Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український визвольний рух |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64673 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми / Д. Ткач // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 147-156. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860047083212374016 |
|---|---|
| author | Ткач, Д. |
| author_facet | Ткач, Д. |
| citation_txt | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми / Д. Ткач // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 147-156. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| first_indexed | 2025-12-07T16:58:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
146
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
147
№ 9
ДМИТРО ТКАЧ
МОТИВАЦІЯ ВСТУПУ ДО ЛАВ УПА:
ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ
Сьогодні історія УПА здебільшого вивчена із «зовнішнього» боку:
досліджено тактичні операції, рейди, політичне та ідеологічне під-
ґрунтя. Поза увагою ж залишаються питання «історії людини» — мо-
раль вояків, мотивація вступу до лав УПА, їхнє світобачення, сприй-
няття боротьби. Звернення до такої проблематики вимагає залучення
нових методів, які виникли в рамках та на стику різноманітних наук
про людину.
Так, для вивчення проблеми мотивації можна використати аксіо-
біографічний метод якісної соціології1. Винайдений ще Максом Вебе-
ром, цей метод, який перебуває на межі психології та соціології дасть
змогу виділити певні ціннісні орієнтації, які існували в суспільстві
протягом певного часу. Саме ціннісну орієнтацію слід розглянути пе-
редовсім, коли йдеться про причини та мотиви вступу до лав УПА.
З аксіобіографічним методом пов’язаний біографічний метод,
який передбачає аналіз інтенсивності та спрямованості особистості,
дослідження її соціально-рольового положення, змін, що відбува-
ються з віком, впливу стартових умов на наступні етапи життя тощо.
Аксіобіографічна методика через індуктивний аналіз індивідуаль-
них цінностей допомагає скласти уявлення про соціальні цінності.
Історіографічна база питання мотивації вступу до УПА доволі
широка, проте проблему створює відсутність досліджень власне пси-
хологічного характеру, тому я використовував роботи, в яких ідеться
про історію УПА загалом. До цієї групи належить, наприклад, праця
Анатолія Русначенка «Народ збурений»2, яка стосується головних
етапів боротьби не тільки на території України, а й на землях Біло-
русії, Литви, Латвії та Естонії. Ця робота дає змогу порівняти різні
рухи, знайти спільне і особливе в мотивах повстанців. Відомий укра-
їнський історик Ярослав Грицак у книжці «Страсті за націоналізмо м»
1 Акси-биогафический метод / Под редакцией Д. А. Лобойко // http://sociologi.narod.ru/
metod/aksbiogr.htm.
2 Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні
рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940–1950-х роках. – Київ, 2002.
Дослідження участі жінок у «чоловічій справі» — повстанській
війні — і чоловічо-жіночої «співпраці» у воєнних обставинах дало
нам змогу оцінити жіночу роль у війні як «нефеномен». Такі над-
звичайні стресові для людської спільноти ситуації, як війни деякою
мірою підточують гендерну полярність, спрямовуючи свідомості
двох статей назустріч.
Описуючи роль жінок у повстанській війні, не можна не згадати
і про окремі жіночі долі. Найперше, це долі жінок-матерів, — вони
відбилися у спогадах Євгенії Андрусяк і Катерини Зарицької. Долі
цих жінок виявилися подібними: обидві працювали в медичній
службі, обидві боролися за статус матері, за можливість виховува-
ти своїх синів. Жінкам-повстанкам нелегко було ставати матерями,
адже майже одразу після народження дитини потрібно було готу-
ватися до розлуки з нею.
У повстансько-партизанській війні «мирні» та «воєнні» обов’яз-
ки жінки накладалися. Традиційні «мирні» жіночі ролі переносять-
ся у воєнну ситуацію. Жінка шиє, готує, в’яже. Але тепер вона, по-
перше, усвідомлює себе важливим складником загальної справи, а
по-друге, ризикуючи життям, грає за правилами жорсткої чолові-
чої гри.
Вважається, що жінки, перебуваючи у маскулінних організаці-
ях та ситуаціях, не фемінізують їх, а самі починають маскулінізу-
ватися. Проте слід визнати, що жінка може мати ті ж риси харак-
теру, що й чоловік, і навпаки. Відмінності у чоловічому та жіночому
баченні панівної маскулінності провокують різну реакцію.
Чоловіки схильні сприймати жінок на війні як своєрідний ви-
клик. Жінка — це символ дому. Чоловіки завинили перед сестрами,
матерями, дружинами — не змогли залишити їх поза боротьбою.
Постійно перебуваючи в екстремальних обставинах, жінка ді-
стає право на самостійність. Завдяки швидкій адаптації жінок та
підтримці в цьому з боку чоловіків вони не могли обмежитися тех-
нічними та медичними ролями, хоча націоналістичний рух важко
приймав феміністичні вимоги рівності.
148
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
149
№ 9ДМИТРО ТКАЧ МОТИВАЦІЯ ВСТУПУ ДО ЛАВ УПА…
ній повстанець — Іван Дмитрик — розкрив особливості боротьби на
окремо взятій території в «Записках українського повстанця (в лісах
Лемківщини)».11 Власне бачення боротьби подає Володимир Макси-
мович у «Спогадах колишнього учасника Української Повстанської
Армії»12. Схожі праці належать Максиму Скорупському — «Туди, де
бій за волю (Спогади курінного УПА)»13, Івану Йовику — «Нескоре-
на армія. Із щоденника хорунжого УПА»14, Миколі Кінаху — «У вирі
життя»15. Федор Кондрат пригадує власне життя і боротьбу в мему-
арах «Ми стали волі на сторожі»16. Погляд жінки представлений спо-
гадами Марії Савчин «Тисяча доріг»17. Її чоловік Василь Галаса, один
із провідних членів ОУН, яскраво описав власний життєвий шлях у
мемуарах «Наше життя і боротьба»18. Цікавим і, безперечно, цінним
джерелом інформації є збірка спогадів «Яворівщина у повстанській
боротьбі. Розповіді учасників та очевидців»19.
Протилежну сторону, тобто НКВД, представляють мемуари
його співробітника Георгія Саннікова20. Тут розкривається бачення
останнього етапу боротьби, тобто період 1954—1955 рр., коли сили
повстанського опору вже не були потужними. Книжка Саннікова
цікава тим, що в ній помітна спроба виважено, аналітично подиви-
тись на цей період боротьби.
Специфіка дослідження, а саме її історико-психологічний
аспек т, передбачає вивчення не тільки першоджерел, а й плану-
вання і проведення інтерв’ю з безпосередніми учасниками тих по-
дій. Живі свідчення є важливим історичним джерелом, яке я вико-
ристав у своїй роботі.
11 Дмитрик І. Записки українського повстанця (в лісах Лемківщини) – Львів, 1992.
12 Максимович В. Спогади колишнього учасника Української Повстанської Армії –
Львів, 1992.
13 Скорупський М. Туди, де бій за волю (Спогади курінного УПА) // http://insurgent.one-
stop.net/skorupski/.
14 Йовик І. Нескорена армія. Із щоденника хорунжого УПА // http://insurgent.onestop.net/
neskorena/.
15 Кінаш М.П. У вирі життя. – Львів, 2002.
16 Кондрат Ф. Ми стали волі на сторожі // http://insurgent.onestop.net/kondrat/.
17 Савчин М. Тисяча доріг. – Київ, 2003.
18 Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади. – Львів, 2005.
19 Яворівщина у повстанській боротьбі. Розповіді учасників та очевидців / За ред.
Є. Луня. – Т. 1. – Львів, 2005.
20 Санников Г. З. Большая охота. Разгром вооружённого подполья в Западной Украине. –
Москва, 2002.
розкрива є деякі аспекти українсько-польського протистояння, а
також звертається до морально-етичних цінностей та орієнтацій3.
Спробу подати загальний огляд історії УПА робить Юрій Киричук у
праці «Історія УПА»4. Доволі цікавим є російськомовне дослідження
Сергія Ткаченка «Повстанческая армия: тактика борьбы»5. Особли-
вість цієї роботи — велика кількість цікавих та яскравих прикладів.
Безперечно, значний внесок у дослідження різноманітних сто-
рін діяльності не тільки УПА, але й ОУН зробили Центр досліджень
визвольного руху та Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, які публікують документи, дослідження, спогади та
інші матеріали в збірнику «Український визвольний рух»6. Ту з’я-
вилося біографічне дослідження Володимира В’ятровича «Сотен-
ний “Бурлака”»7. Крім розвідок біографічного плану, для вивчення
моєї теми дуже важливою є стаття Івана Патриляка «“Еведенційні
картки” УПА як статистичне джерело»8.
Варто звернути увагу на працю дніпропетровських істориків
М. Слободянюка та І. Шахрайчука «Рух Опору на Дніпропетровщи-
ні в роки Великої Вітчизняної війни»9. Ця робота допомагає розши-
рити бачення руху Опору на Дніпропетровщині. Вона узагальнює
форми й методи антифашистської боротьби.
Джерельна база охоплює мемуари, спогади колишніх учасників
боротьби: як повстанців, так і їхніх супротивників — працівників
НКВД. Це дає змогу підійти виважено до дослідження, порівняти
факти, подані обома сторонами. Мемуаристика є найширшою і пред-
ставлена книжками, виданими не тільки на території України, а й за
кордоном. В. Паливоді належить книжка «Спогади українського по-
встанця і багаторічного в’язня таборів ГУЛАГу», де описано не тіль-
ки боротьбу на полі бою, а й життя після полонення10. Інший колиш-
3 Грицак Я. Страсті за націоналізмом. Історичні есе. – Київ, 2004. – С. 91.
4 Киричук Ю. Історія УПА // http://insurgent.onestop.net/kyryczuk/.
5 Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы // http://insurgent.onestop.net/tkaczenko/.
6 Український визвольний рух. – Львів – Зб. 1–7.
7 В’ятрович В. «Сотенний “Бурлака”» // http://insurgent.onestop.net/burlaka/.
8 Патриляк І. «Еведенційні картки» УПА як статистичне джерело // Український ви-
звольний рух. – Львів, 2006. – Зб. 6. – С. 110–147.
9 Слободянюк М., Шахрайчук І. Рух Опору на Дніпропетровщині в роки Великої
Вітчизняної війни. – Дніпропетровськ, 2005.
10 Паливода В. Спогади українського повстанця і багаторічного в’язня таборів ГУЛАГу /
Підгот. Б. Паливода. – Київ, 2001.
150
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
151
№ 9ДМИТРО ТКАЧ МОТИВАЦІЯ ВСТУПУ ДО ЛАВ УПА…
Чернігівська, Сумська, Дніпропетровська та Київська24. Не можна
не погодитися з припущенням автора, що жителі Чернігівщини та
Сумщини, найбільш лісистих регіонів, у 1941—1942 рр. зіткнулися з
діяльністю червоних партизан і розпочали створення загонів само-
оборони. Аналогічні загони формуються і на території Волині, але там
вони мали на меті захист від німецьких відділів. Не дивно, що протягом
1942—1943 рр. на Волинь прибуває помітний відсоток жителів Черні-
гівської і Сумської областей, щоб продовжити спільну боротьбу.
Цікавим і не менш важливим є дослідження соціального статусу.
Не применшуючи ролі ідеологічної підготовки, слід відзначити, що ба-
гато важив статок. Більшість повстанців складало українське селян-
ство, переважно середняки та незаможні і в меншій мірі — заможні
(переважно у деяких районах Полісся та Волині). Кожна з цих верств,
окрім національних обстоювала і певні соціальні інтереси. Так, напри-
клад, бідняки розчаровані і у німецькій, і у радянській владі, просто
жили вірою у краще майбутнє, яке пропагувала ОУН. Середняки ж,
як і багатії, боролися через страх втратити своє майно. Єдиною від-
мінністю між ними було те, що середняки до 1939 р. іноді лояльно ста-
вилися до комуністичного режиму — доти, доки на власному досвіді
не переконалися, що таке «колгоспно-радгоспна система» організації
села. Багатії ж ніколи не дослухалися до ідей комуністичного режиму,
які апріорі робили їх «ворогами народу» і таврували як «буржуазний
прошарок», з котрим треба боротися. Та незважаючи на матеріальний
стан, усі представники селянства показали себе як витривалі та стійкі,
патріотично налаштовані бійці. Такі вкрай узагальнені характеристи-
ки, вимагають подальшого уточнення. На прикладі ВО «Богун» можна
побачити, що селянство активно долучалося до боротьби і становило
найбільший відсоток бійців — понад 80% від усіх облікованих.
Окремо слід розглядати вихідців із робітницьких родин: у від діли
УПА вступали передусім ті робітники, які давно пов’язували свою
долю з національно-визвольним рухом, тобто члени ОУН або її сим-
патики. Більша ж частина робітників заводів і фабрик воліла зали-
шатись удома, перечікуючи нелегкі часи. Через це на першому ета-
пі боротьби (1943—1944) робітників у повстанських відділах було не
біль ше 20—25%25. Але ця цифра, скоріш за все, стосується території
24 Патриляк І. «Еведенційні картки» УПА як статистичне джерело. – С. 115.
25 Ткаченко С. Повстанческая армия…
Отже, мета моєї статті — накреслити механізм можливого ви-
вчення мотиваційного аспекту вступу до УПА. З одного боку, моти-
вація вступу до армії, як і її створення, є нібито загальновідомою.
На перший погляд, може здатися, що питання вичерпано. Але це
лише початкове враження — нові архівні документи, перегляд ме-
муарної літератури, спілкування з живими свідками і учасниками
тих подій дають можливість підійти до вивчення вступу в боротьбу
як до багатоаспектного явища, котре вимагає системного розгляду.
Найперше масштабне завдання на цьому шляху — аналіз ре-
гіонального походження кожного повстанця. У своїй роботі я не
планую досліджувати спонуки до формування іноземних куренів в
УПА й зосереджуюся лише на українських.
Цікаву інформацію знаходимо в роботі Сергія Ткаченка «По-
встанческая армия: тактика борьбы»21. Він, порівнюючи повстан-
ців-селян з Поділля та з Карпат, зазначає, що подоляки відважні
та дисципліновані, за характером спокійні, нерухливі, не схильні
до відчаю, будь-яку місію виконували до кінця. І головне — вони
швидше акліматизовувалися в гірській місцевості, ніж верховинці
в долинах. У верховинців же, дуже рухливих, відважних та ініціа-
тивних, негативною рисою ставала прив’язаність до рідних місць:
без гір, лісів і полонин вони почували себе зле і дуже сумували.
Проте автор не пояснює, на чому базуються такі його твердження.
На жаль, сьогодні малодослідженим є образ повстанця — вихідця зі
східних теренів. Перспективним видається аналіз окремих рис ви-
хідців із різних регіонів та створення узагальненої характеристики
повстанця-галичанина, волиняка, східняка тощо.
Розглядаючи походження повстанців, не можна не звернутися
до статті Івана Патирляка «“Еведенційні картки” УПА як стати-
стичне джерело»22. Автор змальовує «колективний портрет» бійця
УПА на території Волині у 1943—1944 рр., використовуючи саме
«еведенційні картки», джерело, яке дає можливість щонайближче
підійти до справжніх мотивів вступу вояків до лав УПА.
Отже, з наведених даних бачимо, що українців у ВО «Богун» на-
лічувалося 98,2%23. З немісцевих найбільшу кількість дають 4 област і:
21 Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы // http://insurgent.onestop.net/tkaczenko/.
22 Патриляк І. «Еведенційні картки» УПА як статистичне джерело. – С. 110–147.
23 Там само. – С. 147.
152
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
153
№ 9ДМИТРО ТКАЧ МОТИВАЦІЯ ВСТУПУ ДО ЛАВ УПА…
відрізнялас ь від історії, яку викладали їм у школі29. Альтернатив-
ною організацією, яка мала на меті підвищувати національну само-
свідомість українців, була «Просвіта». Спроби впливати на молодь
робила й ОУН. Патріотичне виховання мало особливу структуру і
включало в себе читання художньої літератури, присвяченої істо-
ричним подіям, спілкування зі свідками національно-визвольних
змагань 1917—1921 рр., проведення лекцій з історії України тощо.
Саме таке виховання дає можливість ствердити, що існує невидимий,
але важливий зв’язок між поколіннями. Отже, цілком логічно можна
довести спадкоємність боротьби УПА щодо національно-визвольної
революції. Патріотичний вишкіл давав певні результати уже під час
його проведення. Приклад знаходимо в мемуарах В. Паливоди. Ав-
тор зазначає, що в передвоєнні часи всі, хто мав можливість отрима-
ти за власний кошт освіту, а особливо, розібратись в історії України,
рано чи пізно доходив до питання відсутності держави при наявності
ознак нації. В ті часи ішов інтенсивний процес розбудови підпіль-
ної мережі ОУН і свідома молодь вступала в заборонену польськими
властями організацію. Прочитані книжки справляли незабутнє вра-
ження: історичні приклади торкалися сердець юних читачів, вихо-
вували в дусі патріотизму, вчили ідеалістичному сприйняттю світу.
Плоди тих читань далися взнаки пізніше — під час ведення бороть-
би у лавах повстанців: «Ми марили подвигами, бо вважали, що це і є
вершина патріотичної досконалості та загального визнання»30.
Припускаючи великий, якщо не визначальний вплив освіти,
варто типологізувати її форми. Зважмо на те, що мемуари писали
тільки освічені люди. Але у спогадах можна знайти відомості про
освіту інших вояків. Дані про рівень освіти можуть міститися в роз-
порядженнях командування УПА щодо проведення освітньої робо-
ти серед повстанців або в облікових картках.
На початковій стадії виховання повстанців головним джерелом ідей
була творчість Тараса Шевченка, про що згадується майже в кожно-
му свідченні. Особисті враження підтверджують цю тезу. Наприклад,
колишній упівець Теодозій Степанович Тимочко, що мешкає нині у
м. Павлограді, і сьогодні знає більшість творів Кобзаря напам’ять31. Те
29 Галаса В. Наше життя і боротьба. – С. 15.
30 Паливода В. Спогади українського повстанця… – С. 68.
31 Інтерв’ю з Тимочко Т. С., 1924 р. н., записане 18.07.05 // Архів автора – С. 2.
Галичини. На Волині кількість робітників, які долучилися до боротьби,
становила близько 15—17% від складу УПА26. Із наближенням фронту
і під впливом чуток стосовно майбутньої війни СРСР із західними со юз-
никами, до лав УПА прибула достатньо велика кількість робітників лі-
сопереробної галузі, нафтових підприємств, а також ремісників із міст.
Серед робітників виділяють дві групи-генерації: старші (сімей-
ні) та молодші (вільні). Більш надійною була, звичайно, друга група,
оскільки перші могли швидко втрачати фізичні сили та моральний
дух. До того ж, серед них частіше спостерігалися хвороби, не пов’я-
зані з пораненнями. Молодша група вирізнялась більш креативним
мисленням. Серед них було чимало майбутніх командирів. На при-
кладі ВО «Богун» бачимо, що молоді люди, віком від 18 до 28 років,
становили 70% від усіх облікованих27.
Окремо треба розглянути студентство — найактивнішу, найвід-
повідальнішу частину бійців. Після проведення курсів таких сту-
дентів направляли на виховну і пропагандистсько-патріотичну ро-
боту серед повстанців. Інколи командири навіть вбачали в них своїх
конкурентів, що, звичайно, не йшло на користь боротьбі. Загалом,
студентство — найяскравіша серед усіх верств, бо саме від цієї гру-
пи варто очікувати ідеалістичних спонук приєднання до боротьби.
Логічно було б дослідити рівень освіти повстанців. Освіченість
тут має два параметри: по-перше, знання грамоти, письменність, і,
по-друге, патріотичне виховання. Якщо для здобуття грамоти ви-
стачало сільських шкіл, у яких навчання велося переважно поль-
ською мовою і які були підпорядковані польському керівництву, то
патріотичний вишкіл потребував особливих умов, яких у міжвоєн-
ний час не було. Варто відзначити, що на українських землях, які
перебували під Польщею до 1939 р., більшість населення закінчила
найпоширеніші в Польщі чотирирічні школи28.
Василь Галаса, один із провідних членів ОУН у своїх спогадах
«Наше життя і боротьба» пригадує, що в його школі хоч навчан-
ня і велося українською мовою, але вчителькою історії була поль-
ка, а тому викладала матеріал з польської точки зору. Тож історія
України, про яку учні дізнавались від старших та родичів, сильно
26 Патриляк І. «Еведенційні картки» УПА як статистичне джерело. – С. 121.
27 Там само. – С. 147.
28 Там само. – С. 125
154
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
155
№ 9ДМИТРО ТКАЧ МОТИВАЦІЯ ВСТУПУ ДО ЛАВ УПА…
Я вже зазначав, що почуття розчарування відіграло важливу
роль у формуванні світогляду майбутніх повстанців. Саме тому варто
дослідити ставлення кожного упівця до влади поляків, більшовиків
та німців. Такий аналіз дасть змогу простежити, як визрівало розча-
рування німецькою, польською і радянською владою, що змінювали-
ся на апатію або на злість і бажання діяти самостійно.
По-різному формувалась національна свідомість у майбутніх по-
встанців. Так, наприклад, В. Галаса стверджує, що становлення його
національної свідомості довершила «пацифікація» українських міст і
сіл 1930 р. Василеві було тоді 10 років і під час однієї з польських акцій
йому довелося ховатися в кукурудзі, а один із жандармів схопив його
і побив через підозру, що хлопець там щось ховає. «Після від’їзду па-
цифікаторів село виглядало зруйнованим. Селяни збиралися в гурти,
розповідали, як кого били. Казали, що били “За Україну”. У цьому ви-
слові втілювався цілий комплекс почуттів: і те, що ти українець, і те,
що постраждав за Україну, і те, що твій кривдник — чужинець, во-
рог»35. Так польський шовіністичний уряд активізовував українство,
підігрівав національну свідомість, підсилював ненависть до окупанта.
Яскравим прикладом є свідчення В. Паливоди, який пригадує,
як на початку війни більшість українців вірили, що при німцях буде
краще, ніж у панській Польщі, в якій людей обклали високими подат-
ками, була заборонена українська мова для викладання у школах,
українців не допускали до уряду. Через це і чекали на гітлерівських
«визволителів». Проте історія склалася інакше, бо 17 вересня 1939 р.
на землі Західної України ввійшли радянські війська. Ці події супро-
воджувались гучними гаслами про возз’єднання українських земель.
Але невдовзі почались арешти галицької інтелігенції та примусове
переселення еліти та духовенства до Сибіру. Таким чином СРСР бо-
ровся з вільнодумством серед населення України. Другим етапом була
німецька окупація території України. В. Паливода згадує, що прихід
німців, на який чекали з нетерпінням, був достатньо пафосним. На
гітлерівців дивилися шанобливо, бо мали вони привабливий, інтелі-
гентний вигляд. Німці були чисті, вгодовані, виструнчені. Але то, на-
справді, була тільки оманлива видимість, бо при ближчому ознайом-
ленні виявилося, що за тією «вихованістю» ховалися жахливі ідеї. Не
дарма В. Паливода називає німців «вовками в овечій шкурі». Схожі
35 Галаса В. Наше життя і боротьба. – С. 16.
саме стосується й Петра Савича Хильчука, який проживає у м. Си-
нельниковому32 — у розмові він цитував Шевченка. Поезія Кобзаря
виховувала в молоді почуття патріотизму і розпалювала ненависть
до ворогів рідної землі. Приклад звичайного сільського хлопчини Та-
раса Шевченка, який від поміщицького кріпака зумів піднятись до
найвищих висот, сильно впливав на молодих хлопців.
Виховання націоналістів завжди починалося з художньої літе-
ратури, з історичних книжок і лише на завершальній стадії незамін-
ними були праці Дмитра Донцова — засновника українського чинно-
го націоналізму. Особливу увагу зверталося на його «Націоналізм»,
статті з часопису «Сурма» та журналу «Розбудова нації». Але тут
варто зауважити, що все ж таки з працями Донцова були знайомі
далеко не всі повстанці й підпільники, про що свідчить М. Савчин33.
Ще одним питанням, у якому перетинається психологія та істо-
рія, є вплив на повстанця-підлітка чи юнака старшого соратника.
Юність — час, коли людина тільки шукає свій шлях, знаходячи ку-
мирів та приклади для наслідування. Таким прикладом міг бути і
дід, і батько, і старший брат, і просто авторитетна, поважна людина.
Зокрема, полковник УПА Степан Фрасуляк, який до війни вчите-
лював, маючи повагу серед селян. С. Фрасуляк своїм авторитетним
прикладом надавав приклад іншим. Під час боротьби він залишався
вчителем, правда «стрілецьким», і розкривав таємниці військової
майстерності34. Але не завжди взірцем мала бути окрема людина.
Так, скажімо, уособленням авторитету могла бути і ОУН. Річ у тому,
що українські газети час до часу описували судові розправи над
учасниками ОУН, і це в достатній мірі піднімало дух народу. Членів
ОУН зображували героями, які не плазують перед окупантами, а
борються за волю України. Молодь, читаючи такі статті, бачила і
себе у рядах борців за відновлення української державності. Але
тут слід відзначити, що не всі упівці належали до ОУН. Серед них
траплялися люди різних поглядів, у тому числі й позапартійні. Та-
ким чином, люди об’єднувались для протистояння, хоча кожен міг
бачити кінцеву мету по-іншому. Єдине, в чому всі були одностайні,
це важливість і неминучість боротьби.
32 Інтерв’ю з Хильчуком П. С., 1925 р. н., записане 28.08.05 // Архів автора – С. 1.
33 Савчин М. Тисяча доріг. – С. 44.
34 Забілий Р. Полковник УПА Степан Фрасуляк – “Хмель” // Український визвольний
рух. – Львів, 2005. – Зб. 5. – С. 192–202.
156
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
157
№ 9
АНДРІЙ СОВА
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ
УКРАЇНСЬКИХ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
ГАЛИЧИНИ
КІНЦЯ ХІХ — ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.
Символіка — це умовне відображення подій, явищ, понять, ідей
за допомогою умовних знаків — символів. У вужчому значенні сим-
воліка — це певна сукупність символів. Наприклад, державна сим-
воліка — герб, прапор, гімн; символіка товариств, організацій, об’єд-
нань, гуртків, політичних партій, рухів, воєнізованих формувань
тощо. Символіка як наука охоплює емблематику, геральдику, сфра-
гістику, вексилологію (прапорництво), уніформістику, фалеристику,
деякою мірою нумізматику, боністику та інші спеціальні (допоміжні)
історичні дисципліни, наприклад екслібристику. З нею пов’язані ар-
хеологія, етнографія, архівознавство, генеалогія та інші науки1.
У пропонованій статті зроблено спробу розглянути методику
вивчення символіки українських молодіжних товариств Галичи-
ни кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Основну увагу звернено на
особливості дослідження організаційних пам’яток, тобто прапорів,
емблем, відзнак, печаток, одностроїв тощо.
Яскравою сторінкою української історії, з погляду символіки, є
перша половина ХХ ст. Особливу увагу привертають виникнення
та розвиток прапорів, емблем, відзнак, печаток, одностроїв, наши-
вок, гімнів та іншої атрибутики українських молодіжних організа-
цій цього періоду.
Більшість організацій, які в той чи той спосіб боролися за неза-
лежність України, мали свою особливу символіку. Це такі товари-
ства та структури, як «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Луг», Легіон Укра-
їнських Січових стрільців, Українська галицька армія, Українська
Військова Організація, Організація Українських Націоналістів,
Українська Повстанська Армія та інші легальні, напівлегальні та
нелегальні утворення.
1 Матусовський Г. Символіка в системі наукового знання // Четверта наукова геральдична кон-
ференція (Львів, 10-12 листопада 1994 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. – Львів,
1994. – С. 51.
зауваги знаходимо в М. Скорупського, котрий спочатку описує свій
захват від форми та манер німців, але потім вказує, що при спробі по-
чати розмову з німецькими офіцерами його, хлопця, просто вдарили.
Думка про Німеччину та її інтелігентність різко змінилася36.
Люди потрапляли в умови, які вимагали особистого вибору —
або коритися комусь із окупантів, або схилятись до боротьби. Не
забуваймо, що безпосереднім поштовхом до створення УПА стало
наростання антинімецьких настроїв: керівники ОУН вирішили не
дати використати ситуацію червоним партизанам і взяли її під свій
контроль. І вже в процесі боротьби, на яку пересічну людину ча сто
штовхали особисті обставини, а не ідеалістична налаштованість,
відбувалося становлення самостійницького світогляду.
Окремим «донором» для УПА ставала час до часу Червона ар-
мія: факти неодноразового переходу офіцерів нижньої ланки з лав
ЧА до УПА, були наслідком безглуздих наказів вищих командирів,
які вимагали кидати своїх солдатів на певну смерть. Доволі часто
офіцери ЧА потрапляли в ситуацію, коли невиконання наказу тяг-
нуло за собою трибунал. За всяку власну ініціативу карали смертю.
Непогано ілюструють цю тезу деякі цифри: серед загальної кіль-
кості облікованих повстанців у ВО «Богун» більшість — 57,68% — не
були знайомі з військовою справою, але серед тих, хто був обізнаний
з нею, найбільший відсоток складали ті, хто служив у польському
війську (15,57%) і у Червоній армії (9,48%).37
Боротьба УПА спинилася близько 55 років тому, але одностай-
ної думки щодо неї в історіографії України не існує й донині. Ярослав
Грицак дуже влучно зауважив в інтерв’ю «Львівській газеті»: «Для
Львова і Західної України вояки УПА — герої, можливо, найбільші
національні герої в історії боротьби українців за незалежність. Проте
для Східної України УПА — група бандитів, зрадників і колаборан-
тів. Немає суперечливішого явища в історії України, аніж УПА. Ніщо
так сильно не розділює наше суспільство […]»38. Причини таких різних
оцінок варто, серед іншого, шукати і в нерозумінні багатьма людьми зі
Східної України мотивів, які штовхали бійців УПА до боротьби. Спо-
діваюсь, що дослідження, яке я розпочав, допоможе хоч трохи розві-
яти міфи, породжені радянською історіографією та пропагандою.
36 Скорупський М. Туди, де бій за волю…
37 Патриляк І. «Еведенційні картки» УПА як статистичне джерело. – С. 129.
38 «УПА – герої чи бандити?» // Львівська газета. –2003. – 16 липня 2003. – № 206.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64673 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:58:41Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ткач, Д. 2014-06-17T21:31:27Z 2014-06-17T21:31:27Z 2007 Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми / Д. Ткач // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 147-156. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64673 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Теорія та методологія досліджень Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми Article published earlier |
| spellingShingle | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми Ткач, Д. Теорія та методологія досліджень |
| title | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми |
| title_full | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми |
| title_fullStr | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми |
| title_full_unstemmed | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми |
| title_short | Мотивація вступу до лав УПА: до постановки проблеми |
| title_sort | мотивація вступу до лав упа: до постановки проблеми |
| topic | Теорія та методологія досліджень |
| topic_facet | Теорія та методологія досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64673 |
| work_keys_str_mv | AT tkačd motivacíâvstupudolavupadopostanovkiproblemi |