Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку
У статті розглядається становлення регіональної економіки як науки. Розглянуто різні теорії регіональної економіки. Виділено періоди становлення регіональної політики. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід становлення регіональної економіки. Приведено погляди різних авторів щодо визначення...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економічні інновації |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67215 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку / Ж.Г. Науменко // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 74-81. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859909446040289280 |
|---|---|
| author | Науменко, Ж.Г. |
| author_facet | Науменко, Ж.Г. |
| citation_txt | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку / Ж.Г. Науменко // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 74-81. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічні інновації |
| description | У статті розглядається становлення регіональної економіки як науки. Розглянуто різні теорії регіональної економіки. Виділено періоди становлення регіональної політики. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід становлення регіональної економіки. Приведено погляди різних авторів щодо визначення регіону. Розглянуто диспропорції регіонального розвитку, бачення авторів та представлено самостійне бачення. Розглянуто класифікацію регіональних диспропорцій.
The article deals with the formation of the regional economy as a science. The different theories of regional economy were identified. The periods of regional policy were selected. The foreign and domestic experience of the regional economy were presented. Cited the views of different authors to define the region. There was presented regional development disparities, vision of the authors and independent vision. The classification of regional disparities were proposed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:02:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
Економічні інновації
Випуск 49
2012 74
УДК 332.01+332.122
СТАНОВЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ:
ДИСПРОПОРЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
THE FORMATION OF THE REGIONAL ECONOMY:
DISPROPORTIONS OF ECONOMIC DEVELOPMENT
Науменко Ж.Г.
Zhanna Naumenko
У статті розглядається становлення регіональної економіки як науки. Розглянуто
різні теорії регіональної економіки. Виділено періоди становлення регіональної
політики. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід становлення регіо-
нальної економіки. Приведено погляди різних авторів щодо визначення регіону.
Розглянуто диспропорції регіонального розвитку, бачення авторів та представле-
но самостійне бачення. Розглянуто класифікацію регіональних диспропорцій.
Вступ. Сьогодні в Україні все частіше підіймаються питання регіональ-
ної економіки. У розвинутих країнах вже давно регіональна економіка та регіо-
нальна політика зайняли важливе місце у соціально-економічному розвитку.
Враховуючи особливості сучасного функціонування державної та регіональної
економік, дослідження саме територіального аспекту дозволяє визначити сильні
й слабкі сторони функціонування регіональних економічних систем, сприятливі й
загрозливі тенденції, та, на основі цього, визначити шляхи поліпшення ситуації
[1].
Регіональна економіка відносно молода наука, вона почала формуватися
на початку 50-х років ХХ століття. Тривалий час вивченням проблем регіона-
льного розвитку займалися такі науки як, соціально-економічна географія, роз-
міщення продуктивних сил та інші. Не останнє місце займають праці та дослі-
дження англо-американських вчених таких як, В. Бунге, Р. Чарлі, П. Гаггет,
Д. Гарвей, В. Тоблер та інші. Ідеологом та організатором так званої «регіона-
льної науки» вважають У. Айзарда. Її почали вважати як самостійну галузь у
70-80-х роках, а окремою дисципліною вона стала вже у 90-х роках.
У світовій практиці управління економічним розвитком регіональний під-
хід і регіональна політика вже мають свою історію. У США розділи з регіона-
льного економічного розвитку і регіональної політики були частиною "нового
курсу" уряду Т.Рузвельта (1929-1933 рр.) У ті роки адміністрація Рузвельта
різко розширила масштаби центрального державного втручання в економічну і
соціальну сферу на регіональному рівні, в рамках федерального уряду були ско-
нцентровані важливі ресурси. Відтоді регіональна економіка і регіональна полі-
тика стали невід'ємним елементом державного регіонального господарства прак-
тично у всіх розвинутих країнах світу. Регіоналізація розглядається сьогодні як
найважливіший інструмент і умова економічного розвитку [2, с.13]
2012 Економічні інновації
Випуск 49
75
Постановка задачі. У період трансформаційних перетворень для країни
дуже важливо передбачити можливі шляхи розвитку у правильному напрямку.
Щоб країна не зазнала тяжких часів, треба вибрати оптимальний шлях розвит-
ку для економіки. Питання регіонального розвитку є не менш важливим та сут-
тєвим у теперішній час. Можливо саме розвиток цієї галузі допоможе країні
знайти свої сильні сторони та, нарешті, почати використовувати свій потенціал
по максимуму.
Багато вчених приділили увагу темі регіонального розвитку та регіональ-
ній політиці серед них є такі як, З. Варналій, В. Геєць, Я. Жаліло, Б. Дани-
лишин, Д. Лук’яненко, Б. Губський, А. Мокій та ін.
Вивчення регіональних аспектів розвитку нашої країни є необхідним до-
слідженням. Адже усі розвинуті країни вже давно організували правильну регіо-
нальну політику для своєї структури держави та зуміли досягти високих рівнів
розвитку у багатьох сферах економіки.
Результати. Становленню регіональної економіки як науки передували
дослідження багатьох вчених. Меркантилісти, Т. Мун, В. Петті, Дж. В. Кол-
берт, вважали, що джерелом збагачення територій є зовнішня торгівля, яка по-
винна збільшувати кількість золота і срібла. Це досягалося стимулюванням екс-
порту та обмеженням імпорту, забороною вивозу сировини, а також обмеження
вивозу золота і срібла. Але А. Сміт був проти таких дій. Він вважав, що доб-
робут території залежить від рівня розвитку виробництва за рахунок поділу
праці та кооперацій. У зовнішній торгівлі спеціалізація регіону повинна бути ос-
нована на принципі абсолютної переваги, тобто регіон експортує товари з мен-
шими витратами, які він виробляє, та імпортує товари також з меншими витра-
тами, які виготовляє інший регіон.
Д. Рікардо продовжив розвивати теорію переваг і прийшов до висновку,
що абсолютні переваги лише приватний випадок. Він вважав, що головне – це
відносні переваги. Цей принцип полягав у тому, що регіон повинен спеціалізува-
тися на випуску товарів з найнижчими відносними витратами порівняно з інши-
ми регіонами.
У теоріях представників класичної школи А. Сміт та Д. Рікардо голо-
вним фактором, що визначає раціональну структуру виробництва та обміну, є
трудові витрати, у той час як шведські економісти Е. Хекшер та Б. Олін пішли
далі та зробили акцент на співвідношенні взаємозамінних факторів виробництва
таких як, капітал, праця, земля та інші. Вони вважали, що регіони які розвива-
ються, в основному, мають дефіцит капіталу та надлишок робочої сили, тому їх
спеціалізація має бути у виробництві та вивозі працеємної продукції, а розвинуті
регіони, які накопичили капітал, повинні вивозити капіталоємну продукцію. У
подальшому їх дослідження корегувалися, також було виявлено, що для вибору
доцільної структури вивезення або ввезення товарів необхідно прийняти до ува-
ги ще і непрямі витрати, які сконцентровані у спожитій сировині та матеріалах.
У тому ж напрямку продовжив дослідження і В. Леонтьєв. Він вирішив цю за-
дачу на принципі методу міжгалузевого балансу та результати його дослідження
були названі парадоксом В. Леонтьєва.
Економічні інновації
Випуск 49
2012
76
Й. Тюнен, В. Лаундхарт та А. Вебер займалися дослідженням теорії
розміщення господарської діяльності.
Теорія Й. Тюнена передбачає наявність економічно ізольованої держави,
де є центральне місто, яке є єдиним місцем ринком збуту господарських та
промислових товарів. Ціна кожного товару залежить від транспортних витрат,
які розраховується прямо пропорційно до ваги вантажу та відстані перевезення.
В. Лаундхарт розробив теорію раціонального штандорта промислового
підприємства. Метод знаходження пункту оптимального розміщення окремого
промислового підприємства відносно джерел сировини та ринків збуту – це го-
ловне відкриття В. Лаундхарта.
А. Вебер продовжив дослідження поглядів Лаундхарта та виявив, що
основна задача розміщення полягає в мінімізації загальних витрат виробництва
ізольованого підприємництва, а не тільки у транспортних витратах.
Ефективність державного управління економічним розвитком в регіоні
передбачає дослідження проблем взаємодії зв'язку регіональної економіки і регі-
ональної політики [3, с.3]. Деякі автори виділяють такі періоди становлення ре-
гіональної політики:
1. 30-ті роки XX ст. Після кризи 1929 – 1933 рр., відбулося ус-
відомлення важливості регіональних проблем і прийняття перших програм допо-
моги окремим відсталим територіям. Такі заходи були більше поширені у Вели-
кобританії та США.
2. 1940-1950 рр. Післявоєнна криза, що призвела до загострення
соціально-економічних проблем, стала причиною зацікавленості країн у застосу-
ванні регіональних реформ в управлінні. Тому, коло країн, які практикували ре-
гіональні методи управління, розширилося.
3. 60-ті - початок 70-х років. У цей період інтерес до регіональної
політики, як до інструменту управління територіальним розвитком, різко зріс.
Саме в цей період у високо розвинутих країнах Заходу сформувалася цілісна
система регіональної політики. У цей же період відбулося ствердження регіона-
льного прогнозування. Удосконалювалися інструментарії регіональної політики та
апробувалися стимули економічного розвитку для нерозвинутих та погано роз-
винутих регіонів.
4. Середина 70-х років - 1993 р. У цей період було підписано ряд
Маастрихтських угод, це дало поштовх для розвитку нової «наднаціональної»
регіональної політики у странах Європи. Також цей період характеризується
новою економічною кризою, що розпочалася після 1974 року и охопила розви-
нуті країни. Стали популярними макроекономічні цілі, а регіональні відійшли на
другий план. Послабилась інвестиційна діяльність, що спричинило звуження ін-
струментарію регіональної політики. Але зароджена на попередньому етапі сис-
тема регіонального програмування продовжувала розвиватися. В розробках регі-
ональних програм з’явилися наднаціональні інтеграційні елементи.
5. 1993 р. - по наш час. Європа національних держав перетворила-
ся у Європу регіонів. Здебільшого цьому сприяло підписання Маастрихтських
угод. Зараз відкриваються нові можливості для регіональної політики, а отже і
2012 Економічні інновації
Випуск 49
77
для регіональної економіки також.
Розвиток регіональної економіки на просторі СРСР мало свої особливо-
сті і йшло своїм шляхом. Регіональна економіка у складі СРСР жорстко регу-
лювалася, мало планове управління і відбувалося у системі «згори до низу».
Основоположником радянської регіональної економіки вважається акаде-
мік Некрасов. На його думку регіональна економіка вивчає сукупність економі-
чних і соціальних факторів та явищ, які визначають планове формування та
розвиток продуктивних сил та соціальних процесів у регіональній системі країни
та в окремому регіоні зокрема. Вчений, в якості головної складової частини ре-
гіональної економіки, вбачав розміщення продуктивних сил основного фактора
виробництва по території країни з ціллю максимально можливого зниження ви-
трат на випуск продукції, щоб максимально підвищити конкурентоспроможність
регіонального виробництва. Але щоб розібратися у самій регіональній політиці
чи регіональній економіці слід визначитися із самим поняттям регіон.
Термін «регіон» (region – область, район) вживається часто в різних
значеннях. Під ним розуміється крупна територія країни з більш-менш однорід-
ними природними умовами і характерною спрямованістю розвитку продуктивних
сил, з відповідною матеріально-технічною, продуктивною і соціальною інфра-
структурою, що склалася, а також своєрідністю соціально-політичних умов. Ре-
гіон - це певна територія, що відрізняється від інших територій за рядом ознак і
володіє деякою цілісністю, взаємозв'язаністю складових її елементів. Конкрети-
зація і змістовна інтерпретація терміну здійснюється при виділенні певних типів
регіонів. Найбільш використовуване визначення: регіон - це частина території,
що володіє спільністю природних, соціально-економічних, національно-
культурних та інших умов. У даний час регіон розглядають як певну єдність те-
риторії, обумовлену його структурою, внутрішніми зв'язками. З позицій соціа-
льних зв'язків, як істотна сполучна ланка між людьми і регіоном розглядається
відчуття місця. На основі поєднання фізичних і соціальних характеристик регіо-
ну, його історії формуються психологічні риси, що визначають ідентичність на-
селення конкретної території. Концепція відчуття місця припускає, що люди, які
населяють регіон, пережили певний колективний досвід, на основі якого форму-
ються загальні спрямування, інтереси, цілі й цінності. З часом такий досвід
трансформується в суспільне єднання людей, які живуть в межах даної одиниці
простору. Крім того, в економічній літературі найчастіше фігурують два поняття
регіону, причому досить часто між поняттями "регіон" і "район" ставиться знак
рівності. Так, ряд авторів під регіоном має на увазі певну частину народно-
господарського комплексу країни, що відрізняється географічними умовами і
природно-ресурсною спеціалізацією. Ці райони є відносно замкненими як у ви-
робничо-технічному, так і в економічному відношенні. Інші автори під регіоном
розуміють одиницю адміністративного поділу країни: край, область, район, міс-
то. Зарубіжні вчені трактують поняття "регіон" по-своєму. Визнаючи існуючу
плутанину у визначенні понять "регіон" і "район", американські професори П.
Джеймс і Дж. Мартін у дослідженні "Всі можливі світи" пишуть: "Звичайно
під словом "регіон" розуміється цілісна ділянка території, що відрізняється де-
Економічні інновації
Випуск 49
2012
78
якою однорідністю у своїй основі, але не володіє чіткими межами. Більше того,
це слово часто вживають для позначення досить великих територій, що утво-
рюють головні підрозділи континентів. Але на професійній мові географів слово
"регіон", або "район", застосовують по відношенню до територій самої різної
площі, які характеризуються певною однорідністю, що і служить підставою для
того, щоб виділити ці території. Регіональна самосвідомість населення - це не
тільки ототожнення громадян з певною територією, районом, містом, але і про-
тиставлення себе мешканцям інших регіонів, у яких інші звички і традиції, інша
вимова, інші економічні й соціальні, а нерідко й політико-національні інтереси».
З роками за кордоном змінювалися погляди на регіональний процес. На думку
Е. Куклінських, регіональний розвиток, регіональні проблеми довгий час роз-
глядалися з погляду «матеріального підходу». Будівництво нових фізичних об'-
єктів, таких як фабрики і дороги, визнавалося найважливішим внеском в розви-
ток даного регіону. В даний час найбільш значущим є нематеріальний підхід.
Концепція регіонального розвитку, орієнтована на знання і інновації, домінує не
тільки в науковій, але і в практичній сфері у все зростаючому числі країн. Ав-
тор зазначає: "Регіони, завдяки своїй вищій конкурентоспроможності, можуть
привернути значну частку вітчизняного і зарубіжного ринку. Таким чином, регі-
они можна, в принципі, розглядати як острови інновацій і духу підприємництва
в ширшому контексті просторової мережі". Найчастіше критеріями, що часто
вживаються, для формування поняття "регіон" є: географічні (розташування, ве-
личина території і кількість населення); виробничо-функціональні (специфіка пе-
реважаючих видів діяльності); містобудівні і інженерно-облаштувальні території
(характер забудови об'єктів виробничої діяльності, житла і обслуговування); со-
ціологічні (норми спілкування, поведінки). Така різноманітність критеріїв ускла-
днює повне розкриття суті регіону в одному визначенні. Адже регіон повинен
розглядатися одночасно і як елемент територіальної організації національного
господарства, і як елемент системи розселення, і як елемент соціальної організа-
ції суспільства - місця всіх сфер життєзабезпечення і життєдіяльності людини.
Регіон - цілісна система зі своїми структурою, функціями, зв'язками із зовніш-
нім середовищем, історією, культурою, умовами життя населення. Ця система
характеризується високою розмірністю; великою кількістю взаємозв'язаних під-
систем різних типів з локальними цілями; ієрархічністю структури; значним за-
пізнюванням координуючих дій при високій динамічності елементів; неповною
визначеністю станів елементів. У функціонуванні регіону визначальну роль віді-
грає населення, трудові колективи. Ефективне управління регіоном, містом
принципово неможливе без урахування соціального чинника. Залежності між
елементами цієї складної системи не можуть бути описані лінійними функціями,
оскільки життя суспільства зазвичай характеризується нелінійними процесами.
Вивчення суспільного життя в регіоні можливо тільки на основі структуризації,
тобто виділення підсистем, сумісне функціонування яких визначає динаміку роз-
витку регіону [2, с.8-10].
У сучасних теоріях регіон розглядається як багатофункціональна та бага-
тоаспектна система.
2012 Економічні інновації
Випуск 49
79
Регіон як квазідержава. Регіон розглядається як відособлена система
національної економіки. Регіони акумулюють більше функцій та фінансових ре-
сурсів, які належать центру.
Регіон як квазікорпорація. Регіон розглядається як великий суб’єкт вла-
сності та економічної діяльності. Регіони стають конкурентами на ринках това-
рів, послуг та капіталу.
Регіон як ринок. Цей підхід розглядає проблему співвідношення ринко-
вого саморегулювання, державного регулювання та соціального контролю.
Регіон як соціум. У цьому підході на першому місці відтворення соціа-
льного життя та розвиток системи розселення. Цей підхід ширше ніж економіч-
ний, він охоплює культурні, соціально-психологічні, політичні та інші аспекти
життя регіонального соціуму.
Більшість регіональних проблем заклечається у диспропорційному розви-
тку регіонів. Тому також важливим питанням є визначення диспропорцій регіо-
нального розвитку.
Диспропорції в економіці розглядали такі українські автори: С.М. Ма-
кух, С.В. Hayменкова, Л.О. Пруднікова. Зарубіжні автори які розглядали цю
проблему – це К. Павлов, Н.І. Лапін, В.І. Варламов, П.В. Назаров, В. Ши-
мов, Б. Айхенгрін, Дж. Петрас, М. Вулф, Ю. Хуан, Б. Ван.
Деякі автори дають таке визначення економічним диспропорціям: це по-
рушення раціонального співвідношення у розвитку окремих галузей економіки,
господарських підрозділів і їх відділів, взаємопов'язаних фаз виробництва, інших
сторін і частин економіки.
В.І. Швецова та Я.А. Швецова визначають диспропорції як територіа-
льні нерівності соціально-економічного розвитку регіонів.
На наш погляд, диспропорції регіонального розвитку – це відсутність
пропорційності та раціональності у розвитку економічних, соціальних, демогра-
фічних, політичних, інноваційних та інвестиційних факторів регіонів, які
об’єднані цілями, задачами та пріоритетами розвитку.
К. Павлов виділяє такі види диспропорцій - загальноекономічні (напри-
клад, у системі виробництво - розподіл - обмін - споживання між різними її
елементами), міжрегіональні, міжгалузеві, внутрішньо регіональні, внутрішньога-
лузеві.
На наш погляд економічні диспропорції регіонального розвитку можна
класифікувати за такими ознаками:
1. За територіальною ознакою:
- міжрегіональні;
- внутрішньо-регіональні;
- місцеві.
2. За ринково-економічною ознакою:
- міжринкові (міжгалузеві);
- міжсекторні;
- внутрішньо-секторні.
К. Павлов виділяє такі підходи до класифікації регіонів:
Економічні інновації
Випуск 49
2012
80
1.Перший залежить від стану й умов функціонування:
- процвітаючі;
- стійкого розвитку;
- стагнуючі;
- піонерні, або регіони нового освоєння;
- кризові;
- регіони з надзвичайною ситуацією.
2. Другий залежить від місця в інноваційному процесі:
- креативні
- інноваційні регіони.
Для формування методів та заходів щодо подолання економічних диспро-
порцій важливо знати також причини їхньої присутності(появи?).
Ми пропонуємо таку класифікацію причин економічних диспропорцій:
1.Об’єктивні причини:
- природно-географічні;
- геополітичні;
- демоекономічні;
- соціально-еконо¬мічні;
- техніко-економічні.
2.Суб’єктивні:
- нераціональна бюджетна політика;
- відсутність диференційованих підходів до управління господарським комплек-
сом;
- підходи до вирішення проблеми не є відображенням дійсного економічного
стану;
- макроекономічна та політична нестабільність.
Відповідно до такої класифікації диспропорцій, регіонів та причин можна
здійснити диференційований підхід до формування соціально-економічної політи-
ки на територіальному рівні.
В основному всі автори диспропорції в економіці розглядають на регіо-
нальному рівні, деякі були більш детальними і розглянули в розрізі економічних
ланок.
Висновки. Диспропорції регіонального розвитку все частіше стають те-
мою обговорення економістів, адже ця проблема відчувається зараз гостріше.
Багато авторів розглядали регіональний розвиток у контексті європейського
розвитку. Але треба розуміти, що європейські шляхи приведення економіки в
належний стан не можуть бути прийнятими для нашої економіки як стандарт.
Наша економіка і регіональні проблеми потребує більш детального підходу.
Треба знайти оптимальне вирішення цих питань з урахуванням усіх особливос-
тей притаманних нашій економіці. Це дуже важливо, адже наша країна має свої
пріоритети та недоліки, і досить різко відрізняється від країн заходу.
2012 Економічні інновації
Випуск 49
81
Література
1. А.М. Сундук Регіональна диференціація як загроза розвитку на-
ціональної економіки, Стратегічні пріоритети № 4 (9), 2008 р., стр.137-143.
2. О.В. Димченко Регіональна економіка навч. посібник /О.В.
Димченко, Н.М. Матвєєва, С.М. Гайденко; Харк. Нац.. акад.. міськ. госп-ва
– Х. : ХНАМГ, 2010, - 221с.
3. Г.Г. Фетисов, В.П. Орешин Региональная экономика и управле-
ние: Учебник. – М. :ИНФРА – М, 2006. – 416 с.
4. Э.В. Алехин региональная экономика и управление, Учебное
пособие - Пенза, 2007 г. – 83 с. Электронный ресурс доступный с -
http://www.pdfio.com/k-1513463.html#
5. К. Павлов Управление экономикой на основе учета воспроиз-
водственных диспропорций. Электронный ресурс доступный с -
http://vasilievaa.narod.ru/ptpu/6_3_03.htm
Abstract
Zh. Naumenko.
The formation of the regional economy: Disproportions of economic
development.
The article deals with the formation of the regional economy as a science.
The different theories of regional economy were identified. The periods of regional
policy were selected. The foreign and domestic experience of the regional economy
were presented. Cited the views of different authors to define the region. There was
presented regional development disparities, vision of the authors and independent
vision. The classification of regional disparities were proposed.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67215 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:02:21Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Науменко, Ж.Г. 2014-08-26T10:46:09Z 2014-08-26T10:46:09Z 2012 Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку / Ж.Г. Науменко // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 74-81. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67215 332.01+332.122 У статті розглядається становлення регіональної економіки як науки. Розглянуто різні теорії регіональної економіки. Виділено періоди становлення регіональної політики. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід становлення регіональної економіки. Приведено погляди різних авторів щодо визначення регіону. Розглянуто диспропорції регіонального розвитку, бачення авторів та представлено самостійне бачення. Розглянуто класифікацію регіональних диспропорцій. The article deals with the formation of the regional economy as a science. The different theories of regional economy were identified. The periods of regional policy were selected. The foreign and domestic experience of the regional economy were presented. Cited the views of different authors to define the region. There was presented regional development disparities, vision of the authors and independent vision. The classification of regional disparities were proposed. uk Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Економічні інновації Регіональний розвиток Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку The formation of the regional economy: disproportions of economic development Article published earlier |
| spellingShingle | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку Науменко, Ж.Г. Регіональний розвиток |
| title | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку |
| title_alt | The formation of the regional economy: disproportions of economic development |
| title_full | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку |
| title_fullStr | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку |
| title_full_unstemmed | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку |
| title_short | Становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку |
| title_sort | становлення регіональної економіки: диспропорції економічного розвитку |
| topic | Регіональний розвиток |
| topic_facet | Регіональний розвиток |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67215 |
| work_keys_str_mv | AT naumenkožg stanovlennâregíonalʹnoíekonomíkidisproporcííekonomíčnogorozvitku AT naumenkožg theformationoftheregionaleconomydisproportionsofeconomicdevelopment |