Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції
Досліджуються деякі аспекти децентралізації владних повноважень, що мали місце у Франції під час проведення реформ адміністративно-територіального устрою. Исследуется некоторые аспеты децентрализации полномочий власти, которые имели место во Франции в ходе проведения реформ административно-территори...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Держава і право |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64402 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції / Л.А. Панкулич // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 701-706. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64402 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Панкулич, Л.А. 2014-06-15T15:10:10Z 2014-06-15T15:10:10Z 2011 Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції / Л.А. Панкулич // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 701-706. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64402 Досліджуються деякі аспекти децентралізації владних повноважень, що мали місце у Франції під час проведення реформ адміністративно-територіального устрою. Исследуется некоторые аспеты децентрализации полномочий власти, которые имели место во Франции в ходе проведения реформ административно-территориального устройства. The article examines some aspects of decentralization of power that occurred in France during the reform of administrative and territorial structure. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції |
| spellingShingle |
Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції Панкулич, Л.А. Політичні науки |
| title_short |
Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції |
| title_full |
Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції |
| title_fullStr |
Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції |
| title_full_unstemmed |
Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції |
| title_sort |
децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою франції |
| author |
Панкулич, Л.А. |
| author_facet |
Панкулич, Л.А. |
| topic |
Політичні науки |
| topic_facet |
Політичні науки |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Держава і право |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| description |
Досліджуються деякі аспекти децентралізації владних повноважень, що мали місце у Франції під час проведення реформ адміністративно-територіального устрою.
Исследуется некоторые аспеты децентрализации полномочий власти, которые имели место во Франции в ходе проведения реформ административно-территориального устройства.
The article examines some aspects of decentralization of power that occurred in France during the reform of administrative and territorial structure.
|
| issn |
1563-3349 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64402 |
| citation_txt |
Децентралізація владних повноважень як визначальний чинник реформування адміністративно-територіального устрою Франції / Л.А. Панкулич // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 701-706. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT pankuličla decentralízacíâvladnihpovnovaženʹâkviznačalʹniičinnikreformuvannâadmínístrativnoteritoríalʹnogoustroûfrancíí |
| first_indexed |
2025-11-27T02:06:46Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:06:46Z |
| _version_ |
1850792781335756800 |
| fulltext |
Л. А. ПАН КУ ЛИЧ
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯВЛАДНИХПОВНОВАЖЕНЬ
ЯКВИЗНАЧАЛЬНИЙЧИННИКРЕФОРМУВАННЯ
АДМІНІСТРАТИВНОТЕРИТОРІАЛЬНОГОУСТРОЮФРАНЦІЇ
Досліджу ють ся де які ас пек ти де цен т ралізації влад них по вно ва жень, що ма ли
місце у Франції під час про ве ден ня ре форм адміністра тив ноте ри торіаль но го ус т рою.
Ключовіслова: де цен т ралізація де мо кра тич на, де цен т ралізація адміністра тив на,
де пар та мент, пре фект, місцеві спільно ти.
Ис сле ду ет ся не ко то рые ас пе ты де цен т ра ли за ции пол но мо чий вла с ти, ко то рые
име ли ме с то во Фран ции в хо де про ве де ния ре форм ад ми ни с т ра тив нотер ри то ри аль
но го ус т рой ст ва.
Ключевыеслова: де цен т ра ли за ция де мо кра ти че с кая, де цен т ра ли за ция ад ми ни с т
ра тив ная, де пар та мент, пре фект, ме ст ные со об ще ст ва.
The article examines some aspects of decentralization of power that occurred in France
during the reform of administrative and territorial structure.
Key words: democratic decentralization, administrative decentralization, department,
prefect, local communitіеs.
Характерною особливістю сучасних демократичних держав Європи є тен-
денція до децентралізації владних повноважень нижчим ланкам суспільного
управління. В цьому контексті на особливу увагу заслуговує досвід Франції,
країни,яказаформоюдержавногоустроюєдещоподібноюдоУкраїни.Рефор-
муванняадміністративно-територіальногоустроютутздійснювалосьзапринци-
пами децентралізації. В умовах переходу України до демократії та прагненні
побудуватитакіполітичніінституції,яківідповідалибїїосновоположнимприн-
ципам,питаннядецентралізаціїєособливовагомим.Слідзазначити,щодержав-
наполітикаУкраїнивсещеміститьелементижорсткоїцентралізації,підпорядку-
ванняоднихструктурнихланокіншим,якнаслідок–неспроможністьцихструк-
турнихпідрозділіввирішуватитізавдання,щовиникаютьвпроцесісуспільного
розвитку.Вибіроптимальноїмоделіадміністративно-територіальногоустроюдля
України робить необхідним більш детальний аналіз існуючих принципів, що
лежатьвйогооснові.
Наукові підходи до дослідження проблем децентралізації державної влади
висвітлювалиЯ.Верменич,В.Гнилорибов,М.Головатий,В.Погорілко,С.Була,
О. Фрицький, А. Фомін. Досвід європейських країн щодо передачі владних
повноваженьзцентральногонарегіональнийтамісцевийрівні,можливостівдо-
сконаленняадміністративно-територіальногоподілувивчалиФ.Ардан,П.Воро-
на,О.Гриценко,Ж.-П.Жакке,С.Кравченко,А.Черкасов.
Досліджуючипроцесидецентралізаціївпроведенняреформтериторіального
устрою,М.Головатийвідзначає,щодецентралізована системауправліннянині
всечастішедоводитьсвоюефективність,оскількинаділяємісцевіорганисамо-
врядуванняширшимобсягомвладнихпрерогативіповноважень.Інайголовніше:
децентралізація в унітарній державі не змінює головного принципу унітарного
устрою,згіднозякимвиконавчавертикальвибудовуєтьсязверхудонизу.Децент-
ралізована система управління за таких умов неспроможна вносити будь-які
701Юридичні і політичні науки
змінибеззгодинатезбокуцентральнихорганіввлади1.Тобто,децентралізація
для автора є дієвим механізмом підвищення ефективності функцій місцевого
самоврядуванняяквиразникаінтересівгромади,наділенняйогобільшширокими
правами.Затакогоспособууправління,хоч і зберігаєтьсявиконавчавертикаль,
протеосновнимїїзавданнямєлишекоординаціядій,наглядзавиконаннямтих
чи інших завдань, а вразі неспроможності їх реалізації – делегування вищим
рівням.
Щожрозуміютьпідпоняттям«децентралізація»?Наведемовизначення,яке
даютьвітчизнянівченіА.І.Фомін,В.В.Гнилорибов.Принципдецентралізації,на
їх думку, означає передачу державно-владних повноважень органам місцевого
самоуправління2.Основноюумовоюдецентралізації,засловамиЖ.-П.Жакке,є
те,щомісцевіколективинаділяютьсяправоздатністю,їхорганиповинніобира-
тись, вони мають повноваження щодо вирішення питань, пов»язаних з
управлінняммісцевимисправами,аїхбюджетфінансуєтьсяізвласнихджерел3.
Взв'язкузцимфахівцівгалузіправаВ.Ф.Погорілко,О.Ф.Фрицький,розрізня-
ютьдвіформидецентралізації: 1) децентралізаціюдемократичну, колийдеться
проперенесення(деволюцію)частиндержавноївиконавчоївладинарівеньнасе-
лення відповідних адміністративно-територіальних одиниць (громад, комун,
муніципалітетів, територіальних колективів) і тих органів, які воно обирає
(органів місцевого самоврядування); 2) децентралізацію адміністративну, коли
йдетьсяпроствореннянамісцяхспеціальнихурядовихорганів(місцевихдержав-
них адміністрацій, префектур, урядових комісаріатів тощо), які становлять так
звануурядовуабовиконавчувертикаль4.Такудецентралізаціювиконавчоївлади
деякідослідникиназиваютьщедеконцентрацією. Ідецентралізаціясамоївико-
навчоївлади,ідеконцентраціяїїфункційіповноваженьповертикалі,засловами
С.П.Булої не заперечують, а доповнюють одна одну, забезпечують найбільш
демократичнеуправліннявдержавівціломуінамісцях5.Апелюючидодосвіду
реформування зарубіжних країн, С.О. Кравченко акцентує увагу на тому, що
доцільноірозумноздійснюватиправотвірнудіяльністьзконкретнихпитаньчи
напрямів(наприклад,восвітнійчисоціальнійсфері,угалузіохорониздоров'я,
сприяння сільськогосподарському чи промисловому розвитку) на інших рівнях
(обласному,районному,міськомучинарівнітериторіальноїгромади)6.Вцьому
контекстідосвідФранціїзаслуговуєнаособливуувагу,оскільки,засловамиавто-
ра,вонарозпочаладецентралізаціювнапрямкупередачічастиниповноваженьна
рівеньдепартаментівіміжкомунальнихоб'єднань.
Слідзазначити,щопротягомдвохдесятківроківминулогостоліттяінапочат-
кунинішнього,адміністративно-територіальнийустрійцієїкраїнизазнавзначних
змін. Спочатку він будувався на засадах централізації.Протягом 17–18 століть
Франціябулажорсткоцентралізованоюдержавою.Революція1789рокузробила
спробу провестишироку децентралізацію влади і надати більшої автономномії
провінціям.Протецелишепривелодопослабленнядержавиістворенняповної
анархії,оскількиреволюційнавладабуланадтослабкою.Післяповаленняпри-
хильників децентралізації (жирондистів) якобінцями, знову почалось впровад-
ження жорсткої централізації. І тільки з ІІ пол. ХІХ століття було здійснено
рішучікрокивнапрямкупоступовоїдецентралізаціїдержавноївлади.Самевцей
час, засловамиЖ.Зіллера,Франціяперетворюється зсимволуунітарноїцент-
ралізованоїдержавинакраїну,депроводитьсявипробуванняадміністративного
федералізму7. Реформи, якими визначався перерозподіл функцій між різними
702 Держава і право • Випуск 54
управлінськими рівнями здійснювались в два етапи: І – розпочався на початку
1980-хітривавдопочатку90-хрр.ХХст.;ІІ–відбувсянапочаткуХХІстоліття.
Політикудецентралізаціїактивнопропагувавсоціалістичнийуряд,щоприйшов
довладинапочатку80-хроків.Зметоюїїреалізаціїпарламентомкраїни2берез-
ня1982рокубулоприйнятоЗакон№82-213«Просвободукомун,департаментів
ірегіонів».Закономвстановлювавсятрирівневийподілкраїни,який,засловами
Ф.Ардана, схематичноможна уявити таким чином: комуна забезпечує потреби
повсякденногожиття;департаментпокликанийзабезпечитивідомусолідарність
міжмістомісільськоюмісцевістю;регіон(більшширокеутворення)розробляєі
здійснюєбільшамбіційніплани, які звернені умайбутнє8. Закон визначавроз-
поділ компетенцій між комунами, департаментами, регіонами та державою,
організаціюрегіонів,формиспівпраціміжкомунами,департаментамитарегіона-
ми; передбачав ряд новацій і у сфері фінансування: делегування компетенцій
держави територіальному колективу супроводжувалось й делегуванням
відповіднихфінансовихресурсів.Щодоперерозподілукомпетенційміждержа-
воюітериторіальнимиколективами,то7січня1983рокуі22червня1983року
парламентомФранціїприйнятовідповіднізакони,якимипе ред ба ча лось за без пе
чен ня ви ко нан ня на те ри торії ре с публіки на ступ них прин ципів: – скасування
опікидержавиізамінаїїнаконтрольпрефектазазаконністюактів,щоїхвидають
місцеві громади, а також передача повноважень держави мерам, президентам
ГенеральнихтаРегіональнихрад;–передачадеякихповноваженьдержавимісце-
вимгромадам.Дляцьогоостаннімбулонаданододатковіфінансові талюдські
ресурси, аби громади змогли повною мірою виконувати покладені на них
зобов'язання;–регіони,департаментитакомунизгіднозновоюхартієюотримати
статус територіальних одиниць із певнимрівнем автономії тафункцій; – тери-
торіальніодиниціздобулиюридичнутафінансовуавтономію,прицьомузгідноіз
закономне існуєні ієрархії,ніопікиміжрізнимирівнямитериторіальниходи-
ниць;–функціювладинамісцяхтакимчиномздійснюєштатпрацівників,найня-
тихмісцевимигромадамизцієюметою9.Слідзазначити,щоперерозподілповно-
важень на користь місцевих колективів відбувся в галузях, що максимально
наближенідомісцевоїгромади:урбанізації,житловогобудівництва,професійної
освіти,економічногорозвиткуіблагоустроютериторій.
5 червня 1982 року було введено нову територіальну одиницю – регіон
(область),якийпісляреформиставтериторіальнимколективомізвласнимбюд-
жетом.Утвореннярегіонівпов'язувалосьзнеобхідністюподоланнядиспропорцій
в економічному та соціальному розвитку адміністративно-територіальних оди-
ниць.УФранціїниніналічується22регіони(22власнеуФранціїі4заморські),
якіоб'єднуютьподекількадепартаментів.Законвід5червня1982рокуперетво-
рюваврегіонинаодиницідецентралізованогодержавногоуправління.Населення
регіону отримало право обирати (на 6 років) регіональну раду, нагляд за
діяльністю якою повністю здійснює призначений Радою Міністрів Франції
комісарреспубліки.Наньогопокладенообов'язкищодоздійсненняполітикиуря-
дувсферіекономічногоісоціальногорозвиткурегіону.Вінподаєміністрамсвої
рекомендаціїіпропозиції,якісприяютьрозробцінаціональноїполітики.Головна
юрисдикціярегіонівпоширюєтьсянасфериплануванняекономічногорозвиткуі
втіленняцихпланів;забезпеченняпрофесійноїпідготовки;мистецькі,культурні
закладитасферувідпочинку,туризм,збереженнякультурногонадбанняітакеін.
Регіониотримуютьвідурядучастинунаціональнихподатків,володіютьзначним
703Юридичні і політичні науки
бюджетом,якийвитрачаютьнавласніпотреби.
Як відомо, вищоюланкоюу системі державної виконавчої владиФранції є
департамент.Цетойрівень,десконцентрованамісцевадержавнаадміністрація.
Головоювиконавчоївладидоприйняттязакону№82-213бувпрефект,якогопри-
значалаіуповноважуваладержава.Вагомимаспектомунапрямкудецентралізації
сталопозбавленняпрефектафункційщодоадміністративногоконтролюзарішен-
нямикомунальнихтагенеральнихрад.Комісарреспубліки(доцьогочасувінстав
називатисьпрефектом)неначевідійшовнадругийплан.Аделегуванняповнова-
женьорганаммісцевогосамоврядуваннясвідчилопророзширеннямісцевоїавто-
номії.Так,вдепартаментахпочалидіятиради,якіобиралисьнаселенням.Ради,в
свою чергу, обирали своїх голів. Втім, голова повинен був тісно взаємодіяти з
префектом.На них покладено спільні обов’язкищодо координування багатьох
державнихфункцій.Протезначимістьпосадикомісараякпредставникадержави
всещезалишаєтьсядоситьвагомою.Вінпризначаєтьсявкожендепартаментдек-
ретомпрезидента,прийнятимРадоюміністрів.Префектвважаєтьсяпершоюза
ієрархією посадовою особою департаменту, представляє на місцях прем'єр-
міністра і міністрів з відповідних сфер діяльності. У департаментах префекти
очолюють місцеві відділення міністерств (за виключенням військової сфери,
органів правосуддя, національної освіти, податкової інспекції та інспекції з
питань працевлаштування). На нього покладені обов'язки щодо здійснення
політики уряду в сфері економічного і соціального розвитку регіону. Префект
подає інформацію і пропозиції, які сприяють розробці національної політики і
представляєміністрамсвоїрекомендаціїузв'язкузцим10.Виступаючивідімені
держави,вінздійснюєконтрользадотриманнямнаціональнихінтересів,забезпе-
чуєвиконаннявдепартаментіповноваженьцентральнихдержавнихорганіві,за
словамиА.І.Черкасова,тримаєурядвкурсіполітичноїситуаціївдепартаменті,
несевідповідальністьзауправліннямайном,щоналежитьдержаві11.Крімтого,
представник держави здійснює Контроль за діяльністю та рішеннями муніци-
пальноїради. ЗгідноЗакону1982року,префектвтративправоконтролюзарішен-
нямирадинапредметдоцільності(такимчиномбулазнятаобмеженістьініціати-
ви рад у виробленні політики, рішень), але за ним збереглось право контролю
рішеньнапредметзаконності–радаповиннанаправлятиприйнятінеюрішення
префекту,оскількибезйогозгодицірішеннявважаютьсянедійсними.Скасуван-
нянезаконнихрішеньможливелишеадміністративнимсудом.Щеоднієюістот-
ною зміною,що свідчила на користь процесу децентралізації уФранції, стало
скасуванняієрархічноїпідпорядкованостінижчихланокуправліннявищим.Зако-
номвизначалось:жодентериторіальнийколективнеміг здійснюватиопікунад
іншим,крімокремовизначенихпитань:регіон(аналогобласті)–наддепартамен-
том і комуною з питань освіти і культури; департамент (аналог району) – над
комуноюізсоціальнихпитань,охорониздоров'я,шкільноготранспортутощо.
Другий етап децентралізації розпочався 2003 року з проведення консти-
туційноїреформи.26березня2003рокунаспільномузасіданніобохпалатуВер-
саліпарламентФранціїприйнявКонституційнийзакон№2003-276(поправкудо
Конституції)продецентралізованийустрійРеспубліки,згідноякоготериторіаль-
нимиколективамиРеспублікивизначалиськомуни,департаменти,регіони,колек-
тивизособливимстатусом і заморськіколективи12.Закономпередбаченоство-
реннявнихорганівмісцевогосамоуправління.Конституційноюреформоюбуло
продовженопередачуповноваженьтериторіальнимутворенням,щоздійснюється
704 Держава і право • Випуск 54
відповіднодотакихпринципів:принципблокуповноваженьпередбачаєнадання
територіальнимутвореннямвласних(виключних)повноваженьвпевнихсферах.
Наприклад, у сфері управління навчальними закладами регіонам було надано
повноваженнящодоуправлінняліцеями,департаментам–коледжами,комунам
–початковимишколами.Крімтого,державанаділилакожнетериторіальнеутво-
рення загальнимиповноваженнями, тобто територіальнеутворення здійснюєті
повноваження,щознаходятьсяусферійогокомпетенції.Так,комунавідповідає
запитаннямісцевогозначення.Протедеякіпитання(наприкладусерікультури)
знаходяться у спільній компетенції територіальних утворень декількох рівнів.
Характерною особливістю конституційної реформи 2002–2004 років є надання
фінансової самостійностірегіонамувирішеннімісцевихпитань.Зцієюметою
29липняі13серпня2004р.булоприйнятовідповіднізакони:«Провласніресур-
симісцевихгромадтаграничнумежу,нижчеякоїрівеньфінансовоїсамостійності
місцевихгромаднеможеопускатися»;«Промісцевісвободийповноваження,що
їхдержавапередаємісцевимгромадам».Віднинікомуни,їхніоб'єднання,атакож
департаменти мають змогу самі визначати режими економічної допомоги на
власнійтериторії,узгодившицеізвладоюрегіону.Післявведеннявдіюзакону
від 13 серпня 2004 року у Франції запроваджено експеримент, згідно з яким
регіональнавладаприймаєпісляузгодженняпозиційіздепартаментами,комуна-
митаоб'єднаннямикомунсхе му регіональ но го еко номічно го роз вит ку нап'ять
років.Церобитьсязметоюкоординаціїспільнихдійвпитанніекономічногороз-
витку,зростаннярівняекономікиврегіоні,атакождляпідвищенняінвестиційної
привабливостіданоїтериторії.Регіонамвпершенаданоправовступатиувідно-
синизаналогічнимиадміністративно-територіальнимиодиницямисусідніхдер-
жав.
Отже, засадничою основою управлінських реформ, проведених наприкінці
ХХнапочаткуХХст.уФранціїбувпринципдецентралізації.Зоглядунате,що
децентралізаціяпередбачаєнаділенняорганівсамоуправлінняправосуб'єктністю
і фінансовою автономією, чітке розмежування сфер діяльності, функцій і
відповідальностіміжрізнимиїїсуб'єктами13,можнадійтивисновку,щохарактер
проведених реформ повністю відповідав її основоположним принципам та був
реалізованийнапрактиціфранцузькоюполітичноюелітою.Регіональніімісцеві
органиуправлінняотрималидостатнюсвободудійвмежахзаконівдляухвалення
конкретнихрішень.ПоложенняновогоАдміністративногокодексуФранціїпідня-
ли статус органів місцевого самоврядування, значно послабивши при цьому
важелівпливудержавнихінституційнанього.Передачадержавнихповноважень
місцевим громадам, а також виборним їх представникам (мерам, президентам
ГенеральнихтаРегіональнихрад)свідчитьпродецентралізаціюдемократичну,а
наявністьпредставниківдержавивдеякихуправлінськихланках(нарівнідепар-
таментуірегіону)–продецентралізаціюадміністративну.Прикладомпроведен-
няполітикидеконцентраціїуФранціїсталофункціонуваннямісцевихвідділень
міністерств(нарівнідепартаментів),очолюванихпрефектами.Основнимзавдан-
ням префектів, як представників держави стала організаційно-управлінська
діяльність – координація дій посадових осіб в адміністративній, економічній,
соціальнійсферах,вирішенняпроблем,регулюванняконфліктівтощо.Крімтого,
було встановлено чітке розмежування повноважень місцевих та державних
органів, сформульовано «нові правила» адміністративного контролю, муніци-
палітетизбереглизасобоюправовитрачатикоштизавласнимрішенням.Проте
705Юридичні і політичні науки
місцевомусамоврядуваннюФранціївсещепритаманнідеякірисицентралізова-
ного управління, прощо свідчить наявність на місцях урядових периферійних
структур–префектур,завданнямякихєздійсненнятакзваноїадміністративної
опіки.Як засвідчуєдосвідреформування адміністративно-територіальногоуст-
роюФранції, процеси децентралізації і деконцентрації стали проявом пошуку
прийнятнихінституційнихформ,якіздатніоптимізуватимісцевийекономічний
тасоціальнийрозвиток,сприятивирішеннюнагальнихпитаньшвидше,ніжце
булозацентралізованогоуправління.
1.Політо логічнийсловник/Заред.М.Ф.Головатого,О.В.Антонюка.–К.:МАУП,
2005.–С.730.2.Фомін А.І., Гни ло ри бов В.В.Конституційнеправозарубіжнихкраїн.
Навч.посіб.–Луганськ:Вид-воСНУім.Даля,2006.–С.199.3.Жак ке Ж.П.Консти-
туционное право и политические институты. / Пер. с франц. –М.:Юристъ, 2002. –
С.44.4. Муніци паль не правоУкраїни:Підручник /Кол. авт.; За ред.В.Ф.Погорілка,
О.Ф.Фрицького.–К.:ЮрінкомІнтер,2006.–С.146.5.Бу ла С.П.Місцевесамовряду-
вання: теоретичні засади та деякі особливості практичного прояву // Громадянське
суспільствоіполітикаорганівмісцевогосамоврядування(проблемитеоріїіпрактики):
Матер.наук.-практ.україн.-польськ.конф.(Львів4-5березня2002р.).–Львів,2003.–
С.70.6. Крав чен ко С.О.Вітчизнянийтазарубіжнийдосвідорганізаційногозабезпечен-
ня адміністративної реформи // Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан,
проблемитаперспективи:монографія /Зазаг.ред.Н.Р.Нижник,Н.Т.Гончарук.–Д.:
Монолит, 2009. – С. 37. 7. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС.
Порівнял.аналіз.–К.:Основи,1996.–С.385.8.Ар дан Ф.Франция:государственная
система.–М.:Юрид.лит.,1994.–С.38-39.9.Адміністра тив ноте ри торіаль нийустрій
Франціїтавзаєминирегіонівізцентром.Перекл.зфранц.О.Гриценко//[Електронний
ресурс].–Режимдоступу:http://dialogos.org.ua/crossroadful.php?mid=11829.10.Во ро на
П.Префектякпровідникігарантвтіленнядержавноїполітикиврегіонахіорганкон-
тролю місцевого самоврядування у Франції (досвід для України) // [Електронний
ресурс].–Режимдоступу:www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu_o/2009_1/R_4/Vorona.
pdf 11.Чер ка сов А.И. Сравнительное местное управление: теория и практика. –М.:
Издат.«ФОРУМ-ИНФРА-М»,1998.–С.55.12.Кон сти ту циизарубежныхгосударств:
Великобритания,Франция,Германия,Италия,ЕвропейскийСоюз,Соедин.ШтатыАме-
рики,Япония,Индия:Учеб.пос./Сост.сб.,пер.,авт.введ.ивступ.ст.В.В.Маклаков.
–М.:ВолтерсКлувер,2006.–С.71.13.Вер ме нич Я.В.Адміністративно-територіальний
устрійУкраїни:еволюція,сучаснийстан,проблемиреформування.–Ч.1.–К.:Інститут
історіїУкраїниНАНУкраїни,2009.–С.131.
706 Держава і право • Випуск 54
|