Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій
Аналізуються передумови з’явлення та розвитку практики укладання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій між державами. Досліджуються завдання, які ставлять перед собою держави, укладаючи такі договори. Анализируются предпосылки появления и развития практики заключения двусторонних д...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64567 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій / С.О. Шемшученко // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 481-486. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64567 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шемшученко, С.О. 2014-06-16T14:13:15Z 2014-06-16T14:13:15Z 2012 Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій / С.О. Шемшученко // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 481-486. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64567 Аналізуються передумови з’явлення та розвитку практики укладання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій між державами. Досліджуються завдання, які ставлять перед собою держави, укладаючи такі договори. Анализируются предпосылки появления и развития практики заключения двусторонних договоров о поощрении и защите инвестиций между государствами. Исследуются задачи, которые ставят перед собой государства, заключая такие договора. This article is devoted to the analysis of preconditions of emergence and development of practice of conclusion of bilateral treaties for the promotion and protection of investments between states. The objectives of this practice are examined. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Міжнародне право і порівняльне правознавство Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій |
| spellingShingle |
Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій Шемшученко, С.О. Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| title_short |
Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій |
| title_full |
Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій |
| title_fullStr |
Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій |
| title_full_unstemmed |
Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій |
| title_sort |
історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій |
| author |
Шемшученко, С.О. |
| author_facet |
Шемшученко, С.О. |
| topic |
Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| topic_facet |
Міжнародне право і порівняльне правознавство |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Держава і право |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| description |
Аналізуються передумови з’явлення та розвитку практики укладання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій між державами. Досліджуються завдання, які ставлять перед собою держави, укладаючи такі договори.
Анализируются предпосылки появления и развития практики заключения двусторонних договоров о поощрении и защите инвестиций между государствами. Исследуются задачи, которые ставят перед собой государства, заключая такие договора.
This article is devoted to the analysis of preconditions of emergence and development of practice of conclusion of bilateral treaties for the promotion and protection of investments between states. The objectives of this practice are examined.
|
| issn |
1563-3349 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64567 |
| citation_txt |
Історія та завдання двосторонніх договорів про сприяння і захист інвестицій / С.О. Шемшученко // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 481-486. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT šemšučenkoso ístoríâtazavdannâdvostoronníhdogovorívprospriânnâízahistínvesticíi |
| first_indexed |
2025-11-26T14:01:19Z |
| last_indexed |
2025-11-26T14:01:19Z |
| _version_ |
1850624066946334720 |
| fulltext |
© ШЕМ ШУ ЧЕН КО СЕРГІЙ ОЛЕ ГО ВИЧ – АСПІРАНТ ІНСТИ ТУ ТУ
ЗА КО НО ДАВ СТ ВА ВЕР ХОВ НОЇ РА ДИ УК РАЇНИ
С.О.ШЕМШУЧЕНКО
ІСТОРІЯ ТА ЗА ВДАН НЯ ДВО С ТО РОННІХ ДО ГО ВОРІВ ПРО
СПРИ ЯН НЯ І ЗА ХИСТІІНВЕ С ТИЦІЙ
Аналізу ють ся пе ре ду мо ви з’яв лен ня та роз вит ку прак ти ки ук ла дан ня дво с то ронніх
до го ворів про спри ян ня і за хист інве с тицій між дер жа ва ми. Досліджу ють ся за вдан ня,
які став лять пе ред со бою дер жа ви, ук ла да ю чи такі до го во ри.
Ключовіслова: іно земні інве с тиції, дво с то ронні інве с тиційні до го во ри.
Ана ли зи ру ют ся пред по сыл ки по яв ле ния и раз ви тия прак ти ки за клю че ния дву сто
рон них до го во ров о по ощ ре нии и за щи те ин ве с ти ций меж ду го су дар ст ва ми. Ис сле ду
ют ся за да чи, ко то рые ста вят пе ред со бой го су дар ст ва, за клю чая та кие до го во ра.
Ключевыеслова: ино ст ран ные ин ве с ти ции, дву сто рон ние ин ве с ти ци он ные до го
во ра.
This article is devoted to the analysis of preconditions of emergence and development of
practice of conclusion of bilateral treaties for the promotion and protection of investments
between states. The objectives of this practice are examined.
Keywords: foreign investments, bilateral investment treaties.
Двостороннідоговорипросприяннятавзаємнийзахистінвестиційабопро-
стодвосторонніінвестиційнідоговори(англ.–bilateralinvestmenttreaties,BITs)є
основними міжнародними інструментами захисту іноземних інвестицій. Такий
захиствиникаєвнаслідокзакріпленнявдоговорахзобов’язаньприймаючихдер-
жавстосовноставленнядоіноземнихінвесторівтаїхніхінвестиційіреалізується
задопомогоюміжнародногоінвестиційногоарбітражу.Крімцього,двосторонні
інвестиційні договори відіграють важливу роль уміжнародних ділових та еко-
номічних відносинах, сприяючи здійсненню інвестиційної діяльності, а також
виконуютьнизкуіншихфункцій.Томувиникаєнеобхідністьпрослідкуватиісто-
ричний розвиток практики укладання двосторонніх інвестиційних договорів,
проаналізувати причини, які сприяли такій практиці, і визначити завдання, які
ставлятьпередсобоюдержави,укладаючитакідоговори.
Історія становлення практики укладання двосторонніх інвестиційних дого-
ворів тісно пов’язана з подіями, що сталися після завершення Другої світової
війни.Йдеться,впершучергу,продеколонізаціюіпоявудесятківновихнезалеж-
них держав, що призвело до виникнення потреби у врегулюванні відносин, у
тому числіщодо власності, між цими державами та колишнімиметрополіями.
Головнимипитаннямиприцьомубулиповагаправвласностііноземцівістандарт
компенсаціїуразіекспропріаціїтакихправ1.
Загаломпіслявоєннийперіод характеризувався укладанням багатосторонніх
міжнародних конвенцій, які були направлені на регулювання певних сфер
суспільнихвідносин(правалюдини,авторськіправа,дипломатичнівідносинита
ін.). Інвестиційні відносини не були виключенням. У 1948 р. були розроблені
Гаванська Хартія Міжнародної торгової організації і Боготський економічний
481Юридичні і політичні науки
договір.Обидваінструментибулинаправленінастворенняміжнародноїсистеми
захистуіноземнихінвестицій,алевнаслідокрозбіжностейупоглядахміждержа-
вамижодензнихненабувчинності.НарівніООНпитанняповодженнязінозем-
ноювласністюбуливідображеніуРезолюції«Постійнийсуверенітетнадприрод-
нимиресурсами»,прийнятоїГенеральноюасамблеєю1962р.УрамкахОрганізації
економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) також була здійснена спроба
створитиміжнародно-правовийактглобальногохарактерудляцілейзахистуіно-
земноївласності–1967р.булорозробленоПроектКонвенціїпрозахистіноземної
власності,якийтакінебувприйнятий.
Таким чином, не зважаючи на спроби міжнародної громадськості створити
багатосторонній міжнародний інструмент регулювання та захисту іноземних
інвестицій,результатівтакінебулодосягнуто.Причиноюневдачможнаназвати
розбіжності у поглядахміж розвиненими державами (експортерами капіталу) і
такими,щорозвивалися(імпортерамикапіталу),щодоправа,щомалозастосову-
ватисядоіноземнихінвестицій.Розвиненідержавинаполягалинатому,щопісля
допуску на територію приймаючої держави ставлення до інвестицій повинне
регулюватисязагальнимипринципамиміжнародногоправа.Держави,щорозви-
валися,зіншогобоку,відстоювалидумкупроте,щотакеставленнямаєрегулю-
ватисянаціональнимправомприймаючоїдержави.Ценевлаштовувалоперших,
оскількивонирозуміли,щорегулятивнісистемидержав,щорозвиваються,неє
стабільними і можуть змінюватися разом з появою нових політичних чи еко-
номічнихпотреб.
Урезультатідеякідержавиприйшлидовисновку,щодляцілейрозвиткуінве-
стиційної діяльності та захисту інвестицій доцільнішим буде укладати окремі
вузьконаправленідвостороннідоговоризкожноюдержавою,уякійзацікавлені
їхніінвестори.ПершимдоговоромтакоготипуможнавважатиДоговірміжФеде-
ральноюреспублікоюНімеччиноютаПакистаномпросприяннятазахистінвес-
тицій, підписаний у 1959 р. Відповідно до Договору сторони брали на себе
зобов’язаннязаохочуватиіноземніінвестиції,надаватиінвестиціямзахистібез-
пеку, утримуватися від дискримінації на основі національності інвестора, не
перешкоджатипереказамкоштівінадаватикомпенсаціюувипадкуекспропріації.
Договірпередбачавможливістьрозглядуспорівнаміждержавномурівнішляхом
арбітражууМіжнародномусудіООНзанаявностізгодиобохсторінабовокремо
створеномуарбітражномутрибуналі2.
УслідзаНімеччиноюіншідержавиекспортерикапіталупочалиукладатидво-
сторонні інвестиційні договори. Швейцарія розпочала таку практику 1961 р.,
Голландія–у1963,Італія–у1964,ШвеціяіДанія–у1965,Норвегія–у1966,
Франція–у1972,Великобританія–у1975,Австрія–у1976,ЯпоніяіСША–у
1977.ОсновоюдлябагатьохдоговорівставужезгаданийПроектКонвенціїпро
захистіноземноївласностіОЕСР1967р.,якийпередбачавтакістандартиповод-
ження з інвестиціям, як справедливе і рівноправне ставлення, повний захист і
безпека,заборонунеобґрунтованихідискримінаційнихдій,атакожкомпенсацію
заекспропріаціютаправонапереказкоштів3.
Важливо відзначити, що хоча двосторонні інвестиційні договори періоду
60-70-хрр.укладалисянаумовахвзаємності,їхнімпершочерговимзавданнямбув
захистекономічнихінтересівінвесторівдержав-експортерівкапіталуудержавах-
імпортерах.Томуєдинимтипомдоговорівбувдоговірміжрозвиненоюкраїною
татакою,щорозвивалася.До1978р.єдинимдоговоромміждвомакраїнами,що
482 Держава і право • Випуск 55
розвивалися, був двосторонній інвестиційний договір між Іраком та Кувейтом
1964р.
Вирішенняінвестиційнихспорівнаміждержавномурівнішляхомпередачіїх
доМіжнародногосудуООНабоокремоствореногоарбітражноготрибуналубуло
єдинимспособомвирішеннятакихспоріваждо1968р.Першимдвостороннім
інвестиційнимдоговором,якийпередбачавможливістьарбітражубезпосередньо
міжінвесторомідержавоюбувдоговірміжІндонезієютаГолландією.Першим
договором, який передбачав відсутність необхідності окремо вираженої згоди
державинапередачуспорудоарбітражу,бувдоговірміжЧадомтаІталією1969
р.Цейдоговірпоклавпочатокміжнароднійпрактиці,відповіднодоякоїсамфакт
укладеннядержавоюінвестиційногодоговоруєїїзгодоюнаарбітражнийрозгляд
спорів між нею та інвесторами іншої договірної держави. Така практика була
запропонована під час підготовкиВашингтонської конвенції 1965 р.Внаслідок
того,щозгоданаарбітражнеповиннабутивираженавокремомуконтракті,ця
формаарбітражуотрималаназву«арбітражбеззгоди»(англ.–arbitrationwithout
privity). Відповідно до неї для передачі спору до арбітражу необхідне лише
бажанняінвестора,вираженеуформіпозову.Нинітакапрактикаєзагальноприй-
нятою.
Проаналізувавши статистику укладання двосторонніх інвестиційних дого-
ворів,можнапобачити,щоїхнякількістьстрімкозрослапротягом90-хрр..Якщо
протягом 70-х рр.. було укладено приблизно 100 двосторонніх інвестиційних
договорів4,адокінця80-х–2655,тодокінця90-хрр.існувало1857такихдого-
ворів6,астаномнакінець2010р.–28077.Українаєстороноюпонад70-тидого-
ворів8.Вартовідзначити,щокількістьдоговорівміждержавами,щорозвивають-
ся,такожпродовжуєзростати.Дляприкладу,якщов1990р.булолише42дого-
вориміжтакимидержавами,тов2006р.їхнякількістьзросладо679договорів,
щостановило26%всіхдвосторонніхінвестиційнихдоговорів9.
Активне зростання кількості двосторонніх інвестиційних договорів можна
пояснити загальносвітовою тенденцією лібералізації економіки та розвитку
вільногопереміщеннятоварів10.Такатенденціябуласпричинена,зокрема,над-
звичайнимекономічнимпідйомомдеякихкраїнАзії,внаслідокякогозбільшилася
кількістьприватнихінвестиційтапідвищивсяекспортпродукції.Цепризвелодо
занепаду політики імпортозаміщення (надання переваги товарам вітчизняного
виробництванадімпортнимитанаданняперевагивнутрішньомувжиткувітчиз-
нянихтоварівнадїхекспортом),якабуладомінуючоюусферіекономікивперіод
післяДругоїсвітовоївійни.Щеоднієюпричиноюзбільшеннякількостідвосто-
ронніхінвестиційнихдоговоріву90-хрр.можнаназватискороченняіноземних
позик,субсидійтаіншихвидівфінансовоїдопомогизісторонирозвиненихдер-
жав.Внаслідокцьогодержавам,щорозвивалися,зметоюпідтриманнявласного
економічного розвитку довелося звернутися до залучення приватного капіталу
шляхомпрямихіноземнихінвестицій.
Справедливоюбудедумкапроте,щовсідвосторонніінвестиційнідоговори
маютьдваосновнихзавдання:сприянняінвестиціямізахистінвестицій.Цевідо-
браженоуїхніхназвах,атакожупреамбулахітекстахдоговорів.
Щодозахисту,тослідзазначити,щодлябудь-якогоінвестораоднієюзголо-
вних передумов здійснення інвестиційної діяльності є безпечність правового й
адміністративного середовищауприймаючійдержаві.Стабільність,передбачу-
ваність,прозорість,відсутністьдискримінації,фізичнийзахистмайна–наявність
483Юридичні і політичні науки
усіхцихелементівнеобхіднаінвесторуякпередпочатком,такіпротягомусього
періоду здійснення інвестицій. Двосторонні інвестиційні договори становлять
інструмент для закріплення цих елементів у вигляді зобов’язань держави на
міжнародномурівні.Міжнароднийінвестиційнийарбітражвиступаємеханізмом
реалізаціїтакихзобов’язань.
Щостосуєтьсясприяння (абозаохочення) іноземних інвестицій,то,хочана
даний час відповідне положення міститься майже у всіх двосторонніх інвес-
тиційних договорах, у тому числі між розвиненими державами, але з’явилося
воновдоговорахміжрозвиненимидержавами(експортерамикапіталу)татаки-
ми,щорозвивалися(імпортерамикапіталу).Цеположеннямалозробитидогово-
риміжтакимидержавамивзаємовигідними–вобміннаобіцянкузахистуінозем-
нихінвестиційдержави,щорозвивалися,отримувалинадіюназбільшенняпото-
куінвестиційумайбутньому.Прицьомуйдетьсясамепроспри ян няінвестиціям,
анепроза охо чен ня,оскількизазвичайрозвиненідержавинепогоджувалисяіне
погоджуються з будь-якими положеннями, які б зобов’язували їх стимулювати
своїхгромадянікомпаніїінвестувативіноземнудержаву.Інавітьякщоположен-
няпрозаохоченняприсутнє,неяснимизалишаютьсяобсягзобов’язаньінеобхідні
діїдержавидлястимулюванняіноземнихінвестицій.
Уцьомуконтекстіможнарозглянутидумку,відповіднодоякоїобіцянкаспри-
яння або заохочення інвестицій, виражена у міжнародному договорі, повинна
мати своїм наслідком збільшення потоку інвестицій у країну. Ця думка є
провідноюічастоєдиноюпричиноюукладаннятакихдоговорівдержавами,що
розвиваються.Протенасправдінеіснуєпрактичногопідтвердженнятого,щоце
призводитьдоотриманнябільшогообсягуінвестицій.Так,узвітіЮНКТАД2003
р.,щоназиваєтьсяWorld Investment Report, зазначається:«Сумарнийстатистич-
нийаналізнепоказуєзначноговпливудвосторонніхінвестиційнихдоговорівна
визначення потоків прямих іноземних інвестицій. У найкращому разі двосто-
ронні інвестиційні договори грають другорядну роль у стимулюванні потоків
прямихіноземнихінвестиційусвітітапоясненнірізницівїхніхрозмірахвзалеж-
ностівіддержави»11.Такимчином,незважаючинапоширенудумку,укладання
державами,щорозвиваються,двосторонніхінвестиційнихдоговорівнемаєпря-
мимнаслідкомзбільшенняпотоківіноземнихінвестицій.Натомістьможнапого-
дитисязСорнараджа,якийзазначає,щопередумовамизбільшеннятакихпотоків
єзагальнийсприятливийполітичнийтаекономічнийкліматудержаві12.
Крім основних завдань укладання двосторонніх інвестиційних договорів,
закріпленихупевномувиглядівдоговорах,якправило,існуютьдодатковізавдан-
ня.Вониможутьбутирізнимидлякожноїокремоїдержавив залежності від її
економічноїситуації,політичнихцілей, ідеологіїабостануміжнароднихвідно-
син.Протеможнавиділититакідодатковізавдання,яклібералізаціяринку,побу-
дова співробітництва, стимулювання місцевих інвестицій та укріплення ролі
верховенстваправавсерединідержави13.
Лібералізація ринків у державах, що розвиваються, є свого роду побічним
ефектомдопускуіноземнихінвестиційіствореннядлянихсприятливихумову
цихдержавах,аджевідповіднізаходизвеликоюдолеюймовірностіможутьпри-
звестидозміниекономічнихумоввсерединікраїни.Прицьомуможнапогодити-
ся з Джесвальдом Салак’юзом, який вважає, що сприяння інвестиціям і лібе-
ралізаціяринківпереслідуютьабсолютнорізнізавдання.Відсприяння,упершу
чергу,виграєприймаючадержава(увипадку,коливонаєвиключноімпортером
484 Держава і право • Випуск 55
капіталу),утойчасякзагальналібералізаціяринківіпокращенняінвестиційного
кліматувнійпотрібнадержаві,чиїгромадянитакомпаніївиступаютьінвестора-
ми. Для прикладу можна навести ситуацію, коли держава, що розвивається,
потребуєінвестиційупевнуслаборозвиненусферуекономікиіготовастворити
сприятливіумовидляприходуіноземнихінвесторівуцюсферу.Водночасцядер-
жаваможешляхомзаконодавчихінструментівзакритиякусьіншу,можливо,роз-
виненішуабоважливішу,сферуекономікивідінвесторів.Утакомувипадкумож-
наговоритипросприянняінвестиціям,аленепролібералізаціюринків.
Наступним додатковим завданням укладання двосторонніх інвестиційних
договорівєрозвитокспівробітництваміждержавами.Інвестиційнідоговориє,по
суті, інструментамиміжнароднихвідносин, адже їхнімисторонамиєсуверенні
держави,анеінвестори.Іхочадляостанніхтакідоговоримаютьзначеннялише
дляцілейінвестування,держави,укладаючиінвестиційнідоговори,якібудь-які
інші міжнародні договори, розраховують на ширше економічне та політичне
співробітництво, що виходить за рамки інвестицій. Навіть попри відсутність
збільшення потоку інвестицій результатом укладення інвестиційного договору
можебутипокращенняторгівлі,фінансовадопомога,обмінтехнологіямитаінші
вигоди.
Ще одним додатковим завданням є заохочення місцевих підприємців до
здійснення інвестицій всередині країни. При цьому укладення інвестиційних
договорівмаєсигналізуватимісцевим,можливо,скептичноналаштованим,інве-
сторам про наміри держави захищати приватний капітал – як іноземний, так і
місцевий.
Схожимєтакожзавданнязміцненняверховенстваправавсерединідержавита
дотриманнязаконудержавнимипосадовцямитаорганами.Ідеязасновананапри-
пущенні,щоутриманнядержавнихпосадовцівтаорганіввідпротиправнихдій
відносноіноземнихінвесторів,викликаневнаслідокдіїміжнародноїугоди,при-
зведедоутриманнявідпротиправнихдійвідносновласнихгромадянікомпаній.
Можна додати ще одне завдання – створення та підтримання позитивного
іміджудержавинаміжнароднійарені.Дляприкладу,починаючизпочатку90-х
рр., комуністичні або колишні комуністичні держави почали активно укладати
двосторонні інвестиційні договори,маючи заметупоказати,що вони вжене є
країнами з високим рівнем ризику для інвесторів, якими вони вважалися
внаслідокіснуючоїранішеідеології.
Отже,яквипливаєзрозглянутихзавдань,двосторонніінвестиційнідоговори
єнетількиінструментамисприяннятазахистуінвестицій,айміжнародно-пра-
вовими засобами розвитку та зміцнення економічних і політичних зв’язків і
співробітництва між державами. В цьому контексті варто наголосити саме на
політичному значенні двосторонніх інвестиційних договорів. Адже порушення
однієюдержавоюправінвесторівіншоїдержавиможепризвестидопогіршення
політичних відносин між ними, а інколи – й до реакційних заходів останньої,
можливо,уякійсьіншійсферівідносин.
Такимчином, двосторонні інвестиційні договори є не просто вираженнями
доброї волі, а зобов’язуючими інструментами міжнародного права, що в разі
порушенняпризводятьдореальноївідповідальностідержав.Томузнаннядвосто-
ронніх інвестиційних договорів є надзвичайно важливим для державних поса-
довців,якістворюють,обговорюютьтаукладаютьїх,атакождлятих,хтобезпо-
середньорегулюєдіяльністьіноземнихінвесторів.Таксамоміжнароднікомпанії
485Юридичні і політичні науки
таїхніюристимаютьбратидоувагиположенняінвестиційнихдоговорівзметою
плануваннятауправлінняіноземнимиінвестиційнимипроектами.
1. Newcomb A., Paradell L. Law and Practice of Investment Treaties: Standards of
Treatment. – Kluwer Law International, 2009. – P. 19 2. Ibid. – P. 42. 3. OECD Draft
ConventionontheProtectionofForeignProperty(12Oct.1967)[Електроннийресурс].–
Режимдоступу:http://www.oecd.org/dataoecd/35/4/39286571.pdf4. Newcomb A., Paradell
L.Цит.праця.–P.46.5. UNCTC,BilateralInvestmentTreaties(NewYork:UnitedNations,
1988) (Doc. No. ST/CTC/65). 6. UNCTAD Press Release, Bilateral Investment Treaties
QuintupledDuringthe1990s’(15Dec.2000,TAD/INF/2877).7.UNCTAD,WorldInvestment
Report 2011:Non-EquityModesof InternationalProduction andDevelopment (NewYork
andGeneva:UnitedNations,2011)[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.
unctad-docs.org/UNCTAD-WIR2011-Full-en.pdf8. Міжна родні договориУкраїни.Угоди
просприяннятазахистінвестицій[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://ukrex-
port.gov.ua/ukr/zakon_v_sferi_zed/ukr/1003.html 9. UNCTAD, Recent Developments in
International InvestmentAgreements, IIAMonitor No. 2 (NewYork and Geneva: United
Nations,2005).–P.4.10. Newcomb A., Paradell L.Цит.праця.–P.49.11. UNCTAD,World
Investment Report 2003: FDI Policies for Development: National and International
Prospectives (NewYorkandGeneva:UnitedNations,2003)[Електроннийресурс].–Режим
доступу:http://www.unctad.org/en/docs/wir2003light_en.pdf.–P.89.12. Sornarajah M.The
InternationalLawonForeignInvestment.ThirdEdition.–CambridgeUniversityPress,2010.
–P.187.13. Salacuse J.TheLawofInvestmentTreaties.–OxfordUniversityPress,2010.
–P.
486 Держава і право • Випуск 55
|