Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки)

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український визвольний рух
Date:	2007
Main Author:	Грицьків, Р.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2007
Subjects:	Історіографія, огляди та рецензії
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64677
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки) / Р. Грицьків // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 280-299. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859661514284204032
author	Грицьків, Р.
author_facet	Грицьків, Р.
citation_txt	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки) / Р. Грицьків // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 280-299. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Український визвольний рух
first_indexed	2025-11-30T09:57:45Z
format	Article
fulltext	280 281 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ (ПЕРІОД ПОЛЬСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ) Необхідною умовою розвитку сучасних досліджень українсько- го визвольного руху 1940-х—1950-х рр. є узагальнення і переосмис- лення вже накопиченого в ході вивчення проблеми досвіду. Важли- вим елементом цього процесу є аналіз досягнень наших іноземних колег. За кордоном чи не найбільший доробок у дослідженні пробле- матики Української Повстанської Армії належить польській істо- ріографії. Діяльність українського національного підпілля, що тісно пов’язана з важливими подіями в історії Польщі, викликає у поль- ських дослідників особливий інтерес, адже має виняткове політич- не значення. Переломним моментом у розвитку польської історіографії ста- ло падіння наприкінці 1980-х рр. комуністичного режиму Польської народної республіки (ПНР). Нові політичні умови дали змогу істори- кам переосмислити складні епізоди українсько-польських стосун- ків. Було порушено раніше замовчувані теми, спростовано фаль- сифікації комуністичної пропаганди, а до наукового обігу введено раніше невідомі джерела. Проте становлення сучасної польської історіографії не означало заперечення здобутків комуністичного періоду. Навпаки, тривалі традиції польської академічної науки не перервалися й в умовах тоталітарного режиму, тож сучасні істо- рики, відкинувши ідеологічні нашарування, змогли скористатися фактографічними напрацюваннями своїх попередників. Діяльність Української Повстанської Армії була однією з най- актуальніших проблем у польській комуністичній історіографії. Впродовж 1950-х—1980-х рр. польські дослідження про ОУН і УПА перебували під постійним ідеологічним та політичним тис- ком керівництва ПНР. Їх використовували як один із засобів пропагандистсько ї боротьб и комуністичної партії з проявами «бур- жуазного націоналізму» та інакодумства. Перші наукові роботи про УПА з’явились у Польщі наприкінці 1950-х рр. Їхня поява була зумовлена політичною ситуацією в краї- ні. Після 1956 р., коли Польщу охопили страйки і заворушення, нове керівництво держави на чолі з Владиславом Гомулкою під гаслом десталінізації здійснило низку ліберальних перетворень. Однак проведені зміни виявилися недостатніми для того, щоб здобути на- лежну підтримку суспільства. Тому влада вдалася до кроків у сфе- рі інтелектуального життя, які мали б угамувати надмірне вільно- думство у середовищі науковців та інтелігенції, а отже й вплинути на ситуацію в суспільстві. Критикуючи «ревізіонізм» (підтримку активної демократизації партійного життя та поступової лібералі- зації комуністичного режиму з одночасним засудженням усіх дій, які відповідають духові сталінізму) всередині Польської робітничої партії, керівники ПНР вирішили також опанувати небезпечні для себе та устрою «тенденції» в історичній науці1. З цією метою поряд із розширенням сфери історичних досліджень (яке відбувалось у контексті декларованого «звільнення» історіографії від пресингу політики та ідеології2) перед істориками як проблему, що потребує першочергового вивчення, було поставлено питання про утвер- дження в Польщі народної (комуністичної) влади3. У руслі тогочас- них суспільно-політичних процесів розпочалася історична аргу- ментація і легітимація панівного режиму. Важливим аспектом започаткованих у такий спосіб досліджень було вивчення боротьби народної влади з «реакційним» (антико- муністичним) підпіллям у 1944—1948 рр. Праці, в яких порушува- лася ця тема мали на меті, по-перше, підбити підсумки збройного 1 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. – Львів, 2002. – С. 572–574. 2 Зашкільняк Л. Польська історіографія після Другої світової війни: проблеми національ- ної історії (40–60-ті роки). – Львів, 1992. – С. 40–55; Korzec P. Materiały do studiów nad historiografią PRL w zakresie historii najnowszej // Zeszyty Historyczne. – 1972. – Z. 22. – S. 6–7; Stobiecki R. Między kontynuacją a dyskontynuacją. Kilka uwag na temat powojennych dziejów polskiej nauki historycznej // Metodologiczne problemy syntezy historii i historiografii polskiej / Pod red. J. Maternickiego. – Rzeszów, 1998. – S. 275–277. 3 Зашкільняк Л. Польська історіографія після Другої світової війни. – С. 54; Korzec P. Materiały do studiów nad historiografią PRL w zakresie historii najnowszej // Zeszyty Historyczne. – 1972. – Z. 22. – S. 18–20. 282 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 283 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… протистоянн я у Польщі в другій половині 1940-х рр. — як важли- вого етапу становлення комуністичного режиму, його війська та силових структур, а по-друге, підкреслити заслуги народної влади перед польським суспільством у захисті національних інтересів та створенні умов для мирного життя. З огляду на переважно мілітар- ний характер висвітлюваних подій, провідну роль у вивченні тема- тики взяли на себе військовики — спершу учасники цієї боротьби, а згодом і професійні історики. У рамках дослідження боротьби народної влади з антикомуністичним підпіллям польські історики зверталися й до проблеми ОУН та УПА, перетворюючи її на своє- рідний подразник та додатковий аргумент на свою користь. Уперше в наукових колах Польщі питання ОУН і УПА було порушено 5 жовтня 1958 р. — на науковій сесії, присвяченій ви- звольній боротьбі польського народу в 1939—1945 рр. На цьому на- уковому форумі, який провели Польська академія наук (ПАН) та Міністерством національної оборони, генерал Іґнаци Блюм висту- пив із доповіддю про участь Війська польського (ВП) у захисті на- ціональних і суспільних інтересів польського народу та укріпленні народної влади в 1945—1948 рр. Доповідач зробив загальний огляд історії та структури українського націоналістичного підпілля, а та- кож боротьби з ним частин польської армії на території Південно- Східної Польщі4. У 1960 р. І. Блюм видав працю «З історії Війська Польського у 1945—1948 роках» (перевидана 1968). У цій роботі історик окремий розділ присвятив боротьбі ВП з відділами УПА в Південно-Східній Польщі. Щоб проблема набула відповідного ідеологічного забарвлення, а водночас, щоб дати читачеві цілісне уявлення про неї, І. Блюм ко- ротко зупинився на діяльності УПА в роки Другої світової війни. Насамперед дослідник наголосив на колабораціонізмі українських націоналістів. Він підкреслив, що утворена 1943 р. «бандерівцями» УПА лише на словах боролася з гітлерівцями. Насправді ж ця сила, часто за безпосередніми вказівками німців, поборювала в тилу Вер- махту радянський та польський рухи опору5. 4 Sova A. Akcja «Wisła» w polskiej historiografii: aktualne problemy badawсze // Akcja «Wisła» / Pod red. J. Pisulinskiego. – Warszawa, 2003. – S. 14; Z walk przeciwko zbrojnemy podzie- miu 1944–1947 / Pod. red. M. Turlejskiej. – Warszawa, 1966. – S. 5. 5 Blum I. Z dziejów Wojska Polskiego w latach 1944–1948. – Warszawa, 1968. – S. 72–78. В основній частині розділу І. Блюм зосередився на діяльності ОУН і УПА у Закерзонні. Вивчаючи становлення та розвиток укра- їнського збройного підпілля на території сучасної Польщі, автор звернув увагу на тактику українського підпілля. На його думку, УПА поряд із рисами регулярної армії мала й типово партизанські ознаки. Брак спеціально підготовленого командного складу україн- ське підпілля компенсувало вдалим використанням конкретних об- ставин для проведення бойових акцій, а також дотриманням жор- сткої організаційної конспірації. У роботі генерала І. Блюма особливу увагу було приділено про- блемі ліквідації українського підпілля в Польщі. На його думку, лише після квітня 1946 р., коли було створено Оперативну групу (ОГ) ВП «Жешув», частинам польської армії вдалося досягнути певних успіхів у боротьбі з українським підпіллям (завдяки вдосконален- ню своєї тактики та концентрації значних сил). Однак польським силовикам не вдавалося покласти край активній діяльності ОУН і УПА через постійну допомогу їм з боку українського населення. Саме тому, щоб нарешті розв’язати проблему антикомуністичного опору, було проведено операцію «Віс ла» — ліквідацію «банд» укра- їнських націоналістів із одночасним переселенням українських мешканців краю. Як вважає історик, такі дії щодо цивільних дуже важко виправдати з погляду гуманізму, проте на той час вони були дійсно необхідними, адже лише це гарантувало припинення зброй- ного протистояння та початок нормального життя в регіоні. Загалом, І. Блюм переконаний, що діяльність УПА в Польщі, порівняно з Радянською Україною — тільки невеличкий фрагмент українського антикомуністичного опору. Але, незважаючи на це, розгром українського підпілля в Закерзонні був дуже важливим для розгрому ОУН і УПА в Західній Україні6. Робота І. Блюма була першим значним польським досліджен- ням про УПА. Попри наявні в ній ідеологічні упередження, праця стала прикладом професійного військового висвітлення проблеми безпосереднім учасником подій. Вона не лише декларувала заслуги Війська польського у захисті «народної» системи, але й подала знач- ний, здебільшого невідомий, фактичний і документальний матеріал 6 Blum I. Z dziejów Wojska Polskiego w latach 1944–1948. – S. 91–112. 284 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 285 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… про противників комуністичного ладу, — і зокрема про українське збройне підпілля7. Поряд з роботою І. Блюма в ПНР з’явилися також статті про УПА інших військовиків: Яна Ґерхарда, Болеслава Швейґерта і Ри- шарда Галяби8. Однак, на відміну від розглянутої монографії, вони переважно були спрямовані не на висвітлення конкретних питань, а на критику робіт інших авторів. Так, полковник Я. Ґерхард, на основі власних спогадів і архів- них матеріалів, критикував дослідження Петра Мірчука про УПА9. Зосередившись на боротьбі «народної» влади з українським підпіл- лям у Бескидах, він в емоційній формі наголошував, що вояки УПА насправді були підступними злочинцями і садистами, котрі знищу- вали все комуністичне та польське, а не героями як це випливає з праці П. Мірчука10. Р. Галяба і Б. Швейґерт зосередилися на критиці публікацій І. Блюма. У своїх статтях ці автори закидали генералові недотри- мання базового принципу військових досліджень — подання де- тальної інформації про ворога. На їхню думку, історику треба було докладніше описати та проаналізувати структуру українського ан- тикомуністичного підпілля11. Праці цих двох авторів засвідчили зміни у вивченні боротьби «народної» влади з «реакційним» підпіллям пов’язані з тим, що на початку 1960-х рр. апогею сягнули ліберальні перетворення у поль- 7 Робота ґрунтується на великій кількості джерел, крім того, в додатках наведено низку важливих документів, зокрема, опубліковано протоколи допитів командира Воєнної округи «Сян» Мирослава Онишкевича – ‘Ореста’ і референта Служби без- пеки ОУН «Закерзонського краю» Петра Федорова – ‘Дальнича’. (Blum I. Z dziejów Wojska Polskiego w latach 1944–1948. – S. 324–357). 8 Gerhard J. Dalsze szczegól walk z bandamy UPA i WiN na południowo-wschodnim obsza- rze Polski // Wojskowy Przegląd Historyczny. – 1959. – Nr. 4. – S. 304–335; Halaba R., Szwejgiert B. Jeszcze o walkach z bandami UPA // Wojskowy Przegląd Historyczny. – 1960. 9 Motyka G. Obraz Ukraińca w literaturze Polski Ludowej // Polska – Ukraina spotkanie kul- tur / Materiały z sesji naukowej pod red. T. Stegnera. – Gdańsk, 1997. – S. 105; Z walk przeciwko sbrojnemy podziemiu 1944–1947. – Warszawa, 1966. – S. 6. 10 Mędrzecki W. Obraz Ukraińca w polskim dialogu publicznym po drugiej wojnie swiatowej // Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Гол. ред. кол. Я. Ісаєвич. – Львів, 2003 (Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 10 / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України). – С. 354. 11 Z walk przeciwko zbrojnemy podziemiu 1944 – 1947. – S. 7. ській історичній науці — це так званий період «великої наукової ак- тивності»12. Як і перед тим, дослідження мали відповідний політич- ний підтекст, однак тепер, на відміну від зламу 1950-х/1960-х рр., історіографічний процес було поставлено на засади системності та фаховості. Проблематикою займалися вже не аматори, а спеціаль- но підготовлені фахівці. Провідною установою, в якій розпочалося вивчення проблеми на новому етапі, стала Військово-політична академія ім. Ф. Дзер- жинського (ВПА). У 1960—1961 рр. при кафедрі історії Польщі цього навчального закладу під керівництвом відомого дослідника польської історії 1939—1947 рр. Марії Турлєйської розпочав робо- ту магістерський семінар, присвячений тематиці боротьби з анти- комуністичним підпіллям13. Через вузьку спеціалізованість і обмежене поширення, роботи магістрів історії ВПА відзначалися використанням великого ком плек- су архівних джерел і поданням обширного фактичного матеріалу. Одним із характерних прикладів застосування нового підходу була стаття Яна Чаплі «Боротьба з ОУН-УПА в 1944—1947 роках (курінь “Залізняка”)»14. Польський дослідник намагався висвітлити ключові аспекти діяльності та розгрому українського підпілля на За- керзонні. Як об’єкт він обрав курінь Івана Шпонтака — ‘Залізняка’. Насамперед, Я. Чапля висловив глибоке переконання, що бо- ротьба УПА в Закерзонні була частиною реалізації державницької 12 Korzec P. Materiały do studiów nad historiografią PRL w zakresie historii najnowszej // Zeszyty Historyczne. – 1973. – Z. 23. – S. 31–32. 13 Z walk przeciwko zbrojnemy podziemiu 1944 – 1947. – S. 7. Упродовж 1961–1967 рр. випускники ВПА захистили низку магістерських робіт, у яких розглядали діяльність УПА та боротьбу з нею «народної» влади, наприклад: Сzapla J. Działalność terrory- styczna kurenia «Żelezniaka» i jego likwidacja (kwiecień 1944 – listopad 1947). Praca magisterska. Biblioteka WAP. – Warszawa, 1961; Kominek J. Działalność propagan- dowa aparatu politycznego wojska і jej skuteczność podczas walk z UPA. Praca magister- ska. Biblioteka WAP. – Warszawa, 1967; Redziński M. 8 DP w walce z bandami UPA na południowo-wschodnim obszarze Polski (lipiec 1944 – lipiec 1947). Praca magisterska. Biblioteka WAP. – Warszawa, 1966; Tyliszczak M. 9 Drezdeńska Dywizja Piechoty w walce z UPA i polskiem podziemiem zbrojnym (maj 1945 – listopad 1947). Praca magisterska. Biblioteka WAP. – Warszawa, 1966; Wiśniwski E. Organizacja i walka 8 Rzeszowskiego Oddziału WOP z ukraińskim nacjonalistycznym podziemiem (X. 1945 – VII. 1947). Praca magisterska. Biblioteka WAP. – Warszawa, 1964. 14 Сzapla J. Walka z OUN – UPA w latach 1944 – 1947 (Kureń «Zelezniaka») // Z walk prze- ciwko sbrojnemy podziemiu 1944 – 1947 / Pod. red. M. Turlejskіej. – Warszawa, 1966. – S. 359–424. 286 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 287 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… концепції ОУН. На його думку, українці трактували територію Пів- денно-Східної Польщі як необхідний для боротьби з СРСР політич- ний та військовий плацдарм15. Висвітлюючи центральну проблему свого дослідження, вче- ний зауважив, що специфікою куреня ‘Залізняка’ було те, що він охороняв керівника ОУН Закерзонського краю Ярослава Стару- ха — ‘Стя га’. Це завдання відбилося на особливостях діяльності підрозділу, бійці якого вирізнялися високою політично-ідеологіч- ною свідомістю. На думку дослідника, ‘Залізняк’ значною мірою долучився до реалізації основного завдання УПА в Польщі — дезорганізації чинного устрою і зменшення престижу народної влади. Сотні його куреня постійно протистояли «добровільній» репатріації, здійсню- вали численні диверсії, застосовували терор проти польського на- селення і працівників адміністрації. Проте у квітні—жовтні 1946 р. силами ОГ «Жешув» таку діяльність вдалося вгамувати. Курінь за- знав важких втрат і пішов у підпілля. Я. Чапля підкреслив, що труднощі, які виникали в українсько- го підпілля у 1946—1947 рр., майже завжди були зумовлені неаде- кватним сприйняттям політичної ситуації у Польщі. Як вважає до- слідник, керівництво українського підпілля не врахувало факту, що після перемоги на парламентських виборах 1946 р. народна вла- да зможе залучити до боротьби набагато більші, аніж до цього, сили. Крім того, ОУН керувалася вже неактуальним сподіванням на по- чаток Третьої світової війни. Все це у підсумку призвело до ліквіда- ції підпілля в ході операції «Вісла», яка мала посприяти комплекс- ному вирішенню української проблеми в Польщі16. Загалом, праця Я. Чаплі була одним із перших у Польщі дійсно фахових досліджень про УПА. Побудована на значному комплексі архівних матеріалів, вона засвідчила прогрес у вивченні проблеми. Поступ, насамперед, виявився у вдосконаленні методології дослі- джень — фактографічному висвітленні вузьких аспектів питання, а також спробі його наукової інтерпретації. 15 Сzapla J. Walka z OUN – UPA w latach 1944 – 1947 (Kureń «Zelezniaka»). – S. 367–387. Наприклад, 17–18 березня 1945 р. вони знищили у Ярославському і Любачівському по- вітах 16 відділків міліції. 16 Сzapla J. Walka z OUN – UPA w latach 1944 – 1947 (Kureń «Zelezniaka»). – S. 387–424. Поряд з роботами, написаними в рамках фахового вивчення бо- ротьби з антикомуністичним підпіллям, надалі з’являлися досліджен- ня учасників тих подій. Серед них — монографія генерала Генрика Домінічака «Війська прикордонної охорони в 1945—1948 роках»17. У цій книзі чимало місця було відведено питанню боротьби Військ прикордонної охорони (ВПО) з УПА. На думку польського ав- тора, УПА виникла внаслідок краху сподівань ОУН(б) на утворення української держави при допомозі німців. Історик вважає, що після поділу України на окупаційні адміністративно-територіальні оди- ниці українські націоналісти припинили «вислуговуватися» перед гітлерівцями і почали формувати підпільний фронт проти них18. Польський автор підкреслив, що кордони і прикордонні терени мали стратегічне значення для командування УПА. Саме тут укра- їнські підрозділи мали змогу вдало маневрувати і перегруповувати свої сили. Крім цього, через кордони українське підпілля в Польщі підтримувало постійний зв’язок з головними силами в Радянській Україні, а також проводило рейди в Західну Німеччину. Г. Домінічак детально висвітлив боротьбу польських прикордон- ників з українськими повстанцями по всій лінії радянсько-польсько- го кордону. На його думку, особливо активно українські націоналісти діяли там у 1945—1946 рр. Для того щоб утримувати під контролем найважливіші відтинки кордону, українці провели низку операцій. Зокрема, впродовж 1945 р. УПА намагалася цілковито опанувати т. зв. «цісненський клин» (невелику частину польської території в Карпатах, яка з півночі і сходу межувала з УРСР, а з півдня — з Че- хословаччиною), а також прагнула ізолювати прикордонну смугу від решти території. З цією метою масово нищили комунікації, поступо- во ліквідовували віддалені пункти прикордонної охорони й нападали на бази ВПО (наприклад на Цісну, Балігрод, Загорайці, Любачів). Істо- рик зауважив, що ці заходи повсюдно супроводжувались антипере- селенською діяльністю і застосуванням тактики «спаленої землі». Дослідник зауважив, що до середини 1946 р., насамперед через досконалу тактичну підготовку українців, боротьба ВПО з УПА не мала значних успіхів. Однак поступово, разом з іншими частинам и 17 Dominiczak H. Wojska Ochrony Pogranicza w latach 1945–1948. – Warszawa, 1971. – 384 s. 18 Ibid. – S. 186–196. 288 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 289 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… польської армії, ВПО змусили українські відділи піти у глибоке підпілля. В 1947 р. польські прикордонники відіграли важливу роль у ліквідації ОУН та УПА в Південно-Східній Польщі, вони надій- но перекрили кордони своєї держави, щоб не допустити прориву українських повстанців до УРСР і Чехословаччини19. Дослідження Г. Домінічака засвідчило відчутні зміни в підходах до проблеми УПА. Під впливом фахових розробок у польських ве- теранів з’явилося помітне прагнення до онаучнення та конкретиза- ції своїх історичних пошуків. У 1970 р. в ПНР відбувся черговий суспільний вибух. Цього разу причинами народного невдоволення стали затяжна соціально-еко- номічна криза і посилення в країні тоталітарних тенденцій. У грудні 1970 р. під тиском масових страйків і демонстрацій новим керівником держави було обрано Едварда Ґерека. Проголосивши побудову «Но- вої Польщі», лідер Польської об’єднаної робітничої партії (ПОРП) розпочав енергійне реформування національної економіки20. Пильна увага до вирішення актуальних економічних проблем стала причиною помітних змін у сфері наукового життя. Хоча лі- бералізація, що відбувалась у Польщі впродовж 1971—1973 рр. не мала такого впливу на історичну науку, як подібні процеси 1956 р. (польська історіографія розвивалась у дотеперішньому руслі, ви- конуючи політичні завдання, позбавлена свободи у виборі тем та в інтерпретаціях)21, проте все ж таки вдалося істотно поглибити на- укові пошуки й, відповідно, досягнути успіхів у фактологічному ви- світленні порушуваних проблем. У першій половині 1970-х рр. польська комуністична історіогра- фія вивчала діяльність Української Повстанської Армії у двох те- матичних напрямах. З одного боку, тривали дослідження військових істориків. Натомість з іншого, в ПАН розпочалося вивчення україн- сько-німецьких взаємин напередодні та під час Другої світової війни. Поява другого тематичного напряму яскраво свідчила про по- чаток нового етапу в розвиткові польської історіографії УПА. Основним завданням, яке стояло перед дослідниками україн- сько-німецьких взаємин 1930-х—1940-х рр. було наукове доведення 19 Dominiczak H. Wojska Ochrony Pogranicza w latach 1945–1948. – S. 196–280 20 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі… – С. 589–591, 602–604. 21 Stobiecki R. Między kontynuacją a dyskontynuacją. – S. 278. основоположної тези протиповстанської комуністичної пропаганди про вислужування українських націоналістів перед гітлерівським окупантом. Уперше детально питання про співпрацю між україн- цями і Третім Райхом порушили наприкінці 1960-х рр. співробітни- ки ПАН Тадеуш Цесьляк та Ришард Тожецький22. Однак ситуація, що склалася в ПНР на початку 1970-х рр., внес- ла відчутні зміни у підходи до питання про українсько-німецькі відносини під час Другої світової війни. Зокрема, пріоритетне місце зайняв принцип науковості, натомість ідеологічні нашарування пе- ретворилися на формальну необхідність для таких досліджень. Роботою, в якій виявилися ці трансформації стало «Українське питання у політиці ІІІ Райху 1933 — 1945» Р. Тожецького. Віддаючи належне комуністичним догматам, автор підкреслив, що в 1942—1943 рр. українське підпілля було знаряддям у німецьких руках. Як вважає дослідник, німці не протистояли формуванню УПА, оскільки ця сила створювалася не для боротьби з німцями, а щоб по- борювати радянських партизанів і польське національне підпілля23. Р. Тожецький одним із перших детально розглянув українсько- польські відносини в роки Другої світової війни. Зокрема, висвіт- люючи, антипольський терор українських націоналістів на Волині, він виділив кілька факторів, що впливали на розгортання цих подій. Першим серед них історик назвав винищення гітлерівцями «неви- гідного» населення — євреїв, циганів та ін. На його думку, німецьку практику добре засвоїла українська поліція, п’ять тисяч бійців якої у березні 1943 р. поповнили лави УПА. Далі автор вказав на особливу роль у розгортанні конфлікту численних гітлерівських провокацій. Найважливішими з них був набір поляків у червні 1943 р. до складу допоміжної поліції, постійне використання польських загонів для па- цифікації українських сіл, а також численні випадки забезпечення польських баз самооборони зброєю. Відзначаючи співпрацю поляків з червоними партизанами, Р. Тожецький дав їй виразно позитивну оцінку. Водночас він підкреслив, що до всіх фактів цієї співпраці 22 Див.: Cieślak T. Hitlerowski sojus z nacjonalizmem ukraińskim w Polsce // Z dziejów stosunków polsko-radzickich. Studia i materiały. – Warzsawa, 1969. – T. V / Red. T. Cieślak. – S. 93–108; Torzecki R. Niektóre aspekty hitlerowskiej polityki wobec Ukraińców (1940 – 1944) // Ibid. – S. 155–160. 24 Torzecki R. Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933–1945. – Warszawa, 1972. – S. 273–294. 290 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 291 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… особлив о вороже ставилися українці. Відповідно, третім фактором загострення протистояння був вплив радянської сторони. Історик стверджує, що українсько-польське протистояння кінця 1943 — першої половини 1944 рр. у Галичині значною мірою було зумовлене антиукраїнською діяльністю польського підпілля. На відміну від Волині, антипольські виступи на галицьких теренах мали на меті вигнати або заблокувати в містах польське населення регіону. Як вважає дослідник, такі дії були спрямовані на створен- ня надійної бази для майбутнього наступу українського підпілля на Львів24. Висвітлюючи діяльність УПА та її відносини з Третім Райхом у 1944—1945 рр. Р. Тожецький наголосив, що в час, коли поразка Німеччини стала очевидною, ОУН(б) змінила свою політичну стра- тегію. Керівництво націоналістів проголосило початок «національ- ної революції» для здобуття української державності. Одним із безпосередніх результатів цього кроку було остаточне становлен- ня наприкінці 1943 р УПА. Ключовою для здійснення національ- ної революції ОУН, на думку вченого, була допомога західних со- юзників. Проте внаслідок відкриття другого фронту в Нормандії, а не на Балканах, ця допомога відкладалася на пізніший час, а отже, відкладався й початок масового повстання в Україні. Автор пере- конаний, що саме цей факт чи не найкраще пояснює, чому українці не розпочали боротьби з німцями і навіть вступали з ними в пере- говори та укладали угоди. В обставинах, що склалися, ця боротьба як з політичної, так і з військової точки зору для українського руху була просто невигідною. Воднораз, історик зауважив, що УПА не відмовлялася від антигітлерівського опору, особливо тоді, коли кон- тингентами і вивезенням населення на роботу окупанти порушува- ли інтереси українського села25. Згідно з ідеологічними вимогами, історик у підсумку зазначив: «УПА стала символом руйнування, пожеж і вбивств. У байдужо- сті до свого народу […] вона щораз більше скочувалася на дно на- ціональної зради, куди її зрештою зіштовхнули гітлерівські со- юзники»26. 24 Torzecki R. Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933–1945. – S. 294–296, 314–315, 328–331. 25 Ibid. – S. 323–328, 332–336. 26 Ibid. – S. 337. Отож, дослідження Р. Тожецького ґрунтовно і комплексно ви- світлило діяльність УПА в роки Другої світової війни. Попри вели- чезний пресинг ідеології, польський автор послідовно дотримував- ся принципів академічної науки. Як результат, він зумів підняти питання, важливі для цілісного розуміння проблеми. На початку 1970-х рр. також відбулися зміни у дослідженнях військових істориків. Саме тоді, під впливом систематичного ви- вчення проблематики боротьби народної влади з реакційним під- піллям, вперше було опубліковано спеціальну узагальнюючу пра- цю, присвячену темі діяльності та ліквідації УПА, — монографію співробітників Військового історичного інституту Вєслава Шоти та Антоні Щесьняка «Дорога в нікуди. Діяльність Організації Україн- ських Націоналістів та її ліквідація в Польщі» (1973). Предметом свого дослідження В. Шота й А. Щесьняк визначили політичну та терористичну діяльність українського націоналізму. З’ясування цієї проблеми мало довести, що ОУН і УПА були про- німецькою антикомуністичною та антипольською силою. Аргументуючи запропоновану тезу, дослідники відзначили, що гітлерівці постійно використовували українських націоналістів для реалізації своїх цілей на Сході Європи. У міжвоєнний період вони стимулювали антипольську діяльність ОУН, а з початком Другої сві- тової війни залучили українців до боротьби проти Польщі й СРСР27. Попри систематичне повторення основоположної для роботи тези польські історики зосередилися на фактографічному висвіт- ленні теми. Зокрема, детально розглянули процес виникнення УПА та формування її структури. В. Шота й А. Щесьняк вважали, що основною причиною утворення армії стало бажання ОУН(б) опану- вати самооборонні партизанські групи, які масово виникали на Во- лині під впливом німецьких репресій та вивезення людей на роботу. Дослідники зауважили, що головною метою УПА була ліквідація в Україні всіх неукраїнських та ненаціоналістичних елементів. На їхню думку, українські націоналісти почали з боротьби проти радянських партизанів, а також убивств єврейського та польського населення. Саме діяльності ОУН проти поляків у 1942—1944 рр. В. Шота і А. Щесьняк відвели в своїй роботі дуже важливе місце. 27 Szcześniak A., Szota W. Droga do nikąd: Dzialalnośc Organizacji Ukraińskich Nacionalistów i jej likwidacia w Polsce. – Warszawa, 1973. – S. 5–138. 292 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 293 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… Події, що розгорнулись у 1943—1944 рр. на Волині та в Галичи- ні, автори розглядають як своєрідне продовження індивідуального терору проти представників польської влади у 1918—1939 рр. Вони стверджують, що місцеве польське населення систематично і пла- ново винищувалося зі сходу на захід. Учені вважають, що при цьому українські націоналісти фактично були знаряддям у руках німців, які вміло використовували їх у боротьбі проти радянських парти- занів і поляків. Водночас, історики визнають, що українські націо- налісти проводили терористичні акції також і у власних інтересах, особливо коли співпраця між поляками та більшовиками набувала загрозливих для ОУН масштабів. Саме так сталось у 1943—1944 рр. у Галичині після рейду партизанського з’єднання Сидора Ковпака. Тоді, за словами авторів, розгорнулася ціла кампанія з вигнання польського населення у Польщу та прокотилася чергова хвиля про- тистояння з радянськими партизанами28. У монографії «Дорога в нікуди» також значну увагу було приді- лено питанню українсько-німецьких переговорів та політичних орі- єнтирів ОУН і УПА на завершальному етапі Другої світової війни. Польські автори підкреслили, що 1944 р. військова співпраця між УПА і Третім Райхом визначалася двома обставинами. По-перше, в умовах відступу гітлерівці розраховували використати україн- ське підпілля для розвідки та диверсій у тилах Червоної армії. По- друге, УПА розпочала підготовку до боротьби проти радянського режиму, для чого й вирішила скористатися німецькою допомогою. В момент, коли поразка Німеччини стала очевидною, пишуть далі історики, бандерівці почали налагоджувати контакти з країнами Заходу. Цим вони намагалися забезпечити собі постійну підтримку союзників у диверсійній роботі проти радянської влади29. Основна частина дослідження В. Шоти і А. Щесьняка була при- свячена діяльності та ліквідації українського націоналістичного підпілля у 1944—1948 рр. на території Південно-Східної Польщі. Історики дуже докладно і прискіпливо розглянули організацій- ний розвиток та структуру ОУН і УПА в Польщі. На їхню думку, українське збройне підпілля відзначалося дуже високим рівнем організованості та сильною політико-ідеологічною загартованістю. 28 Szcześniak A., Szota W. Droga do nikąd… – S. 162–188. 29 Ibid. – S. 193–206. Свою діяльність ОУН і УПА базували на великому досвіді парти- занської боротьби, масовій пропагандистській роботі, вміло присто- совуючись до політичних змін у післявоєнному світі. В. Шота і А. Щесьняк виділили п’ять періодів у діяльності укра- їнського підпілля в Південно-Східній Польщі та боротьби з ним «на- родної» влади∗. Вони вважають, що підрозділи ОУН і УПА були най- активнішими між липнем 1945 та липнем 1946 рр. Тоді завершилось оформлення їхньої структури та було здійснено велику кількість са- ботажно-диверсійних антипереселенських акцій і нападів на підроз- діли ВП та ВПО. У цей же період в українському підпіллі виявилися кризові тенденції, які згодом загострилися і поряд з удосконаленими методами протипартизанської боротьби ВП й органів державної без- пеки посприяли ліквідації ОУН та УПА в ході операції «Вісла»30. Також у роботі «Дорога в нікуди» вперше було детально ви- світлено переговори й співпрацю між українським та польським національними підпіллями в 1942—1946 рр. Зокрема, було розгля- нуто двосторонні домовленості про обопільне припинення терору, взаємовизнання незалежності двох держав, боротьбу з єдиним ворогом — СРСР (лютий—березень 1944), а також укладення та реалізацію локальних угод між УПА і ВіН («Вольносць і Нєза- віслосьць») про сфери впливу в Закерзонні, забезпечення в них громадського порядку та військову співпрацю в боротьбі з комуні- стичним режимом (квітень—травень 1945). В. Шота і А. Щесьняк підкреслили, що можливий союз між українськими та польськими «реакційними» силами становив ре- альну загрозу для народної влади. Проте такий союз не мав шансів бути укладеним, адже примирення між обома підпіллями супер- ечило насамперед польським політичним інтересам, крім того, його не сприйняло би польське суспільство. Хоча українці, як зазначали дослідники, робили все від себе залежне, щоб укласти таку угоду, в тому числі йшли на значні політичні поступки31*. І. серпень 1944 – червень 1945; ІІ. липень 1945 – квітень 1946; ІІІ. квітень 1946 – липень 1946; IV. серпень 1946 – березень 1947; V. oперація «Вісла» (квітень–вересень 1947). 30 Ibid. – S. 424–468. 31 Szcześniak A., Szota W. Droga do nikąd… – S. 322–352. ** Ще одним дуже важливим доробком В. Шоти і А. Щесьняка були поміщені в книзі додатки. На схемах, мапах і в таблицях було відображено всі рівні адміністратив- них та структурних елементів ОУН і УПА; подано розшифровані імена керівництва 294 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 295 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… Підсумовуючи, автори книги зауважили, що діяльність ОУН і УПА була виявами антикомуністичного, антирадянського та анти- польського українського націоналізму — одного з різновидів фа- шизму. На їхню думку, ОУН і УПА прагнули до створення неза- лежної «буржуазної» української держави32. Безперечно, робота В. Шоти й А. Щесьняка є академічним до- слідженням. Ця праця принаймні на двадцять років вичерпала тему діяльності ОУН і УПА в Польщі33. Проте відомою книга «Дорога в нікуди» стала не лише завдя- ки своїй вичерпності, але й також через її вилучення польською цензурою з книгарень і бібліотек. На думку більшості дослідників, з якою варто погодитися, працю після детального аналізу було заборонено за вказівкою радянської сторони. Причиною було те, що поміщений в роботі фактичний матеріал дуже сильно контр- астував і суперечив тезам пропаганди (в тому числі й наведеним у книжці)34. українського підпілля в Закерзонні; представлено обсяг, склад і втрати залучених до боротьби проти УПА сил; складено хронологію найважливіших «терористичних» і диверсійних акцій УПА впродовж 1945–1946 рр. та багато іншого. 32 Szcześniak A., Szota W. Droga do nikąd… – S. 470–479. 33 Щоправда, її авторам не вдалося заповнити низки прогалин у висвітленні окремих фактів. Див.: Терещук П. Роздуми над однією книжкою. Дивовижний «ребус» поль- ських фальсифікаторів (З приводу однієї «історичної» праці). – Торонто – Нью Йорк, 1979. – 134 с.; Верига В. Дорогами Другої світової війни: Легенди про участь українців у здушуванні Варшавського повстання в 1944 р. та про Українську Дивізію «Галичина». – Торонто, 1998. – С. 119–123.; Трухан М. Негативний стереотип українця в польській післявоєнній літературі. – Львів, 1992. – 256 с.; Holbersztadt S. Antoni B. Szсzesniak, Wieslaw Z. Szota. Droga do nikąd. Dziatałność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i jej likwidacia w Polsce. Warszawa, 1973. 596 S. // Przekląd Historyczny. – 1977. – Z. 4. – S. 791–796. 34 Терещук В. Роздуми над однією книжкою. – С. 132; Дашкевич Я. Для кого дорога до нікуди? Перегук віків: три погляди на минуле і сучасне України // Україна. Наука і культура. – Київ. – 1993. – Вип. 6. – С. 53; Ковалевський З. Польське питання у повоєнній стратегії УПА // Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-україн- ське протистояння та його відлуння. – C. 287; Motyka G. Obraz Ukraińca w litera- turze Polski Ludowej // Polska – Ukraina spotkanie kultur / Materiały z sesji naukowej pod red. T. Stegnera. – Gdańsk, 1997. – S. 106; Motyka G., Zajączkowski M. Jak w PRL historię poprawiano // Służby bezpieczeństwa Polski i Czechosłowacji wobec ukraińców (1945–1989). Z warsztatów badawczych / Pod. red. G. Motyki. – Warszawa, 2005. – S. 270–296. Цікаво, що додатковий тираж цієї книги надрукували в Канаді ветерани УПА, які, очевидно, таким чином намагалися завдати дошкульного удару по комуністичній пропаганді Схоже, поданим фактажем (вчені зосередилися на подіях у За- керзонні) і вузькоспеціалізованим військовим аналізом польські істо рики створили враження про ОУН і УПА як про визвольний рух. Парадоксальність ситуації полягала в тому, що комуністична пропаганда повсюдно наголошувала: кожен пригноблений народ має право на визволення. Отже, українське підпілля, як і всі інші борці за волю, мало повне право боротися проти поневолювачів, — проти Радянського Союзу та «народної» влади в Польщі. Зрозуміло, що невідповідність догмам одразу викликала реак- цію Москви. Адже такий погляд на проблему напевно змусив би засумніватися, наскільки СРСР дотримується колись задекларо- ваного принципу — боротьби за свободу і мир у світі. Крім цього, в деяких країнах соціалістичного табору та в УРСР, праця могла негативно вплинути на внутрішньополітичну ситуацію. Уже сам факт, що проблемі УПА було присвячено спеціальне наукове дослі- дження, провокував «непотрібні» спогади та розмірковування про роль, яку відігравало українське підпілля. Унаслідок заборони праці В. Шоти та А. Щесьняка дослідження діяльності українського націоналістичного підпілля на деякий час у ПНР припинилося. Гальмувало історіографічний процес також те, що в другій половині 1970-х — на початку 1980-х рр. ПОРП, про- голошена у новій польській конституції спрямовуючою силою су- спільства, прагнула, після спричиненого економічним занепадом виступу опозиції, встановити жорсткий контроль над усіма сфе- рами суспільного життя35. В історичній науці це виявилося в інтен- сивнішому, аніж досі, репродукуванні офіційних оцінок і суджень, а також значно суворішому замовчуванні всього, що могло поставити під сумнів спрямовуючу роль компартії36. Саме тому навіть у за- гальних роботах, присвячених боротьбі з реакційними силами, ді- яльність УПА на Закерзонні розглядали дуже побіжно, переважно через висвітлення конкретних подій і статистику37. Повернулися до вивчення проблеми щойно в середині 1980-х рр. Тоді, з огляду на ідеологічні прогріхи книги «Дорога в нікуди» та 35 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі… – C. 607–610; 613–616. 36 Stobiecki R. Między kontynuacją a dyskontynuacją. – S. 279. 37 Див.: Валихновський Т. У истоков борьбы с реакционным подпольем в Польше 1944–1948. – Киев, 1984 (варшавське видання – 1980 р.). – С. 153–155. 296 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 297 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… зміну політичної ситуації, в польську історичну науку, не без втру- чання радянської сторони, було запроваджено притаманну СРСР публіцистично-пропагандистську методику дослідження «україн- ського буржуазного націоналізму». Носієм цієї тенденції у польській історіографії став Едвард Прус. Працею, яка розкривала підходи автора до проблем УПА, була монографія «Герої з-під знаку тризуба. Коновалець—Бандера— Шухевич». У цій роботі через аналіз діяльності трьох провідників українського національного руху, автор намагався показати анти- народний та антипольський характер очолюваних ними організа- цій. Чи не найбільше це прагнення виявилось у розділі, присвячено- му Р. Шухевичу та Українській Повстанській Армії. Зокрема, автор розглянув виникнення і розвиток УПА як вті- лення задуму бандерівців очистити українську територію від усіх національних меншин і комуністів. Першим етапом т. зв. чисток ста- ла проведена з винятковою жорстокістю «українська різня» поль- ського населення на Волині. Там, щоб об’єднати задля майбутньої боротьби проти більшовиків усі українські збройні сили, було про- ведено спільні «бандерівсько-бульбівські» напади на польські осе- редки. Результатом такої діяльності стала здійснена Р. Шухевичем у другій половині 1943 р. системна реформа структури та органі- зації УПА. На переконання Е. Пруса, ОУН і УПА вислуговувалися перед гітлерівцями. Е. Прус також наголосив на одній особливості взаємин між УПА та німецькими окупантами. На його думку, українське підпілля шантажувало гітлерівців. Воно постійно підкреслювало, що окупа- ційна адміністрація не була здатна самотужки побороти радянських і польських партизанів, тому українці, в обмін на зброю, пропонува- ли свої послуги карателів. Дослідник вважає, що 1943 р. між укра- їнськими націоналістами та німецькими окупантами було укладе- но угоду про взаємодопомогу. Характерно, що угода між Дмитром Клячковським — ‘Климом Савуром’ і німцями, на переконання Е. Пруса, передбачала очищення Західної України від поляків38. Від 1980 р. країну охопила затяжна соціально-політична криза. Постійні страйки, під егідою опозиції «Солідарність» з гаслами повалення комуністичного режиму спри- чинили введення в Польщі воєнного стану. ПОРП очолив генерал В. Ярузельський. 38 Prus E. Herosi spod znaku trysuba: Konowalec–Bandera–Szuchewicz. – Warszawa, 1985. – S. 247–274. Подібно до Р. Тожецького, Е. Прус говорить про те, що у зв’язку з очевидною поразкою Німеччини ОУН(б) вирішила розпочати на- родне повстання. Автор переконаний, що цим повстанням україн- ські націоналісти сподівалися забезпечити собі підтримку західних союзників у подальшій боротьбі проти СРСР. В ході приготувань до цього повстання мало бути усунено польське населення із Західної України. У травні 1944 р. українці, погрожуючи «різнею», висунули перед поляками вимогу покинути українські землі (цікаво, що за- лізничний транспорт для цього нібито надали німці). Проте Р. Шухе- вич не наважився на всезагальне повстання, натомість він розпочав антирадянську діяльність у Західній Україні та Південно-Східній Польщі. Е. Прус уперше в польській історіографії, використовую- чи в основному праці радянських авторів, подав факти і статистику боротьби радянського режиму проти УПА у 1940-х рр.39. Загалом, робота Е. Пруса має низьку наукову вартість. Своєю публіцистичністю, фальсифікаціями та нав’язливою догматичні- стю вона виразно засвідчила стан польської історіографії УПА в останні роки існування ПНР. У Польській народній республіці проблема УПА посідала одне з ключових місць у системі державної пропаганди. Зокрема, вона відігравала дуже важливу роль у процесі історичної легітимації комуністичного режиму. Саме боротьба комуністичних сил з УПА в 1944—1948 рр. мала бути чи не найяскравішим доказом того, що народна влада завжди боронила польські національні інтереси. Ця обставина була одним із визначальних факторів, які вплива- ли на висвітлення теми УПА в пресі, спогадах, художній літературі та історіографії. Польські журналісти, письменники і мемуаристи витворювали емоційний образ воїна УПА як завжди п’яного та ви- мазаного кров’ю своїх жертв різуна, жорстокого садиста і підлого боягуза. Поряд із цим, вони завжди звеличували героїчність і са- мопожертву поляків (учасників волинських і галицьких самообо- рон, бійців радянських партизанських загонів, воїнів ВП та органів держбезпеки), які боролися з «бандами» українських націоналістів на території Західної України та сучасної Польщі40. 39 Prus E. Herosi spod znaku trysuba… – S. 296–337. 40 Трухан М. Негативний стереотип українця в польській післявоєнній літературі. – 256 с.; Бородач В. УПА в польських друкованих джерелах (бібліографічні замітки). – 11 с 298 ІСТОРІОГРАФІЯ, ОГЛЯДИ ТА РЕЦЕНЗІЇ 299 № 9РОМАН ГРИЦЬКІВ ДІЯЛЬНІСТЬ УПА У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ… Своєю чергою польські історики, опираючись на запропоновані пропагандою факти і погляди, досить часто формували викривле- не бачення проблеми41. В їхніх роботах абсолютизувалися випадки українсько-німецької співпраці, відзначалося, що українці постій- но поборювали польські сили та винищували польське населення, зрештою, підкреслювався особливо жорстокий характер дій УПА. Іншим фактором, що визначав зміст польських наукових публі- кацій про УПА, були радянсько-польські відносини. Саме з огляду на них у польських дослідженнях постійно фігурували тези про ан- тикомуністичну спрямованість ОУН і УПА, їхню зраду українського народу та співпрацю спершу з гітлерівцями, а згодом — із західни- ми «імперіалістами». З тієї ж причини історики уникали детального аналізу низки важливих питань: українсько-польського конфлікту в Західній Україні, діяльності УПА в роки Другої світової війни, бо- ротьби українського націоналістичного підпілля проти СРСР тощо. В умовах тоталітарного режиму зміни у польській історичній науці безпосередньо залежали від змін політичної ситуації в краї- ні. Взявши це до уваги та врахувавши загальні тенденції розвитку польської комуністичної історіографії, можна виділити три етапи розвитку досліджень історії УПА в ПНР: I. Кінець 1950-х — початок 1970-х рр. У цей час у результаті значних суспільно-політичних перетворень у Польщі задля істо- ричної легітимації комуністичного режиму було вперше порушено питання УПА. Вивчати проблему почали військові історики у рам- ках політично нав’язаної тематики боротьби «народної» влади про- ти реакційного підпілля у 1944—1948 рр. Характерною рисою цього етапу була поступова систематизація та онаучнення досліджень, що зумовлювалося тодішніми тенденціями у розвитку польської істо ричної науки і політичним курсом керівництва держави. ІІ. Перша половина 1970-х рр. Тоді під впливом чергових суспільно-політичних змін (які значно послабили ідеологічний // Архів видавництва «Літопис УПА»; Krwawy W. Антологія польської антиупівської історичної белетристики доби Польської Народної Республіки // Вісник Закерзоння. – 2002. – № 7-8-9. – С. 135–168; Mędrzecki W. Obraz Ukraińca w polskim dialogu publicz- nim po drugiej wojnie światowej // Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. – С. 353–355; Motyka G. «Łuny w Bieszczadach» Jana Gerharda a prawda historyczna // Polacy o Ukraińcach, Ukraińcy o Polakach. Materiały z sesji naukowej, Gdańsk, 8–9 maja 1992 r. / Pod. red. T. Stegnera. – Gdańsk, 1993. – S. 174–185. 41 Motyka G. Obraz Ukraińca w literaturze Polski Ludowej. – S. 104–112. контрол ь над історичними дослідженнями) було суттєво поглибле- но дослідження проблеми. З’явилися перші, спеціально присвячені темі українського визвольного руху 1930-х—1940-х рр. роботи, які, фактично, поставили під сумнів ключові тези комуністичного трак- тування УПА. Характерними рисами цього етапу були: пріоритет- не дотримання принципів академічної науки, фактографічно ви- черпне висвітлення порушеної проблеми, а також відверті репресії щодо наукової продукції. Перша половина 1970-х рр. була апогеєм польських комуністичних досліджень про УПА. ІІІ. Кінець 1970-х — друга половина 1980-х рр. Етап деградації під тиском політичних обставин польської історіографії УПА. Ця дегра- дація пройшла дві фази. Перша — замовчування або лише поверхові згадки про українське підпілля (початок 1980-х). Друга — переве- дення досліджень проблеми у поширений в СРСР жанр пропаган- дистської публіцистики (друга половина 1980-х). Цей етап засвідчив панування догматичних поглядів на історію УПА. Вивчення Української Повстанської Армії в ПНР було ідеоло- гічно, політично та національно упередженим процесом, який не виходив за межі основних наукових принципів. З огляду на панів- ні підходи, дослідження питання відбувалося в межах вигідної для комуністичного режиму тематики та відзначалося систематичним відтворенням офіційного бачення проблеми. В комуністичний пе- ріод проблема УПА була важливим елементом у системі держав- ної пропаганди, вона відігравала одну з ключових ролей в процесі легітимації політичного режиму. В цей час у свідомості польського суспільства було вкорінено велику кількість стереотипних уявлень про український визвольний рух. Основні серед них — переконання про його колабораційний, антипольський та злочинний характер. В утвердженні цих стереотипів провідну роль відіграла преса, худож- ня і мемуарна література, а наукові роботи намагалися їх факто- графічно обґрунтувати. Разом із цим, сповідуючи принцип наукової об’єктивності, завдяки створеним під впливом політичних змін та загальних тенденцій у розвитку історичної науки умовам польські історики подали ґрунтовний фактичний матеріал про діяльність українського підпілля на території Закерзоння. Тож польська ко- муністична історіографія надала вагомі підстави та заклала міцне підґрунтя для подальшого перегляду створених у період Польської Народної Республіки уявлень про УПА.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-64677
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0120
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T09:57:45Z
publishDate	2007
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
record_format	dspace
spelling	Грицьків, Р. 2014-06-17T21:34:22Z 2014-06-17T21:34:22Z 2007 Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки) / Р. Грицьків // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 280-299. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64677 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Історіографія, огляди та рецензії Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки) Article published earlier
spellingShingle	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки) Грицьків, Р. Історіографія, огляди та рецензії
title	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки)
title_full	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки)
title_fullStr	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки)
title_full_unstemmed	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки)
title_short	Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки)
title_sort	діяльність української повстанської армії у висвітленні польської історіографії (період польської народної республіки)
topic	Історіографія, огляди та рецензії
topic_facet	Історіографія, огляди та рецензії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/64677
work_keys_str_mv	AT gricʹkívr díâlʹnístʹukraínsʹkoípovstansʹkoíarmííuvisvítlennípolʹsʹkoíístoríografííperíodpolʹsʹkoínarodnoírespublíki

Діяльність Української Повстанської Армії у висвітленні польської історіографії (період Польської народної республіки)

Institution

Similar Items