Cover Image

Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права

Досліджуються витоки методологічних суперечностей між фундаменталістським і еволюціоністським підходами до обгрунтування права та пропонується інтегративна модель їх вирішення. Исследуются истоки методологических противоречий между фундаменталистским и эволюционистским подходами к обоснованию права,...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Держава і право
Date:2012
Main Author: Хірсін, А.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Subjects:
Теорія держави і права
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64582
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права / А.В. Хірсін // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 48-55. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859857262033502208
author Хірсін, А.В.
author_facet Хірсін, А.В.
citation_txt Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права / А.В. Хірсін // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 48-55. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.
collection DSpace DC
container_title Держава і право
description Досліджуються витоки методологічних суперечностей між фундаменталістським і еволюціоністським підходами до обгрунтування права та пропонується інтегративна модель їх вирішення. Исследуются истоки методологических противоречий между фундаменталистским и эволюционистским подходами к обоснованию права, а также предлагается интегративная модель их разрешения. The article deals with the research of sources of methodological contradictions between fundamentalist and evolutionist approaches to justification of law, and proposes an integral model of their dissolution.
first_indexed 2025-12-07T15:44:15Z
format Article
fulltext А. В. ХІРСІН ОС­НОВ­НА­МЕ­ТО­ДО­ЛОГІЧНА­ДИ­ЛЕ­МА­­ У­ВИЗ­НА­ЧЕННІ­СМИС­ЛО­ВИХ­ОС­НОВ­ПРА­ВА Досліджу ють ся ви то ки ме то до логічних су пе реч но с тей між фун да мен талістським і ево люціоністським підхо да ми до об грун ту ван ня пра ва та про по нується інте г ра тив- на мо дель їх вирішен ня. Клю­чові­сло­ва: підва ли ни пра ва, об грун ту ван ня пра ва, пра во вий фун да мен талізм, пра во вий ево люціонізм. Ис сле ду ют ся ис то ки ме то до ло ги че с ких про ти во ре чий меж ду фун да мен та лист- ским и эво лю ци о нист ским под хо да ми к обос но ва нию пра ва, а так же пред ла га ет ся ин те г ра тив ная мо дель их раз ре ше ния. Клю­че­вые­ сло­ва: ос но вы пра ва, обос но ва ние пра ва, пра во вой фун да мен та лизм, пра во вой эво лю ци о низм. The article deals with the research of sources of methodological contradictions between fundamentalist and evolutionist approaches to justification of law, and proposes an integral model of their dissolution. Key­words:­foundations of law, justification of law, legal fundamentalism, legal evolution- ism. Аналізу­ю­чи­рушійні­мо­ти­ви­істо­рич­но­го­роз­вит­ку­пра­ва,­мож­на­поміти­ти,­що­ од­ним­ з­ го­ло­вних­ чин­ників­ цьо­го­ роз­вит­ку­ є­ транс­фор­мація­ людсь­ких­ уяв­лень­ про­ «на­леж­ний­ по­ря­док».­ У­ свою­ чер­гу,­ такі­ уяв­лен­ня­ зміню­ють­ся,­ по-пер­ше,­ внаслідок­постійних­пе­ре­ос­мис­лень­цільо­вих­орієнтирів­пра­во­вої­нор­ма­тив­ності,­ а­ по-дру­ге,­ че­рез­ ди наміку­ дійсних­ суспільних­ відно­син,­ ре­гу­лю­ван­ня­ яких­ завжди,­врешті-решт,­ви­яв­ляє­свою­не­уз­го­д­женість­із­«ста ти кою»­кон­сер­ва­тив- них­норм.­То­му­з­кож­ною­пра­во­вою­ре­фор­мацією­по­стає­пи­тан­ня­що­до­тих­смис- ло­вих­ ос­нов,­ на­ підставі­ яких­ нові­ за­ко­ни­ вар­то­ вва­жа­ти­ більш­ відповідни­ми­ «ду­хові­пра­ва»­і­гідни­ми­їх­до­три­ман­ня. Обґрун­ту­ван­ня­ пра­во­вої­ нор­ма­тив­ності­ є­ клю­чо­вою­ про­бле­мою­ філо­софії­ пра­ва;­відповідно,­во­на­зачіпається­у­будь-якій­кон­цеп­ту­алізації­пра­во­ро­зуміння.­ Вод­но­час­ до­нині­ за­ли­ша­ють­ся­ не­розв’яза­ни­ми­ чис­ленні­ су­пе­реч­ності,­що­ про- сте­жу­ють­ся­ у­ всіх­ існу­ю­чих­ мо­де­лях­ та­ко­го­ об­грун­ту­ван­ня.­ Зо­к­ре­ма,­ це­ сто- сується­ди­ле­ми­фун­да­мен­талізму­та­ево­люціонізму­в­підхо­дах­до­ос­тан­нь­о­го. У­ ме­то­до­логічній­ пло­щині­ це­ пи­тан­ня­ по­ля­гає­ у­ виз­на­ченні­ кри­теріаль­них­ мірил­ ви­прав­да­ності­ юри­дич­но­го­ за­ко­ну,­ йо­го­ легіти­мації­ в­ си­с­темі­ зна­чу­щих­ пра­во­вих­ цінно­с­тей­ та­ ре­аль­них­ умов­ йо­го­ прак­тич­но­го­ функціону­ван­ня.­ При­ цьо­му­вар­то­за­зна­чи­ти,­що­впро­довж­усієї­ історії­пра­ва,­аж­до­ХІХ­ст.,­ме­то­до- логія­обґрун­ту­ван­ня­пра­ва,­по­при­її,­зда­ва­ло­ся­б,­над­зви­чай­но­ши­ро­ке­змісто­вне­ роз­маїття,­ви­яв­ляє­до­сить­стан­дарт­ний­та­мо­но­тон­ний­ха­рак­тер­у­плані­її­логічної­ по­бу­до­ви.­Йдеть­ся­про­те,­що­зга­да­на­ме­то­до­логія­завжди­бу­ду­ва­ла­ся­за­схе­мою,­ згідно­з­якою­пра­во­ва­нор­ма­тивність­має­кон­сти­ту­ю­ва­ти­ся­як­си­с­те­ма­імпе­ра­тивів­ та­ доз­волів, ка у заль но­ чи­ те ле о логічно­ зу­мов­ле­них­ пев­ни­ми­ аб со лют ни ми­ (універ­саль­ни­ми­ в­ про­сторі­ та­ часі)­ фун­да­мен­таль­ни­ми­ орієнти­ра­ми.­ Інак­ше­ ка­жу­чи,­всі­пра­вові­нор­ми,­з­цієї­точ­ки­зо­ру,­ма­ли­бу­ти­логічно­підпо­ряд­ко­ва­ни­ми­ або­яким-не­будь­«гра­нич­ним­підста­вам»,­або­ж­«кінце­вим­цілям»­людсь­ко­го­бут- тя;­у­про­тив­но­му­разі­нор­ма­тивні­ви­мо­ги­втра­ча­ли­свій­сенс,­а­то­му­й­не­мог­ли­ 48 Держава і право • Випуск 57 пре­тен­ду­ва­ти­на­обґрун­то­ва­не­виз­нан­ня­за­ни­ми­ста­ту­су­«істин­них»­норм­пра­ва.­ Відмінність­по­ля­га­ла­ли­ше­у­то­му,­які­са­ме­підва­ли­ни­роз­гля­да­лись­як­ба­зові­при­ подібних­ар­гу­мен­таціях:­чи­все­за­гальні­прин­ци­пи­«космічної­гар­монії»,­чи­при- родність­людсь­ких­по­треб,­чи­мудрість­бо­же­ст­вен­но­го­про­видіння,­чи­безвідносні­ ат­ри­бу­ти­ «ідеї­ пра­ва»­ то­що.­Відповідно,­ дис­кусії­що­до­мо­де­лей­ обґрун­ту­ван­ня­ пра­ва­ма­ли­не­стільки­влас­не­ме то до логічний,­скільки­«суб­станційний»­ха­рак­тер­ (ад­же­їхнім­пред­ме­том­бу­ла­не­тех­но­логія­і­логіка­здійснен­ня­ар­гу­мен­тації­нор­ма- тив­но­го­ змісту­ пра­во­вих­ по­ло­жень,­ а­ тільки­ пер­шо­ос­но­ви,­ на­ яких­ цей­ зміст­ обґрун­то­вується). Си­ту­ація­ до­корінно­ змінюється­ з­ кри­зою­ та­ роз­кла­дом­ аб­со­лю­тиз­му­ в­ політич­но­му­житті­суспільства­й­за­ро­д­жен­ням­но­вих­еко­номічних­відно­син,­що­ ство­рю­ють­мож­ливість­суспільно­го­са мо виз на чен ня­осо­би­не­за­леж­но­від­її­місця­ в­тра­диційній­соціальній­ ієрархії.­Йдеть­ся,­пев­на­річ,­про­рин­кові­відно­си­ни,­в­ кон­тексті­яких­суб’єктив­ний­ста­тус­з­відповідни­ми­йо­му­ре аль ни ми­(а­не­тільки­ номіна­ль­ни­ми)­пра­ва­ми­вже­пе­ре­стає­бу­ти­«пе­ред­за­да­ним»­ди­на­с­тич­но­чи­на­бу- тим­як­­довічний­привілей.­На­впа­ки,­цей­ста­тус­як­здо­бу­вається,­так­і­втра­чається­ в­про­цесі­своєрідно­го­«суспільно­го­відбо­ру»­(М.­Ве­бер),­стихія­яко­го­є­об’єктив- ною­і­че­рез­те­не­мо­же­виз­на­ча­ти­ся­рам­ка­ми­влад­ної­волі­аб­со­лют­но­го­мо­нар­ха­ чи­ус­та­ле­ної­тра­диції. Відповідно,­на­да­но­му­істо­рич­но­му­етапі­відбу­вається­за­го­ст­рен­ня­но­вої­про- бле­ма­ти­зації­у­сфері­ме­то­до­логії­пра­ва:­до­тра­диційних­дис­кусій­що­до­пер­шо­ос- нов­ пра­во­вої­ нор­ма­тив­ності­ до­дається­ про­бле­ма­ легітим но го­ пра­во­по­ряд­ку.­ Ос­танній­ по­чи­на­ють­ відрізня­ти,­ з­ од­но­го­ бо­ку,­ від­ ле галь но го­ по­ряд­ку­ (тоб­то­ та­ко­го,­що­уз­го­д­жується­з­чин­ним­за­ко­но­дав­ст­вом),­а­з­іншо­го­–­від­по­ряд­ку,­який­ існує­у­по­за­меж­них­суспільно­му­жит­тю­лю­ди­ни­сфе­рах­(де­се­ред­чин­ників­їхньої­ ди­наміки­ ми­ не­ сти­каємо­ся­ з­ суб’єктив­ни­ми­ інте­ре­са­ми).­ Тож­ легітим­ний­ –­ відповідний­ «ду­хові­ дійсних­ пра­вовідно­син»­ –­ по­ря­док­ вже­ не­ мо­же­ бу­ти­ ні­ логічно­зве­де­ним­до­нор­ма­тив­ності­ існу­ю­чо­го­офіційно­го­ за­ко­ну,­ ані­ка­у­заль­но­ об­грун­то­ва­ним­ти­ми­чи­інши­ми­універ­саль­ни­ми­за­ко­на­ми­при­ро­ди­або­яки­ми-не- будь­«аб­со­лют­ни­ми»­ме­тафізич­ни­ми­підва­ли­на­ми. Пер­ша­спро­ба­те­о­ре­тич­ної­кон­цеп­ту­алізації­та­си­с­тем­но­го­ви­кла­ден­ня­цьо­го­ прин­ци­по­во­ но­во­го­ підхо­ду­ до­ пра­во­вої­ ме­то­до­логії­ бу­ла­ здійсне­на,­ як­ відо­мо,­ М.­Ве­бе­ром­на­прикінці­ХІХ­–­на­по­чат­ку­ХХ­ст.­Вар­то­на­сам­пе­ред­підкрес­ли­ти,­ що­ да­ний­підхід­ ґрун­ту­вав­ся­ на­ зовсім­ інших­ логічних­ за­са­дах,­ аніж­ усі­ по­пе- редні­ мо­делі­ та­ких­ кон­цеп­ту­алізацій.­ По-пер­ше,­ тут­ про­по­ну­ва­ло­ся­ особ­ли­ве­ тлу­ма­чен­ня­змісту­при­чин­ності­як­та­кої:­во­на­бу­ла­інтер­пре­то­ва­на­вже­не­у­«жор- ст­ко»­ де­терміністсько­му­ ро­зумінні­ (як­ «аб­со­лют­на­ й­ бе­зу­мов­на»­ ка­у­заль­на­ за­лежність­між­яви­ща­ми),­а­як­«адек­ватність»­по­ведінки­чи­дії­«умо­вам­взаємно- го­спри­ян­ня»­взаємодіючих­сторін­на­бут­тю­пев­но­го­ста­ну­та­йо­го­підтри­ман­ню.­ Як­на­по­ля­гає­ав­тор­та­ко­го­підхо­ду,­«ми­здатні…­оціни­ти­ступінь­спри­ян­ня­пев- них­«умов»­пев­но­му­ре­зуль­та­тові,­що­прав­да,­аж­ніяк­не­од­но­знач­но­і­не­ме­то­да­ми­ ймовірнісно­го­об­чис­лен­ня,­але­у­ви­гляді­оцінки­віднос­ної­«міри»­да­но­го­спри­ян- ня­шля­хом­ порівню ван ня­ з­ тим,­ яку­ дію­ спри­чи­ни­ли­ б­ на­ зга­дані­ ре­акції­ самі­ умо­ви,­які­ми­мис­ле­но­ви­дозмінюємо»1.­ Згідно­з­опи­са­ним­підхо­дом,­легітимність­пра­ва­та­пе­ред­ба­чу­ва­но­го­ним­пра- во­по­ряд­ку­ на­ле­жить­ оціню­ва­ти­ не­шля­хом­ їх­ «підве­ден­ня»­ під­ де­я­ку­ апріор­ну­ схе­ма­ти­ку,­тра­дицію­чи­аб­со­лю­ти­зо­ва­ний­прин­цип,­а­вста­нов­лен­ням­міри­взаємо- уз­го­д­жу­ва­ності­ об’єктив­но­ сфор­мо­ва­них­ відно­син­ з­ де­он­то­логією­ суб’єктив­но­ 49Юридичні і політичні науки ба­жа­ної­нор­ма­тив­ності.­З­цієї­точ­ки­зо­ру­пра­во­по­стає­як­си с те ма, що­постійно­ ево люціонує,­ста­нов­лен­ня­та­по­даль­ший­роз­ви­ток­якої­має­виз­на­ча­ти­ся­пе­ре­дусім­ умо­ва­ми­ «ре­зо­нанс­ної»­ взаємовідповідності­ між­ її­ клю­чо­ви­ми­ орієнти­ра­ми­ та­ спе­цифікою­ соціокуль­тур­но­го­ кон­тек­с­ту,­ охоп­лю­ва­но­го­ діапа­зо­ном­ пра­во­во­го­ ре­гу­лю­ван­ня.­ Як­що,­на­при­клад,­ак­тив­но­роз­роб­лю­ва­на­та­по­пу­ляр­на­у­цей­час­марк­систсь­ка­ ме­то­до­логічна­ до­к­т­ри­на­ пе­ред­ба­ча­ла­ тра­диційно-ка­у­заль­ну­ де­терміно­ваність­ «ко­ор­ди­нат­пра­восвідо­мості»­еко­номічни­ми­підва­ли­на­ми­суспільно­го­бут­тя­(тоб- то­пра­во­роз­гля­да­лось­як­наслідок,­од­но­знач­но­зу мов ле ний­рівнем­роз­вит­ку­про- дук­тив­них­ сил­ та­ ха­рак­те­ром­ ор­ганізації­ ви­роб­ни­чих­ відно­син),­ то,­ на­ дум­ку­ М.­Ве­бе­ра,­ знач­но­ ко­ректнішим­ є­ їхнє­ співвідне­сен­ня­ не­ як­ «при­чи­ни»­ та­ «наслідку»,­ а­ як­ «ко­е­во­люціону­ю­чих»­ підси­с­те­ма­ми­ куль­ту­ри.­ Так,­ кри­тич­но­ аналізу­ю­чи­істо­ри­ко-ма­теріалістичні­та­філо­софсь­ко-пра­вові­по­гля­ди­К.­Марк­са,­ М.­Ве­бер­ відзна­чав:­ «Капіталістич­на­фор­ма­ гос­по­да­рю­ван­ня­ та­ «дух»,­ у­ яко­му­ во­но­ве­деть­ся,­зна­хо­дять­ся­у­відно­си­нах­«адек­ват­ності»,­про­те­ця­адек­ватність­не­ є­ то­тож­ною­ зу­мов­леній­ «за­ко­ном»­ за­леж­ності.­ І­ як­що­ ми,­ не­зва­жа­ю­чи­ на­ це,­ умов­но­прий­ме­мо­тут­по­нят­тя­«дух­(су­час­но­го)­капіталізму»­для­виз­на­чен­ня­то­го­ ла­ду­мис­лен­ня,­для­яко­го­ха­рак­тер­не­си­с­те­ма­тич­не­й­раціональ­не­праг­нен­ня­до­ за­кон­но­го­при­бут­ку­в­рам ках своєї про фесії,­то­ми­обґрун­то­вуємо­це­тим­істо­рич- ним­ спо­с­те­ре­жен­ням,­ що­ подібний­ лад­ мис­лен­ня­ знай­шов­ у­ капіталістич­но­му­ підприємстві­свою­найбільш­адек­ват­ну­фор­му,­а­капіталістич­не­підприємство,­в­ свою­чер­гу,­знай­ш­ло­у­ньо­му­найбільш­адек­ват­ну­ду­хов­ну­рушійну­си­лу.­Вод­но- час­ця­фор­ма­і­цей­дух­мо­жуть­існу­ва­ти­ок­ре­мо»2. Роз­гля­ду­ва­на­ кон­цепція­ да­ла­ по­штовх­ роз­роб­кам­ так­ зва­ної­ «ево- люціоністської»­ пра­во­вої­ ме­то­до­логії,­ на­ за­са­дах­ якої­ нор­ма­тивність­ пра­ва­ обґрун­то­вується­ ме­ханізма­ми­ її­ «відбо ру»­ у­ на­прямі­ підви­щен­ня­ її­ «життєво­го­ по­тенціалу»,­що­виз­на­чається­сту­пе­нем­її­суспільно­го­виз­нан­ня­як­внутрішньо­(а­ не­ при­му­со­во)­ обов’яз­ко­вої­ й­ зовнішньо­ доцільної­ мо­делі­ по­ведінки суб’єктів­ пра­вовідно­син.­При­цьо­му­рівень­стабільності­та­ре­аль­ної­дієвості­пра­ва­зро­с­тає­ за­леж­но­від­йо­го­зорієнто­ва­ності,­з­од­но­го­бо­ку,­на­стихійно­сфор­мо­вані­й­ус­та- лені­ в­ то­му­ чи­ іншо­му­ соціумі­ зви­чаї,­ а­ з­ іншо­го­ –­ на­ «ре­зуль­ту­ючі­ век­то­ри»­ суб’єктив­но­зна­чу­щих­інте­ресів.­Ад­же­«стабільність­зви­чаю…­за­сно­ва­на,­по­суті,­ на­то­му,­що­індивід,­який­не­орієнтується­на­ньо­го­у­своїй­по­ведінці,­опи­няється­ по­за­ рам­ка­ми­«за­ве­де­но­го»­ у­йо­го­ колі,­ тоб­то­ зму­ше­ний­бу­ти­ го­то­вим­ зно­си­ти­ усіля­ко­го­ ро­ду­ дрібні­ й­ ва­гомі­ не­зруч­ності­ та­ не­приємності,­ до­по­ки­ більшість­ лю­дей,­які­йо­го­ото­чу­ють,­ра­ху­ють­ся­з­існу­ван­ням­зви­чаю­і­ке­ру­ють­ся­ним­у­своїй­ по­ведінці.­ Стабільність­ же­ кон­сте­ляції­ інте­ресів­ подібним­ чи­ном­ ба­зується­ на­ то­му,­що­індивід,­який­не­орієнтується­у­своїй­по­ведінці­на­інте­ре­си­інших­–­не­ «ра­хується»­з­ни­ми,­–­вик­ли­кає­їхню­про­тидію­або­при­хо­дить­до­не­ба­жа­но­го­та­ не­очіку­ва­но­го­ним­ре­зуль­та­ту,­внаслідок­чо­го­мо­жуть­за­зна­ти­збитків­йо­го­власні­ інте­ре­си»3. Во­че­видь­тут­про­во­дять­ся­певні­ана­логії­з­біологічною­ево­люцією,­рушійною­ си­лою­якої­є­адап­тив­на­мінливість­видів­та­при­род­ний­відбір.­За­та­ки­ми­ж­прин- ци­па­ми­ тлу­ма­чать­ся­ та­кож­ ме­ханізми­ ево­люційної­ зміни­ у­ си­с­те­мах­ пра­во­вої­ нор­ма­тив­ності,­ кож­на­ з­ яких­ яв­ляє­ со­бою­ пер­ма­нент­ний­ про­цес­ своєрідно­го­ «при­сто­су­ван­ня»­до­ди­намічних,­ви­пад­ко­вих­та­не­пе­ред­ба­чу­ва­них­об­ста­вин.­Як­ вис­ло­вив­ся­з­цьо­го­при­во­ду­Ф.­А.­фон­Гайєк,­«у­біологічній­ево­люції­та­ево­люції­ куль­ту­ри­є­й­інші­спільні­ри­си.­На­при­клад,­обидві­во­ни­спи­ра­ють­ся­на­один­і­той­ 50 Держава і право • Випуск 57 са­мий­ прин­цип­ відбо­ру­ –­ прин­цип­ ви­жи­ван­ня,­ або­ ре­про­дук­тив­них­ пе­ре­ваг.­ Мінливість,­при­сто­су­ван­ня­та­кон­ку­ренція­скла­да­ють,­по­суті,­од­но­типні­про­це- си,­наскільки­б­відмінни­ми­не­бу­ли­їхні­кон­кретні­ме­ханізми…­Річ­не­стільки­у­ тім,­ що­ уся­ ево­люція­ три­мається­ на­ кон­ку­ренції;­ без­пе­рерв­на­ кон­ку­ренція­ є­ не­обхідною­навіть­для­збе­ре­жен­ня­вже­до­сяг­ну­то­го»4.­ На­про­ти­ва­гу­тра­диційній­–­фун да мен талістській­–­ме­то­до­логії­об­грун­ту­ван- ня­пра­ва,­яка,­як­уже­зга­ду­ва­ло­ся,­по­ля­гає­у­логічно­му­підве­денні­нор­ма­тив­ності­ ос­тан­нь­о­го­ під­ де­які­ все­за­гальні­ «міри­ла­ спра­вед­ли­вості»,­ ево­люціонізм­ по­зиціонує­ се­бе­ як­ «ціннісно­ ней­т­раль­на»­ до­к­т­ри­на.­ Та­ка­ по­зиція­ мо­ти­во­ва­на­ тією­об­ста­ви­ною,­що­будь-яка­оцінка­пе­ред­ба­чає­про­це­ду­ру­порівнян­ня­оціню­ва- но­го­фе­но­ме­на­з­пев­ним­по пе ред ньо­вста­нов­ле­ним­ета­ло­ном,­який,­у­свою­чер­гу,­ є­«раціональ­ним­кон­ст­рук­том»,­гіпо­те­тич­ним­пе­ред­ба­чен­ням­ба жа но го­май­бут- ньо­го.­В­про­цесі­ж­соціаль­ної­та­пра­во­вої­ево­люції­«відбу­вається­при­сто­су­ван­ня­ до­невідо­мо­го.­При­чо­му­са­ма­ево­люція,­як­яви­ще­при­род­не,­не­мо­же­бу­ти­спра- вед­ли­вою.­Про­сто­ у­ ході­ ево­люції­ здійснюється­ при­род­ний­ відбір,­ в­ ре­зуль­таті­ чо­го­ ви­жи­ва­ють­ та­ роз­ви­ва­ють­ся­ ли­ше­ ті­ соціальні­ гру­пи,­ які­ до­три­му­ють­ся­ пра­вил­по­ведінки,­що­доз­во­ля­ють­най­кра­щим­чи­ном­адап­ту­ва­ти­ся­до­невідо­мо- го»5.­Більш­то­го,­«по­пе­реднє­фор­му­ван­ня­де­я­ко­го­по­ряд­ку­або­схе­ми­в­людсь­ко­му­ ро­зумі­чи­свідо­мості­аж­ніяк­не­є­кра­щим,­а­на­впа­ки,­–­це­найгірший­спосіб­вста- нов­лен­ня­ по­ряд­ку»6.­ Ад­же,­ по-пер­ше,­ ро­зум­ скла­дає­ жа­люгідно­ ма­лу­ ча­с­ти­ну­ за­галь­ної­си­с­те­ми­світо­бут­тя­і­то­му­не­здат­ний­охо­пи­ти­йо­го­цілісність­у­єдності­ всіх­йо­го­ви­явів,­зв’язків­та­вла­с­ти­во­с­тей.­По-дру­ге,­ево­люція­ре­аль­ності­вза­галі­ та­пра­во­вої­зо­к­ре­ма­не­є­лінійно-од­но­знач­ним­про­це­сом:­у­кож­но­му­її­«вуз­ло­во­му­ пункті»­прак­тич­но­завжди­є­не­один­мож­ли­вий­варіант­по­тенційно­го­май­бут­нь­о- го,­ а­ до­сить­ ши­ро­кий­ «біфур­каційний­ діапа­зон»­ та­ких­ варіантів;­ то­му,­ в­ си­лу­ відсут­ності­ ка­у­заль­но­го­ зв’яз­ку­ та­ жор­ст­кої­ де­термінації­ між­ на­яв­ним­ та­ май- бутнім­ста­на­ми­ево­люціону­ю­чої­си­с­те­ми,­її­по­ведінка­ви­хо­дить­за­межі­раціональ- ної­про­гно­зо­ва­ності.­Відповідно,­прибічни­ки­ево­люціоністської­ме­то­до­логії­вва- жа­ють­без­пер­спек­тив­ни­ми­будь-які­спро­би­за­зда­легідь­«за­про­г­ра­му­ва­ти»­та­схе- ма­ти­зу­ва­ти­навіть­су­то­при­родні­ево­люційні­про­це­си,­в­кон­тексті­яких­відсутній­ фак­тор­ свідо­мої­ суб’єктив­ної­ діяль­ності.­ Тим­ більше­ це­ сто­сується­ ево­люції­ соціаль­них­си­с­тем,­інте­рак­тив­ни­ми­еле­мен­та­ми­яких­є­ро­зумні­людські­індивіди:­ «наскільки­ма­лой­мовірним­є­те,­що­людсь­кий­ро­зум­зда­тен­вза­галі­ко­ли-не­будь­ повністю­по­яс­ни­ти­се­бе,­настільки­ж­ма­лой­мовірно,­що­він­у­змозі­по­яс­ни­ти­чи­ пе­ред­ба­чи­ти­ре­зуль­та­ти­взаємодії­ве­ли­чез­ної­кількості­ро­зумів»7. Про­те­як­що­без­за­с­те­реж­но­прий­ня­ти­та­ку­ме­то­до­логічну­по­зицію,­то­мож­на­ по­тра­пи­ти­ у­ па­ст­ку­ не­вирішу­ва­них­ па­ра­доксів.­ На­при­клад,­ стає­ не­зро­зумілим­ сенс­са­мої­пізна­валь­ної­діяль­ності­людсь­ко­го­ро­зу­му,­оскільки­ос­танній,­послі- дов­но­до­три­му­ю­чись­прин­ци­по­вих­за­сад­ево­люціонізму,­при­хо­дить­до­«са­мо­за­пе- ре­чен­ня».­Окрім­то­го,­втра­чається­зміст­ре­гу­ля­тив­ної­функції­пра­ва,­по­кли­ка­но­го­ раціональ но внор мо ву ва ти­ суспільні­ відно­си­ни.­ Врешті-решт,­ людсь­ке­ бут­тя­ по­ля­гає­ не­ стільки­ у­ адап тації,­ при­сто­су­ванні­ до­ при­род­но­го­ та­ соціаль­но­го­ се­ре­до­ви­ща,­скільки­у­їх­ак­тив­но­му­пе­ре­тво­ренні­у­на­прямі­уз­го­д­жен­ня­з­людсь- ки­ми­ціля­ми,­по­тре­ба­ми,­ інте­ре­са­ми,­ іде­а­ла­ми­то­що.­Відповідно,­вже­з­най­пер- ших­кроків­роз­роб­ки­ево­люціоністської­пра­во­вої­ме­то­до­логії­син­хрон­но­ак­тивізу- ва­ли­ся­ аль­тер­на­тивні­ «не­о­фун­да­мен­талістські»­ кон­цеп­ту­алізації­ смис­ло­вих­ ос­нов­пра­ва,­на­підставі­яких­йо­го­нор­ма­тивність­ди­фе­ренціюва­ла­ся­на­«істин­ну»­ та­«хиб­ну». 51Юридичні і політичні науки Са­ме­в­си­лу­то­го,­що­де­он­то­логія­пра­во­вих­норм­тут­обґрун­то­ву­ва­ла­ся­«смис- ло­буттєви­ми»­виміра­ми­пра­ва­як­та­ко­го,­безвіднос­но­до­соціокуль­тур­ної­мно­жин- ності­та­мінли­вості­існу­ю­чих­кон­крет­них­форм­йо­го­ви­я­ву,­ці­нор­ми­про­по­ну­ва- ло­ся­оціню­ва­ти­в­гно­се­о­логічній­та­он­то­логічній­пло­щині:­ад­же­по­нят­тя­«істин- ності­ пра­ва»­ пе­ред­ба­чає­ на­сам­пе­ред­ на­явність­ пев­ної­ йо­го­ «об’єктив­ної­ сут- ності»,­а­та­кож­міру­відповідності­ос­танній­нор­ма­тив­них­уяв­лень­суб’єкта.­То­му­ будь-які­відхи­лен­ня­цих­уяв­лень­від­он­то­логічно­виз­на­че­них­сутнісних­ха­рак­те- ри­с­тик­пра­ва­вва­жа­ють­ся,­згідно­з­роз­гля­ду­ва­ною­по­зицією,­їх­на­бли­жен­ням­до­ так­зва­но­го­«хиб­но­го­пра­ва».­ До­сить­ по­ка­зо­вою­ що­до­ цьо­го­ є­ пра­ця­ А.­ Спіра­ «Про­ істин­не­ та­ хиб­не­ ро­зуміння­ пра­ва:­ розмірко­ву­ван­ня­ про­ прин­ци­пи»­ (1879­ р.),­ де­ вже­ на­ першій­ сторінці­тек­с­ту­ав­тор­фор­му­лює­триєди­не­за­вдан­ня­філо­софії­та­ме­то­до­логії­пра- ва:­«З’ясу­ва­ти­–­по-пер­ше:­при­ро­ду­лю­ди­ни­в­істин­но­му­її­висвітленні­та­кінце­ву­ ме­ту­бут­тя,­яку­лю­ди­на­са­ма­по­вин­на­по­ста­ви­ти­собі;­по-дру­ге:­ос­но­ву­пра­ва­та­ внутрішньо­го­обов’яз­ку­по­ва­жа­ти­це­пра­во;­по-третє:­вищі­підва­ли­ни­спра­вед­ли- вості.­Історія­но­во­го­ча­су­вже­ба­га­то­в­чо­му­по­рва­ла­з­по­пе­редніми­по­гля­да­ми­на­ пра­во.­Ви­ник­ли­ інші,­нові­уяв­лен­ня­про­ньо­го,­вірніші­ і­вза­галі­кращі.­Од­нак­ і­ те­пер­у­них­ще­не­має­об­грун­ту­ван­ня,­що­спи­ра­ло­ся­б­на­ос­новні­прин­ци­пи.­Та­ке­ об­грун­ту­ван­ня­мо­же­да­ти­тільки­філо­софія…»8. З­фун­да­мен­талістських­по­зицій­в­ро­боті­кри­ти­кується­ істо­рич­ний­підхід­до­ пра­ва,­ згідно­ з­ яким­ «ідея­ пра­ва»­ інтер­пре­тується­ як­ «вічне­ ста­нов­лен­ня»­ (Р.­Ієрінг),­ мо­ти­во­ва­не­ пер­ма­нент­ним­ роз­вит­ком­ куль­ту­ри.­ Логічною­ ос­но­вою­ та­кої­кри­ти­ки­є­«зве­ден­ня­до­аб­сур­ду»­ба­зо­вої­те­зи­істо­ри­ко-ево­люційної­шко­ли:­ як­що­виз­на­ти­цілко­ви­ту­соціокуль­тур­ну­відносність­пра­ва­та­за­пе­ре­чу­ва­ти­по­нят- тя­«аб­со­лют­но­го­пра­ва»,­то­тим­са­мим­до­ве­деть­ся­ігно­ру­ва­ти­без­пе­реч­ну­про­ти- лежність­між­пра­вом­та­йо­го­ан­ти­по­дом­–­«не­пра­вом».­Ад­же­в­та­ко­му­разі­«ми­ зму­шені­бу­де­мо­ствер­д­жу­ва­ти,­що­пра­во,­яке­в­силі­сьо­годні,­аж­ніяк­не­є­більш­ істин­ним­та­кра­щим­за­те,­що­бу­ло­в­силі­у­по­пе­редні­ча­си;­хіба­що­во­но­є­кра­щим­ ли­ше­то­му,­що­більше­до­душі­по­колінню,­яке­жи­ве­у­да­ний­мо­мент.­А­вва­жа­ю­чи­ ос­но­ви­пра­ва­не­по­руш­ни­ми,­виз­на­ю­чи­одвічни­ми­прин­ци­пи­чи­нор­ми­йо­го,­ми­ цим­са­мим­вже­за­пе­ре­чу­ва­ти­ме­мо­«вічне­ста­нов­лен­ня»­їх»9. Хо­ча­ за­га­лом­прибічни­ки­фун­да­мен­талізму­не­відки­да­ють­ ідею­ істо­рич­но­го­ роз­вит­ку­ пра­ва,­ во­ни­ виз­на­ють,­ про­те,­ ви­ключ­но­ струк­тур­но-фе­но­ме­но­логічні­ йо­го­ мо­дифікації­ при­ незмінності­ універ­саль­ної­ сут­ності­ пра­во­явищ­ (оскільки­ будь-яка­зміна­не­є­без­при­чин­ною,­і­за­ко­ни,­згідно­з­яки­ми­здійснюється­при­чин- ний­ зв’язок­ та­ пе­ребіг­ транс­фор­маційних­ про­цесів,­ за­ли­ша­ють­ся­ незмінни ми).­ Більш­то­го,­са­ме­на­явністю­«вічної­та­незмінної­сут­ності­пра­ва»­(логічно­при­рів- ню­ва­ної­до­«смис­ло­вої­ме­ти­людсь­ко­го­бут­тя»)­тут­по­яс­нюється­істо­ри­ко-пра­во- вий­про­грес­як­рух­від­«не­до­ско­на­лих»,­невідповідних­цій­сут­ності­форм­пра­во- вої­нор­ма­тив­ності­до­більш­на­бли­же­них­до­неї.­В­іншо­му­разі­да­ний­рух­не­мож- ли­во­бу­ло­б­об­грун­то­ва­но­вва­жа­ти­про гре сив ним,­оскільки­безвіднос­но­до­«кінце- вої­ ме­ти­ бут­тя»­ усі­ йо­го­ стадії­ бу­ли­ б­ рівноз­нач­ни­ми.­ При­ цьо­му,­ «як­що­ на­ пи­тан­ня­про­кінце­ву­ме­ту­ство­рен­ня­лю­ди­ни­відповісти­не­мож­ли­во,­то­на­пи­тан- ня­про­кінце­ву­ме­ту,­яку­лю­ди­на­са­ма­по­вин­на­по­ста­ви­ти­собі,­мож­ли­ва­цілком­ кон­крет­на­ та­ зро­зуміла­ відповідь.­ Кінце­ва­ ме­та­ лю­ди­ни­ по­ля­гає­ в­ найбільш­ по­вно­му­звільненні­від­усіх­ухи­лень­від­нор­ми,­у­найбільш­ши­ро­ко­му­роз­вит­ку,­в­ най­до­с­ко­налішо­му­здійсненні­нор­ми,­тоб­то­бо­же­ст­вен­но­го­в­нас.­А­оскільки­чут- тя­та­усвідо­млен­ня­ви­щої­нор­ми…­по­суті­відрізняє­лю­ди­ну­від­тва­ри­ни,­що­ли­ше­ 52 Держава і право • Випуск 57 й­ро­бить­її­лю­ди­ною­в­істин­но­му­ро­зумінні,­то­мож­на­та­кож­ска­за­ти,­що­кінце­ва­ ме­та­ лю­ди­ни­ по­ля­гає­ у­ най­повнішо­му­ роз­вит­ку­ в­ собі­ істин­но­ людсь­ких­ яко­с- тей»10. У­змісто­вно­му­плані­та­кою­«ви­щою­нор­мою»­про­го­ло­шу­ють­ся­«вищі­прин- ци­пи­спра­вед­ли­вості»,­які­«мож­на­ко­рот­ко­сфор­му­лю­ва­ти­так:­у прин ципі, пра ва всіх лю дей од на кові;­інак­ше­ка­жу­чи,­для­всіх­–­міра­од­на­й­та­са­ма»11.­Од­нак­ця­ нор­ма­са­ма­по­собі­ще­не­виз­на­чає­ме­ханізму­здійснен­ня­пра­во­вої­рівності,­то­му­ во­на­до­пов­нюється­ще­й­дру­гим­кон­кре­ти­зу­ю­чим­прин­ци­пом,­«що­вип­ли­ває,­як­і­ пер­ший,­із­сут­ності­пра­ва­та­зна­хо­дить­ся­з­ним­у­повній­уз­го­д­же­ності.­Цей­прин- цип­ на­го­ло­шує:­ пра ця й ви на го ро да за неї ма ють бу ти рівни ми.­ Ад­же­ з­ пра- вомірної­точ­ки­зо­ру­не­мож­на­ви­ма­га­ти­жерт­ви,­тоб­то­праці­без­відповідної­ви­на- го­ро­ди»12.­Ці­два­прин­ци­пи­по­сту­лю­ють­ся­як­відправ­ний­пункт­при­по­ста­новці­й­ об­го­во­ренні­будь-яких­пра­во­вих­пи­тань­і­на­сам­пе­ред­при­обґрун­ту­ванні­змісту­й­ ра­мок­са­мо­го­пра­ва. Слід­за­зна­чи­ти,­що­роз­гля­ду­ва­на­ме­то­до­логічна­ди­ле­ма­що­до­вирішен­ня­су­пе- реч­но­с­тей­між­фун­да­мен­талістським­та­ево­люціоністським­підхо­да­ми­до­обґрун- ту­ван­ня­пра­ва­не­втра­чає­своєї­гос­тро­ти­й­по­нині.­З­од­но­го­бо­ку,­не­о­фун­да­мен- талісти­на­по­ля­га­ють­на­не­обхідності­легіти­мації­будь-якої­«пра­во­вої­зго­ди»­пев- ни­ми­ «транс­цен­дент­ни­ми»,­ по­за­меж­ни­ми­ людській­ суб’єктив­ності­ ос­но­ва­ми­ спра­вед­ли­вості.­На­при­клад,­П.­ Рікер,­ кри­ти­ку­ю­чи­ «кон­цепцію­ спра­вед­ли­вості»­ Дж.­ Рол­за,­ різко­ вис­лов­люється­ про­ти­ «спроб­ підміни­ти­ пи­тан­ня­ про­ ос­но­ву­ пи­тан­ням­про­взаємну­зго­ду»­та­на­ма­гань­бу­ду­ва­ти­«де­он­то­логію­без­транс­цен- ден­таль­ної­ос­но­ви,..­ви­во­ди­ти­зміст­прин­ципів­спра­вед­ли­вості­з­відповідної­про- це­ду­ри,­без­жод­но­го­зв’яз­ку­з­яки­мись­об’єктив­ни­ми­кри­теріями­спра­вед­ли­во­го­з­ ос­т­ра­ху­вве­с­ти­знов…­якісь­гра­ничні­умо­ви­до­б­ро­го»13.­Ад­же,­пев­на­річ,­да­ле­ко­ не­ кож­на­ зго­да­ га­ран­то­ва­но­ відповіда­ти­ме­ навіть­ «літері­ за­ко­ну»,­ а­ не­ те­ щоб­ «ду­хові­пра­ва».­ З­іншо­го­бо­ку,­сьо­годнішня­юри­дич­на­на­ука­вже­во­лодіє­до­статнім­те­о­ре­ти­ко- ме­то­до­логічним­по­тенціалом­для­то­го,­щоб­у­чер­го­вий­раз­не­впа­да­ти­у­ті­па­ра- док­сальні­су­пе­реч­ності,­з­яки­ми­сво­го­ча­су­до­ве­ло­ся­стик­ну­ти­ся­кла­сичній­при- род­но-пра­вовій­до­к­т­рині.­ «Як­що­ос­тан­ня­ ви­хо­дить­ з­ то­го,­що­ос­но­вою­пра­ва­ є­ «вічне,­аб­со­лют­не,­незмінне­у­часі­і­про­сторі,­по­ро­д­же­не­все­за­галь­ним­людсь­ким­ ро­зу­мом»,­ то­ми­ви­хо­ди­мо­ з­ то­го,­що­пра­во,­ як­ і­ відо­б­ра­жу­ва­не­ним­суспільне­ бут­тя,­не­мо­же­бу­ти­аб­со­лют­но­вічним,­оскільки­во­но­змінюється­у­різних­істо- рич­них­ епо­хах.­ Рівним­ чи­ном­ і­ «все­за­галь­ний»­ людсь­кий­ ро­зум­ як­ де­що­аб со- лют не­(кур­сив­наш.­–­А. Х.)­в­дійсності­не­існує…­То­му­він­не­мо­же­бу­ти­пер­шо- при­чи­ною­ пра­ва.­ Ос­но­вою­ пра­ва­ є­ мінли­ве­ жит­тя,­ умо­ви­ соціаль­но­го­ бут­тя­ лю­дей,­ суспільні­ відно­си­ни,­ що­ скла­да­ють­ся­ істо­рич­но-ево­люційно,­ в­ про­цесі­ яких­ ут­во­рюється,­фор­мується­ й­ роз­ви­вається­ єдність­ за­галь­но­людсь­ко­го­ ро­зу- му…»14.­Тоб­то­ве­с­ти­мо­ву­про­певні­«універ­сальні­міри­ла­пра­ва»­ (такі,­на­при- клад,­як­ос­но­во­по­ложні­пра­ва­та­сво­бо­ди­лю­ди­ни),­і­при­цьо­му­не­ли­ше­на­су­то­ до­к­т­ри­наль­но­му­рівні,­але­й­як­га­ран­то­ва­них­за­ко­ном­і­за­без­пе­чу­ва­них­відповідни- ми­ ме­ханізма­ми­ здійснен­ня,­ мож­на­ ли­ше­ мірою­ то­го,­ як­ суспільство­ кон- солідується­у­все­за­галь­ну­си­с­те­му,­що­відповіда­ти­ме­змісту­по­нят­тя­«люд­ст­во».­ Ад­же­ такі­ «міри­ла»­ не­ мо­жуть­ бу­ти­ за­леж­ни­ми­ від­ національ­них­ кор­донів­ та­ юри­с­дикційних­сфер­ок­ре­мих­дер­жав. От­же,­оскільки­кож­на­з­про­аналізо­ва­них­по­ляр­них­по­зицій­що­до­виз­на­чен­ня­ смис­ло­вих­ ос­нов­ пра­ва­ та­ по­бу­до­ви­ ме­то­до­логії­ йо­го­ об­грун­ту­ван­ня­ во­че­видь­ 53Юридичні і політичні науки ви­яв­ляє­як­свої­кон­ст­рук­тивні­мо­мен­ти,­так­і­логічні­су­пе­реч­ності,­що­не­одмінно­ ви­ни­ка­ють­при­ аб­со­лю­ти­зації­ будь-якої­ з­ них,­ до­реч­но,­ма­буть,­шу­ка­ти­ вихід­ з­ цієї­ ди­ле­ми­ в­ пло­щині­ роз­роб­ки­ інте­г­ра­тив­них­ ме­то­до­логічних­ підходів­ до­ вирішен­ня­за­зна­че­них­пи­тань.­Річ­у­тім,­що,­з­од­но­го­бо­ку,­су­час­не­суспільство­ все­більшою­мірою­тяжіє­до­«відкри­тих»­форм­своєї­ си­с­тем­ності,­підви­щу­ю­чи­ тим­са­мим­свій­са­мо­ор­ганізаційний­(а­от­же,­–­ево люційний)­по­тенціал.­У­да­но­му­ ас­пекті­смис­ло­вою­ос­но­вою­пра­ва­є­не­стільки­йо­го­зорієнто­ваність­на­жор­ст­ке­ нор­ма­тив­не­ закріплен­ня­ пев­них­ адміністра­тив­но-ор­ганізаційних­ ди­рек­тив,­ скільки­на­за­без­пе­чен­ня­відповідних­умов­для­дис­кур­сив­но­го­по­шу­ку­та­прий­нят- тя­легітим­них­рішень­що­до­уз­го­д­жен­ня­суб’єктив­них­інте­ресів.­Як­пи­ше­з­цьо­го­ при­во­ду­Ю.­Га­бер­мас,­«закріпи­ти­все­ор­ганізаційно­–­не­мож­ли­во…­Обґрун­то­ва­не­ сподіван­ня­на­роз­важ­ливі­ре­зуль­та­ти­ грун­тується­рад­ше­на­уз­го­д­же­ності­ інсти- туційно­ ук­ла­де­но­го­ фор­му­ван­ня­ волі­ зі­ спон­тан­ни­ми,­ не­ маніпу­ль­о­ва­ни­ми­ ко­муніка­тив­ни­ми­по­то­ка­ми,­за­про­г­ра­мо­ва­ни­ми­не­на­фор­му­ван­ня­вис­новків,­а­на­ ви­яв­лен­ня­ та­ усу­нен­ня­ про­блем­ і­ в­ цьо­му­ сенсі­ –­ на­ не за ор ганізо ва ну­ відкритість»15.­ Тоб­то­ ко­ли­ йдеть­ся­ про­ пра­вові­ за­со­би­ вирішен­ня­ мінли­вих­ чи­ не­стан­дарт­них­си­ту­ацій,­то­ці­за­со­би­доцільно­роз­гля­да­ти­не­як­ви­раз­ни­ки­«упе- ре­д­же­ної­влад­ної­волі»,­а­як­нор­ма­тивні­кри­терії­про це су її­дис­кур­сив­но­го фор му- ван ня.­При­цьо­му,­бу­ду­чи­носіями­ціннісних­мірил­людсь кої гідності та­га­рантіями­ її­ не­по­руш­ності­ у­ході­ та­ко­го­дис­кур­су,­ дані­ «ме­та­нор­ми»­ма­ють­кон­сти­ту­ю­ва- тись­як­аб со лютні­(вже­навіть­че­рез­їх­за­галь­но­людсь­кий­ха­рак­тер).­Їхня­«аб­со- лютність»­ не­ підри­вається­ навіть­ істо­рич­ним­ ди­намізмом­ са­мих­ уяв­лень­ про­ людсь­ку­гідність,­оскільки­з­роз­вит­ком­мож­ли­во­с­тей­лю­ди­ни­діапа­зон­пра­во­вих­ вимірів­ її­ гідності­ ли­ше­ роз­ши­рюється,­ по­гли­на­ю­чи­ (а­ не­ за­пе­ре­чу­ю­чи!)­ по­пе- редні.­Скажімо,­уся­ке­на­ступ­не­по­коління­ос­но­во­по­лож­них­прав­і­сво­бод­лю­ди­ни­ аж­ ніяк­ не­ ска­со­вує­ та­ не­ «згор­тає»­жод­не­ з­ по­пе­редніх­ їх­ по­колінь.­Про­те­ ця­ «аб­со­лютність»­ не­ по­вин­на­ тлу­ма­чи­ти­ся­ у­ сенсі­ он­то­логічної­ чи­ ме­тафізич­ної­ «пе­ред­за­да­ності»­ (як­ це­ спо­с­теріга­ло­ся­ у­ кла­сич­но­му­ пра­во­знавстві),­ оскільки­ «людсь­ка­ сутність»­ та­ рам­ки­ відповідної­ їй­ пра­во­вої­ сво­бо­ди­ є­ ре­зуль­та­та­ми­ діяль­ності­са­мої­лю­ди­ни,­її­са­мо­виз­на­чен­ня­та­са­мо­ст­вер­д­жен­ня­в­при­род­но­му­та­ суспільно­му­ бутті.­ То­му­ пра­во­вий­ про­грес­ яв­ляє­ со­бою­ не­ рух­ до­ «апріор­но­го­ іде­а­лу­ лю­дя­ності»,­ а­ пе­ре­бу­ває­ в­ постійно­му­ праг­ненні­ до­ роз­ши­рен­ня­ меж­ людсь­кої­сво­бо­ди­та­відповідаль ної­її­ре­алізації.­ З­іншо­го­бо­ку,­в­тих­ви­пад­ках,­ко­ли­йдеть­ся­не­про­мінливі­та­не­стан­дартні,­а­ про­до­стат­ньо­ус­та­лені­міжсуб’єктні­відно­си­ни,­за­со­би­їх­пра­во­во­го­ре­гу­лю­ван­ня­ мо­жуть­адек­ват­но­обґрун­то­ву­ва­ти­ся­з­точ­ки­зо­ру­кла­сич­них­ор­ганізаційних­мо­де- лей,­ орієнту­ю­чись­ на­ умо­ви­ ефек­тив­ності­ та­ доцільності­ цих­ за­собів,­ а­ та­кож­ за­без­пе­чу­ва­ності­ ни­ми­ спра­вед­ли­во­го­ (за­сно­ва­но­го­ на­ прин­ципі­ «рівно- суб’єктності»)­ба­лан­су­інте­ресів­сторін. От­же,­так­са­мо,­як­і­ор­ганізація­суспільства,­що­ре­гу­люється­пра­во­вою­нор­ма- тивністю,­яв­ляє­со­бою­ор­ганічне­поєднан­ня­віднос­ної­си­с­тем­ної­ за­мк­не­ності­ із­ струк­тур­но-ди­намічною­ відкритістю,­ циклічної­ по­вто­рю­ва­ності­ про­цесів­ –­ з­ по­сту­пальністю­ево­люційних­змін,­си­с­те­ма­пра­ва­та­кож­син­те­зує­в­собі­як­аб­со- лютні,­універ­сальні­й­стабільні,­так­і­відносні,­пар­ти­ку­лярні­й­мобільні­ас­пек­ти.­ То­му­і­ме­то­до­логія­об­грун­ту­ван­ня­пра­ва­має­бу­ти­ре­пре­зен­то­ва­на­інте­г­раль­ни­ми­ мо­де­ля­ми,­ в­ кон­тексті­ яких­ до­стат­ньо­ чітко­ виз­на­ча­ли­ся­ б­ умо­ви­ ре­ле­вант­но­го­ «вклю­чен­ня»­ кож­но­го­ з­ на­яв­них­ у­ їхньо­му­ «ар­се­налі»­ ме­тодів,­ згідно­ з­ ти­по- логією­ре­гу­ль­о­ва­них­си­ту­ацій. 54 Держава і право • Випуск 57 1. Ве бер М.­Из­бран­ные­про­из­ве­де­ния–­М.:­Про­гресс,­1990.­–­808­с.­2. Там­са­мо.­–­ С.­85.­3. Там­са­мо.­ –­С.­ 636.­4. Хай ек Ф.А. фон.­Па­губ­ная­ са­мо­на­де­ян­ность.­Ошиб­ки­ со­ци­а­лиз­ма.­–­М.:­Но­во­сти,­Catallaxy,­1992.­–­378­с.­5. Ме реж ко А.А.­Вве­де­ние­в­фи­ло- со­фию­меж­ду­на­род­но­го­ пра­ва.­ Гно­се­о­ло­гия­меж­ду­на­род­но­го­ пра­ва.­ –­К.:­Юс­ти­ни­ан,­ 2002.­–­С.103.­6. Хай ек Ф.А. фон.­Па­губ­ная­са­мо­на­де­ян­ность.­Ошиб­ки­со­ци­а­лиз­ма.­–­М.:­ Но­во­сти,­Catallaxy,­1992.­–­378­с.­7. Там­са­мо.­–­С.­138.­8. Спир А.­Об­ис­тин­ном­и­лож- ном­ по­ни­ма­нии­ пра­ва:­ рас­суж­де­ние­ о­ прин­ци­пах­ [Электронный­ ресурс].­ –­ Режим­ доступа:­http://teoriaprava.hse.ru/files/library/spir.pdf.­–­45­c.­9. Там­са­мо.­–­С.3.­10. Там­ само.­–­С.10-11.­11. Там­са­мо.­–­С.18.­12. Там са­мо.­–­С.­19.­13. Рікер П.­Пра­во­і­спра- вед­ливість.­–­К.:­Дух­і­літе­ра,­2002.­–­С.76.­14.­Ке ри мов Д.А.­Ме­то­до­ло­гия­пра­ва:­Пред- мет,­функ­ции,­про­бле­мы­фи­ло­со­фии­пра­ва.­–­5-е­изд.­–­М.:­Изд-во­СГУ,­2009.­–­С.­348.­ 15. Га бер мас Ю.­Струк­турні­пе­ре­тво­рен­ня­у­сфері­відкри­тості.­–­Л.:­Літо­пис,­2000.­–­ С.37. 55Юридичні і політичні науки
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64582
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1563-3349
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:44:15Z
publishDate 2012
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format dspace
spelling Хірсін, А.В.
2014-06-16T16:47:12Z
2014-06-16T16:47:12Z
2012
Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права / А.В. Хірсін // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 48-55. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.
1563-3349
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64582
Досліджуються витоки методологічних суперечностей між фундаменталістським і еволюціоністським підходами до обгрунтування права та пропонується інтегративна модель їх вирішення.
Исследуются истоки методологических противоречий между фундаменталистским и эволюционистским подходами к обоснованию права, а также предлагается интегративная модель их разрешения.
The article deals with the research of sources of methodological contradictions between fundamentalist and evolutionist approaches to justification of law, and proposes an integral model of their dissolution.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Держава і право
Теорія держави і права
Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
Article
published earlier
spellingShingle Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
Хірсін, А.В.
Теорія держави і права
title Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
title_full Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
title_fullStr Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
title_full_unstemmed Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
title_short Основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
title_sort основна методологічна дилема у визначенні смислових основ права
topic Теорія держави і права
topic_facet Теорія держави і права
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64582
work_keys_str_mv AT hírsínav osnovnametodologíčnadilemauviznačennísmislovihosnovprava

Similar Items