Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції
Досліджується стан нелегальної міграції в різних країнах, розглядається питання міжнародно-нормативного регламентування нелегальної міграції. Висвітлюється Шенгенська
 угода 1985 та 1990 років, Дублінська Конвенція 1990 р., Маастрихтський договір 1992 р. та
 Амстердамський договір 19...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Держава і право |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64465 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції / Т.М. Звьоздная // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 501-505. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242459470069760 |
|---|---|
| author | Звьоздная, Т.М. |
| author_facet | Звьоздная, Т.М. |
| citation_txt | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції / Т.М. Звьоздная // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 501-505. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Досліджується стан нелегальної міграції в різних країнах, розглядається питання міжнародно-нормативного регламентування нелегальної міграції. Висвітлюється Шенгенська
угода 1985 та 1990 років, Дублінська Конвенція 1990 р., Маастрихтський договір 1992 р. та
Амстердамський договір 1997 р.
Исследуется состояние нелегальной миграции в разных странах, рассматривается вопрос
международно-нормативного регламентирования нелегальной миграции. Освещается
Шенгенское соглашение 1985 и 1990 годов, Дублинская Конвенция в 1990 г., Маастрихтский
договор в 1992 г. и Амстердамский договор в 1997 г.
In the article the state of illegal migration is investigated in different countries, a question is
examined internationally-normative regulation of illegal migration. The Schengen agreement is
illuminated 1985 and 1990, Dublin Convention in 1990, Maastricht Treaty in 1992 and the
Amsterdam agreement in 1997.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:31:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
501Юридичні і політичні науки
Т.М. ЗВЬОЗДНАЯ
МІЖНАРОДНО-НОРМАТИВНЕ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ПИТАНЬ
НЕЛЕГАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ
Досліджується стан нелегальної міграції в різних країнах, розглядається питання між-
народно-нормативного регламентування нелегальної міграції. Висвітлюється Шенгенська
угода 1985 та 1990 років, Дублінська Конвенція 1990 р., Маастрихтський договір 1992 р. та
Амстердамський договір 1997 р.
Ключові слова: нелегальна міграція, нормативно-правове регулювання процесів нелегаль-
ної міграції, європейські угоди та конвенції.
Исследуется состояние нелегальной миграции в разных странах, рассматривается вопрос
международно-нормативного регламентирования нелегальной миграции. Освещается
Шенгенское соглашение 1985 и 1990 годов, Дублинская Конвенция в 1990 г., Маастрихтский
договор в 1992 г. и Амстердамский договор в 1997 г.
Ключевые слова: нелегальная миграция, нормативно-правовое регулирование процессов
нелегальной миграции, европейские соглашения и конвенции.
In the article the state of illegal migration is investigated in different countries, a question is
examined internationally-normative regulation of illegal migration. The Schengen agreement is
illuminated 1985 and 1990, Dublin Convention in 1990, Maastricht Treaty in 1992 and the
Amsterdam agreement in 1997.
Key words: illegal migration, normatively-legal adjusting of processes of illegal migration,
European agreements and conventions.
Нелегальна міграція протягом кількох останніх десятиліть стала невід’ємною ознакою
розвитку європейських держав. Зараз у світі нараховується близько 150 млн. мігрантів.
Перше місце згідно цього показника займає Європа — 56 млн. осіб. Важливо зазначити,
що з початку 90-рр. ХХ ст. рівень офіційної міграції там знизився, але кількість іноземно-
го населення практично не зменшилася. Така ситуація пояснюється високим процентом
нелегальних мігрантів, а також біженців і вимушених переселенців у загальному міграцій-
ному потоці, на реєстрацію, розміщення та допомогу яким європейські держави витрача-
ють величезні кошти. Якщо у 1990 р. у світі нараховувалося близько 3,5 млн. біженців, то
на початку нового тисячоліття їх число збільшилося майже в десять разів.
Що стосується нелегальних мігрантів, то в країни Європейського Союзу щорічно
незаконно прибуває більше 500 тис. чол., не враховуючи сотень тисяч біженців. Загальна
кількість нелегальних мігрантів в Європі — від 3 до 7 млн. осіб. Найбільша кількість неза-
конних мігрантів зосереджена вІспанії, Франції, Німеччині, Нідерландах, Великобританії,
Італії, Португалії. Усе більше нелегалів проникає в Європу через її південні кордони.
Для прикладу, в Італії незаконно перебуває до 1 млн. іноземців і їхня кількість постій-
но зростає. Зокрема, це відбувається за рахунок вихідців із Північної Африки, які праг-
нуть потім потрапити до Іспанії, Португалії чи Франції. В Іспанії чисельність нелегальних
мігрантів коливається від 300 до 500 тис. людей, у Франції — від 200 тис. до 1 млн. осіб, у
Великобританії — більше 100 тис. нелегалів, більшість з яких становлять іноземці із про-
строченими візами1.
Розглядаючи питання становлення міжнародно-нормативного регламентування
питань міграції загалом і нелегальної зокрема, слід зазначити, що протягом останніх сто-
літь питання міждержавної міграції тією чи іншою мірою регламентувалися різними уго-
502 Держава і право • Випуск 56
дами. У дослідженні «Регламентація міграції», яке було здійснене у 1929 р. Міжнародною
організацією праці, зазначалося, що спочатку положення про міграцію нерідко включа-
лись у договори про дружбу та мореплавство, консульські конвенції та угоди про поселен-
ня. Вони застосовувалися до всіх громадян і підданих сторін, що домовлялися, та регулю-
вали відносини з великого кола питань. Як правило, це було пов’язано з тим, що в той час
міграція не набула ще інтенсивного, а тим більш загрозливого характеру, а тому й не при-
вертала до себе особливої уваги міжнародної спільноти. Пізніше питання міграції почали
регламентуватися різноманітними протоколами, обмінними нотами, меморандумами та
іншими актами договірного характеру та конвенційними нормами. Водночас ці питання,
особливо до Першої світової війни, були об’єктом простішого регулювання між компе-
тентними органами зацікавлених держав, яке здійснювалося шляхом спільної розробки
конкретних заходів щодо такого співробітництва. Розроблені таким чином акти, які були
аналогічними за дією договорам, набували чинності відразу після їх підписання представ-
никами адміністративних органів, що співпрацюють, і мали назву адміністративних угод.
Першою двосторонньою угодою, яка безпосередньо регулювала питання міждержавної
міграції, можна назвати Договір між США та Швецією про дружбу та торгівлю 1783 р.2
Нормативно-правове регулювання процесів нелегальної міграції на універсальному
рівні було здійснено шляхом прийняття резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від
15.11.2000 р. Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організо-
ваної злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження та при-
пинення торгівлі людьми, насамперед жінками і дітьми, та покарання за неї, Протоколу
проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю). Зазначена Конвенція під-
писана від імені України у м. Палермо 12 грудня 2000 р.
Універсальні правові норми Конвенції, створені для регулювання процесів нелегаль-
ної міграції, є в Протоколі проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю.
Протокол підписаний від імені України в м. Нью-Йорку 15 листопада 2001 р. Держави-
учасниці цього Протоколу заявляють, що для вжиття ефективних заходів щодо поперед-
ження незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, боротьби з ним необхідний
всеосяжний міжнародний підхід, у тому числі співпраця; обмін інформацією й інші відпо-
відні заходи, у Протоколі зазначається про виключну необхідність прийняття такого роду
акта, оскільки, незважаючи на роботу, проведену на інших міжнародних форумах, не існу-
вало універсального документа, в якому б зачіпалися всі аспекти незаконного ввозу
мігрантів та інші, пов’язані з ним питання. Мета Протоколу Конвенції «Проти незакон-
ного ввозу мігрантів по суті, морю і повітрю» полягає у попередженні незаконного ввозу
мігрантів і боротьбі з ним, а також у заохоченні співпраці між Державами-учасницями у
досягненні цих цілей при забезпеченні захисту прав незаконно ввезених мігрантів. Сфера
застосування зазначеного Протоколу — попередження, розслідування та кримінальне
переслідування у зв’язку зі злочинами, визнаними такими відповідно до цього Протоколу,
вони (злочини) носять транснаціональний характер і скоєні за участю організованої зло-
чинної групи, а також захист прав осіб, які стали об’єктом таких злочинів.
Окремий розділ Протоколу встановлює заходи протидії незаконному ввезенню
мігрантів по морю. Його можна визначити як організаційний, оскільки Державами-
учасницями розроблений механізм припинення використання судна, щодо якого є підо-
зра щодо участі у незаконному ввезенні мігрантів по морю3.
Зазначимо, що існують й інші суттєво важливі міжнародні документи, які стосуються
проблем нелегальної міграції та статусу нелегальних мігрантів. Як зазначив Генеральний
Секретар ООН у своїй доповіді щодо засобів боротьби з контрабандним перевезенням
іноземців, велике значення для проблеми нелегальної міграції мають Конвенція ООН про
захист прав працівників-мігрантів і членів їхніх сімей 1990 р., Конвенція ООН про права
дитини, Конвенція ООН про статус біженців 1951 р.
503Юридичні і політичні науки
Після 11 років розробки, у 1990 р. була прийнята Конвенція ООН про захист прав
трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей4. У преамбулі цього міжнародного документа
зазначається, що держави прийняли дану Конвенцію, враховуючи, що трудящі, які не
мають документів або постійного статусу, часто наймаються на роботу на менш сприятли-
вих умовах, ніж інші трудящі, і що це спонукає багатьох роботодавців залучати таку робо-
чу силу з метою отримання високого прибутку або недобросовісної конкуренції. Все це
прямо впливає на зростання рівня нелегальної міграції. Даний документ ні в якому разі не
має тлумачитися як намагання встановити статус для трудящих-мігрантів, які перебува-
ють нелегально або не мають постійного статусу (ст. 35 Конвенції). Однак слід визначити,
що він шляхом ширшого визнання загальних прав усіх трудящих-мігрантів намагається
перешкодити найму останніх, які не мають легального статусу.
Значну, на нашу думку, увагу слід приділити міжнародно-правовому захисту прав
жінок і дітей, які знаходяться у особливо тяжкому становищі, перебуваючи у статусі неле-
гальних мігрантів. Жінки знаходять роботу переважно у неофіційному секторі, де майже
завжди ігноруються правові норми, які регулюють питання заробітної плати та умов
праці. У процесі нелегального переправлення жінки зазнають особливих форм експлуата-
ції, щодо них застосовуються різні форми насилля, особливо сексуального. Окремо в
цьому ракурсі постає проблема торгівлі жінками. Як складова частина явища нелегальної
міграції, таємне перевезення жінок відрізняється тим, що є водночас експлуатацією
жінок, зловживанням і порушенням фундаментальних прав людини. Об’єкти торгівлі з
метою їх подальшої експлуатації, можуть, так би мовити, балансувати протягом усього
періоду на грані легального та нелегального статусу.
Міжнародні договори з питань боротьби з торгівлею жінками можуть стосуватися різ-
них аспектів і напрямів такого співробітництва, є різними за змістом і формою, з неодна-
ковими практичними значеннями. Як правило, конкретні та практичні питання співро-
бітництва держав щодо цієї проблеми розв’язуються на двосторонній основі. Окремі
питання такого співробітництва регулюються різними видами двосторонніх угод: кон-
сульськими конвенціями, угодами про реадмісію (повернення та зворотній прийом), про
правову допомогу. З-поміж угод універсального характеру слід відокремити Конвенцію
про рабство 1926 р. зі змінами, внесеними протоколом від 1953 р., Конвенцію щодо при-
мусової та обов’язкової праці 1930 р., Додаткову конвенцію про скасування рабства, рабо-
торгівлі та звичаїв, подібних до рабства 1956 р., Конвенцію про ліквідацію усіх форм дис-
кримінації щодо жінок 1979 р. Вкрай важливим документом, що безпосередньо регулює
питання співробітництва у сфері запобігання і боротьби з торгівлею людьми, є Конвенція
про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1949 р.
Подібні багатосторонні угоди стосовно боротьби з окремими видами міжнародних кримі-
нальних злочинів мають особливе значення.
Права дітей-нелегальних мігрантів також заслуговують особливої уваги. Так, у
Віденській Декларації та програмі дій, яка була прийнята на Всесвітній конференції з прав
людини 25 червня 1993 р., підкреслюється підтвердження принципу «першочергова увага
дітям», у зв’язку з цим наголошується важливість національних і міжнародних зусиль з
метою забезпечення поваги прав дитини на виживання, захист, розвиток. Всесвітня кон-
ференція з прав людини закликала всі держави, за підтримки міжнародного співробітни-
цтва, вирішувати гостру проблему дітей, які знаходяться в особливо скрутному становищі.
Необхідно активно боротися з експлуатацією дітей та жорстоким поводженням з ними, в
тому числі шляхом викорінення причин цих явищ. Існує нагальна потреба у ефективних
засобах по протидії використанню дітей на шкідливих роботах, торгівлі дітьми, дитячій
проституції та порнографії тощо. Особливу роль у забезпеченні прав дитини відіграє
Конвенція ООН про права дитини 1989 р. та Всесвітня Декларація про забезпечення
виживання, захисту та розвитку дітей 1990 р.5 І це невипадково. Конвенція 1989 р. у ст. 11,
приділяючи значну увагу нелегальній міграції дітей, зазначила: «Держави-сторони вжива-
504 Держава і право • Випуск 56
ють заходів щодо боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей з-за кор-
дону».
Розглядаючи проблему нелегальної міграції у її регіонально-європейському ракурсі,
слід звернути увагу на те, що сучасна міграційна європейська політика визначається кіль-
кома європейськими угодами та конвенціями, які були прийнятті за останні два десяти-
річчя. Це Шенгенські угоди 1985 та 1990 років, Дублінська Конвенція 1990 р.,
Маастрихтський договір 1992 р. та Амстердамський договір 1997 р.
Шенгенські домовленості, які були інтегровані Амстердамським договором 1997 р. у
право ЄС, включають обидві Шенгенські угоди 1985 р. та 1990 р., низку протоколів про
приєднання до них, рішення та декларації, прийняті Виконавчим комітетом щодо засто-
сування Шенгенської конвенції 1990 р. Згідно з Шенгенською угодою 1985 р. країни-чле-
ни ЄС домовилися усунути прикордонний контроль між собою та застосовувати єдині
візові вимоги для держав, які не підписували домовленостей. Було досягнуто згоди щодо
співробітництва між митними та поліцейськими владами країн-членів, особливо у
боротьбі зі злочинністю. Шенгенська конвенція 1990 р. вводить таке поняття як «інозе-
мець, зареєстрований як особа, якій не дозволений в’їзд».
Згідно зі ст. 26 Шенгенської конвенції 1990 р. держави-учасниці мають закріпити пра-
вила, які зобов’язують транспортні підприємства (повітряного, морського або залізнич-
ного транспорту) прийняти назад тих осіб, яких вони доставили та яким було відмовлено
у в’їзді. За вимогою прикордонних органів транспортні підприємства мають доставляти
таких осіб до «третіх країн» звідки вони прибули, у «третю країну», яка видала закордон-
ний паспорт, або ж у будь-яку іншу країну, в’їзд в яку їй дозволено. Крім того, транспорт-
ні підприємства мають вжити всіх заходів з тим, щоб впевнитися, що особа, яку вони
доставляють, має необхідні легальні документи для в’їзду. Характерно, що проти підпри-
ємств пасажирського транспорту рекомендується ввести санкції за ті випадки, коли
особи, яких вони доставляють, не мають в’їздних документів.
Щодо Дублінської конвенції 1990 р., яка вступила в силу 1 грудня 1997 р., вона вима-
гає від шукачів притулку звернення до уряду першої безпечної країни, якої вони досягли,
та зобов’язує інші країни-члени ЄС брати до уваги рішення цієї держави щодо заяви про
надання притулку. Згідно зі ст. 6: «Коли буде доведено, що заявник, який звертається за
наданням притулку, незаконно перетнув кордон однієї з держав-членів, прибув з країни-
не учасниці ЄС, відповідальність за розгляд клопотання про притулок лежить на тій дер-
жаві, у яку він таким чином в’їхав».
Згідно з Маастрихтським договором ЄС 1993 р. європейські уряди погоджують та
виробляють спільні позиції щодо сучасних проблем міграції, у тому числі й нелегальної.
Характерною рисою процесу гармонізації європейської політики є взаємодія політичних
і законодавчих аспектів проблеми біженців, зокрема, в контексті нелегальної міграції.
Перед державами Європи постав вибір між необхідністю дотримуватися своїх зобов’язань,
передбачених Конвенцією ООН про статус біженців 1951 р., та намаганням впоратися зі
справжньою навалою нелегальних мігрантів і шукачів притулку. У лютому 1994 р. Комісія
ЄС оприлюднила «Роз’яснення політики в галузі імміграції та надання притулку», де
визнала, що надання притулку має залишатися доступним для всіх осіб. Цей порядок не
може бути обмежувальним, оскільки такий підхід неминуче призведе до зростання числа
осіб, які нелегально потрапляють на територію ЄС6.
На міжурядовій конференції в Турині (1996–1997рр.) був підготовлений проект
Амстердамського договору, де особлива увага приділялася визначенню загальних правил
в’їзду, а також визначенню статусу осіб з країн-не членів ЄС.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що нелегальна міграція стосується території як
мінімум двох держав, вона є об’єктом міжнародного права, оскільки для її попередження
і запобігання необхідна взаємодія суб’єктів міжнародного права. Нелегальна міграція —
злочин міжнародного характеру, який посягає на нормальне функціонування міжнарод-
505Юридичні і політичні науки
них відносин, оскільки переміщення нелегалів створює загрозу національній безпеці,
посягає на функціонування економіки та криміногенну ситуацію в країні тощо. Тому вза-
ємодія держав у боротьбі з нелегальною міграцією зумовлена повагою до державного суве-
ренітету і наслідків, які випливають з нього, дотриманням міжнародних договорів, між-
народно-правовою відповідальністю тощо.
Співробітництво держав у боротьбі з нелегальною міграцією у межах міжнародних
організацій здійснюється як на універсальному, так і на регіональному рівнях. У ньому
чітко відслідковуються дві тенденції: відмежування нелегальної міграції від інших схожих
чи споріднених явищ з метою створення міжнародно-правового режиму лише для тих
категорій осіб, які потребують захисту та взаємодія у боротьбі безпосередньо з протиправ-
ним явищем чи його негативними наслідками.
1. Голос України в Іспанії [Електронний ресурс]: Нелегальна міграція. Нелегальна
імміграція в Європі. — Режим доступу: http:// file://localhost/C:/Users/TT/Desktop/ТАНЯ/
МИГРАЦИЯ/ГОЛОС%20УКРАЇНИ%20В%20ІСПАНІЇ%20-%20Нелегальна%20
Імміграція%20в%20Європі.mht 2. La reglamentation des migration. — Geneva, 1929. —
Vol. 3. — P. 262-318. 3. Книш С. Особливості міжнародно-правового механізму у боротьбі з
нелегальною міграцією в сучасних умовах // Підприємництво, господарство і право. —
2009. — № 9. — С. 22-24. 4. Ymaga-Karns K. Pressing Japan: Illegal foreign workers under
international human rights law and the role of the cultural relativism // Texas International Law
Journal. — 1995. — № 30. — P. 567. 5. Римаренко Ю.І. Нелегальна міграція та торгівля жін-
ками: У 2 кн. — К.: ІДП НАН, КУП, НАВС, 2001. — С. 205-206. 6. Піскун О.І. Основи
міграційного права: Порівняльний аналіз: Посібник. — К.: МП Леся, 1998. — С. 170.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64465 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:31:34Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Звьоздная, Т.М. 2014-06-15T17:51:25Z 2014-06-15T17:51:25Z 2012 Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції / Т.М. Звьоздная // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 501-505. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64465 Досліджується стан нелегальної міграції в різних країнах, розглядається питання міжнародно-нормативного регламентування нелегальної міграції. Висвітлюється Шенгенська
 угода 1985 та 1990 років, Дублінська Конвенція 1990 р., Маастрихтський договір 1992 р. та
 Амстердамський договір 1997 р. Исследуется состояние нелегальной миграции в разных странах, рассматривается вопрос
 международно-нормативного регламентирования нелегальной миграции. Освещается
 Шенгенское соглашение 1985 и 1990 годов, Дублинская Конвенция в 1990 г., Маастрихтский
 договор в 1992 г. и Амстердамский договор в 1997 г. In the article the state of illegal migration is investigated in different countries, a question is
 examined internationally-normative regulation of illegal migration. The Schengen agreement is
 illuminated 1985 and 1990, Dublin Convention in 1990, Maastricht Treaty in 1992 and the
 Amsterdam agreement in 1997. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Міжнародне право і порівняльне правознавство Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції Article published earlier |
| spellingShingle | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції Звьоздная, Т.М. Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| title | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції |
| title_full | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції |
| title_fullStr | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції |
| title_full_unstemmed | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції |
| title_short | Міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції |
| title_sort | міжнародно-нормативне регламентування питань нелегальної міграції |
| topic | Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| topic_facet | Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64465 |
| work_keys_str_mv | AT zvʹozdnaâtm mížnarodnonormativnereglamentuvannâpitanʹnelegalʹnoímígracíí |