Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині

Стаття містить культурно-хронологічну інтерпретацію матеріалів нової унікальної стоянки ранньої пори верхнього палеоліту Вись під Новомиргородом на Кіровоградщині....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Залізняк, Л.Л., Беленко, М.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2009
Назва видання:	Археологія
Теми:	Публікації археологічних матеріалів
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65293
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині / Л.Л. Залізняк, М.М. Беленко// Археологія. — 2009. — № 3. — С. 35-44. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65293
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-652932025-06-03T16:30:09Z Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині Стоянка Высь раннего этапа верхнего палеолита на Кировоградщине Site Vys of the early period of the Upper Palaeolithic in Kirovohrad region Залізняк, Л.Л. Беленко, М.М. Публікації археологічних матеріалів Стаття містить культурно-хронологічну інтерпретацію матеріалів нової унікальної стоянки ранньої пори верхнього палеоліту Вись під Новомиргородом на Кіровоградщині. Статья посвящена культурной интерпретации материалов новой верхнепалеолитической стоянки Высь близ Новомиргорода Кировоградской обл. Кремневой инвентарь демонстрирует прямые аналогии в материалах стоянок селетского технокомплекса Верхнего Днестра и Молдовы (Стинка, Гординешты, Брынзены, Бубулешты, Буздужаны), в материалах стрелецкой культуры России (Бирючья Балка, Костенки 1 (горизонты 2, 3), Костенки 6, 11, 12. Kirovohrad Oblast. Flint inventory of the site demonstrates direct analogies in materials of sites of Szeletian techno-complex of the Dnister River upper region and Moldova (Stinka, Gordinesti, Brinzeni, Bubulesti, Buzdugeni), Streletska culture sites in Russia (Birucha Balka, Kostenky 1 (levels 2, 3), Kostenky 6, 11, 12). 2009 Article Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині / Л.Л. Залізняк, М.М. Беленко// Археологія. — 2009. — № 3. — С. 35-44. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65293 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Залізняк, Л.Л. Беленко, М.М. Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині Археологія
description	Стаття містить культурно-хронологічну інтерпретацію матеріалів нової унікальної стоянки ранньої пори верхнього палеоліту Вись під Новомиргородом на Кіровоградщині.
format	Article
author	Залізняк, Л.Л. Беленко, М.М.
author_facet	Залізняк, Л.Л. Беленко, М.М.
author_sort	Залізняк, Л.Л.
title	Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині
title_short	Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині
title_full	Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині
title_fullStr	Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині
title_full_unstemmed	Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині
title_sort	стоянка вись ранньої пори верхнього палеоліту на кіровоградщині
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Публікації археологічних матеріалів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65293
citation_txt	Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині / Л.Л. Залізняк, М.М. Беленко// Археологія. — 2009. — № 3. — С. 35-44. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT zalíznâkll stoânkavisʹrannʹoíporiverhnʹogopaleolítunakírovogradŝiní AT belenkomm stoânkavisʹrannʹoíporiverhnʹogopaleolítunakírovogradŝiní AT zalíznâkll stoânkavysʹrannegoétapaverhnegopaleolitanakirovogradŝine AT belenkomm stoânkavysʹrannegoétapaverhnegopaleolitanakirovogradŝine AT zalíznâkll sitevysoftheearlyperiodoftheupperpalaeolithicinkirovohradregion AT belenkomm sitevysoftheearlyperiodoftheupperpalaeolithicinkirovohradregion
first_indexed	2025-11-26T23:27:56Z
last_indexed	2025-11-26T23:27:56Z
_version_	1849897443072671744
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 35 Публікації археологічних матеріалів Справжнім відкриттям останніх років в укра- їнському палеолітознавстві можна вважати до- слідження нового скупчення палеолітичних пам’яток у Центральній Україні. Палеолітич- ні стоянки концентруються групами навколо родовищ крем’яної сировини. В Україні здав- на відомо шість таких скупчень, що розташо- вані на периферії країни: на Середньому Дні- стрі, Волині, Середній Десні, Донбасі та у Гір- ському Криму. Останні роки Археологічна експедиція На- ціонального університету «Києво-Моги лян сь- ка академія» (НаУКМА) досліджує новий ву- зол палеолітичних пам’яток у Центральній Україні. Його відкрив великий ентузіаст пале- олітознавства, краєзнавець з м. Новомиргоро- да П.І. Озеров. Різноманітні палеолітичні сто- янки в долині р. Велика Вись пов’язані з пер- винним родовищем кременю в с. Коробчине. Поряд з пам’ятками мустьєрської доби, гравет- ської культурної традиції відкрита і досліджу- ється стоянка Вись, що належить до рідкісних в Україні пам’яток селетського типу з харак- терними двобічно обробленими наконечника- ми. Вона датується часом початкової колоніза- ції першими людьми сучасного типу Європей- ського континенту, чим і зумовлено великий інтерес до таких пам’яток. Перехідний період між епохою неандер- тальців, або середнім палеолітом, та добою Homo Sapiens в Європі охоплює проміжок при- близно від 40 до 28 тис. років тому. У цей час на Європейському континенті співіснували обидва згадані різновиди людських істот. Час- тина вчених заперечують будь-який вплив не- андертальців не тільки на ґенезу кроманьйон- ців верхнього палеоліту, але і на їхню культуру. © Л.Л. ЗАЛІЗНЯК, М.М. БЕЛЕНКО, 2009 Л.Л. Залізняк, М.М. Беленко СТОЯНКА ВИСЬ РАННЬОЇ ПОРИ ВЕРХНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ НА КІРОВОГРАДЩИНІ Стаття містить культурно-хронологічну інтерпретацію матеріалів нової унікальної стоянки ранньої пори верхнього палеоліту Вись під Новомиргородом на Кіровоградщині. К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, пізній палеоліт, селетський тип, стоянка. Інші, навпаки, бачать в культурі Homo Sapiens прильодовикової Європи неандертальську скла- дову. Характер взаємодії перших кроманьйон- ців прильодовиків’я з неандертальськими або- ригенами Європи можна з’ясувати лише на ма- теріалах згаданого перехідного періоду, які, на жаль, нечисленні. Цим пояснюється актуаль- ність цієї проблематики і значна увага дослід- ників до кожної нової пам’ятки ранньої пори пізнього палеоліту. До початкового етапу верхнього палеоліту належать стоянки селетського технокомплек- су з двобічно обробленими вістрями. Досі та- ких пам’яток в Україні було відомо лише чо- тири: Стінка на Середньому Дністрі (Анисют- кин 2005), Королеве ІІ в Закарпатті (Гладилин, Ситливый 1990), Буран-Кая ІІІ, шар С у Криму (Чабай 2000, с. 76—78) та Міра під Запоріжжям (Степанчук та ін. 2004). Тому відкриття і дослі- дження в центрі України під м. Новомиргород на Кіровоградщині нової пам’ятки селетсько- го кола є помітною подією в палеолітознавстві Східної Європи. Історія дослідження та розташування стоянки. Стоянку Вись відкрив П.І. Озеров 1983 р. біля с. Шмидове Новомиргородського р-ну на Кіро- воградщині. Вона розміщена на великому поло- гому мисі лівого берега р. Велика Вись, на пів- дорозі від с. Лікареве до с. Шмидове, за 5 км на захід від Новомиргорода. Поверхня мису в ра- йоні стоянки має висоту над заплавою близько 7 м, що відповідає рівню другої—третьої річко- вих терас. Складений лесовими відкладами мис прорізала ґрунтова дорога, що з’єднує згадані села. У процесі її будівництва ще у ХІХ ст. було знято до 2 м ґрунту, що перекривав культурний шар пам’ятки. Місцями колії дороги проріза- ли денну поверхню стоянки. Оброблені креме- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 336 ні неодноразово збирав П.І. Озеров у промивах уздовж колії дороги. У травні 2006 р. стоянку оглянув Л.Л. Заліз - няк, після чого пам’ятку шурфували В.М. Сте - панчук з С.М. Рижовим. У 2007 та 2008 рр. робо - ти на пам’ятці проводила Археологічна експе- диція НаУКМА під керівництвом Л.Л. Залізня - ка. Активну участь у розкопках брали В.О. Ма - нько, П.І. Озеров, М.М. Беленко, Д.О. Вєтров, Ю.В. Кухарчук, студенти-археологи та історики НаУКМА, які проходили археологічну практику. Розкоп 2007 р. завбільшки 33 м2 був закла- дений уздовж північного узбіччя дороги, де відбувалося руйнування культурного шару. У травні 2008 р. до розкопу попереднього року з південно-західного боку було прирізано ще 42 м2. Розкопки поновилися влітку 2008 р. Ді- лянку досліджень було розширено ще на 49 м у південно-східному напрямі під протилежний схил дорожної виїмки. Характер культурного горизонту, його насиченість знахідками суттє- во не мінялися на всій площі розкопу. Зафік- совано певну руйнацію культурного шару мо- розобійними тріщинами з шару лесоподібного суглинку, який перекриває похований ґрунт з артефактами. Таким чином, стоянка Вись розкопувала- ся Археологічною експедицією НаУКМА три- чі: влітку 2007 р. та навесні і влітку 2008 р. За- гальна площа розкопу сягнула 125 м2, а колек- ція кременю — 5304 одиниці. Стратиграфію стоянки у 2007 р. досліджу- вали київські палеогеографи з Інституту ге- ографії НАН України Ж.М. Матвіїшина та О.Г. Пархоменко. Вони дійшли висновку, що кремінь залягав у верхній половині витачів- ського (брянського) похованого ґрунту, за- вершення формування якого датується часом близько 28 тис. рр. тому. Всього простежено три горизонти похованого ґрунту, які заляга- ли на глибині 1,5—2,5 м від поверхні (рис. 1). Верхній з них світло-бурий (vtc), малопотуж- ний (близько 20 см), побитий морозобійними тріщинами з вищого рівня бузького лесу, що відкладався в перигляціальних умовах. Зна- чно потужніший (40—50 см) середній горизонт (vtb 2 ) являв собою темно-бурий, червонястий щільний суглинок, також розбитий на окремі блоки морозобійними клинами. Нижній бу- рий горизонт озалізненого суглинку (vtb 1 ) по нижній межі язиками опускався у підстилаю- чий лес удайського часу. На думку палеогеографів, верхній горизонт має ознаки дерново-бурого степового ґрунту, що існував в умовах сезонно-змінного режиму зволоження. Морозобійні тріщини, заповнені бузьким лесом, свідчать про різку зміну кліма- ту близько 28 тис. рр. тому в бік встановлен- ня холодних і сухих перигляціальних умов, що й призвело до утворення згаданих кріогенних тріщин у товщі витачівських горизонтів. Огли- неність та озалізненість витачівських ґрунтів (особливо середнього та нижнього) свідчить про їх формування в умовах вологішого і теплі- шого, ніж сучасний, помірного клімату. На початку дослідження пам’ятки було ви- словлено припущення про її можливу двошаро- вість. Підставою для того стали, по-перше, зна- чна розпорошеність артефактів у верхній товщі похованого ґрунту (до 30—40 см), а по-друге, наявність у селетоїдному комплексі оріньяк- ських компонентів (високі нуклеподібні скре- бачки, окремі мікропластинки типу Дюфур). Це припущення пізніше переросло у тверду впевненість В.О. Манька у наявності на стоянці Рис. 1. Стоянка Вись. Стратиграфічний розріз ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 37 двох окремих культурних горизонтів: верхнього оріньякського та нижнього селетського, а дещо пізніше — селетського та тельманівського. Автори такої впевненості не мають і схиля- ються до думки, що єдиний культурний шар внаслідок потужних процесів кріотурбації, підтверджених наявністю численних морозо- бійних тріщин, був розсіяний у верхній тов- щі похованого ґрунту витачівського часу. Мо- розобійні тріщини добре простежені на верх- ньому та середньому рівнях похованого ґрунту, де й залягали культурні рештки. На значний Рис. 2. Оріньякоїдні скребачки високої форми (1—6, 12); скребачки кінцеві (7—11) ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 338 розвиток кріогенних процесів на рівні куль- турного шару звернула увагу і відомий палео- географ Ж.М. Матвіїшина. На різних ділян- ках пам’ятки ступінь концентрації кременю по вертикалі не однаковий. Як наслідок, потуж- ність культурного шару не була постійною, ко- ливаючись на більшій частині площі розкопу у межах 30—40 см. Привертає увагу відсутність стерильного прошарку між верхнім та нижнім горизонтами залягання кременю та однорідність матеріалу в усій товщі культурного шару. Два роки спо- стережень дають нам підстави говорити про однорідність матеріалів обох горизонтів за си- ровиною, станом поверхні виробів (патиніза- ція), технологією та типологією. Високі орі- ньякоїдні скребачки з носиком та кінцеві на відщепах знайдено і у верхньому, і в нижньо- му горизонтах. Те саме можна сказати про се- летоїдні двобічно оброблені вістря. Так, з ниж- нього рівня залягання походять високі скре- бачки оріньякських типів (рис. 2, 5), кінцеві скребачки (рис. 2, 8), двобічно обтесані вістря та їхні фрагменти (рис. 3, 1, 8, 9, 12). У верхній частині відкладів знайдено аналогічні вироби: уламки двобічних наконечників (рис. 3, 3, 4, 13), високі оріньякоїдні і кінцеві скребачки. Якщо великий трикутний наконечник стре- Рис. 3. Двобічно оброблені вістря та їхні уламки (1—13) ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 39 лецького типу (рис. 3, 4) походить з верхньо- го рівня культурного шару, то малий (рис. 3, 1) знайдено внизу. Отже, якихось сталих тенден- цій у рівні залягання показових речей селет- ської чи оріньякської культурних традицій не простежено, що дає підстави вважати добутий крем’яний комплекс гомогенним. Враховуючи сказане, ми схиляємося до дум- ки, що крем’яний комплекс стоянки Вись від- носно гомогенний, а розсів кременю у верхніх горизонтах витачівського ґрунту стався вна- слідок кріогенних явищ. Оріньякська складова комплексу також не свідчить про двошаровість стоянки, оскільки простежується і на інших селетоїдних пам’ятках регіону («молдовський селет», Міра, Бірюча Балка тощо). Складається враження, що культурний шар до його руйнації морозобійними тріщинами залягав у верхній частині середнього горизон- ту похованого витачівського ґрунту, що по- значається абревіатурою vtb 2 . Зокрема, про це свідчить рівень залягання кострища з попелом та перепаленим кременем, зокрема нуклепо- дібною скребачкою оріньякоїдного типу. Дно об’єкта зафіксовано трохи вище середнього рівня витачівського ґрунту, а саме на глибині 60 см від його поверхні. Зазначимо певну порушеність культурно- го шару і на інших пам’ятках селетського кола півдня Східної Європи. Розсівання по верти- калі крем’яних виробів зафіксовано на сто- янці Стінка на Верхньому Дністрі (Анисют- кин 2005). Особливо показова у цьому значен- ні стратиграфія верхньопалеолітичних шарів стоянки Бірюча Балка 2 у гирлі Сіверського Дінця (Матюхин 2007). Типологічно подібні до знахідок з Висі матеріали залягають у схо- жих стратиграфічних умовах: у бурому суглин- ку похованого ґрунту, який перекритий світ- лим лесоподібним суглинком. Як і на стоянці Вись, крем’яні вироби розпорошені у похо- ваному ґрунті, можливо, внаслідок процесів кріо турбації, хоча таких виразних морозобій- них тріщин, як на Висі, не простежено. Похо- ваний ґрунт віднесено до брянського інтерста- діалу, що відповідає витачівському горизонту. Отримані радіокарбонні дати за кістками з по- криву ґрунту — 26630 ± 230 ВР (Веtа 183588), з його середини — 26390 ± 200 ВР (Веtа 177776) та 31560 ± 200 ВР (Веtа 183589) з перевагою на користь другої дати. Можливо, остання близь- ка до часу функціонування стоянки Вись. Крем’яний комплекс. Культурні рештки на стоянці Вись представлено майже виключно кам’яними артефактами, серед них уламками граніту діаметром до 20 см, частина з яких має крихку поверхню, очевидно внаслідок дії вог- ню. У культурному шарі трапляються ділянки досить насичені гранітною жорствою з діаме- тром зерен до 0,5 см. Жорства, схоже, є наслід- ком розтріскування гранітних каменів у вогни- щах. Культурний шар стоянки Вись, на жаль, не містить фауністичних решток, що, можли- во, пояснюється специфікою хімічного складу ґрунту. Серед об’єктів на денній поверхні пам’ятки слід згадати рештки вогнища у південному кутку розкопу. Досліджено його північний сег- мент, 1,1 м в діаметрі, що являв собою сірувату від попелу лінзу, яка залягала в середньому го- ризонті витачівського ґрунту (vtb 2 ) на глибині 0,6—0,8 м від поверхні похованого ґрунту. Лін- за містила окремі кремені, зокрема перепалену високу скребачку типу карене, уламок граніту зі слідами дії вогню. У західній частині розкопу досліджено два точки з підвищеною концен- трацією відходів виробництва. На стоянці Вись для виготовлення знарядь використовувався темно-сірий, рідше корич- невий та жовтий кремінь родовища у с. Короб- чине, що за 7—10 км на захід від пам’ятки. Зна- йдено кілька відщепів темно-жовтого зернис- того кварциту. Більшість виробів з кременю вкриті легкою, нерівномірною патиною. Пам’ятці властива груба відщепова техні- ка обробки кременю. Пластин та їхніх уламків дуже мало (усього 282 од.), що складає 5,3 % усіх кременів. Більшість з них короткі, ати- пові, з неправильною огранованістю. Для ви- готовлення знарядь використовувалися пере- важно грубі відщепи. Нуклеуси демонструють грубу підпаралельну техніку відколювання від- щепів та товстих коротких пластин за допомо- гою жорсткого відбійника. Робоча поверхня сколювання ядрищ переважно сплощена. Ви- разною серією представлено одно- та двопло- щинні сплощені ядрища паралельного знят- тя. Морфологія нуклеусів нестабільна і охо- плює різні типи одноплощинних однобічних (рис. 4, 1—3), двоплощинні зустрічного зняття та зі зміненим напрямом сколювання (рис. 4, 5), багатоплощинні, нуклеподібні фрагменти. Деякі ядрища мають сліди радіального та вія- лоподібного зняття і нагадують реліктові мус- тьєрські форми (рис. 4, 4). До таких релікто- вих форм можна також віднести сплощені од- нобічні нуклеуси з негативами підпаралельних грубих сколів (рис. 4, 1—3). Серед ретушованих виробів привертають увагу, перш за все, двобічно обтесані вістря се- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 340 летоїдного типу (рис. 3). Два цілі наконечни- ки належать до трикутних вістер стрелецького типу з виїмкою в основі. Один з них невели- кий, зламаний в процесі виробництва (рис. 3, 1), другий — крупний незавершений напівфа- брикат аналогічного за формою, але значно більшого за розмірами наконечника (рис. 3, 4). Зазначимо, що вістря стрелецького типу добре відомі зі стоянок Костенки та Бірюча Балка- на Дону, Сунгир у Поволжі, в Україні знайде- ні вперше. Більшість двобічних вістер стоянки пред- ставлено фрагментами, можливо, аналогічних трикутних наконечників, а саме: уламком ба- зальної частини трикутного вістря з виїмкою в основі (рис. 3, 3), п’ятьма кінчиками дріб- них вістер (рис. 3, 2, 5—7) та трьома більшими (рис. 3, 8—10) і двома фрагментами медіальної частини вістер (рис. 3, 12, 13). Усі вони тонкі у профіль, обтесані пласкою тонкою ретушшю. Коли ретуш не вкриває усю поверхню, видно, що вони виготовлені зі сколів (рис. 3, 8, 10). Це підтверджує асиметричний перетин деяких ві- стер (рис. 3, 2, 8). Знайдено досить масивний у перетині біфас, який, схоже, являє собою на- півфабрикат селетоїдного вістря (рис. 3, 11). У колекції є три спеціально відбиті базальні час- тини масивних пластинчастих сколів мустьєр- ського типу зі слідами пласкої ретуші по краю. Не виключено, що це відходи виробництва двобічних вістер, заготовками яких слугували відламані дистальні частини сколів. Привертає увагу відсутність властивих влас- не Селету двобічних листкоподібних вістер з випуклою основою, що, можливо, пояснюєть- ся нечисленністю колекції. На стоянці Вись знайдено уламок грубого плоско-випуклого у перетині біфаса (рис. 5, 3) мустьєроїдного вигляду. До мустьєроїдних форм, можливо, належаить чотири атипові скребла, два з яких оброблено крутою східчас- тою ретушшю. До оснащення метальної зброї, вірогідно, слід віднести три уламки неправильних мікро- пластин з дрібною ретушшю по краю, які на- гадують мікровкладні типу Дюфур. Під час до- слідження пам’ятки пошукам мікро вкладнів приділялася особлива увага. На жаль, ці пошу- ки не мали успіху. Виразною серією представлено різноманіт - ні високі скребачки оріньякських типів. З-по- між них — нуклеподібні типу карене (рис. 2, 1), на авіважах площин нуклеусів (рис. 2, 2). Осо- бливо численні різноманітні високі скребач- Рис. 4. Стоянка Вись. Нуклеуси ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 41 ки з виділеним носиком (тип амюзо) (рис. 2, 4—6). Скребачки типу рабо виготовлені з ма- сивних сколів (рис. 2, 12). Одна з них комбі- нована з різцем. Трасологічний аналіз засвід- чив, що масивна скребачка на сколі площини нуклеуса (рис. 2, 2) використовувалася як струг по дереву. Поряд з типовими оріньякоїдними скре- бачками знайдено виразну серію із 15 віднос- но великих кінцевих скребачок на грубих не- правильної форми пластинчастих відщепах (рис. 2, 7—11). Половина з них має ділянки кірки на спинці, у деяких ретуш переходить на довгі краї. Скребкова ретуш у більшості цих знарядь відносно полога (рис. 2, 9), а у двох ви- падках віялоподібна. Серед кінцевих виділя- ється одна на правильній підтрикутної форми пластині з ретушшю з черевця по одному з до- вгих країв. Серії подібних трикутних кінцевих скребачок з інтенсивною ретушшю по довгих краях властиві стрелецькій культурі басейну Дону, стоянці Міра під Запоріжжям. Знайдено уламок пластини з ретушованими краями, який нагадує круто ретушовані плас- тини з оріньякських пам’яток. Різцева техніка нерозвинена. Різців усього 10, причому частина з них сумнівна. Більшість знарядь невиразні, зроблені переважно на ку- тах зламаних відщепів (рис. 5, 1, 3—7, 9). Один різець бічний ретушований (рис. 5, 8). Значною серією (17 екз.) представлені зуб- часті знаряддя на відщепах та грубих пластинах (рис. 5, 10—14). Вони мають нерегулярну зуб- часту ретуш по краю, а часом виїмки внаслідок виламування краю заготовки (рис. 5, 12—14). Досить багато аморфних відщепів та уламків кременю з нерегулярною ретушшю. У шарі лесу бузького часу, що перекриває витачівський похований ґрунт з матеріалами селетського технокомплексу, знайдено вели- ку патиновану пластину граветського типу та кінцеву скребачку на аналогічній пластині. Ці знахідки свідчать про відвідини мису носіями граветських культурних традицій у пізніший період, коли селетські мешканці вже давно по- лишили стійбище. Аналіз матеріалу. Пам’ятки з двобічно об- робленими листоподібними або трикутними крем’яними вістрями у Центральній та Схід- ній Європі традиційно відносять до пам’яток селетського кола або технокомплексу за новою термінологією. Вони датуються в межах 40— 30 тис. рр. тому. Як зазначалося, до селетоїдних комплексів України належать Стінка на Дні- стрі, Королеве ІІ у Закарпатті, Міра під Запо- ріжжям, Буран-Кая ІІІ (шар С) у Криму, Мо- лодове V (шар 9—10) на Середньому Дністрі; в Молдові та Румунії — грот Бринзени, нижній шар, Гординешти, Корпач, Корпач-мис, Бобу- лешти, Буздужани; в Росії — Бірюча Балка 1, 2 на Нижньому Дону, Стрелецька, Костенки 1 (шар 2, 3), Костенки 6, 11, 12 (шар ІІІ) на Се- редньому Дону та ін. Спільними ознаками цих пам’яток є згада- ні двобічно оброблені вістря, також досить груба, архаїчна техніка підпаралельного ско- лювання зі сплощеного однобічного ядрища, нерозвинена техніка різцевого сколу, релікти двобічних мустьєроїдних форм. Вважається, що останні та двобічна обробка наконечни- ків свідчать про певні генетичні зв’язки Селе- ту Центрально-Східної Європи з мікокською традицією середнього палеоліту. Деякі дослідники вважають, що поєднання Селету з Оріньяком в одних комплексах може бути наслідком лише механічного змішуван- ня матеріалу. Однак варто згадати про наведені вище аргументи на користь гомогенності колек- ції Вись. Про можливість поєднання селетоїд- ної традиції з оріньякською в одних комплексах свідчать певні оріньякські риси колекції верх- нього шару стоянки Міра, вказані В.М. Сте- панчуком (Степанчук 2006, с. 202). До того ж поєднання двобічно оброблених наконечників з високими скребками оріньякських типів є ха- рактерною рисою Селету Центральної Європи, Румунії, Молдови. В Україні такий симбіоз за- фіксовано в матеріалах Стінки на Дністрі. Колекції кременю стоянки Вись власти- ве характерне для пам’яток селетського техно- комплексу Центральної Європи і незвичне для комплексів Східної Європи поєднання двобіч- них наконечників з виразними оріньякськи- ми формами: високі нуклеподібні скребачки типу карене, високі скребачки з носиком. Осо- бливо виразні паралелі комплексу Вись маємо в селетоїдних пам’ятках Молдови та Румунії (т. зв. «молдовський Селет», за Я. Козловським). Мова йде про стоянки Гординешти, грот Брин- зени, нижній шар, Корпач, Корпач-мис, Бо- булешти, Буздужани та ін. (Chirica, Borziac, Chetraru 1996), де двобічно оброблені листопо- дібні та трикутні вістря знайдені разом з орінья- коїдними нуклеусами карене, високими скре- бачками з носиком, мікропластинами Кремс- Дюфур, кістяними вістрями младецького типу. Виразні паралелі Висі маємо в матеріалах стоянки Бірюча Балка 2 у гирлі Сіверського Дінця (Матюхин 2007). Пізньопалеолітичні матеріали Бірючої Балки подібні до комплек- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 342 су стоянки Вись за архаїчною технікою пара- лельного сколювання зі сплощених нуклеусів, відщеповістю індустрії, виразними серіями двобічно оброблених трикутних наконечників стрелецького типу та рідкістю листкоподіб- них двобічних вістер. Разом з тим, на відміну від стоянки Вись, Бірючим Балкам не власти- ві оріньякські скребачки високої форми, зате там представлено виразні серії кінцевих скре- бачок з ретушованими довгими краями, що зближує стоянки зі стрелецькими Верхнього Дону. Окремі трикутні наконечники з виїмкою в основі, що дуже нагадують стрелецькі вістря, знайдені на деяких стоянках молдовського Се- лету — Гординешти, Бобулешти IV, Тринка, Ріпічені-Ізвор (Chirica, Borziac, Chetraru 1996, ris. 4, 1; 43, 5; 63, 20). Через те трикутні нако- нечники в комплексі Вись не можуть бути не- спростовним аргументом належності остан- ньої до стрелецької культури. Крім того, в ко- лекції Висі немає трикутних кінцевих скре - бачок з ретушованими сторонами, які харак- терні для стрелецьких пам’яток басейну Дону. Останнім, на відміну від комплексу Вись, не властиві оріньякоїдні високі скребачки. Інши- ми словами, попри наявність двох трикутних стрелецьких вістер, виразні оріньякські еле- менти та відсутність трикутних скребків з рету- шованими сторонами не дозволяють віднести крем’яний комплекс стоянки Вись до пам’яток стрелецької культури басейну Дону, а, радше, Рис. 5. Стоянка Вись. Різці (1, 3—9), уламок гостроконечника (2), зубчасті знаряддя (10—14) ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 43 наближують його до селето-оріньякських комплексів басейнів Дністра, Прута, Серета. Таким чином, крем’яний комплекс стоянки селетського технокомплексу Вись на Кірово- градщині поєднує характерні риси централь- ноєвропейського Селету (високі скребачки оріньякського типу, нуклеуси карене) з еле- ментами його східноєвропейського різновиду, виділеного в окрему стрелецьку культуру (три- кутні наконечники з двобічною обробкою). Інакше кажучи, крем’яний комплекс стоянки Вись за типологією виробів являє собою щось середнє між власне пам’ятками селетського кола Центральної Європи та стрелецькими ба- сейну Дону. З цією думкою погоджується дослідник стоянки Стінка на Дністрі М.К. Анісюткін, який, ознайомлюючись з матеріалами Висі, звернув увагу на певні паралелі в «молдов- ському Селеті». М.В. Анікович відніс Вись до стрелецької культури, як і Бірючу Балку, всу- переч думці дослідника останньої А.Є. Ма- тюхіна. Не зважаючи на певні розбіжності в оцінці окремих селетоїдних пам’яток різними дослідниками, більшість об’єднує їх у селет- ський технокомплекс ранньої пори пізнього палеоліту. Синтез мустьєрських реліктів (архаїчна тех- ніка розщеплення, скребла) з селетськими елементами, зокрема у формі стрелецьких ві- стер, та виразними оріньякськими особливос- тями (високі скребачки карене та з носиком) свідчить про складність культурно-історичних процесів у перехідний період і не прості шля- хи формування селетського технокомплек- су Центрально-Східної Європи. Тож не дарма нема єдиної думки щодо його генетичних ви- токів. Російські колеги впевнені, що «местный восточноевропейский генезис стрелецкой куль- туры не вызывает сомнений» (Вишняцкий 2008, с. 171). Вона постала на Середньому Доні вна- слідок взаємодії мікокських переселенців з Криму з носіями верхньопалеолітичних тради- цій (Аникович и др. 2007, с. 290). Не погоджу- ється з цими твердженнями український до- слідник В.П. Чабай (Чабай 2000, с. 80): «можно окончательно предать забвению тезис о двусто- роннем мустье Крыма, как о генетической по- доснове костенко-стрелецких селетоидных ин- дустрий». В.М. Степанчук (Степанчук 2006, с. 202), навпаки, вбачає витоки Селету Східної Європи в місцевому Мікоку. Знахідки стрелецьких наконечників на пів- дні України суперечать концепції російських колег про генезу стрелецької культури на Дону за участі мікокських мігрантів з Криму. Якщо це так, то стрелецька людність повернулася з Дону на батьківщину пращурів, де полишила селетські стоянки з трикутними наконечника- ми. Чи не занадто це складна схема, щоб бути реальною? Якщо дійсно стрелецька культура походить від Мікоку Криму, то чи не зародила- ся вона на півдні України, звідки просунулася далі на схід? Відповіді на ці запитання дадуть подальші досліження. Попри відчутні різнобіжності в інтерпрета- ції генези Селету Східної Європи, попередні результати дослідження нової пам’ятки селет- ського технокомплексу Вись під Новомиргоро- дом схиляють нас до думки, що згадана стоянка і їй подібні на сході Європи є продуктом певних форм акультурації між автохтонними носіями мікокських традицій та оріньякськими при- бульцями. Висловлено припущення, що селет- ські індустрії Центрально-Східної Європи по- Крем’яний інвентар стоянки Вись (2007—2008 рр.) Нуклеуси одноплощинні, односторонні 4 двоплощинні зустрічного зняття 3 двоплощинні зі зміненим напрямом сколювання 2 радіального зняття, диски 1 багатоплощинні 4 нуклеподібні уламки 20 Відбійники 3 Пластини та їхні фрагменти 282 Відщепи та уламки з ретушшю 70 Відщепи, луски та фрагменти кременю 4820 Знаряддя з ретушшю Вістря двобічно оброблені стрелецькі 3 фрагменти 13 Мікровкладні з ретушшю 3 Скребачки високої форми нуклеподібні 4 з носиком 11 струги на авіважах 3 атипові 4 кінцеві на відщепах 10 трикутні з ретушованими краями 1 віялоподібні 2 підокруглі 2 Різці кутові на відщепах 9 бічний ретушний 1 Гостроконечники 3 Скребла 4 Базові частини гостроконечників 3 Пластини ретушовані 6 Зубчасті знаряддя 20 У с ь о г о 5304 З них з ретушшю 102 ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 344 стали внаслідок синтезу мікокської традиції не- андертальців з оріньякською культурою перших Homo sapiens, що просунулися з Малої Азії Бос- форським перешийком на Балкани і далі в Єв- ропу (Аникович 2004; Анисюткин 2005, с. 166). Питання синтезу згаданих різних традицій має виняткову наукову вагу, оскільки безпосеред- ньо торкається інтригуючої проблеми характе- ру контактів аборигенів прильодовикової Євро- пи неандертальців з першими Homo sapiens, які на той час почали освоювати континент. Нещодавно досліджена стоянка Вись у Цен - тральній Україні репрезентує принципово но- ве явище для палеоліту України. За типологі- єю крем’яних виробів вона являє собою щось середнє між пам’ятками стрелецької культури басейну Дону і так званим «молдовським Се- летом» басейнів Дністра та Прута. Матеріали пам’ятки проливають світло на один з ключо- вих періодів найдавнішого минулого Східної Європи — початок колонізації регіону перши- ми представниками людини сучасного типу. Аникович М.В. Ранняя пора верхнего палеолита Восточной Европы // Костенки и ранняя пора верхнего палеолита Евразии. — Воронеж, 2004. — С. 86—91. Аникович М.В., Анисюткин Н.К., Вишняцкий Л.Б. Узловые проблемы перехода к верхнему палеолиту Евразии. — СПб., 2007. Анисюткин Н.К. Палеолитическая стоянка Стинка 1 и проблемы перехода от среднего палеолита к верхнему на юго-западе Восточной Европы. — СПб., 2005. Вишняцкий Л.Б. Культурная динамика в середине позднего плейстоцена и причины верхнепалеолитической ре- волюции. — СПб., 2008. Гладилин В.Н., Ситливый В.И. Ашель Центральной Европы. —К., 1990. Матюхин А.Е. Бирюча Балка 2. Многослойный палеолитический памятник на Северском Донце // Археологические вести. — 2007. — 14. — С. 20—42. Степанчук В.М., Коєн В.Ю., Герасименко Н.П., Дамб лон Ф., Езартц П., Журавльов О.П., Ковалюх М.М., Петрусь В.Ф., Пліхе Й., Пучков П.В., Рековець Л.І., Тернер Х.Г. Багатошарова стоянка Міра на Середньому Дніпрі: Основні результати розкопок 2000 року // Кам’яна доба України. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 62—98. Степанчук В.Н. Нижний и средний палеолит Украины. — Черновцы, 2006. Чабай В.П. Особенности перехода от среднего к верхнему палеолиту. — Stratum plus. — 2000. — № 1. — С. 54—83. Chirica V., Borziac I., Chetraru N. Gisement du paléolithique supérieur ancient entre le Dniestr et la Tissa. — Iasi, 1996. Одержано 03.02.2009 Л.Л. Зализняк, М.М. Беленко СТОЯНКА ВЫСЬ РАННЕГО ЭТАПА ВЕРХНЕГО ПАЛЕОЛИТА НА КИРОВОГРАДЩИНЕ Статья посвящена культурной интерпретации материалов новой верхнепалеолитической стоянки Высь близ Но- вомиргорода Кировоградской обл. Кремневой инвентарь демонстрирует прямые аналогии в материалах стоянок селетского технокомплекса Верхнего Днестра и Молдовы (Стинка, Гординешты, Брынзены, Бубулешты, Буздужа- ны), в материалах стрелецкой культуры России (Бирючья Балка, Костенки 1 (горизонты 2, 3), Костенки 6, 11, 12. L.L. Zaliznуak, M.M. Belenko SITE VYS OF THE EARLY PERIOD OF THE UPPER PALAEOLITHIC IN KIROVOHRAD REGION Paper is devoted to cultural interpretation of materials of the new Upper Palaeolithic site Vys near Novomyrhorod of Kirovohrad Oblast. Flint inventory of the site demonstrates direct analogies in materials of sites of Szeletian techno-complex of the Dnister River upper region and Moldova (Stinka, Gordineşti, Brinzeni, Bubuleşti, Buzdugeni), Streletska culture sites in Russia (Birucha Balka, Kostenky 1 (levels 2, 3), Kostenky 6, 11, 12).

Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині

Репозитарії

Схожі ресурси