Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору
Узагальнено та систематизовано гіпотези дослідження електорального простору. Доведена доцільність застосування концепту як універсалії, котра об'єднує весь виборчий процес у контексті вивчення проблем електоральної поведінки....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Назва видання: | Держава і право |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64400 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору / Ю.Ю. Федчик // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 713-718. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64400 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-644002025-06-03T16:28:01Z Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору Федчик, Ю.Ю. Політичні науки Узагальнено та систематизовано гіпотези дослідження електорального простору. Доведена доцільність застосування концепту як універсалії, котра об'єднує весь виборчий процес у контексті вивчення проблем електоральної поведінки. Обобщены и систематизированы гипотезы исследования электорального пространства. Доказана целесообразность применения концепта как универсалии, объединяющей весь избирательный процесс в контексте изучения проблем электорального поведения. This article is devoted to generalization and systematization of existing in modern political science research hypotheses electoral space. The expediency of application of the concept, as universals, which unites the whole electoral process in the context of electoral behavior problems of the population. 2011 Article Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору / Ю.Ю. Федчик // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 713-718. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64400 uk Держава і право application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні науки Політичні науки |
| spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Федчик, Ю.Ю. Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору Держава і право |
| description |
Узагальнено та систематизовано гіпотези дослідження електорального простору. Доведена доцільність застосування концепту як універсалії, котра об'єднує весь виборчий процес у контексті вивчення проблем електоральної поведінки. |
| format |
Article |
| author |
Федчик, Ю.Ю. |
| author_facet |
Федчик, Ю.Ю. |
| author_sort |
Федчик, Ю.Ю. |
| title |
Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору |
| title_short |
Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору |
| title_full |
Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору |
| title_fullStr |
Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору |
| title_full_unstemmed |
Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору |
| title_sort |
концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Політичні науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64400 |
| citation_txt |
Концептуальні засади дослідження сучасного електорального простору / Ю.Ю. Федчик // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 713-718. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT fedčikûû konceptualʹnízasadidoslídžennâsučasnogoelektoralʹnogoprostoru |
| first_indexed |
2025-11-26T20:57:52Z |
| last_indexed |
2025-11-26T20:57:52Z |
| _version_ |
1849888000452853760 |
| fulltext |
Ю. Ю. ФЕД ЧИК
КОНЦЕПТУАЛЬНІЗАСАДИДОСЛІДЖЕННЯ
СУЧАСНОГОЕЛЕКТОРАЛЬНОГОПРОСТОРУ
Уза галь не но та си с те ма ти зо ва но гіпо те зи досліджен ня елек то раль но го про сто ру.
До ве де на доцільність за сто су ван ня кон цеп ту як універ салії, ко т ра об'єднує весь ви бор
чий про цес у кон тексті вив чен ня про блем елек то раль ної по ведінки.
Ключові слова: елек то раль ний простір, елек то раль на по ведінка, політичні
цінності та нор ми, струк ту ра елек то раль но го про сто ру.
Обоб ще ны и си с те ма ти зи ро ва ны ги по те зы ис сле до ва ния элек то раль но го про ст
ран ст ва. До ка за на це ле со об раз ность при ме не ния кон цеп та как уни вер са лии, объ е ди ня
ю щей весь из би ра тель ный про цесс в кон тек с те изу че ния про блем элек то раль но го
по ве де ния.
Ключевыеслова: элек то раль ное про ст ран ст во, элек то раль ное по ве де ние, по ли ти
че с кие цен но с ти и нор мы, струк ту ра элек то раль но го про ст ран ст ва.
This article is devoted to generalization and systematization of existing in modern politi
cal science research hypotheses electoral space. The expediency of application of the concept,
as universals, which unites the whole electoral process in the context of electoral behavior
problems of the population.
Keywords: electoral space, electoral behavior, political values and norms, the structure
of the electoral space.
Вибори є єдиною реальною формою масової участі населення у політиці,
барометромгромадськоїдумкиіставленняокремихсуспільнихгрупдополітич-
нихлідерів,партійтаїхніхпрограм.Самецимзумовленийпідвищенийнауковий
інтерес до всього комплексу проблем електоральної поведінки населення
(об’єктивніісуб’єктивніфакториелекторальнихпреференційнаселенняівплив
на них загальнонаціональних і регіональних особливостей; причини та умови
формуванняполітичногоіелекторальногопросторуіїхструктурнихкомпонентів
тощо).
Специфікапоняття«електоральнийпростір»полягаєуйогоздатностівідби-
ватиякісноспецифічнийстанполітичногопроцесу,якийхарактеризуєлокалізо-
вані в просторі конкурентні взаємовідносини елітарних і неелітарних груп у
періодлегальногоформуванняорганіввлади.Сучаснаполітичнанауказіштовх-
нуласьізпроблемоюпідборуметодологічногоінструментаріюприаналізіелекто-
ральних практик у суспільствах перехідного типу. Саме тому значної актуаль-
ності набуває потребаметодологічного обґрунтування електоральної поведінки
крізьпризмутакогоявища,як«електоральнийпростір».
Аналізостанніхдослідженьіпублікаційзасвідчивнаявністьзначногомасиву
працьприсвяченихрізнимаспектамелекторальногопроцесувцілому.Особли-
вості та специфіку вітчизняного електорального простору досліджували такі
науковці, якВ.Березинський,Л.Кочубей,Е.Гугнін,Н.Ротар,К.Черкашин, І.
Доцяктаін.
Попри багатоманіття альтернативних гіпотез, можна сміливо стверджувати
пронаявністьнауковихпрогалинудослідженняхелекторальнихпроцесівутран-
зитивних суспільствах, викликаних специфікою політичної інституалізації та
713Юридичні і політичні науки
формуванням політичної культури нового типу. Аналіз напрацювань у галузі
зазначеноїнауковоїтрадиціїдастьможливістьсформувативідповіднукомпози-
ційнупарадигму «електорального простору», придатну для тлумачення україн-
ськихполітичнихреалій.
Проблема тлумачення «електорального простору» є однією з найдискусій-
нішихусучаснійкомпаративістиці,оскількиєключовоюпридослідженніструк-
тури виборчих орієнтацій. Останній надає вивченню електорального процесу
значного евристичного поштовху, оскільки безпосередньо оперує такими його
категоріями,як«межі»,«позиціонування»,«вектор»тощо.
Основні теоретико-методологічні уявлення про електоральний простір,
взаємодіювньому інтересівполітичноїелітитасоціуму,сформованінаоснові
ідейтакихнауковців,якП.Бурдье,Р.Міхельс,Н.Маккіавелі,А.Шютц.
Різним аспектам структурування російського електорального простору при-
свячені розвідки М. Арбатської, Д. Орєшкіна, В. Лапкіна, В. Пантіна, Ю.
Веденєєва,І.Гомерова,С.Кара-Мурзи,А.Мельвіль,О.Тумановоїтаін.
Концепт«електоральногопростору»варторозглядатибезпосередньоуфокусі
концепційвивченняелекторальноїповедінки.Надумкудослідників,електораль-
наповедінкарозглядається,яксумафакторівсоціально-політичного,економічно-
го, психологічного характеру, які мають об’єктивне і суб’єктивне підґрунтя. У
сучаснійзахіднійнауціпобутуєкількаосновнихтеорійдослідженняелектораль-
ноїповедінкивиборців:1)соціологічна(статусна)(П.Лазерсфельд,Б.Берельсон,
А.Реммеле); 2) соціально-психологічна (А. Кемпбелл, Ф. Конверс, Т. Адорно,
В.Міллер);3)теорія«раціональноговибору»(Й.Шумпетер,Е.Даунс,К.Ерроу);
4)поселенська(екологічна)теорія(А.Зігфрід,Ф.Гогель,М.Фіоріна).
Представникипершоїшколиакцентуютьувагунасоціально-демографічних
характеристиках (солідарність із власною референтною групою: етнічною,
релігійною,класовою),якієвизначальноюскладовоюволевиявленнявиборців.
Теоретично обґрунтувуючи цю модель електоральної поведінки, С. Ліпсет і
С.Роккан виявили кілька видів соцієтальних розмежувань, спричиненихцілес-
прямованоюдіяльністюполітичноїеліти:міжцентромтапериферією,державою
іцерквою,містоміселом,власникамитаробітниками.Надумкуавторів,цівиди
розколівіскладаютьпроблемнеполеполітики,якеобов’язковознайдесвоєвідо-
браження у біполярних моделях розвитку і стане джерелом конфліктів у
суспільстві, які партії використовуватимуть заради збільшення власної електо-
ральноїбази1.
Представникидругоїшколиберутьдоувагисоціально-психологічніособли-
востіелекторальноїповедінки.НауковціМічиганськоїшколирозглядаютьголо-
сування,яксвоєріднудемонстраціюприхильностівиборцядопевноїполітичної
партіїчиідеологічногонапрямку(партійнаідентифікація),відношеннядоканди-
дата і політичної ситуації. Основою партійної ідентифікації, на їх думку, є не
рівеньосвіти,національна,класовачирелігійнаприналежність,аспецифікапро-
цесуполітичноїсоціалізаціїособи,якавідбуваєтьсяпідбезпосереднімвпливом
сім’ї2.
Прихильники цієї теорії стверджували, що електоральні пріоритети, пря-
молінійнозалежатьвідставленнядоокремихаспектівполітичногопроцесу:без-
посередніхкандидатів,пропонованогонимиполітичногокурсу іпоточнихпро-
блем,зв’язкупартійізрізнимисоціальнимигрупами.Аналізуючиелекторальну
поведінкуР.ВольфінгеріС.Розенстоундоводять,щоактивністьучастіприелек-
714 Держава і право • Випуск 54
торальному виборі визначається в першу чергу установочними диспозиціями,
наявністювідповіднихмотивів іпсихологічнимиособливостямиособистості, її
попереднімполітичнимдосвідоміполітичноюкультурою3.
Теоретико-методологічним підґрунтям концепції «раціонального вибору» є
гіпотеза, що у прийнятті електорального рішення виборцем керує політичний
прагматизміраціональнийрозрахунок.Основнимифакторами,щодетермінують
поведінку «раціонального виборця» є поточна соціально-економічна ситуація і
оцінка власного соціально-майнового становища у ретроспективі та прагнення
йогопокращенняуперспективі,позиціякандидатівізприводуконкретнихпро-
блем.
Основоположник поселенської теорії електоральної поведінки А. Зігфрід
доводив,щоформуванняполітичнихпоглядівнаселеннявідбуваєтьсявнаслідок
взаємодії цілого спектруфакторів: особливостей історичного, адміністративно-
територіального,соціально-економічногоформуваннядержави,релігійноїприна-
лежності,впливомчинниківзовнішньогосередовищатаможливимцьомуспро-
тивомелекторату.ЙогопослідовникФ.Гогель,спираючисьнавиборчустатисти-
ку, яка дозволяла подавати електорат у формі своєрідних кластерів, зосередив
увагу на соціально-структурних впливах. Він вважав, що співставлення посе-
ленської структури і електоральної поведінки заповнить існуючі методологічні
прорахунки.
Описані вище моделі електоральної поведінки свого часу стали предметом
жвавих наукових дискусій. Попришквал критики кожної з цих теорій – то за
однобічність та описовість, то за нехтування емоційною складовою, то за
необґрунтованістьпропонованихнеюпоясненьявкинавибори–цітеоріїісьо-
годніпереважаютьусучаснійзахіднійнауковійлітературі.
Доцільністьзастосуванняконцепту«електоральнийпростір»урамкахелекто-
ральнихдослідженьполягає вйогоуніверсальності– включенняу себеусього
виборчого процесу. Як влучно зазначає О. Соловйов, електоральний простір –
своєріднапоняттєваконструкція,котрадаєможливістьвідобразитиспецифічний
змістфункціональноокресленихйодночаснопросторовообмеженихелектораль-
нихпроцесів,вмежахякихформуютьсяйваріюютьсяроліполітичнихакторів,
нормитастандартивзаємовідносинтощо4.
ЯкслушнозауважуєукраїнськийдослідникВ.Березинський,електоральний
простір є інституційованою частиною комунікативного простору публічності –
вінвиникаєта існуєяксукупністьвипадковихактівкомунікації,непов’язаних
будь-якиминормамийобмеженнями.Упросторово-часовомуконтинуумісоціуму
такі одиничні комунікативні імпульси складаються у певну, здатну до самоор-
ганізаціїсукупністьсуб’єктів,якаміститьвсобісинергетичненачало,закладене
всоціумі5.
Дещо іншої думки дотримується Р. Туровський, який специфікою поняття
вважаєпросторовускладову,тобтовикористанняелекторальногопросторувгео-
графічному вимірі без відриву від політичної ситуації. Головним елементом в
електоральному просторі є територіальні спільноти (учасники електорального
процесу,якінаселяютьпевнутериторію)6.
Узагальнивши описані вище концептуальні підходи і враховуючи конкретні
методологічніпрогалинивних,мивизначаємоелекторальнийпростір,яксисте-
му локалізованих у територіальному вимірі та обмежених інституційними
бар'єрами соціально-політичних відносин у суспільстві, котрі є наслідком
715Юридичні і політичні науки
зіткненняінтересівагентівелекторальногопроцесузустановкамиіполітичними
орієнтаціямивиборцівуходіреалізаціїмеханізмівпредставницькоїдемократії.
Дослідження електорального простору передбачає вивчення його змісту та
структури,щоособливоважливоуконтекстітранзитивногостануукраїнського
суспільстваівідсутностісталогоелекторальногодосвіду,котрийєпричиноюроз-
митостівиборчогополятанедозволяєдиференціювативиборцівначіткіелекто-
ральнікластери.
На думку російського соціологаЮ.Левади, зміст електорального простору
визначаєтьсятрьомапоказниками:1)електоральноюмобілізацією(рівнемготов-
ностіелекторатубратиучастьувиборах);2)поляризацієюелекторату(розмежу-
ваннямполітичнихпереваг);3)персоніфікацією(орієнтацієювиборцівнаособи-
стостіполітичнихлідерів)Дослідниквважає,щоцісоціологічніпоказникидають
можливістьописатидиференціаціюелекторатуіхарактерйогоповедінки7.
Значноміроюнахарактерфункціонуванняелекторальногопросторувпливає
специфікарозвиткуосновнихйогоструктурнихелементів:агентіввиборчогопро-
цесуікомпонентівелекторальноїінфраструктури.Агентамивиборчогопроцесує
представники публічної влади, кандидати (партії, виборчі блоки та коаліції),
виборчікомісіїрізногорівня,працівникивиборчихштабів,виборцітапредставни-
киЗМІ.Докомпонентівелекторальноїінфраструктуривідносиморесурснезабез-
печення електоральних агентів, виборче законодавство, електоральну культуру
громадян, яка знаходить своє відображення в особливостях електоральної
поведінки,сукупністьвикористовуванихупередвиборчійкампаніївиборчихтех-
нологій.
Російський вчений М. Капранов, констатуючи, що змістом електорального
просторуєрізноріднівідносиниміжполітичнимисуб’єктамиісоціальнимигру-
пами,пов’язанізвиборами,розглядаєелекторальнийпростір,яктримірнуструк-
туру. Перший вимір являє собою публічну боротьбу кандидатів за голоси
виборців, яка по завершенню згасає. Другий вимір – постійна неформальна
взаємодіяполітичнихсуб’єктівзвиборцямиякпідчасвиборів,таківпроміжках
міжними.Третійвимір–це«дрейфелекторатіввідвиборівдовиборівзашабло-
нами«соціальноїтектоніки».Отже,електоральнийпростірєпостійноюдіючою,
всезагальноюумовоюпротіканняелекторальнихпроцесів8.
Поряд з поняттям «електоральний простір» досить часто науковцями як
тотожневживаєтьсяпоняття«електоральнеполе».МаєраціюВ.Чигрин,доводя-
чиїхблизькість,анеідентичність.Електоральнеполеєчастиноюелекторального
простору, який, перш за все, характеризує структурну складову, тоді як поле
міститьзмістовніхарактеристикиелекторальногопроцесу.Крімцього,незважа-
ючинатіснийзв'язокзпросторомполітичним,електоральнийпростіртаелекто-
ральнеполехарактеризуютьсяпевноюавтономністюдонього9.
Вартозазначити,щоелекторальнеполеможнауявитиякчастину(субпростір)
простору політичного, що характеризує структуру, зміст і характер взаємодії
основних суб’єктів електорального процесу. Електоральне поле, на відміну від
поляполітики,залежневідсезоннихколивань(поствиборчийстанчиелектораль-
на втома,міжвиборчапауза, передвиборча активізація),що визначають ступінь
електоральної мобілізації, поляризації та інших характеристик електорату. У
такому розумінні концепт «електоральне поле» відображає особливості
функціонально взаємопов’язаних інтеракцій еліти й електорату з урахуванням
їхньоїтопологічноїтривалості,просторово-часовоїлокалізаціїтапозиціонуван-
716 Держава і право • Випуск 54
ня10.
Держава безпосередньо сама визначає вектор розвитку виборчих процесів,
регулюючи правила правила їх проведення. Інституціональні запити і потреби
громадянськогосуспільстваповиннібутиартикульованііструктурнооформлені
увідповіднійпартійнійсистемі,елементиякоївиступаютьуроліагентівелекто-
ральногопростору.Можемовиокремитидвісхемицієївзаємозалежності:1)невт-
ручаннядержавиупроцесипартійноїконкуренціїстворюєумовидляфункціону-
ванняелекторальногопросторуназасадахринковоїсаморегуляції;2)адміністра-
тивнітаіншібар'єри,котріобмежуютьполітичнесуперництвотамонополізація
електоральнихресурсів,легітимізуютьпроцесизгортаннябагатопартійності,що
несезасобоюруйнуваннятрадиційного,унашомурозумінні,поділуелектораль-
ногопросторузасхемою«влада-опозиція».
Окрім цього, необхідно відзначити,що структура електорального простору
випливає безпосередньо із інституціональних умов створених державою і є
доволідинамічною.Прикладцьогоявища–впливнанеївиборчоїсистеми,ефек-
ти якої М. Дюверже поділив на «механічні» і «психологічні». Психологічний
ефектпроявляєтьсявтому,щоголосивиборців,відданіслабкимпартіям,лиша-
ються«втраченими».Цеєстимуломдляучасниківелекторальнихзмаганьство-
рюватикоаліціїтаблоки,адлявиборців–віддаватиголосизабільшсильніпартії.
Якнаслідокцьогосегментаціяелекторальногопросторусуттєвознижується11.
Вартотакожзвернутиувагунатакийкомпонентелекторальноїінфраструкту-
ри, як електоральна культура. Численні виборчі кампанії засвідчили те, що
цінніснепідгрунттяполітичноїсвідомостіпострадянськогосоціумунеєуставле-
нимтатаким,щопіддаєтьсяоднозначнійоцінці.Нечіткістьсоціальноїструктури
стаєосновноюаморфностісоціальнихпріоритетів.Закладенінаційосновіаспек-
ти позитиву та негативу в компонентах іміджу політичних акторів (персо-
налізація,проякумиговориливище)незавждисприймаютьсяоднозначнопред-
ставникамирізнихсоціальнихгрупіпрошарківусуспільстві.
Особливостіелекторальногопросторузумовлюютьсятакожпроцесами,котрі
відбуваютьсянелишевполітичнійсфері.Додатковимдоціннісноїспецифікичин-
ником,якийпризводитьдосегментаціїелекторальногопросторуєпобудоваструк-
тури медіа-простору, яка характеризується домінуванням численних медіа-хол-
дингів,ангажованихгрупамиекономічнихтаполітичнихінтересів.Уцихумовах
подача інформації є односпрямованою та не передбачає конкуренції в межах
поділених сегментів ринку, а використання виборчих технологій є обмеженим
аудиторієюпевногоЗМІтасоціально-економічнимипріоритетамиїхвласників.
Отже, структурування вітчизняного електорального простору відбувається
підвпливомсоціокультурних(пов’язанихзсоціальноюдиференціацієюелекто-
рату), інституційних (діючихвиборчихправилтапроцедур,характеруполітич-
нихінститутів), ідеологічних(пов’язанихзосновнимиідеологіями,якізадають
відповіднувиборчуриторикуівпливаютьнапартійно-ідеологічнуідентифікацію
виборців)тацілогорядуіншихчинників.Наявніувітчизнянійнауковоїтрадиції
підходи до поняття електорального простору не доведені до відповідного опе-
раціонального рівня, а складність його концептуалізації криється у незаверше-
ностітрансформаційнихпроцесівусуспільстві.
Регулярність виборчих кампаній, котрі ведуть до постійної трансформації
системиелекторальногопросторутаконкретизаціячинниківйогосегментаціїє
перспективнимполемдляподальшихнауковихдосліджень.
717Юридичні і політичні науки
1.Lipset S., Rokkan S.CleavageStructures,PartySystem, andVoterAlignments :An
Introduction // Party System andVoterAlignments : Cross-National Perspectives. – N.Y.,
1967.–Р.50.2. Lasarsfeld P.,Berelson B., Gaudet H.ThePeoplesChoice.HowtheVoter
Makes up his Mind in a Presidential Campaign. – N.Y.; London: Columbia univ. press,
1968.–Р.26-27.3. Ох ре мен ко И.Электоральноеповедение:теориявопроса:Учеб.пос.:
В2ч.–Ч.1.–Волгоград:Изд-воВолГУ,2002.–С.10.4. Со ло вь ев А.Концептикомму-
никативныйметод.Структура и динамика российского электорального пространства.
«Круглыйстол»//Полис.–2000.–№2.–С.84.5. Бе ре зинсь кий В.Транзитивніособли-
востіформування електоральногопростору сучасноїУкраїни:Автореф.дис.…канд.
політ.наук:23.00.02.–Д.:,2005.–С.6.6. Ту ров ский Р.Региональноеизмерениеэлекто-
ральногопроцесса //Общественныенаукиисовременность.–2006.–№5.–С.8.7.
Ле ва да Ю. Структура российского электорального пространства / // Президентские
выборы1996г.иобщественноемнение.–М.,1996.–С.19.8. Ка п ра нов Н.Биполярная
модельроссийскогоэлекторальногопространства//ВестникМГУ.Серия18.Социоло-
гия и политология. – 1998. –№ 4. – С. 56. 9. Чи г рин В., Гу бен ко В. Електоральний
простірусоціологічномувимірі[Електронныйресурс].–Режимдоступу:http://www.
nbuv.gov.ua /portal/natural/vkhnu/Soc_dos/2010_891/Chig_Gub.pdf 10. Гугнін Е. Топо-
логічні характеристики електорального поляУкраїни:Автореф. дис.… канд. соціол.
наук: 22.00.04. – Запоріжжя, 2007. – С. 8. 11. Яр гом ская Н. Избирательная система.
Структура и динамика российского электорального пространства. «Круглый стол» //
Полис.–2000.–№2.–С.88.
718 Держава і право • Випуск 54
|