Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65009 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. / К. Кондратюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 202-212. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860184913866653696 |
|---|---|
| author | Кондратюк, К. |
| author_facet | Кондратюк, К. |
| citation_txt | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. / К. Кондратюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 202-212. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| first_indexed | 2025-12-07T18:03:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
202
203
№ 10КОСТЯНТИН КОНДРАТЮК ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА…
КОСТЯНТИН КОНДРАТЮК
ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
РОМАНА ШУХЕВИЧА
У 1943—1944 РР.
Роман Йосипович Шухевич народився 30 червня 1907 р. у
м. Львові. Патріотичне виховання юнак отримав в Академічній
гімназії у Львові та молодіжній військово-спортивній організації
Пласт.
Ще юнаком Р. Шухевич зрозумів, що за наявних умов здобути
незалежність України можна лише силою зброї. Тому 1923 р. він
вступив до Української Військової Організації та використовував
найменшу нагоду, щоб здобути і практично удосконалити військо-
ві знання: пройшов загальний вишкіл у польському війську, взяв
участь у створеній 1938 р. Карпатській Січі — збройних силах не-
залежної Карпатської України.
У 1940 р. Р. Шухевич підтримав виступ Степана Бандери проти
керівництва Проводу Українських Націоналістів і увійшов до скла-
ду Революційного Проводу ОУН, який той створив. Після ІІ Вели-
кого збору ОУН (квітень 1941) став крайовим провідником ОУН на
Західно-Окраїнних Українських Землях. Пройшов військовий ви-
шкіл у німецьких спецшколах. Напередодні німецько-радянської
війни, у 1941 р., Р. Шухевича призначили одним із командирів
Дружин українських націоналістів (ДУН). Коли після проголошен-
ня Акта 30 червня 1941 р. ОУН(б) створила у Львові Українське
Державне Правління, сотник Р. Шухевич увійшов до його скла-
ду як другий заступник військового міністра. Восени 1941 р., піс-
ля німецьких репресій проти ОУН(б) і розпуску всіх військових
формацій, складених з українців, він разом з іншими старшина-
ми ДУН пере йшов на службу за контрактом до 201-го поліційно-
го охоронного батальйону, котрий 1942 р. був перекинутий у Біло-
русь для боротьби з партизанами1. У листопаді 1942 р. старшини
цього батальйону відмовились поновлювати однорічний контракт
із німцями. Після цього вони були відправлені до Львова й ув’язнені
ґестапо. Однак у січні 1943 р. декому зі старшин вдалося втекти на
Волинь. Серед утікачів був і Р. Шухевич2. Отже, на початку 1943 р.,
рятуючись від переслідувань з боку німецьких карально-поліцій-
них органів, Р. Шухевич перейшов на нелегальне становище. Тоді
ж було заарештовано Дмитра Грицая, і Р. Шухевич зайняв його
місце у військовій референтурі Проводу ОУН.
Слід зазначити, що Р. Шухевич тоді стояв за перехід до ши-
рокомасштабної партизанської боротьби з німцями. Прихильники
такої лінії домоглися скликання в лютому 1943 р. ІІІ Конференції
ОУН(б). Засідання розпочалося з критики Миколи Лебедя, котро-
го звинувачували в нерозумінні суті пекучих проблем, штучному
стримуванні збройного опору. Р. Шухевича, який висловлював такі
думки, підтримали волинські командири. Дійшло навіть до того, що
М. Лебедь демонстративно покинув залу засідань3.
Конференція ухвалила: «Для нового розвинення боротьби й для
самооборони українських мас треба творити нові осередки орга-
нізованої сили»4. Ключовим було рішення про перехід до широко-
масштабної партизанської війни. Командиром повстанських відді-
лів призначено одного з прихильників збройного опору проти німців
на Волині Дмитра Клячківського — ‘Клима Савура’5.
На посаді військового референта Проводу ОУН(б) Р. Шухевич
узяв активну участь у створенні УПА. Ефективна робота в цьому
напрямі, оперта на набутий військовий досвід, висунула його на
перше місце в Проводі ОУН. «Урядуючий» провідник М. Лебедь не
міг конкурувати з енергійним військовим референтом, котрий ра-
зом зі своїми однодумцями прагнув якнайшвидше перевести «ідею
в чин».
11—13 травня 1943 р. в Золочівському районі на Львівщині
відбулась нарада Проводу ОУН(б). Р. Шухевич, Д. Маївський,
З. Матла, М. Степаняк, М. Прокоп висловили недовіру М. Ле-
бедю, якого звинувачували у зарозумілості, ігноруванні думок
1 Кентій А. Українська повстанська армія в 1944–1945 рр. – К., 1999. – С. 7–8.
2 У роковини загибелі Романа Шухевича. Інтерв’ю з М. Лебедем // Сучасність. –
1998. – Ч. 3. – С. 101.
3 Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40–50-х років
ХХ ст. – Львів, 2000. – С. 56.
4 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто, 1978. – Т. 1: Волинь і Полісся:
німецька окупація. – Кн. 1: Початки УПА. Документи і матеріали. – С. 46.
5 Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж–Нью-Йорк–Львів,
1993. – С. 317–319.
204
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
205
№ 10КОСТЯНТИН КОНДРАТЮК ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА…
членів Проводу. М. Лебедь змушений був подати у відставку6. На
пропозицію М. Степаняка було створено Бюро Проводу, до якого
входили три члени, що мали рівні голоси у розв’язанні найголов-
ніших проблем7. Бюро обрали в такому складі: Голова — Р. Шу-
хевич, члени — З. Матла і Д. Маївський. Обрання Р. Шухевича
Головою Бюра Проводу ОУН особливо схвально сприйняли на
Волині. Місцеві командири вважали нового лідера ОУН виразни-
ком своїх настроїв.
Навесні 1943 р. на Волині та Поліссі активно діяли не тільки
повстанські загони бандерівців, але й бульбівців та мельниківців.
Так, на початку квітня бульбівці силою у 300 осіб захопили район-
ний центр м. Степань8. Німецькі гарнізони були змушені покинути
Топоровицю, Людвипілля, Дорожну, Олики. У Крем’янці, Ковелі,
Луцьку і Рівному проведено операції зі звільнення в’язнів із тю-
рем9. 28 березня 1500 німців оточили м. Людвипіль, де перебував
повстанський відділ. Німці провели чотири атаки, але безрезуль-
татно. Не переламав ходу подій і загін СС, який прибув на допомогу.
Залишивши на полі бою 58 убитих бійців і 5 спалених автомашин,
карателі відступили до Костополя10. У квітні повстанський рух пе-
рекинувся на Горохівщину, Володимирщину і Ковельщину11. У ра-
йонах Мізоч, Острів, Шумськ, Крем’янець, Верба було ліквідовано
німецьку адміністрацію12.
Наприкінці червня 1943 р. Р. Шухевич віддав наказ усім укра-
їнським повстанським відділам підпорядкуватися Головному вій-
ськовому штабу (ГВШ) УПА, який перебував під контролем ОУН(б).
Керівником ГВШ було призначено досвідченого військового спеціа-
ліста, колишнього полковника армії УНР Л. Ступницького — ‘Гон-
чаренка’13.
Наказ Р. Шухевича поклав початок боротьбі в українському
повстанському середовищі за загальне лідерство. Переможцями
вийшли бандерівці, які переважали кількісно. Щоб об’єднати всі
націоналістичні загони, вони силоміць включили до своїх форму-
вань підрозділи ‘Бульби’ та ОУН(м), прибравши для них єдину на-
зву — Українська Повстанська Армія.
Боротьба за першість між бандерівцями та мельниківцями і
бульбівцями знаходила відгук серед громадськості західноукраїн-
ських земель. З цього приводу відомий письменник Улас Самчук у
спогадах написав: «Десь там бандерівці напали на бульбівців і були
жертви в людях. Трохи згодом, ті ж бандерівці напали на мельни-
ківців і знов були жертви». Однак, на його думку, це протиборство
було об’єктивно неминучим. Він вважав, що при наявності в укра-
їнському визвольному русі багатьох «ідеологій» підпорядкування
усіх збройних формацій єдиному командуванню не могло виріши-
тися демократичним шляхом — більшістю голосів. Залишалося
«право сильніших»14.
Історик Ю. Киричук стверджував, що з історичної перспек-
тиви політика Проводу ОУН(б) стосовно підпорядкування мель-
никівських і бульбівських відділів своєму впливові виявилася
правильною, хоч і не цілком погоджувався з її методами15. Бан-
дерівцям вдалося створити централізовану і дисципліновану вій-
ськову структуру. На нашу думку, концентрація усіх сил значно
зміцнила повстанські ряди, а їхні бойові дії ставали чимраз ціле-
спрямованішими.
Наприкінці червня 1943 р. від німців було очищено велику те-
риторію трикутника Ковель—Рівне—Сарни16. Деякими района-
ми УПА володіла неподільно. Так було, зокрема, у с. Колки над
р. Стир, що на волинському Поліссі. Цю територію іменували «Кол-
ківською республікою». Іншою незалежною від німців територією
були свинаринські ліси на південний схід від Володимира-Волин-
ського. Цю місцевість у народі називали «Січ». Її контролював загін
під командуванням П. Антонюка — ‘Сосенка’17. У районах постоїв
6 Мірчук П. Роман Шухевич. – Нью-Йорк–Торонто–Лондон. – 1970. – С. 173.
7 Дужий П. Людина виняткового гарту. Штрихи до політичного портрету
Р. Шухевича // Шлях перемоги. – 1993. – 6 березня. – С. 2.
8 Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953. – К., 1994. – Т. 2. – С. 389.
9 Лебедь М. УПА. – Рим, 1946. – С. 59.
10 Дем’ян Г. Проти нацистських окупантів // Військо України. – 1993. – № 10. –
С. 104.
11 Історія Українського війська. 1917–1995. – Львів, 1996. – С. 513.
12 Лебедь М. УПА. – С. 59.
13 Шумук Д. За східним обрієм. – Париж–Балтимор. – 1974. – С. 61.
14 Дзвін. – 1994. – № 8. – С. 76–78.
15 Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху… – С.71–72.
16 Гордієнко М. З волинських і поліських рейдів УПА. – Торонто, 1959. – С. 98.
17 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто–Львів, 1992. – Т. 23: Медична
опіка в УПА. – С. 81–82.
206
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
207
№ 10КОСТЯНТИН КОНДРАТЮК ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА…
відділів УПА німецькі комунікації зазнавали постійних ударів. На-
приклад, сотня О. Яценка — ‘Волинця’ обстрілювала потяги з нім-
цями і чинила диверсії на залізничній лінії Ковель—Шепетівка18. У
липні—серпні 1943 р. упівці 1716 разів влаштовували саботажі на
залізниці19.
У червні 1943 р. Провід ОУН(б) на чолі з Р. Шухевичем вирішив
створити у Галичині Українську народну самооборону (УНС). Таку
назву було прийнято, щоби збити німців з пантелику, — щоб бодай
попервах вони не помічали зв’язку цієї структури з УПА20. Коман-
диром УНС призначили О. Луцького — ‘Андрієнка’. УНС почала
розбудовувати власну організаційну мережу. Німецький чиновник
констатував: «1943 року Галичина мала подвійне обличчя. Вдень
правила, як і досі, німецька адміністрація. А вночі весь край — поза
містами, немов островами — був охоплений Українською повстан-
ською армією, по лісах вправи із стрільби та спорудження сховищ,
на шляхах — транспортування боєприпасів, передислокація з’єд-
нань, постійні контролі і патрулі, по селах — постої війська, яке
годувала людність»21. 18 серпня 1943 р. відділ УНС вчинив перший
збройний протинімецький виступ у Галичині — її бійці напали на
охорону концтабору біля м. Сколього22.
З 21 по 25 серпня 1943 р. в с. Слобода Золота Козівського райо-
ну Тернопільської області відбувся ІІІ Надзвичайний великий збір
ОУН(б). У його роботі взяли участь Р. Шухевич, М. Степаняк, Й. По-
зичанюк, М. Арсенич, Я. Бусел, Р. Волошин, Р. Кравчук, В. Кук,
М. Лебедь, Д. Маївський, В. Охримович, В. Сидор, Д. Ребет та ін. Збір
затвердив Р. Шухевича Головою Бюра Проводу ОУН. Д. Маївського
обрали другим членом Бюра, а замість заарештованого ґестапівця-
ми З. Матли третім членом став Р. Волошин23.
Головну увагу ІІІ Надзвичайний великий збір (НВЗ) ОУН
звернув на програмні партійні документи. Необхідність змін була
зумовлен а новими політичними реаліями. ОУН(б) перетворилася
на масову політичну організацію. До визвольного руху було залу-
чено десятки тисяч людей, погляди багатьох із них не збігалися з
ідеями інтегрального націоналізму, і ці настрої потрібно було вра-
ховувати.
Збір підтвердив, що головна мета ОУН — створення Україн-
ської Самостійної Держави. Її політичний режим мав бути демо-
кратичним, заснованим на соціальній справедливості. Земля мала
стати власністю селян. Важку промисловість і транспорт плану-
валося націоналізувати. За робітниками визнавалося право брати
участь в управлінні заводами і фабриками. Гарантувалося право на
8-годинний робочий день, справедливу оплату праці, вільний вибір
професії, свободу профспілок, слóва, дýмки, переконань; рівність у
правах усіх громадян, у тому числі національних меншин.
ОУН(б) розгорнула роз’яснювальну роботу серед населення,
щоби донести до нього зміст програмних документів, прийнятих на
ІІІ НВЗ. По суті, це була програма революційно-демократичних пе-
ретворень. Вона здобула підтримку серед населення західних зе-
мель України. Чисельність збройних відділів УПА швидко зроста-
ла, вдосконалювалась її структура. Зав дяки широкій та ефективній
підпільній мережі ОУН(б) УПА розрослась у велику, добре зорга-
нізовану партизанську армію, яка встановила контроль над знач-
ними територіями Полісся, Волині та Галичини. Саме наприкінці
1943 р. — у першій половині 1944 р. УПА досягла апогею своєї сили.
Начальник оперативного відділу ГВШ УПА-«Північ» полковник
Микола Омелюсік стверджував, що на кінець 1943 р. УПА на Воли-
ні мала найбільшу кількість людей зі зброєю. Натомість у Галичині
повстанські підрозділи були найчисленнішими в середині 1944 р. За
оцінками штабу, ефективна сила УПА на Волині в другій полови-
ні 1943 р. сягала 20 тис. озброєних людей24. «В період максимальної
мобілізації, — зазначає А. Камінський, — кадри УПА налічува-
ли близько 40 тис. осіб»2 5. Звичайно, це не означає, що чисельність
УПА була завжди сталою. Вона змінювалася залежно від обставин.
18 Шуляк О. В ім’я правди. – Львів, 1991. – С. 27.
19 Турченко Ф. Новітня історія України. 1917–1945. – К., 1994. – С. 315.
20 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто, 1983. – Т. 6: УПА в світлі ні-
мецьких документів. – Кн. 1: 1942 – червень 1944. – С. 16.
21 Турченко Ф. Новітня історія України. 1917–1945. – С. 314.
22 Куп’як Д. Спогади нерозстріляного. – Львів, 1993. – С. 180.
23 Прокоп М. Дмитро Маївський – визначний революціонер і політичний публіцист //
Сучасність. – 1987. – Ч. 2. – С. 106.
24 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто, 1978. – Т. 1. – Кн. 1. – С. 37.
25 Камінський А. Боротьба і питання жертв УПА // Українська Повстанська Армія і
національно-визвольна боротьба в Україні у 1940–1950 рр. Матеріали Всеукраїнської
наукової конференції 25–26 серпня 1992 р. – К., 1993. – С. 39.
208
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
209
№ 10КОСТЯНТИН КОНДРАТЮК ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА…
На той час у складі УПА вже були навчені та озброєні загони, здатні
виконувати складні завдання.
Німецька адміністрація, стривожена активністю УПА, вирі-
шила розбити її основні сили. Окремі військові операції перерос-
ли у великий серпневий наступ 1943 р. Проти повстанців було ки-
нуто 10 тис. німецьких жандармів, 10 моторизованих батальйонів
з артилерією, 50 танків, 27 літаків. У ході боїв і сутичок (у липні
їх відбулося 35, у серпні — 24) було вбито й поранено 1237 вояків
УПА. Німці втратили вбитими і пораненими понад 4 тис. солдатів
та офіцерів26.
Виконати поставлене завдання — розгромити УПА — гітлерів-
цям не вдалося. Боротьба тривала. 8—9 вересня 1943 р. відбувся ве-
ликий бій під с. Радовичі на Волині. У ньому взяли участь 9 сотень
УПА з українського боку, а з німецького — близько 1500 солдатів27.
Восени бойові дії перекинулися в Галичину. Великий бій відбувся
27 листопада в районі Чорного лісу під Станіславовом. Під час першо-
го удару німці втратили понад 60 осіб убитими. Втрати УПА склали
4 вбитих і 11 поранених. Ще один бій розгорівся поблизу с. Недільна,
де два полки атакували повстанський відділ. На полі бою нарахо-
вано 160 убитих німців28. Загалом у липні—листопаді 1943 р. УПА
провела 120 боїв, знищивши, за неповними даними, 4500 солдатів і
офіцерів противника. Втрати повстанців склали 1600 бійців29.
Наприкінці листопада 1943 р. в УПА відбулися організаційні
зміни. Головним командиром армії було призначено Романа Шу-
хевича, котрий взяв повстанський псевдонім ‘Тарас Чупринка’30.
Д. Клячківського було призначено командиром щойно створеної
групи УПА-«Північ», яка діяла на Волині та Поліссі.
Організаційні зміни керівництво УПА пояснювало тим, що восе-
ни 1943 р. діяльність армії вийшла за межі Волині й Полісся. Її по-
винен був очолити лідер широкого політичного масштабу, яким був
Р. Шухевич, людина надзвичайної відваги і мужності. Головним
критерієм його ставлення до людей було те, як вони виконують по-
кладені на них обов’язки. Він був вимогливий до членів Проводу,
навіть до приятелів, і тому мав великий авторитет31. Призначення
Р. Шухевича, Голови Бюра Проводу ОУН, Головним командиром
УПА було цілком закономірним ще й з іншої причини. Адже в се-
редовищі ОУН(б) і УПА це була найпомітніша постать. Р. Шухевич,
тоді він мав 36 років, був старшим за своїх колег і однодумців, та-
ких як С. Бандера, Я. Стецько, М. Лебедь, В. Кук та ін. Він мав вищу
освіту, більший військовий досвід.
Хоча Р. Шухевич зосередив у своїх руках усю повноту полі-
тичної і військової влади в ОУН і УПА, це зовсім не означало, що
у керівних колах організації він мав беззастережну підтримку. Ба-
гато-хто мав амбіції. Проте головний командир УПА був людиною
владною, сильного характеру, незламної волі. Один із зв’язкових
проводу ОУН, В. Чижевський, говорив, що Р. Шухевич дуже вимо-
гливий до підлеглих, мало зважає на думки колег, завжди вимагає
від них точних і стислих відповідей на свої запитання.
Водночас інші стверджували, що Р. Шухевич прислухався до
слів соратників, вміло узагальнював їхні міркування, формулював
їх у вигляді загальних пропозицій. Поміж тим він був обережним
у передчасних висновках, не поспішав наперед викладати власну
думку32.
Звичайно, те, що Р. Шухевич одержав настільки великі повно-
важення, не всім були до вподоби. Ширилися чутки, ніби він — лю-
дина військова і тому в політиці орієнтується недостатньо. Казали,
що ОУН він сприймав як бойовий військовий загін, а не як політич-
ну організацію. Також подейкували, буцімто не високої думки про
Р. Шухевича вождь ОУН С. Бандера.
У зв’язку з цим можна припустити, що С. Бандера, перебува-
ючи в ув’язненні в Німеччині й отримуючи інформацію про події в
Україні, усвідомлював, що провідну роль у керівництві визволь-
ного повстанського руху відіграє саме Р. Шухевич як головно-
командувач УПА. Такий стан речей не міг не викликати певних
26 Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху… – С. 65.
27 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто, 1984. – Т. 5: Волинь і Полісся.
– Кн. 3: Спомини учасників. – С. 118.
28 Безсмертя. Книга пам’яті України 1941–1945. – К., 2000. – С. 307.
29 Турченко Ф. Новітня історія України. 1917–1945. – С. 315.
30 Содоль П. Українська Повстанська Армія. 1943–1949. Довідник другий. – Нью-
Йорк, 1995. – С. 134; Омелюсік М. УПА на Волині в 1943 р. // Літопис Української
Повстанської Армії. – Т. 1. – Кн. 1. – С. 27.
31 Прокоп М. Роман Шухевич–Чупринка й ОУН-УПА в 1943–1944 рр. // Сучасність. –
1976. – Ч. 1. – С. 75.
32 Кентій А. Українська повстанська армія в 1944–1945 рр. – С. 9–10.
210
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
211
№ 10КОСТЯНТИН КОНДРАТЮК ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА…
сумнівів у засновника Революційного Проводу ОУН щодо місця і
ролі Р. Шухевича, їхніх подальших стосунків33. Хай там як, але те,
що Р. Шухевич зосередив у своїх руках політичну владу в ОУН і
військову — в УПА, перетворило С. Бандеру радше на символічну
постать34.
Утім, попри всі плітки, є підстави характеризувати головного
командира УПА як непересічну людину, талановитого організато-
ра і керівника, як одного з найбільш популярних діячів ОУН і УПА.
Особливо привабливою рисою характеру Р. Шухевича була відсут-
ність у нього амбіцій, претензій грати роль вождя, що зближує його
з засновником ОУН Є. Коновальцем.
Хоча, і це зрозуміло, Р. Шухевичу були притаманні, як і кожній
людині, деякі слабкості. Можливо, його рішення та дії не завжди
були зважені і непомильні. Але треба брати до уваги ті надзви-
чайно складні підпільні умови, в яких жив і працював Р. Шухе-
вич, постійну втрату талановитих однодумців і соратників. Можна
впевнено стверджувати, що саме завдяки волі й наполегливості
Р. Шухевича повстанська боротьба ОУН і УПА протривала до се-
редини 1950-х рр., хоч сам він пішов з життя раніше35.
На початку 1944 р. за активної участі Р. Шухевича остаточ-
но сформувалась організаційна структура ОУН та УПА. До скла-
ду Проводу ОУН входили: Р. Шухевич, Д. Маївський, Р. Волошин,
М. Арсенич, Д. Грицай, М. Прокоп, Р. Кравчук, Д. Клячківський,
В. Кук, Д. Ребет, О. Логуш36. УНС була перейменована в групу
УПА-«Захід», на її чолі стояв В. Сидор — ‘Шелест’. Тоді ж повніс-
тю сформувалася Головна Команда УПА. Повстанський штаб було
розташовано біля м. Миколаєва, що на Львівщині. Загальна чисель-
ність армії становила близько 30 тис. осіб37.
У 1944 р., коли Червона армія вийшла на Правобережну Укра-
їну, протинімецьких акцій з боку УПА поменшало. У цей час УПА
готувалася до тривалої боротьби за визволення України від тоталі-
тарного сталінського режиму.
Як політик і військовик, Р. Шухевич розумів, що боротьба зі
сталінським тоталітаризмом буде дуже складною і тривалою. Тому
було вирішено створити всеукраїнський провід під назвою Україн-
ська Головна Визвольна Рада (УГВР). На початку березня 1944 р. в
містечку Жовкві на Львівщині відбулося засідання Проводу ОУН,
на якому утворили підготовчу комісію та ініціативний комітет, що
повинні були підготувати перший збір УГВР38.
Біля с. Недільна Самбірського району Дрогобицької області
11—15 липня 1944 р. таємно відбувся установчий збір УГВР. У Раді
були представлені різні політичні сили, які, проте, стояли на спіль-
ній платформі самостійності України. Учасники заслухали три до-
повіді: політичну — М. Прокопа, військову — Р. Шухевича, зовніш-
ньополітичну — М. Лебедя. Після дискусії було ухвалено підсумкові
документи: «Тимчасовий устрій УГВР», політичну «Платформу»,
декларацію принципів — «Універсал». УГВР оголосила, що головни-
ми ворогами ідеї української незалежності є російський та німець-
кий імперіалізм. Рада урочисто обіцяла боротися за створення неза-
лежної Української держави в етнічних межах українського народу.
У самостійній державі Рада планувала реалізувати програму, яка
передбачала свободу думки і релігії, розвиток національної освіти
і культури, соціальну справедливість, рівність усіх перед законом,
гарантовані права національних меншин, вільне підприємництво,
вільну форму власності на землю в передбачених межах, націоналі-
зацію промисловості та транспорту, передачу легкої промисловості
кооперативам, свободу торгівлі, право на вибір професії39.
Президентом УГВР було обрано наддніпрянця Кирила Осьма-
ка. Р. Шухевич обійняв посаду Голови Генерального Секретаріату
та генерального секретаря військових справ. Від літа 1944 р., коли
Р. Шухевич очолив Генеральний Секретаріат УГВР, його автори-
тет в українському визвольному русі досяг апогею.
Роману Шухевичу не судилося жити в незалежній Українській
державі. У 1944 р. він напевне це розумів. У виступі перед кін-
цем установчого збору УГВР він заявив: «Ми, всі вояки УПА і всі
33 Кентій А. Українська повстанська армія в 1944–1945 рр. – С. 10.
34 Коваль В. Під червоно-чорними прапорами // Вітчизна. – 1992. – № 9. – С. 80.
35 Кентій А. Українська повстанська армія в 1944–1945 рр. – С. 11–12.
36 Дужий П. Степан Бандера – символ нації. – Львів, 1997. – Ч. 2. – С. 248–249.
37 Прокоп М. Роман Шухевич–Чупринка й ОУН-УПА в 1943–1944 рр. – С. 75.
38 Ребет Д. До початків УГВР // Спогади, коментарі, рефлексії. – 1986. – Ч. 7–8. –
С. 173.
39 Українська Головна Визвольна Рада. Збірка документів за 1944–1950 рр. // Збірник
на пошану генерала Р. Шухевича / Укл. Г. Васькович. – Мюнхен, 1990. – С. 277, 291.
212
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА
213
№ 10
підпільник и, в тому і я, повністю свідомі, що раніше чи пізніше нам
доведеться загинути в боротьбі з брутальною силою. Але, запевняю
вас, ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі
того, що станемо добривом української землі. Ця наша рідна зем-
ля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній
нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено
було завершити. Ми віримо глибоко в українське молоде покоління,
що прийде після нас…»40.
Як політик-державник Р. Шухевич обстоював демократичне
суспільство, був беззастережним речником українського само-
стійництва і соборництва. Обійнявши всі найвищі посади в ОУН,
УПА, УГВР, він зумів організувати тривалу ефективну повстан-
ську і підпільну боротьбу проти нацистської та більшовицької оку-
пації, залучити широкі верстви українського суспільства та різні
політичні сили.
40 Здалека про близьке. – Львів, 1992. – С. 49.
ВОЛОДИМИР МОРОЗ
ДО ПОЧАТКІВ ДІЯЛЬНОСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ
Перебіг подій, пов’язаних зі створенням Української Головної
Визвольної Ради (УГВР), усталився вже досить давно. Хрестома-
тійним є факт, що найвище політичне представництво українсько-
го народу було створене на І Великому зборі 11—15 липня 1944 р.
в Карпатах, у с. Сприня Самбірського району Львівської області.
Створенню УГВР передувала робота скликаного в березні 1944 р.
ініціативного комітету на чолі з Левом Шанковським1.
Докладніше про основні питання створення і діяльності УГВР
авторові доводилося доповідати на низці конференцій і круглих
столів, присвячених 60-й річниці УГВР протягом 2004 р.2.
Сьогодні, після введення в науковий обіг нових джерел, можли-
во розширити хронологічні рамки діяльності УГВР.
Потреба створити державно-політичний орган воюючої Укра-
їни існувала ще від часу ліквідації німцями 1941 р. Українсько-
го Державного Правління та арешту його керівників, зокрема
прем’єр-міністра Ярослава Стецька. Уже в першій половині 1943 р.
тодішній крайовий провідник Західних Українських Земель і член
Проводу ОУН Михайло Степаняк провів консультації на цю тему
з представниками провідних передвоєнних галицьких партій —
УНДО (В. Муд рим, З. Пеленським) та УСРП (М. Стаховим, В. Ли-
сим); а В. Охримович — із Президентом УНР в екзилі А. Лівицьким.
Як визнав М. Степаняк на допиті 30 серпня 1944 р., ці переговори
1 Чупринка Т. До генези Української Головної Визвольної Ради // Бюро інформації
Української Головної Визвольної Ради (УГВР). – 1948. – Вип. Ч. 2. – С. 17–19;
Гриньох І. УГВР // Сучасність. – 1974. – Ч. 7-8. – С. 69–78; Гриньох І. Слово з
нагоди 40-річчя УГВР // Сучасність. – 1984. – Ч. 7-8. – С. 190–196; Прокоп М.
Генеза, устрій і платформа УГВР // Сучасність. – 1978. – Ч. 7-8. – С. 137–150;
Прокоп М. П’ятдесят років УГВР // Сучасність. – 1994. – № 10. – С. 49–58;
Прокоп М. Як народжувалася програма і діяльність УГВР? // Сучасність. – 1986. –
Ч. 7-8. – С. 200–211; Ребет Д. До початків УГВР (Спогади, коментарі, рефлексії) //
Сучасність. – 1986. – Ч. 7-8. – С. 169–186; Шанковський Л. Ініціятивний Комітет
для створення Української Головної Визвольної Ради. – Нью-Йорк, 1985.
2 Текст доповіді див.: Мороз В. Історія створення і діяльности Української Головної
Визвольної Ради // Визвольний шлях. – 2004. – Кн. 7. – С. 88–106.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65009 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:03:57Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кондратюк, К. 2014-06-21T18:44:21Z 2014-06-21T18:44:21Z 2007 Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. / К. Кондратюк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 202-212. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65009 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Життя та діяльність Романа Шухевича Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. Article published earlier |
| spellingShingle | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. Кондратюк, К. Життя та діяльність Романа Шухевича |
| title | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. |
| title_full | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. |
| title_fullStr | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. |
| title_full_unstemmed | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. |
| title_short | Військово-політична діяльність Романа Шухевича у 1943—1944 рр. |
| title_sort | військово-політична діяльність романа шухевича у 1943—1944 рр. |
| topic | Життя та діяльність Романа Шухевича |
| topic_facet | Життя та діяльність Романа Шухевича |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65009 |
| work_keys_str_mv | AT kondratûkk víisʹkovopolítičnadíâlʹnístʹromanašuhevičau19431944rr |