Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення
У роботі обговорюються тенденції економіко-екологічного дискурсу як об'єктивного наукового явища, уточнюються окремі елементи його понятійного апарата, здійснюється оцінка базових тенденцій його сучасного розвитку в інформаційному полі, сформованому, насамперед, українським сектором економічної...
Saved in:
| Published in: | Економічні інновації |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
2010
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66335 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення / О.Є. Рубель // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. — Вип. 40. — С. 316-329. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860245957469274112 |
|---|---|
| author | Рубель, О.Є. |
| author_facet | Рубель, О.Є. |
| citation_txt | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення / О.Є. Рубель // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. — Вип. 40. — С. 316-329. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічні інновації |
| description | У роботі обговорюються тенденції економіко-екологічного дискурсу як об'єктивного наукового явища, уточнюються окремі елементи його понятійного апарата, здійснюється оцінка базових тенденцій його сучасного розвитку в інформаційному полі, сформованому, насамперед, українським сектором економічної наукової думки.
In work the tendencies of an economic-ecological discourse as objective scientific phenomenon are discussed, the separate elements of its conceptual device and an estimation of base tendencies of its modern development in an information field formed, first of all, by the Ukrainian sector of economic scientific thought are specified.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:36:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
2010 Економічні інновації
Випуск 40
316
УДК 81 42:001.1
ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС ЯК ІНСТРУМЕНТ
НАУКОВОГО МИСЛЕННЯ
Рубель О.Є.
У роботі обговорюються тенденції економіко-екологічного дискурсу як
об'єктивного наукового явища, уточнюються окремі елементи його
понятійного апарата, здійснюється оцінка базових тенденцій його
сучасного розвитку в інформаційному полі, сформованому, насамперед,
українським сектором економічної наукової думки.
Постановка проблеми. Питання формування наукового апарату є
ключовим для формування та розвитку системи економіко-екологічних
досліджень. Однак, цей процес не є статичним, а динамічно розвивається.
Це породжує необхідність виділення нових тенденцій, властивостей та
закономірностей розвитку економіко-екологічного понятійного апарату,
сума знань котрого, знаходячись у постійному розвитку, може бути
названа економіко-екологічним дискурсом, який включає в себе елементи
мовознавства, психології (екологічної), основи гносеології знання, також
предметно економічної, екологічної, економіко-екологічної теорії.
Актуальні завдання оцінки (моделювання) мислення, свідомості,
наукового мовлення в сфері економіко-екологічних досліджень як
інструменту формування, оцінки, розвитку економіко-екологічного
дискурсу як метода та наукового явища є достатнього актуальними.
Дослідження та публікації. Достатньо глибокий аналіз тезаурусу
економіко-екологічної теорії зроблено в роботі «Природокористування:
основи економіко-екологічної теорії» [1]. Крім того, роботи Інституту
проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України,
пов’язані з еконологічною теорією були узагальнені в збірнику праць
«Еконологія: джерела, проблеми й перспективи», зокрема, в роботі
академіка Б.В. Буркинського «Еконологія: становлення та розвиток» [2].
Генезіс використання екологічних термінів обговорюється в роботах
Пунька Б.М. (1996, 1998) [3,4]
Проблеми понятійного апарату природокористування були
розглянути в роботі І.Г. Яремчука [5], де визначено основні наукові
роботи, присвячені комплексу завдань загальнотеоретичного
природоохоронного характеру. Більшість з них мали природознавчий
ухил, хоч в них і були спроби пов'язати питання розвитку економіки і
природними аспектами. До них слід віднести праці В.А. Анучіна, І.П.
Лаптєва, М.Я. Лемешева, П.Г. Олдака, О.П. Зайцева, І.Ф. Реймерса, І.В.
Комара та інших. Інший напрям пов'язаний з економічними науками -
оцінкою ресурсів, ефективності природоохоронних заходів, збитків від
2010 Економічні інновації
Випуск 40
317
забруднення навколишнього природного середовища та інших аспектів
природокористування. Цим проблемам присвячені окремі праці С.Г.
Струмиліна, В.С. Немчинова, А.А. Мінна, К.Г. Гофмана, Г.М. Мкртчяна,
М.П. Лойтера, Т.М. Хачатурова. Заслуговує на увагу доробок українських
вчених цього напрямку - О.Ф. Блажка, Л.Г. Мельника, В.В. Немченка, Г.О.
Бачинського та інших [5].
Таким чином, на сьогодні в українській економічній науці нароблено
основу для ствердження та розвитку понять економіко-екологічного
дискурсу, що є предметом статті, яку представлено.
Метою представленої роботи є обговорення тенденцій економіко-
екологічного дискурсу як об'єктивного наукового явища, уточнення
окремих елементів його понятійного апарата та оцінка базових тенденцій
його сучасного розвитку в інформаційному полі, формованому,
насамперед, українським сектором економічної наукової думки.
Викладення матеріалу. Важко переоцінити значення Слова та
Мови для розвитку сучасної наукової думки. Наукове слово та мова науки
створює рамки, є інструментом пізнання, є аспектом мислення, зокрема,
наукового мислення. Економіко-екологічний інституціоналізм, як наукова
категорія (науковий напрямок), припускає можливість оцінки
трансакційних витрат, уявлення про які неможливо без поглибленого
вивчання "мовного" інструмента як бази для особистої міжсуб’єктної
комунікації так і для наукового мислення.
Емпіричне та евристичне пізнання, логічне індуктивне та дедуктивне
мислення проростає із глибини століть. І в цьому русі ми простежуємо
процеси матеріалізації ідеї шляхом використання суб'єктом пізнання усної
та письмової мови, удосконалення конструкцій мови та впливу останніх
на наукову свідомість.
Дискурс (фр. discourse, англ. discourse, от лат. discursus — бігання
взад-вперед; рух, круговорот; бесіда, розмова) - тобто мова, процес
мовної діяльності; спосіб мовлення. Категорія "дискурс" багатозначна [6].
Портал "Языкознание.ру" дає наступні трактування цього терміна [7]:
...Це поняття модифікує традиційні уявлення про мову, текст, діалог,
стилі й навіть мислення. Найбільше чітко виділяються три основних класи
вживання терміна "дискурс", що співвідносяться з різними національними
традиціями та внесками конкретних авторів.
До першого класу відноситься особисто лінгвістичні вживання цього
терміна, історично першим з яких було його використання в назві статті
"Дискурс-аналіз" американського лінгвіста, що народився в м. Балті
Одеської області 3еллинга Харриса [8], надрукованої в 1952 р.. Сповна
цей термін був затребуваний приблизно через два десятиліття. Зокрема,
лінгвістичні вживання терміна "дискурс" самі по собі досить різноманітні,
але в цілому за ними ховаються спроби уточнення й розвитку традиційних
понять мови, тексту та діалогу. 3еллинг Харрис почав розробляти
2010 Економічні інновації
Випуск 40
318
методологію дискурсивного аналізу, заснованого на теорії інформації. Ідеї
Харриса про "рух інформації в дискурсі" знайшли часткове продовження в
роботах американських вчених (Н. Хомського, Пенсиліванський
університет).
Реальна практика сучасного (із середини 1970-х рр.) дискурсивного
аналізу пов’язана з дослідженням закономірностей руху інформації в
рамках комунікативної ситуації, здійснюваного через обмін репліками;
тим самим реально описується певна структура діалогової взаємодії, що
продовжує цілком структуровану лінію, початок який було покладено
Харрисом [9].
Перший клас трактування терміна "дискурс" представлений
головним чином в англомовній науковій традиції [9].
Другий клас уживань терміна "дискурс", що вийшов в останні роки
за рамки науки та став популярним у публіцистиці, походить від
французьких структуралістів та постструктуралістів, і, насамперед, до М.
Фуко. За цими вживаннями проглядається прагнення до уточнення
традиційних понять стилю та індивідуальної мови [10].
Перший та другий напрямок (дискурс-коммунікація та дискурс-
стиль (поведінка та психологічний образ) знайшли своє відображення так
само в роботах по екологічній психології [11].
Існує, нарешті, третій тип вживання терміна "дискурс", пов'язане,
насамперед, з ім'ям німецького філософа й соціолога Ю. Хабермаса [12].
Юрген Хабермас (Jürgen Habermas) — німецький філософ і соціолог.
Професор університету у Франкфурті-на-Майні, директор Інституту по
дослідженню умов життя науково-технічного товариства Макса Планка. У
третьому розумінні "дискурсом" називається особливий ідеальний вид
комунікації, здійснюваний у максимально можливому відстороненні від
соціальної реальності, традицій, авторитету, конформізму тощо. Такий,
що має за мету критичне обговорення та обґрунтування поглядів та дій
учасників комунікації. З іншого боку це можна назвати "дискурсом
раціональності", саме ж слово "дискурс" тут явно відсилає до основного
тексту наукового раціоналізму - "Роздумів про метод" Р. Декарта
(в оригиналі – «Discours de la méthode», що можна перевести як "дискурс
методу") [15].
У центрі філософських думок Хабермаса - поняття комунікативного
розсуду. Першим кроком у розвитку цього поняття була книга "Пізнання і
інтерес" (Erkenntnis und Interesse, 1968) [17]. У цій роботі Хабермас шукає
модель критичного діалогу, за допомогою якої сподівається по-новому
осмислити намагання трансцендентальної філософії, узгоджуючи останню
з інструментарієм соціальних наук. При цьому сама комунікація не
виступає в якості вищої і останньої інстанції, оскільки її результати
залежні від суспільних умов і на них може позначатися вплив відносин
панування й підпорядкованості. Тому слід ще раз проаналізувати
2010 Економічні інновації
Випуск 40
319
суспільство, аби відрізнити вільну комунікацію від комунікації, що
перебуває під впливом відносин панування-підпорядкуваності. Цей третій
вид дискурсу і має безпосереднє відношення до формування інструмента
наукової методології й може бути названий "науковим дискурсом".
Виходячи з визначення дискурсу, що надане в Соціологічному
енциклопедичному словнику за редакцією академіка Г. В. Осипова [19],
"дискурс - це вид мовної комунікації, що ґрунтується на неупередженому
обговоренні, на спробі дистанціюватися від соціальної реальності.
Словник сучасних понять і термінів визначає дискурс як: 1. Логічне
підтвердження, розумову посилку. 2. Логічний текст у сукупності з
екстралінгвістичними - прагматичними, соціокультурними,
психологічними й іншими характеристиками, що використається,
особливо для аналізу в міждисциплінарних царинах [20]. Це посилання,
власне кажучи, і співвідносить нас із економіко-екологічним дискурсом.
Структура економіко-екологічного (ЕЕ) дискурса включає безліч
елементів, основні з яких є язикові "фрейми" (дискриптиви), що
відображують певну сторону наукового пізнання.
Резюмуючи представлені підходи й визначення, у науковому
контексті під економіко-екологічним дискурсом розуміються відносно
загальноприйняті способи бачення та інтерпретації економіко-екологічних
комунікацій, що виникають між суб'єктами і об'єктами
природокористування.
Під ЕЕ дискурсивними практиками розуміються форми та
процедури використання різних видів дискурсів у процесі функціонування
економіко-екологічних (ЕЕ) систем.
Категорія науковості дискурсу - це функція стану тієї або іншої
дисципліни, що характеризує особливості наукового простору, який
постійно трансформується [21]. Зовнішні причини становлення та
функціонування кожної науки і навчальної дисципліни доцільно
представляти у вигляді внутрішньонаукових і позанаукових:
Внутрішньонаукові причини зводяться до рівня розвитку порубіжних з
даною наукою фундаментальних і прикладних наукових дисциплін. Поза
наукові причини зводяться до політики держави й суспільства стосовно
даного наукового напрямку й науки в цілому.
Важливим є введення й використання категорії ЕЕ наративу (от лат.
narrare — язиковий акт, вербальний виклад) для позначення фіксації певного
повідомлення ЕЕ тексту.
Під тезаурусним каркасом (от грецькю.θησαυρος— сокровище, та
франц. carcasse — кістяк) будемо розуміти категорію щодо позначення
інтерпретації найважливіших якісних і кількісних характеристик економіко-
екологічного дискурсу, особливого набору термінів загальної або спеціальної
ЕЕ лексики [6].
2010 Економічні інновації
Випуск 40
320
Під парадигмальним рядом ЕЕ науки розуміється сукупність парадигм
ЕЕ науки, що мали й мають актуальне значення. Парадигмальний ряд може
співвідноситися з тезаурусним каркасом, Однак він носить предметно-
логічний характер, забезпечує функціональні характеристики науки. У той
самий час, як тезаурусний каркас - засіб опису парадигмального ряду
економіко-екологічної науки.
Розглянемо елементи ЕЕ парадигмального ряду докладніше.
Економіка. Першим у науковий ужиток визначення економіки дав
давньогрецький філософ Ксенофонт, що жив в 430—355 рр. до н.е. та написав
книгу "Економікос". Це слово складається із двох грецьких коренів — от
грецьк. οικος -- (дом, господарство) та "ος" (знаю, закон, правило) — і
позначає "мистецтво ведення домашнього господарства" або "управління
домашнім господарством". Аристотель (384—322 рр. до н.е.) у науці про
багатство виділяв "економію" (або сукупність споживчих вартостей) та
"хремастику" (мистецтво робити гроші, збагачуватися) [22].
Еколо́ гія (от грецьк. οικος — будинок, житло, господарство, житло,
місцеперебування, батьківщина й λόγος — поняття, вчення, наука) - наука, що
вивчає взаємини живої та неживої природи. Термін уперше запропонував у
книзі "Загальна морфологія організмів" («Generalle Morphologie der
Organismen») у 1866 році німецький біолог Эрнст Геккель [23].
Сучасне розуміння слова «екологія» має більше широке значення, ніж у
перші десятиліття розвитку цієї науки. Навіть, більш того, найчастіше під
екологічними питаннями розуміються, насамперед, питання охорони
навколишнього середовища (энвайронменталізм). Багато в чому така
трансформація змісту відбулася завдяки все більш відчутним наслідкам
впливу людини на навколишнє середовище, однак за кордоном, наприклад,
часто розділяють поняття ecological (англ., те що відноситься до екології) та
environmental (англ., те що відноситься до навколишнього природного
середовища). Загальна увага до екології спричинила розширення спочатку
досить чітко позначення Эрнстом Геккелєм області знань (винятково
біологічних) на інші природнонаукові й навіть гуманітарні науки.
На думку американського наукового класика Юджина Одума: «…У
текстуальному значенні екологія - це наука про організми "у себе в будинку".
Звичайно екологію визначають як науку про відносини організмів або груп
організмів до навколишнього середовища, або як науку про взаємини між
живими організмами й середовищем їхнього перебування. ...Для останніх
десятиліть XX в. особливо підходить одне з визначень, даних у повному
словнику Уэбстера, а саме: "Предмет екології - це сукупність або структура
зв'язків між організмами і їхнім середовищем". Для "довгострокового"
застосовування кращим визначенням цього поняття буде, напевно, найбільш
коротке й найменш спеціальне, а саме "біологія навколишнього середовища"
(environmental biology).
2010 Економічні інновації
Випуск 40
321
У сучасну епоху спеціалізації людської діяльності природні зв'язки між
різними дисциплінами часто зникають із нашого поля зору внаслідок
перенасичення відомостей у межах кожної дисципліни. Разом з тим, майже
будь-яку галузь знань можна визначити занадто широко, так що предмет її
розростеться понад усякі розумні межі. ...Таке зрушення границь і самого
предмета досліджень є особливо помітним саме в екології у зв'язку з ростом
суспільного інтересу до цієї науки. Зараз слово "екологія" для багатьох означає
"сукупність людини і навколишнього середовища" [24].
Таким чином, варто розмежувати поняття «Екологія» і «охорона
навколишнього природного середовища». В англійському прочитанні ecology
та envіronmental protectіon. Однак, навіть у науковій практиці, фрейм «екологія,
екологічний» використається дуже широко. У такому випадку можна
запропонувати для переважно біологічного розуміння екології, а в ряді
випадків україномовних ткстів використати фрейм «ά-екологія» як наука про
взаємодію організму з навколишнім середовищем й «β-екологія» як "охорона
природи", "охорона навколишнього природного середовища".
Парадигмальний апарат ЕЕ науки, є ключовим елементом ЕЕ дискурсу,
відбиттям парадигмального апарату є ЕЕ тезаурус, що складається з наступних
компонентів: економіка природокористування економіко-екологічна теорія,
екологічна економіка тощо. Економіко-екологічні парадигми становлять
основи апарату ЕЕ науки, можуть бути самого широкого наукового контексту
(парадигма природокористування, сталого розвитку, екологічної економіки), а
так само парадигмальні принципи (ЕЕ ефективності, оцінки ЕЕ збитку).
Економіка природокористування - це міждисциплінарна наука,
спрямована на отримання і практичне використання нових знань у галузі
регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком
суспільства та використанням природних ресурсів; наука про раціональне та
ефективне використання природних ресурсів, про організацію дієвої системи
охорони навколишнього середовища та формування ефективної екологічної
політики [25].
Спільно авторами з Одеського держаного економічного університету
(В.Ф. Семенов, О.Л. Михайлюк) та професором Галушкіою Т.П. уточнюється
категорія екологічного менеджменту: …принципово нова система
екологічного менеджменту. Головною метою цієї системи є забезпечення
мінімальних екологічних витрат підприємства при даному обсязі й існуючому
технічному рівні розвитку виробництва [26].
Фрейм "Економіко-екологічний" зустрічається в роботах В.Г. Ковальова
та характерний для інших робіт Одеського державного екологічного
університету [27].
Екологічна економіка - трансдисциплінарна галузь знань, що вивчає
взаємозв'язок між екосистемами, соціальними спільнотами та економічними
системами, а також умови, які забезпечують стійкий, невиснажливий стан і
прогресивний розвиток усіх трьох систем. Мета науки «екологічна економіка»
2010 Економічні інновації
Випуск 40
322
- формування екологічно обґрунтованих пріоритетів соціально-економічного
розвитку суспільства і пошук найбільш ефективних шляхів досягнення
поставлених цілей [28] .
Представники львівської економчної школи регіональної економіки
намагаються замінити широке коло ЕЕ понять категорією «екологічної
політики». Та саме, вони пишуть , що «…Протягом останніх років термін
"екологічна політика" досить міцно "вкорінився" в лексиконі науковців,
політиків і практиків, витіснивши з його арсеналу такі поняття, як "охорона
природи", "охорона навколишнього середовища", "природоохоронна
діяльність" тощо. Але, як показує аналіз наукової літератури, різні автори по-
різному тлумачать суть поняття "екологічна політика" [29]. Під екологічною
політикою в роботі львівських вчених розуміється: екологічна система цілей і
дій органів державної влади та управління, спрямованих на забезпечення
екологічної безпеки держави і задоволення екологічних потреб населення.
В.Я. Шевчук під екологічною політикою розуміє "розробку пріоритетів
на перспективу з урахуванням здоров'я населення і збільшення тривалості
життя, відтворення рослинного і тваринного світу, збереження екологічного,
генетичного і матеріального базису, природної, історичної спадщини і
культури" [30, с. 253].
А. Ендрес екологічну політику трактує як "систему заходів, спрямованих
на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворення природних
ресурсів і створення відповідних екологічних умов для життя населення" [31,
с. 165]. Екологічна політика — система заходів, спрямованих на регуляцію вза-
ємодії суспільства і природи з метою збереження природного середовища [32,
с. 448].
На думку М.Ф. Реймерса Державна екологічна політика — це
"соціально-економічна політика, в тому числі міжнародна, побудована на
розумінні виграшів і недоліків, пов'язаних з екологічним станом території
країни (з урахуванням перспективного розвитку господарства і зміни
чисельності населення) та природних ресурсів, що знаходяться на цій
території" [33, с. 306].
Економіко-екологічний дискурс включає безліч понять та категорій,
наукових напрямків, сфер діяльності, парадигмальних комплексів, зокрема,
«екологічний менеджмент, екологічний аудит, екологічне страхування»,
екологічні інвестиції екологічні інновації, звернемо увагу на два приклади
щодо науково-практичної та прикладної діяльності: Екологічне право та
екологічний туризм відповідно.
Екологічний туризм - всі форми й види туризму, при яких головною
мотивацією туриста до здійснення подорожі є спостереження й спілкування із
природою і які сприяють збереженню навколишнього середовища, культурної
й природної спадщини, роблячи на них мінімальний вплив (визначення
Всесвітньої організації туризму) [34]. У царині екологічного туризму великий
2010 Економічні інновації
Випуск 40
323
доробок зроблено фахівцями Інституту проблем ринку та економіко-
екологічних досліджень НАН України [1].
Екологічний маркетинг - особливий вид людської діяльності,
спрямованої на задоволення потреб і потреб за допомогою обміну, але він не
зачіпає екологічної рівноваги навколишнього природного середовища й не
впливає на стан здоров'я суспільства. Завданням екологічного маркетингу є
створення умов для збереження навколишнього середовища, пристосування
виробництва до вимог ринку, розробки екологічно чистої продукції, що має
високу конкурентноздатність, а також інтенсифікації її збуту й одержання
додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва. Екологічний
маркетинг ґрунтується на використанні концепції соціально-етичного
маркетингу і є його складовою частиною. За допомогою цієї концепції
поєднуються спільно інтереси виробника, споживача, суспільства й
природного середовища [35].
Екологічне право являє собою систему правових норм, установлених або
санкціонованих державою, що регулюють суспільні відносини в області
взаємодії суспільства з навколишнім середовищем з метою збереження,
використання й відтворення природних об'єктів в інтересах сьогодення й
майбутнього поколінь. Диференційований підхід до вивчення властиво
екологічних суспільних відносин і за допомогою їхнього виявлення в
різноманітних видах природоресурсних відносин, відкриває широкі
можливості для їх більше поглибленого пізнання [36].
Розвиток права навколишнього середовища має значний вплив на
розвиток міжнародного права. Деякі з принципів і доктрин міжнародного
права навколишнього середовища визнані такими в міжнародному праві
(зокрема принципи міжгенераційної рівності, сталого розвитку, принцип
попередження).
Міжнародно-правові норми, що регулюють відносини держав у сфері
охорони навколишнього середовища, є відокремленою сукупністю норм, які за
своїм змістом мають специфічний характер. Ця сукупність норм розвивається
відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, однак її
специфіка потребує виділення їх в окрему галузь міжнародного права, яка в
міжнародному (а також у національному) праві і в наукових дослідженнях
називається "міжнародне право навколишнього середовища" або "міжнародне
екологічне" чи навіть "енвіронментальне право", що є перекладом з
англійської мови терміну International Environmental law [37].
Міжнародне право навколишнього середовища — це сукупність
міжнародно-правових принципів і норм, які є окремою галуззю міжнародного
права і регулюють відносини між його суб'єктами з приводу охорони
навколишнього середовища від шкідливого впливу і раціонального
використання його елементів з метою забезпечення екологічно безпечних умов
життя теперішнього і майбутніх поколінь[38].
2010 Економічні інновації
Випуск 40
324
Оглянувши певну частину парадигмального ряду економіко-
екологічної теорії проаналізуємо його тезаурусний каркас, зокрема,
проаналізуємо дискурсивні особливості з'єднання фреймів "економічний"
та "екологічний", покажемо результати аналізу коеволюції понять
"економ" й "екол-" і пов'язаних з ними понять (табл. 1).
Таблиця 1
Тезаурусний каркас економіко-екологічної теорії
Мовні фрейми та
категорії
Автори Згадування (тис.)
Google.com Rambler.ru Yaho
o.com
Экономика
Economics
Економіка
Ксенофонт,
(430—355 гг. до
н.э.) [22]
49 000
86 000
33900
178000
2000
7000
18100
0
44800
0
7120
Экономико-Экологический
Economic-Ecological /Economic-
Environmental
Економіко-Екологічний
Буркинський Б.В.
[1]
337
(72000)/
(128000)
521
1500
153/
346
663
111
28000
/
18300
0
2
Мовні фрейми та
категорії
Автори Згадування (тис.)
Google.com Rambler.ru Yaho
o.com
Экономика
природопользования
Environmental Economics
Економіка
природокористування
Гофман К.Г.
(1977) [40],
Нестєров П.М.
(1984) [41],
Хачатуров Т.С.
(1987) [42]
Сахаєв В.Г.
(1987) [43 ]
705
102 000
77
1000
210
74
649
17000
0
49
Экономика атмосферы
Економіка атмосфери
Балацький О.Ф.
(1976)[44]
1350
949
3000
116
706
35
Экономика водных
ресурсов
Економіка водних ресурсів
Лебединський
Ю.П. (1980) [45]
728
211
1000
61
431
21
Экономические проблемы
лесов
Економічні проблеми лісу
Туниця Ю.Ю.
(1976) [46]
503
110
828
42
156
7
Биоэкономика
Біоекономіка Олдак П.Г. 6,8
0,7
14
0,17
8
0,02
Эконология
Econology
Еконологія
Мілєшкін М.Т.
[47 ]
0,7
93
0,01
0,9
0,15
0,03
0,121
62
0,05
2010 Економічні інновації
Випуск 40
325
(продовження табл.1)
Эконология мирового
океана
Еконологія світового
океану
Мілєшкін М.Т.
[47]
0,09
0,1
0,05
0,01
0,01
0
Экологическая
Экономика
Екологічна Економіка
Мельник Л.Г.
(2001) [28]
2070
907
10000
663
2500
271
Экология
Ecology/environmental
protection
Екологія
Гекєль [23]
10 000
36000/ 75000
48100
43000
992/563
1000
32000
14000
0/
40300
0
948
Эколого-Экономический
Еколого-Економічний
Ковальов В.Г.
[27]
868
271
405
42
132
27
Экологическая политика
Environmental policy
Екологічна політика
Долішній М.І.
[29]
312
152 000
595
7000
578
820
3190
12700
00
334
Экологическое право
Environmental law
Екологічне право
Кравченко С.Ф.
[39]
2 490
116000
361
16 000
390
1000
1060
51800
0
121
Экологический аудит
Екологічний аудит
Галушкіна Т.П.
[25]
611
51
2000
111
425
34
Экологический
Менеджмент
Environmental
management
Екологічний
менеджмент
Эндрес А.,
Рихтер К. [48]
271
150000
98
3000
651
157
545
8570
00
40
Экологический туризм
Екологічний туризм
Біржаков М.Б.
[34]
679
233
6000
1000
1150
41
Экологический
маркетинг
Environmental marketing
Екологічний маркетинг
Садченко О.В.
[35]
333
159000
69
3000
475
126
385
7490
00
20
Як видно з представленої таблиці, абсолютним чемпіоном за
згадуваннями є екологічна політика в англійському варіанті
«Environmental policy», далі йде «Environmental management»,
«Environmental marketing» та екологія як «Environmental protection». На
честь фахівців ІПРЕЕД НАН України слід відзначити широке згадування
терміну «еконологія». Неоднозначною є визначення повторюваності
фреймів «еколого-економічний» та «економіко-екологічний». Так, за
версією Google.com, Yahoo.com лідером є «еколого-економічний», а за
2010 Економічні інновації
Випуск 40
326
версією Rambler.ru лідирує «економіко-екологічний», причому з
троєкратним перевищенням.
Висновки.
1. Економіко – екологічний дискурс як відносно загальноприйнятий
спосіб бачення та інтерпретації економіко-екологічних комунікацій, що
виникають між суб'єктами та об'єктами природокористування є цілком
об’єктивним явищем сучасної наукової методології.
2. Базовими категоріями економіко – екологічного дискурсу мають
бути: економіко-екологічний парадигмальний ряд, економіко-екологічний
тезаурусний каркас, економіко-екологічний наратив.
3. Варто розмежувати поняття «екологія» та «охорона
навколишнього природного середовища». В англійському прочитанні
«ecology» та «envіronmental protectіon». Однак, навіть у екологічній
науковій практиці, фрейм «екологія», «екологічний» використається дуже
широко. У такому випадку можна запропонувати для переважно
біологічного розуміння екології в ряді випадків україномовних текстів
використовувати фрейм "ά-екологія" як наука про взаємодію організму з
навколишнім середовищем "β-Екологія" як "охорона природи", "охорона
навколишнього природного середовища". Не в усіх випадках
використання фрейму «екологічний» є виправданим, зокрема в ряді
наукових понять слід ширше використовувати фрейм «економіко-
екологічний», як такий що широко представлений в російськомовній
літературі та абсолютно переважає в англомовній.
4. Подальші дослідження в представленому напрямку мають бути
пов’язані з уточненням співвідношення категорій тезаурусу, тезаурусного
каркасу та парадигмального ряду економіко-екологічної теорії, вивченню
закономірностей їхнього формування та розвитку.
Література
1.Буркинский Б.В., Степанов В.Н., Харичков С.К.,
Природопользование: основы экономико-экологической теории. —
Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических
исследований НАН Украины, 1999. – 350 с.
2.Эконология: истоки, проблемы и перспективы. Сб.науч.тр./НАН
Украины. Ин-т проблем рынка и экономико-экологических исследований;
Редкол.: Б.В.Буркинский (отв.ред.) и др. - Одесса, 1995. - 132 с.
3.Пунько Б.М. Префікс "еко-" і формування еколого-економічних
термінів // Вісн. 4-ї міжнар. конф. "Проблеми української наук.-техн.
термінології" / Пунько Б.М. – Львів: "Львівська політехніка". - 1996. - С.
254.
4.Пунько Б.М. Щодо класифікації екосистем і написання українських
науково-технічних термінів екоспрямування // Вісн. 5-ї міжнар. конф.
"Проблеми української наук.-техн. термінології" / Пунько Б.М. – Львів:
"Львівська політехніка". – 1998. - С. 307-308.
2010 Економічні інновації
Випуск 40
327
5.Яремчук І.Г. Економіка природокористування К.: Пошуково-
видавниче агентство "Книга Пам'яті України", Видавничий центр
"Просвіта", 2000.- 431 с.
6.Барыгин И.З. Международное регионоведение: Учебник для вузов.
— СПб.: Питер, 2009. — 384 с.
7. Дискурс.// http://yazykoznanie.ru/content/view/60/249 - 11.04.2008
8.Harris Zellig Sabbettai Language and Information, — NY, 1988 — 451
p.
9.Хэррис Зеллинг. Совместная встречаемость и трансформация в
языковой структуре // Новое в лингвистике, —вып. II, — 1962, — C 65-78.
10. Зеллиг Харрис // http://ru.wikipedia.org/wiki
11. Рубель О.Є. Екологічна психологія як парадигма сталого
управління природокористуванням. // Науковий вісник
Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.
К.Д.Ушинського. — Одеса, 2001. — С. 166 –170.
12. Хабермас, Ю. Будущее человеческой природы: На пути к
либеральной евгенике? / Пер. с нем. М. Л. Хорькова. — М.: Весь Мир,
2002. — 144 с.
13. Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне / Пер. с нем.
М. М. Беляева и др. — М.: Весь мир, 2003. – 307 с.
14. Хабермас Ю. После 11 сентября. Фундаментализм и террор //
Хабермас Ю. Расколотый Запад.— М., 2008.— С. 9-29.
15. Кибрик А., Паршин П. Дискурс// http://www.krugosvet.ru/enc/
16. Кибрик А.А., Плунгян В.А. Функционализм. – В сб.:
Фундаментальные направления современной американской лингвистики.
Под ред. А.А.Кибрика, И.М.Кобозевой и И.А.Секериной. - М., 1997 — 450
c.
17. Habermas Jurgen. Erkenntnis und Interesse. — Fr./M., 1968. – 58 s.
18. Шачин С. В. Коммуникативная теория разума Юргена
Хабермаса: Дис. … канд. филос. наук : 09.00.03. — СПб., 1996. — 20 c.
19. Социологический энциклопедический словарь. / Отв. ред. Г. В.
Осипов М, 1998 -- 541 с.
20. Словарь современных понятий и терминов. Бунимович Н. Т. и др.
4-е изд. М, 2002. — С. 128
21. Докторов Б. 3. Пост-гэлеповские опросные технологии:
Историко-футурологические сюжеты //Актуальные проблемы
трансформации социального пространства / Под общ. ред. С. А.
Васильева. — СПб. 2004.— С. 235.
22. Философский словарь. Под ред. М. М. Розенталя и П. Ф. Юдина.
(Изд. 2-е, испр. и доп.). М., Политиздат, 1968. —432 с.
23. Haeckel E. Generelle Morphologie der Organismen: Allgemeine
Grundzuge der Organischen Formen-Wissenschaft, Mechanisch Begründet
Durch Die Von Charles Darwin Reformierte Deszendenz-Theorie,— Berlin:
Druck Und Verlag Von Georg Reimer, 1866. — 574 p.
24. Одум Ю. Основы экологии. – М.: «Мир», 1975. – 742 с.
2010 Економічні інновації
Випуск 40
328
25. Галушкіна Т.П. Економіка природокористування. Навчальний
посібник. -Харків: Бурун Книга, 2009. - 480 с.
26. Екологіий менеджмент: Навчальний посібник / За ред.. - Кит,
Центр навчальної літератури, 2004.- 407 с.
27. Буркинский Б. В., Ковалев В.Г., Ковалева Н.Г., Колонтай С.И.,
Павленко Е.П, Розмарина А.Л., Степанов В.Н. Инвестирование
природоохранной деятельности. — Одесса: Институт проблем рынка и
экономико-экологических исследований НАН Украины, 2002. — 224 с.
28. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. - 3-тє вид., випр.
і допов. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 367 с.
29. Регіональна політика та механізми її реалізації / за ред. М.І.
Долішнього. – К.: «Наукова думка», 2003 – 503 с.
30. Сахаєв В.Г., Шевчук В.Я. Економіка і організація охорони
навколишнього середовища: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — С
272.
31. Эндрес А. Экономика окружающей среды / Пер. с нем. — К.:
Либідь, 1995. - С. 168.
32. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов /
Под ред. Э.В. Гирусова. - М.: Закон и право. ЮНИТИ, 1998. - С. 435.
33. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды:
Словарь-справочник. — М.: Просвещение, 1990. — С. 320.
34. Биржаков М. Б. Введение в туризм: Учебник. - Издание 7-е, и
дополненное. - СПб.: «Невский Фонд» — «Издательский дом Герда»,
2004. - 448 с.
35. Садченко Е.В. Принципы и концепции
экологическогомаркетинга. Монография. - Одесса: Астропринт, 2002. –
400 с.
36. Экологическое право Украины: Курс лекций. Под редакцией
канд.юрид. наук, доцента Каракаша И.И. - Одесса: Латстар, 2001. - 478 с.
37. Hunter D., Salzman J., Zaelke D. International Environmental Law
and Policy. Foundtion Press. New York, 1998. - P. 15-18.
38. Тимошенко А.И.Формирование и развитие права окружающей
среды. — М.: Наука, 1986. - С. 26.
39. Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. Актуальні
проблеми міжнародного права навколишнього середовища. Підручник /
Під. ред. проф. СМ. Кравченко -Львів: Вид. центр ЛНУ, 2002. - 336 с.
40. Гофман К.Г., Лемешев М.Я., Реймерс Н.Ф. Экономика природопользования//
Природа и экономика. — М.: Экономика, 1975. — с.5-12.
41. Нестеров П.М. Экономика природопользования. — М.:Высшая школа, 1984. -
256с.
42. Хачатуров Т.С. Экономика природопользования. —М.:Наука, 1987. —258с.
43. Сахаев В.Г., Щербицкий Б.В. Экономика природопользования и охрана
окружающей среды. — К.: Вища школа, 1987. — 263с.
44. Балацкий О.Ф. Экономика защиты воздушного бассейна. —Харьков: Высшая
школа, 1976.—120с.
45. Лебединский Ю.П. Экономика использования водных ресурсов. —К.: Наукова
думка, 1980.- 180с.
2010 Економічні інновації
Випуск 40
329
46. Туница Ю.Ю. Экономические проблемы комплексного использования и
охраны лесных ресурсов (вопросы теории}. — Львов: Вища школа, 1976. — 120с.
47. Мелешкин М.Т. Эконология Мирового океана как новое научное направление
// Проблемы экономики моря. —К.: ИЭ АН УССР, 1978. — с.29-42.
48. Экологический менеджмент/ З. В. Пахомова, А. Эндрес, К.
Рихтер. — СПб.: Питер, 2003. — 544 с.
Abstract
Rubel O.E.
Economic-ecological discourse as the method of scientific
philosophy
In work the tendencies of an economic-ecological discourse as objective
scientific phenomenon are discussed, the separate elements of its conceptual
device and an estimation of base tendencies of its modern development in an
information field formed, first of all, by the Ukrainian sector of economic
scientific thought are specified.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-66335 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:36:22Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рубель, О.Є. 2014-07-10T20:34:34Z 2014-07-10T20:34:34Z 2010 Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення / О.Є. Рубель // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. — Вип. 40. — С. 316-329. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. XXXX-0066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66335 81 42:001.1 У роботі обговорюються тенденції економіко-екологічного дискурсу як об'єктивного наукового явища, уточнюються окремі елементи його понятійного апарата, здійснюється оцінка базових тенденцій його сучасного розвитку в інформаційному полі, сформованому, насамперед, українським сектором економічної наукової думки. In work the tendencies of an economic-ecological discourse as objective scientific phenomenon are discussed, the separate elements of its conceptual device and an estimation of base tendencies of its modern development in an information field formed, first of all, by the Ukrainian sector of economic scientific thought are specified. uk Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Економічні інновації Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення Economic-ecological discourse as the method of scientific philosophy Article published earlier |
| spellingShingle | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення Рубель, О.Є. |
| title | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення |
| title_alt | Economic-ecological discourse as the method of scientific philosophy |
| title_full | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення |
| title_fullStr | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення |
| title_full_unstemmed | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення |
| title_short | Економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення |
| title_sort | економіко-екологічний дискурс як інструмент наукового мислення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66335 |
| work_keys_str_mv | AT rubelʹoê ekonomíkoekologíčniidiskursâkínstrumentnaukovogomislennâ AT rubelʹoê economicecologicaldiscourseasthemethodofscientificphilosophy |