Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи
Досліджуються проблеми прокурорського нагляду за виконанням закону на стадії порушення кримінальної справи. Запропоновані заходи, спрямовані на вдосконалення законодавства про прокурорський нагляд, а також кримінально-процесуального законодавства щодо
 початкової стадії кримінального процесу...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64456 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи / К.С. Тітков // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 421-428. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860121327821651968 |
|---|---|
| author | Тітков, К.С. |
| author_facet | Тітков, К.С. |
| citation_txt | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи / К.С. Тітков // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 421-428. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Досліджуються проблеми прокурорського нагляду за виконанням закону на стадії порушення кримінальної справи. Запропоновані заходи, спрямовані на вдосконалення законодавства про прокурорський нагляд, а також кримінально-процесуального законодавства щодо
початкової стадії кримінального процесу.
Исследуются особенности и тенденции, а также объем полномочий прокурора при осуществлении надзора по соблюдению законов в стадии возбуждения уголовного дела.
Разработаны предложения, направленные на совершенствование законодательства о прокурорском надзоре, а также уголовно-процессуального законодательства, в отношении начальной стадии уголовного судопроизводства.
The author has analysed the problems of the prosecutor’s surervision over the observance of the
law at the stage of initiating of a criminal case. The suggested ways are directed at the perfection of the
legislation on the prosecutor’s supervision and the perfection of the criminal and procedural legislation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:39:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
421Юридичні і політичні науки
К.С. Тітков
НАГЛЯД ПРОКУРОРА ПРИ ВИРІШЕННІ ПИТАННЯ
ПРО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Досліджуються проблеми прокурорського нагляду за виконанням закону на стадії пору-
шення кримінальної справи. Запропоновані заходи, спрямовані на вдосконалення законодав-
ства про прокурорський нагляд, а також кримінально-процесуального законодавства щодо
початкової стадії кримінального процесу.
Ключові слова: прокурорський нагляд, порушення кримінальної справи, приймання, реє-
страція, розгляд заяв, повідомлення про злочин.
Исследуются особенности и тенденции, а также объем полномочий прокурора при осу-
ществлении надзора по соблюдению законов в стадии возбуждения уголовного дела.
Разработаны предложения, направленные на совершенствование законодательства о проку-
рорском надзоре, а также уголовно-процессуального законодательства, в отношении началь-
ной стадии уголовного судопроизводства.
Ключевые слова: прокурорский надзор, возбуждение уголовного дела, прием, регистрация,
рассмотрение заявлений, сообщение о преступлении.
The author has analysed the problems of the prosecutor’s surervision over the observance of the
law at the stage of initiating of a criminal case. The suggested ways are directed at the perfection of the
legislation on the prosecutor’s supervision and the perfection of the criminal and procedural legislation.
Key words: prosecutor’s supervision, initiating of a criminal case, taking, registering, examining of
the applications, reports about crimes.
Нагляд за виконанням законів на стадії порушення кримінальної справи виступає
частиною ширшого спрямування діяльності прокуратури — нагляду за досудовим слід-
ством і дізнанням, що виступає відносно самостійною сферою роботи прокурора.
В.С. Зеленецький правильно визначає першочергове значення стадії порушення кри-
мінальної справи в забезпеченні безумовного реагування зі сторони компетентних органів
на злочинний акт, що став їм відомий1. Тому порушення кримінальної справи можна
розуміти в чотирьох значеннях: 1) як самостійний інститут кримінально-процесуального
права; 2) стадія кримінального процесу; 3) кримінально-процесуальна діяльність компе-
тентних суб’єктів, пов’язана з перевіркою певних джерел інформації про злочин і при-
йняття процесуального рішення; 4) це процесуальне рішення.
Стадія порушення кримінальної справи характеризується тим, що до прийняття кін-
цевого рішення компетентними органами у межах цієї стадії здійснюється певна діяль-
ність. У зв’язку з цим виникає концепція дослідчого кримінального процесу2.
Стадія порушення кримінальної справи — це стадія кримінального процесу, у межах
якої органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя приймають, реєструють, перевіряють і
вирішують заяви та повідомлення про злочини. Дана вимога активної діяльності щодо
виявлення злочинів прямо випливає із положень кримінально-процесуального закону
про обов’язок прокурора, слідчого, органу дізнання приймати заяви і та повідомлення про
вчинені або підготовлювані злочини (ч. 1 ст. 97 КПК), а також про обов’язок органів
дізнання вживати необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак
злочину й осіб, що його вчинили (ч. 1 ст. 103 КПК).
Прокурору потрібно перевірити, чи повністю були зареєстровані сигнали про вчинені
злочини з тим, щоб жоден злочин не залишився нерозкритим і жодна особа, що вчинила
злочин, не залишилася непокараною згідно з законом. Одним із наслідків прийняття
422 Держава і право • Випуск 56
заяви чи повідомлення про злочин може бути порушення кримінальної справи. У зміст
нагляду за законністю порушення кримінальної справи входить перевірка вимог закону
про обов’язок суб’єктів кримінального провадження прийняти заяву, повідомлення про
вчинений злочин, що готується чи вчиняється, їх своєчасну реєстрацію, облік і вирішен-
ня. На заяву чи повідомлення приймається передбачене законом рішення в строк не біль-
ше 3-х днів з дня отримання, а в виняткових випадках — не більше 10-ти днів. Враховуючи
таку правову регламентацію цієї діяльності, вважається доцільним проводити її періодич-
ні перевірки — не рідше одного разу на десять діб. У випадку надходження до прокуратури
скарг про неправильне чи несвоєчасне вирішення конкретним органом дізнання чи слід-
чим заяв і повідомлень про злочини перевірку таких скарг потрібно проводити протягом
трьох діб, після чого повідомити заявника про прийняте прокурором рішення.
Прокурор перевіряє, чи дійсно вимагалася перевірка заяв і повідомлень про злочини,
чи проводилась ця перевірка шляхом витребування необхідних матеріалів, отримання
пояснень, чи з порушенням вимог закону відповідними органами проводились слідчі дії
(слідчий огляд, відібрання пояснень і т. п.). Найчастіше в процесі таких перевірок пору-
шуються вимоги закону про недопустимість проведення слідчих дій до порушення кримі-
нальної справи. Із вказаних правил закон встановлює лише такі винятки — провадження
огляду місця події та арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку з
метою запобігти злочину.
Відповідно до закону за заявою чи повідомленням, що надійшло, крім порушення
кримінальної справи, ще може бути прийняте одне з таких рішень: 1) про відмову в пору-
шенні кримінальної справи; 2) про передачу заяви чи повідомлення за належністю.
Прийняття рішення у вигляді порушення кримінальної справи можливе за умови
виконання вимог закону, що встановлюють приводи й підстави для такого рішення, а
також відтворюють і визначають обставини, що виключають провадження у справі.
Приводами до порушення кримінальної справи є джерела, з яких орган дізнання, слідчий
прокурор, суд чи суддя отримують дані про вчинені чи підготовлювані злочини: 1) заяви і
скарги; 2) повідомлення представників, юридичних і посадових осіб; 3) статті, замітки і
листи та інші повідомлення в пресі; 4) явка з повинною; 5) безпосереднє виявлення орга-
ном дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак злочину.
Усі перераховані приводи, крім безпосереднього виявлення ознак злочину, за суттю
охоплюються терміном «заяви і повідомлення». До заяв про злочин належить і скарга
потерпілого (ст. 27 КПК України), що стосуються справ приватного обвинувачення
(ст. 125, ч. 1ст. 126, ст. 356 КК України). Необхідність перевірки законності скарги як при-
воду до порушення кримінальної справи має важливе значення у справах приватного
обвинувачення1*. Реалізація зазначених зобов’язань спонукає органи дізнання та досудо-
вого слідства до виявлення та встановлення ознак злочину.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство визначає загальні правила пору-
шення кримінальної справи, яких повинні додержуватися всі органи і посадові особи,
уповноважені на таке рішення: 1) це лише належний суб’єкт (прокурор, слідчий, орган
* Так, у відповідності до п. 4.5.3. наказу МВС України № 400 від 14 квітня 2004 року
«Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ
України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» заяви, що надійшли
до органу внутрішніх справ про злочини, передбачені ст. 125 ч. 1 ст. 126, а також ст. 356
КК України, коли кримінальна справа порушується не інакшу як за скаргою потерпілого,
надсилаються до суду, на його вимогу, разом з матеріалами перевірки. У цих справах дізна-
ння і досудове слідство не проводиться/ Наказ МВС України № 400 від 14 квітня 2004 року
«Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ
України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються».
423Юридичні і політичні науки
дізнання, суд, суддя); 2) за наявності передбачених законом приводів і достатніх підстав;
3) за відсутності обставин, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК України).
Прокурор самостійно або за допомогою надання вказівок підпорядкованим йому
посадовим особам прокуратури вирішує питання про порушення кримінальної справи у
випадках, коли повідомлення про злочин надійшло в прокуратуру, а також коли така мож-
ливість виникла при здійсненні нагляду за дотриманням законів.
Термін «відмова в порушенні кримінальної справи» адекватно відображає зміст дано-
го поняття, поєднуючи в собі інформацію і про факт відмови заявникові в його проханні
щодо порушення справи, про закінчення стадії порушення кримінальної справи2**.
Мету рішення про відмову в порушенні кримінальної справи можна визначити як кон-
статацію факту відсутності між державою і громадянами негативних кримінально-право-
вих відносин, обов’язок констатації якого випливає зі змісту ч. 1 ст. 99 КПК, у якій гово-
риться: «За відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий,
орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної
справи, про що повідомляють зацікавлених осіб і підприємства, установи і організації».
«Відсутність підстав» — як відсутність достатніх даних, які вказують на наявність у діянні
ознак злочину.
У ст. 94 КПК України зазначається про те, що «справа може бути порушена тільки в
тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину». Водночас
при розгляді диспозицій ст. 94 і ст. 99 КПК вказані підстави відмови в порушенні справи
не охоплюють ті випадки, коли при перевірці первинних матеріалів не встановлені
достатні дані, які вказують на ознаки злочину.
Процес прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи складаєть-
ся з двох етапів. На першому проводиться збір, перевірка і оцінка доказової інформації.
Другий етап полягає в прийнятті самого рішення на основі оцінки встановлених обставин
з точки зору наявності чи відсутності ознак вказаних у законі. На підставі викладеного, а
також предмета доказування та його меж у кримінальному процесі важливим для теорії
кримінального процесу є визначення предмета доказування на стадії порушення кримі-
нальної справи та визначення кола обставин і їхній обсяг, достатній для прийняття рішен-
ня про відмову в порушенні.
Враховуючи положення ст. 64 КПК України, пропонуємо внести в її зміст доповне-
ння, а саме щодо обставин, які підлягають доказуванню при прийнятті рішення про від-
мову в порушенні кримінальної справи слід віднести наступні: а) наявність чи відсутність
передбачених законом дії чи бездіяльності, часу, місця та обстановки їх вчинення;
б) винність чи невинність особи, яку підозрюють у вчиненні злочину, мотив і мету зло-
чину; в) вид, розмір і тяжкість шкоди, яку було чи могло бути заподіяно безпосередньо
злочином; г) обставини, які обтяжують, пом’якшують чи виключають кримінальну відпо-
відальність, виключають чи зупиняють провадження в кримінальній справі; д) обставини,
які характеризують особу потерпілого, особу підозрюваного у вчиненні злочину; е) при-
чини і умови, які сприяли його вчиненню.
** Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи має підсумковий характер.
Направляючи заяву або повідомлення до відповідного державного органу, ініціатор кри-
мінального процесу порушує питання про наявність або відсутність підстав до порушення
кримінальної справи. Орган дізнання, отримавши заяву (повідомлення), зобов’язаний
розв’язати це питання і дати відповідь на нього. А оскільки в заяві (повідомленні) гово-
риться про діяння як про злочин, то посадові особи зобов’язані розв’язати основне у да-
ному разі питання — про існування між державою і громадянами негативних криміналь-
но-правових відносин. Дослідивши цю проблему в межах стадії порушення справи, орган
дізнання, приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, констатує
відсутність таких відносин.
424 Держава і право • Випуск 56
Слідча практика показує, що від правильного визначення напряму і обсягу перевіроч-
них дій залежить обґрунтованість порушення кримінальної справи. Хоча в законі (ст. 97
КПК України) і вказано, що по заявах і повідомленнях, які надійшли, можуть бути витре-
бувані необхідні матеріали й отримані пояснення, практично для встановлення підстав до
порушення кримінальної справи нерідко цих перевірочних дій виявляється не достатньо.
Тому необхідно процесуальний порядок перевірки первинних матеріалів і повідомлень
про злочини для встановлення підстав до порушення кримінальної справи визначити
ширше, ніж це передбачено в ст. 97 КПК України. На підставі вивчення нами 250 матері-
алів про відмову в порушенні кримінальної справи було встановлено, що у 29 % викону-
валися слідчі дії під час проведення перевірки (з них відносно всіх слідчих дій 38 % —
огляд живих осіб, 16 % — огляд транспорту, 13 % — особистий обшук, 23 % — експертиза
(наркотична, судово-медична, авто-технічна) 14 % — допит).
З метою суттєвого поліпшення якості та об’єктивності прийняття такого рішення, як
відмова в порушенні кримінальної справи, необхідно законодавчо розширити перелік
слідчих дій (допит, судова експертиза), проведення яких можливе до порушення кримі-
нальної справи, забезпечить уникнення непотрібного дублювання даних процесуальних
актів (на практиці пояснення громадян і їх подальший допит в якості свідка мають анало-
гічний зміст; це саме стосується і висновку спеціаліста (акта судово-медичного дослі-
дження), які практично завжди мають ідентичний зміст з висновком експерта) і економії
часу, забезпечуючи виконання одного із завдань кримінального судочинства про швидке
і повне розкриття злочинів (ст. 2 КПК України)3***.
У ст. 99 КПК зазначено, що відмова в порушенні кримінальної справи настає внаслі-
док «відсутності підстав для порушення кримінальної справи». Якщо звернутися до історії
розвитку кримінально-процесуального законодавства України, то можна прослідкувати,
як змінювалися підстави для відмови в порушенні кримінальної справи4****3. Вважаємо,
необхідно законодавчо визначити поняття підстав для відмови в порушенні кримінальної
справи та визначити перелік статей КПК, де вони були б передбачені.
До числа обставин, що виключають провадження по кримінальній справі, належать
обставини, перераховані в частині першій ст. 6 КПК України5*****. На підставі Закону
*** Також важливим є те, що як в ході допиту в якості свідка, так і при складанні висно-
вку експерта, вони попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо не-
правдивих показань (ст. 385 КК України), за відмову дати показання про відомі обставини
в справі (ст. 385 КК України) та обов’язок не розголошувати дані досудового слідства чи
дізнання (ст. 387 КК України), що надасть змоги прийняти законне і обґрунтоване рішен-
ня про відмову в порушенні кримінальної справи.
**** Так перелік таких підстав (ст. 6 — 10 КПК) на момент прийняття КПК 1960 року
відповідав необхідному обсягу, що охоплював підстави для закриття справи після прове-
деного розслідування. Не допускалася лише відмова в порушенні кримінальної справи
з причин недоведеності участі обвинуваченого у скоєнні злочину (п. 2 ст. 213 КПК). У
1962 році ст. 6 КПК було доповнено п. 9 КПК і введено п. 10, а в 1984 р. — п. 11 цієї стат-
ті, уточнено редакцію п. 7, 9 і 10 ст. 6, а також ст. 7 — 10 КПК. У 1977 р. було заборонено
відмовляти в порушенні кримінальної справи на підставах, зазначених у ст. 7— 10 КПК.
У 1985 р. ця заборона щодо ст.8 — 10 КПК була знята, а Кодекс доповнено ст. 13–1, яка
дозволяла відмовляти в порушенні кримінальної справи за наявності обставин, перед-
бачених цими статтями / Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що
регулює кримінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук Украї-
ни. — 2003. — № 2-3. — С. 695. / Указом Президії Верховної Ради УРСР від 18 березня
1991р. ст. 13–1 була скасована.
***** До них належать: відсутність події злочину; відсутність у діянні складу злочину;
пункт 3 ч.1 ст. 6 КПК виключено; внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування
425Юридичні і політичні науки
№ 26-70-ІІІ від 12.07.2001 року п. 3 ч. 1 ст. 6 КПК виключено. До цієї дати орган дізнання,
слідчий приймали рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, у зв’язку з
закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Нині відпо-
відно до ст. 11-1КПК прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі, пере-
баченій ч. 1 ст. 49 КК України, виносять мотивовану постанову про направлення кримі-
нальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримі-
нальної відповідальності. Але вважаємо, що для порушення кримінальної справи немає
підстав, тому що відсутня суспільна небезпека, а особа, яка вчинила злочин, не виявляє
суспільної загрози. Тому пропонуємо поновити положення п. 3 ч. 1 ст. 6 КПК в попере-
дній редакції, а ст. 11-1 КПК виключити. У зв’язку з доповненням КПК України ст. 236-8
потребує уточнення термін підстави для відмови в порушенні кримінальної справи.
Підставами для відмови в порушенні кримінальної справи є достатні фактичні дані, отри-
мані під час проведення перевірки одного з приводів до порушення кримінальної справи,
вказаних у ч. 1 ст. 94 КПК України, в яких міститься одна з обставин, що виключають
провадження в кримінальній справі.
При вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи в розпоря-
дженні особи, що приймає таке рішення, нерідко знаходяться матеріали попередньої
перевірки. У деяких випадках із самої заяви видно, що порушувати кримінальну справу
немає необхідності6******.
Інша ситуація має місце у випадку, коли заявник, повідомляючи про нібито вчинений
злочин, вказує в заяві на конкретну особу як на ту, що вчинила злочин. І хоча з прийнят-
тям нового КК України кримінальна відповідальність за наклеп виключена, громадянин,
на якого прямо вказано у заяві або повідомленні про злочин, має право на відновлення
його доброго імені, у тому числі й правовими засобами (наприклад, цивільного позову
про відшкодування моральних збитків).
Результатом перевірки заяви (повідомлення) про злочин може бути встановлення
обставин, що виключають провадження у кримінальній справі. Але в деяких випадках
покарання за вчинене діяння, а також у зв’язку з помилуванням окремих осіб; щодо особи,
яка не досягла на час здійснення суспільно небезпечного діяння, одинадцятирічного віку;
за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не
інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 4 статті 27
КПК; за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як
за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при
відсутності скарги потерпілого (частина 3 статті 27 КПК; щодо померлого, за винятком
випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або віднов-
лення справи щодо інших осіб за ново-виявленими обставинами; щодо особи, про яку є
вирок, що вступив у законну силу, по тому ж обвинуваченню або ухвала чи постанова суду
про закриття справи по тієї ж підстави; щодо особи, про яку є не скасована постанова ор-
гану дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню; якщо
про відмову в порушенні справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дізна-
ння, слідчого, прокурора.
****** Значущість питання про відмову в порушенні кримінальної справи для кримі-
нально-процесуального провадження вже постає на першому етапі стадії порушення
справи — реєстрації заяв і повідомлень про злочини, коли заявник попереджається про
кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення зло-
чину. Установлення в ході дослідчого провадження свідомої неправдивості відомостей,
викладених у заяві, і відображення цього факту в рішенні про відмову в порушенні кримі-
нальної справи є підставою для порушення кримінальної справи за ст. 383 КК «Завідомо
неправдиве повідомлення про вчинення злочину» щодо особи, яка зробила цю заяву. При
цьому немає значення, чи була в заяві вказівка на особу, яка нібито вчинила злочин.
426 Держава і право • Випуск 56
одночасно з встановленням таких обставин можуть бути встановлені факти вчинення
адміністративних, дисциплінарних або інших правопорушень. У рішенні про відмову в
порушенні кримінальної справи ці факти констатуються, і заява згідно з ч. 2 ст. 99 КПК
направляється до відповідного органу для вирішення питання про притягнення винних
осіб до відповідальності.
На підставі викладеного, наголошуємо на необхідності ретельного, всебічного дослі-
дження обставин, що виключають провадження у кримінальній справі, і неприпустимість
прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи в умовах не усунутої
інформаційної невизначеності, тому що саме прийняття законного й обґрунтованого
рішення про відмову в порушенні кримінальної справи забезпечує вирішення завдань
кримінального судочинства передбаченого ст. 2 КПК України. При перевірці законності
рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прокурори повинні критично оці-
нювати висновки про відсутність події та складу злочину, потрібно запрошувати заявників
для деталізації обставин злочинної події, що відбулася.
З’ясувавши незаконність або необґрунтованість відмови в порушенні кримінальної
справи, прокурор вправі прийняти одне з наступних рішень: 1) скасувати постанову про
відмову в порушенні кримінальної справи і порушити кримінальну справу; 2) дати пись-
мову вказівку про порушення кримінальної справи; 3) дати письмову вказівку про необ-
хідність перевірочних заходів.
При скасуванні необґрунтованих постанов про відмову в порушенні кримінальної
справи потрібно не допускати проведення яких-небудь додаткових перевірок. Адже
метою прокурора є не лише завдання порушення кримінальної справи, але й невідкладне
проведення першочергових слідчих дій з метою пошуку, виявлення і процесуального
закріплення та збереження доказів по справі. Надаючи вказівки про порушення кримі-
нальної справи за наявності ознак складу злочину, прокурор повинен прослідкувати опе-
ративність порушення кримінальної справи з метою попередження дослідчої перевірки.
Серед основних наслідків прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної
справи необхідно виділити такі4: 1) направлення копії постанови про відмову в порушен-
ні кримінальної справи прокурору. Вимога міститься в ч. 2 ст. 100 КПК і встановлює для
органів дізнання термін для направлення прокурору копії постанови — не пізніше доби з
моменту ухвалення рішення; 2) повідомлення про відмову в порушенні кримінальної
справи, направлене зацікавленим особам, підприємствам, установам, організаціям (ч. 1
ст. 99 КПК) у письмовій формі, а його копію із зазначенням вихідного номера і дати
направлення зацікавленій особі необхідно помістити у матеріали провадження за заявою
або повідомленням про злочин7*******; 3) направлення зацікавленим особам копії поста-
нови про відмову в порушенні кримінальної справи. Настає в усіх випадках, незважаючи
що заінтересованим особам направляється повідомлення про прийняття даного рішення.
Вважаємо, на законодавчому рівні слід закріпити обов’язок направлення копії постанови
про відмову в порушенні кримінальної справи в термін 24 годин з моменту винесення
даної постанови заявнику, зацікавленій особі, процесуально закріпити право заявника,
зацікавленої особи на ознайомлення з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної
справи. Пропонуємо доповнити ст. 99 КПК України та викласти її у наступній редакції:
«За відсутності підстав до порушення кримінальної справи орган дізнання, слідчий, про-
курор чи суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що
******* У повідомленні повинна бути поміщена інформація не тільки про назву прийня-
того рішення (про відмову в порушенні кримінальної справи), але й щодо його сутності
та підстав відмови (фактичних і юридичних). У разі потреби у повідомленні вказуються
відомості про направлення одночасно з відмовою в порушенні кримінальної справи мате-
ріалів для притягнення особи до адміністративної, дисциплінарної або іншої юридичної
відповідальності.
427Юридичні і політичні науки
повідомляють заявника чи зацікавлену особу протягом доби з моменту винесення даної
постанови і роз’яснюють порядок оскарження постанови про відмову в порушенні кримі-
нальної справи та право заявника (захисника) чи зацікавленої особи ознайомитися з
матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи». 4) Роз’яснення зацікавленим
особам права на оскарження відмови в порушенні кримінальної справи прокурору
(ст. 99-1 КПК) або суду (ст. 236-1 КПК) і порядку реалізації цього права. Особі, якій
направляється повідомлення про прийняте рішення та його копія, роз’яснюється, кому і
в який термін після одержання цих документів (сім днів) може бути оскаржена постанова
про відмову в порушенні кримінальної справи.
Негативні наслідки відмови в порушенні кримінальної справи наступають не завжди,
що залежить, по-перше, від результатів діяльності на стадії порушення кримінальної
справи, а по-друге, від реалізації органом дізнання свого права на направлення заяви
(повідомлення) і матеріалів його перевірки для застосування відповідних заходів впливу
на правопорушників (ч. 2 ст. 99 КПК).
Кримінальна справа може бути порушена лише за наявності достатніх підстав. Тому
будь-яка перевірка кримінальної справи розпочинається з ознайомлення з постановою
про порушення кримінальної справи, яка розглядається як процесуальний документ, що
виступає підґрунтям для подальшого провадження слідства і дізнання. Щодо обґрунтова-
ності притягнення до кримінальної відповідальності конкретних осіб перевіряється, як
правило, при ознайомленні з постановою про притягнення в якості обвинуваченого і
постановою про обрання в якості запобіжного заходу — взяття під варту.
При надходженні від слідчого або дізнавача постанови про порушення кримінальної
справи і матеріалів перевірки повідомлення про злочин, а у випадку провадження окре-
мих слідчих дій — відповідних постанов і протоколів, прокурор зобов’язаний негайно
провести перевірку їхньої обґрунтованості та достатності для винесення процесуального
рішення, встановлення обставин, що виключають необхідність порушення кримінальної
справи, з’ясувати своєчасність і законність проведення слідчих дій.
Якщо прокурор встановить, що справа порушена без достатніх на те підстав, він своєю
постановою повинен відмінити постанову слідчого або органу дізнання. Якщо ж проку-
рор надає згоду на порушення кримінальної справи, однак швидке повернення матеріалів
кримінальної справи слідчому або органу дізнання є неможливим, прокурор повинен
повідомити про прийняте рішення по телефону, телеграфу, за допомогою факсимільного
зв’язку або електронної пошти (повідомлення по телефону необхідно оформлювати теле-
фонограмою), а постанову про порушення кримінальної справи разом з матеріалами
негайно спрямовувати адресату. Тому потрібно стежити за тим, щоб спрямовані повідо-
млення додавалися органами досудового розслідування до матеріалів справи з вказівкою
часу фактичного відправлення та отримання.
КПК України не розкриває процедури порушення кримінальної справи на основі
оперативно-розшукової інформації. Терміни перевірки та переперевірки інформації,
отриманої оперативно-розшуковим шляхом, також законом не встановлені. У тому
випадку, якщо в оперативно-розшукових матеріалах, що надійшли до прокурора, не міс-
титься необхідних даних, що вказують на ознаки вчиненого злочину, прокурор залежно
від того, чи вичерпані всі можливості для їх збору, приймає одне з наступних рішень: або
відмовляє в наданні згоди на порушення кримінальної справи, або виносить постанову
про повернення матеріалів для додаткової перевірки з вказівкою на необхідність виконан-
ня конкретних дій.
При вивченні матеріалів кримінальної справи слід з’ясувати своєчасність реєстрації
заяв і порядок її порушення. В окремих випадках навіть за наявності ознак складу злочину
органи дізнання розпочинають проведення перевірки, не порушуючи кримінальної спра-
ви, збільшуючи, подовжуючи таким чином фактичний термін досудового розслідування.
Інколи навіть з порушенням вимог закону.
428 Держава і право • Випуск 56
В підсумку, відповідно до ст. 100 КПК України, слідчий і орган дізнання зобов’язані
не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної
справи або про відмову в порушенні такої справи. Якщо справу порушено без законних
підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих
дій, скасовує постанову про порушення справи. У разі безпідставної відмови в порушенні
слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого
або органу дізнання і порушує справу.
1. Зеленецький В. Поняття і природа дослідчого кримінального процесу // Вісник
Академії правових наук України. — 2002. — № 2. 2. Зеленецький В. Цит. праця; Лобойко Л.М.
Актуальні проблеми дослідчого кримінального процесу: Автореф. ... канд. юрид. наук. —
X., 1997. 3. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримі-
нально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук України. — 2003. —
№ 2-3. — С.98. 4. Дізнання в міліції та в митних органах / Є.І. Макаренко, В.М. Тертишник,
Л.М. Лобойко і др.: Навч. посібник. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2003. — С. 114-120.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64456 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:39:30Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тітков, К.С. 2014-06-15T17:25:43Z 2014-06-15T17:25:43Z 2012 Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи / К.С. Тітков // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 421-428. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64456 Досліджуються проблеми прокурорського нагляду за виконанням закону на стадії порушення кримінальної справи. Запропоновані заходи, спрямовані на вдосконалення законодавства про прокурорський нагляд, а також кримінально-процесуального законодавства щодо
 початкової стадії кримінального процесу. Исследуются особенности и тенденции, а также объем полномочий прокурора при осуществлении надзора по соблюдению законов в стадии возбуждения уголовного дела.
 Разработаны предложения, направленные на совершенствование законодательства о прокурорском надзоре, а также уголовно-процессуального законодательства, в отношении начальной стадии уголовного судопроизводства. The author has analysed the problems of the prosecutor’s surervision over the observance of the
 law at the stage of initiating of a criminal case. The suggested ways are directed at the perfection of the
 legislation on the prosecutor’s supervision and the perfection of the criminal and procedural legislation. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи Article published earlier |
| spellingShingle | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи Тітков, К.С. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
| title | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи |
| title_full | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи |
| title_fullStr | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи |
| title_full_unstemmed | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи |
| title_short | Нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи |
| title_sort | нагляд прокурора при вирішенні питання про порушення кримінальної справи |
| topic | Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
| topic_facet | Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64456 |
| work_keys_str_mv | AT títkovks naglâdprokurorapriviríšennípitannâproporušennâkrimínalʹnoíspravi |