Скіфський курган з розмальованим саркофагом
Публікується поховальний комплекс скіфської знаті з унікальними знахідками. В 1976 г. в группе курганов у с. Марьевка Запорожского района исследован скифский курган 9. Насыпь возведена в традиционной для скифов технологии над могилой в виде катакомбы с двумя входами и погребением взнузданного коня в...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65295 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Скіфський курган з розмальованим саркофагом / К.П. Бунятян, О.Є. Фіалко // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 55-71. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65295 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бунятян, К.П. Фіалко, О.Є. 2014-06-24T06:22:02Z 2014-06-24T06:22:02Z 2009 Скіфський курган з розмальованим саркофагом / К.П. Бунятян, О.Є. Фіалко // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 55-71. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65295 Публікується поховальний комплекс скіфської знаті з унікальними знахідками. В 1976 г. в группе курганов у с. Марьевка Запорожского района исследован скифский курган 9. Насыпь возведена в традиционной для скифов технологии над могилой в виде катакомбы с двумя входами и погребением взнузданного коня в отдельной яме. Среди остатков инвентаря, типичного для скифских погребений, найдены и редкие вещи — фрагменты однолезвийного меча, золотой перстень со щитком из пантикапейского статера и др. Но самой удивительной находкой является расписная доска, — видимо, крышка саркофага. Красочная роспись нанесена вдоль в три яруса, разделенные орнаментальными лентами. Каждый ярус представлял батальную сцену — борьбу двух воинов. Одежда, вооружение и позы воинов позволяют предположить, что роспись иллюстрирует один из сюжетов древнегреческой мифологии — амазономахию. Размеры, устройство погребальной камеры и многочисленный разнообразный инвентарь указывают, что здесь было погребено несколько человек — лицо высокого ранга в сопровождении слуг. Детали погребального обряда (схема и нюансы устройства могилы, особенности погребения коня), как и вещевой комплекс позволяют датировать курган рубежом IV—III — началом III в. до н. э. In 1976, of group of barrows near the village of Maryivka in Zaporizzhya Region a Scythian barrow 9 was studied. The mound was erected in the traditional Scythian technology over the tomb in form of catacomb with two entrances and a burial of a bridled horse in a separate pit. Among the rest of inventory typical for the Scythian burials, rear items were found: fragments of single-blade sward, golden ring with pane made of a Panticapaean stater, etc. However, the most surprising find was a painted board, perhaps a lid of a sarcophagus. Colourful paintings were deposited lengthwise in three tiers divided by the ornamented ribbons. Each tier presented a battle-scene: a fight of two warriors. Clothes and poses of soldiers allow the authors to presume that the painting illustrates one of scenes of Ancient Greek mythology — Amazon-machia. Measurement, organization of a burial chamber, and numerous diverse inventory show that many individuals were buried here: a high rank person escorted by servants. Details of burial custom (structure and peculiarities of a tomb organization and features of hours’ burial), as well as a complex of finds give grounds to date a barrow from the edge of the 4th—3rd centuries to the beginning of the 3rd c. BC. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічних матеріалів Скіфський курган з розмальованим саркофагом Скифский курган с расписным саркофагом Scythian barrow with painted sarcophagus Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Скіфський курган з розмальованим саркофагом |
| spellingShingle |
Скіфський курган з розмальованим саркофагом Бунятян, К.П. Фіалко, О.Є. Публікації археологічних матеріалів |
| title_short |
Скіфський курган з розмальованим саркофагом |
| title_full |
Скіфський курган з розмальованим саркофагом |
| title_fullStr |
Скіфський курган з розмальованим саркофагом |
| title_full_unstemmed |
Скіфський курган з розмальованим саркофагом |
| title_sort |
скіфський курган з розмальованим саркофагом |
| author |
Бунятян, К.П. Фіалко, О.Є. |
| author_facet |
Бунятян, К.П. Фіалко, О.Є. |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Скифский курган с расписным саркофагом Scythian barrow with painted sarcophagus |
| description |
Публікується поховальний комплекс скіфської знаті з унікальними знахідками.
В 1976 г. в группе курганов у с. Марьевка Запорожского района исследован скифский курган 9. Насыпь возведена в традиционной для скифов технологии над могилой в виде катакомбы с двумя входами и погребением взнузданного коня в отдельной яме. Среди остатков инвентаря, типичного для скифских погребений, найдены и редкие вещи — фрагменты однолезвийного меча, золотой перстень со щитком из пантикапейского статера и др. Но самой удивительной находкой является расписная доска, — видимо, крышка саркофага. Красочная роспись нанесена вдоль в три яруса, разделенные орнаментальными лентами. Каждый ярус представлял батальную сцену — борьбу двух воинов. Одежда, вооружение и позы воинов позволяют предположить, что роспись иллюстрирует один из сюжетов древнегреческой мифологии — амазономахию. Размеры, устройство погребальной камеры и многочисленный разнообразный инвентарь указывают, что здесь было погребено несколько человек — лицо высокого ранга в сопровождении слуг. Детали погребального обряда (схема и нюансы устройства могилы, особенности погребения коня), как и вещевой комплекс позволяют датировать курган рубежом IV—III — началом III в. до н. э.
In 1976, of group of barrows near the village of Maryivka in Zaporizzhya Region a Scythian barrow 9 was studied. The mound was erected in the traditional Scythian technology over the tomb in form of catacomb with two entrances and a burial of a bridled horse in a separate pit. Among the rest of inventory typical for the Scythian burials, rear items were found: fragments of single-blade sward, golden ring with pane made of a Panticapaean stater, etc. However, the most surprising find was a painted board, perhaps a lid of a sarcophagus. Colourful paintings were deposited lengthwise in three tiers divided by the ornamented ribbons. Each tier presented a battle-scene: a fight of two warriors. Clothes and poses of soldiers allow the authors to presume that the painting illustrates one of scenes of Ancient Greek mythology — Amazon-machia. Measurement, organization of a burial chamber, and numerous diverse inventory show that many individuals were buried here: a high rank person escorted by servants. Details of burial custom (structure and peculiarities of a tomb organization and features of hours’ burial), as well as a complex of finds give grounds to date a barrow from the edge of the 4th—3rd centuries to the beginning of the 3rd c. BC.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65295 |
| citation_txt |
Скіфський курган з розмальованим саркофагом / К.П. Бунятян, О.Є. Фіалко // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 55-71. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bunâtânkp skífsʹkiikurganzrozmalʹovanimsarkofagom AT fíalkooê skífsʹkiikurganzrozmalʹovanimsarkofagom AT bunâtânkp skifskiikurgansraspisnymsarkofagom AT fíalkooê skifskiikurgansraspisnymsarkofagom AT bunâtânkp scythianbarrowwithpaintedsarcophagus AT fíalkooê scythianbarrowwithpaintedsarcophagus |
| first_indexed |
2025-11-25T20:39:18Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:39:18Z |
| _version_ |
1850525342503010304 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 55
Hauptmann H. Neue Funde eurasischer Steppennomaden in Kleinasien // Beitrage zur Altertumskunde Kleinasien. —
Mainz, 1983. — 1. — S. 251—270.
Sulimirski T. Scytowie na Zahodniem Podolu. — Lwów, 1936.
Одержано 19.03.2009
А.Д. Могилов, С.В. Диденко
СКИФСКИЙ КУРГАН У С. ЖУРАВКА —
ПАМЯТНИК ПЕРЕХОДНОГО ВРЕМЕНИ В ПОТЯСМИНЬЕ
Большую часть источников по изучению материальной культуры населения Правобережья Среднего Днепра в
скифскую эпоху составляют материалы дореволюционных исследований. Cегодня не все из них в полной мере
известны широкому кругу исследователей. Одним из них является курган 448 у с. Журавка в бассейне Тясмина.
Инвентарный комплекс погребения примечателен сочетанием в нем раннескифских и среднескифских элемен-
тов. Выделение и хронологическая атрибуция других подобных курганов на юге Восточной Европы позволяют
датировать журовский курган второй половиной VI в. до н.э., а также ставить вопрос о наличии переходной груп-
пы между скифскими архаическими и классическими древностями.
О.D. Mogylov, S.V. Didenko
SCYTHIAN MOUND NEAR ZHURАVKA, A MONUMENT
OF TRANSITION PERIOD IN THE TYASMYN RIVER REGION
Larger part of sources for study of the material culture of the habitants of the right bank of the Dnipro River middle region
in the Scythian epoch consists of the finds from researches before the revolution. Today, not all of them are fully known
to the wide circle of scholars. One of them is 448 Mound near Zhurаvka village in the Tyasmyn River basin. Inventory as-
semblage of the burial is peculiar by the combination of the Early Scythian and Middle Scythian elements. Determination
and chronological attribution of other similar mounds in the south of Eastern Europe allow the authors to date Zhurаvka
Mound to the second half of the 6th c. BC, as well as to put a question about the existence of a transitional group between the
Scythian Archaic and Classic antiquities.
На тлі масштабних досліджень курганів на пів-
дні України якось «загубився» дуже яскравий
скіфський поховальний комплекс. Йдеться
про курган 9, розкопаний 1976 року Верхньо-
тарасівською експедицією Інституту археоло-
гії АН УРСР. Очолював експедицію М.М. Че-
редниченко, розкопки кургану 9 провадила
К.П. Бунятян (Чередниченко и др. 1976). Їй
по-дружньому допомагали тоді ще зовсім мо-
лоді, а нині знані археологи Ю.Я. Рассамакін,
Р.С. Орлов, А.О. Козловський і С.Ж. Пустова-
лов. Зокрема, С.Ж. Пустовалов зробив кольо-
ровий малюнок саркофага в натуральну вели-
чину. Усім їм щира дяка.
Курган 9 входив до групи з 21 насипу різного
часу, розташованої на межі двох сучасних облас-
тей. Більшість курганів були локалізовані в око-
лицях с. Мар’ївка Запорізького р-ну та області,
через що група отримала прив’язку до цього села,
хоча дещо віддалений курган 9 розташовувався
вже в Дніпропетровській обл. — за 0,5 км на пів-
день від с. Гарбузівка Томаківського р-ну.
Насип (рис. 1) півсферичної форми заввиш-
ки 4,7 м і з діаметром 52 м був частково пошко-© К.П. БУНЯТЯН, О.Є. ФІАЛКО, 2009
К.П. Бунятян, О.Є. Фіалко
СКІФСЬКИЙ КУРГАН
З РОЗМАЛЬОВАНИМ САРКОФАГОМ
Публікується поховальний комплекс скіфської знаті з унікальними знахідками.
К л ю ч о в і с л о в а: Причорноморський степ, скіфи, курганні пам’ятки, боспорський статер, саркофаг.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 356
джений пізніми ямами та встановленим на
вершині триангуляційним знаком. При його
встановленні, очевидно, було зруйновано по-
ловецьке святилище, від якого вціліли поста-
мент і нижня частина статуї.
Насип зведено за прикметною для скіфів
технологією. В його основі лежав викид із мо-
гили. Паралельно з викопуванням могили по-
чали зводити й насип у вигляді обваловки
вхідної ями з розривом-проходом з північно-
го сходу для поховальної церемонії. Обвалов-
ку складено з блоків дерну та шарів глини, яку
витягали з обширної підземної камери. Фор-
мування валу з блоків дерну розпочали із зо-
внішнього боку, обмежуючи таким чином пло-
щу викиду з могили. На деяких ділянках ви-
кид упирався у вертикальну стінку валу, на
інших — його край підіймався догори схилом
валу. Зовнішній діаметр обваловки у напрям-
ку північ—південь складав 23 м, захід—схід —
17 м, висота 2,4 м, ширина розриву до 2,0 м.
Внутрішні схили валу були облицьовані очере-
том, що чітко простежено в західній частині.
Після похорону майданчик в середині обва-
ловки заклали блоками дерну і перекрили очере-
том. У центральній частині шар очерету завтовш-
ки 3 см залягав майже горизонтально на висоті
1,8—2,2 м від рівня давнього горизонту (ДГ). На
фінальному етапі цей насип разом із могилою
коня було повністю перекрито блоками дерну.
Під східною частиною насипу (за могилою
коня) на рівні ДГ виявлено вісім дрібних улам-
ків амфор (1а) та щелепу коня. Ще два неве-
ликі фрагменти амфор знайдено на південно-
західному краї насипу і кілька зовсім дрібних
(1б) — у його західній частині.
Поховання (рис. 2) здійснено в катакомбі з
двома входами. Вхідна яма 1 розташовувалася
під центром насипу. Східна її стінка поруйно-
вана грабіжницьким лазом. Яма орієнтована
по лінії південний захід—північний схід, звер-
ху мала прямокутну в плані форму, а ближче
до дна розширювалася в бік камери і набува-
ла трапецієподібної форми. На рівні матери-
ка її розміри складали 3,0 × 1,5 м, біля дна —
3,5 × 2,0—2,9 м, глибина 5,4 м від рівня ДГ.
Рис. 1. Мар’ївка, курган 9. Загальний план кургану та профіль бровки
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 57
У південно- та північно-західному кутах ями
полишено приступки, що ніби поєднували ці
кути. Перший заввишки 0,65 м за довжини
0,4 м під західною стінкою і 0,6 м під півден-
ною; другий заввишки 0,7 м за довжини 0,4 м
під західною стінкою і 0,85 м під північною.
Поміж виступами на дні ями лежала лопат-
ка бика. Горбкувате (видно, перекопане гра-
біжниками) дно мало нахил у бік камери, що
складав 0,1 м. Місцями на дні вціліла рослин-
на підстилка та деревні вуглини. У заповненні
ями трапилися уламки людських кісток, заліз-
них виробів (2, 3) та ліпного посуду (4).
У східній стінці ями (із зміщенням на пів-
ніч) влаштовано вхід до дромосу, який ішов у
східному напрямку. Верхня частина входу зруй-
нована, реконструйована висота 1,5 м, шири-
на біля дна 1,95 м. Упродовж 0,75 м ширина
дромосу співпадала з шириною входу, далі він
розширювався на південь. Довжина дромосу
3,0 м, найбільша ширина 2,3 м, дно на глибині
5,4 м. Стіни та склепіння дромосу частково об-
валилися. Дно вкривала рослинна підстилка.
На час пограбування дромос був явно ці-
лим, і грабіжники викинули сюди нецінні для
них речі. Вздовж південної його стіни лежала
розмальована дошка (5) — мабуть, віко сарко-
фага. За 0,2 м від північно-східного кута дошки
зафіксовано скупчення вуглин 0,26 × 0,2 м, біля
входу — залізні щипці (6), у центрі — втулка
й два залізних втоки списів (2), уламок заліз-
ної скоби (7а), бронзова ручка посудини (8) та
фрагмент залізного виробу. В різних частинах
дромосу знайдено 10 вістер стріл (9), а в запо-
вненні — кістки молодого барана, забарвлені
оксидами бронзи (мабуть, із казана) та шмат-
ки дерева.
Поховальна камера була розташована на од-
ній осі з вхідною ямою, себто орієнтована по
лінії схід—захід із незначним відхиленням. У
плані вона мала форму неправильного прямо-
кутника 4,3 × 4,0 м. Горбкувата долівка розмі-
щувалась на 0,1 м нижче, ніж дромос, на гли-
бині 5,5 м. Склепіння обвалилося. За 0,8 м від
північно-західного кута в долівці зафіксовано
невеличку яму з діаметром 0,2 м та завглибшки
0,05 м, в якій та біля якої виявлено деревні ву-
глини.
Поховальну камеру вщент пограбовано. В її
заповненні виявлено кістки людей, тварин (мо-
лодого барана й бика), дрібні шматочки синьої,
червоної, білої та зеленої фарби. Рештки кістя-
ків та речового супроводу грабіжники скинули
до південної стінки. У південно-західному куті
знайдено частину кістяного веретена (10а) та
глиняне прясельце (10в), уламки залізної дужки
Рис. 2. Поховальна споруда. План та перетин
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 358
(11), маленькі шматочки тонкого виробу з брон-
зи й дрібні бронзові скоби (12), фрагменти за-
лізних ножів з кістяними руків’ями (13), заліз-
ну скобу (7б), шматочки червоної фарби та роз-
кидані вістря стріл (9). Під середньою частиною
південної стінки виявлено шість золотих плас-
тин у вигляді розетки (14), золоті (15) та скляні
(16) намистини й вістря стріл (9). У південно-
східному кутку знайдено чотири золоті півсфе-
ричні пластини (17), кістяні й бронзові вор-
варки (18), залізне шило (19), втоки й уламки
дротика (2), вістря стріл (9), дрібні фрагменти
червонофігурної посудини (20), поламані заліз-
ні ножі (13) та дрібні невиразні фрагменти заліз-
них виробів. Біля входу до дромосу вхідної ями
2 знайдено золоті сережку (21) та пластину у ви-
гляді розетки (14) і розбиту курильницю (22). У
різних частинах камери виявлено дрібні уламки
ліпної посудини (23), а поблизу дромосу вхідної
ями 1 — лопатку бика. У центрі камери вцілі-
ла рослинна підстилка й астрагали на ній. Ще
один фрагмент рослинної підстилки зі слідами
дерева зверху зберігся у центрі камери, ближче
до південної стінки. Дерево було, мабуть, решт-
ками саркофага, малюнок на якому відбився
на долівці у вигляді овалу яскравого блакитно-
зеленого кольору завбільшки 10,0 × 5,7 см, ото-
ченого візерунком, виконаним яскраво-синьою
фарбою.
Вхідна яма 2 розташована за 11,5 м на пів-
нічний схід від центру. Її викопано під зовніш-
нім краєм початкової обваловки знаряддям на
зразок тесла з робочою поверхнею завширш-
ки 6—7 см. Верхня частина ями до глибини
0,75 м від рівня ДГ мала квадратну форму зі
сторонами 3,1 м. На рівні суглинку вона набу-
ла форми прямокутника 2,6 × 1,6 м, видовже-
ного по лінії північний схід—південний захід.
Цей прямокутник вписано у квадрат таким
чином, що вздовж західної та східної стінок
утворилися виступи-сходи завширшки 0,2 м,
а попід іншими стінками завширшки 0,75 м.
На глибині 2,44 м під східною стіною влаш-
товано ще одну сходинку завширшки 0,4 м, а
на глибині 3,0 м під північною стіною — за-
вширшки 0,7 м. Останній виступ завширш-
ки 0,4 м полишили під східною стіною на гли-
бині 5,6 м. Завдяки цим елементам ближче до
дна яма розширювалася і набула форми тра-
пеції завбільшки 2,85 × 2,1—2,75 м (з ширшою
південно-західною стіною). Дно мало ухил у
бік поховальної камери (перепад рівнів 0,1 м),
а глибина сягала 6,0 м.
У заповненні ями на глибині 4,0 м виявлено
фрагменти щелепи й ребро коня, на різних рів-
нях — два уламки ліпної посудини (4). На ви-
ступі під північною стінкою лежала частина кіс-
тяного веретена (10б), а трохи вище від дна, біля
входу до дромосу, — свинцеве коліщатко (10г).
Вхідну яму 2 з камерою поєднував дромос.
Вхід у вигляді арки був влаштований у західній
стінці ями зі зміщенням до південної. Ширина
входу на рівні дна 1,65 м, висота 1,55 м. Довжи-
на дромосу 2,9 м за ширини 1,8 м. Дно вхідної
ями разом із долівкою дромосу були на 0,4 м
глибше, ніж долівка камери.
У заповненні дромосу трапилися фаланги
пальців людини, кістки молодого барана, за-
барвлені оксидом бронзи, три уламки кістя-
них руків’їв та залізне лезо ножів (13), дрібні
невиразні фрагменти залізних і бронзових ви-
робів (24), бронзові вістря стріл (9), шматоч-
ки вуглин. Ближче до входу в камеру знайде-
но фрагмент ліпної курильниці (22), три золоті
півсферичні пластини (17), маленьку бронзову
ворварку (18), уламок скляної намистини і зо-
лотий перстень (25).
Поховання коня (рис. 3) здійснено за 7,5 м
на схід від центру насипу, за краєм обвалов-
ки — на поховальній доріжці. Могила мала ви-
гляд вузької 8-подібної в плані ями з прями-
ми стінками, орієнтованої по лінії захід—схід.
У західній частині на глибині 0,55 м залише-
но виступ для голови коня. Довжина могили
2,43 м, ширина посередині 0,43—0,6 м, глиби-
на 0,88 м від рівня ДГ.
Загнузданого коня ледве втиснули в яму. Він
лежав на животі з підібганими ногами головою
до заходу — до могили господаря, екіпірова-
ний залізною збруєю: в зубах — вудила (26), за
0,1 м на південь від щелепи — кільце (27), під
нижньою щелепою — нахрапник (28), ліворуч
від верхнього ребра — підпружна пряжка (29).
Круп коня вкривав чепрак завдовжки 0,6 м,
сплетений із мотузки завтовшки 0,4 см. Пле-
тиво просте, хрест-навхрест, нещільне. Зверху
яму перекривав потужний шар очерету.
Опис знахідок. 1. Уламки амфор червоно-
глиняних (15 од.): а) три від непрофільова-
них стінок жовтогарячої глини, розміри най-
більшого 5,9 × 4,6 см, товщина 0,7 см, і два
фрагменти овальних у перетині ручок світло-
помаранчевої глини завдовжки 10,8 см за пе-
ретину 4,8 × 2,5 см і рожевої глини завдовж-
ки 7,2 см за перетину 3,8 × 2,3 см (рис. 4, 1);
б) дев’ять дрібних уламків стінок і один вінець
темно-помаранчевої глини.
2. Фрагменти залізних списів та дротиків
(8 од. і дрібні уламки). У втулках багатьох збе-
реглися сліди древка. З-поміж них: наконеч-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 59
ник фрагментованого списа в чотирьох улам-
ках завдовжки 15,6 см, форма пера не від-
новлюється (рис. 5, 4); втулка списа конічної
форми з валиком по нижньому краю завдовж-
ки 10,7 см і діаметром 1,8—3,0 см; шість цилін-
дричних втоків, згорнених з листа заліза: один
із рельєфною муфтою по краю, два мають по
маленькому отвору (0,3 см) для прикріплення
до древка. Довжина 8,5—12,0 см, діаметр 1,3—
1,8 см (рис. 5, 5).
3. Фрагментовані залізні вироби: а) три улам-
ки леза трикутного в перетині меча з розміра -
ми ≈ 9,6 × 1,6—2,4 см (рис. 5, 8) і б) ажурне
руків’я із двох паралельних округлих у перетині
стрижнів, з’єднаних кількома хвилеподібно ви-
гнутими тоншими стрижнями; довжина 8,5 см,
ширина 2,4—2,6 см, товщина 0,6 см (рис. 5, 7).
4. Уламки чотирьох ліпних посудин: а) два
фрагменти непрофільованих стінок 4,8 × 4,0 см
за товщини 1,4 см та 5,4 × 4,4 см за товщини
0,7 см і фрагмент плаского з невеликою закра-
їнкою дна, діаметр 10,0 см, вціліла висота сті-
нок 3,4 см за товщини 1,8 см (рис. 4, 6). Посуд
товстостінний, із грубого погано відмуленого
тіста із домішкою кварцу, погано випалений,
брунатно-чорного кольору. Поверхня шорстка,
на дні відбитки зерен; б) уламок стінки горщи-
ка із ледь профільованими плічками і корот-
кою розхиленою горловиною. На плічках рядок
пальцевих вдавлень. Тісто погано відмулене, із
домішкою шамоту, погано випалене. Розміри
10,4 × 4,8 см за товщини 0,9 см (рис. 4, 5).
Опустимо покищо позицію 5 (саркофаг) і
закінчимо опис дрібних речей.
6. Щипці залізні (рис. 5, 9) із зігнутої навпіл
вузької стрічки, що розширюється до розкле-
паних в овали кінців. Довжина 34,0 см, шири-
на 1,0—1,6 см, товщина 1,0 см, діаметр кінців
5,5 × 5,0 см.
7. Скоби залізні фрагментовані (2 од.) у ви-
гляді плаского овального щитка із погостре-
ними дужками (одна обламана). З внутріш-
нього боку рештки дерева. Вірогідно, слу-
гували скрепками дерев’яної таці. Розміри:
а) 3,5 × 1,3 см; б) 2,5 × 1,4 см, ширина дужки
0,4 см, товщина 0,2 см (рис. 4, 4).
8. Ручка бронзової чаші (рис. 4, 8). До осно-
ви у вигляді стрижня із кільцеподібними по-
товщеннями на кінцях рухомо прикріплено
фігурну дугоподібну майже круглу в перетині
ручку. Розміри 6,3 × 5,0 см.
9. Вістря стріл бронзові (28 цілих і 5 пошко-
джених): крупні трилопатеві із виступаючою
втулкою, опущеними гранями лопатей і до-
вгим ложком, довжина їх 3,1—3,9 см, можли-
во перезагострені (3 од.); тригранні з короткою
виступаючою втулкою та опущеними кінцями
граней завдовжки 2,8—3,2 см (5 од.); тригранні
з виступаючою втулкою, опущеними гранями
та коротким овальним ложком, довжина 3,0—
3,4 см (5 од.); решта — тригранні з обламаною
нижньою частиною (рис. 5, 1).
10. Деталі веретена (4 од.): а) два фрагмен-
ти кістяної насадки у формі високого зрізано-
го конуса, поверхню якого прикрашено трьо-
ма смужками орнаменту — із трьох, чотирьох
і двох врізних поясків (з верху до низу). Верх-
ні та нижні заповнені червоною фарбою, се-
редні — білою. Вціліла висота 3,8 см, діаметр
1,5—1,9 см, отвору — 0,4—0,5 см; б) кістяне
навершя у вигляді шахового пішака із обла-
маним верхом. Вціліла висота 3,5 см, діаметр
0,4—1,4 см, отвору — 0,8—1,1 см; в) прясель-
це глиняне з чорною поверхнею, півсферичної
форми із наскрізним отвором. Висота 1,5 см,
діаметр 2,1 см, отвору — 0,4—0,5 см; г) пря-
сельце свинцеве у вигляді коліщатка з шістьма
шпицями, діаметр 3,0 см. В маточині рештки
дерев’яного стрижня (рис. 4, 7).
11. Дужка залізна (в чотирьох уламках) із
кованого дроту, місцями круглого, місцями
чотирикутного в перетині. Кінці загнуті в ма-
ленькі кільця. Загальна довжина 33,3 см, діа-
метр стрижня 0,5—0,7 см, кілець — 1,6 і 2,2 см.
Не виключено, що це рештки гаків для розві-
шування речей в камері (рис. 4, 10).
12. Обойми бронзові (ціла та кілька дріб-
них фрагментів) у вигляді вузької тонкої стріч-
ки листової бронзи із погостреними кінця-
ми, що заходять один за інший. Розміри цілої
1,1 × 0,4 см, висота 0,3 см, товщина смужки
0,05 см (рис. 4, 3).
13. Рештки ножів залізних (13 од.) з трикут-
ними в перетині лезами з горбатою спинкою та
Рис. 3. Поховання коня. План та перетин
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 360
восьмигранними кістяними руків’ями з заліз-
ними заклепками (рис. 5, 6). З-поміж них: ножі
фрагментовані (2 од.) — з суцільним руків’ям
(вціліла довжина 15,0 см, ширина 1,4—2,1 см)
та з руків’ям із двох половинок (вціліла довжи-
на 12,6 см, ширина 1,5—2,1 см); ручка фрагмен-
тована суцільна завдовжки 9,5 см, ширина 1,5—
1,8 см, товщина 1,0 см; ручки фрагментовані з
двох половинок (5 од.), вціліла довжина 3,2—
8,2 см, ширина 1,1—1,7 см, товщина 1,0 см; леза
ножів фрагментовані (5 од.), вціліла довжина
2,6—5,2 см, ширина 1,3—2,6 см. На черешку од-
ного — рештки дерев’яного руків’я.
14. Пластини золоті нашивні (7 од.) у вигля-
ді 8-пелюсткової розетки з отворами для при-
кріплення. Діаметр 1,2 см.
15. Намистини золоті біконічні (3 од.). Ви-
со та 0,7 см, діаметр 0,9 см.
16. Намистини скляні з очками (8 од. та улам-
ки) кулястої форми: жовті з білими вставками з
Рис. 4. Знахідки з поховання: 1 — уламки амфор; 2 — фрагмент вінець червонофігурної посудини; 3 — бронзова
обойма; 4 — залізна скоба; 5, 6 — фрагменти ліпного посуду; 7 — деталі веретена; 8 — ручка бронзової посудини;
9 — намистини скляні; 10 — уламки залізних стрижнів; 11 — курильниця ліпна
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 61
синіми обідком та серединкою (4 од.) з діамет-
ром 1,0—1,2 см, а також сині з білими вставка-
ми з синьою серединкою (більшість вставок по-
випадали), діаметр 0,8—0,9 см (рис. 4, 9).
17. Пластини-ґудзики електрові півсферич-
ної форми із дротяним вушком для нашивання
(9 од.). Діаметр 0,6 см.
18. Ворварки (7 од.) у формі зрізаного конуса
(одна — з дромосу 2 — пропала): а) кістяні (5 од.)
заввишки 0,5—0,7 см, діаметр 1,3—1,4 см, отво-
ру — 0,4—0,6 см; б) бронзові заввишки 0,3 см,
діаметр 1,0 см, отвору — 0,45 см (рис. 5, 2).
19. Шило залізне зі слідами дерев’яного
руків’я у вигляді круглого в перетині стриж-
Рис. 5. Знахідки з поховання: 1 — вістря стріл; 2 — ворварки; 3 — шило залізне; 4 — вістря списа; 5 — втоки; 6 —
фрагменти залізних ножів з кістяними руків’ями; 7 — руків’я ажурне; 8 — лезо меча; 9 — щипці
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 362
ня завдовжки 11,5 см і діаметром 0,6 см
(рис. 5, 3).
20. Фрагмент червонофігурної посудини
завбільшки 1,5 × 1,3 см — маленька частина
краю широких вінець, вкритих чорним мато-
вим лаком. Край залишено в кольорі світло-
помаранчевої глини зі слідами малюнка рід-
ким лаком (місцями вишневого відтінку). Ві-
рогідно, уламок гідрії (рис. 4, 2).
21. Сережка золота у вигляді дротяного
кільця діаметром 2,8 см з двома підвісками —
бурштиновою і червонуватою намистиною з
жовтими очками.
22. Курильниця ліпна — асиметрична посуди-
на з низькою півсферичною чашею з заокругле-
ним краєм на високій конічній ніжці. В центрі
дна півсферичний виступ. Глина крихка, пога-
но відмулена, поверхня шорстка. На внутрішній
поверхні сліди червоної фарби. Висота 6,2 см, ді-
аметр чаші 9,9—10,4 см, товщина вінець 0,7 см,
ніжка заввишки 2,5 см і діаметром 3,7 × 4,6 см,
товщина по краю 1,7 см (рис. 4, 11).
23. Дрібні уламки ліпної посудини. Тісто
крихке, погано випалене, чорного кольору. Не
підлягає реставрації. Можливо, від аналогічної
описаній посудини.
24. Фрагменти бронзових пластин (2 од.) —
дрібні, невиразні, із листової бронзи зі слідами
Рис. 6. Металеві деталі вузди коня: 1 — нахрапник; 2 —
кільце; 3 — підпружна пряжка; 4 — вудила та псалії
Рис. 7. Віко розмальованого саркофага (1, малюнок С.Ж. Пустова-
лова) і зображення амазонок на архітектурних фризах (2, 3) та у вазо-
писі (4, 5)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 63
отворів. Розміри 1,5 × 1,5 см і 1,4 × 1,3 см, тов-
щина 0,1 см.
25. Перстень золотий (рис. 9, 1; табл. 2, 1).
За щиток правив золотий пантікапейський ста-
тер, до якого припаяно дві приплюснуті дужки
зі звуженими кінцями, що заходять один за од-
ний. На аверсі — профільне (вліво) зображен-
ня голови бородатого сатира у вінку з плюща,
на реверсі — хлібним колосом крокує рогатий
з лев’ячою головою грифон зі списом у пащі.
Над розправленим крилом грифона літера «А»
від напису «ПАN», крайні літери якого закри-
ті напаяними дужками. Діаметр щитка 2,0 см,
дужки — 1,9 см, вага 12,55 г.
26. Вузда залізна: а) вудила двочленні з ква-
дратного в перетині стрижня із загнутими в
кільце кінцями, довжина 12,8 см; б) псалії пря-
мі з 8-подібним потовщенням, двома отвора-
ми по центру і пласкими шляпками на кінцях.
Кожен вставлено в зовнішнє кільце вудил ра-
зом із пряжками для повода у вигляді кільця із
трикутною в плані рамкою. Довжина псаліїв
18,5 см, пряжок — 5,4 см (рис. 6, 4).
27. Кільце залізне, діаметр 2,7 см, в перети-
ні — 0,5 см (рис. 6, 2).
28. Нахрапник залізний у вигляді вузької
пластини, нижня частина якої оформлена у
формі лопаті, верхня — у вигляді двох кілець.
Довжина 6,8 см, висота 1,8 см, ширина 0,8—
1,7 см (рис. 6, 1).
29. Пряжка залізна підпружна у вигляді пря-
мокутної рамки з округлого в перетині стриж-
ня. Язичок не вцілів. Розміри 6,3 × 5,0 см, тов-
щина 0,8—0,9 см (рис. 6, 3).
Рештки розмальованого саркофага (5), схоже
віка (рис. 7, 1; табл. 1, 1). Вцілілі розміри до-
шки 150 × 68 см. По краях частково простежу-
Рис. 9. Боспорські статери: 1 — Мар’ївка; 2 — Рижанівський курган (1995 р.); 3 — Нью-Йорк; 4 — Лондон; 5, 6 —
колекція Х. Гіля
Рис. 8. Речі з ажурними руків’ями зі скіфських пам’яток:
1 — меч з Хвощевої Лісової дачі; 2 — люстро з кургану
5 біля с. Поділля Київської обл.; 3 — ручка з кургану
9 біля с. Мар’ївка; 4 — люстро з кургану 1987 р. біля
с. Володимирівка (Крим)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 364
вався бортик заввишки 5—6 см і завширшки
1—1,5 см. Малюнок займав смугу 130 × 30 см.
Решту поверхні вкрито темно-червоною фар-
бою, що перекривала шар чорного кольору
(мабуть, ґрунтовку). Дерево майже повністю
зітліло, тож шар фарбованого покриття фак-
тично лежав на ґрунті, перекритий обваленим
склепінням дромосу. Це неймовірно усклад-
нювало його розчистку.
Малюнок складався із трьох вертикально
розташованих фризів, розділених орнамен-
тальними смугами. Кожен фриз містив баталь-
ну сцену з парою воїнів. Усі фігури подано в
три чверті оберту таким чином, що їхні облич-
чя немов звернені до глядача. Барвисте вбран-
ня оконтурено чорним. Фігури зображені на
гірчично-бурштиновому тлі, вкритому шаром
яскраво-синього пилку. Тож не виключено, що
колір тла спершу був інакшим (схоже, бузко-
вим). Розміри фризів дещо різняться: висота
верхнього 38 см, середнього — 41 см, нижньо-
го (вцілів найгірше) — близько 37 см. Ширина
декоративних смужок (кіматія) 6,0 і 8,3 см.
Верхній фриз. Фігура праворуч — профільне
зображення голови й правиця, передані білою
фарбою, майже злилися. Деталі й риси облич-
чя не вціліли. Волосся (чи головний убір) по-
значають бордово-бурштинові плями. Зігнута
у лікті правиця із довгим вузьким мечем голу-
бого кольору (можливо махайрою) занесена над
головою для удару. У трохи відведеній назад лі-
вій руці овальний щит білого кольору з яскраво-
червоною емблемою на зразок македонської
зірки. Персонаж одягнений у безрукавний пан-
цир зеленого кольору з вузьким (0,7 см) білим
паском, з-під якого майже до колін спускається
широкий край білосніжного вбрання на кшталт
хітона, що немов розвівається, передаючи ди-
намічний рух воїна. Зображення ніг уціліло по-
гано — лишився лише чорний контур та фраг-
мент взуття блакитного кольору.
Фігура ліворуч збереглася фрагментарно. Її
передано в позі захисту. Ледь помітне обличчя,
оголені руки й ноги тілесного забарвлення. Опу-
щену правицю трохи відведено назад, лівої руки
не видно. Головний убір (форма не розпізнаєть-
ся) та короткий хітон, підперезаний білим пас-
ком, — насиченого червоного кольору. До пас-
ка прикріплено довгий меч із грибоподібним
навершям та прямим перехрестям. Руків’я меча
блакитного кольору, лезо ближче краю набуває
білого кольору. Ноги, схоже, босі, але на правій,
на ділянці коліна та вище, кількома характерни-
ми поперечними чорними штрихами позначено
поножі. Таке трактування підкріплює й біла по-
здовжня риска, яка немов імітує відблиск на ме-
талевій поверхні захисного обладунку.
Верхній фриз і середній розділено орнамен-
тальною стрічкою із двох «дзеркальних» ярусів
іонійського кіматія. Верхній оформлено у ви-
гляді червоних і блакитних оконтурених білим
прямокутників та вписаними в них малень-
кими прямокутниками контрастного кольо-
ру: до червоних вписано блакитні і навпаки.
Таким чином, ярус утворювали трохи нахи-
лені ліворуч перевернуті П-подібні елементи,
з яких збереглося півтора червоних і два бла-
китних. Початково мало бути не менше шес-
ти таких фігур. Нижній ярус зберігся гірше. Він
складався з таких само фігур, але звернених у
протилежний бік, тож і з іншим нахилом та ін-
шого кольору. На блідо-блакитному тлі вцілів
брунатно-бордовий оконтурений білим пря-
мокутник із вписаним у нього чорним пря-
мокутником. Праворуч від нього залишилася
пляма (чи то контур іншої фігури, чи то фігура
іншого кольору) та навскісна чорна риска біля
правого краю. Складається враження, що май-
стер таким чином намагався передати гру світ-
ла і надати малюнкові певного об’єму.
Середній фриз. Від фігури праворуч збере-
глася, головно, нижня частина. Частково вці-
ліла ліва рука та оголені ноги тілесного забарв-
лення. Короткий білий хітон ніби підпереза-
ний. Нижній край вбрання, що розвівається,
та постава ніг, що трохи заступають другу фігу-
ру, натякають на наступальну позу. Певні озна-
ки майже не вцілілої верхньої частини дозво-
ляють припустити, що над головою була зане-
сена правиця зі зброєю.
Фігуру ліворуч зображено в бойовій позі.
Обличчя (без жодних рис) та шию передано
світло-бежевою фарбою, кисть правої руки —
світло-рожевою зі схематично позначеними
трьома брунатними штрихами пальцями. У
піднятій і відведеній за голову правиці довгий
предмет на кшталт древка списа. Лівою рукою
на рівні грудей воїн тримає блакитний оваль-
ний щит (добре вцілів лише в нижній части-
ні) з білою емблемою літерного зразка. Персо-
наж одягнений у короткий хітон кольору сло-
нової кістки із вузькими блакитними рукавами
та брунатну безрукавку із червоною отороч-
кою пройм, вузькі блакитні штанці і коротке
гостроносе взуття яскраво-червоного кольору.
На голові — гостроконечна біла шапка на зра-
зок башлика, з-під якої вибилися пасма волос-
ся брунатно-попелястого відтінку.
Цей фриз від нижнього відділено орнамен-
тальною стрічкою лесбійського кіматія черво-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 65
ного кольору на блідому сірувато-блакитному
тлі. Частково вціліло п’ять елементів візерун-
ка, яких насправді мало бути більшим, бо оби-
два боки ушкоджені. Вгорі та внизу цю стрічку
оконтурено тонкими бордовими та широкими
білими смугами.
Нижній фриз геть поруйнований. Фігури
ледве розпізнаються, їх нижні частини втра-
чено. Фігура праворуч репрезентує атакую-
чого воїна. Обличчя (без рис), розташоване
майже у ліктьовому згині правиці, зберегло
ніжно-кремовий колір. Частково помітно пас-
мо волосся брунатно-бордового кольору, що
спадає на ліве плече. Кисть правої руки блідо-
го тілесного відтінку. В зігнутій у лікті і зане-
сеній над головою правиці затиснено руків’я
бойової однолезової сокири. Руків’я передано
білим кольором, лезо — блакитним. Ліва тро-
хи зігнута в лікті рука опущена й дещо відве-
дена назад за корпус. Вбрання на зразок хітона
білого кольору із вузькими червоними рукава-
ми з блакитними манжетами. За головою збе-
рігся широкий білуватий завиток із блакитним
закінченням — мабуть, деталь головного убору
типу башлика.
Фігура ліворуч ще в гіршому стані. Облич-
чя і шия мають вигляд дещо видовженої плями
тілесного відтінку. Від головного убору лиши-
лася червона пляма. Оголена правиця тілес-
ного кольору зігнута в лікті на рівні талії. На
її зап’ястку й трохи вище зображено браслети
у вигляді двох темно-блакитних овалів зі світ-
лим контуром. Цією рукою вояк тримає пред-
мет блакитного кольору, від якого вціліла верх-
ня частина у вигляді тонкого стрижня із ши-
шечкою на кінці. Вірогідно, це лук. Убрана ця
постать у червоний безрукавний хітон.
Насамкінець вкажемо, що над верхнім фри-
зом простежено кілька червоних плям, які є,
мабуть, слідами орнаментальної стрічки, що
оконтурювала малюнок зверху. Цілком віро-
гідно, що орнаментальні смужки не розділяли
фризи, а обрамляли їх вгорі та знизу, надаючи
усьому витворові довершеного вигляду.
Підсумок. Курган являє собою одночасний
чітко спланований ансамбль. Складна могила
із двома входами та дромосами за загальною
схемою (вхідні ями розташовані на одній осі)
близька до катакомб у Кальковій та Хоминій
Могилах і певною мірою до центральної моги-
ли кургану 14 в уроч. Носаки (с. Балки). При-
ступки й сходинки по кутках придонної части-
ни вхідних ям є специфічним елементом похо-
вань самого кінця ІV ст. до н. е. (до прикладу,
поховання 3 в Хоминій Могилі). Локалізація
вузької кінської могили із материковою пере-
мичкою поблизу периферійної вхідної ями на-
гадує схему Вишневої Могили (Болтрик 2000,
с. 130—133). Отже, за окремими елементами
мар’ївський курган має аналоги серед скіф-
ських пам’яток останньої чверті ІV — початку
ІІІ ст. до н. е.
Поховання коня, безперечно, пов’язане із
похоронами основного небіжчика — його гос-
подаря. Могили «поставлених» коней у щіли-
ноподібних (чи інакше — з материковими пе-
ремичками) ямах добре відомі у скіфських кур-
ганах (Болтрик 1980). Це найчисленніший тип
кінських могил, які зафіксовано в пам’ятках
Нижнього Подніпров’я для всього періоду
скіфського курганного будівництва — з 470—
460 по 300—270 рр. до н. е. (Болтрик, Фіал-
ко 2005, с. 246). З-поміж найближчих анало-
гів можна згадати поховання коней у курганах:
Другому Мордвинівському, 2/1964 групи Цим-
балка, 7 біля с. Гюнівка, у Соболевій Могилі та
Олександрополі — пам’ятках останньої чверті
ІV — початку ІІІ ст. до н. е.
Попри нищівне пограбування вцілілий ін-
вентар вельми численний: потужний арсе-
нал зброї (меч, не менше, ніж сім дротиків чи
списів, 33 вістря до стріл), різноманітний по-
суд (щонайменше чотири ліпні посудини різ-
ного призначення, червонофігурна, бронзова,
дерев’яна, а з огляду на наявність просочених
бронзовим оксидом кісток тварин — і казан),
прикраси (перстень, сережка й намисто, зо-
крема золоті) та коштовне оздоблення одягу
(золоті пластини й пластини-ґудзики), госпо-
дарчі речі (шило, два веретена, 13 або більше
ножів, щипці) і дорогий саркофаг. Загалом ре-
човий набір є характерним для поховань ІV ст.
до н. е. Тож зупинимося на тих його складових,
що мають значення для з’ясування статевої та
соціальної належності похованих і уточнення
хронології кургану.
Серед зброї привертають увагу рештки клин-
ка однолезового меча із трохи вигнутою спин-
кою (рис. 5, 8). Такі мечі не набули значного по-
ширення у Скіфії — у добірці мечів і кинджалів
із 374 од. лише 25 однолезових. Серед найближ-
чих аналогів мар’ївському клинку — знахідки з
курганів 35 могильника Широке, 21 групи Гай-
манової Могили, біля с. Єфимівка (Черненко
1985, с. 107, рис. 64—65). Більшість датується
другою половиною ІV ст. до н. е.
Уламок ажурного залізного руків’я (рис. 5,
7) — чи то від люстерка, чи то від меча. Останнє
є вірогідним з огляду на локалізацію обох у за-
повненні вхідної ями, тим паче, що мечі з про-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 366
різним руків’ям відомі — Хвощева Лісова дача
(с. Милоградове на Полтавщині; рис. 8, 1),
села Ковалі, Медвин тощо (Рудинський 1928,
табл. VІІ, 11; Мелюкова 1964, табл. 18, 11; Чер-
ненко 1985, табл. 44, 57). Рідкісні і для Північ-
ного Причорномор’я вони не відомі на інших
територіях (Мелюкова 1964, с. 51). Але наша
знахідка дещо різниться заповненням (хви-
лястим) середньої частини і є доволі близькою
до бокових ручок (бронзової та залізної) люс-
терок з кургану 5 біля с. Поділля на Київщині
(Фиалко 1994, рис. 10) і кургану біля с. Воло-
димирівка в Криму (Ольховский 2004, рис. 4)
(рис. 8, 2, 4).
Посуд здебільшого представлено типовими
зразками, що трапляються в похованнях і рядо-
вих скіфів (Бунятян 1985, с. 95), і еліти. Дерев’яні
таці були, ймовірно, в усіх могилах, де зафіксова-
но рештки м’ясних харчів. Оскільки дерево збе-
рігається погано, на наявність таких таць, як і в
нашому випадку, вказують металеві скоби.
Серед ординарного ліпного посуду виділя-
ється зразок (рис. 4, 11), що належить до спе-
цифічних форм — курильниць та світильників.
Такі посудини на високих конічних чи цилін-
дричних пустотілих або з виїмкою ніжках і не-
глибокою чашею добре відомі в пам’ятках пере-
важно лісостепової смуги. Аналогічні екземп-
ляри походять із курганів 70 біля с. Курилівка,
395 поблизу с. Ковалі, біля с. Малий Рижано-
вець (Петренко 1967, табл. 8, 6-9) та городищ —
Східного Більського (Шрамко 1983, рис. 11;
1987, рис. 51), Мотронинського (Бессонова,
Скорый 2001, рис. 39), Єлизаветівського на
Дону (Марченко 1972, рис. 2), а також із посе-
лень в уроч. Лісовий Кут (Кулатова 2008, рис. 6),
з Березані й Ольвії (Марченко 1988, рис. 29, 32).
Найраніші (з Березані) датуються серединою
VІ, більшість — V—ІV, а ольвійські — другою
половиною ІІІ—ІІ ст. до н. е. В матеріалах Афін-
ської Агори світильник такого типу, але склад-
нішої конфігурації і з лакованою поверхнею,
датовано кінцем ІV ст. до н. е. (Sparkes, Talcott
1970, Pl. 44). Помічено, що з ІV ст. до н. е. такі
посудини стають меншими (Ковпаненко, Бес-
сонова, Скорый 1989, с. 109). Найближчим ана-
логом мар’ївській курильниці є екземпляр із
Лісового Кута, хоча він і не має півсферично-
го виступу на дні. Таку деталь відзначено на сві-
тильниках з Березані другої половини ІV—ІІІ ст.
до н. е. (Марченко 1988, с. 101, рис. 32, 5). Від-
так, за всіма ознаками нашу курильницю мож-
на датувати кінцем ІV — початком ІІІ ст. до н. е.
Додамо, що її виготовлено немов поспіхом —
вона асиметрична, з грубою необробленою по-
верхнею. Тож не виключено, що вона признача-
лася для разового використання.
Античні металеві блюда (чи тази) з рухоми-
ми фігурними ручками походять, головно, з по-
ховань скіфської верхівки ІV ст. до н. е. Єдиний
срібний екземпляр засвідчений в кургані Чор-
томлик (Алексеев, Мурзин, Ролле 1991, кат. 92),
решта бронзові: кургани Бердянський, Таще-
нак, Курджипський, Гайманова, Сахнова й Ви-
шнева Могили, торфовище поблизу с. Піщане
(Ганіна 1970, рис. 23; Галанина 1980, табл. VІІІ;
Болтрик, Трейстер, Фіалко 2009, рис. 7). Най-
ближчим аналогом нашій знахідці є ручка з Ви-
шневої Могили зі слідами позолоти. Такі речі
тяжіють до останньої чверті ІV ст. до н. е.
Щипці належать до невеликої серії з 16 виро-
бів завдовжки 31,5—56,0 см, що різняться фор-
мою кінців. Ними витягували вуглини й роз-
печені камінці з вогнища (докл. див.: Болтрик,
Фіалко 1999). Це приладдя пов’язано з похо-
ваннями жінок-служниць, до обов’язків яких
належало підтримання вогню. Більшість таких
знахідок походить із комплексів другої поло-
вини ІV ст. до н. е. Найближчі аналоги нашим
виявлено в курганах Тащенак, 9 Рогачицького
могильниа, 8 біля с. Пісочин (Болтрик, Фіал-
ко 1999, рис. 1; Бабенко 2005, рис. 18). Остання
знахідка датується межею ІV—ІІІ ст. до н. е.
До яскравих знахідок належить золотий
перстень зі щитком-монетою — боспорським
статером (рис. 9, 1; табл. 2, 1). За класифікаці-
єю В.Г. Петренко, він належить до відділу ли-
тих прикрас цього класу і представляє тип 18,
до якого входять персні зі щитками-монетами
й щитками-печатками (Петренко 1978, с. 63).
Хронологію статерів визначають за особли-
востями зображень на них. Іконографія го-
лови сатира на аверсі нашої монети (зморш-
ки на лобі, перетворені вже на декоративний
елемент, надмірно вигнута брова, незімкнені
пухлі губи, порівняно коротка борода, два ма-
леньких виступи замість завитків на потилиці)
та розташування літер на реверсі (насамперед
літери «А» безпосередньо над здійнятим кри-
лом грифона) знаходять паралелі на монетах
типів (чи груп) 5 і 6 боспорських статерів. Се-
ред найближчих за цими деталями аналогів на-
звемо монети з колекції Нью-Йорка й Лондо-
на (Анохин 1986, № 115–116) та Х. Гіля (Гиль
1892, № 22, 23) (рис. 9, 3—6), а за розміщенням
голови на диску монети — перстень з Рижа-
нівського кургану 1995 р.(Chochorowski 1999,
Ph. 2) (рис. 9, 2; табл. 2, 2).
Хронологічну класифікацію золотих статерів
добре розроблено (Regling 1931; Зограф 1951;
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 67
Шелов 1956; Карышковский 1957; 1964; Анохин
1986; Фролова 2002). Статери групи 5 П.О. Ка-
ришковський і В.О. Анохін (№ 115) датують
310/9—304/3 рр., Д.Б. Шелов і Н.А. Фроло-
ва — кінцем ІV ст. до н. е. (Фролова 1988, с. 135;
2002) 1; монети групи 6 — 303—294 рр. (№ 116 і
Рижанівський: Анохин 1986, с. 141; 1999, с.76;
Скорый 1998, с. 124). Нормою карбування золо-
тих статерів вважається вага 9,1 г (Зограф 1951,
с. 42—43; Карышковский 1961, с. 119). Але вага
статера з Мар’ївки невідома (вага персня 12,55 г,
рижанівського — 11,44 г). Отже, наш статер на-
лежить до групи монет, які карбували в Панті-
капеї наприкінці ІV чи самому початку ІІІ ст.
до н. е. Саме таким часом, з упором на верхню
дату, зважаючи на момент запізнення в пере-
творенні монети на перстень, ми й схильні да-
тувати мар’ївську прикрасу. Додамо, що подіб ні
знахідки є рідкісними у скіфських похованнях,
і, окрім нашого, знайдені лише в жіночій могилі
Рижанівського кургану (табл. 2, 2—4).
Унікальними є рештки саркофага з поліх-
ромним малюнком (рис. 7, 1; табл. 1, 1). Одяг,
зброя й пози воїнів наводять на думку, що тут
зображено один із найпопулярніших сюжетів
античного мистецтва, що ілюструють загаль-
ногрецькі міфи — амазономахію — битву ама-
зонок з героями. В кожній парі є фігура, одяг-
нена в барвисте вбрання із полотняним пан-
циром. Їхнє розташування у крайніх фризах
праворуч, у середньому — ліворуч надає зо-
браженню ефекту візерунка. Тут має сенс зга-
дати лист Александра Македонського до мате-
рі Олімпіади: описуючи амазонок, він відзна-
чив, що їхній одяг був кольоровим (Kallisth.
ІІІ, 26). З іншого боку, добре відомо, що при-
кметною ознакою вбрання гоплітів був черво-
ний колір (Конноли 2000, с. 45) (табл. 1, 4). За
свідченнями античних авторів, на озброєнні
амазонок були лук зі стрілами, дротики й спи-
си, сокири та невеличкі щити у формі півміся-
ця (Рind. Nem. Odes ІІІ, 38; Strab. Geogr. ХІ. 5.
1). У згаданому листі Александр також вказав,
що амазонки користувалися срібними сокира-
ми. Можливо, саме через це зброю зображено
в біло-блакитних тонах, що найкраще підхо-
дять для передачі срібла.
Підтверджують нашу інтерпретацію й пози
амазонок із характерно занесеною над голо-
вою зброєю (Fornasier 2001, p. 95—96), і насам-
перед бойовими сокирами, добре ілюстрова-
1 Останньої дати дотримується і Є.Я. Туровський, яко-
му ми висловлюємо щиру подяку за консультацію.
ні численними зразками античного мистецтва
(рис. 7, 2—5). Безумовні паралелі помітні і на
двох боспорських пеліках з поліхромним ма-
люнком з Античного музею в Берліні. Впев-
неності додає і поліхромний розпис відомо-
го саркофага амазонок з гробниці в Тарквініях
(ІV ст. до н. е.): амазонки піші, на колісницях
і верхи вступають у поєдинок з грецькими во-
їнами (Лосева, Сидорова 1988, с. 55) (табл. 1,
2—3). Яскраві зразки мармурових саркофагів з
подібними сюжетами представлено в колекці-
ях експонатів ІІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е. музею
в Салоніках (Аndronikos 1994, fig. 67) та Архео-
логічного музею в Стамбулі. На них войовни-
чі діви зображені в короткому підперезаному
вбранні, пішки чи верхи, із занесеною зброєю,
зазвичай сокирою чи мечем. Рельєфні фризи
на більшості мармурових саркофагів (зокре-
ма й римського часу) репрезентують саме та-
кий образ амазонки, що найбільше відповідає
міфологічній традиції. Те саме демонструють
ранні чорнофігурні вази. З кінця VІ ст. до н. е.,
з поширенням міфів про переселення амазо-
нок у Причорноморські степи, їх образ стає
ближчим до Геродотових персонажів у скіф-
ському вбранні (Скржинская 1998). Якраз та-
кими, вбраними у «чоловічий» костюм, зруч-
ніший для їзди верхи, зображені амазонки на
більшості червонофігурних і поліхромних ваз.
Але композиція малюнка на мар’ївській
дошці, як і організація його простору, в цілому
не прикметні для саркофагів. Структурно вони
нагадують репліку одного з боспорських три-
ярусних надгробків (Савостина 1992; Матков-
ская 2001; 2002; 2005). Та аналогів нашому сю-
жету серед них немає. Зате багатоярусні смуги
кіматія є специфічним елементом оздоблення
саркофагів. Поєднання кіматія двох типів (іо-
нійського і лесбійського) притаманно витво-
рам мистецтва елліністичної та римської доби.
У нашому випадку йдеться про другу половину
ІV — першу половину ІІІ ст. до н. е.
Склад реманенту, розміри й облаштуван-
ня поховальної споруди свідчать, що тут було
поховано кілька осіб. Імовірно, головного не-
біжчика супроводжували підлеглі особи. Так,
кількість зброї наштовхує на припущення, що
однією з них міг бути охоронець. Прикраси
(насамперед перстень), веретено й щипці вка-
зують на присутність тут і жінки, а золоті оздо-
би маніфестують її високий суспільний стан.
Схема поховальної споруди й рештки речо-
вого гарнітуру визначають дату комплексу ме-
жею IV—III — початком III ст. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 368
Алексеев А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык (скифский царский курган IV в. до н. э.). — К., 1991.
Анохин В.А. Монетное дело Боспора. — К., 1986.
Анохин В.А. История Боспора Киммерийского. — К., 1999.
Бабенко Л.И. Песочинский курганный могильник скифского времени. — Харьков, 2005.
Бессонова С.С., Скорый С.А. Мотронинское городище скифской эпохи. — К.; Краков, 2001.
Болтрик Ю.В. О конских могилах с материковыми перемычками // АИУ в 1978—1979 гг. — Днепропетровск, 1980. —
С. 92.
Болтрик Ю.В. Скифский курган как единый ансамбль // Скифы и сарматы в VII—III вв. до н. э. Палеоэкология,
антропология и археология. — М., 2000. — С. 129—137.
Болтрик Ю.В., Трейстер М.Ю., Фіалко О.Є. Імпортний бронзовий посуд зі Східної могили Бердянського кургану //
Археологія. — 2009. — № 1. — С. 40—52.
Болтрик Ю.В., Фіалко О.Є. Пружинні щипці в побуті скіфів // Музейні читання: Матеріали наук. конф., присвя-
ченої 30-річчю з дня відкриття Музею історичних коштовностей України. — К., 1999. — С. 28—33.
Болтрик Ю.В., Фіалко О.Є. Кінь як складова поховальної церемонії скіфів // ССПК — Запоріжжя, 2005. — Вип. XII. —
С. 236—258.
Бунятян Е.П. Методика социальных реконструкций в археологии (на материале скифских могильников IV—III
вв. до н. э.). — К., 1985.
Галанина Л.К. Курджипский курган. Памятник культуры прикубанских племен IV в. до н. э. — Л., 1980.
Ганіна О.Д. Античні бронзи з Піщаного. — К., 1970.
Гиль Х.Х. Новые приобретения моего собрания // ЗРАО. — СПб., 1892. — 5. — С. 343—360.
Зограф А.Н. Античные монеты. — МИА. — 1951. — № 16.
Карышковский П.О. Рец. на: Д.Б. Шелов. Монетное дело Боспора VI—II вв. до н. э. М., 1956 // СА. — 1957. — № 1. —
С. 276—279.
Карышковский П.О. Заметки по нумизматике античного Причерноморья // ВДИ. — 1961. — № 4. — С. 109—119.
Карышковский П.О. Заметки по нумизматике античного Причерноморья // ВДИ. — 1964. — № 1. — С. 130—139.
Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобе-
режья. — К., 1989.
Конноли П. Греция и Рим. Энциклопедия военной истории. — М., 2000.
Кулатова І.М. Рятівні дослідження на поселенні скіфського часу в ур. Лісовий Кут у Більську // АЛЛУ. — 2008. —
№ 1—2. — С. 137—147.
Лосева Н.М., Сидорова Н.А. Искусство Этрурии и древней Италии. — М., 1988.
Марченко К.К. Лепная керамика V—III вв. до н. э. с городища у станицы Елизаветовской на Нижнем Дону // СА. —
1972. — № 1. — С. 131—143.
Марченко К.К. Варвары в составе населения Березани и Ольвии. — Л., 1988.
Матковская Т.А. Мужской костюм Европейского Боспора первых веков н. э. (по материалам Керченского лапи-
дария) // БИ. — Симферополь, 2001. — Вып. 1. — С. 101—136.
Матковская Т.А. Образ боспорянки (по материалам Керченского лапидария) // БИ. — Симферополь, 2002. —
Вып. 2. — С. 89—102.
Матковская Т.А. Памятники боспорянам — защитникам Отечества (по материалам Керченского лапидария) //
БИ. — Симферополь, 2005. — Вып. 9. — С. 89—102.
Мелюкова А.И. Вооружение скифов. — САИ. — 1964. — Вып. Д 1—4.
Ольховский В.С. Хозяйство и материальная культура скифов Крыма (кон. VII—IV вв. до н. э.) // У Понта Евксин-
ского (памяти П.Н. Шульца). — Симферополь, 2004. — С. 79—99.
Петренко В.Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V—III вв. до н. э. — САИ. — 1967. — Вып. Д 1—4.
Петренко В.Г. Украшения Скифии VII—III вв. до н. э. — САИ. — 1978. — Вып. Д 4—5.
Рудинський М.Я. Археологічні збірки Полтавського музею // Збірник, присвячений 35-річчю Музею. — Полтава,
1928. — Т. 1. — С. 29—62.
Савостина Е.А. Многоярусные стелы Боспора. Семантика и структура // Археология и искусство Боспора: Со-
общения государственного Музея изобразительных искусств им. А.С. Пушкина. — М., 1992. — Вып. 10. —
С. 357—386.
Скорый С.А. Основы археологического датирования Большого Рыжановского кургана // Materiały i sprawozdania
Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego. — Rzeszów, 1998. — 19. — S. 119—137.
Скржинская М.В. Изображения иноземцев на аттических вазах из Северного Причерноморья // Borysthenika:
Тезисы юбилейных чтений (к 70-летию В.В. Лапина). — К., 1998. — С. 21—22.
Фиалко Е.Е. Памятники скифской эпохи Приднепровской Террасовой Лесостепи. — К., 1994.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 69
Фролова Н.А. Проблема монетной чеканки Боспора VI—II вв. до н. э. (по поводу выхода книги В.А. Анохина «Мо-
нетное дело Боспора». Киев, 1986) // ВДИ. — 1988. — 2. — С. 122—143.
Фролова Н.А. Каталог золотых статеров Пантикапея IV в. до н. э. // Древности Боспора. — М., 2002. — Вып. 5. —
С. 291.
Чередниченко Н.Н., Болдин Я.И., Бунятян Е.П., Гошко Т.Ю., Зубарь В.М., Иванова Н., Козловский А.А., Пустовалов С.Ж.,
Рассамакин Ю.Я. Отчет Верхне-Тарасовской экспедиции 1976 г. // НА ІА НАНУ. — 1976/2.
Черненко Е.В. Скифские мечи и кинжалы (свод источников) // НА ІА НАНУ. — ПТ № 107. — К., 1985.
Шелов Д.Б. Монетное дело Боспора VI—II вв. до н. э. — М., 1956.
Шрамко Б.А. Архаическая керамика Восточного укрепления Бельского городища и проблема происхождения его
обитателей // АСГЭ. — 1983. — 23. — С. 73—92.
Шрамко Б.А. Бельское городище скифской епохи (город Гелон). — К., 1987.
Andronicos M. Thessalonike Museum. — Athens, 1994.
Chochorowski J. Rings with Panticapaeum Staters from the Great Ryzhanovka Barrow // Zapiski numizmatyczne. — Kra-
ków, 1999. — 3/4. — S. 31—41.
Fornasier J. Jagddarstellungen des 6—4. Jhr. v. Chr. Eine ikonographische und ikonologische Analyse. — Münster, 2001.
Regling K. Der griechische Goldschatz von Prinkipo // Zeitschrіft für Numizmatik. — 1931. — 41. — S. 1—36.
Sparkes B.A., Talcott L. Black and Plain Pottery of the 6th, 5th and 4th centuries BC // The Athenian Agora. — New Jersey,
1970. — 12.
К.П. Бунятян, Е.Е. Фиалко
СКИФСКИЙ КУРГАН С РАСПИСНЫМ САРКОФАГОМ
В 1976 г. в группе курганов у с. Марьевка Запорожского района исследован скифский курган 9. Насыпь возведена
в традиционной для скифов технологии над могилой в виде катакомбы с двумя входами и погребением взнуздан-
ного коня в отдельной яме. Среди остатков инвентаря, типичного для скифских погребений, найдены и редкие
вещи — фрагменты однолезвийного меча, золотой перстень со щитком из пантикапейского статера и др. Но самой
удивительной находкой является расписная доска, — видимо, крышка саркофага. Красочная роспись нанесена
вдоль в три яруса, разделенные орнаментальными лентами. Каждый ярус представлял батальную сцену — борьбу
двух воинов. Одежда, вооружение и позы воинов позволяют предположить, что роспись иллюстрирует один из
сюжетов древнегреческой мифологии — амазономахию. Размеры, устройство погребальной камеры и многочис-
ленный разнообразный инвентарь указывают, что здесь было погребено несколько человек — лицо высокого
ранга в сопровождении слуг. Детали погребального обряда (схема и нюансы устройства могилы, особенности по-
гребения коня), как и вещевой комплекс позволяют датировать курган рубежом IV—III — началом III в. до н. э.
K.P. Bunyatyan, O.Ye. Fialko
SCYTHIAN BARROW WITH PAINTED SARCOPHAGUS
In 1976, of group of barrows near the village of Maryivka in Zaporizzhya Region a Scythian barrow 9 was studied. The
mound was erected in the traditional Scythian technology over the tomb in form of catacomb with two entrances and a
burial of a bridled horse in a separate pit. Among the rest of inventory typical for the Scythian burials, rear items were found:
fragments of single-blade sward, golden ring with pane made of a Panticapaean stater, etc. However, the most surprising
find was a painted board, perhaps a lid of a sarcophagus. Colourful paintings were deposited lengthwise in three tiers
divided by the ornamented ribbons. Each tier presented a battle-scene: a fight of two warriors. Clothes and poses of soldiers
allow the authors to presume that the painting illustrates one of scenes of Ancient Greek mythology — Amazon-machia.
Measurement, organization of a burial chamber, and numerous diverse inventory show that many individuals were buried
here: a high rank person escorted by servants. Details of burial custom (structure and peculiarities of a tomb organization
and features of hours’ burial), as well as a complex of finds give grounds to date a barrow from the edge of the 4th—3rd
centuries to the beginning of the 3rd c. BC.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 129
Табл. 1. Віко дерев’яного саркофага з поліхромним розписом із Мар’ївки (1, малюнок С.Ж. Пустовалова) та фраг-
менти розпису саркофага амазонок з гробниці в Тарквініях, Музей Флоренції (2—4)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3130
Табл. 2. Золоті персні зі щитками–статерами з Мар’ївки (1, фото Д.В. Клочка) та Рижанівського кургану
(2—4, за: Chochorowski 1999)
|