Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління
Розглянуто систему управління, яка сформувалась на даний час у сфері земельно-майнових відносин, що дало можливість сформувати основні характеристики земельно-майнової політики в регіоні....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Економічні інновації |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67023 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління / Т.Ф. Сидорченко // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2011. — Вип. 44. — С. 276-283. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67023 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-670232025-02-09T15:34:07Z Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління Land-property complex as the object management Сидорченко, Т.Ф. Розглянуто систему управління, яка сформувалась на даний час у сфері земельно-майнових відносин, що дало можливість сформувати основні характеристики земельно-майнової політики в регіоні. Control system is considered formed now in the field of earth-property relations, that enabled to form basic descriptions of earth-property policy in a region. 2011 Article Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління / Т.Ф. Сидорченко // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2011. — Вип. 44. — С. 276-283. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. XXXX-0066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67023 332.3 uk Економічні інновації application/pdf Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Розглянуто систему управління, яка сформувалась на даний час у сфері земельно-майнових відносин, що дало можливість сформувати основні характеристики земельно-майнової політики в регіоні. |
| format |
Article |
| author |
Сидорченко, Т.Ф. |
| spellingShingle |
Сидорченко, Т.Ф. Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління Економічні інновації |
| author_facet |
Сидорченко, Т.Ф. |
| author_sort |
Сидорченко, Т.Ф. |
| title |
Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління |
| title_short |
Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління |
| title_full |
Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління |
| title_fullStr |
Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління |
| title_full_unstemmed |
Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління |
| title_sort |
земельно-майновий комплекс як об'єкт управління |
| publisher |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67023 |
| citation_txt |
Земельно-майновий комплекс як об'єкт управління / Т.Ф. Сидорченко // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2011. — Вип. 44. — С. 276-283. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Економічні інновації |
| work_keys_str_mv |
AT sidorčenkotf zemelʹnomajnovijkompleksâkobêktupravlínnâ AT sidorčenkotf landpropertycomplexastheobjectmanagement |
| first_indexed |
2025-11-27T11:14:04Z |
| last_indexed |
2025-11-27T11:14:04Z |
| _version_ |
1849941873716625408 |
| fulltext |
2011 Економічні інновації
Випуск 44
276
УДК 332.3
ЗЕМЕЛЬНО-МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ
Сидорченко Т.Ф.
Розглянуто систему управління, яка сформувалась на даний час у
сфері земельно-майнових відносин, що дало можливість
сформувати основні характеристики земельно-майнової політики
в регіоні.
Використання земельних ресурсів як товару в соціально-
економічних відносинах припускає визначення його параметрів і
корисних властивостей, які мають попит на ринку нерухомості в умовах
відносної збалансованості інтересів різних груп власників, котрі
включають, насамперед, державні й адміністративні органи, комерційні
структури й фізичних осіб. Так, якщо державні органи піклуються про
оптимальне використання земельних ресурсів і їх охорону, то комерційні
структури зацікавлені, насамперед, в одержанні максимального прибутку
від їхньої експлуатації, а фізичні особи стурбовані збереженням майнових
прав на землю й збільшенням її ринкової вартості. Збалансованість цих
інтересів і вирішення виникаючих протиріч можуть бути досягнуті тільки
через інструменти й механізми державного регулювання земельного
ринку й ринку нерухомості з максимальним дотриманням інтересів усіх
зацікавлених сторін.
Можна стверджувати, що найбільше "наближеними" до землі
територіями є саме території регіонів. Відповідно проблеми
використання землі повинні вирішуватися в ув'язуванні з вирішенням
місцевих проблем, проблем розвитку території регіону. У результаті
питання реалізації земельної політики виходять зі сфери чисто державних
функцій і плавно перетікають в значному ступені в площину місцевих
інтересів. Доречно порушувати питання про існування "регіональної
складової" державної земельної політики. Однак у цій сфері існує багато
невирішених питань.
Найважливішою сферою реалізації повноважень місцевого
самоврядування є питання територіального розвитку регіону. Виникають
такі важливі для регіонів питання, як затвердження правил
землекористування й забудови, видача дозволів на будівництво об'єктів
місцевого значення й дозволів на введення в експлуатацію об'єктів.
Одним з основних елементів економічної бази місцевого самоврядування,
поряд із засобами місцевих бюджетів, є майно й майнові права регіонів.
Основні види майна, яке може перебувати у власності регіону - земля й
нерухомість.
2011 Економічні інновації
Випуск 44
277
Усе вищевикладене виявляє необхідність ретельної систематизації
накопиченого досвіду регулювання територіального розвитку в регіонах
України. З врахуванням цього повинна формуватися концепція
землекористування (у широкому змісті, з урахуванням розвитку
нерухомості, забудови й інвестиційного процесу на території), що
дозволяє забезпечити ефективне використання територій кожного
регіону.
Значний вклад у розробку теорії й методики управління земельно-
майновим комплексом внесли: А. Я. Борукс, М. О. Володін, А. А.
Варламов, С. М. Волков, Д. І. Гнаткович, М. Г. Лихогруд, Т. П.
Магазинщиков, П. П. Маракулін, Л. Я. Новаковський, М. Г. Ступень, А.
М. Третяк, В. Н. Хлистун, С. Д. Черемушкін, С. І. Сай, М.А. Хвесик, А.Д.
Юрченко та ін.
Метою даної статті є дослідження земельно-майнового комплексу
як об’єкта управління в сучасних умовах.
Істотним елементом регулювання розвитку регіонів є впорядкування
правил землекористування й забудови, насамперед - міських і сільських
поселень. Першочергове завдання - розробка й впровадження на території
України правил землекористування й забудови, що враховують, з одного
боку, досвід, накопичений у регіонах, а з іншого досвід, що дозволяє
уніфікувати ряд процедур на основі вимог ефективного використання
територій.
У цих умовах стає очевидною необхідність упорядкування
земельно-майнових відносин на території регіону, що в остаточному
підсумку є головним "інструментом" підвищення ефективності
використання земельних ресурсів. Ядром такого упорядкування є
розробка й підготовка до впровадження типових положень з регулювання
земельних відносин у регіоні з урахуванням взаємодії й розподілу
повноважень між державними органами влади й органами місцевого
самоврядування.
У світовій економіці нагромаджений значний досвід управління
земельними ресурсами як джерелом сільськогосподарського обороту,
найважливішим компонентом власності, об'єктом оподатковування й
інвестиційної діяльності. У вітчизняній економічній науці й практиці
проблеми управління земельними ресурсами з урахуванням особливостей
сучасного стану української економіки розроблені в меншому ступені.
Перенести ж на український ґрунт досвід інших країн вдається в досить
обмеженому ступені. Незважаючи на активізацію науково-практичних
досліджень в сфері забезпечення поступального розвитку земельної
реформи в Україні, концепція управління земельними ресурсами усе ще
не вироблена, конкретні методи, форми, способи, моделі керування не
задовольняють запитам реальної практики, глибина їх пророблення явно
недостатня. Звідси, з усією очевидністю, випливає проблема формування
2011 Економічні інновації
Випуск 44
278
на науковій основі методології побудови й функціонування систем
управління земельними ресурсами й регулювання земельних відносин на
всіх рівнях економіки.
У контексті поставленої проблеми необхідні вичерпна аналітика
системи управління, що сформувалась на даний час у сфері земельно-
майнових відносин держави, стратифікація її державного і регіонального
рівнів, дезагрегація їх владних повноважень, інтерпретація основних
функцій, напрямків діяльності, особливостей функціонування,
природогосподарських, ринково-інноваційних і політико-правових
пріоритетів.
Домінуючими за ступенем соціально-економічного значення
завданнями системи управління земельно-майновим комплексом України
є реалізація спеціальних (виконавчих, контрольних, дозвільних і
регулюючих і ін.) функцій, пов'язаних з розпорядженням земельно-
ресурсними благами держави; реалізацією державних програм
господарського освоєння, раціонального споживання, політико-правового
забезпечення обліку, відновленням й захисту земель; веденням
державного земельного кадастру; організацією землевпорядних операцій;
моніторингом ґрунтово-земельного покриву; державним контролем
процесів залучення земель у господарський оборот і їх використання.
Сучасний ринок земельно-майнових благ представляє собою
складноструктурований багатокритеріальний інституціональний
механізм, за допомогою якого реалізуються поліморфні види економічної
діяльності, пов'язані із трансформацією прав власності на землю в
контексті її ринкового обороту: купівля, продаж, оренда, обмін,
успадкування та ін. В Україні такого роду діяльність охоплює земельні
ресурси, що перебувають як у державні і місцевій власності, так і у
власності юридичних і фізичних осіб. У канонах сучасного земельно-
майнового ринку земельні ділянки являють собою пріоритетну форму
товару, що активно конкурує з іншими товарами й послугами за частку
доходів споживачів. Ринок земельно-майнових благ є, таким чином,
складовою частиною державного економічного механізму.
Виходячи з характеристик перших двох складових поняття
"земельно-майнового комплексу" регіону природно випливає об'єктивна
необхідність його класифікації як об'єкта управління при реалізації
різноманіття форм власності. Теоретичні основи цієї складової
випливають із положень економічної теорії й теорії розширеного
відтворення про те, що земля відноситься до витрат, котрі безпосередньо
впливають на усі без винятку види виробництва. Усе це створює
можливість формування державної системи управління земельно-
майновим комплексом регіону й дозволяє адміністративним органам
реалізовувати інструменти й механізми управління відносинами між
зацікавленими сторонами, які виникають із приводу розпорядження,
2011 Економічні інновації
Випуск 44
279
розподілу й перерозподілу, використання, збереження й поліпшення
земельних ресурсів. Головною особливістю цієї системи є те, що виникає
можливість сформувати адміністративно-економічний механізм, який
дозволяє регулювати будь-які адміністративні, соціальні й ринкові
питання, зберігаючи за суспільством в особі держави переважні права
власника земельних ресурсів у питаннях регулювання земельно-майнових
відносин. Сформований виходячи із цього адміністративно-ринковий
механізм регулювання відносин із приводу використання земельно-
майнового комплексу дозволить розв'язати наступні завдання:
• раціональне й ефективне використання земельно-майнового
комплексу як територіального, соціально-економічного й природно-
господарського об'єкта управління;
• формування системи правових, фінансових і управлінських
механізмів реалізації прав власності й господарської діяльності суб'єктів
структури земельно-майнового комплексу;
• формування механізму економічної й правової відповідальності
суб'єктів структури земельно-майнового комплексу за заподіяння збитків
іншим власникам, екології й безпеки держави;
Єдина система управління земельно-майновим комплексом
повинна складатися з керованої й керуючої підсистем, які забезпечують
об'єднання інтересів усіх суб'єктів земельно-майнового комплексу
регіону. Відповідно, господарюючі суб'єкти земельно-майнового
комплексу регіону в керованій підсистемі виконують активну роль
ініціаторів земельних відносин, а в керуючій підсистемі - роль
виконавців, на яких спрямований вироблений управляючий вплив. При
цьому основна мета регіональної управляючої системи полягає в
забезпеченні оптимального функціонування земельно-майнового
комплексу регіону в умовах радикальної реформи земельних відносин і
формування цивілізованих ринкових відносин. Під оптимальним
функціонуванням земельно-майнового комплексу необхідно розуміти
постійну ротацію земельних власників і підтримку природного процесу
розподілу й перерозподілу земельних ресурсів за умови збереження
споживчих властивостей земельних ресурсів як головного фактора
процесу суспільного відтворення.
Таким чином, основною функцією управляючої підсистеми
регіональним земельно-майновим комплексом є постійний і ефективний
вплив на господарюючі суб'єкти з метою раціоналізації використання
земельних ресурсів, їх розподілу й перерозподілу, а також підтримки й
відновлення втрачених корисних властивостей.
Основні функції державної системи управління земельно-
майновим комплексом представлені на рис. 1 [1].
2011 Економічні інновації
Випуск 44
280
Рис.1 Функції державного управління
земельно-майновим комплексом
Виходячи з даної класифікації випливають основні завдання
системи державного управління земельно-майновим комплексом, які
полягають у виконанні відповідними державними уповноваженими
структурами цілого ряду функцій, найважливішими серед яких є:
• облікова, розподільна, виконавча, контрольна, дозвільна,
регулююча та ін.;
2011 Економічні інновації
Випуск 44
281
• участь у державному нормативно-правовому забезпеченні обліку,
використання, відновлення й охорони земель;
• розробка й організація виконання державних програм, пов'язаних
з обліком і раціональним використанням земель;
• ведення державного земельного кадастру, державного
кадастрового обліку земельних ділянок і пов'язаних з ним об'єктів
нерухомого майна;
• організація землевпорядження;
• організація й проведення державної кадастрової оцінки
земельних ресурсів;
• моніторинг земельних ресурсів;
• державний контроль за використанням і охороною земельних
ресурсів.
Як видно із представленої системи функцій державного
регулювання земельно-майнового комплексу основною функцією є
функція облікова, побудована на принципах системності,
диференційованості, вірогідності, безперервності, єдності методів обліку і
його гарантованості. Зміст цієї функції полягає в екологічному
моніторингу всіх видів земельних ресурсів незалежно від форм власності
й землекористування, а також у веденні земельного кадастру.
Розподільна функція в системі державного управління земельно-
майновим комплексом полягає в проведенні землевпорядних робіт,
вилученні земель, використовуваних з порушенням законодавства,
примусовому викупі земель для суспільних потреб, наданні земель у
власність, оренду й господарське користування.
Функція раціонального використання земельних ресурсів у системі
державного управління земельно-майновим комплексом передбачає
економічне й податкове стимулювання раціонального землекористування,
встановлення відповідальності за порушення земельного законодавства,
введення нормативів і обмежень господарської діяльності на земельних
ділянках, комплекс заходів щодо рекультивації земельних ресурсів,
виділення територій з особливим режимом використання.
Контрольна функція державного управління земельно-майновим
комплексом передбачає контроль над використанням і охороною земель,
перевірку й експертизу проектів використання земельних ресурсів,
моніторинг використання земель, моніторинг дотримання цільового
характеру використання земель, а також розробку й реалізацію заходів
щодо запобігання й припинення порушень земельного законодавства.
Крім перерахованих вище функцій система державного управління
земельно-майновим комплексом припускає реалізацію заходів щодо
охорони об'єктів і суб'єктів земельних відносин, а також заходів щодо
вирішення спірних питань відносно об'єктів і суб'єктів земельних
відносин.
2011 Економічні інновації
Випуск 44
282
Формування й реалізація цього адміністративно-ринкового
механізму регулювання відносин із приводу використання земельно-
майнового комплексу дозволить позначити основні характеристики
земельно-майнової політики в регіоні, що включають:
• оптимізацію розмірів землеволодіння й землекористування в
рамках розвитку земельно-майнового комплексу регіону;
• забезпечення врахування інтересів власників землі в рамках
функціонування діючих ринкових механізмів регіону;
• удосконалювання механізмів і інструментів економічного
стимулювання інвестиційних процесів усередині земельно-майнового
комплексу регіону;
• розвиток інструментарію орендних і субарендних відносин у
регіоні;
• побудова системи диференціації земельного податку й орендної
плати за видами землекористувачів;
• формування інвестиційної привабливості регіонального
земельно-майнового комплексу й сприятливого інвестиційного клімату в
регіоні;
• удосконалювання системи реєстрації прав на землю;
• удосконалювання автоматизованих систем земельного кадастру
на регіональному рівні;
• формування системи моніторингу за використанням земель і їх
станом.
Основні завдання системи державного управління земельно-
майновим комплексом полягають у виконанні відповідними державними
структурами цілого ряду функцій, що дозволить підвищити ефективність
використання земельних ресурсів регіону.
Повинна бути сформована система управління земельними
ресурсами, орієнтована на можливості кожного регіону з реалізації
територіальних завдань. Це можливості організаційні, економічні,
технічні. Для цього в регіонах є всі необхідні передумови. Зокрема, у
державних органів влади є можливості разом з органами місцевого
самоврядування визначати ступінь готовності регіону до використання
земельних ресурсів на своїй території (залежно від структури
використання земель, загального рівня соціально-економічного розвитку)
і формування порядку взаємин по наданню й використанню земельних
ділянок. У цьому випадку вдасться досягти максимальної віддачі від
використання земельних ресурсів регіону.
Земельне питання є чинником, що визначає економічне становище
суспільства, оскільки земля, будучи головним засобом виробництва,
становить також основу державності. Земельна власність залишається в
центрі суспільної уваги й контролю, тому держава завжди зберігає за
собою можливість регулювання земельних відносин.
2011 Економічні інновації
Випуск 44
283
Література
1. Горемыкин В.А. Современный земельный рынок России. - М.:
Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2004. - 624 с.
2. Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація
землі в Україні.- К.: Преса України. 1998. – 145с.
Abstract
Sidorchenko T.F.
Land-property complex as the object management
Control system is considered formed now in the field of earth-property
relations, that enabled to form basic descriptions of earth-property policy in a
region.
|