Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку
Стаття присвячена інтеграційному процесу наближення України до Європейського Союзу, який вимагає дотримання відповідних екологічних вимог, гармонізації у сфері правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, в то...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економічні інновації |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67224 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку / О.В. Ліпанова // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 148-155. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265644191121408 |
|---|---|
| author | Ліпанова, О.В. |
| author_facet | Ліпанова, О.В. |
| citation_txt | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку / О.В. Ліпанова // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 148-155. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічні інновації |
| description | Стаття присвячена інтеграційному процесу наближення України до Європейського Союзу, який вимагає дотримання відповідних екологічних вимог, гармонізації у сфері правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, в тому числі через політику сталого споживання та виробництва.
In the article the basic aspects of application of of informative-communication technologies are considered in the process of organization of transportation, and also degree of its realization in international and European sea-born trade. The estimation of output of the Ukrainian shiping companies is analysed on the proper level, coming from the features of application of international law in Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
Економічні інновації
Випуск 49
2012
148
УДК 504.338
СПОЖИВЧА ПОЛІТИКА:ОЦІНКА ЗАКОНОДАВЧИХ РЕГ-
ЛАМЕНТІВ ТА НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ
CONSUMER POLICY: EVALUATION OF LEGISLATIVE RULES
AND TOWARDDEVELOPMENT
Ліпанова О.В.
Elena Lipanova
Стаття присвячена інтеграційному процесу наближення України до Європейсь-
кого Союзу, який вимагає дотримання відповідних екологічних вимог, гармоні-
зації у сфері правового регулювання охорони навколишнього природного середо-
вища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, в
тому числі через політику сталого споживання та виробництва.
Постановка проблеми. Закони, спрямовані на захист споживачів, існують
уже багато століть. Спочатку вони стосувалися переважно невідповідної якості
або підробок продукції щоденного споживання.
На сьогодні ринок диктує нові умови до якості виробництва, продукції.
Це пов'язано з тим, що в умовах фінансової кризи виживаємість будь-якого
підприємства, його стійке положення на ринку товарів та послуг визначається
рівнем конкурентоспроможності. Останнім часом все більше уваги звертається
на якість не тільки продукції, а й на якість навколишнього середовища при ви-
робництві.
Аналіз останніх досліджень. За останні роки значний вклад в вирішення
існуючих проблем в питані екологізації споживчою політики внесли вчені бага-
тьох вітчизняних шкіл. Наразі в контексті забезпечення державної споживчої
політики виникає необхідність в прискореному розвитку природоохоронному за-
конодавстві та формуванні певних екологічних відносин. Саме ці аспекти обу-
мовлюють актуальність, мету та задачі статті.
Формування цілі. Метою статті є оцінка недоліків існуючої ситуації щодо
законодавчої підтримки процесу забезпечення сталого споживання та викорис-
тання, зокрема, стосовно розвитку виваженої споживчої політики на економіко-
екологічних засадах.
Основний матеріал. Якщо розглядати ці тенденції в ретроспективі, то
найбільш чітко законодавчі регламенти екологічно безпечного природокористу-
вання проглядаються в Концепції національної безпеки України, яка схвалена
постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 р., і яка декларує еко-
логічну компоненту щодо сталого споживання та використання дещо звужено
(пункти г, є ):
а) впровадження науково обґрунтованих нормативів природокорис-
тування та охорони довкілля і контроль за його дотриманням;
2012 Економічні інновації
Випуск 49
149
б) контроль за станом навколишнього природного середовища, ви-
явлення та усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне попередження
громадян України у разі небезпеки
в) зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків шкід-
ливого впливу людської діяльності на природне середовище;
г) впровадження у виробництво екологічно безпечних технологій;
д) реалізація заходів щодо зниження впливу наслідків Чорнобильсь-
кої катастрофи;
є) недопущення неконтрольованою ввезення в Україну екологічно небезпе-
чних технологій, речовин і матеріалів.
Слід констатувати, що вирішення питань впровадження систем управління
якістю на підприємствах та організаціях України активізувалося ще після прийн-
яття Указу Президента України від 23.02.2001 року № 113 “Про заходи щодо
підвищення якості вітчизняної продукції” та розпорядження Кабінету Міністрів
України від 29.06.2001 року № 462-р “Про затвердження плану першочерго-
вих заходів щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах на
2001-2002 роки”. Окрім цього 17 серпня 2002 року розпорядженням Кабінету
Міністрів України № 447-р затверджена “Концепція державної політики у
сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)”. Однак, аналогічна
концепція в галузі довкілля на сьогодні відсутня.
З метою активізації роботи в цьому напрямі необхідно забезпечити дер-
жавну підтримку і стимулювання підприємств та організацій, що заявляють про
своє бажання щодо впровадження процедур екоаудиту та екоменеджменту. За-
раз в Україні нараховується близько сотні об’єктів, що пройшли через стадію
міжнародної чи національної сертифікації на відповідність вимогам ISO або
ДСТУ 14001.
Між тим в Україні задекларовані законодавчо-нормативні підвалини щодо
захисту прав споживачів, хоча слід визнати, що екологічна складова в них не є
все ж таки домінуючою.
Наближення України до Європейського Союзу вимагає дотримання відпо-
відних екологічних вимог, гармонізації у сфері правового регулювання охорони
навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та за-
безпечення екологічної безпеки, в тому числі через політику сталого споживання
та виробництва.
У цілому, в рамках ЄС створено широку нормативну базу регулювання
відносин, що стосуються навколишнього природного середовища та забезпечен-
ня сталого споживання та використання.
Так, в ЄЄ існують загальноєвропейські закони (Директиви), яке повинно
втілюватися через законодавство окремих країн. З іншого боку, Директиви ви-
значають загальні вимоги, які повинні виконувати окремі країни, а не те, яким
чином повинні бути організовані національні закони. Через це досі існують зна-
чні відмінності у структурі споживчого законодавства та інститутів, які забезпе-
чують його виконання.
Економічні інновації
Випуск 49
2012
150
Низка принципів та норм, закріплених у нормативно-правових актах ЄС,
придатні для застосування в країнах Східної Європи, проте потребують не про-
стого включення до національного законодавства, а поступової ретельної і вибі-
ркової адаптації. Це зумовлено як особливостями розвитку окремих країн, так і
певними вадами, що їх не позбавлене законодавство ЄС у сфері захисту навко-
лишнього природного середовища і природокористування [4].
Паралельні інтереси виробників і споживачів залишаються важливою ри-
сою захисту прав споживачів у сьогоднішній Європі. При цьому комплексний
захист прав споживачів, у тому вигляді, у якому він обговорюється та втілюєть-
ся сьогодні, почав розвиватися лише наприкінці 19-го сторіччя у США та у
Європі. Це стало результатом промислової революції.
Спочатку захист прав споживачів на розглядався як окреме питання у
ЄС. Переваги для споживачів повинні були забезпечуватися ефективною робо-
тою ринку, і споживчі питання розглядалися у зв'язку з розвитком єдиного ри-
нку. Таким чином, споживчі питання розглядалися як частина змін у контракт-
ному законодавстві, транспортній політиці, конкуренції, стандартів і безпеки ха-
рчової продукції, тощо.
Від середини 1970-х років і надалі ситуація поступово змінювалася, але
лише з прийняттям Маастрихтської угоди 1993 року стало можливими прийма-
ти Директиви щодо споживчих прав, які не стосуються безпосередньо ринкової
інтеграції чи гармонізації. Це призвело до створення у структурі Європейської
комісії окремого Директорату споживчої політики. Пізніше до сфери його відпо-
відальності увійшли також питання охорони здоров'я та безпеки харчової проду-
кції, і зараз це орган відомий як Генеральний директорат Європейського союзу
з питань охорони здоров'я та захисту прав споживачів - DG SANCO.
Різні Директиви вимагають, щоб усі товари, які продаються споживачам,
були настільки безпечними, наскільки це можливо, і містять критерії, яким про-
дукція повинна відповідати для забезпечення цього. Виробники та імпортери не-
суть відповідальність за безпеку товарів, які вони продають. У кожній країні
повинні існувати органи, відповідальні за перевірку відповідності вимогам і ви-
ведення небезпечної продукції з ринку, якщо це потрібно.
Існують різні Директиви, які стосуються певних товарних груп – напри-
клад, харчових продуктів, іграшок, хімікатів, косметичних засобів. Окрім того,
існує Директива щодо загальної безпеки продукції, дія якої розповсюджується
на все, а тому вона стосується вимог безпеки незалежно від того, чи існує
окрема Директива для даного виду продукції.
Європейська комісія керує також системами попередження щодо небезпе-
чної продукції, тобто коли у будь-які країні виявляється існування проблеми,
інші країни ЄС (а також країни за його межами) швидко отримують інформа-
цію і, за потребою, можуть застосувати відповідні заходи на своїй території [2].
В Європейському Союзі також діє могутня система захисту прав спожи-
вачів, яка передбачає захист від споживання харчових продуктів, які можуть
становити загрозу їх життю та здоров'ю. Реалізувати харчові продукти без під-
твердження їх безпечності відповідними документами, виданими або визнаними
2012 Економічні інновації
Випуск 49
151
в межах ЄС, через ринкову мережу неможливо. В ЄС діють 84 органи з сер-
тифікації харчових продуктів (в тому числі в Англії – 23, в Німеччині – 10, в
Іспанії – 10), висновки яких вселяють довіру населенню щодо якості та безпеч-
ності харчових продуктів [6].
Жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами на законода-
вчому рівні встановлений у США. Канада, Австралія та Японія мають подібні
системи контролю за імпортованою продукцією.
Постачати харчові продукти на їх ринки без ретельного контролю з боку
уповноважених державою органів неможливо.
Наразі є спроби відмінити сертифікацію харчових продуктів, чим факти-
чно нівелюються міждержавні Угоди з країнами СНД. Спрощується в односто-
ронньому порядку доступ в Україну продукції цих країн, чим ставиться у нерів-
ні умови вітчизняний товаровиробник.
Тобто, Україна свідомо встановлює для вітчизняних товаровиробників
більш жорсткі умови, що не дозволяє собі жодна країна світу.
Загальновизнаний факт — Україна займає перше місце в Європі за рів-
нем смертності та останнє за рівнем тривалості життя. Щорічно в Україні вми-
рають десятки тисяч людей від споживання неякісних харчових продуктів.
Щодо продовольчої сировини, продуктів харчування, а також матеріалів,
устаткування і виробів, використовуваних при їхньому виготовленні, збереженні,
транспортуванні і реалізації, вимога про обов'язкову сертифікацію прямо перед-
бачено статтею 17 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміо-
логічного благополуччя населення" .
Держспоживстандарт як центральний орган виконавчої влади самостійно
не може зняти з себе повноваження щодо здійснення тестування та сертифікації
імпортних харчових продуктів, як це зазначено у статті 313 Звіту Робочої групи
з питань вступу України до СОТ, затвердженого Законом України “Про рати-
фікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”, оскільки
ці повноваження надані Держспоживстандарту вищенаведеними законами Укра-
їни. Сертифікація харчової продукції відповідає Угоді про технічні бар’єри в то-
ргівлі (ТБТ). Угодою визнається, що жодній країні не повинно бути забороне-
но вжиття заходів, необхідних для захисту її важливих інтересів безпечності.
Відповідно до вимог Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів
цієї організації (SРS) сертифікація віднесена до санітарних і фітосанітарних за-
ходів, які кожна держава – член СОТ має право застосовувати для забезпе-
чення безпеки та життя і здоров’я громадян. При цьому необхідно дотримува-
тись вимог міжнародних стандартів, настанов і рекомендацій. Стандарти і нор-
мативи Комісії “Кодекс Аліментаріус” є такими документами. Нормативним до-
кументом Комісії “Кодекс Аліментаріус” САС/СL20 “Принципи перевірки та
сертифікації харчових продуктів при імпорті та експорті” сформульовано основні
принципи такої сертифікації і, зокрема, зазначено, що “... система перевірки та
сертифікації харчових продуктів повинна застосовуватись всюди, де тільки це
необхідно, задля того, щоб забезпечити відповідність харчових продуктів та сис-
тем їх виробництва вимогам, що забезпечують захист споживачів від ризиків,
Економічні інновації
Випуск 49
2012
152
які виникають як від самих харчових продуктів, так і недобросовісної практики
їх збуту, а також для стимулювання торгівлі на основі точного опису продукту”
[4].
Разом з тим, відсутність виваженої політики сталого споживання та виро-
бництва може призвести до:
створення сприятливих умов для ввезення в Україну небезпечної,
фальсифікованої, недоброякісної продукції невідомого походження за демпінго-
вими цінами, що негативно вплине на економіку вітчизняних підприємств, які
виробляють аналогічну продукцію, та призведе до скорочення робочих місць за-
вдяки створенню умов недобросовісної конкуренції;
відкриття Україною свого ринку в односторонньому порядку, а
для експорту власної продукції вітчизняний товаровиробник змушений буде сер-
тифікувати свою продукцію окремо в кожній країні СНД, наприклад в Росії,
Білорусії, Киргизії та інших, залишаючи там свої кошти та сприяючи створенню
за кордоном додаткових робочих місць;
нівелювання досягнутих Україною міжурядових домовленостей
щодо взаємного визнання робіт з сертифікації. Буде порушена система укладе-
них Україною міждержавних угод з країнами СНД з цього питання, а країни –
не члени СНД, з якими відсутні такі угоди, не будуть прагнути до їх укладан-
ня.
Доречно буде, користуючись світовим досвідом, реформуючи законодавчо-
адміністративну систему України стосовно якості та безпеки виробів продоволь-
чої галузі та сировинної бази цієї галузі відокремити регулювання цих показни-
ків від технічного регулювання. Необхідно створити систему державного регу-
лювання безпечності та якості харчових продуктів. Вона має передбачати ство-
рення законодавчої, нормативної бази та потужної інфраструктури. На сьогодні
ж численні скарги споживачів, а також результати проведених територіальними
органами Держспоживстандарту України перевірок якості та безпеки товарів,
свідчать про низьку якість товарів, що реалізуються на споживчому ринку.
В зв’язку з вищезазначеним в Україні існують ще певні перешкоди роз-
витку політики сталого споживання та виробництва:
неефективна ресурсна політика та поглиблююча деградація при-
родних ресурсів;
недієвість судової системи стосовно захисту прав споживачів;
недостатня розвиненість законодавчо-нормативного базису щодо
регламентації сталого споживання та виробництва
відсутність відповідних державних інституцій, які забезпечують-
розвиток інновацій та трансфер екологобезпечних технологій;
лобі міжнародних та національних товаровиробників-
монополістів;
недостатня роль суспільних інститутів та екологічної освіти.
Наразі наказом Держстандарту України "Про введення обов'язкової сер-
тифікації продукції в Україні" був затверджений Перелік продукції, що підлягає
обов'язковій сертифікації в Україні. Номенклатура затвердженого Переліку
2012 Економічні інновації
Випуск 49
153
державної системи обов'язкової сертифікації, має тенденцію до збільшення. Тим
часом, законодавство, що діє в економічно розвитих країнах, передбачає обов'я-
зкову на державному рівні сертифікацію лише окремих видів продукції, таких як
продукти харчування, медикаменти, медичне устаткування, деякі предмети побу-
тової хімії й електротовари.
Відзначимо, що сертифікати, видавані на продукцію відповідно до законо-
давства України, у переважній більшості закордонних країн не визнаються. Без
знака GS ("Перевірено на безпеку") практично неможливо реалізувати на За-
ході технологічне устаткування, механічні й електричні машини, у тому числі на-
віть дитячі іграшки. Сертифікат ISO 14000 підтверджує дотримання міжнарод-
них норм в області охорони навколишнього середовища, ISO 9000 – якості
продукції і т.д.
Слід зазначити, що країни СНД не відмовляються від захисту свого рин-
ку шляхом обов'язкової сертифікації харчової продукції. Зокрема Російська Фе-
дерація, яка є найважливішим партнером у зовнішньоторговельних відносинах,
має перелік харчових продуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, значно
ширший, ніж Україна. Наприклад, із молочних продуктів в Україні підлягають
тільки вершкове масло та сири. В той же час в Російській Федерації підляга-
ють обов’язковій сертифікації усі молочні продукти – молоко, ряжанка, смета-
на, кефір, йогурти тощо.
Тому відміна на даному етапі сертифікації харчових продуктів не може
відповідати інтересам України та забезпеченню її національної безпеки і може
призвести до негативних наслідків як для економіки країни в цілому, так і для
здоров'я та життя населення України.
На теперішній час загальною тенденцією в Європейському та світовому
просторі є не лише економічний ріст, а й перехід до екологобезпечного вироб-
ництва. Одним з регулятивних механізмів для такого переходу і є екологічна
сертифікація, яка є дієвим інструментом на шляху до екологічно безпечного роз-
витку держави. В зв’язку з вищезазначеним невирішеною частиною проблеми
залишається відсутність чітких вимог до процедури проведення екологічної сер-
тифікації та відсутність належної законодавчої підтримки у вигляді закону.
Поступовий перехід України на шлях сталого розвитку через поглиблення
ринкових перетворень неможливий без визначення якісно нової моделі екологіч-
ного управління та формування ідеологічної платформи еколого-збалансованого
природокористування (ЕЗП). Основною теоретичною парадигмою є політика
«зеленого» економічного зростання в Україні, яка може стати результативною
лише за умови створення приблизно ідентичних умов проживання, життєдіяль-
ності та добробуту населення всіх регіонів України. Умовою досягнення балансу
інтересів у сфері природокористування є всебічне зрівноваження інтересів еко-
номічного, соціального та екологічного розвитку регіону на принципах сталості
та екоефективності.
У зв'язку з цим необхідно забезпечити реалізацію геоекономічних переваг
України, серед яких основним є наявність багатого природно-ресурсного потен-
ціалу.
Економічні інновації
Випуск 49
2012
154
Висновки. Політика України у сфері сталого споживання та виробництва
має бути орієнтована на забезпечення економічного зростання і створення кон-
курентоспроможної ринкової економіки, поліпшення структури національної еко-
номіки на основі інноваційної моделі розвитку, істотне зниження енергоємності
валового внутрішнього продукту.
Основними рушійними силами цього процесу повинні стати [6]:
подальше поглиблення теоретичного базису щодо низки реформ в цьому
напрямі;
розробка Національної концепції політики сталого споживання та викорис-
тання;
імплементація ідеології «зеленої» економіки в секторальній політиці та
стратегії економічного зростання тощо);
визначення критеріїв екологізації споживчої політики в структурі пріоритетів
сучасної секторальної політики України;
формування свідомого менталітету екологозбалансованого споживання та
виробництва;
активізація дієвих важелів перехову до сталого споживання та виробництва
через запровадження інструментів екологічного аудиту, сертифікації, марку-
вання тощо;
подальший розвиток - секторального партнерства та міжнародної підтримки
.
Зважаючи на все вище сказане можна стверджувати що концепція сучас-
ної національної екологічної доктрини як підґрунтя розвитку зеленої економіки
має базуватися на принципах:
пріоритетності ідеї сталого розвитку в контексті економічної та екологічної
безпеки країни та її регіонів;
системності і комплексності в здійсненні стратегії еколого-економічних ре-
форм ;
розвитку якісно нової ідеології управління.
Сьогодні такою ідеологією суспільного розвитку є так звана «зелена»
економіка, яку слід розглядати як інтегральну складову сталого розвитку.
Література
1. Буркинський Б.В. Глобалізація економіки та національна екологічна
доктрина / Буркинський Б.В., Галушкіна Т.П. // Економіст. – №9, 2006. –
С.20-23.
2. Галушкіна Т.П. Економіка природокористування. Навчальний посіб-
ник. – Харків: Бурун Книга, 2009 – 480с.
3. «Зелена» стратегія регіону / За науковою редакцією академіка НАН
України, д.е.н., проф. Б.В. Буркинського, д.е.н., проф. Т.П. Галушкіної. –
Одеса - ІПРЕЕД НАН України, 2011.
4. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менедж-
мента (теория и практика) – Одесса:ИПРЭЭИ НАНУ, 2000. – 280 с.
2012 Економічні інновації
Випуск 49
155
5. Галушкіна Т.П., Гордійчук Є.Г.Екологічна сертифікація в системі еко-
логічного управління. Монографія. – Харків: Бурун Книга, 2010. – С.130-
220.
6. Наукові та технічні аспекти охорони навколишнього середовища, №5,
2006, с. 27 - 109. Використання ресурсів в Європейському співтоваристві: оці-
нка потоків матеріалів і відходів у Співтоваристві, включаючи імпорт та експорт
з використанням інструменту аналізу потоку матеріалів.
7. Природокористування й охорона навколишнього середовища : навч.-
метод. посібник / авт.-сост. Л. А. Бабичева ; Нижнетагил. технол. ін-т (фил.)
УДТУ-УПІ. - Нижній Тагіл: НТІ (ф) УДТУ-УПІ, 2007. - 60 с.\
Abstract
Lipanova O.B.
CONSUMER POLICY: EVALUATION OF LEGISLATIVE RULES
AND TOWARDDEVELOPMENT
Article is devoted to the integration process of bringing Ukraine into the Euro-
pean Union, which requires compliance with relevant environmental requirements,
harmonization in the regulation of environmental protection, natural resources and
environmental security, including through policies for sustainable consumption and
production.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67224 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0066 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:30Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ліпанова, О.В. 2014-08-26T11:06:20Z 2014-08-26T11:06:20Z 2012 Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку / О.В. Ліпанова // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. — Вип. 49. — С. 148-155. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67224 504.338 Стаття присвячена інтеграційному процесу наближення України до Європейського Союзу, який вимагає дотримання відповідних екологічних вимог, гармонізації у сфері правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, в тому числі через політику сталого споживання та виробництва. In the article the basic aspects of application of of informative-communication technologies are considered in the process of organization of transportation, and also degree of its realization in international and European sea-born trade. The estimation of output of the Ukrainian shiping companies is analysed on the proper level, coming from the features of application of international law in Ukraine. uk Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Економічні інновації Секторальний розвиток Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку Consumer policy: evaluation of legislative rules and towarddevelopment Article published earlier |
| spellingShingle | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку Ліпанова, О.В. Секторальний розвиток |
| title | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку |
| title_alt | Consumer policy: evaluation of legislative rules and towarddevelopment |
| title_full | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку |
| title_fullStr | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку |
| title_full_unstemmed | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку |
| title_short | Споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку |
| title_sort | споживча політика: оцінка законодавчих регламентів та напрямів розвитку |
| topic | Секторальний розвиток |
| topic_facet | Секторальний розвиток |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67224 |
| work_keys_str_mv | AT lípanovaov spoživčapolítikaocínkazakonodavčihreglamentívtanaprâmívrozvitku AT lípanovaov consumerpolicyevaluationoflegislativerulesandtowarddevelopment |