Склянні парфумні палички римського часу
На основі аналізу колекцій з Одеського археологічного музею (ОАМ, Україна) та Державного Ермітажу (Росія) подано характеристику скляних парфумних паличок римського часу переважно з міст Північного Причорномор’я. Автор доходить висновку, що скло для паличок виробляли у різних частинах античного світу...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65365 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Склянні парфумні палички римського часу / А.С. Островерхов // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 57-68. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859646334214078464 |
|---|---|
| author | Островерхов, А.С |
| author_facet | Островерхов, А.С |
| citation_txt | Склянні парфумні палички римського часу / А.С. Островерхов // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 57-68. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | На основі аналізу колекцій з Одеського археологічного музею (ОАМ, Україна) та Державного Ермітажу (Росія) подано характеристику скляних парфумних паличок римського часу переважно з міст Північного Причорномор’я. Автор доходить висновку, що скло для паличок виробляли у різних частинах античного світу, але не виключає можливість їх виготовлення із привізних напівфабрикатів у Пантікапеї, Херсонесі та Ольвії.
В статье по материалам Одесского археологического музея, Государственного Эрмитажа и опубликованным данным дается комплексная характеристика стеклянных «палочек» римского времени, большинство которых найдено в античных городах Северного Причерноморья. В коллекции имеются как экземпляры, имеющие аналогии на территории восточных и западных провинций Римской империи, так и уникальные экземпляры. Судя по данным химического состава, часть стекол сварена в традициях средиземноморской школы стеклоделия (песок + натуральная сода + известь), часть – по ближневосточным рецептам (песок + зола солончаковых растений). Это значит, что на северные берега Черного моря подобные изделия поступали из различных регионов Империи. Последние открытия остатков стеклоделия в городах Северного Понта свидетельствуют, что часть палочек могла изготавливаться на месте из привозных полуфабрикатов. Анализ условий находок стеклянных палочек в вероятных могилах «жриц» совместно с сосудами для хранения жидкостей и масел, показал, что они, очевидно, являлись составной частью парфюмерных наборов и одновременно служили инсигниями служительниц Великих богинь.
The article presents comprehensive characteristics of the glass «sticks» of the Roman period, based on the materials from the Odesa Archaeological Museum and the State Hermitage, most of which were found at the Ancient cities of the north coast of the Back Sea. The collection includes both the items that have analogies on the territory of the Eastern and Western provinces of the Roman Empire, and unique objects. Judging from the data on chemical mixture, some glasses were made in the Mediterranean school traditions of glassmaking and others in the Near East traditions. That means that such products wereтdelivered from the various regions of the Roman Empire. The recent finds of the remains of glassmaking in the cities of the North Pontus evidence that some sticks could be made here of imported half-made products. The analyses of circumstances of the finds of glass sticks in the likely «priestesses’ tombs» together with the pots for storing liquids and oils showed that they evidently were elements of perfume sets and at the same time insignia of priestesses of the Great goddesses.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:27:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 57
До історії
стародавнього виробництва
Серед скляних виробів римського часу, які зна-
ходять в містах Північного Причорномор’я,
при вертає увагу група рідкісних речей, т. зв.
пар фумних паличок, що трапляються найчас-
тіше у жіночих похованнях. Подібні артефакти
були розповсюджені на теренах Римської імпе-
рії і там, де простежується вплив римської куль-
тури, зокрема на Апенінському п-ові, на Кіпрі,
у Північному Причорномор’ї, а саме, в Панті-
капеї (Кунина 1997, с. 263—265, № 79—85), Хер-
сонесі (Зубарь 1982, с. 91, 93, рис. 59, 6), Ольвії
та Тірі (Островерхов, Левін 1992). В основному
ареалі розповсюдження палички за супутніми
монетними знахідками датуються І ст., але на
периферії їх часто заходять і в II ст.
Типологія
Тип 1. Найбільш прості та розповсюджені
вироби, які складаються з витого стрижня, що
закінчується округлою пласкою основою з од-
ного боку і кільцем — з іншого.
1. ОАМ, № 51643, 51209. Паличку знайде-
но в Ольвії 1914 р. Скло прозоре безбарвне. До-
вжина 18,8 см, діаметр стрижня 0,4 см, осно-
ви — 0,8 см, кільця — 2 см (рис. 1, 6; табл. ана-
ліз № 4).
2. ОАМ, № 56355. Пантікапей. Подару-
нок О.Л. Бертьє-Делагарда 1899 р. Скло про-
зоре безбарвне. Довжина виробу 21 см, діаметр
стрижня 0,7 см, основи — 1 см, кільця — 2,5 см
(рис. 1, 5; ан. № 1).
3. ОАМ, № 51265, 51421, 51213. Знайдена в
Керчі, подарунок О.Л. Бертьє-Делагарда. Рес-
таврована. Скло прозоре безбарвне. Довжина
17,1 см, діаметр стрижня 0,6 см, основи — 1 см,
кільця — 3 см (рис. 1, 4; ан. № 8).
4. ОАМ, № 51206, 51207. Походження неві-
доме. Фрагментована. Скло прозоре безбарвне.
Вціліла довжина 20 см, діаметр стрижня 0,5 см,
кільця —1,7 см (ан. № 9).
5. ОАМ, № 51214. Походження невідоме.
Частина стрижня та кільце. Скло прозоре без-
барвне. Довжина 9 см, діаметр кільця 1,7 см
(ан. № 5).
6. ОАМ, № 51209. Походження невідо-
ме. Частина стрижня та кільце. Скло прозоре
безбарвне. Довжина 7,5 см, діаметр стрижня
0,5 см, кільця — 1,7 см.
7. ОАМ, № 51207. Пантікапей. Дарунок
О.Л. Бертьє-Делагарда 1899 р. Скло синє про-
зоре. Стрижень гладенький, під кільцем кіль-
ка закруток. Довжина 19,2 см, діаметр стрижня
0,7 см, основи — 1 см.
8. ОАМ, № 56447. Пантікапей. Дарунок
О.Л. Бертьє-Делагарда 1899 р. Скло синє прозо-
ре. Вціліли кільце й частина крученого стриж-
ня. Довжина фрагмента 9 см, діаметр стрижня
0,7 см, кільця — 2,4 см (ан. № 3).
9. ОАМ, № 51512, 51513, 51515. Походжен-
ня невідоме. Два фрагменти гладкого стрижня
та кільце. Скло бірюзово-зелене глухе. Діаметр
стрижня 0,7 см, кільця — 2,8 см (ан. № 6, 7).
10. ОАМ, № 51275, 51514, 56212. Походжен-
ня невідоме. Три фрагменти крученого стриж-
ня 0,7 см у діаметрі. Скло прозоре безбарвне.
11. Ермітаж, П 1903/55. Некрополь Панті-
капея, розкопки 1903 р., могила 83 (урна з пра-
хом). Довжина 19,1 см (рис. 2, 3). Стрижень
звито з трьох смужок скла: прозорого безбарв-
А.С. Островерхов
СКЛЯНІ ПАРФУМНІ
ПАЛИЧКИ РИМСЬКОГО ЧАСУ
На основі аналізу колекцій з Одеського археологічного музею (ОАМ, Україна) та Державного Ермітажу (Росія) подано
характеристику скляних парфумних паличок римського часу переважно з міст Північного Причорномор’я. Автор до-
ходить висновку, що скло для паличок виробляли у різних частинах античного світу, але не виключає можливість їх
виготовлення із привізних напівфабрикатів у Пантікапеї, Херсонесі та Ольвії.
К л ю ч о в і с л о в а: античність, Північне Причорномор’я, скло, парфумні палички
© А.С. ОСТРОВЕРХОВ, 2009
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 458
ного, молочно-білого глухого та прозорого
бузкового (Кунина 1997, с. 264—265, № 81).
12. Ермітаж, П 1866/74 (рис. 2, 4). Пантіка-
пей, розкопки 1866 р. Курган, могила 12. До-
вжина 19 см. Виготовлена, як і попередня, із
трьох смужок скла: прозорого бурштиново-
жовтого, молочно-білого глухого та блакитно-
го глухого (Кунина 1997, с. 265, № 82).
13. Ермітаж, Е 2243 (рис. 2, 5). Надійшла
1931 р. із колекції О.О. Бобринського. Похо-
дить із Керчі. Аналогічна попередній. Довжи-
на 21,7 см (Кунина 1997, с. 265, № 83).
Подібні вироби є у багатьох музеях світу
(Vessberg 1952, р. 152—153, рl. 15—17; Isings 1957,
р. 94—95, form 79; Baume 1971, D 22; Saldern et
al., 1974, № 620; Auth 1976, № 521; Glass… 1978,
№ 96).
Тип 2. 14. ОАМ, № 56036. Походить із Оль-
вії. Фрагментована. Скло прозоре безбарвне.
Верхню частину оформлено у вигляді голуба.
Довжина витого стрижня 21,6 см, діаметр 0,5 см
(рис. 1, 1). За повідомленням аспірантки антич-
ного відділу ІА НАНУ О. Буравчук, подібну па-
личку знайдено при розкопках ольвійського не-
крополя у 2008 р. в могилі межі I—II ст.
15. Ермітаж, П 1866/83 (рис. 2, 1). Некро-
поль Пантікапея, склеп 4, поховання 7. Скло
прозоре безбарвне. Вита, з кільцем та голубом
на кінці. Довжина 22,9 см (Кунина 1997, с. 264,
№ 79).
16. Ермітаж, Е 736 (рис. 2, 2). Подібна па-
личка, але скло світло-блакитне прозоре. На-
дійшла у 1900 р. із колекції О.В. Новикова.
Знайдена в Керчі (Качалов 1959, с. 87, рис. 46;
Кунина 1997, с. 264, № 80).
17. ОАМ, б/н. Походження невідоме. Неве-
ликий фрагмент палички у вигляді пташиної
голови з довгим дзьобом. Скло основи світло-
бірюзове прозоре. Дзьоб і наліпи із синього
прозорого скла (рис. 1, 3; ан. № 10).
Подібні вироби добре відомі на тере-
нах Римської імперії та на суміжних землях
(Glass… 1957, № 298; Fremersdorf 1958, Taf. 134;
Auth 1976, № 213).
Тип 3. 18. ОАМ, № 51645. Пантікапей. Пода-
рунок О.Л. Бертьє-Делагарда 1899 р. Скло си-
нє прозоре. Частина витого стрижня, діаметр
0,6 см, та ручка у вигляді фігурки коня. Ноги
відбито. Вціліла довжина виробу 8 см, розміри
фігурки 2,5 × 1,0 см (рис. 1, 2, 2а; ан. № 2). Ана-
логи невідомі.
Тип 4. 18. Фотоархів ІІМК РАН. Ол. 5374/362
(рис. 3). Ольвія. Паличка із зооморфними кін-
цями звита із триколірного скла. На одному
кінці зображено птаха з великим хвостом (пі-
вень?), на іншому — голову тварини (лось?).
Довжина 19,7 см, діаметр стрижня 0,7 см. Ана-
логи невідомі.
Тип 5. У Середземномор’ї та на Близько-
му Сході відомі й інші типи скляного пар-
фумного інструментарію, наприклад, ложеч-
ки (рис. 2, 6) (Vessberg 1952, рl. X, 19; Куни-
на 1997, с. 265, № 85).
Технологія cкла
Скло як матеріал належить до однієї із най-
важливіших складових давнього техногенезу,
який, своєю чергою, входить до терміносисте-
ми технетики — науки про технічну форму іс-
Рис. 2. Типи скляних паличок зі збірки Ермітажу
Рис. 1. Типи скляних паличок зі збірки ОАМ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 59
нування матерії. У вужчому
значенні технетика — це час-
тина технічної реальності, що
включає техніку, технологію,
матеріали, вироби та відходи
виробництва (Щапова 2000,
с. 106). Ми вже звертали увагу
на теоретичні та методичні за-
сади вивчення скла, техноло-
гічні аспекти його отримання
і виготовлення виробів, влас-
тивості цього матеріалу (Ост-
роверхов 2009, с. 76—78).
З метою визначення складу
скла паличок, напівфабрика-
тів та відходів виробництва із
Ольвії та Тіри на наше прохан-
ня в лабораторії археологіч-
ної технології ІІМК РАН (ана-
літик В.О. Галібін) зроблено
кількісний спектральний ана-
ліз 23 навісок скла від 20 артефактів (табл.).
Спираючись на методику визначення вихід-
ної лужної сировини (Щапова 1983, с. 28—30;
див. також: Островерхов 2009, с. 76—77), про-
аналізовані артефакти можна розподілити на дві
групи: зварені на рослинному попелі (ан. № 2, 3,
6, 7, 10—12, 18, 19) і ті, що були виготовлені на
соді (ан. № 1, 4, 5, 8, 9, 11, 13—15, 17, 18). Визна-
чальним тут є співвідношення Na
2
O:K
2
O. У на-
шому випадку воно коливається у межах від 3,8
до 5,0. Подібне співвідношення є характерним
для попелу рослин типу солесоса (Абдуразаков,
Безбородов 1966, с. 139—142, табл. 42).
Показовим є співвідношення CaO:MgO. У
вибірці воно коливається від 2,2 до 11,2, що
разюче відрізняє проаналізовані зразки від се-
реднього показника (2,43) власне давньоєги-
петського скла середини — другої половини
II тис. до н. е. (Абдуразаков, Безбородов 1966,
с. 132). Спираючись на формулу визначення
конкретного типу лужноземельної сировини
(Stawiarska 1984; Щапова 1989, с. 97, табл. 3),
для виготовлення скла було використано різні
джерела сировини.
Проаналізоване скло зварене за різними
рецептурними нормами1 — 1:1; 1:1,25; 1:1,5
1 «Рецептурна норма — це межі, в середині яких кількіс-
но змінюються склади давнього скла, звареного за од-
ним рецептом, який приписував чи вимагав з’єднувати
легкоплавкі фракції у певному співвідношенні, а потім
з піском» (тут і далі пер. А.С. Островерхова) (Щапо-
ва 1978, с. 232). Рецептурну норму записують цілим
(рис. 4). Вміст глинозему коливається від 2,2
до 4,8 %, що свідчить про використання досить
засмічених пісків.
Проаналізоване скло, за класифікацією
В.О. Галібіна, належить до кількох типів та гео-
хімічних підтипів (Галибин 2001, с. 68—72):
1) Si(Al)-Na-Ca; 2) Si(Al)-Na-Ca (Mg); 3) Si(Al)-
Na(K)-Ca; 4) Si(Al)-Na(K)-Ca(Mg); 5) Si(Al)-
Na(K)-Ca,Mg. Викорис тання у більшості ви-
падків соди (ан. № 1, 4, 5, 8, 9, 11, 13—15, 17,
18) мало б вказувати на те, що батьківщиною
скла була до лина Нілу, але за іншими по-
казниками (CaO+MgO; CaO/ MgO; рецептурна
норма) скло маса відрізняється від історично ві-
домого єгипетського скла другої половини
II тис. до н. е. Розподіл на графіку (рис. 4) на-
кладається на масиви близькосхідного II—I тис.
до н. е. та візантійського скла (пор.: Sayre,
числом від 0,5 та більше, з інтервалом 0,5 з відхилен-
нями, що не перевищують 10 %.
Рис. 3. Ольвія. Скляна паличка із
розкопок 1914 р.
Рис. 4. Кількісно-якісна характеристика скляних пар-
фумних паличок та напівфабрикатів з Ольвії та Тіри:
П — палички з Пантікапея; О — палички з Ольвії; V —
палички невідомого походження; От — скло з ольвій-
ського тигля; Ош — скло ольвійських «шайб»; Об —
скло ольвійських браків (намистина); Тш — скло «шай-
би» із Тіри
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 460
Smith 1961; Щапова 1975, с. 138, рис. 1; 1983,
с. 167, 168, рис. 42).
Цікаві спостереження вдалося отримати вна-
слідок аналізу фарбників та глушників скла.
Найбільшу кількістю зразків у вибірці складає
«кобальтове» скло (ан. № 2, 3, 6, 7, 9, 11, 18а,
18б), яке поділяється на дві групи: зразки, де
СоО корелюється тільки з Cu (ан. № 2, 3), і
такі, в яких кобальт співвідноситься з Mn+Cu
(ан. № 6, 7, 9, 11, 18б, 18в).
З приводу наявності у «кобальтовому» склі до-
мішок міді та марганцю єдиної думки нема. Сво-
го часу вважалося, що в зафарбоване кобальтом
скло додатково вводилася мідь з метою знищити
бузковий відтінок і надати склу синього кольору
(Girdvoyc 1987, р. 204). Ю.Л. Щапова (1983, с. 116)
Таблиця. Кількісний спектральний аналіз парфумних паличок та скляних браків
№ ана-
лізу
Пам’ятка та шифр
виробу
Назва виробу, характерис-
тика скла
Al
2
O
3
Na
2
O K
2
O CaO MgO Fe
2
O
3
1 Пантікапей, ОАМ,
№ 56355
Паличка з кільцем, про-
зоре безбарвне
3,3 12 — 8 1,0 0,6
2 Пантікапей, ОАМ,
№ 51645
Паличка з конем, синє
прозоре
2,8 13 3,0 9 0,9 1,6
3 Пантікапей, ОАМ,
№ 56447
Паличка з кільцем, синє
прозоре
3,0 11 2,9 9 0,9 0,6
4 Ольвія, ОАМ,
№ 51643
Паличка з кільцем, про-
зоре безбарвне
3,1 16 — 10 1,6 1,4
5 ОАМ, № 51214,
б/п
Фрагмент палички;
прозоре безбарвне
2,3 12 — 9 0,8 0,6
6 ОАМ, № 51515,
б/п
Фрагмент палички; зе-
лене глухе
2,2 11 2,7 8,5 1,0 1,4
7 ОАМ, № 51512,
б/п
Кільце від палички,
зелене глухе
4,8 12 2,7 11 2,4 2,0
8 ОАМ, № 51265,
б/п
Фрагмент палички,
прозоре безбарвне
3,2 13 — 10 1,9 0,55
9 ОАМ, № 51206,
б/п
Фрагмент палички; зе-
лене глухе
2,6 14 — 15 1,7 1,3
10 ОАМ, б/н Основа палички (пта-
шина голова з дзьобом);
світло-зелене прозоре
2,6 14 2,8 16 5,5 3,8
11 Фонди ІА НАНУ,
О-47/1204
Фрагмент палички,
синє прозоре
2,5 10 — 10 1,0 2,0
12 Фонди ІА НАНУ,
О-85/Р-25/26/243,
фрагмент тигля
а) кераміка 12 0,35 2,2 16 5,5 3,8
б) шар сірого мутного
скла
8 3,5 3,1 12 1,6 3,2
13 Фонди ІА НАНУ,
О-67/653
«шайба», бірюзове мутне 2,9 15 — 15 0,7 1,1
14 Фонди ІА НАНУ,
О-65/874
«шайба», бірюзове мутне 2,8 14 — 13 0,5 1,2
15 Фонди ІА НАНУ,
О-65/191
Бракована округла на-
мистина, коричневе
мутне
1,8 16 — 12 0,29 0,45
16 Тіра. Фонди
БДІКМ, БД-47,
б/п
Злив скла, коричневе
мутне
8,0 7,5 4,4 20 1,4 3,8
17 Тіра. Фонди
БДІКМ, БД-
47/334
Злив скла, коричневе
мутне
7,0 7,5 8 20 1,6 4,0
18а Тіра. Фонди
БДІКМ, БД-
62/286,
«шайба» із забарв-
леними зонами
бірюзове прозоре 2,6 13 — 13 0,9 0,7
18б синє прозоре з вкра-
пленнями міді
2,0 8 — 11 0,55 1,1
18в синє прозоре 3,1 12 — 15 0,85 1,3
П р и м і т к и. 1. Основу скла складає кремнезем, вміст якого вираховується (100% мінус сума всіх перерахованих в
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 61
вважає, що мідь та марганець додавалися до ших-
ти для посилення синього відтінку й водночас зне-
барвлення скломаси. На нашу думку, розв’язання
питання полягає в іншому. Давні ремісники вико-
ристовували концентрати мінералів кобальту різ-
ного походження. Домішки допомагають окрес-
лити регіон, звідки надходили мінерали.
Для отримання зеленого кольору в нашій до-
бірці (ан. № 6, 7, 9, 13, 14) використано з’єднання
міді з іншими металами (Pb+Sn+Sb). Як сам зе-
лений колір є складним, створеним поєднанням
жовтого з бірюзовим чи синім, так і барвники
цього кольору є багатокомпонентними (Безбо-
родов 1969, с. 60—63; Островерхов 1998, с. 132). У
нашій вибірці зразки № 1, 5, 8 знебарвлено стибі-
єм, № 4 — комплекс ним освітлювачем (Sb+Мn).
Н.З. Куніна (1997, с. 263—265, № 79—85)
розглядає «палички» у розділі «лите скло», ні-
№ ана-
лізу
МnO PbO CuO SnO
2
Sb
2
O
3
CoO Ag
2
O Примітки; шифр ІІМК РАН
1 0,022 0,006 — — 1,2 — — Ан. № 286/41; Si(Al)-Na-Ca; зне бар -
в лювач Sb
2 0,07 0,09 0,22 — 0,9 0,33 — Ан. № 286/33; рис. 1, 2; Si(Al)-Na(K)-
Ca(Mg); барвник Co(Cu); знебарв-
лю вач Sb
3 0,09 0,07 0,17 — 0,7 0,4 — Ан. № 286/34; Si(Al)-Na(K)-Ca (Mg);
барвник Co(Cu); зне бар в лю вач Sb
4 0,16 0,6 0,01 — 1,9 — — Ан. № 286/39; рис. 1, 6; Si(Al)-Na-
Ca(Mg); знебарвлювач Sb+Мn
5 0,02 0,005 — — 1,1 — — Ан. № 286/38; Si(Al)-Na-Ca; зне бар -
влювач Sb
6 0,31 1,5 2,5 0,32 1,6 0,012 — Ан. № 286/36; Si(Al)-Na(K)-Ca (Mg);
барвник-глушник Cu+Со (Pb+Sn+
Sb)
7 0,6 2,0 2,5 0,45 1,1 0,016 — Ан. № 286/35; Si(Al)-Na(K)-Ca (Mg);
барвник-глушник Cu+Со (Pb+Sn+ Sb)
8 0,017 0,005 — — 0,55 — — Ан. № 286/37; Si(Al)-Na-Ca(Mg);
знебарвлювач Sb
9 2,9 0,8 2,3 0,6 0,47 0,008 — Ан. № 286/40; Si(Al)-Na(K)-Ca (Mg);
барвник-глушник Cu+Со (Pb+Sn+
Sb)
10 0,55 — 0,03 — — — — Ан. № 292/31; рис. 1, 3; Si(Al)-Na (K)-
Ca(Mg); знебарвлювач Мn
11 0,7 — 0,27 0,03 — 0,13 Ан. № 315/52; Si(Al)-Na-Ca; барв-
ник Co(Cu+ Мn)
12а 0,56 — 0,03 — — — Ан. № 492/31; кераміка
12б 0,05 — — — — — — P
2
O
5
= 7,0; № 492/32; Si(Al)-Ca (Mg)-
Na-K;
13 0,11 0,1 0,6 0,5 0,65 — — Ан. № 317/50; Si(Al)-Na-Ca; бар в-
ник Cu(Pb+Sn+ Sb)
14 0,27 0,27 1,1 0,27 0,9 — — Ан. № 317/43; Si(Al)-Na-Ca; бар в-
ник Cu (Pb+Sn+ Sb)
15 0,014 0,004 0,03 — — — — Ан. № 297/43; Si(Al)-Na-Ca; без
барв ника
16 0,18 — — 0,022 — — — Ан. № 238/36; Si,Al-Na(K)-Ca (Mg);
барвник Мn
17 0,13 — — — — — — Ан. № 238/30; Si,Al-Na(K)-Ca (Mg);
барвник Мn
18а 0,29 0,05 0,13 — — — — Ан. № 272/19; Si(Al)-Na-Ca; бар в-
ник Сu+Мn
18б 0,35 0,016 9,0 — — 0,014 — Ан. № 272/20; Si(Al)-Na-Ca; бар в-
ник Co+Сu(Мn)
18в 0,55 0,022 0,18 — — 0,15 Ан. № 272/21; Si(Al)-Na-Ca; бар в-
ник Co+Сu(Мn)
таблиці елементів). 2. Межа чутливості методу на калій близько 1 %
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 462
чим не мотивуючи свою точку зору. Вивчен-
ня технологічних особливостей виробів дозво-
лило нам зробити висновок, що парфумні па-
лички виготовляли в гарячому стані 2 за кілька
прийомів. Заготовками для паличок слугували
стрижні — розтягнуті та обкатані одноколірні
чи поліхромні набори скла. Їх отримували без-
посередньо біля склоробних горнів, витягую-
чи нитки із тигля зі скляним розплавом. Інко-
ли палички витягували зі шматка привізного
напівфабрикату. Тоді його розігрівали у горні
(Безбородов 1969, с. 112—114, рис. 26), який
зовні нагадував ковальський (рис. 5).
Кручені стрижні можна було отримати кіль-
кома шляхами (Львова 1979, табл. 1; Щапова
1998, с. 104—105). У нашому випадку їх роби-
ли найпростішим способом: до розігрітої скля-
ної стрічки з двох кінців приєднували металеві
стрижні, які крутили у різні боки (рис. 6, 7, 8).
Після охолодження заготовку знову розігріва-
ли і продовжували подальшу обробку за допо-
могою понтії, ножиць, пінцета, кернера тощо
(рис. 7). У гутному склярстві побутував невели-
кий набір інструментів, який майже не зміню-
вався з плином часу і міг використовуватися в
інших споріднених виробництвах (Безбородов
1969, с. 103—112; Щапова 1983, с. 71—75; Дзи-
говский, Островерхов 2000, с. 50, рис. 13).
2 Майстерні, де проводилася обробка скла в гарячому
стані, називають «гутами». Термін походить від нім.
Hute – приміщення, де розташовувалися печі для
варіння та розігрівання скла, а також виготовлення
виробів з нього вручну. Подібна продукція має назву
«гутне скло» (Ланцетти, Нестеренко 1987, с. 48, 116).
Місце виготовлення
Питання про локалізацію виробництва
скляних парфумних паличок, які знаходять
у пам’ятках Причорномор’я, є досить склад-
ним. Наявність зразків, виготовлених у тради-
ціях різних шкіл склярства, може свідчити про
імпорт такої продукції із різних регіонів Рим-
ської імперії. Не можна також виключати, що
частину паличок виготовляли із привізних на-
півфабрикатів у північно-понтійських містах.
«Скло» та «склярство» — поняття нерівно-
значні за змістом, об’ємом, глибиною та ме-
тодикою дослідження. Історія склярства — це
історико-виробничий аспект в історії скла. Дав-
нє склярство як поняття означає виготовлення
скла в домашинну епоху. Матеріальне відобра-
ження воно має в готових виробах, виробничому
браку та залишках виробництва (Щапова 1998,
с. 7). До знарядь виробництва, пов’язаних з ва-
рінням скла, належать скловарні горщики та ти-
глі, що мають узагальнювальну назву вогнетриви
(Безбородов 1969, с. 75—89; Щапова 1983, с. 76–
85; Дзиговский, Островерхов 2000, с. 35 сл.).
Залежно від характеру діяльності, давні скло-
робні майстерні поділяються на два головних
типи. До першого належать майстерні, де отри-
мували скло (матеріал) із місцевих чи завезених
сировинних матеріалів. Зазвичай безперечним
свідченням такого виробництва є рештки скло-
варних печей. У Північному Причорномор’ї
відкрито декілька подібних майстерень, що да-
туються римським періодом (Сорокина 1982;
1988; Щапова 1983, с. 139—165). Залишків скло-
робних майстерень в Ольвії поки не знайдено,
але досить показовою є знахідка на ділянці Р-25
(розкопки В.В. Крапівіної) керамічного тигля з
застиглою на ньому скляною масою (ан. № 12).
Слушною є думка М.А. Безбородова: «Покищо
нема жодних історичних свідчень про перевезення
глин…, а також готових тиглів та цегли на дале-
кі відстані… Тигель з залишками скла на дні чи це-
гли з його слідами при археологічних розкопках дає
не тільки цінні матеріали для експериментально-
го вивчення його складу та властивостей, але та-
кож незаперечний доказ місцевого скляного вироб-
ництва» (Безбородов 1969, с. 76—77).
Другий тип представлено майстернями, де
виплавляли скло із завезеної фрити — напів-
фабрикату — або ж виготовляли продукцію із
вже готового скла, «агломерату» (Newton 1980;
Dekуwna 1987; Щапова 1998, с. 64, прим. 9;
Olczak 1998). Торгівля скляними напівфабри-
катами у вигляді паличок, «гладилок», «шайб»
тощо протягом кількох тисячоліть засвідчена
Рис. 5. Витягування скляних стрижнів біля печі
(зображення на «Подарунковій грамоті» дворян-
ства М.В. Ломоносову)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 63
писемними й археологічними джерелами (Char -
leston 1963; Huges 1972; Newton 1972). Знахідки
паличок, невеликих зливків скла в Ольвії та
Тірі (ан. № 13—18), заготовок для литиків-ска-
рабеоїдів в одній із могил Пантікапея (Неве-
ров 1983, с. 108—109) можуть свідчити про тор-
гівлю навпівфабрикатним склом і в античних
містах Північного Понту.
Призначення та семантика
З приводу призначення «парфумних пали-
чок» поки нема однозначної відповіді. Як вва-
жав А. Кіза, за їх допомогою розмішували й ро-
били набори парфумів, які зберігали у високих
вузьких флаконах типу бальзамаріїв (Kisa 1908,
S. 353). З певною долею сумніву так їх трактує і
Н.З. Куніна, називаючи «паличками для косме-
тики (?)» (Кунина 1997, с. 264—265). Інші до-
слідники вбачають у цих артефактах культові
речі — своєрідні скіпетри, символи влади, зна-
ки сану чи рангу (Isings 1957, р. 94—95).
Обидві точки зору можна об’єднати. Матері-
али та речі, що побутували у традиційних та ран-
ньокласових суспільствах, безперечно відобража-
ють прикмети світогляду людей, які їх створили.
Вони є засобами збереження і передачі складно-
го комплексу інформації, в якій виокремлюють-
Рис. 6. Технологічні прийоми обробки скла (за: Львова 1979)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 464
ся утилітарний, знаковий, міфологічний, есте-
тичний та інші аспекти. Тільки сукупність цих
властивостей, поліфункціональна природа по-
бутових речей, що відповідають практичним
та символічним вимогам, роблять їх чинником
власне людської культури (Байбурин 1981; 1989;
Топорков 1989). Як зазначає В.М. Топоров: «Сут-
тєвим, реальним є лише те, що сакралізоване, а са-
кралізованим є лише те, що складає частину кос-
мосу, походить з нього. Тільки у сакралізованому
світі відомі правила його організації, що належать
до структури простору та часу. Поза ним — хаос,
царина випадковостей» (Топоров 1973, с. 114).
Культова фунуція «парфумних паличок» просте-
жується на рівні призначення, форми, матеріалу
та кольору виробів.
У стародавньому світі існувало велике роз-
маїття інсигній, за допомогою яких визначалася
належність особи до військової, громадянської
чи релігійної влади. Подібні знаки складають
значну частину соціокоду традиційних культур,
який мав забезпечувати життєдіяльність соці-
ального організму, сприйняття й передавання
інформації від попередніх до майбутніх поко-
лінь. У контексті поховального обряду інсигнія
є «розпізнавальним знаком» померлого в цари-
ні мертвих (Топоров 1982, с. 17; Петров 1991,
с. 39 сл.; Цимиданов 2004, с. 74).
До такої категорії знаків належать і вказа-
ні вироби. Більшість парфумних паличок зна-
йдено поряд з бальзамаріями-унгвентаріями в
жіночих похованнях. З огляду на те, що арома-
тичні рідини та ємкості, в яких вони зберіга-
лися, в контексті поховального обряду наділя-
лися надприродними властивостями (Кунина,
Сорокина 1972, с. 171; Зубарь 1982, с. 85), вони
були одним із маркерів поховань служниць
культів Великих богинь (Дзиговский, Остро-
верхов 2000; 2004). Ароматизатори в системі
стародавніх поховальних обрядів були сим-
волом героїзації померлого. Посудину з олі-
єю клали біля померлого, використовували в
поминках, поливаючи рідиною і могилу, і са-
мого померлого (Кулаковский 1899, с. 53—54;
Латышев 1899, с. 246).
Першоджерела свідчать, що інсигнії були тіс-
но пов’язані з культом померлих, уявленнями
про древо життя, інколи самі були його символом
(Пропп 1986, с. 191). Найближчим семантичним
еквівалентом парі «бальзамарій — парфумна па-
личка» є ступирі та ступки, що використовувалися
для обробки та змішування матеріалів сакрально-
го призначення (Давня... 1997, с. 518). Вони були
символами чоловічого та жіночого начал. Їх міфо-
логічна спорідненість засвідчена у багатьох індо-
європейських мовах (Гамкрелидзе, Иванов 1984,
с. 692), міфах та ритуалах. Подібними властивос-
тями наділялися й «туалетні ложечки», форма
черпачка яких нагадує яйце (Федоров 1992).
Оформлення кінця деяких паличок в зо-
оморфному стилі свідчить, що їхні стрижні
символізували світову вісь, а сам виріб мис-
лився як аналог світового дерева, древа життя
тощо. У цьому сенсі семантику паличок мож-
на порівнювати з міфологемою стріли (Лит-
винский 1972, с. 138—139; Бессонова 1984,
Рис. 7. Робочий інструментарій склярів: 1 — дерев’яний ківш для розливання скломаси;
8 — бронзовий ківш із поселення пізньоримського часу біля с. Комарів; 2—3 — ножиці
для різання скла; 4—6, 11, 14 — циркулі й кронциркулі для розмітки скла; 7 — стрижень
для розмітки; 9, 13 — гладилки; 10 — пінцет; 12 — «відшибалки» (1, 9 — за М.О. Безборо-
довим; інші — за Ю.Л. Щаповою)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 65
с. 11; Раевский 1985, с. 66—67; Андреев, Са-
енко 1992, с. 159) і списа (Папанова 2002,
с. 282).
У міфопоетичних традиціях важливе міс-
це відводилося птахам. Залежно від контексту,
вони могли бути божествами, деміургами, трік-
стерами, тотемними предками, культовими
тваринами богів, героїв, шаманів тощо. Птахи
діяли як особливі класифікатори та символи
божественної сутності, неба, духу неба, сонця,
грому, життя, родючості, зв’язку з космічни-
ми зонами, душі тощо (Иванов, Топоров 1992).
Хоч зображення птахів, що прикрашають па-
лички, дуже стилізовані, в деяких випадках вид
птаха можна ідентифікувати. Серед них ми ви-
окремлюємо зображення голуба (рис. 1, 1) та
півня (рис. 1, 3). Голуб був символом Афродіти,
Деметри, Кори-Персефони та деяких інших
Великих богинь (Кагаров 1913, с. 284—285; Ру-
сяева 1982, с. 141; Островерхов 1991). У кон-
тексті поховального обряду з птахом асоціюва-
лися уявлення про чисті цнотливі душі (Клин-
гер 1911, с. 72).
Міфологема півня також багатогранна. Птах
фігурує в космологічних та астральних міфах, є
супутником і атрибутом багатьох божеств: Пер-
сефони та Плутона, Аполлона та Геліоса, Аскле-
пія та Гермеса, Мена-Аттіса тощо (Hom. Ill., V,
654; XI, 445; Pind. Tyth., IV, 138, 6; Pind. Ol, XIII,
115; Serv. Verg. Geogr., 1, 12; Paus. I, 30, 4; I, 31,
6; III, 12, 2; V, 15, 5—6; 25, 8; VI, 26, 3; VII, 21, 7;
VIII, 10, 2; VIII, 42, 1; VIII, 47, 1; IX, 23, 2; Plat.
Phaed. 118A; Artemid. V, 9). Півнів пов’язують
з ідеєю світового дерева, світової гори, омфа-
лу (Кагаров 1913, с. 280—291; Кобылина 1978,
с. 16—17; Русяева 1982, с. 141—142). Вотивні зо-
браження коней в системі поховального обря-
ду розглядають як безкровну жертву Аїду (Ру-
сяева 1982, с. 135). Таким є зображення коня у
жертовній позі: задні кінцівки підігнуті під круп
(Артамонов 1973, с. 220; Раевский 1985, с. 116),
наявне на одній із паличок (рис. 1, 2, 2а).
Давнє скло належить до категорії матеріалів
з яскравими сакральними властивостями (Дзи-
говський, Островерхов 2007). Його міфологі-
зація відбувалася вже на виробничому рівні.
«У багатьох традиціях заснування ремесел пода-
ється ззовні міфологічною істотою, і до цієї пер-
винної дії постійно повертаються як до постій-
ного «еталону», який повторюється. Особливо
чітко це простежується в ремеслах, що спеціа-
лізуються на виготовленні продукту, поміченого
як сакральний, на відміну від профанного» (Ива-
нов, Топоров 1974, с. 87—88). Езотеричний ха-
рактер склярства, в глибинах якого «відбува-
лася таїна перетворення піску в прозору мате-
рію, що грала променями» (Фармаковский 1922,
с. 94), не міг не відбитися на його кінцевому
продукті. Скло займало провідне місце у різно-
манітних космологічних побудовах.
Однією з унікальних властивостей скла є
можливість надати йому будь-якого кольору.
Завдяки цьому, вироби зі скла є одним із най-
важливіших джерел для вивчення історії ко-
лористики та символіки кольорів. Той самий
текст може діяти одночасно в категоріях кіль-
кох моделей культури (Лотман 1969, с. 477).
Кольори тісно асоціювалися з певними мета-
лами та кольоровим камінням, що вважали-
ся носіями тих самих якостей: прозорий без-
барвний — з гірським кришталем; блакитний
та зелений — з бірюзою та лазуритом; черво-
ний — з гематіоном, рубіном, коралами, мід-
дю; молочно-білий — з перлами, сріблом;
жовтий — з золотом, бурштином, сердоліком
тощо. Люди вірили в особливі властивості са-
моцвітів, які могли проявитися у всіх сферах
людської діяльності, певним чином вплину-
ти на долю та характер людини. У давніх гре-
ків існувала значна література з цього питання
(Mely 1902; Неверов 1981).
У випадку, коли бідний люд не міг придбати
натуральне кольорове каміння, він змушений
був використовувати його штучні замінники зі
скла. Існує думка, що раннє виникнення ви-
робництва скла на Близькому Сході та в доли-
ні Нілу, яке у межах історії стародавнього сві-
ту досягло свого розквіту в античну епоху, було
спрямоване передовсім на ліквідацію дефіциту
самоцвітів (Кунина 2001; Островерхов 2006).
У нашій добірці кольорова гама скла є до-
сить обмеженою. Це безбарвне прозоре, синє
прозоре та бірюзово-зелене, іноді поліхромне
скло. Поєднання «кольорової» та «гемологіч-
ної» символіки забезпечувало комплексну дію
виробу на його володаря.
Таким чином, комплексний аналіз скляних
парфумних паличок римського часу, які збері-
гаються в фондах ОАМ та Ермітажу, засвідчив,
що подібні вироби надходили до античних
міст Північного Причорномор’я з різних ре-
гіонів Римської імперії. Частина скла для них
зварена в традиціях середземноморської шко-
ли склоробства, частина — за близькосхідними
рецептами. Останні відкриття свідчать, що па-
лички могли виготовляти із довізних напівфа-
брикатів на місці. Аналіз умов знахідок пали-
чок (здебільшого в імовірних могилах «жриць»)
та їх семантичного змісту свідчить про те, що
вони були частиною парфумерних наборів і
водночас слугували інсигніями служниць Ве-
ликих богинь.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 466
Абдуразаков А.А., Безбородов М.А. Средневековые стекла Средней Азии. – Ташкент, 1966.
Андреев В.Н., Саенко В.Н. О семантике стрел в скифском погребальном обряде // ДСПК. – Запорожье, 1992. — Т. 3. –
С. 151—159.
Артамонов М.И. Сокровища саков. — Л.; Прага, 1973.
Байбурин А.К. Семиотический статус вещей и мифология // СМАЭ — Л., 1981. — Вып. XXXVII. — С. 215—226.
Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых средств
культуры. — М., 1989. — С. 65—79.
Безбородов М.А. Химия и технология древних и средневековых стекол. — Минск, 1969.
Бессонова С.С. О культе оружия у скифов // Вооружение скифов и сарматов. — К., 1984. — С. 5—25.
Галибин В.А. Состав стекла как археологический источник. — СПб., 2001.
Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. — Тбилиси, 1984. — Т. 1, 2.
Давня історія України. — К., 1997. — Т. 1.
Дзиговский А.Н., Островерхов А.С. Стеклянная посуда как историческое явление в памятниках скифо-сарматского
времени Украины, Молдовы и Российского Подонья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.). — Одесса, 2000.
Дзиговский О.М., Островерхов А.С. Синергетика сарматского погребального комплекса из Михайловки //
Kimmerowie. Scytowie. Sarmaci. — Kraków, 2004. — С. 115—132.
Дзиговський О.М., Островерхов А.С. До сарматського сакрального матеріалознавства // Лукомор’я. — Одеса, 2007. —
Вип. 1. — С. 137—154.
Зубарь В.М. Некрополь Херсонеса Таврического I—IV вв. н. э. — К., 1982.
Иванов В.В., Топоров В.Н. Проблема функций кузнецов в свете семиотической типологии культур // Материалы
Всесоюзного симпозиума по вторичным моделирующим системам. — Тарту, 1974. — Т. 1 (5). — С. 83—90.
Иванов В.В., Топоров В.Н. Птицы // МНМ. — М., 1992. — Т. 2. — С. 346—348.
Кагаров Е.Г. Культ фетишей, растений и животных в Древней Греции. — СПб., 1913.
Качалов Н.Н. Стекло. — М., 1959.
Клингер В.П. Животные в античном и современном суеверии. — К., 1911.
Кобылина М.М. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первые века н. э. — М., 1978.
Кулаковский Ю.А. Смерть и бессмертие в представлениях древних греков. — К., 1899.
Куликов Б.Ф. Словарь камней-самоцветов. — М., 1982.
Кунина Н.З. Античное стекло в собрании Эрмитажа. — СПб., 1997.
Кунина Н.З. Стекло и цветной камень в античности // ВДИ. — 2001. — № 2. — С. 152—164.
Кунина Н.З., Сорокина Н.П. Стеклянные бальзамарии Боспора // ТГЭ. — 1972. — Т. XIII. — С. 146—177.
Ланцетти А.Г., Нестеренко М.Л. Изготовление художественного стекла. — М., 1987.
Латышев В.В. Очерк греческих древностей: богослужение и сценические древности. — СПб., 1899.
Литвинский Б.А. Древние кочевники «Крыши мира». — М., 1972.
Лотман Ю.М. О метаязыке типологических описаний культуры // ТЗС. — Тарту, 1969. — № 4. — С. 470—480.
Львова З.А. Технологическая классификация изделий из стекла // АСГЭ. — 1979. — Вып. 20. — С. 90—103.
Неверов О.Я. Магические амулеты императорской эпохи // Искусство и религия. — Л., 1981.
Неверов О.Я. Геммы античного мира. — М., 1983.
Островерхов А.С. Стеклянные подвески-голуби на Юге Восточной Европы (V—III вв. до н. э.) // Древнейшие об-
щности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья — К., 1991. — С. 174—175.
Островерхов А.С. Стекло из скифских и сарматских памятников Восточной части Буджака // Л.В. Субботин, А.Н. Дзи-
говский, А.С. Островерхов. Археологические древности Буджака. — Одесса, 1998. — С. 127—158.
Островерхов А.С. Парадигмы древнего стекла (Очерк дискурсивной семиотики) // ССИА. — Донецк, 2006. — Т. 3. —
С. 409—468.
Островерхов А.С. Скляні медальйони і деякі питання ідеологічних уявлень населення Північного Причорномор’я
у IV—III ст. до н. е. // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 70—82.
Островерхов А.С., Левін Е.О. Про технологію виготовлення і походження скляних парфюмерних паличок з ан-
тичних міст Північного Причорномор’я // Стародавнє виробництво на території України. — К., 1992. —
С. 140—154.
Папанова В.А. Символика оружия в античных погребениях // БФ. — Ч. 2. — СПб., 2002. — С. 279—285.
Петров М.К. Язык, знак, культура. — М., 1991.
Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. — М., 1986.
Раевский Д.С. Модель мира скифской культуры. — М., 1985.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 67
Русяева А.С. Античные терракоты Северо-Западного Причерноморья — К., 1982.
Сорокина Н.П. Стеклянная посуда как источник по истории экономических связей Причерноморья и локального
стеклоделия первых веков н. э. // Труды ГИМ. — 1982. — Вып. 54. — С. 40—42; 100—106.
Топорков А.Л. Символика и ритуальные функции предметов материальной культуры // СЭПТ. Этнографическое
изучение знаковых средств культуры. — Л., 1989.
Топоров В.Н. О космологических источниках раннеисторических описаний // Уч. зап. ТГУ. — 1973. — Вып. 308. —
С. 110—120.
Топоров В.Н. Первобытные представления о мире (общий взгляд) // Очерки истории естественнонаучных знаний
в древности. — М., 1982. — С. 10—25.
Фармаковский М.В. Римские стекловаренные печи // ИИАТ. — Пг., 1922. — Т. 1. — С. 126—176.
Федоров В.К. Савромато-сарматские костяные ложечки. К вопросу об индоарийских корнях некоторых явлений
савромато-сарматской культуры // Башкирский край. — Уфа, 1992. — С. 56—72.
Цимиданов В.В. Социальная структура срубного общества. — Донецк, 2004.
Щапова Ю.Л. Из истории древнейшей технологии стекла // Очерки технологии древнейших производств. — М.,
1975. — С. 134—155.
Щапова Ю.Л. Очерки истории древнего стеклоделия. — М., 1983.
Щапова Ю.Л. Древнее стекло: морфология, технология, химический состав. — М., 1989.
Щапова Ю.Л. Византийское стекло. Очерки истории. — М., 1998.
Щапова Ю.Л. Введение в вещеведение. — М., 2000.
Auth S.H. Ancient Glass at the Newark Museum from the Eugene Schaefer Collection of Antiquites. — Newark; New-
Jersey, 1976.
Baume P. Glaser Antiken Welt. Wissenschaftliche Kataloge des Römisch-Germanishen Museums. — Köln, 1971.
Charleston R.J. Glass «Cakes» as Raw Materials and Articles of Commerce // JGS. — 1963. — Vol. 5. — Р. 57—81.
Dekуwna M. Essai de classification et d’interprétation des vesiges de la production du verre provenant des sites archéologique
antiques et Hait Moyen Age // Ann. du Xe Congres de l’СAIHV. — Amsterdam, 1987. — P. 207—220.
Fremersdorf Fr. Die Denkmäler des römischen Köln. — Bd. IV. Das naturfarbene sogenannte blaugrüne Glas in Köln. — Köln,
1958.
Girdvoyс A. Celtic Glass Bracelets from Excavation in Poland. A Technological Study // AР. — 1987. — T. XXV/XXVI. —
P. 123—125.
Glass at the Fitzwilliam Museum. — Camridge; London; New York; Melburne, 1978.
Glass from the Ancient World. The Ray Winfield Smith Collection. The Corning Museum of Glass. Corning. — New York, 1957.
Huges M.J. A Technical Study of Opaque Red Glass of Iron Age in Britain // PPS. — 1972. — Vol. 38. — P. 48—107.
Isings C. Roman Glass from Dated Finds. — Corning; Jakarta, 1957.
Kisa A. Das Glas im Altertume. — Leipzig, 1908. — Bd. 1—3.
Mely de F. Les Lapidaires de l’antiqutés. — Paris, 1902. — Vol. III.
Newton R.C. Glass Trade Route in Iron Age // Communications artistiques at historiques. IX Congrés International du
Verre. — Paris, 1972. — Р. 197—204.
Newton R.C. Recent Views on Ancient Glasses // GT. — Sheffield, 1980. — Vol. 21. — № 4. — P. 3—12.
Olczak J. Produkcja szkła w rzymskim i wczesnobizantyjskim Novae w świetle źródeł archeologicznych (Mezja Dolna). —
Toruń, 1998.
Saldern A. von, Nolte B., Baume P., Haevernick Th.E. Gläser der Antike. Sammlung Ervin Oppenlander. — Hamburg, 1974.
Sayre E.V., Smith R.W. Compositional Categories of Ancient Glass // Science. — 1961. — Vol. 133. — № 3467. — Р. 1824—1825.
Stawiarska T. Szkla z okresu wpływów rzymskich z Północnej Polski // Studium technologiczne. — Ossolineum, 1984. —
S. 24—27.
Vessberg O. Roman Glass in Cyprus // Opuscula Archaeologica. — Lund, 1952. — VII.
Одержано 12.03.2009
А.С. Островерхов
СТЕКЛЯННЫЕ ПАРФЮМЕРНЫЕ ПАЛОЧКИ РИМСКОГО ВРЕМЕНИ
В статье по материалам Одесского археологического музея, Государственного Эрмитажа и опубликованным дан-
ным дается комплексная характеристика стеклянных «палочек» римского времени, большинство которых най-
дено в античных городах Северного Причерноморья. В коллекции имеются как экземпляры, имеющие аналогии
на территории восточных и западных провинций Римской империи, так и уникальные экземпляры. Судя по дан-
ным химического состава, часть стекол сварена в традициях средиземноморской школы стеклоделия (песок +
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 468
© Д.П. НЕДОПАКО, 2009
натуральная сода + известь), часть – по ближневосточным рецептам (песок + зола солончаковых растений). Это
значит, что на северные берега Черного моря подобные изделия поступали из различных регионов Империи. По-
следние открытия остатков стеклоделия в городах Северного Понта свидетельствуют, что часть палочек могла из-
готавливаться на месте из привозных полуфабрикатов. Анализ условий находок стеклянных палочек в вероятных
могилах «жриц» совместно с сосудами для хранения жидкостей и масел, показал, что они, очевидно, являлись
составной частью парфюмерных наборов и одновременно служили инсигниями служительниц Великих богинь.
A.S. Ostroverkhov
GLASS PERFUME STICKS OF THE ROMAN PERIOD
The article presents comprehensive characteristics of the glass «sticks» of the Roman period, based on the materials from the
Odesa Archaeological Museum and the State Hermitage, most of which were found at the Ancient cities of the north coast of
the Back Sea. The collection includes both the items that have analogies on the territory of the Eastern and Western provinces
of the Roman Empire, and unique objects. Judging from the data on chemical mixture, some glasses were made in the
Mediterranean school traditions of glassmaking and others in the Near East traditions. That means that such products were
delivered from the various regions of the Roman Empire. The recent finds of the remains of glassmaking in the cities of the
North Pontus evidence that some sticks could be made here of imported half-made products. The analyses of circumstances
of the finds of glass sticks in the likely «priestesses’ tombs» together with the pots for storing liquids and oils showed that they
evidently were elements of perfume sets and at the same time insignia of priestesses of the Great goddesses.
ЗАЛІЗНІ ВИРОБИ З РУХОТИНА
Д.П. Недопако
Подано результати технологічних досліджень колекції залізних виробів з поселення VIII—X ст. Рухотин у Чернівецькій обл.
К л ю ч о в і с л о в а: східні слов’яни, поселення, технологія виготовлення залізних речей
У VIII—IX ст. на зміну підсічній системі земле-
робства у східних слов’ян приходить більш про-
дуктивна парова система обробітку землі. В цей
час різко зростає кількість поселень у так зва-
них гніздах-общинах. Якщо у VI—VII ст. в таких
осередках налічувалось одне-два поселення, то у
VIII—X ст. на деяких кількість їх сягає 7—11. Од-
ним з таких гнізд-поселень типу Луки Райковець-
кої є Рухотин у Чернівецькій обл. У VI—VII ст. тут
було тільки одне поселення, а у VIII—X ст. їх налі-
чувалось уже 11 (Тимощук 1990, с. 86—87).
Замчище-городище Рухотин розташоване
на мисі у північній частині однойменного села.
Центральна площа городища має розміри 220 ×
170 м і обмежена валом, з напільного боку про-
ходять ще три вали. На його території та на су-
сідніх пагорбах розміщуються слов’янські по-
селення IХ ст., поруч з селом — скіфське го-
родище, поселення черняхівської культури та
XII—XIII ст. (Винокур і ін. 1984, с. 166—167;
Тимощук 1990, с. 174—175).
Колекція залізних виробів з Рухотина налі-
чує 245 одиниць речей різних категорій досить
доброї збереженості. Серед знахідок слід виді-
лити групу наконечників стріл (понад 80 екз.
різних типів). Склад колекції такий.
Ножі — 46 екз. різної збереженості. Здебіль-
шого вістря леза знищено корозією, а саме тут
проявляються технологічні особливості предме-
тів. Для структурних досліджень відібрано 19 екз.
Переважно це цілі ножі, але є декілька фрагмен-
тів лез з доброю збереженістю вістря. Усі ножі з
прямою спинкою, на жодному цілому екземпля-
рі немає отворів для прикріплення руків’я, тож їх
вставляли в дерев’яні чи кістяні колодки.
Наконечники стріл — 88 екз. вістер різ-
них типів. Переважають пласкі листкоподіб-
ні — 48 екз., серед них п’ять втульчастих. По-
вністю вцілів 41 наконечник. 16 мають широ-
ке лезо. Максимальна довжина вістер 125 мм,
мінімальна — 65 мм. Для технологічних дослі-
джень відібрано 36 екз. Зразки відбиралися з
пера вістря. Результати аналізів наконечників
стріл буде подано в окремій статті.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65365 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:27:41Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Островерхов, А.С 2014-06-24T13:31:29Z 2014-06-24T13:31:29Z 2009 Склянні парфумні палички римського часу / А.С. Островерхов // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 57-68. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65365 На основі аналізу колекцій з Одеського археологічного музею (ОАМ, Україна) та Державного Ермітажу (Росія) подано характеристику скляних парфумних паличок римського часу переважно з міст Північного Причорномор’я. Автор доходить висновку, що скло для паличок виробляли у різних частинах античного світу, але не виключає можливість їх виготовлення із привізних напівфабрикатів у Пантікапеї, Херсонесі та Ольвії. В статье по материалам Одесского археологического музея, Государственного Эрмитажа и опубликованным данным дается комплексная характеристика стеклянных «палочек» римского времени, большинство которых найдено в античных городах Северного Причерноморья. В коллекции имеются как экземпляры, имеющие аналогии на территории восточных и западных провинций Римской империи, так и уникальные экземпляры. Судя по данным химического состава, часть стекол сварена в традициях средиземноморской школы стеклоделия (песок + натуральная сода + известь), часть – по ближневосточным рецептам (песок + зола солончаковых растений). Это значит, что на северные берега Черного моря подобные изделия поступали из различных регионов Империи. Последние открытия остатков стеклоделия в городах Северного Понта свидетельствуют, что часть палочек могла изготавливаться на месте из привозных полуфабрикатов. Анализ условий находок стеклянных палочек в вероятных могилах «жриц» совместно с сосудами для хранения жидкостей и масел, показал, что они, очевидно, являлись составной частью парфюмерных наборов и одновременно служили инсигниями служительниц Великих богинь. The article presents comprehensive characteristics of the glass «sticks» of the Roman period, based on the materials from the Odesa Archaeological Museum and the State Hermitage, most of which were found at the Ancient cities of the north coast of the Back Sea. The collection includes both the items that have analogies on the territory of the Eastern and Western provinces of the Roman Empire, and unique objects. Judging from the data on chemical mixture, some glasses were made in the Mediterranean school traditions of glassmaking and others in the Near East traditions. That means that such products wereтdelivered from the various regions of the Roman Empire. The recent finds of the remains of glassmaking in the cities of the North Pontus evidence that some sticks could be made here of imported half-made products. The analyses of circumstances of the finds of glass sticks in the likely «priestesses’ tombs» together with the pots for storing liquids and oils showed that they evidently were elements of perfume sets and at the same time insignia of priestesses of the Great goddesses. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Склянні парфумні палички римського часу Стеклянные парфюмерные палочки римского времени Glass perfume sticks of the Roman period Article published earlier |
| spellingShingle | Склянні парфумні палички римського часу Островерхов, А.С До історії стародавнього виробництва |
| title | Склянні парфумні палички римського часу |
| title_alt | Стеклянные парфюмерные палочки римского времени Glass perfume sticks of the Roman period |
| title_full | Склянні парфумні палички римського часу |
| title_fullStr | Склянні парфумні палички римського часу |
| title_full_unstemmed | Склянні парфумні палички римського часу |
| title_short | Склянні парфумні палички римського часу |
| title_sort | склянні парфумні палички римського часу |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65365 |
| work_keys_str_mv | AT ostroverhovas sklânníparfumnípaličkirimsʹkogočasu AT ostroverhovas steklânnyeparfûmernyepaločkirimskogovremeni AT ostroverhovas glassperfumesticksoftheromanperiod |