До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я
Історія виникнення, розвитку та занепаду своєрідного мистецтва антропоморфних стел з характерним виступом-головою розглядається з позицій відтворення населення як соціального явища. В статье подводится итог многочисленных исследований истории возникновения, развития и упадка своеобразно-
 го...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65320 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я / О.Є. Кислий // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 3-15. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860254270345969664 |
|---|---|
| author | Кислий, О.Є. |
| author_facet | Кислий, О.Є. |
| citation_txt | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я / О.Є. Кислий // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 3-15. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Історія виникнення, розвитку та занепаду своєрідного мистецтва антропоморфних стел з характерним виступом-головою розглядається з позицій відтворення населення як соціального явища.
В статье подводится итог многочисленных исследований истории возникновения, развития и упадка своеобразно-
го искусства антропоморфных стел с коротким выступом головы и Т-образным изображением бровей и носа (АВ
стелы). Обращено внимание на необходимость рассмотрения развития АВ стел с позиций воспроизведения населения, проявления этого явления в идеологии, искусстве. Подчеркивается, что стелы являются изображением не только мужского антропоморфного образа времени патриархальных отношений. Показано, что исчезновение АВ стел есть частным выражением общего процесса запретов на изображения или использование изображения. Такой процесс был связан с революционными изменениями в экономике, с выработкой мифолого-идеологической концепции беспредельной власти патриарха-властелина. Cеверопричерноморские АВ стелы представляют пример самобытного искусства, на основе которого возможно изучать пути распространения протоевропеоидов; они — уникальное свидетельство эпохальных изменений в воспроизведении социальной жизни на широких пространствах Европы и частично Азии, что подтверждается разными независимыми источниками.
The article reviews the numerous studies of history of the rise, development, and the decline of a peculiar art of anthropomorphic steles with a short ledge of a head and the T-shaped brows and nose (AB-steles). The attention is drawn to the necessity to view the development of AB-steles in light of population reproduction and in light of showing of this phenomena in ideology and art. It is emphasized that steles present not only a male anthropomorphous image of the period of patriarchic relations. It is shown that the disappearance of AB-steles is a particular expression of a general process of prohibition of images or of their usage. Such process was connected with the revolutionary changes in the economy, with a development of the mythological and ideological concept of a boundless authority of the patriarch-master. The North Pontic AB-steles are an example of original art, on the basis of which it is possible to study the ways of expansion of the Proto-Europeans; they are a unique testimony of great changes in presentation of social life on the vast territories of Europe and partly Asia which is confirmed by various independent sources.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:47:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 3
Статті
О.Є. Кислий
ДО ПИТАННЯ ПРО АНТРОПОМОРФНІ
СТЕЛИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Історія виникнення, розвитку та занепаду своєрідного мистецтва антропоморфних стел з характерним виступом-
головою розглядається з позицій відтворення населення як соціального явища.
К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, доба бронзи, антропоморфні стели, демографічна ситуація
Кам’яні антропоморфні стели, які походять,
переважно, з території Північного Причор но мо-
р’я, лишаються однією з найактуальніших тем
і таємниць археології. Багато дослідників ана-
лізували ці знахідки з різних сторін — з точки
зору їх культурної належності (від загадкової
енеолітичної приморської культури до кімме-
рійської), аналогів у Середземномор’ї, мисте-
цтвознавчого і соціологічного підходів, типо-
логії та ін. (найкраще подано атрибуцію керно-
сівського ідола у виданні: Давня... 1997, с. 494).
Для ознайомлення з бібліографією відсилає-
мо читача до кількох відомих праць (Формозов
1969; Телегін 1971; Тощев 2002; Черняков 2005).
Прорив у дослідженні можна було б здій-
снити за умови досконалої типології антропо-
морфних стел, насамперед з характерним не-
високим виступом-головою у верхній частині
(далі умовно: антропоморфи з виступом, чи АВ
стели). Але це було б можливим, якби ми знали
смисл цього давнього мистецтва та культурну
атрибуцію хоча б більшості пам’яток. Без цьо-
го дослідникам доводилось розробляти дещо
штучні типології, наприклад, відносячи яскра-
ві стели до однієї культури, а простіші — до ін-
шої (Щепинский 1963), або ж, вибудувавши
ряд від найпростіших стел без виступу-голови
до найскладніших (у яких голову вповні вио-
кремлено чи наявні інші деталі), отримати ти-
пологію, що суто зовні набувала вигляду дов-
гого (сім типів) «прямого еволюційного ряду»
(Формозов 1969, с. 179). Проте зрозуміло, що
такий «повний» ряд може бути і не пов’язаним
із розвитком виробів/традиції у часі. Через те
виникла потреба в інших типологіях, менш де-
тальних (Довженко 1979; Тощев 2002), мож-
ливо, більш практичних, хоча і типологія
А.О. Щепинського теж варта уваги.
Отже, було б доцільним: проаналізувати
економічні та соціокультурні умови від заро-
дження до занепаду мистецтва АВ стел і уявити
те населення, котре створило такі стели.
Стосовно другого питання одразу слід зау-
важити, що воно пов’язане із загальною про-
блемою конвергенції далеких культур чи стаді-
ального розвитку. Немає наразі визнаної теорії
соціокультурно виправданих аналогів. У на-
шому випадку ми змушені розглядати досить
далекі середземноморські зразки АВ стел та
похідні від них. Можна спиратися на уявлен-
ня про господарсько-культурний тип, що ста-
ло особливо цінним у науці з огляду на недо-
ліки формаційної періодизації історії, проте
цього недостатньо. Часто дослідники керують-
ся професійним відчуттям міри, але якщо воно
не завжди спрацьовує навіть у випадку пошу-
ку аналогів серед добре досліджених і культур-
но атрибутованих артефактів (як то відомий
феномен тотожності неолітично-енеолітичної
мальованої кераміки від Баншань-Яншао до
Трипілля), то тим складніше з досліджуваними
артефактами. У подібних випадках у нас немає
якоїсь загальної ланки пізнання, що зробила
б відповідь простою і зрозумілою. Наприклад,
рогові шипасті псалії з просторів Євразії до-
слідники, не вагаючись, включають до загаль-
ної схеми розвитку із загалом доволі відмін-
ними бронзовими псаліями з Мікен, Гази, Рас
Шамри, бо є загальне уявлення про розвиток
конярства, кінського спорядження та проце-
си елітогенези (О.Ю. Кузьміна, О.М. Лєсков,
В.В. Отрощенко, І.Т. Черняков та ін.), нарешті,
про спільні демографічно-економічні проце-
си в цих регіонах (Кислый 2003—2004, с. 118—© О.Є. КИСЛИЙ, 2009
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 44
124). Отже, актуальним буде звернення до те о-
ретичних проблем першого питання.
Аналіз зображень на стелах переконав до-
слідників, що маємо справу з чоловічим ан-
тропоморфним образом часу формування та
панування патріархальних стосунків (Давня...
1997, с. 367). З цим можна погодитись за одно-
го уточнення. Освоєння степової смуги скота-
рями проходило поступово, це був процес три-
валий. Дослідники показали, як освоювалися
широкі простори степу за доби бронзи (Отро-
щенко, Болтрик 1982). Та, власне, й освоєння
степів скіфами-кочовиками не можна назва-
ти повним з точки зору повноцінного розви-
тку відтворювального господарства. Воно ви-
магало певних зусиль, призводило до тривалих
деструкцій в економіко-демографічному роз-
витку, в структурі соціумів (надалі: демоеко-
номічний розвиток і демоекономічні відноси-
ни, як такі, що виникають у суспільстві з при-
воду відтворення життя в цілому, включаючи
відносини «природа—суспільство»)1. Що най-
перше траплялося з такими соціумами, коли
йшлося про освоєння нових територій чи сус-
пільно важливих новітніх технологій? Виника-
ла нагальна потреба у зміні якості населення,
а конкретно і найбільш яскраво — у прирості
чоловічої його частини. Вирішувалось це по-
різному у різні часи. Можливим був міграцій-
ний притік своєрідного за якісними показни-
ками населення, себто маскулінізованого, або
тільки чоловіків, що добре відомо з історії. Але
в умовах закритих чи значних територій, як то
степи Євразії, виникала системна потреба у
якісно новому населенні, де чоловіків має бути
стільки, щоб вистачало на війни, освоєння но-
вих земель, випас численної худоби, підне-
вільну працю у господарствах батьків, старших
братів. Характерним було приблизно подвійне
чисельне переважання чоловічої частини насе-
лення у дорослому віці, і певна частина чолові-
ків ніколи не мала сім’ї, тому що була позбав-
лена цього права. Маскулінізація досягалася
шляхом більшої тривалості життя чоловіків у
порівнянні з жінками (Кислый 1989), причо-
му сам механізм реалізації цього врешті-решт
не є важливим. Відтак, додатково зростала по-
треба у прирості населення взагалі. І оскіль-
ки процес спеціально не міг бути відрегульо-
1 Широке розуміння відтворення народонаселення як
суспільно-історичного процесу є складовою теорії пе-
ріодизації історії на основі не безумовного соціально-
економічного прогресу, а діалектичної взаємодії по-
треб та можливостей розвитку певних історично
змінюваних якостей населення (Кислий 2005).
ваним і диспропорції наростали, то періодич-
но виникала потреба змішування населення,
наприклад із землеробами, в середовищі яких
такі демоекономічні диспропорції стадіально
вже минули, постійно здійснювалися спроби
пошуку землі, де можна займатися землероб-
ством чи мисливством, використати можли-
вості осілого життя.
На теренах Північного Причорномор’я, го-
ловно у лісотепі, в ІV — першій половині III тис.
до н. е. існувала розвинена землеробська куль-
тура, що розширювалася, потужно продукува-
ла численне населення, яке тиснуло і на степо-
ві зони. Власне ті племена, які розповсюджу-
валися в степах і про які йдеться, повинні були
одними з перших за часів становлення відтво-
рювального господарства спробувати виріши-
ти проблеми далекими походами. Інша справа,
що такі походи не стали тоді систематичними,
оскільки ще не з’явився і не був достатнім той
прошарок суспільства, котрий породить віль-
них від прямих обов’язків у соціумі військови-
ків — шукачів пригод на стороні.
Крім того, в самих соціумах загострювалися
соціально-економічні суперечки з приводу влас-
ності, відносин між статями, статево-вікової
класової експлуатації. Суспільство обов’язково
повинно було маскулінізуватись, патріархаль-
ні стосунки мали перемогти, проте не відразу.
За такої ситуації дуже імовірним є виникнен-
ня тенденцій до пошуків влади жінками. Сама
по собі зміна гендерних ролей є припустимою,
і можливість того давно показана етнологами й
соціологами, починаючи з М. Мід (Mead 1935).
Припущення небезпідставне з двох причин. По-
перше, поряд зі степовиками були приклади ін-
шого типу господарювання, наприклад трипіль-
ського, де жінка була відносно шанованою. По-
друге, окремі антропоморфні стели свідчать про
ситуацію гендерного протистояння. Найперше,
це дві тірітакські АВ стели 2, що передають пар-
не зображення чоловіка та жінки. Вони тотож-
ні за стилем, в однаковій манері виконані їхні
верхні частини, навіть нижні, що були сховані
в постамент чи землю, мають однаковий укіс,
проте жіноче зображення масивніше, передане
більш велично. Якщо умовно відкинути ту час-
тину стел, яка закривалась постаментом, то жі-
ноча стела буде вищою за чоловічу. Разом з тим,
з точки зору історичного гендерного розвитку
суспільства, навіть рівноправність на зображен-
2 Часто забувають, що в Тірітаці знайдено також рештки
третьої стели, але не в підмурку стіни ранньокласично-
го періоду, а поряд, у завалі каміння (Книпович, Сла-
вин 1941, с. 39).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 5
нях не є для того часу характерною. Може йтися
тільки про відображення ситуації певного про-
тистояння аж до зміни, знову підкреслимо, ген-
дерних ролей.
Мабуть, багато знахідок примітивних, без
зображень, парних стел чи відразу двох стел у
перекритті могили, в огорожі-кромлесі (Ши-
роке біля Кривого Рогу, Артезіан на Керчен-
ському п-ві, Портове, Попівка в Західному та
Північно-Західному Криму та ін.) спочатку зо-
бражували пару — чоловіка та жінку. Тут ми не
торкаємося теми культового зв’язку стел і по-
ховання. Просто врахуємо, що у випадку вста-
новлення двох стел на вівтарі чи застосування
у ритуалі існує висока вірогідність їх подаль-
шого сумісного використання. Зрозуміло, що
за нашою версією таких парних стел мусить
бути доволі багато. Так воно і є. За підрахунка-
ми Н.Д. Довженко, із 89 поховань з антропо-
морфними стелами 22 мали по дві стели і тіль-
ки шість поховань — три або чотири, решта —
одну (Довженко 1979, с. 29).
Тема гендерного протистояння у суспіль-
ствах того часу була досить актуалізованою.
Інша справа, що вона проявлялася в мистецтві
найбільш тоді, коли жінка отримувала хоча б
якісь можливості соціального самовираження
або була причетною до творення зразків мис-
тецтва. Саме тому тема боротьби жіночого та
чоловічого начал більшою мірою знайшла ві-
дображення в орнаментації кераміки степо-
вих культур Північного Причорномор’я доби
енеоліту—бронзи. Зразки кераміки трипіль-
ської землеробської культури не мали подіб-
ного, бо там не було такого гострого гендер-
ного протистояння (Кислий 2005, c. 96—101,
ін.). Як мусили вчинити творці стел, якщо тема
протистояння лишалася, але не було техніко-
економічних можливостей ставити дві стели
або традиція «двох стел» відживала? Певний
час вони змушені були зображувати таке про-
тистояння на одній стелі, що й маємо на зна-
хідках із Казанків, Верхоріччя (Крим), Морелі
(Франція, Авейрон) та ін. Чому не завжди на
таких парних зображеннях підкреслено стать,
як то на стелах з Верхоріччя та Морелі? Присут-
ність образу жінки поруч із чоловіком означала
зміну звичної гендерної ролі жінки, аж до її ви-
конання владних та військових функцій. Таке
трактування парних сцен не виключає попере-
дніх гіпотез: зображення могло передавати ве-
сільний танок, що символізував змагання чо-
ловіка та жінки, або ж було символом їх єднан-
ня через протидію різних племен. Особливо
показовою є верхоріченська стела — дві фігури
із підкресленими ознаками статі3, розміщени-
ми нижче пояса на лицьовій стороні (рис. 1, 1).
Крім них, на жодній зі сторін зображень немає,
хоча поле вище пояса дуже перевантажене. До-
датково вище пояса подано також сцену із двох
фігур без ознак статі. Отже, авторові, крім сю-
жету танку-боротьби, важливо було у певному
місці стели додатково підкреслити стать осіб і
гендерну ситуацію в суспільстві.
А чи могло суспільство припускати зміну ген-
дерної ролі чоловіком? Не тільки могло, але й
по требувало цього, найперше, в міфо-ідео ло-
г ічному сенсі і всупереч реальній природі. По-
ступово праця чоловіка-патріарха у суспільстві
(особливо скотарів) та його влада над худобою,
майном, жінками, молодшими чоловіками, во-
їнами набувала дедалі більшого значення. Вже
не було потреби доводити, що потомство нале-
жить володарю-чоловіку. Тепер важливим було
визнан ня та затвердження ролі «надбатька» у тій
його міфічній іпостасі, за якою від нього зале-
жало не тільки усе реальне життя, а й розмно-
ження племені. Патріархальні стосунки пере-
магали, закріплювались релігіями, у яких один
бог-чоловік творив усе. Таке творення було на-
дабстрактним, вимагало відволікання від тих ре-
чей (пов’язаних з відтворенням життя у найшир-
шому його розумінні), від яких не міг абстрагу-
ватись землероб. Особливо зауважимо, ця віра,
її розвиток був економічною вимогою того часу.
Це помітив у своїх прискіпливих досліджен-
нях О. Мень, коли зазначав, що магізм землеро-
ба, селянина-язичника є ближчим до реального
пізнання суті речей, аніж віра скотаря. Щойно
скотарі-ібрі осідали на землю, у них з’являлося
інше світосприйняття і потреба в зображеннях
(Мень 1991, с. 251). Процес відтворення життя,
функціонування демоекономіки землероба на-
віть у найскладніші часи потребував реалістич-
них зображень, тоді як демоекономіка скота-
рів вимагала абстрактнішого світосприйняття
(Кислий 2005, с. 144—158 ін.). Поза тим, у сус-
пільстві, де особливо важливим був приріст на-
селення, де Бог не обіцяв блаженств раю, але обі-
цяв вірним розмноження («розмножу потомство
твоє немов зорі на небі»4 — найчастіше повторю-
3 Повідомлення про «дві схематичні постаті з... виділе-
ними між ногами символами чоловічої статі» (Черня-
ков 2005, с 38) є помилковим. Ліва фігура на верхорі-
ченській стелі — жіноча (рис. 1, 1). Статевий орган тут
передано двома (а не однією, як на малюнку у стат-
ті І.Т. Чернякова) звислими дугами подібно до сти-
лю багатьох бронзових статуеток з Кавказу (Марко-
вин 1986, рис. 3, 6; 6, 2; 9, 15) та ін.
4 Буття 22, 17. Більшість цитат з Біблії подано за не-
синодальним виданням (Біблія 1992).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 46
вана обіцянка з вуст Яхве—Jhwh—יהוה), встанов-
лювалися особ ливі ідеолого-міфо логічні нор-
ми взаємозв’язку чоловіка-волода ря з процесом
розмноження. Саме тому Зевс зі своєї голови на-
родив Афіну, хуррито-урар тський Кумарбі таким
же чином — Тешшоба, Брахма зі свого тіла — Са-
вітрі, численні біблійні патріархи — потомство
(«Авраам породив...», «Лемех породив...»; Яхве ка-
зав Якову: «Царі вийдуть зі стегон твоїх...» — Бут.
35, 11). Таким чином, дуже ймовірно (хоча є пев-
ний сумнів), що деякі стели, дещо пізніші на тлі
згаданих, одночасно представляли і жіночу, і чо-
ловічу іпостасі. Саме в демоекономічному сенсі
слід пояснювати сумісне зображення чоловічих
та жіночих статевих ознак на деяких бронзових
статуетках з Кавказу чи так само рідкісну відсут-
ність ознак статі (Марковин 1986, с. 84). Цей ви-
сновок є очевидним ще й тому, що у тій скульп-
турі маємо зразки не просто людських зображень
із підкресленими статевими органами, а певний
стан відносної розвиненості гендерних відносин
у суспільствах, що їх лишили.
Слід врахувати представлені на інших АВ
стелах сцени статевих актів та попарне зобра-
ження різних видів худоби. Вони не є простим
відображенням культу родючості (Формозов
1969, с. 189). Це, перш за все, вираз посталих
суспільних потреб розмноження у населення,
що освоювало новий тип (стадію) демоеконо-
міки. Загалом у первісному мистец тві надзви-
чайно мало, з огляду на загальну потребу при-
росту населення (Генінг 1989, с. 50; Кислый
1989), сцен статевих актів, а надто відвертих,
бо, як вважають дослідники, важливою була
межа допустимого. Наприклад, відоме верх-
ньопалеолітичне зображення запліднення
жінки (Дордонь, Франція), але не чоловіком, а
оленем. Для появи таких демонстративних зо-
бражень на офіційних «постерах» мало відбу-
тися: чітке суспільне розуміння та затверджен-
ня нової гендерної ролі чоловіка і більш стій-
ке затвердження культу-ідеології, за яким «все
виходить зі стегон чоловіка» — творця, патрі-
арха, вождя. Не жінку, а чоловіка пов’язують
Рис. 1. Типові зображення облич у мистецтві енеоліту — раннього залізного віку: 1 — Верхоріччя, Крим (Сімфе-
ропольський краєзнавчий музей, передня частина стели і деталь); 2 — Коллорж, південь Франції (Формозов 1969,
с. 175); 3, 4 — Трипілля, поселення Кошилівці (деталь) та Коломийщина ІІ (Археология… 1985, с. 227, 241); 5 —
Усатове (Формозов 1969, с. 152); 6 — кераміка стилю «oculus» з Трої І (Korfmann, Mannsperger 1998, S. 53); 7 — Лос-
Міл’ярес, Південно-Східна Іспанія (середина ІІІ тис. до н. е.; Брей, Трамп 1990, с. 159); 8 — Кастелуччо, Сици-
лія (ІІІ тис. до н. е.; Брей, Трамп 1990, с. 104); 9 — хананійці, Близький Схід (Тураев 1936, ІІ, с. 18); 10 — сирійці,
Близький Схід (зображення на єгипетських рельєфах; Тураев 1936, ІІ, с. 26)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 7
із поняттям «розмноження». Відтак, на ново-
му рівні гендерного розвитку тепер дозволяло-
ся віддавати свою жінку комусь для того, щоб
отримати зиск, чи демонструвати клятви на
чоловічих статевих органах, коли йшлося про
найважливіше для вічності — продовження
себе у потомстві, про численне потомство (за
Біблією). Отже, можна виокремити стели пері-
оду «розвиненої патріархальної демократії».
Мимохідь зазначимо, що для степових пле-
мен, про які тут ідеться, не були характерними
уявлення про посмертну «душу» у нашому ро-
зумінні, що, як відомо, підтверджується і пер-
шими книгами Біблії. Можливі були рідкісні
випадки перенесення без смерті до іншого сві-
ту (як у випадку із біблійним патріархом Єно-
хом). Людина помирала у цьому світі, страх
смерті знімався тим, що вона залишалась серед
предків, продовживши себе в потомках. Саме
розмноження для племені означало «вічне
блаженство», бо можна буде доглянути старих,
мати сили на війни та мирне життя. І.С. Клоч-
ков, досліджуючи духовну культуру вавилонян
(Клочков 1983, с. 136), зауважує, що на пев-
ній стадії було важливим збереження цілого —
роду, племені і т. д. Поки існує таке ціле, зніма-
ється психологічний дискомфорт від усвідом-
лення смертності людини, бо «забезпечується»
існування після смерті через реінкарнацію у
цьому світі разом з родом. Отже, припущен-
ня Н.Д. Довженко (Довженко 1979), що роз-
міщення двох чи більше антропоморфних стел
у похованнях ямної культури пов’язане із ві-
рою у «декілька душ», є малоймовірним. Якраз
Л.Я. Штернберг, на якого посилається дослід-
ниця, показав, що ідея душі є дещо пізнішим
явищем у культурі.
Як же бути з дилемою, коли, з одного боку,
більшість АВ стел, знайдених в степах, засвід-
чують, що вони зроблені фундаментально, за-
надто були дорогими для нетривалого викорис-
тання (навіть якщо б ішлося про багаті суспіль-
ства) і стояли закріплені надовго вертикально,
а, з іншого, їх рідко спеціально використову-
вали в ямних похованнях? І справа зовсім не
в тому, що є певна особливість у розміщен-
ні деяких АВ стел в закладі-перекритті могил
(Довженко 1979, с. 30—31). Хто має практику
кам’яного бутового мурування, той знає, що
незвичайний за формою камінь обов’язково
особливо і покладеш, а надто камінь, схожий
обрисами на людину, коли відбувається похо-
вання. Справа в тому, що, по-перше ямники
розуміли, з чим вони мають справу, адже це для
них був не просто «звичайний будівельний ма-
теріал», як вважають О.О. Формозов чи Д.Я. Те-
легін (Формозов 1969, с. 178—179; Телегін 1971,
с. 9); по-друге, якби такий будівельний мате-
ріал використовували випадково, то до нас би
обов’язково дійшли рештки багатьох тих вівта-
рів (спеціальних споруд, капищ, якихось місць
у товщі курганного насипу, ін.), на яких стоя-
ли стели або їхні залишки. Різні факти та точки
зору можна узгодити, усвідомлюючи, що вівтарі
та стели з якоїсь причини руйнували цілеспря-
мовано і досить систематично. Причому зобра-
ження людей спеціально ховали, як у випадку з
білогрудівськими стелами (Телегін 1971, с. 9), а
найчастіше — закопували до могили.
Щоб зрозуміти сенс таких дій для давньої
людини, звернемося знову до книг Старого За-
повіту, аналоги з яких, як показано неоднора-
зово для випадку реконструкцій степового гос-
подарства доби енеоліту—бронзи Північного
Причорномор’я, виправдані демоекономічно
(Кислий 1996; 2005, с. 127—160).
Відомо, що книги Старого Заповіту неод-
но рідні за структурою як історичне джерело.
Крім того, що виокремлюють Яхвіст та Елог-
віст, значні частини текстів було переробле-
но єврейськими жерцями, коли ті додатково
ознайомилися з вавилонськими легендами та
звичаями, ймовірно, після вавилонської не-
волі у VI—IV ст. до н. е. Відомий дослідник іс-
торії Стародавнього Сходу Б.О. Тураєв, приєд-
нуючись до знаних авторитетів з біблеїстики
Х.Ф. Ільгена, Ю. Вельгаузена, Е.Ґ.Е. Реуса, пи-
сав, що новий прошарок вставок найчастіше
«включає священницькі закони Вих. 25—31, 35—
40, значну частину книг Левіт та Чисел, попе-
редньо подані сказання про творення (Бут. 1:1) і
потоп» (Тураев 1936, І, с. 21). Себто, два тексти
(до і після розбиття скрижалей), що передають
заповіді, отримані Мойсеєм (Вих. 20 і Вих. 34),
не будуть дуже пошкоджені вставками. Однак
ці тексти різні за основним смислом. У фун-
даментальній «Історії Стародавнього Сходу»
(одному з небагатьох досліджень, що з науко-
вої точки зору аналізує Біблію) справедливо
підмічено, що закони, подані у Вих. 20, також
доволі пізні, можливо, належать до VIІІ ст. до
н. е., а не до ІІ тис. до н. е., оскільки там за-
надто багато моралізаторських норм (відоме
«Не вбивай...» і далі). І хоча в тому досліджен-
ні помилково називається «десятьма заповідя-
ми» відомий текст із Вих. 20:2—17 (додатково
цитований, щоб науковці зрозуміли ідеологіч-
ну роль біблійних заповідей), все ж висновок
вірний (История... 1988, с. 275—276). Додатко-
во він підтверджується тим, що там, де в Біблії
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 48
йдеться саме про «десять заповідей», подано
інший, прадавніший текст, необхідний в умо-
вах виживання ІІ і навіть ІІІ тис. до н. е. в пус-
тельних зонах, коли поруч, як пише Біблія, є
сильніші, часто осілі народи. Саме ця теза є го-
ловною в тих найдавніших законах — як пово-
дити себе в такому оточенні задля виживання,
задля головного завдання — збільшення чи-
сельності своїх племен. Отже, маємо два Запо-
віти, що належать до різного часу — релікто-
вий, традиційний і новітніший (моральний),
штучно об’єднані в текстах Біблії.
Оскільки моралізаторський текст Вих. 20:2—
17 не міг задовольняти вповні потреби скотарів-
кочовиків, то вслід (Вих. 23:12—19) подано те,
що випало з пізнього Заповіту (морального),
скомпонованого жерцями, — традиційні єв-
рейські святкові настанови тощо.
Заповіт традиційний («Нові таблиці»), оз-
начений саме як «десять заповідей», зберіг-
ся відносно добре у Вих. 34:11—26. Тут немає
моралізаторства, а йдеться про кочівницьке,
освячене традицією: свята опрісноків, тиж-
нів, свято врожаю, триразове на рік постання
чоловічої статі перед лицем Яхве, жертви пер-
шоплоду, заборона квашення, варіння ягняти
в молоці матері його. Як бачимо, це зовсім не
звичні для нас «десять заповідей».
У Повт. зак. знову подано «Заповіт мораль-
ний» (Повт. зак. 5:6—21), а також переказ «За-
повіту традиційного», який повторно (!) назва-
но «десятьма заповідями» (Повт. зак. 4:13—27).
Останній цікавий тим, що тут передано най-
важливіше, те, що повторюється в різних міс-
цях Старого Заповіту, що звучить навіть в «За-
повіті моральному» на другому місці, неначе
пояснюючи перший його пункт: «Хай не буде
тобі інших богів передо мною!». Автор Заповіту
добре розумів, що сама по собі така настано-
ва — порожній звук, потрібні реальні заходи,
і найперший серед них у найдавнішому оригі-
налі звучав так: щоб ви не зіпсувалися (Повт.
зак. 4:16), не роби собі різьби і всякої подоби з
того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що
у воді, під землею (Вих. 20:4, див. також роз-
ширено: Повт. зак. 4:17—19), не зображай ні-
чого, навіть свого Бога не пізнавай і не зобра-
жай (Повт. зак. 4:15). Автор Заповіту забув на-
віть настанову віри в Бога і моральних якостей,
бо найважливішим є те, що веде до збережен-
ня роду, — звужене пізнання, або підтримуван-
ня віри в те, що ібрі — обрані, що вони завдяки
Богу розмножаться і їм буде даровано чужий
Край (Іс. Нав. 24:13). Навіть те, як поводити
себе у тому Краю з чужинцями, це вже продо-
вження теми. Таким чином, варіант найдавні-
шого «Заповіту традиційного» (Вих. 34) також
складається з двох частин: перша — що кон-
кретно робити, щоб не змішатись з інородця-
ми, як їх винищити (34:12—17), і друга — вже
зазначені святкові обрядові настанови («опріс-
ноки» та ін.: 34:18—26). Найважливішою є пер-
ша частина, бо вона прямо пов’язана із закона-
ми відтворення життя, демоекономіки, які ді-
яли у тому суспільстві.
Що робити із зображеннями чужих богів
у «Краю, що ти займеш»? Завдання повторю-
ється в Старому Заповіті багато разів: «ви їхні
жертовники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи
для богів потрощите, а їхні дерева святі повиру-
буєте» (Вих. 34:13). А якщо після осідання на
землю «ти породиш синів, і синів твоїх синів...
і постарієте ви в Краю, і зіпсуєтесь, і зробите
боввана на подобу чогось, ... конче ви будете ви-
гублені» (Повт. зак. 4:25, 26)5.
Отже, з переходом до нового типу відтворен-
ня життя і створенням населення нової якості в
демоекономічних відносинах у племен Північ-
ного Причорномор’я також виникає подібна
потреба знищення ідолів, чужих та своїх, що іс-
нували та могли б з’явитися. І це була не заба-
ганка, а жорстка необхідність. Коли О.О. Фор-
мозов писав, «ми маємо справу не з якимось
усталеним ритуалом, а з шерегом випадків по-
вторного використання каменів із зображення-
ми в конструкціях поховальних споруд», він не
знав дуже важливої ланки: те, що трапилось у
Північному Причорномор’ї в другій половині
ІІІ — можливо, на початку ІІ тис. до н. е., було
не «випадками», а системою дій, пов’язаною з
новими економічними потребами та світогля-
дом, а відтак, з появою населення нової якос-
ті, з подальшим протіканням революції відтво-
рювального господарства.
Оскільки племена енеоліту—бронзи у Пів-
нічному Причорномор’ї, як і ібрі, не були над-
5 Важливим є спостереження М.О. Ричкова, що на
тлі основного району розповсюдження АВ стел в
степах Причорномор’я на периферії їхнього поши-
рення (М.О. Ричков пише про північну периферію
в Україні, також навіть Західну Європу) зображень
стає більше і вони різноманітніші (Рычков 1979,
с. 19). Зазначимо, що така картина простежується і
в Криму — найяскравіші та багато оформлені сте-
ли походять з районів, де могли контактувати різні
культури/населення, де була можливість більш ра-
ціонального скотарства або навіть землеробства. В
таких районах «знімалися» частково демоекономіч-
ні протиріччя, з’являлася можливість та потреба зо-
бражувати. Чи порушує така територіальна картина
загальну хронологію і типологію — додаткове питан-
ня для майбутніх досліджень.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 9
то багатими, то певною мірою завжди могли
відступати від канону задля збереження наяв-
них цінностей. Старий Заповіт вчить ібрі, що
не треба убивати всіх людей, особливо за ме-
жами Краю, вони потрібні; після заклику «по-
вирубувати дерева» у чужому Краю, в подаль-
ших текстах спеціально робиться поступка
раціональності: дерева не знищувати, знадо-
бляться. Аналогічно підійшли до проблеми лік-
відації степовики Північного Причорномор’я:
вони повалили ідолів та «сакрально» утилізу-
вали їх. Оскільки розтрощити антропоморфи
до повного знищення зображення було важ-
ко і недоцільно, то їх «ховали». Очевидно, що
з певною вигаданою мотивацією. З іншого
боку, можна стверджувати, що між знищени-
ми зображеннями і тими, хто не повинен був
їх споглядати, установлювався якийсь особли-
вий зв’язок, який міг проявлятися в ритуаль-
них діях. Так Мойсей, як спалив у вогні та змо-
лов на порох відлите богозневажниками зобра-
ження («золоте теля»), розсипав по воді порох
і напоїв тією водою ібрі (Вих. 32:20). Знищен-
ню чужого типу життєдіяльності надається
особливий зміст, створюється певна архаїчна
PR-технологія і акція, до якої залучається що-
найбільше коло учасників.
Закінчуючи першу частину дослідження,
підкреслимо, що АВ чи подібні стели могли іс-
нувати досить довго, навіть до епохи пізньої
бронзи, бо умови життєдіяльності могли пері-
одично змінюватись, а контакти з іншими пле-
менами — розширюватись. Можливо, найпіз-
ніші стели не мали жодного різьблення, зника-
ла їхня антропоморфність. Останнє збігалося б
з тим, які стели-камені дозволялося ставити
згідно Старого Заповіту, проте це інша тема.
Щоб уявити люд, який масово виготовляв
АВ стели, маємо такі дані. То було населен-
ня, яке більшою мірою, ніж власне степовики,
було причетне до культури осілого життя, про-
блеми широкого освоєння степу ще не поста-
ли. Воно контактувало з традиційно землероб-
ським населенням. Його змінило численніше,
власне степове населення, — скотарі.
В археологічній та мистецтвознавчій літе-
ратурі по-різному описували АВ стели, про-
те не достатньо звертали увагу на те, що вони
є своєрідним та оригінальним мистецтвом,
котре унікально передає риси людини. По-
перше, це стосується обличчя. Загалом у мис-
тецтві неоліту—бронзи найбільш прийнятною
та доцільною (з точки зору образності, лако-
нічності та загальних характеристик) є переда-
ча «личини» через коло—овал—трикутник, очі
й/або ніс (рис. 1, 3—10). Прикладів багато: пе-
трогліфи Онезького озера, трипільські статует-
ки, усатівська стела, стела Лос-Міл’ярес з Іс-
панії та ін. Особливо звернемо увагу на усатів-
ську стелу (рис. 1, 5). Тут художник використав
подібно творцям АВ стел камінь, проте образ
інший — видовжене обличчя з яскравими очи-
ма, характерна постать, близька до трипіль-
ських на посуді.
Досить було також зображення виразних
очей або очей та носа (стела з Кастеллучо, Си-
цилія, кераміка з «очковою» декорацією (oculus)
з Трої І, Іспанії, Західної Європи ІІІ тис. до н. е.
тощо). АВ стели мають свій унікальний лако-
нізм — зображення надбрівних яскраво вира-
жених дуг та прямого носа. Після такої риси як
невисокий виступ голови це — друга яскрава
прикмета стел. Саме невисокий виступ голови
справляє враження «непропорційного» облич-
чя, яке найширше у середній частині, що, як
побачимо, має певне значення.
Остання ознака разом із третьою — добре
модельовані підпрямокутні рамена — створює
образ кремезної, добре розвиненої статури.
Четверта риса — довгі, особливо подані перед
грудьми руки та майже завжди чітко пророб-
лені в камені великі кисті рук з виокремлени-
ми пальцями, навіть великим. Довжину рук
іноді використовують, щоб підкреслити кре-
мезність фігури (Тірітака, Наталіївка, Перво-
маївка та ін.). Майстри досить уважні до фі-
зіологічних особливостей зображуваної нату-
ри. Інші ознаки, що трапляються не так часто,
також важливі, проте тут вони будуть цікави-
ти нас менше. Ті, що змушені були традицій-
но й регулярно в твердому матеріалі передава-
ти окреслені важливі риси і дрібні деталі, нада-
лі легко справлялися із завданням зображення
тварин, речей, окремих сцен. Натуральність
передачі АВ стел сягла чи не найвищого рів-
ня у мистецтві енеоліту—бронзи. Творці стел
так добре володіли майстерністю обробки ка-
меня, що для них технічно не було перешкод
у зображенні необхідних деталей. Можливо,
для виробництва кращих стел запрошували
най кращих майстрів: вибирати було з кого, бо
прийоми обробки каменя, навіть твердих по-
рід, були на той час розвиненими. Мистецтво
АВ стел стало традиційним для Північного
Причорномор’я і тривалий час вільно розви-
валося. Щоб так своєрідно і регулярно в одно-
му стилі зображувати обличчя й руки, потрібні
були причини, що для майстрів найперше було
пов’яно з натурою, а, можливо, й соціальним
замовленням.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 410
Але такі конкретні особливості натури ніде
більше у такій концентрації в цей час не привер-
нули увагу майстрів. Так, зображення прямого
чи випнутого носа досить поширені, особли-
во в мистецтві Близького Сходу, а також відомі
у Трипіллі. Проте яскраво виражені надбрівні
дуги у сполученні з випнутим носом не харак-
терні. Понад те, для різноманітного населен-
ня Близького Сходу більшою мірою характерні
добре виражені, навіть вирячені великі мигда-
леподібні очі, що й використовували майстри,
обов’язково підкреслюючи цю деталь (рис. 1,
9, 10). На АВ стелах очі могли не зображува-
ти зовсім або передавати маленькими округли-
ми глибоко посадженими6. Навіть якщо до-
пускати, що деякі зображення домальовували
фарбою чи їх вибито пізніше (цятки очей), це
не змінює загального враження. На більшості
стел, де є цятки очей, вони так близько розта-
шовані до перенісся, що домалювати фарбою
мигдалевидні форми було нереальним. А якщо
взяти до уваги тонку і виразну передачу дета-
лей у зображенні тварин (наприклад, коней —
рис. 1, 1), малих постатей людей тощо, то не-
має підстав припускати, що такі можливі риси
натури, як великі й випуклі очі та губи, худож-
ник не міг зобразити. Дуже важливо зазначи-
ти, що стилізація зображень є не випадковою,
а такою, що навіть деталі були зрозумілі широ-
кому загалу. У профіль більшість із яскравих
АВ стел мають досить випнутий, але вислий
ніс та виражені надбрівні дуги7. Порівняймо,
на стелах із передньоазійського Алалаху руки
передано у схожій позі, проте вони підкресле-
но короткі, а личини та голови зображено зо-
всім в іншому стилі (рис. 2, 3, 4).
Проте деякі АВ стели, навіть територіально
віддалені від Причорномор’я, зберегли риси лю-
дей цього регіону. Найчіткіші зразки із Фран-
ції (Коллорж, Морель, Епон) справляють вра-
ження, що їх творці добре знали умови і не дуже
були віддалені в часі від традицій Північного
Причорномор’я, а також були схожі антрополо-
6 Зауваження з приводу верхоріченської стели. В її опи-
сі знаходимо «вирячені очі» (Черняков 2005, с. 37), що
може внести непорозуміння. Очі на цій стелі передано
невеликими за широтним виміром заглибинами, мак-
симально близькими до перенісся. Можливо, цятки
очей були поглиблені пізніше, ніж створена сама стела.
Це особливо помітно із зображення правого ока.
7 І.Т. Черняков тричі науважує, що на верхоріченській
стелі передано брови, що зрослися, і пов’язує це з
тим, що зображено стару людину (Черняков 2005,
с. 45 та ін.). При огляді обличчя в профіль бачимо,
що найвірогідніше має йтися про анатомічну будову
черепа, як і в інших випадках з АВ стелами.
гічно (рис. 1, 2). Інша група стел із Франції — це
дуже стилізовані репліки (т. зв. «заступниця по-
мерлих», зображення вибито в скелі), які все ж
зберігають таку традиційну особливість, як ве-
ликий ніс у поєднанні з ободом брів-обличчя
(Куржеонне, Круазар). Причому, можливо, що
деталь на цих стелах, яку сприймають як ший-
ну прикрасу, є стилізованими зведеними доку-
пи руками, що переосмислені творцями зобра-
ження як прикраса (рис. 2, 1).
Під час розкопок Трої І (2920—2450 рр. до
н. е. або трохи пізніше) перед міською баштою
південних воріт знайдено прямокутну стелу з
«личиною», за зовнішніми ознаками подіб-
ною до АВ стел (рис. 2, 2). Обрисами вона на-
гадує керносівського ідола, стелу із с. Підгор-
не (Хрестова могила), а розміщенням руки (чи
зброї) поперек фігури — багато АВ стел. Додат-
кові спільні риси — підтрикутна приплюснута
зверху голова, причому її частина (до плечей)
майже прямовисна, що, ймовірно, зумовлено
потребою передати форму зачіски чи капелю-
ха, як у керносівського ідола.
Цікаво, що традиція встановлювати сте-
ли біля воріт відроджується в Трої VI (1700—
1250 рр. до н. е.). Можливо, знахідку з Трої І
слід сприймати як далеку аналогію, якщо вра-
хувати, що характер стилізації верхньої части-
ни личини на ній нагадує «заступницю помер-
лих», а окремі зразки ліпної кераміки з посе-
лення енеоліту—бронзи Глейки (крайній схід
Керченського п-ова) аналогічні і навіть тотож-
ні ліпній енеолітичній кераміці з Трої І (Кис-
лий 2005). У такому випадку Керченський п-ів
та Північний Кавказ з його досить числен-
ними знахідками АВ стел (Нечитайло 1991,
с. 51—58) виглядали б як шляхи зв’язку Північ-
ного Причорномор’я та одного з районів Ма-
лої Азії. Відомо, що в «Іліаді» Гомера завдяки
епічному стилю викладу своєрідно законсер-
вувались дуже ранні образи чи втрачені пізні-
ше традиції. В декількох випадках знаходимо
дані про поховання героїв під насипами (кур-
ганами) із встановленням спеціального стов-
па, іноді дерев’яного та двох білих кам’яних
(Hom. Illiad., 16.455; 17.430; 23.330). Курга-
ни зводили недалеко від брами міста, як, на-
приклад, величний та рівномірно круглий з
усіх сторін курган Батиея, можливо, похован-
ня амазонки Міріни (Hom. Illiad., 2.811—814).
Особливо цікавою є оповідь про те, як Гектор
штурмував ворота ахейської фортеці: він з над-
людською силою схопив широкий знизу та за-
гострений доверху камінь, що перед баштою
противника «здіймався», і розбив ним ворота
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 11
як тараном. Камінь той «з долу на віз не легко б
могли підняти важелем нині живущі» найсиль-
ніші два мужі (Hom. Illiad., 12.445). Цілком
можливо, що тут маємо згадку про ту традицію
ставити кам’яні стели перед вхідними вежами,
яку археологічно прослідковано у Трої. Мож-
ливо також, що курган амазонки Міріни ще
раз вказує на давні зв’язки Приазов’я та Пів-
нічного Кавказу з цим містом.
Проте, чи можна спиратися на конкретні
особливості натури або зовнішнього вигляду
якогось населення Північного Причорномор’я,
які б різнилися за зовнішніми ознаками від лю-
дей інших територій, власне особливості, які
могли б так міцно закріпитися в образотвор-
чому мистецтві? Серед населення Північного
Причорномор’я виокремлюється, за результата-
ми палеоантропологічного дослідження неолі-
тичних могильників Надпоріжжя—Приазов’я,
антропологічний тип, який винятково масив-
ний, високого зросту, з довгими кінцівками (як
пишуть антропологи, «більш довгоногі», ніж
будь-який із сучасних народів, «кістки кінцівок
масивні, довгі»), з великими широтними вимі-
рами обличчя в середній його частині («непро-
порційне обличчя») і лоба, розвиненим рельє-
фом надбрівних дуг та носа. Таке населення є
результатом метисації місцевого мезолітично-
го люду. Оскільки аналоги йому знайти важко,
то І.Й. Гохман запропонував виокремити у про-
тоєвропеоїдному типі особливий надпорізько-
приазовський варіант населення (Давня... 1997,
с. 224—225). За енеоліту такий «гіперморфний»
варіант зберігався, але додався також грациль-
ний мезокранний середземноморський тип,
характерний для більшості трипільців (Дав-
ня... 1997, с. 374—378). Причому, жінки тако го
населення за статурою були ближчими до прото-
європеоїдного типу, більш високоросли ми, ніж
чоловіки. Традиції надпорізько-приазовського
населення успадкували більшою мірою носії се-
редньостогівської культури, мешканці облас-
тей на захід від Дніпра, але, здається, особливо
населення нижньомихайлівського культурного
Рис. 2. Культурно-типологічні аналоги та можливі конвергентні ремінісценції АВ стел: 1 — Куржеонне, північ-
ний схід Франції (Формозов 1969, с. 175); 2 — Троя І (Korfmann, Mannsperger 1998, S. 53); 3, 4 — Алалах, Північно-
Західна Сирія (Марковин 1986, с. 102); 5 — Хаккярі, південно-східна Туреччина (Sevin 2005, s. 35); 6 — Дюбенді,
п-ів Апшерон (Bertram 2003); 7 — Ашханакеран, Південно-Західний Прикаспій (Bertram 2003); 8, 9 — Нальчик,
Північний Кавказ (Нечитайло 1991, с. 54)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 412
типу. Ці антропологічні ознаки фігури добре ві-
дображують АВ стели (рис. 1, 1, 2). Поза тим, на
рис. 3 чітко видно, що зображення на АВ стелі
добре передає особливості певного обличчя —
розвинений надбрівний валик чітко розділений
ямкою з випнутим носом, а відсутність у ниж-
ній частині обличчя яскравих деталей не потре-
бувала додаткової уваги скульптора. Цей місце-
вий тип обличчя відрізняється від поданих на
рис. 1, 3, 4 та ін.
Населення кемі-обинської культури навпа-
ки, як вважається, вирізнялося вузьким та ви-
соким обличчям, мало ознаки східносередзем-
номорського, котре об’єднує культури від Уру,
Убейду й Сіалка до Великого Кавказу (куро-
аракські та деякі новосвободненські похован-
ня). Вважається, що кемі-обинське та серед-
ньостогівське населення відіграло значну роль
у формуванні причорноморського населення
ямної культури. В ній надпорізько-приазовські
риси досить примітно збереглися в північних ра-
йонах (Давня... 1997, с. 379—381) або там, звідки
походить частина найяскравіших АВ стел.
Себто, дуже вірогідно, що в середовищі на-
щадків надпорізько-приазовського населення
протоєвропеоїдного типу за переходу до чергової
фази відтворювального господарства, коли ще
не було потреби широкого освоєння степів, ви-
ник досить своєрідний стиль скульптури, який
дозволяв передавати саме ті риси, що вирізня-
ли це населення з-поміж іншого. Із виникнен-
ням перших демоекономічних протиріч це на-
селення розповсюдилося на Захід, до Криму та
в бік Кавказу, до інших регіонів, де зіткнулося з
людом з дуже схожим господарсько-культурним
типом, але дещо іншими морфологічними озна-
ками. Останній чинник міг додатково стимулю-
вати «збереження образу предків» (навіть образу
приходьків, якщо останні виконували якісь осо-
бливі владні функції чи були пов’язані із забез-
печенням відтворення життя), надання йому са-
крального та магічного значення. В міру того, як
зникали найдавніші «особливості предків» у на-
селення на всій території розповсюдження АВ
стел, вони ставали обов’язковими для зображен-
ня, бо так магічним чином «забезпечувалось» за-
ступництво першопредків.
Водночас помітно, що на відміну від пів-
нічнопричорноморських «класичних» АВ стел
значна частина трансформованих, наприклад
північнокавказьких стел, має більш випнуту
«витягнену догори» голову, причому такі озна-
ки, як Т-подібні «надбрівні дуги — ніс» та до-
вгі руки втрачено (Лечинкай, Нальчик, Шах-
сенгер, див.: Нечитайло 1991, рис. 18, 4; 19,
2; 20, 1). На цій території перемогло населен-
ня інших антропологічних типів, проникнен-
ня найдавнішого протоєвропеоїдного люду бу-
ло не дуже численним і водночас не вирізня-
лося своїми антропологічними особливостями
в навколишньому загалі. Безумовно, це один
із прикладів, коли схоже за господарсько-
культурним типом населення переймало у
населення-приходька деталі світогляду та мис-
тецтва (рис. 2, 8, 9). Немає жодних підстав вва-
жали, що розповсюдження мистецтва АВ стел
йшло зворотнім шляхом — через Кавказ або
Добруджу до Північного Причорномор’я.
Порівняння традицій антропоморфних зо-
бражень степів Північного Причорномор’я та
Кавказу дає додаткові важливі тенденції. Саме
з Кавказу можна почати аналіз того, як тради-
ції, принесені конкретними племенами, почи-
нають розповсюджуватися серед інших, поро-
Рис. 3. Надпорізько-приазовський варіант протоєвропеоїдного типу населення та відображення його рис в мис-
тецтві АВ стел: 1 — деталь стели з Верхоріччя; 2 — реконструкція за черепом з Вовнизького могильника (Дав-
ня… 1997, с. 225); 3 — реконструкція за черепом з могильника Василівка (Давня… 1997, с. 378)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 13
джуючи і традиціями зумовлене, і конвергент-
не коло спільних рис. Так, традиція передачі
рис обличчя лише Т-подібним знаком надбрів-
них дуг та носа побутувала також на Кавказі,
що помітно на деяких бронзових статуетках
пізнішого часу (Марковин 1986, рис. 2, 3; 3, 2,
3; 12, 20). Традицію підкріплено тим, що тут іс-
нував свій яскравий для такої деталі антропо-
логічний тип. На цю спільну рису можна було
б не звернути увагу, якби не було ще багатьох.
Наприклад, так звана «фертоподібна» поза
(руки, поставлені літерою «Ф») деяких брон-
зових кавказьких статуеток копіює обриси рук
на стелах із Північного Причорномор’я. Понад
те, багато з них мають зіставлені одна проти од-
ної та повернуті долонями до тулуба кисті з ви-
окремленими чотирма пальцями та піднятим
догори великим (рис. 4). Деталь повністю від-
повідає алогічній на стелах з Новочеркаська,
Казанків, деякоюсь мірою — з Верхоріччя, Ак-
Чокрака, Коллоржа тощо. Полишимо наразі
цю яскраву деталь без етнокультового тракту-
вання, лише зауваживши, що така поза сим-
волізувала магічний знак/дію, проте звернемо
увагу на те, що позиція рук з часом змінила-
ся. Так, на стелі з Наталіївки руки простягну-
то до ритуальних предметів, але ще на тому са-
мому рівні. А вже на стелі з Керносівки права
розчепірена в пальцях рука піднята вище лівої.
Ця стела від раніших відрізняється також тим,
що має вільне, обумовлене етапом «розвиненої
патріархальної демократії» зображення чолові-
чого статевого органа.
Черговий етап у розвитку традицій — по-
дальша втрата ознаки «виступ голови», як реце-
сивної (бо традиції передавались, але не збері-
гався прадавній антропологічний тип, або, як у
випадку з Алалахом, традиції розповсюджува-
лись серед антропологічно іншого населення);
підкреслення статі і чоловічої сили, що тепер
сильніше і яскравіше взаємопов’язано (отже,
це можуть бути зображення уже не патріархів-
дідів, а молодих людей-воїнів). Нарешті, для
виробленої раніше позиції рук (права вище,
ліва нижче) було знайдено утилітарне дійство:
руки мусять щось тримати. Описані ознаки ха-
рактерні для 11 із 13 стел із Хаккярі (Південно-
Східна Туреччина, Південний Кавказ). Стели
зображують молодих чоловіків, що тримають
шкіряні ємності для рідини зі звуженою гор-
ловиною (рис. 2, 5). Вони підперезані пасками
із суспензоріями, навколо зображені числен-
ні атрибути військово-скотарської діяльності
(Sevin 2005). Останнє — давня традиція, вине-
сена із Північного Причорномор’я, проте під-
кріплена достатньою мірою місцевими умова-
ми, які відобразились і на «східному» загалом
стилі зображення. Звернемо увагу на те, що ли-
шилась характерна передача брів і носа, але не
більше того: очі обведено знизу лініями, вираз-
ний рот та інші риси обличчя. Отже, Т-подібна
форма брів і носа — це лише стабілізація пра-
давньої традиції в умовах відповідного антро-
пологічного оточення.
Можна припустити, як потрапили до ра-
йону Хаккярі носії досліджуваних традицій —
очевидно, дорогами вздовж Каспійського
моря. Так, в районі Дюбенді (п-ів Апшерон)
знайдено фрагмент стели, на якій збереглося
зображення рук (кисті одна навпроти другої
без виділених пальців) і паска із суспензорієм
(рис. 2, 6). Південніше, в районі Ашханакеран
(південний захід Прикаспію) знайдено стелу з
виокремленою головою, руками (права вище
лівої), довгим мечем, трьома тваринами та
паском із суспензорієм (рис. 2, 7). Приблизна
дата стели із Прикаспію ХVIII—XV ст. до н. е.,
а із Хаккярі — середина XVIII—XI ст. до н. е.
Рис. 4. «Пальцевий сюжет» на АВ стелах та бронзо-
вих статуетках: 1 — Казанки, Крим (Формозов 1969,
с. 175); 2 — Новочеркаськ, Нижнє Подоння; 3—6 —
Північно-Східний Кавказ (Марковин 1986, с. 95)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 414
Археология Украинской ССР. — К., 1985. — Т.І.
Біблія або книги Святого письма Старого і Нового заповіту. — К., 1992.
Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. – М., 1990.
Генінг В.Ф. Проблеми формаційної структури первісності // Археологія. — 1989. — № 2. — С. 44—55.
Давня історія України. — К., 1997. — Т. 1.
Довженко Н.Д. Погребения с антропоморфными стелами в свете этнографических материалов // Археология. —
1979. — 32. — С. 27—35.
История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой ци-
вилизации. — Ч. 2. Передняя Азия. Египет. — М., 1988.
Кислый А.Е. Некоторые особенности смертности населения степей в эпоху бронзы на территории Украины (по
археологическим данным) // Демографические исследования. — К., 1989. — Вып. 13. — С. 113—127.
Кислий О. Книги Вітхого завіту як стародавнє джерело з історичної демографії // Демографічні дослідження. — К.,
1996. — Вип. 18. — С. 16—166.
Кислый А.Е. Население и памятники каменской культуры Восточного Крыма // Stratum plus. — 2003—2004. —
№ 2. — С. 93—126.
Кислий О. Демографічний вимір історії. — К., 2005.
(Sevin 2005, s. 131)8 показує, що це був час, коли
у суспільствах Північного Причорномор’я виок-
ремився достатній прошарок молодих воїнів-
ватажків, здатних на далекі походи (Отрощен-
ко 1995), чого ще не було у середовищі протоєв-
ропеоїдів за часів виникнення мистецтва АВ стел.
Щодо інших територій, де з’являються носії
трансформованого мистецтва АВ стел, — Захід-
ної Європи та Малої Азії, то вони дуже різнять-
ся. Біля Алалаху, під Троєю та в інших місцях,
очевидно, з’являлися саме чоловіки у складі
різних військ (наприклад, з Кавказу), що були,
можливо, в конкретному випадку союзника-
ми Трої. Безумовно, здебільшого то були воїни-
степовики, ті, хто внаслідок демоекономічних
трансформацій полишав власні терени.
Західна Європа зазнала з давніших часів по-
ступового та багатоступеневого проникнення
населення протоєвропеоїдного типу з Північно-
го Причорномор’я. Слід погодитись з М.О. Рич-
ковим, який припускає, що певну частину АВ
стел в районах, де не було виходів каменю, ви-
готовляли з дерева, себто територія проникнен-
ня стел була більшою. Той факт, що у Франції
від північних районів (Сена, Марна, Уаза) до
південних трапляються жіночі й чоловічі зобра-
ження, проте особливою шаною користувались
жіночі («заступниця померлих»), свідчить про
доволі значне проникнення північнопричорно-
морського населення, жінки з якого з огрядною
8 Дякую доктору Я.К. Бертраму, одному з дослідників
антропоморфних стел, за всебічну щиру допомогу
та цінні консультації з приводу знахідок із Хаккярі,
Ашханакерану та Дюбенді. Я.К. Бертрам зауважив,
що можливим є дещо інше датування стели із Дю-
бенді (другою половиною ІІІ тис. до н. е.), а стел із
Хаккярі — кінцем ІІ — початком І тис. до н. е. З точ-
ки зору типологічного аналізу стел з урахуванням де-
моекономічних факторів розвитку більш доцільним
є датування, заропоноване В. Севін.
статурою були в пошані серед місцевих низько-
рослих грацильних чоловіків.
Наявність деяких спільних особливостей ан-
тропоморфних менгірів у циркумпонтійських
або загалом берегових культурах, що трактова-
но як споріднене коло мегалітичних культур,
поки видається проблемою конвергенції та схо-
жих технологій в місцях виходу каменю.
Отже, основна територія походження ори-
гінального мистецтва АВ стел пов’язана з Пів-
нічним Причорномор’ям. Звідси походить і той
антропологічний тип людей, з діяльністю яко-
го пов’язані ці стели. З упровадженням новіт-
ніх змін в демоекономіці і нащадки надпорізько-
приазовського населення, і близькосхідного,
про токочового повинні були відмовлятися від
будь-яких реалістичних зображень, від будь-якої
«подоби». Настав час революційних змін і в еко-
номіці, і в мистецтві, час повалення ідолів. Він
тривав з певними ремінісценціями, повернен-
нями до комплексного господарства, до згадок
про першопредків, про можливість «створювати
подобу» значно довше, ніж існувала ямна куль-
тура, серед артефактів якої знайдено найбільше
повалених стел. Відомо, як в окремих випадках,
коли, наприклад, виникала потреба додаткового
пізнання якихось речей, що були життєво важ-
ливими, допускались зображення. Один із та-
ких випадків — встановлення ібрі за дозволом
Яхве стовпа із зображенням змія-сарафа (Кис-
лий 2005, с. 155). В цілому північнопричорномор-
ські АВ стели складають яскравий приклад само-
бутнього мистецтва. На його ґрунті маємо змогу
вивчати шляхи розповсюдження протоєвропеої-
дів, взаємовпливи та розвиток традицій. Стели є
унікальним свідченням епохальних змін у відтво-
ренні соціального життя населення на широких
просторах Європи та частково Азії, що підтвер-
джується різними незалежними джерелами.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 15
Клочков И.С. Духовная культура Вавилонии: человек, судьба, время. — М., 1983.
Книпович Т.Н., Славин Л.М. Раскопки юго-западной части Тиритаки // МИА. — 1941. — 4. — С. 37—60.
Марковин В.И. Культовая пластика Кавказа // Новое в археологии Северного Кавказа. — М., 1986. — С. 74—124.
Мень А. История религии в семи томах. — Том II. Магизм и единобожие. — М., 1991.
Нечитайло А.Л. Связи населения Степной Украины и Северного Кавказа в эпоху бронзы. — К., 1991.
Отрощенко В.В. Рец.: Древности степного Причерноморя и Крыма // ДСПК. — Запорожье, 1995. — Вып. V. —
С. 192—195.
Отрощенко В.В., Болтрик Ю.В. Культурно-хронологическое и территориальное распределение могильни-
ков Днепро-Молочанской степной области // Материалы по хронологии археологических памятников
Украины. — К., 1982. — С. 39—48.
Рычков Н.А. К вопросу об антропоморфных стелах рубежа энеолита и эпохи бронзы // Памятники древних куль-
тур Северного Причерноморья. — К., 1979. — С. 14—20.
Телегін Д.Я. Енеолітичні стели і пам’ятки нижньомихайлівського типу // Археологія. — 1971. — 4. — С. 3—17.
Тощев Г.Н. О находках и культурной принадлежности крымских стел эпохи энеолита—бронзы // Старожитності
степового Причорномор’я і Криму. — Запоріжжя, 2002. — Вип. Х. — С. 23—31.
Тураев Б.А. История Древнего Востока. — Л., 1936. — Т. I, ІІ.
Формозов А.А. Очерки по первобытному искусству. — М., 1969.
Черняков І.Т. Стела бронзової доби з Верхоріччя // Археологія. — 2005. — № 1. — С. 37—46.
Щепинский А.А. Памятники искусства эпохи раннего металла в Крыму // СА. — 1963. — № 3. — С. 38—47.
Bertram J.K. Grab- und Bestattungssitten des späten 3. und des 2. Jahrtausends v. Chr. im Kaukasusgebiet. — 2003.
Korfmann M., Mannsperger D. Troia. Ein historischer Überblick und Rundgang. — Stuttgart, 1998.
Mead M. Sex and Temperament in Three Primitive Societies. — New York, 1935.
Sevin V. Hakkâri taşlari. Çiplak Savaş Çilarin Gizemi. — Istanbul, 2005.
Одержано 06.05.2008 р.
А.Е. Кислый
К ВОПРОСУ ОБ АНТРОПОМОРФНЫХ
СТЕЛАХ СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ
В статье подводится итог многочисленных исследований истории возникновения, развития и упадка своеобразно-
го искусства антропоморфных стел с коротким выступом головы и Т-образным изображением бровей и носа (АВ
стелы). Обращено внимание на необходимость рассмотрения развития АВ стел с позиций воспроизведения насе-
ления, проявления этого явления в идеологии, искусстве. Подчеркивается, что стелы являются изображением не
только мужского антропоморфного образа времени патриархальных отношений. Показано, что исчезновение АВ
стел есть частным выражением общего процесса запретов на изображения или использование изображения. Та-
кой процесс был связан с революционными изменениями в экономике, с выработкой мифолого-идеологической
концепции беспредельной власти патриарха-властелина. Cеверопричерноморские АВ стелы представляют при-
мер самобытного искусства, на основе которого возможно изучать пути распространения протоевропеоидов;
они — уникальное свидетельство эпохальных изменений в воспроизведении социальной жизни на широких про-
странствах Европы и частично Азии, что подтверждается разными независимыми источниками.
O.Ye. Kyslyj
TO THE ISSUE ON THE ANTHROPOMORPHOUS
STELES IN THE NORTH COAST OF THE BLACK SEA
The article reviews the numerous studies of history of the rise, development, and the decline of a peculiar art of
anthropomorphic steles with a short ledge of a head and the T-shaped brows and nose (AB-steles). The attention is drawn
to the necessity to view the development of AB-steles in light of population reproduction and in light of showing of this
phenomena in ideology and art. It is emphasized that steles present not only a male anthropomorphous image of the period
of patriarchic relations. It is shown that the disappearance of AB-steles is a particular expression of a general process of
prohibition of images or of their usage. Such process was connected with the revolutionary changes in the economy, with
a development of the mythological and ideological concept of a boundless authority of the patriarch-master. The North
Pontic AB-steles are an example of original art, on the basis of which it is possible to study the ways of expansion of the
Proto-Europeans; they are a unique testimony of great changes in presentation of social life on the vast territories of Europe
and partly Asia which is confirmed by various independent sources.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65320 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:47:17Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кислий, О.Є. 2014-06-24T10:16:33Z 2014-06-24T10:16:33Z 2009 До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я / О.Є. Кислий // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 3-15. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65320 Історія виникнення, розвитку та занепаду своєрідного мистецтва антропоморфних стел з характерним виступом-головою розглядається з позицій відтворення населення як соціального явища. В статье подводится итог многочисленных исследований истории возникновения, развития и упадка своеобразно-
 го искусства антропоморфных стел с коротким выступом головы и Т-образным изображением бровей и носа (АВ
 стелы). Обращено внимание на необходимость рассмотрения развития АВ стел с позиций воспроизведения населения, проявления этого явления в идеологии, искусстве. Подчеркивается, что стелы являются изображением не только мужского антропоморфного образа времени патриархальных отношений. Показано, что исчезновение АВ стел есть частным выражением общего процесса запретов на изображения или использование изображения. Такой процесс был связан с революционными изменениями в экономике, с выработкой мифолого-идеологической концепции беспредельной власти патриарха-властелина. Cеверопричерноморские АВ стелы представляют пример самобытного искусства, на основе которого возможно изучать пути распространения протоевропеоидов; они — уникальное свидетельство эпохальных изменений в воспроизведении социальной жизни на широких пространствах Европы и частично Азии, что подтверждается разными независимыми источниками. The article reviews the numerous studies of history of the rise, development, and the decline of a peculiar art of anthropomorphic steles with a short ledge of a head and the T-shaped brows and nose (AB-steles). The attention is drawn to the necessity to view the development of AB-steles in light of population reproduction and in light of showing of this phenomena in ideology and art. It is emphasized that steles present not only a male anthropomorphous image of the period of patriarchic relations. It is shown that the disappearance of AB-steles is a particular expression of a general process of prohibition of images or of their usage. Such process was connected with the revolutionary changes in the economy, with a development of the mythological and ideological concept of a boundless authority of the patriarch-master. The North Pontic AB-steles are an example of original art, on the basis of which it is possible to study the ways of expansion of the Proto-Europeans; they are a unique testimony of great changes in presentation of social life on the vast territories of Europe and partly Asia which is confirmed by various independent sources. Дякую доктору Я.К. Бертраму, одному з дослідників антропоморфних стел, за всебічну щиру допомогу та цінні консультації з приводу знахідок із Хаккярі, Ашханакерану та Дюбенді. Я.К. Бертрам зауважив, що можливим є дещо інше датування стели із Дю- бенді (другою половиною ІІІ тис. до н. е.), а стел із Хаккярі — кінцем ІІ — початком І тис. до н. е. З точки зору типологічного аналізу стел з урахуванням де- моекономічних факторів розвитку більш доцільним є датування, заропоноване В. Севін. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я К вопросу об антропоморфных cтелах Cеверного Причерноморья To the issue on the anthropomorphous steles in the north coast of the Black Sea Article published earlier |
| spellingShingle | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я Кислий, О.Є. Статті |
| title | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я |
| title_alt | К вопросу об антропоморфных cтелах Cеверного Причерноморья To the issue on the anthropomorphous steles in the north coast of the Black Sea |
| title_full | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я |
| title_fullStr | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я |
| title_full_unstemmed | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я |
| title_short | До питання про антропоморфні стели Північного Причорномор’я |
| title_sort | до питання про антропоморфні стели північного причорномор’я |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65320 |
| work_keys_str_mv | AT kisliioê dopitannâproantropomorfnístelipívníčnogopričornomorâ AT kisliioê kvoprosuobantropomorfnyhctelahcevernogopričernomorʹâ AT kisliioê totheissueontheanthropomorphousstelesinthenorthcoastoftheblacksea |