Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65003 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 159-170. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860089311696781312 |
|---|---|
| author | Посівнич, М. |
| author_facet | Посівнич, М. |
| citation_txt | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 159-170. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| first_indexed | 2025-12-07T17:21:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
158
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
159
№ 10
3. Ойген
4. Р. Шухевич149
5. Івахнюк Антін.
До ч[астини] 29 / 19
Команда Куріня при-
хильно
ставиться до прийняття
обох петентів150
Скоб!
за [місце печатки]151
/Івахнюк кур[інний] пи-
сар/
ЦДІА України
у Львові. — Ф. 389. —
Оп. 1. — Спр. 854. —
Арк. 69 — 69 зв.
Чорнило. Оригінал.
Рукопис.
149 Підпис Р. Шухевича.
150 Претендентів.
151 Документ завірений курінною печаткою. Відбиток печатки чорнильний, круг-
лий, діаметр 37 мм. У центрі печатки розміщено зображення емблеми куреня
«Чорноморці» – лілеї з якорем. Легенда: «Х. КУРІНЬ У. У. С. П. ЧОРНОМОРЦІ».
Детальніше див.: Сова А. Сфрагістичні пам’ятки 10-ого куреня УУСП «Чорноморці»
// Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2007. – Вересень. –
Ч. 42. – С. 2.
МИКОЛА ПОСІВНИЧ
ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН
У 1923—1938 РР.
Одним із найвизначніших діячів в українському визвольному
русі ХХ ст. був генерал-хорунжий Української Повстанської Ар-
мії (УПА) Роман Шухевич — ‘Тарас Чупринка’, який протягом
1940-х рр. очолював боротьбу проти двох найбільших тоталітарних
режимів — нацистського та радянського. Для Шухевича справою
всього життя була розбудова війська та вишкіл повстанців. Стати
блискучим командиром йому допомогли активна діяльність у Плас-
ті, заняття спортом, служба у польській армії, навчання в німецькій
військовій академії у Мюнхені, участь у ранзі поручника у форму-
ванні Карпатської Січі, у ранзі сотника — в Дружинах українських
націоналістів, у ранзі підполковника і потім генерала — в УПА.
Незважаючи на значущість постаті Романа Шухевича в історії,
його діяльність досі не досліджена належним чином1. Однією з при-
чин цього є те, що величезний пласт документів та матеріалів, які
містять факти з життя видатного діяча українського визвольного
руху, недоступні. Абсолютна більшість цих матеріалів зберігаєть-
ся у спецфондах і сховищах різних відомчих архівів як таємні до-
кументи, що, по суті, продовжує політику окупаційних режимів,
спрямовану на нейтралізацію пам’яті українського народу. Особли-
во ретельно радянські репресивні органи затирали і спотворювали
дані, що стосувалися особи Романа Шухевича, й тому сучасним до-
слідникам доводиться мало не по крихтам збирати інформацію, щоб
відтворити картину його життя і діяльності.
І все-таки, ґрунтовне вивчення та переосмислення минулого
стало невід’ємною частиною перетворень, що відбуваються останнім
часом в українському суспільстві. Так назріла потреба звернутис я
1 В українській історіографії досі ніхто, крім Петра Мірчука, детально не висвітлював
його життя і діяльності: Мірчук П. Роман Шухевич (Ген. Тарас Чупринка). Командир
армії безсмертних. – Нью-Йорк–Торонто–Лондон, 1970. – 269 с. (перекладена
і доповнена: Mirchuk P. Against the Invaders: Taras Chuprynka-Roman Shukhevych,
Commander-in-Chief of the UPA. – New York, 1997. – 162 p.).
Фрагмент документа № 19
160
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
161
№ 10МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН…
до героїчного чину Романа Шухевича — символу незламності Укра-
їни, про якого ми, на превеликий жаль, знаємо зовсім мало, — нам
досі невідомо, де лежить прах славного генерала.
Роман Шухевич, син Йосипа-Зиновія та Євгенії Стоцької, на-
родився 30 червня 1907 р. у Львові, на теперішній вул. Довбуша, 2.
При хрещенні 26 липня в Успенській церкві отримав друге ім’я
Тарас. Він успадкував найкращі риси своїх родичів і галицької ін-
телігенції загалом: патріотизм, глибокий розум, високу культуру
у ставленні до себе й оточення. Шухевичі належали до тих галиць-
ких священичих родів, які протягом ХІХ ст. сприяли українсько-
му національному відродженню. З нього вийшла когорта політич-
них, культурно-громадських та військових діячів, що формували
модерну українську націю та боролися за її незалежність і дер-
жавність2.
Родинні військово-патріотичні ідеали юнакові прищепили
батько Йосип та дядько Степан, зміцнив їх полковник Євген Коно-
валець — Командант УВО, який у 1921—1922 рр. деякий час вина-
ймав у Шухевичів кімнату. Гімназист Роман неодноразово розмов-
ляв із полковником та дослухався до його слів, які мали великий
вплив на формування світогляду й характеру майбутнього Провід-
ника і Командира3.
У 1923 р. Роман Шухевич вступив у ряди Української Військо-
вої Організації (УВО). Про діяльність Шухевича в УВО Мирон Га-
нушевський у споминах написав таке: «[…] ми […] училися різних
таємниць та переходили під його проводом вишкіл “вояків”. Попри
дисципліну чисто військового характеру він учив нас посуненої до
крайніх меж осторожности, що в майбутньому мало нас хоронити
від польської поліції, несподіваних арештів, особистих трусів (об-
шуків. — М. П.). Треба було добре знати, як поводитися під час пе-
реслухань на поліції та в суді. Ми мусіли добре знати пластовий
закон і впоряд (статут. — М. П.). Я вчився азбуки Морзе. Ми вміли
писати шифровані ґрипси та були горді, що “служимо” в підпіль-
ному війську УВО. По кількох місяцях навчання Шух заприсягнув
нашу чвірку як членів УВО біля печери у св. Юрі. Нам дрижали
руки, які ми тримали на хресті й револьвері, й повторяли за Шухом
слова […]
Ми відчували силу Організації, але на такі теми не говорили в
клясах, і найближчі колеги не знали про нас, як і ми про них. Але
якось відчувалося, хто “наш”, а таких було багато, дуже багато. Все,
що ми робили з доручення УВО, як-от агітацію проти виборів, про-
ти побору до війська та інше, було протестом проти безправної та
насильної окупації Західної України польським військом.
Одного дня під час гутірки нашої п’ятки Роман сказав, що ми
повинні гартуватися, щоб бути сильними й добрими спортовцями,
мусимо вміти добре плавати і… добре стріляти. Тому доручив нам
ходити на спортову площу “Сокола-Батька”, вправляти руханку
[зарядку] й легкоатлетику»4.
Крайова команда УВО доручила йому здійснити замах на поль-
ського шкільного куратора у Львові Станіслава Собінського, який
проводив жорстоку антиукраїнську політику в галузі шкільництва.
19 жовтня 1926 р. 19-річний Шухевич разом із Богданом Підгайним
блискуче виконали поставлене перед ними завдання.
Свої військові уміння Р. Шухевич удосконалював на спеціаль-
них курсах УВО за кордоном. У 1928—1929 рр. він відбував військо-
ву службу в польській армії. Як студента його одразу ж направили
на навчання до школи підхорунжих, але через політичну ненадій-
ність звільнили, після чого він служив рядовим гарматником в ар-
тилерійській частині на Волині5.
2 лютого 1929 р. у Відні була створена Організація Українських
Націоналістів. Бойовим референтом Крайової екзекутиви (КЕ) ОУН
у 1930—1934 рр. був призначений Роман Шухевич — ‘Дзвін’. Члени
ОУН суворо дотримувалися військової субординації, дисципліни та
правил конспірації. Це давало змогу застосовувати найрізноманіт-
ніші методи боротьби проти польської окупаційної влади: масові
політичні демонстрації, студентські протести, робітничі страйки,
бойкот польських товарів, шкільні акції тощо. З моменту створення
2 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф. 27 (Львівська політехні-
ка). – Оп. 5. – Спр. 18001 (Особова справа студента Львівської політехніки Романа
Шухевича). – Арк. 3.
3 Шах С. Роман Шухевич – символ незламності (спомин) // Збірник на пошану генерала
Романа Шухевича / Укл. Г. Васькович. – Мюнхен, 1990. – С. 149–151.
4 Ганушевський М. Роман Шухевич у моїх споминах // Літопис Української Повстанської
Армії. – Торонто–Львів, 2007. – Т. 45: Генерал Роман Шухевич – «Тарас Чупринка»
Головний Командир УПА. – С. 68.
5 Там само. – С. 74–75.
162
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
163
№ 10МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН…
ОУН бойова активність і вправність молодих націоналістів постійно
зростали6.
Бойова діяльність ОУН базувалася на принципах, сформульо-
ваних 1929 р. й опублікованих у газеті «Сурма» для ознайомлення
загалу. Зокрема, організація мала застосовувати революційний те-
рор як засіб самооборони. Він був найстрашнішою зброєю в руках
підпілля, його останнім і найвагомішим аргументом, коли всі інші
були вже випробувані. Революційний терор ОУН має моральне ви-
правдання як відповідь на насильство ворога і окупанта. Безпереч-
но, це був не надто ефективний спосіб боротьби проти польської
влади, але достатньо дієвий, коли йшлося про самозахист. Політич-
не значення революційного терору полягало в тому, що він створю-
вав атмосферу напруги й нестабільності, заважаючи чужинській
владі утвердитися. Дії оунівців підривали авторитет і силу против-
ника і підтримували дух непокори у поневоленого народу. Крім
того, українські націоналісти використовували революційний те-
рор і як засіб ідеологічного впливу: а) на власний народ, змушуючи
його мислити політично; б) на окупантів, переконуючи їх у тому, що
українці ведуть постійну боротьбу проти Польщі й не припинять її,
доки не здобудуть самостійності; в) на світову громадськість, пока-
зуючи таким чином, що український народ є окремим суб’єктом і
прагне своєї незалежності7.
У 1930 р. Шухевич був одним із керівників масових актів непо-
кори — Саботажної акції, що охопила цілу Галичину. Приводом для
її проведення став законопроект щодо колонізації українських зе-
мель, схвалений польським сеймом. Рішення провести Cаботажну
акцію було ухвалено в червні 1930 р. на засіданнях Проводу Укра-
їнських Націоналістів (ПУНу). Дмитро Андрієвський згадував, як
у розмові з ним Євген Коновалець про себе сказав, що «за сабота-
жі його будуть, або прославляти, або проклинатимуть»8. Починаю-
чи від середини липня 1930 р. по селах Галичини пройшла хвиля
масових пожеж у господарствах польських поміщиків, колоністів
та осадникі в. У своїх споминах про ці події Мирон Ганушевський
писав: «Голова Крайової Екзекутиви ОУН та Крайовий Командант
УВО сотник Юліян Головінський накреслив плян широкої рево-
люційної акції масових саботажів. Доручив то перевести бойовому
референтові Романові Шухевичеві, що розплянував це дуже дбай-
ливо та в революційному темпі. По всій Галичині спалахнули по-
жари, горіли скирти збіжжя й сіна та забудовань польських дідичів
і колоністів, а до цього ще й демолювання поліційних станиць та до-
мів шовіністичної організації “Стшельцув”»9. Загалом Cаботажна
акція охопила понад тридцять повітів Західної України. Польський
уряд у паніці застосував тотальну пацифікацію, що посилило ре-
волюційні настрої українського селянства та сприяло поширенню
ідей націо налізму. Активними масовими виступами ОУН замані-
фестувала свою появу, зуміла піднести власний авторитет, а також
розширити організаційний вплив на селянство та молодь. Що ж до
Саботажної акції ОУН, то вона виявилася вдалою з погляду вибор у
6 Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – Мюнхен–Лондон–
Нью-Йорк, 1968. – С. 138–139.
7 Терор – як засіб самооборони // Сурма. – 1929. – № 16. – С. 7; Терор – як засіб агіта-
ції // Сурма. – 1929. – № 17-18. – С. 7.
8 Андрієвський Д. Обставини 30-тих років і Провід Українських Націоналістів // Євген
Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 655. 9 Ганушевський М. Роман Шухевич у моїх споминах. – С. 76.
Роман Шухевич, Юрій Березинський, невідомий. 1930 р.
164
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
165
№ 10МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН…
засобів боротьби. Підпали були найкращим і найпридатнішим спо-
собом революціонізувати селянство. До того ж, такі дії не вимага-
ли великих фінансових витрат і були безпечними для виконавців.
Основним рушієм саботажної акції стали студенти та юнацтво
ОУН, — вони, роз’їхавшись на канікули по селах Галичини, діста-
вали своє бойове хрещення10.
Як бойовий референт КЕ ОУН Шухевич брав участь в органі-
зації низки заходів, спрямованих проти антиукраїнської політики
польської влади, серед них:
1) серія експропріаційних нападів на польські державні уста-
нови, які проводили з метою залучити матеріальні засоби для ве-
дення подальшої національно-визвольної боротьби. Так, 31 липня
1931 р. перемиська бойова п’ятірка ОУН вчинила успішний напад
на поштову карету під Бірчею біля Перемишля11. У той же день по-
дібні напади відбулися під Печеніжином біля Коломиї12 та в Бори-
славі — на філії Банку людового (його вчинила дрогобицька бойова
п’ятірка). 8 серпня згадана бойова п’ятірка виконала ще один екс-
пропріаційний напад — на пошту в Трускавці13;
2) атентат 22 березня 1932 р. на комісара поліції Чеховського за
знущання над українськими політичними в’язнями та катування їх
під час допитів. Про цей атентат, який виконав Юрій Березинський,
брат дружини Р. Шухевича, Р. Шухевич написав спогад 1940 р. в
газеті «Краківські Вісті» під заголовком «З життя бойовика»14;
3) екс 30 листопада 1932 р. на пошту в Городку, під час якого за-
гинув Ю. Березинський. 24 грудня 1932 р. у Львові поляки стратили
бойовиків ОУН Василя Біласа та Дмитра Данилишина, які брали
участь в ексі. Референт пропаганди КЕ ОУН Степан Бандера —
‘Баба’ разом із Р. Шухевичем організував пропагандистську акцію:
о 6 год., в момент повішання бойовиків, по всіх українських церк-
вах Львова били дзвони. По всій Галичині згодом були проведен і
Служб и Божі за упокій душ страчених бойовиків15. Після цього
ПУН дав розпорядження КЕ ОУН збільшувати чисельність бойо-
вої референтури та проводити ретельніші військові вишколи серед
своїх членів. За даними поліції, «після Городка до ОУН вступило
дуже багато фанатиків із числа молоді»16;
4) атентат на радянського консула у Львові як протест проти го-
лодомору в Україні, влаштованого більшовиками. 21 жовтня замах
виконав бойовик ОУН Микола Лемик, убивши в консульстві спец-
уповноваженого НКВД для перевірки дипломатичних представ-
ництв Алєксєя Майлова17;
5) атентат на міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького,
організатора варварської пацифікації — масового нищення укра-
їнських культурних і господарських закладів та прилюдного кату-
вання українського населення. Атентат виконав 15 червня 1934 р. у
Варшаві бойовик ОУН Гриць Мацейко — ‘Ґонта’18.
Роман Шухевич — ‘Дзвін’ поряд з іншими діячами ОУН зі сту-
дентського середовища львівського Академічного дому (Степан
Бандера — ‘Лис’, Степан Ленкавський, Ярослав Стецько — ‘Кар-
бович’, Ярослав Старух, Дмитро Мирон — ‘Орлик’, Зенон Коссак,
Михайло Колодзінський — ‘М. Будзяк’, Іван Мітрінґа — ‘Сергій
Орелюк’ та ін.) долучився до розроблення тактики, яка оформилася
в концепцію «перманентної революції». Згідно з нею, український
народ в умовах жорстокої окупації зможе здобути собі свободу
лише шляхом силового натиску на ворога. Тому ОУН повинна взяти
на себе підготовку суспільства до всенародного повстання. Відтак
ОУН організовує широку пропаганду ідей революції та безкомпро-
місної боротьби. Метою цієї пропаганди було виховати народ у дусі
нестримного бажання здолати свого ворога19.
Р. Шухевич брав активну участь у дискусії щодо побудови та
організації армії. В ОУН існували два діаметрально протилежні
погляди. Згідно з першим, українська армія має формуватись як
10 Швагуляк М. Пацифікація. – Львів, 1993. – С. 10; Книш З. Дух, що тіло рве до бою.
Юліан Головінський – Крайовий Комендант УВО. – Вінніпеґ, 1951. – С. 94–98.
11 Хроніка. Напади і експропріяції // Сурма. – 1931. – Серпень. – № 8. – С. 7.
12 Мірчук П. Роман Шухевич у моїх споминах – С. 39; Хроніка. Напади, експропрія-
ції, атентати, саботажі // Сурма. – 1931. – Вересень. – № 9. – С. 8; Малащук Р.
З книги мого життя. – Торонто, 1987. – Т. 1. – С. 66.
13 Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – С. 276.
14 Там само. – С. 291.
15 ДАЛО. – Ф. 121. – Оп. 3. – Спр. 844. – Арк. 19, 75–78.
16 Там само. – Ф. 108. – Оп. 1. – Спр. 336. – Арк. 20.
17 Ю. Кр-ий [Підгайний Б.]. У Львові 1933 р. (Спомин про Романа Шухевича) // Літопис
Української Повстанської Армії. – Т. 45. – С. 115–118.
18 Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – С. 337–348,
382–384.
19 Там само. – С. 138–139.
166
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
167
№ 10МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН…
регулярн а на еміграції; згідно з другим, національну армію потрібно
творити на західноукраїнських землях, опираючись на власні сили.
Цю думку обстоювали «крайовики» — Степан Бандера, Роман Шу-
хевич, Іван Ґабрусевич, Зенон Коссак, Олекса Гасин, Дмитро Гри-
цай, Василь Сидор та ін.20. Також Шухевич займав активну позицію
у внутрішній дискусії про зміст, форму й організацію подальшої
національно-визвольної боротьби. Старші члени виступали за ор-
ганізаційний поділ: бойову діяльність має здійснювати УВО, а ле-
гальну ідеологічно-політичну — ОУН.
Ці складні обставини відобразив у споминах тодішній Крайовий
провідник ОУН Степан Бандера: «Особливе значення в тому мала
постава Романа Шухевича. Він, один з найвизначніших активних
бойовиків, членів УВО, мав великий моральний вплив на ряди уві-
стів. Прихильники окремішности й паралелізму УВО-ОУН намага-
лись приєднати на свій бік Романа Шухевича та висунути його як
головного речника. Але в нього більше заважило розуміння потреби
дальшого розвитку визвольного руху, ніж особисті приятельські
взаємини. Він, український націоналіст з глибини власних пере-
конань та за своєю лицарською вдачею, дивився далеко вперед і
питання поточної діяльности розглядав в аспекті плянів на далеку
мету. Роман Шухевич, бойовик УВО, вже тоді передбачав шляхи
широкого розгорнення революційно-визвольного руху ОУН, яка
мала статись і сталась дальшим вивершенням УВО, взявши в себе
її саму і її традицію, боротьбу, надбання і кадри. Переломовий етап
у розвитку революційно-визвольного руху на західноукраїнських
землях закінчився добрим вислідом — повним організаційним, ді-
йовим і ідейним уодностайненням УВО-ОУН. Головні ділянки до-
тогочасної діяльности УВО — бойові акції і військова виховно-ви-
шкільна праця — стали референтурами ОУН. Це сталося в 1933 р.
В Крайовій Екзекутиві ОУН на ЗУЗ (Західних Українських Зем-
лях. — М. П.) військовим референтом став сл. пам. Михайло Ко-
лодзінський, а після його виїзду за кордон — сл. пам. Дмитро
Грица й — ген. “Перебийніс”. Бойовим референтом був сл. пам. Ро-
ман Шухевич — “Дзвін”»21.
У червні 1934 р. у зв’язку з убивством Б. Пєрацького поліція
провела масові арешти серед членів ОУН. 18 червня арештовано
Романа Шухевича і згодом, 6—7 липня, заслано до концентрацій-
ного табору в Березі Картузькій — без достатніх доказів вини. Цей
табір славився нелюдськими умовами життя в’язнів. Постійне зну-
щання над арештованими, фізичне й моральне, стало системою і
було доведене до цілеспрямованого садизму22. До концтабору в’язні
5 км ішли закутими в кайдани. Одразу ж вони проходили т. зв. «ре-
монт» — їх починали жорстоко катувати, щоб призвичаїти до умов
перебування. Їх саджали в непристосовані камери, переповнені й
вошиві. Кожен отримував табірний номер, який мав носити на пле-
чах (великий) та на лівому рамені (маленький). Звертатися і зголо-
шуватися в’язні мали тільки за номером, в іншому разі були биті. Їх
щоденно піддавали так званому «вишколу» — били всіх підряд за
будь-яке найменше відхилення від правил.
В’язні концтабору мали працювати 10 годин на день. Тяжка
праця поряд із побиттям була засобом фізично-морального ламан-
ня. Крім того, щодня проводилася руханка, яка дуже виснажувала
в’язнів, бо годували їх зовсім погано. По трьох тижнях перебування
в концтаборі в’язні, за спогадами Володимира Макара, виглядали
так: «За той час ми всі позаростали, як дикуни, на голодових пайках
похудли, як горти, на праці і муштрі пообдиралися як жебраки, а на
гарячому сонці осмалилися як цигани. Кожен з нас […] впав дуже
сильно на вазі, втрачаючи від 10 до 30 кілограмів». Праця в’язнів
зводилася до осушування поліських боліт, будування доріг, корчу-
вання дерев, сільськогосподарських робіт, забезпечення функцію-
вання табору тощо. В таких нелюдських умовах в’язні створили
націоналістичну організацію самооборони, яку очолювали Роман
Шухевич, Володимир Янів, Дмитро Грицай, Михайло Кравців. У
них розвинулася міцна солідарність, що виявлялась у взаємній
20 ДАЛО. – Ф. 121 (Львівське воєводське управління поліції). – Оп. 3. – Спр. 1020
(Відомості про діяльність українських націоналістичних організацій УВО і ОУН). –
Комунікат № 6: Діяльність Української Військової Організації (УВО), сучасної
Організації Українських Націоналістів (ОУН). – Арк. 17; Мірчук П. Нарис історії
Організації Українських Націоналістів. – С. 138–139, 296–297.
21 Бандера С. Командир – Провідник (Слідами сл. пам. Романа Шухевича) // Літопис
Української Повстанської Армії. – Т. 45. – С. 241 – 242.
22 ДАЛО. – Ф. 255 (Львівська кримінально-слідча тюрма). – Оп. 1. – Спр. 1532 (Особова
справа арештованого Романа Шухевича). – Арк. 1–6; Макар В. Береза Картузька:
спомини // Макар В. Спомини та роздуми. Зібр. тв.: У 4 т. – Торонто–К., 2001. –
Т. 4. – С. 26–27, 176.
168
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
169
№ 10МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН…
охорон і й допомозі в будь-якій ситуації. В’язні свій примусовий
побут прагнули використати для освіти. Кожен із них був то учи-
телем, то учнем. Так вони навчалися різних іноземних мов, основ
математики, фізики, філософії тощо. В концтаборі перебували по-
ляки, з якими було досягнуто певного нейтралітету, натомість із
комуністами відбувалися постійні сутички та бійки. У таборі Шу-
хевича приписали до групи кочегарів, які взимку носили вугілля та
розпалювали печі23.
19 січня 1935 р. Р. Шухевича відправлено на слідство до Львова,
де він сидів у тюрмі «Бригідки» на вул. Городоцькій24. На Львівсько-
му процесі над ОУН (25.05.—26.06.1936) йому інкримінували дер-
жавну зраду та звинуватили у належності до КЕ ОУН. Адвокатом
Р. Шухевича був його дядько Степан Шухевич. Члени ОУН, проти
яких поліція не мала достатньо доказів, у тому числі Р. Шухевич,
повинні були послідовно заперечувати свою причетність до органі-
зації. При цьому всі вони заявляли, що за переконаннями є укра-
їнськими націоналістами. На запитання: «Що спонукало підсудного
до того, що вступив до ОУН?», — Роман Шухевич, поміркувавши
хвилинку, голосно і виразно сказав: «Це був наказ мого серця!»
Його було засуджено на три роки ув’язнення з урахуванням слід-
чого арешту. На підставі проголошеної 1935 р. урядової амністії він
вийшов на волю 27 січня 1937 р., пробувши півроку в концтаборі та
два роки в тюрмі25.
Вийшовши з тюрми, Р. Шухевич перебував під постійним на-
глядом поліції та був змушений шукати й застосовувати цілком
нові методи підпільної діяльності. Він працював у рекламній фірмі
«Фама», яку, власне, сам і організував у березні 1937 р. Вона мала
виконувати подвійне завдання — політичне й фінансово-еконо-
мічне. Ця фірма стала легальним прикриттям для діяльності ОУН,
працювали в ній, переважно, члени ОУН — вчорашні політв’язні,
яким дуже важко було влаштуватися на роботу. Тепер вони отри-
мували легальний заробіток і могли успішно поєднувати працю у
фірмі з організаційною діяльністю, — по всій Західній Україні були
відкриті представництва «Фами». На вимогу більшості членства
Роман Шухевич мав очолити КЕ ОУН на ЗУЗ, але Провідник Лев
Ребет — ‘Кіл’ не погодився передати свої обов’язки, щоб не розкон-
спіровувати нового керівника26.
Перша велика демонстрація у Львові на підтримку подій у
Карпатській Україні відбулася 26 вересня 1938 р. З нагоди надан-
ня автономії Закарпаттю 11 жовтня у львівському соборі св. Юра
відбулося богослужіння за Карпатську Україну. Після нього про-
йшла кількатисячна демонстрація, яку намагалася зупинити полі-
ція, внаслідок чого зав’язалася бійка. На допомогу поліції прийшли
польські студенти. Згодом вони вчинили погроми в приміщеннях
українських громадських установ, організацій та кооператив27.
У жовтні 1938 р. у Львові Шухевич провів декілька зустрічей з
політиками й представниками господарських установ, переконую-
чи їх надати допомогу урядові Карпатської України та новостворе-
ній Українській національній обороні. Він організував віче, в якому,
окрім членів ОУН, брали участь члени інших політичних партій.
Після віча пройшла велика маніфестація проти угорських зазіхань
на Закарпаття. Подібні заходи відбулися майже по всіх містах Захід-
ної України. Таким чином Роман Шухевич започаткував морально-
політичну мобілізацію всіх українців на західноукраїнських землях
на підтримку Карпатської України. Щоб дати відсіч польським по-
громам, у Львові був створений Комітет самооборони, який очолив
Роман Шухевич, Ярослав Гайвас став його заступником і коорди-
натором бойових груп, Сергій Костецький — зв’язковим, Іван Рав-
лик керував розвідкою, Петро Долинський — підготовкою техніч-
них засобів та вишколом кадрів. Основу бойових груп склали члени
ОУН, а також робітники з товариств «Сила» та «Зоря». Для коорди-
нування роботи й проведення нарад Комітету використовувалося
приміщення Шухевичевої рекламної фірми «Фама». Першу велику
атаку польського шумoвиння та студентства на крамниці Маслосо-
юзу було відбито. Нападники дістали численні тілесні ушкоджен-
ня. Щоб збільшити бойові групи Комітету самооборони, Шухевич і
Гайвас провели успішні переговори про залучення членів таємного
23 Макар В. Береза Картузька: спомини. – С. 39, 97.
24 ДАЛО. – Ф. 255. – Оп. 1. – Спр. 1744. – Арк. 1.
25 Шухевич С. Моє життя. Спомини. – С. 152; ДАЛО. – Ф. 255. – Оп. 1. – Спр. 1744. –
Арк. 164–165.
26 Чайківський Б. Фама. Рекламна фірма Романа Шухевича. – Львів, 2005. – С. 39–65;
Бандера С. Командир – Провідник. – С. 243.
27 Гайвас Я. Воля ціни не має. – Торонто, 1971. – С. 17–21; Мірчук П. Нарис історії
Організації Українських Націоналістів. – С. 564.
170
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
171
№ 10
Пласту, «Сокола», «Лугу» та Фронту національної єдності. Активна
відсіч погромам змусила польську сторону не вдаватися до таких
дій. Своєю чергою бойові групи Комітету самооборони надалі поліп-
шували військову підготовку28.
Щоб нейтралізувати керівництво націоналістичного руху, поль-
ська поліція 1—4 листопада 1938 р. заарештувала Шухевича, проте
вже 24 грудня він перейшов у Карпатську Україну, де почався но-
вий етап його діяльності як провідника й командира національно-
визвольної боротьби29.
Роман Шухевич, як і багато його ровесників, пережив утвер-
дження польської окупаційної влади. Небажання й надалі терпіти
такий стан речей привело його до лав УВО-ОУН. Доля поставила
перед Шухевичем і тисячами інших вибір: жити рабом або бороти-
ся за свободу до останнього подиху. Вони обрали друге й повністю
присвятили себе служінню ідеї Української Державності. Шухе-
вич долучився до вироблення стратегії і тактики, форм і методів
національно-визвольної боротьби. Протягом 25 років він був учас-
ником і співорганізатором боротьби проти всіх окупантів України.
Під його керівництвом виростали й протистояли ворогові револю-
ційна організація — ОУН та нескорена армія — УПА. Його участь
в УВО, ОУН, УПА, УГВР стала запорукою розвитку цих структур
та утвердження їхньої провідної ролі в боротьбі за українську дер-
жавність. Життя й діяльність Романа Шухевича стали яскравим
взірцем героїчного змагу за незалежність і мають послужити при-
кладом для прийдешніх поколінь українців.
28 Гайвас Я. Воля ціни не має. – С. 23–31.
29 ДАЛО. – Ф. 255. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 14; Чайківський Б. Фама. Рекламна фірма
Романа Шухевича. – С. 66–67.
ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ
РОМАН ШУХЕВИЧ У КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ
(1938—1939)
Період участі Романа Шухевича в закарпатських подіях,
пов’язаних з утворенням автономної української одиниці в межах
федеративної Чехословацької Республіки, а згодом і незалежної
держави Карпатська Україна, належить до найменш дослідже-
них періодів життя цього легендарного військово-політичного ді-
яча, визначного лідера українського національно-визвольного руху
середини XX ст. Увагу дослідників життя Р. Шухевича частіше
привертав зрілий етап його діяльності — перебування на посаді
Головного командира УПА, Голови Бюра Проводу ОУН та Голови
Генерального Секретаріату УГВР. Традиційно в історичній літе-
ратурі стосовно участі Р. Шухевича в подіях Карпатської Украї-
ни згадувалось лише, що він був членом штабу Карпатської Січі у
ранзі поручика та відіграв велику роль у наданні допомоги молодій
державі у 1938—1939 рр., хоча про участь інших визначних діячів
ОУН: М. Колодзінського — ‘Гузара’, З. Коссака — ‘Тарнавського’
та О. Ольжича — ‘Кандиби’ — написано чимало. Його біографія у
цей період висвітлювалась лише побіжно, без належного науково-
го аналізу та узагальнень. Опубліковані окремою книгою спогади
про життя та діяльність Р. Шухевича1, інша мемуарна література й
окремі архівні документи дають змогу комплексно проаналізувати
питання ролі Р. Шухевича у закарпатських подіях 1938—1939 рр.
і таким чином почасти заповнити прогалину у вітчизняній історіо-
графії. Зазначимо також, що чимало аспектів його діяльності в Кар-
патській Україні до сьогодні залишаються дискусійними, — це по-
яснюється об’єктивним браком достовірних джерел.
Надання крайової автономії Закарпаттю 9 жовтня та призна-
чення прем’єр-міністром уряду Підкарпатської Русі А. Волошина
26 жовтня 1938 р. викликали великий ентузіазм серед українців
західноукраїнських земель. На підтримку державницьких зма-
гань закарпатських українців тут відбулася низка маніфестаці й
1 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто–Львів, 2007. – Т. 45: Генерал
Роман Шухевич – «Тарас Чупринка» Головний Командир УПА. – 576 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65003 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:21:58Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Посівнич, М. 2014-06-21T18:39:50Z 2014-06-21T18:39:50Z 2007 Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 159-170. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65003 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Життя та діяльність Романа Шухевича Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. Article published earlier |
| spellingShingle | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. Посівнич, М. Життя та діяльність Романа Шухевича |
| title | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. |
| title_full | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. |
| title_fullStr | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. |
| title_full_unstemmed | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. |
| title_short | Військово-політична діяльність Романа Шухевича в УВО-ОУН у 1923—1938 рр. |
| title_sort | військово-політична діяльність романа шухевича в уво-оун у 1923—1938 рр. |
| topic | Життя та діяльність Романа Шухевича |
| topic_facet | Життя та діяльність Романа Шухевича |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65003 |
| work_keys_str_mv | AT posívničm víisʹkovopolítičnadíâlʹnístʹromanašuhevičavuvoounu19231938rr |