Срібна фіала з Семикиної Могили
Статтю присвячено публікації та аналізу фіали зі скіфського кургану останньої чверті IV або рубежу IV—III ст. до н. е., розкопаного 1974 р. на південний схід від м. Дніпрорудне Запорізької обл. Статья посвящена публикации скифского кургана Семыкина Могила, раскопанного в 1974 г. к югу от г. Днепро...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65873 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Срібна фіала з Семикиної Могили / Ю.В. Болтрик, М.Ю. Трейстер // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 62-74. — Бібліогр.: 97 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859652331125080064 |
|---|---|
| author | Болтрик, Ю.В. Трейстер, М.Ю. |
| author_facet | Болтрик, Ю.В. Трейстер, М.Ю. |
| citation_txt | Срібна фіала з Семикиної Могили / Ю.В. Болтрик, М.Ю. Трейстер // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 62-74. — Бібліогр.: 97 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Статтю присвячено публікації та аналізу фіали зі скіфського кургану останньої чверті IV або рубежу IV—III ст. до н. е.,
розкопаного 1974 р. на південний схід від м. Дніпрорудне Запорізької обл.
Статья посвящена публикации скифского кургана Семыкина Могила, раскопанного в 1974 г. к югу от г. Днепро-рудный Запорожской области, с двумя ограбленными в древности погребальными сооружениями.
Ближайшее окружение Семыкиной Могилы составляют курганные могильники у с. Златополь, в г. Днепро-рудный и курган Казенная Могила. Такая концентрация памятников объясняется близостью благоприятных для
жизни древних плавней Великого Луга в междуречье Днепра и Конки. С другой стороны, сами курганы были воз-ведены в зоне лучших пастбищ бывших разнотравно-типчаково-ковыльных степей.
Специальный анализ посвящен погребению воина в боковой катакомбе, из инвентаря которого сохранился
набор бронзовых наконечников стрел и серебряная фиала.
Особое внимание привлекает стоявшая рядом с напутственной пищей серебряная фиала, являющаяся пред-метом подробного исследования. По особенностям декора, технике изготовления, размерам и, отчасти, вес фиа-ла из Семыкиной Могилы обнаруживает близость находкам из Башовой Могилы во Фракии, из Прикубанья (в
Майкопском музее) и тайника Чмыревой Могилы. Это позволяет датировать ее в пределах первой половины IV в.
до н. э., вероятнее всего, первой четверти столетия.
Близость декора фиал из тайника Чмыревой Могилы и фиалы из Семыкиной Могил дает основание для пред-положения, если не о малоазийском центре их изготовления, то, по крайней мере, о возможном малоазийском
происхождении торевта.
Дата комплекса по форме погребального сооружения, местоположению памятника в массиве нижнеднепров-ских курганов и наконечникам стрел может быть определена в пределах последней четверти IV в. до н. э. Таким
образом, серебряная фиала из Семыкиной Могилы относится к несколько более раннему времени и как минимум
на два—три десятилетия, а как максимум – почти на столетие, древнее даты погребения.
В заключение рассматриваются находки металлических фиал в курганах Северного Причерноморья скифско-го времени.
The article is devoted to the publication of a Scythian mound Semykina Mohyla excavated in 1974 to the east from
Dniprorudne city in Zaporizzhya Oblast, with two burial structures, robbed in antiquity.
The nearest surrounding of Semykina Mohyla consists of burial mounds in Zlatopol village, Dniprorudne city, and
Kazena Mohyla barrow. Such concentration of sites is caused by the vicinity of favourable living conditions in ancient flats
of Velekyi Luh between the Dnipro and Konka Rivers. On the other hand, the barrows were constructed in the area of the
best pastures in former motley grass and fescue and feather-grass steppe.
A warrior’s burial in a branch catacomb was specially analysed. A set of bronze arrowheads and a silver phiale of its
inventory have preserved.
A special attention is paid to the silver phiale standing near the funeral food, it is an object of a special research. The
peculiarities of its decoration, technology of production, its size, and partly the weight of phiale from Semykina Mohyla
are close to the finds from Bashova Tumulus in Thrace, in Kuban region (the Museum of Maykop), and from cache in
Chmyreva Mohyla. This fact allows the authors to date the vessel to the first half of the 4th c. BC, most likely to the first quarter of the century.
The proximity of motifs in decoration of phialai from the cahce of Chmyreva Mohyla and the phialai from Semykina
Mohyla give the ground to suggest, if not Asia Minor centre of their manufacture, then at least, the Asia Minor origin of the
toreut.The date of the burial complex based on the shape of a burial structure, location of the barrow in a range of the Lower
Dnipro kurgans, and on the arrowheads found in it, may be determined in frames of the last quarter of the 4th c. BC.
Consequently, silver phiale from Semykina Mohyla belongs to somewhat earlier period, and is at least two or three decades
and maximum — almost a century older than the burial.
Finally, the finds of metal phialai in the Scythian period barrows of the North Pontic area are discussed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:35:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 262
В історії Запорізької експедиції Інституту архео-
логії Академії наук України, керованої В.І. Бідзі-
лею, 1974 р. ознаменувався розкопками великих
скіфських курганів 13 і 14 в уроч. Носаки (Бидзи-
ля и др., 1977) та Казенної Могили з надглибокою
підземною спорудою (Бидзиля 1975). На їхньому
тлі забутим лишився невеликий курган Семи-
кина Могила, досліджений того ж року загоном
цієї експедиції на чолі з В.В. Отрощенком 2. Кур-
ган Семикина Могила був за 2,0 км на північ від
центру с. Орлянське Василівського р-ну Запо-
різької обл. Він входив до складу групи з шести
невеликих насипів, розташованої на північний
захід від верхів’я балки, що впадала до р. Конка
(нині Каховське водосховище) між селами Ма-
ячка і Скельки. Серед досліджених у лівобереж-
ній частині нижньодніпровського скупчення
кур ганів, яке називають «Золотим поясом Скі-
фії», він займав найсхіднішу позицію. Найближ-
че оточення Семикиної Могили 3 складають кур-
ганні могильники біля с. Златопіль 4 (за 5,5 км на
північ від неї) та м. Дніпрорудне (за 7,5 км на пів-
нічний схід) (Кузнецова, Кузнецов 2005), курган
Казенна Могила (12 км на північний захід), а та-
кож ґрунтовий могильник за 10 км у північно-
східному напрямку поряд с. Скельки (Попандо-
пуло 2008).
Така концентрація пам’яток у цій місце-
вості пояснюється двома обставинами. З од-
ного боку, поблизу розкинулися сприятливі
1 Опис і аналіз контексту знахідки виконано Ю.В. Бол-
триком, опис і дослідження фіали — М.Ю. Трейстером.
2 Автори висловлюють глибоку подяку В.В. Отрощенкові
за дозвіл опублікувати цю пам’ятку, а також Л.В. Стро-
ковій і О.П. Підвисоцькій за можливість дослідження
фіали в Музеї історичних коштовностей України.
3 За польовою документацією курган проходив як 6
біля с. Орлянське, згодом з’ясувалося, що у місцево-
го населення він був відомий як Семикина Могила.
4 Розкопки Запорізької експедиції ІА АН України в
1973—74 рр.
для проживання плавні Великого Лугу в межи-
річчі Дніпра і Конки, з іншого — самі кургани
зведено в зоні кращих пасовиськ, якими були
різнотравно-типчаково-ковилові степи.
Контекст знахідки. Насип Семикиної Моги-
ли розорювався і на момент розкопок являв со-
бою напівсферичний пагорб заввишки 1,5 м і в
діаметрі 46—48 м, поверхня якого була вкрита
дрібними невиразними фрагментами амфор.
Початковий діаметр насипу, 26—29 м, зафік-
совано за кільцем дрібного каміння від зруй-
нованої крепіди. Під насипом відкрито дві по-
грабовані у давнину могили підбійного типу зі
зверненими одна до одної камерами (рис. 1).
На думку автора розкопок В.В. Отрощен-
ка, дві могили вказували, що курган зведено не
за раз, що відповідало тодішньому канонічно-
му уявленню щодо поетапного створення скіф-
ських поховальних споруд. Утім цю хибну тезу
сповідує і досі частина скіфологів-курганщиків.
На наш погляд, ця пам’ятка є одноактною спо-
рудою (Болтрик 2000). У цьому переконують:
схема розташування могил (поховальні каме-
ри майже дотикаються зовнішніми стінами),
устрій донних частин вхідних ям і та обстави-
на, що поблизу входу долівку бічної камери не
виведено до загального рівня, а залишено не-
великий материковий пандус, своєрідний ком-
пенсатор півметрового перепаду рівнів долівки.
Тобто, цей похилий хід (пандус) могли прори-
ти лише копачі могили. Крім того, обидві моги-
ли композиційно вписано в межі первинної об-
валовки (що відокремлювала від довкілля місце
здійснення поховань), і їх розміщено на одній
осі, орієнтованій за лінією північний захід—
південний схід. Аналогічні схеми розташуван-
ня могил зафіксовано і в низці інших курганів
(приміром, Діїв і курган у с. Долинське поблизу
м. Мелітополь, курган 2 біля с. Якимівка 5).
5 Останні дві пам’ятки досліджено у 1984 та 1985 рр.
Приазовською експедицією ІА АН України, керова-
ною Ю.В. Болтриком.
Ю.В. Болтрик, М.Ю. Трейстер
СРІБНА ФІАЛА З СЕМИКИНОЇ МОГИЛИ 1
Статтю присвячено публікації та аналізу фіали зі скіфського кургану останньої чверті IV або рубежу IV—III ст. до н. е.,
розкопаного 1974 р. на південний схід від м. Дніпрорудне Запорізької обл.
К л ю ч о в і с л о в а: скіфи, фіала, омфал, графіті, грецькі літери, курган, мітки на вістрях стріл, поховальний інвен-
тар, камера
© Ю.В. БОЛТРИК, М.Ю. ТРЕЙСТЕР, 2010
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 63
У центральній поховальній споруді 6 (глибина
5,5 м, площа підземної камери 6,3 м2), імовір-
но, було троє похованих: чоловік, жінка і під-
літок. Біля входу до камери в її східній части-
ні знайдено 11 бронзових трилопатевих і три-
гранних вістер стріл, що походили, схоже, зі
зруйнованого грабіжниками сагайдачного на-
бору: два — з виступаючою втулкою і лож-
ком, що доходить до вістря, висота 3,7 і 3,4 см;
дев’ять наконечників мали приховану втул-
ку — у шести ложок доходить до вістря (висота
2,4—4,0 см), один має ложок до половини ви-
соти наконечника, сягаючи 2,7 см, ложок ще в
одного становить третину висоти (загальна ви-
сота 3,0 см), а ложок у третій чверті сягає висо-
ти корпуса (висота 2,8 см).
Спустошена грабіжниками могила посту-
палася за розмірами бічній і, цілком можливо,
попри її центральну позицію, мала допоміж-
ний характер, доповнюючи підземний простір
для потреб головного небіжчика.
Бокова могила була завглибшки 5,9 м від
рівня давнього горизонту з поховальною ка-
мерою 9,6 м2. Після пограбування в камері вці-
лів південно-західний куток (рис. 2). Частина
інвентарю, що збереглася (за винятком сріб-
ної фіали і наконечників стріл, інші артефак-
ти невиразні), засвідчує, що в могилі було по-
ховано воїна, орієнтованого головою на захід.
На це вказують бойовий пасок (вціліла части-
на бронзових пластин від основи) і шкіряний
на дерев’яній основі сагайдак, пофарбований
у червоний колір. Імовірно, ще один сагай-
дак знаходився при похованому, що засвідчує
знахідка бронзового тригранного вістря стрі-
ли з прихованою втулкою, ложок доходить до
вістря (Бидзиля и др. 1974). Вцілілий сагай-
дак мав зовні шкіряну кишеньку, в якій знахо-
дився залізний ніж з кістяним руків’ям, і міс-
тив 84 стріли. Вістря автори звіту розподілили
на п’ять типів: 23 — масивні, трохи вкороче-
ні, з прихованою втулкою, ложок піднімаєть-
ся лише на чверть висоти, довжина 2,8—3,0 см,
ширина 0,8 см; 24 — подібні до попередніх,
але трохи більше видовжені, втулка сягає під-
стави шипів, довжина 3,0—3,1 см, ширина
0,7 см; 30 — з виступаючою втулкою, ложок
доходить до вістря, на втулці його прикраше-
но 6—10 рельєфними горизонтальними рубчи-
ками, довжина 3,1—3,6 см; чотири наконечни-
ки подібні до попередніх, але ложок посереди-
ні втулки перетнуто лише одним поперечним
6 За польовою документацією, могила 1; бокову похо-
вальну споруду позначено як могилу 2.
рубчиком, довжина 3,3 см; три наконечни-
ки прикрашено рельєфними скісними хреста-
ми, які розташовані у виїмках ложка на втулці,
довжина 3,4 см.
Оскільки місце зберігання речового комп-
лексу Семикиної Могили встановити не вда-
лося, за винятком фіали, доводиться звертати-
Рис. 1. Курган Семикина Могила. План центральної
частини: A — центральна могила; B — бокова могила;
C — викид з центральної могили; D — викид з бокової
могили, вкладений на зовнішній схил первинної обва-
ловки
Рис. 2. Вцілілий від пограбування південно-західний
куток бокової могили: A — центральна могила; B — бо-
кова могила; 1 — срібна фіала; 2 — ніж; 3 — залишки
сагайдака; 4 — кістки тварин (рештки напутньої їжі);
5 — уламки черепа людини
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 264
ся до ілюстрацій звіту про польові досліджен-
ня. На них показано сім зразків бронзових
наконечників стріл із сагайдака з бокової мо-
гили (рис. 3). Можливо, два додаткових зраз-
ки — це варіанти позначених у тексті звіту ти-
пів. У будь-якому випадку багаторазова заточ-
ка змінила їхню форму, що ускладнює пошук
аналогій за цією ознакою, хоча сумарні при-
кмети дозволяють впевнено віднести вістря до
тригранних і трилопатевих, притаманних чет-
вертій хронологічній групі, за класифікацією
А.І. Мелюкової, що датується другою полови-
ною IV і межею IV—III ст. до н. е. (Мелюкова
1964, с. 25, табл. IV). Співставити стрілецький
набір Семикиної Могили з іншими комплек-
сами дозволяють рельєфні литі знаки-мітки
на наконечниках трьох типів. У цьому наборі
одна мітка не повторюється на вістрях різних
типів, хоча в комплексах елітних курганів од-
накові мітки наявні на різних за формою на-
конечниках. Ці мітки є у стрілецьких наборах
Олександрополя, Краснокутського кургану,
Чортомлика і Цимбалки (Алексеев 1983, с. 77).
За особливістю увігнутих лопатей наконечник
із Семикиної Могили близький до вузла Діїв
курган—Чортомлик, наміченого А.Ю. Алексєє-
вим (Алексеев 1987, с. 36). До того ж із Дієвим
курганом (OAK 1897, с. 32—33; Спицын 1906,
с. 168—169) Семикину Могилу зближує схема
влаштування поховальних споруд, а також наяв-
ність у сусідньому кургані срібної фіали, близької
за формою до нашої. Оскільки обидва кургани у
величезному масиві нижньо дніпровських кур-
ганів скіфського часу займали крайні позиції —
Діїв з півдня, а Семикина Могила — зі сходу, то в
цих збігах слід вбачати і хронологічну близькість.
Тобто, зведені раніше кургани змусили будівни-
чих цієї пари пам’яток спорудити їх на зовнішній
межі курганного масиву.
Що ж до семикинських наконечників з міт-
кою у вигляді поперечного рубчика на ложку по-
середині втулки, то подібні, але з виступаючою
втулкою, відомі зі знахідок В.М. Рота на Огузі
(зберігаються в Ермітажі). Виділяє ці екземпля-
ри і та обставина, що рельєфні мітки на гранях
різняться: на одному горизонтальна, на друго-
му — дві горизонтальні і одна вертикальна смуги
(Болтрик, Фиалко 2009, с. 41, рис. 2, 6). Близь-
ким є вістря однієї зі стріл Центральної могили
Олександропольського кургану, на якому знак-
мітку виконано у вигляді скісного поперечного
рубчика (Алексеев 2000, с. 297, табл. 2, 5).
Зі стрілецькими наборами Огуза перегуку-
ються і семикинські тригранні стріли з коротким
П-подібним ложком. Втім, доволі близькими до
нього є й наконечники з цілої низки пам’яток
Нижнього Дніпра — Кутянський могильник, Ні-
копольське курганне поле, кургани Козел, Крас-
нокутський та ін. (Мелюкова 1964, с. 25, табл. 9,
e1, 4, з6, п8, o8, 10). За класифікацією А.І. Ме-
люкової, це наконечники варіанту 3 типу 5 від-
ділу 3, тобто, крім територіальної, їх об’єднує й
хронологічна близькість (Мелюкова 1964, с. 25,
рис. 1). Тут слід зауважити, що знаки-мітки рані-
ше співставляли з наконечниками з «царських»
курганів (Алексеев 2000, с. 300). Знахідки з Се-
микиної Могили дозволяють вважати, що стрі-
лами з маркованими вістрями користувались і
представники нижчих соціальних верств.
Фіала. Особливу увагу привертає знайдена
в боковому похованні срібна фіала, що стояла
поряд з напутньою їжею. Власне вона і є пред-
метом цієї статті.
Це низька посудина7 з вертикальними, тро-
хи заокругленими всередину стінками і вузь-
ким горизонтальним краєм, що дещо виступає
всередину (рис. 4; 5). У центрі виділено рів-
чачком круглий, майже напівсферичної фор-
ми, омфал. Навколо нього фриз із 13 бюстів en
face та пальмет, що чергуються. З внутрішнього
боку фриз облямовує гладенький низький ва-
лик, із зовнішнього — два валики зі скісними
насічками, що імітують «мотузочку» (рис. 6).
Уздовж крайнього валика із зовнішнього боку
на різній відстані пуансоном нанесено ряд кра-
пок (рис. 6, 2). Фриз виконано у низькому ре-
льєфі — вилито у вигляді окремої пластини і
припаяно до фіали. Зворотній бік гладенький
з поглибленням за формою омфалу (рис. 7, 1).
7 Розміри фіали: діаметр 20,4 см, висота 3,1 см, шири-
на краю 0,33 см. Омфал у діаметрі 4,0 см, висота 1,4 см;
заглиблення під омфал із зовнішнього боку 3,4 см.
Фриз завширшки 1,7 см. Срібло. Вага 362,5 г, проба
920. Лиття, кування, пайка. Стан: центральна час-
тина фіали в доброму стані, на краях розбита і рес-
таврована з багатьох фрагментів. Місце зберігання:
Київ, МІКУ, інв. № АЗС-3738.
Рис. 3. Типи наконечників стріл з Семикиної Могили:
A — з центральної могили; B — з бокової
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 65
На зовнішній поверхні омфалу прокреслено
напис: монограма з літер альфа, іпсилон та оме-
га? (рис. 4; 7, 2—3).
За профілем, горизонтальним краєм, загну-
тим усередину, великим напівсферичної форми
омфалом, виділеним ровиком, розмірами і ре-
льєфним декором у вигляді фриза, що облямо-
вує омфал, фіала з Семикиної Могили належить
до нечисленної групи знахідок, що походять із
Північного та Західного Причорномор’я. Час-
тина цих фіал має зсередини додатковий граві-
рований з позолотою декор.
Цій групі фіал донедавна не приділяли ува гу,
хоча більшість зразків, які М.Ю. Трейстер залу-
чає до неї (Трейстер 2009, с. 428—431), було вже
виділено в окремий тип Х. Луше (flächig verzierte
Metallphialen) (Luschey 1939, S. 138—143). Втім,
до цього типу посуду Х. Луше відніс і фіали, що,
на наш погляд, пов’язані з прототипами зазна-
ченої групи, а також такі, що не належать до неї
як, приміром, золота фіала з Солохи.
Найраніші знахідки фіал цієї групи походять з
Башової Могили 8 в Дуванлі у Фракії (Filow 1934,
S. 63—65, Nr. 2, Abb. 80; 209 f, Taf. IV; Strong 1966,
p. 74, 80, pl. 15B; Venedikov, Gerassimov 1973, Taf.
172; Traci... 1989, no. 180, 4; Vickers 1990, p. 616,
8 Діаметр фіали 20,5 см.
fig. 1; 2004, S. 63—64, fig. 1—3; Vickers, Gill 1994,
p. 131, 134—135, fig. 5, 22—23; Barkova, Kalašnik
1997, Nr. 211, e; Marazov 1998, no. 64; Archibald
1998, p. 178; Platz-Horster 2002, S. 583, Abb. 1;
L’or... 2006, no. 44; Zanoni 2007, S. 182—183,
Nr. 125, e.) і Семибратнього кургану 2 9 (ОАК за
1876 г., c. 157, табл. IV, 9, 10; Мальмберг 1894,
с. 143, рис. 24, 25; Luschey 1939, S. 138, Nr. 3;
S. 140—141; Strong 1966, p. 75; Artamonow 1970,
Abb. 53; Грач 1985, с. 14, № 5; Анфимов 1987,
с. 111). Комплекс знахідок із Башової Могили,
що включає різноманітний бронзовий та сріб-
ний посуд, а також аттичну червонофігурну і
чорнолакову кераміку, датується не пізніше ру-
бежу V—IV ст. до н. е. (Filow 1934, S. 59—79) 10.
Поховання в Семибратньому кургані 2 за ко-
штовним інвентарем також датується в межах
середини — третьої чверті V ст. до н. е. (Barkova,
Kalašnik 1997, S. 82).
Розбита фіала, від якої вціліла централь-
на частина з рельєфним фризом, відома з чолові-
чого поховання кургану Карагодеуашх (Мальм-
берг 1894, с. 152—153, табл. VI, 4; Schefold 1938,
S. 21, Abb. 17; Luschey 1939, S. 138, Nr. 10.). Ще
три срібні фіали походять зі схованки, виявле-
9 Діаметр фіали 21,5 см. Фіала з Семибратнього кур-
гану 2 разом із посудиною з Зубовського увійшла
до групи типу F3a, за класифікацією Абка-І-Хаварі
(Abka’I-Khavari 1988, S. 114, F3a8). Проте важко зро-
зуміти, на якій підставі до цієї групи увійшли лише
дві зазначені фіали і чому автор не розглядає решту
посуду цієї групи.
10 Аттичну червонофігурну гідрію, знайдену в Башовій
Могилі (Filow 1934, S. 73, Taf. 14), атрибутовано як
роботу вазописця Кадмоса і датовано близько 430—
420 рр. до н. е. (Reho 1990, S. 156, Nr. 458, Taf. 34, f;
Zanoni 2007, S. 182, Nr. 125, f.).
Рис. 5. Фіала з Семикиної Могили. Вигляд зсередини
Рис. 4. Фіала з Семикиної Могили
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 266
ної М.І. Веселовським у західній стінці боко-
вої? катакомби Чмиревої Могили 11. Вони на-
лежать до двох варіантів. Дві фіали прикра-
шено лише концентричними рельєфними
фризами, що оточують омфал (Трейстер 2009,
с. 415—426, № 1, 2, рис. 3, 4), третю — ще й
гравірованими зображеннями (Трейстер 2009,
с. 427—428, № 3, рис. 5). Виходячи з дослі-
дження А.Ю. Алексєєва, максимальну на-
ближеність у часі до Чмиревої Могили мають
її сусіди хронологічного горизонту Б, до яко-
го потрапляють Товста і Гайманова Могили,
Цимбалка, Шульгівка та ін. Тобто, зведення
комплексу Чмиревої Могили припадає на діа-
пазон 360/350—330/325 рр. до н. е. (Алексеев
2003, с. 277). Дещо раніше датує Чмиреву Мо-
11 Докладніше про ці фіали див.: Трейстер 2009, с. 415—
431. Діаметр їх 18—20 см.
гилу С.В. Полін, а саме другою чвертю IV ст.
до н. е. (Полин 2009, с. 140).
Ще одну срібну фіалу12 з рельєфними фри-
зами і гравірованим позолоченим декором зна-
йдено, ймовірно, під час грабіжницьких розко-
пок 1939—1940-х рр. курганів біля с. Хамишки
в басейні р. Біла у Прикубанні (зберігається в
Майкопському музеї). І.В. Ксенофонтова да-
тує її кінцем V — початком IV ст. до н. е. (Ксе-
нофонтова 2005). Походження фіали з рельєф-
ним позолоченим фризом навколо омфалу і
гравірованим так само позолоченим фігурним
фризом із зображенням сутичок греків з ама-
зонками, що зберігається в збірці В. Божкова
(Софія), невідоме, однак є підстави припуска-
ти, що її, найімовірніше, знайдено на теренах
Болгарії (Маразов 2009, с. 50—53, № 9).
Фіали, що розглядаються, типологічно (фор-
ма, профіль, розміри, рельєфний декор навколо
омфалу) походять від зразків, омфал яких об-
лямовано фризом з вузьких пелюсток, які від-
носяться до типу F3a, за класифікацією Абка-
І-Хаварі13. Найраніші знахідки срібних фіал
по дібного типу з датованих комплексів кінця
VI — початку V ст. до н. е. походять з некропо-
лів Сіндоса14 в Македонії (Σινδος... 1985, № 309)
та Ольвії (ОАК за 1912 г., с. 34, № 5; Скудно-
ва 1988, с. 102, № 151, 4), щоправда, ольвій-
ська фіала має мініатюрні розміри. Аналогіч-
ні відомі в Малій Азії15, зокрема із курганів у
Ікізтепе16 в Східній Лідії (Bothmer von 1984,
no. 27; Özgen, Öztürk 1996, no. 43) та Дардано-
си17 в Троаді (Treister 2002, p. 354—356, fig. 1, 2;
Sevinç, Treister 2003, p. 229, no. 58; 239, f., pl. 8,
fig. 59; Treister 2007, p. 95, fig. 19, 2), а також з
поховання 13 (першої половини V ст. до н. е.) в
некрополі Саірхе у Східній Колхіді (Bregvadzé,
Makharadzé 2002, p. 283, 286, fig. 7; Bill 2003,
p. 215, Nr. 23). Можливо, є підстави розгляда-
ти ці посудини як вироби малоазійської (лі-
дійської?) майстерні V ст. до н. е. (Treister 2002,
355, f; Sevinç, Treister 2003, 239, f).
До цієї групи срібних фіал долучається і по-
судина, знайдена в кургані 1 біля Зубовського
12 Діаметр фіали 20,7 см.
13 Про фіали цієї групи див. докл.: Treister 2007, p. 94—
97, fig. 18, 19.
14 Діаметр фіали 18,0 см.
15 До цієї групи належить, зокрема, срібна фіала зі
збірки Художнього музею Університету Блумінгто-
ну, похождення якої чітко не визначено (Kent Hill
1976, No. 59; Oliver 1977, No. 2; Archibald 1998, p. 181,
note 31). Діаметр 15,6 см, вага 192,8 г.
16 Діаметр 18,1 см, вага 409,3 г.
17 Діаметр 19,9 см.
Рис. 6. Фіала з Семикиної Могили: 1 — центральна
частина; 2 — деталь
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 67
хутора18 у Прикубанні (Думберг 1901, с. 98—
100, рис. 18, a, b; Мордвинцева, Трейстер 2007,
№ В13, 1; табл. 51, рис. 16), на якій ретельно
вирізано напис з посвятою храму Аполлона у
Фазосі, що за палеографічними ознаками да-
тується близько 420 р. до н. е. Від розгляну-
тих зубовська фіала відрізняється додатковим
рельєфним орнаментом (виконаним за допо-
могою штампів) у вигляді 13 голів оленів на
стінках, а також зображенням змії на омфа-
лі. Близьку за профілем фіалу19 із так зв. Май-
копського комплексу, що зберігається в Бер-
ліні, прикрашено навколо омфалу фризом
пір’їстого орнаменту (Luschey 1939, S. 138, Nr. 2;
S. 142, 162, Nr. 12, Abb. 12; Strong 1966, p. 75, pl.
14A; Greifenhagen 1970, S. 56, Taf. 29, 2; From
the lands... 1975, 156, no. 1; Platz-Horster 2003,
S. 228, 278, Taf. 36, 1; Platz-Horster, Nagler 2007,
S. 223, Abb. 3; Leskov 2008, p. 114—116, no. 147).
Ще одну срібну фіалу подібної форми, оздоб-
лену практично по всій поверхні трьома фри-
зами орнаменту з вузьких пелюсток, витисне-
них ззовні, знайдено в Малому Дієвому кур-
гані20 (ОАК за 1897 г., с. 33, рис. 103; Спицын
1906, с. 169, рис. 38; табл. XIV, 31; Онайко 1970,
с. 103, № 44521; Лєсков 1974, с. 30, рис. 20).
Декор фіали. За структурою декору (один
основний фриз навколо омфалу) найближ-
чою паралеллю знахідці з Семикиної Могили є
срібна фіала з Семибратнього кургану 2. Най-
ближчою аналогією її декору є одна з трьох фіал
зі схованки в Чмиревій Могилі (ОАК за 1909—
1910 гг., с. 131, рис. 197; Pharmakowsky 1910,
S. 217—218, Abb. 16; Cаханев 1912, с. 119, табл.
XIV, 1; Тревер 1918, с. 34, рис. 50; Luschey 1939,
S. 138, Nr. 9; Онайко 1970, с. 100, № 396, табл.
XIV; Pfrommer 1987, S. 62, Abb. 345; Трейстер
2009, с. 415—423, № 1, рис. 1, 1; 3). Але декор
фіали з Чмиревої Могили складніший: біля ом-
фалу на зовнішньому боці опуклого ободка міс-
титься основний фриз, облямований перлина-
ми. На ньому зображено en face юнацькі голівки
з крильцями, що чергуються з квітками лотоса,
які виростають із локонів, що спадають на пле-
чі. Далі розміщено фриз лесбійського кіматія з
18 Діаметр 20,7 см. Нещодавно Д. Браунд висловив
припущення, що цю фіалу було присвячено храму
Аполлона, але не в Фазосі (Braund 2009).
19 Діаметр 16,2 см.
20 Пор. декор бронзової фіали подібної форми з гроб-
ниці 25 некрополю Синдос в Македонії, що датується
приблизно 540 р. до н. е. (Treаsures... 1985, p. 164—165,
no. 262).
21 У цій добірці місцем знахідки помилково вказано
Діїв курган.
трилисниками, розташованими між елемента-
ми кіматія. Від нього смугою перлин відокрем-
лено фриз свастикоподібного меандру, у пря-
мокутниках якого з крапок вміщено профільні
зображення качок праворуч. Зовні орнамен-
тальну частину фіали оформлено смужкою пер-
лин. Відмінність фризу семикинської фіали по-
лягає в тому, що між голівками юнаків вміщено
не квітки лотоса, а пальмети (рис. 6).
М. Пфроммер порівнює фриз із голівок з
квітками лотоса поміж ними на фіалі з Чмире-
вої Могили з рельєфним фризом на срібній фі-
алі зі скарбу в Луковіті (Pfrommer 1987, S. 238,
Nr. KaB, M31). Проте на посудині з Лукові-
ту зображені не юнацькі голівки з крильцями
(втім це, швидше, крильця, а не ріжки, про що
свідчить оперення на їхній зовнішній стороні;
пор. рис. та збільшений фрагмент фото), а жі-
ночі, а фриз виконано у високому рельєфі.
Мотив юнацької голівки, що виростає з
пуп’янка з пагонами, перегукується з подібним
декором, розповсюдженим в апулійскому вазо-
писі IV ст. до н. е. Але тут ідеться про жіночі го-
лівки, що виростають із пуп’янка з пагонами 22.
Схожий мотив прикрашає край срібної фіали
зі скарбу в Патерно на о. Сицилія (Oliver 1977,
p. 59, no. 26; Platz-Horster 2003, S. 274, Taf. 32,
1—3). Юнацьку голівку з ріжками або криль-
цями вигравірувано en face на щитку золотої
каблучки з поховання 6 розкопок Ф. Биллера
1868 р. в Німфеї (Vickers 2002, p. 48—49, pl. 18),
а також представлено на позолочених терако-
тових медальйонах зі ст. Тенгінська23.
Фриз у вигляді мотузочки, як на фіалі з Се-
микиної Могили (рис. 6, 2), має паралелі на
срібній з позолотою фіалі з Башової Могили
і на срібній з Прикубання, що зберігається в
Майкопському музеї (Ксенофонтова 2005).
Прокреслені написи досить добре відомі на
срібних фіалах V ст. до н. е. Їх розташовували зо-
22 Доволі рідкісні в другій чверті сторіччя (див., напр.:
Trendall, Cambitoglou 1978, pl. 62, 3; 114, 3; 125, 1;
144, 1; 154, 2), вони набувають значно більшого по-
ширення в другій половині IV ст. до н. е. (Trendall,
Cambitoglou 1982, pl. 161, 1; 162, 1; 165, 1, 3; 166, 3;
168; 179, 1; 194, 1 та ін.). Див. також апулійський кра-
тер кінця IV ст. до н. е. з Британского музею (Trendall
1976, p. 21, colour plate B; Frazer 1990, p. 199, note 134,
205, fig. 160; Mayo 1982, no. 71, 72, 74, 75) та так зва-
ний neck-amphorae останньої третини IV ст. до н. е.
(напр., Mayo 1982, No. 76, 77). Іноді голівки зобра-
жували у фригійському ковпаку — Орфей? (Mayo
1982, No. 68, 69) — апулійський червонофігурний
кратер третьої чверті IV ст. до н. е. в Неаполі (Mayo
1996, p. 161, 162, no. 11, 50).
23 Не опубліковані. Автори вдячні В.Р. Ерліху за ін-
формацію про ці медальйони.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 268
вні по краю, як на фіалі з сарматського похован-
ня біля хут. Зубов другої половини I ст. до н. е.,
на посудинах із Башової Могили та некропо-
ля Козані в Македонії. З-поміж них є написи-
посвяти до храмів24 або написи власників25.
Написи всередині омфалу зі зворотного
боку фіали, як у нашому випадку (рис. 4; 7, 2,
3), відомі значно рідше і переважно на зразках
лідійського походження V ст. до н. е. До них
відноситься напис на згаданій вже фіалі неві-
домого походження в музеї Блумінгтона з гра-
24 На фіалі з кургану біля хут. Зубов напис-посвята храму
Аполлона в Фазисі: Απóλλωνος Ήγημόνος εὶμὶ το̃̀μ Φα̃σι
(«Я належу Аполлону-Поводирю, що в Фасиді»). На
срібній фіалі першої половини V ст. до н. е. з некро-
поля Козані: ΑΘΑΝΑΙΑΣ : ΙΑΡΑ: ΤΑΣ ΜΗΕΓΑΡΟΙ («З
храму Афіни в Мегарі») (Treasures… 1978, no. 45, pl.
10; Gill 1990, p. 625; Vickers, Gill 1994, 57). Так само
прорізано по краю напис-посвяту Афродіті на брон-
зових фіалах VI ст. до н. е. зі святилища Афродіти
на Жейтинтепе в Мілеті (Sennf, Heinz 1997, S. 116 f.,
Abb. 2; Jahresbericht 2007, S. 260—261, Abb. 9) та Афі-
ні Ассесії на фіалі кінця VI ст. до н. е., імовірно з Ас-
сесії в Іонії, що зберігається в музеї Базеля (Lohmann
2007, S. 371, Anm. 51, Taf. 43, 2).
25 Дадалема (ΔΑΔΑΛΕΜΕ) на фіалі з Башової Могили.
фіті у вигляді літер мю, альфа та продряпаного
між гастами хі. На аналогічній посудині з гра-
біжницьких розкопок курганів Ікізтепе у Схід-
ній Лідії в межах омфалу прокреслено моно-
граму по центру і ретроградний напис грець-
кими літерами ΑΛΙΚ, імовірно лідійське ім’я
(Özgen, Öztürk 1996, p. 94, no. 42).
На інших фіалах з Ікізтепе в межах омфалу
є прокреслені монограми Özgen, Öztürk 1996,
p. 93, no. 40) або окремі літери — лямбда (Özgen,
Öztürk 1996, p. 98, no. 46). Дві окремі літери хі і
йота продряпано також у межах омфалу на од-
ній зі срібних фіал, що, ймовірно, походять з
лідійської гробниці в околицях Гюре (Özgen,
Öztürk 1996, p. 172, no. 124).
Серед знахідок з інших регіонів вкажемо
срібну фіалу з поховання в Аджиголі (Berciu
1969, S. 224 , fig. 7; pl. 117; Luschey 1983, S. 328,
Nr. A24, 2, Taf. 61, 2; Abka’I-Khavari 1988,
S. 117—118, Nr. F1C12, Abb. 2; Deppert-Lippitz,
Meier-Arendt 1994, Nr. 49, 7; Archibald 1998,
p. 179, fig. 7, 2 — праворуч зверху; p. 180; Treister
2007, p. 87, note 69; 89, fig. 14, 1) — на внутріш-
ній стороні омфалу є прокреслені грецькі літе-
Рис. 7. Фіала з Семикиної Могили: 1 — вигляд ззов-
ні; 2 — прокреслена монограма на зовнішній поверхні
омфалу; 3 — збільшений вигляд напису на омфалі3
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 69
ри сигма і хі (Shefton 1993, p. 194, fig. 14; p. 203,
note 50).
Особливо відзначимо напис в межах омфа-
лу на фіалі, що зберігається в музеї Майкопу:
по колу прокреслено напис ΧΑΒΡΙΔ.
Вага. У сучасному стані фіала з Семики-
ної Могили важить 362,5 г. Нам відомі не всі
дані щодо ваги фіал розглянутого типу. Зокре-
ма, знахідка з Башової Могили важить 428 г,
що, мабуть, було еквівалентом однієї міни,
враховуючи вагу драхми 4,28 г (Painter 1989,
p. 77, no. 4; Vickers 1990, p. 616; Vickers, Gill
1994, p. 131; Gill 2008, p. 339). Майже тотожну
вагу має фіала з Прикубання в зібранні Май-
копського музею — 427 г, а також посудини зі
збірки В. Божкова — 416 г. Цікаво, що близьке
значення має і згадана фіала з Козані в Маке-
донії — вона важить 432 г, або одну міну з ура-
хуванням ваги драхми 4,32 г (Gill 1990, p. 625;
2008, p. 339).
З огляду на близькість розмірів фіал з Башо-
вої Могили (діаметр 20,5 см), колекції Божко-
ва (20,5 см), з Прикубання в зібранні Майкоп-
ського музею (20,7 см) і з Семикиної Могили
(20,4 см) можна припустити (враховуючи втра-
ти металу внаслідок пошкоджень і корозії), що
справжня вага нашої посудини наближалась
до ваги фіал з Фракії та Прикубання і, ймовір-
но, була еквівалентом однієї міни.
Техніка виготовлення. Точкова розмітка
вздовж декоративного фризу, помітна на окре-
мих ділянках із зовнішнього боку від «мотузки»
на семикинській фіалі (рис. 6, 2), має паралель
на зразку з Майкопського музею. На думку
І.В. Ксенофонтової, триярусну композицію ре-
льєфного орнаменту було виконано на окремій
пластині, припаяній потім до внутрішньої по-
верхні фіали. Місце вставки пластини було об-
межене крапками, запланованими заздалегідь
на початку роботи над срібним диском (Ксено-
фонтова 2005, с. 150). Очевидно, що техніка ви-
готовлення обох фіал є близькою.
Центр виготовлення. Аналіз особливостей
декору двох фіал зі схованки Чмиревої Моги-
ли, зокрема фіали 1, оздоблення якої демон-
струє особливу подібність до декору знахідки
з Семикиної Могили, дає підстави припустити
якщо не малоазійський центр їхнього вироб-
ництва, то, принаймні, можливе тамтешнє по-
ходження торевта (Трейстер 2009, с. 431).
Дата фіали з Семикиної Могили. Зазначена
подібність фіали з Семикиної Могили за осо-
Рис. 8. Карта поширення знахідок фіал з коштовних металів, згаданих у тексті: 1 — Семикина Могила; 2 —
Малий Діїв курган; 3 — Чмирева Могила; 4 — Солоха; 5 — Хомина Могила; 6 — Куль-Оба; 7 — Німфей;
8 — Семибратній курган; 9 — Карагодеуашх; 10 — ст. Мар’їнська; 11 — Зубовський хутір; 12 — Хамишки;
13 — Саірхе; 14 — Ольвія; 15 — Аджигол; 16 — Луковіт; 17 — Башова Могила; 18 — Козані; 19 — Сіндос;
20 — Дарданос; 21 — тумулус Ікізтепе (Гюре)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 270
бливостями декору, техніки виготовлення,
розміру і, почасти, ваги до знахідок з Башової
Могили, Прикубання (Майкопський музей) і
схованки у Чмиревій Могилі дозволяє датува-
ти її в межах першої половини IV ст. до н. е.,
найімовірніше першої чверті сторіччя.
Дата комплексу за формою поховальної
споруди, локалізацією пам’ятки в масиві Ниж-
ньодніпровських курганів і вістрями стріл може
бути визначена в межах останньої чверті IV або
навіть рубежем IV—III ст. до н. е. Як було по-
казано, срібна фіала з Семикиної Могили від-
носиться до ранішого часу, тож, як мінімум, на
два—три десятиліття, а, як максимум, майже
на століття старша за дату поховання.
Металеві фіали з курганів скіфської знаті. Фіа-
ли з дорогоцінних металів (рис. 8), зокрема золо-
ті, виявлені в Солосі (Artamonow 1970, pl. 157—
159; Манцевич 1987, № 55; Galanina, Grach 1986,
fig. 162—163; Karabelnik 1993, Nr. 33; Boardman
1994, p. 207—208, fig. 6, 29; Schiltz 1994, S. 148—
149, Abb. 110—111; Jacobson 1995, p. 213—214,
VI.F.1, fig. 92, 93; Barkova, Kalašnik 1997, Nr. 25;
Alekseyev 2007, S. 246, Abb. 4) та Куль-Обі
(Artamonow 1970, S. 70, Taf. 207, 210; Galanina,
Grach 1986, fig. 164, 165; Karabelnik 1993, S. 80—
81, Nr. 34; Busch 1993, S. 118—121, Nr. 59; Schiltz
1994, S. 146—147, Abb. 109; Jacobson 1995, p. 215—
216, VI.F.2. Fig. 94; Barkova, Kalašnik 1997, Nr. 70).
Не виключено, що солоський екземпляр зна-
йдено у схованці, влаштованій у північній стіні
другої могили, де вона лежала на гориті зі сріб-
ною обкладкою. Три срібні фіали походять зі
схованки Чмиревої Могили, а також відомі в
«царських» курганах Прикубання: Семибратній
курган 2 і Карагодеуашх. Фрагментовану срібну
фіалу знайдено у гробниці 19 середини V ст. до
н. е. кургану 24/1876 некрополя Німфею (ОАК
за 1877 г., с. 222, табл. III, 5; Силантьева 1959,
с. 57—58, рис. 26; 62; Treister 2007, p. 88, 91,
fig. 16, 1).
Із поховань з порівняно бідним інвента-
рем вкажемо срібну фіалу з кургану (висота
1,77 м), розкопаного К.Є. Думбергом у 1897 р.
поряд з Дієвим курганом26 (ОАК за 1897 г.,
с. 33, рис. 103; Спицын 1906, с. 169, рис. 38;
табл. XIV, 31; Онайко 1970, с. 103, № 445). «У
північно-східному кутку поховальної камери зна-
йдено срібну миску, а неподалік від неї містилися
рештки скелету, що лежав головою на південь,
26 У добірці Н.О. Онайко місцем знахідки фіали по-
милково вказано Діїв курган.
потривожений лисицями. Під кістками було на-
сипано шар вапна та місцями збереглися сліди
дошок від домовини, а також відбитки матерії,
що вкривала небіжчика. Біля лівої руки покладе-
но залізну паличку, а між ногами лежали решт-
ки двох ножів з кістяними руків’ями» (Спицын
1906, с. 169—170).
Ще одна срібна фіала походить з Хоминої
Могили (Мозолевский 1973, с. 231, рис. 37, 1;
с. 234, № 10, рис. 39 ліворуч). Там вона збереглася
разом зі срібним кіліком під обвалом склепіння.
Зважаючи на знахідки ювелірних прикрас і кіс-
тяного веретена, це могли бути залишки погра-
бованого, вірогідно, парного поховання, здій-
сненого в боковій могилі. З огляду на збіг рівнів
долівок центральної та бокової могил і загальну
схему планування цього кургану є підстави вва-
жати, що в Хоминій Могилі бокова виконувала
функцію додаткового входу. Видовжена камера
цієї могили є, по суті, довгим дромосом (її висо-
та 1,2 м), яким скористалися для супутнього по-
ховання. Комплекс датується кінцем IV — по-
чатком III ст. до н. е. і за схемою планування та
датою є близьким до Семикиної Могили. Про-
те фіала з Хоминої Могили належить до іншого
типу, ніж розглянуті нами. Б.М. Мозолевський
визначив її як фіалу «типу Брезово».
Невідомі походження і контекст знахід-
ки фіали із так званого Майкопського комп-
лексу, що зберігається в Берліні (Luschey
1939, S. 138, Nr. 2; S. 142, 162, Nr. 12, Abb. 12;
Strong 1966, p. 75, pl. 14, A; Greifenhagen 1970,
S. 56, Taf. 29, 2; From the lands… 1975, p. 156,
no. 1; Platz-Horster 2003, S. 228, 278, Taf. 36,
1; Platz-Horster, Nagler 2007, S. 223, Abb. 3;
Leskov 2008, p. 114–116, no. 147), фіали з ба-
сейну р. Біла, що зберігається в Майкопі
(Ксенофонтова 2005), а також виявленої біля
ст. Мар’їнської, що зберігається в Державно-
му історичному музеї у Москві (Bapst 1887,
p. 147, pl. 21; Тревер 1918, с. 31—32, рис. 48;
Журавлев 2002, № 514).
Ми не знаємо, який інвентар супроводжу-
вав поховання в Семикиній Могилі, оскіль-
ки могилу пограбовано в давнину. Але наяв-
ність тут фіали, безумовно статусного пред-
мета, у відносно невеликому кургані (висота
всього 1,5 м) заслуговує на увагу з огляду на
те, що срібні й золоті зразки здебільшого похо-
дять з військових поховань вищої скіфської та
синдо-меотської знаті. Соціальний статус по-
хованого в Семикиній Могилі маркував і су-
провід з трьох осіб у сусідній камері.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 71
Алексеев А.Ю. О наконечниках стрел из Чертомлыкского кургана // АСГЭ. — 1983. — 24. — С. 73—77.
Алексеев А.Ю. Заметки по хронологии скифских степных древностей IV в. до н. э. // СА. — 1987. — № 3. — С. 28—39.
Алексеев А.Ю. Наконечники стрел из Александропольского кургана и их значение для истории скифских древнос-
тей IV в. до н. э. // ΣΥΣΣΙΤΙΑ. Памяти Ю.В. Андреева. — СПб., 2000. — С. 295—303.
Алексеев А.Ю. Хронография Европейской Скифии. — СПб., 2003.
Анфимов Н.В. Древнее золото Кубани. — Краснодар, 1987.
Бидзиля В.И. Скифский курган «Казенная Могила» // Новейшие открытия советских археологов. Тез. докл.
конф. — К., 1975. — Ч. II. — С. 16—18.
Бидзиля В.И., Ляшко С.Н., Отрощенко В.В. и др. Отчет о раскопках курганных могильников у сел Орлянка, Злато-
поль, Балки, Шмальки, г. Днепрорудный в Запорожской обл. в 1974 г. // НА ІА НАНУ. — 1974/10.
Бидзиля В.И., Болтрик Ю.В., Мозолевский Б.Н., Савовский И.П. Курганный могильник в уроч. Носаки // Курганные
могильники Рясные Могилы и Носаки. — К.,1977. — С. 61—158.
Болтрик Ю.В. Скифский курган как единый ансамбль // Скифы и сарматы в VII—III вв. до н. э. Палеоэкология,
антропология и археология. — М., 2000. — С. 129—137.
Болтрик Ю.В., Фиалко Е.Е. Оружие из скифского кургана Огуз // Боспор Киммерийский и варварский мир в пе-
риод античности и средневековья. Актуальные проблемы. — Керчь, 2009. — С. 39—45.
Грач Н.Л. (ред.). Античное художественное серебро. Каталог выставки. Эрмитаж. — Л., 1985.
Думберг K. Раскопка курганов на Зубовском хуторе в Кубанской области // ИАК. — 1901. — Вып. 1. — C. 94—103.
Журавлев Д.В. (ред.). На краю ойкумены. Греки и варвары на северном берегу Понта Евксинского. Каталог. —
Москва, 2002.
Ксенофонтова И.В. Серебряная фиала из фондов Национального музея Республики Адыгея // Четвертая Кубан-
ская археологическая конференция. — Краснодар, 2005. — С. 150—152.
Кубышев А.И., Николова А.В., Полин С.В. Скифские курганы у с. Львово на Херсонщине // Древности Степной
Скифии. — К., 1982. — С. 130—148.
Кузнецова Т.М., Кузнецов С.В. Курганы скифского времени у пос. Днепрорудный и с. Большая Белозерка (краткий
очерк) // Древности Евразии: от ранней бронзы до раннего средневековья. Памяти В.С. Ольховского. — М.,
2005. — С. 317—332.
Лєсков О. Скарби курганів Херсонщини. — К., 1974.
Мальмберг В. Памятники греческого и варварского искусства, найденные в кургане Карагодеуашх // Лаппо-Данилев -
ский А., Мальмберг В. Древности Южной России. Курган Карагодеуашх — СПб., 1894. — C. 121—192 (МАР. — 13).
Манцевич А.П. Курган Солоха. Публикация одной коллекции. — Л.,1987.
Маразов И. (ред.). Спасенные сокровища Древней Фракии. Коллекция Васила Божкова. Каталог. — София, 2009.
Мелюкова А.И. Вооружение скифов. —М., 1964 (САИ. — Вып. Д1-4).
Мозолевский Б.Н. Скифские погребения у с. Нагорное близ г. Орджоникидзе на Днепропетровщине // Скифские
древности. — К., 1973. — С. 187—234.
Мордвинцева В.И., Трейстер М.Ю. Произведения торевтики и ювелирного искусства в Северном Причерноморье
(2 в. до н. э. — 2 в. н. э.). — Cимферополь; Бонн, 2007.
Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV—II вв. до н. э. — М., 1970 (САИ. — Вып. Д1-27).
Полин С.В. Датировка Гаймановой Могилы // Старожитностi степового Причорномор’я i Криму. — Запорiжжя,
2009. — XV. — C. 136—141.
Попандопуло З.Х. Грунтовой могильник эпохи раннего железа из Нижнего Поднепровья // Проблеми історії та
археології України. Мат-ли VI Міжнар. наук. конф., присвяченої 150-річчю від дня народження академіка
В.П. Бузескула. — Харків, 2008. — С. 33—34.
Саханев В. Серебряные сосуды с золоченым орнаментом из Чмырева кургана // ИАК. — 1912. — Вып. 45. — С. 111—131.
Силантьева Л.Ф. Некрополь Нимфея // МИА. — 1959. — 69. — C. 5—107.
Скуднова В.М. Архаический некрополь Ольвии. — Л., 1988.
Спицын А.А. Серогозские курганы // ИАК. — 1906. — Вып. 19. — С. 157—174.
Тревер К.В. Ольвийская полихромная амфора 1901 года. — Пг., 1918 (МАР, 36).
Трейстер М.Ю. Серебряные сосуды из тайника Чмыревой Могилы // Древности Боспора. — 2009. — 13. — С. 414—460.
Abka’I-Khavari M. Die achämenidischen Metallschallen // Archäologische Mitteilungen aus Iran. — 1988. — 21. — S. 91—137.
Alekseyev A.Ju. Skythische Könige und Fürstenkurgane // Parzinger, 2007. — S. 242—255.
Archibald Z.H. The Odryssian Kingdom of Thrace. Orpheus Unmasked. — Oxford, 1998.
Artamonow M.I. Goldschatz der Skythen. — Prag, 1970.
Bapst G. Les fouilles de Siverskaia (Caucase) (Suite). Coupe en argent doré // Gazette archéologique. — 1887. — T. 12. —
P. 147—149.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 272
Barkova L., Kalašnik Ju. (Hrsg.). Zwei Gesichter der Eremitage. Die Skythen und ihr Gold. — Bonn, 1997.
Berciu D. Das thrako-getische Fürstengrab von Agighiol in Rumänien // 50. Bericht der Römisch-Germanischen
Kommission. — Frankfurt, 1969. — S. 209—265.
Bill A. Studien zu den Gräbern des 6. bis 1. Jahrhunderts v. Chr. Georgien unter besonderer Berücksichtigung der Beziehungen
zu den Steppenvölkern. — Bonn, 2003 (Universitätsforschungen zur prähistorischen Archäologie, 96).
Boardman J. The Diffusion of Classical Art in Antiquity. — London, 1994.
Bothmer von D. A Greek and Roman Treasury. — New York, 1984. (BMMA. — XLII. —1).
Braund D. The Silver Phiale Dedicated to Apollo Hegemon from Zubovsky Khutor // Боспор Киммерийский и варвар-
ский мир в период античности и средневековья. Актуальные проблемы. — Керчь, 2009. — P. 533—537 (Бос-
порские чтения, X).
Bregvadzé Z., Makharadzé G. L’importation grecque aux Ve — IVe siècles // Actes du IXe Symposium de Vani (Colchide
1999). — Paris, 2002. — P. 283—286.
Busch R. (Hrsg.). Gold der Skythen. Schätze aus der Staatlichen Eremitage St. Petersburg. — Neumünster, 1993.
Deppert-Lippitz B., Meier-Arendt W. (Hrsg.). Goldhelm. Schwert und Silberschätze. Reichtümer aus 6000 Jahren rumänischer
Vergangenheit. — Frankfurt, 1994.
Echt R. (Hrsg.). Die Thraker. Das goldene Reich des Orpheus. — Bonn, 2004.
Filow B. Die Grabhügelnekropole bei Duvanlij in Südbulgarien. — Sofia, 1934.
Frazer A. The Propylon of Ptolemy II. — Princeton, 1990 (Samothrace, 10).
From the Lands of the Scythians (BMMA 32.5, 1973/74). — New York, 1975.
Galanina L., Grach N. Scythian Art. — Leningrad, 1986.
Gill D.W.J. A One-Mina Phiale from Kozani // AJA. — 1990. — V. 94. — P. 625.
Gill D.W.J. Inscribed Silver Plate from Tomb II at Vergina. Chronological Implications // Hesperia, 2008. — V. 77. —
P. 335—358.
Gold der Thraker. Archäologische Schätze aus Bulgarien. — Mainz, 1979.
Greifenhagen A. Schmuckarbeiten in Edelmetall. — Berlin, 1970. — Bd. I.
I Greci in Occidente: La Magna Graecia nelle collezioni del Museo Archeologico di Napoli. — Naples, 1996.
Jacobson E. The Art of the Scythians. The Interpretation of Cultures at the Edge of the Hellenic World. — Leiden; New
York; Köln, 1995.
Jahresbericht 2006 des deutschen archäologischen Instituts // AA. — 2007. — Hb. 2. — S. 135—392.
Karabelnik M. (Hrsg.). Aus den Schatzkammern Eurasiens. — Zürich, 1993.
Kent Hill D. Greek and Roman Metalware. A Loan Exhibition. — Baltimore, 1976.
Leskov A.M. The Maikop Treasure. — Philadelphia, 2008.
Lohmann H. Die Chora Milets in archaischer Zeit // Cobet J., Graeve von V., Niemeyer W.-D., Zimmermann K. (Hrsg.).
Frühes Ionien: Eine Bestandaufnahme. Panionion, 26. September — 1. Oktober 1999. — Mainz, 2007. — S. 363—392.
(Milesische Forschungen, 5).
L’or des Thraces. Trésors de Bulgarie. Musée Jacquemart-André. — Paris, 2006.
Luschey H. Die Phiale. — Bleicherode am Harz, 1939.
Luschey H. Thrakien als ein Ort der Begegnung der Kelten mit der iranischen Metallkunst // Boehmer R.M., Hauptmann Н.
(Hrsg.). Festschrift K. Bittel. — Mainz, 1983. — S. 313—329.
Marazov I. (ed.). Ancient Gold: The Wealth of the Thracians. Treasures from the Republic of Bulgaria. — New York,
1998.
Mayo M.E. (ed.). The Art of South Italy. Vases from Magna Graecia. — Richmond, VA, 1982.
Oliver A. Jr. Silver for the Gods. 800 Years of Greek and Roman Silver. — Toledo, 1977.
Özgen I., Öztürk J. Heritage Recovered. The Lydian Treasure. — Istanbul, 1996.
Painter K. Inscriptions on Fourth-Century Silver from Bulgaria // Cook B.F. (ed.). The Rogozen Treasure. Papers of the
Anglo-Bulgarian Conference, 12 March 1987. — London, 1989. — P. 73—81.
Parzinger H. (Hrsg.). Im Zeichen des goldenen Greifen. Königsgräber der Skythen. — München; Berlin; London; New
York, 2007.
Pfrommer M. Studien zu alexandrinischer und grossgriechicher Toreutik frühhellenistischer Zeit. — Berlin, 1987.
(Archäologische Forschungen. — 16)
Pharmakowsky B. Archäologische Funde im Jahre 1909. Rußland // AA. — 1910. — S. 195—244.
Platz-Horster G. «Griechische» Silbergefäße in thrakischen Fürstengräber // Zimmer F. (Hrsg.). Die griechische Klassik.
Idee oder Wirklichkeit. — Mainz, 2002. — S. 582—584.
Platz-Horster G. Der Silberfund von Paternò // Jahrbuch des Deutschen Archäologischen Instituts. — 2003. — 118. —
S. 205—284.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 2 73
Platz-Horster G., Nagler A. Die Goldfunde von Majkop // Parzinger, 2007 — S. 220—227.
Reho M. La ceramica attica a figure nere e rossi nella Tracia bulgara Roma. — 1990 (Archaeologica, 86).
Schefold K. Der skythische Tierstil in Südrussland // Eurasia Septentrionalis Antiqua. — 1938. — XII. — S. 1—78.
Schiltz V. Die Skythen und andere Steppenvölker. — München, 1994.
Sennf R., Heinz M. Arbeiten am Zeytintepe im Jahre 1994 // AA. — 1997. — S. 114—118.
Sevinç N., Treister M. Metalwork from the Dardanos Tumulus // Studia Troica. — 2003. — 13. — P. 215—260.
Shefton B.B. The White Lotus, Rogozen and Colchis: The Fate of a Motif // Chapman J., Dolukhanov P. (eds.). Cultural
Transformations and Interactions in Eastern Europe. — Aldershot; Brookfield; Hong Kong; Singapore; Sydney,
1993. — P. 178—209.
Σινδος. — Athens, 1985.
Strong D.E. Greek and Roman Gold and Silver Plate. — London, 1966.
Traci. Arte e cultura nelle terre di Bulgaria dalle origini alla tarda romanità. — Milano, 1989.
Treasures of Ancient Macedonia: Catalogue. — Thessaloniki, 1978.
Treister M. Metal vessels from Dardanos // Giumlia-Mair A. (ed.). I Bronzi Antichi: Produzione e tecnologia. Acta del XV
Congresso Internazionale sui bronzi antichi, Grado-Aquileia, 22—26 maggio 2001. — Montagnac, 2002. — P. 354—
362. (Monographies Instrumentum, 21).
Treister M. The Toreutics of Colchis in the 5th—4th centuries BC. Local traditions, outside influences, innovations // Ancient
Civilizations from Scythia to Siberia. — 2007. — 13. — P. 67—107.
Trendall A.D. South Italian Vase Painting. — London, 1976.
Trendall A.D., Cambitoglou A. The Red-Figured Vases of Apulia. — Vol. I. Early and Middle Apulian. — Oxford, 1978.
Trendall A.D., Cambitoglou A. The Red-Figured Vases of Apulia. — Vol. II. Late Apulian. — Oxford, 1982.
Venedikov I., Gerassimov T. Thrakische Kunst. — Wien; München, 1973.
Vickers M. Golden Greece: Relative Values, Minae and Temple Inventories // AJA. — 1990. — V. 94. — P. 613—625.
Vickers M. Scythian and Thracian Antiquities in Oxford (Ashmolean Handbooks). — Oxford, 2002.
Vickers M. Was ist Material wert? Eine kleine Geschichte über den Stellenwert griechischer Keramik // Antike Welt. —
2004. — Jg. 35.2. — S. 63—69.
Vickers M., Gill D. Artful Crafts. Ancient Greek Silverware and Pottery. — Oxford, 1994.
Zanoni I. (Hrsg.). Die alten Zivilisationen Bulgariens. Das Gold der Thraker. — Basel, 2007.
Надійшла 10.11.2009
Ю.В. Болтрик, М.Ю. Трейстер
СЕРЕБРЯНАЯ ФИАЛА ИЗ СЕМЫКИНОЙ МОГИЛЫ
Статья посвящена публикации скифского кургана Семыкина Могила, раскопанного в 1974 г. к югу от г. Днепро-
рудный Запорожской области, с двумя ограбленными в древности погребальными сооружениями.
Ближайшее окружение Семыкиной Могилы составляют курганные могильники у с. Златополь, в г. Днепро-
рудный и курган Казенная Могила. Такая концентрация памятников объясняется близостью благоприятных для
жизни древних плавней Великого Луга в междуречье Днепра и Конки. С другой стороны, сами курганы были воз-
ведены в зоне лучших пастбищ бывших разнотравно-типчаково-ковыльных степей.
Специальный анализ посвящен погребению воина в боковой катакомбе, из инвентаря которого сохранился
набор бронзовых наконечников стрел и серебряная фиала.
Особое внимание привлекает стоявшая рядом с напутственной пищей серебряная фиала, являющаяся пред-
метом подробного исследования. По особенностям декора, технике изготовления, размерам и, отчасти, вес фиа-
ла из Семыкиной Могилы обнаруживает близость находкам из Башовой Могилы во Фракии, из Прикубанья (в
Майкопском музее) и тайника Чмыревой Могилы. Это позволяет датировать ее в пределах первой половины IV в.
до н. э., вероятнее всего, первой четверти столетия.
Близость декора фиал из тайника Чмыревой Могилы и фиалы из Семыкиной Могил дает основание для пред-
положения, если не о малоазийском центре их изготовления, то, по крайней мере, о возможном малоазийском
происхождении торевта.
Дата комплекса по форме погребального сооружения, местоположению памятника в массиве нижнеднепров-
ских курганов и наконечникам стрел может быть определена в пределах последней четверти IV в. до н. э. Таким
образом, серебряная фиала из Семыкиной Могилы относится к несколько более раннему времени и как минимум
на два—три десятилетия, а как максимум – почти на столетие, древнее даты погребения.
В заключение рассматриваются находки металлических фиал в курганах Северного Причерноморья скифско-
го времени.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 274
Yu.V. Boltryk, M.Yu. Treister
SILVER PHIALE FROM SEMYKINA MOHYLA
The article is devoted to the publication of a Scythian mound Semykina Mohyla excavated in 1974 to the east from
Dniprorudne city in Zaporizzhya Oblast, with two burial structures, robbed in antiquity.
The nearest surrounding of Semykina Mohyla consists of burial mounds in Zlatopol village, Dniprorudne city, and
Kazena Mohyla barrow. Such concentration of sites is caused by the vicinity of favourable living conditions in ancient flats
of Velekyi Luh between the Dnipro and Konka Rivers. On the other hand, the barrows were constructed in the area of the
best pastures in former motley grass and fescue and feather-grass steppe.
A warrior’s burial in a branch catacomb was specially analysed. A set of bronze arrowheads and a silver phiale of its
inventory have preserved.
A special attention is paid to the silver phiale standing near the funeral food, it is an object of a special research. The
peculiarities of its decoration, technology of production, its size, and partly the weight of phiale from Semykina Mohyla
are close to the finds from Bashova Tumulus in Thrace, in Kuban region (the Museum of Maykop), and from cache in
Chmyreva Mohyla. This fact allows the authors to date the vessel to the first half of the 4th c. BC, most likely to the first
quarter of the century.
The proximity of motifs in decoration of phialai from the cahce of Chmyreva Mohyla and the phialai from Semykina
Mohyla give the ground to suggest, if not Asia Minor centre of their manufacture, then at least, the Asia Minor origin of the
toreut.
The date of the burial complex based on the shape of a burial structure, location of the barrow in a range of the Lower
Dnipro kurgans, and on the arrowheads found in it, may be determined in frames of the last quarter of the 4th c. BC.
Consequently, silver phiale from Semykina Mohyla belongs to somewhat earlier period, and is at least two or three decades
and maximum — almost a century older than the burial.
Finally, the finds of metal phialai in the Scythian period barrows of the North Pontic area are discussed.
Слова Даниїла Заточника, якого М.М. Тихоми-
ров вважав вихідцем із ремісничих кіл, «не огнь
творить ражежение железу но надымание меш-
ное» (Изборник 1969, с. 232), демонструють чу-
дове розуміння технології металургійного ви-
робництва давньоруськими майстрами: не во-
гонь творить залізо, а процес дуття, який, під-
вищуючи температуру в горні, створює умови
для його відновлення з руди. Однією з ланок
цієї технології було сопло, через яке надходило
повітря з міха до розжареного горна.
Коло джерел з історії давньоруської мета-
лургії на території України обмежене. Це ма-
теріали з Григорівського поселення, яке дату-
ється дещо ранішим часом, Колонщини, Кре-
менища (Бідзіля, Паньков 2000; Паньков 2003).
© О.Є. ЗЛАТОГОРСЬКИЙ, С.Д. ПАНИШКО, 2010
О.Є. Златогорський, С.Д. Панишко
СОПЛА З ЖИДИЧИНА
Вводиться до наукового обігу колекція сопел, які відображають рівень металургійного виробництва в районі Луцька у
XIV cт.
К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, Волинь, ХІV ст., сопла, металургія, технологія, дуття, горно
Долучаються також матеріали з поселення Ло-
патна у Молдові, яке, хоча й було слов’янським,
та все ж його металургія базувалася на інших
принципах (Паньков 2003, с. 98). Останнім ча-
сом активно досліджується металургія давньо-
руського Києва, де виділено понад 20 об’єктів,
пов’язаних із цим виробництвом (Паньков
2003а; 2007; Вознесенська, Паньков 2004; 2008).
Але сопла згадуються нечасто. На цьому тлі уні-
кальною є колекція керамічних сопел, виявлена
поблизу Луцька (Златогорський 2008).
У 2008 р. у зв’язку з будівельними роботами
Волинською філією ДП НДЦ ОАСУ здійснено
розкопки у с. Жидичин Ківерцівського р-ну Во-
линської обл. Досліджена ділянка площею 56 м2
розташована на високому правому корінному
березі р. Стир за 0,6 км на північний схід від го-
родища, що є залишками літописного Жидичи-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-65873 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:35:13Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Болтрик, Ю.В. Трейстер, М.Ю. 2014-07-04T09:52:32Z 2014-07-04T09:52:32Z 2010 Срібна фіала з Семикиної Могили / Ю.В. Болтрик, М.Ю. Трейстер // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 62-74. — Бібліогр.: 97 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65873 Статтю присвячено публікації та аналізу фіали зі скіфського кургану останньої чверті IV або рубежу IV—III ст. до н. е., розкопаного 1974 р. на південний схід від м. Дніпрорудне Запорізької обл. Статья посвящена публикации скифского кургана Семыкина Могила, раскопанного в 1974 г. к югу от г. Днепро-рудный Запорожской области, с двумя ограбленными в древности погребальными сооружениями. Ближайшее окружение Семыкиной Могилы составляют курганные могильники у с. Златополь, в г. Днепро-рудный и курган Казенная Могила. Такая концентрация памятников объясняется близостью благоприятных для жизни древних плавней Великого Луга в междуречье Днепра и Конки. С другой стороны, сами курганы были воз-ведены в зоне лучших пастбищ бывших разнотравно-типчаково-ковыльных степей. Специальный анализ посвящен погребению воина в боковой катакомбе, из инвентаря которого сохранился набор бронзовых наконечников стрел и серебряная фиала. Особое внимание привлекает стоявшая рядом с напутственной пищей серебряная фиала, являющаяся пред-метом подробного исследования. По особенностям декора, технике изготовления, размерам и, отчасти, вес фиа-ла из Семыкиной Могилы обнаруживает близость находкам из Башовой Могилы во Фракии, из Прикубанья (в Майкопском музее) и тайника Чмыревой Могилы. Это позволяет датировать ее в пределах первой половины IV в. до н. э., вероятнее всего, первой четверти столетия. Близость декора фиал из тайника Чмыревой Могилы и фиалы из Семыкиной Могил дает основание для пред-положения, если не о малоазийском центре их изготовления, то, по крайней мере, о возможном малоазийском происхождении торевта. Дата комплекса по форме погребального сооружения, местоположению памятника в массиве нижнеднепров-ских курганов и наконечникам стрел может быть определена в пределах последней четверти IV в. до н. э. Таким образом, серебряная фиала из Семыкиной Могилы относится к несколько более раннему времени и как минимум на два—три десятилетия, а как максимум – почти на столетие, древнее даты погребения. В заключение рассматриваются находки металлических фиал в курганах Северного Причерноморья скифско-го времени. The article is devoted to the publication of a Scythian mound Semykina Mohyla excavated in 1974 to the east from Dniprorudne city in Zaporizzhya Oblast, with two burial structures, robbed in antiquity. The nearest surrounding of Semykina Mohyla consists of burial mounds in Zlatopol village, Dniprorudne city, and Kazena Mohyla barrow. Such concentration of sites is caused by the vicinity of favourable living conditions in ancient flats of Velekyi Luh between the Dnipro and Konka Rivers. On the other hand, the barrows were constructed in the area of the best pastures in former motley grass and fescue and feather-grass steppe. A warrior’s burial in a branch catacomb was specially analysed. A set of bronze arrowheads and a silver phiale of its inventory have preserved. A special attention is paid to the silver phiale standing near the funeral food, it is an object of a special research. The peculiarities of its decoration, technology of production, its size, and partly the weight of phiale from Semykina Mohyla are close to the finds from Bashova Tumulus in Thrace, in Kuban region (the Museum of Maykop), and from cache in Chmyreva Mohyla. This fact allows the authors to date the vessel to the first half of the 4th c. BC, most likely to the first quarter of the century. The proximity of motifs in decoration of phialai from the cahce of Chmyreva Mohyla and the phialai from Semykina Mohyla give the ground to suggest, if not Asia Minor centre of their manufacture, then at least, the Asia Minor origin of the toreut.The date of the burial complex based on the shape of a burial structure, location of the barrow in a range of the Lower Dnipro kurgans, and on the arrowheads found in it, may be determined in frames of the last quarter of the 4th c. BC. Consequently, silver phiale from Semykina Mohyla belongs to somewhat earlier period, and is at least two or three decades and maximum — almost a century older than the burial. Finally, the finds of metal phialai in the Scythian period barrows of the North Pontic area are discussed. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічних матеріалів Срібна фіала з Семикиної Могили Серебряная фиала из Семыкиной Могилы Silver phiale from Semykina Mohyla Article published earlier |
| spellingShingle | Срібна фіала з Семикиної Могили Болтрик, Ю.В. Трейстер, М.Ю. Публікації археологічних матеріалів |
| title | Срібна фіала з Семикиної Могили |
| title_alt | Серебряная фиала из Семыкиной Могилы Silver phiale from Semykina Mohyla |
| title_full | Срібна фіала з Семикиної Могили |
| title_fullStr | Срібна фіала з Семикиної Могили |
| title_full_unstemmed | Срібна фіала з Семикиної Могили |
| title_short | Срібна фіала з Семикиної Могили |
| title_sort | срібна фіала з семикиної могили |
| topic | Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet | Публікації археологічних матеріалів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/65873 |
| work_keys_str_mv | AT boltrikûv sríbnafíalazsemikinoímogili AT treistermû sríbnafíalazsemikinoímogili AT boltrikûv serebrânaâfialaizsemykinoimogily AT treistermû serebrânaâfialaizsemykinoimogily AT boltrikûv silverphialefromsemykinamohyla AT treistermû silverphialefromsemykinamohyla |