Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства
Аналізуються питання правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів як елементу правового механізму держави щодо забезпечення прав людини. Анализируются вопросы правового регулирования и организации деятельности административных судов как элемента правового механизма государс...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Держава і право |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64647 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства / В.С. Дорош // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 250-256. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859647606269935616 |
|---|---|
| author | Дорош, В.С. |
| author_facet | Дорош, В.С. |
| citation_txt | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства / В.С. Дорош // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 250-256. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Аналізуються питання правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів як елементу правового механізму держави щодо забезпечення прав людини.
Анализируются вопросы правового регулирования и организации деятельности административных судов как элемента правового механизма государства по обеспечению прав человека.
The paper reviews the issues of legal regulation and organization of the administrative courts as part of the legal mechanism of the state to ensure human rights.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:30:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. С. ДО РОШ
СУЧАСНИЙСТАНАДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГОРЕГУЛЮВАННЯ
ОРГАНІЗАЦІЇАДМІНІСТРАТИВНОГОСУДОЧИНСТВА
Аналізу ють ся пи тан ня пра во во го ре гу лю ван ня та ор ганізації діяль ності адміністра-
тив них судів як еле мен ту пра во во го ме ханізму дер жа ви що до за без пе чен ня прав лю ди-
ни.
Ключові слова: адміністра тив не су до чин ст во, адміністра тивні су ди, пра во ве
ре гу лю ван ня діяль ності адміністра тив них судів.
Ана ли зи ру ют ся во про сы пра во во го ре гу ли ро ва ния и ор га ни за ции де я тель но с ти
ад ми ни с т ра тив ных су дов как эле мен та пра во вого ме ха низ ма го су дар ст ва по обес пе че-
нию прав че ло ве ка.
Ключевыеслова: ад ми ни с т ра тив ное су до про из вод ст во, ад ми ни с т ра тив ные су ды,
пра во вое ре гу ли ро ва ние де я тель но с ти ад ми ни с т ра тив ных су дов.
The paper reviews the issues of legal regulation and organization of the administrative
courts as part of the legal mechanism of the state to ensure human rights.
Keywords: administrative law, administrative courts, the legal regulation of administra-
tive courts.
Адміністративнаюстиція як конституційна гарантія права на оскарження у
суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб – це поняття узагальнюючого
характеру, конкретизувавши яке можна зробити висновок, що її базовою
організаційною ланкою є спеціально створений орган із вирішення справ
публічно-правового характеру. При цьому правильно організована система
адміністративнихсудівєнайістотнішоюгарантієюсправедливоготаефективного
судочинства.
Зазначене свідчить про актуальність та своєчасність дослідження питань,
присвячених аналізу сучасного стану адміністративно-правового регулювання
організації адміністративного судочинства з метою виявлення прогалин у цій
сферітарозробкирекомендаційзїхподолання.
Яксвідчитьаналізнауковоїлітератури,напочатку90-хроківХХст.вітчиз-
няні вчені-адміністративісти на основі вивчення й узагальнення міжнародного
досвідутасучасноїсоціально-політичноїйекономічноїситуаціїзапропонувалий
обґрунтували значну кількістьможливих варіантів організації адміністративної
юстиціївУкраїні.Нажаль,законодавецьзазначенітеоретичнінадбаннябравдо
увагинезавжди,узв’язкузчимможнапомітитидеякунепослідовністьісупереч-
ливістьприрозробцінормативно-правовихактівусферіорганізаціїадміністра-
тивного судочинства. Яскравим прикладом цього можуть слугувати результати
роботиз’їздівсуддів,наякихвідбуваласябезпосередняпідготовкапроектівсудо-
во-правової реформи та інших нормативно-правових актів щодо діяльності
адміністративнихсудів.Так,наприклад,спочаткуз’їздсуддівнадавВерховному
Суду України (далі – ВСУ), точніше його Пленуму, повноваження касаційної
інстанціїщодорішеньусіхадміністративнихсудів.Однакужев1994р.ІІз’їзд
приймаєрішенняпро«необхідністьпоширенняпринципубазовоїспеціалізаціїна
системусудівзагальноїюрисдикціїтаствореннякількохвищихсудовихорганів»1.
250 Держава і право • Випуск 57
Узв’язку зцимВСУмігвважатисяорганомадміністративноїюстиціїлишеяк
надкасаційна інстанція. Цей же з’їзд суддів переглянув затверджену раніше
організаційнуструктуруадміністративноїюстиції,доякої,окрімВСУ,буловклю-
ченотакожВищийадміністративнийсуд(далі–ВАСУ),регіональнітаокружні
адміністративнісуди2.
По-різномупідходилидоорганізаціїсистемиадміністративнихсудіврозроб-
никипроектівАдміністративногопроцесуальногокодексу (далі–АПК).Так, у
проекті,підготовленомунауковоюгрупоюначолізВ.В.Стефанюком3,пропону-
валася триланкова система: 1) місцеві суди, створені на рівні районів і міст;
2)апеляційнісудинарівніобластей;3)ВАСУ;4)ВСУ.Впроекті,підготовленому
співробітникамиЦентруполітико-правовихреформ,закріплюваласячотирилан-
ковасистема:1)місцевісудизагальноїюрисдикції,щодіютьякадміністративні;
2)місцеві (окружні)адміністративнісуди;3)апеляційнісуди,утворенінарівні
кількохобластей;4)ВАСУ4.
Відсутність єдиної стратегії організації адміністративного судочинства про-
стежуєтьсятакожівнормотворчійроботі.Так,першуспробувирішитипитання
організаційної побудови адміністративних судів зроблено ще у 1992 р. у Кон-
цепції судово-правової реформи5, в якій вперше запропоновано виділити такі
суди в окрему систему. З цією метою планувалось: 1) ввести на рівні району
адміністративних суддів, що організаційно входили б до складу районних
(міських) чиміжрайонних судів; 2) створити в обласних судах судові колегії в
адміністративних справах,щодіялиб як судипершої та апеляційної інстанції;
3)створитиуВСУколегіювадміністративнихсправах,щодіялабяксудапе-
ляційноїтакасаційної інстанції. Ілишезчасомтакісудималибутивиділенів
окремусистему.
Зовсім інший підхід викладено в Концепції адміністративної реформи в
Україні6,щонезводитьадміністративнуюстиціюлишедодіяльностіадміністра-
тивних судів, а передбачаєпокращеннямеханізмівпозасудового захиступрав і
свободгромадянусферіпублічногоуправління.Наприклад,пропонуєтьсяство-
ритиупорядкудержавно-правовогоекспериментувсистеміорганіввиконавчої
влади (у сфері охорони здоров’я, соціального захисту, управління державним
майном,охоронинавколишньогосередовища,податковоїтамитноїслужбитощо)
спеціальніпідрозділизрозглядутавирішенняскаргупорядку,наближеномудо
судовогопровадження(тобтотакзваноїадміністративної«квазіюстиції»).Щодо
адміністративного судочинства, то зазначена Концепція також передбачала їх
поетапнеформування.
Нажаль,якзасвідчилапрактика,поступовостворитисистемуадміністратив-
нихсудівтак іневдалося,щонегативнопозначилосьнаякостісудочинствата
призвелодонекомпетентностіновостворенихсудівпривирішенніадміністратив-
но-правовихспорів.
Законодавче закріплення система адміністративного судочинства отримала
лишев2002р.,разомізприйняттямЗаконуУкраїни«ПросудоустрійУкраїни»7.
Зокрема, його положення були спрямовані на регулювання таких питань:
1)підставиутворенняталіквідаціїадміністративнихсудів;2)компетенціядер-
жавних органів і їх посадових осіб зі створення, реорганізації та ліквідації
адміністративних судів; 3) принципи визначення місцезнаходження та статусу
судів;4)кількістьсуддів;5)порядокпризначенняголовитазаступниківголови
судутощо.ТакожЗаконвизначаввидитаскладмісцевихіапеляційнихадміністра-
251Юридичні і політичні науки
тивнихсудів;порядокутвореннятаскладВАСУ;повноваженняСудовоїпалатив
адміністративнихсправахВСУтощо.
ТаксамояківищезгаданіКонцепції,Законпередбачавпоетапнеформування
ВАСУ,апеляційнихтамісцевихадміністративнихсудів,щомалобутизавершене
до лютого 2005 р. На жаль, як засвідчила практика, визначеного трирічного
термінудляпоступовогоствореннясистемиадміністративногосудочинствавия-
вилосязамало,врезультатічогоновоствореніадміністративнісудибулиукомп-
лектованісуддями,недостатньообізнанимизусімааспектамипублічногоуправ-
ління,щонемоглоневідбитисянаякостісудочинства.Крімтого,самаоргані-
заційнапобудова системи адміністративних судів не забезпечувала їх організа-
ційну самостійність та незалежність від органів державної влади та місцевого
самоврядування,що,відповідно,порушувало закріпленевКонституціїУкраїни
та численних міжнародних документах право громадян на належний судовий
захист.
Незважаючинавсіцінедоліки,атакожначисленніпропозиціїнауковців,вис-
ловленівюридичнійлітературі,приймаючиКодексадміністративногосудочинст-
ваУкраїни (далі –КАСУ)8 законодавецьповністювідобразивуньому систему
адміністративних судів, визначену в ЗаконіУкраїни «Про судоустрійУкраїни».
Зокрема, ст. 20 КАСУ, визначаючи інстанційну підсудність адміністративних
справ, передбачаєфункціонування таких судів: 1)місцеві адміністративні суди
(місцевізагальнісудиякадміністративнісудитаокружніадміністративнісуди);
2)апеляційніадміністративнісуди;3)ВАСУ;4)ВСУ.
Здавалося б, з прийняттям КАСУ всі спори щодо організаційної побудови
адміністративного судочинства в Україні мали б автоматично припинитися.
Однакужевберезні2006р.(тобтоменшніжчерезрікпісляприйняттяКАСУ),
визнаючинедосконалістьзакріпленоїмоделіорганізаціїадміністративногосудо-
чинства,ПрезидентУкраїнизатверджуєПланзаходівна2006р.щодовдоскона-
лення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні
відповіднодо європейськихстандартів9, ау травніцьогожрокусхвалюєКон-
цепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в
Українівідповіднодоєвропейськихстандартів10.Крімтого,взазначенихнорма-
тивних документах визначаються основні напрями реформування системи
адміністративнихсудів,щодоїхспеціалізації,територіальностітаінстанційності.
При цьому особливу зацікавленість викликає визначений підхід до перебудови
територіальноїорганізаціїадміністративнихсудів,щопередбачаєвідхідвідприн-
ципу жорсткого їх прив’язування до адміністративно-територіального поділу з
метою забезпечення наближеності місцевих і апеляційних судів до людини та
водночаснезалежностісуддіввідмісцевоївлади.
Дещонеобґрунтованимислідвизнатипропозиції,спрямованінареформуван-
няінстанційноїорганізаціїадміністративнихсудів.Зокрема,передбачалосяство-
рити таку систему судових інстанцій, при якій учасникам судочинства будуть
забезпечуватисярівніправанаоскарженнясудовихрішень(тобтокоженсудмає
виконувати функції лише однієї інстанції). Таку непослідовність законодавця
можнапояснитилишевідсутністюєдиноїнауково-обґрунтованоїконцепціїроз-
виткуадміністративногосудочинства,щонегативнопозначаєтьсяназабезпеченні
правгромадянусферіпублічно-правовихвідносин.
Деякііззакріпленихуцихнормативно-правовихактахположеннябуливрахо-
ваніпідчасрозробкиновогоЗаконуУкраїни«Просудоустрійістатуссуддів»від
252 Держава і право • Випуск 57
7липня2010р.11,щобільшдетальнорегулюєорганізаційнупобудовуадміністра-
тивногосудочинства.Зокрема,Законвизначаєсистемусудівзагальноїюрисдикції
(ст. 17), спеціалізацію судів загальноїюрисдикції (ст. 18), порядок утворення і
ліквідації судів загальної юрисдикції (ст. 19), порядок призначення суддів на
адміністративніпосади(ст.20),видиіскладмісцевихсудів(ст.21),видиісклад
апеляційнихсудів(ст.26),видиіскладвищихспеціалізованихсудів(ст.31),склад
ВСУ(ст.39)таіншіпитання.
Незважаючиначисленніпозитивнійсправдідемократичніположення,новий
Закон містить деякі концептуальні недопрацювання та прорахунки, щодо
організаційної побудови адміністративного судочинства, системи та структури
адміністративнихсудів.
По-перше,визначенавЗаконісистемасудоустроюневідповідаєзакріпленим
у Конституції організаційним засадам побудови системи судів загальноїюрис-
дикції,значноускладнюєдоступгромадяндоправосуддя,суттєвообмежуєкон-
ституційнігарантіїправагромадяннасудовийзахист.Так,заналізузмістуста-
тей 17, 18, 21, 22, 26, 27, 31, 32, 36, 38, 39, 44 Закону випливає,що вУкраїні
фактичнозапроваджуєтьсяповна(суцільна)спеціалізаціясудівусіхрівнів.Про-
те, згідно з Конституцією, в Україні мають функціонувати як загальні, так і
спеціалізованісуди,тобтоспеціалізаціясудівєлишеоднимізпринципівпобудо-
висистемисудівзагальноїюрисдикції,однакприцьомунепоширюєтьсянавсі
видисудочинства(єхарактерноюлишедляадміністративноготагосподарського
судочинства). Більше того, згідно з ч. 4 ст. 127 Основного Закону для суддів
спеціалізованих судів передбачено обов’язкову наявність фахової підготовки з
питаньюрисдикції цих судів, можливість здійснення ними правосуддя лише у
складіколегійсуддів,щонезнайшлосвоговідображенняуЗаконі.
Отже,закріпленавЗаконітотальнаспеціалізаціясудівзагальноїюрисдикції
немаєжодногоправового,економічного,науковогообґрунтування,маєштучний
характертаможепризвестидоруйнації системисудів загальноїюрисдикції як
єдиної системи судів, зниження рівня судового захисту гарантованих Консти-
туцієюправтасвободлюдиниігромадянина.
По-друге,статті38–46Закону,вякихвизначаєтьсярольімісцеВСУвсис-
темісудовоївлади,атакожнорми,якимивносятьсязмінидоКАСУ,невідповіда-
ютьустановленомувКонституціїУкраїнийого статусу якнайвищого судового
органувсистемісудівзагальноїюрисдикції.ВідповіднодоцихположеньВСУ
втрачає судові функції (функції власне судового органу), що суперечить ч. 3
ст.124тач.3ст.125ОсновногоЗакону,згіднозякими«судочинствовУкраїні
здійснюєтьсяКСУта судами загальноїюрисдикції»; «найвищимсудовиморга-
номусистемісудівзагальноїюрисдикціїєВСУ».
ВизнанняВСУнайвищимсудовиморганомпередбачаєнаділенняйогоповно-
важеннями щодо безпосереднього здійснення правосуддя: він має розглядати
справияксудкасаційноїінстанції,атакожувизначенихзакономвипадкахпере-
глядатирішеннявищихспеціалізованихсудівзметоюзабезпеченняєдностісудо-
воїпрактики,однаковогозастосуваннязаконувсімасудамизагальноїюрисдикції
на території України. Натомість повноваження ВСУ, згідно з новим Законом,
обмежуютьсялишепереглядомсправзпідставнеоднаковогозастосуваннясуда-
ми (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права в
подібнихправовідносинах,атакожпереглядомсправуразівстановленняміжна-
родною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення
253Юридичні і політичні науки
Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Отже, ВСУ
позбавляється процесуальних можливостей виконувати свою конституційну
функцію перегляду рішень нижчих судів (у тому числі абсолютної більшості
рішеньвищих судів), взагаліперестаєбути судовиморганом.Цимсамимвищі
спеціалізованісудибезпідставно,необґрунтованоташтучнобулипіднесенінад
ВСУ,щоневідповідаєКонституціїтаКонвенціїпрозахистправлюдиниіосно-
воположнихсвобод.
По-третє,новийЗаконпередбачаєнаділенняорганівіпосадовихосіб,якіне
належать до судової влади, значним обсягом повноваженьщодо організації та
діяльності судів, визначення судоустрою та статусу суддів поза встановленою
Конституцією України їх компетенцією. Зокрема, це стосується повноважень
ПрезидентаУкраїни,ВищоїрадиюстиціїУкраїни,Судовоїадміністраціїтаінших
органів.Якнаслідок,виникаютьпередумовидлянеправомірноговпливунасуд,
втручанняудіяльністьсудовихорганівтасуддів,порушенняпринципівнезалеж-
ностісуддівісамостійностісудів12.
Звичайно,наведенимперелікомнеобмежуютьсявсінедолікиновогоЗакону
«Просудоустрійістатуссуддів»,однакнавітьїханаліздаєпідставидлявисновку
пронеобґрунтованупоспішністьупроведеннісудовоїреформи.
Структура адміністративних судів, порядок їх створення, реорганізації та
ліквідації та ще цілий ряд організаційних питань визначається низкою указів,
наказів,розпорядженьіпостанов,прийнятихнареалізаціюположень,закріпле-
нихувищепроаналізованихнормативнихактах.Це,наприклад:1)указиПрези-
дентаУкраїни«ПроАпеляційнийсудУкраїни,КасаційнийсудУкраїнитаВищий
адміністративнийсудУкраїни»13,«ПрокількістьсуддівАпеляційногосудуУкраї-
ни, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України»14,
«Проутвореннямісцевихтаапеляційнихадміністративнихсудів,затвердженняїх
мережітакількісногоскладусуддів»15;2)розпорядженняКМУ«Програничну
чисельність працівників апаратуАпеляційного судуУкраїни, Касаційного суду
УкраїнитаВищогоадміністративногосудуУкраїни»16,«Прозатвердженнягра-
ничноїчисельностіпрацівниківапаратумісцевихадміністративнихсудівтаапе-
ляційнихадміністративнихсудів»17таін.
Аналіззазначенихнормативно-правовихактівдозволяєзробитивисновок,що
закріпленанимисистемаадміністративнихсудівнелишеневідповідаєпрактич-
нимпотребам(нераціональнийрозподілштатнихсуддівськихпосадміжсудами,
щоєпричиноюперевантаженняоднихсудівінедовантаженостіінших;недостат-
някількістьсуддівмісцевихіапеляційнихадміністративнихсудів,щопризводить
дотяганинитанесвоєчасногоприйняттярішень,тощо),алейнеповноюмірою
враховуєпозитивнийзарубіжнийдосвідорганізаціїправосуддя(непередбачено
створення спеціального органу, до повноважень якого можна було б віднести
вирішення спорів про підсудність справ адміністративним, господарським і
загальнимсудам;незакріпленочіткоївнутрішньоїспеціалізації,щопризводить
дозниженнярівнякваліфікованостіпривинесеннірішеньтощо).
Прицьомусередосновнихнедоліківадміністративно-правовогорегулювання
організаціїадміністративногосудочинстванасьогоднінайбільшчітковиявляють-
ся такі: 1) нормативно-правова неврегульованість окремих питань системи та
організаційноїпобудовиадміністративнихсудіврізнихрівнів;2)невідповідність
Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативних актів
основнимпринципамадміністративногосудочинства,щозакріпленівКАСУта
254 Держава і право • Випуск 57
міжнародних нормативно-правових актах; 3) неврахування в чинному законо-
давствіспецифікидіяльностіадміністративнихсудівякособливоїформизахисту
правгромадянусферіпублічнихправовідносин;4)звуженняпотенційнихмож-
ливостей адміністративного судочинства в підзаконних нормативно-правових
актах;5)відсутністьнормативно-правовихактів,щовизначаютьмеханізмпрак-
тичного втілення в життя окремих положень Закону та КАСУ; 5) закріплення
такоїштатноїчисельностісуддівадміністративнихсудів,яканедозволяєїмвчас-
нотаоб’єктивновирішитипостійнозростаючукількістьадміністративнихсправ;
7)нераціональнийрозподілштатнихсуддівськихпосад,щоєпричиноюпереван-
таженняоднихсудівінедовантаженостіінших,тощо.
Лише після усунення цих та цілої низки другорядних недоліків на основі
науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, а також з урахуванням
зарубіжного досвіду та вимог міжнародних актів організаційну побудову
адміністративногосудочинстваможнабудевважатитакою,щоздатнавчаснота
ефективно регулювати суспільні відносини, які виникають у сфері публічного
управління.
1. Палій В. М. До питання про створення адміністративних судів // Українське
адміністративнеправо:актуальніпроблемиреформування:Друганаціональнанауко-
во-теоретична конференція, 25–27 травня 2000 р., м. Суми : Тези доп. – Суми,
2000.– С. 198–199. 2. Ма теріали до ІІ з’їзду суддів України 20–21 жовтня 1994 р.
м.Київ.–К.,1994.3. Про ектАдміністративногопроцесуальногокодексуУкраїни,роз-
робленийробочоюгрупоюВерховногосудуУкраїниівнесений16.10.2002р.нарозгляд
парламентународнимидепутатамиУкраїниВ.Мойсенком,В.Онопенком,О.Бандур-
кою, М. Круцьом (реєстраційний номер 1331-1) // Адміністративне судочинство в
Україні. – Книга перша: Адміністративний процесуальний кодекс України (про-
ект).–Харків:Консум,2002.–176с.4.Адміністра тив несудочинствовУкраїні/[Упо-
ряд. :В.С.Стефанюк,В.В.Сунцов].–Х. :Консум,2002–.– (Серія«Реформасудів
України»). – Кн. 1: Адміністративний процесуальний кодекс України (проект).–
2002.–176с.5. ПроКонцепціюсудово-правовоїреформи:ПостановаВерховноїРади
України від 28 квітня 1992 року № 2296-ХІІ // Відомості Верховної Ради Украї-
ни.–1992.–№30.–Ст.426.6.Про за хо дищодовпровадженняКонцепціїадміністра-
тивноїреформивУкраїні:УказПрезидентаУкраїнивід22липня1998року№810/98//
ОфіційнийвісникУкраїни.–1999.–№21.–Ст.943.7. Просу до устрійУкраїни:Закон
України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ // Відомості Верховної Ради Украї-
ни.–2002р.–№27-28.–Ст.180.8. Ко дексадміністративногосудочинстваУкраїнивід
6липня2005року№2747-IV//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–2005.–№35–36,
№37. –Ст. 446.9. План заходів на 2006 р.щодо вдосконалення судового устрою та
забезпечення справедливого судочинства вУкраїні відповідно до європейських стан-
дартів : Указ Президента України від 20 березня 2006 р. № 242/2006 // Урядовий
кур’єр.–2006.–№91(18.05.2006).10. Кон цепція вдосконаленнясудівництвадляутвер-
дження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : Указ
Президента України № 361/2006 від 10.05.2006 р. // Офіційний Вісник Украї-
ни.–2006.–№19 (24.05.2006).–Ст.1376.11. Про су до устрій і статуссуддів:Закон
Українивід07.07.2010р.//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–2010.–№№41-42,43,
44-45.–Ст.529.12. Що доЗа ко нуУкраїни«ПросудоустрійУкраїни і статуссуддів»:
ЛистВСУвід12.07.2010р.//[Електроннийресурс]–Режимдоступу:http://zakon.rada.
gov.ua.13. ПроАпе ляційнийсудУкраїни,КасаційнийсудУкраїнитаВищийадміністра-
тивнийсудУкраїни :УказПрезидентаУкраїнивід1жовтня2002року№889/2002 //
ОфіційнийвісникУкраїни.–2002.–№40.–Ст.1856.14. Прокількість суддівАпе-
ляційногосудуУкраїни,КасаційногосудуУкраїнитаВищогоадміністративногосуду
255Юридичні і політичні науки
України:УказПрезидентаУкраїнивід7листопада2002року№995/2002//Офіційний
вісникУкраїни.–2002.–№45.–Ст.2067.15. Проут во рен нямісцевихтаапеляційних
адміністративнихсудів,затвердженняїхмережітакількісногоскладусуддів:УказПре-
зидента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 // Урядовий кур’єр.–
2004.– № 224 (24.11.2004). 16. Про гра нич ну чисельність працівників апарату Апе-
ляційногосудуУкраїни,КасаційногосудуУкраїнитаВищогоадміністративногосуду
України : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року
№572-р.//ОфіційнийвісникУкраїни.–2002.–№42.–Ст.1953.17. Про за твер д жен-
няграничноїчисельностіпрацівниківапаратумісцевихадміністративнихсудівтаапе-
ляційних адміністративних судів : РозпорядженняКабінетуМіністрівУкраїни від 26
вересня2007року№795-р.//ОфіційнийвісникУкраїни.–2007.–№73.–Ст.2735.–
С.76.
256 Держава і право • Випуск 57
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64647 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:30:00Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дорош, В.С. 2014-06-17T07:02:04Z 2014-06-17T07:02:04Z 2012 Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства / В.С. Дорош // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 250-256. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64647 Аналізуються питання правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів як елементу правового механізму держави щодо забезпечення прав людини. Анализируются вопросы правового регулирования и организации деятельности административных судов как элемента правового механизма государства по обеспечению прав человека. The paper reviews the issues of legal regulation and organization of the administrative courts as part of the legal mechanism of the state to ensure human rights. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Адміністративне право Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства Дорош, В.С. Адміністративне право |
| title | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства |
| title_full | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства |
| title_fullStr | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства |
| title_full_unstemmed | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства |
| title_short | Сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства |
| title_sort | сучасний стан адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства |
| topic | Адміністративне право |
| topic_facet | Адміністративне право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64647 |
| work_keys_str_mv | AT dorošvs sučasniistanadmínístrativnopravovogoregulûvannâorganízacííadmínístrativnogosudočinstva |