Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року
Масові розстріли в’язнів тюрем Західної України на початку німецько-радянської війни 1941—1945 рр., що тривали з кінця червня до початку липня 1941 р., є винятковим явищем у практиці карально-репресивних органів радянської влади. Важливе місце у цих подіях належить в’язниці № 1 у Львові — на той...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український визвольний рух |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65456 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 89-104. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859898832457826304 |
|---|---|
| author | Дерев’яний, І. |
| author_facet | Дерев’яний, І. |
| citation_txt | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 89-104. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| description | Масові розстріли в’язнів тюрем Західної України на початку німецько-радянської війни 1941—1945 рр., що тривали з кінця
червня до початку липня 1941 р., є винятковим явищем у практиці
карально-репресивних органів радянської влади. Важливе місце у
цих подіях належить в’язниці № 1 у Львові — на той час найбільшій
тюрмі Західної України, — і те, що відбувалося тут протягом 22—
28 червня 1941 р., може дати уявлення про методи діяльності НКВД
у перші дні війни. Пропонована стаття висвітлює це важливе для історичної науки питання, розкриваючи причини масових розстрілів, окреслюючи їхній перебіг та вказуючи кількість, національність, вік і соціальний статус розстріляних в’язнів.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:55:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
89
№ 13
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ
МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА
В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
Масові розстріли в’язнів тюрем Західної України на почат-
ку німецько-радянської війни 1941—1945 рр., що тривали з кінця
червня до початку липня 1941 р., є винятковим явищем у практиці
карально-репресивних органів радянської влади. Важливе місце у
цих подіях належить в’язниці № 1 у Львові — на той час найбільшій
тюрмі Західної України, — і те, що відбувалося тут протягом 22—
28 червня 1941 р., може дати уявлення про методи діяльності НКВД
у перші дні війни. Одначе події у в’язниці № 1 ще не були об’єктом
досліджень української історіографії. Пропонована стаття висвіт-
лює це важливе для історичної науки питання, розкриваючи причи-
ни масових розстрілів, окреслюючи їхній перебіг та вказуючи кіль-
кість, національність, вік і соціальний статус розстріляних в’язнів.
В основі дослідження лежать радянські документи (накази,
доповідні та звіти) кінця червня — початку липня 1941 р. Кіль-
кість в’язнів у тюрмі № 1 напередодні війни засвідчена в довід-
ці про «Дислокацію, ліміт і наповнення тюрем Української ССР
станом на 10 червня 1941 року»1. Важливим документом є наказ
наркома державної безпеки СРСР Всеволода Меркулова2 від
23 червня 1941 р., в якому регламентовано заходи щодо в’язнів.
Проблема евакуації в’язнів зі Львова відбита в таких докумен-
тах: наказ «Про евакуацію в’язнів з тюрем Західних областей»3,
«План евакуації в’язнів з тюрем західних областей України»4,
1 Дислокация, лимит и наполнение тюрем Украинской ССР на 10 июня 1941 года //
Західноукраїнська трагедія 1941 / Упоряд. О. Романів, І. Федущак; видання дру-
ге. – Львів–Нью-Йорк, 2003. – С. 338–341.
2 З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1994. – № 1. – 440 c.
3 Приказ о эвакуации заключенных из тюрем Западных областей // Білас І. Г.
Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та
історико-правовий аналіз: У 2-х кн. – Київ, 1994. – Кн. 2. – С. 222.
4 План эвакуации заключенных из тюрем западных областей Украины // Білас І. Г.
Репресивно-каральна система в Україні. – Кн. 2. – С. 223–224.
90
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
«План евакуації в’язнів, утримуваних у в’язницях Західної об-
ласті НКВД/НКҐБ УРСР»5 і «Відомість вибуття та руху ешело-
нів по тюрмах НКВД Української РСР»6. Кількість розстріляних
ілюструють довідка начальника тюремного відділення УНКВД
Львівської області начальникові УНКВД у Львівській області про
хід розвантаження тюрем від контрреволюційного, кримінально-
політичного елементу7, телеграма начальника тюремного управ-
ління НКВД УРСР Філіппова народному комісарові внутрішніх
справ УРСР Сергієнку «Про евакуацію в’язниць західних об-
ластей СРСР (Львівська, Дрогобицька, Станіславська області)»8,
доповідна записка «Про евакуацію в’язниць Західних областей
СРСР»9. Списки частини розстріляних в’язнів були надруковані
у виданнях Служби безпеки України10 й у праці О. Романіва та
І. Федущак11, вони слугують головним джерелом для визначення
національного складу, віку та вироків в’язнів. Факт утечі в’язнів
описано у «Доповідній про службову діяльність 233 полку Кон-
войних військ НКВД за період воєнних дій з 22.6.41 до 29.7.41.»12;
спецповідомленні «Про стан у в’язницях Волинської, Рівненської,
Тернопільської, Львівської та Чернівецької областей»13; звіті на-
чальника тюремного управління НКВД УРСР Філіппова заступ-
никові народного комісара внутрішніх справ СРСР Чернишову та
начальникові тюремного управління НКВД СРСР Нікольському
про евакуацію в’язнів із тюрем Західної України та інших обла-
стей УРСР14; не підписаному документі про масштаби репресій
5 План эвакуации заключенных, содержащихся в тюрьмах Западной области
НКВД/НКГБ УССР // Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 342–344.
6 Ведомость выбытия и движения эшелонов по тюрьмам НКВД Украинской ССР //
Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 389–396.
7 Див.: Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 346–347.; Білас І. Г. Репресивно-
каральна система в Україні. – Кн. 2. – С. 228–229.
8 Див.: Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 354–355.
9 Докладная записка «Об эвакуации тюрем Западных областей СССР» // Білас І. Г.
Репресивно-каральна система в Україні. – Кн. 2. – С. 242–245.
10 З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1997. – № 1-2. – С. 394–431.
11 Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 109–127.
12 Доклад о служебной деятельности 233 полка Конвойных войск НКВД за период
военных действий с 22.6.41 по 29.7.41 // Архів Львівського обласного товариства
(далі –ЛОТ) «Пошук».
13 Спецсообщение «О положении в тюрьмах Волынской, Ровенской, Тернопольской,
Львовской и Черновицкой областей» // Західноукраїнська трагедія 1941. –
С. 348–349.
14 Див.: Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 367–373.
91
№ 13ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
у тюрмах Західної України, в якому зазначено кількість роз-
стріляних, звільнених, евакуйованих (етапованих), маршрути
транс портування, пункти прибуття, кількість жертв серед еваку-
йованих в’язнів15; наказі № 036 про нагородження вояків 233-го
конвойного полку НКВД16. Важливим джерелом, що розкриває
питання слідчої процедури та соціальний склад в’язнів, є кримі-
нальні справи розстріляних осіб17.
Масові розстріли в’язнів у тюрмі № 1 м. Львова побіжно роз-
глянуто в науковій літературі в контексті подій у Західній Укра-
їні (Львівська, Станіславівська, Тернопільська, Волинська, Рів-
ненська обл.). Основні праці з цієї проблеми — дослідження Івана
Біласа18, яке розкриває тему репресивної діяльності радянських
спецслужб в Україні у 1917—1953 рр., і робота Олега Романіва
та Інни Федущак19, де висвітлено радянські репресії в Західній
Україні 1939—1941 рр., зокрема, значну увагу приділено ма-
совим розстрілам у в’язницях у перші дні німецько-радянської
війн и.
***
22 червня 1941 р., з початком німецько-радянської війни, тюр-
ми, переповнені політичними в’язнями, перетворилися для радян-
ської влади на гостру проблему. Особливо це стосувалося тюрем
прифронтової зони, зокрема львівських.
На той час у Львові було три в’язниці: № 1 — в’язниця на
вул. Комсомольській (тепер Степана Бандери) з головним вхо-
дом із вул. Лонцького (тепер Брюллова), № 2 — Замарстинівська
15 Там само. – С. 380–383.
16 Приказ по 13 дивизии Конвойных войск НКВД СССР, 9 сентября 1941 г., № 036,
гор. Харьков, «О награждении военнослужащих 233 конвойного полка НКВД» //
Архів ЛОТ «Пошук».
17 Архів Управління Служби безпеки (далі – СБ) України Львівської області. –
Архів кримінальних справ. – Спр. № П-2151 з обвинувачення Скаба Петра
Андрійовича. – Арк. 46.; Спр. № П-14646 з обвинувачення Бачанського Яна
Івановича. – Арк. 64; Спр. № П-15177 з обвинувачення Старшинського Петра
Васильовича. – Арк. 104; Спр. № П-17810 з обвинувачення Сярого Івана
Йосиповича. – Арк. 55; Спр. № П-8174 з обвинувачення Могильницької-Трачук
Євгенії Авксентіївни та ін. – Арк. 322; Контрольно-наглядова спр. № П-8208
з обвинувачення Климчука Григорія Васильовича. – Арк. 72; Спр. № П-30843 з
обвинувачення Бялостоцького Стефана Федоровича. – Арк. 54.
18 Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. – Кн. 1. – 432 c.; Кн. 2. – 688 с.
19 Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 431.
92
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
в’язниця (на вул. Замарстинівській), № 4 — в’язниця «Бриґідки»
на вул. Казимирській (тепер Городоцька). В’язниця № 3 розташо-
вувалась у м. Золочеві (у тогочасних документах — Злочів) — у
внутрішніх приміщеннях замку. Згідно з довідкою про «Дислока-
цію, ліміт і наповнення тюрем Української РСР станом на 10 черв-
ня 1941 р.»20, у Львові перебувала така кількість арештованих: у
в’язниці № 1 за ліміту 1 500 осіб — 3 638 в’язнів, у в’язниці № 2
при ліміті 270 осіб — 801, у в’язниці № 4 при ліміті 300 осіб — 706,
у в’язниці № 3 при ліміті 350 осіб — 625. Отож, у Львові станом
на 10 червня 1941 р. утримували 5 145 в’язнів, із них 70,7% — у
тюрмі № 1.
Першими офіційними заходами у вирішенні проблеми стали
наказ № 2445/М наркома державної безпеки В. М. Меркулова 21
20 Дислокация, лимит и наполнение тюрем Украинской ССР на 10 июня 1941 года //
Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 339.
21 Див.: З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1994. – № 1. – С. 192.
В’язниця «Бриґідки» на вул. Городоцькій у Львові, червень 1941 р.
93
№ 13ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління
НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова22 також від
23 червня 1941 р.
У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в’язнів
у тюрмах та розподіл їх на тих, що підлягають депортації в ІТЛ*
у центральних та східних районах СРСР, і тих, кого необхідно
розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво
НКҐБ**). Також наказувалося передати до Москви у 1-й спеціаль-
ний відділ НКВД СРСР найважливіші, на думку працівників НКҐБ,
архівні справи. Списки в’язнів необхідно було вислати до Москви
до 23 липня 1941 р. Очевидно, керівництво вважало, що просуван-
ня Вермахту не буде настільки швидким. Тому в документі не мо-
виться про т. зв. «розвантаження в’язниць»***, тобто масове зни-
щення в’язнів. У другому документі йшлося про евакуацію в’язнів,
до нього додавався «План евакуації», датований 24 червня. Згідно з
ним, щоб вивезти в’язнів із тюрми № 1, необхідно було 139 вагонів,
але виділялося 14423.
22 Приказ о эвакуации заключенных из тюрем Западных областей // Білас І. Г.
Репресивно-каральна система в Україні. –Кн. 2. – С. 222.
∗ ІТЛ – виправно-трудові табори (від рос. «исправительно-трудовые лагеря»).
У 1919–1956 рр. в СРСР – місця, де в’язні відбували покарання після вироку суду.
Сюди спрямовували особливо небезпечних для радянської влади осіб і використову-
вали їх на примусових роботах. ІТЛ перебували у віданні НКВД, а з 1946 р. – МВД.
Ліквідовані 1956 р.
∗∗ Комісаріат, виокремлений у березні 1941 р. з НКВД, щоб організовувати та про-
водити оперативну роботу проти антирадянського руху.
∗∗∗ Офіційний наказ про «розвантаження в’язниць» Л. Берія підписав 4 липня 1941 р.
У ньому йшлося про припинення евакуації з в’язниць прифронтової зони через пе-
реповнення тилових в’язниць. Вивозити дозволялося лише політичних в’язнів,
пов’язаних із терористичною антирадянською діяльністю, шпигунів та інозем-
них агентів. Жінок було наказано звільнити, за винятком попередньої категорії.
Кримінальних злочинців, винних у побутових злочинах, – використовувати на
роботах зі зведення оборонних споруд. Щодо інших категорій в’язнів – застосо-
вувати розстріл (копія документа з архіву ЛОТ «Пошук»; оригінал зберігається
в Державному архіві Російської Федерації: Государственный архив Российской
федерации. – Ф. 9413. – Оп. 1. – Д. 21. – Л. 66–67). Отже, цей наказ не стосу-
вався в’язнів львівських тюрем, оскільки радянська адміністрація покинула місто
28 червня. Проте термін «розвантаження в’язниць» фігурує у документі, ство-
реному ще до офіційного наказу від 4 липня, – у довідці начальника тюремного
відділення УНКВД Львівської області начальникові УНКВД у Львівській області
про хід розвантаження тюрем від контрреволюційного, кримінально-політичного
елементу від 24 червня 1941 р.
23 План эвакуации заключенных из тюрем западных областей Украины. – С. 223–224.
94
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
Зі Львова було заплановано евакуювати 4 591 особу24, а саме:
1 000 — до в’язниць НКВД Башкирської АРСР, 1 000 — до тю-
рем управління НКВД Орджонікідзевського краю, 1 000 — до тю-
рем управління НКВД Архангельської області, 1 000 — до тюрем
НКВД Іванівської області та 591 — до тюрем управління НКВД
Молотовської області. За іншими даними, планувалося вивезти
5 000 в’язнів25. Порівнюючи кількість осіб, що підлягали вивезенню
зі Львова, з відповідними даними інших обласних центрів Західної
України, констатуємо, що саме у Львові зосереджувалося найбіль-
ше політичних в’язнів. До порівняння: зі Станіслава (тепер Івано-
Франківськ) підлягали евакуації 2 511 осіб, із Тернополя (у того-
часних документах — Тарнопіль) — 1 577, із Луцька — 1 999, із
Чернівців — 2 060.
Згідно з інструкцією НКВД СРСР «Про порядок переселення
польських осадників із західних областей УРСР та БРСР»26 від
29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував 30 осіб (у доку-
менті стояло число «25», проте над ним було написано «30»), а
також майно переселенців (до одної тонни на родину). Оскільки
в’язні не володіли жодним майном, внаслідок запровадження
указу Президіуму Верховної Ради СРСР «Про надання права
ОСО при НКВД СРСР застосовувати конфіскацію майна»27 від
21 грудня 1940 р., то їхня кількість на один вагон, гіпотетично,
мог ла сягнути 50 осіб, тож 144 вагонів було більш ніж достатньо
для евакуації.
Проте вже 27 червня 1941 р. начальникові ВОСО* штабу фронту
був надісланий запит від начальника тюремного управління НКВД
УРСР про надання ще 90 вагонів для вивезення в’язнів зі Льво-
ва. Очевидно, всупереч плану, засобів для евакуації бракувало.
24 План эвакуации заключенных, содержащихся в тюрьмах Западной области
НКВД/НКГБ УССР. – С. 342–343.
25 Доклад о служебной деятельности 233 полка Конвойных войск НКВД…
26 Инструкция НКВД СССР «О порядке переселения польских осадников из западных
областей УССР и БССР» // Сталинские депортации. 1928–1953 / Под общ. ред.
акад. А. Н. Яковлева. – Москва, 2005. – С. 111–112.
27 Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) о конфискации имущества осуждённых
Особым Совещанием с приложением проекта Указа Президиума Верховного
Совета СССР // Лубянка. Сталин и НКВД–НКГБ–ГУКР «Смерш». 1939 – март
1946 / Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной
власти / Под общ. ред. акад. А. Н. Яковлева. – Москва, 2006. – С. 223–224.
* Від рос. «Военный особый отдел».
95
№ 13ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
Можна припустити, що ресурси використали для вивезення керів-
ного складу партійних працівників, хоча постанова Політбюро ЦК
ВКП(б) «Про порядок евакуації сімей керівних партійних, радян-
ських працівників і сімей керівного складу Червоної армії, флоту,
та військ НКВД з прифронтової смуги»28 з’явилася лише 5 липня
1941 р.; тоді ж було затверджено постанову «Про порядок евакуа-
ції населення у воєнний час»29. Натомість працівникам НКҐБ пунк-
том 4-м директиви НКҐБ СРСР № 136 про завдання органів без-
пеки за умов воєнного часу30 від 24 червня 1941 р. було заборонено
покидати «обслуговувану територію».
У доповідній начальника тюремного відділення управління
НКВД Львівської області Лермана начальникові управління НКВД
у Львівській області Дятлову про хід «розвантаження тюрем від
контрреволюційного, кримінально-політичного елементу» від
24 червня 1941 р. повідомлялося, що в тюрмі № 1 евакуації підля-
гали 356 осіб, а вивезли лише 26, у тюрмі № 2, відповідно, — 101 і
35, у тюрмі № 3 — 128 і 8731.
Отже, евакуювати заплановану кількість в’язнів можливості не
було. У відомості вибуття та руху ешелонів по тюрмах УРСР (до-
кумент слід датувати не раніше ніж 5 лютого 1942 р.) зазначено, що
ешелон зі 149 з/к* зі Львова 2 липня проминув Курськ, його скеро-
вано на Уфу; ешелон із 527 з/к рухається до Кіровограда; ешелон
із 999 з/к 8 липня, прямуючи до Новосибірська, проминув Куйби-
шев; ешелон зі 147 з/к 9 липня прибув до Уфи32. Таким чином до
28 Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) «О порядке эвакуации семей руководящих
партийных, советских работников и семей начальствующего состава Красной
армии, флота и войск НКВД из прифронтовой полосы» // Лубянка… – С. 293–294.
29 Из постановления Политбюро ЦК ВКП(б) «О порядке эвакуации населения в воен-
ное время» // Лубянка… – С. 294–295.
30 Директиви НКҐБ СРСР № 136 про завдання органів безпеки за умов воєнного часу
24 червня 1941 р. // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2000. – № 1. – С. 21.
31 Довідка начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області начальникові
УНКВД по Львівській області про хід розвантаження тюрем від контрреволюцій-
ного, кримінально-політичного елементу // Західноукраїнська трагедія 1941. –
С. 347.; Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. – Кн. 2. – С. 229.
∗ Від рос. «заключенный каналоармеец». Це словосполучення вперше вжив заступник
начальника ҐУЛАҐу Л. І. Коган у розмові з членом Політбюро КПРС А. І. Мікояном,
застосувавши його до в’язнів, задіяних у будівництві Біломорканалу. Згодом ско-
рочення «з/к» поширилося на всіх радянських в’язнів.
32 Ведомость выбытия и движения эшелонов по тюрьмам НКВД Украинской ССР //
Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 394.
96
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
місць призначення прибуло
1 822 в’язні із 5 000 запланова-
них. Понад 3 000 в’язнів зали-
шилось у тюрмах Львова.
22 червня 1941 р. розпо-
чалися розстріли в’язнів у
в’язниці № 1. Було виконано
вироки щодо 108 осіб33, засу-
джених до розстрілу — ВМН*.
Згаданий вище наказ Мер-
кулова № 2445/М про розпо-
діл в’яз нів для виселення та
для розстрілу розв’язав пра-
цівникам НКҐБ руки. 23 черв-
ня розпочалися масові роз-
стріли з ініціативи місцевого
керівництва.
Начальник тюремного відді-
лення управління НКВД Львів-
ської області Лерман до повідав,
що в тюрмі № 1, де підлягало
розстрілу 1 355 в’язнів, було
розстріляно 924 (ймовірно від 22 червня, враховуючи 108 осіб, засу-
джених до ВМН). У тюрмі № 2, де підлягали розстрілу 471 в’язень,
розстріляно всіх; так само розстріляно всіх в’язнів, що підлягали
розстрілу, у тюрмі № 4 — 413 осіб. Тих, котрі підлягали звільненню, в
тюрмі № 1 налічувалося 505, а звільнено було 320, у тюрмі № 2 — 31,
звільнили всіх; у тюрмі № 3 — 63, звільнили всіх (причому це були
лише кримінальні злочинці34).
У доповідній Лермана йшлося також про надходження нових
в’язнів. Тюремні документи на них не оформлювали належним чи-
ном. У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте
33 Телеграма начальника тюремного управління НКВД УРСР Філіппова Народному
комісарові внутрішніх справ УРСР Сергієнку про евакуацію в’язниць західних облас-
тей СРСР (Львівська, Дрогобицька, Станіславська області) // Західноукраїнська
трагедія 1941. – С. 354.
* Від рос. «высшая мера наказания».
34 Довідка начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області… –
С. 346–347.
Подвір’я в’язниці на вул. Лонцького
у Львові. Люди шукають своїх родичів
після масових розстрілів НКВД.
Червень 1941 р.
97
№ 13ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
упевнено називали в’язнів причетними до ОУН, шпигунами, ди-
версантами, тобто злочинцями, що підлягають розстрілу35.
Протягом наступних днів, 24—28 червня, у в’язниці № 1 три-
вали розстріли. Імена розстріляних на сьогодні відомі. Ці списки
упорядкували співробітник Державного архіву СБУ Петро Кула-
ковський (710 осіб)36 та Інна Федущак (721 особа)37. Порівняння цих
списків показує, що сукупне число названих осіб, розстріляних
протягом 24—28 червня, сягає 757. Отже, загальна кількість роз-
стріляних в’язнів у тюрмі № 1 складає 1 681. Останні екзекуції у
в’язниці, згідно з офіційними документами, відбувалися 26 червня
1941 р., про що свідчить звіт керівництва конвойних військ коман-
дирові 13-ї дивізії Зав’ялову38. У документі зазначено, що станом
на «26 червня всі львівські в’язниці вже “розвантажені” (тюрма
№ 1 “ліквідована”) — отже виходить, що решта в’язнів повинні
бути вже страченими». Проте І. Федущак та О. Романів вважають,
що розстріли тривали до 28 червня — до останнього дня перебу-
вання у Львові представників радянської влади39.
За офіційним документом НКВД — звітом начальника тюрем-
ного управління НКВД УРСР заступникові НКВД СРСР та на-
чальникові тюремного управління НКВД СРСР «Про евакуацію
в’язнів з тюрем Західної України та інших областей УРСР»40 від
12 липня 1941 р., — у Львові протягом 22—28 червня було знище-
но 2 464 в’язні. Всі документи та архіви у в’язниці спалено, за ви-
нятком журналів обліку в’язнів та карток обліку цінностей. Збе-
режені документи направлено до Києва. Натомість науковці оці-
нюють кількість жертв у Львові протягом цього часу приблизно в
4 000 осіб41, а отже, загиблі в’язниці № 1 — 1 681 особа — склада-
ють 42% від усіх розстріляних в’язнів тюрем Львова.
Репресії радянської влади у 1939—1941 рр. були спрямовані на
її противників, без уваги до їхньої національності. Головними кри-
теріями належності особи до категорії ворогів були соціальний стан
35 Там само. – С. 346–347.
36 З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1997. – № 1/2. – С. 394–431.
37 Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 109–127.
38 Из переговоров Управления Конвойных войск с командиром 13 дивизии Завьяловым,
26.6.41 г. // Архів ЛОТ «Пошук».
39 Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 56.
40 Докладная записка «Об эвакуации тюрем Западных областей СССР». – С. 242.
41 Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 63.
98
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
та причетність до антивладної діяльності. Тому серед заарештова-
них опинилися поляки, українці, євреї та ін. За офіційними даними,
кількість заарештованих НКВД осіб у Західній Україні в 1939 р.
становить: 5 406 поляків, 2 779 українців, 1 439 євреїв; у 1940 р. —
15 518 поляків, 15 024 українці, 10 924 євреї; у січні—травні
1941 р. — 1 058 поляків, 5 360 українців, 797 євреїв. Отже, всього в
1939—1941 рр. органами НКВД було заарештовано 21 982 поляки,
23 163 українці, 13 160 євреїв42.
Аналізуючи динаміку арештів, кількісний і національний склад
в’язнів, можна стверджувати, що 1939 р. арештам підлягали зде-
більшого поляки (військовики, представники владних структур,
інтелігенція та підприємці), менше — українці (інтелігенція, пред-
ставники дрібного підприємництва) та євреї (у чиїх руках пере-
важно зосереджувався бізнес). У 1940 р. посилюється опір радян-
ській владі з боку і поляків, і українців, про що свідчить кількість
арештованих. У 1941 р. основна діяльність НКВД та НКҐБ була
спрямована проти ОУН.
Серед 757 в’язнів, розстріляних у в’язниці № 1 в кінці черв-
ня 1941 р., було 509 українців, що складає 67,2%, 177 поляків —
23,4%, 53 євреї — 7%, 11 росіян — 1,5% та 7 осіб інших на ціо наль-
но стей — 0,9%.
Розглядаючи соціальний склад розстріляних, наштовхуємося
на брак джерельного матеріалу. Із 757 осіб кримінальні справи в
архіві наявні на 253, та й у них часом не згадується про соціальний
статус в’язня. Більшість поляків були безробітними, тому їхньої
належності до того чи іншого соціального стану не зазначалося.
Безробіття в’язнів-поляків пов’язане з їхнім перебуванням у не-
легальному становищі через переслідування з боку радянської
влади. Серед українців найбільший відсоток складають службов-
ці та безробітні, менший — студенти та селяни, незначний — свя-
щеники.
Умовно виділяємо серед розстріляних три вікові категорії. Пер-
ша — це люди до 30 років, друга — від 31 до 59 років, третя — від
60 років. До першої категорії належать 359 осіб, що становить 47%
від загальної кількості (757 осіб); до другої категорії — 376, або 50%;
42 Grzegorz Mazur. Polityka w�adz sowieckich w stosunku do ludności Ukrainy Zachodniej
w latach 1939–1941: istota i następstwa // Polska-Ukraina: trudne pytania. – T. 4. –
S. 100.
99
№ 13ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
до третьої — 21, або 3%. Одна особа (Томаш Яблонський, заареш-
тований 6 червня 1941 р. та засуджений за ст. Карного кодексу /
далі — КК/ УРСР № 54 п. 10 до 6 років ІТЛ43) не включена до цього
списку, оскільки дата її народження не вказана. Серед осіб першої
вікової категорії було двоє неповнолітніх поляків: 14-літній Хіль
Кароль Станіславович44, звинувачений за ст. 54 п. 2, 6, 11 КК УРСР,
та 13-річний Марциховський Вітольд Степанович45, звинувачений
за ст. 19 та 54 п. 2 та 11. Найстаршим серед жертв був 78-річний
українець Мишогриб Ілля Федорович, звинувачений за ст. 54 п. 10
КК УРСР46.
Серед розстріляних віком до 30 років було 249 українців, що ста-
новить 69,4% від загальної кількості цієї вікової категорії (359 осіб);
84 поляки (23,4%), 14 євреїв (3,9%), 9 росіян (2,5%) та 3 представни-
ки інших національностей — 0,8%. У другій віковій категорії було
248 українців (66%), 86 поляків (22,9%), 36 євреїв (9,6%), 2 росі-
ян (0,5%) та інших — 4 особи (1%). У третій — 12 українців (57,1%),
6 поляків (28,6%) та 3 євреї (14,3%). Отже, у кількісному та віковому
співвідношенні більшість розстріляних становили українці.
Перша категорія (віком до 30 років — молодь) кількісно посту-
пається другій (віком від 30 до 60 років — люди середнього віку)
лише на 3%.
Особливістю розстрілів в’язнів тюрми № 1 м. Львова є незавер-
шеність слідства: більшості в’язням не було винесено вироки. Згідно
з радянською судовою практикою, під час слідства встановлювався
зміст злочину відповідно до статей КК УРСР. Слідство відбувало-
ся в районних відділах НКВД Львівської області (якщо арештова-
ний — мешканець області) або районних відділах НКВД м. Льво-
ва (якщо арештований — львів’янин). Після завершення слідства
справу спрямовували до вищої інстанції — в обласне управління
НКВД, там відбувалося повторне слідство, перевірка фактів зміс-
ту злочину та підготовка справи для передачі до Києва на розгляд
ОСО при НКВД СРСР*. З початком німецько-радянської війни
43 Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 127.
44 З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1997. – № 1-2. – С. 408.
45 Там само. – С. 418.
46 Там само. – С. 396.
* Від рос. «Особое совещание при НКВД СССР – підпорядкований НКВД СРСР по-
засудовий орган влади, створений 5 листопада 1934 р. для остаточного затвер-
дження вироків. Орган діяв протягом 1934–1953 рр.
100
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
та швидким просуванням німецької армії система судочинства у
Львові була паралізована, а кількість арештованих усе збільшу-
валася. За таких умов переважна більшість розстріляних протя-
гом 22—28 червня в’язнів не були засуджені звичним для радян-
ської системи способом: із 757 осіб лише трьох засуджено ОСО при
НКВД СРСР до ВМН, 40 — до терміну в ІТЛ. Слідство щодо реш ти
714 осіб не завершилося. Більшість справ не були готові до пере-
дачі на розгляд ОСО; деякі справи таки були передані до Києва,
проте на момент їхнього розгляду в’язня вже стратили. В лютому
1941 р. до цих непереданих та пізно переданих справ додавалися
довідки про отримання справи на розгляд ОСО при НКВД СРСР,
де зазначалося: у першому випадку — «У зв’язку з воєнною ситуа-
цією, справа з розгляду знята з огляду на те, що місце перебування
обвинуваченого не встановлено»47, у другому — «У зв’язку з вій-
ськовою ситуацією справа знята з розгляду ОСО»48.
Проте не можна стверджувати, що дії НКВД 22—28 червня
1941 р. не були легітимними з позиції радянського законодавства.
У надзвичайній ситуації швидкого наступу Вермахту начальник
УНКВД Львівської області та обласний прокурор затвердили нові,
підготовані працівниками НКҐБ, списки осіб, що підлягали роз-
стрілу. Вони були затверджені 26 червня 1941 р., проте укладались
раніше. Є підстави припускати, що розстріли цих осіб відбувались
уже з 24 червня, оскільки малоймовірно, що протягом 26—28 черв-
ня можливо було ліквідувати 757 осіб. В’язнів розстрілювали на тій
підставі, що їх оголошували «ворогами народу»49.
47 Архів Управління СБ України Львівської області. – Архів кримінальних
справ. – Спр. № П-2151 з обвинувачення Скаба Петра Андрійовича. – Арк. 43;
Спр. № П-14646 з обвинувачення Бачанського Яна Івановича. – Арк. 55;
Спр. № П-15177 з обвинувачення Старшинського Петра Васильовича. – Арк. 96;
Спр. № П-17810 з обвинувачення Сярого Івана Йосиповича. – Арк. б/н.
48 Архів Управління СБ України Львівської області. – Архів кримінальних справ. –
Спр. № П-30843 з обвинувачення Бялостоцького Стефана Федоровича. – Арк. 47.
49 Архів Управління СБ України Львівської області. – Архів кримінальних справ. –
Спр. № П-2151 з обвинувачення Скаба Петра Андрійовича. – Арк. 44зв.;
Спр. № П-14646 з обвинувачення Бачанського Яна Івановича. – Арк. 63зв;
Спр. № П-15177 з обвинувачення Старшинського Петра Васильовича. –
Арк. 99зв.; Спр. № П-17810 з обвинувачення Сярого Івана Йосиповича. – Арк. 50зв.;
Спр. № П-8174 з обвинувачення Могильницької-Трачук Євгенії Авксентіївни
та ін. – Арк. 172зв., 177зв., 180зв., 181зв., 183зв., 184зв., 198зв., 200зв., 201зв.,
232зв., 235зв., 237зв., 238зв.; Контрольно-наглядова спр. № П-8208 з обвинува-
чення Климчука Григорія Васильовича. – Арк. 24.
101
№ 13ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
Протягом першої радянської окупації звіти НКВД неоднора-
зово відзначали напади членів ОУН на тюрми з метою звільнити
в’язнів. У ніч з 23 на 24 червня 1941 р. відбувся напад на тюрму
№ 1, що спричинив втечу групи арештантів. Весь особовий склад
тюрми разом із конвойною ротою, що несла зовнішню охорону
в’язниці, покинув місто за наказом Військового штабу і через
4 години повернувся назад. За цей час бойовики ОУН напали на
приміщення тюрми та звільнили, за різними даними, від 220 до
362 осіб (автор статті ознайомився з чотирма звітними докумен-
тами НКВД про ці події, в кожному з них фігурують різні дані).
Згідно з «Доповідною про службову діяльність 233-го полку Кон-
войних військ НКВД за період з 22.6.41 до 29.7.41»: «[…] під час
відходу зі Львова в 2-ге, тобто 24.6.41, одночасно розпоряджен-
ням начальника УНКВД було знято з тюрми наглядацький склад,
а також військову охорону полку. В’язні, залишені в тюрмі № 1,
що мала більше 3 000 з/к, зламали камери та здійснили масову
У Львові ховають жертв розстрілів НКВД. Серпень 1941 р.
102
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
втечу, котра була ліквідована невеликою групою бійців полку, що
повертався до казарми з міського патрулювання. На допомогу їм
зі східних околиць міста Львова, де полк перебував на відпочин-
ку, була вислана рота. Вжитими заходами в’язнів помістили до
камер. Здійснили втечу 220 з/к, переважно битовики. Контрре-
волюційний елемент втекти не встиг. Бойовий склад застосував
зброю, а також в’язні з револьвера обстріляли бійців. В резуль-
таті чого зі сторони з/к 13 вбито та 6 поранено. У в’язниці вста-
новлено порядок»50. У спеціальному повідомленні начальника
Тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпе-
ки Філіппова «Про стан у тюрмах Волинської, Рівненської, Тер-
нопільської, Львівської та Чернівецької областей» від 28 червня
1941 р. сказано: «В результаті бандитського нападу ОУНівців на
в’язницю № 1 Львова звільнено 270 осіб в’язнів, засуджених за
побутовими статтями КК УРСР […]»51. Пізніше, у звіті від 12 лип-
ня, Філіппов повідомляв: «[…] за час відсутності охорони вчинили
втечу з в’язниці № 1 близько 300 в’язнів, переважно криміналь-
ний елемент […]»52. І в останньому, непідписаному документі про
масштаби репресій в тюрмах Західної України, в якому вказано
кількість розстріляних, звільнених, евакуйованих (етапованих),
маршрути транспортування, кінцеві пункти прибуття, кількість
жертв серед евакуйованих в’язнів (документ створений не рані-
ше 5 серпня 1941 р.) зазначено: «[…] 23/VI — втекли 362, завдяки
відходу охорони військового та наглядового складу з м. Львова.
Матеріали на осіб, винних у тому, що тюрма залишилась без охо-
рони, що й призвело до втечі в’язнів, передані до слідчих орга-
нів […]»53.
Ці документи, створені в різний час, на жаль, не розкривають
достовірного перебігу втечі. За ними неможливо чітко встановити
50 Доклад о служебной деятельности 233 полка Конвойных войск НКВД…
51 Спецсообщение «О положении в тюрьмах Волынской, Ровенской, Тернопольской,
Львовской и Черновицкой областей» // Західноукраїнська трагедія 1941. –
С. 349.
52 Звіт начальника тюремного управління НКВД УРСР Філіппова заступникові
Народного комісара внутрішніх справ СРСР Чернишову та начальникові тю-
ремного управління НКВД СРСР Нікольському про евакуацію в’язнів з тюрем
Західної України та інших областей УРСР // Західноукраїнська трагедія 1941. –
С. 368.
53 Див.: Західноукраїнська трагедія 1941. – С. 380.
103
№ 13ІГОР ДЕРЕВ’ЯНИЙ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ У В’ЯЗНИЦІ № 1 М. ЛЬВОВА В КІНЦІ ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ
ні кількість в’язнів, що втекли, ні їхній національний, соціальний
склад; у них навіть не вказано, якого характеру злочини інкримі-
новано втікачам. Неможливо визначити, який із цих документів
описує реальний ланцюг подій, адже під час їхнього створення мог-
ли відбуватися фальсифікації з метою виправдати співробітників
органів НКҐБ. Сумнівним видається той факт, що члени ОУН ря-
тували кримінальних злочинців.
Про участь бойовиків ОУН у нападі на в’язницю згадано не
лише в одному з цитованих документів. Існує також наказ від
9 вересня 1941 р. № 036 про нагородження вояків 233-го конвой-
ного полку НКВД, що відзначився у ліквідації втечі54. У цьому
документі йшлося про обшуки на горищах сусідніх із в’язницею
будинків, звідки було обстріляно з автомата охорону тюрми. Ці
події підтверджує «Доповідь про службову діяльність 233 полку
Конвойних військ НКВД»: «[…] під час чергового нальоту літаків
на місто та сильної стрілянини у місті: з кулеметів, гвинтівок, ре-
вольверів із вікон, горищ, закапелків і головним чином церков і
костелів місцевими контрреволюційними елементами по військах
та в’язницях, у тюрмі № 1 серед нагляду виникла паніка, внаслі-
док якої нагляд покинув в’язницю […]»55. Таким чином укотре під-
тверджується зовнішній фактор в організації втечі в’язнів, зокре-
ма участь членів ОУН.
Підсумовуючи, констатуємо, що на початок німецько-радян-
ської війни у в’язниці № 1 у Львові перебувала найбільша кіль-
кість в’язнів, порівняно з іншими в’язницями міста. Плану ева-
куації в’язнів не було виконано, тому більшість із них залиши-
лись у в’язницях. Це стало головною причиною «розвантаження
в’язниці». Під час масових розстрілів у тюрмі № 1 22—28 черв-
ня було знищено 1 681 особу, тобто 42% від усіх розстріляних
в’язнів львівських тюрем. Відбулися вони з ініціативи місцево-
го керівниц тва НКВД, приводом став наказ В. М. Меркулова від
23 червня 1941 р. Звичайну судову практику до розстріляних осіб
не застосовували через надзвичайну ситуацію, що склалася в
перші дні німецько-радянської війни, і тому більшість в’язнів не
були засуджені.
54 Приказ по 13 дивизии Конвойных войск НКВД СССР…
55 Доклад о служебной деятельности 233 полка полка Конвойных войск НКВД…
104
ЗАХІДНА УКРАЇНА У 1939—1941 РР.
Більшість розстріляних в’язнів були українцями молодого
та середнього віку, оскільки 1941 р. посилилася боротьба НКВД-
НКҐБ проти ОУН. Характерною для тюремних карток, заведених
на в’язнів, була відсутність інформації про їхній соціальний статус.
Це було зумовлено участю арештованих в антирадянському під-
піллі (польському чи українському) та, відповідно, перебуванням
на нелегальному становищі.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65456 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:55:47Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дерев’яний, І. 2014-06-25T17:18:55Z 2014-06-25T17:18:55Z 2009 Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2009. — Збірник 13. — С. 89-104. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65456 Масові розстріли в’язнів тюрем Західної України на початку німецько-радянської війни 1941—1945 рр., що тривали з кінця червня до початку липня 1941 р., є винятковим явищем у практиці карально-репресивних органів радянської влади. Важливе місце у цих подіях належить в’язниці № 1 у Львові — на той час найбільшій тюрмі Західної України, — і те, що відбувалося тут протягом 22— 28 червня 1941 р., може дати уявлення про методи діяльності НКВД у перші дні війни. Пропонована стаття висвітлює це важливе для історичної науки питання, розкриваючи причини масових розстрілів, окреслюючи їхній перебіг та вказуючи кількість, національність, вік і соціальний статус розстріляних в’язнів. uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Західна Україна у 1939—1941 рр. Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року Article published earlier |
| spellingShingle | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року Дерев’яний, І. Західна Україна у 1939—1941 рр. |
| title | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року |
| title_full | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року |
| title_fullStr | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року |
| title_full_unstemmed | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року |
| title_short | Масові розстріли у в’язниці № 1 м. Львова в кінці червня 1941 року |
| title_sort | масові розстріли у в’язниці № 1 м. львова в кінці червня 1941 року |
| topic | Західна Україна у 1939—1941 рр. |
| topic_facet | Західна Україна у 1939—1941 рр. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65456 |
| work_keys_str_mv | AT derevâniií masovírozstríliuvâznicí1mlʹvovavkíncíčervnâ1941roku |