Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)

Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)

Пропонована стаття присвячена одній зі сторінок історії УВО — зародженню та формуванню структури Організації на початковому етапі її існування (1920—1922). Праця не претендує на вичерпне дослідження проблеми — це, радше, спроба зібрати, систематизувати та проаналізувати доступний авторові масив інфо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Український визвольний рух
Datum:2007
1. Verfasser: Дарованець, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2007
Schlagworte:
Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр.
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65372
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922) / О. Дарованець // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 11. — С. 5-60. — Бібліогр.: 228 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65372
record_format dspace
spelling Дарованець, О.
2014-06-24T14:11:44Z
2014-06-24T14:11:44Z
2007
Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922) / О. Дарованець // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 11. — С. 5-60. — Бібліогр.: 228 назв. — укр.
XXXX-0120
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65372
Пропонована стаття присвячена одній зі сторінок історії УВО — зародженню та формуванню структури Організації на початковому етапі її існування (1920—1922). Праця не претендує на вичерпне дослідження проблеми — це, радше, спроба зібрати, систематизувати та проаналізувати доступний авторові масив інформації, дати підґрунтя для глибшої наукової роботи.
uk
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
Український визвольний рух
Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр.
Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)
spellingShingle Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)
Дарованець, О.
Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр.
title_short Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)
title_full Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)
title_fullStr Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)
title_full_unstemmed Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922)
title_sort організаційні початки уво та формування її структури (1920—1922)
author Дарованець, О.
author_facet Дарованець, О.
topic Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр.
topic_facet Історія УВО та ОУН у 1920—1939 рр.
publishDate 2007
language Ukrainian
container_title Український визвольний рух
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
format Article
description Пропонована стаття присвячена одній зі сторінок історії УВО — зародженню та формуванню структури Організації на початковому етапі її існування (1920—1922). Праця не претендує на вичерпне дослідження проблеми — це, радше, спроба зібрати, систематизувати та проаналізувати доступний авторові масив інформації, дати підґрунтя для глибшої наукової роботи.
issn XXXX-0120
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65372
citation_txt Організаційні початки УВО та формування її структури (1920—1922) / О. Дарованець // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 11. — С. 5-60. — Бібліогр.: 228 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT darovanecʹo organízacíinípočatkiuvotaformuvannâíístrukturi19201922
first_indexed 2025-11-24T16:28:01Z
last_indexed 2025-11-24T16:28:01Z
_version_ 1850484842707288064
fulltext 5 № 11 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПОЧАТКИ УВО ТА ФОРМУВАННЯ ЇЇ СТРУКТУРИ (1920—1922) Після поразки українців у визвольних змаганнях 1917—1921 рр. і поділу України між Росією, Польщею, Румунією та Чехословач- чиною частина вояків і старшин українських військових формацій не склала зброї, продовжуючи боротьбу — але вже в інших умо- вах та іншими методами. Вони створили підпільну Українську Вій- ськову Організацію (УВО), яка поставила собі за мету відновити Українську державу. Завдяки безкомпромісній та активній позиції УВО стала в 1920-х рр. основною силою українського визвольно- го руху. Пропонована стаття присвячена одній зі сторінок історії УВО — зародженню та формуванню структури Організації на початковому етапі її існування (1920—1922). Праця не претендує на вичерпне дослідження проблеми — це, радше, спроба зібрати, си стематизувати та проаналізувати доступний авторові масив ін- формації, дати підґрунтя для глибшої наукової роботи. Історіографія теми почала розвиватися лише після Другої сві- тової війни. До того часу науковці не могли проводити повноцін- них історичних досліджень, не маючи доступу до найважливіших джерел — внутрішньоорганізаційних документів УВО, документів польських і радянських органів безпеки, а також спогадів безпосе- редніх учасників процесу формування УВО. Ситуація почала змі- нюватися лише після 1945 р., коли багато учасників українських визвольних змагань опинилася на еміграції, привізши з собою вці- лілі документи та спогади. Публікації з цієї теми умовно можна по- ділити на дві основні групи: 1) дослідження, які з’явилися в часи існування СРСР (до 1990) та 2) дослідження пострадянського пері- оду (1991—2007). Упродовж першого періоду чинниками, що суттєво впливали на розвиток тих галузей історичної науки, які досліджували укра- їнський визвольний рух, були сильний ідеологічний тиск, цензурні ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН Райнгард Гайденройтер Підготовка та здійснення замаху на Степана Бандеру 1959 р. в дзеркалі мюнхенських поліційних актів ............................................211 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ Андрій Шевців Закерзоння: український рахунок .....................................................................221 ПОСТАТІ Юрій Зайцев Життєве перевесло Богдана Гориня .................................................................233 НАУКОВЕ ЖИТТЯ Петро Й. Потічний, Микола Посівнич Літопис УПА — документована Історія ........................................................250 Центр досліджень визвольного руху обрав нове керівництво та визначив напрями подальшого розвитку .......................................255 Відомості про авторів ....................................................................................................259 6 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 7 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… заборони та загроза репресій проти науковців з боку радянсько- го тоталітарного режиму, а також цілеспрямоване засекречення джерел. Характерна особливість цього періоду — існування єдиної радянської історіографії, жорстко підпорядкованої ідеологічним настановам комуністичного режиму і спрямованої винятково на формування негативного образу українського визвольного руху. Щоби довести невідповідність діяльності УВО інтересам україн- ського народу, насамперед зосереджували увагу на фактах спів- праці УВО з іноземними спецслужбами. Натомість питання органі- заційних початків та розбудови організаційної мережі УВО майже повністю оминали. Про це свідчить зокрема навчальне видання Вищої школи КҐБ СРСР «Українські буржуазні націоналісти»*. Збірник мав гриф «цілком таємно» і був призначений працівникам органів держбезпеки СРСР тільки для службового користування. Каґебістів цікавив передусім професійний аспект: тактика україн- ського підпілля в СРСР, методи боротьби з українськими націона- лістами в СРСР і за кордоном, стан закордонних націоналістичних центрів. Натомість міжвоєнна діяльність націоналістів відображе- на тут дуже тенденційно. УВО та ОУН представлено як агентуру німецької й польської (!) розвідок, що діяла проти СРСР та кому- ністичного руху1. Антикомуністична спрямованість українського націоналістичного руху не викликає сумнівів, однак твердження про співробітництво УВО та ОУН, які зазіхали на безпеку і тери- торіальну цілісність ІІ Речі Посполитої, з польською розвідкою є бездоказовою і нелогічною. Що ж до співпраці українських націо- налістів із Німеччиною, то сучасні дослідники дійшли висновку, що вона мала ситуативний характер і була спробою використати міжнародні відносини для досягнення основної мети — створення Української Самостійної Соборної Держави2. Проблем, пов’язаних із процесом організаційного становлення УВО, названий збірник майже не порушує. У цей же час з’явилась еміграційна історіографія, яку сфор- мували переважно представники українського визвольного руху. Вони були більше зацікавлені у всебічному та повному висвітлен- ні історії УВО, вбачаючи в цьому можливість створити її позитив- ний образ, а отже прислужитися популяризації ідеологічних засад українського визвольного руху, й тому виступили піонерами до- сліджень у цій галузі. Серед питань, які вивчали українські істори- ки-емігранти, було й створення УВО та розбудова її організаційної мережі. Першою значною за обсягом науковою працею, в якій порушено окреслену проблематику, стала книга довголітнього члена Проводу Українських Націоналістів (ПУНу) Володимира Мартинця «Укра- їнське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н.», що вийшла друком 1949 р. Однак вона висвітлює події фрагментарно, за суттю — це збірник спогадів, присвячених тільки деяким сторінкам історії українсько- го визвольного руху3. Розвиток історіографії УВО отримав новий поштовх у 1960-х— 1980-х рр., коли побачила світ низка праць Зиновія Книша, колиш- нього бойового референта Крайової команди УВО. Вони ґрунтують- ся переважно на спогадах колишніх членів УВО та на матеріалах 1920-х—1930-х рр. Неповноту джерельної бази З. Книш намагався компенсувати, ретельно й систематично опрацьовуючи доступні джерела. Дослідник створив кілька історичних нарисів, присвя- чених різним періодам діяльності УВО, а також конкретним осо- бам чи подіям, які впливали на розвиток Організації. Серед них є істо ричний нарис «Власним руслом» та стаття «Начальна Команда УВО у Львові», які безпосередньо присвячені створенню та почат- ковому періодові існування УВО4. * Автор користувався копією цього видання, яку надали литовські науковці для ар- хіву ЦДВР. 1 Шульженко Б., Хамазюк И., Данько В. Украинские буржуазные националисты. – Москва, 1963. – 290 с. 2 Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія. Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – Київ, 2005. – С. 6–7. 3 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. Спогади і матеріяли до істо рії та передісторії українського організованого націоналізму. – Б. м. в., 1949. – 421 с. 4 Книш З. Власним руслом. Українська військова організація від осени 1922 до літа 1924 року. – Торонто, 1966. – 184 с.; Книш З. Дух, що тіло рве до бою… (Юліан Головінський – Крайовий Командант УВО). – Вінніпеґ, 1951. – 198 с.; Книш З. На життя і смерть… Сторінки з історії Української Військової Організації. – Торонто, 1980. – 255 с.; Книш З. На повні вітрила!.. (Українська Військова Організація в 1924-1926 роках). – Торонто, 1970. – 424 с.; Книш З. Начальна Команда УВО у Львові // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 288–297; Книш З. Начальна Команда УВО у Львові // Життя і смерть полков- ника Коновальця. – Львів, 1993. – С. 89–93. 8 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 9 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Коротко історію УВО висвітлено в першому томі монографії Петра Мірчука «Нарис історії ОУН». У праці використано вели- кий масив документів, періодику, спогади. Зокрема розглянуто й проблему створення УВО, є відомості про командний склад на рівні Начальної Команди — округа, закордонні станиці. Проте моногра- фія П. Мірчука має деякі прогалини у викладі матеріалу, крім того, їй бракує науково-довідкового апарату5. Комплекс проблем, пов’язаних зі створенням та діяльністю УВО, розглянуто в історико-мемуарній праці відомого українського адвоката Семена Шевчука. Автор висунув концепцію трьох джерел формування УВО (мешканці таборів інтернованих у Чехословаччи- ні, львівська група Осипа Навроцького, група Юліана Головінсько- го), дав інформацію про події, пов’язані з кримінальними справами проти Степана Федака та Михайла Дзіковського тощо6. Низку історичних нарисів, у яких ідеться про організаційні структури УВО регіонального рівня, можна знайти у збірниках «Організація Українських Націоналістів. 1929-1954», «Перемишль. Західний бастіон України», «Історично-мемуарний збірник Чорт- ківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики»7. Деякі важливі факти наведено у фундаментальній праці «Істо- рія українського війська» та у розвідці Василя Вериги «Втрати ОУН в часі Другої світової війни або “Здобудеш Українську дер- жаву, або згинеш у боротьбі за неї”»8. В іноземній історіографії 1945—1990 рр. окреслену тему по- біжно розглянуто тільки в кількох працях. Це монографії поляків Антона Щесняка й Веслава Шоти «Дорога в нікуди. Діяльність Організації Українських Націоналістів та її ліквідація в Польщі», словака Богуша Хньоупека «Бандерівці», американця Джона Арм- стронґа «Український націоналізм» та аргентинця Енріке Марті- неза Кодо «Повстанці за залізною завісою»9. Однак дослідники зо- середили увагу на вивченні різних аспектів історії ОУН та УПА, а не на УВО. Часткове розсекречення архівів України, Росії, Польщі, Чехії та Словаччини після краху комуністичних режимів у цих країнах дало змогу розширити джерельну базу досліджень історії україн- ського визвольного руху. У пострадянський період розмивається межа між вітчизняною та еміграційною історіографією, натомість залишається поділ праць на «прихильні» та «ворожі» щодо україн- ського визвольного руху. У цей час з’явилося кілька спеціалізова- них розвідок, присвячених історії УВО загалом і окремим її етапам. Серед них відзначимо монографію Анатолія Кентія «Українська Військова Організація (УВО) в 1920-1928 рр. Короткий нарис», особливо розділ під назвою «Створення Української Військової Організації. Керівні органи, структура й мережа УВО». Однак це дослідження ґрунтується тільки на документах т. зв. «Празького архіву», що походять переважно із середовища української над- дніпрянської еміграції; зовсім не взято до уваги величезного маси- ву документів з архівів Західної України та з польських архівів, у яких зібрано значну за обсягом інформацію про становлення та діяльність УВО. Саме через бідний та однобокий фактаж працю А. Кенія не можна вважати повноцінним узагальнювальним дослі- дженням. Окрім цього, впадає у вічі фрагментарність «нарису», яка свідчить про брак чіткої авторської концепції історичного розвит- ку УВО у міжвоєнний період10. 5 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Т. 1. – Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк, 1968. – 639 с. 6 Шевчук С. Пора сказати правду про наші визвольні змагання добитися волі для Галицької землі. 1918-1939. – Торонто, 1965. – 280 с. 7 Верига В. Нарис історії вчительської семінарії в Заліщиках // Історично-ме- муарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики. – Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1974. – С. 723–734; Качмар В., Савчак В. Громадське й політичне життя в Перемишлі між двома світовими війнами // Перемишль. Західний бастіон України. Збірник матеріялів до історії Перемишля і Перемиської землі, зладжений редакційною колеґією під проводом проф. Б. Загайкевича. – Нью-Йорк – Филадельфія, 1961. – С. 163–174; Шипинський В. Український націоналізм на Буковині // Організація Українських Націоналістів. 1929-1954. (Збірник статей у 25-ліття ОУН). –Б. м. в., 1955. – С. 213–227. 8 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія укра- їнського війська (від княжих часів до 20-х рр. ХХ ст.). – Львів: Світ, 1992. – 702 с.; Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світовій війні або «Здобудеш Українську дер- жаву або згинеш в боротьбі за неї». – Торонто, 1991. – 208 с. 9 Szesniak A., Szota W. Droga do nikąd. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce. – Warszawa, 1973. – 587 s.; Chňoupek B. Banderowci. – Bratislava, 1989. – 566 s.; Codó E. Guerrilas tras la cortina de hier- ro. – Buenos Aires, 1966. – 422 p.; Armstrong J. Ukrainian nationalism. – New-York– London, 1963. – 361 p. 10 Кентій А. Українська Військова Організація (УВО) в 1920-1928 рр. Короткий на- рис. – К., 1998. – 81 с. 10 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 11 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Одним із найцікавіших серед нових досліджень, присвячених історії створення УВО і ролі полк. Євгена Коновальця в цьому про- цесі, є ґрунтовна праця Михайла Ковальчука «Біля витоків УВО: військово-політична діяльність Є. Коновальця у 1920-1921 рр.» На підставі листування Є. Коновальця із сотниками Іваном Андрухом, Ярославом Чижем, полк. Андрієм Мельником, протоколів засі- дань Стрілецької ради та інших документів із фондів Архіву ОУН у Києві, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громад- ських об’єднань (ЦДАГО) України, Центрального державного істо- ричного архіву (ЦДІА) у Львові, Публічної бібліотеки у Варшаві, Архіву нових актів у Варшаві, Державного архіву Російської Фе- дерації історик спробував по-новому осмислити проблему11. Проте маємо зауважити, що деякі висновки М. Ковальчука у світлі інших джерел — документів із тих-таки ЦДІА України у Львові, Архіву нових актів у Варшаві, а також із Державного архіву Львівської області та спогадів учасників тих подій — викликають сумнів. У наукових збірниках опубліковано низку спеціальних тематич- них статей Дмитра Ведєнєєва, Олександра Дарованця та Василя Што- кала. Першому авторові належить розвідка про зародження, струк- туру та діяльність спеціальних підрозділів УВО в 1921—1922 рр.; у статті О. Дарованця, присвяченій експропріаційним акціям УВО, містяться відомості про її організаційну структуру; третій автор та- кож у загальних рисах характеризує організаційну будову УВО12. Доповнює цю групу публікацій надруковане в газеті «Волинь» пові- домлення О. Богуцького «Історія Городоцької організації УВО»1 3. Решту праць, у яких так чи інакше порушено проблему діяль- ності УВО на початковому етапі, можна поділити на три групи: 1) розвідки з історії українського визвольного руху; 2) біографічні нариси про видатних людей України, зокрема про членів УВО та ОУН; 3) дослідження, присвячені суспільно-політичному розвит- кові західноукраїнських земель у міжвоєнний період. До першої групи можна зарахувати монографію Марії Ман- дрик «Український націоналізм: становлення в міжвоєнну добу», в якій увагу звернено насамперед на особливості ідеологічного та ор- ганізаційного розвитку українського націоналізму як джерела, що живило український визвольний рух14. Своєрідним доповненням до цієї монографії є стаття дослідниці про український націоналістич- ний рух на Буковині в 1920-х—1930-х рр.15. Щоправда інформація про УВО в цих працях досить обмежена і фрагментарна. Змістовна монографія Д. Ведєнєєва та Геннадія Биструхіна «Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націона- лістів та УПА (1920-1945)» досліджує історію спеціальних служб українського визвольного руху, зокрема й УВО16. Окремо відзна- чимо дві праці, що висвітлюють історію спецслужб, — досліджен- ня Василя Сідака «Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр. (невідомі сторінки історії)» та Валентина Воронова «ОСНАЗ — війська особливого призначення»17. Вони міс- тять факти, які допомагають повніше розкрити нашу теми. Дещицю фактажу про підпілля УВО та Січово-стрілецьку ор- ганізацію (ССО) можна виявити у статтях Д. Ведєнєєва, Ігоря Гав- риліва, Ігоря Дерев’яного та Володимира Федини, присвячених різним аспектам міжвоєнної історії визвольного руху18. 11 Ковальчук М. Біля витоків УВО: військово-політична діяльність Є. Коновальця у 1920-1921 рр. // Український визвольний рух. – Львів, 2003. – Зб. 7. – С. 5–78. 12 Ведєнєєв Д. Спеціальні підрозділи Української Військової Організації (1920 – поч. 1930 -х рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Між- відомчий збірник наукових праць. – К., 2003. – Вип. 5. – С. 142–152; Да ро- ва нець О. Експропріаційна діяльність Української Військової Організації у 1924-1929 рр. // Наукові зошити історичного факультету Львівського націо- нального університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. – Львів, 2001. – Вип. 4. – С. 205–213; Штокало В. Діяльність Краєвої команди УВО у 1923-1924 рр. (За матеріалами ЦДІА України у Львові) // Наукові зошити істо- ричного факультету. Львівський національний університет імені Івана Франка. Збірник наукових праць – Львів, 2005. – Вип. 7. – С. 308–317. 13 Богуцький О. Історія Городоцької організації УВО // Волинь (Рівне). – 1994. – 8 квітня. – С. 5. 14 Мандрик М. Український націоналізм: становлення в міжвоєнну добу. – К., 2006. –392 с. 15 Мандрик М. Український націоналістичний рух 1920–30-х рр на Північній Буковині у світлі румунських архівних документів // Український визвольний рух. – Львів, 2005. – Зб. 3. – С. 86–97. 16 Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920-1945). – К., 2006. – 408 с. 17 Воронов В. ОСНАЗ – войска особого назначения. – Москва: Яуза, Эксмо, 2004. – 320 с.; Сідак В. Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр. (невідомі сторінки історії). – К., 1998. – 320 с. 18 Ведєнєєв Д. Зародження спеціальних служб руху українських націоналістів 1920-х – 1930-х рр. // Пам’ять століть. Україна. Історичний науковий та літературний журнал. – Київ. – 2002. – № 3. – С. 58–63; Гаврилів І. Євген Коновалець і розкол 12 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 13 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Привертає увагу побудована переважно на матеріалах Дер- жавного архіву Рівненської області стаття Гурія Бухала «Лица- рі поліського підпілля» про діяльність УВО та ОУН на Волині до 1934 р.19. У ній подано інформацію про час появи Начальної колегії (команди) УВО та про її кадровий склад. Серед біографічної літератури можна назвати монографію Олександра Кучерука «Рико Ярий — загадка ОУН» та статті Володимира Косика «Євген Коновалець. Короткий нарис жит- тєвого шляху», Миколи Кучерепи «Таємний борець» (Про долю І. В. Скоп’юка)», О. Дарованця «Самійло Підгірський — кандидат у члени Української Головної Визвольної Ради»20. Наведені в цих працях факти описують деякі важливі моменти зародження та існуван ня УВО. Третю групу представляють монографії Івана Васюти «Полі- тична історія Західної України (1918-1939)» та Михайла Кугутя- ка «Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. — 1939 р.)»21. Більше інформації про УВО, особливо про початковий період її діяльності, подано в першій, причому події описано в контексті політичної історії Західної України. Джерель- ною базою праці І. Васюти слугували переважно матеріали з фон- дів ЦДІА України у Львові, Державного архіву Львівської області (ДАЛО) та Державного архіву Івано-Франківської області. В іноземній історіографії пострадянського періоду немає спе- ціальних праць, присвячених історії УВО, але цю прогалину частково заповнює монографія польського дослідника Романа Висоцького «Організація Українських Націоналістів у Польщі в 1929—1939 ро ках. Генеза, структура, програма, ідеологія». Це комплексне, ґрунтовне, досить об’єктивне дослідження, яке немає гідної альтернативи в сучасній польській історіографії. На відмі- ну від згаданих узагальнювальних праць П. Мірчука та А. Кентія в монографії Р. Висоцького ширше використано документальні джерела з польських, українських та чеських архівів; досліджен- ня краще структуровано; у ньому зроблено важливі аналітичні висновки та узагальнення. Складовою частиною праці є короткий, але докладний нарис історії УВО, у якому автор висуває власну версію створення УВО22. Серед довідкової літератури нашої теми торкається тіль- ки довідник «Матеріали до пластового мартиролога», який міс- тить інформацію біографічного характеру про пластунів, із яких більшість були активними учасниками українського визвольного руху2 3. Під час роботи над цією статтею використано небагато опублі- кованих джерел. Насамперед — «Варшавський акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів», особливо розділ «Історія Україн- ської Військової Організації»24. Також можна згадати копію з акту обвинувачення проти С. Бандери і товаришів від 2 жовтня 1935 р. (вона зберігається у фондах Львівської наукової бібліотеки НАН України ім. В. Стефаника)25. Поза тим використано хіба що один із листів Є. Коновальця, опублікований у книзі «Життя і смерть пол- ковника Коновальця»26. Зі збірника документів під назвою «Я б’ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки», присвячено- го постаті Є. Коновальця, а також із праці З. Книша «З таємни х в ОУН // Український визвольний рух. – Львів, 2006. – Зб. 8. – С. 118–129; Дерев’яний І. Проникнення та діяльність в ОУН агента ОҐПУ-НКВД Павла Судоплатова // Український визвольний рух. – Львів, 2006. – Зб. 8. –С. 102– 117; Федина В. Вбивство полковника Ю. Отмарштайна: аналіз джерел // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного універ- ситету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 214–225. 19 Бухало Г. Лицарі Поліського підпілля // Літопис Червоної Калини. – 1995. – № 12. – С. 16–23. 20 Кучерук О. Рико Ярий – загадка ОУН. – Львів, 2005. – 212 с.; Косик В. Євген Коновалець. Короткий нарис життєвого шляху // Український визвольний рух. – Зб. 3. – Львів, 2004. – С. 61–70; Кучерепа М. М. «Таємний борець». (Про долю І. В. Скоп’юка) // «Роде наш красний…» Волинь у долях краян і людських докумен- тах. – Т. 1. – Луцьк, 1996. –С. 302–309; Дарованець О. Самійло Підгірський – кандидат в члени Української Головної Визвольної Ради // Український визвольний рух. – Зб. 5. – Львів, 2005. – С. 183–191. 21 Васюта І. Політична історія Західної України (1918-1939). – Львів, 2006. – 335 с.; Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. – 1939 р.). – Івано-Франківськ, 1993. – 200 с. 22 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów w Polsce w latach 1929-1939. Geneza, struktura, program, ideologia. – Lublin, 2003. – 443 s. 23 Гривул Т., Мороз В., Муравський В., Окаринський В. Матеріали до пластового мартиролога (пам’яті Івана Гавдиди). – Львів, 2003. – 120 с. 24 Варшавський акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів. – Львів, 2005. –200 с. 25 Żełeński W. Act oskarzenia przeciwko Stepanowi Banderze i tow. 2 pazdziernika 1935. [Відбитка]. – 109 s. 26 Життя і смерть полковника Коновальця. – С. 50. 14 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 15 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… документі в польської окупації Західної України» взято тільки де- які науково-довідкові відомості27. Деякі аспекти діяльності укра- їнського націоналістичного підпілля розглянуто в брошурі «УВО», але через пропагандистський характер і вимоги конспірації в ній немає інформації про склад та організаційну структуру УВО28. Основний масив джерел, використаних для написання нашої праці, складають матеріали, зосереджені в шести фондах п’яти ар- хівів України й Польщі: ЦДАГО України, ЦДІА України у м. Льво- ві, ДАЛО, Архіву Управління Служби Безпеки України у Волин- ській області, Архіву нових актів у м. Варшаві. За походженням їх можна поділити на дві групи: 1) службові документи польських ор- ганів безпеки та армійських структур; 2) матеріали кримінальних справ проти членів УВО та ОУН. Найважливішим документом першої групи є Внесок (подання) МВС Польщі про початок слідства проти УВО, датований серп- нем 1930 р.29. За суттю Внесок — короткий нарис історії УВО, де зібрані та систематизовані найважливіші відомості, якими воло- діли польські органи безпеки станом на 1930 р. Ще одним базовим джерелом для нарису став спогад чільного діяча підпільної ССО та УВО підполковника Армії УНР Михайла Кураха, якого Роман Ба- рановський у протоколі допиту від 1 квітня 1932 р. назвав агентом радника Львівського воєводського управління Казимира Івахова30. Однак, звертаючись до спогадів М. Кураха, а також матеріалів за- веденої НКҐБ 1944 р. кримінальної справи на нього, слід мати на увазі, що допитуваний, імовірно, свідомо дезінформував польські та радянські органи безпеки. Важливим джерелом до історії УВО є експертний висно- вок К. Іва хова в кримінальній справі проти Євгена Врецьони і товариші в під назвою «Українська Військова Організація і Орга- нізація Українських Націоналістів». Його перша частина містить короткий нарис історії УВО, довідки про мету і завдання, органі- заційну структуру та різні аспекти її діяльності31. Спеціальним службовим документом польських органів безпеки, присвяченим цій проблемі, є реферат «Історія, цілі та завдання УВО та ОУН»3 2. Деякі факти взято з рапорту командування корпусної округи у Львові від 25 березня 1924 р.33 та зі свідчень Р. Барановського про особовий склад та діяльність УВО.34 Решту архівних джерел можна зарахувати до другої гру- пи. Ключовими, на нашу думку, є матеріали кримінальних справ М Дзіковського (прокурорський та адвокатський варіанти)35 й М. Кураха (розробка НКҐБ)36, в яких міститься унікальна інфор- мація про початковий організаційний період УВО. У першій справі можна виділити акт обвинувачення від 23 червня 1923 р., а також протоколи допитів М. Дзіковського, Андрія Заліска та Едварда Козака. М. Дзіковський був повітовим комендантом Чесанівщини, комендантом Любачівської округи, зв’язковим Начальної коман- ди УВО з округами, тому його зізнання стали дошкульним ударом по організаційній мережі, зокрема для її першого ешелону на рів- ні Начальна колегія — округа. На думку С. Шевчука, «тим разом Дзіковський з місця заламався. Він видав усе, що знав, майже ці- лий склад Начальної Команди УВО, багато Окружних і Повітових Команд УВО, не промовчав ні одного знаного собі прізвища особи чинної в УВО»37. М. Курах, який належав до вищого керівництва ССО, подав цікаві відомості про роль київських Січових стрільців у процесі формування УВО, а також про підпілля УВО на теренах Східної України. Те, що матеріали кримінальної справи М. Кураха 27 Коновалець Є. Я б’ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки. Невідомі документи Організації Українських Націоналістів. Рік 1930. (Листування Голови Проводу ОУН Є. Коновальця і секретаря ПРУН В. Мартинця). – К., 2003. – 271 с.; Книш З. З таємних документів польської окупації Західної України. – Торонто: Срібна Сурма, 1983. – 288 с. 28 У. В. О. – Б. м.: Видання Пропагандивного Відділу Української Військової Організації, 1929. – 92 с. 29 Archiwum Akt Nowych w Warszawie (далі – AAN). – Ministerstwo Spraw Wewnetrznych (далі – MSW). – Sygn. 1255. – K. 1–25. 30 Центральний державний історичний архів (далі – ЦДІА) України у м. Льво- ві. – Ф. 371 (Степан Шухевич – адвокат). – Оп. 1. – Спр. 81 – Арк. 147; AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 26–44. 31 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205 («Прокуратура Львівського апеляційного суду»). – Оп. 1. – Спр. 962. – Арк. 25 – 36 зв. 32 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф. 121 («Львівська воєвод- ська команда державної поліції»). – Оп. 1. – Спр. 351. – Арк. 327 – 347 зв. 33 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 913. 34 Там само. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 81. 35 Там само. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 3104, 3105; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52, 53. 36 Центральний державний архів громадських об’єднань (далі – ЦДАГО) України. – Ф. 263 («Колекція позасудових справ реабілітованих»). – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. 37 Шевчук С. Пора сказати правду… – С. 202. 16 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 17 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… можна порівняти з його спогадами, допомагає з’ясувати достовір- ність фактів. Набагато менше інформації про підпілля УВО можна почерпнути із кримінальної справи С. Федака — ‘Смока’38. Адже в той час поль- ські органи безпеки не мали агентурної мережі в лоні УВО («Волі»), а члени Організації зазвичай не поспішали робити правдивих та до- кладних зізнань. Дещо з історії УВО подано в акті обвинувачення в «бібрецькій справі» від 24 липня 1931 р., у ньому йдеться про засну- вання Організації та про її структуру39. Кілька штрихів до картини організаційної мережі УВО на Волині в 1921—1922 рр. додає кримі- нальна справа одного з чільних діячів ОУН — Івана Скоп’юка40. Архівні матеріали доповнюють публікації в тогочасній пресі: у нелегальному органі УВО «Сурма» (передруки із польських видань «Ґазета Варшавска» та «Ілюстровани Кур’єр Поранни»), а також у газетах «Хвіля» та «Ґазета Цодзєнна»41. Вони дають змогу ото- тожнити нелегальну військову організацію «Воля» із УВО; містять відомості про кількість військових округ у 1921 р. та про особовий склад Начальної колегії (команди). Кілька номерів видань «Хвіля» та «Ґазета Цодзєнна» виявлено в кримінальних справах С. Федака (прокурорський варіант) та Станіслава Штейґера (адвокатський варіант), що свідчить про цікавість до опублікованих матеріалів з боку прокуратури або адвоката Степана Шухевича. Досить численну групу джерел становлять спогади членів УВО та сучасників тих подій. Здебільшого це спогади провідників, які були добре поінформовані про деталі процесу формування органі- заційної структури. Ідеться, зокрема, про книгу В. Мартинця «Від УВО до ОУН»42, спогади Крайового коменданта УВО (1923—1924) полк. А. Мельника43, коменданта Перемиської округи УВО (1925— 1930) Павла Ґенґала44, бойового референта Стрийської округи УВО (1921—1922) Миколи Бігуна45, першого представника УВО в Данціґу (1922—1927) Корнила Кізюка46, активного учасника До- линської повітової боївки УВО Михайла Селешка47, а також членів УВО Івана Грещака48 та Любомира Макарушки49. Спеціальним джерелом до вивчення проблеми організаційних початків УВО в Галичині є збірники спогадів та матеріалів «Сріб- на сурма», які упорядкував відомий дослідник історії УВО та ОУН З. Книш. У збірнику вміщено спогад координатора голови Началь- ної колегії О. Навроцького «Початки УВО у Львові», який з’ясо- вує обставини формування першого керівного органу Організації, чітко вказуючи на ініціаторів справи — старшин Корпусу Січо- вих стрільців50. Відзначимо також спогад Франца-Йосипа Штика «В перших роках УВО у Львові», який описує низку подій, пов’яза- них із початковим періодом діяльності УВО та із судовим проце- сом проти С. Федака51. З’ясувати вірогідність зізнань Ф. Штика та М. Дзіковського допомагають спогади відомого українського адво- ката С. Шухевича, безпосереднього учасника багатьох політичних судових процесів, пов’язаних із діяльністю УВО52. Декілька спогадів подано в першому збірнику «Срібна сурма». Серед них варто виділити розповіді Федора Яцури* та Теофіла Ольшанського** про конкретні моменти процесу створення УВО53. 38 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889. 39 Там само. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 968. 40 Архів Управління Служби Безпеки України у Волинській області (далі – АУСБУ ВО). – Спр. 6824 фп. 41 Сурма. – 1930. – Ч. 10. – С. 9–10; Chwila. – 1925. – 19 listopada // ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 23. – Арк. 150 зв.; Gazeta Codzienna. – 1921. – 1 grud- nia // ЦДІА України у Львові – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889 – Арк. 31 зв.; 1922. – 15 czerw ca // ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889 – Арк. 51 зв. 42 Мартинець В. Українське підпілля. Від У. В. О. до О. У. Н. Спогади і матеріяли до передісторії та історії українського організованого націоналізму. – Б. м.в., 1949. – 421 с. 43 Там само – С. 31–33, 64–65. 44 Мартинець В. Українське підпілля. Від У. В. О. до О. У. Н – С. 40–42. 45 Там само – С. 43–44, 48, 54, 56–58. 46 Там само – С. 58–62. 47 Там само – С. 29–31, 45, 48–51. 48 Там само – С. 33. 49 Там само – С. 55–56. 50 Навроцький О. Початки УВО у Львові // Срібна сурма. Статті й матеріяли до ді- яння Української Військової Організації. – Торонто: Срібна Сурма, 1963. – Зб. ІІ.: Початки УВО в Галичині. – С. 25–62. 51 Ф. Ш. В перших роках УВО у Львові // Срібна сурма. Статті й матеріяли до ді- яння… – Зб. ІІ. – С. 63–95. 52 Шухевич С. Моє життя. Спогади. – Лондон, 1991. – 619 с. * Федір Яцура – ‘Крук’ – активний бойовик, керівник хімічної лабораторії УВО, технічний референт Крайової команди УВО (1928–1929). ** Теофіл Ольшанський – бойовик УВО, виконавець замаху на президента Польщі Станіслава Войцеховського (1924). 53 Розповідь інж. Федора Яцури // Срібна сурма. Статті й матеріяли до діяння… – Зб. І. – Торонто, 1962. – С. 17–45; Розповідь Теофіла Ольшанського // Срібна сурма. Статті й матеріяли до діяння… – Зб. І. – С. 46–57. 18 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 19 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Цінним джерелом інформації є спогади полк. Є. Коновальця «Причинки до історії ролі Січових Стрільців в українській револю- ції», 1928 р. надруковані в офіціозі ПУНу «Розбудова Нації»54. У них звернено особливу увагу на діяльність Січових стрільців у контексті формування націоналістичної складової українського руху опору. Містким є спогад Олександра Мельниковича про експозитуру УВО в Чехословаччині, в якому накреслено часові рамки роботи цієї структури, схарактеризовано її керівний склад та основні на- прями діяльності, названо прикордонні переправні пункти тощо55. Про деякі територіальні ланки підпілля УВО (або близькі до ньо- го групи) на теренах Сокальщини, Чортківщини та Кременеччини йдеться у спогадах Семена Романова, О. Дражньовського та Уласа Самчука56. Відомому діячеві УВО на Волині адвокату С. Підгірсько- му присвячений спогад сот. Михайла Гікавого «Мої зустрічі»57. Окрім цього, у статті ми використали мемуари відомого діяча Української соціал-радикальної партії Івана Макуха, який теж описує початок діяльності УВО та визначає джерела її кадрового складу58. Дещо про ідеологічну еволюцію поглядів коменданта Волинської округи УВО Марка Лучкевича, написано у спогадах Данила Шумука59. * * * У вересні 1918 р. у Львові українські старшини заснували не- легальну Військову організацію з метою таємно об’єднати укра- їнські формування австрійської армії в силу, підпорядковану єдиному військовому командуванню. Керував цією організацією Центральни й військовий комітет (ЦВК), якому підпорядковувала- ся низка окружних військових комітетів, створених у жовтні 1918 р. в місцях дислокації військових формувань: у Коломиї, Золочеві, Чорткові, Станіславові, Перемишлі, Самборі, Стрию, Тернополі, Раві-Руській, Чернівцях. Завдання окружних комітетів полягало в тому, щоб організувати українські військові частини на місцях, за- кликати політично свідоме населення до активних дій та встановити владу національних рад у повітах. Схожі цілі згодом визначила для себе УВО60 — підпільна революційна організація, що мала на меті визволити український народ, створивши Українську Самостійну Соборну Державу. На базі ЦВК було сформовано Українську гене- ральну команду, до чийого оперативного штабу ввійшли майбутні відомі члени УВО Богдан Гнатевич, Дмитро Паліїв, Ілля Цьокан61. Без сумніву, ця організація українських військовиків і стала про- образом УВО. Після проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та створення регулярної Української галиць- кої армії (УГА) потреба в Українській генеральній команді відпала, знов актуалізувавшись лише після поразки у визвольних змаган- нях 1917—1921 рр. Старшини та вояки демобілізованих формувань української армії, опинившись у складних обставинах окупації, мусили або примиритися зі станом речей, або шукати нових форм боротьби. Однією з таких форм мала стати діяльність УВО. 54 Коновалець Є. Причинки до історії ролі січових стрільців в українській революції // Розбудова Нації. – 1928. – Ч. 4. – С. 153–158; Ч. 5. – С. 202–204; Ч. 6. – С. 241–244. 55 Мельникович О. До історії УВО в Чехословаччині // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 308–340. 56 Дражньовський О. Спогади про Чортківську гімназію «Рідної Школи» ім. Маркі- яна Шашкевича // Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики. – Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1974. – С. 106–109; Романів С. Революційна Сокальщина в моїх спогадах // Надбужанщина. Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя. – Т 2. – Нью-Йорк–Париж–Сидней–Торонто, 1989. – С. 108–124; Самчук У. На коні вороному. Спомини і враження. – Вінніпеґ, 1990. – 360 с. 57 Гікавий М. Мої зустрічі // Вісник. Видання Організації Оборони Чотирьох Свобід України. – 1971. – Ч. 6. – С. 22–23. 58 Макух І. На народній службі. – Детройт, 1958. – 628 с. 59 Шумук Д. Пережите й передумане. Спогади й роздуми українського дисидента- політв’язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921- 1981 рр.). – К., 1998. – 431 с. 60 А. Кентій, ґрунтуючись на документах президіальної канцелярії Євгена Петрушевича, твердить, що до 1924 р. Українська Військова Організація фі- гурувала під назвою Військова Організація (Кентій А. Українська Військова Організація… – С. 14). Цю думку підтримують Д. Ведєнєєв та Г. Биструхін (Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб. – С. 95–96). Документи польських ор- ганів безпеки вказують, що на початковому етапі УВО була відома під назвою «Воля»; про існування визвольної організації «Воля» згадує і З. Книш (ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889. – Арк. 75; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 118; Книш З. На життя і смерть… – С. 167; Штокало В. Діяльність Краєвої команди УВО… – С. 308). Газета «Хвіля» в одному зі своїх номерів називає «Волю» попередницею УВО, при тому фактично ототожнюючи ці організації (Chwila. – 1925. – 19 listopada // ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 23. – Арк. 150 зв.). С. Шухевич твердить, що Ф. Штик у своїх зізнаннях називав органі- зацію то «Воля», то УВО (Шухевич С. Моє життя. – С. 205). Водночас З. Книш запевняє, що назва УВО з’явилася взимку 1921 р. після з’їзду окружних та повіто- вих комендантів і бойових референтів (Книш З. На життя і смерть… – С. 178). За іншими джерелами, назву УВО вживали від другої половини 1922 р. (Сурма. – 1930. – Ч. 10. – С. 9). 61 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 21. 20 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 21 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Процес заснування УВО та її початковий організаційний період висвітлено в низці службових документів польських органів влади, у матеріалах преси, у спогадах сучасників та очевидців, а також в історичних працях. Більшість істориків датують початки УВО липнем—серпнем 1920 р. Такої думки дотримуються П. Мірчук, З. Книш, І. Васюта, Д. Ведєнєєв, М. Мандрик, О. Кучерук, В. Косик, а також польський дослідник Р. Висоцький. Ключовими подіями вони називають за- сідання Стрілецької ради в липні 1920 р., після якого ССО припи- нила існувати; створення Начальної колегії УВО в серпні 1920 р.; з’їзд представників українських військових організацій у Празі 31 серпня 1920 р.62. Одним із найважливіших аргументів на користь цієї версії є наказ Начальної колегії УВО (Головколегії) за № 1 від 2 вересня 1920 р. та інструкції до нього, які визначили основи орга- нізаційної будови УВО63. Р. Висоцький твердить, що в другій поло- вині серпня 1920 р. за розпорядженням Начальної колегії УВО було створено 6 військових округ (Львів, Сокаль, Станіславів, Стрий, Пе- ремишль, Тернопіль), які своєю чергою ділилися на повіти. У кож- ній окрузі чи повіті роботою керувала колегія відповідного рівня64. І. Васюта навіть назвав конкретну дату створення УВО — 30 лип- ня 1920 р.65. 30 і 31 серпня 1920 р. датують появу УВО, відповідно, Б. Хньоупек та М. Кугутяк66. Вочевидь, ці дослідники пов’язують створення УВО з датою проведення згаданого з’їзду представників українських військових організацій у Празі. В. Мартинець не вка- зав точної дати виникнення Організації, проте, читаючи його книгу «Українське підпілля. Від УВО до ОУН», можна дійти висновку, що її створено влітку або восени 1920 р. Підставою є згадка про ство- рення восени 1920 р. в Києві «Центрального Революційного Коміте- ту»67 на чолі із сот. І. Андрухом, якого П. Мірчук називає Крайовим командантом УВО на Східних Українських Землях (СУЗ)68. О. Кучерук вважає, що основні засади та первісна структура майбутньої УВО сформувалися в Луцьких таборах навесні 1920 р., а липнева нарада Стрілецької ради 1920 р. стала поштовхом до появи військового осередку, який підготував ґрунт для створен- ня УВО. Підготовчий етап завершився наказом Начальної колегії УВО за № 1. Одначе дослідник також цитує протокол засідання Стрілецької ради, яке відбулося 10—12 вересня 1921 р. У ньому за- фіксовано слова Є. Коновальця про те, що військової організації ще немає і її треба організовувати69. Ця репліка свідчить, що процес ор- ганізаційного оформлення УВО на той час іще не завершився, хоча П. Мірчук переконує, що він завершився раніше — навесні 1921 р., після квітневого з’їзду колишніх старшин українського війська7 0. Натомість із протоколу допиту М. Дзіковського від 7 листопада 1922 р. випливає інша дата: підпільна революційна українська ор- ганізація (тобто УВО) остаточно сформувалася в кінці 1921 р.71. За твердженням А. Кентія, у липні—серпні 1920 р. в Празі відбу- лися переговори між представниками Українських Січових стріль- ців (УСС), Корпусу Січових стрільців (КСС) та інших українських військових формацій. Результатом став з’їзд відпоручників україн- ських військових організацій у Празі в кінці серпня 1920 р. На дум- ку дослідника, саме на цьому з’їзді було розпочато творення УВО. Однак в іншому місці він наводить відомості зі звіту представника Комінтерну при КПЗУ про те, що організаційні підвалини УВО було закладено в квітні 1921 р., на з’їзді Українських Січових стрільців72. Г. Бухало в публікації «Лицарі поліського підпілля», покликаю- чись на «Приказ ч. 1» від 2 вересня 1920 р., стверджує, що Військо- ву колегію УВО створено у вересні 1920 р.73. 62 М. Ковальчук, покликаючись на матеріали тогочасної преси, стверджує, що з’їзд відбувся на початку серпня 1920 р., це, однак, не суперечить наведеній тут версії створення УВО (Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 38). 63 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118–119; Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб. – С. 95–96; Книш З. Начальна команда УВО у Львові… – С. 288–297; Косик В. Євген Коновалець. – С. 62–63; Мандрик М. Український націоналізм… – С. 122; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 15–18; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 42–43. 64 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 43. 65 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118. 66 Кугутяк М. Галичина… – С. 160; Chňoupek B. Banderowci. – S. 71. 67 Ідеться про Центральний український повстанський комітет, який виник на по- чатку 1921 р. під егідою уряду УНР. Сотникові І. Андруху вдалося ввійти до його складу. (Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 50). 68 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 25; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 22. 69 Кучерук О. Рико Ярий… – С. 34–37. 70 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 21–22. 71 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 109. 72 Кентій А. Українська Військова Організація … – С. 18–20. 73 Бухало Г. Лицарі Поліського підпілля. – С. 17. 22 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 23 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Аргентинський дослідник Е. М. Кодо стверджує, що УВО сфор- мувала в кінці 1920 р. група колишніх офіцерів української регу- лярної армії з ініціативи полк. Є. Коновальця74. Факт створення УВО влітку 1920 р. заперечив дослідник Ми- хайло Ковальчук. Спираючись переважно на матеріали київських архівів, історик доводить, що організаційну мережу нелегальної військової організації восени 1920 р. почав створювати львівський гурток Січових стрільців, а Є. Коновалець перебрав на себе обов’яз- ки керівника лише наприкінці 1921 р. — після того, як внаслідок замаху С. Федака на начальника Польської Держави Йозефа Піл- судського (25 вересня 1921) поліція розгромила провід організації. При цьому М. Ковальчук висунув дискусійну тезу про те, що «жод- них документальних доказів заснування УВО в 1920—1921 рр. у розпорядженні істориків немає». Він припустив, що дата 2 вересня 1920 р. в листівці «Приказ УВО ч. 1» могла бути поставлена «заднім числом» — з ідеологічних міркувань: щоб задекларувати спадко- вість і безперервність визвольних процесів, а також провідну роль у них Є. Коновальця75. Однак теза М. Ковальчука викликає сумніви. Документи поль- ських органів влади чітко датують появу УВО липнем 1920 р., і, воче- видь ця інформація походить із агентурних повідомлень, докумен- тів УВО та зізнань деяких членів Організації76. Аналогічні свідчення можна виявити і на сторінках тогочасної преси. Нелегальний орган УВО «Сурма» передрукував на своїх шпальтах короткий нарис істо- рії УВО, опублікований у польських виданнях «Ґазета Варшавска» та «Ілюстровани Кур’єр Поранни», відзначивши явні нісенітниці в тексті. Аналіз свідчить: зміст нарису практично не відрізняється від того, що зафіксовано в службових документах польських орга- нів безпеки. Звернімо увагу на таку фразу із нарису: «Уже в липні 1920 р. на приказ “Української Стрілецької Ради” Василь Кучаб- ський, Я. Чиж та Михайло Матчак творять боєву конспіративну ор- ґанізацію, звернену проти Польщі та поляків, під назвою “Воля”»77. Йдеться про ту ж організацію, про яку писав М. Ковальчу к. Майже всі документи польських органів влади покликаються на згаданий «Приказ УВО ч. 1», не висловлюючи жодних сумнівів у його автен- тичності та правильності датування. У Внеску Міністерства вну- трішніх справ Польщі про початок слідства проти УВО (серпень 1930) вказано, що «Приказ» вилучено 1921 р. після замаху С. Феда- ка в помешканні М. Кураха78. На документи зі Львівського воєвод- ського управління покликається І. Васюта, зазначаючи, що існував не лише цей наказ, а й інструкція до нього, яка встановлювала схему організаційної будови УВО79. Цю інформацію підтверджують мате- ріали із Внеску про початок слідства проти УВО80. Є також відомо- сті про те, що акції УВО на Перемищині розпочалися вже 1920 р., а 20 грудня того року було сформовано Долинську повітову колегію Української Військової Організації «Воля» на чолі з поручником Володимиром Горбовим; цій колегії спочатку підпорядковувало- ся щонайменше 11 осіб81. Заарештований у справі М. Дзіковського член УВО А. Заліско (із Любачівщини) зізнався, що влітку 1921 р. довідав ся від Івана Дуди про таємну бойову українську організа- цію.82 «Ґазета Цодзєнна» в одній зі своїх публікацій, покликаючись на протоколи допитів Ф. Штика, стверджувала, що існує таємна вій- ськова організація «Воля», яка поширилася на всю Східну Галичи- ну. Організацією керувала Начальна колегія83. Важко звинуватити польські органи безпеки та пресу в цілеспрямованому фальшуванні фактів заради прославлення УВО, тому є підстави сумніватись у ві- рогідності слів М. Ковальчука. Цікавим доповненням до цих матеріалів є спогади підполков- ника Корпусу Січових стрільців М. Кураха, виявлені в польському Архіві нових актів у фонді «Міністерство внутрішніх справ». Автор твердив, що нелегальну військову організацію (яку він ототожнює 74 Codó E. M. Guerrilas tras la cortina de hierro. – P. 44–45. 75 Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 7–8. 76 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 962. – Арк. 28; Спр. 968. – Арк. 140; AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – К. 1. 77 Сурма. – 1930. – Ч. 10. – С. 9. 78 AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – К. 2. Можливо, саме це посприяло тому, що в розпорядженні МВС Польщі з’явився спогад М. Кураха, присвячений УВО. 79 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118-119. 80 AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – К. 2. 81 Борис М. З історії національно-визвольного руху на Долинщині // Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії, спогади, доку- менти, фотографії. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 2002. – С. 7–8; Качмар В., Савчак В. Громадське й політичне життя… – С. 166. 82 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 198. 83 Gazeta Codzienna. – 1922. – 15 czerwca // ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889 – Арк. 51 зв. 24 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 25 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… з УВО) створено зусиллями львівського гуртка ССО на початку 1921 р.* Щоправда, влітку 1920 р., було сформовано ще одну військо- ву організацію**, яка перебувала під впливом більшовиків і мала чіт- ку антипольську спрямованість. Причетною до цієї організації була одна з головних фігур у структурах українського військового під- пілля — керівник нелегального зв’язку ССО сот. М. Матчак. Тертя, пов’язані з цим, невдовзі спричинили кризу, яку подолали завдяки поповненню із середовища УГА. Остаточно УВО оформилась у ве- ресні 1921 р., після приїзду до краю Є. Коновальця84. Порівняння цих відомостей із версіями польських органів безпеки та З. Книша дово- дить, що тут ідеться про військову організацію, відому в історії під назвою УВО, яка ідеологічно та організаційно оформилася 1921 р. Натомість протоколи допитів М. Кураха із кримінальної спра- ви, заведеної на нього НКҐБ 1944 р., переносять початок підготов- ки до створення УВО на літо 1921 р., пов’язуючи його з приїздом у Галичину Є. Коновальця85. Проте в детальних зізнаннях М. Курах а здебільшого йшлося про вже загиблих осіб або про тих, хто був недосяжний для радянських каральних органів. Тож імовірна і свідома містифікація, адже 1945 р. кримінальну справу проти М. Кураха було припинено86, а сам він опинився за кордоном, хоча навіть за менші «гріхи» в СРСР могли засудити до найвищої міри по карання. Серед спогадів колишніх членів УВО, які ми використали в цій праці, хронологію заснування Організації відтворено тільки у О. Навроцького, Є. Коновальця, Л. Макарушки, М. Бігуна та П. Ґен- ґала. О. Навроцький недвозначно стверджує, що Начальну колегію УВО було створено в серпні 1920 р., себе ж автор назвав першим головою Начальної колегії87. Є. Коновалець у праці «Причинки до історії ролі Січових Стрільців в українській революції» (надруко- вано в офіціозі ПУНу «Розбудова Нації» 1928 р.) намагався уни- кати деталей, які могли б нашкодити організаційній мережі УВО. Однак він вказує на засідання Стрілецької ради в липні 1920 р. як на той Рубікон, після якого фактично (але не формально! — О. Д.) ССО припинила існувати. Також він звернув увагу на згаданий уже з’їзд представників закордонних українських військових ор- ганізацій 31 серпня 1920 р., який серед іншого закликав усіх, хто може, повернутися в Україну, щоб працювати на місцях, а також постановив створити центральний ідейний провід усіх військових організацій. Праця на місцях, очевидно, мала бути не на користь окупантів, а йшлося про організацію руху опору, який згодом було реалізовано в УВО. Важливими складниками ідеологічно-пропа- гандистської підготовки галицького суспільства до нових реалій і форм визвольної боротьби Є. Коновалець називає діяльність ство- реного 1921 р. гуртка «Молода Галичина» та постанови Україн- ського студентського з’їзду (липень 1921). Точної дати постання УВО Є. Коновалець не вказує, але напрошується висновок, що вона виникла в другій половині 1920 р.88. Л. Макарушка згадував, що з осені 1920 р. на доручення Г.*, Палієва та Навроцького він возив листи «команди УВО» до уряд у * У цьому спогаді, що має назву «Українська Військова Організація» (польською мовою; можливо, це переклад для службового користування) число «1921» рукою переправлено на «1920». Однак у Внеску МВС про початок слідства проти УВО, значною мірою побудованому на спогадах М. Кураха, фігурує 1921 р. Цікаво, що Внесок чітко датує формальне створення УВО липнем 1920 р. (AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – К. 1–2, 26). ** Важко сказати, що це була за організація. Можливо, йдеться про спробу заснувати філію створеноїї в грудні 1919 р. при Реввійськраді Західного фронту Нелегальної військової організації (НВО; існувала до 1925) на чолі з Йосипом Уншліхтом, яка мала на меті чинити диверсії в тилу польської армії (Воронов В. ОСНАЗ… – С. 18–19), або про структуру, пов’язану зі створеною у травні 1920 р. аген- турно-бойовою організацією – Закордонним відділом ЦК КП(б)У (Закордотом) (Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 121–122). Не виключено, що тогочасна воєнно-політична ситуація спонукала деяких українських військо- виків розглядати всі можливі варіанти тактичної співпраці проти Польщі, зокре- ма і з більшовиками (фінансова допомога, купівля зброї тощо) (AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – К. 4, 27). Цьому сприяла і радянофільська позиція диктатора ЗУНР Є. Петрушевича, який був схильний у цей час вважати, що більшовицька окупація Галичини відповідає інтересам краю, оскільки звільнить його від польської окупації (Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 39). Позиція Є. Петрушевича могла мати вплив на членів львівського гуртка ССО, бо на початках УВО заручилася фінансо- вою підтримкою уряду ЗУНР і мусила зважати на його авторитет у галицькому суспільстві (ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 962. – Арк. 25 зв.; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 109–110; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 49). 84 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 36, 37 зв.; AAN. – MSW – Sygn. 1255. – K. 26–28. 85 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 37 зв. 86 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 118, 119. 87 Навроцький О. Початки УВО у Львові. – С. 33–36, 47. 88 Коновалець Є. Причинки до історії ролі січових стрільців… // Розбудова Нації. – 1928. – Ч. 5. – С. 202–204; Ч. 6. – С. 241–244. * Очевидно, йдеться про Б. Гнатевича. 26 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 27 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… ЗУНР, передаючи їх особисто військовому міністрові отаману Ярославу Селезінці89. М. Бігун твердив, що восени 1921 р. його втягнув до УВО і призначив бойовим референтом округи тогочас- ний окружний комендант Стрийщини підхор. Лотоцький. П. Ґенґа- ло згадував, що він належав до УВО з 1921 р. і що в 1921—922 рр. у Перемиській гімназії діяла група членів УВО, яка нараховува- ла щонайменше 8 осіб; до неї належали Андрій Федина та Микола Ковалисько, які згодом стали провідними членами Організації90. Доповнює цю групу джерел спогад І. Макуха, який писав: «Десь у зимі з 1920 на 1921 р. засновано військово-революційну організа- цію під назвою “Українська Військова Організація”. Було це в часі, коли війна між Польщею і Совєтською Росією ще не була остаточно скінчена, бо ще не був підписаний мир у Ризі»91. Окрім того, аналіз перебігу історичних подій дає підстави зро- бити висновок, що одним із чинників, які посприяли формуван- ню УВО, стала поразка Червоної армії на підступах до Варшави у серпні 1920 р. Наприкінці місяця стало очевидним, що більшо- вики не зможуть утримати Західної України та Західної Білору- сі, і вони відійдуть до Польщі. На цих теренах було зосереджено велику кількість колишніх вояків та старшин демобілізованих українських військових формувань, насамперед УГА, які могли стати кістяком підпільної військової організації, а в слушний мо- мент — і регулярного українського війська. Польща була менш грізним ворогом, аніж більшовицька Росія, і це давало надію, що на її території вдасться створити надійний плацдарм для подаль- шої визвольної боротьби. Згодом сприятливі умови для діяльності майбутньої УВО зробило її найуспішнішим зі всіх тогочасних ви- звольних проектів. Привертає увагу також фрагмент дослідження А. Кентія «Українська Військова Організація», в якому вказано, що в листо- паді 1920 р. Колегія уповноважених диктатора ЗУНР вимагала, щоб УВО подала детальний звіт про розташування польських вій- ськових сил і жандармерії у Східній Галичині92. Підсумовуючи, можна ствердити, що найімовірніше, організа- ційні підвалини УВО (спочатку під назвами «Воля» та Військова організація) було закладено в другій половині 1920 р. Процес фор- мування організаційної структури УВО фактично завершився до кінця 1921 р., надалі в ній відбувалися тільки неістотні зміни. Немає одностайності також у відповіді на запитання, хто ви- ступив ініціатором створення УВО. М. Курах згадував, що на по- чатку 1921 р. відбулася нарада старшин КСС за участю полк. Рома- на Дашкевича, пполк. М. Кураха, сотників Я. Чижа, В. Кучабського та М. Матчака, на якій було вирішено створити таємну військову організацію, пов’язану з урядом УНР, а також із Всеукраїнською народною радою у Відні. Саме цю подію М. Курах вважав почат- ком УВО93. Така версія може слугувати своєрідним доповненням до основної, найбільш поширеної в історіографії. Відповідно до неї УВО створили влітку 1920 р. старшини КСС та УГА: з їхньої іні- ціативи було організовано керівне ядро — Начальну колегію, до складу якої ввійшли члени Стрілецької ради Я. Чиж та М. Мат- чак, ветерани УГА О. Навроцький та Юрій Полянський, а також впливова особа в колах галицької політичної еліти — Володимир Целевич. Начальна колегія, користуючись зв’язками своїх членів, розпочала роботу зі створення організаційної мережі. Цю версію (з деякими варіаціями) простежуємо в багатьох службових доку- ментах польських карально-репресивних органів, у матеріалах преси, а також у працях З. Книша («Начальна Команда УВО у Львові»), П. Мірчука, І. Васюти, Р. Висоцького94. Подібну думку ви- словили й автори службового видання КҐБ СРСР «Українські бур- жуазні націоналісти», вони зазначили, що ядро Організації склали офіцерські кадри КСС, а її основу — рештки УГА. Серед тих, хто взяв активну участь у створенні УВО, названі А. Мельник, Я. Чиж, В. Кучабський, Р. Сушко, Ю. Головінський, О. Сеник9 5. 89 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 55. 90 Там само. – С. 40–41, 43. 91 Макух І. На народній службі. – С. 290. 92 Кентій А. Українська Військова Організація… – С. 50. 93 AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 26–27. 94 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 962. – Арк. 25 зв.; Спр. 968. – Арк. 140; ДАЛО. – Ф. 121. – Оп. 1. – Спр. 351. – Арк. 328–328 зв.; AAN. – MSW. – Sygn. 1255 – K. 1; Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118; Книш З. Начальна команда УВО у Львові… – С. 288–297; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 15–17; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 42–43. 95 Шульженко Б. С., Хамазюк И. В., Данько В. Т. Украинские буржуазные национа- листы. – С. 32–33. 28 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 29 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Основним джерелом у спробах З. Книша та П. Мірчука рекон- струювати процес формування УВО були мемуари О. Навроцько- го, які пропонують погляд на події «зсередини». У праці П. Мірчу- ка «Нарис історії ОУН» та спогадах М. Кураха вказано, наскільки велику роль у творенні УВО відіграли полковники Р. Дашкевич, І. Чмола та пполк. Юрій Отмарштайн96. Про те, що Ю. Отмар штайн вів підготовчу штабну роботу, писав у листі до В. Мартинця і полк. А. Мельник — людина, яка належала до числа найбільш обі- знаних у цьому питанні. Він твердив, що справу створення УВО ви- рішено в Празі і що на західноукраїнських землях існували ідейно близькі групи на початковій стадії формування, які тільки чекали на керманича97. П. Мірчук назвав імена учасників останнього засі- дання Стрілецької ради в Празі у липні 1920 р.: полк. Є. Коновалець, сотники І. Андрух, В. Кучабський, М. Матчак, Я. Чиж. На засіданні ухвалено розпочати діяльність у нових організаційних формах, а не на базі ССО98. Згодом усі учасники цієї наради посіли поважні пости в УВО, а це свідчить про те, що саме тут закладалися орга- нізаційні основи нової підпільної структури. Зіставляючи спогади М. Кураха та матеріали його кримінальної справи, а також спогади А. Мельника*, переконуємося, що поважну роль у творенні УВО та на початковому етапі її існування відігравав М. Матчак99. М. Мандрик звернула увагу на дві версії виникнення УВО в працях З. Книша. Прихильниками першої були В. Мартинець та О. Навроцький. Вони вважали, що створення УВО зініціювали практично одночасно групи старшин-січовиків у Празі та Льво- ві, для яких Організація стала логічним продовженням діяльно сті ССО. Причому активніше робота розгорталась у Львові, де вже існувала Начальна колегія УВО на чолі з О. Навроцьким. Колегія підтримувала стосунки з Є. Коновальцем, який перебував у Відні. Ця версія більш поширена в історичній літературі й саме її М. Ман- дрик вважає більш вірогідно100. М. Ковальчук, який дещо освіжив цю версію, також вказував на визначальну роль на початковій стаді ї творення УВО саме львівського осередку Січових стрільців у складі сотників М. Матчака, Я. Чижа та В. Кучабського101. Друга версія наголошувала на рівній вазі зусиль представників різних українських військових частин. Це означає, що різні військо- ві центри проводили організаційну роботу незалежно один від одно- го, а згодом найсильніші організації без спеціальних нарад злилися і визнали авторитет Є. Коновальця102. Частково аргументують цю версію спогади І. Грещака, який твердив, що одночасно зі львівським осередком Січових стрільців над створенням власної організаційної мережі працювала група старшин та вояків VI Равської бригади на чолі із сотниками Ю. Головінським та Омеляном Сеником103. До такого самого висновку дійшов і С. Шевчук. Він зазначав, що в таборах інтернованих у Чехословаччині почали утворюватись осередки, які називали себе Українською Військовою Організацією. Одночасно в середині серпня 1920 р. О. Навроцький почав форму- вати бойову організацію у Львові зі старшин УГА та УСС*, які тут з’явилися. Третю групу очолював Ю. Головінський. До неї входили О. Сеник, Іван Паславський, [Микола] Хархаліс, І. Ришавий, І. Гре- щак** і Ф. Яцура. Невдовзі всі три організації злилися в одну і при- йняли назву УВО. Потім із Чехословаччини на допомогу прибули Д. Паліїв, Б. Гнатевич, В. Кучабський, О. Коберський, С. Федак104. Р. Висоцький вказував на існування кількох організаційних центрів у середовищі українських комбатантів. Празький центр складався переважно з колишніх старшин КСС, які вирішили знайти замість ССО інші організаційні форми для продовження визвольної боротьби105. Подальший розвиток подій переконує в тому, що цей осередок був своєрідним «мозковим центром», який визначив основні напрями ідеологічного і політичного розвитку УВО (насамперед утвердивши примат ідеї соборності України), а 96 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 20. 97 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 32. 98 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 15. * Витяг зі спогадів А. Мельника див. нижче. 99 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 32. 100 Мандрик М. Український націоналізм… – С. 122. 101 Ковальчук М. Біля витоків УВО…– С. 58, 68–70, 76. 102 Мандрик М. Український націоналізм… – С. 122; Сідак В. Національні спецслуж- би… – С. 227. 103 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 33. * Очевидно, С. Шевчук не розмежовував січового стрілецтва на дві окремі форма- ції – Українських Січових стрільців у складі УГА та Січових стрільців (київських) у складі Армії УНР. ** В оригіналі – Грицак. 104 Шевчук С. Пора сказати правду… – С. 194–195. 105 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 41–42. 30 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 31 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… згодом поповнив крайові керівні ланки УВО своїми кадрами. Дру- гим організаційним центром стала Начальна колегія УВО у Львові, створена з ініціативи львівської групи Січових стрільців, що мала опертя в середовищі ветеранів УГА та зв’язки з галицьким політи- кумом106. Основним напрямом її роботи було створення дієвої ор- ганізаційної мережі в Галичині. Однак Р. Висоцький наголосив, що в середовищі колишніх українських військовиків існували ще два підпільні організаційні центри. Із другої половини серпня 1920 р. у Східній Галичині розпочала діяльність група колишніх вояків УГА та КСС під назвою «Воля». Вона поставила собі за мету розгорну- ти визвольну боротьбу й підготуватися до збройного повстання, проникнувши до усіх українських військових організацій. Восени 1920 р. Структури організації «Воля» діяли вже в рамках УВО107. Навесні 1921 р. в середовищі інтернованих у Польщі вояків Армії УНР виникло Українське військове товариство (УВеТ) на чолі з полковниками Ю. Отмарштайном та Романом Сушком, діяльність якого була пов’язана з Другим зимовим походом108. Згадані вище старшини КСС були сподвижниками Є. Коновальця, а згодом обі- йняли поважні пости в УВО, тому не виключено, що частина членів УВеТ поповнила лави УВО. Отже, Р. Висоцький, покликаючись на спогади Є. Коновальця, на праці Р. Сушка й П. Мірчука та на Внесок про початок слідства проти УВО, підводить до висновку, що в рамках УВО злилося кіль- ка військових організацій, які початково могли виконувати дещо відмінні тактичні завдання. Об’єднавшись в рамках УВО, вони уні- фікували свою організаційну структуру, і визначили напрямні для подальшої діяльності. У наказі за № 1 від 2 вересня 1920 р. Головколегія (Начальна колегія) поставала перед УВО такі першочергові завдання: 1) охо- пити всі чинні військові організації, а там, де їх немає, організу- вати нові; 2) дати їм єдину спільну організаційну форму, напрям діяльності та ідею; 3) створити союз між усіма українськими вій- ськовими організаціями як у краї, так і за кордоном; 4) підтриму- вати контакт з українськими політичними організаціями в краї і за кордоном109. Акт обвинувачення в «бібрецькій справі» стверджує, що УВО закладала група старшин УГА та КСС, яка прибрала собі назву Начальна колегія українських військових організацій. Ана- логічне твердження містить також експертний висновок радника Львівського воєводського управління К. Івахова у справі Є. Вре- цьони110. У Внеску МВС Польщі про початок слідства проти УВО зазначалося, що спершу організація з конспіративних міркувань ховалася за назвою «Воля», а на її чолі стала Начальна колегія вій- ськових організацій111. Зміст наказу Начальної колегії і викорис- тання самої цієї назви для керівного органу УВО може свідчити, що на її формування впливало кілька військових осередків, об’єд- наних спільною метою, яка, власне, і стала ідеологічним ґрунтом для творення Організації. На думку П. Мірчука, «спочатку організувалися клітини УВО більш стихійно, при чому ці клітини були лише слабо взаємно пов’я- зані. Остаточне організаційне оформлення УВО на західноукраїн- ських землях проведено лише навесні 1921 р., після приїзду туди полк. Є. Коновальця, який почав особисто керувати організаційною працею УВО»112. А. Кентій звертає увагу на те, що Є. Коновалець та його однодумці започаткували УВО як регіональне об’єднання, сподіваючись згодом поширити його діяльність і вплив на всі укра- їнські землі113. Тому до УВО приєднувалися переважно галичани зі складу КСС та УГА. Отож, можна дійти висновку, що каталізатором процесу тво- рення УВО були Січові стрільці з ССО, зорієнтованої на здобуття самостійної і соборної Української держави, про яку Є. Коновалець писав: «Але Січові Стрільці, як організація, не виявили у своїй ді- яльності ніяких хитань, — їхня ідеольогія залишилася до останньо- го дня простолінійною й послідовною аж до нюансів. […] Національ- но-державний момент був провідним чинником усієї військової діяльності організації Січових Стрільців»114. Аналіз провідног о 106 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 42–43. 107 Ibidem. – S. 43. 108 Федина В. Вбивство полковника Ю. Отмарштайна… – С. 214; Wysocki R. Organizacja… – S. 44. 109 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118. 110 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 962. – Арк. 25 зв.; Спр. 968. – Арк. 140. 111 AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 1–2. 112 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 20. 113 Кентій А. Українська Військова Організація… – С. 16. 114 Коновалець Є. Причинки до історії ролі січових стрільців… – С. 154. 32 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 33 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… активу УВО на різних етапах її існування свідчить, що до них на- лежав практично весь вищий командний склад Корпусу Січових стрільців: полковники Є. Коновалець, Ю. Отмарштайн, Іван Чмо- ла, Іван Рогульський*, Р. Дашкевич та А. Мельник, пполк. М. Ку- рах, сотники Я. Чиж, М. Матчак, Степан Індишевський, І. Андрух, В. Кучабський**, Михайло Турок, Франц Борис, Дмитро Герчанів- ський, поручники В. Романишин та М. Опока. Ці люди стояли на вищих щаблях організаційної ієрархії в Галичині, особливо в пер- шій половині 1920-х рр., або взяли на себе тягар творення й підтри- мання в дієвому стані організаційної мережі у Східній Україні. В 1920—1930-х рр. багато хто з них загинув (Ю. Отмарштайн, І. Ан- друх, М. Опока, В. Романишин, І. Рогульський, С. Індишевський), дехто відійшов від активної роботи в УВО, працюючи на її руку в легальному секторі (І. Чмола, Р. Дашкевич, М. Матчак, В. Кучаб- ський) або зовсім порвавши з нею (Я. Чиж)115. І хоча частка Січових стрільців в УВО з плином часу неухильно зменшувалася, це не при- меншує їхнього значення як сили, що віддала свої найкращі кадри для заснування та розбудови українського націоналістичного під- пілля. Два чинники забезпечили провідну роль Січовим стрільцям у процесі створення та на початковому етапі існування УВО: на- явність чіткої ідеологічної настанови здобути незалежну і соборну Українську державу та досвід військово-революційної діяльності в рамках ССО. Саме цього — через різні обставини — була позбавле- на частина вояцтва з інших українських військових формувань. Однак процес формування організаційної мережі УВО не мож- на уявити без участі в ній колишніх старшин і вояків УГА, ко- трі складали більшу групу порівняно з ветеранами КСС. Части- на з них перейшла школу УСС і безоглядно стала на платформу українського соборництва, рішуче відкидаючи ідеї автономізму, регіональног о галицького сепаратизму та радянофільства. Під- твердження цьому — приналежність до керівного ядра УВО сотни- ків УГА Ю. Головінського, Б. Гнатевича, О. Сеника, О. Навроцького, Петра Баковича, Ріка Ярого, Івана Рудницького, Дмитра Ладики, Євгена Зиблікевича, Д. Палієва, І. Цьокана, Володимира Бемка*, поручників Ю. Полянського, І. Паславського, Остапа Коберського, чет. С. Федака116. Серед вояків УГА було рекрутовано чимало ря- дових членів, адже на початках УВО сприймалися як кадровий кі- стяк майбутньої визвольної армії. І. Макух твердив, що до УВО, за деякими винятками, належали майже всі колишні старшини УГА, УСС та КСС117. Цікавим штрихом до визначення ролі вояків УГА в формуванні УВО є свідчення М. Кураха. Він розповів, що внаслідок конфлікту Р. Дашкевича з М. Матчаком, який виник через зв’яз- ки останнього з більшовицькими емісарами, Р. Дашкевич покинув Організацію. Це спричинило кризу, але невдовзі до УВО вступили старшини УГА: Б. Гнатевич, Дмитро Паліїв, Тофан, О. Коберський, О. Навроцький, П. Бакович, Є. Зиблікевич, С. Федак, Богдан Зеле- ний, Левицький і багато інших. Відбулася загальна ревізія напря- мів роботи, зокрема припинилися будь-які контакти з урядом Си- мона Петлюри, з повстанцями і наддніпрянськими організаціями. Основні зусилля тепер спрямували проти Польщі. Розпочалась ор- ганізаційна праця: формувались окружні, повітові та місцеві секції УВО, тривало нарощування бойової сили118. Ще одним кадровим джерелом УВО стало українське вояцтво, що опинилися за кордоном. Зокрема, за даними В. Мартинця, во- сени 1921 р. в Йозефовському таборі (Чехословаччина) утворено перші осередки підпільної військової організації, яка невдовзі ста- ла частиною новоствореної УВО. Через кілька місяців провідники * За іншими джерелами – сотник, підполковник. ** За іншими джерелами – полковник. 115 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – 27, 36–37, 42–42 зв., 71 зв.; ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 3104. – Арк. 20, 21; Спр. 3105. – Арк. 111; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 107–108, 110, 119, 148; Спр. 81. – Арк. 141; AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 3, 5, 8, 14, 27–28, 30–31, 33; Книш З. Власним руслом. – С. 44; Книш З. Начальна команда УВО у Львові… – С. 288– 297; Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 63; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 21–22, 38, 40, 215–216, 227; Шухевич С. Моє життя. – С. 389; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 45–46, 49-50; Żełeński W. Act oskarze- nia… – S. 47. * За іншими джерелами – поручник. 116 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – 42-42зв, 70-70зв, 73; ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 3104. – Арк. 20, 21; Спр. 3105. – Арк. 111; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 107-108, 110, 119, 148; AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 3, 5, 8, 14, 28; Книш З. Власним руслом… – С. 20-21, 25, 44; Книш З. На життя і смерть… – С. 42, 169-170; Книш З. На повні вітри- ла!.. – С. 80, 82, 316; Книш З. Начальна команда УВО у Львові… – С. 288-297; Кучерук О. Рико Ярий… – С. 35, 39, 41; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 21– 22, 215; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 45–46, 49–50, 409–410; Żełeński W. Act oskarzenia… – S. 47. 117 Макух І. На народній службі. – С 290. 118 AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 27–28. 34 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 35 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… переїхали з Йозефова до Праги, а в цьому та інших таборах нада- лі діяли осередки УВО119. О. Мельникович у спогадах твердив, що експозитуру УВО в ЧСР було створено восени 1921 р.120. Отже, в 1921 р., організаційну мережу активно розбудовували не тільки в Галичині, а й у Чехословаччині, де зосередилася більшість україн- ських військовиків-емігрантів. Вартими уваги є свідчення А. Мельника, що їх навів В. Мар- тинець: «Початки УВО припадають на час моєї неприсутности в краю. Я перебував тоді чи то в Празі, чи у Відні як військовий аташе й контролер військових місій уряду УНР. […] старшини Сі- чових Стрільців ухвалили організувати на рідних землях і серед нових умовин особливу збройну силу. На окремих конференціях випрацювано відповідні вказівки й для фіналізування цієї справи полк. Є. Коновалець виїхав був до Відня, де був тодішній політич- ний осередок, зокрема уряд ЗУНР, а інші старшини вернулися на рідні землі — сот. І. Андрух, пор. В. Романишин, пор. Нерослик, пор. Опока й хор. Решетуха на Наддніпрянщину (СУЗ), а Я. Чиж, М., В. Кучабський, Г. Гладкий, а згодом полк. Р. Дашкевич, пполк. І. Чмола та інші на Західних Українських Землях (ЗУЗ). Ці останні одразу приступили у Львові, на підставі отриманих доручень, до створення військового осередку, що кермував би опірними зброй- ними пунктами, які виникли в низці місцевостей на ЗУЗ. Треба до- дати, що по припиненні воєнних дій старшини різних військових формацій, опинившися на рідних землях, зразу реагували на то- дішні події, зокрема на репресії, і знаходили, як єдиноправильну розв’язку — спротив окупантові. Ця реакція була спонтанною й уже своєрідно оформленою. Згадати б гурт “Молода Україна”, а потім “Колегію” на чолі з проф. М. Галущинським і др. С. Федаком. Ми про це знали ще в Празі й нелегко було випрацювати такі на- прямні, що скермували б оці різні почини в одне річище створення осередку, якому згодом дано назву “Українська Військова Орга- нізація” (УВО). Отже, треба ствердити, що справу створення УВО вирішено в Празі та що на ЗУЗ існували співзвучні елементи в ста- дії початкового формування й вони чекали тільки на керманича. Підготовчу штабову працю провів ген. штабу полк. Юрій Отмарш- тайн, а провід цього осередку обняв командант корпусу Січових Стрільців полк. Є. Коновалець. Перші вістки про створення УВО наспіли до Відня від М[атча- ка], що по повороті з ЧСР відіграв одну з поважніших ролей у фор- муванні цього нового військового осередку і, виконуючи завдання, подібне до секретаря Організації, утримував зв’язок із полк. Є. Ко- новальцем аж поки цей, приїхавши до краю, не перейняв Началь- ної Команди УВО. Це сталося влітку 1921 року»121. Склад закордонних підрозділів УВО був більш строкатим: їхні члени належали не лише до УГА та КСС, а й до інших формувань української і австро-угорської армій. Частина цих кадрів невдов- зі повернулася з-за кордону в Галичину, де активно приєдналася до процесу розбудови крайової мережі УВО. Із визначних поста- тей серед них були Є. Коновалець, А. Мельник, Ю. Головінський, В. Бемка, Іван Рев’юк. Документи польських органів безпеки одностайно вказують на колишніх старшин та рядових вояків КСС і УГА як на ядро осо- бового складу УВО. Згідно з таємним Внеском МВС Польщі про по- чаток слідства проти УВО, формально організація постала в липні 1920 р. Її було створено на базі військової організації, яку засну- вали офіцери колишнього КСС (після його розпуску розпоряджен- ням Стрілецької ради від 2 грудня 1919 р.), а також — спеціальної бригади Краусса*, яку заснували офіцери УГА (1920)122. У призначеному для службового користування рефераті «Істо- рія, цілі та завдання УВО та ОУН» польських органів безпеки стверджено, що початки УВО («Воля») сягають липня 1920 р., коли група офіцерів колишніх УГА та Корпусу Січових Стрільців ство- рила Начальну Колегію УВО. 1921 р. осідком Начальної Колегії був Львів, а сама вона тісно співпрацювала з урядом Є. Петрушевича, який на початках фінансував її діяльність.123 119 Кучерук О. Рико Ярий… – С. 39; Мартинець В Українське підпілля. – С. 56. 120 Мельникович О. До історії УВО… – С. 333. 121 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 32–33. * Кравс Антін – ген.-чет. УГА, командир ІІІ корпусу. У серпні 1920 р. з частиною під- леглих йому відділів УГА пробився до Чехословаччини, де був інтернований, перебував у таборі до 1924 р. (Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія українського війська… – С. 616). Очевидно, йдеться про бригаду під коман- дуванням полк. А. Вариводи, яка дислокувалась у Німецькому Яблонному. 122 AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 1. 123 ДАЛО. – Ф. 121. – Оп. 1 – Спр. 351. – Арк. 328 – 328 зв. 36 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 37 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… У варшавському акті обвинувачення С. Бандери і товаришів є розділ «Історія Української Військової Організації (УВО)», в якому так описано початковий організаційний період УВО: «Українська Військова Організація повстала в Галичині в час переломових війн польсько-совітських в 1920 р. Засновники її, вербуючися з розпо- рошеної по краю української армії, т. зв. галицької, скупчили різні групи бувших військовиків, покликуючи тайне “Начальне колегі- ум військових організацій”. (Наказ ч. 1 з дня 2 вересня 1920 року). Нав’язуючи до традицій боротьби з 1918-1919 рр. Начальне Коле- гіум виступило з закликом підготовки збройного повстання у від- повідний час, “в цілі визволення українського народу”, і створило в Галичині, в короткому часі ряд узброєних боївок, т. зв. роїв, під- лягаючих “колегіом повітовим і окружним”»124. В історичній літературі поширені дві думки про те, наскільки Є. Коновалець був близьким до витоків УВО. Зокрема, М. Коваль- чук, покликаючись на листування Є. Коновальця з А. Мельником та І. Андрухом, а також на протокол засідання Стрілецької ради 10—12 вересня 1921 р., переконував, що на початковому етапі мережу УВО розбудовував львівський гурток Січових стрільців (М. Матчак, Я. Чиж та В. Кучабський) із ветеранів УГА. Цей гур- ток лише спорадично контактував із Є. Коновальцем, який до сво- го приїзду до Львова 20 липня 1921 р.* практично не мав уявлення про масштаб організаційної роботи львівських січовиків. Навіть більше: львівська «трійка» ССО була далекою від наміру безза- стережно підпорядковуватися Є. Коновальцеві, який прийшов до проводу крайової Військової організації (ВО), як ми вже згадува- ли, лише після арештів більшої частини провідного активу. Уці- лілі від репресій члени проводу, не втаємничені у внутрішні від- носини в січовострілецькому середовищі, звернулися по вказівки до Є. Коновальця, який формально тоді ще залишався організа- ційним зверхником Січових стрільців. На думку М. Ковальчука, Є. Коновалець на той час уже усвідомив марність спроб реанімува- ти ССО і прийняв керівництво УВО125. Цій версії співзвучне твер- дження радикала І. Макуха: «В організації УВО не брали участі ні Є. Коновалец ь, ні А. Мельник. Вони тоді були закордоном у дипло- матичній місії уряду УНР»126. Отже, М. Ковальчук публічно заперечив поширену в історіо- графії думку, що Є. Коновалець стояв безпосередньо біля витоків УВО, а члени Начальної колегії тримали з ним тісний зв’язок, ви- знаючи його авторитет. Водночас є аргументи й на користь «тради- ційної» версії. Зокрема, в одному з листів Є. Коновальця від 17 лю- того 1921 р. читаємо: «Навіть серед найбільше несприятливих обставин нам не треба закладати рук чи то попадати в зневіру, а по змозі і по своїм силам проявляти існування нової організації»127. Бачимо, що в листі згадано якусь «нову організацію». Якщо ССО зарахувати до «старих», то «новою» мусить бути УВО, адже немає жодних відомостей про те, що в цей період Є. Коновалець належав до якихось інших підпільних військових організацій. Нагадаємо, полковник брав участь у засіданні Стрілецької ради в Празі у липні 1920 р., на якому ухвалено розпочати діяльність у нових організа- ційних формах. За свідченням М. Кураха (протокол допиту в НКҐБ від 14 грудня 1944 р.), 1921 р. сот. М. Матчак відповідав за систему нелегального зв’язку ССО і контактував з Є. Коновальцем128. Це означає, що львівські січовики не цуралися свого провідника, а від- так він міг мати інформацію про стан справ у новоствореній УВО. Покликаючись на спогади О. Навроцького, П. Мірчук указу- вав, що керівний осередок УВО у Львові, Начальну колегію, було створено в другій половині серпня 1920 р. Я. Чиж повідомив О. На- вроцькому, що Січові стрільці створили УВО і її комендантом має стати Є. Коновалець, який невдовзі прибуде до Львова, а до того часу організаційною роботою у Львові мала керувати Начальна ко- легія у складі сот. О. Навроцького (голова-координатор), Я. Чижа, М. Матчака, В. Целевича, проф. Ю. Полянського. Начальна колегія розпочала свою діяльність досить скромно: її члени самі розклею- вали власну прокламацію проти рішення польського уряду поділи- ти Галичину на воєводства. Згодом, із приїздом полк. Є. Коноваль- ця, Начальну колегію було перейменовано в Начальну команду129. 124 Варшавський акт обвинувачення… – С. 74 . * П. Мірчук вважає, що Є. Коновалець прибув до Галичини навесні 1921 р. (Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 20). 125 Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 63–70, 75–77. 126 Макух І. На народній службі. – С. 290. 127 Життя і смерть полковника Коновальця. – С. 50. 128 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 36. 129 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 16-17; Навроцький О. Початки УВО у Львові. – С. 33–36, 47. 38 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 39 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… М. Ковальчук переконує, що О. Навроцький у спогадах «зсунув по- дії в часі на рік раніше, ніж вони відбувалися насправді»130. Однак це не заперечує факту існування Начальної колегії УВО на почат- ку вересня 1920 р., про що вже йшлося. З. Книш у праці «Начальна Команда УВО у Львові» запевняє, що влітку 1921 р. до Львова приїхав Є. Коновалець і, ставши на чолі УВО, в серпні реорганізував Начальну колегію в Начальну коман- ду, куди ввів Д. Палієва, Б. Гнатевича, В. Кучабського. Після ареш- тів у зв’язку із замахом на Ю. Пілсудського було проведено третю реорганізацію Начальної команди УВО, до складу якої ввійшли Є. Коновалець, А. Мельник, П. Бакович, О. Навроцький, Микола Саєвич, Д. Герчанівський, В. Целевич. У такому складі орган проіс- нував до масових арештів у справі М. Дзіковського131. М. Курах у протоколі допиту від 14 грудня 1944 р. свідчив: «Коновалець приїхав із Відня до м[іста] Львова влітку 1921 року. Відразу після приїзду Коновальця я встановив з ним особистий зв’язок. […] Після приїзду Коновальця до м[іста] Львова розпоча- лася підготовка до створення єдиної націоналістичної організації, яка мала би об’єднати націоналістичні кадри, формації кол[ишніх] Січових Стрільців, Галицької Армії, есерів, радикалів та інших, організувати роботу націоналістичних збройних сил і перекидан- ня їх на Радянську Україну з таким розрахунком, що на території України вдасться на момент перекидання збройних сил підняти повстання. Таку організацію Коновалець створив і вона отримала назву — Українська Військова Організація (УВО). […] Українська Військова Організація (УВО) оформилася у вересні 1921 ро ку»132. У цьому ж протоколі допиту названо членів керівного ядра УВО станом на вересень 1921 р.: комендант — полк. Є. Коновалець, заступник коменданта — А. Мельник, секретар, скарбник і ке- рівник секції зв’язку — сот. М. Матчак; військова секція (секція спеціальних доручень) — полковники М. Безручко, Ю. Отмар- штайн, Всеволод Змієнко, Р. Сушко, сот. М. Саєвич; секція про- паганди — пполк. М. Курах (керівник), полковники Р. Дашкевич, В. Кучабський, сот. Григорій Гладкий; секція школи й культурно- просвітницьки х закладів — полк. І. Чмола (керівник), сот. О. На- вроцький, пор. Ю. Полянський та О. Коберський; секція розвід- ки — сотники Я. Чиж (керівник), Б. Гнатевич, пор. Тофан, Д. Паліїв, хор. Роман Зелений. До того ж М. Курах зазначив, що склад секцій, особливо розвідувальної та спеціальних доручень, часто змінюва- ли «з метою якнайліпшого добору кадрів і конспірації їх роботи, а також в зв’язку із частими арештами членів вказаних секцій поль- ськими властями»133. Порівняймо протоколи допитів М. Кураха з іншими джерелами, зокрема зі спогадами А. Мельника. Згідно з нарисом історії УВО М. Кураха, влітку 1921 р. до краю повернувся з Відня полк. Є. Ко- новалець із наміром очолити УВО. Незважаючи на спротив петру- шівців, Є. Коновалець зумів узяти УВО під свій контроль і зроби- ти з неї базу для боротьби з московським націонал-більшовизмом. Він тісно співпрацював з Головним отаманом С. Петлюрою, ота- маном Юрієм Тютюнником, ген. Марком Безручком, готуючись з ними до осінньо-зимової виправи Тютюнника на Східну Україну. Разом із Коновальцем над організацією кампанії працювала стрі- лецька старшина: полк. генштабу Ю. Отмарштайн, полк. Р. Суш- ко, пполк. М. Курах, сотники Григорій Гладкий, Д. Герчанівський і Стефанишин. Спроби Є. Петрушевича усунути Є. Коновальця від керівництва УВО не мали успіху, бо той привернув на свій бік бага- то старшин, а також деяких політиків, зокрема В. Целевича — фі- гуру впливову в Галичині, і одружився з дочкою д-ра С. Федака, що уможливило примирення Є. Коновальця з Є. Петрушевичем. Врешті-решт, Є. Коновалець провів реорганізацію УВО: ліквідував колегіальну систему, визначив окружних і повітових комендантів, організував штаб і став всевладним Комендантом УВО. До праці в штабі він втягнув полковників А. Мельника і М. Кураха, сотників М. Саєвича, Осипа Думіна, П. Баковича, пор. М. Дзіковського134. А. Мельник, який від вересня 1921 р. був ще й закордонним представником «Комісії чотирьох», у спогадах чітко вказує, що після нарад старшинського складу КСС було визначено основні напрями роботи: налагодження контактів з українською політич- ною еміграцією у Відні та організаційна робота в Галичині й на 130 Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 64. 131 Книш З. Начальна команда УВО у Львові… – С. 288–297. 132 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 37 зв. 133 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 38 – 38 зв. 134 AAN. – MSW – Sygn. 1255. – K. 30–31. 40 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 41 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Наддніпрянщин і. Є. Коновалець, якому випало працювати у Від- ні, через М. Матчака мав зв’язок із львівською групою Січових стрільців, знав про справи, пов’язані з УВО, а після приїзду влітку 1921 р. до Львова перейняв керівництво над Начальною командою УВО. Далі А. Мельник зазначив: «Хоч я був листовно в постійно- му зв’язку з полк. Є. Коновальцем аж до часу мойого повороту до краю, восени 1922 р., не можу нічого конкретного сказати про склад тодішньої Начальної Команди, бо це на жаль затерлося в моїй пам’яті. Але, мабуть, не відбіжу правди, коли на підставі того, що застав я по повороті до краю, і деяких припущень поставлю твер- дження, що М[атчак] був адьютантом полк. Є. Коновальця, Г[на- тевич] — начальником штабу, М. Саєвич — бойовим референтом, а Д. Паліїв — політичним референтом. Я. Чиж був змушений по атентаті Федака втікати за кордон. Він був кілька місяців у Відні, потім переїхав до Праги й в 1922 р. виїхав до Америки як відпо- ручник УВО. В. Кучабський по звільненню з тюрми, на ділі не брав видатнішої участи в УВО в цих роках. Причасні ще були до діяль- ності Начальної Команди УВО Ц[елевич], О. Коберський і О. На- вроцький, але чогось конкретного про їх тодішні завдання не можу сказати; мабуть виконували вони особливі доручення, а поза тим були дорадниками»135. У варшавському акті обвинувачення С. Бандери і товаришів сказано: «Арештування Федака і виявлення сітки змовників на якийсь час спаралізувало діяльність УВО. Одночасно на чоло руху конспіраційного висунувся свіжо прибулий до краю полк. Евген Коновалець, бувший командувач Січових Стрільців на Україні. Ко- новалець, мимо нехоті Петрушевича, зміг у короткому часі здобути собі довір’я давних військовиків Галицької Армії, і через одружен- ня з дочкою згаданого адвоката Федака дістати доступ до політич- них кіл в краю. Піднесений на становище Головного Коменданта УВО — на якому залишився безпереривно по нинішній день — Ко- новалець перетворив Організацію на взір військових формацій, з герархічним керівництвом одноособовим округ і відділів […]».136 Про довіру до Є. Коновальця в УВО свідчить уже те, що йому за- пропонували керувати нею. 20 липня 1921 р. Є. Коновалець приїхав до Львова137; для того, щоб перебрати обов’язки провідника Орга- нізації, йому потрібен був деякий час — півтора—два місяці. Якщо взяти до уваги згадку З. Книша про реорганізацію в серпні 1921 р., пов’язану зі створенням Начальної команди, то часу знадобилося ще менше — близько місяця. Але навіть якщо Є. Коновалець вису- нув свою кандидатуру на посаду голови УВО в зв’язку з арештом або еміграцією майже всіх членів провідного активу Організації, то це також свідчило про його високий авторитет серед військовиків і галицького політикуму. Навряд чи він мав би такий авторитет, якби марнував свій час на безплідні проекти в колі української емігра- ції, не підтримуючи контактів із краєм і не беручи участі у справах, пов’язаних із творенням УВО. Навіть спротив прихильників уряду ЗУНР, від якого спочатку фінансово залежала УВО, не зміг зава- дити Є. Коновальцеві очолити і реформувати цю підпільну струк- туру. Отже, можемо дійти висновку, що Є. Коновалець, як і багато інших стрілецьких старшин, був причетний до процесу формуван- ня УВО, а завдяки особистим якостям став найкращим кандидатом у її лідери. * * * УВО була військовою організацією з чітко вираженою ієрар- хічною структурою, попри деякі елементи колегіальності, які можна спостерегти на початку її існування. Керувала нею Началь- на колегія з п’яти осіб, яку після приходу Є. Коновальця до керма було реорганізовано в Начальну команду УВО*. За матеріалами П. Мірчука, навесні 1921 р. Є. Коновалець скликав таємні сходи- ни близько 100 колишніх старшин і обґрунтував їм потребу нової підпільній організації, яка стала б на націоналістичні позиції і ре- волюційними методами змагала до визволення українського на- роду. Особливо наголошував він на організаційній і виховній робо- ті. На цій нараді ЗУЗ було поділено на 4 округи («корпуси»); всією діяльністю УВО мала керувати Начальна команда. Ядро членства Організації мали скласти випробувані старшини і стрільці укра- їнських армій, а подальше контрольоване поповнення кадрів по- винно було відбуватися завдяки молодшому поколінню. На цій 135 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 32–33. 136 Варшавський акт обвинувачення… – С. 74. 137 Мартинець В. Українське підпілля… – С. 35; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 45. * У деяких джерелах – Верховна команда. 42 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 43 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… нараді до складу Начальної команди обрали: начальником шта- бу — сот. Б. Гнатевича, бойовим референтом — М. Саєвича, полі- тичним референтом — Д. Паліїва, референтом розвідки — О. Ду- міна, членами — Ярослава Індишевського, проф. Ю. Полянського, полк. Р. Сушка, В. Кучабського, О. Коберського, О. Навроцького, М. Матчака, П. Баковича, Я. Чижа. У 1922—1924 рр., після повер- нення з-за кордону, до керівного органу УВО ввійшли сотн. Ю. Го- ловінський, полк. А. Мельник, а також В. Целевич, В. Бемко, Я. Селезінка, І. Рев’юк та Павло Меркун138. Однак дехто з дослід- ників вважає, що реорганізація Начальної колегії в Начальну ко- манду відбулася пізніше — у серпні 1921 р. чи навіть після замаху С. Федака 25 вересня 1921 р.139. За відомостями З. Книша, влітку 1921 р. до Львова приїхав Є. Коновалець і, очоливши УВО, провів у серпні реорганізацію органу; до його складу були введені Д. Па- ліїв, Б. Гнатевич, В. Кучабський. Після арештів у справі замаху на Ю. Пілсудського проведено третю реорганізацію Начальної команди УВО, до неї ввійшли Є. Коновалець, А. Мельник, П. Ба- кович, О. Навроцький, М. Саєвич, Д. Герчанівський, В. Целевич. У такому складі Начальна Команда проіснувала аж до масових арештів у справі М. Дзіковського140. А. Кентій стверджує, що На- чальну колегію реорганізовано після приїзду Є. Коновальця до Галичини в липні 1921 р., а начальником штабу УВО було при- значено полк. Ю. Отмарштайна (залишався на посаді до 2 травня 1922)141. Так само літом 1921 р. датують реорганізацію керівного органу А. Мельник142 і О. Навроцький, зазначаючи, що їй переду- вав приїзд Є. Коновальця до Львова143. Начальна Команда складалася з референтур — функцій- них підрозділів, які опікувалися відповідними ділянками роботи. Це були організаційна, військова (бойова), політична (пропаган- ди), розвідувальна та фінансова референтури. Окрім референ- тур у структурі Начальної Команди існували посади зв’язкових з округам и144. Важливим джерелом для вивчення персонального складу Начальної команди УВО станом на осінь 1922 р. є матеріали кримінальної справи М. Дзіковського, який виконував обов’язки старшини для спеціальних доручень. Його заарештували у зв’яз- ку з убивством відомого угодовця Сидора Твердохліба, яке сталося 15 жовтня 1922 р. Поліція, скориставшись зізнаннями члена УВО А. Заліска, змогла отримати свідчення від М. Дзіковського, із яких випливало, що Начальна команда складалася з начального ко- менданта Є. Коновальця, його заступника і військового референта П. Баковича, політичного референта В. Целевича, організаційного референта О. Навроцького — ‘Юна’, бойового референта М. Сає- вича; зв’язківцями між Начальною колегією УВО і комендантами окремих округ були спочатку Степан Терлецький — ‘Циган’ (‘Ми- лан’), а потім Д. Герчанівський — ‘Стрілець’145. Аналогічний склад Начальної команди знаходимо в публікації «Сурми», тільки Є. Ко- новальця тут названо військовим референтом, а П. Баковича — заступником військового референта146. На шпальти «Сурми» ця інформація потрапила з польської преси, яка, своєю чергою, одер- жала її від органів безпеки. Доказом цього є те, що такий список містився у Внеску про початок слідства проти УВО, який вийшов друком у серпні 1920 р., тобто двома місяцями раніше147. Розвіду- вальну референтуру УВО спочатку очолював Я. Чиж, а згодом — сот. М. Колтуняк. Навесні 1922 р. його заступив сот. О. Думін148. У структурі Начальної колегії (команди) УВО був добре законспіро- ваний скарбник (фінансовий референт). Спочатку ці обов’язки ви- конував шеф нелегального зв’язку ССО та розпорядник Стрілець- кого фонду М. Матчак, а з осені 1922 р. — військовий аташе ЗУНР у ЧСР сот. І. Рудницький14 9. Фінансова референтура Начальної колегії (команди) УВО могла діяти під прикриттям якої-небудь 138 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 21–22. 139 Книш З. Начальна Команда УВО … – С. 89–93; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 16–17. 140 Там само – С. 89–93. 141 Кентій А. Українська Військова Організація… – С. 18–20; Федина В. Вбивство полковника Ю. Отмарштайна… – С. 215. 142 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 32–33. 143 Навроцький О. Початки УВО у Львові. – С. 33-36, 47. 144 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 109-110; Сурма. – 1930. – Ч. 10. – С. 9; Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб… – С. 97; Сідак В. Національні спецслужби… – С. 227. 145 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 3105. – Арк. 111; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 110, 119, 148, 149. 146 Сурма. – 1930. – Ч. 10. – С. 9. 147 AAN. – MSW.– Sygn. 1255. – K. 8. 148 Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб… – С. 96. 149 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 37 зв.; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 33. 44 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 45 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… іншої організації. Принаймні є інформація, що для фінансування діяльності УВО було створено Український бойовий комітет під керівництвом М. Матчака. Цей комітет мав свої осередки в Краю й на еміграції. Гроші для УВО також збирала Федерація українців у ЗДА* (д-р М. Цеглинський)150. Ці структури були своєрідними ав- тономними підрозділами УВО. На нижчих щаблях організаційна структура виглядала так: області — округи — повіти — райони — низові осередки (зокре- ма «п’ятки» і «трійки») та довірені особи УВО. Зауважимо, що де- які елементи організаційної структури (області, райони, «трійки») з’явилися пізніше, в процесі розвитку організаційної мережі151. М. Дзіковський власноруч накреслив для слідчих графічну схему організаційної будови УВО. Згідно з цією схемою, восени 1922 р. організаційна мережа УВО в Галичині підпорядковувалася На- чальній команді і була поділена на 15 округ на чолі з окружними комендантами, яким підпорядковувалася відповідна кількість пові- тів, котрі очолювали повітові коменданти, а тим підлягали команди судових повітів і районові команди, що охоплювали по декілька гро- мад152. І. Васюта стверджує, що наказ за № 1 та інструкція до нього встановлювали схему організаційної структури УВО. Начальній колегії підпорядковувалися шість окружних колегій, які керували Львівською, Перемиською, Стрийською, Станіславівською, Терно- пільською та Сокальською округами. Організаційну роботу в пові- тах вели повітові колегії, які створювали місцеві боївки-«п’ятки» (рої)153. На думку Р. Висоцького, така структура УВО була вста- новлена відповідно до розпорядження Начальної колегії у серпні 1920 р. Згодом було створено обласні команди у Львові, Станісла- вові, Перемишлі та Бережанах, які були проміжними ланками між Начальною колегією та окружними колегіями15 4. І. Васют також згадав про те, що УВО мала в Західній Україні широко розгалу- жену конспіративну мережу, в чиєму складі діяли військові під- розділи чотирьох округ. Львівська округа охоплювала територію вздовж залізничної лінії Перемишль—Львів—Тернопіль—Підво- лочиськ. Вона мала також відділення на Волині та Холмщині. До Стрийської округи належали околиці Дрогобича і Борислава. Ком- петенція Станіславівської округи поширювалася на терени Ста- ніславова, Коломиї і Чорткова. І, нарешті, до Самбірської округи входило все пограниччя з Чехословаччиною. Цього поділу не до- тримувалися точно і межі округ тільки приблизно окреслювали територію діяльності УВО155. Аналіз версій І. Васюти та Р. Висоцького свідчить, що першо- джерелом для них були насамперед документи польських органів безпеки, зокрема Внесок про початок слідства проти УВО. Згідно з цим документом, початково структура УВО виглядала так: На- чальна колегія — 6 округ — повіти — місцеві боївки. Згодом отри- мано відомості, що, окрім окружних команд, існували надрядні об- ласні команди (у Львові, Перемишлі, Станіславові та Бережанах). З обласних комендантів були відомі д-р Бемко в Бережанах і Воло- димир Зубрицький у Перемишлі156. Те саме джерело має інформація з польських газет. Зокрема, у грудні 1921 р. львівська «Газета Цодзєнна» повідомляла, що з утаємничених українських джерел відомо: на території Східної Галичини існують 6 військових округ української підпільної ор- ганізації: Львів (Львів-місто; повіти Львів, Городок Ягеллонський, Рудка, Жидачів, Рогатин, Перемишляни, Бібрка і Жовква), Пере- мишль (Перемишль-місто; повіти Перемишль, Добромиль, Ліско, Мостиська, Яворів, Цішанів /Чесанів/, Ярослав), Стрий (Стрий- місто; повіти Стрий, Долина, Сколе, Калуш, Дрогобич, Самбір, Старий Самбір, Турка), Станіславів (Станіславів-місто; пові- ти Стані славів, Богородчани, Надвірна, Косів, Коломия, Снятин, * Злучені Держави Америки – США. 150 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 33; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 34. 151 Варшавський акт обвинувачення… – С. 74; ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889. – Арк. 51 зв.; Спр. 3105. – Арк. 111; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 20, 107–108, 110, 118, 119, 148, 149, 193, 199; AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 2–3, 8; Сурма. – 1930. – Ч. 10. – С. 9–10; Gazeta Codzienna. – 1921. – 1 grudnia // ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889. – Арк. 31 зв.; Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118–119; Ведєнєєв Д. Спеціальні під- розділи… – С. 143; Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб… – С. 96; Дарованець О. Експропріаційна діяльність… – С. 206; Книш З. Власним руслом. – С. 20–21; Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 64; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 43, 45–46. 152 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 24, 148. 153 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118–119. 154 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 43. 155 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 135–136. 156 AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 2–3. 46 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 47 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Городенк а, Печеніжин, Заліщики, Тлумач), Тернопіль (Тернопіль- місто; повіти Тернопіль, Бережани, Підгайці, Теребовля, Бучач, Чортків, Збараж, Зборів, Гусятин, Скала), Сокаль (Сокаль-місто; повіти Сокаль, Рава-Руська, Кам’янка-Струмилова, Радехів, Зо- лочів, Броди)157. 1930 р. «Сурма» помістила передрук із польських газет, у якому зазначено: на чолі організації стоїть Начальна ко- манда, їй підлягає шість військових округ, яким підпорядкову- ються повітові колегії, а тим — боївки (початково «п’ятки», а від 1922 р. — «трійки»). «Трійка» творить секцію (рій), на чолі якої стоїть ройовий, чотири секції творять чету з чотарем на чолі, чо- тири чети — сотню, а чотири сотні — курінь. 1922 р. організаційну мережу, яка поширилася також на Волинь, з тактичних міркувань поділено на 15 військових округ158. Деякі дослідники вважають, що на початковому етапі діяльно сті УВО кількість округ була меншою. На думку Д. Ведєнєєва, західно- українські землі було поділено на 4 округи та мережу «п’ятірок» — найнижчих тактично-конспіративних ланок159. М. Ковальчук також вважав, що спершу Східну Галичину було поділено на 4 округи, які ділилися на повіти. Оскільки на той час організаційна мережа була порівняно невеликою, управлінська вертикаль мала небагато ла- нок: «п’ятки» були наступним рівнем після повіту160. А. Кентій та П. Мірчук також пишуть про 4 округи, причому другий дослідник зазначає, що їх було створено навесні 1921 р.161. На нашу думку, насправді тут ідеться про згадані у Внеску про початок слідства проти УВО обласні команди, а плутанина виникла через те, що терміни «округа» й «область» чітко не розрізняли. Округ мало бути більше: у джерелах та в історіографії є відомості про 6—15 таких територіальних одиниць. Згідно з інформацією З. Книша, у серпні 1921 р. після нового поділу УВО утворено 10 округ — Львів-місто, Львів-повіт*, Бережанська, Чортківська, Коломийська, Перемись- ка, Самбірська, Станіславівська, Стрийська, Тернопільська. Згодом створено ще 3 округи162. Згідно з повідомленням польських органів безпеки, після замаху С. Федака край було поділено на 9 округ (іс- нування Чортківської та Самбірської округ тут не підтверджено, натомість названо Дрогобицько-Бориславську округу). До їх скла- ду входили по кілька повітів на чолі з повітовими комендантами, яким підпорядковувалися райони, що ними керували районові ко- менданти. За той час мережа УВО найкраще розвинулася на терені Перемиської округи, а найслабше — на терені Станіславівської163. А. Кентій, Д. Ведєнєєв та Г. Биструхін вказали, що 1922 р. мережа УВО складалася з 13 округ164. Цю цифру наводить також З. Книш, щоправда вона стосується лише організаційної мережі у Східній Галичині за часів комендантства А. Мельника (1923)165. Нові округи УВО в 1921—1922 рр. виникали внаслідок поділу старих, таким чи- ном намагалися полегшити керування мережею, яка розросталася, і посилити конспірацію. Зокрема, Сокальський повіт відійшов від Львівської округи до новоствореної 12-ї Сокальської. До 11-ї Лю- бачівської округи, яку очолив сот. Ю. Головінський, увійшли Рава- Руський, Любачівський та Чесанівський повіти, а до 13-ї Золочів- ської — Золочівський та Бродівський166. Максимальна кількість округ УВО — 15. Цю цифру зафіксовано в документах польських органів безпеки й у пресі, а її джерело — зізнання М. Дзіковського16 7. За матеріалами його кримінальної справи, даними З. Книша та де- якими іншими джерелами можна встановити назви всіх 15 округ: Львів-місто, Львів-округа, Стрийська, Перемиська, Сокальська, Любачівська (Рава-Руська), Кам’янська, Золочівська, Бережан- ська, Тернопільська, Чортківська, Станіславівська, Коломийська (Покутська), Самбірська, Волинська168. Ті ж таки джерела дають змогу встановити осіб, які входили до складу окружних команд упродовж 1921—1924 рр.: Львів-місто — комендант д-р Володимир 157 Gazeta Codzienna. – 1921. – 1 grudnia // ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 889. – Арк. 31 зв. 158 Сурма. – 1930. – Ч. 10 (37) (жовтень). – С. 9–10. 159 Ведєнєєв Д. Спеціальні підрозділи… – С. 143. 160 Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 64. 161 Кентій А. Українська Військова Організація… – С. 21. * Львів-округа. 162 Книш З. Власним руслом. – С. 20–21; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 45. 163 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 44–45. 164 Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб… – С. 97; Кентій А. Українська Військова Організація… – С. 21. 165 Книш З. Власним руслом. – С. 51–52. 166 Там само. – С. 20–21. 167 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 24, 118, 119, 148, 248; Сурма. – 1930. – Ч. 10 (37) (жовтень). – С. 9–10. 168 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 107–108, 118, 148; Книш З. Власним руслом. – С. 20–21; Коновалець Є. Я б’ю в дзвін… – С. 227. 48 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 49 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… Кузик; Львів-округа — коменданти сот. Петро Петрик (згодом — заступник коменданта) й сот. Степан Маґаляс; Перемиської — ко- менданти проф. В. Зубрицький (1921—1922), сот. Є. Зиблікевич (1922—1925, з перервами), проф. Демчук, бойовий референт Сте- пан Гера (1922); Самбірської — коменданти Олександр Сандович та адвокат Степан Кіцула; Стрийської — коменданти підхор. Лон- гин Лотоцький (1921—1922)*, д-р Антон Дорош та отаман Котович, бойові референти М. Бігун і Антон Стефанишин — ‘Вартовий’, члени сотник УСС Баган, чет. Осецький, Е. Козак, М. Стефанів; Коломийської — коменданти сот. Николин (1922), сот. І. Рев’юк — ‘Бартович’** та Іван Надворський; Станіславівської — комендан- ти отаман Юліян Шепарович, Іван Голембйовський, сот. Ф. Борис (1922 р. — бойовий референт), Ілля Феношин; Чортківської — ко- мендант адвокат Іван Електорович; Тернопільської — комендант адвокат Д. Ладика***; Бережанської — комендант сот. В. Бемко, референти О. Сеник та Стефанишин; Кам’янської — бойовий ре- ферент Петро Сайкевич; Сокальської — комендант д-р Василь Кіцула; Любачівської — коменданти пор. М. Дзіковський (1922), Іван Козій (1922—?), сот. Ю. Головінський; Волинської — комен- дант М. Лучкевич. Окрім цього, до складу окремих окружних ко- манд УВО належали Остап Павлів, Богдан Гарасимович, Іван Кульчицький, Лев Литвин, д-р Іван Лазор, Ф. Яцура, Іван Полюга, М. Хархаліс, Степан Глушко, Андрій Ней, проф. Малицький, Бод- нар, Чумак, Тарнавський169. Загальну кількість організаційних повітів встановити важче. На підставі публікації у виданні «Ґазета Цодзєнна» можна припустити, що на кінець 1921 р. в Галичині існувало 55 організаційних повітів УВО; натомість Д. Ведєнєєв, Г. Биструхін та Р. Висоцький, покликаю- чись на З. Книша, стверджують, що 1922 р. їхня кількість сягнула 58. Очевидно, це помилка: в оригіналі зазначено, що було 58 окружних та повітових комендантів, тобто без 13 окружних залишається 45 по- вітових комендантів170. Однак щоб визначити точну кількість органі- заційних повітів УВО, можна орієнтуватися на кількість адміністра- тивних повітів, бо навіть там, де ще не було організаційної мережі, мали діяти активісти, які закладали її фундамент. Про керівні кадри УВО на рівні повіту знаємо набагато менше, — головно через сувору конспірацію в лавах УВО. Зокрема відомо, що Михайло Ценський* та М. Дзіковський були комендантами Чесанівського повіту, Олекса Яворський — комендантом Підгаєцького повіту, В. Горбовий — До- линського повіту, хор. Юліан Купчинський — його заступником, хор. Осип Бойдуник — організаційним референтом, хор. А. Стефани- шин — бойовим референтом, Володимир Мацевич — розві ду вальним референтом Долинського повіту, Л. Лотоцький — комендантом УВО в м. Стрию, Богдан Нижанківський — його заступником, а М. Бігун — комендантом усіх сільських боївок Стрийщини171. Р. Висоцький, покликаючись на документи МВС Польщі, за- значив, що окружні й повітові колегії (команди) складалися з орга- нізаційної, бойової, політичної референтур та референтури пропа- ганди172. На підставі матеріалів із фонду Львівського воєводського управління І. Васюта дійшов висновку, що у складі кожної окруж- ної та повітової колегії було по чотири особи, котрі колективно ви- рішували всі питання, пов’язані з воєнно-політичними справами, готували накази, інструкції та розпорядження і контро лювали їхнє виконання. У колегіях працювали референти з воєнно-організа- ційних та інформаційних (розвідка й пропаганда) питань, а також ад’ютант, який вів кадрові справи і підтримував зв’язки з сусідні- ми та вищими колегіями; фінансами займався скарбник173. М. Дзі- ковський зазначав, що в окружних і повітових командах УВО були бойові та небойові коменданти. Бойові займалися організацією са- ботажів та іншими видами бойової діяльності, а небойові готува- ли кадри та організаційну структуру на випадо к політичних змін * Зашифрований у В. Мартинця криптонімом Л. ** У джерелах та історіографії цю людину називають то Іваном, то Осипом. Можливо, він мав два імені. *** У З. Книша – Микола. 169 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 20, 21, 107–108, 119, 148, 149, 193; AAN. – MSW. – Sygn. 1255. – K. 8; Сурма. – 1930. – Ч. 10. – С. 9; Розповідь Теофіла Ольшанського. – С. 46; Верига В. Втрати ОУН… – С. 181; Книш З. Власним руслом. – С. 20–21; Мартинець В. Українське підпілля. – С. 40, 43. 170 Ведєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб… – С. 97; Книш З. Власним рус- лом. – С. 51–52; Книш З. Начальна команда УВО у Львові… – С. 92; Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 46. * Організатор підпілля УВО на Чесанівщині. 171 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 3104. – Арк. 108; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 20, 109, 212; Борис М. З історії національно-визвольного руху на Долинщині. – С. 7–8; Книш З. На життя і смерть… – С. 169–171. 172 Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 44. 173 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 118. 50 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 51 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… у краю174. М. Бігун свідчить, що в структурі Стрийської окружної команди в 1921—1922 рр. існували такі референтури (відділи): ор- ганізаційна, бойова, пропаганди, зв’язку з тереном, революційний суд. Бойова референтура поділялася на підвідділи саботажів та бойової розвідки175. Аналіз джерел176 та історіо гра фії177 доводить, що до складу окружних і повітових команд входили комендант, організаційний, бойовий (військовий, воєнно-організаційний) та розвідувальний референти, які опікувалися найважливішими ді- лянками організаційної роботи. Цілком вірогідно, що в окружних і повітових колегіях (командах) існувала політична референтура, адже вона мала забезпечувати зв’язки з українськими політич- ними середовищами на місцевому рівні та опікуватися пропаган- дою засадничих ідей УВО. Загалом структура колегій (команд) на нижчих рівнях організаційної піраміди будувалася на зразок структури Начальної колегії (команди), хоча могли бути й дея- кі відмінності. Найчастіше такі відмінності виявлялися в повітах, де організаційна мережа була слабше розвинута. Окружні коле- гії (команди) було легше укомплектувати через порівняно великі розміри округ, натомість у деяких організаційних повітах УВО, особливо новостворених, кадрів бракувало, тому одна людина мо- гла займати кілька посад. Районові команди зазвичай створювали там, де вже була до- сить розвинута організаційна мережа, хоча маємо свідчення, що Чесанівський повіт був відразу розбитий на райони178. Склад таких керівних ланок залежав від різних обставин, зокрема від кадрових можливостей місцевих осередків; однак безсумнівно, що в районо- вих командах існували пости коменданта, організаційного та бо- йового референтів. Про персональний склад керівництва УВО на рівні районів відомо ще менше, ніж про повітову ланку. Маємо ін- формацію лишень про те, що комендантом Тростянецького району був Прокіп Матійців179. Командам різних рівнів підлягали окружні, повітові, районові, сільські боївки, осередки, які виконували інші функції (наприклад пропагандивні), а також поодинокі члени, які виконували спеці- альні доручення. Про окружні боївки згадано в копії інструкції УВО, яка зберігається в матеріалах кримінальної справи М. Дзі- ковського. Е. Козак, покликаючись на М. Бігуна, твердив що восени 1922 р. комендантом боївки у Стрию був Л. Лотоцький. Ця боївка нараховувала близько 20 осіб. Поліція також знала про існування сільських боївок у Стрийському повіті, зокрема в Конюхові (11 осі б) та Лукавиці (7 осіб; комендант Олекса Ріпак). 14 осіб зі складу цих осередків було заарештовано 5—7 жовтня 1922 р.180. М. Селешко згадував, що на Долинщині поряд із повітовою боївкою, котра ста- ла організаційним ядром, було створено мережу сільських боївок, які в деяких національно свідомих селах сягали двох-трьох де- сятків осіб181. Член УВО Ф. Яцура свідчить, що на початках робота низових осередків Організації була погано законспірована182, тому згодом, щоб посилити конспірацію, їх було поділено на «п’ятки», а з 1922 р. — на «трійки». Окрім керівних ланок і осередків УВО, які формувалися за те- риторіальним принципом, існували структури, створювані для ви- конання особливих завдань. М. Селешко твердив, що повітовому коменданту УВО Долинщини підпорядковувалась окрема мережа, яка обслуговувала нелегальні переправи через Карпати і не була пов’язана з бойовиками з основної мережі183. Чисельність УВО дедалі зростала. Д. Ведєнєєв стверджує, що навесні 1921 р. вона об’єднувала не менше ніж 100 підпільників, а за словами І. Васюти, 1922 р. чисельність УВО сягнула майже 2 000 осіб184. Перша цифра, очевидно, виведена з кількості учасників на- ради українських військовиків навесні 1921 р., а друга ґрунтуєть- ся на матеріалах Львівського воєводського управління. Кількісне розростання УВО супроводжувалося ліквідацією територіальних 174 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 24. 175 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 43. 176 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52.– Арк. 20, 24, 107–108, 110, 148. 177 Книш З. Власним руслом. – С. 20–21, 25; Книш З. На життя і смерть… – С. 169–170, 175; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 30. 178 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 199. 179 Книш З. На життя і смерть… – С. 171–172. 180 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 7 зв., 112, 118, 212; Спр. 53. – Арк. 9–10, 104–106. 181 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 45. 182 Розповідь інж. Федора Яцури… – С. 22; Штокало В. Діяльність Краєвої команди УВО… – С. 309. 183 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 45. 184 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 135; Ведєнєєв Д. Зародження спеціальних служб… – С. 58; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 21. 52 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 53 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… прогалин в організаційній мережі, насамперед у Галичині. Зокре- ма, О. Дражньовський організував осередок УВО в Чортківській гімназії «Рідної Школи» ім. Маркіяна Шашкевича185. С. Романів у спогадах зазначає, що ініціатором та організатором УВО в Сокаль- щині був колишній старшина УГА М. Мельничук, який мешкав у Винниках біля Белза. На початку 1920-х рр. він створив керівне ядро УВО на Сокальщині, до якого належали ветерани УГА Во- лодимир Кохан (Тудорковичі), Володимир Матвіяс (Яструбичі), Кость Мигаль (Себечів)186. 1922 р. членом УВО став Михайло Ко- лодзінський із Поточиськ Городенківського повіту, відомий згодом як один із провідних членів ОУН187. Із протоколу допиту А. Заліска від 16 жовтня 1922 р. довідуємося, що на теренах Чесанівщини та Любачівщини підпілля УВО існувало від 1921 р. Його членами на- звано Івана Кравса*, Михайла Садового та Юрія Лашкевича з Лю- бачева; Едварда Ґронського з Коровиці**; І. Дуду, М. Ценського188. За матеріалами поліції, боївки УВО існували в Сихові й Комарові, а керували ними, відповідно, Василь Атаманчук та Іван Кащій189. Се- ред видатних членів УВО Перемиської округи початку 1920-х рр. були Є. Зиблікевич, М. Ковалисько, Василь Нагайський, П. Ґенґа- ла, А. Федина, Дмитро Микита, Тома Кулик190. Інформації про низові осередки УВО, які існували в 1920— 1922 рр., дуже мало. Це передусім наслідок конспіративних заходів Організації та загибелі багатьох її членів. Тож для аналізу стану організаційної мережі доводиться покладатися на повідомлення у поліційних звітах та пресі про «зовнішні виступи» (терористичні й саботажні акти, розповсюдження листівок тощо), насамперед здійс- нені в рамках масових саботажних акцій. Деякі з них мали стихій- ний характер, інші були справою рук комуністичних боївок (Ко- муністична партія Східної Галичини /опозиційна/ налічувала тоді близько 500 членів) та повстанських загонів, які виникли внаслідок таємної домовленості між представниками урядів УСРР та ЗУНР і були споряджен і Закордотом191. Однак більшість виступів проти польського окупаційного режиму здійснили за наказом уряду ЗУНР та власних організаційних зверхників члени та симпатики УВО, і це дало підстави польським органам безпеки вважати Організацію вин- ною в терористично-саботажній акції 1922 р.192. Географія та харак- тер зареєстрованих виступів може свідчити про наявність активних сільських, повітових або окружних боївок УВО. Аналіз матеріалів за травень—вересень 1922 р., які зібрали В. Мартинець та П. Мір- чук, показує, що найсильніше акція розвинулася у Перемиському, Стрийському, Львівському, Яворівському та Рава-Руському пові- тах; доволі масштабні акції відбувались у Жовківському, Сокаль- ському, Кам’янка-Струмилівському, Бібрецькому, Бережанському, Станіславівському, Печеніжинському, Теребовлянському та Гуся- тинському повітах. У вказаний період не зареєстровано саботажних і терористичних актів у Сяноцькому, Ярославському, Самбірському, Старосамбірському, Тлумацькому, Богородчанському, Косівському, Надвірнянському, Бродівському, Збаразькому та Зборівському по- вітах193. Відсутність «зовнішніх виступів» у регіоні вказує на те, що організаційної мережі там або не було взагалі або ж вона була слаб- кою, — небезпека загальмувати подальшу її розбудову через ре- пресії окупаційного режиму стримувала підпільників від активних дій. Отже, ґрунтуючись на цих відомостях, можна припустити, що в 1921—1922 рр. найслабше була розбудована мережа УВО в Сам- бірській та Золочівській округах, а також на периферії Станіславів- ської, Коломийської, Тернопільської та Чортківської округ. Про існування мережі УВО на Волині свідчать матеріали кри- мінальної справи М. Дзіковського. Серед окружних комендантів УВО він згадав коменданта Волинської округи М. Лучкевича194. Одним із найстарших членів УВО та ОУН на Волині був органі- затор Пласту в Володимирі-Волинському Арсеній Річинський, який жив там у 1922—1939 рр.195. Від 1921 р. в м. Ковелі мешкав 185 Дражньовський О. Спогади про Чортківську гімназію… – С. 108. 186 Романів С. Революційна Сокальщина… – С. 108–109. 187 Верига В. Втрати ОУН… – С. 23. * Крауса. ** Krowica. 188 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 198–199. 189 Там само – Арк. 220. 190 Качмар В., Савчак В. Громадське й політичне життя в Перемишлі… – С. 166. 191 Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 132–138. 192 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 968. – Арк. 140. 193 Мартинець В. Українське підпілля.… – С. 46–48; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 28–29. 194 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 148. 195 Гривул Т., Мороз В., Муравський В., Окаринський В. Матеріали до пластового мартиролога… – С. 87. 54 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 55 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… адвокат С. Підгірський — колишній член Центральної Ради, голо- ва Української партії національної роботи (1924—1925), який був переконаним українським націоналістом196. Непряме свідчення причетності С. Підгірського до УВО — його належність до закон- спірованої «старшої» («паралельної») мережі ОУН, яка склада- лася з давніх «увістів», котрі посіли поважні місця у легальному житті українського суспільства: в економіці, освіті тощо. На до- питі в НКҐБ М. Курах стверджував, що 1940 р. С. Підгірський став заступником провідника Волинської області ОУН у «стар- шій» мережі ОУН197. Очевидно, якийсь осередок УВО існував і в Луцьку. У протоколі допиту одного з чільних діячів ОУН на Волині І. Скоп’юка від 7 січня 1941 р. згадано, що він брав участь у розповсюдженні антипольських листівок ще 1922 р.198. Беручи до уваги подальшу роль І. Скоп’юка в українському визвольному русі, можна припустити, що виготовила ці листівки УВО. Також є відомості про те, що на початку 1920-х рр. у с. Городок Рівненсько- го району було створено осередок УВО (згодом його «успадкувала» ОУН), який існував аж до «провалу» в 1940 р. Ініціаторами і актив- ними учасниками цього гуртка були брати Феодосій (провідник), Терентій та Іван Ткачі199. Письменник У. Самчук згадував, що на початку 1920-х рр. у Крем’янецькій українській гімназії діяла бо- йова група УВО (зокрема її членами були У. Самчук та Антін Га- кен), яка організаційно нікому не підпорядковувалась200. Імовірно це була одна з ідейно споріднених з УВО нелегальних молодіжних груп. Отож, маємо визнати, що в 1921—1922 рр. потужної мережі УВО на Волині не було. Найімовірніше, це пов’язано з потужним впливом комуністичних ідей. За свідченням Д. Шумука, «скому- нізувався» навіть окружний комендант УВО Волині М. Лучкевич, який діяв на Ковельщині201. Крім того, тут бракувало доброго ке- рівництва й кадрового кістяка, такого як старшини та вояків КСС і УГА, а також потужного прошарку ідейно свідомої еліти, яка б залучала населення Волині до організованого національно-полі- тичного життя. Очевидно, зародки організаційної мережі УВО були й на Холм- щині. Принаймні відомо, що до провідних діячів УВО, які в березні 1923 р. брали участь у конференції в Оліві, належав інж. П. Меркун. Він був уповноваженим УВО на Холмщині, співпрацював у бойовій референтурі з сот. Ю. Головінським, але за часів комендантства Я. Індишевського мусив емігрувати за кордон; після повернення він уже не був учасником Організації202. Інших згадок про УВО на теренах Холмщини на початку 1920-х рр. ми не маємо. Щодо мережі УВО на Буковині, то В. Шипинський у праці «Укра- їнський націоналізм на Буковині» вказує, що невідомо, чи україн- ський резистанс тут мав зв’язки з УВО203. До тієї самої думки схи- ляє М. Мандрик у спеціальній праці, присвяченій націоналістичному рухові 1920-х—1930-х рр. на Північній Буковині204. Однак, за зізнан- нями М. Дзіковського, УВО таки мала відділи в цьому регіоні205. Що- правда інших відомостей, які б підтвердили цю тезу, не виявлено. У В. Мартинця є згадка про канали зв’язку з Буковиною, але вона стосується кінця 1920-х рр.206. Отже, можна припустити, що підпілля УВО на Буковині діяло ще на початку 1920-х рр., але було нечислен- ним, ретельно законспірованим і, ймовірно, оформленим в окрему організаційну одиницю, підпорядковану або безпосередньо Началь- ній команді УВО, або одному з територіально суміжних підрозділів. Окрім українських земель, які перебували у складі Польщі та Румунії, організаційна мережа УВО розвивалася на теренах інших держав. Дуже важливою її частиною стала згадана вище експози- тура УВО в ЧСР. Нею керувала колегія у такому складі: голова і фінансовий референт — Михайло Федик, організаційний рефе- рент — П. Меркун, референт преси і особливих доручень — Ми- рон Коновалець, а також О. Мельникович. Важливими завдання- ми цієї експозитури було підтримувати зв’язок і транспортувати матеріали, необхідні для УВО, збирати кошти для Організації та легалізовувати її членів, які мусили рятуватися від польських 196 Гікавий М. Мої зустрічі. – С. 23; Дарованець О. Самійло Підгірський… – С. 184– 186. 197 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 70зв. 198 АУСБ ВО. – Спр. 6824 фп. – Т. 1. – Арк. 35 зв.; Кучерепа М. «Таємний борець». – С. 302. 199 Богуцький О. Історія Городоцької організації УВО… – С. 5. 200 Самчук У. На коні вороному. – С. 282. 201 Шумук Д. Пережите й передумане. – С. 20. 202 Книш З. З таємних документів… – С. 39–40. 203 Шипинський В. Український націоналізм на Буковині… – С. 215. 204 Мандрик М. Український націоналістичний рух… – С. 86–97. 205 ЦДІА України у Львові. – Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 24. 206 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 280. 56 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 57 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… репресі й у Галичині. Створено хімічну лабораторію УВО (4 особи), яка поставила на потік виготовлення вибухових пристроїв. Опріч цього, експозитура на початку 1920-х рр. утримувала дуже важ- ливі прикордонні пункти УВО в Тешині (П. Білий) та Ужгороді (Сметанюк, С. Індишевський). Справою постачання зброї до краю відав чот. Мандзій. Наглядав за експозитурою УВО в ЧСР військо- вий аташе ЗУНР сот. І. Рудницький207. М. Бігун згадував, що в ли- стопаді 1922 р. він прибув до Чехословаччини і за завданням свого безпосереднього зверхника О. Мельниковича налагодив організа- ційну мережу в Кральовому Ґрадці, після чого вишколював членів УВО в Йозефовському таборі208. Л. Макарушка стверджував, що в Празі також були члени УВО, серед яких він відзначив М. Са- євича та І. Рудницького209. Розвиткові організаційної мережі УВО в ЧСР сприяли кілька чинників: наявність численної української еміграції, зокрема інтернованих старшин і вояків КСС та УГА; пе- ребування у складі ЧСР Закарпаття, де переважало українське населення; ліберальне ставлення чехословацького уряду до укра- їнського націоналістичного руху. Важливою опорою УВО стала її організаційна мережа в Німеч- чині. Тут Організацію представляв Р. Ярий — член УВО з 1921 р. На його плечі ліг обов’язок постачати зброю та військові матеріа- ли, значну частину яких закуповували в німецьких фірм. Невдовзі Р. Ярий зайняв посаду військового референта Закордонної делега- ції Військової Організації (ЗАДВОР)210. ЗАДВОР, яка складалася з членів Начальної команди, що мешкали в Берліні, та з деяких про- відних членів УВО, була створена внаслідок їхньої вимушеної (і, як гадалося, тимчасової) еміграції восени 1922 р. і стала одним із основ- них керівних осередків Організації. Крім того, в 1921—1922 рр. експозитура в Німеччині використовувала традиційно напруже- ні стосунки цієї держави з Польщею, забезпечуючи неофіційну підтримку відповідним напрямам діяльності УВО (налагоджено постачання зброї та вибухових речовин, вишкільну діяльність, фінансов у підтримку). Зокрема, у грудні 1922 — лютому 1923 рр. у Мюнхені відбувся диверсійно-радіотехнічний вишкіл для членів УВО, в якому взяло участь понад 20 осіб211. Важливих осередків УВО у Ґданську та Литві в 1921—1922 рр. ще не існувало. Відповідно до спогаду інж. К. Кізюка, зв’язкового УВО в Ґданську з 1922 р., дев’ятиособову експозитуру УВО в цьо- му місті було створено тільки на зламі 1925/1926 рр.212. Точкою відліку в діяльності представництва УВО в Литві можна вважа- ти 1923 р., коли між Є. Коновальцем та прем’єр-міністром Литви Вальдемарасом була досягнута домовленість про співробітництво в галузі обміну розвідінформацією стосовно Польщі та СРСР. Сама ж експозитура УВО в Литві стала повноцінним представництвом у середині 1920-х рр., коли її очолив І. Рев’юк — ‘Йонас Бартові- чюс’ (‘Амбасадор’, ‘Іван Бартович’)213. В інших країнах Європи та Америки, окрім Австрії, ознак організаційної мережі УВО в 1920— 1922 рр. також не виявлено. Я. Чиж, який після замаху С. Федака опинився як відпоручник УВО в Америці, дуже швидко порвав з цією організацією. Поважна організаційна робота серед колишніх українських вояків у США та Канаді розпочалася в 1924 р., коли було створено Українську стрілецьку громаду, що підтримувала тісні зв’язки з УВО214. УВО намагалася поширити свій вплив також і на схід від Збру- ча. П. Мірчук твердить, що колишні старшини та вояки КСС неве- ликими групами (десятками) пробиралися на терени Східної Укра- їни, щоб організувати підпільні осередки, і що їхня праця, попри значні труднощі, мала успіх215. За свідченням М. Кураха (протокол допиту в НКҐБ від 14 грудня 1944 р.), ССО у Східній Україні з кінця 1920 р. керував пполк. І. Андрух — ‘Богун’ (‘Федір Іванович Снісар- чук’), який підтримував зв’язок із Є. Коновальцем216. Після того, як на початку 1921 р. (за іншими джерелами —1920 р.) під егідою УНР виник Центральний український повстанський комітет (ЦУПКом), 207 Життя і смерть полковника Коновальця. – С. 77; Мартинець В. Українське під- пілля. – С. 55; Мельникович О. До історії УВО… – С. 333–334; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 33, 40. 208 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 54–55. 209 Там само – С. 55. 210 Кучерук О. Рико Ярий… – С. 39; Шевчук С. Пора сказати правду… – С. 222–223. 211 Мельникович О. До історії УВО… – С. 335. 212 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 58–60. 213 Ведєнєєв Д. Спеціальні підрозділи… – С. 147; Мандрик М. Український націона- лізм… – С. 124. 214 Мандрик М. Український націоналізм… – С. 184–185. 215 Мартинець В. Українське підпілля. – С. 32; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 202. 216 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 36 зв. – 37. 58 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 59 № 11ОЛЕКСАНДР ДАРОВАНЕЦЬ ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПОЧАТКІВ УВО… що мав виконувати функції координаційного центру українсько- го руху опору на теренах Наддніпрянщини, І. Андрух увійшов до його складу217. Міські підпільні групи та окремі повстанські загони, які перебували під орудою ЦУПКому, очевидно, не належали до організаційної мережі УВО, але, за посередництвом своїх «агентів впливу» на зразок І. Андруха, ССО або УВО могли скеровувати ді- яльність підпільних осередків у потрібне для себе русло. В україн- ській діаспорній історіографії поширена версія, що І. Андрух був Крайовим комендантом УВО на ОСУЗ; П. Мірчук назвав Крайовим комендантом на ОСУЗ ще й сот. М. Опоку (загинув 1922)218. У трав- ні — на початку липня 1921 р. органи ЧК провели комплекс опе- ративних заходів, які завершилися розгромом підпільної мережі ЦУПКому. 28 серпня 1921 р. 39 осіб (за іншими джерелами — 163*), причетних до комітету, зокрема І. Андруха, було розстріляно. Де- які члени ЦУПКому зуміли уникнути арешту і продовжили під- пільну роботу219. Після розгрому Комітету і арешту І. Андруха, восени 1921 р. УВО закинула в Східну Україну полковника (під- полковника) І. Рогульського — ‘Олександра Івановича Марчука’ та його дружину Олександру — ‘Лесю’, які мали відновити зв’язок із рештками підпілля. М. Курах стверджував, що він особисто пере- кидав І. Рогульського через кордон. Зв’язковими між керівництвом УВО та І. Рогульським була низка осіб, серед них — Олександра Ільченко — ‘Олеся’ та Дмитро Білик — ‘Галицький’220. В. Сідак у монографії, присвяченій діяльності українських спецслужб у 1917—1921 рр., зазначав: «Для керування роботою УВО в Галичині було створено “Обласний центр”. Цей орган підключився і до роз- відувально-диверсійної роботи проти УСРР. Від нього в Україну попрямували десятки груп із завданням легалізації і створення широкого антирадянського підпілля»221. Однак подекуди трапля- лися контакти між комуністами та увістами на ґрунті спільної не- приязні до польського окупаційного режиму в Західній Україні. За даними ІІ відділу Генерального штабу Війська Польського та від- ділу інформації Львівського воєводського управління, «організація (УВО. — О. Д.) утримує безпосередній і тісний контакт із Зазбруч- чям, […] між Львовом та Кам’янцем-Подільським і Харковом кур- сують сталі кур’єри»222. Підпільники УВО діяли не тільки в Україні. За свідченням М. Ку- раха, у Москві перебував член Організації Федір Палащук, який працював у Наркомземі СРСР під прізвищем Конар. За часів УНР він працював у Міністерстві пропаганди, і ще 1920 р. його залишили для підпільної роботи223. Цю інформацію частково підтверджують матеріали із заяви до ҐПУ* УССР акад. Степана Рудницького224. Підпільна робота в умовах тоталітарного режиму, який пану- вав в СРСР, вимагала досконалої конспірації, інакше неминучими ставали значні втрати. Доля І. Андруха та багатьох інших підпіль- ників яскравий доказ цього. Найбільшу загрозу підпільній мере- жі ССО та УВО становила агентура ЧК, завербована серед самих підпільників. Наприклад, 1920 р. для ведення підпільної роботи Є. Коновалець вислав в Україну старшину КСС Василя Хом’яка. Більшовики його заарештували і завербували як агента ‘Лебедя’. Згодом його використали під час ліквідації самого Є. Коновальця225. ҐПУ також була поінформована про наради, які проводив Є. Коно- валець 1922 р., поширюючи діяльність УВО на схід226. Однак, попри активні заходи більшовицьких карально-репресивних органів, підпілля УВО (розбудоване на базі східноукраїнської мережі ССО) діяло далі, час до часу поповнюючись кадрами з-за кордону (С. Ін- дишевський, І. Цьокан** — ‘Іван Кащинський’, брат и Петр о та 217 Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 50; Шульженко Б. С., Хамазюк И. В., Данько В. Т. Украинские буржуазные националисты. – С. 36. 218 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 22, 202. * Згідно з матеріалами кримінальної справи М. Кураха, такою була кількість за- арештованих у цій справі; кількість розстріляних могла бути меншою. 219 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 37; Життя і смерть полковника Коновальця. – С. 77; Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 62; Шульженко Б. С., Хамазюк И. В., Данько В. Т. Украинские буржуазные на- ционалисты. – С. 36–37. 220 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 42 – 42 зв.; Ковальчук М. Біля витоків УВО… – С. 63. 221 Сідак В. Національні спецслужби… – С. 227. 222 ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 913. – Арк. 3 зв. – 4. 223 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 46 – 46 зв. * З рос. – Главное политическое управление, попередник НКВД. 224 У боротьбі за волю України. – Кн. 3. – Львів: Львівське товариство політичних в’язнів і репресованих, 2004. – С. 163. 225 Дерев’яний І. Проникнення та діяльність… – С. 104–106; Косик В. Євген Коновалець. – С. 67–69. 226 Гаврилів І. Євген Коновалець… – С. 120. ** В оригіналі – Чокан. 60 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920—1939 РР. 61 № 11 Васил ь Дідушки, М. Турок, Яків Бутрин, Олександр Роніс, Михай- ло Дзюбинський, Олександр Мінчак, Михалкін), які осіли в Хар- кові, Києві, Одесі й навіть Сибіру. Вони мали завдання легалізува- тись і проникнути в радянський апарат. М. Курах* стверджував: 1924 р. І. Рогульський доповів Є. Коновальцеві, що зв’язки з решт- ками підпілля відновлено, робота триває, але у важких умовах, тому її переорієнтовано на проникнення в радянський апарат та на добре законспіровану підпільну працю. На користь існування під- пілля УВО в ОСУЗ свідчить кілька ліній зв’язку (Скала — Кам’я- нець-Подільський (або Проскурів) — Київ; Здолбунів — Славу- та — Белашки Бердичівського р-ну Житомирської обл. — Київ; Рівне — Корець — Новоград-Волинський — Київ або с. Баранівка Житомирської обл.), які діяли в 1920-х рр. На радянському боці Збруча викрито сімох осіб, які обслуговували ці лінії зв’язку. Ці люди мусили бути пов’язаними з підпіллям ССО та УВО вже з першої половини 1920-х рр.227. Факт існування в кінці 1920-х рр. лінії зв’язку УВО на підконтрольній СРСР частині України через осередок у м. Скала потверджено в інших джерелах, а це свідчить про її стабільне функціювання.228 З усього сказаного можемо зробити такі висновки: УВО (мож- ливо, спочатку під іншою назвою) було створено влітку—восени 1920 р., а її організаційне оформлення завершилося 1921 р.; про- відну роль у процесі творення УВО відіграли колишні вояки КСС та УГА, причому перші виступили ініціаторами створення підпіль- ної мережі і в Західній, і у Східній Україні, а другі стали кадровою основою Організації в Галичині; Є. Коновалець стояв безпосеред- ньо біля ідеологічних та організаційних витоків УВО, завдяки цьо- му 1921 р. не виявилося серйозної альтернативи його кандидатурі на пост керівника УВО; основною базою УВО в 1920—1922 рр. була Галичина, де зосередилася більшість її членів, зокрема і керівниц- тво, а мережа, яка існувала в інших регіонах, мала тільки допоміж- не значення. * Протоколи допитів із кримінальної справи М. Кураха наразі є єдиним віднайденим джерелом, яке детально висвітлює функціювання націоналістичного підпілля у під- радянській частині України, черз це важко перевірити наведену в них інформацію. 227 ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Кор. 502. – Спр. 33285. – Арк. 37, 42–44; Життя і смерть полковника Коновальця. – С. 77. 228 Верига В. Нарис історії вчительської семінарії… – С. 730. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТАРАС ГУНЧАК ОУН І НАЦИСТСЬКА НІМЕЧЧИНА: МІЖ КОЛАБОРАЦІОНІЗМОМ І РЕЗИСТАНСОМ Проблему співпраці ОУН із Німеччиною в критичних 1939— 1941 рр. потрібно, звичайно, розглядати в контексті її національ- но-визвольної діяльності. Важливою ділянкою цієї діяльності був пошук зовнішньої допомоги, і немає нічого дивного в тому, що цю допомогу націоналісти знайшли саме в Німеччині, яка в цей час була великою динамічною силою, що мала розгалужені міжнарод- ні зв’язки — наприклад, дипломатичні відносини з Вашинґтоном зберігалися до 11 грудня 1941 р., коли Німеччина оголосила війну США. Справжнім колаборантом Третього Райху був Радянський Союз, який, підписавши 23 серпня 1939 р. «Радянсько-німецький договір про ненапад», дав Гітлеру змогу вільно діяти проти Польщі, а відтак проти держав Західної Європи. Сам же Сталін, користа- ючи з договору, вислав Червону армію проти Польщі, а згодом — Балтійських держав та Фінляндії. Колаборація між нацистами і комуністами тривала до 22 червня 1941 р., коли Німеччина почала війну проти Радянського Союзу. Мета Організації Українських Націоналістів — здобути для українського народу самостійну державу — була чітко сформу- льована під час установчої конференції ОУН 1929 р. Зрозуміло, що шлях до її осягнення був трудний, адже етнічна українська тери- торія була окупована чужими державами: Радянським Союзом на сході і Польщею, Угорщиною, Румунією та Чехословаччиною на заході. Щоби здобути підтримку для своєї справи, ОУН прийняла ідеологію інтегрального націоналізму, який був рушійною силою у 1920-х і 1930-х рр. Український варіант цієї ідеології, найближ- чий до французького, виявився дуже успішним у залученні молоді Західної України. Можна твердити, що ОУН радикалізувала до- теперішні національні прагнення, центральною — а радше єди- ною — метою проголосивши служіння українській нації в боротьбі

Ähnliche Einträge