Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні
Розглядається питання виникнення та становлення в сучасній Україні науки «Міжнародне антитерористичне право», у межах якої українськими правознавцями розробляється концепція протидії цьому міжнародному злочину. Рассматривается вопрос возникновения и становления в современной Украине науки «Междуна...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64481 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні / О.Г. Широкова-Мурараш // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 468-478. — Бібліогр.: 46 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859633584323690496 |
|---|---|
| author | Широкова-Мурараш, О.Г. |
| author_facet | Широкова-Мурараш, О.Г. |
| citation_txt | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні / О.Г. Широкова-Мурараш // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 468-478. — Бібліогр.: 46 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Розглядається питання виникнення та становлення в сучасній Україні науки «Міжнародне
антитерористичне право», у межах якої українськими правознавцями розробляється концепція протидії цьому міжнародному злочину.
Рассматривается вопрос возникновения и становления в современной Украине науки
«Международное антитеррористическое право», в рамках которой украинскими правоведами разрабатывается концепция противодействия этому международному преступлению
An article is dedicated to the question of appearing and formation of international terroristic law
science in modern Ukraine, within the limits of which the Ukrainian jurists develop the conception of
antiterrorist counteraction.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:13:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
468 Держава і право • Випуск 56
О.Г. ШИРОКОВА-МУРАРАШ
СТАНОВЛЕННЯ НАУКИ «МІЖНАРОДНЕ АНТИТЕРОРИСТИЧНЕ
ПРАВО» В УКРАЇНІ
Розглядається питання виникнення та становлення в сучасній Україні науки «Міжнародне
антитерористичне право», у межах якої українськими правознавцями розробляється концеп-
ція протидії цьому міжнародному злочину.
Ключові слова: тероризм, протидія тероризму, міжнародне антитерористичне право,
міжнародна кримінологія тероризму.
Рассматривается вопрос возникновения и становления в современной Украине науки
«Международное антитеррористическое право», в рамках которой украинскими правоведа-
ми разрабатывается концепция противодействия этому международному преступлению.
Ключевые слова: терроризм, противодействие терроризму, международное антитерро-
ристическое право, международная криминология терроризма.
An article is dedicated to the question of appearing and formation of international terroristic law
science in modern Ukraine, within the limits of which the Ukrainian jurists develop the conception of
antiterrorist counteraction.
Key words: terrorism, antiterrorist counteraction, international terroristic law, international
criminology of terrorism.
Найголовнішим завданням міжнародного права та його науки були й залишаються
пошук і забезпечення ефективних засобів збереження та підтримки миру. В Україні наука
міжнародного права почала активно розвиватися з другої чверті ХІХ ст., та досягла свого
розквіту на перехресті двох століть — дев’ятнадцятого та двадцятого. Саме у цю перехідну
епоху, у період загрози Першої світової війни, в Україні з’являється плеяда блискучих
науковців, що розробляли питання про природу й зміст міжнародного права та шляхи
запобігання війни1. Сьогодні межа століть знову стала періодом пожвавлення української
науки міжнародного права.
Наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ ст. міжнародна спільнота зіштовхнулася із
новим радикальним методом виявлення політичного протесту — терористичним актом, і
була поставлена перед необхідністю розробки ефективної системи міжнародно-правових
основ боротьби з тероризмом. У результаті протягом 70-90-х рр. ООН був розроблений
конвенціональний механізм, який склав основу міжнародного права у сфері протидії
цьому злочину. У березні 2000 р. під егідою Генеральної Асамблеї ООН був розроблений і
переданий на розгляд зацікавлених держав проект Загальної (всеосяжної) конвенції про
боротьбу з міжнародним тероризмом.
Таким чином, вже до 2001 р. був напрацьований нормативно-правовий масив у анти-
терористичній сфері, документи якого відкривали широкі можливості для розвитку між-
народно-правових норм у напрямі попередження терористичної діяльності у всіх її проя-
вах, що дає змогу говорити про закладення основ для нової галузі міжнародного права —
міжнародного антитерористичного права.
Разом із формуванням норм міжнародного антитерористичного права відбувається
зміна розуміння та оцінки тероризму. Ключовою подією стала американська трагедія
11 вересня 2001 р., коли, як зазначає український правознавець В.Ф. Антипенко, разом із
будівлями торгового центру було зруйновано уявлення людства про сталість сучасного
469Юридичні і політичні науки
світоустрою, а тероризм вийшов на якісно новий рівень, перетворившись одночасно у
домінанту сучасної історії2.
Зрозуміло, що ескалація тероризму вимагала перегляду ставлення до цього жаху, з
яким світ увійшов у ХХІ ст. Перед науковцями та юристами-міжнародниками з особли-
вою гостротою постали питання про природу та сутність тероризму, визначення його
поняття, форм, модифікацій під впливом соціально-економічних і політичних трансфор-
мацій, про причини виникнення та розповсюдження тероризму, засоби й методи уперед-
ження та протидії. Також актуалізувалися питання про міжнародно-правову та криміналь-
ну відповідальність за його скоєння, роль держави у здійсненні протидії тероризму, ефек-
тивність міжнародно-правових актів антитерористичної спрямованості, виявлення та
усунення прогалин у міжнародному антитерористичному праві тощо.
Події 11 вересня 2001 р. вказали на необхідність вдосконалення та подальшого розви-
тку нової науки — міжнародного антитерористичного права, яке стало предметом інтер-
есу вчених багатьох країн світу. Можна погодитись, що однією з особливостей розвитку
цієї галузі в Україні стало те, що проявів тероризму у межах її території значно менше,
тому проблема боротьби з тероризмом — це нова й малодосліджена ланка в українській
науці міжнародного права3. У той же час українськими науковцями здійснено значні
науково-теоретичні розробки у сфері міжнародного антитерористичного права у межах
київського, харківського та одеського наукових осередків. Окремі цікаві дослідження
тероризму здійснюються науковцями Львова.
Становлення нової науки міжнародного антитерористичного права в Україні пов’язане
насамперед з роботами відомих представників української юридичної думки —
В.Ф. Антипенка, В.Н. Дрьоміна, В.П. Ємельянова, Н.А Зелінської, О.М. Костенка,
В.А. Ліпкана, С.М. Мохончука. Окремим аспектам боротьби з тероризмом присвячені
дослідження Т.С. Бояр-Созонович, В.О. Глушкова, В.С. Канціра, В.Н. Кубальського,
В.І. Литвиненка й А.А. Бова, Л.В. Новікової, М.В. Семикіна, О.Г. Семенюка та ін.
Основна увага приділяється таким проблемам, як природа, причини, механізм, прояви
тероризму та міжнародно-правове регулювання боротьби з ним шляхом залучення не
тільки наук кримінально-правового циклу, а й низки суміжних з правом наук гуманітарної
сфери.
Характерною особливістю дослідження тероризму у ХХ ст. було те, що до початку
90-х рр. тероризм у вітчизняній юридичній науці розглядався лише як міжнародно-право-
ва категорія політичного характеру. У 1993 році українською дослідницею О.С. Допілко
було здійснено першу спробу розглянути тероризм як проблему, що має не лише політич-
ний, а й кримінально-правовий характер4. Надалі феномен тероризму все більше дослі-
джується з кримінально-правових і кримінологічних позицій такими вченими, як
В.Ф. Антипенко, В.О. Глушков, В.П. Ємельянов, В.А. Ліпкан та ін.
Одним з перших українських науковців, який здійснив комплексне кримінологічне
дослідження тероризму та терористичних злочинів, став професор Харківського націо-
нального університету внутрішніх справ В.П. Ємельянов. Вчений порушив питання про
прийняття визначення поняття «тероризм» вченими-кримінологами та введення в кримі-
нальне законодавство спеціальної норми про тероризм, що вимагає розробки чітких кри-
теріїв розмежування понять «тероризм», «терористичні акти», «злочини терористичної
спрямованості» та «терористичні злочини». На думку В.П. Ємельянова, складність і бага-
топлановість тероризму як явища зробила його об’єктом досліджень різноманітних
наук — філософії, політології, психології, історії, права, і кожен дослідник, розглядаючи
це явище зі своєї точки зору, надавав поняттю «тероризм» власну інтерпретацію, у зв’язку
з чим в літературі стало панувати не правове, а побутове розуміння цього явища.
Досліджуючи та розробляючи поняття тероризм, вказує відомий юрист, необхідно також
відволікатися від політико-ідеологічних нашарувань попередньої епохи протистояння
двох систем і надати йому конкретних правових ознак5.
470 Держава і право • Випуск 56
Робота В.П. Ємельянова «Тероризм та злочини терористичної спрямованості» стала
першою в Україні фундаментальною науковою працею, присвяченою визначенню право-
вого поняття й ознак тероризму як міжнародного злочину та власне злочину, та у якій
надано поняття, запропоновано класифікацію терористичних злочинів. Автор робить
висновок, що феномен тероризму дає змогу розглядати його як кримінально-правове
явище, яке має міжнародний характер і належить до міжнародних кримінальних злочинів,
і водночас є злочином за національним кримінальним правом6. В.П. Ємельяновим роз-
криваються поняття, сутність, зміст і ознаки тероризму як явища дійсності та як складу
злочину, сформульованого у законі, проведено відмежування тероризму від суміжних
загально-соціальних категорій дійсності (терор, війна, агресія, геноцид, репресії та ін.) і
кримінально-правових понять7.
Таким чином, В.П. Ємельянов послідовно відстоює позицію, що будь-який тероризм
є кримінальним, оскільки як у внутрішніх, так і в зовнішніх конвенціях він належить
лише до кримінальних діянь8. На основі порівняльного аналізу наукової літератури, між-
народних документів і кримінального законодавства різних держав, вчений визначає
чотири специфічні ознаки тероризму: 1) породження реальної загальної небезпеки, спри-
чиненої загальнонебезпечними діяннями або їх загрозою; 2) публічний характер терориз-
му; 3) умисне створення стану страху, пригніченості, напруги; 4) під час здійснення теро-
ристичного акту загальнонебезпечне насилля застосовується відносно одних осіб або
майна, а психологічний вплив з метою схилення до певної поведінки направляється на
інших. Враховуючи ці ознаки, В.П. Емельянов надає узагальнене визначення тероризму
як такого, що є загальнонебезпечними діяннями або загрозами, які здійснюються публіч-
но та направлені на залякування населення або соціальних груп з метою прямого або
побічного впливу на прийняття будь-якого рішення або відмова від нього в інтересах
терористів9.
Надалі автор розвиває зазначений підхід до правової кваліфікації терористичних зло-
чинів і пропонує власний варіант статті закону, що передбачає відповідальність за теро-
ризм і потребує її включення у Кримінальний кодекс України10.
Дещо інший напрям отримала науково-теоретична розробка основних положень
науки антитерористичного права, яка була здійснена доктором міжнародного права,
завідувачем кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Національного
авіаційного університету В.Ф. Антипенком. Комплексне дослідження тероризму розгля-
дається ним у добре відомих серед юристів-міжнародників монографіях «Сучасний теро-
ризм: стан і можливості його упередження (кримінологічне дослідження)»11, «Боротьба із
сучасним тероризмом: міжнародно-правові підходи»12, «Теорії світового розвитку і анти-
терористичне право. Логіка співставності»13, «Антитерористична система держави»14,
«Міжнародна кримінологія: досвід дослідження тероризму»15. Безумовною цінністю цих
досліджень є те, що в їхню основу автор поклав базоване на конфліктології, принципово
нове глобалізоване розуміння тероризму як міжнародного злочинного соціально-політич-
ного явища, роль якого у сучасних суспільних відносинах є неоднозначною: жорстокість
тероризму переплітається з його «витверезувальною» дією на суспільство. З одного боку,
тероризм красномовно показує реальну небезпеку самознищення, до якого підійшло
людство, а з іншого — порушує певну систему координат, що відображає ієрархію суспіль-
ства. Тим самим, звичні критерії, за якими визначається панування одних над іншими,
втрачають монополію.
У своїх працях В.Ф. Антипенко дає міжнародну кримінально-правову кваліфікацію
тероризму як злочину за міжнародним правом. При цьому серед багатьох чинників, що
породжують тероризм, В.Ф. Антипенко виділяє геополітичні, геоекономічні, міжнародні
соціологічні, культурні та інші фактори, які вкрай загострилися в умовах глобалізації і
розривають планету в жорстокому конфлікті. На його думку, криза світового розвитку
характеризується не лише своєю швидкоплинністю, але й набуттям нових форм, таких як
471Юридичні і політичні науки
віртуалізація економіки та її міжнародна криміналізація, створення феномена фінансової
цивілізації, відмова у розвитку «третьому світу» з метою гегемонізації світосистеми та ін.,
що одночасно є чинниками міжнародної терористичної конфліктності, яка набуває теро-
ристичного характеру й залишаються поза межами активного впливу міжнародного
права. Оскільки механізми, що утворюють тероризм, мають злочинний характер,
В.Ф. Антипенко наголошує на тому, що його дослідження доцільно здійснювати у межах
міжнародної кримінології, яка у сфері пізнання тероризму помітно вирізняється насампе-
ред своєю специфічною методологією і, створюючи додаткові можливості дослідження
тероризму, дає змогу усвідомити первинні механізми злочинної поведінки у міжнародних
відносинах16.
У зв’язку з тим, що тероризм, перетворившись у чинник міжнародного життя, сфор-
мував «власну» кримінологічну причинність, яка суттєво відрізняється від загальноприй-
нятої, він важко підлаштовується під «стандарти» існуючої «традиційної» кримінології й
потребує використання особливого міжнародного інструментарію та методології17.
В.Ф. Антипенко висуває такі групи методів дослідження тероризму: 1) які відображають
специфіку насильства при тероризмі — конфліктологічний метод, метод оцінки сукупно-
го суб’єкта складу тероризму як міжнародного злочину, метод воєнізованої оцінки теро-
ризму, метод терористичної асиметрії, метод абсолютної ворожості й абсолютної криміна-
лізації сторін терористичного конфлікту, метод оцінки тероризму як самодостатнього
явища, метод оцінки контрпродуктивності певної категорії антитерористичних заходів;
2) методи дослідження тероризму загальнонаукового походження — геополітичний та гео-
економічний методи, метод дослідження тероризму, що ґрунтується на соціології міжна-
родних відносин, культурологічний метод18.
Отже, новим словом у науці антитерористичного права та кримінології стало обґрун-
тування актуальності та необхідності відгалуження або виокремлення міжнародної кримі-
нології як напряму науки кримінології. Саме вона, враховуючи його нестандартність і
революційний характер, завдяки додатковим можливостям міжнародно-кримінологічних
методів дослідження, створює умови для всебічного вивчення феномена тероризму.
Розробка нового напряму в кримінології трансформувалась у започаткування на
кафедрі міжнародного права Національного авіаційного університету наукової школи під
керівництвом професора В.Ф. Антипенко. Її основним завданням стала апробація нової
самостійної галузі кримінології — міжнародної кримінології.
Наукова школа формується навколо ідеї відмінності злочинних механізмів у сфері
міжнародного права. Ідея базується на філософському принципі парних речей, який через
конфліктологічний механізм протиборчої взаємодії трансформується у правові категорії
шляхом кваліфікації сукупного суб’єкта складу міжнародного злочину тероризм. Базові
основи для подальшої розробки наукової ідеї випливають із напрацювань, здійснених у
межах нового наукового напрямку кримінології — міжнародної кримінології, запропоно-
ваного на базі досліджень тероризму. Суть наукової школи полягає у дослідженні терориз-
му як глобалізованого явища, породженого кризовими змінами у всіх сферах суспільного
життя, шляхом пошуку нових методологічних засобів у протидії тероризму та обґрунту-
ванні специфічності об’єкта, системи методів і наукового інструментарію міжнародної
кримінології, доведенні невисокої ефективності діючих антитерористичних норм міжна-
родного права та неможливості всебічного охоплення кримінологічною наукою причин-
ності та генезису міжнародної злочинності.
Наукова робота кафедри здійснюється науковцями й аспірантами (В.Н. Кубальським,
Г.О. Семенюком, Ю.Р. Акчуріним, І.М. Громівчук, Н.О. Панським, К. Важною,
О. Мікічуровою та ін.) на чолі з В.Ф. Антипенком у межах конкретних напрямів, що спри-
яють вдосконаленню норм і положень міжнародного антитерористичного права, зокрема:
конфліктологічний підхід до міжнародно-правової кваліфікації складу тероризму; відпо-
відальність (у тому числі й кримінальна) держави у нормах міжнародного антитерорис-
472 Держава і право • Випуск 56
тичного права; міжнародне право збройних конфліктів і терористичний характер сучасної
конфліктності; міжнародно-правові проблеми боротьби з тероризмом і права людини;
тероризм і транснаціональна організована злочинність.
Розкриттю зазначених та інших проблем сприяють наукові результати колективу
кафедри, зокрема:
1) розробка та впровадження у навчальний процес Університету нової міжгалузевої
міжсистемної галузі міжнародного права — міжнародного антитерористичного права,
об’єктом регулювання якого, на думку В.Ф. Антипенка, є відносини держав, міжнародних
організацій, фізичних осіб та інших учасників міжнародних взаємодій, що складаються в
процесі виникнення тероризму та організації боротьби з ними, а предмет регулювання
утворює власне тероризм як злочин за міжнародним правом і діяльність інституційних
систем і органів антитерористичного призначення.
2) Використання В.Ф. Антипенком власного новаторського методологічного підходу
у межах теорії терористичної асиметрії, за допомогою чого розширюється розуміння
необмежених можливостей іррегулярної дії терористичного акту як засобу боротьби, для
якого характерна невичерпність предмета безпосереднього посягання — випадково обра-
них невинних людей. Новий метод відповідає й реформаторському погляду на тероризм,
як на одну з форм прояву системної кризи світового устрою і водночас як на ультима-
тивнмй фактор, що спонукає світове співтовариство вийти на шлях змін соціально-еко-
номічних основ світоустрою19.
3) Створення концепції антитерористичної системи держави як сукупності функ-
ціональних структур та органів, процесів і заходів, скоординованих у межах
Антитерорис тичного центру при Службі безпеки України, де ефективна діяльність
запропонованої системи забезпечується наявністю правової бази, інформаційного
забезпечення, веденням розвідувально-контррозвідувального пошуку, організацією
фізичного захисту об’єктів, вразливих у терористичному відношенні, проведенням
антитерористичних операцій та попереджувально-профілактичної роботи, а також
створенням міжвідомчого силового угруповання в трьохступеневому форматі (залеж-
но від ступеню терористичної загрози) для здійснення спеціальних операцій антите-
рористичного призначення.
Важлива роль у розробці питання про наукове обґрунтування виділення криміноло-
гічної категорії терористичних злочинів належить доценту кафедри, кандидату юридич-
них наук В.Н. Кубальському. У центрі його уваги знаходиться кримінально-правовий
аспект протидії тероризму20. З метою більш чіткого розуміння сутності терористичних
злочинів і визначення об’єкта антитерористичної діяльності В.Н. Кубальським розробле-
на класифікація терористичних злочинів. Також досліджено питання обмеження прав і
свобод громадян в умовах протидії тероризму, в т.ч. правового режиму антитерористичної
операції, у зв’язку з чим запропоновано зміни до антитерористичного законодавства,
спрямовані на приведення його у відповідність до норм міжнародного права у цій сфері21.
Звернено увагу на недоліки формулювання антитерористичних норм у Кримінальному
кодексі України.
Значний науковий внесок у кримінологічне дослідження тероризму та аналіз терорис-
тичних загроз для України здійснив у своїх дослідженнях доцент кафедри О.Г. Семенюк.
У своїй кандидатській дисертації «Запобігання тероризму Службою безпеки України» та
наступних наукових статтях він зосередився на вивченні організаційних, правових і кри-
мінологічних шляхів, методів, заходів удосконалення існуючих і розробці нових підходів
ефективного вирішення питань запобігання тероризму в Україні, дослідженні морально-
психологічних і кримінально-правових ознак, що характеризують особу терориста і
визначають типологічні особливості цієї категорії злочинців22. Крім цього, ним розробле-
но рівневу систему запобігання тероризму, яка повинна опиратися на глибокий аналіз
природи, сутності, витоків, рушійних сил, механізму формування і функціонування теро-
473Юридичні і політичні науки
ристичних структур, мотивації суб’єктів терористичної діяльності, джерел соціальної,
фінансової, матеріальної, військової, ідеологічної, агітаційно-пропагандистської під-
тримки тощо.
Новий системний синергетичний підхід дослідження тероризму, що дає змогу розгля-
дати його як складну, відкриту та нелінійну систему, був розроблений доктором юридич-
них наук В.А. Ліпканом. Відомий український науковець займається проблемою теорії та
практики боротьби з тероризмом та іншими формами екстремістської діяльності у поєд-
нанні з проблемою національної безпеки. Характерною рисою є те, що В.А. Ліпкан вивчає
тероризм, спираючись на кримінально-правову і кримінологічну методологію та вико-
ристовуючи теоретико-методологічні засади синергетики23, що надає його роботі оригі-
нального та новаторського характеру.
У своїх чисельних роботах, серед яких основними є «Тероризм і національна безпека
України» (2000)24, «Боротьба з тероризмом» (2002)25, автор висвітлює проблеми теорії та
практики боротьби з тероризмом, надає власну концепцію дослідження феномена теро-
ризму, визначає систему характеристик тероризму, розглядає форми його прояву, пропо-
нує оперативно-розшукову характеристику. Аналізуючи масив праць, написаних в Україні
до початку 90-х років ХХ ст., в яких надається визначення тероризму, В.А. Ліпкан зазна-
чає, що головна вада більшості визначень тероризму полягає в ототожненні його з полі-
тичними злочинами, приписуванні йому виключно політичних мотивів. Цей підхід не дає
змоги осягнути саме ту небезпеку, якою є тероризм26. У той же час дослідник не відмовля-
ється від політичних характеристик тероризму. На його думку, тероризм припускає «полі-
тичні вимоги», тому не пов’язаний зі стихійними повстаннями та виступами населення;
він може бути використаний організаціями будь-якого політичного забарвлення, але за
своєю суттю є антитезою політичного вбивства, оскільки йому притаманна індиферент-
ність щодо жертв, на противагу селективності при політичному вбивстві27. Намагаючись
всебічно висвітлити проблему сутності тероризму і віднайти найбільш повне і вдале його
визначення, вчений пропонує цікаву систему ознак, які, на його думку, у своїй органічній
єдності утворюють нову якість тероризму.
Опираючись на науковий доробок вітчизняних дослідників тероризму, В.А. Ліпкан
робить передбачення щодо неминучої ескалації тероризму, за якої, однак, кількість безпо-
середніх жертв буде зменшуватися. Вищевикладене вчений аргументує тим, що з розви-
тком новітніх технологій поступово зменшуватиметься необхідність безпосереднього
контакту між жертвою та терористами. Щоб досягти поставленої мети достатньо буде
вивести з ладу комп’ютерні системи, які забезпечуватимуть життєдіяльність людських
істот. Застосування вибухівки, вчинення убивств через застосування вогнепальної зброї у
перспективі стане анахронізмом насильства, а отже, і анахронізмом тероризму28.
Цікаві та важливі дослідження з антитерористичного права здійснюються в інституті
держави та права ім. В.М. Корецького. Вагомий внесок у розробку методологічних засад
дослідження тероризму та розкриття його природи здійснив академік НАПрН України
О.М. Костенко, який наголошує на зростанні ролі соціальних наук. Він також розглядає
тероризм, відштовхуючись від питання національної безпеки, забезпечення якої є переду-
мовою попередження тероризму. Безумовна заслуга відомого науковця полягає у здій-
сненні комплексного підходу з використанням здобутків філософії, соціології, психології
та кримінології у дослідженні злочинності та створенні нового методологічного інстру-
ментарію — концепції «універсальної конституції» природи. В основі нового методу
лежить побудований на ідеології природного права принцип соціального натуралізму,
згідно якого право розглядається як соціальний механізм, що втілений у чинне законодав-
ство і в якому відображені закони соціальної природи29. Виходячи з нього, соціальна куль-
тура особистості є мірою узгодженості її волі та свідомості з законами соціальної природи.
Основною загрозою національної безпеки, за О.М. Костенко, є розповсюдження у сус-
пільстві комплексу свавілля та ілюзії безкарності. Тому основою національної безпеки є
474 Держава і право • Випуск 56
соціальна культура громадян. Підвищення рівня соціальної культури, наближення зако-
нодавства до законів соціальної природи призведе до зближення національних концепцій
у боротьбі з тероризмом, буде сприяти формуванню спільного поняття тероризму30.
Сприраючись на ідеї природного права, О.М. Костенко пропонує своє визначення теро-
ризму як фундаментального, універсального поняття, як свавілля та створення загроз для
впливу на волю і свідомість людини чи людей, чим і порушуються соціальні закони при-
роди. На думку вченого, терорист, стріляючи, підриваючи, підпалюючи і т.д., штучно
створює певну загрозу для людини, яка внаслідок залякування починає поводитися відпо-
відним чином, що і є метою терориста. Саме це відрізняє тероризм, який діє проти істо-
ричних законів суспільства, від революційного руху31.
Важлива роль у розробці філософських основ дослідження тероризму належить акаде-
міку Національної академії правових наук України О.С. Онищенко. Видатний гуманітарій
сучасної України прагне розглянути основні питання антитерористичного права з позиції
філософської та історичної науки. Він відстоює ідею використання міждисциплінарних
підходів в аналізі явища міжнародного тероризму насамперед того середовища, яке може
сприяти терористичним проявам. У центрі його уваги — питання забезпечення націо-
нальної та державної безпеки, вирішення якого сприяє ефективній протидії тероризму на
міжнародному рівні. Серед загроз національній безпеці, що створюють сприятливі умови
для проявів тероризму, О.С. Онищенко виділяє такі, що сприяють розпаду цілісного соці-
ального організму українського суспільства, зокрема: деформація середнього класу, мар-
гіналізація певних верств суспільства, влада олігархії, пропаганда федералістських і сепа-
ратистських ідей, втрата незалежності вітчизняного інформаційного простору, руйнуван-
ня вітчизняного науково-освітнього, культурного, технічного та технологічного простору
і, нарешті, загроза моральних деформацій у суспільстві у вигляді поширення морального,
правового та культурного нігілізму32.
Отже, київська наукова школа у сфері протидії тероризму представлена змістовними
та всеохоплюючими дослідженнями авторитетних фахівців юридичної науки, що характе-
ризуються актуальністю, новизною та системністю і спираються на широку та обґрунто-
вану методологічну базу, в основі якої лежить оцінка світових кризових процесів, що
обумовлюють ескалацію тероризму.
Значні дослідження у сфері протидії тероризму здійснюються одеськими вченими,
насамперед В.Н. Дрьоміним і Н.А. Зелінською, які розглядають сучасні прояви тероризму
у сфері сучасної кримінології та міжнародного кримінального права.
В.Н. Дрьомін, доктор юридичних наук, проректор Наукового університету «Одеська
юридична академія» з науки зосереджує свою наукову діяльність на дослідженні методо-
логії сучасної кримінології, теоретичних і практичних питань вивчення причин та проти-
дії злочинності, організованій та транснаціональній злочинності, тероризму тощо.
Вчений досліджує тероризм, розглядаючи його не лише як один з видів злочинної діяль-
ності, але й як метод впливу на прийняття рішень, що використовується організованою
злочинністю для досягнення суто кримінальних цілей33.
В.Н. Дрьомін вказує на взаємовплив тероризму та організованої злочинності як двох
соціальних явищ. Так, у межах організованої злочинності тероризм набуває специфічних
рис, а сама організована злочинність характеризується рисами тотального кримінального
тероризму34. Проявом вказаного стала поява на міжнародній арені нових акторів терориз-
му — торговців зброєю, наркоманії, в обличчі яких організована злочинність використо-
вує терористичні акти як засіб отримання додаткового прибутку та досягнення політично-
го впливу. Міжнародно-правовим наслідком нових тенденцій у складі терористичних сил
стало збільшення прибутку міжнародної організованої злочинності шляхом дестабілізації
ситуації у країнах здійснення злочинних операцій, що дасть їм змогу досягати суттєвого
впливу на офіційну владу цих країн. У результаті ускладнюється можливість протидії
таким злочинним угрупуванням, по-перше, через наявність у них величезних матеріаль-
475Юридичні і політичні науки
них і фінансових ресурсів, здобутих внаслідок незаконної торгівлі зброєю та наркотика-
ми, а, по-друге, через їхню здатність контролювати владу країн зосередження своєї діяль-
ності. Нарешті, такі умови сприяють виникненню нової загрози міжнародній безпеці у
вигляді ядерного тероризму35.
Форсування вищезазначених деформацій у вигляді комерціалізації терористичних
угруповань і політизації злочинних організацій призводить до виникнення транснаціо-
нальної організованої злочинності, яка переростає в одну з головних загроз демократич-
ному та економічному розвитку світової спільноти. Не залишилися поза увагою вченого і
питання фінансування міжнародного тероризму та створення всеохоплюючого антитеро-
ристичного фінансового режиму, ключова роль у якому належить Організації Об’єднаних
Націй.
Наголошуючи на активізації наукових пошуків у сфері протидії транснаціональній
злочинності та тероризму, В.Н. Дрьомін підтримує ідеї В.Ф. Антипенко, підкреслюючи
методологічну та практичну значимість нового наукового напряму — міжнародної кримі-
нології. Втім, на його думку, ця наука не може бути віднесена до міжнародного права або
міжнародного кримінального права, і взагалі до юридичних наук, оскільки охоплює своїм
предметом і методами інші різні галузі наукового знання, тому міжнародна криміноло-
гія — це один із напрямів кримінології, який є самостійною соціальною наукою гумані-
тарного характеру36.
Питання міжнародно-правової злочинності висвітлюються у наукових працях визна-
ного вітчизняного фахівця у галузі міжнародної злочинності доктора юридичних наук,
професора кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного універ-
ситету Одеської юридичної академії Н.А. Зелінської37. У своїй дисертації на здобуття
наукового ступеню доктора юридичних наук Н.А. Зелінська дослідила генезис і юридичну
природу міжнародних злочинів вуконтексті міжнародної протидії злочинності. У межах
дослідження міжнародної злочинності було проаналізовано міжнародно-правове визна-
чення тероризму та сформульовано пропозиції, спрямовані на забезпечення ефективнос-
ті міжнародної співпраці у сфері протидії злочинності38. На думку Н.А. Зелінської, про-
блему визначення поняття «тероризм», щодо якого у доктрині антитерористичного права
не існує одностайного підходу, слід вирішити за допомогою формулювання дефініції
«тероризм», використовуючи «синтетичний» метод, який полягає в перерахуванні проявів
тероризму і його загальній характеристиці. При цьому потрібно включити такі елементи:
1) підтвердження того, що акти, які підпадають під дію попередніх антитерористичних
конвенцій, є тероризмом; 2) загальний опис тероризму як «будь-якого діяння, пов’язаного
з насильством чи загрозою насильства, спрямованого проти будь-якої цивільної особи чи
будь-якої іншої особи, яка не бере активної участі у військових діях в ситуації збройного
конфлікту, коли мета такого діяння з огляду на його характер чи контекст полягає в тому,
щоб залякати населення чи примусити уряд чи міжнародну організацію здійснити будь-
яку дію чи утриматися від її здійснення». Н.А. Зелінська наголошує на необхідності при-
йняття всеохоплюючої конвенції про боротьбу з тероризмом, яка б включала його консен-
сусне визначення, що дало б змогу створити чіткі нормативні рамки міжнародного анти-
терористичного співробітництва і закласти основу для дійсно глобальних заходів реагу-
вання на терористичну загрозу39.
Важливою ланкою у сфері глобальної протидії тероризму Зелінська Н.А. вважає фор-
мування антитерористичного фінансового режиму з використанням законодавчих, пра-
воохоронних, розвідувальних, економічних сил, головною метою якого має бути підрив
фінансової інфраструктури терористичних груп і створення системи захисту міжнародної
і національної фінансових систем від використання терористичними групами та їхніми
прихильниками40.
Розкриваючи питання про структуру та класифікації міжнародної злочинності,
Н.А. Зелінська зазначає, що міжнародно-правові злочини складають її верхівку. Серед них
476 Держава і право • Випуск 56
особлива роль належить саме тероризму. Дослідниця виділяє нові форми прояву міжна-
родного тероризму, які коливаються у межах від відокремлених акцій до диверсійно-теро-
ристичних війн, зокрема: високотехнологічний тероризм, етнополітичний тероризм,
окремі прояви терористичного насилля зовні політичного контексту, корисно-політичні
злочини та ін. Тероризм, незаконний обіг наркотиків, корупція завжди тісно
взаємопов’язані із кримінальними силами. Терористичні злочини поєднують у собі озна-
ки як загальнокримінальних, так і політичних правопорушень. Н.А. Зелінська погоджу-
ється з В.Ф. Антипенком в тому, що досягнення повного кримінологічного осмислення
тероризму можливе лише за умови його оцінки як міжнародного явища41.
У 2003 р. в Одесі була опублікована колективна монографія за редакцією С.В. Ківалова
та В.Н. Дрьоміна «Соціально-правові аспекти тероризму», в якій було розглянуто актуаль-
ні міжнародно-правові, соціальні та кримінологічні проблеми стримування терористич-
ної діяльності різноманітної спрямованості42. Кожен з розділів книги був спрямований на
осмислення окремих аспектів тероризму як складного політико-правового та соціально-
психологічного явища.
До надбань одеського наукового осередку слід також віднести змістовний аналітич-
ний огляд на тему: «Тероризм та організована злочинність», зроблений дослідниками
В.І. Литвиненко та А.А. Бова. У ньому здійснений порівняльний аналіз і виділено спільні
й відмінні риси тероризму та організованої злочинності, надані етапи (щаблі) еволюції
тероризму, розглянуто деякі терористичні організації та їхню кримінальну активність, у
межах чого значна увага була приділена структурі фінансового забезпечення діяльності
таких організацій, виведено питання взаємозв’язку етнічної злочинності та злочинів теро-
ристичної спрямованості, тероризму і торгівлі людьми. Розглядаючи питання про модель
міжнародного тероризму, науковці погоджуються з думкою, що тероризм може збігатися
з політикою окремих країн, а тому можна говорити про державний тероризм. Проте вчені
зазначають, що коректнішим ви¬разом є не державний тероризм, а державна підтримка
тероризму43. Наприкінці авторами були вироблені певні рекомендації щодо запобігання
проявам тероризму в Україні.
Певні дослідження тероризму у сфері науки антитерористичного права з’являються і
на Львівщині. Так, наприклад, доктор юридичних наук, професор Львівської комерційної
академії В.С. Канцир розглядає тероризм як небезпечну форму злочинного посягання44,
висвітлює історико-правовий аспект проблеми виникнення й передумов поширення
тероризму як соціально-психологічного явища. У своїй статті вчений розглядає основні
історичні етапи виникнення такої форми насильства, як тероризм, з’ясовує передумови
його поширення на власній ідеологічній платформі, що, на думку автора, обумовлює
масштабність переростання тероризму з регіонального на міжнародний рівень45.
Результати комплексного дослідження були опубліковані в монографії «Тероризм у сучас-
ному глобальному просторі: філософсько-правовий вимір»46.
Отже, характерною особливістю розвитку української сучасної науки міжнародного
права є позначення у ній філософського бачення, природно-правового та кримінально-
правового підходів, обґрунтування галузі «міжнародне антитерористичне право», науко-
вого напряму «міжнародна кримінологія тероризму» — у межах яких вивчаються транс-
формаційні процеси сучасного світу, що створюють загрозу стану підтримки миру та без-
пеки у вигляді міжнародного тероризму.
Таким чином, тероризм як злочин за міжнародним правом є предметом пильної уваги
з боку вітчизняних вчених-юристів, чия діяльність дає змогу говорити про вагомі здобутки
у цій царині української юридичної науки і констатувати світовий рівень вітчизняних
досліджень і наукових результатів.
1. Денисов В., Савчук К. Розвиток науки міжнародного права в Україні у ХІХ — першій
половині ХХ сторіччя // Український щорічник міжнародного права. — К.: Промені,
477Юридичні і політичні науки
2010. — С. 269. 2. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом: международно-
правовые подходи: Монографія. — К.: Национальная библиотека В.И. Вернадского;
Изд-во «Юнона — М», 2002. — С. 7. 3. Міжнародна кримінологія: стан і перспективи:
матеріали… / За ред. М.П. Орзіха, В.Ф. Антипенко — О.: Фенікс, 2010. — С. 20.
4. Допилко С.О. Уголовная ответственность за терроризм и пиратство на море: Дис. ... канд.
юрид. наук. — О., 1993. — 192 с. 5. Емельянов В.П. Терроризм и преступления терористи-
ческой направленности: Монография. — Х.: Рубікон, 1997. — С. 6. 6. Там само. — С. 39-43.
7. Емельянов В.П. Терроризм — как явление и как состав преступления: Монография. —
Х.: Право, 1999. — 272 с. 8. Емельянов В.П. Проблема ответственности за международный
терроризм // Государство и право. — 2000. — № 1. — С. 72. 9. Там само. — С. 25-28.
10. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: (уголов-
но-правовое исследование). — М.: NOTA BENE, 2000. — 320 с. 11. Антипенко В.Ф.
Современный терроризм: состояние и возможности его предупреждения
(крими¬нологическое исследование). — К., 1998. — 201 с. 12. Антипенко В.Ф. Борьба с
современным терроризмом: международно-правовые подходи: Монографія. — 723 с.
13. Антипенко В.Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика
соприкасаемости. — К., 2007. — 440 с. 14. Антипенко В.Ф. Антитеррористическая система
государства: Монографія. — К.: ГП «Информационно-аналитическое агентство», 2009. —
419 с. 15. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом: международно-правовые
подходи: Монографія. — 723 с. 16. Міжнародна кримінологія: стан і перспективи:
Матеріали другого науково-практичного семінару. Вип. 2 / За ред. В.Ф. Антипенко. — К.:
Сталь, 2011. — С. 39-43. 17. Антипенко В.Ф. Міжнародна кримінологія: досвід досліджен-
ня тероризму: монографія. — О.: Фенікс, 2011. — С. 7-16. 18. Антипенко В.Ф. Оптимізація
антитерористичної системи держави в умовах міжнародної і регіональної інтеграції:
Монографія. — К., 2007. — С. 269-332. 19. Там само. — С. 23-64. 20. Кубальський В.Н.
Поняття та загальна характеристика терористичних злочинів // Держава і право: Зб. наук.
праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 30. — К.: Інститут держави і права ім.
В.М. Корецького НАН України, 2005. — C. 501-509. 21. Кубальський В.Н. Протидія пору-
шенням прав людини засобами кримінальної юстиції: Монографія / Кер. авт. колективу і
відповідальний редактор О.М. Костенко. — К.: Інститут держави і права ім.
В.М. Корецького НАН України, 2008. — 172 с. 22. Семенюк О.Г. Загальна характеристика
сучасного тероризму // Підприємництво, господарство і право. — 2008. — № 3. — С. 140-
143; Семенюк О.Г. Мотиви терористичної діяльності // Підприємництво, господарство і
право. — 2008. — № 2. — С. 135 — 140. 23. Ліпкан В.А. Основи терорології (синергетична
теорія тероризму): Монографія. — К.: КНТ, 2006. — 84 с. 24. Ліпкан В.А. Тероризм і наці-
ональна безпека України: Монографія. — К.: Знання, 2000. — 184 с. 25. Ліпкан В.А.,
Никифорчук Д.Й., Руденко М.М. Боротьба з тероризмом. — К.: Знання України, 2002. —
254 с. 26. Там само. — С.20. 27. Там само. — С. 29. 28. Ліпкан В.А. Тероризм: юридична
дефініція та зміст [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.criminology.org.ua/
articles/r3/r3_1/terrorizm.htm. 29. Костенко О. М. Соціальний натуралізм як методологіч-
ний принцип юриспруденції і кримінології // Вісник академії правових наук України. —
2004. — № 4 — С. 133-145. 30. Міжнародна кримінологія: стан і перспективи: матеріали… /
За ред. М.П. Орзіха, В.Ф. Антипенко]. — О.: Фенікс, 2010. — С. 33. 31. Там само. — С.35.
32. Там само. — С.27. 33. Дрёмин В.Н., Дрёмина Н.А., Зелинский С.А. Международное
сотрудничество в борьбе с терроризмом // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук.
праць / Редкол.: С.В. Ківалов (голов, ред.) та ін. — О.: Юрид. л-ра, 1998; Дрёмин В.Н.
Социально-психологический механизм воспроизводства терроризма // Актуальні про-
блеми держави і права: Зб. наук. праць / Редкол.: С.В. Ківалов (голов, ред.) та ін. — О.:
Юрид. л-ра, 2000. — №8. — С. 78-83. — № 5. — С. 151-159; Дрёмин В.Н. Террор как метод
организованной преступности // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. —
Спеціальний випуск, 2002. — С. 140-142. 34. Дрёмин В.Н. Борьба с международным терро-
478 Держава і право • Випуск 56
ризмом в контексте прав человека // Международное право после 11 сентября 2001 года:
Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, М.Е. Черкеса. — О.: Фенікс, 2004. — С. 71-83.
35. Міжнародна кримінологія: стан і перспективи: матеріали…— С. 298. 36. Там само. —
С. 320-322. 37. Зелинская Н.А. Международная преступность как предмет криминологи-
ческих исследований // Міжнародна кримінологія: стан і перспективи: матеріали… / За
ред. М.П. Орзіха, В.Ф. Антипенко. — О.: Фенікс, 2010. — 324 с.; Зелінська Н.А.
Международные преступления и международная преступность: Монографія. — О.:
Юридическая литература, 2006. — 568 с. 38. Зелінська Н.А. Міжнародно-правова концеп-
ція міжнародного злочину: Дис.... д-ра юрид. наук. [Електронний ресурс]. — О., 2006. —
486 арк. — Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/243968.html. 39. Там само.
40. Зелінська Н.А. Международный и национально-правовой антитеррористический
финансовый режим //Актуальні проблеми політики: Збірник наук. праць. — Вип. 27. —
Одеса, 2005. — С. 164 — 183. 41. Міжнародна кримінологія: стан і перспективи: матеріа-
ли… / За ред. М.П. Орзіха, В.Ф. Антипенко. — С.110-113. 42. Социально-правовые аспекты
терроризма: монографія / Под. ред. С.В. Кивалова, В.Н. Дремина. — Одесса: ФЕНІКС,
2003. — 232 с. 43. Литвиненко В.І., Бова А.А. Тероризм та організована злочинність: аналі-
тичний огляд [Електронний ресурс] // Науково-дослідний інститут «Проблеми людини»,
Антитерористичний центр при СБ України, Одеська національна юридична академія.
Тероризм і боротьба з ним. — Т. 19. — К., 2000. — С. 92 — 117. — Режим доступу: http://
www. 44. Канцир В.С. Тероризм як небезпечна форма злочинного посягання // Проблеми
правознавства та правоохоронної діяльності. — 2010. — № 1. — С. 148 — 152. 45. Канцир В.С.
Виникнення й передумови поширення тероризму як соціально-психологічного явища:
історико-правовий аспект // Науковий вісник Львівського державного університету вну-
трішних справ. — 2010. — № 3. — С.12 — 22. 46. Канцир В.С. Тероризм у сучасному гло-
бальному просторі: філософсько-правовий вимір: Монографія. — Львів: Край, 2011. —
558 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64481 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:13:25Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Широкова-Мурараш, О.Г. 2014-06-15T18:17:54Z 2014-06-15T18:17:54Z 2012 Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні / О.Г. Широкова-Мурараш // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 468-478. — Бібліогр.: 46 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64481 Розглядається питання виникнення та становлення в сучасній Україні науки «Міжнародне антитерористичне право», у межах якої українськими правознавцями розробляється концепція протидії цьому міжнародному злочину. Рассматривается вопрос возникновения и становления в современной Украине науки «Международное антитеррористическое право», в рамках которой украинскими правоведами разрабатывается концепция противодействия этому международному преступлению An article is dedicated to the question of appearing and formation of international terroristic law science in modern Ukraine, within the limits of which the Ukrainian jurists develop the conception of antiterrorist counteraction. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Міжнародне право і порівняльне правознавство Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні Article published earlier |
| spellingShingle | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні Широкова-Мурараш, О.Г. Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| title | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні |
| title_full | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні |
| title_fullStr | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні |
| title_full_unstemmed | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні |
| title_short | Становлення науки «Міжнародне антитерористичне право» в Україні |
| title_sort | становлення науки «міжнародне антитерористичне право» в україні |
| topic | Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| topic_facet | Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64481 |
| work_keys_str_mv | AT širokovamurarašog stanovlennânaukimížnarodneantiterorističnepravovukraíní |