Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії
На підставі повторної реставрації двох чорнолакових кіліків з розкопок Ольвії, які зберігаються у Національному музеї історії України, переглянуто інтерпретацію графіті на їхніх денцях, призначення посудин та хронологію. К памятникам так называемой малой эпиграфики относятся многочисленные граффити....
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65872 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії / А.С. Русяєва, І.О. Костюкя // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 51-61. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859614346978525184 |
|---|---|
| author | Русяєва, А.С. Костюк, І.О. |
| author_facet | Русяєва, А.С. Костюк, І.О. |
| citation_txt | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії / А.С. Русяєва, І.О. Костюкя // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 51-61. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | На підставі повторної реставрації двох чорнолакових кіліків з розкопок Ольвії, які зберігаються у Національному музеї історії України, переглянуто інтерпретацію графіті на їхніх денцях, призначення посудин та хронологію.
К памятникам так называемой малой эпиграфики относятся многочисленные граффити. Они, как и лапидарные
надписи, требуют выяснения особенностей палеографии и хронологии, соотношения с археологическим контек-стом, чтения, перевода и осмысления содержания надписи, её трактовки и назначения, сопоставления с имею-щимися аналогиями и т. д. Нередко одно и то же граффито интерпретируется учеными с разных точек зрения. В
этой публикации внимание акцентируется на том, что даже два граффити могут представлять интерес для изуче-ния. Они были прочерчены на двух аттических чернолаковых киликах из Ольвии и рассматриваются авторами в
несколько ином аспекте, чем в предыдущем издании, в основном благодаря их повторной реставрации и новым
источникам. Несмотря на то, что эти фрагментированные чаши найдены в разные годы (1911 и 1938 гг.), они
впервые были опубликованы только 30 лет назад В.П. Яйленко. Тщательная реставрация и реконструкция кили-ков из сохранившихся фрагментов с использованием новых препаратов и методики сделана И.А. Костюк.
Последнее обстоятельство дало основание для выяснения более конкретного местонахождения этих киликов в Ольвии, пересмотра ранее предложенной интерпретации граффити, уточнения их хронологии и назначения.
Раньше первое граффито датировали второй половиной VI в. до н. э. В хорошо сохранившейся надписи первоиз-датель читал женское имя ????? либо имя Мойр. Исходя из имеющихся источников, этот сильно изношенный в древности килик может датироваться в рамках последнего десятилетия VI — начала V вв. до н. э. Внутри чаши
для питья прочерчена одна из наиболее оригинальных надписей в ретроградном стиле позднеархаического вре-мени. В ней зафиксировано пока что единственное в Ольвии собственное мужское имя Мойрон ( ?????? ), как и ??????? на том же ионийском диалекте из ольвийского позднеархаического погребения.
Второе граффито прочерчено на нижней части дна килика с наружной стороны. Мы согласны с основной ин-терпретацией В.П. Яйленко относительно того, что это посвящение Афродите. Однако нельзя согласиться с его мнением, что данное граффито может быть и не посвятительным, а дарственной записью гетере, поскольку в чис-ле имен гетер было и прозвище Афродита. С нашей точки зрения, это граффито представляет собой оригинальную
сакральную формулу: «Килик Афродиты». Скорее всего, в соответствии с типом этой практически новой чаши и палеографией, его следует датировать последними десятилетиями V — первой четвертью ІV вв. до н. э. Нами приведены также совершенно новые сведения из раскопок последнего десятилетия в районе юго-восточной воз-вышенности Ольвии, где найдено ряд посвятительных граффити Афродите и другие сакральные вещи, связанные с ее культом и свидетельствующие о местонахождении в этой части города небольшого святилища.
Тем не менее, граффити на каждом из рассмотренных киликов не имеют пока что абсолютно точных аналогий в памятниках малой эпиграфики в других понтийских городах. Автор первого из них принадлежал к тем образо-ванным ольвиополитам, которые умели прочерчивать сложные надписи ретроградно даже в неудобных местах, по центру дна внутри чаши, и хорошо помнили архаический стиль письма. В общем, исходя из всех рассуждений, как граффито, так в особенности зафиксированное им мужское имя, до сих пор остается одним из наиболее ори-гинальных и единственным в таком написании не только в ольвийской, но и общепонтийской, а, возможно, и общеэллинской антропонимии. Вместе с этим, хотя и в меньшей степени, другое граффито является не только
оригинальным по сакральной формуле и авторской манере письма, но и вероятным свидетельством его принад-лежности святилищу Афродиты, расположенному на верхней террасе города поблизости от места его находки.
Numerous graffiti belong to the monuments of so called small epigraphics. They, as well as lapis inscriptions, require
investigation of peculiarities of their palaeographics and chronology, correlation with archaeological contexts, their reading,
translation, and comprehention of the meaning of inscription, its interpretation and purpose, comparison with the existing
analogies, etc. The same graffiti is often interpreted by the scholars from different points of view. In this publication attention
is stressed on the fact that even two graffiti can present interest for study. They were inscribed on two Attic black-glazed
kylikes from Olbia and are viewed by the authors in somewhat different light than in the previous publication, mainly owing
to their repeated restoration and new sources. Despite the fact that these fragmented cups were found during different
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 61
years (1911 and 1938), they were published for the first time only 30 years ago by V.P. Yaylenko. Accurate restoration and
reconstruction of kylikes from preserved fragments with the use of new materials and methods, was made by I.O. Kostyuk.
The latter circumstance gave grounds to investigation of more precise localization of these kylikes in Olbia, revision of
a previous interpretation of graffiti, to more precise determination of their chronology and purpose. Previously, the first
graffiti was dated as of the second half of the 6
th
c. BC. In a well preserved inscription the first publisher read a woman’s name
????? or a name of Moirae. Based on the available sources, this heavily threadbare in anticuity kylix is dated within the
period from the last decade of the 6th to the beginning of the 5th centuries BC. Inside a drinking vessel there is made one of the
most original inscriptions in retrograde style of the Late Archaic period. So far, it is the only instance in Olbia of recording
a personal name of Moiron ( ?????? ), same as ??????? in the same Ionian dialect from the Olbian Late Archaic burial.
The other graffiti is made in the lower part of a bottom of kylix from the outside. We agree with the main interpretation
of V.P. Yaylenko that this is a devotion to Aphrodite. However, we can not agree with his opinion that this graffiti may
also be not devoting, but a deed to hetaera, because among the hetaerae’s names there was a sobriquet Aphrodite. In our
opinion, this graffiti is an original sacral formula «Kylix of Aphroditae». Most likely, according to the type of this almost
new cup and to palaeography, it should be dated from the last decades of the 5th c. to the first quarter of the 4th c. BC.
The authors also present absolutely new information from the excavations conducted in the last decade at the area of the south-eastern eminence in Olbia, where some graffiti with dedications to Aphrodite and other sacral objects related to her cult and testifying that in this part of the city a small sanctuary was located have been found.
Nevertheless, graffiti on each of the kylikes discussed still do not have absolutely full analogies in the monuments of
small epigraphics in other Pontic cities. The author of the first inscription belonged to those educated Olbians who could
make complicated inscriptions in retrograde manner even in inconvenient places, in the centre of the bottom inside a cup,
and remembered well the archaic style of writing. In general, based on all considerations, both the graffiti, and expecially th e
man’s name it inscribes, to the present day remain one of the most original and the only one written in such a way not only in
Olbia, but also in Pontic and possibly in Hellenic anthroponymy. Furthermore, the other graffiti, though to a lesser extent,
is not only original by the sacral phormula and author’s manner of writing, but is also a probable evidence to its belonging to
the sanctuary of Aphrodite situated on the upper terrace of a city near the place of the find of inscription.
|
| first_indexed | 2025-11-28T18:19:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 51
Публікації
археологічних матеріалів
Давно опубліковані епіграфічні пам’ятки, як
відомо, періодично з тією чи іншою метою зно-
ву привертають увагу дослідників. Найчастіше
за новітніми джерелами та тематикою власних
досліджень наводяться навіть нові переклади
і реконструкції фрагментованих написів, ви-
словлюються різні тлумачення, які не завжди
узгоджуються з попередньою аргументацією.
До пам’яток так званої малої епіграфіки на-
лежать і численні графіто, які слід розглядати
за різними чинниками: категорія і хронологія
посуду з урахуванням основних рис і особли-
востей палеографії; співвідношення з архео-
логічним контекстом; прочитання, переклад
та осмислення основного змісту напису, його
інтерпретація та призначення; зіставлення з
аналогічними графіто або, за їх відсутності,
визначення його унікальності тощо. У цій пу-
блікації теж розглядаються графіто в дещо ін-
шому аспекті, ніж в попередніх виданнях, за-
вдяки новим джерелам та повторній реставра-
ції двох аттичних чорнолакових кіліків з дав-
ніх розкопок Ольвії, які нині представлені в
експозиції Національного музею історії Укра-
їни (Костюк 1999).
Насамперед розглянемо більш фрагменто-
ваний кілік з графіто. До останньої його рестав-
рації воно вперше було опубліковано В.П. Яй-
ленком. Вважаємо доцільним, аби уникнути
зайвих повторень, навести тут повністю ори-
гінал його короткої публікації: «КИМ Б 1—110
(старый инв. 3043). Табл. IV, 17. Поступило в
музей в 1923 г. из коллекции С.А. Новикова (най-
ден до 1911 г., видимо, при хищнических раскоп-
ках некрополя). По дну целого чернолакового ки-
лика изнутри две надписи: 1) ΜΟΙΡΩΝΟ, ретро-
градно. По характеру письма — вторая половина
VI а. 1 Значение не вполне ясно. Можно читать
женское имя Μοιρώ 2 (буквы ΝΟ в таком слу-
чае могут быть сокращением другого имени) или
Μοιρών ΄ό, sc. Ποτήριον — «этот сосуд — Мойр».
2) Другая надпись, идущая слева направо, прочер-
чена тоньше и включает буквы тау, дельту (оми-
крон?), далее неясные знаки, в том числе, может
быть, каппу (поверхность здесь выщерблена) и
окончание — ου, по которому эта надпись дати-
руется временем не ранее V в.» (Яйленко 1980,
с. 104, № 182).
За даними цього автора, цілий кілік нале-
жав до колекції С.А. Новикова і був переданий
до Київського історичного музею ще у 1923 р.
Однак в інвентарній картці музею (Б1—110,
книга вступу 15888) відмічено іншу інфор-
мацію: його знайдено під час розкопок Оль-
вії Б.В. Фармаковським 19 серпня 1911 р.; він
належав до колекції І.К. Суручана, був склеє-
ний з десяти уламків і догіпсований, придба-
ний Київським історичним музеєм зі старих
музейних фондів. Як би там було, сумнівів
щодо того, що кілік дійсно походить з Оль-
вії, коли там у зазначеному році проводилися
масштабні дослідження архаїчного некрополя
та житлових будинків у південно-східному ра-
йоні Нижнього міста (ОАК за 1911 г., с. 2—24),
у нас не виникає. Інша справа, що ми не зна-
ємо, яким чином і чому уламки цієї посуди-
ни зрештою потрапили до приватної колек-
© А.С. РУСЯЄВА, І.О. КОСТЮК, 2010
На підставі повторної реставрації двох чорнолакових кіліків з розкопок Ольвії, які зберігаються у Національному музеї
історії України, переглянуто інтерпретацію графіті на їхніх денцях, призначення посудин та хронологію.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, графіті, кілік, Мойрон, Афродіта
А.С. Русяєва, І.О. Костюк
ГРАФІТІ НА АТТИЧНИХ
ЧОРНОЛАКОВИХ КІЛІКАХ З ОЛЬВІЇ
1 Таким чином В.П. Яйленко відмічав терміни «ст.
до н. е.» для скорочення тексту.
2 Для форми омеги В.П. Яйленком наведено аналогії з
написів Хіосу 575—550 рр. до н. е., а для форми ро –
написи з Фокіди близько 500 р. до н. е., опубліковані
Л. Джеффері та М. Гвардуччі (див.: Яйленко 1980,
с. 104, прим. 59). Стосовно жіночого імені зазначено,
що воно було відоме у Мілеті (там само, прим. 60).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 252
ції археолога І.К. Суручана, який ще у 1886 р.
проводив незначні розкопки в Ольвії (ОАК за
1882—1888 гг., с. CXX), а згодом — до музейних
фондів. За даними звіту Б.В. Фармаковського
та його особистого архіву, у 1911 р. склад оль-
війської експедиції був блискучим. До ньо-
го входили А.С. Башкиров, С.І. Ковальов,
Г.П. Крисін, Л.А. Мойсеєв, доктор Мюнхен-
ського університету Ф.Г. фон Стрик, його сту-
денти та інші, серед яких, однак, І.К. Суручан
не згадується (ОАК за 1911 г., с. 2).
Судячи з того, що Б.В. Фармаковським було
відправлено з Ольвії лист батькам 18 серпня, а
в кінці того місяця він уже перебував у Києві
з наглядом за розкопками Десятинної церк-
ви, уламки кіліка, швидше за все, знайдено на-
прикінці його перебування в експедиції (див.:
Фармаковская 1988, с. 159). Оскільки вказа-
но точну дату знахідки кіліка, то можна також
припустити, що його дрібні уламки не взяли
до колекції основних матеріалів: лише під час
розкопок у Нижньому місті загальна кількість
знахідок становила 1555 (ОАК за 1911 г., с. 14).
Окрім цього, було досліджено 111 поховань і
один курган, в яких теж було виявлено чимало
речей. В опублікованому звіті Б.В. Фармаков-
ський коротко згадав тільки предмети з золота,
срібла, бронзи, цілі посудини, теракоти, а та-
кож ті речі з грабіжницьких розкопок, які вда-
лося купити у парутинських селян (там само,
с. 14—25). Отже, достовірні докази стосовно
того, з некрополя чи городища походить це
графіто, відсутні. Звісно, припустимо і те, що
І.К. Суручан у 1911 р. відвідав Ольвію і, піді-
бравши чи придбавши уламки посудини завдя-
ки напису, відмітив точну дату знахідки у своє-
му колекційному записі.
Як було встановлено під час повторного від-
новлення кіліка, до нього насправді належали
22 фрагменти (рис. 1, 1). І.О. Костюк розчис-
тила раніше реставровану посудину, втрачені
частини якої були неохайно склеєні, догіпсо-
вані, густо затоновані чорною тушшю, що зага-
лом не відповідало сучасним нормам реставра-
ції (детальніше див.: Костюк 1999). Тому її було
повністю демонтовано, всі забруднені місця на
окремих фрагментах видалено за допомогою
спиртових та ацетонових компресів, розчи-
щено під мікроскопом МБС-9 і знову склеєно
полімерним клеєм (рис. 1, 2). Разом з цим по-
верхню було укріплено тим самим полімерним
клеєм меншої концентрації. Втрачену части-
ну кіліка (25 %) відновлено гіпсополімером та
затоновано відповідним до аттичного чорного
лаку кольором (рис. 1, 3). Для профілактики
грибкових захворювань було проведено анти-
септичну обробку розчином катаміну. Завдяки
новій реставрації кілік уже понад 15 років зна-
ходиться в експозиції згаданого музею.
Звісно, така відновлювальна робота цієї по-
судини проводилася так ретельно ще й тому,
що на ній було графіто. Розміри кіліка: висота
7,0 см, діаметр вінець 17,3 см, кільцевої підстав-
ки — 7,0 см. Згідно з вивченням чорнолакової
кераміки афінської агори, дещо подібний тип
кіліків на низькому кільцевому піддоні з віді-
гнутим вінцем датується в межах 525—500 рр. до
н. е. (Sparkes, Talcott 1970, 400—403), хоча за не-
великим розміром і формою напівовальної руч-
ки він, певно, давнішого часу — 550—525 рр. до
н. е. (пор.: Sparkes, Talcott 1970, 398). Оскільки
така хронологія кераміки з афінської агори не
завжди узгоджується з контекстом археологіч-
них комплексів з давньогрецьких міст Північ-
ного Причорномор’я і палеографією графіто,
до його датування ми ще повернемось.
Графіто прокреслено неординарно — на
внутрішній частині по центру дна кіліка, од-
нак досить виразно, доволі великими буква-
ми. Для порівняння з наведеними нами фак-
тами щодо збереженості кіліка зазначимо, що
В.П. Яйленко чомусь вважав його абсолютно
цілим, знайденим пізніше вказаної вище дати,
ймовірно, під час грабіжницьких розкопок не-
крополя. Після повторної реставрації з роз-
чищенням від чорної туші, якою було зафар-
бовано втрачене лакове покриття (приблизно
70 % всієї поверхні), опублікована цим авто-
ром прорисовка графіто (рис. 1, 5) теж потре-
бує уточнень, так само як і його тлумачення.
Дійсно, на денці надряпано два різних слова. У
першому, що займає значну його частину, літе-
ри в ретроградному стилі (справа наліво) біль-
ші за розміром, розміщені майже на однаковій
відстані одна від одної і майже не пошкоджені.
Висота букв неоднакова: від 0,6 до 1,8 см.
При зіставленні деяких написів на ольвій-
ських керамічних виробах, прокреслених за
традиційною манерою зліва направо і, крім
того, не всередині, а зовні — на денцях чи він-
цях чорнолакових чаш, видно, що їх вико-
нано значно охайніше, можливо навіть про-
фесійно, з дотриманням однакових розмірів
(пор., напр.: Толстой 1953, 13—15, 25; Яйлен-
ко 1980, табл. IV, 1, 21; X, 1, 11 и др.; Русяева
2006а, рис. 126, 6; 131; 137, 9; 140). У цьому ж
графіто, як і в багатьох інших, літери видряпа-
но вістрям виразно, порівняно товстими лінія-
ми, але вони справляють враження недбалос-
ті, що пояснюється, насамперед, незручніс-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 53
тю їх нанесення на дно зсередини посудини та
ретроградною манерою. Внаслідок цього у мю
права гаста надто скошена і витягнена дони-
зу, а всі інші не мають чіткого з’єднання і ви-
ходять своїми кінцями за його межі; омікро-
ни також чітко не заокруглені; верхня частина
ро має вигляд трикутника з викривленою вни-
зу вліво вертикаллю; кінцівки вуглуватої оме-
ги надто видовжені у різні сторони; у ню серед-
ня гаста теж зісковзнула донизу; лише іота як
одна з найпростіших літер має чітку форму, але
за висотою майже удвічі коротша за мю та ро
(рис. 1, 5).
На наш погляд, це слово не слід розбивати на
окремі частини, вбачати в ньому то жіноче ім’я
Μοιρώ і поряд з ним скорочення іншого імені
ΝΟ, або Μοιρών΄ό , sc. ποτήριον, а читати його як
одне: Μοίρωνο — «Мойрона — (кілік)» 3. Антро-
понім Μοίρων зафіксовано в лексиконі особо-
вих імен (LGPN IV, p. 238, 367; пор. SEG XXX,
958). Чоловіче ім’я Мойрон належить до рідкіс-
них: близьке зазначено лише на вазі з Боспору
(LGPN IV, p. 238). Отже, завдяки графіто на кі-
ліку з Національного музею такий антропонім
засвідчено вперше і поки що тільки в Ольвії.
Стосовно другого слова В.П. Яйленко дій-
шов висновку, що воно прокреслене тонше
зліва направо, закінчується на ΟΥ і відповід-
но до цього відноситься до часу не раніше V ст.
до н. е. (1980, с. 104, 182). Однак, на сьогодні
видно, що його середня частина не зберегла-
ся через вищерблення лакової поверхні, в кінці
є виразна літера омікрон, за якою не прогляда-
ється чітко наведена у його прорисовці остан-
ня і значна за розміром літера іпсилон. Тому
немає підстав достовірно вважати це слово
3 Цікаво, що в інвентарній картці музею Б 1—110
НМІУ в описі цього кіліка за 1981 р. наведено попе-
реднє, але інакше, ніж у публікації 1980 р., тлумачен-
ня графіто В.П. Яйленком, зроблене у 1975 р., коли
він працював тут над колекцією графіті. Перший ре-
троградний напис він правильно читав як ім’я влас-
ника кіліка ΜΟΙΡΩΝΟ — «Мойрона», а в іншому —
теж власне ім’я ΤΟΚΡΟΥ — «Токра» від визначеного
ним «Токрос». Однак, оскільки автором було зміне-
но попереднє тлумачення, то ми мусимо орієнтува-
тися все ж на його публікацію.
Рис. 1. Ольвія. Чорнолаковий кілік з іменем Мойрон: 1 — уламки; 2 — склеєний кілік; 3 — відреставрований кілік;
4 — внутрішня частина з графіто; 5 — прорисовка графіто (за В.П. Яйленком)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 254
асинхронним першому напису, представлено-
му, на його думку, в інакшій, а не ретроградній
манері письма. Тут так само недбало, але ви-
разно, схоже таким же вістрям, було прокрес-
лено якесь слово, яке навряд чи можна точно
відтворити внаслідок значного пошкодження.
Ми підтримуємо припущення В.П. Яйлен-
ка, що кілік може походити з розкопок ольвій-
ського некрополя, хоча навряд чи грабіжниць-
ких, судячи з конкретної дати його знахідки. З
розкопаних у 1911 р. 111 могил було опубліко-
вано 93, з них 58 архаїчного часу (пор.: Скуд-
нова 1988, с. 179—180; Козуб 1974, с. 151—155;
Парович-Пешикан 1974, с. 211). Про належ-
ність цього кіліка до поховального інвентарю
певною мірою може свідчити розміщення гра-
фіто на його внутрішній поверхні, що не було
властиве для написів власників, які ставили
свої імена (повні або скорочені) найчастіше
зовні на дні тих посудин, якими користували-
ся у повсякденному житті. Водночас це графіто
не характерне і для присвятних, серед яких до-
сить рідко трапляються імена божеств, напи-
саних всередині на дні. Тому у слові, від якого
збереглося повністю лише три літери, можна
було б припускати коротке або скорочене ім’я
власника кіліка, де Мойрон — патронімік. Од-
нак цьому суперечить те, що головне місце на
денці займає все ж таки саме цей антропонім.
Стосовно інтерпретації пошкодженого напи-
су можна висловити тільки деякі припущення:
відповідне слово у поєднанні з іменем помер-
лого Мойрон, якому належав кілік; ще одне,
але значно коротше ім’я власника цієї ж чаші,
що, хоча і зрідка та пізніше, теж зафіксовано
в ольвійських графіто; буквенні магічні знаки,
які, звісно, за такої збереженості достеменно
не читаються і не тлумачаться.
Проведені під час реставрації спостережен-
ня щодо ступеня зношеності дали можливість
охарактеризувати його використання та функ-
цію. На всіх уламках виявлено численні потер-
тості та подряпини, особливо у місцях, де час-
тіше торкалися руками — на ручках і біля них.
Значні затертості у центральній частині вінець
між ручками свідчать про багаторазові дотики
губами під час пиття з чаші. Подряпини та по-
тертості на основі піддону чаші можуть вказу-
вати на те, що вона часто торкалась твердої го-
ризонтальної поверхні. Отже, можна припус-
тити, що кілік довго і часто використовувався
ще за життя власника. Та навряд чи у той час
усередині чаші був такий значний за обсягом
напис. Цілком можливо, якщо це була улюб-
лена чаша Мойрона, що його нанесли спеці-
ально після того, як трохи надбилась її верх-
ня частина. Водночас не виключено, що його
прокреслили після смерті для того, щоб по-
класти в могилу і таким чином засвідчити, що
він носив не просте, а похідне від Мойри ім’я.
Зауважимо також, що теофорні від імені боги-
ні долі та смерті імена не користувалися попу-
лярністю у еллінів, в ольвійських написах за-
фіксовано поодинокі Мойрагор і Мойродор,
хоча останнє було більш популярне на Боспорі
(пор.: LGPN IV, s. v.).
Лише суто гіпотетично можна вважати, що
спочатку було власноруч написано ім’я Мой-
рон, а перед вміщенням у могилу інший автор
вирішив доповнити графіто, але у цьому ж ряд-
ку вже не вистачило місця для його закінчен-
ня. Якщо читати його так само, як і антропо-
нім, тобто ретроградно, то воно починалося на
літеру омікрон. На його закінченні перед по-
чатком імені Мойрон видно досить чітке тау
та, ймовірно, аналогічне попередньому ро з ку-
товим завитком і вертикаллю, яка зісковзну-
ла донизу: принаймні цей знак має зовсім інші
обриси у порівнянні з наведеною на рисун-
ку В.П. Яйленка дельтою, не схожий він і на
три майже однакової форми округлі омікрони.
Представлені цим автором на рисунку тонки-
ми лініями інші знаки нам не вдалося виявити
на пошкодженій поверхні, окрім короткої вер-
тикалі під вищербиною, від якої відходять ні-
бито дві косі лінії, що може нагадувати іпсилон,
але над ним не помітно каппу.
Враховуючи окремі літери, а разом з ними і
припущення, що кілік був складовою поховаль-
ного інвентарю, можна також припускати, що
перед іменем стояло відповідне до поховально-
го обряду слово, наприклад, похідне від дієсло-
ва ′οδύρομαι — ′οδυρτ[ός] — «викликаючий жаль,
співчуття, скорботу», «жалісний», «оплакува-
ний» тощо. Від нього чітко збереглися омікрон,
ро і тау. Якщо В.П. Яйленко на вищербині дій-
сно розрізнив показану на його рисунку ліву по-
ловину дельти, за якою знаходився іпсилон, то
таким чином відновлюються частково основні
букви цього гіпотетичного і до кінця недописа-
ного слова. Так само ризикованими є намаган-
ня встановити за цими буквами друге особисте
ім’я. Отже, слід ще раз підкреслити, що відсут-
ність літер у середній частині в ньому дає змо-
гу вказати лише на різні варіанти припущень.
Найвірогіднішим залишається той факт, що на
денці достовірно читається лише чоловіче ім’я
Мойрон — власник чаші.
Виходячи з публікацій ольвійських некропо-
лів, у могили клали підписані посудини в рід-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 55
кісних випадках. Найбільшу кількість їх знайде-
но в некрополі архаїчного часу 4. Значний інте-
рес для нас становить графіто ΜΙΛΗΣΙΟ у тому
ж відмінку, що й попереднє, на чорнолаково-
му кіліку з пурпуровими смугами останньої
третини VI ст. до н. е., яке досі не ввійшло до
жодного списку ольвійських імен. Воно лише
згадується М.В. Скудновою, але, на жаль, як
і всі інші, без ілюстрації й опису (Скуднова
1988, с. 109, 162), а також — С.Р. Тохтасьєвим 5.
Стосовно нього можна припускати, що іме-
нем Μιλήσιος — «Мілесій» батьки назвали сво-
го сина ще в Мілеті, оскільки воно належить
до періоду колонізації, або заради пам’яті про
рідне місто вже в Ольвії; або ж це просто де-
мотікон, який вказував на походження помер-
лого мілетця — тобто мешканця чи уроджен-
ця Мілета. В обох тлумаченнях воно вказує на
належність кіліка похованому: «Мілесія — (кі-
лік)» або ж «Мілетця — (кілік)». Оскільки ана-
логічне ім’я зафіксовано одним написом ІІІ ст.
до н. е. у Херсонесі (Соломоник 1973, 74), на
надгробку І ст. у Пантікапеї (КБН, 519) та в
Македонії (LGPN IV, p. 237), то перевагу слід
надати першому значенню. Однак таке влас-
не ім’я в ольвійській епіграфіці відмічено один
раз і відноситься не лише до найраніших у Пів-
нічному Причорномор’ї, а й таких, що вказу-
вали ім’я власника кіліка, покладеного в його
могилу.
Розглянутий кілік Мойрона дійшов до нас
у фрагментах. Тому ми не можемо стверджува-
ти, що він був абсолютно цілим при вміщен-
ні його в могилу. В архаїчному некрополі Оль-
вії знайдено чимало фрагментованих посудин
і навіть окремі уламки посуду та різних пред-
метів (Скуднова 1988, 1, 10, 18, 19, 25, 27 и др.).
Так, наприклад, навіть ім’я похованого в кін-
ці VI ст. до н. е. чоловіка Νάρκυς зазначено на
уламку стінки чорнолакової чаші, покладе-
ної разом з іншим інвентарем в його могилу
(Скуднова 1988, с. 58, 60). Тому не виключено,
що кілік Мойрона також був уже пошкодже-
ний у верхній частині, а повністю його розби-
ли, можливо, під час розкопок на некрополі.
Поза тим, незважаючи на низку наших при-
пущень, не слід також виключати, що дрібні
уламки цієї посудини було знайдено при дослі-
дженнях житлових будинків у Нижньому міс-
ті. До колекції І.К. Суручана вони потрапили,
ймовірно,тільки завдяки оригінальному графі-
то, на яке не звернули увагу наприкінці експе-
диційних робіт.
Відмічена значна зношеність чаші для пит-
тя та місце напису дають підстави вважати, що
її навряд чи слід датувати так само, як зазначе-
ні аналогічні кіліки з афінської агори. Водночас
стиль письма, зокрема такі літери як ро, омега,
ню, найчастіше трапляються в написах не пізні-
ше другої половини VI — початку V ст. до н. е.
Другий кілік 6 з графіто теж знаходиться в
експозиції Національного музею історії Украї-
ни. Він був переданий туди у 1938 або у 1956 р. з
фондів Інституту археології. Окремі уламки від
кіліка знайдено під час дослідувань у 1938 р. на
ділянці НМФ («Нижнє місто Фармаковсько-
го» — умовна назва розкопу) в Ольвії під ке-
рівництвом Л.М. Славіна (рис. 2). На відміну
від попереднього, його лакове покриття було
майже неушкодженим. Однак відбиті вінця та
ручка за наявності 10 уламків потребували по-
вторної реставрації та реконструкції. Для його
відновлення (рис. 2, 1—4) було застосовано
ту само методику, що й для першого (Костюк
1999). Внутрішній діаметр кіліка 11,0 см, під-
дону — 5,8 см. За формою, розміщенням ру-
чок, смугастою орнаментацією нижньої час-
тини дна та розмірами він належить до типу
4 У похованні кінця VI ст. до н. е. разом з цілими
посудинами і 24-ма астрагалами вівці знаходився
уламок стінки чорнолакової чаші з надряпаними
візерунками та графіто з повним чоловічим ім’ям ΝΑΡ-
ΚΥΣ (Скуднова 1988, с. 58, 60). В інших похованнях,
швидше за все, були графіті зі скороченим позначен-
ням особистих імен: зовні на дні чорнолакової
чашечки початку V ст. до н. е. прокреслено «Α»; у
дитячому, певно, кінця VI ст. до н. е. знайдено лише
піддон від чорнолакового кіліка з «Α» на нижній
площині; у жіночому ці ж літери збереглися під
ручками двох маленьких чорнофігурних кіліків кінця
VI — початку V ст. до н. е. (Скуднова 1988, 184, 205,
231); в останньому (теж жіночому) початку V ст. до
н. е. зовні на дні чорнолакового кіліка — «ΜΑ», а
на товстостінній чорнолаковій чашечці — «Μ» (там
само, 209).
5 Це ім’я з посиланням на В.М. Скуднову наведено
С.Р. Тохтасьєвим як таке, що залишилось невідомим
французькому досліднику діалектів Л. Дюбуа (Тохта-
сьев 1999, с. 167, прим. 7). За його припущенням, воно,
так само як боспорське ΙΩΝΙΗ 3 ст. (КБН, 244), було
дано в пам’ять про метрополію. Однак однозначно
можна так думати щодо останнього, бо воно відно-
ситься до пізнішого часу в порівнянні з ольвійським
Мойроном, який, згідно з датуванням графіто, міг ще
належати до однієї з партій колоністів.
6 До речі, цікаво, що дослідування велися саме на тій
ділянці, де під керівництвом Б.В. Фармаковського
проводились розкопки у 1911 р., коли було знайде-
но розглянутий кілік Мойрона. Як бачимо, незважа-
ючи на значні хронологічні проміжки часу цих зна-
хідок, зберігання їх в різних містах і колекціях, вони,
зрештою, потрапили до однієї вітрини в експозиції
музею. Внаслідок таких дивних обставин напрошу-
ється думка, чи не є в цьому натяк на те, що обидва
кіліки були знайдені на одній ділянці НМФ.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 256
Bolsal, які датують в межах 420—400 рр. до н. е.
(Sparkes, Talcott 1970, pl. 24, 539—541).
Перша публікація графіто на цьому кіліку та-
кож належить В.П. Яйленкові. В ній містяться
основні дані щодо місця знахідки, датування та
інтерпретація. Наводимо текст повністю: «КИМ Б
5—1482 (5083). Табл. IV, 16. Раскопки 1938 г., учас-
ток НГФ, кв. 21, глинисто-зольный слой по снятии
вымостки, глубина 2,06 м от кладки К 7. IVa. По
фрагментированному дну от чернолакового килика
′Αφ[ρ]οδίτης ‛η κύλις — «килик Афродиты». Граффи-
то процарапано на чернолаковой кольцевидной по-
лосе, идущей по дну сосуда (ее внешние очертания
переданы на прориси кружком). Уже после находки
часть надписи (две первые буквы имени) была сби-
та; текст даю по К.2.11. Не исключено, что дан-
ное граффито является не посвятительным, а дар-
ственной записью гетере (известно, что в числе
имен гетер было и прозвище Афродита: Plut. Mor.
753e; Athen., 6, 253 a; 7, 318 d). Написание κύλις
вместо κύλιξ, вызванное упрощением ξ в ς, имеет со-
ответствие в аттических надписях. К размещению
посвятительной надписи Афродите на дне сосуда
ср. 15 и Толстой (25)»8 (Яйленко 1980, с. 76—77).
Рис. 2. Ольвія. Уламки чорнолакового кіліка з присвятою Афродіті: 1 — уламки; 2 — склеєний кілік; 3 — кілік в про-
цесі реставрації; 4 — реставрований кілік; 5 — прорисовка графіто (за В.П. Яйленком); 6 — денце кіліка з графіто
7 До речі, Л. Дюбуа при републікації цього графіто вка-
зав помилкові дані про місце знахідки, замінивши
«кладку К» на «ділянку К» (Dubois 1996, p. 121), яка
розташована зовсім в іншому районі Верхнього міста
Ольвії на значній відстані від ділянки НМФ.
8 Таким чином В.П. Яйленком зазначено посилан-
ня спершу на графіто на денці чорнолакової чаші V ст.
до н. е. з Борисфена (розкопки Г.Л. Скадовського), ►
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 57
До цього короткого опису і тлумачення та-
кож можна додати деякі власні спостережен-
ня. Графіто прокреслено розмашисто і недба-
ло порівняно невеликими літерами на нижній
частині піддону зовні по широкій чорнолако-
вій смузі (рис. 2, 5, 6). Висота літер 0,3—0,6 см
(найменша омікрон, найбільша ламбда). В іме-
ні Афродіти три перші літери повністю збито,
що, однак, не заважає відновити тут її ім’я. Ві-
рогідно, напис був майже повністю зімкнений
у кільце і читався: «Афродіти — кілік» або «Кі-
лік Афродіти», тобто це одна з формул маркі-
рованих графіто, які вказують на сакральну
власність богині, найчастіше її громадського
святилища.
Слід відмітити у цьому графіто неоднако-
ву форму тих літер, що повторюються: перша
іота значно вища за останню, перша ета вуж-
ча за іншу, у попередньої сігми бокові гасти ві-
дігнуті, а в останньої — більш прямі і майже го-
ризонтальні, середня частина овальніша. Про
недбалість напису свідчать і інші літери, зо-
крема, не завершені омікрон та дельта, каппа з
різними гастами в нижньому кінці вертикалі,
іпсилон у вигляді латинської V та порівняно з
сусідніми досить висока, опущена вниз ламб-
да. Складається враження, що напис зроблено
поспіхом або ж він характеризує розмашистий
почерк автора, у якого не вистачило терпіння
написати всі літери однаково.
Як зазначалося, за даними афінської агори,
кілік відноситься до 420—400 рр. до н. е. Хоча
В.П. Яйленко, а згодом і Л. Дюбуа датують гра-
фіто без будь-яких пояснень у широких хроно-
логічних межах — загалом IV ст. до н. е. (Яй-
ленко 1980, с. 76; Dubois 1996, с. 121, 72), є де-
які підстави для синхронізації його з кіліком,
а разом з тим і для уточнення відносного да-
тування. Оскільки лакове покриття та денце
не зазнали пошкоджень від застосування у по-
буті, то воно було прокреслено на новій чаші,
що, своєю чергою, також свідчить про його са-
кральне, а не побутове призначення. Узгоджу-
ється з відміченою датою кіліка і шрифт напи-
су. Більше того, майже всі літери, окрім мен-
шої за розміром омікрон та останньої сігми,
характерні для більш раннього часу. Так, на-
приклад, порівняно рідкісна форма іпсилона у
вигляді латинської V у східноіонійських напи-
сах відома з другої чверті VІ по першу чверть
V ст. до н. е., так само зафіксована в ранніх гра-
фіто з іонійських північнопонтійських полісів
(Виноградов, Тохтасьев 1998, с. 41; там і літ.).
Якщо навіть дехто з ольвіополітів дотримував-
ся подібної форми довше, враховуючи їхній вік
та наслідування давнім нормам письма, то і в
такому разі графіто можна датувати приблизно
в межах останніх двох десятиліть V — першої
чверті IV ст. до н. е.
У подальшому припущення В.П. Яйленка
про те, що графіто на денці кіліка може бути
і не присвятним, а дарчим записом гетері, яка
носила ім’я Афродіта, не знайшло підтримки
(пор.: Яйленко 1980, с. 77; Русяева 1992, с. 100;
Dubois 1996, p. 121, 72) 9. Згадки авторів пер-
ших двох століть нової ери, Плутарха та Афі-
нея, про гетер з таким ім’ям навряд чи можливі
як свідчення для Ольвії класичного часу, коли
тут Афродіта мала власні святилища і шанува-
лась у різних іпостасях, далеких від покрови-
тельства гетерам. Раніше В.П. Яйленком було
наведено лише два, причому не тотожні, гра-
фіто з Ольвії та Борисфена, що вказували на
присвяти Афродіті саме на денцях посудин
(див. прим. 8). Останнім часом їх кількість по-
повнилась у результаті досліджень на ділян-
ці Р—25 (південно-східний район Верхньо-
го міста Ольвії). В.В. Крапівіною опублікова-
но три присвяти цій богині з розкопаного тут у
2000 р. ботросу та глинистого трамбування над
ним, що, цілком імовірно, свідчить про наяв-
ність у цьому місці її святилища (Крапивина
2006, с. 189—196). Перш за все привертає ува-
гу присвята Άφροδίτηι — «Афродіті» оригіналь-
ної аттичної червонофігурної посудинки типу
флакона першої половини V ст. до н. е., на якій
на якому зберігся напис ΑΠΑΤΟΡΗΣ. Згідно з погля-
дами Е.Р. фон Штерна та І.І. Толстого, які опублі-
кували це графіто, В.П. Яйленко (1980, 2, с. 89, 15)
також вбачає в ньому культове ім’я Афродіти, ана-
логічне Афродіті Уранії, володарці Апатура. Однак
стосовно його сакрального зв’язку з цією богинею
висловлено сумніви. Вважається вірогіднішим від-
несення його до антропонімів (див. з літературою:
Dubois 1996, 75; Тохтасьев 1999, с. 187—188). Дійсно,
той факт, що графіто було знайдено в могилі біля кисті
правої руки похованого, швидше за все, вказує на його
ім’я, а не на епіклезу Афродіти. Друга аналогія графі-
то, на яке посилається В.П. Яйленко, зовні на уламку
денця чорнолакового кіліка V ст. до н. е., теж знайдена
при розкопках Ольвії Б.В. Фармаковським у 1911 р.
і опублікована І.І. Толстим (1953, с. 24—25, 25). Це
присвята Афродіті Сирійській від Метро (див. ре-
публікації: Jeffery 1961, 368, 25, pl. 72; Lazzarini 1976,
387; Русяева 1992, с. 104; Dubois 1996, p. 122, 73). Для
нас найголовніше полягає в тому, що воно теж було
знайдено на тій же ділянці Нижнього міста, що й
розглядуваний тут кілік Афродіти.
9 Також слід відмітити, що попередньо В.П. Яйленко
під час роботи над графіті в НМІУ у тому ж 1975 р.
залишив свій переклад: «Кілік Афродіти» — присвя-
та Афродіті, про що записано в описі кіліка в інвен-
тарній картці Б 5—1482.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 258
графіто недбало прокреслено на боковій по-
верхні дрібними літерами по вертикалі — зни-
зу до верху (Крапивина 2006, с. 194, табл. 1, 7;
рис. 2). Частково збереглося графіто на улам-
ку вінця чорнолакового кіліка першої чвер-
ті V ст. до н. е., яке, мабуть, можна тлумачити:
Άφροδίτηι ΟΛ(?) ‛Ιππ(?)αίη — «Афродіті ОЛ(?)
Гіппа (Гіпайя) (присвятила)» 10 (пор.: Крапиви-
на 2006, с. 194, 196, табл. 1, 1; 2, 1).
Однак, у зв’язку з розглянутим графіто на
денці найбільший інтерес становить фрагмен-
тований кілік з цього ж комплексу, який, за
аналогіями з афінської агори, продатовано в
межах 420—400 рр. до н. е. (Крапивина 2006,
с. 189, рис. 1). Отже, загалом він приблизно
належить до тієї ж групи чорнолакових кіліків,
що і музейний. На уламку від нього під він-
цем залишилося три початкові літери від іме-
ні, певно, за традиційною присвятною форму-
лою: ’Αφρ[οδίτηι] — «Афродіті». Значно краще,
але не повністю збереглося графіто на денці
цього ж кіліка: ’Αφροδίτης ‛ιερ[ή] — «Священ-
ний кілік Афродіти» (Крапивина 2006, с. 189,
196, рис. 1; табл. 1, 4, 5). Порівняно з верхнім,
воно прокреслене охайніше, з чітким та рівно-
мірним розташуванням усіх літер по колу на
чорнолаковій смузі денця. Помітна незначна
різниця у формі букв фі и ро. В усякому разі не-
має повної впевненості у тому, що обидва на-
писи виконано одним дедикантом, хоча за па-
леографією вони загалом узгоджуються з від-
носним датуванням кіліка.
У цьому випадку наявність двох графіто на
одній чаші може свідчити про те, що спочат-
ку було прокреслено традиційну присвяту під
вінцем, а після приношення — на дні для за-
свідчення її сакральної належності й можли-
вого використання в обрядових діях культу бо-
гині. Певною мірою така формула вказує на
його відношення до святилища. Однак обірва-
не верхнє графіто не дає можливості впевнити-
ся, що тут було лише одне ім’я Афродіти. При-
святна і маркірована формула з ‛ιερή, ‛ιερός у
поєднанні з іменами різних божеств трапля-
ється не так часто, в тому числі й з іменем Аф-
родіти (див., напр., і пор.: Толстой 1953, 123;
Леви 1964, с. 140, 151; Lazzarini 1976, p. 59—60,
124—125; Lang 1976, p. 54—55; Русяева 1987,
с. 45; Виноградов, Тохтасьев 1998, с. 23).
Ми зупинилися детальніше на розгляді
цього кіліка тому, що за розміщенням графі-
то, значенням змісту та хронологією він най-
більше схожий з музейним. Графіто на денцях
обох чаш вказують на сакральну власність Аф-
родіти, в ширшому розумінні — її громадсько-
го святилища. Важливо також і те, що музей-
ний кілік, а також фрагментовані кіліки з на-
писом ΙΕΡΗ другої половини VІ ст. до н. е. та
з присвятою Афродіті Сирійській від Метро
V ст. до н. е. (Толстой 1953, 18, 25) були знайде-
ні на одній ділянці НМФ, хоча і в різні роки.
Вона розташована не дуже далеко від розко-
паного В.В. Крапівіною ботросу на ділянці
Р—25. Ймовірно, ці сакральні графіто також
належали святилищу Афродіти, а після припи-
нення його існування випадково потрапили на
ділянку НМФ. Саме в її південній частині під
час дослідування 1938 р. архаїчних шарів, яким
займалася О.І. Лєві, зокрема на схилі в Нижнє
місто, було відкрито залишки Нагірної вули-
ці та кам’яні сходи, які вели до верхньої тера-
си, знайдено теракотову голівку другої чверті
VІ ст. до н. е. та різні уламки архаїчної керамі-
ки (Леви 1941), які синхронні вже численним
раннім керамічним матеріалам ділянки Р—25,
що певною мірою теж вказує на близьке розта-
шування і однакове походження.
Виходячи з присвятних графіто та різних во-
тивів, святилище Афродіти у південно-схід-
ному районі Ольвії функціонувало порівняно
недовго. Однак його будівельні залишки ще не
відкрито. Тому поки що точно не відомо, чи на-
лежали посудини з присвятами до вотивів гро-
мадського святилища Афродіти чи родового.
Можливо, в Ольвії існував місцевий фіас ша-
нувальників або шанувальниць Афродіти, які
надавали перевагу одній з іпостасей цієї боги-
ні на зразок тих, які були тут пов’язані з куль-
тами Аполлона Дельфінія, Ієтроса та Борея,
Діоніса і Зевса Сотера (Русяева 1992, с. 193—
203). Як відомо за різними написами, тільки в
Ольвії шанували Афродіту з численними куль-
товими іменами: Уранія, Сирійська, Глікейя,
Понтія, Евплойя, ймовірно, Апатура (Русяева
1992, с. 100—106). На території Західного теме-
носу відкрито невелике святилище, яке мало
рідкісну назву ΑΒΑΤΑ ΑΦΡΟΔΙΤΗΣ — «Святи-
лище (або святая святих) Афродіти»; поряд з
ним знаходилось її спільне святилище з Герме-
сом (Русяева 2006, с. 23—27; 2006а, с. 129). Од-
10 Перші дві букви після імені Афродіти В.В. Крапі-
віна гіпотетично відновлює як належні до її епікле-
зи ΟΛΒΙΑ — «Ольвія» чи «Ольвійська» (Крапивина
2006, с. 196). Водночас можна згадати, що в Спар-
ті ця богиня мала таку ж епіклезу, як і Зевс Олімпій,
тобто ΟΛΙΜΠΙΑ — «Олімпія» (Paus. 3, 12, 11; Simon
1997, S. 204). Крім того, тут могло стояти й інше сло-
во, про яке можна лише здогадуватися, тим паче, що
від імовірної ламбди збереглася лише ліва гаста. Про-
читане нами власне жіноче ім’я теж не можна вважа-
ти абсолютно точним.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 59
Виноградов Ю.А., Тохтасьев С.Р. Новые посвятительные граффити из Мирмекия // Hyperboreus. — Petropoli,
1998. — Vol. 4. — Fask. 1. — С. 22—47.
Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н. е. — К., 1974.
Костюк І.О. Про реставрацію двох аттичних чорнолакових кіліків з графіті з колекції Національного музею історії
України // Музей на рубежі епох: минуле, сьогодення, перспективи. Матеріали ювілейної Міжнар. науково-
практ. конф. — К., 1999. — С. 123—124.
Крапивина В.В. Новые данные о культе Афродиты в Ольвии // Северное Причерноморье в эпоху античности и
средневековья. — М., 2006. — С. 188—198.
Леви Е.И. Терракотовая архаическая головка, найденная в Ольвии // СА. — 1941. — 7. — С. 308—316.
Леви Е.И. Материалы ольвийского теменоса // Ольвия. Теменос и агора. — М.; Л., 1964. — С. 131—174.
Назаров В.В. Культовая жизнь Березани // Материалы Березанской (Нижнебугской) античной археологической
экспедиции. — СПб., 2006. — Том 1. — С. 139—170.
Парович-Пешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. — К., 1974.
Русяева А.С. Граффити // Культура населения Ольвии и ее округи в архаическое время. — К., 1987. — С. 139—154.
Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. — К., 1992.
Русяева А.С. Святилища и их структура // Древнейший теменос Ольвии Понтийской — Симферополь, 2006. —
С. 16—31 (МАИЭТ. Supplementum. — Вып. 2.)
Русяева А.С. Эпиграфические памятники // Там само. — С. 117—136.
Скуднова В.М. Архаический некрополь Ольвии. — Л., 1988.
Соломоник Э.И. Новые эпиграфические памятники Херсонеса. — К., 1973.
Толстой И.И. Греческие граффити древних городов Северного Причерноморья. — М.; Л., 1953.
Тохтасьев С.Р. Рец.: Laurent Dubois. Inscriptions grecques dialectales ď Olbia du Pont (Ecole pratique des hautes études. Sciences
historiques et philologiques III / Hautes études du monde gréco—romain 22). Genève, 1996. 208 pp. // Hyperboreus. —
Petropoli, 1999. — Vol. 5. — Fasc. 1. — Р. 164—192.
Фармаковская Т.И. Борис Владимирович Фармаковский. — К., 1988.
Яйленко В.П. Граффити Левки, Березани и Ольвии // ВДИ. — 1980. — № 2. — С. 72—99; № 3. — С. 75—116.
Яйленко В.П. Греческая колонизация VII—III вв. до н. э. — М., 1982.
Alexandrescu P. La zone sacrée ďépoque grecque — Bucureşti, 2005 (Histria. — VII).
Dubois L. Inscriptions grecques dialectales ďOlbia du Pont. — Genève, 1996.
нак це не означає, що в інших районах Ольвії
не могло бути синхронних, а тим паче різноча-
сових святилищ цієї богині.
Знайдені останнім часом присвятні та мар-
кіровані графіті значною мірою поповню-
ють джерела про культ Афродіти в Ольвії. За-
галом їх тут значно більше, ніж в інших пон-
тійських містах. Наприклад, в Істрії, де давно
відкрито її найдревніший храм у Північному
Причорномор’ї, знайдено лише одне графі-
то на уламку архітектурної поліхромної тера-
котової деталі близько середини VІ ст. до н. е.
(Alexandrescu 2005). При розкопках пізньоар-
хаїчного храму у Борисфені не виявлено жод-
ної присвяти і його ідентифікація з Афродітою
встановлена лише завдяки теракотам, анало-
гічним зі святилища цієї богині у Мілеті (На-
заров 2006, с. 147—150). Водночас привертає
увагу, що раніше на цьому поселенні під час
розкопок В.В. Лапіна було знайдено одну при-
святу Афродіті Сирійській кінця VІ ст. до н. е.
(Русяева 1992, с. 104; Dubois 1996, p. 22, 74) та
чотири присвяти Афродіті без епіклези на ден-
ці та стінках фрагментованих чорнолакових
чаш V—IV ст. до н. е. (Яйленко 1982, с. 288—
289, 91—94), які, цілком можливо, належали її
святилищу.
Таким чином, графіто на кожному з рес-
таврованих кіліків не мають поки що точних
аналогій у пам’ятках малої епіграфіки з інших
понтійських міст. Автор першого з них нале-
жав до тих освічених ольвіополітів, які вміли
прокреслювати складні написи ретроградно
навіть у незвичних місцях, по центру дна все-
редині кіліка, і знали архаїчний стиль письма.
Загалом, виходячи з усіх міркувань, графіто
на зношеному кіліку відноситься приблизно
до останнього десятиліття VІ — початку V ст.
до н. е. і є одним з найоригінальніших напи-
сів пізньоархаїчного часу, яке водночас за-
свідчує досі єдине в такому написанні ім’я в
ольвійській та загалом понтійській антропо-
німії. Інше графіто є не лише оригінальним
за сакральною формулою та манерою письма,
а й свідчить про його належність святилищу
Афродіти, можливо, навіть тому, яке було роз-
ташоване на верхній терасі поблизу від місця
його виявлення.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 260
Jeffery L.H. The Local Scripts of Archaic Greece. — Oxford, 1961.
Lang M. Graffiti and Dipinti. — Princeton; New Jersey, 1976 (The Athenian Agora XXI).
Lazzarini M.I. Le formule delle dediche votive nella Grecia arcaica. — Roma, 1976.
Simon E. Die Götter der Griechen. — München, 1998.
Sparkes B.A., Talcott I. Black and Plain Pottery of the 6th and 4th centuries BC. — Princeton, 1970 (The Athenian Agora. —
XII).
Надійшла 12.01.2010
А.С. Русяева, И.О. Костюк
ГРАФФИТИ НА ДВУХ АТТИЧЕСКИХ ЧЕРНОЛАКОВЫХ КИЛИКАХ ИЗ ОЛЬВИИ
К памятникам так называемой малой эпиграфики относятся многочисленные граффити. Они, как и лапидарные
надписи, требуют выяснения особенностей палеографии и хронологии, соотношения с археологическим контек-
стом, чтения, перевода и осмысления содержания надписи, её трактовки и назначения, сопоставления с имею-
щимися аналогиями и т. д. Нередко одно и то же граффито интерпретируется учеными с разных точек зрения. В
этой публикации внимание акцентируется на том, что даже два граффити могут представлять интерес для изуче-
ния. Они были прочерчены на двух аттических чернолаковых киликах из Ольвии и рассматриваются авторами в
несколько ином аспекте, чем в предыдущем издании, в основном благодаря их повторной реставрации и новым
источникам. Несмотря на то, что эти фрагментированные чаши найдены в разные годы (1911 и 1938 гг.), они
впервые были опубликованы только 30 лет назад В.П. Яйленко. Тщательная реставрация и реконструкция кили-
ков из сохранившихся фрагментов с использованием новых препаратов и методики сделана И.А. Костюк.
Последнее обстоятельство дало основание для выяснения более конкретного местонахождения этих киликов
в Ольвии, пересмотра ранее предложенной интерпретации граффити, уточнения их хронологии и назначения.
Раньше первое граффито датировали второй половиной VI в. до н. э. В хорошо сохранившейся надписи первоиз-
датель читал женское имя ΜΟΙΡΩ либо имя Мойр. Исходя из имеющихся источников, этот сильно изношенный
в древности килик может датироваться в рамках последнего десятилетия VI — начала V вв. до н. э. Внутри чаши
для питья прочерчена одна из наиболее оригинальных надписей в ретроградном стиле позднеархаического вре-
мени. В ней зафиксировано пока что единственное в Ольвии собственное мужское имя Мойрон (ΜΟΙΡΩΝ), как и
ΜΙΛΗΣΙΟ на том же ионийском диалекте из ольвийского позднеархаического погребения.
Второе граффито прочерчено на нижней части дна килика с наружной стороны. Мы согласны с основной ин-
терпретацией В.П. Яйленко относительно того, что это посвящение Афродите. Однако нельзя согласиться с его
мнением, что данное граффито может быть и не посвятительным, а дарственной записью гетере, поскольку в чис-
ле имен гетер было и прозвище Афродита. С нашей точки зрения, это граффито представляет собой оригинальную
сакральную формулу: «Килик Афродиты». Скорее всего, в соответствии с типом этой практически новой чаши
и палеографией, его следует датировать последними десятилетиями V — первой четвертью ІV вв. до н. э. Нами
приведены также совершенно новые сведения из раскопок последнего десятилетия в районе юго-восточной воз-
вышенности Ольвии, где найдено ряд посвятительных граффити Афродите и другие сакральные вещи, связанные
с ее культом и свидетельствующие о местонахождении в этой части города небольшого святилища.
Тем не менее, граффити на каждом из рассмотренных киликов не имеют пока что абсолютно точных аналогий
в памятниках малой эпиграфики в других понтийских городах. Автор первого из них принадлежал к тем образо-
ванным ольвиополитам, которые умели прочерчивать сложные надписи ретроградно даже в неудобных местах,
по центру дна внутри чаши, и хорошо помнили архаический стиль письма. В общем, исходя из всех рассуждений,
как граффито, так в особенности зафиксированное им мужское имя, до сих пор остается одним из наиболее ори-
гинальных и единственным в таком написании не только в ольвийской, но и общепонтийской, а, возможно, и
общеэллинской антропонимии. Вместе с этим, хотя и в меньшей степени, другое граффито является не только
оригинальным по сакральной формуле и авторской манере письма, но и вероятным свидетельством его принад-
лежности святилищу Афродиты, расположенному на верхней террасе города поблизости от места его находки.
A.S. Rusyayeva, I.O. Kostyuk
GRAFFITI ON ATTIC BLACK-GLAZED KYLIKES FROM OLBIA
Numerous graffiti belong to the monuments of so called small epigraphics. They, as well as lapis inscriptions, require
investigation of peculiarities of their palaeographics and chronology, correlation with archaeological contexts, their reading,
translation, and comprehention of the meaning of inscription, its interpretation and purpose, comparison with the existing
analogies, etc. The same graffiti is often interpreted by the scholars from different points of view. In this publication attention
is stressed on the fact that even two graffiti can present interest for study. They were inscribed on two Attic black-glazed
kylikes from Olbia and are viewed by the authors in somewhat different light than in the previous publication, mainly owing
to their repeated restoration and new sources. Despite the fact that these fragmented cups were found during different
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 61
years (1911 and 1938), they were published for the first time only 30 years ago by V.P. Yaylenko. Accurate restoration and
reconstruction of kylikes from preserved fragments with the use of new materials and methods, was made by I.O. Kostyuk.
The latter circumstance gave grounds to investigation of more precise localization of these kylikes in Olbia, revision of
a previous interpretation of graffiti, to more precise determination of their chronology and purpose. Previously, the first
graffiti was dated as of the second half of the 6th c. BC. In a well preserved inscription the first publisher read a woman’s name
ΜΟΙΡΩ or a name of Moirae. Based on the available sources, this heavily threadbare in anticuity kylix is dated within the
period from the last decade of the 6th to the beginning of the 5th centuries BC. Inside a drinking vessel there is made one of the
most original inscriptions in retrograde style of the Late Archaic period. So far, it is the only instance in Olbia of recording
a personal name of Moiron (ΜΟΙΡΩΝ), same as ΜΙΛΗΣΙΟ in the same Ionian dialect from the Olbian Late Archaic burial.
The other graffiti is made in the lower part of a bottom of kylix from the outside. We agree with the main interpretation
of V.P. Yaylenko that this is a devotion to Aphrodite. However, we can not agree with his opinion that this graffiti may
also be not devoting, but a deed to hetaera, because among the hetaerae’s names there was a sobriquet Aphrodite. In our
opinion, this graffiti is an original sacral formula «Kylix of Aphroditae». Most likely, according to the type of this almost
new cup and to palaeography, it should be dated from the last decades of the 5th c. to the first quarter of the 4th c. BC. The
authors also present absolutely new information from the excavations conducted in the last decade at the area of the south-
eastern eminence in Olbia, where some graffiti with dedications to Aphrodite and other sacral objects related to her cult and
testifying that in this part of the city a small sanctuary was located have been found.
Nevertheless, graffiti on each of the kylikes discussed still do not have absolutely full analogies in the monuments of
small epigraphics in other Pontic cities. The author of the first inscription belonged to those educated Olbians who could
make complicated inscriptions in retrograde manner even in inconvenient places, in the centre of the bottom inside a cup,
and remembered well the archaic style of writing. In general, based on all considerations, both the graffiti, and expecially the
man’s name it inscribes, to the present day remain one of the most original and the only one written in such a way not only in
Olbia, but also in Pontic and possibly in Hellenic anthroponymy. Furthermore, the other graffiti, though to a lesser extent,
is not only original by the sacral phormula and author’s manner of writing, but is also a probable evidence to its belonging to
the sanctuary of Aphrodite situated on the upper terrace of a city near the place of the find of inscription.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65872 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T18:19:15Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Русяєва, А.С. Костюк, І.О. 2014-07-04T09:51:19Z 2014-07-04T09:51:19Z 2010 Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії / А.С. Русяєва, І.О. Костюкя // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 51-61. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65872 На підставі повторної реставрації двох чорнолакових кіліків з розкопок Ольвії, які зберігаються у Національному музеї історії України, переглянуто інтерпретацію графіті на їхніх денцях, призначення посудин та хронологію. К памятникам так называемой малой эпиграфики относятся многочисленные граффити. Они, как и лапидарные надписи, требуют выяснения особенностей палеографии и хронологии, соотношения с археологическим контек-стом, чтения, перевода и осмысления содержания надписи, её трактовки и назначения, сопоставления с имею-щимися аналогиями и т. д. Нередко одно и то же граффито интерпретируется учеными с разных точек зрения. В этой публикации внимание акцентируется на том, что даже два граффити могут представлять интерес для изуче-ния. Они были прочерчены на двух аттических чернолаковых киликах из Ольвии и рассматриваются авторами в несколько ином аспекте, чем в предыдущем издании, в основном благодаря их повторной реставрации и новым источникам. Несмотря на то, что эти фрагментированные чаши найдены в разные годы (1911 и 1938 гг.), они впервые были опубликованы только 30 лет назад В.П. Яйленко. Тщательная реставрация и реконструкция кили-ков из сохранившихся фрагментов с использованием новых препаратов и методики сделана И.А. Костюк. Последнее обстоятельство дало основание для выяснения более конкретного местонахождения этих киликов в Ольвии, пересмотра ранее предложенной интерпретации граффити, уточнения их хронологии и назначения. Раньше первое граффито датировали второй половиной VI в. до н. э. В хорошо сохранившейся надписи первоиз-датель читал женское имя ????? либо имя Мойр. Исходя из имеющихся источников, этот сильно изношенный в древности килик может датироваться в рамках последнего десятилетия VI — начала V вв. до н. э. Внутри чаши для питья прочерчена одна из наиболее оригинальных надписей в ретроградном стиле позднеархаического вре-мени. В ней зафиксировано пока что единственное в Ольвии собственное мужское имя Мойрон ( ?????? ), как и ??????? на том же ионийском диалекте из ольвийского позднеархаического погребения. Второе граффито прочерчено на нижней части дна килика с наружной стороны. Мы согласны с основной ин-терпретацией В.П. Яйленко относительно того, что это посвящение Афродите. Однако нельзя согласиться с его мнением, что данное граффито может быть и не посвятительным, а дарственной записью гетере, поскольку в чис-ле имен гетер было и прозвище Афродита. С нашей точки зрения, это граффито представляет собой оригинальную сакральную формулу: «Килик Афродиты». Скорее всего, в соответствии с типом этой практически новой чаши и палеографией, его следует датировать последними десятилетиями V — первой четвертью ІV вв. до н. э. Нами приведены также совершенно новые сведения из раскопок последнего десятилетия в районе юго-восточной воз-вышенности Ольвии, где найдено ряд посвятительных граффити Афродите и другие сакральные вещи, связанные с ее культом и свидетельствующие о местонахождении в этой части города небольшого святилища. Тем не менее, граффити на каждом из рассмотренных киликов не имеют пока что абсолютно точных аналогий в памятниках малой эпиграфики в других понтийских городах. Автор первого из них принадлежал к тем образо-ванным ольвиополитам, которые умели прочерчивать сложные надписи ретроградно даже в неудобных местах, по центру дна внутри чаши, и хорошо помнили архаический стиль письма. В общем, исходя из всех рассуждений, как граффито, так в особенности зафиксированное им мужское имя, до сих пор остается одним из наиболее ори-гинальных и единственным в таком написании не только в ольвийской, но и общепонтийской, а, возможно, и общеэллинской антропонимии. Вместе с этим, хотя и в меньшей степени, другое граффито является не только оригинальным по сакральной формуле и авторской манере письма, но и вероятным свидетельством его принад-лежности святилищу Афродиты, расположенному на верхней террасе города поблизости от места его находки. Numerous graffiti belong to the monuments of so called small epigraphics. They, as well as lapis inscriptions, require investigation of peculiarities of their palaeographics and chronology, correlation with archaeological contexts, their reading, translation, and comprehention of the meaning of inscription, its interpretation and purpose, comparison with the existing analogies, etc. The same graffiti is often interpreted by the scholars from different points of view. In this publication attention is stressed on the fact that even two graffiti can present interest for study. They were inscribed on two Attic black-glazed kylikes from Olbia and are viewed by the authors in somewhat different light than in the previous publication, mainly owing to their repeated restoration and new sources. Despite the fact that these fragmented cups were found during different ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 61 years (1911 and 1938), they were published for the first time only 30 years ago by V.P. Yaylenko. Accurate restoration and reconstruction of kylikes from preserved fragments with the use of new materials and methods, was made by I.O. Kostyuk. The latter circumstance gave grounds to investigation of more precise localization of these kylikes in Olbia, revision of a previous interpretation of graffiti, to more precise determination of their chronology and purpose. Previously, the first graffiti was dated as of the second half of the 6 th c. BC. In a well preserved inscription the first publisher read a woman’s name ????? or a name of Moirae. Based on the available sources, this heavily threadbare in anticuity kylix is dated within the period from the last decade of the 6th to the beginning of the 5th centuries BC. Inside a drinking vessel there is made one of the most original inscriptions in retrograde style of the Late Archaic period. So far, it is the only instance in Olbia of recording a personal name of Moiron ( ?????? ), same as ??????? in the same Ionian dialect from the Olbian Late Archaic burial. The other graffiti is made in the lower part of a bottom of kylix from the outside. We agree with the main interpretation of V.P. Yaylenko that this is a devotion to Aphrodite. However, we can not agree with his opinion that this graffiti may also be not devoting, but a deed to hetaera, because among the hetaerae’s names there was a sobriquet Aphrodite. In our opinion, this graffiti is an original sacral formula «Kylix of Aphroditae». Most likely, according to the type of this almost new cup and to palaeography, it should be dated from the last decades of the 5th c. to the first quarter of the 4th c. BC. The authors also present absolutely new information from the excavations conducted in the last decade at the area of the south-eastern eminence in Olbia, where some graffiti with dedications to Aphrodite and other sacral objects related to her cult and testifying that in this part of the city a small sanctuary was located have been found. Nevertheless, graffiti on each of the kylikes discussed still do not have absolutely full analogies in the monuments of small epigraphics in other Pontic cities. The author of the first inscription belonged to those educated Olbians who could make complicated inscriptions in retrograde manner even in inconvenient places, in the centre of the bottom inside a cup, and remembered well the archaic style of writing. In general, based on all considerations, both the graffiti, and expecially th e man’s name it inscribes, to the present day remain one of the most original and the only one written in such a way not only in Olbia, but also in Pontic and possibly in Hellenic anthroponymy. Furthermore, the other graffiti, though to a lesser extent, is not only original by the sacral phormula and author’s manner of writing, but is also a probable evidence to its belonging to the sanctuary of Aphrodite situated on the upper terrace of a city near the place of the find of inscription. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічних матеріалів Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії Граффити на двух аттических чернолаковых киликах из Ольвии Graffiti on attic black-glazed kylikes from Olbia Article published earlier |
| spellingShingle | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії Русяєва, А.С. Костюк, І.О. Публікації археологічних матеріалів |
| title | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії |
| title_alt | Граффити на двух аттических чернолаковых киликах из Ольвии Graffiti on attic black-glazed kylikes from Olbia |
| title_full | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії |
| title_fullStr | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії |
| title_full_unstemmed | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії |
| title_short | Графіті на аттичних чорнолакових кіліках з Ольвії |
| title_sort | графіті на аттичних чорнолакових кіліках з ольвії |
| topic | Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet | Публікації археологічних матеріалів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65872 |
| work_keys_str_mv | AT rusâêvaas grafítínaattičnihčornolakovihkílíkahzolʹvíí AT kostûkío grafítínaattičnihčornolakovihkílíkahzolʹvíí AT rusâêvaas graffitinadvuhattičeskihčernolakovyhkilikahizolʹvii AT kostûkío graffitinadvuhattičeskihčernolakovyhkilikahizolʹvii AT rusâêvaas graffitionatticblackglazedkylikesfromolbia AT kostûkío graffitionatticblackglazedkylikesfromolbia |