 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА участь. Як наслідок, відбулася дискусія між П. Судоплатовим та М. Сціборським щодо статті другого «Земельне питання». Ця стаття мала стати доповіддю на майбутньому конгресі. П. Судоплатов на- магався порівняти судження автора статті зі своїми та зредагувати її текст, аби вичерпно розкрити проблему. Він у листі до Є. Коно- вальця (приблизно початок липня 1936) виклав зауваження до неї38. Його критика головно стосувалася прихильності автора до приват- ної власності, надто загального характеру статті без конкретних да- них, котрі б доводили правдивість суджень. Не погоджувався П. Су- доплатов з деякими історичними явищами в аграрних відносинах: з аграр ним характером визвольної боротьби Богдана Хмельницького і трактуванням аграрної політики Тимчасового уряду. Підкреслю- вав важливість «класової боротьби» і обурювався, що М. Сцібор- ський її не враховує. Докоряв він авторові за відсутність інформації про систему радгоспів і колгоспів у СРСР. Загалом, характеризував працю М. Сціборського як пропагандистську літературу і погоджу- вався на публікацію за умови, якщо в ній буде розкрито проблему аграрної системи СРСР. Така критика образила М. Сціборського, про що відомо з іншого листа П. Судоплатова до Є. Коновальця від 7 лип ня 1936 р., де він просив вибачення: «[…] Це (образа М. Сцібор- ського. — І. Д.) мені буде дуже прикро. Нікого ображати не хотів й не збираюсь»39. Сам факт, що П. Судоплатова залучили до обгово- рення статей до конгресу, свідчить про певну довіру. Однак подібна ситуація склалася й під час підготовки Першого конгресу україн- ських націоналістів 1929 р., коли виникла підозра щодо причетно сті П. Кожевникова до спецслужб. Тоді гадали, що він працював на ні- мецькі спецслужби, але попри це його включили до складу ПУНу, а пізніше усунули40. Таким чином, говорити про повну довіру ПУНу до П. Судоплатова неможливо. Ймовірно, організація конгресу від- бувалася не на найвищому рівні конспірації, оскільки тут мали ви- значити напрями й методику діяльності, а не конкретні заходи. У липні 1936 р. П. Судоплатов прибув до Берліна, звідки виру- шив до Фінляндії, а відтак перетнув кордон з СРСР (кінець липня — 38 Лист П. Судоплатова до Є. Коновальця // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 31–32. 39 Лист П. Судоплатова до Є. Коновальця від 7 липня 1936 р. // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 22. 40 Мартинець В. Українське підпілля…– С. 328–329. початок серпня 1936). Він зобов’язувався перед ПУНом провадити агітацію за незалежну Україну, використовуючи набутий досвід. Згідно зі спогадами П. Судоплатова, після його приїзду до Мо- скви, коли було складено звіт про проведену роботу за кордоном, надійшов наказ від самого Сталіна розробити план безпосередньо ліквідації Є. Коновальця. Тривало листування між П. Судоплатовим та членами ПУНу, пов’язане насамперед із підготовкою до конгресу. У листі до Я. Ба- рановського від 1 червня 1937 р. Є. Коновалець повідомив про при- їзд двох осіб з УСРР від П. Судоплатова41. Причому планувалося залишити одну особу за кордоном, а іншій надати можливість отри- мати досвід підпільної діяльності. Це засвідчує довіру членів ПУНу до П. Судоплатова та їхню впевненість в успішній діяльності на Схо- ді України. Після повернення до СРСР П. Судоплатов двічі робив короткі виїзди за кордон та бачився з Є. Коновальцем. Це була продумана методика термінових, незапланованих зустрічей, на яких П. Судо- платов начебто передавав таємні відомості для Провідника, — в Ра- дянському Союзі йому нібито вдалося влаштуватися радистом на торговий корабель «Шилка», що часто заходив у порти Голландії (у кінці 1930-х рр. Голландія та СРСР підтримували тісні торговель- ні відносини) та інших західноєвропейських країн. Тож заздалегідь він не міг запланувати приїзду й попередити про нього. Перший раз П. Судоплатов з’явився в Ґенті в кінці вересня 1937 р. й запросив на зустріч Є. Коновальця, Я. Барановського та Д. Андрієвського. Агент повідомив, що має важливу інформацію для Провідника, але оскільки той не прибув, зустріч зірвалася. За словами Я. Барановського, П. Судоплатов був дуже схвильований, що наштовхувало на думку про замах. Проте, гадаємо, ці підозри не були виправданими, оскільки вбити Є. Коновальця в присутності ще двох осіб було вельми складно навіть для вишколеного агента. Тому, ймовірно, присутність Я. Барановського та Д. Андрієвського була продуманим кроком і мала запевнити оточення Є. Коновальця у щи- рості та відданості П. Судоплатова. А його хвилювання цілком могло бути вдаваним, адже він «не зміг» передати Провідникові «важливу 41 Лист Мудрого [Є. Коновальця] до Макара [Я. Барановського] від 1 червня 1937 р. // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 1. 114 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 115 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА інформацію». На доказ, що він прибув з СРСР, П. Судоплатов дав деякі речі: плакати, хліб, зуб- ну пасту та папірці від цукерок42. Друга зустріч з членами ОУН відбулась у Роттердамі на початку лютого 1937 р. На ній був присутній Є. Конова- лець у супроводі Я. Баранов- ського. Говорив П. Судоплатов про стан речей в радянській Україні та про готовність анти- радянських організацій приєд- натися до ОУН. Потім наполягав на розмові з пол ковником віч- на-віч. Прохання було виконано і близько 3-х годин (від 21-ї до 24-ї) вони гуляли містом. Важ- ливою інформацією, яку хотів повідомити П. Судоплатов, вия- вилася звістка про заколот про- ти Є. Коновальця, що його ніби- то готувала берлінська група (І. Ґабрусевич, Р. Ярий, О. Че- меринський). Він сказав, що ці люди пропонували йому стати на їхній бік та усунути Провідника, чиє місце мав би зайняти Р. Ярий. За свідченнями Я. Барановського, ця розмова дуже збентежила Є. Коновальця43. Подібну тактику роз- бурхування внутрішніх конфліктів в ОУН використовуватимуть у 1950-х рр. — у вбивстві Л. Ребета ОУН(м) звинуватила ОУН(б), а вбивство С. Бандери ОУН(б) розглядала як помсту ОУН(м). Також ця зустріч посилила довіру до П. Судоплатова, адже він перебував з Є. Коновальцем достатньо часу, щоб убити Провідника, але не зробив цього. На згадку про себе він подарував полковникові пачку цукерок. Одна з останніх прижиттєвих світлин Євгена Коновальця. Відень, весна 1938 р. 42 Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 93. – Арк. 62. 43 Там само. – Арк. 63–64. Про останню, третю зустріч було повідомлено за 2 дні до при- їзду П. Судоплатова до Роттердама (21 травня 1938). Є. Коновалець, котрий перебував у Берліні, дізнався про неї 22 травня. Було до- мовлено зустрітися 23 травня о 12-й годині в ресторані «Атланта» (місце попередньої зустрічі). Обставини склалися так, що Є. Коно- валець та П. Судоплатов опинилися сам на сам, оскільки найближче до Роттердама перебував Я. Барановський, котрий вилетів з Відня літаком та прибув лише о 16-й годині. Можливо, НКВД передбачав саме такий розвиток подій, адже в ОУН діяло чимало агентів, котрі могли надати всі потрібні відомості. На цій зустрічі П. Судоплатов передав Є. Коновальцеві короб- ку з вмонтованим вибуховим пристроєм, за допомогою якого й було здійснено атентат. Порівнюючи доступні на сьогодні матеріали щодо опису знаряддя вбивства, констатуємо розбіжності у свід- ченнях. Немає жодних сумнівів, що це був годинниковий механізм. Місце загибелі Є. Коновальця на вул. Колсінґель — на тротуарі видно сліди крові 116 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 117 № 8ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ ПРОНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОУН АГЕНТА ОҐПУ-НКВД П. СУДОПЛАТОВА Однак мова йде про розмір коробки, який безпосеред- ньо пов’язаний з потужністю вибуху. Згідно зі спогадами П. Судоплатова, бомбу було вмонтовано у коробку цуке- рок. Механізм спрацьовував при перевертанні коробки з вертикального в горизон- тальне положення через 30 хви лин44. Але там само П. Су- доплатов говорить, що перед врученням коробки він три- мав її у внутрішній кишені свого піджака45, тобто вона була дуже маленькою. Мож- ливо, йдеться не про цукерки, а про пачку цигарок, оскіль- ки Є. Коновалець був курцем. Але тоді вибух не мав би та- кої сили, щоб поранити пере- хожого, котрий опинився за кілька метрів від Є. Коновальця. Існує також інша версія, що ґрунтується на свідченнях кельнера у ре- сторані «Атланта», котрий обслуговував жертву та вбивцю. Згідно з нею, коробка, що її було передано Є. Коновальцеві, скидалася на коробку для взуття46. Відтак, стає зрозуміло, чому вибух був на- стільки потужним. Очевидець (ні дер ландець Г. де Йонґ, мешканець Роттердама; вул. Павл Круґер, 17) повідомляв, що вибух розірвав тіло Є. Коновальця на шматки, поранивши двох перехожих, один з яких перебував від убитого на відстані 5 м47. На поліційному фото з місця загибелі Є. Коновальця видно забризканий кров’ю тротуар. Криваві плями утворюють коло радіусом близько 4—5 м. Це прямо доводить велику потужність бомби. У маленьку коробку цукерок, завбільшки з пачку цигарок, навряд чи помістилися б вибухова ре- Посмертний портрет Є. Коновальця 44 Судоплатов П. А. Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы. – С. 42. 45 Там само. – С. 44. 46 Кушпета О. Вбивство Євгена Коновальця… – С. 939. 47 Там само. – С. 933–935. човина та годинниковий механізм. А коли б і помістилися, то вибух був би смертельним лише за умови, що Є. Коновалець тримав вибу- хівку близько до тіла, а на такий ризик ОҐПУ не могло піти. * * * Отже, операцію зі знищення Є. Коновальця умовно можна поді- лити на три періоди. Перший (1933—1935) полягав у налагодженні контактів з ОУН та введенні до неї агентів, які мали зайняти керівні посади в організації. Другий етап (1935—1936) стосувався безпосе- редньої діяльності П. Судоплатова, зокрема його проникнення в ор- ганізацію, завоювання авторитету Проводу та Є. Коновальця, збору інформації про особу Провідника та про його оточення. Третій етап (1937—1938) — безпосередня підготовка до ліквідації та саме вбив- ство Є. Коновальця. Діяльність П. Судоплатова була ретельно спла- нована. Велике значення мали його особисті здібності, а засобами для досягнення мети стали гра на патріотичних переконаннях чле- нів ОУН, маніпуляція ними та дискримінація окремих членів з ме- тою спровокувати конфлікт усередині організації, а відтак ослаби- ти її. Головним аргументом для довіри до П. Судоплатова стало його твердження про можливість розгорнути роботу проти радянської влади на східноукраїнських землях. Ідея розбудувати структуру ОУН на цих теренах привернула увагу ПУНу і зробила особу П. Су- доплатова потрібною для ОУН. У взаєминах між членами ОУН та агентом мали вагоме значення стосунки особистого характеру, що посилювали довіру до нього. Завдяки всім цим чинникам агент зумів наблизитися до особи Є. Коновальця та вбити його. Отже, завдання ОҐПУ було виконано. Загибель харизматичного лідера Є. Коновальця обезголовила ОУН та прискорила розкол в організації. Але також вона підштов- хнула до формування нової структурної одиниці в ОУН — служби безпеки (СБ). СБ ОУН успішно діяла протягом 1940—1950-х рр., ви- являючи та знешкоджуючи ворожу агентуру.

Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова

Institution

Ähnliche Einträge