На війні — як на війні
Рецензія на книжку: В’ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Центр досліджень визвольного руху, 2011. — 288 с. Viatrovych V. Polish-Ukrainian War II. 1942—1947. — K.: Publishing House «Kyivo-Mohylyanska Akademiya», Center for Resear...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66557 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | На війні — як на війні / І. Патриляк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 375-380. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-66557 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Патриляк, І. 2014-07-17T19:19:09Z 2014-07-17T19:19:09Z 2012 На війні — як на війні / І. Патриляк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 375-380. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66557 Рецензія на книжку: В’ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Центр досліджень визвольного руху, 2011. — 288 с. Viatrovych V. Polish-Ukrainian War II. 1942—1947. — K.: Publishing House «Kyivo-Mohylyanska Akademiya», Center for Research on the Liberation Movement, 2011. — 288 p. uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Рецензії та огляди На війні — як на війні In the war like in the war Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
На війні — як на війні |
| spellingShingle |
На війні — як на війні Патриляк, І. Рецензії та огляди |
| title_short |
На війні — як на війні |
| title_full |
На війні — як на війні |
| title_fullStr |
На війні — як на війні |
| title_full_unstemmed |
На війні — як на війні |
| title_sort |
на війні — як на війні |
| author |
Патриляк, І. |
| author_facet |
Патриляк, І. |
| topic |
Рецензії та огляди |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український визвольний рух |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
In the war like in the war |
| description |
Рецензія на книжку: В’ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Центр досліджень визвольного руху, 2011. — 288 с.
Viatrovych V. Polish-Ukrainian War II. 1942—1947. — K.: Publishing House «Kyivo-Mohylyanska Akademiya», Center for Research on the Liberation Movement, 2011. — 288 p.
|
| issn |
XXXX-0120 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66557 |
| citation_txt |
На війні — як на війні / І. Патриляк // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2012. — Збірник 17. — С. 375-380. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT patrilâkí navíiníâknavíiní AT patrilâkí inthewarlikeinthewar |
| first_indexed |
2025-11-25T21:00:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:00:32Z |
| _version_ |
1850544974018379776 |
| fulltext |
375
РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ
Іван Патриляк
Кандидат історичних наук,
доцент Київського національного
університету ім. Т. Шевченка,
науковий співробітник Центру
досліджень визвольного руху
НА ВІЙНІ — ЯК НА ВІЙНІ*
В’ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — К. :
Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Центр досліджень
визвольного руху, 2011. — 288 с.
Ivan Patrylak
In the war like in the war
Viatrovych V. Polish-Ukrainian War II. 1942—1947. — K.: Publishing House
«Kyivo-Mohylyanska Akademiya», Center for Research on the Liberation
Movement, 2011. — 288 p.
У вітчизняній історії є небагато проблем, дослідження яких
викликає такий суспільний резонанс, і серед них — польсько-
українське протистояння 40-х років минулого століття. Очевидно,
що цей фрагмент нашої минувшини якнайкраще ілюструє знаме-
* Джерело: Патриляк І. На війні — як на війні [Електронний ресурс]. — Режим до-
ступу: http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/10/11/58861/
376
РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ
нитий вислів кембриджського
професора історії сера Джона
Силі: «Історія — це минуле по-
літики, а політика — це сучасне
історії».
Навколо кривавого кон-
флікту між українцями і поля-
ками в роки Другої світової ві-
йни та перші повоєнні роки досі
точаться не лише наукові, а й
політичні дискусії як в Польщі,
так і в Україні. В обох суспіль-
ствах склалися певні устале-
ні стереотипи, зумовлені тим,
що більшість громадян не знає
фактів, а політики та пропаган-
дисти спекулюють на цьому не-
знанні.
На жаль, сталося так, що
польська історична наука сут-
тєво випереджає українську в
дослідженні цієї тематики. Така ситуація об’єктивно призводила
до того, що польська історіографія стала такою собі «законодави-
цею мод», і на неї значною мірою орієнтується вітчизняний істо-
ричний «бомонд». За таких обставин праця Володимира В’ятровича
«Друга польсько-українська війна. 1942 — 1947», автор якої про-
понує власну концепцію подій, є надзвичайно важливим, можли-
во, навіть поворотним явищем у нашій історіографії.
Безперечно, окремі українські дослідники й до Володимира
В’ятровича намагалися викласти оригінальні погляди на польсько-
українське протистояння 1940-х років, але головний потік укра-
їнських вчених, на жаль, вперто рухався у фарватері польської
історичної думки. Щойно лунали незгодні з таким станом речей
голоси, як людей «затюкували» звинуваченнями в «ура-патріотиз-
мі», «непрофесіоналізмі», «необ’єктивності», «варварстві». Часами
виглядало так, що монополію на об’єктивність мали лише польські
історики та ті їхні українські колеги, які, в основних рисах, поділя-
ли їхні концепції. Кажучи образно, польський суб’єктивний погляд
377
№ 17Іван Патриляк На війні – як на війні:
на події майже 70-річної дав-
нини було канонізовано, тоді
як український суб’єктивний
погляд завчасно оголошував-
ся апокрифічним і вносився
до «індексу забороненої лі-
тератури». При цьому окремі
польські й українські історики
настільки вправно жонглюва-
ли поняттями «об’єктивності»
та «суб’єктивності», що в не-
досвідченого читача або слу-
хача виникала думка, ніби-
то й справді хтось з істориків
здатний написати (або вже й
написав!) цілком «абстраго-
вану», «незаангажовану» та
«об’єктивну» працю.
При цьому жонглюванні
часто покликалися на світових
та українських класиків позаминулого століття, які закликали
вчених-істориків бути об’єктивними, й абсолютно забували, що
світова історична наука давно змирилася зі своєю суб’єктивністю
й не намагається знайти спільний знаменник при трактуванні всіх
подій минувшини. Для ілюстрації наведімо абзац зі знаменитої
праці «Нові підходи до історіописання» за редакцією знаного су-
часного історика Пітера Берка: «За традиційною парадигмою, іс-
торія об’єктивна. Завдання історика — дати читачеві «факти» або,
за відомим висловом Ранке, написати, «як це було насправді».
Скромну відмову Ранке від філософських розважань його послі-
довники інтерпретували як урочистий маніфест історії без «упе-
редження». У знаменитому листі до міжнародної групи авторів
праці «Кембриджська сучасна історія, яка публікується з 1902 р.,
її редактор лорд Актон наголошував, що «наше Ватерлоо має
рівною мірою задовольняти французів і англійців, німців і гол-
ландців», тобто так, щоб читачі не могли здогадатися, де один
автор поклав перо, а другий взяв його до рук. Сьогодні цей ідеал
загалом вважається нереалістичним. Хоч би як рішуче ми праг-
378
РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ
нули уникнути упереджень, пов’язаних з кольором шкіри, ві-
росповіданням, класом чи статтю, нам не уникнути осмислення
минулого під певним кутом зору. Культурний релятивізм безпо-
середньо відображається в історичних творах. Наш розум не від-
биває реальності безпосередньо; ми сприймаємо світ крізь мере-
живо конвенцій, схем і стереотипів. При цьому наше розуміння
конфліктів поліпшується від подання протилежних точок зору, а
не від спроб, як зазначена вище декларація лорда Актона, одразу
творити консенсус. Ми пройшли шлях від ідеалу «голосу історії»
до того, що назвімо «різноголоссям», яке визначають як «різно-
манітні й протилежні голоси»...».
Сьогодні труднощі в оцінці подій польсько-українського проти-
стояння якраз і пов’язані з тим, що, не виробивши власного «іс-
торичного голосу», ми почали пошук компромісів та консенсусів
з польською стороною, яка мала свій потужний «історичний го-
лос», що нас успішно поглинув. Відтак, поява книги Володимира
В’ятровича, на мій погляд, є першою комплексною спробою по-
чати формувати український «історичний голос», подивитися на
проблему очима не просто історика, а українського історика.
У чому її сила? Насамперед — у концепції.
Автор робить, можливо, і небездоганну, але надзвичайно пе-
реконливу спробу подати конфлікт не як невмотивовану «різани-
ну» чи абстрактну «трагедію», а як цілком повноцінну війну, яка
спершу велася між представниками українського і польського
визвольних рухів, а згодом між українським визвольним рухом
та польською комуністичною державою. Війну, яка була другою
за масштабом між українцями і поляками в ХХ столітті й одно-
часно — заключним актом багатовікового трагічного українсько-
польського протистояння.
В. В’ятрович вводить локальну українсько-польську війну в
контекст війни світової, в контекст міжнародної політики та по-
літичних концепцій українського і польського визвольних рухів.
Наступний важливий крок дослідника — це підваження фун-
даментальних постулатів польської історіографії: щодо несиме-
тричності дій українського та польського визвольних рухів; щодо
існування наказу поголовного винищення поляків; щодо безза-
хисності польських осель; щодо одночасного нападу українців 11
липня 1943 р. на сотню польських сіл і колоній тощо. При цьому
379
№ 17Іван Патриляк На війні – як на війні:
слід особливо наголосити: вчений не намагається якось «відбіли-
ти» українську сторону конфлікту або не проігнорувати очевидні
факти, як то воєнні злочини або порушення, але водночас гостро
критикує використання неперевірених даних, на яких дуже часто
ґрунтуються концепції про «геноцид польського населення», «Во-
линську різанину» й т. п.
Ще однією заслугою В. В’ятровича, безсумнівно, є введення в
науковий обіг цілої низки нових документів українського підпіл-
ля, які дозволяють серйозно коригувати усталені в українській
та польській історіографіях наукові формули, дають можливість
подивитися на польський рух очима українців і примушують ста-
витися до українських свідчень про конфлікт так само серйозно,
як і до польських, а не відкидати їх як «суб’єктивні».
Новий підхід до вивчення останньої польсько-української ві-
йни дозволив авторові також по-новому розставити хронологічні
акценти, змінюючи усталене уявлення про пікову активність і за-
тухання конфлікту.
Очевидно, що праця Володимира В’ятровича не сподобається
любителям «пекельних сцен». Дослідник, мабуть, свідомо не сма-
кує описів убивств з анатомічними подробицями, що характерно
для криміналістики. Головне завдання книжки інше: показати, чим
була та війна між українцями і поляками для українців, які вона
мала причини, хід та наслідки з точки зору тодішнього україн-
ського населення Західної України та сьогоднішнього українсько-
го історика, як навколо цієї війни ведуться брудні політичні бої
сьогодні.
Автор не претендує на істинність в останній інстанції, він за-
лишає низку питань відкритими для подальших наукових пошуків
і цим, природно, викликає симпатію читача.
Складається враження, що найбільшою мрією дослідника є
те, аби його праця стала ще одним «якорем», який закріпить ко-
рабель історії в минулому й не дозволить йому перетнути межу
сучасності, зруйнувавши існуючу нині українсько-польську між-
народну співпрацю й добросусідські відносини між нашими кра-
їнами. Здається, так може статися лише в тому випадку, якщо
дослідження Володимира В’ятровича прочитає та осмислить як-
найбільше людей в Україні та Польщі — вчених, студентів, полі-
тиків, журналістів, усіх тих, від кого залежатиме наше майбутнє.
380
РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ
Можливо, тоді ми відійдемо від практики накидання один од-
ному (під виглядом «об’єктивізму») власних концепцій розуміння
історії, погодимося на право кожного народу мати свою концепцію
минувшини, свою пам’ять про катастрофи і трагедії, про пере-
моги й поразки, свої уявлення про героїв і зрадників.
|