Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український визвольний рух |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65000 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори / П. Арсенич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 91-100. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860173176975130624 |
|---|---|
| author | Арсенич, П. |
| author_facet | Арсенич, П. |
| citation_txt | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори / П. Арсенич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 91-100. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| first_indexed | 2025-12-07T17:59:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
90
ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
91
№ 10
P. S.
Перших три зими большевицької дійсності пров[ідник] Шухе-
вич перебував у Львові. На кожній квартирі будував собі сам кри-
ївку — одиночку139.
На одній із таких квартир доводилось мені бути. Спосіб життя в
місті рішучо відмінний від села. У поведінці потрібно виявляти ве-
лику майстерність обережності і конспірації.
Нпр.: квартира в «Дзядзя». Пров[ідник] Шухевич сусідує з
«Дзядзем» через стіну. В стіні великий прохід дверей, заступлений
диваном. «Дзядзьо» небезпечний тип. Проте Провідник слухав ра-
діо, брав собі сам обід і т. ін., в той час коли господині Провідника не
було дома.
На тім кінчаю, друзі, моє оповідання.
Як проживу довше, напишу більше.
Слава Україні! Героям слава!
Листопад 1951 року. Влодко
ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 398. — Т. 12. — Арк. 137—163.
Оригінал. Рукопис.
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
ПЕТРО АРСЕНИЧ
РІД ШУХЕВИЧІВ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІЙ
СПАДЩИНІ УКРАЇНИ ТА ДІАСПОРИ
Шухевичі й посвоячені з ними родини Кисілевських, Левицьких,
Рожанківських, Старосольських та інші від другої поло вини XIX до
початку XXI ст. яскраво про явились на тлі культурно-громадсько-
го, наукового і політичного життя україн ського суспільства в Європі
(Україна, Польща, Румунія, Англія), Америці (США, Канада) й Ав-
стралії. Що ж це за родина — Шухевичі, чим ми завдячуємо їй?
Рід Шухевичів походить із с. Розвадова, що неподалік від м. Ми-
колаєва на Львівщині. Перша згадка про це село датується 1467 р. Тут
жили селяни Шухи. Із зареєстрованих 1789 р. в Розвадові 146 госпо-
дарів 11 назвалися Шухами. Серед них був Іван Шух (1710—1810),
одружений з Марією Гутковською, від якої мав п’ятьох дітей, з них
четверо — сини. Його син від першої дружини Гавриїл (1759 р. н.) за-
кінчив Львівський університет і виїхав до Росії, мабуть у Петербург,
і став називатися Шуховим. Можливо, відомий учений інженер-ма-
тематик Володимир Григорович Шухов був онуком Гавриїла. Най-
старший син від другої дружини Симеон (1765—1832) жив у Львові,
працював при фінансовому уряді і називався Шуховським. Він мав
маєток у Миколаєві над Дністром, куди згодом переїхав і де мешкав
до смерті. Два його брати Ігнатій (1770—1830) та Іоан (1774 р. н.) зали-
шились на господарстві у Розвадові. Їхні родичі — селяни Шухи — і
досі живуть у цьому селі.
Третій син Івана Шуха Євстахій (1778—1824) назвав себе Шу-
хевичем. Він був священиком спочатку в рідному селі, а потім у
с. Раківці. Педа гог Роман Сколоздра встановив, що са ме в Розвадові
12 серпня 1804 р. Євстахій одружився з 14-річною Марією, донькою
Прокопія Леневича, шляхтича за походженням. У подружжя було
восьмеро дітей, з яких двоє, Юліан і Осип, стали священиками. Від
них беруть свій початок дві родовідні гілки — Олієво-Королівська і
Тишківська.
139 Імовірно, М. Заєць має на увазі конспіративні квартири Р. Шухевича у Семена
Лозинського на вул. Сулимирського, 4 та в Олени Яремко – ‘Гайдамачки’ на вул. Кри-
вій. Детальніше див.: Дашкевич Я., Кук В., Бойко В., Посівнич М. Про генерала Тараса
Чупринку (Романа Шухевича). – Львів, 2006. – С. 19.
92
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
93
№ 10ПЕТРО АРСЕНИЧ РІД ШУХЕВИЧІВ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ ТА ДІАСПОРИ
Олієво-Королівська гілка по-
ходить від отця Юліана Шухе-
вича (1809—1867), який з 1836 р.
був священиком у с. Саджаві,
парохом у с. Грабівці коло с. Бо-
городчан та с. Олієво-Королівці
(1841—1867), одружився з Марі-
єю Величковською (1821 — 1880,
с. Олієво-Королівка), дочкою
о. Івана Величковського. В отця
Юліана і Марії було тринадця-
теро дітей, з яких двоє померли
малолітніми.
Найстарша їхня дочка Юліа-
на Шухевич (1836, с. Саджава —
1866, с. Білі Ослави) одружилася
6 березня 1853 р. в Олієво-Коро-
лівці зі священиком Титом Бура-
чинським, родом із с. Криворівні,
чия сестра Марія Бурачинська
була одружена з письменником
Яковом Головацьким.
Найстарший син о. Юліана Теофіл (1850, с. Олієво-Королівка —
1918) був парохом у с. Молодятині Коломийсь кого р-ну.
Син Теофіла Павло (1880 — 1954, США) був суддею, потім про-
курором у Кра кові. 1945 р. емігрував до США. Його дружина Ірина
Величковська (1885, с. Вишнів на Рогатинщині — 1979, США), доч-
ка о. Теодора і Ольги Шухевичів, була маляром-портретистом та
іконо писцем.
Дочка Теофіла Емілія (1889 — 1910, м. Коломия) 1907 р. вийшла
заміж за о. Костянтина Балицького (1880, с. Спас, тепер Коломий-
ського р-ну — 1936, с. Молодятин). Отець Балицький підтриму вав
дружні стосунки з видатною українською письменницею Ольгою
Кобилянською, яка в 1929—1932 рр. приїжджала до них у гості в
Молодятин.
Наймолодша дочка Балицького Любомира має двох синів, з
яких один, Степан, одружений з Ольгою Буртняк-Бабій — відомою
письменницею, організатором і генеральним директором першог о
народног о телебачення Прикарпаття «Галичина», заслуженим
журналістом України, головним редактором пись менницького
журналу «Перевал».
Донька о. Юліана Зузанна Шухевич-Кисілевська (1855, с. Олі-
єво-Королівка — 1927, с. Жаб’є-Ільці) вийшла заміж за вчителя
Теофіла Кисілевського, який 43 роки працював у Жаб’ї-Ільцях. У
його домівці гостювали туристи з Наддніпрянської України, і серед
них — В. Дорошенко з Полтавщини, тоді ще студент Московського
університету, а згодом відомий літературознавець і гро мадський
діяч (07.08.1904), лікар В. Кобринський (14.08.1904), письменник
Антін Крушельницький з дружиною і дітьми (влітку 1904—1906,
1911—1912 рр.), адвокат М. Міхновський із Харкова (27.07.1907),
художник Ф. Красицький із Києва (29.07.1907), композитор В. Без-
коровайний (28.07.1908), мовознавець І. Панькевич (23.06.1909),
письменниця О. Кисілевська з сином Володимиром (12.08.1910). Та-
кож його відвідували Українські січові стрільці Осип Левицький
та Лев Камінський (01.03.1915), музикознавець і фольклорист Осип
Роздольський (20.07.1927 та 05.08.1928), Петро Франко (22.08.1929),
редактор «Народної волі» (США) Я. Чиж (28.08.1929), В. Кисілев-
ський з Канади (22.07.1940) та багато інших. Внучки Т. Кисілев-
ського Зеновія та Ліда Ґоянюки брали активну участь у національ-
но-визвольній боротьбі, були активни ми членами ОУН, в’язнями
німецьких та сталінських концтаборів.
Осип Шухевич (1816, с. Раковець Городенківського повіту —
1870, с. Тишківці) — український греко-католицький священик,
письменник і перекладач — започаткував Тишківську ро довідну
лінію Шухевичів.
У Осипа й Анни з Кульчицьких (1822—1867) було дванадцятеро
дітей. Серед них Зенон (1842—1931) — парох у с. Тишківцях (1870—
1931), радник єпископської кон систорії, віце-декан Городенківщини,
інспектор шкіл Городенківського повіту, громадсько-культурний
діяч. До його оселі з’їжджалася родина, тут гостювали Іван Франко,
Михайло Грушевський та інші відомі люди.
У Зенона була дочка-одиначка Ольга (1869—1940), вона займа-
лася культурною та освітньою діяльністю, організовувала вистави,
зокре ма постановку дитячої опери М. Лисенка «Коза-дереза» (1892).
Брат Зенона Євген (1847—1924) був священиком у с. Се-
рафинцях Горо денківського повіту (1872—1880), с. Бе резові
Брати Шухевичі: сидить о. Зенон;
стоять Володимир та Ізидор
94
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
95
№ 10ПЕТРО АРСЕНИЧ РІД ШУХЕВИЧІВ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ ТА ДІАСПОРИ
Вижнім (188 0—1881), с. Красові (1881—1901) та с. Підберізцях
коло Льво ва (1901—1924). Його дочка Євгенія (1875 — 1970, с. Тер-
пилівка, тепер Підволочиського р-ну Тернопільської обл.) стала
дружиною письмен ника, етнографа і священика в Терпилівці Воло-
димира Герасимовича (псевдоніми і криптоніми: в.г., г-ч, в., Василь
Трохимович, Кирик, Шпирка; 1870, м. Золочів, тепер Львівської
обл. — 1940, с. Терпилівка, тепер Підволочиського р-ну Тернопіль-
ської обл.). Син Євгена Степан (1877 — 1945, Амберґ, Західна Німеч-
чина) став відомим адвокатом, громадським і військовим діячем, був
оборонцем українців у політичних процесах. У серпні 1914 р. — за-
ступник голови бойової управи УСС у Львові, в 1914—1918 рр. —
отаман УСС, у 1918—1919 — отаман УГА, в 1919 р. — комендант
IV бригади УГА. Автор спогадів про виз вольні змагання «Видиш,
брате мій» та «Гіркий то сміх».
Брат Зенона і Євгена Володимир Осипович Шухевич (1849,
с. Тишківці — 1915, Львів) — український педагог, етнограф, куль-
турно-громадський діяч. У 1877 р. закінчив Львівський універси тет,
з 1890 р. учителював у реальній школі. У Львові заснував і редагував
ди тячий журнал «Дзвінок» (1890—1895), з 1893 р. — педагогічний
часопис «Учитель», у них він публікував твори українських пись-
менників, педагогічні статті. Був головою українських товариств
«Руська Бесіда» (1896—1904), «Львівський Боян» (1891—1903), Му-
зичного товариства ім. М. Лисенка; дійсним членом Наукового то-
вариства ім. Т. Шевченка у Львові, членом голов ного відділу Това-
риства «Просвіта», до радником галицького митрополита, а пізніше
кардинала Сильвестра Сембратовича.
В. Шухевич разом із О. Барвінським, А. Вахнянином, Ю. Целеви-
чем організували Християнсько-суспільну партію, чиїм друкованим
органом став часопис «Руслан». Крім педа гогічної та культурно-гро-
мадської праці, В. Шухевич займався науковими студіями, зокрема
вивчав етно графію Гуцульщини. Понад 20 років він збирав матеріали,
організовував виставки і музеї, підтримував зв’язки з багатьма діяча-
ми української та інших слов’янських культур, приятелював з М. Ли-
сенком. У його фундаментальній праці «Гуцульщина» (ч. 1—5; Львів,
1899, 1901, 1902, 1904, 1908) вперше детально описано матеріаль ну і
духовну культуру гуцулів. Цю п’яти томну монографію високо оціни-
ли вітчизняні та зарубіжні вчені. Вона й зараз є настільною книгою
тих, хто провадить етнографічні досліджен ня краю.
У Володимира і Герміни з Любовичів (1852—1936), організатор-
ки українських жіночих товариств, голови спілки «Труд» та «Клубу
русинок», було п’ятеро дітей, серед них Зенон-Осип (1879—1945) —
суддя у містечку Краківці, а потім у Львові, батько генерала УПА
Романа — ‘Тараса Чупринки’ — та дочка Дарія (1881—1941) — пі-
аністка, музичний педагог, організаторка і перший голова «Кружка
українських дівчат» у Львові, редактор жіночого журналу «Мета».
У Дарії з Шухевичів і Володимира (1878—1942; доктор права, ре-
пресований) Старосольських було троє дітей: Юрій (працює в кон-
гресовій бібліотеці у Вашинґтоні), Володимир-Ігор (інженер-архі-
тектор, був на засланні, повернувся до Львова), Леся (Уляна; була
на засланні, виїхала до Польщі, жила у Познані, а потім до США).
Родина Шухевичів (зліва праворуч): 1-й ряд – Юрій Старосольський, Роман
Шухевич, Володимир Рожанківський; 2-й ряд – Йосипа Рожанківська, Ольга
Бандрівська-Шухевич, Євгенія Шухевич з сином Юрієм, Герміна Шухевич
з Ігорем Старосольським, Володимир Шухевич, Ірина Шухевич-Рожанківська
з сином Стефаном, Ярослав Рожанківський; 3-й ряд – Тарас Шухевич, Йосип
Шухевич, Володимир Старосольський, Дарія Шухевич-Старосольська з доч кою
Уляною, Ірина Кормаш-Шухевич, Володимир Шухевич, Теодор Рожанківський
96
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
97
№ 10ПЕТРО АРСЕНИЧ РІД ШУХЕВИЧІВ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ ТА ДІАСПОРИ
Друга дочка Володимира Шухевича Ірина-Софія (1881—1934)
була дружиною Теодора Рожанківського, старшини УСС, отамана
УГА, радника суду у Львові. Їхній син Володимир (1906—1973) став
відомим мистецтвознавцем. Наймолодший син Володимира і Гер-
міни Тарас (1886—1991) був піаністом, професором Музичного ін-
ституту ім. М. Лисенка у Львові. Його дружина Ольга Бандрівська
працювала доцентом Львівської консерваторії. У домі Шухевичів у
Львові в грудні 1903 р. гостював Мико ла Лисенко, про якого Тарас
написав спогади.
У Зенона-Осипа та Емі лії зі Стоцьких (1883 — 30.06.1956, на
засланні в Казахстані) було троє дітей: Роман (1907—1950); Юрій
(1910—1941) — інженер-геодезист, абсольвент Музичного інститу-
ту ім. М. Ли сенка, замордований енкаведистами 6 червня 1941 р. у
Львові; Наталія (1922 р. н.), репресована 1940 р.
Роман Шухевич, син Зенона-Осипа, народився 30 червня 1907 р. у
Львові. Від 1914 р. жив у Камінці Струмиловій, де його батько працю-
вав суддею, а за часів ЗУНР був повітовим комісаром. Роман, навча-
ючись у львівській Академічній гімназії, жив у бабусі Герміни Шухе-
вич. Тоді там мешкали колишні «усусуси» Євген Коновалець і Степан
Шах, які справили значний вплив на юнака. Тоді Роман належав до
пластового полку ім. князя Лева, багато читав, займався спортом.
Студент Львівського політехнічного інституту, Роман Шухевич всту-
пив до Української Військової Організації і в її лавах у 1925—1929 рр.
керував різними бойови ми акціями проти польських окупантів. У
1929 р. він вступив до ОУН, де працював на посаді бойового рефе-
рента в Крайо вій екзекутиві. 1934 р. брав участь в організації замаху
на польського міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького. За
це був засуджений на п’ять років і ув’язнений у концтаборі в Березі
Картузькій, звідки вийшов по двох з половиною роках.
У 1938—1939 рр. Р. Шухевич брав участь в організації та входив
до складу ке рівництва збройних сил Карпатської України — Кар-
патської Січі. У 1939—1940 рр. працював у Проводі ОУН референтом
зв’язку з українськими земля ми в СРСР. Навесні 1941 р. взяв участь
у ІІ Великому збо рі ОУН, згодом став крайовим провідником ОУН
на Західних Українських Землях поза ме жами СРСР. Він організу-
вав Український легіон «Нахтіґаль» і як його командир увійшов до
Львова. У проголошеній 30 червня 1941 р. Українській Державі був
віце-міністром військових справ. Від 1943 р. — голова Проводу ОУН
і Головний командир УПА.
У липні 1944 р. Р. Шухевич
узяв участь у І Великому
зборі Української Головної
Визвольної Ради (УГВР). На
ньому його обрали Головою
Генерального Секретаріа-
ту УГВР. На цих постах у
1944—1950 рр. Р. Шухевич
під псевдами ‘Т. Чупринка’,
‘Лозовський’, ‘Тур’ керував
визвольно-революційною бо-
ротьбою багатотисячної УПА
та підпільної ОУН проти ні-
мецько-гітлерівських оку-
пантів і сталінського тоталі-
тарного режиму.
5 березня 1950 р. в с. Бі-
логорші біля Львова на своїй
підпільній квартирі генерал-
хорунжий Роман Шухевич
загинув смертю ге роя.
У Романа і Наталії з Березинських (13.03.1910, с. Лецівка, те-
пер Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. — 28.02.2002,
м. Львів) — дочки священика Ро мана, який мав парафію в с. Огля дові
на Львівщині, — було двоє дітей: Юрій (1933 р. н.) і Марія (1940 р. н.).
Наталія Шухевич у 1945 р. була засуджена на 10 років ув’язнення
та заслання. Після мордовської тюрми та новосибірського за слання
1956 р. повернулася в Україну, однак знову була вислана — в Кара-
ґанду. Звільнена 1958 р., повернулася до Львова. Юрій Романович
разом із сестрою Марією після арешту матері були відправлені в ди-
тячий будинок у Донецьку. Юрко втік із нього, а коли 1948 р. повер-
нувся, щоб визволити сестру, його заарештували. У тюрмі 1 грудня
1958 р. знову був засуджений.
У Володимирській тюрмі, а потім у таборах він пробув до 1968 р.
Оскільки повертатись до України Юрію було заборонено, він поїхав
до своєї тітки у Нальчик, де згодом одру жився. Дружина Валенти-
на народила йому сина й дочку.
Степан Шухевич – сотник УГА,
відомий львівський адвокат
98
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
99
№ 10ПЕТРО АРСЕНИЧ РІД ШУХЕВИЧІВ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ ТА ДІАСПОРИ
У 1970 р. під час відпустки їздив
до матері у Львів, а по дорозі відві-
дав своїх знайо мих. Спілкувався з
людьми схожої з ним долі й переко-
нань, написав проблемну статтю
про визвольну боротьбу «Роз думи
вголос», за яку був засуджений на
10 років тюрми особ ливого режи-
му і 15 років заслання. Юрій над-
силав викриваль ні статті в ООН, у
різні правозахисні організації. За
це його повторно засудили у липні
1973 р. на 10 років, звинувативши в
спробі передати на волю свої стат-
ті з національного питання. У тюр-
мі в Чистополі Татарської АРСР
у 1981 р. він втратив зір. 7 січня
1982 р. йому зробили операцію на
очі, але невдало. Після закінчення
терміну ув’язнення, 1983 р., його
заслали до Сибіру, а по тім відпра-
вили в інвалідний будинок у Том-
ській області.
Після тюрем і заслання син Головного командира УПА повер-
нувся в жовтні 1989 р. в рідне місто Львів, де взяв активну участь у
громадсько-політичному жит ті, у духовному відродженні нації.
Зі славного роду Шухевичів найвидатнішою постаттю в націо-
нально-визвольних змаганнях був генерал-хорунжий УПА Роман
Шухевич. Як уже згадувалося, за діяльність Романа Шухевича ра-
дянська влада переслідувала всю його родину. 26 червня 1941 р. у
Львові був розстріляний його брат інженер Юрій, а раніше, 1940 р.,
репресована сестра Наталія. Мати Романа Євгенія Шухевич-
Стоцька, дружина Наталія Березинська зі своєю матір’ю Осипою
були відправлені на заслання, а його малолітні діти Юрій та Марій-
ка — передані в дитячий будинок.
Чимало представників родини Шухевичів, рятуючись від пере-
слідувань, опинилися на Заході. Так, син Євгенії Шухевич та Со-
фрона Левицького, український письменник і журналіст Василь
Левицький (літературний псевдонім Софронів) з 1948 р. жив у Ка-
наді і був довголітнім редакто ром тижневика «Новий шлях».
У США відзначилась як журналістка і письменниця Уляна Ста-
росольська (1912 р. н.), внучка Володимира Шухевича, дочка укра-
їнської гро мадської діячки, видавця, реда ктора часописів для жі-
нок Дарії Старосольської (1881—1941).
Син адвоката Миколи Шухевича Богдан (1925 р. н.) став відо мим
лікарем у Канаді. Син Іри ни Шухевич і коменданта коша УСС, адво-
ката Теодора Рожанківського Ярослав (1909 р. н.) теж був відомим
лікарем-анестезіологом у США.
Діти адвоката Степана Шухевича Іван (1918—1975) і Степанія
(1924 р. н.) та внуки Марко Шухевич, син Івана (1947 р. н.), й Андрій
Строкан, син Степанії, стали лікарями в Ав стралії.
Родини Шухевичів, Левицьких, Рожанківських, Старосоль-
ських у діаспорі брали і беруть активну участь в україн ському гро-
мадському житті. Вони є жертводавцями на нау ково-громадські
цілі (НТШ, Український вільний університет, Український музей у
Нью-Йорку) та на інші добродійні потреби українських громад.
Минуло вже 57 років від дня героїчної загибелі Романа Шухе-
вича. Та його кров і кров інших героїв пролилася не марно. Вона жи-
вила національну свідомість наступних поколінь. На традиціях цієї
боротьби виросло нове покоління борців-шістдесятників.
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. та По-
маранчева революція, в якій брали активну участь і представники
роду Шухевичів, стали завершальним актом боротьби за її волю. У
наші дні все частіше згадується в засобах масової інформації про
славну родину Шухевичів. Ім’ям Головного командира УПА Рома-
на Шухевича названі вулиці в різних містах України; проведено
виставки «Родина Шухевичів»; встановлено пам’ятні знаки на його
честь. У с. Білогорщі з нагоди 50-річчя УПА відкрито пам’ятник Ро-
манові Шухевичу, а на будинку, де була його ос тання конспіратив-
на квар тира, встановлено ме моріальну дошку з ба рельєфом услав-
леного ге роя і словами: «В цьо му будинку 5 березня 1950 р. загинув
смертю героя головний командир УПА генерал-хорунжий Роман
Шухевич “Тарас Чуприн ка”. Героям слава». А 23 жовтня 2001 р.
тут було урочисто відкрито Музей Головного командира УПА, для
якого низку експонатів передав і автор цієї статті. У Львові, Івано-
Франківську, Надвірній, Бурштині, Косові, Снятині відкриті музеї,
Володимир Шухевич з дружиною
Герміною. 1894 р.
100
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
101
№ 10
присвячені національно-визвольній боротьбі. На батьківщині ро-
дини Шухевичів у с. Тишківцях теж створено му зей, а у четвер ту
річницю незалежності України для увіковічнення пам’яті Романа
Шухевича відкрито йому пам’ятник (скульптор А. Басюк).
10—12 липня 2005 р. в Тишківцях відбулося вшанування роду
Шухевичів під час Всесвітнього з’їзду його представників. На нау-
ковій конференції в доповідях учених зі Львова, Івано-Франківська
та з діаспори висвітлювалася діяльність представників кількох по-
колінь роду. Гості відвідали місця в селі, пов’язані з родиною Шухе-
вичів, оглянули музей, виставку, що її організували Івано-Франків-
ський музей національно-визвольної боротьби та автор цих рядків.
2007 р. розгорнуто цілу програму відзначення 100-літнього юві-
лею Романа Шухевича, зокрема ряд західноукраїнських областей
оголосили цей рік роком Головного командира УПА. Так Україна
нарешті вшановує пам’ять славної родини Шухевичів, чию діяль-
ність у радянський час замовчували.
АНДРІЙ СОВА
ЮНАЦЬКІ ТА МОЛОДІ РОКИ
РОМАНА ШУХЕВИЧА
Зі здобуттям незалежності України з’явилася можливість
об’єктивно вивчати діяльність багатьох видатних учасників укра-
їнського визвольного руху ХХ ст. Серед них одне з чільних місць
займає Роман Шухевич (псевда: ‘Шух’, ‘Дзвін’, ‘Щука’, ‘Степан’,
‘Туча’, ‘Чернець’, ‘Ратник’, ‘Роман Лозовський’, ‘Тур’, ‘Тарас Чу-
принка’ та ін.) — видатний військовий і політичний діяч. Він відомий
насамперед як Головний командир Української Повстанської Армії
(УПА; 1944—1950), генерал-хорунжий (з 1946), член Українського
Державного Правління (1941), Голова Бюра Проводу Організації
Українських Націоналістів (ОУН; 1943—1950), Голова Генераль-
ного Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР;
1944—1950), генеральний секретар військових справ (1944—1950).
Р. Шухевич був відзначений найвищими нагородами УПА — Золо-
тим хрестом бойової заслуги 1-го класу та Золотим хрестом заслу-
ги, посмертно іменований Гетьманським пластуном-скобом.
Цікавість до особи Р. Шухевича в Україні весь час зростає, тим
більше що 100-ліття від дня його народження цьогоріч уперше від-
значено на державному рівні. На сьогодні вийшло друком чимало
наукових розвідок, статей та брошур, присвячених Р. Шухевичу1.
Також опубліковано низку спогадів і документів, що стосуються
1 Напр., лише 2007 р. видано: Дашкевич Я. Р. Шухевичі // Дашкевич Р. Постаті: Нариси
про діячів історії, політики, культури / 2-ге вид., виправл. й доповн. – Львів, 2007. –
С. 735–747; Кузик С. Штаб-квартира Романа Шухевича у Княгиничах. – Коломия,
2007. – 192 с.; Матеріали Другої учнівської конференції до 100-річчя від дня народжен-
ня Романа Шухевича «Роман Шухевич – національний герой України». – Княгиничі,
2007. – 38 с.; Посівнич М. Нескорений Командир. – Торонто–Львів, 2007. – 64 с.;
Посівнич М. Роман Шухевич. – Київ, 2007. – 63 с.; Прус В. Роман Шухевич і
Радехівщина. – Львів, 2007. – 56 с.; «Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив…» /
Укл. О. Яворська, Ю. Гой. – Хмельницький, 2007. – 52 с. [про Р. Шухевича – с. 6–15];
Лицарі нескореного покоління. Життя як подвиг. – Сокаль, 2007. – 12 с.; Микольський
Ю. Як упав головний командир УПА генерал-хорунжий Роман Шухевич – «Тарас
Чупринка». Різні версії і найбільш ймовірна. (До 100-ліття від дня народження). –
Львів, 2007. – 270 с.; Якимович Б. Роман Шухевич – стратег і тактик повстанської
війни (до 100-річчя від дня народження Головного Командира УПА). – Львів, 2007. –
45 с.; Нескорений Роман Шухевич. 100 років / Упоряд. І. Войцехівська. – Чернівці,
2007. – 22 с.
Родина Шухевичів на з’їзді, що відбувався 10—12 липня 2005 р. в с. Тишківці
(фото з архіву М. Мацюка)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65000 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:59:05Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Арсенич, П. 2014-06-21T18:38:18Z 2014-06-21T18:38:18Z 2007 Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори / П. Арсенич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 91-100. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65000 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Життя та діяльність Романа Шухевича Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори Article published earlier |
| spellingShingle | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори Арсенич, П. Життя та діяльність Романа Шухевича |
| title | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори |
| title_full | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори |
| title_fullStr | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори |
| title_full_unstemmed | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори |
| title_short | Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України та діаспори |
| title_sort | рід шухевичів в історико-культурній спадщині україни та діаспори |
| topic | Життя та діяльність Романа Шухевича |
| topic_facet | Життя та діяльність Романа Шухевича |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65000 |
| work_keys_str_mv | AT arseničp rídšuhevičívvístorikokulʹturníispadŝiníukraínitadíaspori |