Радіаційно-індукований «ефект свідка»

Узагальнено та проаналізовано наукові дані щодо механізмів розвитку, об'єктів та методів дослідження немішеневого радіобіологічного феномену – «ефекту свідка», його ролі в радіаційно-індукованій геномній нестабільності та онкогенезі. Розроблено власну модельну систему для виявлення радіаційно-і...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Цитология и генетика
Date:	2007
Main Authors:	Шеметун, О.В., Пілінська, М.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України 2007
Subjects:	Обзорные статьи
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66574
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Радіаційно-індукований «ефект свідка» / О.В. Шеметун, М.А. Пілінська // Цитология и генетика. — 2007. — Т. 41, № 4. — С. 66-71. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860251917363445760
author	Шеметун, О.В. Пілінська, М.А.
author_facet	Шеметун, О.В. Пілінська, М.А.
citation_txt	Радіаційно-індукований «ефект свідка» / О.В. Шеметун, М.А. Пілінська // Цитология и генетика. — 2007. — Т. 41, № 4. — С. 66-71. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Цитология и генетика
description	Узагальнено та проаналізовано наукові дані щодо механізмів розвитку, об'єктів та методів дослідження немішеневого радіобіологічного феномену – «ефекту свідка», його ролі в радіаційно-індукованій геномній нестабільності та онкогенезі. Розроблено власну модельну систему для виявлення радіаційно-індукованого цитогенетичного «ефекту свідка» в соматичних клітинах людини, яка повинна складатись з популяції опромінених in vitro чи in vivo лімфоцитів периферичної крові (як джерела пошкоджуючого сигналу) та популяції неопромінених лімфоцитів осіб іншої статі, що будуть використовуватись як «свідок». Обобщены научные данные относительно механизмов развития, объектов и методов исследования немишеневого радиобиологического феномена – «эффекта свидетеля», его роли в радиационно индуцированной геномной нестабильности и онкогенезе. Data concerning induction mechanisms, the objects and methods of investigation of a non target radiobiological phenomenon bystander effect, its role in radiation induced genomic instability and oncogenesis are summarized.
first_indexed	2025-12-07T18:44:26Z
format	Article
fulltext	Обзорные статьи Узагальнено та проаналізовано наукові дані щодо ме� ханізмів розвитку, об'єктів та методів дослідження не� мішеневого радіобіологічного феномену – «ефекту свідка», його ролі в радіаційно�індукованій геномній нестабіль� ності та онкогенезі. Розроблено власну модельну систему для виявлення радіаційно�індукованого цитогенетичного «ефекту свідка» в соматичних клітинах людини, яка по� винна складатись з популяції опромінених in vitro чи in vivo лімфоцитів периферичної крові (як джерела пошкоджую� чого сигналу) та популяції неопромінених лімфоцитів осіб іншої статі, що будуть використовуватись як «свідок». Вступ. Пошкодження клітин, які безпосеред� ньо не зазнали опромінення, але знаходились поблизу опромінених клітин чи перебували в середовищі, де опромінювали інші клітини, за� раховані до розряду немішеневих радіобіоло� гічних феноменів і дістали назву «ефект свід� ка» («bystander effect») [1–3]. В більш загально� му значенні «ефект свідка» є здатністю пошко� джених клітин викликати біологічні ефекти в сусідніх клітинах, які не зазнали дії пошкод� жуючого фактора (іонізуючої радіації або ін� шого чинника фізичної чи хімічної природи). Різнобічне вивчення «ефекту свідка» є новим напрямком в сучасній радіобіології. Його заре� єстровано при опроміненні популяції клітин ссавців гамма�радіацією в дозах від 5 мГр до 5 Гр чи малою кількістю альфа�частинок [4, 5]. Найбільш важливі результати вивчення за� кономірностей і механізмів розвитку «ефекту свідка» отримані при використанні трьох екс� периментальних підходів: 1) дії альфа�опромінення в низьких дозах, коли безпосередньо радіацією пошкоджува� лась незначна кількість клітин, а решта зали� шалась неопроміненою; 2) опроміненні клітин мікропучками (голов� ним чином альфа�частинок), площа яких була меншою за розміри ядра, внаслідок чого впли� вали на окремі ділянки клітини, не пошкод� жуючи інші; 3) застосуванні захисних мікрорешіток для ек� ранування частини клітин в момент дії радіації [6]. Вивчення «ефекту свідка» здійснювалось го� ловним чином на змішаних міжвидових куль� турах клітин ссавців і присвячувалось дослід� женню апоптозу, диференціації, проліферації, трансформації клітин, мутаційних змін і їх фіксації, змін генної експресії в неопроміне� них клітинах, що межують з «мішенню» [1–3, 7]. З цитогенетичних показників вивчались сестринські хроматидні обміни (СХО), транс� позиція локусів хромосом, мікроядра, аберації хромосом в лімфоцитах пацієнтів, які отриму� вали лікування з використанням радіоактив� них речовин [5, 8–13]. Вперше «ефект свідка» при альфа�опромі� ненні був описаний у 1992 р. Nagasawa et al. [9] як неочікуване підвищення частоти СХО в яй� цеклітинах китайського хом’ячка після опро� мінення в дозах, що не перевищували 0,31 мГр. Автори встановили, що лише 1 % ядер були по� шкоджені альфа�частинками внаслідок опро� 66 ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2007. № 4 © О.В. ШЕМЕТУН, М.А. ПІЛІНСЬКА, 2007 УДК 614.876+542.85.001.891.5 О.В. ШЕМЕТУН, М.А. ПІЛІНСЬКА Науковий центр радіаційної медицини АМН України 04050, Київ, вул. Мельникова, 53 E%mail: pww@ukr.net РАДІАЦІЙНО ІНДУКОВАНИЙ «ЕФЕКТ СВІДКА» Радіаційно�індукований «ефект свідка» 67 мінення, проте частота СХО збільшилась у 30 % клітин популяції. Щоб досягти такого росту частоти СХО внаслідок дії Х�променів необхід� на доза в 2 Гр. Подібні результати були отримані при опро� міненні альфа�частинками фібробластів леге� нів людини в дозах, нижчих 50 мГр, коли се� реднє число треків від альфа�частинок на ядро було меншим за 1 (0,05–0,3) [10]. Досліджен� ня показали, що частота мутацій, спричине� них проходженням альфа�частинки через яд� ро, в п’ять разів перевищувала очікувані роз� рахункові дані [14]. Механізм виникнення радіаційно�індукова� ного «ефекту свідка» вивчений недостатньо. Розповсюдження просторового ефекту навколо пошкодженої клітини обмежено дифузією або дифузною відстанню байстендер сигналу [15]. Припускається, що «ефект свідка» може бути наслідком двох окремих механізмів переносу пошкоджень з опроміненої клітини на неоп� ромінених сусідів шляхом міжклітинного з’єд� нання (з використанням стимуляції р53 і р21 опосередкованих сигналів) чи індукції ци� токінів та інших факторів в оточуюче клітину середовище (що збільшують рівень активного кисню в неопромінених клітинах) [16–18]. Про значення р53 посередницького сигналу (що приймає участь в регуляції клітинного цик� лу) у виникненні «ефекту свідка» вперше пові� домлено Hickman et al. [19] в дослідженнях низькодозового альфа�опромінення епітелію легенів щурів. Показано, що більшість пошкод� жених альфа�частинками клітин продукували р53 протеїн. Для встановлення ролі міжклітин� них зв’язків у механізмі розвитку «ефекту свідка» Azzam et al. [20] провели дослідження з використанням культури фібробластів люди� ни та низьких доз альфа�опромінення. При пошкодженні 5 % клітин альфа�частинками загальні показники рівня р53 протеїну і його мішені CDKN1A (p21waf1) зростали в 3–4 ра� зи. Збільшений рівень експресії зменшувався лише після обробки клітин інгібіторами між� клітинних зв’язків. Застосування такого під� ходу (порушення зв’язків між клітинами внас� лідок застосування октанолу) дозволило заре� єструвати зменшення «ефекту свідка» в до� слідженнях з опроміненням 10 % популяції клі� тин альфа�частинками, що підтвердило роль міжклітинної взаємодії в індукції цього фено� мену. Belyakov et al. [5] дослідили «ефект свід� ка» при опроміненні фібробластів людини іонами гелію. Вказаний феномен спостерігав� ся при опроміненні безпосередньо клітин і був відсутнім у випадку, коли опроміненню підда� вали поживне середовище, що підтверджує клі� тинно�опосередкований механізм розвитку радіаційно�індукованого «ефекту свідка». Механізм «ефекту свідка» за посередництва факторів, що секретуються в культуру, був продемонстрований Lehnert et al. [21] як зро� стання частоти СХО в неопромінених легене� вих фібробластах людини, що витримувались в середовищі, отриманому після альфа�опро� мінення клітин в низьких дозах. «Ефект свід� ка» спостерігали протягом 24 год після опро� мінення. Фактори середовища, в якому пере� бували опромінені клітини, індукували в не� опромінених клітинах підвищені рівні різних видів активного кисню, включаючи суперок� сиди і пероксиди водню. Припускається, що активні форми кисню можуть бути сигнальни� ми молекулами, які регулюють характер відпо� віді клітини на вплив стресу шляхом проліфе� рації, диференціювання чи загибелі внаслідок апоптозу [22]. Показано зростання концент� рації цитокінів (TGF�beta1), вільних радика� лів, а також зміна експресії різних генів, зни� ження рівнів TP53 і CDKN1A в неопромінених «клітинах�свідках» [18]. Зменшення «ефекту свідка» відбувалось після нагрівання середови� ща чи обробки клітин інгібіторами синтезу протеїнів. Це вказує на те, що фактори, які сек� ретуються опроміненими клітинами в оточую� че середовище, є протеїнами [18, 21]. Проведеними дослідженнями не зареєст� ровано лінійної залежності «ефекту свідка» від дози опромінення клітин�мішеней (від 10 до 130 мГр), проте показано, що максимальний ріст пошкоджень в неопромінених фібробластах ле� генів людини продукується дозою, нижчою за 10 мГр, яка здатна індукувати генералізовану відповідь неопроміненої клітинної популяції як шляхом міжклітинних взаємодій, так і опосе� редковану медіаторами середовища [16, 21]. «Вystander effect» підсилює біологічну ефек� тивність отриманої дози радіації, внаслідок чого в «клітинах�свідках» може виникати не лише геномна нестабільність, а й клітинна ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2007. № 4 О.В. Шеметун, М.А. Пілінська трансформація, що розглядається як преонко� логічний ефект і обумовлює важливість дослід� ження цього радіобіологічного феномену при дії малих доз радіації [23–30]. До теперішнього часу немає точних даних стосовно тривалості «ефекту свідка» і його здат� ності передаватись наступним поколінням клітин [1, 23]. Проте в роботах Sawant et al. [24], Watson et al. [25], Morgan et al. [26], Mothersill et al. [27] показано, що в умовах in vitro, а також in vivo неопромінені клітини, які межують з опроміненими, можуть набувати ін� дукованої хромосомної нестабільності. Morgan et al. [26] з використанням GM10115хом’ячи� но�людських гібридних клітин, Х�опромінен� ня та методу comet assay показали відсутність значущої різниці між неопроміненими і радіа� ційно�індукованими клонами пошкоджень хромосом в досліджуваних клітинах. Персистенція геномної нестабільності також здатна індукувати «ефект свідка». Дослідження� ми Pant et al. [31] встановлено підвищену клас� тогенну активність плазми постраждалих внас� лідок атомного бомбардування осіб через 31 рік після опромінення. Emerit [32] зареєструвала кластогенну активність плазми у персоналу Чорнобильської атомної електростанції. Вважа� ється, що кластогенні фактори виникають внаслідок клітинного стресу і в пацієнтів з син� дромами хромосомної нестабільності. Персис� тенція кластогенних факторів протягом бага� тьох років може бути пов’язана з утворенням продуктів перекисного окислення ліпідів і су� пероксидів та зсувом прооксидантного і анти� оксидантного балансу в організмі [33]. Разом з тим дослідженнями Lorimore et al. [34] показа� но, що гемопоетичні стовбурові клітини ми� шей, пошкоджені внаслідок «ефекту свідка» (після альфа�опромінення кісткового мозку), здатні виживати і передавати генетичні зміни багатьом поколінням. Існують суперечливі дані щодо розвитку «ефе� кту свідка» в багатоклітинних системах. Радіо� чутливість епітеліальних клітин ліній HPV�G і HaCaT, опромінених в мікроколонії (> 50 клі� тин), була меншою, ніж при опроміненні однієї клітини [35, 36]. Проте в дослідженнях Jen et al. [37] показано, що радіочутливість клітин нирок мишей, опро� мінених in vivo чи in vitro в частині органу, пере� вищували даний показник, отриманий при опроміненні однієї клітини. Важливою є робота Brooks [38], присвячена вирішенню питання відповідності величини мі� шені отриманій дозі опромінення та прогно� зуванню ризиків при виникненні «ефекту свід� ка». Автор стверджує, що в умовах in vivo та in vitro малі дози індукують «ефект свідка» лише в межах опроміненого органу. Внаслідок дії високих доз радіації продукуються кластогенні фактори, що виходять в кров. Це може спричи� нити пошкодження органів, безпосередньо не опромінених, і повинно обов’язково враховува� тись при розрахунку радіаційних ризиків [38]. Припущення Brooks [38] знайшли підтверд� ження в роботі Stephan et al. [12, 13], які вважа� ють, що зареєстрований ними високий рівень хроматидних розривів в лімфоцитах пацієнтів, які отримували лікування анкілозуючого спон� диліту опроміненням 224Ra, може бути наслід� ком «ефекту свідка». З цієї точки зору заслуговують на увагу ре� зультати наших попередніх досліджень щодо підвищеної частоти аберацій хромосом в лім� фоцитах периферичної крові осіб з патологією щитовидної залози, які зазнали впливу радіо� активного йоду при аварії на ЧАЕС. Це може бути відображенням розвитку «ефекту свідка» внаслідок індукції клітинами щитовидної за� лози, опроміненими радіоактивним йодом, біологічного ефекту в інтактних оточуючих клітинах крові (лімфоцитах), які були об’єк� том цитогенетичного дослідження [39–41]. Єрмаков та ін. [11] спостерігали феномен «ефекту свідка» при транспозиції локусів хро� мосом від мембрани в середину ядра (при роз� витку адаптивної відповіді клітин) після опро� мінення in vitro в дозі 100 мГр як в опроміне� них лімфоцитах, так і в «клітинах�свідках». З деяких робіт, де використовували культури лімфоцитів периферичної крові людини, що не були спрямовані безпосередньо на дослідження «ефекту свідка», можна зробити висновок про його існування чи відсутність. В роботі Ak et al. [42] не зареєстровано впливу опромінених лімфоцитів на неопромінені при їх сумісному культивуванні з використанням мікроядерно� го тесту. Так, при дослідженні радіотоксичного ефекту 99mTс�гексаметилпропіленаміну (засто� совується в діагностиці запальних чи інфекцій� 68 ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2007. № 4 Радіаційно�індукований «ефект свідка» них вогнищ в організмі людини) зафіксовано статистично вищий рівень мікроядер в мічених радіоактивною міткою лімфоцитах (2722 ± 2,5 на 1000 двоядерних клітин) порівняно з немі� ченими (5,5 ± 1,0 мікроядер на 1000 двоядер� них клітин) (р < 0,001) при культивуванні в змішаній культурі. В Науковому центрі радіаційної медицини АМН України нами розпочато дослідження радіаційно�індукованого «ефекту свідка» на ци� тогенетичному рівні. Ми розробили нові мето� дичні підходи для моделювання «ефекту свідка» в соматичних клітинах людини, для чого ви� користали змішані культури (чоловічих та жі� ночих) лімфоцитів периферичної крові 8 прак� тично здорових осіб середнього віку, які запе� речували свідомий контакт з іонізуючою раді� ацією та іншими мутагенами і вели здоровий спосіб життя. Роботу виконували із застосуван� ням диференційного G�забарвлення метафаз� них хромосом, що дозволило легко ідентифі� кувати і статеві хромосоми, і морфологічні ва� ріанти соматичних хромосом (9qh+, 13ps+, 15cenh+), які були використані як цитогенетич� ні маркери для розрізнення різних популяцій лімфоцитів в змішаних культурах. Досліджен� ня показали, що середні рівні аберацій хромо� сом в лімфоцитах, що культивувались окремо в «чистих» культурах (2,83 ± 0,70 і 1,89 ± 0,59) на 100 клітин у осіб чоловічої і жіночої статей відповідно) та разом з лімфоцитами донорів іншої статі в «змішаних» культурах (2,71 ± 0,61 і 2,34 ± 0,56 на 100 метафаз в чоловічих та жі� ночих «клітинах�свідках» відповідно), статис� тично не розрізнялись (р > 0,05), що засвідчи� ло відсутність взаємного генотоксичного впли� ву різностатевих популяцій лімфоцитів при сумісному культивуванні. Отримані результа� ти дозволили зробити висновок про те, що мо� дельна система для виявлення радіаційно�ін� дукованого цитогенетичного «ефекту свідка» в соматичних клітинах людини на цитогене� тичному рівні може складатись з популяції опромінених in vitro чи in vivo лімфоцитів пе� риферичної крові (як джерела пошкоджуючо� го сигналу) та популяції неопромінених лім� фоцитів осіб іншої статі, що будуть викорис� товуватись як «свідок» [43, 44]. Нині запропонована модель апробується на� ми для виявлення порушень стабільності хро� мосомного апарату соматичних клітин людини внаслідок радіаційно�індукованого «ефекту свід� ка» при Х�опроміненні in vitro в дозах 250 мГр та 1 Гр. Ми вважаємо, що такі дослідження до� зволять повніше зрозуміти біологічні процеси, що відбуваються в організмі людини внаслідок опромінення, розкрити механізми хромосом� ної нестабільності та індукції канцерогенезу. Таким чином, дані літератури свідчать, що значення, функції та механізми розвитку «ефек� ту свідка» лишаються до кінця не розкритими. В неопромінених клітинах, що межують з опроміненою мішенню, внаслідок «bystander effect» може індукуватись геномна нестабіль� ність й клітинна трансформація, що треба вра� ховувати при оцінці радіаційного ризику, особ� ливо при дії малих доз радіації. SUMMARY. Data concerning induction mechanisms, the objects and methods of investigation of a non�target radio� biological phenomenon bystander effect, its role in radia� tion�induced genomic instability and oncogenesis are sum� marized. РЕЗЮМЕ. Обобщены научные данные относительно механизмов развития, объектов и методов исследова� ния немишеневого радиобиологического феномена – «эффекта свидетеля», его роли в радиационно�инду� цированной геномной нестабильности и онкогенезе. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Mothersill C., Seymour C. Radiation�induced bystander effects: past history and future directions // Radiat. Res. – 2001. – 155, № 6. – P. 757—765. 2. Wright E.G. Commentary on radiation�induced bystander effects // Human and Exp. Toxicol. – 2004. – 23. – P. 91—94. 3. Prise K.M., Belyakov O.V., Newman H.C. et al. Non�tar� geted effects of radiation: Bystander responses in cell and tissue models // Radiat. Prot. Dosimetry. – 2002. – 99, № 1/4. – Р. 223—226. 4. Mothersill C., O’Malley K., Seymour C. Characterisation of a bystander effect induced in human tissue explant cultures by low let radiation // Radiat. Prot. Dosim. – 2002. – 99, № 1/4. – P. 163—167. 5. Belyakov O.V., Malcolmson A.M., Folkard M., Prise K.M., Michael B.D. Direct evidence for a bystander effect of ionizing radiation in primary human fibroblasts // Brit. J. Cancer. – 2001. – 84, № 5. – P. 674—679. 6. Цыб А.Ф., Будагов Р.С., Замулаева И.А. и др. Радиа� ция и патология. – М.: Высш. шк., 2005. – 341 с. 7. Эйдус Л.Х. Интерфазная гибель облученных ти� моцитов – результат «эффекта свидетеля» // Ра� 69ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2007. № 4 О.В. Шеметун, М.А. Пілінська диац. билогия. Радиоэкология. – 2002. – 42, № 3. – С. 284—286. 8. Thust R., Tomicic M.T., Grabner R. et al. Cytogenetic detection of trans�species bystander effect: induction of sister chromatid exchanges in murine 3T3 cells by gan� ciclovir metabolized in HSV thymidine kinase gene� transfected Chinese hamster ovary cells // Mutagenesis. – 2004. – 19, № 1. – P. 27—33. 9. Nagasawa H., Little J.B. Induction of sister chromatid exchanges by extremely low doses of alpha� particles // Cancer Res. – 1992. – 52. – P. 6394—6396. 10. Deshpande A., Goodwin E.H., Bailey S.M. et al. Alpha� particle�induced sister chromatid exchange in normal human lung fibroblasts: evidence for an extranuclear target // Radiat. Res. – 1996. – 145. – P. 260—267. 11. Ермаков А.В., Вейко Н.Н., Моисеева О.С. и др. Эф� фект свидетеля транспозиции локусов хромосом, индуцированной адаптирующими дозами ионизи� рующей радиации // Генетические последствия чрезвычайных радиационных ситуаций : Материа� лы ІІІ Междунар. конф. (Дубна, 4–7 окт. 2005 г.). – М., 2005. – С. 43–44. 12. Stephan G. Chromosomal aberrations in peripheral lym� phocytes of patients treated with radium�224 for anky� losing spondilitis: evidence for a bystander effects // Там же. – С. 6. 13. Stephan G., Kampen W.U. et al. Chromosomal aberrations in peripheral lymphocytes of patients treated with radi� um�224 for ankylosing spondylitis // Radiat. Environ. Biophys. – 2005. – 44. – P. 23—28. 14. Nagasawa H., Little J.B. Unexpected sensitivity to the induction of mutations by very low doses of alpha�par� ticle radiation: evidence for a bystander effect // Radiat. Res. – 1999. – 152. – P. 552—557. 15. Prise K.M., Belyakov O.V., Folkard M., Michael B.D. Studies of bystander effects in human fibroblasts using a charged particle microbeam // Int. J. Radiat. Biol. – 1998. – 74. – Р. 793—798. 16. Azzam E.I., Toledo S.M., Little J.B. Direct evidence for the participation of gap junction�mediated intercellular communication in the transmission of damage signals from alpha�particle�irradiated to nonirradiated cells // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. – 2001. – 98. – P. 473—478. 17. Lorimore S.A., Coates P.J., Scobie G.E. et al. Inflammatory� type responses after exposure to ionising radiation in vivo: a mechanism for radiation�induced bystander effects // Oncogene. – 2001. – 20. – P. 7085—7095. 18. Iyer R., Lehnert B.E. Factors underlying the cell growth�related bystander responses to alpha particles // Cancer Res. – 2000. – 60. – P. 1290—1298. 19. Hickman A.W., Jaramillo R.J., Lechner J.F., Johnson N.F. Alpha�particle�induced p53 protein expression in a rat lung epithelial cell strain // Cancer Res. – 1994. – 54. – P. 5797—5800. 20. Azzam E.I., Toledo S.M., Gooding T., Little J.B. Intercellular communication is involved in the bystander regulation of gene expression in human cells exposed to very low fluences of alpha particles // Radiat. Res. – 1998. – 150. – P 497—504. 21. Lehnert B.E., Goodwin E.H. Extracellular factor (s) fol� lowing exposure to alpha particles can cause sister chromatid exchanges in normal human cells // Cancer Res. – 1997. – 57. – P. 2164—2171. 22. Lehnert B.E., Iyer R. Exposure to low�level chemicals and ionizing radiation: reactive oxygen species and cel� lular pathways // Hum. Exp. Toxicol. – 2002. – 21, № 2. – P. 65—69. 23. Гуща М.І., Дмитрієв О.П. Роль немішенних радіо� біологічних ефектів у формуванні віддалених на� слідків опромінення // Парадигми сучасної радіо� біології : Тези доп. наук.�практ. конф. (Київ—Чор� нобиль, 27 вересня – 1 жовтня 2004 р.). – Чорно� биль, 2004. – С. 14—15. 24. Sawant S.G., Randers�Pehrson G., Geard C. R. et al. The bystander effect in radiation oncogenesis. 1. Trans� formation in C3H 10T1/2 cells in vitro can be initiated in the unirradiated neighbors of irradiated cells // J. Radiat. Res. – 2001. – 155. – P. 397—401. 25. Watson G.E., Lorimore S.A., Macdonald D.A., Wright E.G.Chromosomal instability in unirradiated cells induced in vivo by a bystander effect of ionizing radia� tion // Cancer Res. – 2000. – 60. – P. 5608—5611. 26. Morgan W.F., Hartmann A., Limoli C.L. et al. Bystander effects in radiation�induced genomic instability // Mutat. Res. – 2002. – 504, № 1/2. – P. 91—100. 27. Mothersill C., Seymour С. Genomic instability, bystander effect and radiation risk: implications for development of protections strategies for man and the environtment // Paдиац. биология. Радиоэкология. – 2000. – 40, № 5. – С. 617—622. 28. Brenner D.J., Little J.B., Sachs R.K. The bystander effect in radiation oncogenesis : 2. A quantitative model // Radiat. Res. – 2001. – 155. – P. 402—408. 29. Little M.P., Wakeford R. The bystander effect in C3H 10T cells and radon�induced lung cancer // Radiat. Res. – 2001. – 156. – P. 695—699. 30. Little J.B. Radiation carcinogenesis // Carcinogenesis. – 2000. – 21. – P. 397—404. 31. Pant G.S., Kamada N. Chromosome aberrations in normal leukocytes induced by the plasma of exposed individuals // Hiroshima J. Med. Sci. – 1977. – 26. – P. 149—154. 32. Emerit I. Transferable clastogenic activity in plasma from persons exposed as salvage personnel of the Chernobyl reactor // J. Cancer Res. Clin. Oncol. – 1994. – 120. – P. 558—561. 33. Emerit I., Khan S.H., Esterbauer H. Hydroxynonenal, a component of clastogenic factors? // Radic. Biol. Med. – 1991. – 10. – P. 371—377. 34. Lorimore S.A., Kadhim M.A., Pocock D.A. et al. 70 ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2007. № 4 Радіаційно�індукований «ефект свідка» 71 Chromosomal instability in the descendants of unir� radiated surviving cells after alpha�particle irradia� tion // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. – 1998. – 95, № 10. – P. 5730—5733. 35. Mothersill C., Seymour C. Medium from irradiated human epithelial cells but not human fibroblasts reduces the clonogenic survival of unirradiated cells // Int. J. Radiat. Biol. – 1997. – 71, № 4. – P. 421—427. 36. Cummins R. J., Mothersill C., Seymour C. B. et al. The effect of microcolony size, at time of irradiation, on colony forming ability // Int. J. Radiat. Biol. – 1999. – 75, № 2. – P. 225—232. 37. Jen Y.M., West C.M., Hendry J.H. The lower radiosensi� tivity of mouse kidney cells irradiated in vivo than in vitro: a cell contact effect phenomenon // Int. J. Radiat. Oncol. Biol. Phys. – 1991. – 20, № 6. – P. 1243—1248. 38. Brooks A.L. Evidence for bystander effects in vivo // Hu� man and Exp. Toxicol. – 2004. – 23, № 2. – P. 67–70. 39. Шеметун О.В., Талан О.О. Цитогенетичні показ� ники в лімфоцитах периферійної крові дітей з хро� нічним тиреоїдитом та ризиком його розвитку, які зазнали опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС // 3�й з’їзд мед. генетиків України : Тези доп. (Львів, 2–4 жовтня 2002 р.). – Львів, 2002. – С. 93. 40. Шеметун О.В, Талан О.О., Пілінська М.А. Частота аберацій хромосом у дітей з хронічним тиреоїдитом, народжених до та після аварії на ЧАЕС // Цитоло� гия и генетика. – 2004. – 38, № 1. – С. 15—20. 41. Шеметун О.В. Оцінка інтенсивності соматичного мутагенезу у дітей з патологією щитовидної залози та ризиком її розвитку // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. – 2004. – 1 (54). – С. 39—45. 42. Ak I., Vardereli E., Durak B. et al. Labeling of mixed leukocytes with 99mTc�HMPAO causes severe chromo� somal aberrations in lymphocytes // J. Nucl. Med. – 2002. – 43, № 2. – P. 203—206. 43. Шеметун О.В., Пілінська М.А., Талан О.О. Підхо� ди до виявлення радіаційно індукованого «ефек� ту свідка» в соматичних клітинах людини на ци� тогенетичному рівні // Укр. мед. вісті. – 2005. – 6, № 1/2. – С. 427. 44. Шеметун Е.В., Пилинская М.А. Моделирование радиационно�индуцированного «эффекта свиде� теля» в культуре лимфоцитов периферической крови человека // Генетические последствия чрез� вычайных радиационных ситуаций : Материалы ІІІ Междунар. конф. (Дубна, 4—7 окт. 2005 г.). – М., 2005. – С. 136—138. Надійшла 04.07.06 ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2007. № 4
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-66574
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0564-3783
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:44:26Z
publishDate	2007
publisher	Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
record_format	dspace
spelling	Шеметун, О.В. Пілінська, М.А. 2014-07-18T16:54:14Z 2014-07-18T16:54:14Z 2007 Радіаційно-індукований «ефект свідка» / О.В. Шеметун, М.А. Пілінська // Цитология и генетика. — 2007. — Т. 41, № 4. — С. 66-71. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0564-3783 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66574 614.876+542.85.001.891.5 Узагальнено та проаналізовано наукові дані щодо механізмів розвитку, об'єктів та методів дослідження немішеневого радіобіологічного феномену – «ефекту свідка», його ролі в радіаційно-індукованій геномній нестабільності та онкогенезі. Розроблено власну модельну систему для виявлення радіаційно-індукованого цитогенетичного «ефекту свідка» в соматичних клітинах людини, яка повинна складатись з популяції опромінених in vitro чи in vivo лімфоцитів периферичної крові (як джерела пошкоджуючого сигналу) та популяції неопромінених лімфоцитів осіб іншої статі, що будуть використовуватись як «свідок». Обобщены научные данные относительно механизмов развития, объектов и методов исследования немишеневого радиобиологического феномена – «эффекта свидетеля», его роли в радиационно индуцированной геномной нестабильности и онкогенезе. Data concerning induction mechanisms, the objects and methods of investigation of a non target radiobiological phenomenon bystander effect, its role in radiation induced genomic instability and oncogenesis are summarized. uk Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України Цитология и генетика Обзорные статьи Радіаційно-індукований «ефект свідка» Article published earlier
spellingShingle	Радіаційно-індукований «ефект свідка» Шеметун, О.В. Пілінська, М.А. Обзорные статьи
title	Радіаційно-індукований «ефект свідка»
title_full	Радіаційно-індукований «ефект свідка»
title_fullStr	Радіаційно-індукований «ефект свідка»
title_full_unstemmed	Радіаційно-індукований «ефект свідка»
title_short	Радіаційно-індукований «ефект свідка»
title_sort	радіаційно-індукований «ефект свідка»
topic	Обзорные статьи
topic_facet	Обзорные статьи
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/66574
work_keys_str_mv	AT šemetunov radíacíinoíndukovaniiefektsvídka AT pílínsʹkama radíacíinoíndukovaniiefektsvídka

Радіаційно-індукований «ефект свідка»

Institution

Similar Items