Склад сім’ї населення західнотрипільської культури
Статтю присвячено розрахункам середньої кількості мешканців однієї будівлі у населення томашівської групи західно трипільської культури за ознакою корисної площі споруд. Отримано показники середнього складу нуклеарної та великої патріархальної сім’ї, що відповідають розрахункам загальної кількості с...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65281 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Склад сім’ї населення західнотрипільської культури / О.В. Дяченко, Д.К. Черновол // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 3-12. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65281 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Дяченко, О.В Черновол, Д.К. 2014-06-23T19:18:43Z 2014-06-23T19:18:43Z 2009 Склад сім’ї населення західнотрипільської культури / О.В. Дяченко, Д.К. Черновол // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 3-12. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65281 Статтю присвячено розрахункам середньої кількості мешканців однієї будівлі у населення томашівської групи західно трипільської культури за ознакою корисної площі споруд. Отримано показники середнього складу нуклеарної та великої патріархальної сім’ї, що відповідають розрахункам загальної кількості споруд, які одночасно функціонували на поселеннях. Результати дослідження узгоджуються із відповідними палеоекономічними розрахунками. Статья посвящена расчетам среднего состава семьи по признаку полезной площади сооружений. Получены показатели 2,4—2,5 человек — состав малой нуклеарной семьи и 7,2—7,5 — 9,6—10 человек — состав большой патриархальной семьи. В ходе исследования установлено соответствие предложенных показателей синхронному функционированию 78,4 % жилищ поселений. Результаты расчетов согласуются с палеоэкономическими реконструкциями А.В. Николовой и Б. Гейдарской. The article is devoted to calculations of average family size on the basis of the actual living space of buildings. Parameters of 2,4—2,5 persons in a structure of a nuclear family, and from 7,2—7,5 to 9,6—10 persons in a structure of an extended patriarchal family are received. During the research a conformity of the suggested parameters with synchronous functioning of 78,4 % of dwellings of settlements has been established. Results of calculations reconcile with the palaeoeconomic reconstructions made by A.V. Nikolova and B. Geydarska. Автори вдячні В.О. Круцу за люб’язно надану можливість користуватися матеріалами розкопок поселення Тальянки. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Склад сім’ї населення західнотрипільської культури Состав семьи населения западнотрипольской культуры Family structure of the population of Western Trypillian culture Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Склад сім’ї населення західнотрипільської культури |
| spellingShingle |
Склад сім’ї населення західнотрипільської культури Дяченко, О.В Черновол, Д.К. Статті |
| title_short |
Склад сім’ї населення західнотрипільської культури |
| title_full |
Склад сім’ї населення західнотрипільської культури |
| title_fullStr |
Склад сім’ї населення західнотрипільської культури |
| title_full_unstemmed |
Склад сім’ї населення західнотрипільської культури |
| title_sort |
склад сім’ї населення західнотрипільської культури |
| author |
Дяченко, О.В Черновол, Д.К. |
| author_facet |
Дяченко, О.В Черновол, Д.К. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Состав семьи населения западнотрипольской культуры Family structure of the population of Western Trypillian culture |
| description |
Статтю присвячено розрахункам середньої кількості мешканців однієї будівлі у населення томашівської групи західно трипільської культури за ознакою корисної площі споруд. Отримано показники середнього складу нуклеарної та великої патріархальної сім’ї, що відповідають розрахункам загальної кількості споруд, які одночасно функціонували на поселеннях. Результати дослідження узгоджуються із відповідними палеоекономічними розрахунками.
Статья посвящена расчетам среднего состава семьи по признаку полезной площади сооружений. Получены показатели 2,4—2,5 человек — состав малой нуклеарной семьи и 7,2—7,5 — 9,6—10 человек — состав большой патриархальной семьи. В ходе исследования установлено соответствие предложенных показателей синхронному функционированию 78,4 % жилищ поселений. Результаты расчетов согласуются с палеоэкономическими реконструкциями А.В. Николовой и Б. Гейдарской.
The article is devoted to calculations of average family size on the basis of the actual living space of buildings. Parameters of 2,4—2,5 persons in a structure of a nuclear family, and from 7,2—7,5 to 9,6—10 persons in a structure of an extended patriarchal family are received. During the research a conformity of the suggested parameters with synchronous functioning of 78,4 % of dwellings of settlements has been established. Results of calculations reconcile with the palaeoeconomic reconstructions made by A.V. Nikolova and B. Geydarska.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65281 |
| citation_txt |
Склад сім’ї населення західнотрипільської культури / О.В. Дяченко, Д.К. Черновол // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 3-12. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dâčenkoov skladsímínaselennâzahídnotripílʹsʹkoíkulʹturi AT černovoldk skladsímínaselennâzahídnotripílʹsʹkoíkulʹturi AT dâčenkoov sostavsemʹinaseleniâzapadnotripolʹskoikulʹtury AT černovoldk sostavsemʹinaseleniâzapadnotripolʹskoikulʹtury AT dâčenkoov familystructureofthepopulationofwesterntrypillianculture AT černovoldk familystructureofthepopulationofwesterntrypillianculture |
| first_indexed |
2025-11-25T23:50:49Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:50:49Z |
| _version_ |
1850586579823755264 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 3
Статті
Одним із головних напрямів реконструктив-
ної археології є аналіз демографічного розвит-
ку суспільств, що зійшли з історичної арени.
Оцінка чисельності мешканців окремих пунк-
тів та їх комплексів, розрахунки щільності на-
селення мають важливе значення у досліджен-
ні проблем взаємодії соціуму та природи.
Однією з найважливіших складових у роз-
рахунках кількості населення за матеріалами
поселень є визначення середнього складу сім’ї
(середньої кількості мешканців одного будин-
ку). Обґрунтованість використання запропо-
нованих показників визначає коректність по-
дальшого аналізу кількісних та якісних демо-
графічних характеристик досліджуваного су -
спільства. Запропоновану статтю присвячено
оцінці середнього складу сім’ї населення тома-
шівської локально-хронологічної групи захід-
нотрипільської культури.
Короткий історіографічний огляд. В археоло-
гії традиційно використовують кілька підхо-
дів до визначення чисельності населення, кож-
ний з яких базується на аналізі окремих кате-
горій джерел. Такими джерелами виступають
поховання та поселення, матеріальна культу-
ра, харчові рештки, екологічний потенціал се-
редовища проживання й етноісторичні пара-
лелі (Hassan 1978, p. 51). Досить часто дослід-
ники використовують відразу кілька підходів
для отримання більш надійних результатів. За
винятком поховань, які не є властивими для
більшості локально-хронологічних утворень
кукутень-трипільської спільноти, та решток
матеріальної культури, через складність їх ана-
лізу та інтерпретації, вказані джерела залучали-
ся для встановлення демографічних характе-
ристик трипільського суспільства. Чисельність
мешканців трипільського поселення здебіль-
шого визначається як добуток кількості будин-
ків на середній склад їхніх мешканців (серед-
ній склад сім’ї). Кількість будинків отримують
множенням коефіцієнта відносної щільності
забудови пам’ятки на її площу. Зупинимося на
запропонованих дослідниками показниках се-
реднього складу мешканців одного житла.
Виходячи із кількості печей, розташованих
в окремих будівлях, та етнографії північно-
американських індіанців, Т.С. Пассек оціню-
вала чисельність населення селища Коломий-
щина І у 500 осіб (Пассек 1949, с. 150). Близькі
до цих результати отримав С.М. Бібіков. Се-
редній склад мешканців одного будинку (до
15 осіб) розраховано за критерієм площі жит-
лових камер споруд. Дослідник зазначав, що,
із певними відхиленнями, житлова частина бу-
динку сягала 2/3 його загальної площі (Биби-
ков 1965, с. 51—52).
З огляду на сучасний стан дослідження три-
пільського домобудівництва, вказані висновки
потребують певних зауважень. Т.С. Пассек та
С.М. Бібіков розглядали «площадки» як залиш-
ки попередньо випаленої долівки одноповерхо-
вих глинобитних будівель. Скупчення ошлако-
ваної обмазки пов’язувалися із тривалою дією
вогню на одному місці та інтерпретувалися як
залишки печей. Із наявності двох—чотирьох
подібних скупчень на одному майданчику до-
слідники виводили багатокамерні житла, в яких
мешкало кілька сімей. В основі сучасних погля-
дів на інтер’єр та житлобудівництво «трипіль-
ців» лежать праці В.І. Маркевича та К.В. Зінь-
ковського (Маркевич 1974; Зіньковський 1975). © О.В. ДЯЧЕНКО, Д.К. ЧЕРНОВОЛ, 2009
О.В. Дяченко, Д.К. Черновол
СКЛАД СІМ’Ї НАСЕЛЕННЯ
ЗАХІДНОТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Статтю присвячено розрахункам середньої кількості мешканців однієї будівлі у населення томашівської групи західно-
трипільської культури за ознакою корисної площі споруд. Отримано показники середнього складу нуклеарної та великої
патріархальної сім’ї, що відповідають розрахункам загальної кількості споруд, які одночасно функціонували на посе-
леннях. Результати дослідження узгоджуються із відповідними палеоекономічними розрахунками.
К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, енеоліт, трипільська культура, реконструкція сім’ї.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 34
Вони доводять, що «площадки» утворилися
внаслідок деструктивної дії вогню під час риту-
ального спалення поселення. Відповідно, скуп-
чення ошлакованої обмазки слід пов’язувати із
локальними високотемпературними режима-
ми, що виникали при горінні конструкції.
Слідом за С.М. Бібіковим, В.О. Круц пропо-
нує показник середнього складу сім’ї (5—6 осіб),
взятий з історико-етнографічних даних (Круц
1987; 1989, с. 117—126; 1993, с. 31). М.Ю. Відей-
ко виходить із співвідношення одно- та двока-
мерних споруд, реконструйованих за матеріала-
ми Майданецького, і пропонує цифру 6,6 меш-
канців одного будинку (Відейко 1992, с. 9—11).
О.Г. Корвін-Піотровський отримав середній
склад нуклеарної сім’ї (3,5—4,5 особи) шляхом
моделювання, результати якого перевірив роз-
рахунками, що базуються на показнику 5—6 м2
площі житлової камери споруди на одну особу
(Колесников А. 1987; 1993, с. 36—41).
Д.К. Черновол запропонував оцінювати се-
редній склад мешканців не за критерієм жит-
лової, а за критерієм корисної площі споруди
(доповідь на І Міжнародній археологічній кон-
ференції пам’яті І. Ґерети). Саме цей показ-
ник, на думку дослідника, безпосередньо вка-
зує на кількість мешканців одного житла.
Варто зауважити, що результати розрахунків
орних угідь, які нещодавно провела А.В. Ніко-
лова, входять в серйозні протиріччя із деякими з
розглянутих палеодемографічних оцінок. Якщо
палеоекономічні та палеодемографічні рекон-
струкції для малих селищ не суперечать одна
одній, то для Тальянок та Майданецького по-
тенційні посівні площі та врожайність зернових
(Николова 2002; Николова, Пашкевич 2003,
с. 92—93) не відповідають показникам, запро-
понованим В.О. Круцом та М.Ю. Відейком (від-
повідно, 12 та 6—9 тис. осіб, що одночасно про-
живали на поселеннях протягом 50 років).
Аналіз наведених робіт дозволяє зробити
деякі зауваження щодо розрахунків середньої
кількості мешканців трипільського житла.
1. Критерієм визначення чисельності меш-
канців є простір споруди, вільний від внутріш-
ньої забудови. Відтак, актуальним завданням
дослідження є аналіз особливостей інтер’єру
жител. Оскільки матеріальна культура зміню-
ється у часі та просторі, такий аналіз має прово-
дитися із врахуванням локально-хронологічної
належності пам’яток.
2. Необхідно з’ясувати відповідність (або її
відсутність) між загальними розмірами друго-
го поверху споруд, розмірами житлового при-
міщення та корисною площею.
3. Доцільним є зіставлення отриманих по-
казників із результатами моделювання та еко-
номічним потенціалом населення.
Аналіз джерел. Систематизація вихідних да-
них. Для аналізу особливостей конструкції та
інтер’єру жител використано матеріали роз-
копок поселення Тальянки (третя фаза роз-
витку томашівської локальної групи). Добірку
складають рештки 41 споруди, досліджені про-
тягом 1981—2008 рр. Вони розкопані у різних
частинах пам’ятки і складають близько 2 % від
орієнтовної загальної кількості споруд.
Житла мали двоповерхову конструкцію. Не-
залежно від розмірів, будівлям властиві пев-
ні особливості функціонального призначен-
ня приміщень та розташування елементів
ін тер’єру (Круц 1990; 2003, с. 75). Перший по-
верх мав господарське призначення, другий —
господарcьке та житлове. На другому поверсі
було два приміщення: вхідне (сіни) та власне
житлове. Вхідне та житлове приміщення розді-
лені поріжком та «гребенем», утвореним зава-
лом простінка. У сінях зазвичай фіксуються за-
лишки «робочих місць» — коритець для розти-
рання зерна, вимосток, зернотерок. Там само,
як правило, знаходять розвали посуду.
Інтер’єр житлового приміщення можна умов -
но розділити на об’єкти господарсько-по бу то-
вого (піч, подіум) та сакрального призначення
(вівтар). Піч завжди розташована справа від
входу. Здебільшого вона фіксується за залиш-
ками череня у вигляді кількох нашарувань ви-
паленої глини з домішками піску в складі фор-
мувальної маси. Фрагменти склепіння, вико-
нані із глини з домішками полови, наявні дуже
рідко. В більшості випадків піч мала прямокут-
ну форму, в середньому завбільшки 4 м2. Її до-
вга сторона розташована паралельно довгій осі
житла. В окремих випадках виявлено припічне
підвищення, розташоване вздовж протилеж-
ної до входу короткої стіни печі і орієнтоване
перпендикулярно до довгої осі споруди. Його
довжина відповідає довжині короткої стіни
печі, ширина — близько 0,4 м.
Зліва від входу, вздовж довгої стіни житлово-
го приміщення, розміщено подіум. Його ширина
коливається в межах 0,5—0,8 м, висота сягає 0,1—
0,2 м. Виходячи із концентрації кераміки, на поді-
умі був розставлений посуд, переважно піфоси —
великі тарні посудини, виконані з глини з доміш-
кою полови і слідами випалу у багатті (Шумова
1985). Піфоси до певної міри також були части-
ною інтер’єру, оскільки вони встановлювалися
стаціонарно. На подіумі іноді фіксуються валики
для кріплення дна таких посудин («площадка» 2).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 5
Округлий вівтар, зазвичай зі слідами загли-
бленого орнаменту, розташовувався біля тор-
цевої стіни житла, навпроти входу. Відстань
між вівтарем та торцевою стіною коливаєть-
ся в межах 0,2—0,4 м. Діаметр вівтаря складає
1,6—1,8, висота — 0,1—0,2 м.
Такій інтерпретації внутрішнього вигляду
споруд відповідають особливості керамічних
моделей жител. Моделі відкритого типу, що
походять із пам’яток томашівської та чичель-
ницької груп, передають аналогічну систему
розташування елементів інтер’єру.
Для локалізації корисної площі будівлі із
загальних розмірів житлової камери необхід-
но відрахувати простір, зайнятий об’єктами
господарчо-побутового та сакрального призна-
чення, а також простір, необхідний для їх екс-
плуатації. До простору, необхідного для експлу-
атації елементів інтер’єру, належить прохід між
піччю та подіумом. Зазвичай його ширина скла-
дає 1—1,5 м, а довжина визначається розмірами
печі. Також сюди варто віднести простір підло-
ги другого поверху біля вівтаря — себто близь-
ко двох метрів від торцевої стіни по довгій осі
житла. Таким чином, корисною площею спору-
ди є центральна частина житлового приміщен-
ня між протилежною до входу стінкою печі та
вівтарем по довгій осі та між подіумом і довгою
стіною споруди — по короткій.
Спробуємо встановити відповідність між за-
гальною площею споруд, розмірами житлових
камер та їхньою корисною площею. Результа-
ти відповідних розрахунків зведено в таблицю
(табл. 1). У кількох випадках стан збереженос-
ті «площадок» («площадки» 10, 15, 17, 18, 21, 23,
32) не дозволив встановити розміри житлових
камер та особливості елементів інтер’єру.
Для більш об’єктивного аналізу вихідні дані
згруповано за розмірами. Ранжування число-
вих значень зумовлено специфікою добірки
(табл. 2). Для запобігання плутанині, що вини-
кає при незначних відхиленнях від загальних
показників, значення об’єднано в групи без ви-
ділення дрібніших підгруп. Групи значень за-
гальної площі споруд позначено літерами, групи
значень площі житлової камери — арабськими
цифрами, корисної площі жител — римськи-
ми. Систематизація матеріалу дозволяє виді-
лити такі групи за розмірами.
Загальна площа другого поверху споруд. При
ранжуванні показників варіаційний ряд змен-
шено до найбільших значень, об’єднаних в
одну групу (табл. 2, б). Загалом виділено на-
ступні групи (табл. 2, а, б):
А. 30—45 м2;
Б. 47,97—67,5 м2;
В. 72,5—105 м2;
Г. 139,5 м2
Площа житлової камери (табл. 2, в):
1. 25,6—33,75 м2;
2. 36—50 м2;
3. 55—78 м2.
Корисна площа жител (табл. 2, г):
І. 6,5—9 м2;
ІІ. 12,2—24 м2;
ІІІ. 35—39,7 м2.
Дані щодо належності споруд до виділених
за трьома критеріями груп із урахуванням їх
кількісного та статистичного розподілу зведено
в таблицю (табл. 3). При визначенні статистич-
ного розподілу в межах груп, виділених за озна-
кою площі споруди, за 100 % прийнято загаль-
ну кількість жител в групах А (8), Б (17), В (8)
і Г (1). Фіксується чітка та загалом передбачу-
вана закономірність у відповідності груп А-1-І
(62,5 %), Б-2-ІІ (88,2 %) та В-3-ІІІ (37,5 %). Себ-
то спорудам невеликих розмірів властива неве-
лика площа житлової камери і така ж корисна
площа, житлам середніх розмірів — середні по-
казники житлової та корисної площі, житлам
великих розмірів — високі показники. «Площад-
ки», що мають відхилення від цієї системи, по-
требують додаткового аналізу.
На «площадці» 4, що належить до груп А-2-
ІІ, зафіксовано розмір сіней 0,5 4 м, а житло-
вої частини — 9,5 4 м. Імовірно, сіни в цьо-
му випадку не збереглися внаслідок відносно
низької температури горіння. Умовно збіль-
шивши їх довжину на 1 м, отримуємо загальну
площу споруди 44 м2, що дозволяє віднести її
до груп Б-2-ІІ.
Особливістю споруд 6, 28 (групи Б-1-ІІ) та
19 (групи А-1-ІІ) є диспропорційні показники
площі житлової камери. Верхній граничний ін-
тервал групи 1 на 2,25 м2 відрізняється від ниж-
нього межового інтервалу групи 2. З огляду на
це, диспропорції можна пояснити станом збе-
реженості «площадок» або ж незначним відхи-
ленням у конструкції цих жител від усталеної
традиції (її відображають споруди груп Б-2-ІІ).
Очевидно, таке саме пояснення має і належ-
ність «площадки» 1 до груп А-2-ІІ, однак дис-
пропорційні показники тут має вхідна частина.
«Площадки» 33 (групи В-3-ІІ) та 40 (групи
Г-3-ІІ) є залишками споруд особливого типу —
жител із прибудовами з боку сіней. Для таких
споруд характерна наявність елементів інтер’єру
(скоріш за все, господарчо-побутового призна-
чення) в прибудові. Ймовірно, до цього ж типу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 36
слід відносити і «площадку» 41. Із врахуван-
ням решток міжповерхового перекриття на-
впроти входу та «лакуни» у заляганні обмазки
між сіньми та зазначеним скупченням решток
платформи, це житло належить не до груп Б-2-
ІІ, а до груп В-2-ІІ.
Будівлі 8, 36 (групи В-2-ІІ) та 38 (групи В-3-ІІ)
відрізняються непропорційно великими роз-
мірами сіней, завдяки чому вони належать до
групи споруд, більшої за загальними розмі-
рами другого поверху. Житлам 33, 38 та 40 та-
кож властиві диспропорційні показники пло-
щі житлової частини та корисної площі. Це зу-
мовлено великими розмірами печей.
Таким чином, споруди поселення Тальянки
умовно об’єднано в два типи — житла «стан-
дартної» конструкції та житла із прибудовою
з боку сіней. Систематизація будівель за озна-
ками загальних розмірів другого поверху, пло-
щі житлової камери та корисної площі до-
зволяє виділити три варіанти споруд першо-
го типу. До першого належать невеликі житла
Таблиця 1. Параметри жител поселення Тальянки
№ «площад-
ки»
Загальна пло-
ща, м2
Площа житлової
частини, м2
Корисна пло-
ща, м2
Джерела
1 49,5 36 14 Круц и др. 1981
2 56,25 45 19,2 Круц, Рыжов, Шумова 1982
3 64,4 46,92 15,8 Круц Рыжов, Шумова 1983
4 40 38 18 Там само
5 58,5 44,1 19,2 –//–
6 49,5 33,75 12,2 –//–
7 54 40,5 15,7 Круц и др. 1984
8 75 50 24 Там само
9 58,5 45 21 Круц, Рыжов, Клочко 1985
10 45 ? ? Там само
11 58 38 13,5 –//–
12 33,6 25,6 7,2 –//–
13 51,66 36,08 16,8 Круц, Рыжов, Клочко 1986
14 97,5 68,25 35,7 Там само
15 54 ? ? Круц, Рыжов 1987
16 61 42 17,6 Круц, Рыжов 1988
17 32 ? ? Круц, Рыжов 1989
18 55 ? ? Там само
19 44,8 32,8 12,6 Круц, Рыжов 1990
20 91,35 72,45 39,7 Круц, Рыжов 1993
21 65 ? ? Там само
22 51,75 38,25 15,7 –//–
23 44 ? ? –//–
24 67,5 50 20 Круц, Рыжов 1994
25 105 78 35 Круц и др. 1998—1999
26 54 38,25 15,7 Там само
27 38,28 26,84 6,5 Круц, Корвин-Пиотровский, Чабанюк 2000
28 47,97 33,62 13 Круц, Корвин-Пиотровский, Рыжов 2001
29 53,1 37,35 13,6 Там само
30 38 26 7,5 –//–
31 39,36 27,88 8,7 –//–
32 30 ? ? Круц и др. 2005
33 82,5 57,75 22,5 Там само
34 54 38,25 15,7 Круц и др. 2008б
35 54 42,75 19,2 Там само
36 72,5 50 16 –//–
37 42 12 9 –//–
38 79 55 24 Круц и др. 2008
39 60 45 16,8 Там само
40 139,5 61,2 15 Круц и др. 2008а
41 72,5 47,25 18 Там само
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 7
(5 або 14,7 % від загальної кількості жител із
встановленими розмірами). Загальна пло-
ща другого поверху таких споруд коливаєть-
ся в межах 30—45 м2, площа житлової части-
ни становить 25,6—33,75 м2, корисна площа —
6,5—9 м2. До другого варіанта віднесено житла
середніх розмірів (20 або 58,8 %). Загальний
розмір другого поверху коливається в межах
47,97—67,5 м2, площа житлової камери 36—
50 м2, корисна — 12,2—24 м2. До третього ва-
ріанта належать споруди великих розмірів (3
або 8,8 %). Загальна площа другого поверху
таких будівель становить 72,5—105 м2, площа
житлового приміщення 55—78 м2, корисна —
35—39,7 м2.
Спорудам другого типу (3 або 8,8 %) влас-
тиві такі показники: загальна площа другого
поверху 72,5—139,5 м2, площа житлового при-
міщення 47,25—61,2 м2, корисна площа 15—
22,5 м2. За ознакою корисної площі споруди
належать до групи ІІ.
Будівлі із непропорційно великими розмі-
рами сіней (3 або 2,9 %), очевидно, є «проміж-
ною ланкою» між спорудами двох типів. По-
казники корисної площі (16—24 м2) дозволя-
ють віднести ці будівлі до групи ІІ.
Палеодемографічні розрахунки. Перейдемо
до оцінки середньої кількості мешканців одно-
го житла. Результат розрахунків визначають два
показники — загальні значення корисної площі
жител та відносний показник корисної площі,
що в середньому припадає на одну людину.
Задля точності подальших розрахунків бра-
лися до уваги лише споруди із чітко встанов-
леним значенням корисної площі. Через спе-
цифіку їхнього залягання, зумовленою осо-
бливостями руйнації під час горіння або
відхиленням від будівельної традиції, рештки
кількох жител груп Б-2-ІІ («площадки» 1, 6, 19,
28) не враховано.
Визначення площі споруди, що в середньо-
му припадає на одну людину, — одна з най-
більш дискусійних проблем демографічної ар-
хеології. Серед найбільш результативних дослі-
джень цього напряму варто відзначити роботи
із палеодемографії індіанців півдня та півден-
Група за ознакою
загальної площі
Група за ознакою пло-
щі житлової камери
Група за ознакою
корисної площі
Кількість Розподіл у групах А, Б, В, Г (%)
А 1 І 5 62,5
А 1 ІІ 1 25
А 2 ІІ 2 12,5
Б 1 ІІ 2 11,8
Б 2 ІІ 15 88,2
В 2 ІІ 3 37,5
В 3 ІІ 2 25
В 3 ІІІ 3 37,5
Г 3 ІІ 1 100
Таблиця 3. Розподіл жител у виділених групах
Таблиця 2. Ранжирування жител за ознаками загальних
розмірів (а, б), площі житлового приміщення (в) та ко-
рисної площі (г)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 38
ного заходу США. Матеріали цього регіону
дозволяють корелювати дані археології та ет-
нографії для ранньоземлеробських племен,
які проживають у достатньо однаковому при-
родно-географічному середовищі. Більшість
із за про понованих дослідниками показників
коливаються в межах 4—6 м2 простору житла
на одну людину (Longacre 1976; Hill 1978). За-
пропонованим цифрам не перечать результа-
ти відповідних робіт щодо ранніх землеробів
Центральної Азії (Массон 1976, с. 112—113).
Близькі показники використав О.Г. Кор він-Пі-
от ровський у підрахунках кількості східнотри-
пільського населення По дніпров’я (Колесни-
ков А. 1993, с. 36).
Спираючись на вказаний простір споруди,
що в середньому припадав на одну людину, роз-
раховано орієнтовну кількість мешканців окре-
мих жител і отримано середні показники для
будівель окремих типів та варіантів (табл. 4).
Невеликим житлам типу 1 відповідають сім’ї
із однієї—двох осіб (в середньому 1,3—2), спо-
рудам середніх розмірів — сім’ї із двох—трьох
або трьох—п’яти осіб (в середньому 2,9—4,3).
Це дозволяє інтерпретувати розглянуті будівлі
як помешкання нуклеарних сімей. Житла ва-
ріанта 1 належали подружжю без дітей, варіан -
та 2 — батьківській парі із одним—трьома ді-
тьми. Запропонованим висновкам відповідають
результати підрахунків для споруд із прибудова-
ми (тип 2) та жител із непропорційно великим
розміром сіней («перехідного» типу). Кількість
мешканців таких будівель коливається в межах
3—5/6 осіб (у середньому, відповідно, 3,1—4,6 та
Таблиця 4. Розрахунки максимальної кількості мешканців споруд
Тип, варіант № «площадки» Корисна площа Кількість мешканців
Тип 1, варіант 1 12 7,2 1,2—1,8
27 6,5 1,1—1,6
30 7,5 1,3—1,9
31 8,7 1,5—2,2
37 9 1,5—2,3
В середньому 7,8 1,3—2
Тип 1, варіант 2 2 19,2 3,2—4,8
3 15,8 2,6—4
4 18 3—4,5
5 19,2 3,2—4,8
7 15,7 2,6—3,9
9 21 3,5—5,3
11 13,5 2,3—3,4
13 16,8 2,8—4,2
16 17,6 2,9—4,4
22 15,7 2,6—3,9
24 20 3,3—5
26 15,7 2,6—3,9
29 13,6 2,3—3,4
34 15,7 2,6—3,9
35 19,2 3,2—4,8
39 16,8 2,5—3,8
В середньому 17,1 2,9—4,3
Тип 1, варіант 3 14 35,7 6—8,9
20 39,7 6,6—9,9
25 35 5,8—8,8
В середньому 36,8 6,1—9,2
Тип 2 33 22,5 3,8—5,6
40 15 2,5—3,8
41 18 3—4,5
В середньому 18,5 3,1—4,6
Споруди «перехідного» типу 8 24 4—6
36 16 2,7—4
38 24 4—6
В середньому 21,3 3,6—5,3
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 9
3,6—5,3 особи). Тож у таких житлах прожива-
ли батьківські пари із одним—трьома/чотир-
ма дітьми.
Зіставлення показників середньої кількос-
ті мешканців однієї споруди узгоджується із ре-
зультатами відповідного моделювання. Подруж-
жя «трипільців» могло мати до трьох-чотирьох
дітей, а з появою останньої дитини перша всту-
пала у шлюб або наближалася до шлюбного віку.
Однак батьківська пара після вступу у шлюб усіх
дітей, напевне, проживала окремо, а не з роди-
ною молодшої дитини, як вважає О.Г. Корвін-
Піотровський (Колесников А. 1993, с. 36—37). У
такому разі велика патріархальна сім’я займала
кілька розташованих поруч споруд на поселен-
ні. На користь цього свідчить неодноразово від-
значене дослідниками «гніздове» розташуван-
ня споруд на різних пам’ятках та проведений
Т.М. Ткачуком аналіз знакової системи, що до-
зволяє говорити про проживання близьких ро-
дичів у таких «гніздах», себто групах із трьох—
чотирьох будівель (Ткачук 2005).
Загальній системі не відповідають великі
житла типу 1. Розрахунки показують, що в них
могло проживати від шести до дев’яти—десяти
осіб (табл. 4). У межах таких споруд знайде-
но лише по одній печі, що не дозволяє гово-
рити про спільне проживання кількох сімей.
З огляду на попередні показники також вини-
кають сумніви стосовно спільного проживан-
ня кількох поколінь мешканців. Якщо верх-
ній межовий інтервал корисної площі невели-
ких жител близький до нижнього граничного
інтервалу корисної площі будівель середньо-
го розміру, то великі споруди слід розглядати
окремо (табл. 2, г). Особливості жител варіан-
та 3 типу 1 дозволяють висунути дві гіпотези
щодо їх інтерпретації.
1. Такі споруди виконували функції чолові-
чих будинків.
2. Житла великих розмірів належали т. зв.
племінним авторитетам, які, можливо, стояли
на чолі родів, кланів, общин у складі великих
поселень тощо.
Питання про наявність чоловічих будинків
на трипільських поселеннях розглядала К.П. Бу-
нятян (Бунятян 1999, с. 118). Особливості ін-
вентарю, що походить зі споруд 3 у Бернашівці
(Збенович 1980, с. 23—33) та 7 у Коновці (Шма-
глій, Рижов, Дудкін 1985, с. 46; Рижов 2001,
с. 58—59), змушують погодитись із думкою до-
слідниці. Проте знахідки у спорудах 14, 20 та 25
в Тальянках аналогічні інвентарю інших жител
поселення. Це схиляє до розуміння будівель ве-
ликих розмірів як жител т. зв. «племінних авто-
ритетів». Зауважимо, що за аналогічним крите-
рієм В.Д. Барану вдалося реконструювати соці-
альну структуру населення ранньослов’янського
селища Рашків І (Баран 1998, с. 240—241). Кіль-
кість мешканців великих будівель навряд чи
принципово відрізнялася від чисельності зви-
чайних сімей, тому для отримання коректних
результатів будівлі варіанта 1 типу 1 у подаль-
ших розрахунках не враховано.
Оцінка кількісного складу мешканців бу-
динку за розрахунками загальних розмірів спо-
руди, площі житлового приміщення або корис-
ної площі містить надзвичайно важливу деталь,
ігнорування якої призводить до серйозних по-
хибок у розрахунках чисельності населення
окремих пунктів або макрогруп поселень. Це
яскраво простежується при аналізі окремих до-
сліджень, де кількісний склад сім’ї береться із
даних етнографії, а потім під ці цифри «підганя-
ються» середні показники простору житла, що
припадають на одну особу. Помилка археологів
у цьому випадку полягає в оперуванні виключ-
но мінімальними та максимальними значення-
ми, що не враховують тенденцій смертності у
різних статево-вікових групах, смертності вна-
слідок епідемій, нещасних випадків, перспек-
тиви росту сімей тощо. Доволі часто саме такі
похибки містять роботи етнографів (особливо
це стосується дослідників ХІХ ст.). Більш склад-
ною є ситуація із оцінкою площі будівель. За
винятком розмірів жител варіанта 3 типу 1, тен-
денції у розподілі ознаки корисної площі спо-
руд (табл. 2, г) свідчать про врахування необхід-
ного окремим родинам простору ще під час бу-
дівництва. Серед жител із середнім значенням
корисної площі можна виділити щонайменше
три підгрупи (12,2—15, 15,7—18 та 19,2—24 м2),
Поселення Площа, га
Коефіцієнт забудо-
ви, кількість жител
на 1 га
Орієнтовна
кількість споруд
Орієнтовна кількість
споруд, що функціо-
нували синхронно
Кількість меш-
канців, осіб
Тальянки 341,5 6 2050 1600 3840—4000
Майданецьке 214 8,75 1870 1470 3528—3675
Мошурів І 7,1 7 50 40 96—100
Таблиця 5. Орієнтовна кількість мешканців томашівських поселень
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 310
яким відповідають середні показники кількос-
ті мешканців 2–3 — 3–4, 3—4, 3–5 — 4–6 осіб.
За потенційно рівних можливостей кожної ро-
дини мати максимально можливу кількість ді-
тей (3—4), така тенденція свідчить про те, що в
різні періоди розвитку поселення будівельни-
ки враховували тривалість його подальшого іс-
нування. Таким чином, отримані показники ві-
дображають не середній, а максимальний склад
мешканців споруди. Якщо похибки містять і за-
лучені етнографічні дані, і числове значення ко-
ефіцієнта, що відображає обсяг простору на од-
ного мешканця, то вони «перекривають» одна
одну. Так створюється ілюзія перевірки розра-
хунків за одним методом результатами оцінок
за іншим, хоча отримані дані хибні. Відповідно,
отримання коректних середніх значень потре-
бує корегування максимальних показників.
Максимальний склад сім’ї визначається ді-
ленням сумарної кількості мешканців залуче-
них до аналізу будівель на їх загальну кількість:
(71,8–105,9) / 27 = 2,7–3,9 осіб.
Середній склад сім’ї можна отримати, змен-
шивши на одну особу максимальну кількість
мешканців жител середніх розмірів. На статис-
тичному рівні це зумовлює взаємне «перекри-
вання» відхилень у бік збільшення або змен-
шення. Таким чином, середній склад нуклеар-
ної сім’ї визначається в межах:
(71,8–22)–(105,9–22) / 27 = 1,8–3,1 осіб
і становить 2,4—2,5 осіб. Чисельність великої па-
тріархальної родини — 7,2—7,5 — 9,6—10 осіб.
На перший погляд, запропонований показ-
ник є заниженим, проте він цілком узгоджу-
ється з окремим проживанням літніх батьків,
певною кількістю молодих сімей, які ще не ма-
ють дітей, високою смертністю у дитячому та
підлітковому віці, смертністю жінок у після-
пологовий період, а це — типові характеристи-
ки демографічного розвитку ранньоземлероб-
ських суспільств. Наприклад, середній склад
нуклеарної сім’ї в індіанців пуебло Броукен-Кі
становить 1,7, а індіанців пуебло Грассхопер —
2,8 особи (Hill 1978; Longacre 1976).
Кількість населення окремих пунктів ви-
значається як добуток площі поселення на ко-
ефіцієнт його забудови та на кількість мешкан-
ців одного дому. Геомагнітні плани поселень
третьої фази розвитку томашівської групи Та-
льянки, Майданецьке, Мошурів І дають змо-
гу встановити коефіцієнт забудови та отрима-
ти достатньо достовірні показники кількості
мешканців частково синхронних пунктів різ-
ного розміру (табл. 5). Вказана у таблиці пло-
ща поселень суттєво відрізняється від устале-
них в літературі показників. Цифри отрима-
но розрахунками розмірів за формулою площі
овалу, а не площі прямокутника, як це роби-
лося раніше (Дяченко, у друці). Дані про забу-
дову пам’яток опубліковано (Круц 1989, с. 124;
Шмаглий Видейко 2001—2002, с. 113; Дудкін
2004). Окреме проживання літніх батьків до-
зволяє припустити, що споруди після їхньої
смерті переставали функціонувати. За даними
планіграфії та вертикальної стратиграфії Май-
данецького (Шмаглий, Видейко 1990, с. 93—
94; 2001—2002, с. 121—122) кількість будівель,
що функціонували синхронно, визначається
як 890 із 1135 або 78,4 %. Відповідно до цьо-
го розраховано кількість одночасно заселених
жител для трьох поселень (табл. 5).
Чисельність мешканців невеликого сели-
ща Мошурів І відповідає оптимальній органі-
зації ранніх землеробів у просторі (Колесни-
ков М. 2007, с. 80—81), а кількість населення
поселень-гігантів Тальянки та Майданецьке
узгоджується із палеоекономічними розрахун-
ками А.В. Ніколової (Николова 2002, с. 162—
163; Николова, Пашкевич 2003, с. 92—93) та
Б. Гейдарської (Gaydarska 2003).
Підсумки. Отже, ми розглянули проблему
оцін ки чисельності сім’ї у населення томашів-
ської локальної групи західнотрипільської куль-
тури за критерієм корисної площі споруд. Про-
цедуру дослідження складають аналіз та систе-
матизація джерел, обґрунтування принципів
проведення розрахунків, кореляція отриманих
даних із економічним потенціалом суспільства,
яке вивчається. Кількісний склад нуклеарної
сім’ї оцінюється в 2,4—2,5 осіб, великої патрі-
архальної родини — у 7,2–7,5 — 9,6–10 осіб. У
процесі роботи встановлено окреме проживан-
ня дітей, що вступили у шлюб, від літніх бать-
ків. Це вказує на діахронне функціонування
жител в межах поселень. Отримані показники
узгоджуються із палеоекономічними розрахун-
ками А.В. Ніколової та Б. Гейдарської.
Перспективи подальших досліджень поля-
гають у ретельному вивченні особливостей бу-
дівель великих розмірів та палеодемографіч-
ному аналізі інших локально-хронологічних
утворень кукутень-трипільської спільноти.
Автори вдячні В.О. Круцу за люб’язно надану
можливість користуватися матеріалами розко-
пок поселення Тальянки.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 11
Баран В.Д. Давні слов’яни — К., 1998.
Бибиков С.Н. Хозяйственно-экономический комплекс развитого Триполья // СА. — 1965. — № 1. — С. 48—62.
Бунятян К.П. Давнє населення України. — К., 1999.
Відейко М.Ю. Економіка та суспільний лад трипільського населення Південного Побужжя (етапи ВІІ—СІ): Авто-
реф. дис. ... канд. іст. наук. — К., 1992.
Дудкін В.П. Мошурів І // Енциклопедія трипільської цивілізації. — К., 2004. — С. 357.
Дяченко А.В. До проблеми систематизації поселень західнотрипільської культури у межиріччі Південного Бугу та
Дніпра // У друці.
Збенович В.Г. Поселение Бернашевка на Днестре: к проблеме происхождения трипольской культуры. — К., 1980.
Зіньковський К.В. До проблеми трипільського житлобудування // Археологія. — 1975. — 15. — С. 13—21.
Колесников А.Г. О демографической структуре трипольского населения Среднего Поднепровья // Исторические
чтения памяти М.П. Грязнова. — Омск, 1987. — С. 69—70.
Колесников А.Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья (опыт социальных реконструкций в археологии). —
К., 1993.
Колесников М.А. «Магические цифры» в демографии доклассовых и раннеклассовых обществ // Трипільська куль-
тура. Пошуки, відкриття, світовий контекст. — К., 2007. — С. 79—81.
Круц В.А. Крупные трипольские поселения (к истории энеолитического населения Буго-Днепровского междуречья) //
Задачи советских археологов в свете решений XXVII съезда КПСС: Тез. докл. конф. — М., 1987. — С. 133—135.
Круц В.А. К истории населения трипольской культуры в междуречье Южного Буга и Днепра // Первобытная ар-
хеология. Материалы и исследования. — К., 1989. — С. 117—132.
Круц В.А. Планировка поселения у с. Тальянки и некоторые вопросы трипольского домостроительства // Ранне-
земледельческие поселения-гиганты трипольской культуры на Украине: Тез. докл. конф. 1-го полевого се-
минара. — Тальянки, 1990. — С. 43—47.
Круц В.О. Питання демографії трипільської культури // Археологія. — 1993. — № 3. — С. 30—36.
Круц В.А. Трипольские площадки — результат ритуального сожжения домов // Трипільські поселення-гіганти:
Матеріали міжнарод. конф. — К., 2003. — С. 74—76.
Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Менотти Ф., Рыжов С.Н., Черновол Д.К. Исследования поселений-гигантов
трипольской культуры в 2005—2006 гг. // Трипольское поселение-гигант Тальянки. Исследования 2008 г. —
К., 2008. — С. 109–115.
Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Менотти Ф., Рыжов С.Н., Черновол Д.К. Трипольское поселение-гигант Та-
льянки. Исследования 2008 г. — К., 2008а.
Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Рыжов С.Н. Трипольское поселение-гигант Тальянки. Исследования 2001 г. —
К., 2001.
Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Рыжов С.Н., Бузян Г.Н., Овчинников Э.В., Черновол Д.К., Чабанюк В.В. Иссле-
дования поселений-гигантов трипольской культуры. — К., 2005.
Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Рыжов С.Н., Черновол Д.К. Исследования поселений-гигантов трипольской
культуры в 2005—2006 гг. — К., 2008б. — С. 71—81.
Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Чабанюк В.В. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции
в 2000 г. // НА ІА НАНУ. — 2000/43.
Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Трипольской экспедиции (Тальянковский отряд) в 1987 г. // НА ІА НАНУ.
Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции в 1988 г. // НА ІА НАНУ. —
1988/4а.
Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции в 1989 г. // НА ІА НАНУ. —
1989/17.
Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции в 1990 г. // НА ІА НАНУ. —
1990/7.
Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции в 1993 г. // НА ІА НАНУ. —
1993/3.
Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции в 1994 г. // НА ІА НАНУ. —
1994/3.
Круц В.А., Рыжов С.Н., Збенович В.Г., Шумова В.А. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции
за 1981 г. // НА ІА НАНУ. — 1981/11б.
Круц В.А., Рыжов С.Н., Клочко В.И. Отчет о работе Трипольской экспедиции (Тальянковский отряд) в 1985 г. //
НА ІА НАНУ. — 1985/23е.
Круц В.А., Рыжов С.Н., Клочко В.И. Отчет о работе Трипольской экспедиции (Тальянковский отряд) в 1986 г. //
НА ІА НАНУ. — 1986/2.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 312
Круц В.А., Рыжов С.Н., Корвин-Пиотровский А.Г., Чабанюк В.В. Отчет о работе Тальянковского отряда Триполь-
ской экспедиции в 1998—1999 гг. // НА ІА НАНУ. — 1998—1999/97.
Круц В.А., Рыжов С.Н., Шумова В.А. Отчет о работе Трипольской комплексной экспедиции за 1982 г. // НА ІА НАНУ. —
1982/21а.
Круц В.А., Рыжов С.Н., Шумова В.А. Отчет о работе Трипольской экспедиции (Тальянковский отряд) за 1983 г. // НА
ІА НАНУ. — 1983/30а.
Круц В.А., Рыжов С.Н., Шумова В.А., Салий Н.Г. Отчет о работе Тальянковского отряда Трипольской экспедиции
в 1984 г. // НА ІА НАНУ. — 1984/38.
Маркевич В.И. Трипольское поселение Варваровка VIII // Тез. докл. Первого симпозиума по археологии и этногра фии
Юго-Запада СССР и РНР. — Кишинев, 1974. — С. 15—16.
Массон В.М. Экономика и социальный строй древних обществ (в свете данных археологии). — Л., 1976.
Николова А.В. Заметки к палеоэкономическим реконструкциям ранних форм земледелия (на примере Триполь-
ской культуры) // Сучасні проблеми археології. — К., 2002. — С. 161—163.
Николова А.В., Пашкевич Г.А. К вопросу об уровне развития земледелия трипольской культуры // Трипільські посе -
лення-гіганти: Матеріали міжнарод. конф. — К., 2003. — С. 89—95.
Пассек Т.С. Периодизация поселений трипольской культуры (III—II тыс. до н. э.). — МИА. — 1949. — № 10.
Рижов С.М. Особливості релігійних уявлень трипільських племен Пруто-Дністровського регіону // Давня історія
України та суміжних регіонів. — Ужгород, 2001. — Вип. 13. — С. 57—61.
Ткачук Т.М. Знакові системи Кукутень—Трипільської спільності. — К., 2005. —Т. 2.
Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. Микрохронология поселения Майданецкое // Раннеземледельческие поселения-
гиганты трипольской культуры на Украине: Тез. докл. I полевого семинара. — Тальянки, 1990. — С. 91—94.
Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. Майданецкое — трипольский протогород // Stratum Plus. Земля Триполиада. —
СПб.; Кишинев; Одесса; Бухарест, 2001—2002. — № 2. — С. 44—140.
Шмаглій М.М., Рижов С.М., Дудкін В.П. Трипільське поселення Коновка в Середньому Подністров’ї // Археологія —
1985. — 52. — С. 42—52.
Шумова В.О. Про одну з категорий кераміки пізньотрипільських пам’яток межиріччя Південного Бугу та Дніпра //
Тез. доп. ІІІ Вінницької обласної історико-краєзнавчої конф. — Вінниця, 1985. — С. 45—46.
Gaydarska B. Application in GIS in Settlement Archeology: An Integrated Approach to Prehistoric Subsistence Strategy //
Трипільські поселення-гіганти: Матеріали міжнарод. конф. — К., 2003. — С. 212—215.
Hassan F.A. Demographic Archeology // Advances in Archeological Method and Theory. — 1978. — Vol. 1. — Р. 49—90.
Hill J.N. Broken Ki Pueblo. — Anthropological Papers. — 1978. — № 8.
Longacre W.A. Population Dynamics of the Grasshopper Pueblo, Arizona // Demographic Anthropology. — New Mexico,
1976. — P. 169—184.
Одержано 29.01.2009
А.В. Дяченко, Д.К. Черновол
СОСТАВ СЕМЬИ НАСЕЛЕНИЯ
ЗАПАДНОТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЫ
Статья посвящена расчетам среднего состава семьи по признаку полезной площади сооружений. Получены по-
казатели 2,4—2,5 человек — состав малой нуклеарной семьи и 7,2—7,5 — 9,6—10 человек — состав большой па-
триархальной семьи. В ходе исследования установлено соответствие предложенных показателей синхронному
функционированию 78,4 % жилищ поселений. Результаты расчетов согласуются с палеоэкономическими рекон-
струкциями А.В. Николовой и Б. Гейдарской.
O.V. Dyachenko, D.K. Chernovol
FAMILY STRUCTURE OF THE POPULATION
OF WESTERN TRYPILLIAN CULTURE
The article is devoted to calculations of average family size on the basis of the actual living space of buildings. Parameters
of 2,4—2,5 persons in a structure of a nuclear family, and from 7,2—7,5 to 9,6—10 persons in a structure of an extended
patriarchal family are received. During the research a conformity of the suggested parameters with synchronous functioning
of 78,4 % of dwellings of settlements has been established. Results of calculations reconcile with the palaeoeconomic
reconstructions made by A.V. Nikolova and B. Geydarska.
|