Диверсійна група УПА «Схід»
У статті розкрита діяльність диверсійної групи УПА «Схід» та Повстанського штабу диверсійних дій, що мали стати основою крайового формування УПА-Схід, у кінці 1943 р. — першій половині 1944 р. на Житомирщині, описана подальша доля її учасників. The article describes the activity of UPA diversionary...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66556 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Диверсійна група УПА «Схід» / О. Вовк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 336-374. — Бібліогр.: 140 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859761979013464064 |
|---|---|
| author | Вовк, О. |
| author_facet | Вовк, О. |
| citation_txt | Диверсійна група УПА «Схід» / О. Вовк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 336-374. — Бібліогр.: 140 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| description | У статті розкрита діяльність диверсійної групи УПА «Схід» та Повстанського штабу диверсійних дій, що мали стати основою крайового формування УПА-Схід, у кінці 1943 р. — першій половині 1944 р. на Житомирщині, описана подальша доля її учасників.
The article describes the activity of UPA diversionary group «Skhid» in Zhytomyr area at the end of 1943 — first half of 1944 and the Insurgent diversionary activities headquarters, that were to become the basis of the regional unit UPA-«Skhid», as well as describes the fate of their participants.
|
| first_indexed | 2025-12-02T04:00:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
336
Олександр Вовк
Науковий співробітник Інституту
української археографії
та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України
У статті розкрита діяльність диверсійної групи УПА «Схід» та
Повстанського штабу диверсійних дій, що мали стати основою кра-
йового формування УПА-Схід, у кінці 1943 р. — першій половині
1944 р. на Житомирщині, описана подальша доля її учасників.
Ключові слова: Житомирщина, командир ‘Дорош’, диверсійна група
«Схід», Смерш, реабілітація.
Oleksandr Vovk
Diversionary group UPA «Skhid» (East)
The article describes the activity of UPA diversionary group «Skhid» in
Zhytomyr area at the end of 1943 — first half of 1944 and the Insurgent
diversionary activities headquarters, that were to become the basis of the
regional unit UPA-«Skhid», as well as describes the fate of their partici-
pants.
Key words: Zhytomyr area, commander ‘Dorosh’, diversionary
group «Skhid», Smersh, rehabilitation.
337
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
ДИВЕРСІЙНА ГРУПА УПА «СХІД»
Карта регіону діяльності диверсійної групи «Схід» (1943—1944 рр.)
338
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
1 У 1943—1944 рр. Житомирська область входила до складу Північно-західних
українських земель (ПЗУЗ).
2 Шанковський Л. Українська Повстанча Армія // Історія українського війська.
Друге доповнене видання. — К.: Панорама, 1991. — С. 92.
Історія українського визвольного руху у масовій свідомості
асоціюється з регіонами Західної України — областями, які до
Другої світової війни знаходилися західніше радянського кордону.
Діяльність окремих підрозділів УПА під час війни східніше цієї
межі досліджена лише фрагментарно.
Увазі читачів подаємо розвідку, присвячену підрозділу УПА-
Північ — диверсійній групі «Схід». Розглянута у статті діяльність
групи та її залишків охоплює час від осені 1943 р. до літа 1944 р.
Розглядаються умови, в яких опинилася група командира Миколи
Ткаченка-‘Дороша’ під час переходу по території Житомирської
області радянсько-німецького фронту.
Одним з перших в українській історіографії рейдову діяль-
ність УПА на Житомирщині вивчав представник української діа-
спори проф. Лев Шанковський. В окремому розділі своєї праці
він описав дії групи УПА-Схід на Осередніх українських зем-
лях, помилково зараховуючи туди Житомирську область1. Окре-
ма згадка також стосувалася діяльності розглядуваного в нашій
роботі підрозділу: «Ще в зимі 1943/1944 р. оперував на Жито- р. оперував на Жито-р. оперував на Жито-
мирщині курінь УПА командира Дороша. Дорош мав зразу деякі
невдачі, але після пересунення фронтів дальше на захід він пе-
реорганізувався й почав успішно рейдувати на Правобережжі,
заходячи часто під самий Київ і до Дніпра»2. Праця базувалася
на особистих і сторонніх спогадах та побачила світ після того,
як автор був змушений залишити територію України. Л. Шан-
ковський правильно ідентифікував псевдонім, час та територію
діяльності відділу, однак інші подані у роботі відомості не відпо-
відали дійсності.
Радянська історіографія визвольний рух на Житомирщині за-
мовчувала або представляла його спотворено, а відповідні архівні
документи до 1991 р. для більшості науковців залишалися недо-
ступними.
Новий етап у дослідженні діяльності УПА на Житомирщині
розпочався після здобуття Україною незалежності. В науковий
обіг було введено великі комплекси документів як українського
339
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
визвольного руху, так і протилежної сторони3. Історики та кра-
єзнавці отримали доступ до архівних радянських документів, що
стали основою багатьох публікацій4. До найвагоміших праць слід
віднести розвідки Анатолія Кентія, окремі розділи та фрагменти
яких стосуються боротьби на Житомирщині, зокрема, діяльності
диверсійної групи «Схід» під командуванням ‘Дороша’5.
Найбільший обсяг інформації щодо зазначеної теми подано в
монографії Вікторії Жилюк «Діяльність ОУН та УПА на Жито-
мирщині у 1941—1955 рр.»6. Ця праця є першим у вітчизняній іс-
торії комплексним дослідженням українського визвольного руху
в розглядуваному регіоні. У ній представлено боротьбу проти на-
цистського та комуністичного режимів диверсійної групи «Схід»,
яку очолював командир ‘Дорош’. Однак брак джерел не дозволив
авторові більш повно відобразити діяльність та історію групи.
3 Літопис УПА. Нова серія. — Київ; Торонто, 1995. — Т. 1: Видання Головного
Командування УПА. — 482 с.; Літопис УПА. Нова серія. — Київ; Торонто, 1999. —
Т. 2: Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943—1944. Документи і матеріали. —
724 с.; Літопис УПА. Нова серія. — Київ; Торонто, 2001. — Т. 3: Боротьба проти
УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України
1943—1959. — 652 с.; Літопис УПА. Нова серія. — Київ; Торонто, 2002. — Т. 4:
Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК
КП(б)У, обкомів партії, НКВС—МВС, МДБ—КДБ 1943—1959. Книга перша:
1943—1945. — 597 с.; Літопис УПА. Нова серія. — Київ; Торонто, 2006. — Т. 8:
Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944—1946. Документи і матеріа-
ли. — 1448 с.; Літопис УПА. Нова серія. — Київ; Торонто, 2007. — Т. 11: Мережа
ОУН (б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень
1942 — грудень 1943 рр.). Документи. — 847 с.; Літопис УПА. Нова серія. — Київ;
Торонто, 2010. — Т. 14: УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943—1945. Нові документи. —
640 с.; Сергійчук В. ОУН—УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. — К.:
Дніпро, 1996. — 496 с.; Сергійчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські зем-
лі у 1944—1953 рр. Нові документи і матеріали. — К.: Дніпро, 1998. — 944 с.;
Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина. 1944—1955 рр. — К.: Українська
Визвольна Спілка, 2005. — 836 с.
4 Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. Фаховий
висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН
і УПА. — К.: Наукова думка, 2005. — 56 с; Організація українських націоналістів
і Українська повстанська армія. Історичні нариси. — К.: Наукова думка, 2005. —
496 с; Ковальчук В. Діяльність ОУН (б) та Запілля УПА на Волині та південному
Поліссі (1941—1944 рр.) // Літопис УПА. Бібліотека. — Київ; Торонто, 2006. —
Т. 7. — 512 с.; Щур Ю. І. «На грані двох світів»: український націоналістичний рух
на Наддніпрянщині (1920—1955 рр.). — Запоріжжя: Просвіта, 2011. — 200 с.
5 Кентій А. Збройний чин українських націоналістів. 1920—1956. Історико-архівні
нариси. — Т. 2. Українська повстанська армія та збройне підпілля Організації укра-
їнських націоналістів. 1942—1956. — К., 2008. — С. 57, 105, 206—207, 260—266.
6 Жилюк В.М. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. — Рівне:
Волинські обереги, 2008. — 308 с.
340
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Чимало важливих відомостей про діяльність командира ‘До-
роша’ до його переходу на Житомирщину містять мемуари учас-
ників визвольного руху Максима Скорупського-‘Макса’7 та Романа
Петренка-‘Омелька’8. У своїй роботі ми спробуємо їх доповнити.
Надзвичайно важливу інформацію про умови та обставини зброй-
ної боротьби подає у спогадах безпосередній учасник диверсійної
групи «Схід» Василь Яремчук9. Її достовірність частково підтвер-
джується архівно-судовою справою на нього та Сергія Будкевича10.
В основу пропонованої розвідки покладено як оприлюднені,
так і не оприлюднені документи КП(б)У, НКҐБ УРСР та СССР,
контррозвідки Смерш 1-го Українського фронту, в яких містить-
ся важлива інформація щодо діяльності розглядуваного повстан-
ського формування.
З початком у 1941 р. німецько-радянської війни ОУН розгор-
нула в Житомирській області активну політично-пропагандистську
та організаційну роботу. Станом на 1943 р. за організаційним по-
ділом цей регіон поряд з Волинською, Рівненською областями та
прилеглими територіями Берестейщини і Тернопільщини (в кор-
донах Райхскомісаріату Україна) входив до складу Північно-за-
хідних українських земель (ПЗУЗ). На чолі ПЗУЗ стояв крайовий
провід ОУН. Восени 1943 р. у Житомирській області діяв Жито-
мирський обласний та Житомирський, Бердичівський, Андру-
шівський, Пулинський (Червоноармійський; «Запоріжжя») і Ко-
ростенський окружні проводи ОУН11. Чисельність членів ОУН в
області не перевищувала 1 тис. осіб. Кількість симпатиків та спри-
яючих українському визвольному руху серед місцевого населення
значно перевищувала організоване членство12.
7 Скорупський М. Туди де бій за волю. — Київ; Лондон; Париж; Торонто; Нью-
Йорк; Сідней: В-во ім. О. Теліги, 1992. — С. 166, 168.
8 Петренко Р. За Україну, за її волю. Спогади // Літопис Української Повстанської
Армії. — Торонто; Львів, 1997. — Т. 27. — 280 с.
9 Яремчук В. У лабетах долі. Спогади. — Львів: Край, 2007. — 153 с.
10 Архівна кримінальна справа Будкевича Сергія Івановича, Яремчука Василя
Адамовича. — Архів Управління Служби безпеки України у Рівненській області
(далі — Архів УСБ України у Рівненській обл.). — П-8562. — Арк. 1—96.
11 Архівна кримінальна справа Мусія Миколи Миколайовича і Зборовської Олени
Афанасівни // Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області
(далі — Архів УСБ України у Львівській обл.). — № 54786. — Арк. 215.
12 Архів УСБ України у Львівській обл. — № 54786. — Арк. 132. За свідченням колиш-
нього провідника Бердичівської округи ‘Мухи’ (М. Мусій), 50 % населення співчу-
вало націоналістам.
341
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
За рівнем організаційного розвитку Житомирщина суттєво
поступалася західноволинським областям. У її більш розвинутих
центральних і південних районах діяла спрощена мережа («сітка»)
ОУН. Нижчими від округ організаційними клітинами були райони,
підрайони, станиці та окремі ланки. Найслабше організаційна ді-
яльність проводилася у північних поліських районах. Серед при-
чин такого стану були репресії німецького окупаційного режиму,
низький рівень національної свідомості, соціально-економічне зу-
божіння населення, а також потужніша, особливо у поліських ра-
йонах, діяльність радянських партизансько-підпільних структур.
Ранньою весною 1943 р. ОУН розпочала на ПЗУЗ (у Волинській
і Рівненській областях) творення збройної сили — Української По-
встанської Армії. За допомогою останньої мала бути реалізована
мета націоналістів — здобуття Української самостійної соборної
держави (УССД). Тоді ж, навесні, кадри ОУН, що діяли на Жито-
мирщині, отримали завдання збирати зброю, створювати збройні
підрозділи та готуватися до повстання.
Починаючи від травня 1943 р. з Волинської і Рівненської облас-
тей до Житомирської області починають рейдувати перші відділи
УПА (чисельністю не більше сотні). Загалом всі рейдуючі підрозді-
ли іменуються групою «Схід». Основною їх базою була Рівненська
область. Керівництво рейдуючими відділами здійснював новоприз-
начений провідник над Житомирською і Київською (орієнтовно —
правобережна частина в сучасних кордонах) областями Федір
Воробець-‘Верещака’13. Власне, військові функції він виконував як
командир групи. Рейди відділів на схід стали живою пропагандою
визвольної боротьби, сприяли утворенню організаційної мережі та
закріпленню зв’язків з прилеглими західними регіонами. Частина
особового складу рейдуючих відділів залишалася в регіоні для ви-
конання різних завдань. Поряд з ними протягом літа 1943 р. на Жи- р. на Жи-р. на Жи-
томирщині утворився ряд місцевих невеликих (10-30 осіб) повстан-
ських бойових формувань, зокрема, під командуванням Олекси
Шиндака-‘Незнаного’, ‘Ярого’ та Володимира Харька-‘Сокола’.
Під кінець літа 1943 р. мілітарна діяльність визвольного руху
на ПЗУЗ значно посилилась, а тому його структури зазнали ре-
організації та були переведені на воєнний стан, внаслідок чого
13 Архів Управління Служби безпеки України в Тернопільській області (далі — Архів
УСБ України в Тернопільській обл.). — Спр. 31997. — Т. 1. — Арк. 139.
342
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
утворено так звані фронт і запілля. При реорганізації ПЗУЗ як
генеральну округу (ГО) було розподілено на чотири оперативно-
територіальні угрупування — воєнні округи (ВО). В останніх мали
базуватися однойменні групи УПА на чолі з оперативно-територі-
альним командуванням. Територія Житомирщини і Київщини ста-
ла ВО і отримала назву «Тютюнник».
У вересні 1943 р. у ВО «Тютюнник» відбувався процес форму- р. у ВО «Тютюнник» відбувався процес форму-р. у ВО «Тютюнник» відбувався процес форму-
вання оперативно-територіального командування. Зокрема, було
організовано військовий штаб групи. На посаді командира залишив-
ся ‘Верещака’ (Федір Воробець). Шефом штабу став один з коман-
дирів рейдуючих відділів ‘Очеретенко’-‘Вояк’ (Петро Ґудзоватий),
ад’ютантом — ‘Довбуш’. Основна база групи знаходилася у Корець-
кому районі на сході Рівненської області. Оскільки чисельність гру-
пи була невеликою (приблизно 500 вояків та осіб обслуговуючого
персоналу), крайове командування УПА періодично передавало до
її складу окремі сотні з груп «Заграва», «Богун» і «Турів»14.
На початку осені 1943 р. керівництво визвольного руху на
ПЗУЗ прийняло оперативні рішення про посилення діяльності
УПА у прилеглих на сході та південному сході регіонах України.
У жовтні—листопаді 1943 р. до Кам’янець-Подільської, Вінниць- р. до Кам’янець-Подільської, Вінниць-р. до Кам’янець-Подільської, Вінниць-
кої та Житомирської областей вирушили різночисельні підрозділи
УПА. Зокрема, до двох перших областей пішли рейдом відділи
південної групи УПА «Богун», які в грудні 1943 р. були об’єднані
в групу «Кодак»15. На початку 1944 р. діюча на південному схо- р. діюча на південному схо-р. діюча на південному схо-
ді ПЗУЗ група «Кодак» стала основою новоствореного крайового
формування УПА-Південь.
14 жовтня 1943 р. на територію Житомирської області вируши- р. на територію Житомирської області вируши-р. на територію Житомирської області вируши-
ли підрозділи східної групи УПА «Тютюнник»16. Найбільшим було
з’єднання з двох куренів чисельністю понад 600 вояків під за-
гальним керівництвом командира групи ‘Верещаки’ та оператив-
ним — шефа штабу ‘Очеретенка’. Один із підрозділів з’єднання,
який мав розвідувальні та охоронні функції, діяв під командуван-
ням ‘Дороша’.
14 Скорупський М. Туди де бій за волю… — С. 166, 171.
15 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 2. — С. 364.
16 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А., Сац Я. В., Стоян Б. С.,
Гурського В. Т. та ін. // Архів УСБ України у Рівненській обл. — № 18783. —
Арк. 149, 249.
343
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
Рейд проходив західними та центральними (Ємільчинський,
Барашівський, Пулинський, Городницький) районами області,
тривав понад два тижні і завершився 31 жовтня 1943 р. на Ко- р. на Ко-р. на Ко-
реччині Рівненської області17. Мету рейду визначено так: «про-
коротити невиносимий терор німців і большевицьких банд та про-
демонструвати перед ворогами України силу української збройної
самооборони»18. У багатьох акціях під час рейду брали участь воя-
ки, що в подальшому увійшли до диверсійної групи «Схід».
За час рейду відбулися три бої з німецькими формуваннями19.
Перший бій з німецькою автоколоною відбувся 15 жовтня 1943 р.
біля с. Могилівки (Могильне) на шосе Звягель—Коростень. В ході
бою було підбито одну вантажівку з обмундируванням, харчами
та набоями20.
17 жовтня 1943 р. один курінь повстанців протягом чотирнад- р. один курінь повстанців протягом чотирнад-р. один курінь повстанців протягом чотирнад-
цяти годин бився з німцями за районний центр Бараші. Тоді у
містечку перебувала залога з німецької поліції і жандармерії у
кількості 70 осіб. При наступі, очевидно, повстанці не врахували,
що німецький гарнізон, який раніше захоплювали радянські пар-
тизани21, був на такий випадок належно озброєний, а поліційний
будинок фортифікований. З української сторони було троє вбитих
та семеро поранених. І хоча мета бою не була досягнута, він віді-
грав важливу роль: «Бій у Барашах мав велике пропагандивне зна-
чення, бо показав у найкращому світлі силу української зброї та
героїзм, завзяття й витривалість українських бійців»22.
17 Лебедь М. УПА. Українська Повстанська Армія. Її ґенеза, ріст і дії у визвольній
боротьбі українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. — В-во
УГВР, 1946. — С. 57; Скорупський М. Туди де бій за волю... — С. 173—183.
18 Вісті з Осередніх, Східних і Південних Українських Земель (1943 і 1944). Збірка
ч. 2. — Дії українських збройних самооборонних відділів Української Повстанчої
Армії (УПА) на ОСУЗ. // Архів Центру досліджень визвольного руху. – Ф.9. –
Т.20. – Од.зб.1. — С. 5
19 Вісті з Осередніх, Східних і Південних Українських Земель (1943 і 1944)... — С. 5.
20 Вісті з Осередніх, Східних і Південних Українських Земель (1943 і 1944)... — С. 6;
Скорупський М. Туди де бій за волю... — С. 180. Частина захопленого майна діста-
лася воякам групи ‘Дороша’ (Архівна кримінальна справа Завадовського В. А. ... —
Арк. 423. — Пакет № 2. — Блокнот ройового ‘Шила’. — С. 2.). Один з них —
В. Яремчук — помилково свідчив про захоплення товарного ешелону (Яремчук В.
У лабетах долі... — С. 26.).
21 Німецький гарнізон був розбитий 12 серпня 1943 р. з’єднанням партизанських
загонів під командування М. Наумова (Див. Украинская ССР в годы Великой
Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. — К., 1985. — С. 327).
22 Вісті з Осередніх, Східних і Південних Українських Земель (1943 і 1944)... — С. 5.
344
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
20 жовтня 1943 р. повстанські підрозділи захопили «фоль- р. повстанські підрозділи захопили «фоль-р. повстанські підрозділи захопили «фоль-
ксдойчерське» с. В’язовець Пулинського району, де знищили до
100 «німецьких зайд» і спалили 20 хат23.
Окрім боїв з німцями командир групи ‘Верещаки’ проводив
переговори про перехід до УПА з райцентру Ємільчино близько
3 тис. озброєних українських поліцаїв-східняків. На жаль перего-
вори не мали позитивних наслідків24.
Протягом рейду постійно відбувалися сутички і бої з радян-
ськими партизанами. Останні побачили в повстанцях вагомого
супротивника. У різних розвідувальних зведеннях повідомлялося
про різночисельні (не менше 1200 ос.)25 повстанські формування. У
радіограмі Тернопільського партизанського з’єднання ім. М. Хру-
щова до Українського штабу партизанського руху в Москві
йшлося про те, що 18 жовтня 1943 р. шосе Звягель—Коростень
в напрямку Житомиру перетнуло аж 17000 націоналістів26, що,
очевидно, було великою помилкою.
Під час рейду окремі повстанські підрозділи захоплювали в
полон різних партизанських командирів, що яскраво описав у
мемуарах колишній командир сотні Максим Скорупський-‘Макс’27.
Один із не згаданих автором епізодів заслуговує на увагу. 15 жов- жов-жов-
тня 1943 р. стежа його сотні в с. Дмитрівка захопила озброєного
помічника командира з розвідки партизанського загону ім. Щорса
Ю. А. Трапезонова, що був на той момент п’яний. Від останнього
було отримано докладні відомості про радянську партизансько-
підпільну діяльність на Житомирщині. 25 жовтня 1943 р. ця інфор- р. ця інфор-р. ця інфор-
мація була занесена до протоколу, який підписали допитуючий
‘Дорош’ та свідок ‘Марко’. Таким чином, можна припускати, що
останні виконували у рейді розвідувальні та контррозвідувальні
функції28.
Загалом за час рейду втрати радянських партизанів обчислю-
валися повстанцями у понад сотню осіб вбитими і стільки ж по-
лоненими. У партизанів було захоплено 77 гвинтівок, 4 півавто-
23 Вісті з Осередніх, Східних і Південних Українських Земель (1943 і 1944)... — С. 5.
24 Скорупський М. Туди де бій за волю... — С. 173—183.
25 Жилюк В.М. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині... — С. 117—118.
26 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 4. — С. 101.
27 Скорупський М. Туди де бій за волю... — С. 173—180.
28 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.… — Арк. 423. — Пакет № 2. —
С. 5.
345
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
мати, 10 «фінок», 3 кулемети,
9 пістолетів і 8 гранат29.
На завершальному етапі по-
ходу в районі Бараші—Єміль-
чино зі складу рейдуючої гру-
пи було виділено сім окремих
підрозділів30, кожен в масшта-
бах чоти (по 30-40 вояків)31, які
мали завдання залишитися та
закріпитися на Житомирщині.
За сприятливого розвитку по-
дій, ймовірно, вони мали стати
основою майбутнього крайово-
го формування УПА-Схід, як
це сталося у випадку з групою
«Кодак» та УПА-Південь. Однак
ситуація на Житомирщині ско-
ро стала несприятливою для
повстанців: територією області
поступово переходив радян-
сько-німецький фронт.
У вересні—жовтні 1943 р.
війська Червоної армії ви-
йшли на береги Дніпра і почали форсувати його в різних місцях.
3—12 листопада війська 1-го Українського фронту проводили Ки-
ївську наступальну операцію, внаслідок якої 6 листопада 1943 р.
було зайнято столицю України. Прорив німецького фронту під
Києвом та вихід на оперативний простір правобережжя Дніпра
дав можливість радянським військам майже безперешкодно про-
сунутися на захід у житомирському напрямку.
Незадовго до приходу Червоної армії на Житомирщину на-
цисти почали спішно впроваджувати план евакуації. Потягами,
вантажівками, легковими автомобілями та селянськими підвода-
ми вивозилося награбоване майно. На захід гналися великі табу-
ни худоби. У тому ж напрямку рухалися колони з колишніми ні-
Заступник шефа ПШДД диверсійної
групи ‘Марко’. Фото 1943 р.
29 Вісті з Осередніх, Східних і Південних Українських Земель (1943 і 1944)... — С. 6.
30 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 4. — С. 153.
31 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 150.
346
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
мецькими прислужниками, серед яких значну кількість складали
українські поліцаї та їхні родини. Окремо йшли колони етнічних
німців — фольксдойчів.
Наприкінці жовтня 1943 р. у Житомирську область прибули по-
встанські підрозділи, що відокремилися від рейдуючого з’єднання
групи «Тютюнник». Ймовірно, один з них діяв від 26 жовтня до
16 листопада 1943 р. у Барашівському і Пулинському (зараз Чер-
воноармійський) районах. За цей час повстанці знищили 12 сек-
сотів32 і спалили шість колгоспів у селах Симони, Непознаничі,
Верби, Старий Майдан, Грузлівка, Білка, провели вісім боїв з
радянськими партизанами у селах Симони (двічі), Клярин, Бе-
резівка, Киянка (двічі), Ганнопіль. Радянські партизани зі свого
боку застосовували нещадний терор до всіх, хто чим-небудь до-
помагав повстанцям33.
У той самий час інші відділи діяли в Баранівському, Звягель-
ському, Ярунському районах Житомирської області і Берездів-
ському районі Хмельницької області. Одному з них вдалося добути
у радянських партизанів підводу з харчами. У с. Мухарові Берез-
дівського району повстанці потрапили до партизанської засідки,
прийняли бій і втратили одного вояка34.
Вірогідно, ще один відділ діяв під керівництвом провідника
Овруцького надрайону «Вершка»35. Невдовзі, 21 листопада 1943 р.
на сході Коростенського району, в районі с. Субине, повстанців
виявили наступаючі підрозділи Червоної армії. Повстанці були
змушені вступити в бій із значно переважаючим супротивником.
Внаслідок цього 15 вояків, у тому числі провідник ‘Вершок’36, за-
гинули, п’ятеро потрапили в полон. За свідченням полонених,
група була «направлена командуванням УПА з м. Корець, Рівнен-
ської області, в Чоповичський район Житомирської області для
організації повстанського руху»37.
32 Сексот — секретний співробітник (рос. сотрудник).
33 Вісті з Осередніх, Східних і Південних Українських Земель (1943 і 1944)... — С. 8.
34 Там само.
35 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. — С. 937.
36 Там само.
37 Из докладной записки НК ГБ УССР Савченко НК ГБ СССР Меркулову. 1 марта
1944 г. № 341/С, г. Киев. — Центральный архив Федеральной Службы безопас-
ности России (далее — ЦА ФСБ России). — Ф. 100. — Оп. 11. — Д. 7. — Л. 58.
[Электронный ресурс]. Режым доступа: http://embrus.org.ua/ru/history_ounupa/
view/905.
347
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
Крім того, на Житомирщині залишалась група повстанців під
командуванням сотенного Володимира Кудрі-‘Романа’38. На по-
чатку жовтня 1943 р. його сотня була направлена до Корець-
кого надрайону (2/2)39, а потім у складі рейдуючого з’єднання
вирушила на Схід. У селі Симони Барашівського району група
із 40 повстанців під командою ‘Романа’ відокремилася від рей-
дуючих підрозділів40. 24 жовтня 1943 р. вона прибула до схід-
них Чоповицького, Малинського та Потієвського районів і поча-
ла діяти. Однак розгортанню повноцінної повстанської діяльності
завадив наступ у листопаді 1943 р. фронтових частин Червоної
армії. Останні відразу розпочали вилучення харчових запасів у
населення та проведення мобілізації всіх чоловіків призовного
віку. Намагання повстанців поширювати літературу з національ-
но-визвольними гаслами відразу викликало активні контрдії
фронтових частин Червоної армії. Постійні облави, відсутність
помешкань, харчових запасів та холоди змусили командира від-
ділу ‘Романа’ прийняти 4 грудня 1943 р. рішення про повернен- р. рішення про повернен-р. рішення про повернен-
ня41. Орієнтовно 15—17 грудня частина групи у складі 9 вояків
та командира прибула до Рівненської області в розташування
загону ім. Богуна під командуванням ‘Яреми’42.
Значно драматичнішою виявилася історія іншого повстансько-
го відділу, який залишився на Житомирщині, а саме — диверсій-
ної групи «Схід». Відокремившись у селі Симони Барашівського
району від основних сил УПА, підрозділ чисельністю коло 40 воя-
ків, зведених у 4 рої, пішою ходою вирушив у південно-східному
напрямку. Для орієнтування на незнайомій місцевості група мала
10 географічних мап та німецький атлас, а для роботи з населен-
ням — пропагандистську літературу.
Під час рейду група охороняла прямуючих у тому ж напрямку
командира ВО «Тютюнник» ‘Верещаку’ і двох місцевих зв’язкових
Ніну Слюсаренко-‘Наталку’ та Марію Луцак-‘Катрусю’. Очевид-
но, ‘Верещака’ за старшинством виконував керівні функції. Про-
тягом переходу повстанці захопили і розстріляли чотирьох німець-
38 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 77, 149.
39 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 11. — С. 636.
40 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 77
41 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 2. — С. 650—652.
42 Про це ‘Ярема’ (Никон Семенюк) прозвітував 23 грудня 1943 р. (Літопис УПА.
Нова серія. — Т. 4. — C. 306—307).
348
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
ких вояків. Зі складу групи двоє
вояків дезертирувало43.
За ландшафтом південно-
східна Житомирщина — рівни-
на, що перетинається річками
та невеликими лісовими маси-
вами. Як згадував повстанець
з Полісся Василь Яремчук-
‘Молот’, «тут на відкритому
терені … приходилося просува-
тися тільки під покровом ночі…
Вийшли ми на степові простори.
Тут я відчув чари степу. Така
рівнина, «як стіл»»44.
Переваги цього регіону, а
особливо родючості землі та
помірного клімату, високо оці-
нили нацистські окупанти. Ще у
1942 р. на основі 28 сіл Жито-
мирського та північної частини
Бердичівського районів було створено окрему адміністративну
одиницю для етнічних німців-поселенців — округу СС «Геґевальд»
(«заповідний ліс»). З цієї місцевості було виселено понад 10 тис.
українців і завезено туди понад 10 тис. зібраних з Житомирщини
та інших місцевостей фольксдойче. Округа мала стати втіленням
нацистських проектів колонізації загарбаних територій та створен-
ня на них «расових» оборонних форпостів. Для реалізації останньо-
го 2,5 тис. етнічних німців було призначено до лав поліції, а ще
близько 1 тис. осіб навчалися у 4 школах самооборони45.
Для українського визвольного руху особливий режим округи
та наявність у ній збройних формувань робили активну діяльність
майже неможливою. Однак український рух активно діяв поза
межами Геґевальду — в Андрушівській та Бердичівській округах
ОУН. Зокрема, в першій функціонували Андрушівський, Вчорай-
Повстанець Василь Яремчук - ‘Молот’
43 ‘Беркут’ і ‘Повій’ з рою ‘Гори’.
44 Яремчук В. У лабетах долі... — С. 26—27.
45 Венді Лауер. Творення нацистської імперії та Голокост в Україні. — К.:
Зовнішторгвидав України, 2010. — С. 203—211.
349
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
шанський, Попільнянський та Ружинський районні проводи ОУН,
а в багатьох містечках та селах діяли нижчі ланки. У Бердичів-
ській окрузі було два районних проводи (у самому місті та в райо-
ні), окремі підпільні ланки діяли у населених пунктах прилеглих
Чуднівського та Козятинського районів.
Протягом весни—осені 1943 р. в округах були сформовані і ак-
тивно діяли декілька повстанських груп. Деякі з них перетвори-
лися у відділи УПА. Одним відділом командував колишній про-
відник Фастівського надрайону ‘Незнаний’, а після його загибелі
4 вересня 1943 р. командування перебрав Петро Пустовойтенко-
‘Жук’ (за іншими відомостями його прізвище Постовенський). Ін-
шими групами повстанців командували Борис Гуменний-‘Палій’
та ‘Ярий’. Після об’єднання, яке відбулося у жовтні 1943 р. в лісі
Чорні Лози на Бердичівщині, відділи ‘Жука’ (25 осіб), ‘Палія’
(ймовірно 30 осіб) та ‘Ярого’ (50 осіб) під загальним командуван-
ням останнього вирушили на Рівненщину для продовження вій-
ськового вишколу46. Одна з повстанських груп, що діяла в Андру-
шівському і Вчорайшанському районах, з наближенням Червоної
армії намагалася влитися у партизанські загони, керовані лейте-
нантом Ломаковським і воєнтехніком Раєвським, з тим щоб разом
з ними перейти в Червону армію і проводити в ній підривну ді-
яльність47.
Діям українського визвольного руху на південно-східній Жи-
томирщині мала посприяти новоприбула диверсійна група «Схід»
під командуванням ‘Дороша’. На сьогодні ми дещо знаємо про
нього командира. Це Микола Михайлович Ткаченко, що народив-
ся 1923 р. на хуторі Великий Студенець Костопільського району
Рівненської області. Закінчив 8 класів. З початком німецько-ра-
дянської війни переховувався від вивозу на примусові роботи до
Німеччини. У травні 1942 р. став членом ОУН, виконував функції
зв’язкового та розвідника. Улітку 1942 р. увійшов до господарської
референтури ОУН Костопільського району і займався заготівлею
матеріалів та харчів для потреб організації. З початком 1943 р. ке- р. ке-р. ке-
рував транспортною групою, що забезпечувала діяльність ство-
46 Архівно-слідча справа Конічек Б. К., Дзюбас А. С., Швец М. К. // Архів Управління
Служби безпеки України в Житомирській області (далі — Архів УСБ України в
Житомирській обл.). — Спр. 4107 ФП. — Арк. 8, 33.
47 Літопис УПА. Нова серія... — Т. 4. — С. 151.
350
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
рюваних ОУН збройних підрозділів48. Зовнішньо ‘Дорош’ був не-
високого зросту, коренастий, лице продовгувате, чоло вузьке,
довге русе волосся зачісував назад, ходив «плавно». Носив цивіль-
ний костюм, кожух жовтого кольору та шапку-вуханку. Озброє-
ний німецьким автоматом, пістолетом «Маузер» та гранатами.
Від березня 1943 р. ‘Дорош’ створював окремі відділи УПА. У
ніч з 23 на 24 червня 1943 р. його відділ спільно з відділом Никона
Семенюка-‘Яреми’ брав участь у вдалому нападі на потяг, в яко-
му німці перевозили каральний підрозділ. Внаслідок цього було
знищено майже 150 нацистів, здобуто велику кількість зброї та
амуніції. У цьому бою ‘Дорош’ отримав два поранення в ногу, піс-
ля чого довший час лікувався49.
У серпні 1943 р. ‘Дорош’ керував акцією з роззброєння підроз- р. ‘Дорош’ керував акцією з роззброєння підроз-р. ‘Дорош’ керував акцією з роззброєння підроз-
ділів УНРА Тараса Боровця-‘Бульби”50. У жовтні 1943 р., під час
рейду по Житомирщині з’єднання групи «Тютюнник» він, напев-
но, виконував функції керівника розвідки та контррозвідки. ‘До-
рош’ також був членом проводів ОУН Житомирської області та
ВО «Тютюнник». Прибувши на південь Житомирщини, ‘Дорош’
28 жовтня 1943 р. став шефом Партизанського штабу диверсійних
дій (ПШДД) групи УПА «Схід» та перебрав на себе командування
над усіма з’єднаннями УПА у ВО «Схід»51.
Заступником командира групи був ‘Марко’. Його біографія нам
майже невідома. За свідченням Ніни Олейнікової (Ніни Слюсарен-
ко), він походив з Галичини і за Польщі був в’язнем концтабору
Береза Картузька52. Під час німецької окупації був референтом
Служби безпеки обласного проводу та провідником міста Жито-
мира53. Орієнтовно у вересні 1943 р. перейшов до групи УПА «Тю-
тюнник», де виконував розвідувальні та контррозвідувальні функ-
ції. Від 28 жовтня 1943 р. став заступником з партизанських дій
шефа ПШДД групи УПА «Схід»54. На вигляд мав 27-28 років, був
48 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 47—50.
49 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 1. — С. 30—31.
50 Лебедь М. Там само. — С. 42.
51 Згідно з наказом № 1 від 30.10.1943 р. (Архівна кримінальна справа Завадовсь-
кого В. А. ... — Арк. 423. — Пакет № 2)
52 Свідчення записані Максимом Олейніковим (архів О. Вовка).
53 Жилюк В. М. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині... — С. 94.; Літопис УПА.
Нова серія. — Т. 8. — С. 938.
54 Згідно з наказом № 1 від 30.10.1943 р. (Архівна кримінальна справа Завадовсь-
кого В. А. ... — Арк. 423. — Пакет № 2).
351
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
низького зросту, худорлявий, брюнет. Носив жовтий кожух, сіру
шапку-кубанку, був озброєний автоматом.
Про командирів роїв у групі відомо наступне.
Командир 1 рою55 — ‘Шило’, можливо, народився 1912 р. в
Галичині. Носив значок-відзнаку Українського Легіону полковни-
ка Романа Сушка, що є підставою вважати його учасником цьо-
го формування. Володів німецькою мовою, носив форму німецької
жандармерії, старшинську шинелю і пілотку. Був озброєний ра-
дянською «десятизарядкою» (СВТ-40).
Командир 2 рою — ‘Шутко’ — мав приблизно 28 років.
Командир 3 рою — Василь Завадовський-‘Гора’. Як він сам
свідчив, народився 1922 р. у с. Сушки Берестечківського району
Волинської області56. У 1940—1943 рр., ймовірно, служив у різ- рр., ймовірно, служив у різ-рр., ймовірно, служив у різ-
них поліційно-охоронних формуваннях. Носив німецький мундир
та кожух жовтого кольору. Був озброєний німецькою гвинтівкою.
Командир 4 рою57 — Анатолій Андрійчук-‘Барбос’ (за іншими
відомостями — Андрючик), 1924 р. народження, походив із с. Ше- р. народження, походив із с. Ше-р. народження, походив із с. Ше- Ше-Ше-
пель Торчинського району Волинської області. Носив німецькі ши-
нелю і пілотку, був озброєний німецькою гвинтівкою.
За медичну ділянку в групі відповідали закріплені за роями
фельдшери і санітари: ‘Захар’ (Микола Вінчук), ‘Богун’ (Борис
Стоян), ‘Молот’ (Василь Яремчук) та ‘Медик’ (Яків Сац). Фель-
дшери ‘Захар’ і ‘Богун’ пройшли у липні—вересні 1943 р. медичні
курси при групі УПА «Заграва»58, а санітар ‘Молот’ у вересні
1943 р. — санітарну школу при групі УПА «Тютюнник». Санітар
‘Медик’, ймовірно, здобув медичні навички у Луцькому вишкіль-
ному курені, а згодом виконував санітарні функції у сотні ‘Романа’.
За походженням більшість вояків групи була українцями з
Рівненської і Волинської областей. Декілька осіб було з Галичи-
ни. Після арешту на допиті ройовий ‘Гора’ (Василь Завадовський)
55 Така почерговість фігурує у блокноті ‘Шила’ (Архівна кримінальна справа
Завадовського В. А. ... — Арк. 423. — Пакет № 2. — Блокнот ройового ‘Шила’. —
С. 4.).
56 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 423.
57 Згідно з блокнотом ‘Шила’, ройовим був ‘Лис’ (Там само. — Арк. 423. — Пакет
№ 2. — Блокнот ройового ‘Шила’. — С. 4). Проте у протоколах допитів цей псев-
донім не фігурує, а є псевдонім ‘Барбос’. Ймовірно, ‘Лис’ відійшов з командиром
‘Верещакою’ 28—30 жовтня 1943 р. на Захід, а його заступив ‘Барбос’.
58 Там само. — Арк. 84—188.
352
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
назвався поляком59. Ще один
повстанець рою ‘Шила’ — ‘Бі-
лий’ — раніше служив у Чер-
воній армії та перебував у ні-
мецькому полоні, звідки втік і
долучився до УПА. За націо-
нальністю він був росіянином,
уродженцем Сибіру60.
Очевидно, не тільки старші
командири, а й декілька ройо-
вих та вояків групи були чле-
нами ОУН.
На озброєнні групи було чо-
тири радянських кулемети Дег-
тярьова (ДП-27). Всі повстанці
мали радянські, німецькі та
угорські гвинтівки (системи Мосіна, СВТ-40), карабіни («98», сис-
теми Маузера, М-43) і автомати (ППШ-41, МП-40). У багатьох
були німецькі і радянські пістолети (Р-38 системи Вальтера, сис-
теми Маузера, «ТТ»), револьвери (системи Нагана) та гранати.
25 жовтня 1943 р. група прибула до одного з місць постійної
дислокації — у село Никонівка Бердичівського району. На північ
через ліс Чорні Лози було розташоване село Старий Солотвин із
округи «Геґевальд». У Никонівці під керівництвом Олексія Басюка-
‘Беркута’ таємно діяла одна з найбільших в районі станичних
організацій ОУН, яка складалася з трьох ланок та мала 15 членів61.
Потреба в конспірації та особливості місцевості (відсутність ве-
ликих лісів) не дозволяли повстанцям діяти однією групою. Вра-
ховуючи ці обставини, командування вирішило відмовитися від
попереднього плану та розділити групу на окремі рої з індивіду-
альними завданнями.
Після перепочинку група рушила до сусіднього Андрушів-
ського району, а в Никонівці залишився рій ‘Шила’ (10 вояків)62
59 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 12.
60 Там само. — Арк. 30.
61 Жилюк В. М. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині... — С. 95.
62 ‘Шило’, ‘Скутий’, ‘Чорний’, ‘Білий’, ‘Захар’, ‘Вихор’, ‘Ярема’, ‘Довбня’,
‘Перепелиця’, ‘Лопух’.
Значок-відзнака ройового ‘Шила’
353
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
із завданням закріпитися на
місці та проводити пропаган-
дистську діяльність на Берди-
чівщині. Тоді ж, після знайом-
ства зі станичним ‘Беркутом’,
вирушила з «поштою» на Захід
зв’язкова ‘Наталка’.
26 жовтня 1943 р. група при- р. група при-р. група при-
була до села Зарубинці Андру-
шівського району. На той час у
селі таємно базувалися станич-
на, підрайонна та районна (про-
відник Антон Камзол-‘Верба’-
‘Вербовий’) організації ОУН.
З приходом повстанців до
села Зарубинці туди також
прибули керівники визвольно-
го руху області. Серед них були
шеф політичного штабу ВО
«Тютюнник», обласний провід-
ник Василь Куліш-‘Орлюк’63,
заступник обласного провідника, військовий референт Микола
Микулин-‘Зенон’ (за іншими відомостями — Іван Савчук) та про-
відник Житомирської округи Микола Мусій-‘Муха’. Ймовірно, там
був присутнім провідник Андрушівської округи ‘Ганджа’.
28—29 жовтня 1943 р. у селі відбулися наради керівників ВО
«Тютюнник». Очевидно, на них були озвучені директиви керівни-
цтва визвольного руху на ПЗУЗ та певні вказівки і настанови64. Та-
кож були узгоджені організаційні питання щодо розстановки кадрів
і реорганізації підпільно-повстанських структур з метою їх при-
стосування до роботи в нових умовах підрадянської дійсності. Відо-
мостей про рішення цих нарад не виявлено. Можна припускати,
що наслідком нарад стало створення на Житомирщині в межах ВО
«Тютюнник» воєнної округи «Схід». Підтвердженням цього є вида-
63 Він також був референтом юнацтва ОУН на ПЗУЗ.
64 За свідченням М. Ткаченка-‘Дороша’, вказівки щодо військової діяльності він
отримав перед відходом від ШВШ групи ‘Очеретенка’ (Архівна кримінальна спра-
ва Завадовського В. А. ... — Арк. 52).
Зв’язкова Ніна Слісаренко - ‘Наталка’.
Фото 1942 р.
354
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
ні пізніше ПШДД групи «Схід»
директивні документи та пропа-
гандистські матеріали.
За свідченням окружного
провідника ‘Мухи’, одна з на-
станов керівництва визвольно-
го руху на ПЗУЗ формулю-
валася так: кадри ОУН мають
піти у підпілля і продовжувати
націоналістичну діяльність з
метою підготування на кінець
війни повстання, для захоплен-
ня влади в Україні. Провідники
‘Верещака’ та ‘Орлюк’ запро-
понували йому залишитися в
запіллі Червоної армії для ке-
рування Житомирською та Бер-
дичівською округами. ‘Муха’
на це погодився і отримав дору-
чення щодо постачання харчів,
медикаментів, паперу і друкар-
ського обладнання для повстанських відділів та харчів для членів
організації у Житомирі65.
Після нарад частина керівників залишила Зарубинці. Коман-
дир ‘Верещака‘, ймовірно, у супроводі ройового ‘Лиса’, зв’язкової
‘Катрусі’ та декількох вояків, відбув до Рівненської області66.
Провідник ‘Муха’ вирушив до Житомира, а заступник обласного
провідника ‘Зенон’ у супроводі рою ‘Шутка’ (10 вояків)67 — до
сусіднього Попільнянського району.
У Зарубинцях залишилися ‘Дорош’, ‘Марко’, ‘Орлюк’ та по-
встанські рої ‘Барбоса’ і ‘Гори’ (орієнтовно 18 вояків). Почала-
ся організація повстанського життя. В межах оселі, розташованої
на західній околиці села, рій ‘Барбоса’ взявся за спорудження
підземних криївок для переховування вояків, зберігання харчів і
Обласний провідник Василь Куліш -
‘Орлюк’. Фото 1930-х рр.
65 Архівна кримінальна справа Мусія Миколи Миколайовича… — Арк. 141, 155.
66 За іншими відомостями, ‘Верещака’ виїхав разом із зв’язковою ‘Наталкою’ по-
путною машиною.
67 ‘Шутко’, ‘Рябий’, ‘Богдан’, ‘Юдина’, ‘Серп’, ‘Соловей’, ‘Молот’, ‘Коноренко’…
355
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
амуніції68. Керівники розпочали створення повстанського штабу,
налагодження роботи підпільних зв’язків, а головне, розгортання
повстансько-диверсійної діяльності на Житомирщині. З цією ме-
тою були підготовлені та видруковані за підписом ‘Дороша’ «Ди-
рективні вказівки по організації диверсійних груп»69.
Окремим напрямком роботи стало виготовлення пропаган-
дистських листівок, які передруковувалися членами штабу на
друкарській машинці. Актуальні тематичні матеріали, очевидно,
писалися на місці. Частина видань у подальшому була вилуче-
на службовцями Смерш (листівки, зокрема, таджицькою мовою,
а також листівки за підписом «Козаченка М. Г.» та «Боротьба за
хліб — боротьба за владу»)70. За свідченням одного з місцевих
учасників визвольного руху, в с. Зарубинцях, окрім друкарської
машинки, був закопаний стеклограф, а в сусідньому селі Тарасів-
ка — 16 пудів «оунівської» літератури71. Очевидно, все закопане пе-
ред тим було перевезене з Вінниці до Попільні72 для продовження
пропагандистської діяльності в регіоні73.
Повстанці залишеного у Никонівці рою ‘Шила’ також розпоча-
ли будувати дві підземні криївки74. Для здобуття зброї і транспорт
‘Шило’ і ‘Ярема’ роззброїли двох німецьких солдатів і забрали
зброю у них коней75. У ході боротьби з противниками українського
визвольного руху у сусідніх Малих Мошківцях було розстріляно
двох радянських активістів76.
68 Головним майстром був Яків Сац-‘Медик’.
69 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 7.
70 Там само.
71 Архівна слідча справа Конічек Б. К.... — Арк. 10.
Можливо, якесь друкарське приладдя передав до підпілля працівник редакції берди-
чівської окружної газети «Нова доба» Є. Ярмолюк (Див. Жилюк В. М. Діяльність
ОУН та УПА на Житомирщині... — С. 110).
72 Про перевезення друкарні, що, ймовірно, належала Київському обласному прово-
ду ОУН(б), з Вінниці розповів зв’язковий М. Климчук-‘Хмара’ (Див.: Гурин В. Й.,
Завальнюк К. В., Петренко О. С., Стецюк Т. В. Нескорені: національно-визволь-
ний рух на Вінниччині 40—50-х років ХХ ст. мовою документів та досліджень. —
Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009. — С. 127).
73 Можливо, саме це обладнання було використане в 1950—1951 рр. Житомирським
окружним проводом ОУН. (Див. Стасюк О. Підпільні друкарні ОУН (1941—
1953 рр.) — Львів, 2011. — С. 51, 202, 244).
74 Одна з криївок знаходилася у господарстві Олексія Басюка.
75 Архівна кримінальна справа Басюка Олексія Даниловича та ін. // Архів УСБ
України в Житомирській обл. — Спр. 7613 оф. — Т. 1. — Арк. 83.
76 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 208.
356
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Тим часом драматично розвивалися події для рою ‘Шутка’ і
провідника ‘Зенона’ у Попільнянському районі. 29 жовтня 1943 р.
вони прибули до с. Кілівка (Миролюбівка) та приступили до агіта- Кілівка (Миролюбівка) та приступили до агіта-Кілівка (Миролюбівка) та приступили до агіта-
ції. Це село мало свої патріотичні традиції, у ньому «базувалися»
станична, підрайонна та районна (провідник Микола Держирук-
‘Сокіл’) організації ОУН. Місцеве населення позитивно сприйняло
пропоновані повстанцями націоналістичні видання. Проте на третій
день через донесення сексота до села прибув німецький підрозділ
із завданням ліквідувати повстанців. Останні дали збройну відсіч,
однак були розсіяні переважаючими силами. У нерівному бою за-
гинули троє повстанців, а провідник ‘Зенон’, поранений у живіт,
дострілився. Ворог втратив двох вояків вбитими і кількох поране-
ними. У селі згоріло дві хати та загинула одна місцева жінка. Після
бою тільки четверо повстанців з ройовим ‘Шутком’ повернулися
до села Зарубинці. Там вони зв’язалися з штабом диверсійної гру-
пи та отримали недовгий перепочинок77.
30 жовтня 1943 р. на місці постою групи у Зарубинцях відбувся
військовий збір за участі роїв ‘Барбоса’ і ‘Гори’. На ньому коман-
дир ‘Дорош’ оголосив, що за наказом командування УПА відділу
доручено виконувати спеціальне завдання на території Житомир-
ської області. ‘Дорош’ повідомив, що в області діє організація на-
ціоналістів, яка буде підтримувати групу. Раніше провідником ОУН
в області був ‘Бульба’, тепер його заступив друг ‘Орлюк’, який
також буде виконувати функції політичного виховника групи78.
При цьому ‘Дорош’ вказав на чоловіка поруч. Далі він повідомив,
що є шефом ПШДД і буде керувати всіма повстанськими групами
у Житомирській області, а його заступником призначається ‘Мар-
ко’. Сам штаб буде базуватися у Зарубинцях. Далі командир ви-
голосив промову, в якій зазначив, що сили Радянського Союзу та
Німеччини до кінця війни ослабнуть. До того часу повстанці мають
підготувати повстання, метою якого є захоплення влади в Україні.
Для цього групі доручається проводити серед українського насе-
лення антинімецьку і антирадянську пропаганду, вести боротьбу
з радянськими партизанами, створювати повстанські загони, ор-
ганізувати таємні склади зброї та харчів. Група має також вести
77 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. — С. 1005.
78 Очевидно, провідник ‘Орлюк’ виконував у ПШДД політично-пропагандистські
функції.
357
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
терористичну діяльність щодо радянських установ, працівників
НКВД та командного складу Червоної армії. З рядовим складом
армії, зокрема, українцями та «нацменами», слід заводити сто-
сунки та проводити національно-патріотичну пропаганду79.
Після промови командир ‘Дорош’ зачитав виданий наказ ч. 1
(див. додаток 1), у якому зазначалося, що 28 жовтня 1943 р. він
прийняв командування всіма партизанськими з’єднаннями УПА у
ВО «Схід», а своїм «заступником у партизанських діях» призначив
‘Марка’. У наказі також окреслювалися головні напрямки та фор-
ми діяльності повстанців: повномірна партизанська тактика (рух,
неочікуваність, невловимість, диверсія); підготування до створен-
ня всіх видів військ в УПА; закріплення на території; будівництво
сховищ, господарських і військових баз. Щодо Ґестапо, НКВД,
їх сексотів і різних партійних функціонерів вимагалося вживання
«сильних терористичних акцій»80.
На початку листопада 1943 р. командир ‘Дорош’ розділив рій
‘Барбоса’ на два менші рої по 6 повстанців. Перший рій81 під ко-
мандою ‘Барбоса’ лишився у Зарубинцях. Другий рій82 під коман-
дою ‘Медового’83 був направлений до села Великі Мошківці Ан-
друшівського району. В цьому селі на той час діяла ланка ОУН під
керівництвом Сергія Кукси-‘Щуки’84. Під хлівом господаря Йоси-
па повстанці збудували криївку для переховування та зберігання
різних припасів85. У Великих Мошківцях та у навколишніх селах
вояки рою поширювали листівки, шляхом нападів на державні ма-
газини здобували продовольство, а також ліквідували «німецьких
агентів і зрадників». За свідченням очевидця, заступник ройового
‘Василь’ «часто бив старост населених пунктів, де на них скар-
жилося населення»86.
Рій ‘Гори’ з 8 вояків87 отримав наказ вирушити із Зарубинців
до сусіднього Вчорайшанського району. Перед відправленням ко-
79 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 151—152.
80 Там само. — Арк. 423. — Пакет № 2.
81 ‘Барбос’, ‘Кущ’ (‘Куц’), ‘Скиба’, ‘Левко’, ‘Ковалець’, ‘Батько’.
82 ‘Медовий’, ‘Василь’, ‘Варнава’, ‘Ромко’, ‘Богун’, ‘Медик’.
83 Мав 28-30 років, носив куфайку і шапку-кубанку.
84 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина... — С. 781.
85 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 152.
86 Там само. — Арк. 219.
87 ‘Гора’, ‘Комар’, ‘Перелий’, ‘Вишня’ (‘Генерал’), ‘Дуб’, ‘Сава’, ‘Забіяка’, ‘Бурлака’.
358
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
мандир ‘Дорош’ видав командиру рою коло 1 тис. листівок для
поширення серед населення. У супроводі місцевого зв’язкового
Петра рій прибув до села Макарівка Вчорайшанського району,
в якому діяла ланка ОУН, що налічувала до 25 членів88. У селі
повстанці відразу розпочали агітацію та пошук людей, у обійстях
яких можна було б збудувати криївки. Проте селяни не давали на
це згоди, боячись каральних акцій з боку новоприбулих німець-
ких фронтових частин. Тому рій у супроводі місцевого члена ОУН
Юстина перебрався до села Верхівня. Там повстанці зупинилися у
Семена Гетьмана — колишнього петлюрівця, провідника місцевої
організації ОУН, яка нараховувала до 19 членів89. У його обійсті
повстанці планували влаштувати підземні криївки для перехову-
вання та зберігання харчів. Разом з Семеном Гетьманом повстан-
ці взяли участь у ліквідації членів радянської підпільної мережі,
спаливши при цьому хату комуніста. Невдовзі до села прибула
німецька поліційна частина, і рій змушений був повернутися до
Макарівки. Під час одного з нічних переходів від рою відстали два
повстанці (‘Дуб’ і ‘Сава’), які біля села Котельня Андрушівського
району потрапили в полон до німців.
Загалом рій ‘Гори’ перебував у Вчорайшанському районі
близько трьох тижнів, після чого зв’язківець Петро передав на-
каз прибути до Зарубинців.
7 листопада 1943 р. вціліла частина рою ‘Шутка’ (5 вояків)90 за
наказом командування знову вирушила із Зарубинців до Кілівки
із завданням викопати в господарствах прихильників визвольного
руху криївки та замагазинувати в них харчі на зиму. Це завдання
не було виконане, оскільки на територію південної Житомирщи-
ни швидко прийшов радянсько-німецький фронт. Тому повстанці
змушені були знову повернутися до Зарубинців91.
10—11 листопада 1943 р. війська Червоної армії зайняли най- р. війська Червоної армії зайняли най-р. війська Червоної армії зайняли най-
дальший у південно-західному напрямку від Києва рубіж, що
проходив по лінії райцентр Попільня — Житомир. Подальший на-
ступ радянських військ був неможливим через відсутність резер-
вів, про що знало німецьке командування. 13 листопада 1943 р.
88 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина... — С. 783.
89 Там само. — С. 782.
90 ‘Шутко’, ‘Соловей’, ‘Молот’, ‘Коноренко’…
91 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. — С. 1005.
359
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
розпочався контрнаступ Вермахту на Київ. Рух німецьких військ
відбувався у двох напрямках: від райцентру Попільня на містечко
Брусилів та з району південніше Житомира на місто Радомишль.
17 і 18 листопада 1943 р. німецькі війська зайняли Попільню та
Житомир. На вістрях німецького наступу опинилися підрозділи
60-ї радянської армії, які під натиском останніх німецьких ре-
зервів почали повільно відступати. Не приніс успіху радянській
стороні поспішно зорганізований контрнаступ силами 3-ї танкової
армії, яка зазнала значних втрат. Важкі оборонні бої та відступ
радянських військ тривали до 30 листопада, коли фронт стабілі-
зувався на межі Житомирської та Київської областей.
З огляду на близькість лінії фронту 15 листопада 1943 р. ко- р. ко-р. ко-
мандиром ‘Дорошем’ для діючих на Житомирщині повстанських
підрозділів було видано наказ ч. 2 (див. додаток 2). У ньому йшлося
про магазинування залишеної гітлерівцями зброї та наголошувало-
ся на необхідності залучення до цієї справи місцевих жителів. Для
роз’яснення населенню цієї роботи шеф штабу постановив поши-
рити спеціально виготовлені з цього приводу листівки92. Повстан-
цям також належало виявляти і зберігати друкарське обладнання
та військове спорядження, зокрема, телефони, радіоприймачі і
передавальні пристрої, кабелі, запчастини, пальне тощо. Ліки та
медичні інструменти, здобуті у ворожих військових санчастинах,
‘Дорош’ наказував передавати Червоному хресту УПА. У нака-
зі говорилося також про залучення до лав повстанців тих бійців
з батальйонів національних меншин та з української поліції, які
після відступу Вермахту бажали би приєднатися до «визвольної
боротьби гноблених народів за вільні національні держави». Таких
осіб шеф штабу розпорядився направляти до команд УПА93.
15 листопада 1943 р. з метою залучення до УПА поліцаїв, щуц-
манів та людей, евакуйованих зі Східної України, штаб групи
«Схід» видав листівку. У ній вміщено заклик не виїжджати до Ні-
меччини, а брати «приклад з поліцаїв Західних Українських Зе-
мель, які повністю перейшли до УПА». У листівці пропонувалося
боротися «проти німецького терору і терору большевицьких банд, а
пізніше, коли перейде фронт… проти червоної Москви». Рідним тих,
92 Назву і текст не виявлено.
93 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А. ... — Арк. 423. — Пакет № 2.
360
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
хто зголосився до повстанських
лав, гарантувалася опіка запіл-
ля УПА94.
У середині листопада 1943 р.
повстанці рою ‘Барбоса’ разом
із залишками рою ‘Шутка’ ді-
яли у Зарубинцях: скрито об-
ладнували криївки та підземні
склади, в яких магазинувало-
ся все необхідне для подальшої
повстанської діяльності, вели
пропаганду серед населення та
ліквідували сексотів.
У листопаді 1943 р. до штабу
у Зарубинцях прибула зв’язкова
Ганна Вознюк-‘Оксана’. Колиш-
ня комсомолка з Чуднівського
району Житомирської області,
не бажаючи їхати на примусову
працю до Німеччини, у жовтні
1943 р. перейшла до націоналістичного підпілля і стала зв’язковою.
Вона забезпечувала зв’язок між ПШДД (с. Зарубинці), Житомир- Зарубинці), Житомир-Зарубинці), Житомир-
ською (м. Житомир) і Пулинською (с. Стрибіж) округами ОУН та
діючими в них підрозділами УПА, а також з роями групи ‘Доро-
ша’ та структурами визвольного руху на південній Житомирщині
(с. Никонівка, Великі Мошківці, Журбинці та ін.).
З Рівненщини від керівництва ВО «Тютюнник» до штабу при-
бували також інші зв’язкові, які інформували членів ПШДД ВО
«Схід» про рішення керівництва визвольного руху і загальні вій-
ськово-політичні події. Через них члени ПШДД могли узгоджува-
ти свої дії зі штабом ВО «Тютюнник».
У тому ж місяці до відділу ‘Дороша’ долучився уродженець
Харківщини Степан Масляк-‘Максим’. У 1941—1943 рр. він працю- рр. він працю-рр. він працю-
вав вантажником у річковому порту в Києві. У листопаді 1943 р.,
на станції Фастів, в ешелоні, який віз українців на роботу до
Німеччини, він познайомився з місцевим учасником визвольного
Повстанець Степан Масляк -
‘Максим’. Фото 1941 р.
94 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 2. — С. 652—653.
361
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
руху Петром. Той розповів Степанові про «бандерівських партиза-
нів, які борються проти німців за Самостійну Україну» і умовив не
їхати до Німеччини, а йти в УПА. Не доїжджаючи до Житомира,
вони разом втекли з ешелону та прибули у село Зарубинці95.
В останній декаді листопада 1943 р. до Зарубинців повернувся
рій ‘Гори’, який виконував завдання у Вчорайшанському районі,
Після цього на Вчорайшанщину та Попільнянщину було направ-
лено рій ‘Барбоса’. Рій ‘Гори’ отримав нове завдання. Через село
Никонівку, де залишено вояків ‘Бурлаку’ і ‘Забіяку’ та долучено
«майстра з будівництва криївок» ‘Медика’, рій у складі 5 вояків96 й
у супроводі зв’язкового Івана вирушив на південь, до села Біло-
пілля Козятинського району Вінницької області.
Повстанці зупинилися на північній околиці Білопілля у місце-
вого мешканця Шарого. За його дозволом у господарстві було збу-
довано криївку. Під впливом ройового ‘Гори’ Шарий вступив до
ОУН, взявши псевдонім ‘Шолом’. До повстанської діяльності було
залучено ще двох місцевих селян (псевдоніми ‘Левко’ і ‘Криця’).
На початку грудня 1943 р. командир ‘Дорош’ через зв’язкову
‘Оксану’ передав по роях наказ заготовляти більшу кількість хар-
чів, оскільки очікувалося прибуття із Західної України двох від-
ділів УПА97. Рій ‘Гори’ вилучив у місцевому магазині чотири пуди
солі та інші товари, а з колгоспного господарства забрав одного
бика. М’ясо бика та інші харчі було заховано у криївці.
На особисте доручення командира ‘Дороша’ рій мав ліквідува-
ти старосту сусіднього села Панасівка за діяльність проти україн-
ського визвольного руху, однак повстанці не змогли його знайти.
У кінці листопада 1943 р. виповнився місяць з моменту при- р. виповнився місяць з моменту при-р. виповнився місяць з моменту при-
буття диверсійної групи «Схід» на південно-східну Житомирщину.
За цей час, незважаючи на несприятливі прифронтові умови, гру-
па активно діяла в Андрушівському (рої ‘Медового’ і ‘Шутка’),
Бердичівському (рій ‘Шила’), Вчорайшанському і Попільнянсько-
му (рій ‘Барбоса’) районах Житомирщини та Козятинському (рій
‘Гори’) районі Вінниччини. Повстанці спиралися на мережу ОУН
95 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А. ... — Арк. 302, 439.
96 ‘Гора’, ‘Комар’, ‘Медик’, ‘Вишня’ (‘Генерал’), ‘Перелий’.
97 Очевидно, це мали бути колишні місцеві відділи ‘Жука’ і ‘Ярого’. Останній
з таким завданням вирушив у похід у березні 1944 р. (Архівна слідча справа
Конічек Б. К. ... — Арк. 9).
362
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
та місцеве населення, надаючи їм зі свого боку посильну допомогу
та збройний захист. Було зібрано та замагазиновано певні запаси
харчів та військового спорядження. Зокрема, у Зарубинцях було
заховано бочку меду на 10 пудів, 9 овечих туш, декілька пудів
муки та інших харчів, 5 тис. набоїв та бочку пального98. Провідник
Житомирської округи ‘Муха‘ передав для потреб групи 50 м по-
лотна, 50 бинтів, 40 кг паперу та друкарську машинку99.
Розгорнув свою роботу на Житомирщині Партизанський штаб
диверсійних дій. Його присутність у регіоні сприяла безпосеред-
ньому вирішенню на місці нагальних військово-тактичних та ор-
ганізаційно-господарських питань. Штабом було ініційовано та за-
проваджено директиви з організації диверсійних груп, збір (за
участю населення) військового, медичного, радіотехнічного та ін.
спорядження і приладдя. У штабі акумулювалася розвідувальна
інформація про військово-адміністративну та суспільно-політич-
ну ситуацію в регіоні. Обмін цією інформацією з командуванням
ВО «Тютюнник» давав можливість останньому приймати узгоджені
оперативні рішення щодо діяльності повстанських формувань.
У кінці листопада 1943 р. рій ‘Шила’ за ініціативою членів
ОУН100 взяв участь у нападі на німців, які дислокувалися у сусід-
ньому селі Кукільня. Проте німецький підрозділ був напоготові і
напад не дав результатів.
Активізація діяльності повстанців в Андрушівському та Бер-
дичівському районах була помічена військовою розвідкою Абвер101.
Німці розпочали проводити облави по селах. 4 грудня 1943 р. у За- р. у За-р. у За-
рубинцях їм вдалося полонити ройового ‘Шутка’. Вояки рою уник-
нули полону під виглядом селянських синів. Після цього командир
‘Дорош’ відрядив декількох з них до діючої у Вчорайшанському
та Попільнянському районах боївки ‘Барбоса’102. У той самий час у
98 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А. ... — Арк. 152.
99 Архівна кримінальна справа Мусія Миколи Миколайовича… — Арк. 141.
100 Олексій Басюк, Іван Гуц, Петро і Григорій Воронюки та ін. (Архівна кримінальна
справа Басюка Олексія Даниловича та ін. — Архів УСБ України в Житомирській
обл. — Спр. 7613 оф. — Т. 3. — Арк. 189). Мали на озброєнні 4-6 гвинтівок, 6-8 ре-
вольверів і гранати (Архівна кримінальна справа Мусія Миколи Миколайовича… —
Арк. 10).
101 У жовтні 1943 р. про німецькі плани акцій проти націоналістів у Андрушівці та
Зарубинцях передавав провідник Житомирської округи ‘Муха’ (Архівна криміналь-
на справа Мусія Миколи Миколайовича… — Арк. 93).
102 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. — С. 1005.
363
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
Никонівці була заарештована частина членів станиці та зв’язкові
‘Валя’ і ‘Ліда’103. Ймовірно, тоді ж у сутичці з німцями загинув
хтось із повстанців104.
13 грудня 1943 р. «з метою збереження кадрів ОУН» за нака- р. «з метою збереження кадрів ОУН» за нака-р. «з метою збереження кадрів ОУН» за нака-
зом командира ‘Марка’ вояки роїв ‘Шила’ і ‘Медового’ та оунівці
з Никонівки (разом 15 осіб) в районі села Солотвин організували
засідку, щоб напасти на машини, що перевозили заарештова-
них105. На жаль, ця акція зірвалася. Один із повстанців — Петро
Чучкевич-‘Бурлака’ злякався та застрелив іншого вояка — ‘За-
біяку’, таким чином, ймовірно, розконспірувавши засідку. Пізніше
‘Бурлаку’ за паніку та вбивство було засуджено до розстрілу.
У другій декаді грудня 1943 р. командир ‘Дорош’ через
зв’язкову ‘Оксану’ зібрав у с. Никонівка рої ‘Шила’, ‘Медового’
та ‘Гори’. 20 грудня 1943 р. їм було оголошено наказ ч. 3 (див. до- р. їм було оголошено наказ ч. 3 (див. до-р. їм було оголошено наказ ч. 3 (див. до- 3 (див. до-3 (див. до-
даток 3), у якому йшлося про покарання — розстріл повстанця
‘Бурлаки’, підготовку роїв до рейду та про дату виходу. Окремо
визначалися обов’язки: командиру ‘Марку’ — керування розвід-
кою та заміщення командира ‘Дороша’, провіднику ‘Орлюку’ —
керування політично-пропагандистською роботою, фельдшеру
‘Захару’ — медична опіка та керівництво фельдшерами і саніта-
рами у роях. Наголошувалося на тому, що у зайнятому ворожими
військами регіоні повстанці мають бути у постійній бойовій готов-
ності. У рейді вони мали «показати зрілість УПА перед народом і
своєю бойовою роботою піднести затурканий терен»106.
У рейд вийшла група з 21 вояка та зв’язкової і розвідниці
‘Оксани’. На місцях базування з різними завданнями було зали-
шено декілька (приблизно 3-6) повстанців. Рейдуючі рухалися на
мобілізованих у населення підводах або пішки. Про напрям руху
знали тільки командири. У селах Чехи (Дубівка) Бердичівського
району та Позасівка107 було проведено мітинги, на яких виступа-
103 Архівна кримінальна справа Слюсаренко Ніни Петрівни // Архів УСБ України
в Житомирській обл. — Спр. 30121 п. — Арк. 82.; Архівна кримінальна справа
Басюка Олексія Даниловича та ін. // Архів УСБ України в Житомирській обл. —
Спр. 7613 оф. — Т. 3. — Арк. 189.
104 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А. ... — Арк. 436.
105 Там само.
106 Там само. — Арк. 423. — Пакет № 2.
107 Ймовірно, с. Панасівка Козятинського району.
364
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
ли командири і поширювалися листівки. На постоях у селах вояки
агітували «за Самостійну Україну», співали повстанських пісень.
У районі Козятина рейдуюча група зустріла німецький підроз-
діл, однак бою не прийняла і відступила на схід. 25 грудня 1943 р.
від місцевого населення було отримано відомості про діяльність
загону червоних партизанів. Командир ‘Дорош’ наказав їх захо-
пити. З цією метою 27 грудня 1943 р. у с. Мала Чернявка Вчорай- р. у с. Мала Чернявка Вчорай-р. у с. Мала Чернявка Вчорай- Мала Чернявка Вчорай-Мала Чернявка Вчорай-
шанського району були виставлені секрети-засідки. Повстанцям
вдалося полонити п’ятьох партизанів, серед яких був заступник
командира загону, а також поліцая-українця, що втік з німецької
служби у Козятині. Після допитів 27—28 грудня 1943 р. трьох пар- р. трьох пар-р. трьох пар-
тизанів було ліквідовано, а двох відпущено108. Колишній поліцай
Петро Поліш після співбесіди з ‘Дорошем’ під псевдонімом ‘Варе-
ниця’ долучився до повстанців.
Найдальшою точкою від місця базування, яку досягла рейду-
юча група УПА, було с. Талалаївка Погребищенського району
Вінницької області.
24 грудня 1943 р., після перегрупування військ, розпочався
наступ на Правобережній Україні чотирьох українських та 2-го
Білоруського фронтів Червоної армії. На території Житомирщини
війська 1-го Українського фронту проводили Житомирсько-Бер-
дичівську наступальну операцію. Основний удар силами чотирьох
армій було завдано з плацдарму в районі містечок Брусилова та
Радомишля. Радянським військам протистояли дві танкові армії
Вермахту у складі 28 дивізій109. Основну масу військ Червоної ар-
мії, які займали села південної Житомирщини та вели наступ на
окуповане німцями місто Бердичів, становили підрозділи щойно
перекинутої з Кубані 18-ї армії (командир ген.-полк. К. Леселідзе,
начальник політичного відділу полк. Л. Брежнєв). 26 і 27 грудня
1943 р. були звільнені від німців районні центри Андрушівка, По- р. були звільнені від німців районні центри Андрушівка, По-р. були звільнені від німців районні центри Андрушівка, По-
пільня та Вчорайше.
108 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А. ... — Арк. 153—154.
109 А. Кобзар. Особливості застосування танкових військ в наступальних операці-
ях Червоної армії на Волині та Поліссі (третя декада грудня 1943 р. — середина
квітня 1944 р.) // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії
краю. Науковий збірник. Вип. 30. Матеріали ХХХ Всеукраїнської науково-прак-
тичної історико-краєзнавчої конференції, 24—25 березня 2009 р., м. Луцьк. —
Луцьк, 2009. — С. 264.
365
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
Коли командир ‘Дорош’ дізнався про захоплення Червоною
армією території Бердичівського району, він прийняв рішення
про перехід групи в її запілля, до місць попереднього базуван-
ня. Повстанці на підводах вирушили на північ. У ніч з 31 грудня
1943 р. на 1 січня 1944 р., не дійшовши до Никонівки декількох
кілометрів, група прибула у с. Половецьке Бердичівського району.
На під’їзді до села повстанцями було роззброєно та ліквідовано
двох німецьких вояків з підрозділу, який розташовувався в одно-
му кінці села. Повстанці заховалися трьома групами у селянських
господарствах в іншому кінці.
У складі першого ешелону військ 18-ї радянської армії, які зі
сходу наступали на місто Бердичів, була 24-а стрілецька дивізія.
У ході наступу 1 січня 1944 р. 7-им полком дивізії було зайняте с.
Половецьке, де на той час зупинилася та ночувала група ‘Дороша’.
Повстанці розраховували на те, що частини Червоної армії швид-
ко пройдуть село, і вони опиняться у радянському запіллі. Однак
підрозділи 7-го полку зупинитися в Половецькому на постій. На
горищі однієї з хат випадково було виявлено п’ять повстанців110,
серед них — провідник ОУН Житомирщини ‘Орлюк’ та ройовий
‘Гора’. ‘Орлюк’ запропонував іншим повстанцям видати себе за
радянських партизанів. Однак невдовзі повстанців було викрито
та заарештовано Смершем.
Під час повторного обшуку у тому ж господарстві було вияв-
лено присутність повстанських командирів ‘Дороша’, ‘Марка’ та
‘Медового’. Останні виявили впертий збройний спротив та, вбив-
ши червоноармійця-автоматника, спробували вирватися з оточен-
ня. Згідно зі звітом оперуповноваженого Смерш 24-ї стрілецької
дивізії, один з командирів відстрілювався із «Нагана» і вигукував:
«Все одно живим мене не візьмете»111. З трьох оточених прорватися
вдалося тільки ‘Дорошу’.
Друга частина повстанців на чолі з ройовим ‘Шилом’, яка перехо-
вувалася в іншому місці села, ймовірно, також була виявлена та за-
110 ‘Орлюк’, ‘Гора’, ‘Ромко’, ‘Варнава’, ‘Медик’.
111 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 9.
За свідченням Н. Олейнікової (Н. Слюсаренко) це був заступник шефа ПШДД
‘Марко’ (свідчення записані М. Олейніковим // Архів О. Вовка.
112 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 192.
Імовірні псевдоніми загиблих: ‘Шило’, ‘Білий’, ‘Захар’, ‘Вихор’, ‘Лопух’, ‘Комар’,
‘Перелий’, ‘Вишня’ (‘Генерал’).
366
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
гинула при спробі арешту. Про це свідчить блокнот і значок ройового
‘Шила’, захоплені радянськими контррозвідниками. Заарештований
вояк Б. Стоян-‘Богун’ свідчив про те, що 8 повстанців згоріло112.
2 січня 1944 р. після проведення розвідки у сусідніх селах по- р. після проведення розвідки у сусідніх селах по-р. після проведення розвідки у сусідніх селах по-
вернулася до Половецького повстанська зв’язкова ‘Оксана’. На
місці колишнього постою повстанців, де було виставлено на огляд
трупи командирів ‘Марка’ і ‘Медового’, вона була затримана опе-
руповноваженим Смерш.
Того ж дня розпочалися допити заарештованих повстанців.
Провідник Житомирської області Василь Куліш-‘Орлюк’, який
при затриманні назвався червоним партизаном «Миколою Пахо-
мовичем Орлюком», зрозумів, що повстанців викрито, а поінфор-
мованість є його ворогом. За довідкою слідчого Смерш, ‘Орлюк’
«при спробі до втечі з допиту, вбитий»113.
Третя частина групи ‘Дороша’, що нараховувала шість воя-
ків114 і теж переховувалася у Половецькому, одразу не була ви-
явлена червоноармійцями. Ввечері 2 січня 1943 р., дізнавшись від
місцевого населення про долю товаришів, група організовано по-
чала виходити із села з метою перейти до недалеких Журбинців.
Однак повстанців помітив червоноармійський патруль. Воякам до-
велося відкрити кулеметно-рушничний вогонь. Двох повстанців —
Бориса Стояна-‘Богуна’ і Петра Поліша-‘Вареницю’ — було за-
арештовано, а іншим чотирьом вдалося втекти.
Докладно відома подальша доля тільки одного втікача — Йоси-
па Апонюка-‘Довбні’. Він дістався до ближчого лісу Чорні Лози, де
зустрів вояка з рою ’Шила’ — Степана Мельничука-‘Перепелицю’.
Останній разом з повстанцем ‘Яремою’ не брав участі у рейді, бо
був залишений у Никонівці для облаштування криївки. З прихо-
дом Червоної армії ‘Ярема’ і ‘Перепелиця’ розділилися, і ‘Пере-
пелиця’ вирішив переховуватися у лісі.
Близько двох тижнів ‘Довбня’ і ‘Перепелиця’ ходили у лісі,
потерпаючи від холоду і голоду. Одного разу вони випадково зу-
стріли повстанця Степана Масляка-‘Максима’, який у кінці груд-
ня 1943 р. завершував будівництво криївки у Великих Мошківцях.
Командир ‘Дорош’, який перед тим вирвався з Половецького, на-
казав ‘Максиму’ відправляти всіх повстанців, які ховалися від
113 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 11.
114 ‘Василь’, ‘Чорний’, ‘Скутий’, ‘Довбня’, ‘Богун’, ‘Варениця’.
367
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
червоноармійців, у Великі Мошківці. Проте зібратися разом по-
встанцям не вдалося: вже 18 січня 1943 р. командир ‘Дорош’ був
заарештований, а 20 січня 1943 р. у Никонівці були захоплені
службовцями Смерш повстанці ‘Довбня’, ‘Перепелиця’ і ‘Максим’.
Отже, відомо, що на кінець січня 1944 р. рейдуюча група ‘До- р. рейдуюча група ‘До-р. рейдуюча група ‘До-
роша’ і повстанці у Великих Мошківцях та Никонівці втратили
10 осіб загиблими і 11 заарештованими. Чотирьом воякам, мож-
ливо, вдалося врятуватися115. Крім того, невідома доля декількох
повстанців116, що могли переховуватися у криївках в Зарубинцях.
Призначення фельдшера ‘Богуна’
115 ‘Василь’, ‘Скутий’, ‘Чорний’, ‘Ярема’.
116 ‘Соловей’, ‘Батько’.
117 Оригінальним в історії с. Половецьке є те, що у 1933 р. в часи Голодомору на го-
лову місцевого колгоспу з Росії було прислано 25-річного майбутнього борця з
українським визвольним рухом, Героя СРСР генерал-майора НКВД Олександра
Сабурова. У 1989 р. на його честь в селі було встановлено погруддя.
118 Из докладной записки НК ГБ УССР Савченко НК ГБ СССР Меркулову. 1 марта
1944 г. № 341/С, г. Киев. — ЦА ФСБ России. — Ф. 100. — Оп. 11. — Д. 7. — Л. 58.
[Электронный ресурс]. Режым доступа: http://embrus.org.ua/ru/history_ounupa/
view/905.; Літопис УПА. Нова серія. — Т. 4. — С. 152—153.
368
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Інформація про ліквідацію у с. Половецьке117 рейдуючої групи
«Дороша» пройшла по багатьом відомчим118 і партійним докумен-
там та вже у березні 1944 р. потрапила до найвищого радянського
керівництва. У листі секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова до Й. Ста- Хрущова до Й. Ста-Хрущова до Й. Ста- Ста-Ста-
ліна «О положении в Ровенской и Волынской областях УССР» по-
давався розгорнутий огляд діяльності та структури українського
визвольного руху на ПЗУЗ. У ньому представлені відомості про
східну групу УПА та Житомирщину. Відносно останньої в листі
зроблено уточнення: «Проте активних проявів банд у Житомир-
ській області не спостерігається. Проникла через лінію фронту з
західних областей в Житомирську область банда Дороша чисель-
ністю 40 чол. ліквідована частинами Червоної армії»119.
На початку 1944 р. командування ВО «Тютюнник» не мало відо- р. командування ВО «Тютюнник» не мало відо-р. командування ВО «Тютюнник» не мало відо-
мостей про долю членів ПШДД та вояків диверсійної групи «Схід».
З метою отримання інформації про діяльність, стан і потреби гру-
пи шефом штабу групи «Тютюнник» ‘Очеретенком’ на зв’язок до
‘Дороша’ в с. Никонівка була направлена вже згадувана зв’язкова
‘Наталка‘. 10 лютого 1944 р. вона була затримана службовцями
Смерш у Житомирі у викритій зв’язковій хаті.
28 січня 1944 р. у с. Новополь Черняхівського району Жито- р. у с. Новополь Черняхівського району Жито-р. у с. Новополь Черняхівського району Жито- Новополь Черняхівського району Жито-Новополь Черняхівського району Жито-
мирської області Смерш заарештував провідника Житомирської
та Бердичівської округ ОУН Миколу Мусія-‘Муху’. На допитах
він «щиросердно» розкрив відомі йому «деталі» діяльності визволь-
ного руху. Можна припускати, що всі розвідники і зв’язкові, які
послуговувалися у 1944 р. старими зв’язками у названих окру- р. старими зв’язками у названих окру-р. старими зв’язками у названих окру-
гах, були захоплені радянськими спецорганами. За таких обставин
командування ВО «Тютюнник» змушене було міняти тактику по-
встанської діяльності на Житомирщині.
Слідство над заарештованими у селах Половецькому і Ни-
конівці вояками диверсійної групи «Схід» В. Завадовським-
‘Горою’, Я. Сацом-‘Медиком’, Б. Стояном-‘Богуном’, В. Гурським-
‘Варнавою’, І. Романським-‘Романом’, Й. Апонюком-‘Довбнею’,
С. Мельничуком-‘Перепелицею’, С. Масляком-‘Максимом’ та
П. Полішем-‘Вареницею’ було виділене в одну судово-криміналь- Полішем-‘Вареницею’ було виділене в одну судово-криміналь-Полішем-‘Вареницею’ було виділене в одну судово-криміналь-
ну справу. 29 березня 1944 р., після багатьох допитів, коли були
вияснені справжні біографічні дані повстанців, а також їхня ді-
119 Цит. за: Сергійчук В. ОУН—УПА в роки війни... — С. 137. Переклад автора
статті.
369
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
яльність, слідство було завершено. За вироком військового три-
буналу всі, окрім ройового В. Завадовського, отримали від 8 до
10 років ув’язнення. Останнього було засуджено до вищої міри
покарання і 15 квітня 1944 р. розстріляно на східній околиці міста
Славута.
Від арешту до винесення вироку заарештованих утримували у
польовій пересувній тюрмі при Управлінні контррозвідки Смерш 1-го
Українського фронту. Після винесення вироку заарештованих пере-
ведено до Житомирської тюрми, а потім відправлено до виправ-
но-трудових таборів. Відомо, що з цієї групи тільки троє — Я. Сац-
‘Медик’, І. Романський-‘Роман’ та Й. Апонюк-‘Довбня’ — пережили
заслання. Й. Апонюк дожив до відновлення української державності й
у 1996 р. звертався щодо «реабілітації», у чому йому було відмовле- р. звертався щодо «реабілітації», у чому йому було відмовле-р. звертався щодо «реабілітації», у чому йому було відмовле-
но. На жаль, з усієї групи тільки С. Масляк-‘Максим’, С. Мельничук-
‘Перепелиця’ та Б. Стоян-‘Богун’ були реабілітовані120.
Справи щодо заарештованих М. Ткаченка-‘Дороша’ і Г. Воз-
нюк-‘Оксани’ були виділені в окреме судочинство. Через три дні
після арешту (22 січня 1943 р.) М. Ткаченка-‘Дороша’ та матеріали
слідства по ньому були відправлені у Москву до Головного управ-
ління контррозвідки Смерш121. Командир ‘Дорош’, ймовірно, став
першим високим керівником УПА, якого 1944 р. захопила радян- р. захопила радян-р. захопила радян-
ська контррозвідка. Перевезення його до Москви може свідчити
про намагання використати його в агентурних цілях. Однак цього
не відбулося. Після засудження до вищої міри покарання М. Тка- Тка-Тка-
ченка 20 травня 1944 р. було розстріляно.
Не змінилося «офіційне» ставлення до командира ‘Дороша’ і
в новітні часи. За висновком Генеральної прокуратури Російської
Федерації від 21 липня 1992 р. М. Ткаченка «визнано не підлягаю-
чим реабілітації»122.
Незважаючи на ліквідацію у січні 1944 р. рейдуючої групи ‘До- р. рейдуючої групи ‘До-р. рейдуючої групи ‘До-
роша’, арешт та загибель всіх членів ПШДД, діяльність диверсій-
ної групи «Схід» на південно-східній Житомирщині не згасла. На
території Вчорайшанського і Попільнянського районів залишила-
ся та продовжувала діяти тепер вже окрема боївка ‘Барбоса’.
120 Архівна кримінальна справа Завадовського В. А.... — Арк. 462—501.
121 Там само. — Арк. 8.
122 Лист-відповідь ФСБ РФ від 12.08.10 // Архів О. Вовка.
370
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
У кінці листопада 1943 р. неповний рій ‘Барбоса’ (орієнтовно
5 вояків)123 прибув на місце постою в с. Бровки Перші Вчорай-
шанського району124. У селі на той час таємно базувалися ста-
нична та підрайонна (провідник Павло Мельник-‘Верба’) ОУН125.
За короткий час повстанці налагодили умови свого перебування,
побудувавши 2 чи 3 криївки. Зокрема, один «бункер» було спо-
руджено в господарстві восьмидесятирічного Федора Мельника126.
Після 4 грудня 1943 р. підрозділ ‘Барбоса’ поповнили прибулі із
Зарубинців вояки рою ‘Шутка’ (орієнтовно двоє)127. Таким чином,
в рої ‘Барбоса’ стало сім осіб128. Один із прибулих повстанців —
В. Яремчук-‘Молот’ — пізніше так згадував той час: «Наступні
дні ми знайомилися з тереном, з людьми, з якими доведеться
спілкуватися. Нас скрізь приймали щиро і доброзичливо. Тут усе
було приготовлено нашими попередниками: зроблені дуже гарні
криївки, заготовлені запаси харчів на зиму, налагоджений міс-
цевий зв’язок»129. Повстанці здійснили декілька нічних рейдів те-
ренами півдня Житомирської області та прилеглими місцевостями
Київської і Вінницької областей. Під час таких переходів повстан-
ці долали до п’ятдесяти кілометрів. У місцях постоїв-відпочинку
проводили бесіди з місцевим населенням та пропагували ідеї на-
ціонально-визвольного руху. Яремчук звернув увагу на те, що в
багатьох сім’ях не було чоловіків чи батьків — вони загинули на
фінській війні130.
В. Яремчук також залишив опис криївки, де переховувалися
повстанці: «Над ранком проходили і дуже обережно заходили по-
одному на подвір’я нашої господині. Проходили у хлів, де стояла
корова. В жолобі, де було покладене сіно для корови, піднімали
віко і проходили в середину криївки. Криївка була простора, мала
запасний вихід, було чисто»131.
123 ‘Барбос’, ‘Кущ’ (‘Куц’), ‘Скиба’, ‘Левко’, ‘Ковалець’…
124 Архівна кримінальна справа Завадовського В.А.... — Арк. 41.
125 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина... — С. 782.
126 Там само.
127 ‘Молот’, ‘Коноренко’ (‘Канарей’).
128 Яремчук В. У лабетах долі... — С. 32 (На жаль, автор спогадів частину псев-
донімів подав помилково — ‘Барбос’, ‘Іван’, ‘Старий’, ‘Славко’, ‘Кущ’, ‘Скиба’,
‘Береза’).
129 Там само. — С. 31.
130 Там само.
131 Там само. — С. 32.
371
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
Взимку, коли випадав сві-
жий сніг, пересування по-
встанців у терені значно об-
межувалося, а з приходом у
січні 1944 р. на Вчорайшанщи- р. на Вчорайшанщи-р. на Вчорайшанщи-
ну та Попільнянщину великої
кількості військ Червоної армії
виходи повстанців майже зо-
всім припинилися.
Для більшості мешканців
звільнених територій радість
від визволення виявилася ко-
роткою: на зміну нацистському
прийшов сталінський режим.
З колишніх колективних гос-
подарств для потреб фронту
вилучали залишки зернових,
забирали коней. Розпочалась
мобілізація всіх чоловіків ві-
ком від 17 до 50 років. Підроз-
діли військової контррозвідки
Смерш розшукували і заарештовували всіх підозрюваних у співп-
раці з нацистами. Під цю ж категорію «підпадали» і всі учасники
українського визвольного руху.
На Житомирщині було викрито частину організаційних клітин
визвольного руху та заарештовано їх учасників. Зокрема, відомо
про арешт всіх членів ОУН села Никонівка. У селі Зарубинцях
було виявлено штабну криївку з основними запасами амуніції і
харчів групи ‘Дороша’. Загалом по селах було викрито не менше
семи повстанських криївок.
У своїх спогадах В. Яремчук зафіксував несприятливі транс- Яремчук зафіксував несприятливі транс-Яремчук зафіксував несприятливі транс-
формації у настроях населення: «З приходом большевицької влади
дуже змінився психологічний стан, як у нас, повстанців, так і у
населення… Відношення до нас зі сторони населення різко зміни-
лося в негативну сторону. Але віддані люди ще трималися попере-
дніх позицій»132.
Обкладинка спогадів Василя Яремчука
132 Яремчук В. У лабетах долі... — С. 34.
372
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
На початку весни 1944 р., з відходом військ Червоної армії
на захід, у повстанців з’явилося більше можливостей для діяль-
ності на південно-східній Житомирщині. Зокрема, боївці ‘Барбо-
са’ вдалося нав’язати контакт з провідником ‘Вербою’, що діяв
в Андрушівському районі. Після Великодня 16 квітня 1944 р. на
його пропозицію до боївки було прийнято двох місцевих хлоп-
ців-добровольців. За спогадами В. Яремчука, вони стали частиною
«дій МГБ» проти повстанців133. 20 травня 1944 р. боївка була оточе- р. боївка була оточе-р. боївка була оточе-
на співробітниками НКВД у яроповицькому лісі Андрушівського
району. Повстанцям вдалося вирватися з оточення, вбивши двох
та поранивши трьох нападників. На жаль, у цьому бою загинув
командир боївки ‘Барбос’134.
Через деякий час за посередництва провідника ‘Верби’ до бо-
ївки долучився колишній провідник Вчорайшанського району та
вояк УПА групи «Тютюнник» Борис Гуменний-‘Палій’. За «непев-
них обставин»135 він прибув до рідного села Макарівки Вчорай-
шанського району, де дізнався про діяльність повстанців і всту-
пив з ними в контакт. Члени боївки радо його прийняли і відразу
вибрали командиром: всім імпонувало, що ‘Палій’ був місцевим,
добре знав людей, терен і повстанське життя. Від часу прибуття
‘Палія’ до боївки діяльність повстанців була сконцентрована коло
Макарівки та сусідніх сіл.
Один з хлопців-добровольців «привів» із райцентру Попільня
підрозділ НКВД. Чекісти хотіли вночі захопити на постої в хаті
трьох повстанців, і серед них ‘Палія‘. Проте повстанцям вдалося
з боєм вирватися з оточення. Після цього на місце збору прийшли
тільки п’ятеро136 вояків. Було вирішено «негайно покинути терен»
і йти на захід137.
15 серпня 1944 р. боївка ‘Палія’, маючи з собою автомат, руч- р. боївка ‘Палія’, маючи з собою автомат, руч-р. боївка ‘Палія’, маючи з собою автомат, руч-
ний кулемет і гвинтівки, вирушила в дорогу по лінії Козятин—Ко-
133 Один з них ліквідував іншого як агента НКВД. За його ж ініціативою мала
бути організована засідка на автомашини місцевого радянського керівництва.
За нез’ясованих обставин операція зірвалася, а командира ‘Барбоса’ було вбито
(Яремчук В. У лабетах долі... — С. 35).
134 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. — С. 1006.
135 Це стало однією з підстав для його ліквідації Службою безпеки восени 1945 р.
(Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. — С. 308—309).
136 ‘Палій’, ‘Ковалець’, ‘Левко’, ‘Коноренко’ (‘Канарей’), ‘Молот’. Не прибули куле-
метник ‘Кущ’ (‘Куц’) і стрілець ‘Скиба’.
137 Яремчук В. У лабетах долі... — С. 39.
373
№ 17Олександр Вовк Диверсійна група УПА «Схід»
рець. У кінці серпня 1944 р. на Кореччині повстанці з’єдналися з
сотнею ‘Чорноти’. ‘Палій’ прозвітувався про діяльність диверсій-
ної групи «Схід», а місцеві вояки отримали короткочасні відпустки
додому138 перед наступним завданням139.
Вірогідно, що отримані від боївки ‘Палія’ уривчасті відомості
про діяльність диверсійної групи «Схід», а також бажання вшану-
вати пам’ять визначного командира ‘Дороша’ спонукали команду-
вання з’єднання груп «44» (колишня група «Тютюнник») іменувати
у серпні 1944 р. один із реорганізованих загонів його псевдонімом.
Загін «Дорош» (ім. Дороша) чисельністю 150-300 вояків під коман-
дуванням Никона Семенюка-‘Стального’ вирізнявся як найкраща
бойова одиниця з’єднання груп «44» аж до часу розформування у
вересні 1945 р.140.
Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що у серпні
1944 р. історія сформованої у кінці жовтня 1943 р. диверсійної гру-
пи «Схід» формально припинилася. До її бойового активу можна
занести ліквідацію не менше восьми німецьких вояків та десяти
радянських військових, партизанів, активістів. Крім того, точно
невідома кількість ліквідованих німецьких та радянських сексотів.
Втрати групи у протистоянні з німецькими та радянськими мілі-
тарними підрозділами були значно більшими. Орієнтовно з 50 по-
встанців і командирів загинуло понад 15, не менше 12 потрапили
в полон, дезертирували двоє, один вбитий за необережністю, ще
один розстріляний за боягузтво. Доля більше 10 вояків невідома.
Тільки п’ятеро повстанців через десять місяців повернулися до
місця базування в Рівненській області.
Діяльність групи мала коротку, але змістовну військово-полі-
тичну історію. Утворена керівництвом визвольного руху ПЗУЗ для
138 6 вересня 1944 р. при відході на відпочинок Сергія Буткевича-‘Ковальця’ та Василя
Яремчука-‘Молота’ захопила спецгрупа Межиричського райвідділу НКВД. Після
швидкого слідства їх засудили до 20 років виправних робіт. Тільки В. Яремчуку
вдалося пережити сталінські табори. Він дожив до української незалежності та
написав спогади.
139 Командир ‘Палій’ та стрільці ‘Левко’ і ‘Коноренко’ (‘Канарей’) у складі групи з
6 вояків восени 1944 р. вирушили до Вчорайшанського району. Одночасно з група-
ми ‘Нестора’ (в Андрушівському районі) і ‘Радченка’ (Попільнянський район) вони
мали завдання там укріпитися. Втриматися у регіоні вдалося тільки «паліївцям».
На Захід вони повернулися у липні 1945 р. (Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. —
С. 1050—1068).
140 Літопис УПА. Нова серія. — Т. 8. — С. 908—929.
374
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
ведення повстанської боротьби на Житомирщині, диверсійна група
«Схід» мала стати основою крайового формування УПА-Схід. Цьо-
му мало сприяти створення ПШДД. Останній налагодив зв’язки з
діючими на Житомирщині підпільними оунівськими клітинами та
повстанськими формуваннями і забезпечував оперативне керівни-
цтво ними. З метою пропаганди ідей визвольної боротьби, а також
швидкого реагування на актуальні теми, на місці масово виготов-
лялися пропагандистські матеріали та, очевидно, планувалося їх
друкарське тиражоване видання. Окремо велася пропаганда для
залучення до лав УПА нових кадрів. Для підготовки діяльності
в регіоні більших повстанських сил проводився збір військового,
медичного і радіотехнічного спорядження та продовольства. Попу-
ляризацією та представленням перед населенням регіону повстан-
ської боротьби мав служити проведений у кінці грудня 1943 р. рейд.
Боротьба групи «Схід» проти німецької і радянської військо-
вих потуг, метою кожної з яких було підкорити Україну, демон-
струвала виразно антиімперський, антитоталітарний характер
українського визвольного руху, спрямованого на здобуття Укра-
їнської самостійної соборної держави на етнічній території. Ця бо-
ротьба розгорталася на зрадянізованих, понищених Голодомором
і репресіями землях. Слід віддати належне учасникам визвольного
руху, які спільно з місцевими патріотами-активістами пробудили
до національно свідомого життя і боротьби багатьох людей.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-66556 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T04:00:05Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вовк, О. 2014-07-17T19:18:25Z 2014-07-17T19:18:25Z 2012 Диверсійна група УПА «Схід» / О. Вовк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 336-374. — Бібліогр.: 140 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66556 У статті розкрита діяльність диверсійної групи УПА «Схід» та Повстанського штабу диверсійних дій, що мали стати основою крайового формування УПА-Схід, у кінці 1943 р. — першій половині 1944 р. на Житомирщині, описана подальша доля її учасників. The article describes the activity of UPA diversionary group «Skhid» in Zhytomyr area at the end of 1943 — first half of 1944 and the Insurgent diversionary activities headquarters, that were to become the basis of the regional unit UPA-«Skhid», as well as describes the fate of their participants. uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Період збройної боротьби ОУН та УПА Диверсійна група УПА «Схід» Diversionary group UPA «Skhid» (East) Article published earlier |
| spellingShingle | Диверсійна група УПА «Схід» Вовк, О. Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| title | Диверсійна група УПА «Схід» |
| title_alt | Diversionary group UPA «Skhid» (East) |
| title_full | Диверсійна група УПА «Схід» |
| title_fullStr | Диверсійна група УПА «Схід» |
| title_full_unstemmed | Диверсійна група УПА «Схід» |
| title_short | Диверсійна група УПА «Схід» |
| title_sort | диверсійна група упа «схід» |
| topic | Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| topic_facet | Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66556 |
| work_keys_str_mv | AT vovko diversíinagrupaupashíd AT vovko diversionarygroupupaskhideast |