Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності
Аналізуються взаємозв’язки між віртуальною ідеологічністю політичних партій в Україні та лобістською політичною культурою політичної еліти та населення. Анализируются взаимосвязи между виртуальной идеологичностью политических партий в Украине и лоббистской политической культурой политической элиты и...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Держава і право |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64373 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності / О.Є. Постол // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 644-649. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859993265077485568 |
|---|---|
| author | Постол, О.Є. |
| author_facet | Постол, О.Є. |
| citation_txt | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності / О.Є. Постол // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 644-649. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Аналізуються взаємозв’язки між віртуальною ідеологічністю політичних партій в Україні та лобістською політичною культурою політичної еліти та населення.
Анализируются взаимосвязи между виртуальной идеологичностью политических партий в Украине и лоббистской политической культурой политической элиты и населения Украины.
Article is devoted to determining the relationship between virtual ideological parties in Ukraine and the political culture of lobbying and political elite of Ukraine's population.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:33:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
О. Є. ПО СТОЛ
ПАРТІЙНАПОЗАІДЕОЛОГІЧНІСТЬВУКРАЇНІЯКВІДОБРАЖЕННЯ
ЛОБІСТСЬКОЇПОЛІТИЧНОЇКУЛЬТУРИТАПОЛІТИЧНОЇАКТИВНОСТІ
Аналізу ють ся взаємозв’яз ки між вірту аль ною іде о логічністю політич них партій в
Ук раїні та лобістською політич ною куль ту рою політич ної еліти та на се лен ня.
Ключові слова: по заіде о логічність, вірту аль на іде о логічність, політичні партії,
лоббі, політич на куль ту ра, політич на ак тивність.
Ана ли зи ру ют ся вза и мо свя зи меж ду вир ту аль ной иде о ло гич но с тью по ли ти че с ких
пар тий в Ук ра и не и лоб бист ской по ли ти че с кой куль ту рой по ли ти че с кой эли ты и на се
ле ния Ук ра и ны.
Ключевыеслова:вне иде о ло гич ность, вир ту аль ная иде о ло гич ность, по ли ти че с кие
пар тии, лоб би, по ли ти че с кая куль ту ра, по ли ти че с кая ак тив ность.
Article is devoted to determining the relationship between virtual ideological parties in
Ukraine and the political culture of lobbying and political elite of Ukraine's population.
Keywords:outideological, virtual ideological, political parties, lobbies, political cul
ture, political activism.
Базові напрямки прояву політичної активності населення можна умовно
поділити на дві великі групи: а) організовано-інституційні форми політичної
активності;б)стихійно-позаінституційніформиполітичноїактивності.
До інституційних форм прояву політичної активності можна віднести:
діяльністьназасадахреалізаціїлегітимнихповноваженьворганахзаконодавчої
та виконавчої влади; діяльність в складі політичних партій, громадських
організацій, суспільно-політичних рухів різного походження; участь в електо-
ральнихпроцесахнарізнихрівнях;функціонуваннявякостілідерів(керівників)
державнихорганів,політичнихпартій,громадськихорганізацій.
За сад ни чою про бле мою іде о логічно го по зиціону ван ня політич них партій в
Ук раїні ви с ту па ють значні розбіжності між фор маль ноза дек ла ро ва ни ми про
гра ма ми і ре аль ною політич ною ак тивністю, спря мо ва ною на ар ти ку ляцію інте
ресів та по треб відповідних соціаль них груп.
Методологічноюбазоюдосліджень ідеології, політичної культури та актив-
ності є роботи американських, французьких, британських, російських та
українських політологів, соціологів, соціальних філософів, політичних психо-
логів(Р.Арона,К.Гаджиєва,Д.Лінца,Д.Мілля,Є.ГоловахитаН.Паніної,Є.
Барана,Л.Пая, Г.Дилігенського,Ю. Римаренка, В. Тимошенка, Б. Сутора,М.
Дювержетаін.)1.
В цих роботах представлені, по-перше, загально-методологічні основи
дослідженняфеноменівідеології,політичноїкультуритаполітичноїактивності,
по-друге,моделізв’язківміжеволюцієюідеологійтаполітичнихпартій.
Достихійно-позаінституційнихформполітичноїактивностінаселенняможна
назвати:участьурізнихгрупахтиску(адміністративно-політичний,бізнесовий,
мафіознийлоббізм),участьвзаходахпрямоїдії(мітинги,демонстрації,акціїпро-
тесту тощо), прояви масогенної політичної поведінки (стихійні масові завору-
шення, безпорядки, зпроваковані різними інституційними політичними силами
тощо).
Особливоїзначущостівконтекстівиявувсіхвищезазначенихформполітичної
644 Держава і право • Випуск 54
активностііїхвпливунапроцесидемократизаціїнабувають,по-перше,реструк-
турація правлячої еліти (зміна стратегії її відбору – із номенклатурно-кооп-
таційноїнапідприємницьку)тазмінаорієнтаційполітичноїкультуриі,відповідно,
системиполітичноїмотиваціїнаселення.
Першапроблемавипливаєзтого,щоспосібрекрутуванняправлячогокласув
Україні залишається номенклатурно-мікрогруповим. Цей спосіб був ретельно
дослідженийвроботахМ.ДжіласатаМ.Восленського,атакожбагатьохавторів,
щоздійснювалиполітологічнідослідженнявперебудовчийтапостперебудовчий
періодиісторіїУкраїни[Див.зцьогоприводу:Джилас,1989;Восленский,1991;
Потульницький, 1992 та ін.]. Тут йдеться зокрема про такі механізми відбору
представниківправлячихсубеліт(авУкраїнімиможемовестимовупромодель
кон ку рент ної муль ти елітар ної олігархії),якімінімізуютьзначущістьфункціональ-
но-професійнихвимогдопретендентівнавідповідніключовіпосадиі,водночас,
максимізуютьзначущістьособистоїлойяльності,відданості,мікрогруповоїпри-
належності. Номенклатурна система відбору існувала в СРСР і забезпечувала
стовідсотковузакритістьтихправлячихкіл,щоперебувалипривладі,складаючи
мафіозно-колегіальнийорган–ПолітбюроЦК.Регіональнісубеліти,кожназяких
отрималавперіодбрежневськогозастоюсвій«шматоквлади»піклувалисяпро
те,щобцентральна влада якомогаменше впливала намобільність відповідних
домінуючихогрупованьнарівнісоюзнихреспублік.
ВУкраїнівперіодправлінняЛ.Кучмивідбуласяреставраціяноменклатурної
моделіселекції,яка,навідмінувідпартійно-монопольноївСРСР,сталаспирати-
сяненанаціональний,анародиннийпатрімоніалізм.
ОстаннійнадававіснуючимвУкраїніполітичнимінституціямавторитарного
спрямуванняпризбереженніцентралізованогоконтролюзасубелітнимиогрупо-
ваннями.Водночасміжостаннімиточиласябезперевнаборотьбазавстановлення
гегемоніївцентральнихтамісцевихорганахвладитауправління,що,зодного
боку,створюваловідповідний«декорум»демократії,аз іншого–сприялозгор-
таннюпроцесівреальноїдемократизаціївукраїнськомусуспільстві.
Остання тенденція мала місце тому, що мікроеліти в силу їх множинності
практично сприяють дифузії кордонів публічної влади, що робить останньою
своєріднимфлюгеромлоббі,яківикористовуютьполітичнувладуякінструмент
безперервноїаритикуляціївласнихвимог.Черезтевладанабуваєвсіхознакпер-
манентної нестійкості і «багатовекторності». Таким чином, глобальні рішення
приймаютьсянарівніорганівдержавноївлади(якцентральноїтакімісцевої)не
якрезультатвідстороненоговідкорпоративнихінтересівмікрогрупрозрахунку,а
яккомпромісміжінтересамрізноспрямованихгруптиску.
Коментуючицюситуаціювукраїнськомусуспільстві,авториполітичноїхре-
стоматії«Українанапереломі»2відзначають:
«Соціальніінституціївсуспільствівідіграютьрольпосередниківміжцентра-
мивладита“політичнимтілом”,атакожміжавтономними,інодісамокерованими
частинамицього “тіла”.Хочби якимнайпомітнішимибулипричини зниження
їхньоїенергетики,вонипризводятьдоподілуполітико-комунікаційногопростору
навідокремленітаавтономніобласті:влади–зодногобоку,повсякденнихеко-
номічнихтапобутовихпрактик–зіншого.СьогоднівУкраїніцезамкнені,непро-
зорі,непроникнійпрактичносамодостатніанклавиурамкахсферипублічності.
Комунікаціяміж нимимінімальна і має тенденцію до подальшого скорочення:
влада ніяк не пояснює своєї поведінки,мовчить про плани, не чує закликів та
645Юридичні і політичні науки
вимог,щодолинають знизу, не дотримується законів,щонеюжвидаються, не
керуєситуацієюінезізнаєтьсявцьому.Основнамасаіндивідівтакожнепоспішає
звітувати перед владою щодо власних дій і одержаних доходів: полишені на
самихсебе,індивідинамагаютьсявистоятийобернутинасвоюкористьшанси,
яківідкриваютьсячерезвзаємнийбракконтролю».
Отже,бракдійової іцілеспрямованої,анеритуалізованоїполітичноїактив-
ності населення України спричинений багато в чому відсутністю ефективних
механізмів комунікативної аритикуляції та агрегації політичних вимог, як і
невідпрацьованістюмоделей демократичної політичної культури,що уможлив-
люєпостійниймоніторингувзаємодіїміжполітичнимиінституціямитасамоор-
ганізованимисоціальнимигрупами.
Тут загаломполягаєсуттєваполітико-структурнаособливістьваспектіроз-
гортанняпроцесівдемократизаціївУкраїні.Вонапов’язананевостаннючергуіз
системоутворюючимповідношеннюдоінституційвладикласом,якийзреалізо-
вуєстратегіюперетворенняпублічногопросторувладовідносиннааналогпри-
ватногополітичногоанклаву,вірніше–множинивотчин-анклавів,кожензяких
володієознакамиполітичноїавтономіїіпротидіємонополізаціїполітичногосуве-
ренітетуцентру.Цимкласомвиступаєселянство.
Російський дослідник Г. Дилігенский3, характеризуючи політико-психо-
логічніособливостіселянства,відзначає:
«Селянство вважалось завжди найбільш інертною масою в політиці... В
західнійлітературімасиселянськогонаселенняспорідненізавдякичотирьомяко-
стям:а)фаталізм,тобтовідсутністьдостатньоїсоціальноїактивності,віраунапе-
редвизначеністьсоціальнихзмін;б)апатіяякбайдужістьщодоучастівактивних
соціальних,політичнихдіях,пасивнийспосібіснування;в)індивідуалізм–уник-
нення,поможливості,включеностівсоціальніспільноти,перехідвідсоціальних
проблемдо індивідуальних;г)атомізм,своєріднаприхильністьдожиттявато-
марних структурах типу сім’ї, роду, клану або племені з одним лідером та
безвідповідальнимипослідовниками».
ЦіособливостігегемонаполітичноїінституціоналізаціївУкраїнізумовлюють
такийспосібвідборуеліти,щовиключаєїїдостатнювертикальнумобільністьі
має гарантувати прижиттєву «нерухомість» владно-статусних позицій окремих
сімей. При цьому зберігається керовано-патрімоніальний спосіб виявлення
політичноїактивності,щоспрямованийабонаполітичнудемонополізацію,абож
налегітимнупідтримкуіснуючихдомінантнихогруповань.
ВУкраїнідемократизаціярозгортаєтьсяниніпереважноваспекті«лоббізації»
–латентноготискунадержавніорганизбокувідповіднихтіньовихгруп,щоне
зацікавлені в розширенні «народовладдя», а зреалізовують деструктивну по
відношенню до політичної системи стратегію розмивання стандартів і норм
політичноїрегуляції.Можнастверджувати,щогрупитискудаютьпоштовхдля
виявленняполітичноїактивності,щоспрямовананапривілеїзаціюстануокремих
осіб (за журналістською термінологією їх прийнято називати олігархами), що
відображається в переважно «комерційних» способах залучення населення до
такоїактивності.
Так,доситьпоширенимизточкизорунаповненняелекторальнихпроцесів і
заходівпрямоїдіїєвербуванняплатних«активістів»,щомаютьімітуватишироку
соціальнупідтримкутієїчиіншоїполітичноїсили.Тіполітичнісили,щоспира-
ютьсяненафінансову,анадоктринально-ідеологічнумотиваціюсвоїхприхиль-
ників (соціалісти, комуністи, націонал-радикали) все одно віддають перевагу
646 Держава і право • Випуск 54
тіньовимтехнологіямучасті.
Скажімо,конфліктліворадикалівУкраїниізолігархічно-орієнтованимикола-
ми є насправді псевдоконфліктом. Він переростає у намагання цієї політичної
сили позиціонувати передусім популістські риси, що свідчать про прото-
олігархічнупозицію,незважаючинаїїмаскуванняквазірадикалізмом:
Останнєстосуєтьсяіпроявівполітичноїактивностіврамкахрізнихполітич-
нихпартій.
На 1 березня 2010 р. вУкраїні було зареєстровано 110 політичних партій4.
Водночас,незважаючинаїхкількість,єпідставиконстатувати,щопартійнасис-
темавУкраїніщенедосягланалежногоступенязрілості.Зростаннякількісних
показниківуїїформуванніпродовжуєдомінувати,аленепереходитьувідчутні
якіснізміни.Якправило,ценаслідоктого,щопереважнабільшістьпартійство-
рюваласянедляпредставництвапевнихсоціальнихгруптавираженняїхніхінте-
ресів,анаосновізагальних,надтоабстрактних,світогляднихконцепційабодля
проведеннясвоїхкандидатівупредставницькіорганивлади,реалізаціїкорпора-
тивнихчиособистихамбіцій.
Більшачастинапредставленихвспектріпартійноїсистемиполітичнихпартій
Україниєперсональнимиполітклубами-лоббі,щоздійснюютьфункціїкорпора-
тивногопредставництваокремихосіб,будучивідірванимивідтогосоціо-електо-
ральногоконтингенту,якийвбільшостівипадківстановитьбазумасовихпартій.
В історіїрозвиткуполітичнихпартійвиділяєтьсязаМ.Вебером,триетапи:
етап аристократичного угруповання, політичного клубу та масової організації.
Аристократичне угруповання і політичний клуб в деяких країнах слугують
перехіднимиформамиіснуванняполітичнихпартій,алеврядівипадківпартіїтак
інестаютьмасовимиорганізаціями5.
ЗатипологієюфранцузькогополітологаМ.Дюверже,такіпартіїналежатьдо
розрядукадрових(т.звпартіїнотаблів),проте,навідмінувідполітичнихпартійв
Великобританії,Франції,ФРН,політичніпартіїУкраїнизорієнтованінестільки
нафункціюкомплектуванняпредставницькихорганів,скількинакорпоративний
лоббізм і відтворенняполітичного«даху»длятіньовихсоціальнихогруповань,
слабкопов’язанихізбудь-якимивеликимисоціальнимигрупами.Узв’язкуізцим
партійнусистемувУкраїніможнавизначитиякатомізованузелементамиполя-
ризованого плюралізму і високим рівнем відцентрової політичної активності.
СамевУкраїніполітичніпартіїстаютьінструментомсегментаціїдержавноївла-
ди,яка«анархізується»черезпостійнефракціонуваннявищихпредставницькихі
виконавчихорганів.
Маючи зовнішні формальні атрибути, такі партії характеризуються незнач-
ною(заєвропейськимистандартами)чисельністю,відсутністюсталогоелектора-
тутастабільнихзв'язків,виразногоідеологічногообличчятаорганізаційноїзгур-
тованості.Показово,щозбільшніжсотнізареєстрованихвУкраїніполітичних
партійлишешістьмаютьсвоїосередкивбільшостірайонівтамістдержави.
Із зазначенихта іншихпричинупартійномусередовищітриваютьрозколи,
посилюютьсятенденціїдоавторитаризму,згортаннявнутрішньопартійноїдемо-
кратії,щоговоритьпроте,щодоктринальніпитаннядлябільшостіпартійєвто-
ринними(які,власне,презентаційніфункції).
В Україні в сфері ідеологічного позиціювання партій складається парадок-
сальнаситуація:переважнабільшістьпартійєсамодостатніми,незалежнимивід
суспільстваінституціями,всепризначенняякихполягаєвзабезпеченнідоступу
647Юридичні і політичні науки
довладиїхніхлідерів.Останнімчасомнабуваєпопулярностіновинкавполітич-
них технологіях – так звані вірту альні партії, видимість існування яких ство-
рюєтьсяіпідтримуєтьсязасобамимасовоїінформації.Відірваністьвідсуспільних
верств,превалюванняінтересівпартійнихелітнадінтересамивиборцівзумовлю-
ють кон’юнктурну політичну поведінку партій і, як наслідок, низький рівень
їхньої ідеологічної самоідентифікації. Необхідними передумовами піднесення
роліпартійдорівняповноціннихсуб'єктівполітичноїсистемиєїхконсолідація
тарозвитокрегіональнихструктур,забезпеченняпартіямивсукупностіреально-
гопредставництвавсьогоспектраполітичнихінтересівсуспільства,активізаціяїх
участівполітичномужитті,зокремавиборах.
Головнимипитаннями,якіповинніприцьомувирішуватися,є:чіткеполітич-
не структурування парламенту, передусім формування стійкої парламентської
більшості,здатноїзабезпечуватиефективнузаконотворчудіяльністьувзаємодіїз
Урядом;забезпеченнямаксимальногопредставництваінтересівсоціальнихгруп
та регіонів; підвищення політичної активності та правової культури громадян,
стимулюванняпроцесівформуваннягромадянськогосуспільства.
Необхіднапередумовадосягненнязазначенихцілейполягаєувідповідності
виборчоїсистемисуспільно-політичнимреаліямУкраїни.
Важливою складовою процесу становлення громадянського суспільства в
Українієдіяльністьоб’єднаньгромадян,якістворюютьсязнайрізноманітнішими
цілями.Нинівнашійдержаві6зареєстровано1376всеукраїнськихтаміжнарод-
них і понад 12,7 тис. місцевих громадських організацій. Вони функціонують
практично в усіх сферах суспільного життя, опановуючи цивілізовані методи
обстоюваннясвоїхінтересівувзаємодіїздержавою.
Водночасрозвитокцихта іншихструктургромадянськогосуспільствазнач-
ноюміроювідбуваєтьсязалогікою,щосклаласящевходідемократичнихпере-
творенькінця80-хроків,якіздійснювалисяздебільшого«згори».Зацихобставин
політичніпартії,молодіжні,професійнітаіншіоб'єднаннягромадянчастовини-
каютьневнаслідокприродногоперебігупроцесівсамоорганізаціїтихчиінших
групнаселення,а з ініціативитапід«патронатом»окремихполітичноабоеко-
номічноактивнихосіб,котріпереслідуютьнасампередвласніцілі7.
Створені в такий спосіб структури немаютьмасової підтримки і не здатні
повноцінно реалізовувати завдання виявлення, узгодження та цивілізованого
обстоювання суспільних інтересів. Відповідно, вони не можуть існувати без
фінансовоїдопомогивітчизнянихтазарубіжнихспонсорів,щоспрямовується,як
правило,назадоволенняїхніхвнутрішніхпотреб,абодомагаютьсяінкорпорації
додержавнихінституційзрозрахункомприлучитисядопроцесурозподілубюд-
жетнихкоштів.
ТимчасомвУкраїнівжесклалисяпередумовидляпереходудоякіснонового
етапубудівництвагромадянськогосуспільства–відінституціалізаціїйогострук-
тур до повноцінного здійснення ними своїх функцій. Найважливішими із цих
передумов є такі: створена і розвивається соціально-економічна основа грома-
дянськогосуспільства–багатоукладнаринковаекономіка;поступовоскладається
нова соціальна структураукраїнського соціуму з її ядром– середнімкласом; в
основному сформоване законодавче поле діяльності інститутів громадянського
суспільства.
Громадські організації можуть стати реальними каналами представництва
всьогоспектрасуспільнихінтересів,посередникамиміжїхносіямиівладою.Для
648 Держава і право • Випуск 54
цьогокожномузнихслідчітковизначитисвоюпозначкуістратегіюдіяльності,
подолатикорпоративізмізамкненість,апріорнуналаштованістьнаконфронтацію
зорганамивлади.
Усвоючергу,структуривиконавчоївладиповиннінавчитисявестиконструк-
тивнийдіалогзінститутамигромадянськогосуспільства,делегуватиїмчастину
своїх повноважень. Вони повинні бачити в об'єднаннях громадян свого рівно-
правногопартнера,здатногорозв'язуватиактуальніпроблемисуспільногожиття.
Діївладимаютьстатібільшвідкритими іпрозоримидлягромадськості,що
сприятиме подоланню тенденції відчуження суспільства від держави. Органи
владизобов’язаніактивнішевикористовуватиінтелектуальнийпотенціалнеуря-
довихорганізацій,передусіманалітичнихцентрівтафондів,залучатиїхдопро-
веденнянезалежнихекспертизприпідготовцінормативно-правовихактів,вироб-
леннярішеньзпитань,щомаютьсуспільнийрезонанс,моніторингусоціальної
ситуації, сприяти налагодженню дієвого громадського контролю за своєю
діяльністю.
1.Арон Р.Демократияитоталитаризм/Р.Арон.–М.:Текст,1993.–344с.;Га д жи
ев К.С.ТоталитаризмкакфеноменXXв. //Вопросыфилософии.–1992.–№2.–С.
3-25;Го ло ва ха Є., Паніна Н., Па хо мов Ю., Чурілов М., Бу ров І.Політичнакультуранасе-
лення України (результати соціологічних досліджень). – К.: Наукова думка, 1993. –
133с.; Го ло ва ха Е.И., Бе кеш ки на И.Э., Не бо жен ко В.С. Демократизация общества и
развитияличности.Оттоталитаризмакдемократии.–К.:Наук.думка,1992.–125с.;
Го ло ва ха Є. Посттоталітарний аномічний синдром і трансформації українського
суспільства//Соціологія:теорія,методи,маркетинг.–2004.?№3.–С.23-44;Го ло ва
ха Є., Паніна Н.Основніетапитатенденціїтрансформаціїукраїнськогосуспільства:від
перебудови до «помаранчевої» революції // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –
2006.?№3.–С.32-51;Ди ли ген ский Г.Г.Социально-политическаяпсихология.–М.:
Новаяшкола,2004.–С.213-214;Ко зу ля Р.Передвиборніперегони:лідериіпартії[Еле-
ктроннийресурс].–Режимдоступу:http://uv.ukranews.com/-2010;Дж. Линц Х., Сте пан
А. Нашляхудоконсолідованихдемократій //Упошукахправильноїпарадигми:Кон-
цептуальніперспективипосткомуністичногопереходуукраїнахСхідноїЄвропи:Пер.с
англ.;заред.Д.Гузіни;гол.ред.серіїіавторпередм.Дж.Перлін.–К.:АйБі,2003.–
С.195-213;Ти мо шен ко В.І.Правовадержава(теоретико-історичнедослідження).–К.:
Знання,1994.–С.80-92;Ук раїна на пе ре ломі /Заред.В.П.Дацюка.–Львів.:Говерла,
2004.–С.122-126;Duverger M. Sociologiedelapоlitique.–Paris,1973.–Р.44-54; Sutor B.
EinfuhrungindiePolitolog. –F.a.M.,B-Verlag,1994.–S.70-75.2. Ук раїна на пе ре ломі /За
ред.В.П.Дацюка.3. Ди ли ген ский Г.Г.Цит.работа.4. Ко зу ля Р.Цит.робота.5. Duver
ger M. Цит. робота. 6. Ко зу ля Р. Цит. робота. 7. Ук раїна на пе ре ломі / За ред. В.П.
Дацюка.
649Юридичні і політичні науки
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64373 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:33:05Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Постол, О.Є. 2014-06-15T14:40:09Z 2014-06-15T14:40:09Z 2011 Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності / О.Є. Постол // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 644-649. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64373 Аналізуються взаємозв’язки між віртуальною ідеологічністю політичних партій в Україні та лобістською політичною культурою політичної еліти та населення. Анализируются взаимосвязи между виртуальной идеологичностью политических партий в Украине и лоббистской политической культурой политической элиты и населения Украины. Article is devoted to determining the relationship between virtual ideological parties in Ukraine and the political culture of lobbying and political elite of Ukraine's population. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності Article published earlier |
| spellingShingle | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності Постол, О.Є. Політичні науки |
| title | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_full | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_fullStr | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_full_unstemmed | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_short | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_sort | партійна позаідеологічність в україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| topic | Політичні науки |
| topic_facet | Політичні науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64373 |
| work_keys_str_mv | AT postoloê partíinapozaídeologíčnístʹvukraíníâkvídobražennâlobístsʹkoípolítičnoíkulʹturitapolítičnoíaktivností |