Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони
Saved in:
| Published in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64667 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони / Б. Галайко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 45-60. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859615113602924544 |
|---|---|
| author | Галайко, Б. |
| author_facet | Галайко, Б. |
| citation_txt | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони / Б. Галайко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 45-60. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| first_indexed | 2025-11-28T18:18:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
44
ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
45
№ 9
«ГРОМ» — ТВЕРДОХЛЕБ Николай Дмитриевич, 1911 года
рождения, уроженец с. Петрилов, Тлумачского района, руководи-
тель Карпатского Краевого «провода» ОУН.
«КУРЯВА» — ИВАНИШИН Петр Михайлович, 1923 года рож-
дения, руководитель Станиславского окружного «провода» ОУН.
Захвачен живым 19 августа 1951 года.
ОПЕРУПОЛН[ОМОЧЕННЫЙ] ОТДЕЛА 2-Н УМГБ
С[ТАНИСЛАВСКОЙ] О[БЛАСТИ]
ЛЕЙТЕНАНТ (БЕЗДЕТКО)
«29» февраля 1952 г.
гор. Станислав.
ГДА СБУ. — Ф. 2. — Оп. 110 (1951). — Спр. 8. — Арк. 152—164.
Копія. Машинопис.
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
БОГДАН ГАЛАЙКО
СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ
ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
КРІЗЬ ПРИЗМУ ДІЯЛЬНОСТІ
ПОЛЬСЬКОЇ ПРИКОРДОННОЇ ОХОРОНИ
Українські землі після поразки національно-визвольних зма-
гань 1917—1921 рр. опинились у складі держав-сусідів. Зокрема, до
Польщі ввійшли Галичина та Волинь, до Чехословаччини — Закар-
паття, до Румунії — Північна Буковина. Однак українці, хоч і були
поділені кордонами, все ж підтримували між собою зв’язки.
У 1930-х рр. у Європі відбулися значні політичні зміни (встанов-
лення диктаторських режимів, мілітаризація суспільства, тери-
торіальні претензії, зростання загрози нової світової війни тощо).
Анексія Австрії 12 березня 1938 р. різко змінила співвідношення
сил у Європі на користь Німеччини і значно ускладнила міжнародне
становище Чехословаччини, а Мюнхенська конференція 29—30 ве-
ресня 1938 р. засвідчила початок її розпаду.
Поряд з тим, наприкінці 1930-х рр. зросла напруженість у сто-
сунках Польщі й Чехословаччини. Важливим моментом цієї напру-
ги було відмінне ставлення обох держав до українського питання.
Чеська влада була лояльною щодо українців, тоді як польська дер-
жава проводили політику сильної руки та асиміляції (обмеження
вжитку української мови в урядових установах, нищення україн-
ського шкільництва через реалізацію шкільної реформи, дискримі-
нація українців при прийомі на роботу, антиукраїнська осадницька
політика, пацифікація, плюндрування українських святинь, забо-
рона передплачувати певні закордонні українські видання, цензу-
ра на українські видання в Польщі1 тощо).
1 Айненкєль А. Політика Польщі стосовно українців у міжвоєнний період // Незалежний
культурологічний часопис «Ї». – Львів, 2003. – № 28. – С. 57–75; Kuczerepa M. Polityka
narodowościowa Drugiej Rzeczypospolitej wobec Ukraińcόw w latach 1919-1939 // Polska –
Ukraina: trudne pytania. T. 1–2. – Warszawa, 1998. S. 29–47; Центральний державний
46
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
47
№ 9БОГДАН ГАЛАЙКО СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
В умовах зміни міжнародного становища Польща будувала по-
літику з вигідним для себе розрахунком: зберегти добрі стосунки
з традиційними союзниками (Франція та Великобританія), здобу-
ти підтримку нових (Угорщина, Румунія, Югославія), не дратувати
сильніших сусідів (Німеччина та СРСР) і диктувати умови слабшим
(Литва, Чехословаччина)2.
У цей час встановлюються дружні взаємини між Польщею і
Угорщиною, солідаризуються вони, зокрема, й у ворожому став-
ленні до української державності. Поряд з Італією Польща актив-
но підтримувала територіальні домагання Угорщини щодо чехо-
словацьких земель. Міністр закордонних справ Польщі Юзеф Бек
розглядав окупацію угорськими військами Закарпатської України
і встановлення в Карпатах спільного угорсько-польського кордону
як перший крок до створення блоку середніх та малих держав під
егідою Польщі. Це об’єднання повинно було охопити Польщу, Ру-
мунію, Угорщину, Югославію, можливо Італію, — на противагу Ні-
меччині й СРСР3. Варшава боялася впливу на українське населення
в Польщі незалежницьких настроїв українців у Чехословаччині4.
Польське Міністерство закордонних справ тримало курс на викорі-
нення будь-яких домагань українців щодо здобуття своєї держави5.
Після Мюнхенської угоди, коли частина чехословацької тери-
торії була передана Німеччині (Судети), українці зажадали автоно-
мії для Закарпаття. 11 жовтня 1938 р. чехословацький прем’єр-мі-
ністр генерал Сирови затвердив перший уряд Карпатоукраїнської
держави, що утворювала федерацію з Чехією і Словаччиною. Його
очолив представник мадярофільської течії Андрій Бродій, який
незабаром був заарештований як угорський агент. На його місце
28 жовтня 1938 р. прийшов представник українофільського табору
Августин Волошин.
Угорські територіальні претензії до Чехословаччини частко-
во були задоволені на Віденському арбітражі 2 листопада 1938 р.,
рішенням якого Угорщині було передано частину Словаччини та
Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево і Берегово. В результа-
ті столицею автономного Закарпаття, Карпатської України, стало
місто Хуст. Уряд Волошина зайнявся державотворчою діяльністю.
Відтепер українці у всьому світі покладали великі надії на це укра-
їнське автономне утворення6.
Події у Чехословаччині потребують особливої дослідницької
уваги, адже саме тут, незважаючи на специфіку регіону, українцям
вдалося досягнути неабияких успіхів у розбудові власної держав-
ності. Цікавим аспектом є ставлення українців у Польщі до ситуації
в сусідній державі, їхня реакція на процеси, які там відбувалися,
а також розвиток подій у прикордонній зоні та заходи польської
влади щодо діяльності Організації Українських Націоналістів на
теренах Польщі. Ці питання до певної міри висвітлені в українській
історіографії7, однак практично не досліджені за матеріалами поль-
ської Прикордонної охорони. Тож, аналіз саме в такому ракурсі ми
й пропонуємо читачеві.
Як відомо, для захисту молодої Карпатської України було ство-
рено військову формацію — Організацію народної оборони Карпат-
ська Січ8. Під впливом агітації ОУН, «Просвіти», інших українських
історичний архів (далі – ЦДІА) України у м. Львові. – Ф. 204 (Малопольський окруж-
ний інспекторат Прикордонної охорони, м. Львів). – Оп. 1. – Спр. 230. – Арк. 53; Там
само. – Спр. 1101. – Арк. 8.
2 Гетьманчук М. «Українське питання» в радянсько-польських відносинах 1920–1939 рр.–
Львів, 1998. – С. 276.
3 Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня Другої
світової війни (1938-1939) // Вісник Львівського університету. Серія історична. –
Львів, 2000. – Вип. 35-36. – С. 300; Сардачук П., Швагуляк М. Насувалась воєнна
гроза. – Ужгород, 1984. – С .100.
4 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж–Нью-Йорк–Львів,
1993. – С. 60.
5 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja «Łom». Polskie działania dywersyjne na Rusi
Zakarpackiej w świetle dokumentόw Oddziału II Sztabu Głόwnego WP. – Warszawa, 1998. –
S. 168.
6 Дробот І. Карпатська Україна і європейський світ: спроба відродження державності. –
Київ, 1999. – С. 36.
7 Див, напр.: Богів О., Вегеш М., Задорожний В. Галичина і Карпатська Україна у
1938–1939 рр. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держав-
ність. 10. Збірник на пошану професора Юрія Сливки. – Львів, 2000. С. 428–445;
Вегеш М. Карпатська Україна. Документи і факти. – Ужгород, 2004. – 432 с.;
Гетьманчук М. «Українське питання» в радянсько-польських відносинах 1920–
1939 р р. 428 с.; Сардачук П., Швагуляк М. Насувалась воєнна гроза. – 208 с.;
Стерчо П. Карпато-українська держава. До історії визвольної боротьби карпат-
ських українців у 1919–1939 роках. Репринтне видання. – Львів, 1994. – 288 c.;
Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня
Другої світової війни (1938–1939). – С. 296–321.
8 Маркусь В. Карпатська Січ // Енциклопедія Українознавства. Перевидання в
Україні. – Львів, 1994. – Т. 3. – С. 974; Росоха С. Карпатська Січ (1938–1939) //
Історія українського війська (1917–1995). – Львів, 1996. – С. 468–481.
48
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
49
№ 9БОГДАН ГАЛАЙКО СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
організаці й до її творення долучалась патріотична молодь, що
мешкала в Польщі. Вона переходила кордон і вступала в ряди Січі,
активно долучалась до державотворчих процесів9. У більшості ви-
падків переходи були добре організованими та вдалими, однак трап-
лялися й невдалі спроби, саме їх ми постараємось висвітлити у цій
праці. На підставі свідчень затриманих польською Прикордонною
охороною осіб, а також її агентів спробуємо відобразити ситуацію,
яка склалася на той час у Чехословаччині та Польщі, й заходи, яких
вживали органи влади обох країн.
У 1938 р. з чехословацького боку кордон охороняла Фінансова
охорона, підпорядкована Міністерству фінансів. Відтинок кожного
прикордонного повіту був підпорядкований інспекторату Фінансо-
вої охорони, який складався з мережі розташованих уздовж кордо-
ну застав. Поряд з тим, на прикордонні розміщувалися й відділки
чеської жандармерії10.
З польського боку кордон між Польщею та Чехословаччиною
охороняли три окружні інспекторати Прикордонної охорони: Сі-
лезький (з центром у м. Катовіце), Західномалопольський (з цен-
тром у м. Кракові) і Східномалопольський (з центром у м. Львові).
Через військові дії, розширення територіальних меж, непевне між-
народне становище Прикордонна охорона стала відігравати важ-
ливу роль у мережі державних структур Другої Речі Посполитої.
Прикордонна служба в Польщі перетворилася в результаті низки
структурних змін на доб ре організовану універсальну формацію
для охорони західних кордонів держави — Прикордонну охорону
(східний кордон Польщі з СРСР, Латвією і Литвою охороняла спеці-
альна військова структура Корпус охорони прикордоння — КОП).
ЇЇ основними функціями були охорона кордонів та митна служба.
Протягом 1920-х рр. ішов процес розбудови Прикордонної охоро-
ни, який завершився 1928 р., коли президент Польщі Іґнацій Мось-
ціцький видав спеціальний закон. Упродовж усього свого існування
охорона підпорядковувалась Міні стерству фінансів, а її керівним
органом була Команда Прикордонної охорони у Варшаві. Струк-
турно вона поділялась на окружні інспекторати, які, своєю чергою,
складались із прикордонних інспектораті в, комісаріаті в, застав і
відділків. Кожен із підрозділів силами особового складу забезпе-
чував охорону відповідного відтинка кордону. Загалом у Прикор-
донній охороні служило близько 5,5 тис. службовців, які проходили
прискіпливий відбір, мали окремий однострій, озброєння та пере-
бували на державному утриманні11.
Відтинок кордону, підконтрольний Східномалопольському
окружному інспекторату Прикордонної охорони, розмежовував
українські етнічні землі, що були у складі Польщі та Чехословач-
чини (Галичину і Закарпаття). На 1938 р. йому підлягали три при-
кордонні інспекторати з центрами у Самборі, Стрию і Коломиї.
Хоча діяльність польської Прикордонної охорони була пов’язана
з митними функціями, боротьбою з контрабандою, однак на кінець
1930-х рр., у зв’язку з описаними вище внутрішніми та зовнішніми
суспільно-політичними змінами, на перше місце в діяльності При-
кордонної охорони вийшли завдання, пов’язані з викриттям фак-
тів нелегального перетину кордону, збором відомостей про події на
території сусідніх держав, боротьбою зі шпигунами, формуванням
сітки агентів та інформаторів для збору розвідувальних даних.
28 вересня 1938 р. комендант Східномалопольського окружного
інспекторату Мар’ян Просолович видав розпорядження, в якому
повідомлялось: «[…] у зв’язку з політичною ситуацією, що склалась,
підтвердилось проникнення з Польщі до Чехословаччини українців
з нашого терену, які за певною інформацією мають організувати в
Чехословаччині за допомогою уряду “Український легіон”, що є не-
безпечним для Польщі у випадку її участі у якихось міжнародних
акціях, разом з тим [це] підтримувало б дух українців, що мешкають
в Польщі, і [зумовлювало б] використання їх як диверсантів. Мож-
ливим є також транспортування зброї з Чехословаччини до Польщі
для українських боївок. У зв’язку з цим наказую використовува-
ти усі можливі засоби для збільшення сітки інформаторів і агентів,
особливо в місцевих осередках легальних і таємних українських та
комуністичних організаціях. Особливу увагу слід звернути на ак-
тивних українських діячів, чиї прізвища повинні бути відомі відді-
лам Прикордонної охорони, беручи до уваги їхнє можливе зникнен-
ня для втечі до Чехословаччини. З цією метою слід перевіряти, чи
9 Росоха С. Народження держави // Карпатська Україна в боротьбі. – Відень, 1939. –
С. 5–25.
10 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1395. – Арк. 1. 11 Kula H. M. Polska Straż Graniczna w latach 1928-1939. – Warszawa, 1994. – S. 45–90.
50
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
51
№ 9БОГДАН ГАЛАЙКО СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
ці особи перебувають вдома. За всіма особами, які прибули у при-
кордоння, належить встановити докладний чи таємний нагляд, ви-
являючи себе лише у крайніх випадках. Попри мінімальний склад
відділів, наказую зміцнити охорону кордону, посилити пильність та
поглибити розвідку навіть коштом зменшення зусиль на викриття
карно-фінансових злочинів»12.
На нараді керівників у комісаріаті Лавочне (Стрийського при-
кордонного інспекторату) 1 жовтня 1938 р. було видано відповідний
наказ: розширити інформаційну мережу для отримання відомостей
про ситуацію у чехословацькому прикордонні, більше уваги приді-
лити нагляду за українськими політичними діячами, агітаторами,
збільшити пильність при охороні кордону13. Слід також було не-
гайно повідомляти про усі помічені у прикордонні літаки, їхній рух,
розпізнавальні знаки14.
Відповідно до цього розпорядження, вже у жовтні—листопаді
1938 р. до керівництва Прикордонної охорони почали надходити
донесення і від своїх підрозділів, і від установ державної поліції
про зникнення різних осіб. Так, у донесенні від 9 листопада 1938 р.
інспекторат Прикордонної охорони у Стрию повідомляв своїм ко-
місаріатам і заставам, що 6 листопада 1938 р. покинули своє місце
проживання (Сокальський повіт) двоє діячів ОУН: Сильвестр Де-
щиця (1911 р. н.) та Петро Корій (1912 р. н.), — очевидно, з метою
перейти на Підкарпатську Україну і вступити до Українського
легіону. Про їхнє затримання слід було негайно повідомити теле-
фоном15. Слідчий відділ повітової поліції в Дрогобичі 22 жовтня
1938 р. повідомив про зникнення Василя Мороза (1912 р. н., засу-
дженого за участь в ОУН), Євгена Гутовича (1909 р. н., ви пускника
гімназії), Йосипа Городиського (1907 р. н., магістра фармацевти-
ки, який вчився у Празі), котрі прагнули дістатись на Підкар-
патську Русь, щоби вступити до Карпатської Січі. Патруль у
Стрілках Турківського повіту повідомив, що Є. Гутович і Й. Го-
родиський намагалися зустрітись з особами, підозрюваними у
приналежності до ОУН, і були виявлені при перевірц і докумен-
тів16. А 4 листопада 1938 р. цей же відділ повідомив про зникнення
ще шести осіб, членів ОУН, мешканців Борислава, які, за переві-
реною інформацією, пробрались на Підкарпатську Русь17.
17 жовтня 1938 р. комендант комісаріату Людвиківка (Стрий-
ський прикордонний інспекторат) доповідав, що «13 жовтня у селі
Рожанка Нижня в приміщенні читальні “Просвіта” відбулось зі-
брання молоді, де обговорювалось питання організації і відправлен-
ня до Чехословаччини української молоді, щоб допомогти тамтеш-
нім українцям, які воюють за вільну Україну»18. А 25 жовтня поліція
заарештувала Романа Безушка з Рожанки Нижньої за допомогу в
нелегальному переході кордону19.
За «поширення української пропаганди і антидержавну діяль-
ність» у прикордонні були закриті читальні «Просвіти», відділи
товариства «Луг»20. За «поширення тривожних вісток» заарешто-
вувались і штрафувались члени «Просвіти»21, а греко-католицькі
священики — за антидержавницьку пропаганду22. Затримувались
особи за розповсюдження нібито оунівських листівок23.
Для посилення охорони кордону у жовтні 1938 р. на відтинок
прикордоння, підконтрольний Східномалопольському окружно-
му інспекторату Прикордонної охорони, було скеровано 16 взводів
КОПу, які були розміщені по 1—2 взводи у кожному комісаріаті24.
Також у цей час викликано й службовців Прикордонної охорони,
які перебували у відпустці (наприклад 8 службовців у інспектораті
Самбір)25. До кордону було направлено додаткові військові части-
ни26. Поряд з тим, далі надходили повідомлення про збільшення на-
пливу українців з середини Галичини у прикордоння.
12 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1224. – Арк. 1; Там само. –
Спр. 1197. – Арк. 1–6; Там само. – Спр. 1198. – Арк. 8, 37.
13 Там само. – Спр. 1174. – Арк. 12; Там само. – Спр. 1279. – Арк. 71.
14 Там само. – Спр. 1207. – Арк. 36.
15 Там само. – Спр. 1221. – Арк. 1.
16 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1174. – Арк. 12; Там само. –
Спр. 1224. – Арк. 5.
17 Там само. – Арк. 6.
18 Там само. – Спр. 1188. – Арк. 55; Там само. – Спр. 1211. – Арк. 5.
19 Там само. – Спр. 1170. – Арк. 28; Там само. – Спр. 1174. – Арк. 15.
20 Там само. – Спр. 1170. – Арк. 56, 59, 63.
21 Національна політика. – 1938. – 25 грудня. – Ч. 1А. – С. 11.
22 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1166. – Арк. 4 зв.
23 Там само. – Спр. 1165. – Арк. 13.
24 Там само. – Спр. 216. – Арк. 1; Там само. – Спр. 1206. – Арк. 1.
25 Там само. – Спр. 219. – Арк. 115.
26 Гірняк Л. На стежках історичних подій. Карпатська Україна і наступні роки.
Спогади і матеріали. – Нью-Йорк, 1979. – С. 60.
52
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
53
№ 9БОГДАН ГАЛАЙКО СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
З наказу львівського воєводи у прикордонні було обмежено рух
населення, а повітове староство почало видавати для жителів спеці-
альний дозвіл на тимчасове перебування у прикордонній території,
в якому зазначалося мету27. Осіб, котрі не мали такого дозволу, не-
гайно затримували і передавали поліції28. Незважаючи на ці заходи,
наплив українців без відповідних документів з середини краю у при-
кордоння різко збільшився : при затриманні вони стверджували, що
подались сюди у пошуках роботи або з туристичною метою29.
Полагодження прикордонних стосунків між Чехословаччиною
та Польщею відбулося ще 1925 р., коли обидві сторони підписали
конвенцію про врегулювання руху у прикордонні. За її умовами,
визначалась прикордонна смуга (завширшки 15 км), переходити
кордон дозволялося лише в певних пунктах за спеціальними плат-
ними перепустками (одноразова на блакитному папері на 14 днів
коштувала 50 грошів, постійна на білому на 6 місяців — 3 злоті, гос-
подарська на червоному на 1 рік — 3 злоті)30. Крім того, в Карпатах
із відповідними посвідками через кордон мали змогу переходити
туристи обох держав. Проте були й факти нелегального перетину
кордону. Вони мали різні причини: пошук заробітку, контрабанда
товарів, дезертирство чи навіть звичайна помилка (особливо часто
це траплялось із місцевими селянами).
Знаючи про події на Закарпатті, пов’язані з творенням там
української автономії, юнаки-українці з Галичини з патріотичних
міркувань під впливом чи то зборів, чи промов, чи з власної ініціа-
тиви вирушали нелегально на Закарпаття31. У більшості випадків
переходи були стихійними. Хоча Провід Українських Націоналі стів
Андрія Мельника заборонив членам організації втручатись у спра-
ви Закарпаття, оунівці, мешканці Польщі, самі організовано пере-
ходили кордон та допомагали долати його іншим, вони зробили чи-
малий внесок у творення української автономії32.
Відомості про події на Закарпатті, які поширювались на те-
риторії Польщі, мали перебільшений і неправдивий, агітаційний
характер. Молоді люди, діставшись Закарпаття, часто були роз-
чаровані, адже тут у 1938 р. державотворчі процеси не були ще до-
статньо успішними і ситуацію контролювала чеська адміністрація.
Хоч були люди, які зустрічали перебіжчиків у прикордонних селах
на Закарпатті і скеровували до українських владних органів, од-
нак часто прибульців затримувала чеська поліція чи жандармерія
і відправляла їх назад до Польщі33. Траплялись випадки, коли роз-
чаровані перебіжчики поверталися з власної волі34.
Повідомлення про такі нелегальні переходи через кордон знахо-
димо і в галицькій українській пресі того часу. У коротких замітках
читаємо, наприклад, що «поліція арештувала дяка з Верчан, повіт
Стрий, Павла Тиркуса за це, що він намовляв хлопців іти нелєґаль-
но на Карпатську Україну і там вступати до “Січи”»35. За бажання
нелегально перейти на Закарпаття кількох осіб було заарештовано
в Яблонівщині, в Перемищині — тринадцятьох, у Лавочному по-
ліція арештувала сімох львів’ян, три особи затримала Прикордон-
на охорона в Жупанах36. Крім того, частина української галицької
преси застерігала населення від таких переходів, наголошуючи, що
нелегали приносять більше клопотів новій українській владі на За-
карпатті, ніж користі, а самі галичани наражаються на небезпеку,
що чехи передадуть їх польській стороні37.
На основі опосередкованих даних про вдалий перехід і безпо-
середніх свідчень затриманих лише з відтинка одного інспектора-
ту — Стрийського (чия територія за географічними умовами була
найбільш сприятливою для нелегального перетину кордону) — нам
вдалося довідатись про 114 осіб, затриманих 1938 р. на кордоні. Най-
більше з них перейшло кордон з Польщі до Чехословаччини у жовт-
ні—грудні (103 зі 114) на відтинку комісаріату Ворохта (60 зі 114).
27 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1260. – Арк. 1–28; Українські ві-
сти. – 1938. – 31 жовтня. – Ч. 293. – С. 3.
28 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1174. – Арк. 15.
29 Там само. – Спр. 1166. – Арк. 4.
30 Dziennik ustaw Rzeczypospolitej Polskej. – [Warszawa], 1926. Poz. 720. – S. 1132.
31 Напереломі. – 1938. – 30 жовтня. – Ч. 2. – С. 10; Вегеш М. Карпатська Україна… –
C. 327.
32 Мірчук П. Нарис Організації Українських Націоналістів. Т. І (1920-1939). – Мюнхен–
Лондон–Нью-Йорк, 1968. – С. 549–550.
33 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1243. – Арк. 18, 20; Там само. –
Спр. 1245. – Арк. 12.
34 Там само. – Спр. 1244. – Арк. 56; Там само. – Спр. 1242. – Арк. 92; Там само. –
Спр. 1245. – Арк. 5.
35 Українські вісти. – 1938. – 2 грудня. – Ч. 270. – С. 3.
36 Національна політика. – 1938. – 25 грудня. – Ч. 1А. – С. 11; Українські вісти. –
1938. – 21 жовтня. – Ч. 235. – С. 3; Там само. – 28 жовтня. – Ч. 241. – С. 2.
37 Українські вісти. (Львів), 1938. – 27 жовтня. – Ч. 240. – С. 2; Там само. – 13 листо-
пада. – Ч. 252. – С. 1; Там само. – 15 грудня. – Ч. 281. – С. 1.
54
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
55
№ 9БОГДАН ГАЛАЙКО СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
Як бачимо, нелегальний перехід кордону з Польщі до Чехословач-
чини набув масового характеру від часу проголошення автономії
Підкарпатської Русі в складі федеративної Чехословаччини (від
жовтня 1938 р.). Більшість людей (як вони відкрито заявляли) пе-
реходили кордон задля вступу до Українського легіону (70 зі 114).
Із 26 випадків, у яких причину переходу не вдалося встановити че-
рез брак даних, і восьми, коли затримані йшли до Чехословаччини
в пошуках роботи, більшість, на нашу думку, також можна зараху-
вати до попередньої категорії. Переходили кордон, поодинці і гру-
пами, здебільшого молоді сільські хлопці-українці 18—30 років із
прикордонних повітів Польської держави. Більшість із них здобули
лише початкову освіту, хоча були й такі, які навчались у гімназіях,
семінаріях, академіях та університетах38. Щодо загальної кілько-
сті нелегальних емігрантів з Галичини до Закарпаття в цей час, то
тут думки дослідників розбігаються. Так, П. Стерчо, П. Сардачук,
М. Швагуляк говорять про декілька сотень осіб39, О. Богів, М. Вегеш,
В. Задорожний наводять цифру 700—90040. На нашу думку, найві-
рогідніше, що їх було не більше півтисячі (треба враховувати й не
зафіксовані нелегальні переходи41, причому одні й ті ж особи пере-
ходили кордон декілька разів)42.
Хоч серед української молоді в Галичині й було чимало людей,
перейнятих національною справою, проте траплялися й звичайні-
сінькі шахраї, які, використовуючи суспільне піднесення, збирали
гроші на неіснуючий «Фонд національної оборони»43.
31 жовтня 1938 р. вийшло розпорядження коменданта Східно-
малопольського округу Прикордонної охорони, де вказувалось,
як треба поводитися з українцями, які перетнули чи мали намір
перетнут и кордон, але були затримані. Належало негайно допові-
сти про випадок затримання вищому керівництву по телефону44,
провести допит і скласти протокол, після чого відправити затрима-
ного до місцевого відділку поліції.
Також по всіх комісаріатах і заставах було розіслано спеціаль-
ний перелік питань, які потрібно було ставити затриманому при
нелегальному переході кордону45. Частина з них стосувались його
біографічних даних, того, як і де він перейшов кордон, решта ж —
адміністративних, промислових, торгівельних об’єктів, залізниці,
засобів зв’язку, шляхів, розташування військових відділів, укріп-
лень, радянських впливів на території Чехословаччини. Слід було
з’ясувати інтереси самого допитуваного — чи можна їх використа-
ти у шпигунських цілях. Як бачимо, питальник слугував широкому
збору інформації, яка мала бути використана для потреб державної
безпеки і подальшої служби. Траплялись випадки, коли під час до-
питу затримані виказували усіх своїх товаришів, членів ОУН, ме-
режу організації, керівників46.
Усі описані вище заходи польських властей були спричинені
міжнародною. На таємних переговорах у вересні 1938 р. Польща
пообіцяла допомогу Угорщині в її намаганнях приєднати Підкар-
патську Русь. Ішлося про зовнішньополітичну підтримку й спільну
діяльність, однак польський уряд категорично відмовився від угор-
ської пропозиції зайняти Закарпаття польськими військами47. Були
погоджені дії щодо проведення диверсійних акцій у Підкарпатській
Русі, однак польське керівництво заявило, що вишле свої диверсій-
ні групи лише після початку аналогічних дій з боку угорців. 1 жовт-
ня 1938 р. угорський прем’єр-міністр Імреді доручив політичне ке-
рування акцією Міклошові Козмі (колишньому міністру внутрішніх
справ), а військове — полковникові Генерального штабу угорської
армії Сандору Гомлоку48. Керівник Головного штабу польського
війська бригадний генерал Вацлав Стахевич 19 жовтня видав на-
каз розпочати організацію і проведення польської диверсійної акції
38 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1; Там само. – Спр. 1239. – Арк. 2–8; Там
само. – Спр. 1242. – Арк. 5–27; Там само. – Спр. 1243. – Арк. 18, 20, 23–48; Там
само. – Спр. 1244. – Арк. 16, 19, 27–58; Там само. –Спр. 1245. – Арк. 12–46.
39 Стерчо П. Карпато-українська держава… С. 97-98; Сардачук П., Швагуляк М. Насу-
валась воєнна гроза… С. 114.
40 Богів О., Вегеш М., Задорожний В. Галичина і Карпатська Україна у 1938-1939 рр…
С. 431.
41 Стебельський І. Шляхами молодості і боротьби. Спогади, статті, листування. Київ,
1999. С. 15–26; Гірняк Л. На стежках історичних подій… С. 41.
42 Мірчук П. Роман Шухевич (Генерал Тарас Чупринка). Командир армії безсмертних. –
Нью-Йорк–Торонто–Лондон, 1970. – С. 73–77.
43 Українські вісти. (Львів), 1938. 20 жовтня, ч. 234. С. 1.
44 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204, оп. 1, спр. 1237. – Арк. 1–2.
45 Там само. – Спр. 1242. – Арк. 6; спр. 1243. – Арк. 21.
46 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1245. – Арк. 7–10.
47 Koźminski M. Polska i Węgry przed drugą wojną światową (pażdziernik 1938 - wrzesien
1939). Z dziejów dyplomacji i irredenty. Wrocław-Warszawa-Kraków, 1970. – S. 105–109.
48 Стерчо П. Карпато-українська держава… – С. 11–12, 63.
56
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
57
№ 9БОГДАН ГАЛАЙКО СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
на території Підкарпатської Русі. Керувати операцією, названою
«Łom», було доручено майорові Феліксу Анкерстейну. Операція
мала на меті нищення комунікацій, ліній зв’язку, напади на відділ-
ки чеської жандармерії, Прикордонної охорони. Проводилась про-
пагандистська кампанія серед мешканців Закарпаття, яка доводила
переваги приєднання краю до Угорщини, розповсюджувались про-
вокативні листівки. Ці дії виконували спеціальні групи бойовиків,
яких набирали як з-поміж офіцерів і рядовиків чинної служби, так і
серед цивільних осіб49. Вербувались добровольці з польської Спілки
стрільців у Львові, Стрию, Станіславові, в інших містах Галичини
та з числа офіцерів і підофіцерів запасу50. У селі Розлуч (сучасна
Турківщина) було обладнано тренувальну базу для навчання і від-
починку бойовиків. Загалом було завербовано близько 150 осіб51.
Спеціальним наказом керівникам комісаріатів і застав польської
Прикордонної охорони наказувалось у разі перетину державного
кордону угорцями зустріти їх добре, не відбирати зброї, влаштува-
ти відпочинок, довідатися від них якнайбільше інформації і негайно
доповісти керівництву; усіх інших затриманих мали допитувати і
відправляти до поліції52. В той же час Польща усіляко посилювала
пропаганду проти Карпатської України, надсилаючи чехословаць-
кому урядові скарги, демарші, зокрема наголошуючи на діяльності
у карпатському краї ОУН53.
Варто відзначити, що угорські диверсії проходили невдало. Угор-
ські відділи, які перейшли кордон з Чехословаччиною були розбиті
чеськими військами. Угорській стороні не вдалось розгорнути активної
широкої диверсійної діяльності. Чехословацькі органи влади виплачу-
вали значні грошові винагороди за спійманих диверсантів54. Частина
диверсантів повернулись до Угорщини і надалі робили вилазки, інші
невеликими групами й поодинці переходили до Польщі, шукаючи тут
захисту55. А 21 листопада усяка підривна діяльність узагалі була при-
пинена через дуже гострий протест Німеччини та Італії56.
Відповідно, 24 листопада польська сторона також оголосила про
припинення операції. До кінця місяця усі відділи бойовиків були
розпущені57. Загалом поляки за цей час здійснили 56 диверсійних
акцій у чехословацькому прикордонні58.
Про такі диверсії та напади, що відбувались упродовж жов-
тня-листопада 1938 р. на території Чехословаччини доповідали й
інформатори польської Прикордонної охорони59.
Для збору відомостей про події на своїй і сусідній території ор-
гани Прикордонної охорони створили цілу сітку інформаторів та
агентів. Так, комендант комісаріату Людвиківка 5 серпня 1938 р.
доповів своєму керівникові в Стрию, що призначив у кожній під-
контрольній місцевості рядового для спостереження за політично
ненадійними і підозрілими особами, збору даних про діяльність
ОУН та КПЗУ, розслідування митних злочинів та розбудови сітки
інформаторів (кожен рядовий повинен був мати хоча б двох інфор-
маторів у визначених місцевостях)60.
Ще 1 квітня 1938 р. в таємному розпорядженні керівник окруж-
ного інспекторату у Львові М. Просолович наказав комендантам
комісаріатів організувати на заставах за допомогою ретельно ді-
браних підофіцерів роботу зі збору інформації про ситуацію в Че-
хословаччині: про настрої населення за кордоном, діяльність че-
хословацької влади, введення якихось обмежень у пересуванні,
імовірні перегрупування збройних підрозділів, можливість прове-
дення розвідувальних акцій на території Польщі. Усі важливі відо-
мості слід було щоденно передавати інспекторату, причому винят-
ково важливі — терміново по телефону.
Інформаторів набирали усі комісаріати і застави Прикордонної
охорони з-поміж громадян Польщі і Чехословаччини, працювали
вони як під власними іменами, так і під псевдонімами. Саме від них 49 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja «Łom»… – S. 56.
50 Гірняк Л. На стежках історичних подій… – С. 62; Oni strzegli granic II Rzeczypospolitej.
Relacje i wspomnienia żołnierzy KOP i funkcjonariuszy S.G. / Wybór і opracowanie
Mirosław Jan Rubas. – Warszawa, 2002. – S. 314; Samuś P., Badziak K., Matwiejew G.
Akcja «Łom»… – S. 285.
51 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja «Łom»… – S. 106.
52 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1244. – Арк. 185.
53 Злепко Д. Українське питання у 1938-1939 роках і Третій Райх // Записки НТШ. –
Львів, 1994. –Т. ССXXIII: Праці історично-філософської секції. – С. 254.
54 Українські вісти. – Львів, 1938. – 15 жовтня. – Ч. 255. – С. 1.
55 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1166. – Арк. 2 зв.
56 Вегеш М. Карпатська Україна… – С. 140.
57 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja «Łom»… – S. 48, 56.
58 Ibid. – S. 279.
59 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1166. – Арк. 2, 12; Там само. –
Спр. 1174. – Арк. 101–105.
60 Там само. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1245а. – Арк. 30.
58
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
59
№ 9БОГДАН ГАЛАЙКО СИТУАЦІЯ НА ПОЛЬСЬКО-ЧЕХОСЛОВАЦЬКОМУ ПРИКОРДОННІ У 1938 Р.
охорона й отримувала необхідну інформацію з чехословацького
прикордоння та з середини краю; за потрібні повідомлення вона пла-
тила польськими злотими або чеськими кронами, — розмір оплати
був 10, 15 злотих, 50, 75, 100, 200 крон (курс злотого до крони стано-
вив: 1=8,33). Інформатори могли бути постійними чи тимчасовими.
Здебільшого це були селяни, мешканці Польщі й Чехословаччини.
Хоча в наказах керівництво Прикордонної охорони робило акцент
на залученні до роботи зі збору інформації працівників пошти, учи-
телів, сільських урядників, громадських діячів61.
Слід зазначити, що в цей час усією розвідницькою роботою ку-
рував ІІ відділ Головного штабу у Варшаві62, а при кожному інспек-
тораті Прикордонної охорони був призначений офіцер, що відпо-
відав за розвідку (внутрішню і зовнішню).
Із донесень інформаторів та звітів службовців для керівництва
можемо довідатися теми, які були цікаві Прикордонній охороні, та
про події, що відбувались за кордоном та в краї у 1938 р. Загалом,
у таких повідомленнях ішлося про розпорядження чехословацьких
органів влади, їх виконання, рух військ у прикордонні, будівництво
укріплень, напади диверсантів і обсяг завданої ними шкоди та про
ситуацію в прикордонні з польського боку. Бачимо, що вже у липні
донесення такого змісту з’являються постійно.
Зокрема, інформатори доповіли, що у серпні загальну військову
службу продовжено на всій території Чехословаччини з 2 до 3 років і
таким чином затримано ще на рік тих, хто мав би закінчити її 1937 р.,
а поблизу кордону почалось будівництво протигазових сховищ63. У
вересні чеська Прикордонна охорона отримала нове обмундирування
військового типу; відділи Прикордонної служби та жандармерії поси-
лено резервістами (по 10-20 осіб на підрозділ); у Закарпатті в прикор-
донні перебуває багато військ (20-й, 36-й, 45-й піхотні полки, артиле-
рія); населенню заборонено користуватись радіоприймачами, після
19 години виходити з дому, а мешканцям прикордонної зони — ще й
вести сільськогосподарські роботи поблизу кордону; ввечері усі мали
гасити світло64. Інформатори повідомляли, що в жовтні у Закарпатті
відбуваються угорські диверсії, тому відділи Прикордонної охорони
посилено кулеметами, у прикордоння прибули нові військові части-
ни, які допомагають охороняти комунікації, мости, дороги та ведуть
боротьбу з диверсантами. У зв’язку з наданням Підкарпатській Русі
автономії чехи та українці налагодили спільні дії щодо можливої обо-
рони держави, крім того повідомлялося, що до Закарпаття постійно
прибуває багато українських добровольців із сусідніх держав, зокре-
ма Польщі — для творення українського війська. Чехословацькі ор-
гани влади обмежили право вільних зібрань, пересування, вживання
алкоголю65. У листопаді в Карпатській Україні, за свідченнями ін-
форматорів, усі шляхи й надалі патрулювали війська, мало не щодня
відбувалися сутички чеських військовиків, жандармерії і Прикор-
донної охорони з угорськими і польськими диверсантами, особливо в
районах, суміжних з комісаріатами польської Прикордонної охорони
Сможе і Сянки. Так, вночі 1/2 листопада відбулись напади на Ново-
селицю і Буковець, 5/6 — на Торунь, 7/8 — на Прислоп, 8/9 — на
Майдан, 16/17 — знову на Прислоп, а також на Синій Верх, Нижні
Веречки та інші населені пункти. Інформатори зазначали, що в Хусті
організовано військовий український відділ, який чехи обмундиру-
вали, озброїли та навчають, крім того, аналогічний відділ утворено
в Ясені, але переважно з числа українців, що прибули з Польщі66. У
грудні в Карпатській Україні було посилено охорону кордону. На від-
тинках, дотичних до польських комісаріатів Лавочне і Людвиківка,
чеська Прикордонна охорона була посилена відділами жандармерії,
в якій теж відбулися зміни — до її лав включено й швидко вишколено
місцевих українців, а практично у всіх населених пунктах створено
українські відділи. У прикордонні певні особи приймають і спрямо-
вують далі українців з Польщі, яких упізнають за умовним гаслом.
Працівники залізниці в Закарпатті отримали спеціальну відзна-
ку — синьо-жовті бантики. Відбувається демобілізація резервістів.
Ширяться поголоски, що скоро Галичина і Буковина приєднаються
до Закарпаття і покладуть початок утворенню Великої України67.
61 ЦДІА України у м. Львові. – Спр. 1199. – Арк. 1. – Арк. 45, 73, 75, 100.
62 Samuś P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja «Łom»… – S. 56.
63 ЦДІА України у Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1165. – Арк. 1-2 зв., 10; Там само. –
Спр. 1169. – Арк. 45, 73.
64 Там само. – Спр. 1165. – Арк. 19–20; спр. 1174. – Арк. 2; спр. 1188. – Арк. 42.
65 ЦДІА України у Львові. – Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1166. – Арк. 1–2зв.; Там само. –
Спр. 1174. – Арк. 1, 5; Там само. – Спр. 1170. – Арк. 12, 13; Там само. – Спр. 1188. –
Арк. 73; Там само. – Спр. 1211. – Арк. 1.
66 Там само. – Спр. 1166. – Арк. 11–14; Там само. – Спр. 1170. – Арк. 101; Там само. –
Спр. 1174. – Арк. 97, 103.
67 Там само. – Спр. 1165. – Арк. 23–26; Там само. – Спр. 1700. – Арк. 115, 126.
60
ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР.
61
№ 9
У польському прикордонні у цей час теж було не надто спокійно.
За даними польської Прикордонної охорони, у серпні 1938 р. укра-
їнські націоналісти вбили польського капрала у Надвірнянському
повіті — за те, що він не дозволяв співати українських пісень. Ра-
зом із поліцією прикордонники проводили обшуки у приміщеннях
підозрюваних осіб (найчастіше — українських активістів). Через
мережу агентів Прикордонна охорона слідкувала за пересуванням
членів ОУН, інших українських діячів, особливо греко-католицьких
священників, їхніми діями, промовами. У грудні в трьох польських
стражників, за їхнім твердженням, на кордоні стріляли україн-
ські бойовики, а 14 грудня вдома був убитий стражник комісаріату
Людвиківка Фелікс Майхжак, припускалося, що це також справа
рук українських націоналістів. На дверях помешкання стражника з
комісаріату Команча невідомі особи намалювали тризуб, а в межах
комісаріату було знайдено антидержавні проукраїнські листівки68.
Тож, із розвитком міжнародних подій, в зв’язку з суспільно-
політичними змінами в Чехословаччині, зокрема наданням Під-
карпатській Русі автономії, творенням там українських військових
формувань та державницьких інституцій, стала напруженішою
ситуація у польсько-чехословацькому прикордонні, збільшилась
кількість нелегальних переходів українців, мешканців Польщі, на
Закарпаття. Відповідно, Прикордонна охорона, разом із іншими си-
ловими відомствами Другої Речі Посполитої, намагалась реагувати
на ці процеси. Було посилено охорону кордону, боротьбу з контра-
бандою, стеження за підозрілими особами, сформовано мережу
агентів та інформаторів, через яку збирали відомості про заходи
чехословацької влади, пересування військ у прикордонні, про не-
легальний перетин кордону.
Поряд з тим, службовці Прикордонної охорони як одного з
польських силових відомств, здійснювали офіційну державну по-
літику стосовно громадян-українців Другої Речі Посполитої: про-
водили обшуки та арешти активістів, слідкували за пересуванням і
діяльністю громадських діячів, священнослужителів, брали участь
у збройних акціях тощо.
68 ЦДІА України у м. Львові Ф. 204. – Оп. 1. – Спр. 1165. – Арк. 4, 12; Там само. –
Спр. 1166. – Арк. 26–30; Там само. – Спр. 1174. – Арк.114, 108; Там само. –
Спр. 1187. – Арк. 26–27, 42.
МИКОЛА ПОСІВНИЧ
ФОРМИ ТА МЕТОДИ
АГІТАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ОУН У 1929—1939 РР.
Один із провідних діячів УВО і ОУН, референт пропаганди
ПУНу Володимир Мартинець, 1930 р. в своїх статтях пропагував
таку тезу: «[…] тільки той рух переможе чиї кличі опанують маси
і пірвуть їх за собою […] Тому потрібна [нам] пропаганда націона-
лістичних гасел, впливання на ментальність суспільства, опануван-
ня громадського життя»1. Агітаційно-пропагандистська діяльність
ОУН у міжвоєнний період була зосереджена на тому, щоб охопити
організаційним впливом якнайширші кола українського народу, а
також представників інших націй. Вона виховувала дух неприми-
ренності щодо окупантів, передусім Польщі й СРСР. Її основним зав-
данням було опановувати молоде покоління та викликати потяг до
активної роботи серед українського суспільства2.
Основними формами в агітаційно-пропагандистській діяльності
ОУН були: організація мітингів, демонстрацій, бойкотів, зборів, від-
читів, курсів і вишколів, видавнича справа тощо.
Організація здебільшого застосовувала такі методи в своїй ро-
боті: бесіду (без певної мети), розмови (з конкретною метою), про-
мови агітаторів, дискусії з опонентами, мистецькі заходи (пісні, ви-
стави), перестороги, погрози і фізичні дії (побиття чи атентати).
Основними засобами в агітаційно-пропагандистській роботі
ОУН були:
а) живе слово (передовсім сільські збори, на яких виголошували
промови; співи; також ОУН доволі широко використовувала «шепта-
ну пропаганду», яка мала на меті мобілізовувати населення і демора-
лізовувати супротивника. Вона була грізною зброєю організації про-
ти польської влади і стримувала її занадто активних чиновників);
б) друковане слово (найважливішими засобами була преса, бро-
шури, листівки, відозви, хроніки, військові та революційні посібни-
ки, інструкції до населення);
1 Мартинець В. Наша тактика // Розбудова нації. – Прага, 1930. – № 25-26. – С. 3.
2 Пропаганда // Сурма. – 1929. – № 6. – Січень.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64667 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T18:18:47Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Галайко, Б. 2014-06-17T21:27:53Z 2014-06-17T21:27:53Z 2007 Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони / Б. Галайко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 45-60. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64667 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр. Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони Article published earlier |
| spellingShingle | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони Галайко, Б. Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр. |
| title | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони |
| title_full | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони |
| title_fullStr | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони |
| title_full_unstemmed | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони |
| title_short | Ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської Прикордонної охорони |
| title_sort | ситуація на польсько-чехословацькому прикордонні у 1938 р. крізь призму діяльності польської прикордонної охорони |
| topic | Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр. |
| topic_facet | Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64667 |
| work_keys_str_mv | AT galaikob situacíânapolʹsʹkočehoslovacʹkomuprikordonníu1938rkrízʹprizmudíâlʹnostípolʹsʹkoíprikordonnoíohoroni |