Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами
Статтю присвячено аналізу писемних та археологічних джерел щодо визначення характеру огорожі, згаданої у літо-писах як «столпие». В летописных известиях под 1051, 1074 и 1161 гг. упоминается такой тип ограды как столпие, которым были 
 ограждены Печерский монастырь и Подол в Киеве. Исследова...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65871 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами / Козюба В. К. // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 42-50. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860218690728886272 |
|---|---|
| author | Козюба, В.К. |
| author_facet | Козюба, В.К. |
| citation_txt | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами / Козюба В. К. // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 42-50. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Статтю присвячено аналізу писемних та археологічних джерел щодо визначення характеру огорожі, згаданої у літо-писах як «столпие».
В летописных известиях под 1051, 1074 и 1161 гг. упоминается такой тип ограды как столпие, которым были 
ограждены Печерский монастырь и Подол в Киеве. Исследователи по-разному видели конструкцию столпия — и 
как частокола, и как горизонтальной бревенчатой стены, запазованой в срубы (М.П. Кучера), и как каркасно-столбовой (Ю.Ю. Моргунов).
В статье проанализированы случаи замены лексемы столпие другими терминами в поздних списках летописей, а 
также использование названий других типов оград, известных по древнерусским письменным источникам — остро-га, тына, ограда, плота. В ХІV—ХV вв. наблюдается постепенное вытеснение словом тын общего термина ограда. 
В последние годы в Киеве зафиксированы объекты, которые могут быть отождествлены с остатками кон-струкции столпия. При раскопках Михайловского Златоверхого монастыря в 1998—1999 гг. прослежено несколь-ко участков со следами деревянной ограды монастыря начала и конца ХІІ в. Ограда состояла из вертикальных 
полубревен, повернутых плоской стороной наружу и вкопанных в землю на глубину до 1,5 м. Похожее углубление 
под деревянную стену зафиксировано в Печерском монастыре в 2007 г.
Эти материалы подтверждают, что столпие было разновидностью вертикальной бревенчатой стены. Исполь-зование столпия как вида ограды монастырей и его демонтаж на киевском Подоле в последней трети ХІІ в. ставят 
под сомнение фортификационное значение этой конструкции.
Chronicle informations under 1051, 1074 and 1161 mention such type of fence as «stolpie », which enclosed the Pechersk Monastery and Podil in Kyiv. Scholars viewed the construction of stolpie differently: as a paling, as a horizontal log wall, joined in frames (M.P. Kuchera), and as pillar supported structure (Yu.Yu. Morhunov). The article contains analysis of instances where lexeme «stolpie » was replaced by other terms in late lists of chronicles, 
and also where names of other types of fences known from Ancient Rus written sources were used: ostroh, tyn, fence, and plit. In the 14th and 15th centuries a gradual displacing of a general term «fence» by a word «tyn » is observed. Objects which can be identified with the remains of stolpie construction have been found in the last years in Kyiv. During the excavations at the St. Michael Golden-Domed Monastery in 1998—1999 several areas with the traces of a wooden fence of a 
monastery of the beginning and the end of the 12
th
c. were found. The fence consisted of vertical half-logs with their flat side turned 
outside dug into the ground to 1,5 m depth. Similar hollow for a wooden wall is settled at the Pechersk Monastery in 2007. These materials confirm that stolpie was a sort of vertical lof wall. Its use as a type of monastery fences and its dismantling at Kyiv Podil in the last third of the 12th c. dispute fortification meaning of this structure.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:17:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 242
However, there were other, extraordinary, situations when the speed of movement increased. For instance, after the
Prince Vasylko was blinded in 1097 in Bilgorod Kyivan and during his following convoy to Volodymyr-Volynskyi, and
during Prince Davyd, the initiator of this crime, escape from Kyiv to the same city, the movement on the permanent road
took 65—70 km per day.
However, it also was not a «record»; according to Pouchenie by the Prince Volodymyr Monomakh, to get to his father
he passed the route from Chernihiv to the capital of Rus about a 100 times at 140 km in one day.
У давньоруському літописі у трьох епізодах зга-
дується лексема столпие у загальному значен-
ні «огорожа» або «стіна». У Повісті минулих літ
(ПМЛ) цим терміном названо огорожу навко-
ло Печерського монастиря, про будівництво
якої повідомляється в сказанні про заснування
цієї обителі, розміщеному під 1051 р.: «игуменъ
(Варлаам — В. К.) же и братья... и манастырь
оградиша столпъемь» (ПСРЛ 2001, т. II, стб. 147;
ПСРЛ 2001, т. I, стб. 159). Під 1074 р. у літопи-
сі наведено інше розлоге сказання про успін-
ня Феодосія, в якому серед іншого згадується
чернець Михаль Толбокович, який «выскочилъ
есть чресъ столпъе по заутрени», тобто втік із
монастиря (ПСРЛ 2001, т. II, стб. 182; ПСРЛ
2001, т. I, стб. 191).
У 1161 р. під час зіткнення двох князівських
коаліцій біля київського Подолу відбулася
кровопролитна битва — («брань крѣпка велми
зѣло»), яку літописець порівняв із другим при-
шестям. Військо князів Ростислава Мстисла-
вича та його союзника Володимира Андрійо-
вича, яке захищало Київ, стояло «подлѣ стол-
пье загорожено бо бяше тогда столпиемъ от
горы оли и до Днѣпра». В бою «нача одалати» їх
противник князь Ізяслав Давидович, а його со-
юзники половці «въѣздяху в городъ просѣкаюче
столпие» (ПСРЛ 2001, т. II, стб. 515).
Крім наведених літописних, є прикла-
ди використання лексеми «столпие» у зна-
ченні «огорожа» і в перекладних творах: «Не
великымъ столпьемъ двора огражаи, ни стѣны
высокы съзидаи, но живущая оу тебе примилоуи»
(Срезневский 1912, стб. 579).
Припинення надалі вживання цієї назви
в писемних пам’ятках, відсутність її, хоча б у
зміненій формі, серед відповідної тематичної
лексики місцевих говірок на теренах Східної
Європи ускладнює розуміння значення слова
столпие, або, точніше, реконструкцію тієї реа-
лії, яка пов’язана з ним. Тому в дослідженнях з
давньоруської дерев’яної архітектури, і форти-
фікації зокрема, існує, щонайменше, три різні
погляди на конструкцію літописного стовп’я.
Найпоширенішою є думка, що столпие —
це різновид частоколу (Ф.Ф. Ласковський,
П.О. Раппопорт). На думку інших фахівців, це
була стіна з горизонтальних колод, кінці яких
запазовано у невеликі зруби (М.П. Кучера).
Ще за однією версією, стовп’я було каркасно-
стовповою конструкцією (Ю.Ю. Моргунов).
Як бачимо, дослідники пропонували зовсім
різні інтерпретації значення лексеми столпие,
тож є необхідність ще раз повернутися до цьо-
го питання і розглянути семантику й етимоло-
гію згаданого терміна, коло близьких до нього
за значенням слів давньоруського часу.
Крім наведених прикладів ужитку лексеми
столпие як огорожі, у давньоруській літерату-
рі це слово трапляється й у значенні «стовпи».
Зокрема, в Житії Кирила Білозерського, на-
писаному Пахомієм Сербом 1462 р. (Словарь
книжников… 1989, с. 167—169, 173), згадуєть-
ся, як під час довгих молитов преподобного
його ноги набрякали і через те були «яко стол-
пие». Аналогічний вираз («бяху яко столпие») © В.К. КОЗЮБА, 2010
Статтю присвячено аналізу писемних та археологічних джерел щодо визначення характеру огорожі, згаданої у літо-
писах як «столпие».
К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, «столпие», огорожа
В.К. Козюба
ДАВНЬОРУСЬКЕ «СТОЛПИЕ» ЗА ІСТОРИКО-
ЛЕКСИЧНИМИ ТА АРХЕОЛОГІЧНИМИ МАТЕРІАЛАМИ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 43
є і в Житії преп. Діонісія Глушицького 1495 р.
У цих пам’ятках маємо стале порівняння ніг зі
стовпами, яке, ймовірно, походить із агіогра-
фічної літератури ранішого часу.
Використання терміну столпие в іншому
значенні знаходимо і в Радзивилівському літо-
писі (РЛ). В описі похорону переяславльського
князя Андрія Володимировича відзначено, що
у січні 1141 р. під час процесії відбулося зна-
мення: на небі три «с(о)лнца сияюще межи со-
бою а столпие трие от земля до н(е)б(е)се». Ці-
каво, що у більш відомих Іпатіївському (ІЛ) і
Лаврентіївському (ЛЛ) літописах у цій розпо-
віді замість столпия використано слово стол-
пи (ПСРЛ 2001, т. II, стб. 309; ПСРЛ 2001, т.
I, стб. 309), тобто, для переписувача РЛ (дру-
га половина ХV ст.) ці лексеми були синоні-
мами. Дзеркальну заміну, але вже столпия на
столпы, бачимо у переказі літописних статей
1051 і 1161 р. (про які вже йшлося) за Єрмола-
євським списком ІЛ, протограф якого (спис-
ку) було створено у першій половині ХVII ст.,
а також у пізніх списках Никоновського літо-
пису (ПСРЛ 2001, т. II, с. К—М, приложение,
с. 12, 40; ПСРЛ 1862, т. ІХ, с. 104).
Як видно, лексема столпие є збірною фор-
мою від слова столпъ, що свого часу відзна-
чив І.І. Срезнєвський (Срезневский 1912, стб.
579), тобто, цим терміном називалася певна
сукупність стовпів — від двох до невизначе-
ної кількості. Здавалося, що цього достатньо
для визначення характеру реалії, що існувала
у Києві ХІ—ХІІ ст. і назва якої потрапила до
літописних звісток. Але частина дослідників,
послуговуючись двома обставинами, запропо-
нувала інший підхід у реконструкції значення
стовп’я.
Перша обставина пов’язана з існуванням
у давньоруській лексиці кількох лексем, що
позначали огорожу або стіну. Серед них —
острогъ, тынъ, оградъ, плотъ, воръ, з яких пер-
ші дві ототожнювали з типом огорожі з вер-
тикальних загострених колод — частоколом.
Саме це міркування лягло в основу пошуку
М.П. Кучерою іншого тлумачення слова стол-
пие (Кучера 1972, с. 60). Розглянемо уважніше
аргументи дослідників.
Давньоруський термін оградъ (ограда) є ро-
довим, загальним для всіх типів огорож. Він
має праслов’янське походження і представле-
ний практично в усіх слов’янських мовах (Бу-
дилович б/г, с. 122). Одне з його значень —
«огорожа, стіна; огороджене місце» (Словарь
древнерусского… 2000, с. 78—79). Саме цим
словом було замінено лексему столпие у по-
відомленні 1074 р. в пізньому Московському
літописі: «перелѣзе чрес ограду за манастырь»
(Словарь русского… 1987, с. 255). Відзначи-
мо також, що у Києво-Печерському патери-
ку в повідомленнях, за змістом паралельних
до літописних звісток 1051 і 1074 рр., викорис-
тано обидві назви — столпие і ограда (Киево-
Печерский… 1991, с. 19, 96).
Лексема острогъ має два значення — «час-
токіл; огорожа із кілків» та «зовнішнє укріп-
лення міста» (Словарь древнерусского… 2000,
с. 190). Походить від праслов’янського ostrogъ
(від остръ — «гострий») (Історія… 1983, с. 125),
хоча, можна припустити походження цього
слова від «острый рог». Є кілька прикладів його
вживання у першому значенні: «тогда же ино-
племеньници погании остоупиша Рязань и
острогомъ оградиша и» (1238) (ПСРЛ 2000, т.
IIІ, с. 75); «острогъ проломити хотяхоу» (1251)
(ПСРЛ 2001, т. II, стб. 811). Острог як частина
укріплень міста згадується у Черні гові (1094,
1152), Новгороді-Сіверському (1146, 1152, 1175),
Біл городі (1161), Вишгороді (1172), Друцьку
(1180), Путивлі (1185), Переяславлі (1186), Чюр-
наєві (1190), Звенигороді (1208). Як виходить,
перше, первинне, значення слова спричинило
появу другого. Ця тенденція призвела навіть
до перетворення терміну острог у другому
значенні на назву міста у Волинській землі
(перша згадка 1100 р.). Вочевидь, саме обста-
виною поступового переходу первинного зна-
чення острог у наступне цей термін був витіс-
нений лексемою частокіл, невідомою у дав-
ньоруську добу.
Майже всі перераховані міста мали дитин-
ці й окольні гради, оточені валами. Тому, слід
розуміти, укріплення у вигляді острогу зводи-
ли на насипах валів. Про це є пряме свідчення
у «Повчанні» Володимира Мономаха, дружина
якого влітку 1094 р. вісім днів «бишася... о малу
[греб]лю не вдадиче имъ [князю Олегу Святосла-
вичу з половцями — В. К.] въ острогъ» Черніго-
ва увійти (ПСРЛ 2001, т. I, стб. 249). Острогом
названо також і укріплений стіною тимчасовий
військовий табір, як бачимо в літописному по-
відомленні про похід князів Данила і Василь-
ка Романовичів з поляками на ятвягів 1251 р.,
де навіть застосовано дієслово острожитися,
тобто, огородитись частоколом (ПСРЛ 2001, т.
II, стб. 810–811).
Дуже популярним у давньоруську добу було
слово тынъ. Воно також є загальнослов’янсь-
ким (Будилович, б/г, с. 123). Так називали ого-
рожу рядових міських садиб: «Аже... дворную
тыномь перегородить межю...» (Троїцький спи-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 244
сок Руської Правди, ст. 65). Як видно з контек-
сту цієї збірки законів, тином тут названо ого-
рожу взагалі, яка могла різнитися за конструк-
цією і спеціальною назвою. Поступово кон кретне
семантичне значення слова тынъ як особливо-
го виду огорожі почало розмиватися, наближу-
ючись до родового поняття оградъ. На це вка-
зує і вживання дієслова тынити у значенні «го-
родити, огороджувати». Це особливо помітно
вже з XІV ст., коли тин у писемних джерелах
стає повним синонімом огради чи ос трогу: «В
то же лѣто боголюбивыи архиепископъ Василии
святую Софѣю тыномъ новым отіни» (1336)
(ПСРЛ 2000, т. IIІ, с. 347); «около же бѣ града
острогъ тынъ дуобовои» (1219) (Срезневский
1912, стб. 1073); «дворную тыномь пере тынит
межю» (пізній список Руської Правди); «и
тыном отыниша около церкви» (1428) (Poppe
1962, s. 80); «кругом монастыря ограда, тынъ
стоячей дубовый» (1615) (Словарь русского…
1987, с. 255); «около посада острога нѣтъ, ни
одной тынины» (1629) (Словарь русского…
1987а, с. 159). Автор русько-грецького словни-
ка середини ХV ст. як тынъ переклав грецьке
слово зі значенням «огорожа» (Ковтун 1963,
с. 340). Таким чином, у ХІV—ХV ст. слово тынъ
почало активно витісняти лексему ограда, зо-
крема й у вигляді поновлення лексики літо-
писних повідомлень ХІІ—ХІІІ ст.
Враховуючи цю обставину, саме так, на нашу
думку, слід розглядати значення лексеми тынъ
у літописних звістках про облоги монголо-
татарами східноєвропейських міст. Міста, взя-
ті в облогу татарами, оточували дерев’яною
огорожею. Зокрема, Рязань «острогомъ огра-
диша» (див. вище), Володимир «безаконнѣи же
Измаилитѣ... отыниша… тыномъ всь», а Торжек
«оступиша... и отыниша тыномъ всь около, яко
же инии градѣ имаху» (1238) (ПСРЛ, 2000, т. IIІ,
с. 287, 288). Показовою з цієї точки зору є (як
вважається) описка переписувача протографа
ІЛ, який при описі облоги Києва 1240 р. зазна-
чив, що «окроужи град и остолпи сила Татарь-
ская и быс град во обьдержаньи велицѣ», в той час
як у Хлебніковському і Погодінському списках
замість остолпи (тобто, «оточив стовп’ям») сто-
їть оступи (ПСРЛ 2001, т. II, стб. 784). Не змі-
нилася тактика облоги міст монголо-татарами
і через 20 років. Під час нападу на польський
Сандомир загін на чолі з Бурондаєм «обьстоу-
пиша и со всѣ сторонѣ и огородиша и около своимъ
городом» (1261) (ПСРЛ 2001, т. II, стб. 852).
Як бачимо, тактика облоги міст монголо-
татарами була схожою і під час походу 1237—
38 рр. на Північно-Східну Русь, і під час на-
ступних набігів. Використання літописцями
різних термінів (тынъ, оградъ, острогъ) фіксує,
на нашу думку, лише їх лексичні вподобання,
а не реальну відмінність процесу облоги, чого
не спостерігається. Ймовірно, огорожа, яку за-
стосовували при облозі, була легкою, можли-
во, навіть пересувною, наприклад щити, адже
нетривалі (здебільшого — Рязань і Володи-
мир — по п’ять діб) облоги, необхідність пе-
рекриття по периметру міста ділянок у сотні, а
то й тисячі метрів не передбачала, за логікою,
стаціонарних огорож у вигляді вертикально
встановлених вкопаних колод, дуже витратних
і за часом зведення, і за кількістю деревини.
Як видно з літописних повідомлень, огорожа
нав коло оточених міст була засобом не трива-
лої облоги, а штурму — її зводили, як прави-
ло, вночі для прикриття обслуги осадних ме-
ханізмів та колон для штурму: у Володимирі в
суботу «начаша лѣсы и порокы ставити от оу-
тра и до вечера а на ночь оградиша тыном около
всего города и… наоутрие… взяту бытии граду»
(ПСРЛ 2001, т. I, стб. 517); у Сандомирі «огоро-
диша и около своимъ городомь и порокъ постави-
ша… бьющимь не ослабно д(е)нь и нощь» (ПСРЛ
2001, т. II, стб. 852).
В літописах трапляється ще одна назва ого-
рожі, пов’язана з військовими діями. Це плотъ,
який, мабуть, був варіантом локальних загоро-
джень навколо міст Волзької Булгарії, що ви-
користовувався булгарами для стримування
атак давньоруських дружин у 1184 і 1220 рр.
(ПСРЛ 2001, т. I, стб. 390, 445). Цей термін та-
кож є загальнослов’янським. На нього натра-
пляємо в «Молінні» Даниїла Заточника: «Тако
и аз всем во обиде есмъ, зане не оградим есть
страхом грозы твоея, аки плотом твердымъ»,
причому у найдавнішій першій редакції ХІІ—
ХІІІ ст., а у другій його замінено на лексему
оградъ (Лексика… 1981, с. 131). У ХVІ—ХVІІ ст.
слово плотъ поступово виходило з ужитку, про
що свідчить його наявність у російських азбу-
ковниках, де воно тлумачиться як ограда. Звер-
немо увагу, що терміни плотъ і плетень не то-
тожні, адже останній також відомий у давньо-
руській лексиці: «надѣяшебо ся на твердь, бяше
бо плетенемь оплетено то мѣсто и насовано ко-
лья» (1216) (ПСРЛ 2001, т. I, стб. 496).
Усі назви типів огорож, відомі за давньо-
руськими оригінальними та перекладними пи-
семними пам’ятками — огородъ, тынъ, плотъ,
плетень, воръ — збереглися в тій чи іншій фор-
мі в українській мові та її діалектах і до сьогод-
ні активно використовуються. Зокрема, серед
українських говірок найбільш популярним є
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 45
слово плот, яке має кілька значень: 1) огорожа
з горизонтально прикріплених до стовпів жер-
дин; 2) огорожа, сплетена з хмизу (Євтушок
1993, с. 104—105); 3) огорожа з колод; 4) огоро-
жа взагалі (Лексика Полесья… 1968, с. 147).
Крім цього, вживаються терміни плетень
(огорожа з лози) і тин (огорожа з нетовстих
жердин, іноді переплетених прутами, або ого-
рожа з розколотих нетовстих колод, забитих
у землю і зверху збитих планками) (там само
с. 147, 155). Серед назв-позначень плоту (плет-
ня) є також (подано за зменшенням частоти
вжитку): плетіння, плетінь, плетяник, плетю-
га, запліт, тин; для позначення плоту із стов-
пів із горизонтальними жердинами: тин, жер-
дє, жерди, огорожа, городьба, забор (Євтушок
1993, с. 104—105).
Таким чином, тільки лексеми острогъ і стол-
пие, як типи огорож, не мають аналогів у сучас-
них східнослов’янських мовах. Це можна пояс-
нити їх специфічністю — острог був елементом
фортифікації і не мав відношення до цивільної
дерев’яної архітектури, а столпие, про що мова
піде далі, було досить високою огорожею (за-
звичай — монастирською), якої не потребува-
ли пересічні середньовічні двори.
Ю.Ю. Моргунов припустив, що столпие
було каркасно-стовповою конструкцією, тоб-
то, прясла між вертикальними стовпами скла-
дались із горизонтальних колод, кінці яких
були запазовані у стовпи (Моргунов 2007,
с. 34). Цей спосіб зведення стін у ХІV—ХV ст.
отримав назву замет, яка своєю етимологією
підказує спосіб спорудження огорожі — «в за-
кидку». За ранішими писемними джерелами
ця назва не відома, хоча саме дієслово замета-
ти активно вживали. Але й слово замет посту-
пово витіснилося більш поширеним «тын ле-
жачий», як і острог («тын вострой») (Рабино-
вич 1975, с. 201).
Огорожі у вигляді замета добре видно на
планах Москви та Новгорода ХVІІ ст. (там
само, с. 205, рис. 4; с. 218, рис. 14). Вкажемо,
що на плані Києва 1638 р. А. Кальнофойсько-
го, що змальовує Печерське містечко, наявні
обидва типи монастирської огорожі: навколо
Печерського монастиря — з вертикальних ко-
лод чи напівколод, зверху перекритих двосхи-
лим дахом (для уповільнення руйнування ого-
рожі від опадів); у розташованому навпроти ді-
вочому Вознесенському монастирі — зведеної
у техніці замета.
Друга обставина, яка, на нашу думку, тіль-
ки ускладнила пошуки значення терміну стол-
пие, пов’язана із акцентуванням одного зі зна-
чень лексеми столп — «башта, зруб» — як ви-
значального у конструкції столпия. Саме цим
шляхом пішов М.П. Кучера (Кучера 1972,
с. 61). З його аргументами не можна погодити-
ся з кількох причин. По-перше, використання
лексеми столпъ у значенні «башта» в літопис-
них текстах є дуже специфічним. Воно згаду-
ється тільки в огляді давньої всесвітньої істо-
рії, розміщеному на початку ПМЛ, що є пере-
кладом одного з візантійських хронографів, а,
отже, за походженням є лексикою переклад-
ної історико-літературної пам’ятки. Як робо-
чий, активно діючий у мові термін, він почав
з’являтися на сторінках літопису тільки з кін-
ця ХІІ ст., але виключно у значенні «кам’яна
вежа», що справедливо відзначив ще П.О. Рап-
попорт (Раппопорт 1956, с. 135).
По-друге, спорудження стіни у спосіб, за-
пропонований М.П. Кучерою, було більш ви-
тратним, адже вимагало не тільки більшої кіль-
кості деревини (щонайменше, удвічі), а й знач-
ного обсягу роботи. Крім того, стовп’я не було
фортифікаційною спорудою, на відміну від тих
прикладів російських укріплень ХVІІ ст., які
слугували зразком для реконструкції М.П. Ку-
чери. Свого часу Б.О. Тимощук, погодившись із
М.П. Кучерою, назвав стовп’ям дерев’яну обо-
ронну конструкцію, досліджену ним на Добри-
нівському городищі (Тимощук 1981, с. 117). Її
опис, на нашу думку, зовсім не відповідає мо-
делі М.П. Кучери. На городищі було виявлено
залишки стіни із горизонтальних колод, запазо-
ваних у стовпи, тобто, у вигляді «замета». Зру-
би в цих конструкціях знаходилися на значній
(іноді до 30—40 м !) відстані один від одного і,
ймовірно, виконували ширші, ніж конструк-
тивні, функції (там само, с. 118, рис. 1).
Звернемося до археологічних матеріалів.
Під час досліджень території Михайлівсько-
Рис. 1. Київ. Перетин рову огорожі 1 біля Михайлів-
ського Золотоверхого собору
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 246
го Золотоверхого монастиря Архітектурно-
археологічною експедицією ІА НАНУ (керів-
ник Г.Ю. Івакін) у 1999 р. вдалося повністю
розкопати залишки унікальної пам’ятки архі-
тектури кінця ХІІ ст. — цегляної брами з над-
брамною церквою. Ця брама була одним із
в’їздів до Дмитріївського? монастиря. Поряд
із нею зафіксовано дві лінії дерев’яної огорожі,
які дозволили, враховуючи дослідження 1938 і
1998 рр., з’ясувати східну межу монастиря на
довжину 140 м (Івакін, Козюба 2002, с. 79).
Огорожу 1 було зведено у першій чверті
ХІІ ст., коли у північно-західній частині монас-
тиря збудували Михайлівську Золотоверху церк-
ву (1108—1113). Вона складалася з вертикально
вкопаних напівколод у діаметрі 0,2—0,35 м, по-
вернутих пласкою стороною назовні. Траншея,
в якій стояли напівколоди, мала форму трапеції
і розширювалася догори. ЇЇ ширина 0,4—0,6 м
на дні і 1,3 м зверху. Була заглиблена у материк
на 0,6—0,9 м, від давньої поверхні — на 1,1—
1,2 м. На дні траншеї простежено ровик з верти-
кальними стінами завширшки 0,4 м. Із зовніш-
нього боку до нього підходила похила сходинка
завширшки також близько 0,4 м (рис. 1). Від на-
півколод, розташованих ланцюгом, залишили-
ся сіро-коричневі плями з пухким ґрунтом.
Обидва простежені відтинки огорожі (за-
гальна довжина їх 14 м) у плані дугоподібно
вигиналися у бік дерев’яної брами. Остан-
ні складалися з двох великих (діаметр 1,15
та 1,30 м) ям циліндричної форми з плас-
ким дном, заглибленим у материк на 1,5 м. У
ямах стояли потужні (діаметр 0,4 м) стовпи,
від яких лишилися рештки деревини. На цих
стовпах-вереях трималося полотно брами,
ширина проїзду якої становила 2,4 м (рис. 2).
Заповнення траншеї огорожі та ям стовпів
брами складалося зі змішаного суглинку, в
якому знайдено уламки кераміки ХІ—ХІІ ст.
(вінця, денця з клеймами), кісток тварин,
скла, цвяхів. Деякі зі знахідок (сколи піро-
філітового сланцю, дрібні уламки плінфи і
полив’яних плиток, кілька кубиків смальти)
дозволяють віднести спорудження огорожі
1 до часу після будівництва Михайлівського
Золотоверхого собору.
В останній чверті ХІІ ст. огорожу Дмитрі-
ївського? монастиря було поновлено. На міс-
ці дерев’яної брами з’явилася цегляна, до зов-
нішніх кутів якої підходила нова лінія огоро-
жі, траса якої не співпадала зі старою. Відстань
між ними становила 1—2 м. Траншея огоро-
жі 2 мала майже вертикальні стіни. Її ширина
Рис. 2. Київ. План залишків огорожі 1 (перша чверть ХІІ ст.), огорожі 2 (остання чверть
ХІІ ст.) і цегляної брами кінця ХІІ ст. біля Михайлівського Золотоверхого собору
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 47
у верхній частині 1,3 м, у нижній — близько
1,1 м, глибина від давньої поверхні 1,5—1,6 м,
у материку — 0,9—1,2 м. З внутрішнього боку
траншея мала материкову сходинку заввишки
0,3—0,5 м від дна. Напівколоди огорожі мали
ширину 0,25—0,40 м і товщину 0,13—0,18 м. Їх
нижня частина була на 5—10 см вище за дно
траншеї (рис. 3; 4). Між плямами напівколод
існували розриви в 4—10 см, а самі вони утво-
рювали не зовсім рівну лінію. Характер знахі-
док із заповнення траншеї 2 подібний до по-
передньої. За уламками плінфи з нього, ана-
логічної до використаної у цегляній брамі,
з’ясовано, що нова дерев’яна стіна була спору-
джена вже після будівництва брами з надбрам-
ною церквою.
Як бачимо, стара і нова дерев’яні огорожі
монастиря ХІІ ст. не відрізнялись одна від од-
ної. Вони складались із вертикально встанов-
лених впритул напівколод, звернених пласкою
стороною назовні. Нижню частину огорожі
було вкопано в землю на 1,2—1,6 м, що, ймо-
Рис. 3. Київ. Рів огорожі 2 біля Михайлівського Золотоверхого собору: перетини Б і В
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 248
вірно, свідчить про її значну висоту — близь-
ко 2,5—3,0 м. Шпарини між напівколодами,
зафіксовані у вкопаній частині конструкції,
можна пояснити двояко: під тиском землі кон-
тур спорохнявілих напівколод міг ущільнити-
ся, адже всередині була пухка земля; загальна
висота стояків огорожі сягала 4—5 м і, зрозумі-
ло, діаметр їхніх кінців мав бути різним.
Нещодавно було виявлено об’єкти, які, мож -
ливо, є залишками літописного стовп’я Печер-
ського монастиря. У траншеї, що пройшла на
північ від Троїцької брами, зафіксовано кладку
цегляної огорожі монастиря кінця ХІІ ст., під
якою простежено два заглиблення (рови?) на
1,0—1,2 м від давньої поверхні (Балакін 2008,
с. 46). Одне, позбавлене знахідок і зі слідами
замулення, попередньо можна пов’язати з най-
давнішим стовп’ям монастиря, збудованим,
імовірно, у 70-х рр. ХІ ст., чи ровиком-рівчаком
перед огорожею, інше — з уламками плінфи і
крихтами цем’янкового розчину — віднести до
початку ХІІ ст., часу зведення цегляної брами
з Троїцькою надбрамною церквою. На жаль,
траншея 2007 р. перетинала згадані об’єкти до-
тично, а самі вони були частково знищені піз-
німи спорудами. Сподіваємося, що у майбут-
ньому вдасться докладніше дослідити решт-
ки дерев’яної огорожі ХІ—ХІІ ст. Печерського
монастиря, що дозволить остаточно з’ясувати
конструкцію літописного стовп’я.
На нашу думку, огорожі Дмитріївського і Пе-
черського монастирів були подібними. Це най-
більші монастирі у Києві, і ансамблі кожного
складалися з кількох монументальних споруд, а
також кам’яних брам з надбрамними церквами.
Певна відмінність у розташуванні — перший
знаходився в межах укріплень міста, а другий
поза ними — не могла, на нашу думку, суттєво
вплинути на різницю у конструкції їхніх ого-
рож. Стовп’я Печерського монастиря, на наше
переконання, ніколи не виконувало і не мало
виконувати захисних, воєнних функцій. Під час
нападу половців 1096 р. на околиці Києва час-
тина печерських ченців у паніці тікала з монас-
тиря його задвірками («бѣжащимъ задомъ мо-
настиря»), інші зачинилися в Успенській церк-
ві, тож половці «высѣкоша врата манастырю» і
вдерлися на його територію (ПСРЛ 2001, т. II,
стб. 222). Отже, розглядати стовп’я як форти-
фікаційну споруду немає жодних підстав. Піз-
ніше, з ХІV ст., у різних землях Русі церкви і мо-
настирі дійсно вже будували як фортеці, але це
відбувалося в інших воєнно-політичних реалі-
ях, коли виникла необхідність захисту населен-
ня від постійних татарських та інших нападів:
«архимандритъ святого Юрья Лаврентии поста-
ви стѣны святого Юрья силою 40 саженъ и съ за-
боролами» (1333) (ПСРЛ 2000, т. IIІ, с. 100); «ямы
копающа забраламъ, иже округъ манастыря»
(1562) (Словарь русского… 1978, с. 139).
Дещо окремо стоїть згадка стовп’я як межі
київського Подолу у повідомленні ІЛ 1161 р.
Саме її воєнний контекст призвів до атрибуції
столпия як різновиду оборонної стіни. З цього
приводу можна висловити два міркування.
Не виключено, що згадка лексеми столпие у
Київському літописі ХІІ ст. відбиває лише ви-
падок використання літописцем терміну, запо-
зиченого ним із ПМЛ. Подібні приклади запо-
зичень із раніших текстів відомі у літописній
практиці давньоруської доби і взагалі, і завдя-
ки появі слів і виразів із ПМЛ у Київському лі-
тописі зокрема (Вилкул 2007, P. 17—28). Якщо
це було саме так, то з’ясувати справжній ви-
гляд огорожі Подолу без археологічних дослі-
джень неможливо.
Але все ж переконливішим є розуміння ха-
рактеру стовп’я Подолу як огорожі, аналогіч-
ної печерській і за конструкцією, і за функці-
єю, що, власне, продубльовано й самою на-
звою. Про це свідчить використання дієслова
загорожено, яке, на нашу думку, швидше вка-
Рис. 4. Київ. Залишки дерев’яних напівколод огорожі
кінця ХІІ ст. біля Михайлівського Золотоверхого собору
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 49
зує на стовп’я як різновид огорожі, ніж як на
тип захисних споруд. Щоправда, в літописі за-
значено, що половці «въѣздяху в городъ», тоб-
то, немовби в укріплену частину міста, але це
можна трактувати й інакше: не буквально, що
вони в’їхали до Києва. Воно базується на існу-
ванні кількох значень лексеми городъ (Словарь
древнерусского… 1989, с. 357—358, 378—379).
Ще одним непрямим свідченням невоєн-
ного характеру подільського стовп’я є згадка
про нього у минулому часі (Козюба 2009, с. 36).
Фраза літописця «загорожено бо бяше тога»
явно свідчить про відсутність стовп’я на Подо-
лі на час написання цієї оповіді — себто, між
1161 р. і початком ХІІІ ст. (часом завершення
Київського літопису) його було демонтовано.
Вочевидь, якщо б стовп’я виконувало захисну
функцію, воно існувало б і надалі.
Та все ж більшість дослідників (Ф.Ф. Лас-
ковський, М.М. Тихомиров, В.Й. Довженок,
П.О. Раппопорт, Ю.С. Асєєв, В.А. Богусевич,
В.Г. Бережинський) не бачить суттєвої різни-
ці між такими типами огорожі як острог, тин та
стовп’я, вважаючи їх фактично тотожними (Дов-
женок 1950, с. 51; Асєєв, Богусевич 1951, с. 41;
Раппопорт 1956, с. 119; Бережинский 2008, с. 25).
Спираючись на наведені матеріали, можна при-
пустити, що ці лексеми мали змістовні відтін-
ки, що, власне, й зумовило появу такої кількості
назв. Вочевидь, острогъ дійсно був стіною з вер-
тикальних загострених колод-паль і використо-
вувався як просте укріплення. Важко сказати,
чи мали стіни острогу додаткові конструкції для
розташування оборонців. У багатьох випадках,
зазначених у літописі, острог без бою залишали
(і навіть самі підпалювали) захисники, зосеред-
жуючись у дитинцях. Це, щоправда, могло бути
пов’язано не так з необлаштованістю острогів як
захисних рубежів, як із значно більшою, порів-
няно з дитинцями, їхньою протяжністю, яка, во-
чевидь, вимагала значної кількості захисників і
призводила до їх розпорошення.
Досить поширеною є думка, за якою острог —
«огорожа із вбитого в землю кілля» (Історія…
1983, с. 125; Словарь руського… 1987а, с. 159).
Але, це не так — вбивати тисячі колод у землю і
надалі погострювати їхні верхні кінці було абсо-
лютно позбавлено сенсу, незручною і трудоміст-
кою справою. Як уже зазначалося, нижню части-
ну стіни острогу вкопували у насип валу чи під-
сипали за допомогою земляних відкосів.
Назва тынъ уже у ХІІІ—ХІV ст. стала уза-
гальненою, наближаючись до ограду, і, в кон-
тексті літописних повідомлень про облогу міст
монголо-татарами в середині ХІІІ ст., мала
значення додаткових, нашвидкуруч зведених
загород для прикриття атаки.
Стовп’ям, можливо, називався окремий тип
огорожі з вертикальних колод чи напівколод
значної (2,5—3,0 м) висоти, що вимагало за-
глиблення її основи до 1,5 м. Археологічні до-
слідження огорож Печерського і Дмитріївсько-
го монастирів, здається, підтверджують подібне
значення лексеми столпие.
Асєєв Ю.С., Богусевич В.А. Воєнно-оборонні стіни ХІІ віку в Києво-Печерській лаврі // Вісник Академії архітек-
тури УРСР. — 1951. — № 4. — С. 40—43.
Балакін С.А. Результати археологічних досліджень на території Києво-Печерського заповідника у 2007 р. // АДУ
2006—2007. — К., 2008. — С. 45—48.
Бережинский В.Г. Тактика оборонительного боя при защите укреплений Древней Руси // Стародавній Іскорос-
тень і слов’янські гради. — Коростень, 2008. — Т. 1. — С. 20—31.
Будилович А. Первобытные славяне в их языке, быте и понятиям по данным лексикальным. Исследования в об-
ласти лингвистической палеонтологии славян. — Без места и года. — Ч. 2. — Вып. 1.
Вилкул Т. О некоторых источниках литовских известий Галицко-Волынской летописи // Lietuvos did iosios
kunigaikštystes istorijos šaltiniai. Faktas. Kontekstas. Interpretasija. — Vilnius, 2007. — P. 17—28.
Довженок В.Й. Військова справа в Київській Русі. — К., 1950.
Євтушок О.М. Атлас будівельної техніки Західного Полісся. — Рівне, 1993.
Івакін Г., Козюба В. Історична топографія Михайлівської гори у Києві в ХІ—ХІІІ ст. // А сє єго срєбро. — К.,
2002. — С. 71—88.
Історія української мови. Лексика і фразеологія. — К., 1983.
Киево-Печерский патерик. — К., 1991.
Ковтун Л.С. Русская лексикография эпохи средневековья. — М.; Л., 1963.
Козюба В. Про датування двох подільських церков ХІІ ст. у Києві // Східноєвропейські старожитності в добу се-
редньовіччя. Тези Міжнар. наук. конф., присв. 90-річчю з дня народження видатного вітчизняного археолога
Б.О. Тимощука. — Чернівці, 2009. — С. 35—36.
Кучера М. До питання про конструкцію стіни-столпіє давньоруського літопису // Київська старовина. — К.,
1972. — С. 60—62.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 250
Лексика и фразеология «Моления Даниила Заточника». —Л., 1981.
Лексика Полесья. Материалы для полесского диалектического словаря. — М., 1968.
Моргунов Ю.Ю. Фортификация Южной Руси Х—ХІІІ вв. Автореф. дисс. … докт. ист. наук. — М., 2007.
ПСРЛ. Ипатьевская летопись. — М., 2001. — Т. ІІ.
ПСРЛ. Лаврентьевская летопись. — М., 2001. — Т. І.
ПСРЛ. Никоновская летопись. — СПб., 1862. — Т. ІХ.
ПСРЛ. Новгородская первая летопись. — М., 2000. — Т. ІІІ.
Рабинович М.Г. Русское жилище в ХІІІ—ХVІІ вв. // Древнее жилище народов Восточной Европы. — М., 1975. —
С. 156—244.
Раппопорт П.А. Очерки по истории русского военного зодчества Х—ХІІІ вв. // МИА. — 1956. — 52. — С. 135.
Словарь древнерусского языка (ХІ—ХIV вв.). — М., 1989. — Т. ІI.
Словарь древнерусского языка (ХІ—ХIV вв.). — М., 2000. — Т. VI.
Словарь книжников и книжности Древней Руси. — Л., 1989. — Вып. 2. — Ч. 2.
Словарь русского языка ХІ—ХVІІ вв. — М., 1978. — Вып. 5.
Словарь русского языка ХІ—ХVІІ вв. — М., 1987. — Вып. 12.
Словарь русского языка ХІ—ХVІІ вв. — М., 1987а. — Вып. 13.
Срезневский И.И. Словарь древнерусского языка. — СПб., 1912. — Т. ІІІ.
Тимощук Б.А. Древнерусские города Северной Буковины // Древнерусские города. — М., 1981. — С. 116—136.
Poppe A. Materialy do slovnika terminov budownictwa staroruskiego Х—ХV w. — Wrocław; Warszawa; Kraków, 1962.
Надійшла 01.09.2009
В.К. Козюба
ДРЕВНЕРУССКОЕ «СТОЛПИЕ» ПО ИСТОРИКО-ЛЕКСИЧЕСКИМ
И АРХЕОЛОГИЧЕСКИМ МАТЕРИАЛАМ
В летописных известиях под 1051, 1074 и 1161 гг. упоминается такой тип ограды как столпие, которым были
ограждены Печерский монастырь и Подол в Киеве. Исследователи по-разному видели конструкцию столпия — и
как частокола, и как горизонтальной бревенчатой стены, запазованой в срубы (М.П. Кучера), и как каркасно-
столбовой (Ю.Ю. Моргунов).
В статье проанализированы случаи замены лексемы столпие другими терминами в поздних списках летописей, а
также использование названий других типов оград, известных по древнерусским письменным источникам — остро-
га, тына, ограда, плота. В ХІV—ХV вв. наблюдается постепенное вытеснение словом тын общего термина ограда.
В последние годы в Киеве зафиксированы объекты, которые могут быть отождествлены с остатками кон-
струкции столпия. При раскопках Михайловского Златоверхого монастыря в 1998—1999 гг. прослежено несколь-
ко участков со следами деревянной ограды монастыря начала и конца ХІІ в. Ограда состояла из вертикальных
полубревен, повернутых плоской стороной наружу и вкопанных в землю на глубину до 1,5 м. Похожее углубление
под деревянную стену зафиксировано в Печерском монастыре в 2007 г.
Эти материалы подтверждают, что столпие было разновидностью вертикальной бревенчатой стены. Исполь-
зование столпия как вида ограды монастырей и его демонтаж на киевском Подоле в последней трети ХІІ в. ставят
под сомнение фортификационное значение этой конструкции.
V.K. Kozyuba
ANCIENT RUS «STOLPIE» BY THE HISTORICAL AND LEXICAL,
AND ARCHAEOLOGICAL MATERIALS.
Chronicle informations under 1051, 1074 and 1161 mention such type of fence as «stolpie», which enclosed the Pechersk
Monastery and Podil in Kyiv. Scholars viewed the construction of stolpie differently: as a paling, as a horizontal log wall,
joined in frames (M.P. Kuchera), and as pillar supported structure (Yu.Yu. Morhunov).
The article contains analysis of instances where lexeme «stolpie» was replaced by other terms in late lists of chronicles,
and also where names of other types of fences known from Ancient Rus written sources were used: ostroh, tyn, fence, and
plit. In the 14th and 15th centuries a gradual displacing of a general term «fence» by a word «tyn» is observed.
Objects which can be identified with the remains of stolpie construction have been found in the last years in Kyiv. During
the excavations at the St. Michael Golden-Domed Monastery in 1998—1999 several areas with the traces of a wooden fence of a
monastery of the beginning and the end of the 12th c. were found. The fence consisted of vertical half-logs with their flat side turned
outside dug into the ground to 1,5 m depth. Similar hollow for a wooden wall is settled at the Pechersk Monastery in 2007.
These materials confirm that stolpie was a sort of vertical lof wall. Its use as a type of monastery fences and its dismantling
at Kyiv Podil in the last third of the 12th c. dispute fortification meaning of this structure.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65871 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:17:15Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Козюба, В.К. 2014-07-04T09:50:06Z 2014-07-04T09:50:06Z 2010 Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами / Козюба В. К. // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 42-50. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65871 Статтю присвячено аналізу писемних та археологічних джерел щодо визначення характеру огорожі, згаданої у літо-писах як «столпие». В летописных известиях под 1051, 1074 и 1161 гг. упоминается такой тип ограды как столпие, которым были 
 ограждены Печерский монастырь и Подол в Киеве. Исследователи по-разному видели конструкцию столпия — и 
 как частокола, и как горизонтальной бревенчатой стены, запазованой в срубы (М.П. Кучера), и как каркасно-столбовой (Ю.Ю. Моргунов).
 В статье проанализированы случаи замены лексемы столпие другими терминами в поздних списках летописей, а 
 также использование названий других типов оград, известных по древнерусским письменным источникам — остро-га, тына, ограда, плота. В ХІV—ХV вв. наблюдается постепенное вытеснение словом тын общего термина ограда. 
 В последние годы в Киеве зафиксированы объекты, которые могут быть отождествлены с остатками кон-струкции столпия. При раскопках Михайловского Златоверхого монастыря в 1998—1999 гг. прослежено несколь-ко участков со следами деревянной ограды монастыря начала и конца ХІІ в. Ограда состояла из вертикальных 
 полубревен, повернутых плоской стороной наружу и вкопанных в землю на глубину до 1,5 м. Похожее углубление 
 под деревянную стену зафиксировано в Печерском монастыре в 2007 г.
 Эти материалы подтверждают, что столпие было разновидностью вертикальной бревенчатой стены. Исполь-зование столпия как вида ограды монастырей и его демонтаж на киевском Подоле в последней трети ХІІ в. ставят 
 под сомнение фортификационное значение этой конструкции. Chronicle informations under 1051, 1074 and 1161 mention such type of fence as «stolpie », which enclosed the Pechersk Monastery and Podil in Kyiv. Scholars viewed the construction of stolpie differently: as a paling, as a horizontal log wall, joined in frames (M.P. Kuchera), and as pillar supported structure (Yu.Yu. Morhunov). The article contains analysis of instances where lexeme «stolpie » was replaced by other terms in late lists of chronicles, 
 and also where names of other types of fences known from Ancient Rus written sources were used: ostroh, tyn, fence, and plit. In the 14th and 15th centuries a gradual displacing of a general term «fence» by a word «tyn » is observed. Objects which can be identified with the remains of stolpie construction have been found in the last years in Kyiv. During the excavations at the St. Michael Golden-Domed Monastery in 1998—1999 several areas with the traces of a wooden fence of a 
 monastery of the beginning and the end of the 12
 th
 c. were found. The fence consisted of vertical half-logs with their flat side turned 
 outside dug into the ground to 1,5 m depth. Similar hollow for a wooden wall is settled at the Pechersk Monastery in 2007. These materials confirm that stolpie was a sort of vertical lof wall. Its use as a type of monastery fences and its dismantling at Kyiv Podil in the last third of the 12th c. dispute fortification meaning of this structure. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами Древнерусское «столпие» по историко-лексическим и археологическим материалам Ancient Rus «stolpie» by the historical and lexical, and archaeological materials Article published earlier |
| spellingShingle | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами Козюба, В.К. Статті |
| title | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами |
| title_alt | Древнерусское «столпие» по историко-лексическим и археологическим материалам Ancient Rus «stolpie» by the historical and lexical, and archaeological materials |
| title_full | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами |
| title_fullStr | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами |
| title_full_unstemmed | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами |
| title_short | Давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами |
| title_sort | давньоруське «столпие» за історико-лексичними та археологічними матеріалами |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65871 |
| work_keys_str_mv | AT kozûbavk davnʹorusʹkestolpiezaístorikoleksičnimitaarheologíčnimimateríalami AT kozûbavk drevnerusskoestolpiepoistorikoleksičeskimiarheologičeskimmaterialam AT kozûbavk ancientrusstolpiebythehistoricalandlexicalandarchaeologicalmaterials |