Cover Image

Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)

Обґрунтовується теза, що провідну роль у формалізації етнічного виміру політичної участі населення Австрійської імперії відіграла еволюція ідентидів – від релігійної до етнічної самоідентифікації, а транслятором політичної мобілізації підданих імперії виступав етнічний каталізатор. Встановлено, що з...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Держава і право
Date:2011
Main Author: Монолатій, І.С.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2011
Subjects:
Політичні науки
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64403
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії) / І.С. Монолатій // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 616-625. — Бібліогр.: 35 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860000820002553856
author Монолатій, І.С.
author_facet Монолатій, І.С.
citation_txt Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії) / І.С. Монолатій // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 616-625. — Бібліогр.: 35 назв. — укp.
collection DSpace DC
container_title Держава і право
description Обґрунтовується теза, що провідну роль у формалізації етнічного виміру політичної участі населення Австрійської імперії відіграла еволюція ідентидів – від релігійної до етнічної самоідентифікації, а транслятором політичної мобілізації підданих імперії виступав етнічний каталізатор. Встановлено, що за допомогою останнього група, що належала до однієї етнічної категорії, в боротьбі за політичну владу і лідерство з членами інших етнічних груп або з державою маніпулювала етнічними звичаями, міфами і символами з політичною метою, використовуючи їх як головний ресурс для того, щоб створити спільну ідентичність і політичну організацію «своєї» групи. З’ясовано, що мобілізаційна участь населення імперії, яка виступала ефективним способом залучення населення до політичного процесу, ґрунтувалася на індивідуальній або груповій активності, яка здійснювалася під тиском суб’єктів політики або під їхнім впливом. Обосновывается тезис, что ведущую роль в формализации этнического измерения политического участия населения Австрийской империи сыграла эволюция идентидов – от религиозной к этнической самоидентификации, а транслятором политической мобилизации подданных империи выступал этнический катализатор. Установлено, что с помощью последнего группа, принадлежавшей к одной этнической категории, в борьбе за политическую власть и лидерство с членами других этнических групп или с государством манипулировала этническими обычаями, мифами и символами в политических целях, используя их как главный ресурс для того, чтобы создать общую идентичность и политическую организацию «своей» группы. Выяснено, что мобилизационное участие населения империи, которая выступало эффективным способом привлечения населения к политическому процессу, основывалось на индивидуальной или групповой активности, которая осуществлялась под давлением субъектов политики или под их влиянием. Substantiates the thesis that a central role in the formalization of the ethnic dimension of political participation of the population evolution of the Austrian Empire played ethnic identifiers – from religious to ethnic identity and political mobilization translator subjects performed ethnic empire catalyst. Found that using the latter group, which belonged to one ethnic category in the struggle for political power and leadership with members of other ethnic groups or with the state manipulated the ethnic customs, myths and symbols for political purposes, using them as a primary resource to create a common identity and political organization “their” group. It was found that the mobilization of the population participated Empire, which appeared effective way of attracting people to the political process, based on an individual or group activities carried out under the pressure of business policy or under their influence.
first_indexed 2025-12-07T16:35:57Z
format Article
fulltext І. С. МО НО ЛАТІЙ ҐЕНЕ­ЗА­ЕТНІЧНО­ГО­КА­ТАЛІЗА­ТО­РА­ПОЛІТИЧ­НОЇ­МОБІЛІЗАЦІЇ­­ (НА­ПРИ­КЛАДІ­АВСТРІЙСЬКОЇ­ІМПЕРІЇ) Обґрун то вується те за, що провідну роль у фор малізації етнічно го виміру політич­ ної участі на се лен ня Австрійської імперії відігра ла ево люція іден тидів – від релігійної до етнічної са моіден тифікації, а транс ля то ром політич ної мобілізації підда них імперії ви с ту пав етнічний ка таліза тор. Вста нов ле но, що за до по мо гою ос тан нь о го гру па, що на ле жа ла до однієї етнічної ка те горії, в бо ротьбі за політич ну вла ду і лідер ст во з чле­ на ми інших етнічних груп або з дер жа вою маніпу лю ва ла етнічни ми зви ча я ми, міфа ми і сим во ла ми з політич ною ме тою, ви ко ри с то ву ю чи їх як го ло вний ре сурс для то го, щоб ство ри ти спільну іден тичність і політич ну ор ганізацію «своєї» гру пи. З’ясо ва но, що мобілізаційна участь на се лен ня імперії, яка ви с ту па ла ефек тив ним спо со бом за лу чен ня на се лен ня до політич но го про це су, ґрун ту ва ла ся на індивіду альній або гру повій ак тив­ ності, яка здійсню ва ла ся під ти с ком суб’єктів політи ки або під їхнім впли вом. Клю­чові­ сло­ва: етнічність, політич на мобілізація, політич на участь, етнічні політичні ак то ри, Австрійська імперія. Обос но вы ва ет ся те зис, что ве ду щую роль в фор ма ли за ции эт ни че с ко го из ме ре ния по ли ти че с ко го уча с тия на се ле ния Ав ст рий ской им пе рии сы г ра ла эво лю ция иден ти дов – от ре ли ги оз ной к эт ни че с кой са мо иден ти фи ка ции, а транс ля то ром по ли ти че с кой мо би ли за ции под дан ных им пе рии вы сту пал эт ни че с кий ка та ли за тор. Ус та нов ле но, что с по мо щью по след не го груп па, при над ле жав шей к од ной эт ни че с кой ка те го рии, в борь бе за по ли ти че с кую власть и ли дер ст во с чле на ми дру гих эт ни че с ких групп или с го су дар ст вом ма ни пу ли ро ва ла эт ни че с ки ми обы ча я ми, ми фа ми и сим во ла ми в по ли ти­ че с ких це лях, ис поль зуя их как глав ный ре сурс для то го, что бы со здать об щую иден тич­ ность и по ли ти че с кую ор га ни за цию «сво ей» груп пы. Вы яс не но, что мо би ли за ци он ное уча с тие на се ле ния им пе рии, ко то рая вы сту па ло эф фек тив ным спо со бом при вле че ния на се ле ния к по ли ти че с ко му про цес су, ос но вы ва лось на ин ди ви ду аль ной или груп по вой ак тив но с ти, ко то рая осу ще ств ля лась под дав ле ни ем субъ ек тов по ли ти ки или под их вли я ни ем. Клю­че­вые­сло­ва: эт нич ность, по ли ти че с кая мо би ли за ция, по ли ти че с кое уча с тие, эт ни че с кие по ли ти че с кие ак то ры, Ав ст рий ская им пе рия. Substantiates the thesis that a central role in the formalization of the ethnic dimension of political participation of the population evolution of the Austrian Empire played ethnic identi­ fiers – from religious to ethnic identity and political mobilization translator subjects per­ formed ethnic empire catalyst. Found that using the latter group, which belonged to one ethnic category in the struggle for political power and leadership with members of other ethnic groups or with the state manipulated the ethnic customs, myths and symbols for political purposes, using them as a primary resource to create a common identity and political organi­ zation “their” group. It was found that the mobilization of the population participated Empire, which appeared effective way of attracting people to the political process, based on an indi­ vidual or group activities carried out under the pressure of business policy or under their influence. Key­ words: ethnicity, political mobilization, political participation, ethnic, political actors, Austrian Empire. Транс­фор­мації­ран­нь­о­мо­дер­них­дер­жав­Євро­пейсь­ко­го­кон­ти­нен­ту­внаслідок­ кон­фесійно­го­роз­ко­лу­ і­роз­вит­ку­світо­гляд­но­го­плю­ралізму­при­зве­ли­до­леґіти- мації­ се­ку­ля­ри­зо­ва­ної­ дер­жа­ви­ і­ ста­ли­ пе­ре­ду­мо­вою­ ево­люції­ іден­тидів.­ Ур­банізація,­ еко­номічна­ мо­дернізація­ і­ роз­ши­рен­ня/при­ско­рен­ня­ обігу­ то­варів,­ 616 Держава і право • Випуск 54 осіб­ і­но­вин­спри­я­ли­ то­му,­щоб­на­се­лен­ня­«вир­ва­ло­ся»­ зі­ ста­но­вих­соціаль­них­ груп,­а­от­же­ста­ло­вод­но­час­мобільним­і­відо­крем­ле­ним.­На­ці­обид­ва­вик­ли­ки­ дер­жа­ва­відповіда­ла­політич­ною­мобілізацією­своїх­гро­ма­дян­–­ідеєю­нації,­яка­ впер­ше­вкла­ла­у­свідомість­меш­канців­пев­ної­дер­жав­ної­те­ри­торії­но­ву,­пра­во­ву­ та­політич­но­опо­се­ред­ко­ва­ну­фор­му­згур­то­ва­ності.­Тим­па­че,­що­нація,­або­«дух­ на­ро­ду»,­ця­пер­ша­но­воєвро­пейсь­ка­фор­ма­ко­лек­тив­ної­іден­тич­ності,­за­без­пе­чи­ла­ юри­дич­но­кон­сти­туй­о­ва­ну­дер­жа­ву­її­куль­тур­ним­суб­ст­ра­том.­Па­ра­лель­но­інсти- туціоналізація­ сво­бо­ди­ вірос­повідан­ня­ та­ совісті­ політич­ним­ шля­хом­ по­кла­ла­ край­кон­фесійним­гро­ма­дянсь­ким­війнам­Но­во­го­ча­су,­ство­рив­ши­пев­ну­мо­дель­ об’єднав­чо­го­кон­сен­су­су.­У­цей­період­нація­–­один­із­най­важ­ливіших­і­політич­но­ діяль­них­уяв­ле­них­ком­плексів,­в­яко­му­важ­ли­ве­місце­зай­ма­ла­про­бле­ма­(ре)кон- ст­рукції­ іден­тич­но­с­тей­ –­ релігійної,­ ста­но­вої­ і/чи­ те­ри­торіаль­ної,­ відтак­ національ­ної­–­увійшла­у­свідомість­і­прак­ти­ку­мо­дер­ної­лю­ди­ни.­ Оскільки­іден­тичність­«на­ро­ди­ла­ся»­в­мо­дер­ний­період­як­про­бле­ма,­то­во­на­ мо­же­бу­ти­ли­ше­по­сту­ль­о­ва­ною,­тоб­то­он­то­логічною­даністю,­то­му­її­ре­ля­тив­на­ амбіва­лентність­є­не­чим­іншим,­як­софістич­ним­відо­б­ра­жен­ням­пер­соніфіко­ва- ної­дійсності.­Оскільки­іншої­іден­тич­ності,­крім­як­по­сту­ль­о­ва­ної,­не­мо­же­існу- ва­ти­вза­галі,­во­на­яв­ляє­со­бою­кри­тич­ну­про­екцію­то­го,­що­слід­знай­ти­і/або­що­ знай­де­но.­Як­кон­ста­тує­аме­ри­кансь­кий­фахівець­у­га­лузі­політич­ної­ан­т­ро­по­логії­ З.­Мах,­іден­тич­ності­фіксу­ють­сим­волічні­кор­до­ни,­які­поділя­ють­світ­на­«наш»­і­ «їхній»­ до­ме­ни.­ Відповідно­ до­ цьо­го­ поділу­ ор­ганізується­ соціаль­ний­ простір,­ виз­на­ча­ють­ся­ па­тер­ни­міжгру­по­вої­ взаємодії1.­У­ політич­но­му­ж­ дис­курсі­ іден- тичність,­за­зна­чає­Л.­На­гор­на,­за­зви­чай­по­стає­як­наслідок­про­це­су­усвідо­мле­но- го­са­мо­ото­тож­нен­ня­індивіда­чи­гру­пи­з­прий­ня­ти­ми­в­то­му­чи­іншо­му­се­ре­до- вищі­ зраз­ка­ми­по­ведінки,­що­фор­му­ють­ся­на­ос­нові­пев­них­ціннісних­си­с­тем­ і­ виз­на­ча­ють­ха­рак­тер­і­спря­мо­ваність­про­цесів­соціалізації­та­інте­ракцій2. Ми­мо­же­мо­при­пу­с­ти­ти,­що­в­хро­но­топі­за­про­по­но­ва­ної­статті­пи­тан­ня­про­ вірос­повідну,­етнічну­чи­будь-яку­іншу­іден­тичність­осо­би­і/або­гру­пи­осіб­трак- ту­ва­ло­ся­че­рез­різний­рівень­ро­зуміння­прав­умов­ної­тріади:­лю­ди­ни­–­гро­ма­дя- ни­на­ –­ підда­но­го.­ От­же­ іден­тич­ності­ на­се­лен­ня­ Австрійської­ імперії­ до­ по­яви­ націоналізму­ мож­на­ ок­рес­ли­ти­ го­ло­вним­ чи­ном­ як­ іден­тичність­ релігійно­го­ ґатун­ку:­во­на­спи­рається­на­об’єднан­ня­куль­ту­ри­та­її­еле­ментів­–­вар­то­с­тей,­сим- волів,­міфів­і­тра­дицій,­–­ча­с­то­ко­дифіко­ва­них­в­об­ря­дах­та­ри­ту­а­лах.­Усі­ра­зом,­ як­вис­но­вує­Е.­Д.­Сміт,­во­ни­праг­нуть­об’єдна­ти­в­одній­гро­маді­вірних­усіх­тих,­ хто­виз­нає­пев­ний­сим­волічний­код,­пев­ну­си­с­те­му­вар­то­с­тей­і­тра­дицій­віри­та­ ри­ту­а­лу,­су­куп­но­з­по­си­лан­ня­ми­на­по­за­емпірич­ну­ре­альність3.­ На­ фор­му­ван­ня­ іден­тич­но­с­тей­ на­се­лен­ня­ східних­ провінцій­ Австрійської­ імперії­кінця­XVIII­–­по­чат­ку­ХІХ­ст.­од­нобічний­вплив­ма­ла­й­ істо­рич­на­до­ля­ кож­но­го­ кон­крет­но­го­ реґіону­ –­ чер­гу­ван­ня­ чи­ зміну­ куль­тур­них­ тра­дицій/ індустрій,­ що­ доміну­ва­ли­ на­ західно­ук­раїнських­ зем­лях.­ При­ цьо­му­ за­со­бом­ за­про­ва­д­жен­ня­цієї­куль­тур­ної­тра­диції/індустрії­в­реґіоні­бу­ли­як­політич­на­вла- да­або­її­зміна,­так­і­еко­номічна­доцільність.­Їх­уви­раз­нює­ти­по­логія­швей­царсь- ко­го­ет­но­ло­га­П.­Сант­ли­в­ра,­який­ви­о­крем­лює­три­ти­пи­іден­тич­но­с­тей,­похідних­ від­куль­тур­ної­та­лінґвістич­ної­ок­ремішності­те­ри­торії.­По-пер­ше,­це­істо­рич­на­і­ спад­ко­ва­ іден­тичність,­яка­спи­рається­на­важ­ливі­для­спільно­ти­події­ми­ну­ло­го­ або/та­суспільно-куль­тур­ний­спа­док,­спа­док­при­род­ний­і­суспільно-еко­номічний;­ по-дру­ге­ –­ про­спек­тив­на­ іден­тичність,­ яка­ спи­рається­ на­ реґіональні­ про­екції,­ інак­ше­ка­жу­чи­є­ іден­тифікацією,­пов’яза­ною­з­більш­чи­менш­кон­крет­ним­уяв- 617Юридичні і політичні науки лен­ням­про­ми­ну­ле­реґіону­за­вдя­ки­вра­ху­ван­ню­(або­не­ура­ху­ван­ню)­йо­го­історії­ і­по-третє­–­іден­тичність­пе­ре­жи­ван­ня,­яка­є­відо­б­ра­жен­ням­по­всяк­ден­но­го­спо- со­бу­жит­тя­меш­канців­реґіону,­що­мо­же­поєдна­ти­ся­з­еле­мен­та­ми­історії,­пе­ред- ба­чен­ня­та­спад­щи­ни4.­Що­прав­да,­іден­тич­ності­частіше,­аніж­ні,­оз­на­ча­ють­про- ек­ту­ван­ня­уяв­ле­ної­гру­пи­на­пев­ний­істо­рич­ний­простір.­А­кор­до­ни,­на­які­спи­ра- ла­ся­уя­ва,­здебільшо­го­не­бу­ли­виз­на­чені­на­пе­ред,­а­бу­ли­об’єктом­зма­ган­ня­між­ різни­ми­національ­ни­ми­та­імперсь­ки­ми­про­ек­та­ми5. Про­те­ як­що­ на­ 1800-ті­ рр.­ на­ об­ширі­ Австрійської­ імперії­ ста­но­ва­ й­ те­ри- торіаль­на­ іден­тич­ності­ ще­ існу­ва­ли,­ але­ по­сту­по­во­ транс­фор­му­ва­ли­ся­ в­ національні,­то,­приміром,­на­досліджу­ва­них­те­ре­нах­во­ни­бу­ли­ще­до­сить­ви­раз- ни­ми.­По­чи­на­ю­чи­з­кінця­XVIII­ст.,­австрійська­вла­да­леґітимізу­ва­ла­дві­ос­новні­ оз­на­ки­ етнічності.­ Зо­к­ре­ма­ для­ розрізнен­ня­ ру­синів­ і­ по­ляків­ віденсь­кий­ уряд­ офіційно­ ви­ко­ри­с­то­ву­вав­ ка­те­горії­ мо­ви­ і­ кон­фесії.­У­ «Ме­моріалі­ русь­кої­ нації­ для­ з’ясу­ван­ня­ її­ ста­но­ви­ща»­ (1848­ р.)­ особ­ли­вості­ русь­кої­ нації­ оз­на­че­но­ так:­ «Ру­си­ни­ відрізня­ють­ся­ від­ по­ляків­ мо­вою,­ пись­мом,­ при­вич­ка­ми­ і­ цер­ков­ним­ об­ря­дом»6.­Вибір­ми­ну­ло­го­і­йо­го­ко­дифікації­крас­но­мов­но­свідчи­ли­про­ха­рак- тер­русь­ко­го­національ­но­го­дис­кур­су:­«Ко­лись­і­ми­бу­ли­са­мостійним­мо­гутнім­ на­ро­дом­під­своїми­кня­зя­ми­з­ро­ду­Во­ло­ди­ми­ра­Ве­ли­ко­го­ […]­Країна­втра­ти­ла­ свою­політич­ну­не­за­лежність,­ од­на­че­нарід­ за­ли­шив­ся­ вірним­своїй­національ- ності»7.­ Од­но­час­но­в­сим­волічних­дис­кур­сив­них­кон­ст­рукціях­то­го­ча­су­зовсім­не­зга- ду­ва­ла­ся­не­по­вна­соціаль­на­ком­по­зиція­нації,­ яка­скла­да­ла­ся­тільки­з­«хлопів­ і­ попів»8.­Тож­на­се­лен­ню­цих­те­ренів­три­ва­лий­час­бра­ку­ва­ло­національ­но­го­са­мо- усвідо­млен­ня:­у­1822­р.­се­ля­ни­із­Ста­ни­славівсько­го­ок­ру­гу­у­відповідь­на­ути­с­ки­ місце­во­го­ поміщи­ка­ про­си­ли­ австрійських­ чи­нов­ників­ пе­ре­се­ли­ти­ся­ в­ іншу­ «націю»­–­Бу­ко­ви­ну.­На­томість­бу­ко­винські­се­ля­ни-ук­раїнці­на­зи­ва­ли­Га­ли­чи­ну­ «Ляд­чи­ною»­(Поль­щею).­А­от­польські­се­ля­ни-ма­зу­ри­із­Західної­Га­ли­чи­ни­ще­в­ се­ре­дині­ХІХ­ст.­на­зи­ва­ли­се­бе­«цісарсь­ки­ми»,­а­панів­–­«ля­ха­ми»­(по­ля­ка­ми)9.­ Як­ ба­чи­мо,­ на­ фор­му­ван­ня­ іден­тич­ності­ на­се­лен­ня­ досліджу­ва­но­го­ реґіону­ в­ складі­Австрійської­імперії­спо­чат­ку­ви­раз­но­впли­вав­ста­но­вий­поділ,­а­вже­потім­ за­пев­них­об­ста­вин­у­ній­з’яв­ляється­етнічний­ком­по­нент.­ Важ­ли­вою­ оз­на­кою­ до націоналістич­но­го­ періоду­ бу­ла­ й­ на­явність­ те­ри- торіаль­ної­ іден­тич­ності.­ Зо­к­ре­ма­ русь­ку­ націю­ в­ 1848­ р.­ уяв­ля­ли­ собі­ як­ те­ри- торіаль­ну­ спільно­ту­ і­ ру­си­ни­ за­яв­ля­ли­ про­ свої­ пра­ва­ та­ особ­ливі­ привілеї­ на­ власній­національній­землі.­Те­ри­торіаль­ну­іден­тичність­ар­ти­ку­лю­ва­ли­при­наймні­ що­най­мен­ше­два­виз­начні­діячі­то­го­ча­су­–­В.­По­до­линсь­кий­ і­Р.­Мох.­Пер­ший­ за­ува­жу­вав,­що­кож­на­нація­має­пра­во­влас­но­го­до­му­і­це­–­її­«при­роднє­пра­во»10,­ а­дру­гий­го­во­рив­про­«на­шу­вітчиз­ну»,­яка­в­ньо­го­співзвуч­на­з­«на­шим­лю­бим­ на­ро­дом»,­а­не­з­Австрійською­імперією11.­За­ува­жи­мо,­як­що­за­зви­чай­політичні­ еліти­ і­ дер­жавні­ інсти­ту­ти­ зма­га­ють­ся­ у­ спро­бах­ пе­ре­тво­ри­ти­ куль­турні­ відмінності­між­людь­ми­на­політичні­відмінності­між­на­ро­да­ми,­на­ос­но­ву­те­ри- торіаль­ності­ос­танніх­(сприй­нят­тя­«своєї»­і­«чу­жої»­те­ри­торії­і­є­важ­ли­вим­чин- ни­ком­іден­тич­ності),­то­в­на­шо­му­ви­пад­ку­та­ки­ми­«зма­галь­ни­ми»­цен­т­ра­ми­бу­ли­ тільки­очільни­ки­реґіональ­них,­по­ча­с­ти­релігійних­еліт. Особ­ливістю­ те­ри­торіаль­ної­ іден­тич­ності­ на­се­лен­ня­ Габ­сбурзь­кої­ мо­нархії­ мож­на­вва­жа­ти­й­те,­що­те­ри­торія­тут­ви­с­ту­пає­як­ос­нов­ний­ґрадієнт­і­є­чин­ни­ком­ соціалізації­ індивіда­ і­ політич­ної­ мобілізації.­ Ко­лек­тивні­ уяв­лен­ня,­ гру­по­ва­ солідарність­(як­і­відповідна­си­с­те­ма­міфів­і­сим­волів)­тут­не­про­сто­«прив’язані»­ 618 Держава і право • Випуск 54 до­пев­ної­те­ри­торії,­але­й­сфор­мо­вані­відповідно­до­доміну­ю­чої­тут­соціонор­ма- тив­ної­ і­ політич­ної­ куль­ту­ри12.­ Зо­к­ре­ма­ ідея­ те­ри­торіаль­ності­ національ­но­го­ на­ди­ха­ла­різні­про­ек­ти­ре­ор­ганізації­мо­нархії­і­поділу­її­на­провінції­за­національ- ним­прин­ци­пом:­«…­ру­си­ни­хо­чуть­єдно­с­ти­і­до­б­ра­спільної­вітчиз­ни,­але­хо­чуть­ єдно­с­ти­ мо­раль­ної,­ ду­хов­ної,­ не­ фізич­ної,­ ме­ханічної,­ хо­чуть­ до­б­ра­ спільної­ вітчиз­ни,­у­якій­би­се­бе­як­на­род­мог­ли­ба­чи­ти­і­пізна­ти;­хо­чуть­бу­ти­са­моціллю,­ а­не­слу­жи­ти­іншо­му­на­ро­ду,­хоч­би­і­бра­тові,­як­засіб;­хо­чуть,­щоб­їхня­вітчиз­на­ бу­ла­Швей­царією,­яка­скла­дається­з­рівних­на­родів,­що­се­бе­взаємно­по­ва­жа­ють,­ а­не­Ла­ке­де­монією­–­країною­спар­танців­та­ілотів,­що­хо­чуть­бу­ти­на­ро­дом­і­ста- ти­зно­ву­в­ше­рензі­На­родів­Ев­ро­пи»13.­ Відтак­руські­інте­лек­ту­а­ли­1840-х­рр.­ба­чи­ли­ре­ор­ганізацію­світу­за­національ- ним­прин­ци­пом­містич­но­го­со­ю­зу­між­зем­лею­ і­людь­ми­–­со­ю­зу,­ який­тво­рить­ націю.­Як­що­ж­роз­гля­да­ти­іден­тифікаційні­прак­ти­ки­са­мо­го­по­нят­тя­те­ри­торіаль- ної­іден­тич­ності­у­вер­ти­каль­но­му­вимірі,­за­висхідною­(від­мікроіден­тифікації­з­ «ма­лою­ батьківщи­ною»­ до­ ма­к­роіден­тифікації­ із,­ приміром,­ «за­галь­ноімперсь- ким­гро­ма­дян­ст­вом»),­то­в­цій­ієрархії­знай­деть­ся­місце­і­для­національ­ної­(гро- ма­дянсь­кої),­і­для­етнічної­іден­тич­ності.­Де­що­пізніше­і­підруч­ни­ку­для­по­чат­ко- вих­шкіл­1850-х­рр.,­який­містив­і­роз­ло­гий­ви­клад­іде­о­логії­австрійсько­го­аб­со- лю­тиз­му,­пи­са­ли:­«Той­край,­в­ко­то­ром­кто­уро­дил­ся­і­ви­хо­вал­ся,­ілі­в­ко­то­ром­кто­ на­ все­гда­ осіл,­ на­зи­ваєтся­ оте­че­ст­вом»14.­ Тут­ влас­не­ і­ про­сте­жується­ дис­курс­ те­ри­торіаль­ності­ –­ не­обхідної­ умо­ви­ мо­дер­ної­ іден­тич­ності.­ Ад­же­ са­моіден- тифікація­лю­ди­ни­з­пев­ною­те­ри­торією­–­етнічною­і/або­політич­ною­завжди­має­ ієрархічний­ ха­рак­тер.­ За­зви­чай­ лю­ди­на­ відчу­ває­ се­бе­ од­но­час­но­ меш­кан­цем­ і­ своєї­країни,­і­од­но­го­з­її­реґіонів,­і­кон­крет­но­го­на­се­ле­но­го­пунк­ту­(місце­вості).­ При­цьо­му­різні­рівні­те­ри­торіаль­ної­іден­тич­ності­відігра­ють­різну­роль­–­підко- рен­ня­або­па­ну­ван­ня15.­ Інший­ ра­курс­ про­бле­ми­ –­ іден­тичність­ релігійно­го­ шти­бу.­ Три­ва­лий­ час­ релігійний­ ек­с­клю­зивізм­ пе­ре­шко­д­жав­ фор­му­ван­ню­ силь­ної­ і­ трив­кої­ етнічної­ свідо­мості,­ аж­ по­ки­ до­ба­ націоналізму­ не­ спро­мо­гла­ся­ об’єдна­ти­ спільно­ту­ на­ новій,­політичній­ос­нові­–­національній­ іден­тич­ності,­ яка,­прав­до­подібно,­ істо- рич­но­ ви­ло­ни­ла­ся­ са­ме­ з­ хри­с­ти­янсь­кої­ тра­диції.­ У­ досліджу­ва­ний­ період­ релігійність­ мог­ла­ мобілізу­ва­ти­ й­ підтри­му­ва­ти­ ет­но­кон­фесійні­ спільно­ти­ так­ са­мо,­як­ і­на­впа­ки16.­Фак­тич­но­це­бу­ло­про­дов­жен­ням­се­ред­нь­овічної­ тра­диції,­ згідно­ з­ якою­кон­фесійна­й­ етнічна­на­леж­ності­ба­га­то­в­чо­му­ збіга­ли­ся,­ а­ то­й­ бу­ли­ то­тож­ни­ми.­ Од­нак­ як­що­ в­ XVI–XVIII­ ст.­ доміну­ю­чим­ був­ поділ­ світу­ на­ по­лярні­про­ти­леж­ності,­не­довіру­й­упе­ре­д­женість­до­всьо­го­«чу­жо­го»­в­національ- но­му,­мов­но­му­та­го­ло­вним­чи­ном­вірос­повідно­му­ас­пек­тах17,­то­лю­ди­на­ран­нь­о- мо­дер­но­го­ча­су­де­далі­більше­праг­ну­ла­до­ла­ти­чис­ленні­пе­ре­по­ни­на­шля­ху­до­ взаємо­ро­зуміння,­ поз­бу­ва­ти­ся­ відчу­же­ності­ всу­пе­реч­ релігійній­ та­ етнічній­ во­рож­нечі.­У­досліджу­ва­но­му­хро­но­топі­са­ме­релігія­на­бу­ва­ла­аб­со­лют­но­го­зна- чен­ня,­ко­ли­че­рез­са­мо­усвідо­млен­ня­осо­би­відбу­ва­ло­ся­са­мо­ото­тож­нен­ня­її­кон- фесійної­ й­ етнічної­ на­леж­ності.­ За­ відсут­ності­ влас­ної­ дер­жав­ності,­ в­ умо­вах­ спільно­го­ про­жи­ван­ня­ на­ західно­ук­раїнських­ зем­лях­ хри­с­ти­янсь­ких­ (ук­раїнців,­ по­ляків,­ вірмен,­ ру­мунів)­ та­ не­хри­с­ти­янсь­ких­ спільнот­ (євреїв,­ ка­раїмів)­ кон- фесійний­фак­тор­по­глиб­лю­вав­по­чут­тя­ет­ноіден­тифікації­се­ред­на­се­лен­ня.­Як­що­ в­Га­ли­чині­розрізня­ли­ук­раїнця­–­гре­ко-ка­то­ли­ка­та­по­ля­ка­–­ри­мо-ка­то­ли­ка18,­то­ на­Бу­ко­вині­три­ва­лий­час,­за­умов­відсут­ності­етнічної­свідо­мості­і­не­відчу­ва­ю­чи­ кон­фесійної­різниці­між­со­бою,­ук­раїнці­та­ру­му­ни­вва­жа­ли­се­бе­«за­од­ну­гро­ма- 619Юридичні і політичні науки ду,­ один­на­род…»19.­Це­ по­ суті­ при­клад­ то­го,­що­ релігійні­ спільно­ти­ за­зви­чай­ пе­ре­сту­па­ють­етнічні­кор­до­ни:­во­ни­про­повіду­ють­або­всій­нації,­або­кільком,­чи­ решті­світу,­навіть­ко­ли­на­прак­тиці­релігія­при­зна­чається­од­но­му­кла­сові­або­ж­ по­ши­рюється­го­ло­вним­чи­ном­се­ред­од­но­го­кла­су.­ То­му­оче­вид­но,­що­на­умов­ний­рубіж­1840-х­рр.­(який­став­пе­ре­лом­ним­для­ ба­га­ть­ох­ на­родів­ Австрійської­ імперії)­ для­ ет­носів­ західно­ук­раїнських­ зе­мель­ про­бле­ма­ ви­бо­ру­ іден­тич­ності­ по­ля­га­ла­ у­ взаємо­за­леж­ності­ соціаль­них­ (па­ни,­ кріпа­ки,­хлібо­ро­би,­кор­ч­марі),­кон­фесійних­(гре­ко-ка­то­ли­ки,­пра­во­славні,­ри­мо- ка­то­ли­ки,­ про­те­с­тан­ти,­ юдеї)­ і­ реґіональ­них­ (ру­си­ни,­ ма­зу­ри,­ бой­ки,­ гу­цу­ли)­ са­мо­виз­на­чень.­Прав­до­подібно,­що­для­на­се­лен­ня­Га­ли­чи­ни­і­Бу­ко­ви­ни­національ- на­іден­тичність­у­той­час­існу­ва­ла­на­най­примітивнішо­му­рівні:­во­но­зна­ло­ким­ (во­ни­по­одинці)­не­є,­ад­же­відмінності­у­мові,­релігії,­одязі,­зви­ча­ях­то­що­лег­ко­ вга­ду­ва­ли­ся­ на­ по­бу­то­во­му­ рівні.­Про­те­ тоді­ у­ більшості­ ви­падків­ во­ни­ще­ не­ усвідо­млю­ва­ли,­ ча­с­ти­на­ми­ яких­ більших­ на­родів­ во­ни­ є.­ Влас­не­ ка­жу­чи,­ релігійний­іден­тид­за­ли­шав­ся­тією­де­мар­каційною­лінією,­яка­розділя­ла­на­се­лен- ня­реґіону­на­«своїх»­і­«чу­жих»,­на­си­чу­ва­ла­простір­міжетнічної­соціокуль­тур­ної­ дис­танції.­По­руч­із­те­ри­торіаль­ною­і­ста­но­вою­іден­тичністю­про­дов­жу­ва­ла­існу- ва­ти­ й­ кон­фесійна­ іден­тичність,­ то­му­ нерідко­ вірос­повідан­ня­ бра­ло­ся­ ли­ше­ як­ національність.­ Тим­ більше,­ що­ і­ пізніше­ аб­со­лю­тистсь­ка­ си­с­те­ма­ уп­равління­ за­зда­легідь­поз­бав­ля­ла­ ет­но­си­політич­ної­ суб’єктності,­ ад­же­відно­си­ни­осо­би­ і­ дер­жа­ви­в­етнічно­му­ас­пекті­виз­на­ча­ли­ся­прин­ци­пом­вірос­повідан­ня­(зосібна­у­ ви­пад­ку­євреїв).­ З­проґре­со­ва­ною­се­ку­ля­ри­зацією­суспільства­і­роз­вит­ком­рин­ко­вої­еко­номіки­ то­го­час­на­лю­ди­на­поз­бу­ва­ла­ся­ко­лишніх­тра­диційних­зв’язків­і­опор­–­ста­но­вих,­ кон­фесійних,­ро­до­вих,­на­решті­ста­рих­пер­со­наль­них­зв’язків;­лю­ди­на­еман­си­пу- ва­ла­ся,­ ста­ла­ са­мостійнішою­ і­ не­за­лежнішою;­ суспільство­ струк­ту­ру­ва­ло­ся­ по-но­во­му,­замість­ма­лень­ких­і­звич­них­об’єднань­ви­ни­ка­ли­ве­ликі­гру­пи,­скла- да­ли­ся­ не­звичні,­ не­ зовсім­ ще­ ясні­ сто­сун­ки.­ Все­ це­ зму­шу­ва­ло­ шу­ка­ти­ нові­ внутрішні­ і­ зовнішні­ опо­ри;­ та­ки­ми­опо­ра­ми­ ста­ли­національні­ зв’яз­ки:­мо­ва­ і­ куль­ту­ра­–­го­ловні­особ­ли­вості­національ­но­го,­які­на­бу­ли­особ­ли­во­го­зна­чен­ня,­ об’єдна­ли­лю­дей­у­світі,­що­змінив­ся;­національ­на­свідомість­до­по­ма­га­ла­знай­ти­ надіндивіду­аль­ну­іден­тичність­і­здо­ла­ти­по­ро­д­же­ну­зміна­ми­не­впев­неність20.­Для­ лю­ди­ни­Но­во­го­ча­су­нація­ста­ла­го­ло­вною­суспільною­цінністю­і­ви­щою­цінністю­ її­внутрішньо­го­світу.­Нація,­а­не­стан,­не­кон­фесія,­не­реґіон,­не­рід,­не­клас,­не­ політич­на­іде­о­логія,­найбільше­об’єдна­ла­лю­дей­(окрім­осо­би­с­тих­зв’язків),­так­ са­мо,­втім,­як­і­роз’єдна­ла­їх­між­со­бою.­Відте­пер­з­нацією­пов’язу­ва­ло­ся­перш­за­ все­по­хо­д­жен­ня­лю­ди­ни,­а­та­кож­її­май­бутнє.­Фор­му­ван­ню­лю­ди­ни­Но­во­го­ча­су­ спри­яв­націоналізм­–­про­дукт­і­зна­ряд­дя­мо­дернізації.­В­той­же­час­націоналізм­ свідчив­і­про­те,­що­зміни­не­суть­відчутні­втра­ти­і­лю­ди­на­не­завжди­здат­на­впо- ра­ти­ся­з­но­ви­ми­еко­номічни­ми­і­куль­тур­ни­ми­умо­ва­ми­сво­го­існу­ван­ня21.­ То­го­час­не­ суспільство,­ яке,­ по-пер­ше,­ ма­ло­ ви­со­кий­ рівень­ соціаль­ної­ мобільності­і,­по-дру­ге,­ро­би­ло­крок­від­тра­диційності­до­«мо­дер­ну»,­ста­ло­се­ре- до­ви­щем­ ґене­зи­ національ­ної­ іден­тич­ності.­ Як­ за­ува­жує­Й.­ Терн­борн,­ «мо­дер- ність­оз­на­ча­ла­про­лом­у­шаб­лоні­тра­диційної­іден­тич­ності,­мож­ливість­утечі­від­ пе­ре­да­ної­ в­ спа­док­ іден­тич­ності­ ро­ди­ни,­ місце­вості­ та­ соціаль­но­го­ ранґу»22.­ Особ­ливість­ мо­дер­ну­ –­ падіння­ ав­то­ри­те­ту­ са­к­раль­них­ спільнот,­ мов­ та­ ро­до- водів­–­ гли­бинні­ зміни­ у­ спо­собі­ сприй­нят­тя­ світу,­ який­ більш­ніж­ ко­ли­ ро­бив­ націю­«мис­ли­мою»23.­З­цьо­го­ча­су­нація­обу­мов­лю­ва­ла­ся­особ­ли­вим­спо­со­бом­ 620 Держава і право • Випуск 54 ос­мис­лен­ня­ ча­со­вої­ і­ про­сто­ро­вої­ єдності.­ Він­ закріплю­вав­ся­ різно­манітни­ми­ куль­тур­ни­ми,­те­ри­торіаль­ни­ми­і­політич­ни­ми­об­ме­жу­ва­ча­ми­соціаль­но­го­про­сто- ру,­та­ки­ми­як­мо­ва,­політичні­кор­до­ни,­адміністра­тивні­струк­ту­ри­то­що.­ Спе­цифіка­уяв­ле­ної­національ­ної­спільно­ти,­а­та­кож­спо­со­би­і­ме­ханізми,­за­ участі­ яких­ відбу­ва­ло­ся­ її­ ста­нов­лен­ня,­ зу­мо­ви­ли­ та­ку­ конфіґурацію­ змісту­ національ­ної­іден­тич­ності,­в­якій­за­галь­на­куль­ту­ра­і­в­пер­шу­чер­гу­єди­на,­стан- дар­ти­зо­ва­на­мо­ва,­те­ри­торіальні­межі­і­політич­на­рівність­у­цих­кор­до­нах­у­своїй­ єдності­за­без­пе­чу­ва­ли­уяв­лен­ня­об­ме­же­ної­і­су­ве­рен­ної­національ­ної­спільно­ти.­ Ба­ більше,­ са­ме­ ця­ єдність­ ство­рю­ва­ла­ мож­ливість­ існу­ван­ня­ кож­ної­ з­ оз­нак­ національ­ної­ іден­тич­ності.­ Так,­ ре­алізація­ гро­ма­дянсь­кої­ рівності­ не­ мог­ла­ здійсню­ва­ти­ся­без­єди­ної­куль­тур­ної­ос­но­ви­й­усвідо­млен­ня­національ­ної­те­ри- торії­як­спільно­го­«влас­но­го»­про­сто­ру­для­ре­алізації­політич­ної­волі­спільно­ти­ гро­ма­дян.­У­той­же­час­за­галь­на­куль­ту­ра­ви­ма­га­ла­політич­но­го­за­хи­с­ту­для­сво- го­роз­вит­ку24.­ В­ умо­вах­ не­зво­рот­ної­ ди­фе­ренціації­ суспільства,­ по­чи­на­ю­чи­ з­ XVIII­ ст.,­ ко­лек­тив­на­са­мосвідомість,­яка­раніше­спи­ра­ла­ся­на­релігію­(скажімо,­уяв­лен­ня­ про­ політич­не­ па­ну­ван­ня­ «Бо­жою­милістю»),­ за­ де­я­кий­ час­мис­лить­ існу­ван­ня­ дер­жа­ви­ як­ спільно­ти­ політич­ної­ з­ влас­ною­ тра­дицією.­ Ду­хов­на­ іден­тичність­ нації­відте­пер­ото­тож­ню­ва­ла­те­ри­торію­і­на­ро­ди­як­іде­аль­ну­аб­ст­ракцію­–­ре­альні­ тери­торії­ і­ на­ро­ди­ те­пер­ вва­жа­ли­ся­ про­дов­жен­ням­ транс­цен­дент­ної­ сут­ності­ нації.­Ймовірно,­що­то­го­час­не­«ви­со­ке»­суспільство­ди­фе­ренціюва­ло­ся­не­так­за­ мов­ни­ми­ чи­ «національ­ни­ми»­ оз­на­ка­ми,­ як­ за­ ста­но­ви­ми.­ Приміром,­ для­ австрійсько­го­істо­ри­ка­куль­ту­ри­М.­Чакі­різни­ця­між­людь­ми,­які­об­слу­го­ву­ва­ли­ дво­ри­ чи­ ре­зи­денції­ ари­с­то­кратів,­ про­сте­жу­ва­ла­ся­ го­ло­вним­ чи­ном­ не­ в­ то­му,­ якою­мо­вою­во­ни­го­во­ри­ли­(і­не­в­яки­хось­інших­оз­на­ках­їх­етнічно­го­по­хо­д­жен- ня),­ а­ в­ одязі,­ ад­же­ са­ме­ за­ ним­ і­ за­ра­хо­ву­ва­ли­ до­ то­го­ чи­ іншо­го­ соціаль­но­го­ про­шар­ку­(ста­ну)25.­ Оскільки­поріг­Но­во­го­ча­су­Цен­т­раль­на­і­Східна­Євро­па­пе­ре­сту­пи­ла­з­ве­ли- чез­ним­запізнен­ням,­ува­жається,­що­на­ро­ди­реґіону­умов­но­«про­спа­ли»­той­час,­ ко­ли­ ет­но­си­ західної­ цивілізації­ вже­ кон­ст­ру­ю­ва­ли­ цен­т­ралізо­ва­ну­ дер­жа­ву.­ Од­нак,­ як­ свідчить­ історія,­ на­ сході­ кон­ти­нен­ту­ зовнішні­ фак­то­ри­ і­ ди­наміка­ суспільно­го­ роз­вит­ку­ по­ро­ди­ли­ національ­ну­ ідею­ раніше,­ аніж­ гро­ма­дянсь­ке­ (бур­жу­аз­не)­суспільство.­Тож­національ­на­іден­тичність,­а­за­нею­й­націоналізм,­ які­за­ро­д­жу­ва­ли­ся­на­східноєвро­пейсь­ких­те­ре­нах,­бу­ли­зму­шені,­з­од­но­го­бо­ку,­ прий­ма­ти­ капіталістич­ну­ мо­дернізацію,­ а­ з­ іншо­го,­ відки­да­ти­ її.­ Йшло­ся­ про­ бо­роть­бу­ідей­ко­лек­тивізму­і­рівно­прав’я­про­ти­індивіду­алізму­капіталістич­но­го­ вільно­го­рин­ку­і­похідної­від­ньо­го­соціаль­ної­ди­фе­ренціації.­ До­то­го­ж­куль­тур­на­ба­га­то­манітність­досліджу­ва­но­го­хро­но­то­пу,­яка­спри­я­ла­ про­це­сам­ акуль­ту­рації­ і­ взаємодії­ куль­тур,­ постійно­ таїла­ в­ собі­ще­ й­ по­чат­ки­ етнічних­су­пе­ре­чок.­Влас­не­й­ос­но­ва­«ба­га­то­мов­ності»­ви­ли­ва­ла­ся­у­відторг­нен- ня­всьо­го­«чу­жо­го»­і­праг­нен­ня­кож­ної­етнічної­спільно­ти­до­са­мо­ут­вер­д­жен­ня.­ Са­ме­ етнічні­ і­ мовні­ відмінності­ на­бу­ли­ політич­но­го­ зна­чен­ня­ у­ХІХ­ ст.,­ ко­ли­ національ­на­ іде­о­логія­по­ча­ла­ак­цен­ту­ва­ти­са­мо­бутність­та­етнічну­од­норідність­ ок­ре­мих­ націй,­ їхніх­ куль­тур­ і­ мов,­ тоб­то­ по­ча­ла­ ста­ви­ти­ на­ чолі­ не­ те,­ що­ об’єдну­ва­ло­ б­ на­ро­ди,­ а­ те,­що­ їх­ розділя­ло­ б.­ Ре­аль­на­ політич­на­ прак­ти­ка,­ як­ відо­мо,­ чи­м­раз­ більше­ на­го­ло­шу­ва­ла­ на­ ет­но­куль­тур­них­ відмінно­с­тях­ і­ тим­ са­мим­спри­я­ла­де­с­табілізації­т.­зв.­зе­мель­ної­унії­Габ­сбурзь­кої­мо­нархії,­рівно­ж­ де­с­табілізації­ок­ре­мих­її­«ко­ролівств­і­зе­мель»,­ад­же­ду­же­швид­ко­по­то­му­кож­на­ 621Юридичні і політичні науки з­цих­зе­мель,­як­і­мо­нархія­за­га­лом,­ха­рак­те­ри­зу­ва­ла­ся­мов­ною­й­ет­но­куль­тур­ною­ ге­те­ро­генністю.­ Як­що­ж­ тра­диційна­ національ­на­ свідомість­ тільки­ відповіда­ла­ по­тре­бам­ лю­ди­ни­ в­ тій­ чи­ іншій­ національній­ на­леж­ності,­ то­ но­во­по­с­та­лий­ націоналізм­ ак­тив­но­ пе­ресліду­вав­ виз­на­чені­ еко­номічні,­ політичні,­ соціальні­ і­ куль­турні­цілі,­на­ма­гав­ся­до­сяг­ну­ти­їх­будь-яки­ми­шля­ха­ми,­вклю­ча­ю­чи­при­мус­і­ на­силь­ст­во,­і­підно­сив­єдність­і­са­мо­виз­на­чен­ня­нації­в­ранґ­най­ви­щої­цінності,­ якій­ у­ разі­ конфлікту­му­си­ли­ підко­ри­ти­ся­ всі­ інші­мірку­ван­ня26.­ Тим­па­че,­що­ чис­ленні­ре­во­люції,­які­по­тря­са­ли­євро­пейсь­кий­кон­ти­нент­до­1848­р.,­по­ка­за­ли,­ що­хто­ба­жав­більше­сво­бо­ди,­ той­на­ма­гав­ся­ знай­ти­ її­ в­національній­дер­жаві.­ Кон­ст­ру­ю­ван­ня­ж­національ­ної­іден­тич­ності­ґаран­ту­ва­ло­б­не­пе­рерв­не­зміцнен­ня­ леґіти­мації,­а­та­кож­пра­во­і­вла­ду­єдності­як­свя­щен­ної­і­най­ви­щої­цінності. Бо­ротьбі­ за­ національні­ те­ри­торії­ в­ 1848­р.,­ яка­ спа­лах­ну­ла­на­вко­ло­но­во­го­ національ­но-політич­но­го­ус­т­рою­Габ­сбурзь­кої­мо­нархії,­пе­ре­ду­ва­ли­бо­роть­ба­за­ дер­жав­не­відо­крем­лен­ня­Бельгії­від­Нідер­ландів,­національні­збу­рен­ня­в­Німеч- чині­й­Данії­в­су­пе­речці­за­Шлезвіґ­та­Ґоль­ш­тайн,­Рейнсь­ка­дип­ло­ма­тич­на­кри­за­ 1840­р.­між­Францією­та­Німеч­чи­ною.­Од­нак­на­по­чат­ку­ХІХ­ст.­Австрія­сто­я­ла­ по­за­ко­ло­во­ро­том­ре­форм,­її­оми­ну­ли­й­ре­во­люційні­по­трясіння,­що­ста­ли­наслід- ком­ Лип­не­вої­ ре­во­люції­ 1830­ р.­ у­ Франції.­ До­ то­го­ ж­ про­го­ло­ше­на­ 1804­ р.­ Австрійська­ імперія­ увібра­ла­ в­ се­бе­ всі­ ко­ролівства­ і­ землі,­ які­ пе­ре­бу­ва­ли­під­ вла­дою­Габ­сбурґів,­пев­ною­мірою­за­ли­шив­ши­за­ни­ми­ав­то­номні­політичні­пра­ва.­ То­му­ідеї­Австрії­як­дер­жа­ви,­яка­об’єдна­ла­до­вко­ла­се­бе­ці­землі,­в­ХІХ­ст.­про- ти­сто­я­ла­ не­ ли­ше­ національ­на­ (на­сам­пе­ред­ мов­на,­ етнічна­ та­ чи­м­раз­ більша­ національ­но-політич­на)­са­мосвідомість­на­се­лен­ня­кож­но­го­з­цих­суб­реґіонів,­але­ й­(при­чо­му­як­раз­пе­ре­дусім)­відсутність­спільної­мо­ви­і­спільної­кон­сти­туції­як­ уяв­ле­ної­опо­ри­«австрійсько­го»­гро­ма­дянсь­ко­го­суспільства,­яке­б­про­сти­ра­ло­ся­ на­цілий­цен­т­раль­но-­і­східноєвро­пейсь­кий­реґіон27.­Фор­му­та­зміст­політич­них­і­ соціаль­них­явищ,­що­ма­ли­місце­в­першій­по­ло­вині­ХІХ­ст.­–­від­соціаль­но­го­про- те­с­ту­до­пер­ших­національ­них­про­ектів­–­ве­ли­кою­мірою­виз­на­чив­просвіче­ний­ аб­со­лю­тизм.­ За­зви­чай­ етнічні­ ви­то­ки­ –­ доміну­ю­ча­ те­ма­ в­ націоналістичній­ ри­то­риці.­ Оскільки­ідея­об’єднан­ня­в­національній­дер­жав­–­по­каз­ник­діючої­іден­тич­ності,­ а­ ет­но­нації­ став­лять­ такі­ за­вдан­ня­ (ре­алізо­вані­ в­ той­ чи­ інший­ спосіб,­ у­ т.ч.­ в­ ре­зуль­тат­ет­но­се­па­ра­тиз­му),­то­іден­тичність,­при­пу­с­каємо,­вже­сфор­мо­ва­на.­Або­ на­впа­ки:­во­на­функціонує­на­рівн­етнічної­еліти,­яка­«тяг­не»­гру­пу­за­со­бою.­В­ той­же­час­націоналістич­ний­дис­курс,­за­ува­жує­К.­Кал­хун,­як­пра­ви­ло,­зо­се­ре­д- жується­ на­ ве­ли­ких­ ос­но­во­по­лож­них­ іде­ях­ або­ ре­во­люціях28.­ По­каз­ни­ком­ функціону­ван­ня­національ­ної­ідеї­мож­на­вва­жа­ти­й­той­факт,­що­в­той­час,­ко­ли­ інші­тодішні­ре­во­люції­ста­ви­ли­за­ме­ту­об’єдна­ти­нації­в­одній­дер­жаві,­спільно- ти,­ що­ про­жи­ва­ли­ в­ Австрійській­ імперії,­ шу­ка­ли­ шляхів­ ви­хо­ду­ з­ неї.­ Це­ подвійно­важ­ли­во,­бо­про­це­си­фор­му­ван­ня­дер­жа­ви­відігра­ють­важ­ли­ву­роль­у­ спри­янні­інтеґрації­націй­і,­відповідно,­важ­ли­вості­національ­них­іден­тич­но­с­тей. Про­мо­ви­с­тий­при­клад­на­об­ширі­досліджу­ва­но­го­хро­но­то­пу­–­т.зв.­Га­лиць­ка­ різа­ни­на­1846­р.,­ко­ли­австрійський­уряд­ске­ру­вав­енергію­стихійно­го­се­лянсь­ко- го­бун­ту­про­ти­місце­вої­польсь­кої­шлях­ти29,­яка­ви­с­ту­пи­ла­з­гас­ла­ми­національ- ни­ми,­міцно­пе­ре­пле­те­ни­ми­із­соціаль­ни­ми.­Ра­зом­із­польсь­ки­ми­конспіра­то­ра­ми­ у­га­лиць­ке­се­ло­прий­ш­ли­ідеї­про­національ­ну­іден­тичність­і­мож­ливість­зміни­ політич­ної­си­с­те­ми.­Це­був­наслідок­спро­би­то­го­час­них­польсь­ких­ре­во­люціонерів­ ре­алізу­ва­ти­ один­ із­ пер­ших­ еман­си­паційних­ про­ектів­ у­ Цен­т­раль­но-Східній­ 622 Держава і право • Випуск 54 Європі­–­здо­бу­ти­польсь­ку­національ­ну­дер­жа­ву­шля­хом­зброй­ної­бо­роть­би30.­Її­ невіддільною­ча­с­ти­ною­ма­ло­ста­ти­соціаль­не­виз­во­лен­ня­се­лян­ст­ва.­Од­нак­як­що­ йдеть­ся­ про­ Га­ли­чи­ну,­ то­ «по­встанці­ тут­ ги­ну­ли­ не­ від­ куль­ австрійських­ сол- датів,­а­від­кіс­і­со­кир­«польсь­ких»­се­лян,­котрі,­замість­то­го,­що­приєдна­ти­ся­до­ по­встанців,­до­по­мог­ли­австрійсько­му­уря­ду­за­вда­ти­їм­по­раз­ки»31.­Влас­не­події­ 1846­р.,­в­ході­яких­«оз­лоб­лені­зем­ле­ро­би­вби­ва­ли­своїх­панів­ціли­ми­сім’ями»,­ бу­ли­на­ру­ку­Відневі.­Австрійська­вла­да­пред­став­ля­ла­по­ляків­і­польсь­ку­ідею­як­ не­ло­яль­них­ до­ імпе­ра­то­ра,­ чим­ імпліцит­но­ виз­на­ла­ слабкість­ імперії,­ не­стабільність­чин­них­влад­них­відно­син.­ Ймовірно,­ що­ події­ 1846­ р.­ в­ досліджу­ва­но­му­ хро­но­топі­ свідчи­ли­ про­ стихійний,­ ло­каль­но­ об­ме­же­ний­ про­тест,­ який­ мав­ влас­ну­ раціональність­ (яка,­ що­прав­да,­ не­ відповіда­ла­ раціональ­ності­ ор­ганізо­ва­ної­ й­ інсти­туціоналізо­ва­ної­ ре­во­люції),­але­був,­оче­вид­но,­не­менш­ефек­тив­ним.­Тим­більше­ці­події­при­га- да­ли­польсь­ке­по­встан­ня­1830–1831­рр.,­спра­ва­яко­го,­за­виз­на­чен­ням­І.­Фран­ка,­ «…се­ред­русь­кої­мо­ло­дежі­стріти­ла­[…]­не­менш­га­ря­чих­про­тив­ників»32,­знач­на­ ча­с­ти­на­яких­сто­я­ла­на­боці­прав­ля­чої­ди­настії.­ Про­бле­ма­по­даль­шо­го­функціону­ван­ня­ са­мої­Австрійської­ імперії,­ а­ от­же,­ і­ національ­них­те­ри­торій,­що­вхо­ди­ли­в­неї,­ви­я­ви­ла­ся­не­розв’яз­ною­і­ста­ла­не­пе- ре­бор­ною­пе­ре­шко­дою­у­ви­ко­нанні­го­ло­вно­го­за­вдан­ня­ре­во­люції­–­національ­но- го­об’єднан­ня.­До­то­го­ж­національні­ідеї­і­національні­конфлікти­пе­репліта­ли­ся,­ зли­ва­ли­ся­і­сти­ка­ли­ся­з­конфлікта­ми­політич­ни­ми­і­соціаль­ни­ми.­В­1848­р.­дав­но­ омріяний­ви­с­туп­на­родів­за­сво­бо­ду­за­гро­жу­вав­обер­ну­ти­ся­на­бо­роть­бу­національ- но­с­тей­од­на­про­ти­од­ної.­Доміну­ю­чим­тут­був­по­гляд,­що­но­ва­світо­ва­си­с­те­ма­ дер­жав­мо­же­на­да­ти­сво­бо­ду­кожній­нації.­Ад­же­до­то­го­ча­су,­як­за­ува­жує­П.­Гай,­ панівним­ був­ спе­цифічний­ ет­но­куль­тур­ний­ склад­ник­ Габ­сбурзь­кої­ мо­нархії,­ піддані­якої­постійно­усвідо­млю­ва­ли­се­бе­про­ти-став­лен­ням­інших­національ­но- с­тей,­ відчу­ва­ли­ не­впев­неність­ у­ власній­ національній­ іден­тич­ності33.­ За­ко- номірни­ми­є­уза­галь­нен­ня­Д.­Ланґевіше:­«…­Всю­ди,­де­бу­ли­змішані­національні­ реґіони­або­де­кон­ку­ру­ва­ли­між­со­бою­національні­пре­тензії­на­певні­землі,­ре­во- люційно­ на­ла­ш­то­вані­ національ­ності­ з­ те­ри­торіаль­ни­ми­ по­ступ­ка­ми­ ми­ри­ли­ся­ ду­же­ й­ ду­же­ не­о­хо­че.­А­ ко­ли­ й­ми­ри­ли­ся,­ то­ не­ то­му,­що­ хотіли­ збе­рег­ти­між­ со­бою­мир,­а­че­рез­те,­що­давні­дер­жавні­владні­інсти­ту­ти­ще­не­зовсім­упи­са­ли- ся­в­нові­національні­мо­делі­леґітим­ності»34. Під­час­ре­во­люції­ 1848­р.­ в­Австрійській­ імперії­Габ­сбурґи­ впер­ше­у­ своїй­ історії­виріши­ли­внутрішньо­політич­ну­про­бле­му­спо­со­бом,­який­на­вряд­чи­спри- яв­скріплен­ню­єдності­імперії­–­зіткнен­ням­її­на­родів­між­со­бою.­Сьо­годні­важ­ко­ од­но­знач­но­ ска­за­ти,­ чо­му­Відень­ пішов­ на­ та­кий­ крок­ –­ чи­ то­ з­ відчаю,­ чи­ то­ внаслідок­ логіки­ уль­т­ра­кон­сер­ва­тив­но­го­ мис­лен­ня,­ го­ло­вний­ по­сту­лат­ яко­го­ –­ міцність­і­не­по­хитність­го­ло­вних­політич­них­ак­торів.­Був­і­інший­арґумент,­який­ по­яс­ню­вав­ політи­ку­ ди­настії­ в­ 1848­ р.:­ Габ­сбурґи­ не­ роз­гля­да­ли­ всерй­оз­ ідею­ співпраці­ з­ підвлад­ни­ми­ їй­ не­привілей­о­ва­ни­ми­ на­ро­да­ми.­ Їх­ прав­ля­чий­ дім­ «вітав»­як­тим­ча­со­ву­си­лу,­яку­мож­на­про­ти­с­та­ви­ти­німцям­і­угор­цям35.­ Як­пра­ви­ло,­національ­на­іден­тичність­зна­хо­дить­свій­го­ло­вний­про­яв­у­го­ри- зон­тальній­ іден­тифікації­ членів­ пев­ної­ спільно­ти­ як­ співгро­ма­дян.­ Тож­ ак­цент­ при­ цьо­му­ ро­бить­ся­ на­ за­галь­но­національ­них­ цінно­с­тях­ –­ національ­но­му­ інте- ресі,­національній­без­пеці­то­що.­Га­даємо,­що­події­1848–1849­рр.­слід­роз­гля­да­ти­ як­ інсти туціоналізо ва ну ре во люцію,­яка­ма­ла­свої­цільові­пер­спек­ти­ви,­фор­ми­і­ сфе­ри­ дій.­Во­ни­ ви­я­ви­ли­ся­ в­ політиці­шля­хом­ ор­ганізації,­ участі­ в­ політич­них­ спілках,­ різно­манітних­ об’єднан­нях­ за­ інте­ре­са­ми,­ підпи­су­ванні­ пе­тицій­ то­що.­ 623Юридичні і політичні науки За­вдя­ки­політиці,­яка­да­ла­змо­гу­до­ся­га­ти­за­галь­но­національ­них­цілей­і­фор­му­ва- ти­пе­ре­дусім­че­рез­перші­га­зе­ти­національ­ну­(вже­не­ло­каль­ну)­гро­мадсь­ку­дум- ку,­відбу­ло­ся­спря­му­ван­ня­ре­во­люції­в­леґаль­не­рус­ло.­Зго­дом­за­вдан­ня­до­сяг­нен- ня­своїх­цілей­ста­ви­ли­ся­че­рез­рішен­ня­пар­ла­ментсь­ких­фракцій.­ По­чи­на­ю­чи­із­се­ре­ди­ни­ХІХ­ст.,­зо­к­ре­ма­після­соціаль­но­го­й­те­ри­торіаль­но­го­ роз­ши­рен­ня­ор­ганізо­ва­но­го­ре­во­люційно­го­ру­ху­1848–1849­рр.,­який­мис­лив­уже­ національ­ни­ми­мас­шта­ба­ми,­ідеї­нації­виз­на­ча­ли­ве­ликі­ко­лек­тивні­іден­тич­ності.­ Са­ме­в­національ­них­ іде­ях­політи­зо­ва­на­ свідомість­уба­ча­ла­ си­с­те­му­сим­волів­ і­ во­льо­вий­ імпульс,­ які­ ви­с­ту­па­ли­ ду­хов­ною­ ос­но­вою­ національ­них­ рухів,­ національ­ної­ са­моіден­тифікації.­ По­даль­шим­ логічним­ кро­ком­ бу­ли­ стрижні­ національ­ної­іде­о­логії­та­політичні­про­ек­ти­май­бут­нь­о­го­нації.­В­їхній­орбіті­–­не­ тільки­то­го­часні­політичні­до­к­т­ри­ни,­а­й­ху­дож­ня­літе­ра­ту­ра,­по­езія,­му­зи­ка­то­що.­ Са­ме­во­ни­й­ста­ли­ар­ти­ку­ля­то­ра­ми­ду­мок­про­національ­ну­са­мо­бутність,­а­та­кож­ пре­тензій­кон­крет­них­спільнот­на­те­ри­торію.­Ча­с­ти­на­з­національ­них­ідей,­оче- вид­но,­ста­ла­ще­й­но­ви­ми­національ­ни­ми­міфа­ми­–­та­ки­ми,­що­кон­ст­ру­ю­ва­ли­ся­ штуч­но­й­бу­ли­зна­ряд­дям­ет­но­націоналізму. От­же,­провідну­роль­у­фор­малізації­етнічно­го­виміру­політич­ної­участі­на­се- лен­ня­ Австрійської­ імперії­ відігра­ла­ ево­люція­ іден­тидів­ –­ від­ релігійної­ до­ етнічної­са­моіден­тифікації,­а­транс­ля­то­ром­політич­ної­мобілізації­ет­но­форів­ви­с- ту­пив­ етнічний­ ка­таліза­тор.­ За­ до­по­мо­гою­ ос­тан­нь­о­го­ гру­па,­ що­ на­ле­жа­ла­ до­ однієї­ етнічної­ ка­те­горії,­ в­ бо­ротьбі­ за­ політич­ну­ вла­ду­ і­ лідер­ст­во­ з­ чле­на­ми­ інших­етнічних­груп­або­з­нацією-дер­жа­вою­маніпу­лю­ва­ла­етнічни­ми­зви­ча­я­ми,­ міфа­ми­і­сим­во­ла­ми­з­політич­ною­ме­тою,­ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи­їх­як­го­ло­вний­ре­сурс­ для­то­го,­щоб­знай­ти­спільну­іден­тичність­і­політич­ну­ор­ганізацію­«своєї»­гру­пи.­ Відтак­на­підставі­етнічно­го­ка­таліза­то­ра­й­відбу­ва­ло­ся­об’єднан­ня­різних­груп­ на­се­лен­ня,­яке­руй­ну­ва­ло­релігійні­і,­по­ча­с­ти,­ста­нові­бар’єри­і­вже­мис­ли­ло­се­бе­ ча­с­ти­ною­«мо­дернізаційної»­ідеї­нації.­ 1.­На гор на Л.­Регіональ­на­іден­тичність­:­ук­раїнський­кон­текст.­–­К.:­ІПіЕНД­імені­ І.Ф.­Ку­ра­са­НАН­Ук­раїни,­2008.­–­С.­34.­2.­Там­сам.­3.­Сміт Е. Д.­Національ­на­ іден- тичність­/­Пер.­з­англ.­/­Ен­тоні­Д.­Сміт.­–­К.:­Ос­но­ви,­1994.­–­С.­15,­16; 4.­Мо но латій І.­ Реґіональні­іден­тич­ності­в­Ав­ст­ро-Угор­щині­(на­при­кладі­Га­ли­чи­ни­й­Бу­ко­ви­ни­1867– 1914­рр.)­//­На­уко­вий­вісник­Уж­го­родсь­ко­го­універ­си­те­ту.­Серія:­Політо­логія,­соціологія,­ філо­софія.­–­Вип.­7–8.­–­Уж­го­род:­В-во­Уж­НУ­«Го­вер­ла»,­2007.­–­С.­282–283.­5. Гри цак Я.­Про­рок­у­своїй­вітчизні.­Фран­ко­та­йо­го­спільно­та­(1856–1886).­–­К.:­Кри­ти­ка,­2006.­ –­С.­18.­6.­Політич на­про­весінь­Га­ли­чи­ни.­До­150–річчя­за­сну­ван­ня­Го­ло­вної­Русь­кої­ Ра­ди­2­трав­ня­1848­р.­/­Пе­рекл.,­пе­ред­мов.­Р.­Крип’яке­ви­ча.­–­Львів:­НТШ,­1998.­–­С.­11.­ 7. Там­са­мо.­–­С.­12.­8. За яр нюк А.­Ідіоми­еман­си­пації.­«Виз­вольні»­проєкти­і­га­лиць­ке­ се­ло­в­се­ре­дині­ХІХ­століття.­–­К.:­Кри­ти­ка,­2007.­–­С.­81.­9. Гри цак Я. Й.­На­рис­історії­ Ук­раїни:­Фор­му­ван­ня­мо­дер­ної­ук­раїнської­нації­ХІХ–ХХ­ст.­–­К.:­Ге­не­за,­1996.­–­С.­13.­ 10. Виз нач на пам’ят­ка­ук­раїнської­політич­ної­дум­ки­се­ре­ди­ни­ХІХ­століття­–­«Сло­во­ пе­ре­ст­ро­ги»­Ва­си­ля­По­до­линсь­ко­го­ /­Пе­редм.,­пе­рекл.­Ф.­Стеблія­ //­ За­пи­с­ки­НТШ.­–­ Львів,­ 1994.­ –­ Т.­ CCXXVIII.­ –­ С.­ 144–147.­11. За яр нюк А.­ Ідіоми­ еман­си­пації.­ «Виз- вольні»­проєкти­і­га­лиць­ке­се­ло­в­се­ре­дині­ХІХ­століття.­–­К.:­Кри­ти­ка,­2007.­–­С.­83.­ 12.­На гор на Л.­Регіональ­на­іден­тичність:­ук­раїнський­кон­текст.­–­К.:­ІПіЕНД­імені­І.Ф.­ Ку­ра­са­НАН­Ук­раїни,­ 2008.­ –­С.­ 54.­13. За яр нюк А.­ Ідіоми­ еман­си­пації.­ «Виз­вольні»­ проєкти­і­га­лиць­ке­се­ло­в­се­ре­дині­ХІХ­століття.­–­К.:­Кри­ти­ка,­2007.­–­С.­83–84.­14. Там­ са­мо.­ –­ С.­ 110.­ 15.­Мо но латій І.­ Іден­тичність­ у­ політич­но­му­ про­сторі­ Австрійської­ імперії:­ «га­лиць­ка»­ мо­дель­ ево­люції­ іден­тидів­ //­ На­укові­ за­пи­с­ки.­ Серія­ «Куль­ту­ро- логія».­–­Вип.­5.­–­Ос­т­рог:­Ви­дав­ництво­Національ­но­го­універ­си­те­ту­«Ос­т­розь­ка­ака- демія»,­ 2010.­ –­ С.­ 381–383.­ 16. Мо но латій І. Етнічний­ фак­тор­ versus кон­фесійна­ 624 Держава і право • Випуск 54 на­лежність­:­західно­ук­раїнський­вимір­німець­ких­спільнот­//­На­уко­вий­вісник.­Одесь- кий­дер­жав­ний­еко­номічний­універ­си­тет.­Все­ук­раїнська­ асоціація­мо­ло­дих­на­уковців.­ –­На­уки:­еко­номіка,­політо­логія,­історія.­–­2008.­–­№­17­(73).­–­С.­184,­190–191.­17.­Ка п­ раль М.­ Національні­ гро­ма­ди­ Льво­ва­ XVI–XVIII­ ст.­ (соціаль­но-пра­вові­ взаєми­ни).­ –­ Львів:­ЛНУ­ім.­І.­Фран­ка,­Львівське­відділен­ня­Ін-ту­ук­раїнської­ар­хе­о­графії­та­дже­ре- лоз­нав­ст­ва­ім.­М.С.­Гру­шевсь­ко­го­НАН­Ук­раїни,­2003.­–­С.­319.­18. Слив ка Л.­Га­лиць­ка­ дрібна­ шлях­та­ в­ Ав­ст­ро-Угор­щині­ (1772–1914­ рр.).­ –­ Іва­но-Франківськ:­ Місто-НВ,­ 2009.­–­С.­131–138.­19. Чуч ко М.­«И­възят­Бо­га­на­по­мощь»­:­соціаль­но-релігійний­чин- ник­в­житті­пра­во­слав­но­го­на­се­лен­ня­північних­во­ло­с­тей­Мол­давсь­ко­го­воєвод­ст­ва­та­ австрійської­Бу­ко­ви­ни­(епо­ха­пізньо­го­се­ред­нь­овіччя­та­но­во­го­ча­су).­–­Чернівці:­Кни- ги-ХХІ,­2008.­–­С.­52.­20. Кал хун К.­На­ци­о­на­лизм­/­Пер.­с­англ.­–­М.:­Изд.­дом­«Тер­ри- то­рия­бу­ду­ще­го»,­2006.­–­С.­38,­41,­47.­21. Там­са­мо.­–­С.­66–67.­22. Терн борн Й.­Шля­хи­ в/че­рез­Мо­дерність­ //­ Гло­бальні­ мо­дер­ності­ /­ За­ ред.­М.­ Фе­зер­сто­уна,­ С.­Ле­ша­ та­ Р.­ Ро­берт­со­на­ /­ Пер.­ з­ англ.­ –­ К.:­ Ніка-Центр,­ 2008.­ –­ С.­ 188.­ 23. Ан дер сон Б.­ Уяв­лені­ спільно­ти.­Мірку­ван­ня­що­до­по­хо­д­жен­ня­й­по­ши­рен­ня­націоналізму­/­Пер.­з­анг.­–­Вид.­ дру­ге,­пе­ре­робл.­–­К.:­Кри­ти­ка,­2001.­–­С.­25–26;­Сміт Е. Д.­Національ­на­іден­тичність­/­ Пер.­з­англ.­–­К.:­Ос­но­ви,­1994.­–­С.­51,­78.­24. Шнап пер Д.­Спільно­та­гро­ма­дян.­Про­ мо­дер­ну­кон­цепцію­нації­/­Пер.­з­франц.–­Х.:­Фоліо,­2007.­–­С.­162–163,­190,­191.­25. Ча ки М.­Иде­о­ло­гия­опе­рет­ты­и­вен­ский­мо­дерн:­Куль­тур­но-ис­то­ри­че­с­кий­очерк­/­Пер.­ с­нем.­–­СПб.:­Изд.­име­ни­Н.И.­Но­ви­ко­ва,­2001.­–­С.­194.­26. Мо но латій І.­Ра­зом,­але­ май­же­ ок­ре­мо.­ Взаємодія­ ет­но­політич­них­ ак­торів­ на­ західно­ук­раїнських­ зем­лях­ у­ 1867–1914­рр.­Мо­но­графія.­–­Іва­но-Франківськ:­Лілея-НВ,­2010.­–­С.­284.­27. Там­са­мо.­ 28. Кал хун К.­На­ци­о­на­лизм­/­Пер.­с­англ.­–­М.:­Изд.­дом­«Тер­ри­то­рия­бу­ду­ще­го»,­2006.­–­ С.­126.­29. Ши мов Я.­Ав­ст­ро-Вен­гер­ская­им­пе­рия­/­Сер.­«Им­пер­ское­мы­ш­ле­ние».­–­М.:­ Изд-во­ «Экс­мо»,­ 2003.­ –­ С.­ 231,­ 247,­ 248.­ 30. За яр нюк А.­ Ідіоми­ еман­си­пації.­ «Виз- вольні»­проєкти­і­га­лиць­ке­се­ло­в­се­ре­дині­ХІХ­століття.­–­К.:­Кри­ти­ка,­2007.­–­С.­27,­ 242.­31. Там­са­мо.­–­С.­29.­32. Фран ко І.­Ма­теріали­і­ува­ги­до­історії­ав­ст­ро-русь­ко­го­ відро­д­жен­ня­1772–1848­//­Фран­ко­І.­Зібран­ня­творів.­У­50-ти­т.­–­Т.­29­:­Літе­ра­тур­но-кри- тичні­праці­ (1893–1895).­–­К.:­На­уко­ва­дум­ка,­1981.­–­С.­405.­33. Ча ки М.­Иде­о­ло­гия­ опе­рет­ты­и­вен­ский­мо­дерн:­Куль­тур­но-ис­то­ри­че­с­кий­очерк­/­Пер.­с­нем.–­СПб.:­Изд.­ име­ни­Н.И.­Но­ви­ко­ва,­2001.­–­С.­117.­34. Ланґевіше Д.­Нація,­націоналізм,­національ­на­ дер­жа­ва­в­Німеч­чині­і­в­Європі­/­Пер.­з­нім.­–­К.:­«К.І.С»,­2008.­–­С.­39.­35. Мо но латій І.­Ра­зом,­але­май­же­ок­ре­мо.­Взаємодія­ет­но­політич­них­ак­торів­на­ західно­ук­раїнських­ зем­лях­у­1867–1914­рр.­Мо­но­графія.­–­Іва­но-Франківськ:­Лілея-НВ,­2010.­–­С.­286. 625Юридичні і політичні науки
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64403
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1563-3349
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T16:35:57Z
publishDate 2011
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format dspace
spelling Монолатій, І.С.
2014-06-15T15:10:49Z
2014-06-15T15:10:49Z
2011
Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії) / І.С. Монолатій // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 616-625. — Бібліогр.: 35 назв. — укp.
1563-3349
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64403
Обґрунтовується теза, що провідну роль у формалізації етнічного виміру політичної участі населення Австрійської імперії відіграла еволюція ідентидів – від релігійної до етнічної самоідентифікації, а транслятором політичної мобілізації підданих імперії виступав етнічний каталізатор. Встановлено, що за допомогою останнього група, що належала до однієї етнічної категорії, в боротьбі за політичну владу і лідерство з членами інших етнічних груп або з державою маніпулювала етнічними звичаями, міфами і символами з політичною метою, використовуючи їх як головний ресурс для того, щоб створити спільну ідентичність і політичну організацію «своєї» групи. З’ясовано, що мобілізаційна участь населення імперії, яка виступала ефективним способом залучення населення до політичного процесу, ґрунтувалася на індивідуальній або груповій активності, яка здійснювалася під тиском суб’єктів політики або під їхнім впливом.
Обосновывается тезис, что ведущую роль в формализации этнического измерения политического участия населения Австрийской империи сыграла эволюция идентидов – от религиозной к этнической самоидентификации, а транслятором политической мобилизации подданных империи выступал этнический катализатор. Установлено, что с помощью последнего группа, принадлежавшей к одной этнической категории, в борьбе за политическую власть и лидерство с членами других этнических групп или с государством манипулировала этническими обычаями, мифами и символами в политических целях, используя их как главный ресурс для того, чтобы создать общую идентичность и политическую организацию «своей» группы. Выяснено, что мобилизационное участие населения империи, которая выступало эффективным способом привлечения населения к политическому процессу, основывалось на индивидуальной или групповой активности, которая осуществлялась под давлением субъектов политики или под их влиянием.
Substantiates the thesis that a central role in the formalization of the ethnic dimension of political participation of the population evolution of the Austrian Empire played ethnic identifiers – from religious to ethnic identity and political mobilization translator subjects performed ethnic empire catalyst. Found that using the latter group, which belonged to one ethnic category in the struggle for political power and leadership with members of other ethnic groups or with the state manipulated the ethnic customs, myths and symbols for political purposes, using them as a primary resource to create a common identity and political organization “their” group. It was found that the mobilization of the population participated Empire, which appeared effective way of attracting people to the political process, based on an individual or group activities carried out under the pressure of business policy or under their influence.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Держава і право
Політичні науки
Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)
Article
published earlier
spellingShingle Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)
Монолатій, І.С.
Політичні науки
title Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)
title_full Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)
title_fullStr Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)
title_full_unstemmed Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)
title_short Ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі Австрійської імперії)
title_sort ґене­за етнічно­го ка­таліза­то­ра політич­ної мобілізації (на при­кладі австрійської імперії)
topic Політичні науки
topic_facet Політичні науки
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64403
work_keys_str_mv AT monolatíiís genezaetníčnogokatalízatorapolítičnoímobílízacíínaprikladíavstríisʹkoíímperíí

Similar Items