Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області)
У статті розглянуто методи оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу. Запропоновано методику визначення потенціалу кластеризації (потенціалу формування регіональних економічних кластерів) економіки регіону на прикладі Одеської області. In the paper we discuss...
Saved in:
| Published in: | Економічні інновації |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67208 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) / Н.В. Андерсон // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 7-20. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859715558465863680 |
|---|---|
| author | Андерсон, Н.В. |
| author_facet | Андерсон, Н.В. |
| citation_txt | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) / Н.В. Андерсон // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 7-20. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічні інновації |
| description | У статті розглянуто методи оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу. Запропоновано методику визначення потенціалу кластеризації (потенціалу формування регіональних економічних кластерів) економіки регіону на прикладі Одеської області.
In the paper we discuss methodology of the assessment of border region competitiveness on the base of cluster approach. Some methods for estimation of clusterization potential (ability to form the regional economic clusters) of regional economy are proposed.
|
| first_indexed | 2025-12-01T07:58:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
2012 Економічні інновації
Випуск 49
7
РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК
УДК 339.137.2+911.3
МЕТОДИКА ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
ПРИКОРДОННОГО РЕГІОНУ НА ОСНОВІ КЛАСТЕРНОГО
ПІДХОДУ
(НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
METHODOLOGY OF ASSESSMENT OF BORDER REGION
COMPETITIVENESS ON THE BASE OF CLUSTER APPROACH
(ON THE EXAMPLE OF ODESSA REGION)
Андерсон Н.В.
Nina Anderson
У статті розглянуто методи оцінки конкурентоспроможності прикордонного регі-
ону на основі кластерного підходу. Запропоновано методику визначення потен-
ціалу кластеризації (потенціалу формування регіональних економічних кластерів)
економіки регіону на прикладі Одеської області.
Вступ. Глобалізація світової економіки видозмінює вплив процесів
конкуренції, роблячи усе більш доступними фактори виробництва, інформацію і
фінансові ресурси. Однак найважливіше значення для конкурентноздатності
суб'єктів господарювання має регіональне середовище, яке неможливо
перемістити в інше місце.
Одним з найважливіших факторів, що визначає конкурентні переваги регі-
ону і його підприємств є наявність кластерів. Саме кластери створюють крити-
чну масу, необхідну для конкурентного успіху у визначених галузях і, як наслі-
док, у відповідних регіонах.
Економічні кластери - основа конкурентоспроможності регіону. Світо-
вий досвід свідчить, що формування кластерів призводить до значного підви-
щення конкурентноздатності регіональної економіки. Це відбувається в резуль-
таті дії таких факторів:
1. Зниження транзакційних витрат за рахунок:
ефективної реалізації довгострокових контрактів між промисловими під-
приємствами, фінансово-кредитними установами, організаціями торгівлі, науко-
вими та інноваційними організаціями;
централізації виконання ряду загальних функцій компаній-учасників
кластера;
впровадження загальнокластерної інформаційно-аналітичної системи, що
прискорює інформаційний обмін між учасниками, як по вертикалі, так і по гори-
зонталі.
2. Можливість забезпечення конкурентних переваг:
Економічні інновації
Випуск 49
2012 8
якість і ціна продажу виробів;
інноваційний потенціал, достатність виробничих і збутових потужнос-
тей;
наявність довгострокової стратегії діяльності;
оптимізаціяї зовнішніх і внутрішніх кластерних зв'язків.
3. Потенціал взаємовигідних ділових довгострокових відносин:
розвиток системи взаємних постачань усередині кластера, побудованої
на принципах довіри;
загальна збутова мережа;
інтенсивний обмін інформаційними, фінансовими, кадровими, інновацій-
ними ресурсами;
готовність до зниження ризиків функціонування за рахунок зниження
рівня рентабельності підприємств, що входять у кластер;
слідування пріоритетам внутрікластерного планування і поставленим ці-
лям та задачам;
розвиток системи перехресного володіння акціями усередині кластеру.
4. Виграш, що базується на теорії виробничого і фінансового менеджмен-
ту:
синергетичний ефект, який полягає в тім, що загальний результат пере-
вершує суму складених окремих ефектів;
скорочення витрат на постачання і збут продукції;
економія за рахунок ефекту масштабу;
більш раціональне використання всіх ресурсів;
диверсифікованість, що забезпечує зниження ризиків.
Регіональна кластерна політика. Успішна діяльність кластерів, їх перева-
ги порівняно з традиційними структурами призвели до значних змін у економіч-
ній політиці багатьох країн. Кластери все частіше розглядаються як об'єкт еко-
номічної політики нового зразка, іменованою як “кластерна”, головною метою
якої виступає підвищення конкурентноздатності певної території чи країни в ці-
лому. Термін “кластерна політика” використовується як загальна назва для різ-
них способів підтримки ініціатив по створенню і розвитку мережних об'єднань
підприємств (кластерів).
По суті, кластерна політика являє собою змішану форму декількох напря-
мків у більш традиційних політиках, зв'язаних з розвитком бізнесу і регіональ-
ним розвитком. Вона поєднує промислову політику, регіональну політику, полі-
тику підтримки малого бізнесу, політику по залученню іноземних і внутрішніх
інвестицій, інноваційну, науково-технічну, освітню й інші політики.
Реалізація кластерної політики має на меті комплекс заходів переважно
регулятивного характеру, спрямованих на усунення перешкод, що виникають на
шляху обміну знаннями і навичками, що заважають встановленню взаємодії і
взаємозалежності між різними учасниками кластера. Органи влади відіграють
важливу роль у процесах кластеризації. Державна політика може бути необхід-
на, щоб удосконалити існуючі кластери чи розвити кластери, що знаходяться в
стадії зародження. Слід мати на увазі, що кластерна політика полягає в ство-
2012 Економічні інновації
Випуск 49
9
ренні умов для формування і розвитку кластерів, але ніяк не в штучному ство-
ренні самих кластерів безпосередньо.
Роль органів влади в розвитку кластерів полягає як у створенні інфра-
структури для діяльності кластера, так і в безпосередньому впливі на фактори
конкурентноздатності. Існує чимало інструментів, придатних для реалізації цілей
кластерної політики, однак, у силу унікального характеру кожного кластеру, на-
вряд чи можна виділити які-небудь універсальні підходи. В цілому, виділяються
п'ять найбільш загальних типів кластерної політики:
1) політика посередництва, спрямована на створення умов для конструк-
тивного діалогу усередині кластера і посилення кооперації між його учасниками;
2) політика стимулювання попиту – формування споживчих переваг у ре-
гіоні, розвиток родинних і підтримуючих секторів економіки, держзамовлення;
3) освітня політика, метою якої виступає формування необхідних компете-
нцій у регіоні;
4) політика стимулювання зовнішніх зв'язків, що полягає в усуненні тор-
гових бар'єрів, захисті прав інтелектуальної власності, реалізації інфраструктур-
них і інвестиційних проектів;
5) політика створення сприятливих структурних умов: макроекономічних,
інституціональних та ін.
Для підвищення конкурентноздатності регіону дуже важливо виявити по-
тенціал його кластеризації. Для рішення цієї задачі необхідно провести аналіз
конкурентної стійкості підприємств регіону, під якою розуміється укорінення су-
б'єктів, що хазяюють, у регіональному середовищі, їхня здатність підтримувати
в довгостроковому періоді власну індивідуальну конкурентноздатність при вико-
ристанні можливостей цього середовища.
Аналіз конкурентної стійкості окремих підприємств доповнюється аналізом
конкурентної стійкості галузі, тобто групи підприємств регіону, що випускають
однорідну чи технологічно майже однорідну продукцію.
Аналіз конкурентної стійкості проводиться в три етапи:
кількісний аналіз конкурентної стійкості, тобто визначення ринкових
позицій галузей регіону;
якісний аналіз наявності та складу ресурсної бази, необхідної для за-
безпечення конкурентноздатності підприємств регіону у визначених галузях, тоб-
то умов конкурентної стійкості;
виявлення секторів економіки, у яких можливе досягнення конкурент-
них переваг підприємств регіону, тобто аналіз потенційних кластерів.
Кількісний аналіз конкурентної стійкості галузі в регіоні. Показниками,
що відбивають конкурентну стійкість галузі в регіоні і потенціал її кластеризації,
можуть служити коефіцієнт локалізації даного виробництва на території регіону,
коефіцієнт душового виробництва і коефіцієнт спеціалізації регіону у даній галу-
зі.
Коефіцієнт локалізації розраховується як відношення питомої ваги даної
галузі в економіці регіону до питомої ваги тієї ж галузі в країні. Розрахунки
можуть бути зроблені на основі обсягу виробленої чи реалізованої продукції,
Економічні інновації
Випуск 49
2012
10
основних виробничих фондів, чисельності працівнків, інвестицій в основний ка-
пітал, іноземних інвестицій, експорту.
Коефіцієнт душового виробництва обчислюється як відношення питомої
ваги галузі регіону у відповідній галузі країни до питомої ваги населення регіону
в населенні країни.
Коефіцієнт спеціалізації регіону у даній галузі визначається як відношення
питомої ваги регіону в країні по даній галузі до питомої ваги регіону у ВВП
країни.
Якщо розрахункові показники більше одиниці, то дані галузі виступають
як галузі ринкової спеціалізації і у багатьох з них вже існують кластери або їхнє
створення є можливим. При формуванні кластерів та виборі з них найбільш
пріоритетних необхідно оцінити динаміку відповідних коефіцієнтів, тому що збі-
льшення значення показників свідчить про можливі подальші перспективи росту
кластерів, а зниження – про необхідність розширення асортименту продукції,
що випускається, або модернізації виробництва.
Ранжування галузей за цими показниками визначає пріоритетність аналізу
галузей на наступному етапі.
Якісний аналіз умов формування конкурентної стійкості галузі в регіо-
ні. Кількісний аналіз підприємств і галузей доповнюється якісним. Результат
даного етапу – визначення наявності та складу ресурсної бази, необхідної для
забезпечення конкурентноздатності у певних секторах економіки. Ці результати
формуються на основі аналізу комплексу умов, кожна з який окремо і всі разом,
складають основу конкурентної стійкості:
фактори виробництва, необхідні для ведення конкурентної боротьби в
даній галузі;
попит на внутрішньому ринку на продукцію галузі;
конкурентноздатність постачальників та інших супутніх галузей в дано-
му регіоні;
фактори, що мотивують формування ефективних стратегій організації і
управління підприємствами, найважливішим з який є конкуренція на внутріш-
ньому ринку.
Специфіка галузей визначає різну важливість цих умов. Оцінка наявності
умови може бути кількісною або якісною. Якісна оцінка можлива на основі ре-
зультатів спеціалізованих опитувань керівників досліджуваних підприємств.
Фактори виробництва. Якісна оцінка наявності і доступності природних,
матеріальних, трудових, інфраструктурних і інших факторів виробництва (досту-
пні/недоступні).
Попит на внутрішньому ринку. Попит на внутрішньому ринку для проду-
кції галузі оцінюється за допомогою кількісних і якісних показників.
Кількісними показниками виступають наступні:
частки продукції галузі, реалізованої в межах регіону, у межах країни,
у ближньому та далекому зарубіжжі і їхня динаміка за останні 3-5 років;
коефіцієнт міжрегіональної товарності (розраховується як відношення
обсягу вивозу з регіону даної продукції до обсягу її виробництва);
2012 Економічні інновації
Випуск 49
11
частка аналогічної продукції виробників з інших регіонів, реалізованої в
даному регіоні, у тому числі імпортної, у загальному обсязі реалізації.
Серед якісних показників необхідно оцінити рівень вимогливості покупців
регіону до асортименту, новизни і якості даної продукції (висо-
кий/середній/низький). Аналіз кількісних і якісних показників інтегрується в
зведену оцінку внутрішнього попиту – “зацікавлений/байдужний”.
Конкурентноздатність постачальників та інших супутніх галузей в даному
регіоні. Оцінка даної умови має дуже важливе значення для висновків про на-
явність кластера і його конкурентну стійкість. В аналізі використовуються кіль-
кісні і якісні показники. Кількісними показниками виступають частки постачаль-
ників відповідної галузі, розташованих у межах регіону, у межах країни, у пост-
радянських республіках, у далекому зарубіжжі
Необхідні якісні оцінки наступних складових:
наявність і ступінь активності професійних некомерційних організацій у
даній галузі (асоціацій, союзів), а також інших некомерційних організацій;
наявність і ступінь активності науково-дослідних організацій, зв'язаних
з даною галуззю;
наявність і рівень навчальних установ, зв'язаних з даною галуззю;
зацікавленість і ступінь сприяння державних установ підприємствам да-
ної галузі.
Аналіз кількісних і якісних показників інтегрується у зведену оцінку ро-
динних і підтримуючих галузей – “присутні/відсутні”.
Фактори, що мотивують формування ефективних стратегій. Фактори, що
мотивують формування ефективних стратегій організації і управління підприємс-
твами, у тому числі конкуренція на внутрішньому ринку, оцінюються за допомо-
гою якісних показників (присутні/відсутні). Отримані оцінки дозволяють сфор-
мувати три групи галузей:
галузі з високим потенціалом існування кластера, яким бракує інфор-
маційної підтримки і мінімального керуючого впливу;
галузі, у яких можливе створення кластерів при цілеспрямованих три-
валих керуючих впливах;
галузі, у яких створення кластерів вимагає значних витрат, непорівнян-
них з очікуваним ефектом.
Проведення наступного етапу доцільно для перших двох груп галузей.
Верифікація кластерів. Результати третього етапу аналізу – визначення
характеру керуючих впливів на конкурентноздатність регіону - формуються на
основі аналізу кластерів регіону. Їх аналіз може проводитись в різних напрям-
ках: інституційна організація кластерів, внутрішня мотивація ініціювання і під-
тримки кластерів, порівняльна конкурентноздатність учасників, стратегічний по-
тенціал кластерів.
Інституційна організація кластерів. У ході кластерного аналізу виявляють-
ся групи кластерів, що характеризуються наступними ознаками:
структурованість (наявність організації);
стійкість (постійний склад учасників);
Економічні інновації
Випуск 49
2012
12
можливість статистичного спостереження (для формування державної і
муніципальної статистики).
Внутрішня мотивація ініціювання і підтримки кластерів. Для формування
кластерів необхідно також врахувати мотивацію учасників. Тут можливі наступ-
ні мотиви:
виробництво однорідної продукції;
однорідність основних покупців, зокрема великих державних чи напів-
державних структур;
забезпечення мобільності праці і капіталу усередині кластера;
інші мотиви.
Порівняльна конкурентна сила учасників кластера. Фактором, що визна-
чає конкурентну силу кластера, може бути конкурентна сила його окремих учас-
ників. Тут можливі наступні моделі:
кластер із приблизно однаковою конкурентною силою учасників;
кластер, де конкурентна сила центральних учасників значно перевершує
конкурентну силу інших;
кластер, у якому конкурентна сила периферійних учасників набагато
перевершує конкурентну силу центральних;
кластер, що складається з конкурентно слабких учасників.
Конкурентна сила кластерів. В якості критеріїв оцінки стратегічного поте-
нціалу кластерів можуть використовуватися наступні показники:
темп росту продукції галузей, у яких зайняті провідні підприємства
кластера, в порівнянні з темпом росту економіки в цілому (галузевий ріст);
темп росту продукції кластера в порівнянні з темпом росту галузі в ці-
лому (кластерний зріст);
частка продукції галузевого кластера у валовому регіональному продук-
ті.
Критеріями оцінки показників можуть виступати:
високий темп галузевого росту - темп росту галузей, у яких зайняті
провідні підприємства кластера, перевищує темп росту економіки в цілому на
5% і більше;
високий темп кластерного росту - темп росту частки досліджуваних
підприємств вище темпу росту галузі в цілому на 5% і більше (кластерний
ріст);
висока частка у ВРП - частка продукції кластера у валовому регіона-
льному продукті перевищує 5%.
Ці критерії дозволяються виявити вісім типів кластерів і визначити сту-
пінь їхньої стратегічної важливості для певного регіону. Відповідно до цих типів
і ступеня стратегічної важливості вибирається комплекс керуючих впливів з ме-
тою підтримки чи ініціювання реструктуризації кластерів.
Технології підтримки, ініціювання, масштабування і реструктуризації клас-
терів розробляються у відповідності зі специфікою кластерів. Результатом ке-
руючих впливів є підвищення індивідуальної конкурентної стійкості підприємств,
що складають кластер, і конкурентної сили самих кластерів та відповідних регі-
2012 Економічні інновації
Випуск 49
13
онів.
Пріоритети кластерної політики в Одеській області. Структура еконо-
міки Одеського регіону та наявний потенціал дозволяють зробити висновок що-
до доцільності формування кластерних структур насамперед у таких секторах.
1. Транспортно-логістичний комплекс. Ефективне використання транзит-
ного потенціалу регіону, створення сприятливих умов для всіх учасників переве-
зень потребує тісної інтеграції всіх ланок транспортно-розподільчого ланцюга,
комплексного розвитку інфраструктури різних видів транспорту, єдиного інфор-
маційного забезпечення системи вантажо- та товарообігу. Ефективне функціону-
вання такої системи у сучасних умовах можливе лише на основі кластерної мо-
делі [3].
2. Агропромисловий комплекс. Це обумовлено ступенем розвитку сільсь-
кого господарства та індустрії переробки сільськогосподарської продукції.
3. Машинобудування. У регіоні є ефективно працюючі підприємства, нау-
кові та освітні установи.
4. Рекреаційна сфера. Дякуючи сприятливим кліматичним умовам, приро-
дним лікувальним ресурсам, наявності об’єктів санаторно-курортного призначен-
ня з відповідною інфраструктурою, великої кількості об’єктів культурної спад-
щини, розгалуженій мережі закладів культури і мистецтва Одеська область є
одним з найбільш перспективних рекреаційно-туристичних регіонів України.
5. Промисловість будівельних матеріалів. Значні обсяги будівництва ство-
рюють постійний попит на будівельні матеріали. До того ж у регіоні є необхідна
ресурсна база для їх виробництва, та підприємства, що виготовляють або мо-
жуть виготовляти необхідне обладнання. Державна академія будівництва та ар-
хітектури готує кваліфікованих фахівців, має відповідні наукові розробки. Слід
зазначити, що останніми роками темпи зростання у промисловості будівельних
матеріалів були найвищими порівняно з іншими галузями.
6. Сфера високих технологій. Відповідні галузі досі не отримали в нашому
регіоні значного розвитку. В той же час наявний науково-технічний потенціал та
високий інтелектуальний рівень населення дозволяє, при проведенні відповідної
регіональної політики, сформувати ефективні кластери. Світовий досвід свідчить,
що кластери у галузях high-tech у багатьох випадках формуються навколо ви-
щих навчальних закладів.
Зрозуміло, проведення повномасштабного дослідження економіки Одесь-
кої області вимагає чимало часу та ресурсів. Наприклад, у програмі кластерних
досліджень економіки Данії брали участь 513 аналітиків з фірм, наукових орга-
нізацій, державних установ, розподілених на 35 робочих груп, що спеціалізува-
лися на конкретних секторах. [12, с.155].
Слід зазначити, що формуванню конкурентоспроможних кластерів у ма-
шинобудуванні Одеського регіону заважає слабкість виробничих зв’язків між
підприємствами. Тому в галузі існують лише пре-кластери (агломерати). Част-
ково це є наслідком минулого, коли відповідні зв’язки формувалися передусім у
межах міністерств і главків. Недостатніми є також зв’язки провідних підпри-
ємств галузі з малими підприємствами.
Економічні інновації
Випуск 49
2012
14
Ефективним механізмом інтеграції малого та великого бізнесу в промисло-
вості є субконтрактація. Це - спосіб організації виробництва, заснований на
розподілу праці між контактором (замовником) – збиральним підприємством і
субконтракторами – спеціалізованими підприємствами, що виробляють комплек-
туючі, виконують роботи, послуги.
Застосування механізму субконтрактації дозволяє головному підприємству
позбавитися витрат на утримання надмірних виробничих потужностей і сконцен-
трувати зусилля на технологічному переоснащенні, оновленні модельного ряду
продукції. Субконтрактори – як правило малі та середні підприємства, викону-
ючи роботи за субконтрактами досягають високого рівня загрузки обладнання
та високої продуктивності. Застосування механізму субконтрактації дозволяє оп-
тимізувати процес виробництва і суттєво підвищити конкурентоспроможність.
Контракторами можуть бути і малі підприємства. У такому випадку вони
самостійно виробляють лише вузли, що містять у собі ключові ноу-хау та здійс-
нюють остаточну зборку. Усі інші деталі та вузли виготовляються на інших
підприємствах, в тому числі великих, по субконтракту. Такий підхід дозволяє
малим підприємствам виробляти якісну продукцію і на витрачати кошти на при-
дбання обладнання та оренду виробничих потужностей.
Потенціал кластеризації субрегіону Українського Придунав’я. Субрегі-
он Українського Придунав’я має досить великий потенціал економічної класте-
ризації, що є необхідною умовою підвищення регіональної конкурентноздатності
і формування конкурентної стійкості. Основою для такої кластерізації можуть
виступати міжгалузеві комплекси, що вже тут склалися і функціонують: 1) агро-
промисловий; 2) транспортний; 3) біосферно-природоохоронний; 4) водно-
господарський; 5) рибогосподарський; 6) рекреаційний.
Як вже було зазначено вище, специфікою економічних кластерів є кон-
куруючий характер взаємодії їхніх агентів (суб’єктів економічної діяльності).
Більше того, в умовах ринкової економіки учасниками нового кластеру можуть
стати агенти, які раніше традиційно відносились до різних міжгалузевих
комплексів. Важливу роль тут грають так звані “керуючі впливи”, тобто регу-
лююча функція регіональної і місцевої влади. Треба також зазначити визначаль-
ну роль “третинних” і “четвертинних” секторів регіональної економіки у
створенні нових кластерів. Саме у сфері сервісу та виробництва технологій
“ноу-хау” формуються нові економіко-технологічні ланцюжки, що генерують
створення нових кластерів.
Місцеві органи влади Українського Придунав’я можуть значною мірою
сприяти підвищенню конкурентноздатності цього регіону шляхом підтримки ма-
лого і середнього бізнесу, який є особливо винахідливим і чутливим щодо по-
шуку та використання рентних ефектів кластеризації, а тому вельми
зацікавленого у розвитку існуючих і створенні нових кластерів.
Основним інструментом регіональної конкурентної боротьби місцевих ор-
ганів влади Українського Придунав’я має бути створення комплексу умов для
ведення інвестиційної та підприємницької діяльності на території субрегіону.
Створення такого комплексу, виявлення і посилення існуючих та формування
2012 Економічні інновації
Випуск 49
15
нових конкурентних переваг даної території – це одна з основних задач регіо-
нальної інвестиційної стратегії.
Першим етапом роботи по підвищенню конкурентоспроможності регіону
має бути інвентаризація його фактичних та потенційних конкурентних переваг,
починаючи з географічного положення і закінчуючи ідеями та “ноу-хау”, реалі-
зація яких могла б забезпечити підвищення конкурентної стійкості субрегіону
Українського Придунав’я на різних рівнях регіональної конкуренції.
Другий етап полягає у виявленні і класифікації конкурентних кластерів –
груп підприємств і організацій, сукупним результатом діяльності яких є випуск
продукції (надання послуг) для реалізації за межами субрегіону.
На третьому етапі треба встановити макро- і мікроекономічні механізми
підвищення регіональної конкурентоспроможності. Для субрегіону Українського
Придунав’я вони мають забезпечити:
підвищення прибутковості існуючих підприємств;
збільшення доходів місцевих бюджетів;
збільшення доходів і підвищення рівня життя населення;
підвищення ефективності використання ресурсів регіону;
забезпечення довгострокової економічної стабільності;
підвищення інвестиційної привабливості території;
активізація підприємницької діяльності в супутніх виробництвах;
звільнення (вивід поза межі кластера) непрофільних та неконкурентно-
спроможних виробництв та видів діяльності;
створення фірм, що доповнюють, обслуговують і підтримують стриж-
неву діяльність існуючих кластерів;
стимулювання організаційного об’єднання розрізнених виробництв та
видів діяльності, що входять до одного кластера;
ліквідація міжкластерної конкуренції в субрегіоні;
зменшення залежності діяльності кластерів від зовнішніх ресурсів.
Якісний аналіз потенціалу кластеризації народногосподарського комплек-
су Українського Придунав’я доцільно проводити у розрізі функціонуючих в
цьому субрегіоні міжгалузевих комплексів (МГК), які можуть виступати ядрами
потенційних кластерів. Система факторів кластеризації включає наступні елемен-
ти:
1. Фактори виробництва: якісна оцінка наявності і доступності факторів
виробництва (доступні/недоступні):
1.1. природних;
1.2. матеріально-виробничих;
1.3. трудових;
1.4. інфраструктурних.
2. Попит на внутрішньому ринку: якісна оцінка рівня вимогливості покуп-
ців регіону (висока/середня/низька) до:
2.1. асортименту продукції;
2.2. новизни продукції;
2.3. якості продукції.
Економічні інновації
Випуск 49
2012
16
3. Конкурентноздатність постачальників та інших супутніх галузей в да-
ному регіоні: оцінка даної умови має визначальне значення для висновків про
наявність кластера і про його конкурентну стійкість (присутня/відсутня; актив-
на/пасивна).
3.1. наявність і ступінь активності професійних некомерційних організацій
у даному МГК (асоціацій, союзів);
3.2. наявність і ступінь активності науково-дослідних організацій, зв'яза-
них з даним МГК;
3.3. наявність і рівень установ професійного утворення, зв'язаних з даним
МГК;
3.4. наявність і ступінь активності некомерційних організацій, що сприя-
ють даному МГК;
3.5. зацікавленість і ступінь сприяння державних установ підприємствам
даного МГК;
3.6. наявність і ступінь сприяння організацій ЗМІ для даного МГК.
4. Фактори, що мотивують формування ефективних стратегій менеджмен-
ту: наявність умов, що сприяють формуванню ефективних стратегій організації і
управління МГК, у тому числі конкуренція на внутрішньому ринку. В результа-
ті, виділяються три типи МГК:
4.1. МГК з високим потенціалом існування кластера, яким бракує інфор-
маційної підтримки і мінімального керуючого впливу;
4.2. МГК, у яких можливе створення кластерів при цілеспрямованих три-
валих керуючих впливах;
4.3. МГК, у яких створення кластерів вимагає значних витрат, непорів-
нянних з очікуваним ефектом.
5. Потенціал інституціональної організації кластерів. У ході кластерного
аналізу виявляються групи кластерів, що характеризуються наступними ознака-
ми:
5.1. структурованість (наявність організації);
5.2. стійкість (постійний склад учасників);
5.3. можливість статистичного спостереження (для формування державної
і муніципальної статистики).
6. Внутрішня мотивація ініціювання і підтримки кластерів: врахування
мотивації учасників кластеру. Тут можливі наступні підстави кластеризації (мо-
тиви):
6.1. виробництво однорідної продукції;
6.2. однорідність основних покупців – великих державних чи напівдержа-
вних структур;
6.3. забезпечення мобільності праці і капіталу усередині кластера;
7. Порівняльна конкурентна сила учасників кластера. Фактором, що ви-
значає конкурентну силу кластера, може бути конкурентна сила його окремих
учасників. Тут можливі наступні варіанти:
7.1. кластер із приблизно однаковою конкурентною силою учасників;
2012 Економічні інновації
Випуск 49
17
7.2. кластер, де конкурентна сила центральних учасників значно перевер-
шує конкурентну силу інших;
7.3. кластер, у якому конкурентна сила периферійних учасників набагато
перевершує конкурентну силу центральних;
7.4. кластер, що складається з конкурентно слабких учасників.
Наведемо приклад можливості утворення економічного кластеру у агро-
промисловому комплексі Українського Придунав’я. Як відомо, зараз тут функ-
ціонують 5 майже зовсім ізольованих галузевих підкомплексів:
1) виноградарсько-виноробний (Ізмаїльський винзавод + соковиноробні
цехи + постачальники винограду);
2) плодоовочеконсервний (Ізмаїльський консервний завод + Кілійський
томатний цех + цехи з первинної переробки овочів і плодів + постачальники
овочів та плодів);
3) зерново-промисловий (Болградський та Кілійський комбінати
хлібопродуктів + елеватори та зернові термінали Ренійського, Ізмаїльського,
Усть-Дунайського портів + постачальники зерна);
4) м’ясопромисловий (Ізмаїльський м’ясокомбінат + забійні цехи у Рені,
Болграді, Кілії + постачальники худоби);
5) молоко-промисловий (Ізмаїльський молокозавод + Кілійський масло-
завод + сепараторні цехи + постачальники молока).
Висновки. Потенціал Одеського регіону щодо формування кластерних
структур є досить значний. Про це, зокрема, свідчить той факт, що за 143 ви-
дами діяльності коефіцієнт спеціалізації перевищує 1. Іншими словами, частка
підприємств регіону у загальному обсязі реалізації за цими видами діяльності
перевищує частку Одеської області у доданій вартості. При цьому по 42 видам
діяльності коефіцієнт спеціалізації перевищує 3.
Одеська область відносно бідна природними ресурсами, її частка у приро-
дно-ресурсному потенціалі України становить лише 3,7%. Головним природним
багатством Одещини є земельні ресурси, досить значним є також природно-
рекреаційний потенціал. Найбільш важливий ресурс регіону - значний інтелектуаль-
ний потенціал.
Структура економіки регіону та наявний потенціал дозволяють зробити
висновок щодо доцільності формування кластерів насамперед у таких секторах.
Транспортно-логістичний комплекс. Це пов’язано з унікальним географіч-
ним становищем регіону та рівнем розвитку основних видів транспорту.
Рекреаційна сфера. Дякуючи сприятливим кліматичним умовам, природ-
ним лікувальним ресурсам, наявності необхідної інфраструктури Одеська об-
ласть є одним з найбільш перспективних рекреаційно-туристичних регіонів
України.
Агропромисловий комплекс. Кластери можуть бути сформовані у вино-
робстві, зерновому господарстві, переробленні та консервуванні овочів та фрук-
тів, виробництві фруктових та овочевих соків, виробництві молочних продуктів,
бджільництві.
Економічні інновації
Випуск 49
2012
18
Машинобудування. Можливим є формування кластерних структур у ви-
робництві передавальної апаратури, суднобудуванні та ремонті суден, виробниц-
тві холодильного устаткування.
Промисловість будівельних матеріалів. Ця галузь останніми роками дина-
мічно зростає. До того ж у регіоні є необхідна ресурсна база для виробництва
будівельних матеріалів, а Державна академія будівництва та архітектури готує
кваліфікованих фахівців, має відповідні наукові розробки.
Сфера високих технологій. Наявний науково-технічний потенціал та висо-
кий інтелектуальний рівень населення дозволяє, при проведенні відповідної полі-
тики, сформувати ефективні кластери, насамперед у сфері інформаційних техно-
логій.
Дослідження свідчить, що для Одеського регіону характерні агломерати
(пре-кластери). Формування зрілих, конкурентоспроможних кластерів вимагати-
ме чимало часу та зусиль. Для цього насамперед необхідний більш глибокий
аналіз із залученням представників підприємств та організацій, що входять до
складу цих агломератів, з метою вироблення практичних заходів щодо їх розви-
тку.
Для формування та розвитку кластерів у високотехнологічних галузях, зо-
крема у сфері інформаційних технологій, необхідно створення бізнес-інкубаторів.
Однією з найважливіших причин недостатнього розвитку кластерів у на-
шому регіоні є слабкість зв’язків між підприємствами. У зв’язку з цим велике
значення має досвід Російської Федерації щодо розвитку субконтрактації.
Створення відповідного центру у нашому регіоні сприятиме зміцненню зв’язків
між підприємствами, насамперед у машинобудуванні, зростанню продуктивності
праці.
Дельта Дунаю є фокусом багаторівневої регіональної конкуренції, яка
проявляється на глобальному, національному, регіональному, субрегіональному
та локальному рівнях.
Народногосподарський комплекс Українського Придунав’я має великий
потенціал кластеризації, що є необхідною умовою підвищення його конкуренто-
здатності і формування конкурентної стійкості на регіональних ринках різного
рівня. Первинними ядрами кластерізації тут виступають існуючі міжгалузеві
комплекси: агропромисловий; транспортний; біосферно-природоохоронний; вод-
но-господарський; рибогосподарський; рекреаційний.
Мікроекономічні механізми зміцнення конкурентних кластерів в субрегіоні
передбачають: вивід поза межі кластера непрофільних та неконкурентоспромож-
них виробництв та видів діяльності; створення фірм, що доповнюють, обслуго-
вують і підтримують ключові виробництва існуючих кластерів; стимулювання
організаційного об’єднання розрізнених виробництв та видів діяльності, що вхо-
дять до одного кластера; ліквідацію міжкластерної конкуренції в межах субрегі-
ону; зменшення залежності діяльності кластерів від зовнішніх ресурсів.
Проблема підвищення конкурентноздатності субрегіону Українського
Придунав’я повинна вирішуватись на основі урахування синергетики (взаємодії)
2012 Економічні інновації
Випуск 49
19
процесів транскордонного співробітництва і регіональної конкуренції в рамках
єврорегіону “Нижній Дунай”.
Література
1. Бест М. Новая конкуренция. Институты промышленного разви-
тия. – М.:ТЕИС, 2002. – 356 с.
2. Гаркуша О.М. Формування ефективного виноградарсько-
виноробного підкомплексу АПК України.- Миколаїв: МДАА, 2001.-281 с.
3. Єрмакова О.А. Підвищення конкурентоспроможності приморсь-
ких регіонів України на основі кластерної моделі. – Одеса: Інститут проблем
ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2011. – 200 с.
4. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и
культура: Пер. с англ. под науч. ред. О.И.Шкаратана. – М: ГУ ВШЭ, 2000.
– 587 с.
5. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України
К.: «Наукова думка, 2004. – 317 с.
6. Одеський регіон: природа, населення, господарство: Навч. пос./
О.Г.Топчієв, І.І.Кондратюк, О.І.Полоса та ін.; За заг. ред. О.Г.Топчієва. –
Одеса: Астропринт, 2003. – 184 с.
7. Одеський регіон: передумови формування, структура та територі-
альна організація господарства: навчальний посібник / Одес. нац. ун-та ім.
І.І.Мечникова; авт. колектив: О.Г.Топчієв [керівник], І.І.Кондратюк, В.В.
Яворська [та ін.]. – Одеса: Астропринт, 2012. – 336 с.
8. Підвищення конкурентоздатності економіки областей Заходу і
Півдня України на основі формування кластерів (Підсумки соціально-
економічних досліджень). Під заг. ред..С.І. Соколенка. - К.:Логос, 2005.- 238
с.
9. Портер М. Конкуренция - М.:Издательский дом «Вильямс»,
2003 – 496 с.
10. Портер М. Международная конкуренция. – М.:Международные
отношения, 1993. - 896 с.
11. Соціально-економічний розвиток України та її регіонів:проблеми
науки та практики. – Х.:ВОП Александрова К.М., 2008 – 304 с.
12. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці. – К.:Логос,
2004. -848 с.
13. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу Украї-
ни. У 3-х частинах: Підручник. – К.: ВД «К.-М. Академія» - Чернівці: Зеле-
на Буковина, 1999. – 568 с.
14. Тейлор С. Региональное экономическое развитие на базе про-
граммно — целевого подхода: опыт Западной Европы // Регион: экономика и
социология. — 2000. — № 1. — С. 3—36.
15. Gateways to the Global Economy / A.E. Andersson, D.E.
Andersson (Eds.), Edward Elgar, 2000.
Економічні інновації
Випуск 49
2012 20
16. Fujita M., Krugman P., Venables A.J. The Spatial Economy:
Cities, Regions and International Trade. – Cambridge: The MIT Press, 1999.
17. Kotler P., Haider D., Rein I. Marketing Places. – New York.
The Free Press, 1994.
18. Kotler P., Asplund C., Rein I., Haider D. Marketing Places
Europe. – Pearson Education Limited, 1999.
19. Laulajainen R., Stafford H.A. Corporate Geography. Business
Location Principles and Cases. – Kluwer Academic Publishers, 1995
20. Regional Competition / P.W.J. Batey, P. Friedrich (Eds.),
Springer, 2000.
21. Regions of the New Europe: A Comparative Assessment of Key
Factors in Choosing Your Location. – London: Ernst & Young, 1995.
22. Theories of Endogenous Regional Growth: Lessons for Regional
Policies / B. Johansson, C. Karlsson, and R. Stough (Eds). – Springer, 2001.
Abstracts
Anderson N.V.
Methodology of assessment of border region competitiveness on the base of
cluster approach (on the example of Odessa sregion)
In the paper we discuss methodology of the assessment of border region
competitiveness on the base of cluster approach. Some methods for estimation of
clusterization potential (ability to form the regional economic clusters) of regional
economy are proposed.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67208 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T07:58:26Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Андерсон, Н.В. 2014-08-22T09:15:30Z 2014-08-22T09:15:30Z 2012 Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) / Н.В. Андерсон // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 7-20. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67208 339.137.2+911.3 У статті розглянуто методи оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу. Запропоновано методику визначення потенціалу кластеризації (потенціалу формування регіональних економічних кластерів) економіки регіону на прикладі Одеської області. In the paper we discuss methodology of the assessment of border region competitiveness on the base of cluster approach. Some methods for estimation of clusterization potential (ability to form the regional economic clusters) of regional economy are proposed. uk Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Економічні інновації Регіональний розвиток Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) Methodology of assessment of border region competitiveness on the base of cluster approach (on the example of Odessa region) Article published earlier |
| spellingShingle | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) Андерсон, Н.В. Регіональний розвиток |
| title | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) |
| title_alt | Methodology of assessment of border region competitiveness on the base of cluster approach (on the example of Odessa region) |
| title_full | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) |
| title_fullStr | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) |
| title_full_unstemmed | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) |
| title_short | Методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі Одеської області) |
| title_sort | методика оцінки конкурентоспроможності прикордонного регіону на основі кластерного підходу (на прикладі одеської області) |
| topic | Регіональний розвиток |
| topic_facet | Регіональний розвиток |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67208 |
| work_keys_str_mv | AT andersonnv metodikaocínkikonkurentospromožnostíprikordonnogoregíonunaosnovíklasternogopídhodunaprikladíodesʹkoíoblastí AT andersonnv methodologyofassessmentofborderregioncompetitivenessonthebaseofclusterapproachontheexampleofodessaregion |