Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е.
Висвітлено рідкісну категорію скляної продукції — розписні медальйони IV—III ст. до н. е., які трапляються у жіночих похованнях на Боспорі та у Скіфїї. В статье дается комплексная характеристика стеклянных расписных медальонов IV—III ст. до н.э., найденных на Боспоре и в некоторых богатых женских ск...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65296 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. / А.С. Островерхов // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 70-82. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859720307623854080 |
|---|---|
| author | Островерхов, А.С. |
| author_facet | Островерхов, А.С. |
| citation_txt | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. / А.С. Островерхов // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 70-82. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Висвітлено рідкісну категорію скляної продукції — розписні медальйони IV—III ст. до н. е., які трапляються у жіночих похованнях на Боспорі та у Скіфїї.
В статье дается комплексная характеристика стеклянных расписных медальонов IV—III ст. до н.э., найденных на Боспоре и в некоторых богатых женских скифских погребениях. Условия находок и тематика сюжетов (грифон, кентавр, Афродита, Деметра и Кора-Персефона в ипостаси богинь подземного мира, Аполлон) свидетельствуют, что подобные артефакты служили амулетами для защиты умерших в потустороннем мире. Количественный спек тральный анализ навесок стекла от амулетов, происходящих из скифского погребения у с. Привольное, показал, что стекло сварено в традициях античной средиземноморской школы (песок + натуральная сода + известь) и обесцвечено с помощью сурьмы. Анализируемые медальоны относятся к наиболее ранним образцам, выполненным в технике росписи минеральными красками по холодному стеклу. Поскольку в крупных северопричерноморских центрах производилась расписная керамика и практиковалась архитектурная роспись, автор не исключает, что привозные стеклянные полуфабрикаты были расписаны боспорскими или заезжими художниками в соответствии с запросами и вкусами местной знати.
The article presents a complex description of glass painted medallions of the 4th—3rd centuries BC found in Bosporus and in some rich women’s Scythian burials. Circumstances at finding and themes of plots (griffin, centaur, Aphrodite, Demeter and Kore-Persephone in hypostasis of goddesses of the beyond, and Apollo) testify that such artefacts were used as amulets to protect the dead in the other world. Quantitative spectral analysis of glass pendants of amulets from a Scythian burial near the village of Pryvilne showed that the glass was produced in traditions of Ancient Mediterranean school (sand + natural soda + lime) and discoloured with antimony. Analysed medallions belong to theearliest items made in painting technique with usage of natural paints over cold glass. Taking into account that in big Northern Pontic centres painted ceramics were produced and architectural paintings were practiced, the author does not exclude that imported half-finished glass products were painted by Bosporan or visiting painters according to the demands and tastes of the local nobility.
|
| first_indexed | 2025-12-01T09:50:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 370
До історії
стародавнього виробництва
Антична епоха характеризується розквітом
склярства, багатьма центрами його виробни-
цтва та широким асортиментом скляної про-
дукції. Значну кількість античного скляного
посуду знаходять у давніх містах, поселеннях
та курганах Північного Причорномор’я. До
рідкісної категорії цих виробів належать скля-
ні розписні медальйони. Вперше їх виокрем-
лено за знахідками у скіфських комплексах.
Так, 1975 р. Херсонською експедицією ІА АН
УРСР у багатому жіночому похованні 2 курга-
ну 2 біля с. Привільне другої половини IV ст. до
н. е. на ділянці грудної клітини зафіксовано за-
лишки намиста, до складу якого входив поді-
бний «кулон» (Островерхов 1983, рис. на с. 50;
Кубышев, Островерхов 1997).
Прикраса складається із двох дископодіб-
них половинок, виготовлених із прозорого
зеленуватого скла. Зовнішній бік випуклий,
внутрішній — плаский. Діаметр 5,5 см, най-
більша товщина 0,5 см. Плаский бік покрито
шаром білої речовини (крейди?), що слугувала
тлом. Під ним чорно-коричневою фарбою (на
зразок стилю, характерного для пізньої кла-
сики — раннього еллінізму) нанесено зобра-
ження грифона та кентавра. Грифона тракто-
вано за традиціями іонійського мистецтва: у
профіль, вліво, м’язисте лев’яче тіло, змієпо-
дібна довга шия з зубчастим гребенем, неве-
личкі крила, орлина голова із загнутим хижим
дзьобом та великим округлим оком, підня-
тий догори хвіст у вигляді S-подібного завитка
(рис. 1, 1).
Зображення грифонів були популярними в
північнопричорноморській скульптурі (Ост-
роверхов, Охотников 1989, с. 58—59, рис. 3, 3),
культовому литві (рис. 2—3)1, торевтиці (Лес-
ков 1972, рис. 26; Уильямс, Огден 1995, с. 268—
269; Островерхов 2005, с. 237—238, рис. 7б),
гліптиці (Островерхов 2006, с. 137, рис. 3, 4)2,
вазописі та інших відгалуженнях власне ан-
тичного та греко-варварського мистецтва.
Як відомо, грифони, грифи (Γρύπες; Gupius
aquilaformes) — страховиська з прикметами хи-
жого птаха та лева (Погребова 1959; Frankfort
1996, р. 135, 248, 263—264, 293). Тварини фігу-
рують біля древа життя й у сценах терзання, що
свідчить про їх зв’язок з потойбічним світом.
У зороастрійській традиції гриф як птах очи-
щає тіло покійника, сприяє його відроджен-
ню. Важливими були апотропеїчні функції зві-
ра (Яйленко 2006, с. 409). Хоч ця істота була
одним із розповсюджених сюжетів у мистецтві
звіриного стилю (Бессонова 1983, с. 86; Раев-
ский 1985, с. 150, 151), нам здається, що у цьо-
му випадку його семантику слід розглядати в
контексті античного поховального обряду.
Грифони — популярний сюжет на вазах
«керченського» стилю, особливо на знайдених
на Боспорі. Там вони фігурують як дійові осо-
би в сценах амазономахії чи арімаспомахії, а
1 Близькою аналогією грифону є трактування голо-
ви звіра на бронзовій культовій сокирці (рис. 2) зі
скіфського кургану біля с. Львове (Кубышев, Ни-
колова, Полин 1982, с. 140—141, 147, рис. 11). Деякі
дослідники вважають, що вотив було виготовлено
в Ольвії і що зображення саме цього виробу, або ж
одного із його прототипів, викарбуване на «борис-
фенах» (Островерхов 1984, с. 72, рис. 2, 8; Островер-
хов, Охотников 1989, с. 59—60; Русяева 1992, с. 138).
2 Зображення грифона також є на сердоліковій встав-
ці у перстень, знайдений у Гаймановій Могилі (пові-
домлення С.В. Поліна).© А.С. ОСТРОВЕРХОВ, 2009
А.С. Островерхов
СКЛЯНІ МЕДАЛЬЙОНИ
І ДЕЯКІ ПИТАННЯ ІДЕОЛОГІЧНИХ
УЯВЛЕНЬ НАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОГО
ПРИЧОРНОМОР’Я У IV—III СТ. ДО Н. Е.
Висвітлено рідкісну категорію скляної продукції — розписні медальйони IV—III ст. до н. е., які трапляються у жіночих
похованнях на Боспорі та у Скіфїї.
К л ю ч о в і с л о в а: античність, Боспор, Скіфія, скляні медальйони.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 71
також як засіб пересування господаря нижньо-
го світу Діоніса-Вакха, Аполлона у хтонічній
іпостасі Діоніса чи арімаспа. Верхи на грифоні
з’являвся й Аполлон Гіперборейський (Шталь
1989, с. 131—132, 139; Скржинська 1997, с. 61—
62). Останній забирав душі праведних до кра-
їни гіпербореїв (Ростовцев 1913, с. 288; Бу-
равчук 1986, с. 89—90). Спираючись на пові-
домлення Геродота (IV, 59), деякі дослідники
співвідносять Аполлона зі скіфським Гойтоси-
ром (Ельницкий 1962; Онайко 1977; Бессонова
1983, с. 43—44).
Роль Аполлона Гіперборейского у житті на-
селення Північного Причорномор’я, з огляду на
його зв’язок із міфічним народом гіперборейців,
була значною. Уявлення про гіперборейців були
так тісно пов’язані з Аполлоном та Артемідою,
«що без цих божеств і поза ними вони ніколи й не
мислилися в античності» (тут і далі пер. А.С. Остро-
верхова) (Лосев 1957, с. 402). Давні автори нази-
вали гіперборейцями та арімаспами всіх, хто жив
вище Понту Евксінського, Істру та Адріатично-
го моря (Strabo. XI, 6, 2; Pind. O. III, 10—35). В
Елладі з гіперборейцями пов’язували, перш за
все, центри, де широкого розповсюдження на-
був культ Аполлона: Делос, Дельфи, Фессалія.
Культ Аполлона Гіперборейського був популяр-
ний у Мілеті. Про це свідчать бронзові протоми
грифонів із Дідім (рис. 3, 1). Стіни храму Апол-
лона в Дідімейоні були прикрашені рельєфами
із зображеннями лево- та орлиноголових гри-
фонів. Усе це дає привід вважати, що символіка
грифона у його зв’язку з культом володаря гіпер-
борейських земель з’явилася на північних бере-
гах Чорного моря під впливом Мілету і походить
від малоазійського культу божества. Культ Апол-
лона Гіперборейського відомий на Березані та
в Ольвії (Анохин 1986, с. 84; Русяева 1986). Про
значення мотиву в ідеологічному житті Боспор-
ської держави свідчить той факт, що правителі
Пантікапея винесли зображення левоголового
грифона на золоті монети міста (Ростовцев 1918,
с. 117; Островерхов, Охотников 1989, с. 60; Трей-
стер 1989, с. 93; Тункина 2002).
Наявність ваз із зображенням грифона по-
ряд з великою жіночою головою у грецькому
головному уборі або у високій східній шапці
(Кобылина 1951, с. 142, рис. 6, 10, 11) свідчить
про зв’язок грифонів з богинями підземного
царства — паредрами господарів підземного
царства. На Боспорі вази з подібними сюже-
тами трапляються переважно у жіночих похо-
ваннях (Schefold 1934, S. 149).
Зображення на «керченських» вазах та ви-
робах греко-варварської торевтики були відгу-
ками народних вірувань і засвоєних античною
міфологією варварських міфів, варварсько-
го епосу та власне античного грецького епо-
су. Зображення пройшли додаткове осмислен-
ня у межах діонісійсько-орфічного кола віру-
Рис. 1. Медальйон зі скіфського кургану 2 поховання 2
біля с. Привільне: 1 — грифон; 2 — кентавр
Рис. 2. Бронзова культова сокирка зі скіфського кургану
біля с. Львове (за: Кубышев, Николова, Полин 1982)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 372
вань (Шталь 1989, с. 131). Тогочасне мистецтво
не просто відтворювало сцени міфів, але за до-
помогою міфологічних образів та сюжетів ілю-
струвало перекази географічного та етнографіч-
ного характеру, а також відбивало все розмаїття
культів та вірувань (Буравчук 1986, с. 88). У поді-
бних міфах арімаспи та грифи були споріднени-
ми племенами, які загалом називалися скіфами
(Diod. II, 43, 5; Пьянков 1976, с. 91 сл.; Доватур,
Каллистов, Шишова 1982, с. 257 сл.; Перевод-
чикова 1994, с. 50 сл.; Юрченко 2002, с. 62 сл.).
Грифони стерегли золото у країні гіпербореїв
(Herod. IV, 13; Aeschyl. Prom., 803 ff).
Здибленого кентавра також показано у про-
філь вліво. Обличчя, руки, масивний м’язистий
тулуб, ноги, круп, хвіст, вовна на ділянці грудей,
волосся на голові й борода окреслені швидки-
ми мазками. Хітон на ділянці грудей скріплено
фібулою (рис. 1, 2). Трактування образу страхо-
виська, особливо в передачі рис обличчя та во-
лосся, має паралелі із зображеннями сатирів на
золотих статерах Пантікапея другої половини
IV ст. до н. е. та бронзовій матриці того ж часу із
зображенням левоголових грифонів (Robinson
1936, p. 307, 308; Williams 1977; Трейстер 1989,
с. 92). Це може свідчити про боспорське похо-
дження привільнянського медальйону.
Як відомо з античної міфології, кентаври (Κέν-
ταυροι) — міксантропічні істоти, напівлюди-
напівконі, мешканці гір та лісових хащів –
Рис. 3. Образ грифона в іонійському та греко-скіфському культовому литві: 1 — Мілет, VII ст. до н. е.; 2 — Самос,
VI ст. до н. е.; 3 — о. Левке (Зміїний), VI—V ст. до н. е.; 4 — околиці Ольвії, V ст. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 73
мали нестримний норов і були вихователя-
ми грецьких героїв. Хірон вважався одним із
суддів душ померлих у підземному світі (Pind.
Pyth., II, 21—48; Apollod. I, 2, 4; II, 5, 4; Ovid.
Met., XII, 210—235; Paus. III, 18, 10, 15). Кен-
таври були дійовими особами також у багатьох
варварських міфах іранського та фракійського
походження. Зображення їх у мистецтві скіфів
Північного Причорномор’я з’являються в ар-
хаїчний час. Найранішим є зображення істоти
на келермеському ритоні (рис. 4, 1). Герой несе
на плечі дерево з прив’язаною до нього оленя-
чою тушею. Такий сюжет не є типовим для ел-
лінської іконографії кентаврів. М.І. Максимо-
ва вбачала у ньому бажання майстра пристосу-
вати відому йому у грецькому мистецтві сцену
до скіфського середовища (Максимова 1956,
с. 229). Д.С. Раєвський вказав на наявність по-
дібних персонажів та мотивів у осетинському
фольклорі (Абаев 1979, с. 12), що свідчить про
невипадковість появи сюжету у мистецтві скі-
фів (Раевский 1985, с. 96—97, рис. 6). О.Є. Фі-
алко звернула увагу на знахідку в кургані Огуз
кінської збруї фракійського походження із зо-
браженням «кентавреси» з дитинчам, яка сто-
їть перед богинею (рис. 4, 2). Знахідки у Скіфії
відтворених у металі фрагментів фракійських
міфів свідчать, що подібні легенди були відомі
й північнопричорноморським варварам (Фіал-
ко 1993).
Слід зазначити, що описані скляні медаль-
йони або «кулони» відомі й у лісостеповій Скі-
фії. Вочевидь, один із них виявлено в курга-
ні 28 поблизу с. Сміла (під Холодним Яром),
що датується IV ст. до н. е. «Медальйон із білої
пасти» розпався у момент розкриття. На од-
ному із кілець О.О. Бобринський встиг помі-
тити зображення жіночої фігури у позі напів-
сидячи з птахом у руках (Бобринский 1887,
с. 75). Н.А. Онайко вбачала у знахідці «скара-
беоїдну гему» (Онайко 1970, с. 67, 119), автор
цієї статті — Афродіту — «велику хтонічну бо-
гиню, близьку до царини мертвих» (Ростовцев
1913, с. 290), а в птасі — її атрибут — голуба. З
ним асоціювалися уявлення про душі правед-
ні та чисті (Клингер 1911, с. 7; Кагаров 1913,
с. 284—285; Русяева 1982, с. 141). У Скіфії по-
бутували вироби, на яких відтворювався образ
голуба як самостійної дійової особи. Серед них
слід згадати, перш за все, бронзові наконечни-
ки, прикрашені скульптурною фігуркою птаха
(Іллінська 1963; Островерхов, Охотников 1989,
с. 62—63, рис. 4, 1, 3). У зв’язку з цим слід кон-
статувати широке розповсюдження в античних
та скіфських пам’ятках кінця V—III ст. до н. е.
скляних поліхромних підвісок із зображенням
птаха (Островерхов 1985, с. 93; 1991). Оскіль-
ки, на думку скіфологів, Афродіті у варвар-
ському пантеоні відповідала Аргімпаса (Бессо-
нова 1983, с. 37—43), ми вважаємо, що згадані
зображення у контексті скіфського поховаль-
ного обряду маркували саме цю богиню і були
символами хтонічного світу.
Подвійний медальйон знайшов С.І. Веребрю-
сов 1878 р. у дитячій гробниці 14 на горі Мітрідат:
«На поверхні праху лежали два білі скляні кільця з
діаметром 1 дюйм, разом складені й нічим не при-
криті; на внутрішньому боці одного із кілець розмі-
щено зображення жінки, на іншому — зображення
жінки, яка сидить на високому кріслі» (Доклад...
Рис. 4. Зображення кентаврів на пам’ятках скіфського мистецтва: 1 — Келермеський ритон
(за: Раевский 1985); 2 а, б — курган Огуз (за: Фіалко 1993)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 374
1878, с. XXV, табл. IV, 20, 21, 6). А.Л. Стефані по-
милково відносив поховання до римського часу
(Стефани 1880, с. 98—99, табл. 4, 20). Обидві час-
тини постраждали від часу (рис. 5, 1—2). Їх по-
верхню вкриває перламутрово-золотава плівка
іризації. На пласкому боці частина малюнка зни-
щена патиною. Поховання датується другою по-
ловиною IV ст. до н. е.
Розглянемо обидві складові медальйона де-
тальніше. Перша частина амулета — медальйон
із зображенням прялі (рис. 5, 1; 6). Виріб має
округлу форму з пласкою та ледь випуклою сто-
ронами. Скло прозоре зеленуватого відтінку. На
пласкому боці по тонкому шарі світлого ґрунту
коричнево-чорною фарбою окреслено зобра-
ження жінки у кріслі з високою спинкою і ви-
гнутими ніжками. Голова у фас, торс у три чверті,
ноги у профіль. На жінці хітон та плащ, склад-
ки якого звисають позаду правої руки та спин-
ки крісла. На голові — діадема (?), на шиї — ра-
зок намиста. Зігнута у лікті права рука лежить на
складках одягу. У зігнутій лівій, піднятій вище
плеча руці жінка тримає прядку, від неї по діаго-
налі вниз тягнеться нитка до веретена, розташо-
ваного під сидінням, між ніжками крісла (Куни-
на 1997, с. 260, № 67; 2000, с. 186—187, рис. 1).
Н.З. Куніна вважає, що тут зображено Аф-
родіту як богиню долі, з чим можна погодити-
ся. У давнину кожному виробничому процесу
відповідав космологічний міф, а майстер при-
рівнювався до бога-деміурга. У ведійських аріїв
кожна річ відсилається до виробника — kárman,
який у Ригведі завжди визначає сакральну дію
космологічного характеру. Сакральність пря-
діння та ткацтва засвідчена в індоєвропейській
традиції, де вони мали магічний зв’язок з рос-
том рослин, збільшенням поголів’я худоби,
асоціювалися з актом творіння, упорядкуван-
ням Хаосу. За допомогою прясельця та вере-
тена можна було відганяти демонів (Рыбаков
1981, с. 240; Ардзинба 1982, с. 212; Кинжа-
лов 1990, с. 15). У Ригведі поетичне мистецтво
ріші — творця міфопоетичних гімнів – асоцію-
ється саме з цим заняттям (Елизаренкова 1989,
с. 449). Веретено та прясельце були атрибута-
ми жіночих божеств, яких умовно визначають
як богинь долі, а нитки співвідносять з жит-
тям. Нитка, що прядеться, — це людська доля.
У грецькій міфології людським життям розпо-
ряджалися мойри: Клото пряде нитку, Лахесіс
проводить її через примхи долі, Атропос пере-
риває нитку, зупиняючи життя. Платон розпо-
відає про космічне веретено богині Ананке —
Необхідності (Plat. R.P., X, 617 b—e). Верете-
но, що обертається, асоціювалося із сонцем,
котре безперервно рухається й вважалося цен-
тром Всесвіту (Афанасьев 1865, с. 159—209; То-
поров 1992; Горан 1990; Раевский 1985, с. 77—
180). Подібні до описаного сюжети часто ви-
користовувались у давньогрецькому вазописі
(рис. 7), зокрема й на виробах, виконаних у
Рис. 5. 1, 2. Поховальний «кулон» із Пантікапея (за:
Стефани 1880)
Рис. 6. Кулон із Пантікапея із зображенням прялі (за:
Кунина 1997)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 75
«керченському» стилі (Suhr 1969, р. 93—150,
fig. 4—8, 23—25, 28—33). Сюжет відповідає ка-
нонічним для античного мистецтва зображен-
ням на надгробках, у розписах склепів (Ива-
нова 1961, № 53, 66, 70, 71, 73, 75, 80; Атич -
ная... 1976, № 159 и др.), коропластиці, торев-
тиці тощо (Бессонова 1983, с. 98—100). У кож-
ному конкретному випадку, залежно від наяв-
ності тих чи інших атрибутів, у зображеннях
вбачають Великих богинь — Афродіту, Кібелу,
Деметру, Кору-Персефону та інших.
Друга частина амулета — медальйон із по-
грудним жіночим зображенням (рис. 5, 2; 8). На
пласкому боці по тонкому шарі світлого ґрунту
бачимо графічне погрудне зображення молодої
жінки з ледь оберненою вправо головою, оваль-
ним обличчям і красивою хвилястою зачіскою.
Очі широко відкриті, вії підкреслені чіткими
подвійними лініями, великий прямий ніс, хви-
ляста лінія губ, ямка на підборідді, товста шия,
у вухах великі сережки з пірамідальними підві-
сками. На шиї було зображення низки велико-
го намиста, від якого збереглися дві дугоподібні
риски й слід від третьої. Видно верхню части-
ну одягу: горизонтальні складки хітона і плаща,
зібраного на плечі (Кунина 1997, с. 260, № 66;
2000, с. 187—188, рис. 2).
Зображення має численні аналоги у пам’ят-
ках античного мистецтва, зокрема й боспор-
ського походження. Серед них — літики-скара-
беоїди (рис. 9) та підвіски типу «Doppel köphen»
(рис. 10) (Островерхов 2006, с. 140, рис. 5, с. 145,
рис. 7, 3), деякі персні, виконані в іонійському
стилі (Неверов 1983, с. 37), зображення голови
Кори-Персефони на замковому камені скле-
пу Велика Близниця (рис. 11, 1) і голови бо-
гині в склепі Деметри (рис. 11, 2) на Боспорі
(Кобылина 1984, табл. CVIII, 4; CIX, 3), а також
багатьох інших творах ужиткового та образот-
ворчого мистецтва.
Н.З. Куніна описала ще один медальйон,
від якого збереглася одна частина із прозоро-
го зеленуватого скла. Її було знайдено 1873 р.
у земляній гробниці пантікапейського некро-
поля. Поховання датується IV ст. до н. е. Виріб
має овальну форму, його розміри 1,9 × 1,5 см.
На пласкому боці по білому ґрунту коричнево-
чорною фарбою нанесено графічне зображен-
ня голови юнака з овальним обличчям, пря-
мим носом, повними губами, округлим під-
боріддям та пишним хвилястим волоссям
(рис. 12). Голову на три чверті обернено до гля-
дача, з нахилом вправо. Очі широко відкриті,
шия повна коротка. Дослідниця вважає, що це
була вставка до скриньки (Кунина 1997, с. 260,
№ 65; 2000, с. 188—189, рис. 3). На наш погляд,
спочатку це була одна із половинок медальйо-
на, яку потім повторно використали для ін-
крустації скриньки. Н.З. Куніна не атрибутує
зображення. Подібні зображення бога відомі в
античній гліптиці (Островерхов 2006, с. 141).
Це, безумовно, Аполлон — бог з неосяжними
функціями і космічними, і хтонічними. «Спро-
буємо пройтися по землі, заглянемо у її надра чи
захмарну височінь — ми скрізь знайдемо Аполло-
на… Аполлон пройшов і під землю, перетворився
на підземний морок, став смертю, став роком
і долею, став страховиськом земних глибин…»
Рис. 7. Зображення прялі на аттичній вазі IV ст. до н. е.
із Метрополітен Музею (за: Кунина 1997)
Рис. 8. Кулон із Пантікапея із зображенням жіночої го-
лови (за: Кунина 1997)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 376
(Лосев 1957, с. 429). На думку Н.П. Буравчук,
вершник на коні чи грифоні на вазах «керчен-
ського» стилю — це Аполлон Гіперборейський.
Східний одяг бога — це символ симбіозу варва-
ра та елліна — гіперборейського Аполлона. Ді-
вчина, яка втікає, — це душа померлої (Бурав-
чук 1986, с. 90).
В Ермітажі зберігаються подібні, але без роз-
пису, скельця. Їх знайдено в кургані Юз-Оба.
Ще один виріб походить із кургану Ак-Бурун.
Вони використовувалися для інкрустації сар-
кофагів та меблів (Кунина 2000, с. 189—190).
Базуючись на стилістичному аналізі зобра-
жень, Н.З. Куніна дійшла висновку, що вироби
мають східносередземноморське походження.
Цікаві матеріали щодо походження «кулонів»
вдалося отримати внаслідок проведення хіміко-
технологічного дослідження скла. Скло — це
субстанція, в основі створення якої — синтетич-
ні процеси (Щапова 1982, с. 1—2; Дзиговский,
Островерхов 2000, с. 14 сл.; Галибин 2001,
с. 18—20). Властивості скла зберігати у сво-
єму складі інформацію називається ерудиці-
єю. Склад історичного скла розглядається як
текст, що утворюється й розвивається у коор-
динатах історії скла. Завдання його інтерпре-
тації — знайти закономірності, які дозволяють
встановити місце та час виготовлення скла, а в
певних випадках і самого виробу. Спираючись
на дані про склад матеріалу, можна зробити
лише геохімічні та технологічні спостережен-
ня. Негуманітарну за своїм характером еруди-
цію необхідно переводити у систему коорди-
нат історичних знань (Галибин 2001, с. 11, 60,
95). «Історичний підхід до хіміко-технологічних
характеристик давніх виробництв є не менш
складним, ніж підхід суто інженерний. Тільки в
історичному аспекті можна оцінити значення
тих технологічних досягнень, котрі у сучасному
виробництві є звичайними або ж відіграють роль
«приватних випадків» (Щапова 1982, с. 3).
Технологія історичного склярства розпада-
ється на два великих розділи: отримання влас-
не скла із сировинних матеріалів і прийоми та
шляхи обробки готового скла з метою отриман-
ня із нього виробів. Зміст першого розділу скла-
дає хімічний та геохімічний аспекти, другого —
механічний (Безбородов 1956, с. 117, прим. 2).
З метою визначення складу скла медальйо-
нів на наше прохання в лабораторії археоло-
гічної технології ІІМК РАН (аналітик В.О. Га-
лібін) було зроблено кількісний спектральний
аналіз чотирьох підвісок скла від привільнян-
ських «кулонів» (табл.).
Як джерело лугів у склярстві античного часу
використовувалися попіл солончакових рослин
та натуральна сода (натр). Перший тип сирови-
ни є характерним для близькосхідної школи; ін-
ший — для «давньоєгипетської» (Безбородов
1969, с. 44—55; Щапова 1975, с. 133—140; 1998,
с. 13—14; Галибин 2001, с. 75—76)3. Спираючись
3 Школа в склярстві — категорія історична (Щапо-
ва 1982а; 1989). Щодо таких понять як скловаріння,
технологія виробництва, номенклатура виробів, їх
форма, декор, художня стилістика, місце та час по-
бутування, вона діє як поняття більш загальне та
складне.
Рис. 9. Зображення голови Деметри на літику-ска ра беоїді
із поховання 2 скіфського кургану Вишнева Могила
Рис. 10. Скляні підвіски типу «Doppelköphen»: 1 — ме-
дальйон зі скіфського поховання 1 кургану 4 могиль-
ника Носаки; 2 — поселення Чайка, III ст. до н. е.; 3 —
Пантікапей, ОАМ № А-52497
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 77
на методику визначення вихідної лужної сирови-
ни, яку було використано для варіння скла (Ща-
пова 1983, с. 28—30), проаналізовані зразки відне-
сено до содового скла. За межі чутливості методу
на калій близько 1 %, цей метал у добірці взагалі
не зафіксовано, а вміст Na
2
O коливається від 8 до
13 %. Показовим є і співвідношення CaO/MgO. У
добірці воно коливається від 7,7 до 11. Такий по-
казник різко відрізняє проаналізовані зразки від
середнього показника (2,43) власне давньоєгипет-
ського скла середини — другої половини II тис. до
н. е. (Абдуразаков, Безбородов 1966, с. 132). Зва-
жаючи на формулу визначення конкретного типу
лужноземельної сировини (Stawiarska 1984; Ща-
пова 1989, с. 97, табл. 3), для виготовлення скла
використовувались досить чисті вапняки.
Скломасу також характеризує співвідно-
шення лужної та лужноземельної сировини. Її
чисельний показник запропоновано назвати
рецептурною нормою (RN) й використовувати
для діагностики рецептів варіння скла (Щапо-
ва 1983, с. 45—47; 1989, с. 99—104). Проаналі-
зоване скло зварене за нормами від 0,6 до 1,3.
Певну роль в процесі скловаріння віді-
грає глинозем. Його вміст у склі є показником
чис тоти пісків та попільної сировини. Участь
алюмінію у процесі скловаріння стає поміт-
ною, коли його вміст перевищує 2 %. З цієї
межі Al
2
O
3
вводиться до формули скла (Щапо-
ва 1983, с. 31). У нашій добірці вміст глинозему
коливається від 2,9 до 3,2 %, що свідчить про
використання засмічених пісків.
Багатоманітність складів давнього скла по-
родила значну кількість класифікаційних сис-
тем. Ми дотримуємося класифікації, за якою
проаналізоване скло належить до типу Si(Al)-
Na-Ca (Галибин 2001, с. 68—72). Використан-
ня соди повинно було б вказувати, що батьків-
щиною скла мала бути долина Нілу, але за ін-
шими показниками (CaO + MgO; CaO/MgO;
RN) скломаса відрізняється від історично відо-
мого єгипетського скла другої половини II тис.
до н. е. Спостереження відповідають масивам
близькосхідного II—I тис. до н. е. та візантій-
ського скла (пор.: Sayre, Smith 1961; Щапова
1975, с. 138, рис. 1; 1983, с. 167—168, рис. 42).
Тривалий час історики скла схилялися до
традиції, що склалася наприкінці XIX — у пер-
шій половині XX ст., за якою монополізувала-
ся роль античного Єгипту (Навкратіс, пізніше
Александрія) у виробництві скляної продукції
й забезпеченні нею Ойкумени (Kisa 1908; Eisen
1916; Saldern 1959; Щапова 1983, с. 110). Рішуче
відійшла від традиції Т.Е. Хевернік (Haevernick
Рис. 11. Зображення голови богині: 1 — Кори-
Персефони на замковому камені склепу IV ст. до н. е.
Велика Близниця; 2 — у склепі Деметри на Боспорі (за:
Кобылина 1984)
Рис. 12. Медальйон із Пантікапея із зо-
браженням голови Аполлона (за: Куни-
на 1997)
а
б
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 378
1969, S. 182). Дослідниця дійшла висновку,
що в античний час значну кількість товарного
скла виготовляли гюалургічні4 центри, що роз-
ташовувалися у греко-анатолійському регіоні,
Карфагені, Елладі та деяких інших місцях. Ав-
тор статті виокремив античну середземномор-
ську школу склярства (Дзиговский, Островер-
хов 2000, с. 93; Островерхов 2006, с. 151—152).
Однією з унікальних властивостей скла є йо-
го прозорість і відсутність кольору, що харак-
терно для проаналізованих зразків. Це спорід-
нює його з гірським кришталем (гр. ϋαλόπετρα —
«скляний камінь», κρύσταλλος; лат. cristallos) та
гіалітом (від гр. ΰαλος) — каменем із родини опа-
лів (Куликов 1982, с. 46). На шляху отримання
такого скла існувало декілька технологічних пе-
репон. Для того, щоб нейтралізувати небажа-
ну фарбувальну дію домішок, використовували
знебарвлювачі. У добірці таким виявився сти-
бій, вміст якого коливається від 0,8 до 4 %.
Технологія обробки готового скла також
спеціально вивчається та систематизується.
«Історичний аспект теми подає технічні свід-
чення, що є необхідними для оцінки темпів і на-
пряму розвитку, оцінки характеру змін, що від-
буваються. Знати повну інформацію про вироб-
ництво того чи іншого часу — одне із завдань
історії технології» (Щапова 1983, с. 67). Ви-
вчаючи механічну технологію давніх скляних
виробів, ми також зіштовхуємося з відсутніс-
тю писемних джерел. Тому історики скла ви-
мушені спиратися на технологічне вивчення
артефактів, ознайомлюватися з етнографіч-
ною та сучасною технологією скла (Щапова
1975, с. 134, 144—145; Дзиговский, Островер-
хов 2000, с. 32—33).
Прийоми обробки готової скломаси розподі-
ляються на дві групи: гаряча обробка за високо-
4 Слово «ϋαλος» елліни використовували для визна-
чення поняття «скло». «Саме так – гюалос, прозо-
рий – греки називали скло; той, хто робив скло, нази-
вався гюалургом (ϋαλουργος), а все ремесло – гюалургія
(ϋαλουργείον = ϋελουργίον)» (Щапова 1983а, с. 263).
го температурного інтервалу (800—1000 С) і хо-
лодна (Львова 1979). Вивчення медальйонів під
збільшенням показало, що вони мають всі ти-
пові ознаки литого скла. Цей прийом обробки
гарячого скла в епоху античності був одним із
найбільш розповсюджених (Островерхов 1992).
Аналізовані вироби набували лінзоподібної
форми внаслідок лиття заготовок у відкритих
округлих формах. Зовнішня напівсферична по-
верхня утворювалась через поверхневе натягу-
вання розплавленої скломаси. Медальйонні за-
готовки могли імпортувати із Середземномор’я
або і виготовляти на місці з напівфабрикатного
скла у великих центрах ремесла, ювелірного та
образотворчого мистецтва. Про це, наприклад,
можуть свідчити знахідки в одній із могил Пан-
тікапея заготовок для літиків-скарабеоїдів (Не-
веров 1983, с. 108—109).
Подібні вироби мають унікальну властивість
збільшувати й утворювати ілюзію об’ємності
зображення, нанесеного в той чи інший спосіб
на плаский бік виробу. Це дозволяє з довірою
поставитись до повідомлень античних авторів
(Евклід, Архімед, Герон та інші) щодо розро-
бок у галузі катоптрики — теорії про відбиття
світла та коенографії — вчення про перспекти-
ву (Рожанский 1988, с. 332—334).
Підсумовуючи, слід зазначити, що арте-
факти, які аналізуються тут, є найбільш ран-
німи зразками з лінійним образотворчим роз-
писом мінеральними фарбами, нанесеним на
скло у холодному стані. До цього вважалося,
що подібна техніка з’явилася лише у римський
час. Особливо часто так розписували покриш-
ки піксид. Таку продукцію виготовляли у кіпр-
ських майстернях (Кунина 1987). Свого по-
дальшого розвитку ця техніка набула у візан-
тійський час (Щапова 1998).
Сюжети, якими прикрашали скляні медаль-
йони, мають численні аналоги і в метрополії, і
на теренах Північного Причорномор’я. У кла-
сичний та елліністичний періоди живопис в
античних містах Північного Понту набув ши-
Таблиця. Кількісний спектральний аналіз «кулонів»*
№
п/п
Паспорт, № Образ Al
2
O
3
Na
2
O СаО MgO Fe
2
O
3
Sb
2
O
3
CuO МnO
Лаборатор.
№
1
П
р
и
в
іл
ь
н
е
2
/2
;
IV
с
т
.
д
о
н
.
е
. 1 кентавр 3,2 12 11 1,0 0,5 1,4 — — 239/47
2 2 грифон 2,9 13 8,5 1,1 1,1 0,8 — — 239/37
3 3 « « 2,9 10 14 1,6 0,9 4,0 — — 267/51
4 4 « « 2,9 8 14 1,4 0,8 3,1 — — 267/52
П р и м і т к а. * Основу скла складає кремнезем, вміст якого вираховується таким чином: 100 % мінус сума всіх пере-
рахованих в таблиці елементів
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 79
рокого розвитку. Він був ідентичним живопису
метрополії. Існувало виробництво розписної ке-
раміки, розписом прикрашали культові споруди,
гробниці, житлові приміщення тощо (Ростовцев
1913; Кобылина 1984, с. 214). Однією із найбільш
вживаних була червоно-ко рич нева фарба, відо-
ма під назвою «кривавик», «сагвін», «залізна фар-
ба». Хіміко-технологічні дослідження фарб по-
казали, що для їх виробництва використовували
різні сорти вохри — гідрату окису заліза з глинис-
тими домішками. Найбільш високоякісні фарби
завозилися у Північне Причорномор’я із Се-
редземномор’я, але більшість виготовлялася із
місцевої сировини (Кононов 1962; Одрин 2002).
Для кращого приєднання до основи у фарбу до-
давали луги (Кульська 1958, с. 88—89). Про тех-
нологічну спорідненість скляних медальйонів та
розписної кераміки свідчить обробка їх поверхні
під розпис білою речовиною (крейдою). Поді-
бний прийом зумовлювався технікою нанесення
акварельного та темперного живопису: пухка
біла ґрунтовка добре всмоктувала фарби й нада-
вала їм особливо чистих та яскравих тонів (Зай-
цева 1976, с. 103).
Умови вияву скляних медальйонів і тема-
тика сюжетів (грифон, кентавр, Афродіта, Де-
метра, Кора-Персефона в іпостасі богинь під-
земного світу та Аполлон) свідчать про те, що
подібні артефакти слугували амулетами для
захисту померлих у потойбічному світі. Кон-
центрація знахідок розписних медальйонів
переважно у Пантікапеї та прилеглих греко-
варварських похованнях схиляє до думки, що
подібні вироби могли розписувати у боспор-
ських керамічних майстернях із привезених з
метрополії скляних напівфабрикатів місцеві
боспорські або приїжджі митці згідно смаків та
запитів місцевої знаті.
Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. — Л., 1979. — Т. 3.
Абдуразаков А.А., Безбородов М.А. Средневековые стекла Средней Азии. — Ташкент, 1966.
Анохин В.А. Монеты-стрелки // Ольвия и ее округа. — К., 1986. — С. 76—96.
Античная скульптура Херсонеса. — К., 1976.
Ардзинба В.Г. Ритуалы и мифы древней Анатолии. — М., 1982.
Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. — М., 1865. — Т. 3.
Безбородов М.А. Стеклоделие в Древней Руси. — Минск, 1956.
Безбородов М.А. Химия и технология древних и средневековых стекол. — Минск, 1969.
Бессонова С.С. Религиозные представления скифов. — К., 1983.
Бобринский А.А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — СПб., 1887. — Т. 1.
Буравчук Н.П. К вопросу о трансформации мифологических сюжетов на боспорских пеликах // Памятники древ-
него искусства Северо-Западного Причерноморья. — К., 1986. — С. 84—92.
Галибин В.А. Состав стекла как археологический источник. — СПб., 2001.
Горан В.П. Древнегреческая мифологема судьбы. — Новосибирск, 1990.
Дзиговский А.Н., Островерхов А.С. Стеклянная посуда как историческое явление в памятниках скифо-сарматского
времени Украины, Молдовы и Российского Подонья. — Одесса, 2000.
Доватур А.И., Каллистов Д.П., Шишова И.А. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. — М., 1982.
Доклад о действиях императорской археологической комиссии за 1878 год // ОАК за 1878 г.
Елизаренкова Т.Я. «Ригведа» — великое начало индийской литературы и культуры // Ригведа. Мандалы I—IV. —
М., 1989. — С. 500—530.
Ельницкий Л.А. Легенда о «гиперборейских дарах» Аполлона и пути её распространения // МАСП. — 1962. —
№ 4. — С. 209—211.
Зайцева К.И. Ольвийская расписная керамика эллинистической эпохи // Художественная культура и археология
античного мира. — М., 1976. — С. 97—108.
Иванова А.П. Скульптура и живопись Боспора. — К., 1961.
Іллінська В.А. Про скіфські навершники // Археологія. — 1963. — 15. — С. 5—23.
Кагаров Е.Г. Культ фетишей, растений и животных в Древней Греции. — СПб., 1913.
Кинжалов Р.В. Символика «плексиса» в мифе, обряде, изобразительном искусстве древности и в современном
фольклоре // Фольклор и этнография. — Л., 1990. — С. 3—20.
Клингер В.П. Животные в античном и современном суеверии. — К., 1911.
Кобылина М.М. Поздние боспорские пелики. — МИА. — 1951. — № 19.
Кобылина М.М. Скульптура и живопись // АГСП. — М., 1984. — С. 211—212.
Кононов В.Н. К вопросу о технике боспорской живописи // Археология и история Боспора. — Симферополь,
1962. — С. 279—280.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 380
Кубышев А.И., Николова А.В., Полин С.В. Скифские курганы у с. Львово на Херсонщине // Древности Степной
Скифии. — К., 1982. — С. 130—148.
Кубышев А.И., Островерхов А.С. Стеклянные погребальные «кулоны» раннеэллинистического времени из Север-
ного Причерноморья // Чобручский археологический комплекс и вопросы взаимовлияния культур. — Ти-
располь, 1997. — С. 71—77.
Куликов Б.Ф. Словарь камней-самоцветов. — М., 1982.
Кульська О.А. Хіміко-технологічне вивчення кераміки із Ольвії // АП УРСР. — 1958. — 7. — С. 77—91.
Кунина Н.З. Античная стеклянная пиксида с расписной крышкой из собрания Эрмитажа // СГЭ. — 1987. —
Вып. 52. — С. 36—38.
Кунина Н.З. Античное стекло в собрании Эрмитажа. — СПб., 1997.
Кунина Н.З. Стеклянные медальоны с рисунками из некрополя Пантикапея // Античное Причерноморье. — СПб.,
2000. — С. 186—191.
Лесков А.М. Новые сокровища курганов Украины. — Л., 1972.
Лосев А.Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. — М., 1957.
Львова З.А. Технологическая классификация изделий из стекла // АСГЭ. — 1979. — Вып. 20. — С. 90—103.
Максимова М.И. Ритон из Келермеса // СА. — 1956. — Вып. 25. — С. 221—231.
Неверов О.Я. Геммы античного мира. — М., 1983.
Одрин А.В. Торговля красочными пигментами для росписи стен культовых сооружений, гробниц и жилых домов
на Боспоре и в Ольвии в доримское время // БФ. — СПб., 2002. — Ч. 2. — С. 44—49.
Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV—II вв. до н. э. — САИ. — 1970. — Вып. Д1—27.
Онайко Н.А. Аполлон Гиперборейский // ИКАМ. — М., 1977. — С. 153—160.
Островерхов А.С. Подорож у біографію скла // Наука і суспільство. — 1983. — № 9. — С. 49—51.
Островерхов А.С. Образ птицы в ольвийской школе звериного стиля // Ранний железный век Северо-Западного
Причерноморья. — К., 1984. — С. 62—77.
Островерхов А.С. Фаянсовые и стеклянные бусы в Скифии и Сарматии // ВДИ. — 1985. — № 3. — С. 92—109.
Островерхов А.С. Стеклянные подвески-голуби на юге Восточной Европы (V—III вв. до н. э.) // Древние общнос-
ти земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья. — К., 1991. — С. 174—175.
Островерхов А.С. Скляні амфороподібні підвіски в пам’ятках Північного Причорномор’я V—II ст. до н. е. // Архе-
ологія Південного Заходу України. — К., 1992. — С. 72—82.
Островерхов А.С. Памятники звериного стиля из ольвийской и никонийской округ (конец VI—III вв. до н. э.) //
Структурно–семиологические исследования в археологии. — 2005. — Т. 2. — С. 219—266.
Островерхов А.С. Античная стеклянная глиптика на юге Восточной Европы (VI—II вв. до н. э.) // ВДИ. — 2006. —
№ 2. — С. 131—154.
Островерхов А.С. Парадигмы древнего стекла (очерк дискурсивной семиотики) // Структурно–семиологические
исследования в археологии. — 2006а. — Т. 3. — С. 409—468.
Островерхов А.С., Охотников С.Б. О некоторых мотивах звериного стиля на памятниках из собрания Одесского ар-
хеологического музея // ВДИ. — 1989. — № 2. — С. 50—67.
Переводчикова Е.В. Язык звериных образов. — М., 1994.
Погребова М.Н. Грифон и его изображение в искусстве Северного Причерноморья в эпоху греческой колониза-
ции. Дисс. … канд. ист. наук. — М., 1959 // НА ИА РАН. — № 364.
Пьянков И.В. Бактрийский гриф в античной литературе // История и культура народов Средней Азии. — М.,
1976. — С. 91—102.
Раевский Д.С. Модель мира скифской культуры. — М., 1985.
Рожанский И.Д. История естествознания в эпоху эллинизма и Римской империи. — М., 1988.
Ростовцев М.И. Античная декоративная живопись на Юге России. — М., 1913.
Ростовцев М.И. Эллинство и иранство на юге России. — Пг., 1918.
Русяева А.С. Античные терракоты Северо-Западного Причерноморья. — К., 1982.
Русяева А.С. Милет — Дидимы — Борисфен — Ольвия // ВДИ. — 1986. — № 2. — С. 25—64.
Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. — К., 1992.
Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. — М., 1981.
Скржинська М.В. Боспорські міфи в ілюстраціях античних вазописців IV ст. до н. е. // Археологія. — 1997. —
№ 4. — С. 58—66.
Стефани А.Л. Объяснение нескольких художественных произведений, найденных в Южной России в 1878 и 1879
годах // ОАК за 1880 г.
Топоров В.Н. Пряжа // Мифы народов мира. — М., 1992. — Т. 2. — С. 343—344.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 3 81
Трейстер М.Ю. Матрица из Пантикапея (к вопросу о боспорской торевтике IV в. до н. э.) // Кочевники Евразий-
ских степей и античный мир: проблемы контактов. — Новочеркасск, 1989. — С. 89—101.
Тункина И.В. Неизвестные архивные материалы о Пуленцовском кладе // БФ. — СПб., 2002. — Ч. 1. — С. 266—
271.
Уильямс Л., Огден Д. Греческое золото. — СПб., 1995.
Фіалко О.Є. Сюжет з кентавром на фракійській збруї з кургану Огуз // Археологія. — 1993. —№ 4. — С. 85—90.
Шталь И.В. Эпические предания Древней Греции. — М., 1989.
Щапова Ю.Л. Из истории древнейшей технологии стекла // Очерки технологии древнейших производств. — М.,
1975. — С. 134—155.
Щапова Ю.Л. История стеклоделия в древности и средневековье: Автореф. дис. … докт. ист. наук. — М., 1982.
Щапова Ю.Л. Об эволюции в стеклоделии древнейших эпох // Естестественные науки и археология в изучении
древних производств. — М., 1982а. — С. 81—91.
Щапова Ю.Л. Очерки истории древнего стеклоделия. — М., 1983.
Щапова Ю.Л. Немного о древнем стекле // Путешествие в древность. — М., 1983а. — С. 247—270.
Щапова Ю.Л. Древнее стекло: морфология, технология, химический состав. — М., 1989.
Щапова Ю.Л. Византийское стекло. Очерки истории. — М., 1998.
Юрченко А.Г. Тигрица и грифон. Сакральные символы животного мира. — СПб., 2002.
Яйленко В.П. Посвятительные граффити Пантикапея и округи // Древности Боспора. — 2006. — № 9. — С. 355—
428.
Eisen G. The Origin of Glass Blowing // AJA. — 1916. — 20. — № 2. — P. 134—142.
Frankfort H. The Art and Architecture of the Ancient Orient. — New Haven, 1996. — Vol. 1.
Haevernick Th.E. Hellinistishe Glasfingerringe // Jarbuch des Romischen-Germanischen Zentral Museums. — Mainz,
1969. — S. 175—182.
Kisa A. Das Glas im Altertume. — Leipzig, 1908. — Bd. 1—3.
Robinson D.M. A State Seal — Matrix from Pantikapaeum. — Classical Studies Presented to Edward Capps. — Princeton,
1936. — Р. 306—313.
Saldern A. von. Glass Finds at Gordion. Spectrographic Examination of the Gordion Omphalos Bowl. Courtesy of Gordion
Glassworks // JGS. — 1959. — 1. — P. 23—49.
Sayre E.V., Smith R.W. Compositional Categories of Ancient Glass // Science. — 1961. — 133. — № 3467. — Р. 1824—1825.
Schefold K. Die Untersuchungen zu den Kertschen Vasen. — Berlin; Leipzig, 1934.
Stawiarska T. Szkla z okresu wpływow rzymskich z Północnej Polski // Studium technologiczne. — Ossolineum, 1984. —
S. 24—27.
Suhr E.G. The Spinning Aphrodite. — New-York, 1969.
WilliamsE. R. A bronze Matrix for a Cuirass Pteryx // AJA. — 1977. — 81. — No. 2. — Р. 233—235.
Одержано 12.03.2009
А.С. Островерхов
СТЕКЛЯННЫЕ МЕДАЛЬОНЫ И НЕКОТОРЫЕ
ВОПРОСЫ ИДЕОЛОГИЧЕСКИХ ВЗГЛЯДОВ НАСЕЛЕНИЯ
СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ В IV—III вв. до н. э.
В статье дается комплексная характеристика стеклянных расписных медальонов IV—III ст. до н.э., найденных на
Боспоре и в некоторых богатых женских скифских погребениях. Условия находок и тематика сюжетов (грифон,
кентавр, Афродита, Деметра и Кора-Персефона в ипостаси богинь подземного мира, Аполлон) свидетельствуют,
что подобные артефакты служили амулетами для защиты умерших в потустороннем мире. Количественный спек-
тральный анализ навесок стекла от амулетов, происходящих из скифского погребения у с. Привольное, показал,
что стекло сварено в традициях античной средиземноморской школы (песок + натуральная сода + известь) и
обесцвечено с помощью сурьмы. Анализируемые медальоны относятся к наиболее ранним образцам, выполнен-
ным в технике росписи минеральными красками по холодному стеклу. Поскольку в крупных северопричерно-
морских центрах производилась расписная керамика и практиковалась архитектурная роспись, автор не исклю-
чает, что привозные стеклянные полуфабрикаты были расписаны боспорскими или заезжими художниками в
соответствии с запросами и вкусами местной знати.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 382
Археологічний комплекс Коробові Хутори,
відомий науковцям уже понад століття, розта-
шований на високому правому березі Сівер-
ського Дінця між с. Гайдари і Коробові Хуто-
ри Зміївського р-ну Харківської обл. Комп-
лекс складається з городища на узвишші зрізу
берегової лінії (площа близько 1,5 га) та зна-
чного за розмірами селища (≈ 30 га), що зай-
має схили розгалуженого яру та сусіднє на за-
хід узвишшя, півколом охоплюючи городи-
ще із північного заходу, заходу та південного
заходу (рис. 1, 1). Місцевість пам’ятки вкри-
та западинами, які здебільшого є заплилими
котлованами ранньосередньовічних житлово-
господарчих комплексів. Територія селища те-
расована; на елементах сучасного рельєфу (схи-
ли, краї ярів, тераси) подекуди простежують-
ся шляхи та стежки, що з’єднують між собою
городище, берег ріки та окремі частини вели-
кого селища.
Вперше воно згадується в роботі Д.І. Ба-
галія на початку ХХ ст. (Багалей 1905, с. 35), а
перший опис пам’ятки зробив М. Фукс (Фукс
1930, с. 105). У повоєнні роки його обстежував
Б.А. Шрамко, який під час перших відвідин го-
родища (1953 р.) відкрив багатошарове селище
на північний схід на правому березі струмка.
Верхній шар містив артефакти салтівської куль-
тури, а нижній — пізнього етапу бронзової доби
(Шрамко 1953, с. 20). Наступного сезону дослід-
ник здійснив невеличкі розкопки на городищі,
залишивши селище поза увагою (Шрамко 1954,
с. 13—20). Через рік, у 1955 р., пам’ятку відві-
дала С.О. Плетньова, яка відзначила складність
місцевої топографічної ситуації для організації
досліджень і запропонувала ще один, вже тре-
тій після О.А. Спіцина (Ляпушкин 1961, с. 80)
та Б.А. Шрамка (Шрамко 1954, рис. 15; 1962,
с. 297, рис. 115, 2), план городища (Плетнева
1955, с. 7—10, рис. 6). У її звіті селище навіть не
згадувалось. Після огляду пам’ятки Г.Є. Афа-
насьєвим з’явився четвертий окомірний план
(Афанасьев 1987, рис. 64, 1).
У 1970 р. Скіфо-слов’янська експедиція
Б.А. Шрамка виявила «селище Коробовы Хуто-
ра № 2, в отличие от одноименного селища брон-
зового века», яке було відкрито ще у 1953 р. На
© С.А. ГОРБАНЕНКО, В.В. КОЛОДА,
Г.О. ПАШКЕВИЧ, 2009
С.А. Горбаненко, В.В. Колода, Г.О. Пашкевич
ЗЕМЛЕРОБСТВО ЖИТЕЛІВ САЛТІВСЬКОГО
СЕЛИЩА КОРОБОВІ ХУТОРИ
У науковий обіг вводиться нове повноцінне дослідження землеробства носіїв салтівської культури. На прикладі селища
Коробові Хутори розглянуто усі складові землеробства, зроблено узагальнювальний аналіз матеріалу.
К л ю ч о в і с л о в а: салтівська культура, Коробові Хутори, знаряддя землеробства, палеоетноботанічний спектр,
землеробство.
A.S. Ostroverkhov
GLASS MEDALLIONS AND SOME MATTERS
OF IDEOLOGICAL IDEAS OF HABITANTS OF THE NORTH COAST
OF THE BLACK SEA IN THE 4th—3rd centuries BC
The article presents a complex description of glass painted medallions of the 4th—3rd centuries BC found in Bosporus and in
some rich women’s Scythian burials. Circumstances at finding and themes of plots (griffin, centaur, Aphrodite, Demeter
and Kore-Persephone in hypostasis of goddesses of the beyond, and Apollo) testify that such artefacts were used as amulets
to protect the dead in the other world. Quantitative spectral analysis of glass pendants of amulets from a Scythian burial near
the village of Pryvilne showed that the glass was produced in traditions of Ancient Mediterranean school (sand + natural
soda + lime) and discoloured with antimony. Analysed medallions belong to the earliest items made in painting technique
with usage of natural paints over cold glass. Taking into account that in big Northern Pontic centres painted ceramics were
produced and architectural paintings were practiced, the author does not exclude that imported half-finished glass products
were painted by Bosporan or visiting painters according to the demands and tastes of the local nobility.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65296 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T09:50:42Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Островерхов, А.С. 2014-06-24T06:23:43Z 2014-06-24T06:23:43Z 2009 Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. / А.С. Островерхов // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 70-82. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65296 Висвітлено рідкісну категорію скляної продукції — розписні медальйони IV—III ст. до н. е., які трапляються у жіночих похованнях на Боспорі та у Скіфїї. В статье дается комплексная характеристика стеклянных расписных медальонов IV—III ст. до н.э., найденных на Боспоре и в некоторых богатых женских скифских погребениях. Условия находок и тематика сюжетов (грифон, кентавр, Афродита, Деметра и Кора-Персефона в ипостаси богинь подземного мира, Аполлон) свидетельствуют, что подобные артефакты служили амулетами для защиты умерших в потустороннем мире. Количественный спек тральный анализ навесок стекла от амулетов, происходящих из скифского погребения у с. Привольное, показал, что стекло сварено в традициях античной средиземноморской школы (песок + натуральная сода + известь) и обесцвечено с помощью сурьмы. Анализируемые медальоны относятся к наиболее ранним образцам, выполненным в технике росписи минеральными красками по холодному стеклу. Поскольку в крупных северопричерноморских центрах производилась расписная керамика и практиковалась архитектурная роспись, автор не исключает, что привозные стеклянные полуфабрикаты были расписаны боспорскими или заезжими художниками в соответствии с запросами и вкусами местной знати. The article presents a complex description of glass painted medallions of the 4th—3rd centuries BC found in Bosporus and in some rich women’s Scythian burials. Circumstances at finding and themes of plots (griffin, centaur, Aphrodite, Demeter and Kore-Persephone in hypostasis of goddesses of the beyond, and Apollo) testify that such artefacts were used as amulets to protect the dead in the other world. Quantitative spectral analysis of glass pendants of amulets from a Scythian burial near the village of Pryvilne showed that the glass was produced in traditions of Ancient Mediterranean school (sand + natural soda + lime) and discoloured with antimony. Analysed medallions belong to theearliest items made in painting technique with usage of natural paints over cold glass. Taking into account that in big Northern Pontic centres painted ceramics were produced and architectural paintings were practiced, the author does not exclude that imported half-finished glass products were painted by Bosporan or visiting painters according to the demands and tastes of the local nobility. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. Стеклянные медальоны и некоторые вопросы идеологических взглядов населения Северного Причерноморья в IV—III вв. до н. э. Glass medallions and some matters of ideological ideas of habitants of the north coast of the Black Sea in the 4th—3rd centuries BC Article published earlier |
| spellingShingle | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. Островерхов, А.С. До історії стародавнього виробництва |
| title | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. |
| title_alt | Стеклянные медальоны и некоторые вопросы идеологических взглядов населения Северного Причерноморья в IV—III вв. до н. э. Glass medallions and some matters of ideological ideas of habitants of the north coast of the Black Sea in the 4th—3rd centuries BC |
| title_full | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. |
| title_fullStr | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. |
| title_full_unstemmed | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. |
| title_short | Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північне Причорномор’я у IV—III ст. до н. е. |
| title_sort | скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення північне причорномор’я у iv—iii ст. до н. е. |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65296 |
| work_keys_str_mv | AT ostroverhovas sklânímedalʹioniídeâkípitannâídeologíčnihuâvlenʹnaselennâpívníčnepričornomorâuiviiistdone AT ostroverhovas steklânnyemedalʹonyinekotoryevoprosyideologičeskihvzglâdovnaseleniâsevernogopričernomorʹâviviiivvdoné AT ostroverhovas glassmedallionsandsomemattersofideologicalideasofhabitantsofthenorthcoastoftheblackseainthe4th3rdcenturiesbc |