Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника

Рецензія на книгу: Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника. К.: Мистецтво, 2009. — 183 с., илл....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія
Дата:	2009
Автор:	Бессонова, С.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2009
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65286
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника / С.С. Бессонова // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 104-109. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859654554402947072
author	Бессонова, С.С.
author_facet	Бессонова, С.С.
citation_txt	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника / С.С. Бессонова // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 104-109. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія
description	Рецензія на книгу: Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника. К.: Мистецтво, 2009. — 183 с., илл.
first_indexed	2025-12-07T13:38:11Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3104 Рецензії Поява цієї книги є довгоочікуваною не лише для її авторів, але, мабуть, і для археологів та мистецтвознавців кількох поколінь та й зага- лом громадськості, адже йдеться про унікаль- ну археологічну пам’ятку І ст. н. е. — керчен- ський склеп Деметри. І справа не лише у непо- вторних розписах склепу. Вже не одне десяти- ліття доля цієї пам’ятки хвилювала та наводи- ла на сумні роздуми. Після значного підняття рівня ґрунтових вод у 70-х рр. минулого сто- ліття стан пам’ятки, що викликав побоюван- ня ще в 20-х рр., різко погіршився. Численні проекти з його порятунку розпочиналися, за- тверджувалися та поступово згасали, не отри- мавши належної підтримки. Надія з’явилась у 1995 р., коли був створений Благодійний фонд з глибоко символічною назвою «Деме- тра». Однією із цілей цієї благодійної органі- зації стала фінансова і наукова допомога у збе- реженні склепу Деметри. Засновником та пре- зидентом фонду є уродженець Керчі та почес- ний громадянин міста В’ячеслав Дмитрович Письменний, член-кореспондент РАН, док- тор фізико-математичних наук. На рахунку очолюваного ним Фонду вже велика кількість добрих справ, про які з вдячністю згадують ар- хеологи та історики, працівники Керченського історико-культурного заповідника. Незмінним директором Фонду є археолог, доктор історич- них наук В.М. Зінько. Одна з граней діяльності Фонду — видавнича. Як вказано на титульному аркуші цієї монографії, вона відкриває серію видань, присвячених видатним пам’яткам ар- хеології, серед яких боспорські міста, пам’ятки слов’янської архітектури і слов’янське міс- то Корчев. За підтримки фонду було зоргані- зовано комплекс робіт з вивчення та рятуван- ня склепу Деметри, що дозволило долучити до роботи провідних вітчизняних та зарубіж- них спеціалістів. Значна заслуга у цьому Олени Олексіївни Зінько — керівника наукової про- грами Фонду «Деметра», що координує зусил- ля багатьох людей. Цю книгу з однаковою цікавістю прочитають і спеціалісти, і люди, небайдужі до далекого мину- лого, історії наукових відкриттів та долі пам’яток стародавнього мистецтва. Можна сказати, що склеп Деметри постає як закодоване послання з І ст. н. е., яке мовою образотворчого мистецтва та архітектури доносить цілий пласт культурного та мистецького життя Боспору. Автори моногра- фії, що є знаними спеціалістами у своїй царині, допомагають читачу «розшифрувати» символіку пам’ятки як частини культури та історії Боспо- ру й античного світу в цілому. Книга складаєть- ся з окремих нарисів та досліджень, об’єднаних однією темою — склеп Деметри. На території некрополя давнього Пантікапея, як вважають спеціалісти, багато ґрунтових склепів мали роз- писи. Та глибоко символічним є те, що доля збе- регла для людства саме цей склеп з малюнками, присвяченими богині Деметрі та її дочці, бо тут поєдналися декілька визначних проявів культу- ри. Перш за все, це сюжет, що ілюструє переказ Гомерівського гімну «До Деметри» (VІІ — пер- ша пол. VІ ст. до н. е.). У ньому оспівано страж- дання богині землеробства Деметри, її блукання у пошуках дочки Кори, яку викрав бог підзем- ного царства Плутон, їх щасливе завершення та впровадження на честь цього елевсинських свят. Цей сюжет надихав багатьох митців. До них на- лежав відомий художник ІV ст. до н. е. Нікомах © С.С. БЕССОНОВА, 2009 Ворочает, грузит, швартует Керчь, Рыбным пропахшая ветром, Громко мешает мову и речь, А рядом живет Деметра. Ирина Снегова. «Деметра», 1964 г. Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника. К.: Мистецтво, 2009. — 183 с., илл. ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 105 з Еретрії, чиї розписи, як вважають, через кіль- ка десятиліть відтворив невідомий майстер на стінах та склепінні пантікапейського склепу. І, насамкінець, розписи склепу ілюструють не та- ємну, дозволену для переказу, частину елевсин- ських містерій — найважливішої релігійної течії античності. Слід відзначити дуже високий поліграфіч- ний рівень цього науково-мистецького ви- дання, здійсненого київським видавництвом «Мистецтво». Художнє оформлення та макету- вання виконав Андрій Прибєга — автор біль- шості знімків розписів склепу Деметри та по- даних крупним планом фрагментів, що ілю- струють їх сучасний стан. Уперше широке коло читачів має можливість роздивитися ці унікальні малюнки та скласти власне уявлен- ня щодо кольорової гами, техніки розпису та інших деталей. Статті колективу авторів об’єднано у три тематичні блоки: відкриття та інтерпретація пам’ятки, культ богині Деметри на Боспорі і проблеми дослідження та консервації розпи- сів склепу. Оскільки статті написані різними авторами, трапляються окремі повтори, а та- кож протиріччя у трактуванні тих самих явищ, цілком звичні в наукових роботах, що подають різні точки зору. З історіографічного нарису О.О. Зінько, на- сиченого інформацією з історії відкриття, ви- вчення та збереження склепу за понад сто- літній період, читач дізнається про відкриття пам’ятки «щасливцями», суперництво найви- значніших вітчизняних вчених за честь її ви- дання, багаторічну тяганину Археологічної ко- місії з керченськими міщанами Зайцевими, які заволоділи ділянкою землі зі склепом. На- рис оснащено фотокопіями унікальних архів- них документів — телеграм та рукописних ра- портів, якими обмінювалися керченські архе- ологи та градоначальники з Імператорською археологічною комісією в Петербурзі, а також фотографіями предметів, знайдених у склепі Деметри. Ще у 1926 р. було зафіксовано «за- грозливий стан» власне склепу та живописно- го шару, і з того часу вже понад 80 років точить- ся боротьба за його збереження. Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. археологічна наука після трива- лої перерви звернулася до дослідження некро- поля Пантікапея — столиці Боспорського цар- ства, більшість території якого давно перекри- то житловими кварталами Керчі. Відбувся цей поворот завдяки директорові Керченського державного історико-культурного заповідника доктору історичних наук, професору Е.В. Яко- венко. Вона опікувалася долею розмальова- них склепів, які могли постраждати при сучас- ній забудові схилів гори Мітрідат — території стародавнього некрополя Пантікапея. Із влас- тивою їй енергією Елеонора Вікторівна поча- ла втілювати у життя програму збереження та вивчення пам’ятки. До цієї роботи були залу- чені молоді ще тоді співробітники заповідни- ка — В.М. Зінько та О.О. Зінько. У 1989 р. під керівництвом В.М. Зінька розпочалися масш- табні розкопки некрополя Пантікапея. Комп- лекс робіт у склепі Деметри був доручений О.О. Зінько, яка розробила перспективний план з врятування та збереження пам’ятки. В подальшому Олена Олексіївна стала керівни- ком наукових програм Фонду «Деметра», лише зі створенням якого стало можливим здійснен- ня цієї програми у повному обсязі. Благодій- ний фонд «Деметра» щорічно виділяє грант на склеп Деметри, сплачує всі проектні та прак- тичні роботи. У цьому виданні О.О. Зінько належить пре- красно ілюстрована стаття «Монументальные росписи склепа». У ній читач знайде доклад- ну характеристику усіх складових розписів, їх- ньої кольорової гами, техніки малюнка, анало- гії сюжету викрадення Кори у розписах інших боспорських склепів, а також порівняння су- часного стану живопису склепу з тим, який за- фіксував М.І. Ростовцев на початку ХХ ст. Як відзначає дослідниця, розписи склепу Деметри дозволяють вважати, що у Пантікапеї працюва- ли художники-портретисти, обізнані з традиці- ями елліністичного мистецтва (с. 67). «Прекрас- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3106 не та виразне обличчя богині Деметри, написане з більш високим професіоналізмом, у порівнянні з іншими частинами розпису склепу, дозволяє при- пустити, що митець, який розписав плафон, до- бре знав класичну іконографію, був послідовником александрійської школи живописців». Із таким висновком не можна не погодитися, як і з за- гальною оцінкою розписів склепу як важливого та безцінного зразка місцевого стилю у декора- тивному живописі Боспору І ст. н. е. (с. 72). Спеціаліст з історії античної архітектури Північного Причорномор’я А.В. Буйських у своїй статті аналізує точки зору щодо типоло- гічної належності склепу Деметри. Слідом за Н.П. Сорокіною автор відзначає, що саме цей склеп починає нову конструктивну лінію роз- витку підземних склепів з нахиленими всере- дину стінами, що остаточно сформувалась у склепах пізньоантичного часу. А.В. Буйських доходить висновку, що склеп Деметри нале- жить ще до типу звичайних кам’яних склепів з напівциркульним склепінням, характерних для періоду еллінізму, від яких він відрізня- ється відсутністю кам’яного ордерного декору. Власне від ордерного декору залишився лише мальований карниз, що імітує аналогічну ар- хітектурну деталь. Боспорські склепи у цьому разі наслідують нову традицію, що розповсю- дилася у пізньоелліністичний період у межах досить широкого ареалу. Як припускає дослід- ниця, базуючись на македонських аналогіях, традиція використання такого декору у панті- капейській будівельній практиці була запози- чена з території Балкан і набула тут свого по- дальшого розвитку. Стаття О.А. Савостіної подає склеп Де- метри у контексті художньої традиції Боспо- ру, що була, у свою чергу, частиною художньої традиції античного світу. Показано, яким чи- ном взаємозв’язок архітектури та мальовано- го декору утворює символічну систему гроб- ниці, що типологічно належить до так звано- го склепу македонського типу (с. 78). Тут усе є глибоко символічним — колір, розташування та орієнтація в просторі склепу похованого та елементів розпису. Простір склепу не є одно- рідним і цілісним. Сюжети розпису люнетів та склепіння мають певну послідовність у міфо- логічній оповіді. Порівняння з ранніми роз- мальованими склепами дозволяє вважати, що внутрішня частина склепу Деметри імітувала героон — святилище героя, відгороджену ді- лянку, що була відкрита зверху. Про це, зокре- ма, свідчать зображення птахів над лінією ма- льованого карниза («сухариків», що імітува- ли торцеві частини дерев’яних балок огорожі) (с. 85). Ця будівля, за образним висловом дослідни- ці, немов занурена у ніч, про що свідчить ко- лір зоряного неба всередині ніш (білі риски на темному тлі) та фону навколо погрудного зо- браження Деметри у центрі плафона, оточено- го вінком. Це коло, таким чином, відокремле- не від загального фону люнетів та плафона, по- фарбованого в рожевуватий колір та всіяного пелюстками. На цьому тлі розташовані міфо- логічні персонажі: Плутон і Кора, Гермес і Ка- ліпсо, птахи та рослини (с. 84—86). За визна- ченням М.І. Ростовцева, це перший на Боспорі приклад такого зразка декору, так званого квіт- кового стилю. Богиня ніби перебуває у власно- му просторі — «другому небі», звідки дивиться у далечінь, виглядаючи дочку, і в той же час по- гляд її спрямовано до входу у склеп, зустрічаю- чи померлого. Для небіжчика, якого вносять до склепу, ця зустріч з богинею — «запорука пере- ходу до іншого світу, де буття його буде вічним». Відповідно до цього висловлено припущення, що померлий був розташований у склепі «лицем до лиця» із зображенням богині на стелі склепу (с. 83, прим. 10). Дослідниця виходить при цьо- му з припущення, що взаєморозташування по- хованого та розписів склепу мало містеріальне підґрунтя. З огляду на езотеричну обрядовість елевсинських містерій, це мало забезпечити, а точніше, закріпити на рівні поховального ри- туалу, перевтілення померлого та відродження його у новій якості. Обіцянку відродження міс- тять і деталі розписів, зокрема, виноградні гро- на (с. 86—87). Сама ж традиція розміщення образу боже- ства в колі у центрі стелі, як вважає автор, по- ходить від боспорських ступінчастих склепів IV ст. до н. е., де головна композиція розташо- вувалася на замковій плиті склепіння. Тут у ви- ступах склепіння — «метафоричних сходах, об- разі шляху» — наочно передано ідею переходу (с. 83). Таким є, зокрема, архітектурний задум склепу кургану Велика Близниця на Таман- ському півострові, де знайдено типологічно подібне до керченського склепу 1895 року по- грудне зображення Деметри або ж Кори. Таким чином, розміщення і погрудного зображення божества у колі на стелі склепу, і мальовано- го карниза свідчать про спадковість традицій спорудження на Боспорі поховальних склепів від ІV ст. до н. е. до І ст. н. е. Отмар Яггі у короткому нарисі «Иконогра- фия фресок в склепе Деметры в Керчи» подає цікаві порівняння з іншими варіантами цього ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 107 сюжету, зокрема, з росписом гробниці Персе- фони початку ІІІ ст. до н. е. у Вергіні (провін- ція Македонія), а також двома римськими мо- заїками, які вважають повторенням відомого розпису ІV ст. до н. е., виконаного Нікомахом з Еретрії. О. Яггі наводить думку відомого спеці- аліста з античного живопису А. Руверта щодо розписів керченського склепу Деметри як ще одного відтворення розписів Нікомаха, які не збереглися. Дослідник звертає також увагу на незвичність керченської композиції. Зазвичай у сценах викрадення Кори Плутоном бог під- земного світу везе напівоголену дівчину, що пручається, але тут Кора спокійно стоїть у ко- лісниці, обережно підтримувана Плутоном. Таким чином, акцент зроблено на шлюбно- му союзі зі смертю, викраденні, в основі яко- го любов (с. 99). Особливу увагу до цього ас- пекту міфу на Боспорі відзначає і О.А. Савості- на, яка вказує на розписи «подвійного склепу» 1873 року, де відтворено сцену не викрадення, а повернення Кори (с. 86). У глибокому дослідженні А.С. Русяєвої «Деметра Боспорская» виокремлено особли- вості культу Деметри в цій частині антично- го світу та простежено його першорядну роль у політичній історії Боспору. Охарактеризова- но культові центри, типи святилищ та храмо- вих приношень у різних містах. Культ Деме- три існував на берегах Боспору Кімерійського з VІ ст. до н. е. — з часів заснування перших грецьких полісів. Але особливого значення він набув наприкінці V—ІV ст. до н. е., коли могут- ність Боспору, що зросла на хлібній торгівлі з Грецією, досягла апогею. А.С. Русяєва підкрес- лює особливу роль Елевсинського святилища поблизу Афін як провідника політики цього поліса, де утвердилася дружня до Афін динас- тія. «Золотий вік» Афін був таким і для Боспо- ру, а у сфері ідеології це був час розквіту «елев- синізму» та землеробського культу Деметри в цілому. Спочатку, ймовірно, елевсинізм був ре- лігією обраних — царської сім’ї та окремих ро- дів боспорської знаті. Висловлено переконли- ве припущення відносно участі в елевсинських містеріях одного з боспорських царів, можли- во, Сатира І, з сином і онуками, що втілено на рельєфі кінця V ст. до н. е. (с. 124—125, рис. 10). Можна погодитися з думкою дослідниці, що в Павлівському кургані у Керчі та склепах Вели- кої Близниці на Таманському півострові по- близу стародавньої Фанагорії у середині V ст. до н. е. були поховані жриці Деметри із вель- можних боспорських родів, посвячені у таїн- ства містерій в Елевсині. Про це свідчать зна- хідки у похованнях значної кількості золотих прикрас та теракотових статуеток із відповід- ною символікою, а також уже згаданий розпис на стелі одного зі склепів Великої Близниці, де розміщено погрудне зображення Деметри чи Кори, що підноситься із підземного світу. Саме завдяки тісному злиттю з поховаль- ним культом та вірою у спасіння душі (мотив смерті-воскресіння Кори) культ Деметри по- силився у пізньоелліністичний та римський періоди і досягнув розквіту у І—ІІ ст. У цей пе- ріод розповсюдження «релігій спасіння», зо- крема орфічних вчень, поширених із Малої Азії (с. 136), він стає дійсно масовим. Дослід- ниця наводить висловлювання Цицерона (I ст. до н. е.) про те, що в елевсинські містерії по- свячували навіть найвіддаленіші племена. На його думку, це було одним із найціннішого, що створили Афіни для всіх людей, які завдяки їм здобувають не лише людяність і радощі жит- тя, але й велику надію на свою посмертну долю (Cic. De Nat. deor. I, 119; De Lеgg. II, 36). І в той же час особливими покровителями культу Деметри на Боспорі знову стають царі. Зокрема, є свідчення щодо участі Мітрідата VІ Евпатора у вшануванні цієї богині, культ якої, можливо, належав до державних. За онуки Мі- трідата Динамії зображення Деметри вперше з’явилося на боспорських монетах (с. 107, 137, 139, рис. 1). Відповідно й у склепі 1895 року по- винні бути, як і припускає дослідниця, похова- ні представники царського роду (зважаючи на майстерність виконання живопису), посвяче- ні до елевсинських таїнств. Містеріальна осно- ва в культі Деметри перших століть н. е. вира- жена набагато чіткіше у порівнянні з періодом еллінізму. Про це, зокрема, свідчить розміще- ний під карнизом фриз у вигляді виноградних лоз — символу вина, важливого елемента елев- синських містерій, а у ширшому сенсі — сим- волу відродження. Вшанування Діоніса разом з Деметрою та Корою, більш містке, ніж у материковій Греції, можна передбачати на Боспорі ще для ІV ст. до н. е. На символічному рівні цей союз мож- на позначити як вшанування двох священних елементів — хліба і вина (с. 128—129), що свід- чить про загальну містеріальну основу елевси- нізму та християнства. Культ Деметри на Бос- порі перших століть н. е. має виразні риси ло- кальної своєрідності, і це дозволяє іменувати образ, втілений у склепі 1895 року, Деметрою Боспорською. Сюжет, образи, рослинна сим- воліка, архітектурний вигляд склепу — все це свідчить про наслідування традиційному куль- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3108 ту Деметри, що проіснував на Боспорі понад шість століть. Фактично тут, на наш погляд, представлено той самий образ, який втілений у мармуровій храмовій гермі V ст. до н. е. (рис. 4). Хоча обличчя богині збито, можна впізнати його подовжений овал, зачіску, струнку коло- ноподібну шию. Обличчя Деметри на розписі у склепі пожвавлено завдяки легкій асиметрії, та все ж певна епічна нерухомість рис споріднює його зі скульптурою. Цілком ймовірно, як вва- жає А.С. Русяєва, що герма ця відігравала роль ксоана (стародавнього ідола) у храмі І ст. н. е. (с. 124). Нарис О.О. Зінько «К вопросу консервации и сохранения склепа Деметры» знайомить чи- тача з понад сторічною історією зусиль по збе- реженню цього безцінного зразка античного живопису. До його порятунку та вивчення при- четні багато людей — реставраторів, будівель- ників, гідрологів, геологів, мистецтвознавців та археологів. Головними загрозами були воло- гість у склепі, спорудженому на глибині 5,4 м у глинистому схилі біля витоків річки Чес - ми — притоки Мелеку, а також жорсткість (агре- сивність) керченських вод, що призводило до руйнування живопису. Перші реставраційно- зміцнювальні роботи, спрямовані на запобіган- ня нищенню шару тиньку та пігментів живопи- су, були здійснені ще у 30-х рр. минулого сто- ліття. З того часу співробітники Керченського музею провадили регулярні спостереження за станом живопису та рівнем вологості у склепі. Дослідниця перераховує значну кількість актів комісій, проектів та спеціальних програм, що зберігаються в архіві Керченського музею (нині Керченського історико-культурного заповідни- ка). З них частина так і лишилася на папері, а частина не доведена до кінця. Знаменними стали роки 1959 та 1987. У 1959 р. за проектом Центральних науково-рес тав ра- цій них майстерень Академії будівництва та ар- хітектури СРСР з каменя-черепашника збуду- вали обвідну повітряну галерею навколо склепу, а в перекритті зробили продухи для вентиляції. Перед дромосом склепу спорудили подвійний павільйон з двох кімнат та проклали дві тру- би примусової притоково-витяжної вентиля- ції. Втім, проект був реалізований з істотними відхиленнями, і до 70-х рр. сезонні підтоплення склепу сягнули загрозливих обсягів. У 1987 р. за проектом кримської філії «Укрпівдгідрокомун- буду» було споруджено дві гілки кільцевого дре- нажу та колодязі для відведення ґрунтових вод. Воду зі склепу було відведено. Однак значна частина затвердженого проекту лишилася не- виконаною, і продовжити роботи з досягнення оптимального режиму для існування склепу та його реставрації не вдалося. Лише після створення у 1995 р. Благодійно- го фонду «Деметра» стало можливим не лише планувати, але й діяти. Фонд профінансував проведення французько-українського семіна- ру з проблем реставрації склепу Деметри, про- ект та спорудження в центрі Керчі у стулці Ве- ликих Мітрідатових сходів об’єкту «Факсіміле (технологічна копія) фрескового розпису скле- пу Деметри» (1997 р.), проектні роботи на бу- дівництво кільцевого дренажу навкруги склепу з відводом їх в міську зливну систему (2000 р.). Тепер у склепі вже нема води, нормалізова- но режим вологи, необхідний для збереження фресок. Усе це контролюють спеціалісти ки- ївського реставраційного центру «Оберіг». Ро- боти зі збереження пам’ятки тривають і можна сподіватися, що найближчим часом буде вирі- шено головне завдання — зміцнення та кон- сервацію шару фарб камери склепу Деметри. Для спеціалістів та просто широкого кола читачів цікавим буде розділ книги «Технико- технологическое исследование материалов жи вописи в склепе Деметры». Автор його — технолог-реставратор, заслужений будівельник України Ю.М. Стріленко — протягом багатьох років, з 1977 р., проводила у складі групи спе- ціалістів спостереження за станом та змінами шару фарби у склепі. Думки спеціалістів про техніку виконання живопису спочатку базува- лася лише на візуальних спостереженнях. Роз- писи склепу були помилково визнані фреско- вими. Лише у 1962 р. з’явилися висновки, зро- блені на підставі фізико-хімічних досліджень. Пізніше для дослідження пігментів та сполуч- них речовин шару фарб застосовувались новіт- ні фізико-хімічні методи. Самі ці описи скла- ду давніх фарб і техніки читаються з великим захопленням, як детективне розслідування. До того ж, зараз вже практично неможливо знайти придатні для аналізу «чисті» ділянки з добре вцілілим та непоруйнованим численними кон- серваційними заправками шаром фарби. Як відзначає автор, кристалічні солі та засоленість цього шару наявні практично у кожній пробі, що значно утруднює аналіз. Найскладніші про- цедури застосовано і для дослідження хімічно- го складу та структури гіпсового матеріалу, що використовувався для виготовлення тиньку. Встановлено, що основа під живописом скла- далася з двох шарів: рожевого гіпсового тиньку з додаванням потовченої кераміки та черепаш- кового борошна, по якому пензлем нанесено ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 109 шар ґрунту завтовшки 0,5—1,0 мм з високоякіс- ного білого гіпсу. По цьому шару вже здійсню- вався розпис. Можливо, резюмує автор, у цьо- му криється розгадка своєрідної технології роз- писів склепу, яка наявністю рожевого тиньку на стіні ввела в оману багатьох знаних дослід- ників. Як згадувалося, розпис у склепі Деметри тривалий час вважали фресковим. Тоді як на- справді має йтися про техніку малюнків по гіп- су (с. 179). Висновок про застосування гіпсових тиньку та ґрунту для підземної споруди виявив- ся, як відзначає Ю.М. Стріленко, доволі неспо- діваним та навіть несумісним з логікою сучас- ного мислення. Саме гіпсова підготовка під жи- вопис стала основною причиною руйнування розписів в умовах підвищеної вологості, дже- релом сульфатної корозії у склепі. Проведені комплексні дослідження дозволяють остаточ- но визначитися з технологією консервації роз- писів і заходами для їх збереження, які, як по- казали нещодавні (2007 р.) спостереження спе- ціалістів, успішно здійснюються. І це, резюмує дослідник, слід вважати оптимістичним про- гнозом у подальшому збереженні унікальної пам’ятки — склепу Деметри. Найскладнішою та відповідальною частиною проекту збережен- ня пам’ятки буде консервація розписів, яка ще потребує реалізації. Появу цієї монографії, безперечно, можна вва жати помітним явищем у культурному житті України, і не тільки. Окрім ознайомлення широ- кого кола читачів з видатною пам’яткою культури, це ще й прорив у справі збереження та відроджен- ня культурної спадщини. Залишається побажати організаторам та виконавцям проекту успішно - го продовження їхньої шляхетної справи. Одержано 28.05.2009 С.С. БЕССОНОВА
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65286
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0235-3490
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:38:11Z
publishDate	2009
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Бессонова, С.С. 2014-06-24T06:02:00Z 2014-06-24T06:02:00Z 2009 Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника / С.С. Бессонова // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 104-109. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65286 Рецензія на книгу: Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника. К.: Мистецтво, 2009. — 183 с., илл. uk Інститут археології НАН України Археологія Рецензії Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника Article published earlier
spellingShingle	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника Бессонова, С.С. Рецензії
title	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника
title_full	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника
title_fullStr	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника
title_full_unstemmed	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника
title_short	Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника
title_sort	е.а. зинько, а.в. буйских, а.с. русяева, е.а. савостина, ю.н. стриленко, о. ягги. склеп деметры. памятники археологии керченского историко-культурного заповедника
topic	Рецензії
topic_facet	Рецензії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65286
work_keys_str_mv	AT bessonovass eazinʹkoavbuiskihasrusâevaeasavostinaûnstrilenkooâggisklepdemetrypamâtnikiarheologiikerčenskogoistorikokulʹturnogozapovednika

Е.А. Зинько, А.В. Буйских, А.С. Русяева, Е.А. Савостина, Ю.Н. Стриленко, О. Ягги. Склеп Деметры. Памятники археологии Керченского историко-культурного заповедника

Репозитарії

Схожі ресурси