Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця)
18 квітня 2013 р. виповнюється 140 років із дня народження видатного фізіолога, одного з основоположників електрофізіології академіка Василя Юрійовича Чаговця. У статті акцентовано увагу на основних віхах життя й наукової творчості цього визначного вченого....
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67253 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) / Ю.І. Кундієв // Вісн. НАН України. — 2013. — № 4. — С. 67-75. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859981912636915712 |
|---|---|
| author | Кундієв, Ю.І. |
| author_facet | Кундієв, Ю.І. |
| citation_txt | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) / Ю.І. Кундієв // Вісн. НАН України. — 2013. — № 4. — С. 67-75. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | 18 квітня 2013 р. виповнюється 140 років із дня народження видатного фізіолога, одного з основоположників електрофізіології академіка Василя Юрійовича Чаговця. У статті акцентовано увагу на основних
віхах життя й наукової творчості цього визначного вченого.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:26:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
67ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
18 квітня 2013 р. виповнюється 140 років із дня народження видатного фізіолога, одного з основополож-
ників електрофізіології академіка Василя Юрійовича Чаговця. У статті акцентовано увагу на основних
віхах життя й наукової творчості цього визначного вченого.
Ю.І. КУНДІЄВ
Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України
вул. Саксаганського, 75, Київ, 01033, Україна
ОСНОВОПОЛОЖНИК СУЧАСНОЇ ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЇ
до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця
© Ю.І. Кундієв, 2013
Василь Юрійович Чаговець по праву на-
лежить до кола таких видатних вітчизня-
них фізіологів, як І.М. Сєченов, І.П. Павлов,
М.Є. Введенський, І.Р. Тарханов, В.Я. Дани-
левський, Б.Ф. Веріго. Досліджуючи елек-
тричні явища в живих тканинах, він розкрив
сутність нервового процесу і природу збу-
дження. Його теоретичні й експерименталь-
ні роботи розвивають і доповнюють пізнан-
ня життєвих явищ, діяльності м’язової і нер-
вової систем.
На Заході багато фізіологів називали
В.Ю. Чаговця «російським Гельмгольцем»,
підкреслюючи його видатний внесок у піз-
нання механізмів діяльності клітини, взає-
модії всього живого з навколишнім середо-
вищем.
Стосовно біографічних відомостей про
Василя Юрійовича, то вони вкрай обмежені.
Він був надзвичайно скромною людиною.
Його учні та послідовники М.К. Вітте, Д.С. Во-
ронцов, М.В. Лейнік, П.М. Сєрков розповіда-
ли про те, як В.Ю. Чаговець уникав святку-
вання своїх ювілейних дат, заперечував про-
ти популяризації не лише себе особисто, а й
своїх наукових досягнень. У цьому головна
причина того, що за життя і після смерті його
внесок у науку був і залишається недостатньо
оціненим. Основоположник сучасної елект-
рофізіології, Василь Юрійович постійно зо-
ставався в тіні. На цьому прикладі можна
стверджувати, що надлишок скромності —
обтяжлива властивість, за яку її власники
завжди розплачуються.
В.Ю. Чаговець народився 18 квітня 1873 р.
на хуторі П’ятичиха біля с. Заруддя Ромен-
ського повіту Полтавської губернії (нині
Сумська область). Його батько був зем ле-
міром, мати — вчителькою жіночої гімназії.
Він мав двох братів і стільки ж сестер. Середню
68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
освіту здобув у Другій Київській гімназії,
захоплювався фізикою. Любов до цього
предмета йому прищепив викладач цієї дис-
ципліни К.А. Жук, який незабаром став про-
фесором фізики Київського університету
Св. Володимира.
Після закінчення гімназії Василь Юрійо-
вич вступає до Військово-медичної академії
в Санкт-Петербурзі. Навчаючись на третьо-
му курсі, він почав працювати в лаборато-
рії кафедри фізіології, яку очолював учень
І.М. Сєченова І.Р. Тарханов — видатний фі-
зіолог, який відкрив психогальванічний
рефлекс. Його суть полягає в тому, що під
дією різних подразнень, які викликають
емоційне збудження, у шкірі людини зміню-
ється електричний потенціал.
Професор І.Р. Тарханов запропонував сту-
дентові Чаговцю вивчити дію отрут на елек-
тричні явища у м’язах жаби. Безпосереднім
керівником цієї роботи був асистент кафед-
ри В.І. Вартанов.
Прагнення глибше пізнати біоелектричні
явища спонукало В.Ю. Чаговця застосувати
теорію електролітичної дисоціації С. Арре-
ніуса для пояснення походження електрич-
них потенціалів у живих тканинах. Сміли-
вість цієї думки стає особливо очевидною,
якщо зважити на те, що електричні явища в
живому організмі в другій половині ХІХ ст.
вивчали найвідоміші фізіологи: Е. Дюбуа-
Рей мон, Л. Герман, І.М. Сєченов, М.Є. Вве-
денський. Фактично ім’я Василя Юрійовича
Чаговця стоїть у цьому ряді.
На засіданні Хімічного товариства 14 трав-
ня 1896 р. студент Чаговець доповів про ре-
зультати роботи «О применении теории дис-
социации Аррениуса к электромоторным
явлениям на живых тканях», а в грудні того
ж року він виступив із доповіддю перед нау-
ковим зібранням клініки душевних і нерво-
вих хвороб Військово-медичної академії,
якою керував видатний невролог і психіатр
В.М. Бехтерєв. У 1896–1898 рр. з’явилися
перші статті В.Ю. Чаговця в авторитетних
виданнях: «Журнал русского физико-хи ми-
ческого общества», «Zeitschrift für physika-
lische Chemie», «Неврологический вестник».
У 1897 р. Василь Юрійович закінчує Вій-
ськово-медичну академію. За правилами
того часу він був зобов’язаний відпрацюва-
ти стипендію, яку отримував від держави.
Лікаря Чаговця «приказом по военному ве-
домству о чинах гражданских» зараховують
молодшим лікарем резервного Луковського
полку, який був розквартирований під Вар-
шавою. Жага до знань не залишає молодого
медика. Він скористався своїм перебуван-
ням поблизу Варшави і в 1899 р. склав док-
торські іспити в Варшавському університе-
ті. У 1900 р. його звільняють у запас, він
знову в Петербурзі й повертається до нау-
кової діяльності, працює над докторською
дисертацією й одночасно освоює методику
досліджень травного тракту в лабораторії
І.П. Павлова.
2 жовтня 1903 р. В.Ю. Чаговець захищає
докторську дисертацію на конференції
Вій ськово-медичної академії. Цензорами
(офіційними опонентами) його роботи
було призначено професорів О.П. Діаніна,
І.П. Павлова, С.Я. Терьошина. Дисертація
В.Ю. Ча говця була тільки першою частиною
задуманої ним праці. У 1906 р. виходить дру-
га частина дослідження — «Очерк электриче-
ских явлений на живых тканях с точки зре-
ния новейших физико-химических теорий»,
згодом вона отримала назву «Электрофи-
зиология нервного процесса». Цінність цих
робіт полягає в тому, що вони розвивали ідеї
І.М. Сєченова про роль обміну речовин у
походженні біоелектричних явищ. В історії
світової науки це був перший досвід плідно-
го використання успіхів фізичної хімії для
пояснення механізмів походження електро-
фі зіологічних явищ.
Незабаром після захисту дисертації І.П. Пав-
лов і О.Я. Данилевський представили Васи-
ля Юрійовича до звання приват-доцента
кафед ри фізіології Військово-медичної ака-
демії. В особовій справі В.Ю. Чаговця, що
збе рі га ється в Центральному державному
вій сько во-історичному архіві РФ, є повний
текст подання, написаного рукою академіка
О.Я. Данилевського. Підписав його також
І.П. Павлов.
69ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
В Конференцию Императорской В. Медиц. Ака-
демии Академика Данилевского. Рассмотрев при-
лагаемые при сем сочинения д-ра Чаговца, пред-
ставленные им для соискания звания приват-
доцента, я нахожу, что диссертация его на степ.
доктора под заглавием — «Очерк электрических
явлений на живых тканях» представляет весьма
солидный и полезный труд, показывающий отлич-
ное знакомство автора с предметом. Вместе со
вторым его трудом: «О применении теории дис-
социации растворов к физиологии», показывает
большую эрудицию в занимающей его области,
очень живо в последнее время интересующей фи-
зиологию.
На основании вышесказанного считаю д-ра Ча-
говца вполне заслуживающим допущения к соис-
канию звания приват-доцента Академии.
Академик Данилевский
Проф. И. Павлов [1]
І.П. Павлов доручає В.Ю. Чаговцю чита-
ти студентам курс лекцій із загальної нер-
вово-м’язової фізіології (раніше цей курс
викладав сам І.П. Павлов).
У 1904 р. у працях ХІХ з’їзду російських
лікарів пам’яті М.І. Пирогова Василь Юрі-
йович публікує принципово важливу стат-
тю «О математическом методе в биологии»
[2]. У ній уперше було висунуто ідею визна-
чити не тільки якісну, але й «строго количе-
ственную зависимость между жизненными
проявлениями живого вещества и совершаю-
щимися в нем физико-химическими процес-
сами». Особливий інтерес становлять логіка
і послідовність викладу думки її автора:
Если обратиться к изучению того пути, идя по
которому физиология достигла столь большого
успеха, то легко убедиться, что это был путь экс-
перимента, путь опыта. Только овладевши экспе-
риментальным методом, физиология в состоянии
была установить целый ряд биологических зако-
нов, регулирующих отношения между живой ма-
терией — с одной стороны, и действующими на нее
факторами внешней неодушевленной природы —
с другой. Однако, устанавливая с несомненностью
строгую зависимость между этими двумя кате-
гориями явлений, т.е. между живым организмом и
окружающей его средой, экспериментальный ме-
тод тем не менее представляет одну слабую сто-
рону, а именно он очень часто оказывается не в со-
стоянии дать возможность судить об интимном
характере этой зависимости и о том, принимают
ли во взаимодействии между рассматриваемыми
двумя явлениями участие, кроме рассмотренных в
данном случае, еще какие-либо неизвестные фак-
торы или нет. Особенное значение имеет для фи-
зиологии это обстоятельство в настоящее время,
когда при объяснении биологических факторов так
охотно прибегают к помощи гипотез о разных по-
сторонних и совершенно не поддающихся нашему
контролю силах, которым обыкновенно дают на-
звание виталистических.
Сознавая это, физиологи уже не раз делали по-
пытки воспользоваться для своей цели и другим
не менее важным методом, которым располагает
научная мысль, а именно методом математиче-
ским. Преимущества этого метода заключаются
в том, что, устанавливая некоторую причинную
зависимость между двумя или несколькими явле-
ниями, он дает в то же время возможность ре-
шать вопрос не только о том, в какой форме вы-
ражается эта зависимость между ними, но так-
же и в какой мере одно из них зависит от других,
и таким образом позволяет в некоторых случаях
совершенно исключить из данного взаимодейст-
вия те или иные моменты, участие которых мож-
но было бы здесь предположить [2].
Коли читаєш ці рядки, здається, що вони
запозичені зі свіжого солідного академічно-
го видання. Наукова думка, висловлена
В.Ю. Чаговцем понад сто років тому, зали-
шається й сьогодні цілком сучасною.
В.Ю. Чаговець у лабораторії
70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
Після захисту дисертації Василь Юрійо-
вич продовжує напружено працювати. У цей
період він публікує результати досліджень,
що стосуються гальмівної дії переривчастого
гальванічного струму на центральну нерво-
ву систему; штучного живлення м’язів теп-
локровних локківською рідиною; нестомлю-
ваності нервів; фізіологічної дії гіркості; дії
отрути на м’язи теплокровних, що живлять-
ся локківською рідиною.
Окремою сторінкою в науковій біографії
В.Ю. Чаговця є його участь у конкурсі на
здобуття премії імені Юшенова, яку вруча-
ли «за найвидатніше відкриття або роботу з
медичних наук у 1907 році». Конкурсна ко-
місія була обрана конференцією Військово-
ме дичної академії в складі професорів
В.М. Сиротиніна, І.П. Павлова, Г.Г. Скори-
ченка, Д.М. Косоротова, М.Я. Чистовича,
С.Я. Терьошина. Головою призначено акаде-
міка В.М. Бехтерєва. Відгук про роботу
В.Ю. Чаговця підготував І.П. Павлов. Він
заслуговує на особливу увагу як відгук ке-
рівника про наукову діяльність свого спів-
робітника. Безсумнівно, професор прагне
сприяти успіху свого доцента в конкурсі.
Саме так чинить І.П. Павлов, але навіть у
цьому випадку він не може відмовитися від
строгого критичного аналізу:
Исследование приват-доцента физиологии
В.Ю. Чаговца под заглавием «Очерк электриче-
ских явлений на живых тканях с точки зрения
новейших: физико-химических теорий» пред-
ставляет собою огромный труд, охватывающий
весь и очень большой отдел физиологии — так на-
зываемую электрофизиологию, т.е. как электри-
ческие явления в нервах, мышцах, железах и элек-
трических органах, так и факты, относящиеся
до электрического раздражения нервов и нервно-
го процесса вообще. Весь материал, собранный
физиологами в течение 60 последних лет, автор
пересматривает как в отношении старых точек
зрения, так и со своей новой, опирающейся на
приложении к данным явлениям учений физиче-
ской химии…
…Свою точку зрения он обосновывает частью
на теоретическом анализе существующих дан-
ных, частью на сопоставлении численных выводов
из его теории с наличными измерениями в данной
области и, наконец, на собственных опытах как
на нервах и мышцах, так и на оригинальных схе-
мах. Все это в большинстве случаев внушительно
и убедительно склоняет читателя в сторону его
теории исследуемых явлений.
Справедливость требует, однако, отметить,
что не всегда экскурсии автора в области количе-
ственных отношений увенчиваются одинаковым
успехом. Установив положение, что электриче-
ские токи живых тканей — концентрационные
токи, автор ищет ему подтверждение не только
в качественных наблюдениях, но и в количествен-
ном опыте, сопоставляя непосредственное изме-
рение электромоторной силы мышцы с вычисле-
ниями на основании известной логарифмической
зависимости между электро-движущей силой
концентрационного тока и отношениями кон-
центраций растворов, между которыми возни-
кает разность потенциалов…
Каковы поэтому ни были бы результаты та-
кого рода сопоставлений, на основании их нельзя
сделать никакого заключения ни в пользу основ-
ной идеи автора, ни против нее…
…Вообще же острая и глубокая критика и
чрезвычайно ясная постановка вопроса состав-
ляют отличительные положительные черты
всего рассматриваемого труда. Слабую сторону
его, помимо указанных отдельных промахов, надо
видеть в слишком большом преобладании теоре-
тической стороны над экспериментальной.
Автор в своей теории является одним из пер-
вых, вступивших на путь обсуждения и об-
следования электрофизиологических явлений с
точки зрения современной физической химии, и
в настоящее время находит себе в физиологиче-
ской литературе все более и более единомыш-
ленников.
На основании всего изложенного, исследование
д-ра В.Ю. Чаговца надо причислить к вполне
достойным присуждения премии [1].
Відгук І.П. Павлова наведений майже по-
вністю, лише з незначними скороченнями,
не тільки тому, що в ньому викладено по-
гляди великого фізіолога-екс пе ри мен та то-
ра, але й для повчання нинішнім рецензен-
там, які здебільшого замість критичного
аналізу спів ають у своїх відгуках дифірам-
би. Критика завжди корисніша від похвали,
71ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
але разом із тим вона вимагає більшої від-
повідальності, зауваження мають бути ва-
гомо аргументовані, а похвала здебільшого
без від по ві дальна і жодної користі справі не
приносить.
Наукова об’єктивність і переконливість
відгуку І.П. Павлова, його незаперечний ав-
торитет визначили рішення комісії при-
судити премію В.Ю. Чаговцю, однак він її не
отримав. Керівництво Військово-медичної
академії вирішило удостоїти премії профе-
сора І.О. Сікорського за дослідження «Все-
общая психология с физиогномикой». Спра-
ва в тому, що професор І.О. Сікорський і
рецензент його роботи професор Д.М. Косо-
ротов були близькими до чорносотенної по-
літичної організації (у роки реакції вона, як
відомо, набула значного впливу), а В.Ю. Ча-
говця підтримували найбільш прогресив-
ні професори Академії — В.М. Бехтерєв та
І.П. Павлов. Як бачимо, політичний аспект
виявився сильнішим за наукові аргументи
(на жаль, подібне не рідкість і в наш час).
Після цього інциденту В.Ю. Чаговець біль-
ше ніколи ні в яких конкурсах на здобуття
премій участі не брав.
У 1909 р. проходив конкурс на завідуван-
ня кафедрою фармакології Томського та
Харківського університетів (вільної кафед-
ри фізіології в Росії на той час не було).
Обидва університети обрали В.Ю. Чаговця
професором фармакології і запропонували
йому очолити кафедру. Він віддав перевагу
Харківському університету (ближче до рід-
них місць). Однак у 1910 р. після смерті
професора Ю.П. Лаунденбаха звільняється
кафедра фізіології в Київському універси-
теті Св. Володимира. В.Ю. Чаговця обира-
ють за конкурсом професором фізіології і
завіду вачем кафедри. Його кандидатуру ак-
тивно підтримує відомий фізіолог профе-
сор С.І. Чи р’єв. З того часу все подальше
життя і творча діяльність Василя Юрійови-
ча проходять у Києві.
Прийшовши на нову кафедру, він починає
зі створення належних умов для експери-
ментальної роботи. Університет виділяє
йому 20 000 руб. (на ті часи великі гроші).
В.Ю. Чаговець, наслідуючи досвід павлов-
ської лабораторії, обладнує операційну та
приміщення для прооперованих тварин, ку-
пує за кордоном новітні прилади. Завдяки
його зусиллям за короткий проміжок часу
кафедра фізіології Київського університету
стає однією з найкращих у Росії. Під керів-
ництвом Василя Юрійовича проводяться
дослідження секреторної діяльності шлунка
(Е. Майдель), визначається час проходжен-
ня крові по малому колу. С.А. Ромм захищає
докторську дисертацію «Время кругооборо-
та крови в легких в зависимости от разных
условий».
У 1912 р. В.Ю. Чаговець публікує результа-
ти експериментів щодо впливу переривчасто-
го електричного струму на центральну нерво-
ву систему. Його учень В.В. Правдич-Не мін-
ський виконав ряд досліджень, які лягли в
основу сучасної електроенцефалографії.
Професор Д.С. Воронцов, послідовник
В.Ю. Чаговця на університетській кафедрі,
розповідав про те, як він улітку 1913 р. ви-
рішив відвідати лабораторію Василя Юрійо-
вича:
«Незважаючи на те, що це було влітку, в кані-
кулярний період, робота в лабораторії йшла пов-
ним ходом. Василь Юрійович люб’язно показав різ-
ні нові, нещодавно придбані ним апарати, також
ознайомив з тими роботами, які в той час прово-
дилися в лабораторії ... показав також такі елект-
рофізіологічні установки як струнний гальвано-
метр, капілярний електрометр, за допомогою
яких досліджувалася електрокардіограма, елект-
ричні реакції скелетних м’язів і нервових центрів.
Ці дослідження проводив як сам Василь Юрійо-
вич, так і його співробітник Правдич-Не мін -
ський» [3].
Початок київського періоду діяльності
В.Ю. Чаговця був дуже продуктивним, коло
його наукових інтересів значно розширило-
ся. Він започатковує новий напрям в елек-
трофізіології — електрогастрографію. Ці ро-
боти вийшли за межі лабораторії й отримали
подальший розвиток у клініці, де електро-
гастрографію застосовували як діагностич-
ний метод. Василь Юрійович — постійний
72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
учасник російських, а згодом і всесоюзних
з’їздів фізіологів, його обирають членом
президій, він активно працює в редколегії
«Російського фізіологічного журналу» (на-
далі — «Фізіо логічний журнал СРСР»).
Особливим періодом у житті і творчості
В.Ю. Чаговця є його робота в Київському
інституті гігієни праці та профзахворю-
вань. З 1928 по 1941 рр. він очолював лабо-
раторію фізіології праці, але фактично був
науковим керівником усієї установи. Ва-
силь Юрійович виховував у молодих спів-
робітників Інституту почуття величезної
відповідальності за заняття наукою, вима-
гав не обмежуватися умоглядними виснов-
ками, а спиратися на експериментальні
докази, глибокий і всебічний аналіз ре-
зультатів досліджень. Робота в Інституті
приваблювала Василя Юрійовича ще й
тим, що в експериментальних майстернях,
які були засновані за його ініціативою, він
мав можливість конструювати нові при-
лади та вдосконалювати наявні. Тут по-
чали виробляти створений В.Ю. Чаговцем
струнний гальванометр, який він запропо-
нував використовувати як електрокардіо-
граф. Після проведених випробувань у
провідних клініках Києва, у тому числі
клініці М.Д. Стражеска, прилад стали ви-
пускати замість тих, які за золото купува-
ли в Англії та Німеччині. В експеримен-
тальних майстернях Інституту було виго-
товлено 174 електрокардіографи.
Наркомздоров’я УРСР відзначив цей ви-
датний внесок Василя Юрійовича в розви-
ток охорони здоров’я та нагородив його гро-
шовими преміями (у 1933 і 1935 рр.). За
отримані кошти В.Ю. Чаговець переоблад-
нав батьківський дім у с. Заруддя в сільську
лікарню. Усі наступні премії та гонорари він
віддавав на будівництво цієї лікарні. Влітку,
під час відпустки, Василь Юрійович безо-
платно працював там лікарем. Для одно-
сельчан він був передусім своїм доктором,
про його видатні наукові досягнення вони й
не здогадувались, а ось його готовність і
вдень, і вночі йти пішки, їхати на підводі в
сусіднє село, щоб допомогти важкохворому,
його непідробна доброта викликали в про-
стих, знедолених сільських жителів глибоку
повагу, вони його обожнювали. Сам В.Ю. Ча-
говець вважав таку роботу найкращим від-
починком і отримував від неї справжнє мо-
ральне задоволення.
Картка ударника праці (дві сторони)
73ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
У 1930–1934 рр. у країні було введено
карткову систему на отримання хліба. Ро-
бітники одержували більшу пайку, служ-
бовці — меншу, ударники соціалістичної
праці мали перевагу. Але ударництво необ-
хідно було доводити взятими на себе соц -
зо бо в’язаннями, виконання яких строго
контролювалося. Зобов’язання ударника
соцпраці В.Ю. Чаговця вражають своєю
значущістю й конкретністю (див. «Картку
ударника праці»).
В Інституті В.Ю. Чаговець виховав цілу
плеяду учнів, під його безпосереднім керів-
ництвом підготували дисертації і сформува-
лися як фізіологи М.К. Вітте, В.П. Горев,
М.В. Лейнік, В.А. Нові, С.І. Фудель-Осипова,
Е.Я Янкілевич. Він впливав на творчість
гігієністів — С.А. Гальберштата, Л.І. Медве-
дя, Г.Х. Шахбазяна, І.М. Ермана і багатьох
інших.
До нього зверталися за порадою з найріз-
номанітніших питань, які стосувалися роз-
витку сучасної науки. Його найближчий
учень М.В. Лейнік розповідав, що Василь
Юрійович, ніби вибачаючись, заявляв, що
він не фахівець у цьому питанні, відстав від
сучасної науки, що тепер така велика кіль-
кість публікацій і він не в змозі встежити за
всім цим. Проте потім він висловлював на-
стільки глибокі, компетентні судження, що
їх навряд чи можна було почути від тих, хто
вважав себе фахівцем.
Академік П.М. Сєрков згадував зустрічі
з В.Ю. Чаговцем у 1939 р. У той час учений
був важко хворий, але, незважаючи на це,
він не відмовив молодому науковцю бути
офіційним опонентом його докторської
дисертації, однак поставив одну умову:
П.М. Сєрков повинен був щодня в призна-
чений час приходити до Василя Юрійовича
додому і читати роботу вголос. Так і виріши-
ли. В.Ю. Чаговець сидів у кріслі, вкритий
пледом, а дисертант читав. Раптом він помі-
чає, що Василь Юрійович засинає, не знає,
що йому робити далі, але продовжує читати.
Зненацька професор розплющує очі і строго
каже: «Э, батенька, тут у Вас что-то не так,
надо это положение перепроверить». Читан-
ня тривало; як тільки в тексті траплялося
слабке місце, сну як і не було, і знову суворе
зауваження. Як правило, Василь Юрійович
не помилявся. Сумнівні місця доводилося
переробляти, і лише після цього опонент був
задоволений. Зате потім відгук був із пози-
тивним висновком, хоча й критичних заува-
жень не бракувало.
Усі, хто спілкувався з Василем Юрійови-
чем, згадують, яким він був приємним спів-
розмовником, ніколи не нав’язував своєї
думки. Дискусії завжди передувала фраза:
«Мені здається, що це слід викласти інакше.
Але, можливо, я помиляюся». Однак, коли
йшлося про принципові питання і виникали
розбіжності, від м’якості В.Ю. Чаговця не
лишалося й сліду. Він ставав категоричним і
рішуче відстоював свій погляд.
Василь Юрійович завжди тепло згадував
своїх учителів — І.Р. Тарханова та І.П. Пав-
лова. Його доповідь «Учебная и ученая дея-
тельность профессора И.Р. Тарханова» про-
низана почуттям глибокої поваги вдячного
учня до вчителя [4]. У 1908 р. він писав:
«Главную, наиболее заветную и ценную цель
своих лекций он видел в том, чтобы — как часто
он любил выражаться — «разжечь искру». Найти
В.Ю. Чаговець в останні роки життя
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
побольше таких тлеющих искр любви к науке,
любви к знанию и дать им возможность разго-
реться в пламень… Припомните, господа, что
многие славные научные деятели оставили после
себя лишь очень немного собственных научных ис-
следований, но зато они оставили много учеников,
проникнутых такою же любовью к знанию, та-
кою же преданностью и верой в науку, какой были
проникнуты они сами. И кто же после этого ста-
нет отрицать их значение в науке? Слава их в
славе их учеников! А много ли найдется, господа,
интеллигентных людей в России, которым было
бы незнакомо имя профессора Тарханова, и кото-
рые сказали бы, что они ничему от него не могли
научиться?!».
У 1925 р. у Києві було проведено ювілейне
засідання Фізико-медичного товарист ва,
присвячене 75-річчю І.П. Павлова. Допо віді
виголосили учні великого фізіолога —
В.Ю. Чаговець, М.Д. Стражеско, М.М. Гу бер-
гріц. Василеві Юрійовичу було надано пра-
во виступити першим. Він дав глибокий
аналіз усіх етапів наукової діяльності
І.П. Павлова [5], а на завершення сказав:
«Как бы далеко в дальнейшем ни ушла вперед
физиологическая наука, но подобно тому, как на
первой странице отдела экспериментальной
физиологии вы всегда найдете имена Клода Бер-
нара и Людвига, а отдел нервно-мышечной фи-
зиологии начинается именами Дю-Буа Реймона
и Гельмгольца — в заголовке отдела рефлектор-
ных механизмов органов пищеварения и учения
об условных рефлексах всегда будет стоять имя
нашего русского физиолога Ивана Петровича
Павлова».
У 1929 р. наукова громадськість висуну-
ла кандидатуру В.Ю. Чаговця в дійсні чле-
ни ВУАН. Однак партійні органи внесли
його до чорного списку кандидатів, які не
здобули підтримки. При цьому внесок у
науку не був визначальним критерієм, до-
сягнення світового рівня не були взяті до
уваги, перевагу надали тим, хто зумів
швидко пристосуватися до радянської вла-
ди і довів свою благонадійність. І тільки
через десять років за підтримки президен-
та АН УРСР О.О. Богомольця Василь
Юрійович був обраний академіком. Спра-
ведливість, хоча й із запізненням, було від-
новлено. Разом із ним академіками стали
О.І. Бродський, М.О. Лаврентьєв, В.П. Фі-
латов, членами-ко рес пондентами — Д.С. Во-
ронцов, М.М. Сиротинін, О.І. Смирнова-
Зам кова, Є.О. Татаринов.
Наприкінці життя Василь Юрійович зо-
середив свою діяльність в основному в Ін-
ституті гігієни праці та профзахворювань.
Тут він був оточений увагою і турботою сво-
їх вірних учнів — М.К. Вітте, В.П. Горева,
М.В. Лейніка та інших, про що красномовно
свідчить вітальний адрес від співробітників
Інституту у зв’язку з обранням В.Ю. Чаговця
академіком.
У 1940 р. він важко захворів (мабуть, у
нього було хронічне захворювання нирок).
Помер Василь Юрійович 19 травня 1941 р. у
Київській лікарні водників на руках у свого
учня М.В. Лейніка. Його поховали в Києві
на Лук’янівському цвинтарі. 4 червня 1941 р.
Президія АН УРСР прийняла постанову
(протокол № 17) щодо увічнення пам’яті
академіка В.Ю. Чаговця:
Пам’ятник на Лук’янівському цвинтарі
75ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
Погодились на проведення заходів із вшанування
та увічнення пам'яті акад. В.Ю. Чаговця, в зв’язку
з цим вирішили: а) скликати в червні наукове засі-
дання, присвячене пам’яті академіка, за участю
Відділу біологічних наук АН УРСР та Київського
відділу Товариства фізіологів, біохіміків і фармако-
логів; б) звернутися до НКОЗ з проханням пере-
йменування кафедри другого Київського медінсти-
туту, яку очолював академік, на кафедру його імені;
в) піднести перед Президією Верховної Ради УРСР
клопотання про утворення в другому Київсько-
му медінституті стипендії імені В.Ю. Чаговця;
г) піднести перед РНК УРСР та міськрадою кло-
потання про закріплення за родиною академіка
квартири та призначення персональної пенсії
його вдові; д) звернутися до НКОЗ УРСР з про-
ханням вжити заходів щодо закінчення будівни-
цтва лікарні в с. Зарудді, розпочатого на кошти
В.Ю. Чаговця; є) звернути увагу НКОЗ на лист
лікаря Мацнєва, в якому повідомляється про не-
дбайливе ставлення до цього питання місцевої
адміністрації с. Заруддя; ж) закріпити садибу
академіка в с. Зарудді згідно з його бажанням за
майбутньою лікарнею, яку назвати іменем акад.
В.Ю. Чаговця [6].
Незабаром почалася війна, яка унемож-
ливила виконання цієї постанови. На жаль,
вона залишається невиконаною і донині.
У 1948 р. на могилі В.Ю. Чаговця від імені
Уряду України було встановлено пам’ятник.
Ініціював це рішення Л.І. Медвідь, який був
у ту пору міністром охорони здоров’я УРСР.
У 1957 р. за постановою Редакційно-ви дав-
ничої ради АН УРСР було видано однотом-
ник вибраних праць Василя Юрійовича. Біб-
ліографія про нього залишається обмеженою
і в наш час. Завдання нинішнього покоління
вчених полягає в тому, щоб науковий подвиг
академіка В.Ю. Чаговця зайняв належне йому
місце в історії науки, а його ім’я назавжди
збереглося в пам’яті теперішнього і прийдеш-
ніх поколінь.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Лебединский А.В., Мозжухин А.С. И.П. Павлов о ра-
ботах В.Ю. Чаговца // Физиологич. журн. СССР
им. И.М. Сеченова. — 1953. — № 2. — С. 250–256.
2. Чаговец В.Ю. Избранные труды в одном томе. — К.:
Изд-во АН УССР, 1957. — С. 471–474.
3. Воронцов Д.С. В.Ю. Чаговець — основоположник
сучасної електрофізіології. — К.: КДУ ім. Т.Г. Шев-
ченка, 1957. — С. 43.
4. Чаговец В.Ю. Учебная и ученая деятельность
проф. И.Р. Тарханова: речь на заседании Пирогов-
ского об-ва в память Тарханова // Журн. Пирогов-
ского об-ва. — 1908. — С. 1–9.
5. Чаговец В.Ю. Иван Петрович Павлов и его значение
в современной физиологической науке: речь на
юбилейном заседании Физико-Медицинского Об-
щества в г. Киеве // Киевский мед. журн. — 1925. —
№ 2. — С. 1–7.
6. Протокол № 17 засідання Президії Академії наук
УРСР від 4 червня 1941 р. // Історія Національної
академії наук України 1938–1941: Документи і ма-
теріали. — К., 2003. — С. 548.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67253 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:26:11Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кундієв, Ю.І. 2014-08-29T08:38:52Z 2014-08-29T08:38:52Z 2013 Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) / Ю.І. Кундієв // Вісн. НАН України. — 2013. — № 4. — С. 67-75. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67253 18 квітня 2013 р. виповнюється 140 років із дня народження видатного фізіолога, одного з основоположників електрофізіології академіка Василя Юрійовича Чаговця. У статті акцентовано увагу на основних віхах життя й наукової творчості цього визначного вченого. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) Article published earlier |
| spellingShingle | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) Кундієв, Ю.І. Люди науки |
| title | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) |
| title_full | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) |
| title_fullStr | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) |
| title_full_unstemmed | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) |
| title_short | Основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка Василя Юрійовича Чаговця) |
| title_sort | основоположник сучасної електрофізіології (до 140-річчя з дня народження академіка василя юрійовича чаговця) |
| topic | Люди науки |
| topic_facet | Люди науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67253 |
| work_keys_str_mv | AT kundíêvûí osnovopoložniksučasnoíelektrofízíologíído140ríččâzdnânarodžennâakademíkavasilâûríiovičačagovcâ |