Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65417 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 74-116. — Бібліогр.: 97 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65417 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пагіря, О. 2014-06-25T11:03:45Z 2014-06-25T11:03:45Z 2008 Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 74-116. — Бібліогр.: 97 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65417 uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Період збройної боротьби ОУН і УПА Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року |
| spellingShingle |
Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року Пагіря, О. Період збройної боротьби ОУН і УПА |
| title_short |
Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року |
| title_full |
Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року |
| title_fullStr |
Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року |
| title_full_unstemmed |
Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року |
| title_sort |
відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в галичині в першій половині 1944 року |
| author |
Пагіря, О. |
| author_facet |
Пагіря, О. |
| topic |
Період збройної боротьби ОУН і УПА |
| topic_facet |
Період збройної боротьби ОУН і УПА |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український визвольний рух |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0120 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65417 |
| citation_txt |
Відносини між українським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій половині 1944 року / О. Пагіря // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 74-116. — Бібліогр.: 97 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pagírâo vídnosinimížukraínsʹkimvizvolʹnimruhomtaugorsʹkoûarmíêûvgaličinívperšíipoloviní1944roku |
| first_indexed |
2025-11-26T00:17:36Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:17:36Z |
| _version_ |
1850598284293308416 |
| fulltext |
74
75
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ
ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ
ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ В ГАЛИЧИНІ
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1944 РОКУ
Проблема взаємовідносин між ОУН і УПА та Угорщиною в роки
Другої світової війни належить до малодосліджених тем україн-
ської історії середини ХХ ст. Це питання ще не стало предметом
окремого комплексного наукового дослідження. На сьогодні існує
порівняно невелика кількість праць, присвячених проблемі про-
ведення мирних переговорів між керівництвом українського ви-
звольного руху та Угорщиною в 1943-1944 рр. Зокрема, на цю тему
писали українські дослідники А. Боляновський1, М. Держалюк2,
Л. Лещенко3, В. В’ятрович4, В. Деревінський5, О. Пагіря6 та угор-
ський історик І. Ровос7.
Чи не єдиним напрацюванням, у якому здійснено спробу сфор-
мувати цілісну картину взаємовідносин між ОУН і УПА та угор-
ською армією в роки Другої світової війни, стали праці польського
1 Боляновський А. Переговори УПА з угорською армією (кінець 1943-поч. 1944 рр.) //
Україна в минулому. – Київ-Львів, 1995. – Вип. 7. С.52-60.
2 Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. // Пам’ять сто-
літь. – Київ, 1997. – №1. – С. 138-141; Держалюк М. Україна в концепціях і
доктринах Угорщини // Українська державність в XX ст. Історико-політичний
аналіз. – Київ, 1996. – С.163-176.
3 Лещенко Л. О. «Українське питання» в дипломатичній історії Другої світової війни
(1939-1945) // Нариси з історії дипломатії України / Галенко О.І., Камінський Є. Є.,
Кірсенко М. В. та ін. / За ред. Смолія В. А. – Київ, 2001. – С. 519-524.
4 В’ятрович В. Україно-угорські переговори // УПА у боротьбі проти тоталітар-
них режимів. – Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держав-
ність.– Львів, 2004. – Вип. 11. С.170-175.
5 Деревінський В. Ставлення ОУН (Б) і УПА до сусідніх народів та національних
меншин. – Київ, 2006. – С. 108-109.
6 Пагіря О. Переговори між УПА й Угорською армією в 1943-1945 рр. // Визвольний
шлях – 2006. – Кн. 6. – С. 86-115.
7 Ravasz István. Ukrán-magyar katonai kapcsolatok A XX.Szászad Első Felében //
Україна-Угорщина: спільне минуле та сьогодення. Матеріали міжнародної на-
укової конференції (Київ, 14-16 квітня 2005 р.) / Відп. ред. В. А. Смолій. – К.,
2006. – Old. 211-220; Ravasz István. Ukrán-magyar kapcsolatok – fél évszázaddal
ezelőtt // 60 років від початку Другої світової війни. Матеріали міжнародної на-
укової конференції. – Ужгород, 2001. – С. 37-45.
історика Ґ. Мотики8. Останній вперше звернув увагу на кардиналь-
ну зміну в стані українсько-угорських військово-політичних сто-
сунків, яка сталася після здійснення німецької окупації Угорщини
за планом під кодовою назвою «Маргарете-1» 19 березня 1944 р.
На його думку, із цього часу починається хвиля жорсткого україн-
сько-угорського військового протистояння, яка фактично тривала
до липня 1944 р. Назагал автор досить цілісно відтворив усю палі-
тру українсько-угорських військово-політичних стосунків у роки
Другої світової війни, розглянувши як головні етапи та результати
проведених переговорів між командуванням УПА та угорської ар-
мії у вказаний період, так і описавши низку військових сутичок та
зіткнень між обома арміями, проведення взаємних ворожих акцій.
Пропонована стаття присвячена питанню взаємовідносин між
українським визвольним рухом та угорською армією на території
Галичини в першій половині 1944 р. Насамперед слід відзначити,
що українсько-угорські військово-політичні відносини в цьому ре-
гіоні мали свою окрему специфіку й були дещо відмінні від стану
стосунків між ОУН та УПА й угорською армією на території Во-
лині та Південного Полісся. Незважаючи на те, що низку фактів з
історії взаємовідносин між ОУН і УПА та угорською армією в Га-
личині вже оприлюднено в дослідженнях Ґ. Мотики, усе ж існує
гостра потреба значно розширити й доповнити зазначений аспект
українсько-угорських стосунків періоду Другої світової війни, за-
лучаючи при цьому максимальну кількість джерел українського
та угорського походження й таким чином спробувати сформувати
цілісну картину українсько-угорських військово-політичних від-
носин у Галичині в першій половині 1944 року.
У результаті укладення низки договорів про ненапад та нейтра-
літет між командуванням УПА та угорськими окупаційними вій-
ськами на території Волині восени 1943 р., було досягнуто припи-
нення стану ворожого протистояння між українським визвольним
8 Motyka G. Wojska Węgierskie na Woyniu i w Galicji Wschodniej 1941-1944 // Сторінки
воєнної історії України. Збірник наукових статей. – Київ, 2002. – Вип. 6. – С. 31-33;
Motyka G. Wegrzy a konflikt polsko-ukrainski w latach 1939-1953 // Tygiel Narodow.
Stosunki spoleczne i etniczne na dawnych ziemach wschodnich Rzeczypospolitey. 1939-1953.
Wydanie 1. – Warszawa, 2002. – S. 376-383; Motyka G. Stosunki Organizacji Ukraińskich
Nacjonalistów а Ukraińskiej Powstanczej Armii z armią węgierską // Ukraińska partyzantka
1942-1960. Dżiaainość Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukrańskiej Powstanczej
Armii. – Warszawa, 2006. – S. 271-280.
76
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
77
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
рухом та Угорщиною, а також закладено передумови для подаль-
шої співпраці між обома арміями на антибільшовицькій основі.
Проте вирішальним чином ситуація у відносинах між ОУН і УПА
та Угорщиною змінилася після подій 18-19 березня 1944 р., коли, за
сценарієм німецької операції «Маргарете — 1», М. Горті запросили
на переговори з А. Гітлером до його штаб-квартири в Клесхеймі. Під
час розмови з фюрером регент категорично відхилив вимогу німців
підписати документ, за яким німецькі війська запрошено на тери-
торію Угорщини від його імені. Фюрер погодився зберегти інститут
регентства, але, погрожуючи введенням румунських та словацьких
військ на територію Угорщини, змусив М. Горті погодитися на при-
значення замість прозахідного уряду М. Калаї германофільсько-
го кабінету. Згідно з планом німецької операції вранці 19 березня
11 дивізій вермахту зайняли всі стратегічні об’єкти в країні*. Членів
уряду М. Калаї заарештовано, а сам прем’єр був змушений шукати
притулку в турецькому посольстві в Будапешті. Замість нього при-
значено пронімецький уряд на чолі з колишнім угорським послом у
Берліні Д. Стояї, який відразу розпочав насаджувати німецькі по-
рядки в країні. Фактично вся влада в Угорщині зосередилася в ру-
ках гітлерівського намісника Е. Везенмаєра, який мав контролювати
діяльність уряду, стежити за виконанням сировинних поставок до
Німеччини та відправкою нових угорських військ на східний фронт.
За таких умов виконання конкретних домовленостей, досягнутих у
результаті попередніх українсько-угорських переговорів, виявило-
ся досить складною справою.
Після цих подій регент М. Горті під сильним німецьким тис-
ком був змушений відправити в Південну Галичину на німецько-
* Цікавим є той факт, що за день до окупації Угорщини, 18 березня 1944 р., відбулася
довгоочікувана, але вже позбавлена будь-якого змісту висадка на парашутах зв’яз-
кової місії армії США у складі 4-х американських офіцерів, що мала на меті підго-
тувати всі необхідні умови для капітуляції Угорщини. Окрім цього, через угорського
представника в Лісабоні на початку березня 1944 р. державний департамент США
надіслав повідомлення у Будапешт з інформацією про те, що президент США Ф.
Рузвельт виявив бажання підтримати угорські вимоги, виходячи з принципів само-
визначення, у тому разі, якщо Угорщина надасть гарантії західним союзникам у
підтримці їхніх армій у вирішальний момент. Проте ці кроки з боку альянтів уже
не мали жодного впливу на розвиток подій у самій Угорщині (Rupprecht P. The im-
age of Hungary’s international position in American foreign policymaking, 1937-1947. –
University of Minnesota, 1967. – Р. 383; Macartney C. A. A History of Hungary. 1929-
1945. Volume II. – New York: F. A. Praeger, 1957. – P. 216).
більшовицький фронт 1-у угорську армію (320 тис. чол.) на чолі з
ген.-полк. Гейзою Лакатошем, окремі частини якої змушені були
провадити бойові дії і проти українських повстанців. Із посад було
звільнено або переведено на інші службові ділянки чимало угор-
ських офіцерів, причетних до переговорів з УПА. Так, 19 березня
1944 р. було усунуто з посади начальника генштабу ген. Сомбатхеї.
При цьому останній знищив чимало документів, у тому числі й ті,
що стосувались українсько-угорських переговорів.
У квітні-травні 1944 р. через ситуацію, що склалася внаслідок
німецької окупації Угорщини та встановлення пильного контролю
над угорськими частинами з боку командування вермахту, настає
загострення українсько-угорських військово-політичних стосун-
ків, що фактично призвело до ліквідації всіх попередніх домовле-
ностей між Головною Командою УПА та угорським командуванням
відносно ненападу, нейтралітету та військової співпраці.
Через зайняття радянськими військами території Волині основ-
ні угорські військові сили, які перебували на території України,
були сконцентровані на території Південної Галичини (Долин-
ський, Калуський, Станіславівський, Надвірнянський, Товмаць-
кий р-ни) у складі І-ої угорської армії. Вони разом з німецькими
військовими частинами розпочали активно розбудовувати систему
оборонних укріплень уздовж великих річок і в передгір’ї Карпат,
готуючись до відбиття чергового радянського наступу. У Карпатах
у справу українсько-угорського договору були втаємничені лише
представники вищого командування, про нього не знали ні нижчі
штаби угорських частин на Підкарпатті, ні командири бойових від-
ділів УПА. Особливої практики укладання тактичних локальних
договорів тут не склалося. Це призвело до численних конфліктів.
Під час відступу угорські частини часто вдавалися до грабу-
вання мирного населення. У звіті з території Станіславівщини за
квітень 1944 р. зазначено: «ставлення їх (угорців. — О. П.) до насе-
лення брутальне, попросту дике, кожного чоловіка підозрюють, що
має зв’язок з партизанами, це почали підозрювати аж в тих селах,
де з’єдналися з німцями, бо як переходили через Чорний ліс, то
були дуже лагідні та просили продуктів». Водночас автор звіту від-
значав зростання кількості пограбувань та крадіжок з боку угор-
ських військових, посилення репресій проти членів цивільної ме-
режі ОУН та мирного населення9. Так, 29 березня 1944 р. угорська
78
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
79
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
частина, що вийшла з Галича, спалила с. Пукасівці й убила 18 се-
лян за те, що тут пропало семеро угорських вояків10.
Така ганебна поведінка угорських військових призвела до
зростання кількості збройних сутичок із повстанськими відділами.
Ще наприкінці березня — на початку квітня 1944 р. збільшується
кількість випадків роззброєння відділами УПА та боївками ОУН
невеликих груп угорських військ, що поспішно відступали перед
раптовим наступом більшовиків й уникали виконання німецьких
наказів щодо прикриття німецько-радянського фронту. У середині
березня 1944 р., за даними українського підпілля, невелика група
повстанців у кількості 20 осіб роззброїла цілий угорський баталь-
йон на Товмаччині11*. 25 березня 1944 р. боївка ОУН «Залізняка»,
що нараховувала 13 осіб, роззброїла в с. Фатівці на Коломийщині
24 угорських гонведів. 27 березня той самий відділ роззброїв 30 ма-
дярів у с. Жукові та 12 мадярів у с. Михалкові на Коломийщині.
28 березня 1944 р. повстанці з боївки «Бурлая», що нараховувала
80 осіб, роззброїли в с. Хлібниці (той самий повіт) 4 угорців12. У кінці
березня 1944 р. один із відділів УПА на теренах Коломийщини вда-
лим наскоком роззброїв три угорські сотні13. 5 квітня 1944 р. в лісі
між Бондаровом та Мостовою на Станіславівщині було роззброєно
угорців, що їхали на 4-х машинах14.
9 Центральний державний архів вищих органів влади та управління (далі ЦДАВО)
України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр.137. – Арк. 17.
10 Я. Струтинський («Яспар»). Сотник Андрій Кисіль-Дольницький («Голубенко») //
Літопис УПА. – Т. 26. – Торонто-Львів, 2001. – С.193.
11 Літопис УПА. – Т. 19. Група УПА «Говерля». Книга друга: спомини, статті та
видання історично-мемуарного характеру. – Торонто-Львів, 1992-1993. – С. 28.
* Однак при цьому важко повірити, що така невелика група українських повстан-
ців змогла так успішно провести роззброювальну акцію щодо цілого угорського
батальйону. У поданих вище даних українського підпілля наявне очевидне перебіль-
шення або перекручення реальних фактів. Цілком можливо, що саме проведення
акції із роззброєння угорців було лише ширмою, зовнішнім прикриттям для таєм-
ної передачі зброї та амуніції від угорської армії до рук УПА, що було попередньо
узгоджено між командуваннями обох армій.
12 Збройна боротьба українського народу проти окупантів (Вістки з українських зе-
мель за час від січня до серпня 1944 р.) // Архів ЦДВР. – Ф. 7. – Т.5. – Арк. 10; УПА
в світлі документів з боротьби за УССД. 1942-1950 рр. (Бойові дії УПА). Части-
на ІІ. – Б. м., 1957. – С. 39.
13 Літопис УПА. – Т. 19. Група УПА «Говерля». Книга друга: спомини, статті та
видання історично-мемуарного характеру. – Торонто-Львів, 1992-1993. – С. 28.
14 УПА в світлі документів з боротьби … – С. 41.
Загалом, як зазначав щодо характеру проведених акцій УПА
із роззброєння угорських вояків на теренах Воєнної округи (ВО 4)
«Говерля» її командир Іван Бутковський — «Гуцул», «як прави-
ло, проходили вони без ужиття зброї. Сили проти мадярів уживано
хіба тільки тоді, коли вони, відмовляючись скласти зброю добро-
вільно, починали стріляти»15. За свідченнями І.Якимчука, в екстре-
мальній ситуації угорці воліли краще здатися в полон повстанцям,
ніж входити в затяжні бої з відділами УПА16.
Таким чином командування УПА змогло успішно скористатись
із ситуації на радянсько-німецькому фронті, здобувши при цьому
велику кількість зброї, амуніції, медикаментів та різного військо-
вого майна, що було надзвичайно важливо з огляду на підготовку
до тривалої боротьби з більшовицьким режимом.
Під час пересунення лінії фронту на терені дій групи УПА —
«Захід» опинилася частина VI-го угорського армійського корпусу
під командуванням Ференца де Кішбарнака. Відділи УПА, які пере-
бували в його околиці, спочатку нейтрально ставилася до угорців,
проте напади останніх на місцеве населення, проведення арештів
членів теренової мережі ОУН та спалення українських сіл спону-
кали УПА до активних військових дій проти агресивно налаштова-
ного угорського війська. Із цього приводу командир 4-ої ВО групи
УПА — «Захід» І. Бутковський зазначав: «наше ставлення до них
(угорців. — О.П.) на практиці було обумовлено їхньою лояльною по-
ведінкою супроти наших відділів та цивільного населення. Де мадяр-
ські відділи, надуживаючи української гостинности, грабили села
чи, йдучи за підшептами ворожих нам елементів, виступали проти
УПА, там зустрічались з нашим рішучим і нещадним ударом»17.
Внаслідок цього на Калущині 11-15 квітня 1944 р. було розгром-
лено угорські відділи, що палили українські села. Зіткнення УПА
з угорцями відбувалися також на Долинщині та Надвірнянщині18.
Саме в районі Надвірної, за спогадами І. Бутковського, запеклі
бої між відділами УПА та угорцями тривали протягом декількох
15 Літопис УПА. – Т. 19.– С. 32.
16 Записав О. Пагіря 12.07.2008 р. в м. Моршині Стрийського району Львівської обла-
сті від Івана Якимчука, 1924 р. н. – Зберігається в приватному архіві О. Пагірі.
17 Літопис УПА. – Т. 19. – С. 32.
18 Шанковський Л. Українська Повстанча Армія // Історія Українського війська
1917-1995. – Львів, 1996. – С. 548-549.
80
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
81
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
місяців весни 1944 р. Внаслідок цього мадярським гонведам було
завдано значних втрат, і вони були змушені змінити своє вороже
ставлення до українського населення. У середині квітня 1944 р. вна-
слідок переговорів між командуванням УПА та 1-ої угорської армії
угорським частинам було надано дозвіл на вільний перехід через
територію Чорного лісу, в чому їм допомогли повстанські відділи19.
У квітні 1944 р. в с. Гнійно Володимир-Волинського району від-
діл УПА розгромив групу угорських дезертирів, що грабувала
українських селян. У квітні 1944 р. угорці пограбували с. Пилипи
на Коломийщині, забравши до Угорщини близько 150 осіб. Про-
те в горах на конвой напав відділ УПА, який визволив заарешто-
ваних та убив угорських конвоїрів20. 6 травня 1944 р., коли угорці
арештували повітового командира ВПЖ УПА, дійшло до бою між
повстанським відділом та підрозділом мадярів біля сіл Грабівка та
Саджава на Богородчанщині, в результаті якого останні втратили
50 вояків, але через прихід додаткових сил ворога українські воя-
ки змушені були відступити, через що окупанти спалили згадані
села й провели репресії проти мирного українського населення21.
12 травня 1944 р. біля с. Солотвини розвідувальний відділ УПА не-
сподівано потрапив в угорську засідку, з якої зумів вийти з двома
пораненими стрільцями22.
Із початком травня 1944 р. угорські війська розпочали облави
на чоловіче населення Станіславщини для роботи на будівництві
оборонних укріплень23. Частішими ставали також випадки обстрі-
лу угорськими охоронними тиловими частинами відділів УПА під
час їх переходу через залізниці, лінії сполучення та мости, чого ра-
ніше не було через дотримання умов домовленості.
Цікаві стосунки в цей час склалися між угорськими військами та
відділами УПА на території Гуцульщини. Тут сотня Юліяна Мат-
віїва — «Недобитого» зуміла відбити награбовану худобу в одного з
угорських відділів. У відповідь на це командування угорської дивізії
19 Літопис УПА. – Т. 19.– С. 33.
20 УПА в світлі документів з боротьби за УССД. 1942-1950 рр. Частина ІІ. – С. 49.
21 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 133. – Арк. 24; ЦДАВО України. –
Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр.132. – Арк. 71; УПА в світлі документів з боротьби … –
С. 52.
22 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр.132. – Арк.71.
23 Див.: ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 132. – рк. 81.
відрядило один батальйон для здійснення відплатної акції над відді-
лами УПА. Однак українські повстанці змогли випередити їх, здійс-
нивши успішну засідку на угорський відділ. Більшість угорців були
змушені відступити, невелику частину з них було вбито та поране-
но, а 100 осіб потрапили в полон до повстанців. Після цього до сотні
«Недобитого» прибули сотні «Боєвіра» та Назарія Данилюка — «Пе-
ребийноса», які планували взяти спільну участь в обороні проти
чергового угорського наступу. Проте, усвідомивши загрозу великих
втрат від збройних зіткнень з українськими повстанськими сила-
ми на Гуцульщині, угорське командування дивізії вирішило піти на
мирні переговори з УПА. До місця розташування згаданих відділів
УПА відправлено мирну військову делегацію у складі двох офіцерів.
Однак командир «Недобитий» спочатку не дав санкції на проведен-
ня переговорів з угорськими старшинами, не маючи на це офіційних
повноважень від окружного проводу ОУН. Лише після встановлення
зв’язку з проводом ОУН було вирішено досягти локальної домовле-
ності з угорськими військами на території Верховини. Для проведен-
ня переговорів з мадярським полковником відправили колишнього
полковника Української Галицької Армії (УГА) Теодора Стефано-
вича — «Кропиву» в супроводі почту в складі кількох старшин УПА
(серед них був також чотовий «Шугай»).
Під час переговорів, які відбувалися німецькою мовою, було до-
сягнуто домовленості про те, що угорські війська припинять будь-
які збройні та реквізиційні акції супроти повстанців й українського
мирного населення і передадуть УПА як компенсацію за вчинені
ворожі дії значну кількість продовольства, зброї та амуніції. Своєю
чергою, повстанці мали повернути всіх угорських полонених, за-
хоплених під час засідки на мадярський батальйон.
Одразу після переговорів згідно з розпорядженнями угорсько-
го полковника з місця розташування угорської дивізії до повстан-
ських становищ стали надходити вантажівки з військовим майном
та продовольством. Після цього українські повстанці відпустили
угорських полонених. Внаслідок досягнутої домовленості на тери-
торії Верховини на певний час встановилися нейтральні стосунки
між УПА та угорською армією24.
24 Андрусяк М. Брати грому. Художньо-публіцистична повість. – Коломия, 2002. –
С. 133-137.
82
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
83
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
Певним чином до загострення українсько-угорських стосунків
у Галичині спричинився вплив на угорське командування поль-
ського національного руху, вороже налаштованого до українців.
У зв’язку з цим слід окремо зупинитися на такій важливій про-
блемі в українсько-угорських стосунках періоду Другої світової
війни, як втручання третьої сили — поляків. Цей аспект проблеми
найкраще розкрив у своїх працях польський дослідник Ґ. Мотика.
На його думку, в силу чинної протягом війни угорсько-польської
військово-політичної співпраці, українсько-угорська домовленість
в жодному разі не була спрямована проти поляків. З політичного
огляду угорці були більше зацікавлені в тому, щоб після закінчен-
ня війни Галичина відійшла до відновленої польської держави,
ніж до української незалежної держави, в існуванні якої на своїх
північних кордонах не були зацікавлені угорські урядовці. Автор
стверджує, що в українсько-польському конфлікті угорці, без-
умовно, були на боці поляків. Із польським підпільним рухом про-
тягом війни існувала співпраця в розвідувальній сфері — поляки
інформували угорців про український рух та військово-політичне
становище в Галичині. Окрім цього, відбувалися польсько-угорські
переговори щодо утворення в Угорщині з інтернованих польських
військових щонайменше однієї дивізії, яка мала дістатися до Льво-
ва в разі вибуху там польсько-української війни25.
В одному з підпільних звітів зі Станіславівщини з цього при-
воду зазначено: «Поляки ворожо настроюють мадярів до україн-
ців. Вони подають їм, що українські партизани — це малі банди, які
тільки грабують і палять польські села, а самих поляків убивають.
Також подають мадярам дані про мнимі вбивства мадярів україн-
ськими партизанами. Докладно інформують мадярів про наш рух.
Під впливом цього почали мадяри на спілку з поляками переводити
ревізії й арештування українців»26. Дійшло до того, що за відома й
за активної співучасті угорських військових поляки почали органі-
зовувати терористичні банди для здійснення нападів на українські
села. У квітні-травні 1944 р. такі грабіжницькі напади здійснено на
25 Motyka G. Stosunki Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów а Ukraińskiej Powstanczej
Armii z armią węgierską // Ukraińska partyzantka 1942-1960. Dżiaainość Organizacji
Ukraińskich Nacjonalistów i Ukrańskiej Powstanczej Armii. – Warszawa, 2006. –
S. 271-280.
26 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп.1. – Спр. 133. – Арк.15.
с. Посіч, Стара Лиска, Тисів, Дубчаківка та м. Товмач. Окрім цьо-
го, у спілці з поляками та німцями у квітні 1944 р. угорські війська
спалили низку сіл на Станіславівщині: Старий Мізунь (1-5 квітня),
Копанки (11-15 квітня), Кропивники (17-22 квітня), Грабівка і Са-
джава (6 травня)27.
За деякими відомостями, угорські гонведи здійснили пацифі-
каційну акцію в с. Старий Мізунь у відповідь на роззброєння угор-
ського відділу охоронною сотнею старшинської школи «Олені» під
командуванням Михайла Ґаля — «Коника» між селами Старий та
Новий Мізунь. Під час останнього вояки УПА зробили поповнення
військових запасів старшинської школи «Олені». Угорський напад
на село виявився цілковитою несподіванкою для них, тому україн-
ські повстанці не змогли захистити мирного населення від жорсто-
кого погрому мадярів28.
Однак слід зазначити, що ставлення угорців до мирного на-
селення в різних регіонах Галичини було неоднаковим. З цього
приводу член підпілля ОУН на Станіславівщині зазначав: «Відно-
шення мадярів до цивільного українського населення дуже тяжко
звести під один спільний знаменник. Воно дуже різне і узалежне-
не цілковито від місцевого командування. Відступаючі перед на-
ступом більші частини ставились до населення повздержливо, не
грабували ані не чіпали людей […]. Причиною такого ставлення
було, мабуть, те, що їх було дуже мало і вони боялися партизанів.
Були випадки, що старшини хотіли договорюватися з провідника-
ми партизанів в справі взаємного ненападу. Та коли приїхали сві-
жі й краще узброєні частини з Мадярщини, які ще не стрічалися з
партизанами й яких попереджувано, що українські партизани це
тільки слабі банди, які грабують і вбивають мадярських вояків, —
відношення до населення радикально змінилося. Почалися грабе-
жі, палення сіл і нищення людського майна, ревізії, арештування,
розстріли і закидування гранатами невинних, безборонних людей.
В застрашених, здеморалізованих гонведів пробудився дух їхніх
27 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп.1. – Спр. 133. – Арк. 15, 16, 24.
28 Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії,
спогади, документи, фотографії / Упор. М. Борис. – Івано-Франківськ, 2002. –
С.13.
84
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
85
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
прадідів — жорстоких гунів, які, не зважаючи ні на сльози, ні на
прокльони, лишали руїну там, де проходили їхні загони»29.
Відносно ставлення угорських військ до ОУН та УПА автор
звіту зазначав: «Всюди розпитують за УПА й українських пар-
тизанів. Вояки часто оповідають про свої зустрічі з загонами УПА
на Волині. Говорили, що українські партизани не стріляли мадя-
рів, вони забирали тільки зброю, а вояків відпускали. Дуже часто
билися спільно проти більшовиків або червоних партизанів. Стар-
шини договорювалися з провідниками українських партизанів у
справі взаїмного ненападу. Були випадки, коли звільняли наших
людей, коли задержали зі зброєю […]. Та з часом відношення до
українських партизанів змінилося. Причиною цього є, мабуть, те,
що вони не бачать жодної реакції з нашої сторони за їхню пове-
дінку й тому думають, що тут, у Галичині, ми не маємо більшої
сили»30.
Відносно лояльно ставилися угорці до українського населення
на Стрийщині. У суспільно-політичному огляді за травень 1944 р.
повстанець «Жук» повідомляв, що на території повіту «їхня [угор-
ців] поведінка наскрізь коректна, [вони] допомагають селянам в
певних роботах та живуть в тісних взаєминах з населенням. Нас
[членів підпілля] не чіпають […]. Мадяри своєю поведінкою з’єд-
нали собі симпатії мас більше, чим німці (якщо такі симпатії існу-
вали). В місцях постою по селах помагають селянам при весняних
роботах. Перепоєні ненавистю до німців […]»31.
Існують фрагментарні відомості про спробу врегулювати зга-
дані вище угорсько-українські конфлікти у мирний спосіб. Зокре-
ма, В. Макар у своїх спогадах наводить свідчення про те, що у від-
повідь на запит представника УПА при штабі угорського корпусу
щодо погромів українських сіл угорське командування заявило,
що воно до цієї справи абсолютно не причетне, а всю грабіжницьку
акцію організовували самі поляки, втягуючи до неї деяких мадяр-
ських старшин32.
29 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр.133. – Арк. 17-18.
30 Там само. – Арк. 19.
31 Там само. – Спр. 151. – Арк. 9, 31.
32 Макар. В. Спомини й роздуми. Береза Картузька. Роки неволі та боротьби. –
Т. 4. – Торонто-Київ, 2001. – С. 246.
Українські розвідники зафіксували навіть той факт, що було
видано спеціальний наказ від імені штабу І-ої угорської армії про
припинення всякого роду грабежів мирного українського населен-
ня33. Однак всупереч наказові деморалізована й відступаюча під
натиском більшовиків угорська армія продовжувала ганебні гра-
біжницькі акції.
Тоді ж, за даними українського підпілля, угорські офіцери в
розмові з українською інтелігенцією говорили про те, що «теро-
ристичні акції на населення роблять комуністичні елементи армії.
Офіцери признають, що українські партизани добрі люди. Похва-
люють також те, що партизани вдержують мирні відносини з ма-
дярським народом. Це виявилося тоді, коли партизани роззброю-
вали мадярські частини. Мадярське признання партизанам за те,
що при роззброюванні не впав ані один мадяр, але відіслано їх на
Мадярщину»34.
У зв’язку зі зміною ситуації в українсько-угорських відносинах
5 травня 1944 р. ГК УПА видала наказ, продубльований наказом
організаційної референтури Крайового проводу ОУН на Західних
українських землях (ЗУЗ), усім бойовим відділам УПА-«Захід» та
повітовим провідникам ОУН про сувору заборону вступати в мирні
переговори та контакти з ворожими до українського визвольного
руху народами. Стосовно угорців у ньому сказано, що у зв’язку з
німецькою окупацією Угорщини остання втратила державне право
на проведення власної самостійної зовнішньої політики, оскільки
повністю політично та військово-економічно підпорядкувала себе
Берліну. «У зв’язку з цим, — зазначено в документі, — наше від-
ношення до мадярів дещо змінилося. Дозволяється розоружувати
збройні мадярські відділи, але при тім (не зневажувати і не кон-
фісковувати мадярів і т. п.) з розоруженими мадярами поводитись
коректно, і по переслуханню звільнити, при чім вести пропаганду
інтересу спільної боротьби проти імперіалістів Берліну і Москви за
вільні держави усіх народів і т. п. В евентуальних випадках спів-
праці мадяр з поляками і спільних нападів на наші села і населення
можна вжити заходів самооборони, але і при цих самооборонних
33 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 132. – Арк. 67.
34 Там само.
86
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
87
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
акціях мадяр «навчити розуму» ([показати] безцільність співпраці
[з поляками] і т.п) і випускати»35.
Цитований наказ, правдоподібно, констатував уже реальний
стан, який насправді склався в українсько-угорських військово-
політичних стосунках на весну 1944 р. Хоча документ і знаменував
певну зміну в ставленні проводу ОУН та ГК УПА до Угорщини та її
армії в Україні, однак при цьому слід зауважити, що він все ж таки
не міг кардинальним чином переглянути загального зовнішньопо-
літичного курсу керівництва українського націоналістичного під-
пілля, спрямованого на залучення Угорщини до антибільшовиць-
кого блоку народів.
Зрештою, поганий стан в українсько-угорських стосунках не
міг існувати занадто довго. Під впливом подальших військових
поразок вермахту та підготовки Червоної армії до наступу в Га-
личину в середовищі угорських військових усе більш очевидною
стає потреба уникнення тактично невигідних сутичок з україн-
ськими повстанськими відділами. Для повстанців бої з угорцями
також ставали вкрай небажаними. Це почали усвідомлювати в кін-
ці весни 1944 р. провідники ОУН та більш об’єктивно і реалістично
оцінювати ситуацію. Крайовий провідник Юнацтва ОУН ЗУЗ Яро-
слав Скаськів — «Моряк» в одному зі своїх звітів вказував на те,
що «останніми часами дуже часті нагоди до переговорів з мадяра-
ми в малому і середньому масштабі», проте «більшість їх пропус-
кається, а навіть є випадки сутичок, які можна легко оминути»36.
Подаючи рекомендації відносно ставлення підпілля до угорців, він
у наказовій формі радив увійти в контакт з угорцями, швидко за-
боронити з ними всі зачіпні сутички й намагатися використати їх
для закупівлі чи заміни зброї й амуніції — як одне з нечисленних
джерел поповнення військових запасів УПА37.
Водночас, готуючись до активного опору більшовицькій окупації
західноукраїнських земель, командування УПА було зацікавлене в
тому, щоб максимально використати військовий потенціал Угорщи-
ни на власну користь і тактично вигідно скоординувати повстансько-
партизанські акції УПА в тилу радянських військ з оборонними опе-
35 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп.2. – Спр.3. – Арк. 53.
36 Там само. – Оп.1. – Спр. 233. – Арк.13.
37 Там само. – Арк. 15.
раціями угорської армії, яка почала активно розбудовувати систему
укріплень уздовж Карпатського хребта — т. зв. лінію «Арпада» —
для відбиття радянського наступу на територію Угорщини.
За таких умов у середовищі організаційних центрів ОУН роз-
роблено низку інструкцій, спрямованих на залучення окремих
бойових командирів УПА та місцевих провідників ОУН до укра-
їнсько-угорських переговорів на місцях для здобуття додаткової
зброї, амуніції, технічного обладнання, медикаментів, укладен-
ня локальних договорів про нейтралітет та ненапад, координації
спільних зусиль проти більшовиків. Хоча вони й суперечили на-
казові Проводу ОУН, виданого на початку 1944 р. про заборону
проводити політичні переговори місцевим штабам УПА та нижчим
проводам ОУН із представниками інших народів та держав*, вони
все ж проходили й були спрямовані більше на нормалізацію укра-
їнсько-угорських стосунків на місцевому рівні, не претендуючи на
вирішення глобальних політичних проблем у стосунках між дво-
ма народами. Тим часом покращити їх на вищому напівофіційному
рівні не вдавалося через сильний німецький тиск.
Одну з таких інструкцій нам вдалося виявити в Центральному
державному архіві громадських об’єднань (ЦДАГО) України, що
має загальну назву «Інформація»38. Походить це джерело з тери-
торії Галичини, його можна датувати орієнтовно кінцем весни —
початком літа 1944 р. Документ, правдоподібно, обірваний, його
авторство невідоме, хоча з великим відсотком імовірності можна
стверджувати, що його розроблено в середовищі керівництва ОУН.
Основною суттю «Інформації», яку доводили в інструктивній формі
до низових структур організації та штабів УПА, були рекоменда-
ції щодо взаємин та ведення переговорів з угорською армією. Ма-
теріал надруковано на 3-х машинописних сторінках, він є копією
* В інструкції, адресованій усім членам ОУН та воякам УПА, вказано на те, що
«питання нашої політики до ворогів належить до найважливіших і найскладніших
питань. Тому тим більше наша політика до ворогів мусить належати виключно до
політичної референтури Головного Проводу, а ніколи до одного з краєвих Проводів,
а тим менше до нижчих проводів, або до поодиноких командирів відділів УПА, і це
в додатку, коли вони ведуть політику без найменшого порозуміння з покликаними
до цього людьми» (ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 154. – Арк. 4).
38 Центральний державний архів громадських об’єднань (далі ЦДАГО) України. –
Ф. 57. – Оп. 4. – Спр. 338. – Арк. 400-402; Там само. – Ф. 57. – Оп. 4. – Спр. 339. –
Арк. 399-401.
88
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
89
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
підпільного документа, захопленого радянськими органами НКВД
у 1944 р. на західноукраїнських землях.
Особливістю документа є те, що він відображав настрої та став-
лення окремих провідних кіл українського націоналістичного руху
до українсько-угорських контактів. Інструктивна «Інформація»
має універсальний характер, притаманний документам цієї кате-
горії. Вона є сукупністю доволі детальних практичних настанов і
порад, яких мусив дотримуватися кожен учасник українського
революційно-визвольного руху у взаємовідносинах з угорськими
військами в Україні.
Для уникнення непотрібного кровопролиття між двома сто-
ронами та для створення атмосфери взаємної довіри пропонова-
но виконати 6 основних пунктів. Перші два визначали обов’язок
українських підпільників приймати угорських старшин до себе
на помешкання для встановлення товариських взаємовідносин
між обома сторонами. Передусім це мали робити колишні австро-
угорські старшини як можливі товариші угорців по зброї з часів
Першої світової війни та жінки-підпільниці. Рекомендовано за-
прошувати угорців на спеціально влаштовані мистецькі вечори
з використанням там українського та, по можливості, угорського
фольклорного репертуару. На приватні зустрічі бажано приводи-
ти людей з добрими голосами, які могли б заспівати за столом кіль-
ка відомих угорських пісень, а в розмовах підкреслювати схожість
українського та угорського фольклору, темпераменту та естетич-
них уподобань.
У спілкуванні з угорськими військовими необхідно було здо-
бувати повагу до українців як нації. Зокрема зазначалося, що на
товариські зустрічі з угорцями слід запрошувати українців лише
«з бездоганними товариськими ознаками», а в розмовах необхідно
знайомити угорців з українською культурою та історією, а особли-
во з тими фактами, що свідчили б про достатню політичну зрілість
українського народу, його здатність самостійно побудувати влас-
ну незалежну державу. Рекомендовано під час дружніх бесід по-
рушувати без будь-якої тенденційності та упередження наперед
визначені теми. Насамперед передбачалося говорити, що українці
здавна ставляться з симпатією до угорського народу, люблять його
фольклор та особливу життєву вдачу.
Ведучи мову про політичні проблеми, треба було підкреслюва-
ти спільність у прагненні обох народів у міжвоєнний час до пере-
гляду несправедливих умов Версальської системи міжнародних
договорів, що встановлювала некоректні міждержавні кордони.
Щодо найбільш болючої і гострої проблеми українсько-угорських
відносин — території Закарпаття, то «Інформація» радила говори-
ти, що угорсько-український конфлікт у 1939 р. мав епізодичний
і локальний характер, а тому він не може визначати справжнього
ставлення сторін одна до одної на сучасному етапі їхніх взаємовід-
носин. Слід було підкреслювати, що Карпато-Українська держава
не мала відвертої антиугорської спрямованості у своїй політиці,
водночас применшувати роль національних змагань закарпатців
у 1938-1939 рр. для реалізації ідеї побудови Самостійної Соборної
Української держави, а етнічну українську територію Закарпат-
тя називати як «терен не пригожий до того — замалий, положений
поза природньою межею України». При цьому вказувалося, що
«осередок української держави не належить Закарпаттю, ані куди
більшій румунській займанщині» (йшлося про українські землі Бу-
ковини та Бессарабії)39.
Така позиція була своєрідною хитрістю, тактичним відступом
від принципових засад українського визвольного руху з його кон-
цепцією створення Української Самостійної Соборної Держави
на всіх етнографічних теренах українського народу. Такий крок
мав дати реальну практичну користь від співпраці з Угорщиною
для подальшої боротьби за утвердження незалежної держави. У
складних умовах 1944 р., у час жорстокого протиборства декількох
потужних військово-політичних сил на території України, описана
позиція керівництва українського збройного резистансу виглядає
цілком зрозумілою й виправданою. В «Інформації» зазначено, що
соборництво — це максимальна програма українського визвольно-
го руху, проте в реальних умовах 1944 р. її здійснити дуже важко,
коли навіть не вдалося реалізувати основної вимоги незалежності.
Особливу вагу в інструктивних рекомендаціях відведено тезі
про те, що український і угорський народи зацікавленні в держав-
ному існуванні обох націй. Спільними ворогами їхнього державного
39 ЦДАГО України. – Ф. 57. – Оп. 4. – Спр. 338. – Арк. 400-402; Там само. – Ф. 57. –
Оп. 4. – Спр. 339. – Арк. 399-401.
90
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
91
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
суверенітету визнано більшовицьку Росію та гітлерівську Німеч-
чину. Особливо підкреслено небезпечність Росії як нового понево-
лювача Європи та світу. У геополітичному вимірі саме існування
самостійної Української держави на Сході Європи, на думку укра-
їнських націоналістичних лідерів, перешкодило б встановленню
спільного кордону СРСР з Угорщиною та Румунією і стало б надій-
ним бар’єром для здійснення агресивних планів СРСР у Європі та
на Балканах. Саме тому Українська самостійна держава об’єктив-
но відповідала інтересам Угорщини.
Автори «Інформації» виходили з того, що угорці, будучи сусі-
дами українців і відчуваючи загрозу з боку експансії більшовиз-
му, могли дієво допомогти українському визвольному рухові в його
протистоянні з більшовицькою Росією.
Також у розмовах з угорськими старшинами пропоновано з’я-
совувати ставлення угорської суспільної думки до українського
питання та до самої ідеї Української самостійної держави. Особли-
ву увагу звернено на загрозу зриву українсько-угорських пере-
говорів через втручання третьої сили — поляків, про що свідчили
факти компрометації українського визвольного руху перед угор-
ськими військовими з боку представників польських політичних
сил. Тому, спілкуючись з угорськими старшинами, слід було з’ясо-
вувати факти існування спроб з боку польського руху встановити
контакти з угорцями та які це мало конкретні результати.
Для української сторони було дуже важливо з’ясувати факт
існування певного побоювання з боку угорців щодо майбутніх спроб
керівництва українського націоналістичного підпілля повернути
територію Закарпаття до самостійної Української держави як її не-
від’ємну складову. В умовах відвертої загрози захоплення Черво-
ною армією галицьких земель влітку 1944 р. особливої актуальності
набувало також питання співпраці обох сторін у справі проведення
спільних військових дій проти СРСР. У переговорах і спілкуванні з
угорцями рекомендовано з’ясовувати, чи побоюються угорці біль-
шовицького наступу в Галичині, як уявляють собі оборону перед
ним та чи розуміють користь від співпраці з УПА, яка мала закріпи-
тись у Карпатах й стримувати подальше просування більшовиць-
ких військ у Південно-Західну Європу. При цьому, очевидно, були
плани організувати повстанські тилові бази на Закарпатті, яке пе-
ребувало в складі Угорщини, та з допомогою угорської армії відбити
наступ Червоної армії в Карпатах, подібно до того, як Українські
Січові Стрільці у складі австро-угорської армії зупинили російські
війська на Карпатських перевалах у 1914-1915 рр. При цьому ймо-
вірно, що в стратегічних планах керівництва ОУН та командування
УПА угорська армія могла претендувати на роль союзної в боротьбі
проти більшовицької імперії. У разі ж захоплення Червоною армією
Галичини Угорщина, на думку оунівських провідників, могла при-
йняти українську політичну еміграцію на своїй території.
Аналізований документ є доволі цікавим історичним джерелом
для висвітлення проблеми українсько-угорських переговорів у роки
Другої світової війни. «Інформація», на жаль, не з’ясовує конкрет-
них історичних фактів цих контактів і навіть не є певним наказом
командування УПА нижчим штабам про припинення військових дій
з угорськими частинами. Проте вона відображає ставлення націона-
лістичного активу до українсько-угорських переговорів, демонструє
його погляди на сутність, характер та можливі позитивні результати
від цих переговорів, врешті-решт, містить у собі чималий пізнаваль-
ний потенціал стосовно ролі Угорщини в загальній стратегії україн-
ського визвольного руху і його боротьбі з СРСР. При цьому в деяких
принципових питаннях «Інформація» навіть не сходилась з офіцій-
ною лінією керівного проводу ОУН, головного командування УПА
і створеної в липні 1944 р. Української Головної Визвольної Ради
(УГВР). Проте вона містила в собі більше практичних і реалістичних
аспектів конкретних переговорів командування УПА та угорської
армії в несприятливих для українського визвольного руху умовах
літа 1944 р., ніж претендувала на вирішення глобальних політичних
проблем у відносинах з Угорщиною. Рекомендації щодо переговорів
з угорцями, подані в ній, безумовно, мали сприяти більшій продук-
тивності та результативності українсько-угорських переговорів з
конкретними позитивними наслідками для українського визвольно-
го руху. На жаль, важко встановити поширеність та ступінь засто-
сування зазначеної «Інформації» на практиці. Однак очевидно, що
чимало вміщених у ній рекомендацій використали учасники пере-
говорів ОУН та УПА з Угорщиною влітку 1944 р.
Існувала й інша інструкція ОУН, укладена навесні 1944 р., про-
те більш загального типу з лаконічним формулюванням основних
пунктів. У ній зазначено, що «сьогоднішню політичну тактику ха-
рактеризуємо, як самооборону і поділяємо на 3 очерки». У розділі
92
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
93
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
про ставлення ОУН «До інших союзницьких німецьких військ»
вказано, щоб «а) не вести жодних засідних бойових акцій; б) при-
мірно карати за виступи проти народу; в) входити в порозуміння в
цілі здобуття зброї і других боєприпасів»40.
Очевидно, що в середовищі українського націоналістично-
го підпілля побутували й інші інструкції подібного типу, які мали
інформувати рядове членство ОУН та вояків УПА про існування
попередньої домовленості між ГК УПА та угорською армією про
нейтралітет і ненапад, заборонити їм здійснювати будь-які ворожі
акції супроти угорських відділів на території України та рекомен-
дувати вступати з ними в переговори для здобуття зброї, амуніції,
медикаментів, технічних приладів. В умовах глибокої таємності та
конспіративності українсько-угорських мирних переговорів в роки
ІІ Світової війни документи інформативного й інструктивного типу
були надзвичайно важливі для втілення попередніх домовленостей
між українським та угорським командуваннями під час реальних
контактів між обома арміями в умовах триваючої світової війни.
Інформація про угорсько-українське збройне протистояння
швидко дійшла до вищого командування обох армій. Тому вже у
квітні 1944 р. зв’язковий старшина УПА при генеральному штабі
угорської армії Андрій Дольницький — «Кисіль», «Голубенко» виї-
хав до штабу ВО 4 «Говерля» групи «Захід» для врегулювання кон-
флікту. Аби швидко налагодити справу перемир’я, йому потрібен
був окремий помічник на території 4-ої ВО, зв’язковий старшина
при штабі 1-ої угорської армії в Карпатах. Командир 4ВО «Говер-
ля» І. Бутковський — «Гуцул» призначив на цей пост свого ад’ю-
танта — Ярослава Струтинського — «Яспара». До його обов’язків
входило врегулювати конфлікти між відділами УПА та частинами
1-ої угорської армії в Карпатах, стежити за поведінкою угорського
війська та його ставленням до українського населення, стежити за
транспортуванням для УПА зброї та військових матеріалів, відси-
ланням до угорських шпиталів, головним чином на територію За-
карпаття, важкопоранених стрільців УПА41.
40 ЦДАГО України. – Ф. 57. – Оп. 4. – Спр. 377. – Арк. 27; ЦДАГО України. –
Ф. 62. – Оп. 1. – Спр. 289. – Арк. 35.
41 Я. Струтинський («Яспар»). Сотник Андрій Кисіль-Дольницький («Голубенко») //
Літопис УПА. – Т. 26. – Торонто-Львів, 2001. – С. 192-195.
Фактично Я. Струтинський став заступником А. Дольницько-
го у зв’язках з угорським командуванням. Обидва старшини УПА
наприкінці травня — на початку червня 1944 р. виконали значний
обсяг роботи в штабі 1-ої угорської армії та її окремих частинах,
спрямовану на відновлення утрачених зв’язків з угорськими офі-
церами та реанімацію стану перемир’я у відносинах між УПА та
угорською армією. Зокрема, з допомогою А. Дольницького Я. Стру-
тинський — «Яспар» познайомився з офіцерами штабу одного з
угорських корпусів у м. Богородчанах. Угорці були надзвичайно
зацікавлені своїми новими союзниками, адже їх найбільше тур-
бувало питання про те, чи зможе угорська армія оборонити Угор-
щину від більшовиків. При цьому мадярські офіцери забезпечили
старшин УПА угорськими документами, які давали їм значні мож-
ливості в отриманні допомоги від угорського війська для україн-
ського підпілля, а також встановили псевдо й знаки порозуміння
між нижчими штабами угорської армії та командами УПА. Окрім
цього, було також обговорено різні ділянки військової співпраці.
Зокрема, угорське командування пообіцяло передавати для УПА
здобуту радянську зброю, одяг, чоботи та різне устаткування.
Згодом українські зв’язкові старшини виїхали до м. Надвірної
та Делятина, де познайомилися з розміщеними там командирами
угорських дивізій. Завдяки виконаній роботі українським старши-
нам вдалося встановити зв’язок між штабами угорських дивізій та
місцевими командирами УПА, що забезпечило існування стану пе-
ремир’я та військової співпраці між ними42. Окрім цього, для кращої
організації зв’язку з угорським командуванням від українського
боку при штабах 3-ох угорських корпусів 1-ої армії з початку літа
1944 р. призначено аналогічних зв’язкових старшин від УПА43.
Від кінця 1943 р. до квітня 1945 р. головним зв’язковим старши-
ною від УПА при генеральному штабі угорської армії був А. Доль-
ницький — «Кисіль», який мав врегульовувати стосунки між обо-
ма арміями в разі випадкових конфліктів і збройних зіткнень. Він
підтримував основний зв’язок між угорською армією та УПА й був
42 Я. Струтинський («Яспар»). Сотник Андрій Кисіль-Дольницький («Голубенко»). –
С. 194.
43 Чижевський В. («Демид»). Організація військової праці ОУН // Архів ЦДВР. –
Арк. 57.
94
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
95
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
своєрідним «військовим аташе» в дипломатичному корпусі укра-
їнських повстанців. На думку сотника Я. Струтинського, А. Доль-
ницький дуже вдало підходив на цю посаду. Він згодом писав у сво-
їх спогадах: «Я з приємністю переконався, що Андрій мав великий
дар дипломата. До нього угорці мали респект. Він володів свобідно
німецькою, французькою, слов’янськими мовами, а також вивчав
угорську мову й уже міг нею порозуміватися […] В моїх очах він був
ідеальний на цей пост. Я завжди був вдоволений, що наші знайшли
такого чоловіка на цей пост»44. Згодом А. Дольницький переїхав
до місця дислокації угорського штабу на територію Закарпаття,
і Я. Струтинський був змушений періодично переходити кордон,
для того щоб підтримувати з ним контакт.
7 липні 1944 р., на свято Петра й Павла, зв’язкові старшини
УПА «Яспар» та «Кисіль» разом з угорськими штабними офіцера-
ми поїхали на машинах в с. Красноїля неподалік від с. Жаб’є на Гу-
цульщині. Там за співучастю пропагандистського відділу при 1-й
угорській армії було знято звуковий фільм-репортаж «Гуцульщи-
на», де показано українську Службу Божу, похід церковної про-
цесії, гуцульську музику й танці у виконанні самих місцевих по-
встанців, гуцульські народні пісні. Згодом цей фільм, за спогадами
українських повстанців, неодноразово демонстрували в кінотеа-
трах Будапешта, де він захоплював столичних угорців прекрасним
народним співом і чудовим темпераментним виконанням танків45.
Цілком можливо, що цей фільм, який засвідчив приязні стосунки
та щиру дружбу між українським та угорським народами у важ-
кий час завершального етапу ІІ Світової війни, зберігся в архівних
сховищах Будапешта.
Під впливом відновлення перемир’я та співпраці між УПА й
угорською армією 27 червня 1944 р. командир VI-го угорського ар-
мійського корпусу Ференц де Кішбарнак і старшина УПА «Богдан
Зубенко» від імені Головного військового штабу (ГВШ) УПА в ра-
йоні Татарського перевалу в Карпатах уклали угоду в письмовій
формі, за якою сторони припиняли між собою будь-які воєнні дії
й обмінювалися зв’язковими старшинами при штабах обох армій.
44 Я. Струтинський («Яспар»). Сотник Андрій Кисіль-Дольницький («Голубенко»)… –
С.194-195.
45 Там само. – С. 194; Чижевський В. Вказ. праця. – Арк. 60.
Угорці взяли на себе зобов’язання забезпечити лікування поране-
них вояків УПА. У договорі більшовицьку Росію визнано спільним
ворогом, проти якого мали координуватися спільні військові дії
обох армій. Також вказано на те, що за будь-яких військово-по-
літичних обставин обидві сторони ухилятимуться від бойових дій
між собою46. Цей випадок є одним із нечисленних в історії україн-
сько-угорських переговорів у роки Другої світової війни, що завер-
шився підписанням документа.
В угорських архівах текст договору між УПА та угорським
військовим командуванням відшукати поки що не вдалося. Проте
існує чимало доказів, які свідчать про існування такої угоди. На-
самперед це наказ № 896 до відділів УПА, що його виявив М. Дер-
жалюк у Військово-історичному архіві Угорщини, автентичність
якого, однак, піддають сумніву. Його також опубліковано в праці
І. Ровоса47. Наказ виданий від імені «Головного вищого штабу УПА»
«головнокомандувачем бойових загонів Української повстанської
армії, генералом» Б. Зубенком від 11 липня 1944 р.48* У ньому за-
значено, що угорська армія є союзником УПА в боротьбі проти ЧА і
що всіх винуватців роззброєння угорських частин слід передати до
військового трибуналу. Далі читаємо: «Не можна божевільно бити-
ся за маленький клаптик (Карпатський край) і одночасно нашу рід-
ну Батьківщину — територіально більшу за Францію — віддавати
Москві. Слід негайно звернути увагу наших бійців на можливості
співробітництва Великої України і Угорщини. Хто цього не знає або
не хоче зрозуміти, той не гідний бути членом української визволь-
ної боротьби […] У нас немає жодних територіальних претензій у
46 Ravasz István. Ukrán-magyar katonai kapcsolatok A XX.Század Első Felében //
Україна-Угорщина: спільне минуле та сьогодення. Матеріали міжнародної на-
укової конференції (Київ, 14-16 квітня 2005 р.) / Відп. ред. В. А. Смолій. – Київ,
2006. – С. 218.
47 Там само. – Old. 220.
48 Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р.// Пам’ять сто-
літь. – 1997. – №1. – С.139, 141-142.
* Дуже дивно, що про нього зовсім мовчить підпільна документація УПА. Не вда-
лося також встановити й особу «Б. Зубенка». Адже, як член ГВШ УПА, він мав
би фігурувати в багатьох документах повстанців, проте свідчення про нього в
останніх відсутні. Викликає сумнів і його посада ген. (ген-май. у Ровоса Іштвана)
та нехарактерні для цього періоду діяльності УПА кличі на початку та в кінці
тексту документа.
96
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
97
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
відношенні до Угорщини, і тому
ми хочемо перебувати з нею у
добрих стосунках»49.
Зважаючи на сумнівну до-
стовірність документа, поки що
не можемо констатувати того
факту, що зазначеною угодою
головне військове команду-
вання УПА «пожертвувало»
територією Закарпаття на ко-
ристь Угорщини для реалізації
власних планів щодо військової
співпраці з угорською армією в
Україні.
Зміст наказу також супе-
речить і платформі УГВР, при-
йнятій на Великому Зборі УГВР
11-15 липня 1944 р., яка засвід-
чує непохитність керівників
ОУН та УПА щодо ідейного
постулату боротьби за Україн-
ську державу на всіх етнічних
українських землях. Зокрема в
ІІІ-му розділі платформи «Основні ідейно-програмові принципи»
зазначено, що «УГВР прагне до порозуміння і до мирного співжит-
тя з усіма сусідами України на принципі взаємного визнання права
на власні держави на етнографічних землях кожного народу»50.
Про укладення договору стало відомо й карним органам НКВД
Львівської області — про це доносив у листопаді 1944 р. майор
держбезпеки Свиридов співробітникові НКВД Глушку. У звіті про
діяльність УПА подано свідчення про ці переговори, отримані від
заарештованого інструктора-викладача школи УПА Івана Мель-
ниченка, згідно з якими між ГК УПА та представниками угорського
49 Держалюк М. Вказ. праця. – С. 141-142.
50 УГВР в світлі постанов Великого Збору та інших документів з діяльності
1944-1951 рр. (Збірка документів). – Видання Закордонних Частин Організації
Українських Націоналістів, 1956. – С. 13.
командування досягнуто домовленості про переведення у разі необ-
хідності старшинських шкіл УПА на територію Угорщини. У зв’яз-
ку з цим один із представників головного штабу УПА тривалий час
перебував у штабі одного з угорських з’єднань. На території, де ді-
яла угода, угорці не здійснювали реквізицій, а стосунки між ними
та вояками УПА були дружніми. Досить було при зустрічі з угор-
ськими солдатами озброєній людині сказати абревіатуру «УПА»,
як останню без перешкод пропускали. Згідно з тим же свідченням,
з угорського складу для УПА було привезено зброю51.
Однією з умов договору було передавання розвідувальної ін-
формації про дії ЧА, радянських партизанів і польських загонів
від розвідувальних відділів УПА до командування угорської армії
та скерування до штабу угорської армії українських розвідників.
Українська сторона пішла на це тільки після згоди угорців відмо-
витися від територіальних претензій до України, надати військо-
ву допомогу УПА й не втручатися в процес збору розвідувальної
інформації українським підпіллям. За домовленістю кожні десять
днів зв’язковий від УПА мав доставляти розвідувальні зведення
угорцям (перше таке зведення передали наприкінці серпня 1944 р.).
Угорська сторона висловила бажання, щоб УПА розмістила своїх
агентів-радистів у м. Станіславові, Стрию, Самборі, Долині, Калу-
ші. У серпні 1944 р. А. Данилич, зв’язковий при штабі 1-ої угорської
армії, передав 8 розвідників, яких скерували до м. Надвірної і До-
лини. Перед ними поставили завдання встановити місця дисло-
кації штабів з’єднань і частин ЧА, здобути особисті відомості про
командний склад52. Як відомо, УПА володіла досить ефективним
розвідувальним забезпеченням того часу. Це була добре організо-
вана військова штатна розвідка та нештатна агентурна розвідка.
Наприкінці війни УПА часто обмінювалася військовими роз-
відувальними даними з відступаючими німецькими частинами, а
також із союзниками Німеччини — Румунією та Угорщиною. Так,
начальник відділу 1-Б (розвідка) штабу 1-ої угорської армії К. Мол-
нар отримав від начальника розвідки німецько-угорської групи ар-
мій «Північна Україна» полковника фон Блюмрюдера вказівку про
51 Боляновський А. Вказ. праця. – С. 58-59.
52 Вєдєнєєв Д. Розвідувальна діяльність УПА (1943-1945). – С.406; Вєдєнєєв Д. В.,
Биструхін Г. С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націона-
лістів та УПА (1920-1945). – Київ, 2006. – С.275-277.
Андрій Дольницький — «Кисіль»,
«Голубенко»
98
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
99
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
те, щоб УПА повідомляла розвіддані про Червону армію та радян-
ських партизанів53.
Дослідник історії спецслужб ОУН Д. Вєдєнєєв згадує про пере-
говори угорців із ГВШ УПА 11 липня 1944 р. в м. Богородчанах54,
проте детальних відомостей про їх перебіг і результати історик не
подав.
Окремі фрагментарні відомості про українсько-угорські пере-
говори на теренах 4-ої ВО «Говерля» подає лікар УПА Т. Поліщук.
Він зазначає, що переговори між угорцями та українськими по-
встанцями на відтинку фронту на Косівщині привели до встанов-
лення угоди про ненапад, угорські війська заявили про готовність
із двома сотнями перейти до УПА для спільної боротьби проти
ЧА. Результатом стало укладення договору про ненапад на рівні
командування 4-ої ВО «Говерля» та 1-ої угорської армії в Карпа-
тах під час переговорів у Краснопіллі. Від угорського боку пред-
ставниками були лейтенант і капітан, а з боку УПА — Т. Стефано-
вич — «Кропива» та інші повстанські старшини. Угорський капітан
пообіцяв надати українським повстанцям зброю, медикаменти, по-
годився прийняти на лікування 7 поранених стрільців УПА. Укра-
їнська місія, яка відправилася на Закарпаття, передала поранених
до військових шпиталів, забрала передану УПА зброю на одному з
угорських складів і повернулася назад на терен своїх дій55.
У липні 1944 р. за домовленістю між угорськими офіцерами та
командуванням 4-ої ВО «Говерля» на чолі з призначеним замість
І. Бутковського — «Гуцула» май. Миколою Твердохлібом — «Гро-
мом» було організовано перевезення на територію Закарпаття та
Словаччини поранених бійців УПА для подальшого лікування у
військових шпиталях угорців. Серед них опинився і О. Болехів-
ський — «Василь Савчин», лікар одного з відділів ВО «Говерля»56.
За допомогою А. Дольницького в Угорщині влітку 1944 р. вдалося
провести вишкіл п’ятьох радистів, що отримали закодовану назву
«жучкарі». Для їх переведення на терени дій УПА А. Дольницький
53 Вєдєнєєв Д. Розвідувальна діяльність УПА (1943-1945). – С. 406.
54 Там само.
55 Поліщук Т. На верхів’ях Гуцульщини.// Літопис УПА. – Т. 32: Медична опіка в
УПА / Ред. М. Ріпецький. – Торонто-Львів, 2001. – Кн. 2. – С. 209-211.
56 Болехівський О. З підпілля у невідому путь. Спомини. // Літопис УПА. – Т. 32:
Медична опіка в УПА. – Торонто-Львів, 2001. – Кн. 2. – С.181-193.
виїхав до угорського штабу
на Закарпаття. У Хусті він
передав трьох дівчат і двох
хлопців- радистів (серед них
був Євген Музичка) для по-
дальшого вишколу через
зв’язкового Я. Струтинсько-
го — «Яспара» до команду-
вання ВО «Говерля». «Яс-
пар» у середині літа 1944 р.
разом із шефом зв’язку при
ГВШ УПА сотником Михай-
лом Медведем — «Карбо-
вичем» приїхав до Хусту та
перебрав радистів під своє
командування57. За даними
Василя Чижевського, напри-
кінці весни 1944 р. в УПА-
«Захід» було організовано
два курси радистів, один з
яких відбувався на Львівщи-
ні в миколаївських лісах, а
другий — у Карпатах під керуванням інструктора на псевдо «К.».
Другий вишкіл закінчено з допомогою угорців на території Закар-
паття в червні 1944 р. Окрім цього, за його відомостями, на терито-
рії Карпат і Закарпаття за співучасті угорців організовано курси
санітарок, медсестер, інструкторів юнацтва та політвиховників для
відділів УПА58.
Цікаву інформацію про взаємовідносини 16-ої піхотної угор-
ської дивізії з відділами УПА на території Чорного лісу подає до-
кумент, що його знайшли російські дослідники О. Гогун та К. Алек-
сандров в Архіві Гуверського інституту війни, революції та миру
Стенфордського університету (АГІВРМ) США в колекції Дмитра
57 Я. Струтинський («Яспар»). Сотник Андрій Кисіль-Дольницький («Голубенко»)… –
С. 195.
58 Чижевський В. («Демид»). Організація військової праці ОУН // Архів ЦДВР. –
Арк. 60-61.
Теофіл Стефанович – «Кропива»
100
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
101
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
Карова. Авторство рукопису приписують Д. Карову, гіпотетично-
му агентові абверу на окупованій території СРСР, що після війни
мешкав у Німеччині й видав брошуру «Партизанський рух в СРСР
у 1941-1945 рр.». Рукопис, на думку дослідників, укладено на під-
ставі показань свідків та інтерв’ю з учасниками подій. Зміст доку-
мента зводиться до того, що в кінці 1943 р. 16-а угорська дивізія, що
входила до складу VII-го угорського корпусу, відступаючи, укрі-
пилась у місцевості Станіславів-Долина. До основних завдань ди-
візії входили охорона залізничної лінії Станіславів-Долина та про-
ведення каральних акцій проти українських повстанців. Під час
прочісування величезного масиву Чорного лісу угорські війська
були декілька разів обстріляні повстанськими відділами. У пла-
ни угорців не входило вступати з ними у великі сутички, тому в
майбутньому вони стали уникати їх. У січні 1944 р. командування
дивізії отримало повідомлення від «Партизанської Карпатської
Армії», що попереджувало не здійснювати будь-яких каральних
акцій проти місцевого населення та повстанців, оскільки УПА зму-
шена буде розпочати масштабні військові дії проти угорців, хоча
її командування прагне уникнути такої крайності, оскільки армія
воює тільки проти більшовиків та німців. Зміст послання привер-
нув увагу угорських офіцерів.
Згодом, у січні 1944 р., командування дивізії отримало наказ від
штабу VII-го угорського корпусу очистити місцевість від партиза-
нів. З цією метою декілька батальйонів дивізії застосували репресії,
реквізувавши запаси продовольства та худобу в кількох місцевих
селах. Відтак угорці отримали нове послання, в якому їм пропо-
нували відповісти, чи будуть вони й надалі здійснювати репресії
проти мирного населення та ворожі акції проти «Карпатської Пар-
тизанської Армії». Штаб VII-го корпусу наказав не відповідати
повстанцям. Проте вже на час отримання наказу сполучення між
Станіславовом і Долиною було фактично розірване. Рано навесні
1944 р. дивізію розділено на дві частини: одна була в Станіславові,
друга — у Долині, фактично їх оточили повстанські відділи. Укра-
їнські повстанці перейшли до активних дій, внаслідок чого втрати
угорського війська становили 30 осіб на добу. Усе сполучення було
перерване, а підвезення продовольства стало неможливим. Ситу-
ація ускладнилася ще й масовими переходами окремих угорських
відділів на бік УПА.
Наприкінці травня 1944 р., зважаючи на те, що становище на
фронті ускладнилося, командування дивізії, за мовчазної згоди
штабу VII-го угорського корпусу, вирішило розпочати переговори
з «Карпатською Партизанською Армією». Через кілька днів після
цього до штабу 16-ої дивізії прибув уповноважений від УПА — ка-
пітан «Юрій». Внаслідок переговорів було укладено перемир’я, за
умовами якого угорські частини дістали змогу підтримувати між
собою сполучення та підвозити продовольство. Солдатам дивізії,
що від’їжджали у службових справах, надавали пропускний па-
роль «Гонта». До початку липня 1944 р. було досягнуто спільної зго-
ди між обома сторонами, і кілька офіцерів штабу виїхало в супро-
воді капітана «Юрія» для зустрічі з вищими представниками УПА.
Зустріч відбулася в лісі поблизу селища Коростів-Гута. Обидві
сторони швидко домовились і підписали угоду, що надавала угор-
цям право на вільний прохід з обозами через терени розташування
загонів УПА на територію Угорщини. «Карпатська Партизанська
Армія» погоджувалась у разі потреби прикрити відступ угорців пе-
ред частинами ЧА. Умови угоди було повністю реалізовано — 16-а
піхотна угорська дивізія відбула на Захід, а загони УПА прикрили
її відступ59.
Детальні свідчення про відносини між відділами УПА та угор-
ської армії в районі Надвірної надав авторові стрілець сотні ко-
мандира «Нечоси» (ВО 4 «Говерля») Іван Якимчук — «Сковорода»,
який працював у розвідці сотні. За його даними, угорські війська
мали більше контактів з УПА, ніж бої та сутички з повстанськи-
ми відділами. Щоб нейтралізувати угорську військову загрозу для
військових сил та запілля УПА, командування сотні вдавалося до
різноманітних хитрощів і винахідливості, аби ввести в оману угор-
ських гонведів, щоб роззброїти їх чи отримати перепустку в по-
встанське запілля. Зокрема, у сотні воював закарпатець на псев-
до «Юрко» (справжнє прізвище невідоме), який у середині травня
1944 р. перейшов у званні молодшого офіцера одного з угорських
відділів до сотні УПА під командуванням «Нечоси». Чудово воло-
діючи угорською мовою, він, перевдягнений у трофейний мундир
угорського підполковника, неодноразово брав участь у переговорах
59 Гогун О., Александров К. Дії УПА проти 16-ої піхотної угорської дивізії //
Визвольний шлях. – 2004. – Кн.2. – С. 79-82.
102
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
103
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
з командуванням угорських частин і підрозділів, вводячи в оману
та заплутуючи противника. За свідченнями І. Якимчука, фіктив-
ний угорський «підполковник» «Юрко» не раз рятував майже без-
вихідну ситуацію для сотні, коли вона опинялася в оточенні цілого
угорського батальйону чи полку. У середині червня 1944 р. під час
переходу сотні через село Цінява, де стояв угорський полк, коман-
дир «Нечоса» наказав «Юркові» вступити в переговори в коман-
дуванням угорського полку для пропуску повстанського відділу в
запілля. У формі угорського підполковника «Юрко» поінформував
угорців про те, що це переходить Українська Повстанська Армія,
і якщо вони не пропустять її, то не вийдуть із цього місця. У від-
повідь угорський командир наказав пропустити повстанців. Згодом
сотня «Нечоси» роззброїла групу угорських вояків числом 12 осіб у
селі Погорілці в Карпатах, забравши в них все обмундирування та
радіостанцію, і відпустила гонведів на волю60.
У середині червня 1944 р. в с. Завій Калуського району на Ста-
ніславівщині розвідувальна група сотні «Нечоси» на чолі з І. Яки-
мчуком — «Сковородою» у складі трьох осіб роззброїла групу
угорських вояків із 14-ти осіб, серед яких були й офіцери. З до-
помогою «підполковника» «Юрка» проведено переговори з угор-
ськими гонведами, у результаті яких домовлено про організацію
наступної зустрічі. Угорці заявили, що вони не мають наміру
вести боїв проти українських повстанців і погодяться привезти
більшу кількість зброї та амуніції для УПА. На вимогу командира
сотні всю захоплену зброю повернуто назад угорцям і всіх їх від-
пущено на волю. Наступного дня на умовленому місці після об-
міну попередньо узгодженими розпізнавальними знаками відбу-
лася зустріч між двома сторонами. Угорці передали повстанцям
35 нових крісів, два ящики набоїв, ящик пістолетів і два ящики
гранат61. Як свідчив І. Якимчук, надалі стосунки сотні з угорцями
склалися назагал добре, великих боїв між ними не відбувалось, у
той час як відділ вів довготривалі й виснажливі бої з німецькими
військами62.
60 Записав О. Пагіря 12.07.2008 р. в м. Моршині Стрийського району Львівської облас-
ті від Івана Якимчука, 1924 р. н. – Зберігається в приватному архіві О. Пагірі.
61 Там само.
62 Там само.
Цінним джерелом для демонстрації поглядів вищого керівниц-
тва українського визвольного руху щодо переговорів та співпра-
ці з Угорщиною є виголошена на Великому Зборі УГВР у липні
1944 р. політична доповідь видатного діяча ОУН Мирослава Про-
копа — «Володимира», у якій він намагався осмислити геополітич-
ну ситуацію у світі, змалювати внутрішнє та зовнішньополітичне
становище України й окреслити стратегічні завдання українського
визвольного руху. У цій ґрунтовній аналітичній праці зазначено,
що, незважаючи на те, що «Україна не є сьогодні підметом в між-
народному житті й її боротьба не є сьогодні визнана всіми наро-
дами іншими як визвольна боротьба поневоленого народу за влас-
ну державу», «його визвольна боротьба знайшла вже неофіційне
признання неодного закордонного обсерватора». Далі автор роз’яс-
нював: «Оце парадоксальне явище можна пояснити тим, що ми на-
звали вище невиклярованістю ідейно-політичних фронтів в сучас-
ній війні, або конкретніше фактом, що ряд народів, що неофіційно
визнає боротьбу українського народу й його право на власну дер-
жаву, та що навіть у цій боротьбі сам заінтересований, не дає нам
офіційного визнання тому, бо він зв’язаний союзом з якимсь з двох
наших головних ворогів, себто Москвою або Німеччиною». Саме до
цих держав М. Прокоп відносив сателітів Німеччини — Угорщину
та Румунію, які «далеко заінтересовані в українських визвольних
змаганнях та в повстанні Української Держави». На думку автора,
ці країни мали велике значення для українського революційно-ви-
звольного руху: «Політично (підкреслення в документі. — О.П.), як
майбутні співборці в одному протибольшевицькому фронті, стра-
тегічно, як одна з дуже поважних брам в Европу, транзитних ліній
для контакту й помочі з заходу». М. Прокоп у взаєминах з ними
пропонував надалі дотримуватися постанов ІІІ Великого Збору
ОУН про вилучення зі стратегії українського визвольного руху
т. зв. другорядних фронтів, адже саме така тактика у відносинах з
Угорщиною та Румунією виявилася найбільш успішною63.
На жаль, угорська сторона виявилася не зовсім щирою у відно-
синах з керівництвом українського визвольного руху. В угорських
63 Орлович В. Політична доповідь (червень 1944). – Архів ЦДВР. – Фонд: Архів Нью-
Йорка.– Арк. 23. Грицьків Р. Політична доповідь Мирослава Прокопа (1944 р.) //
Український визвольний рух. –2005. – Зб. 5. – С. 39-40.
104
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
105
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
архівах зберігся документ — доповідь начальника угорського
генштабу про воєнно-політичне становище на 24-е липня 1944 р.,
що свідчить про досить упереджене ставлення вищого угорсько-
го військового командування до загонів та відділів УПА. Вважаю-
чи, що українські повстанці, незважаючи на свої дружні заяви у
бік угорців, можуть у будь-який вигідний для них момент напасти
на угорські війська, рекомендовано «у ставленні до них постійно і
всюди слід бути напоготові»64.
Окрім цього, через різні обставини місцевого характеру і тиск на
угорців з боку німецького командування доходило до сутичок між
невеликими відділами УПА та угорської армії, що супроводжува-
лися втратами з обох боків. Наприкінці червня 1944 р. в Долинсько-
му районі відбувся бій між відділом охорони старшинської школи
УПА «Олені» та угорською сотнею, яка була зайнята будівництвом
додаткової лінії укріплень в передгір’ї Карпат. Внаслідок бою за-
гинуло 27 угорців, а решта гонведів були змушені відступити65.
На початку липня 1944 р. на дорозі Косів-Жаб’є старшинська
школа «Ґрегіт» у повному складі на чолі з поручником «Степовим»
здійснила засідку на угорський підрозділ із 200 осіб, що відступав
під натиском Червоної армії. У результаті вдало спланованої акції
вся угорська сотня здалася в полон до повстанців. Після роззброєн-
ня та реквізиції всього захопленого військового майна угорців від-
пустили на волю66.
Кульмінацією зіткнень між УПА та угорською армією в липні
1944 р. стала участь угорського полку зі Сколього в наступі німець-
ких військ на позиції куреня УПА «Скажені» під командуванням
Василя Андрусяка — «Різуна» на горі Лопата на теренах Долин-
щини 8 липня 1944 р. Після двох безуспішних атак угорські війська
зазнали обстрілу артилерійським вогнем з боку позицій розташу-
вання відділів УПА і, зазнавши при цьому значних втрат, відсту-
пили. Під час бою ефективно спрацював договір про ненапад між
угорською армією та УПА. У результаті досягнення попередньої
таємної домовленості між обома сторонами угорське командування
64 Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. – С.142.
65 Літопис УПА. Т. 19. – С. 37.
66 Андрусяк М. Брати грому. Художньо-публіцистична повість. – Коломия: «Вік»,
2002. – С. 143-144.
полку пообіцяло повстанцям відступати відразу після того, як їх
буде обстріляно67.
У липні 1944 р. під час відступу угорських військ трапляли-
ся випадки грабування українських сіл. У відповідь на це відді-
ли УПА вдарили по обозах і тилах угорських підрозділів і частин.
При цьому було здобуто велику кількість зброї, військового май-
на, обмундирування та медикаментів, а також роззброєно декіль-
ка угорських відділів68. Так, 24 липня 1944 р. між с. Тур’я і Ждан-
на відділ Олекси Хімінця — «Благого» роззброїв сотню угорців.
24 липня 1944 р. у відповідь на акт спалення с. Угринова та його
пограбування сотня Івана Ґонти — «Гамалії» здійснила напад на
угорців, відібравши в них усіх заарештованих людей, яких вели в
напрямку на Угорщину69. 30 липня 1944 р. в с. Кальному на Стрий-
щині чота сотні УПА під командуванням Володимира Верещин-
ського — «Ясьміна» здійснила засідку на дві сотні мадярів, які
відступали з фронту, і роззброїла їх. Після цього всіх полонених
угорців нагодували й відправили на чолі з провідником з організа-
ційних зв’язків ОУН у напрямку на с. Слободу-Болехівську, щоб
провести їх до Угорщини70.
Зберігся досить детальний опис акту роззброєння угорської
сотні в районі села Старий Мізунь на Долинщині зусиллями трьох
українських повстанців, випускників старшинської школи «Оле-
ні» — Богданом Римиком — «Ханенком», «Сливкою» та Романом
Загоруйком — «Лапайдухом», які за допомогою різноманітних
повстанських хитрощів і застосування засобів маскування змо-
гли ввести в оману командування цілої угорської сотні, яка са-
мовільно покинула лінію фронту й дезертирувала без відома ні-
мецького командування в бік Угорщини. Внаслідок вдалої акції
було захоплено в полон 184 гонведи та здобуто велику кількість
зброї й амуніції, яка стала надійною базою для формування цілого
67 Літопис УПА. – Т. 19. – С. 54-55; Мірчук П. Українська Повстанська Армія.
1942-1952. – С. 43; Андрусяк М. Нарис історії Бойківщини // Бойківщина. Середня
частина Карпат. – Філядельфія-Нью-Йорк, 1980. – С. 160-161.
68 Чижевський В. («Демид»). Організація військової праці ОУН // Архів ЦДВР. –
Арк. 59.
69 ЦДАВО України. – Ф,. 3833. – Оп. 2. – Спр. 16. – Арк. 32 зв.
70 Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії, спо-
гади, документи, фотографії. Упор. М. Борис. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 477;
УПА в світлі документів з боротьби за УССД. Ч. ІІ. – С. 61.
106
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
107
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
повстанського куреня. Усіх полонених угорців вояки УПА відпус-
тили на волю71.
У другій половині липня 1944 р. під час очищення від залишків
загону червоних партизанів Миколи Шукаєва у Майданських лісах
на Станіславівщині один із відділів УПА, що перебував в околицях
с. Зубриця-Головсько, зазнав несподіваного нападу з боку угор-
ських військ. Однак, відбивши напад, повстанський відділ завдяки
успішному обхідному маневру зумів оточити гонведів і змусив їх
скласти зброю. Усе військове спорядження угорців конфіскували,
а роззброєних мадярських вояків відпустили72. У деяких випадках
угорські відділи, які потрапляли в оточення частин ЧА, самі пого-
джувалися передавати зброю та амуніцію для відділів УПА, за що
отримували в допомогу місцевих провідників, які виводили їх без-
печними шляхами з оточення через гори на територію Угорщини73.
У серпні 1944 р. разом зі стабілізацією фронту вдалося пев-
ним чином нормалізувати українсько-угорські відносини. Одним
із чинників, який сприяв цьому, стали документи інструктивного
типу для членів підпілля, розроблені в середовищі керівних осе-
редків ОУН. Так, в одній з інструкції Центрального Проводу ОУН,
адресованій членам націоналістичного підпілля, виданій напри-
кінці літа — на початку осені 1944 р., наказувано не загострювати
стосунків із сусідніми народами, а саме з поляками, румунами та
угорцями, а, навпаки, намагатися бути з ними в добрих взаєми-
нах. У розмовах із представниками згаданих народів рекомендо-
вано звертати їхню увагу на абсолютну недоцільність ворожнечі
та боротьби з українським народом у той час, коли існує спільна
для всіх загроза і ворог № 1 — СРСР. «Нам треба сконсолідуватись
між собою, — зазначено в поясненні до інструкції, — для спільного
фронту проти одного ворога. Щойно після того будемо рішати про
справи між собою. Коли хтось зверне увагу, як ми можемо мири-
тись з тими, які мають претензії-апетити на наші землі, як Галичи-
на, Карпатська Україна, Бессарабія і інші, то даймо коротку відпо-
відь, що це справа проводу і нас ця справа не обходить»74.
71 Загоруйко Р. Повернення із справжнього пекла. – Дрогобиччина, 1996. – С. 256-260.
72 УПА в світлі документів з боротьби за УССД. – Ч. ІІ. – С. 61; Літопис УПА.
Т. 19. – С. 40.
73 Чижевський В. Вказ. праця. – Арк. 59.
74 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 46. – Арк. 21-23.
Черговий випадок українсько-угорського порозуміння зафік-
совано на початку серпня 1944 р. За свідченням лейтенанта за-
пасу Хідвегі Лайоша, ад’ютанта 24-ої угорської піхотної дивізії,
яка підпорядковувалася 11-му німецькому корпусові, що був дис-
локований у Галичині в долині р. Бистриця, до командира дивізії
ген.-май. Яноші Маркоці навідався староста села як цивільний
представник від УПА. За домовленістю з ним відділи УПА отрима-
ли угорську зброю й амуніцію і, своєю чергою, зобов’язалися звіль-
нити полонених солдатів 24-ої угорської піхотної дивізії з радян-
ського полону75.
Окрім цього, угорці допомогли окремим відділам УПА, які опи-
нилися між двома фронтами, продовольством. Харчову допомогу
від мадярів також отримала старшинська школа «Олені», яка опи-
нилася в тяжких умовах у Карпатах76. Військові контакти з угор-
ським командуванням під час відступу угорських військ у Карпатах
встановлював також начальник розвідки та зв’язку старшинської
школи «Олені» «Ждан», який, за деякими неперевіреними відомо-
стями, декілька разів виїжджав до Будапешта77.
У той самий час на окремих ділянках фронту продовжували
існувати збройні зіткнення та сутички між відділами та підрозді-
лами двох армій. На початку серпня 1944 р. курінь «Скажені» під
командуванням В. Андрусяка — «Різуна» роззброїв 220 мадярів.
Під час проведення цієї акції було вбито 2 і поранено 7 угорців без
втрат з боку повстанців78.
15 серпня 1944 р. дійшло до сутичок між повстанським відділом
та угорцями в околиці с. Жаб’є на Гуцульщині, де останні масово
грабували місцеве населення. Внаслідок бою загинуло 32 мадяри,
в тому числі 3 офіцери. Повстанські втрати нараховували 1-го вби-
того та 1-го пораненого79.
75 Ravasz István. Ukrán-magyar katonai kapcsolatok A XX.Század Első Felében. –
Old. 219.
76 Чижевський В. Вказ. праця. – Арк. 59.
77 Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії,
спогади, документи, фотографії. Упор. М. Борис. – Івано-Франківськ, 2002. –
С. 456.
78 УПА в світлі документів з боротьби за УССД. 1942-1950 рр. Частина ІІ. – С. 69;
Літопис УПА. Т. 19. – С. 130.
79 УПА в світлі документів з боротьби за УССД. 1942-1950 рр. Частина ІІ. – С. 65;
Архів ЦДВР. – «Із дій УПА в Галичині» – Арк. 14.
108
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
109
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
Цей випадок детально описав у своїх спогадах працівник Кра-
йового військового штабу (КВШ) УПА-«Захід» Василь Чижев-
ський — «Демид». На його думку, головним ініціатором погромів
українських сіл на Гуцульщині був командир угорської бригади
1-ої армії, колишній польський офіцер, який вороже ставився до
українців. У відповідь на постійні грабунки гуцулів зв’язковий
старшина УПА, який перебував при штабі 1-ої угорської армії, —
Я. Струтинський — «Яспар» звернувся зі скаргою до угорського
командування, але це не дало результатів. Після цього команду-
вання УПА видало наказ повстанським відділам завдати удару по
мадярських грабіжниках. Дійшло до сутичок між відділом УПА та
угорським батальйоном в околиці с. Жаб’є, внаслідок чого мадяри
втратили 32 вояків убитими (в тому числі 3-х офіцерів) та панцерне
авто, з українського боку був один убитий та один важкопоранений.
Дуже швидко справа українсько-угорського збройного зіткнення
набрала розголосу. На місце бою виїхала спільна угорсько-україн-
ська комісія зі штабу 1-ої угорської армії та зв’язковий старшина
УПА. Внаслідок перевірки було встановлено, що відділ УПА діяв
правильно, оскільки угорці порушили одну з умов договору. При
цьому угорський військово-польовий суд покарав командирів бри-
гади та батальйону, які ініціювали антиукраїнські акції80. Після
цього відносини між УПА та угорцями на території Гуцульщини
було певним чином унормовано. Під час відступу у вересні 1944 р.
із с. Жаб’є угорські частини передали до рук УПА значну кількість
продовольства, провіанту та зброї, яких не могли евакуювати81.
Під впливом українсько-угорських переговорів та зважаючи
на безперспективність антинімецького фронту боротьби, команду-
вання Оперативної групи «Захід-Карпати», яке було створене для
організованого переходу всіх підпорядкованих йому відділів УПА
через лінію фронту в більшовицьке запілля, 22 серпня 1944 р. ви-
дало наказ ч. 1. У ньому зазначено, що «німці з опущенням укра-
їнської території перестають бути для нас окупантом та головним
ворогом». Командування групи наказувало «оминати всякі зудари
як з німцями, так і з мадярами (виділення наше. — П.О.). Тільки
80 Чижевський В. («Демид»). Організація військової праці ОУН // Архів ЦДВР. –
Арк. 58.
81 Там само. – Арк. 59.
у випадку нападу на нас боронитись. Про випадки зударів зараз
доносити до штабу УПА «Захід-Карпати»». Далі документ пові-
домляв, що «мадярські частини, які досі культурною поведінкою
на українських землях здобули собі симпатію українського насе-
лення, трактувати як приятелів (виділення наше. — П.О.)». Дуже
строго заборонялося роззброювати «поодиноких вояків чи розбит-
ків згаданих армій»82.
На час переходу через фронт загону в складі двох куренів Васи-
ля Мізерного — «Рена» після закінчення його вишколу на Буково-
му Берді 24 серпня 1944 р. ГВШ УПА на чолі з Дмитром Грицаєм —
«Перебийносом» та КВШ УПА-«Захід» видали усну інструкцію
відносно ставлення УПА до різних народів. Щодо угорців у ній на-
голошувано на тому, аби сотні куреня під час переходу фронту не
входити в жодні сутички та бої з мадярськими частинами. У тому
разі, якби дійшло до випадкових зіткнень, командування куреня
мало знайти контакт із командуванням угорських частин і покли-
катися на попередньо укладений договір між УПА та Угорською
армією83.
Аналогічні розпорядження зафіксовано і з боку командуван-
ня окремих військових частин І-ої угорської армії, які, зайнявши
оборонні позиції в передгір’ях Карпат, були зацікавлені у спів-
праці з УПА перед наступом Червоної армії на територію Угор-
щини. У Військово-історичному архіві Угорщини зберігся «На-
каз про дії 13-ої піхотної дивізії щодо українських партизанів, від
23 серпня 1944 р.», опублікований в угорському збірнику доку-
ментів про Другу світову війну84. У ньому зазначено, що на ліво-
му фланзі розташування дивізії стаціонують «самостійні частини
УПА», які «борються, з одного боку, за звільнення України, а з ін-
шого — проти спільної більшовицької загрози». Тому «співпраця
з ними необхідна й бажана». Покликаючись на попередній досвід
зустрічей угорського командування з командуванням УПА, для
гарантування «безпеки й непорушності співпраці» з українськими
82 ЦДАВО України . – Ф. 3836. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 1.
83 Літопис УПА. – Т. 33: Тактичний відтинок УПА 26-ий «Лемко»: Лемківщина і
Перемищина. (Документи і матеріали) / Ред. П. Потічний та І. Лико. – Львів-
Торонто, 2001. – С. 114.
84 A Második Vikágháború. Szerkesztette Ungváry Krisztián. – Osiris Kaidó. Budapest,
2005. – Old. 432-434.
110
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
111
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
повстанцями командир 13-ої піхотної дивізії наказував усім підпо-
рядкованим йому відділам не ставитися до них як до ворогів. У разі
потрапляння до угорського полону вояків УПА угорська служба
безпеки мала їх звільнити. При цьому документ забороняв конфіс-
ковувати в повстанців зброю та амуніцію, навіть якщо встановлено
їх угорське походження. Для підтримування зв’язку командування
13-ої угорської дивізії із загоном УПА, що перебував в околицях сіл
Завадки та Кривого, було встановлено систему паролів, яка зміню-
валася кожні 10 днів. До 31 серпня 1944 р. діяли такі паролі: угор-
ський — «Кошице» та український — «Ковель». У разі, якщо під час
особистої зустрічі з вояком УПА останній вживав неправильний
пароль, його наказувано затримувати або відразу ж розстрілювати
на місці85. Наказ зазначав, що «основною умовою співпраці є від-
мова частин від самовільного пограбування населення (виділення
в документі. — О.П.). Ніхто не має права самовільно привласнювати
урожай, фрукти або будь-яку приватну власність населення». Всі
угорські солдати, які порушили цей пункт наказу, мали бути під-
дані смертній карі. Було заборонено будь-який збір продовольства,
турбування населення та пересування в районі с. Кривого, Доль-
ські, Задрельсько й Завадка (угорські назви українських населених
пунктів), де стаціонував загін УПА, без попереднього на те дозволу
угорського командування. Окрім цього, підпорядкованим частинам
було заборонено здійснювати безпосередні переговори з команду-
ванням УПА. Монополію на встановлення будь-яких контактів із
вояками УПА та ведення офіційних переговорів із командирами
українських повстанців мала мати виключно служба безпеки при
командуванні 13-ї піхотної дивізії. Для всіх інших гонведів подібні
починання оголошено «небезпечними для життя». Угорське коман-
дування було добре поінформоване про те, що частини УПА готува-
лися до переходу фронту в більшовицьке запілля86.
Окрім цього, наказ зафіксував досить прихильне ставлення
угорських військових до партизанів УПА. Зокрема, при їх затри-
манні органам угорської служби безпеки не треба було не тільки
забирати в них зброю, а й попередньо допитувати. Більше того,
85 A Második Vikágháború. Szerkesztette Ungváry Krisztián. – Osiris Kaidó. Budapest,
2005. – Old. 432-433.
86 Там само. – Old. 433.
дозволялося поширювати зміст цього наказу серед солдатів лише
в тому разі, коли цього вимагали інтереси «безперешкодної спів-
праці» з УПА. При цьому угорські офіцери не хотіли розкривати
таємниці організації й структури підпільної української армії пе-
ред мадярськими солдатами87, про що просили старшини УПА під
час переговорів з угорцями.
Одним із проявів військової співпраці між УПА та угорською
армією стало постачання повстанським відділам зброї та боєпри-
пасів. Відступаючи, частини 1-ої угорської армії залишали на по-
передньо узгоджених із командуванням УПА місцях вантажі з
військовим спорядженням. Згідно зі спогадами Івана Дмитрика,
який був стрільцем у сотні Дмитра Свістеля — «Веселого» куреня
«Рена», у кінці серпня — на початку вересня 1944 р. до с. Дверни-
чок, Дверник, Лютовисько на Станіславівщині періодично прибу-
вали угорські вантажні машини зі зброєю та амуніцією для відді-
лів УПА. Один із таких транспортів, в якому була також і важка
артилерійська зброя, сотня «Веселого» забрала у с. Ступостянах88.
Окрім цього, на початку вересня 1944 р. в с. Гульсько з ініціативи
угорської сторони було проведено переговори між мадярським
розвідувальним відділом, який отримав завдання від угорського
командування підготувати терен до переходу більших військових
сил, та сотенним «Веселим» на тему пропуску угорських військ
через територію, контрольовану сотнею УПА. Внаслідок домовле-
ності гонведи поінформували українських старшин про шлях пе-
реходу їхнього війська і за сприяння в цій справі подарували по-
встанцям скриньку з гранатами89.
Як приклад співпраці між УПА та угорською армією можна та-
кож навести випадок, який трапився 31 серпня 1944 р. в с. Бугрівка
в Надвірнянському районі, коли українські повстанці звільнили з
радянського полону 6 угорських гонведів90.
Одним із виявів існування співпраці між 1-ою угорською армією
та УПА став вплив угорського командування на розташовані поряд
87 A Második Vikágháború. – Old. 433-434.
88 Дмитрик І. В лісах Лемківщини. Спомини вояка УПА. Видання друге. – Сучасність
1977. – С. 45.
89 Там само. – С. 50.
90 УПА в світлі документів з боротьби за УССД. – Частина ІІ. – С. 68.
112
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
113
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
німецькі військові частини щодо ставлення до українських по-
встанців. Зокрема внаслідок відповідної роботи угорських офіцерів
серед командирів частин 59-го німецького корпусу останні змінили
своє ставлення до УПА на нейтральне91. Інколи окремі відділи УПА
під більшовицьким натиском відступали на територію Угорщини,
де перебували за попереднім узгодженням із угорським команду-
ванням. Так, 5 вересня 1944 р. в с. Гошеві Болехівського району на
Станіславівщині більшовики великими силами оточили та ліквіду-
вали дві сотні УПА, які прибули сюди з території Угорщини92.
Цікаві відомості про стосунки УПА з угорською армією подає
у своєму щоденнику один із працівників штабу ВО 4 «Говерля». За
його свідченнями, 4 вересня 1944 р. угорська розвідка надіслала до
штабу ВО лист із пропозицією передати трьох угорських офіце-
рів, захоплених повстанцями 1 вересня, в обмін на угорську зброю
та амуніцію. Того ж дня угорцям було передано трьох полонених
офіцерів під прикриттям сутички з відділом мадярів на чолі із за-
карпатцем, поручиком Іванчем. 12 вересня 1944 р. група старшин
УПА у складі командира ВО «Говерля» М. Твердохліба — «Грома»
та працівника штабу ВО «Говерля» сот. Костя Петера — «Сокола»
відвідала місце розташування угорського командування, досягнув-
ши домовленості про організацію поїздки старшин УПА на Закар-
паття. 14 вересня 1944 р. командир «Грім», начальник вишкільного
відділу ГВШ УПА Михайло Медвідь — «Карбович», зв’язковий
УПА при І-ій угорській армії Я. Струтинський — «Яспар» та інші
старшини виїхали до Угорщини на територію Закарпаття. Відвідав-
ши угорську заставу під командуванням пор. Іванча, група стар-
шин УПА у супроводі угорських відділів, які відступали, виїхала
залізничним потягом до станції Рафайлова. Після цього, пересів-
ши на угорську машину, вони перетнули кордон і залізницею до-
їхали до Хуста. Протягом усієї подорожі старшин УПА постійно
супроводжували угорські молодші офіцери та солдати. «Мадяри
оглядають нас із зацікавленням й мають до нас респект, бо знають,
що ми із УПА», — писав у своєму щоденнику невідомий працівник
91 Андрусяк М. Нарис історії Бойківщини // Бойківщина. Середня частина Карпат. –
Філядельфія–Нью-Йорк, 1980. – С. 164.
92 УПА в світлі документів з боротьби за УССД. Частина ІІ. – С. 69; Нескорена
Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії, спогади, доку-
менти, фотографії / Упор. М. Борис. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 497.
штабу ВО «Говерля». 16 вересня 1944 р. у Хусті відбулася зустріч
між командуванням 4-ої ВО «Говерля» та угорськими офіцерами,
про результати якої цитоване джерело, на жаль, не містить інфор-
мації. Тут також відбулося знайомство з колишнім офіцером че-
хословацького штабу «Голубенком» (справжнє прізвище та ім’я не
відомі). 17 вересня 1944 р. група старшин УПА разом із «Голубен-
ком» у супроводі угорського сотника виїхала до Сколього93. Цілком
можливо, що предметом переговорів із представниками угорсько-
го командування було врегулювання відносин між УПА та відсту-
паючими частинами й підрозділами І-ої угорської армії, а також
передача кваліфікованого офіцера (очевидно, закарпатця за похо-
дженням), який у той час воював у складі угорської армії, до стар-
шинського корпусу УПА.
Окрім цього, щоденник зафіксував переїзд заступника шефа
Головного військового штабу УПА Олекси Гасина — «Лицаря»
машиною з Ужгорода до с. Кальне на Станіславівщині94. Документ
також містить інформацію про те, що група закарпатців, які вою-
вали в складі угорської армії, на чолі з поручиком Іванчем пере-
йшла в повному озброєнні до складу УПА й допомагала організову-
вати рейд сотні «Вікторія» на Закарпаття в с. Ясіня, який відбувся
2-6 жовтня 1944 р.95
Під час рейду загону «Лемківщина-Захід» із Закерзоння в за-
пілля більшовицького фронту на територію Східної Галичини
його сотням доводилося часто зупинятися в одній місцевості по-
ряд із частинами 1-ої угорської армії, які відступали на територію
Угорщини. При цьому угорське командування інколи передавало
українським повстанцям частину військового спорядження, про-
довольства та одягу, необхідних відділам УПА для боротьби проти
більшовиків у нових умовах комуністичної окупації України. Ча-
сто обидві армії обмінювалися між собою розвідувальною інфор-
мацією відносно перебування частин ЧА. Загалом угорські солдати
надзвичайно дивувалися тому факту, що загони УПА переходять
у запілля більшовицького фронту, вважаючи, що збройна боротьба
в умовах радянської окупації просто нереальна.
93 ЦДАВО України. – Ф. 3833. – Оп. 2. – Спр. 16. – Арк. 34-37.
94 Там само. – Арк. 37 зв.
95 Там само. – Арк. 40 зв.-41.
114
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
115
№ 12ОЛЕКСАНДР ПАГІРЯ ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ ТА УГОРСЬКОЮ АРМІЄЮ…
Проте існували й випадки збройних зіткнень. За спогадами
стрільця сотні Михайла Дуди — «Громенка», що була в складі куреня
«Рена» Є. Добровольського — «Лісового», на початку вересня 1944 р.
під час переходу загону в більшовицьке запілля відбувся тригодин-
ний бій з угорським батальйоном (400 осіб) на Ужоцькому перевалі.
Опинившись у невигідному становищі, оскільки курінь «Рена», який
перебував на горі, здійснював мінометний обстріл угорських пози-
цій у маленькому присілку на схилі, мадярський батальйон підняв
білий прапор, і його повністю роззброїли повстанці. При цьому вояки
УПА зняли з угорських гонведів усе обмундирування, віддавши їм
власний цивільний одяг. Угорці погодилися на це, оскільки й так від-
ступали у напрямку Угорщини96.
29 вересня 1944 р. під час перебування куреня «Рена» в с. Ла-
вочному, яке вже залишили угорські війська, але ще не зайняли
більшовики, його сотні були несподівано обстріляні гарматно-мі-
нометним вогнем з боку угорської оборонної лінії, внаслідок чого
було важко поранено одного й легко поранено кількох українських
повстанців. Командир В. Мізерний («Рен») відразу ж вислав до ма-
дярської частини кінну стежу з білим прапорцем для переговорів
на чолі з чотовим «Тарасом». До неї також увійшов ройовий «Ав-
рам», виходець із Закарпаття, який володів угорською мовою. Під
час перегорів із командуванням угорської частини, яка здійснила
обстріл, українська делегація, діючи відповідно до наданої перед
початком рейду куреня інструкції ГВШ УПА та КВШ УПА-«За-
хід», вимагала припинити вогонь, покликаючись на договір між ГК
УПА та командуванням угорської армії. Угорські офіцери, які були
поінформовані про цей договір, відразу видали наказ про припи-
нення вогню. Вони перепрошували за інцидент, пояснюючи, що по-
милково прийняли відділи УПА за більшовицькі частини. Внаслі-
док досягнутої домовленості українська делегація дала згоду на те,
що сотні куреня «Рена» в скорому часі негайно покинуть с. Лавоч-
не, зважаючи на очікуваний прихід сюди частин ЧА. Своєю чергою,
угорські офіцери зобов’язалися піклуватися про важкопораненого
стрільця УПА, оскільки в санітарно-медичного персоналу сотень
куреня не було можливості дбати про нього за тих обставин. Окрім
96 Записав О. Пагіря 16.07.2008 р. в Тернополі від Євстахія Добровольського,
1927 р. н. – Зберігається в приватному архіві О. Пагірі.
цього, командування угорської частини погодилося пропустити на
територію Угорщини втікачів із Галичини, які, налякані більшо-
вицьким терором на вже зайнятих українських землях, поспішали
виїхати за кордон97. Слід нагадати, що умова про прийняття укра-
їнської еміграції на свою територію була одним із пунктів укла-
деного наприкінці 1943 р. усного договору між ОУН та Генштабом
Угорщини в Будапешті. Тому вже того самого дня угорське коман-
дування видало наказ про дозвіл українським втікачам переходи-
ти мадярський кордон. Тоді ж курінь «Рена» покинув с. Лавочне, а
важкопораненого бійця УПА підводою було допроваджено до угор-
ських диспозицій.
Підсумовуючи розгляд проблеми взаємовідносин між україн-
ським визвольним рухом та угорською армією в Галичині в першій
половині 1944 р., слід зазначити, що зустріч угорських військових з
українськими повстанцями в регіоні мала більш конфліктний і жор-
сткий характер, ніж на Волині та Південному Поліссі в 1943 — на
початку 1944 рр. Такий стан відносин зумовлювали декілька об’єк-
тивних факторів. По-перше, великий вплив на погіршення стану
українсько-угорських військово-політичних стосунків у вказаний
період мала трагічна для історії Угорщини періоду Другої світової
війни німецька окупація країни. Остання супроводжувалася на-
саджуванням німецьких порядків у державі, усуненням із керів-
них посад осіб прозахідного налаштування, які робили попередні
спроби, щоб вивести країну зі стану війни за підтримки західних
союзників, і які в обличчі ОУН і УПА вбачали потенційних союзни-
ків у протистоянні з більшовицькою загрозою. Репресії проти всіх
опозиційних до нацистського курсу сил супроводжувалися також
заміною угорського військового істеблішменту, який був ненадій-
ний з німецького погляду, на осіб відверто пронімецької орієнта-
ції. По-друге, важливим фактором, який стримував нормалізацію
97 Ріпецький М. («Горислав»). Історія куреня «Рена» // Літопис УПА. – Т. 33:
Тактичний відтинок УПА 26-ий «Лемко»: Лемківщина і Перемищина. (Документи
і матеріали) / Ред. П. Потічний та І. Лико. – Львів-Торонто, 2001. – С. 118;
Ріпецький М. Санітарна служба в Лемківському курені УПА // Літопис УПА. –
Т. 23: Медична опіка в УПА: документи, матеріали і спогади. – Торонто-Львів,
1992-1993. – С. 130-131; Дмитрик І. В лісах Лемківщини. Спомини вояка УПА.
Видання друге. – Сучасність 1977. – С. 63-64; Герасимів І.(«Палій»). З юнацьких
мрій – у ряди УПА. (Спогади ройового УПА). – Торонто-Львів, 1999. – С. 70-71.
116
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
117
№ 12
українсько-угорських військово-політичних стосунків у Галичині,
була слабка обізнаність рядових учасників української збройної
боротьби, з одного боку, та угорських військових новоукомплекто-
ваної І-ої угорської армії, з іншого, про існування загального до-
говору про ненапад, нейтралітет і військову співпрацю на анти-
більшовицькій основі між командуванням УПА та угорської армії,
що було зумовлено надзвичайно великою секретністю та конспіра-
тивністю попередніх переговорів. По-третє, на території Галичини
значно більше, ніж на Волині та Південному Поліссі на українсько-
угорські відносини впливав польський фактор, що значно заго-
стрило стосунки між двома народами. У зв’язку з цим у регіоні між
українським визвольним рухом та угорською армією виник зброй-
ний конфлікт значно більш затяжного й жорсткого характеру, ніж
це було північніше.
Водночас слід констатувати, що поряд із випадками гострих
військових зіткнень існували й факти переговорів між представ-
никами командувань двох армій щодо укладення договору про
ненапад і співпрацю у військовій і медико-технічній сферах. Про-
те, на відміну від Волинського пакту про нейтралітет і ненапад, ці
спроби мали більше локальний і тактичний характер. Обидві з пе-
реговорних сторін виявилися не до кінця послідовними в реалізації
домовленостей на практиці й кожна з них насамперед намагала-
ся максимально вигідно використати одна одну в умовах навислої
більшовицької загрози для обох народів.
ВОЛОДИМИР МАРЧУК
ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕТРА ФЕДУНА — «ПОЛТАВИ»
В ПРОПАГАНДИСТСЬКОМУ АПАРАТІ УКРАЇНСЬКОГО
ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ В 1940-Х-1950-Х РОКАХ
Постать Петра Федуна — «Полтави» (23.02.1919—21.12.1951) —
відомого діяча українського націо-
нально-визвольного руху 1940-
1950-х рр., члена Проводу ОУН,
заступника Голови Генерального
Секретаріату УГВР, залишається
малодослідженою у вітчизняній
історичній науці. На сьогодні опу-
бліковано лише дослідження, при-
свячені його теоретичній спадщині,
серед авторів — історики А. Рус-
наченко, М. Нагірняк, П. Потічний,
Т. Андрусяк. Натомість досі немає
статей, які висвітлювали б діяль-
ність П. Федуна як одного з керів-
ників визвольного руху.
Мета статті — розглянути ді-
яльність Петра Федуна в пропа-
гандистському апараті націона-
лістичних структур українського
підпілля.
* * *
Перебування Петра Федуна у лавах визвольного руху нероз-
ривно пов’язане з функціюванням пропагандистського апарату
ОУН, УПА та УГВР, у якому він почав працювати влітку 1944 р.
Після загибелі 1944 р. керівника Головного осередку пропаганди й
інформаційної служби (ГОПІС) Йосипа Позичанюка — «Шахая» цю
структуру очолив П. Федун1. Для роботи в ній він узяв організаційне
1 Стасюк О. Видавнича діяльність ОУН на українських землях у 1944 – 1950-х ро-
ках // Вісник Львівського університету : Серія істор. – Львів, 2002. – Вип. 37/2. –
С. 174.
Петро Федун — «Полтава»
|