У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна)
28 квітня 2013 р. виповнюється 150 років від дня народження Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна — видатного громадського діяча, великого землевласника Таврійської губернії та Дніпровського повіту, успішного вівчаря і коняра, засновника природоохоронних об’єктів і територій у маєтку «Асканія- Нова»,...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67254 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) / В.С. Гавриленко, Н.Ю. Дрогобич // Вісн. НАН України. — 2013. — № 4. — С. 76-85. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859809495266361344 |
|---|---|
| author | Гавриленко, В.С. Дрогобич, Н.Ю. |
| author_facet | Гавриленко, В.С. Дрогобич, Н.Ю. |
| citation_txt | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) / В.С. Гавриленко, Н.Ю. Дрогобич // Вісн. НАН України. — 2013. — № 4. — С. 76-85. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | 28 квітня 2013 р. виповнюється 150 років від дня народження Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна —
видатного громадського діяча, великого землевласника Таврійської губернії та Дніпровського повіту,
успішного вівчаря і коняра, засновника природоохоронних об’єктів і територій у маєтку «Асканія-
Нова», благодійника, неординарної та надзвичайно енергійної особистості. Сучасники ставилися до
нього з особливою повагою, але згодом, на жаль, настав період обмови і забуття. Ще якихось сорок років
тому не можна було відкрито говорити про Фрідріха Едуардовича бодай щось позитивне. Нині прийшов
час збирати каміння, настала пора покути й відновлення інтересу до цієї непересічної особистості.
Заповідне дитя Ф.Е. Фальц-Фейна — Біосферний заповідник «Асканія-Нова» — сьогодні з гордістю
носить його ім’я.
28 апреля 2013 г. исполняется 150 лет со дня рождения Фридриха Эдуардовича Фальц-Фейна — видного
общественного деятеля, крупного землевладельца Таврической губернии и Днепровского уезда, успешного
овцевода и коневода, основателя природоохранных
объектов и территорий в имении «Аскания-Нова»,
благотворителя, неординарной и весьма энергичной
личности. Современники относились к нему с большим уважением, но впоследствии наступил период
клеветы и забвения. Еще каких-то сорок лет назад
нельзя было открыто говорить о Фридрихе Эдуардовиче в положительном контексте. Сейчас пришло время собирать камни, наступила пора покаяния и возобновления интереса к этому незаурядному человеку.
Заповедное детище Ф.Э. Фальц-Фейна — Биосферный заповедник «Аскания-Нова» — сегодня с гордостью носит его имя.
April 28, 2013 marks the 150th anniversary of Friedrich
Eduardovich Falz-Fein — a prominent public figure, a
large landowner in Taurian province and Dnieper district,
successful sheep farmer and horse breeder, the
founder of the environmental protection facilities and
areas in the estate Askania Nova, philanthropist, remarkable
and very energetic personality. Contemporaries regarded
him with great respect, but subsequently entered
a period of slander and oblivion. Even forty years ago, it
was impossible to speak openly about Falz-Fein in a positive
context. Now it is a time to gather stones, a time for
repentance and revival of interest to this outstanding
man. Warren child of Falz-Fein — Biosphere Reserve
«Askania Nova» — today proudly bears his name.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:18:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
28 квітня 2013 р. виповнюється 150 років від дня народження Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна —
видатного громадського діяча, великого землевласника Таврійської губернії та Дніпровського повіту,
успішного вівчаря і коняра, засновника природоохоронних об’єктів і територій у маєтку «Асканія-
Нова», благодійника, неординарної та надзвичайно енергійної особистості. Сучасники ставилися до
нього з особливою повагою, але згодом, на жаль, настав період обмови і забуття. Ще якихось сорок років
тому не можна було відкрито говорити про Фрідріха Едуардовича бодай щось позитивне. Нині прийшов
час збирати каміння, настала пора покути й відновлення інтересу до цієї непересічної особистості.
Заповідне дитя Ф.Е. Фальц-Фейна — Біосферний заповідник «Асканія-Нова» — сьогодні з гордістю
носить його ім’я.
В.С. ГАВРИЛЕНКО, Н.Ю. ДРОГОБИЧ
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна
Національної академії аграрних наук України
вул. Фрунзе, 13, смт Асканія-Нова, 75230, Україна
У ПОЄДНАННІ З ПРИРОДОЮ
СПРАВА ЛЮДИНИ ЖИВЕ ВІЧНО
до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна
© В.С. Гавриленко, Н.Ю. Дрогобич, 2013
Широко гуманный пример Ф.Э. Фальц-Фейна нас учит
любить всех детей великой матери-природы, особенно
тех из них, которые еще недавно свободно находили себе
место на земле наравне с человеком, а теперь с трудом
отстаивают свое право на существование, право, которого
их не лишила сама природа, но которого способен их
лишить человек.
А. Семенов-Тян-Шанский, 1913 г.
У квітні цього року виповнюється 150 ро-
ків від дня народження Фрідріха Едуардови-
ча Фальц-Фейна, засновника Біосферного
заповідника «Асканія-Нова» — унікального
природного комплексу, що має величезну
наукову й культурну цінність для всього
людства.
Основу добробуту родини Фальц-Фейнів
завжди становило товарне вівчарство та ко-
нярство, і Фрідріх Едуардович виявився
гідним продовжувачем сімейної справи.
Одержаний прибуток він уміло розподіляв,
спрямовуючи кошти не лише на розвиток
господарства, а й на благоустрій поселення.
У маєтку «Асканія-Нова» функціонували
телеграфна та земська кінна поштова стан-
ції, поштове відділення, яке приймало всі
види кореспонденції; поштово-телеграфна
дорога; приватні школа й лікарня для служ-
бовців та їхніх родин, які утримував влас-
ник; працювали фельдшерський і ветери-
нарний пункти; кірха і православна церква
(служби відправляли в одному приміщенні
в різні дні); було зведено водонапірну башту,
цегельний і черепицевий заводи; вітряк і па-
ровий борошномельний млин; топчак; сало-
77ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
топний завод; застосовували різноманітну
сільськогосподарську техніку, автомашини;
використовували фото- й кіноапарати. Крім
того, Фрідріх Едуардович, який з дитинства
щиро любив природу, багато сил і коштів
уклав у створення дендрологічного та зоо-
логічного саду, вилучив із використання
степову цілину і запровадив на ній першу
«захисну ділянку» [1—22].
Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн наро-
дився 28 квітня (16 квітня за старим стилем)
1863 р. в Асканії-Нова. Про точну дату його
народження свідчить письмова відповідь на
запит управителя Херсонського відділення
Державного банку (див. фото).
Його прадід із боку батька, Фрідріх Івано-
вич Фейн, був вільним німецьким колоніс-
том, але вже дід, Іван Іванович, і батько,
Едуард Іванович Фальц-Фейни, стали ро-
сійськими підданими [18]. Після смерті
Фрідріха Івановича Імператор Олександр II
за всепідданішою доповіддю Міністра Дер-
жавного Майна 25 листопада 1864 р. всеми-
лостиво повелів:
«Для сохранения имени умершего без потом-
ства мужского пола Фридриха Фейна, как заме-
чательного деятеля Новороссийского края, до-
зволить мужу дочери его Елизаветы, Ивану
Фальцу с нисходящим потомством именоваться
фамилией ФАЛЬЦ-ФЕЙН».
Після смерті чо ловіка Єлизавети Фрід-
рі хівни (бабка Ф.Е.) «определением Прави-
тельствующего Сената по Департаменту Ге-
рольдии 25 ноября 1872 г. она с нисходящим по-
томством возведена в потомственное почетное
граждан ст во за беспорочное пребывание в те-
чение 14 лет покойного ея мужа в I-ой гильдии
купцов».
Батько ювіляра, Едуард Іванович (1839–
1883), почесний мировий суддя Дніпров-
ського повіту, попечитель Громовського
училища, був Севастопольським 1-ї гільдії
купецьким сином і потомственим почесним
громадянином [18, 22]. Він мав сімох дітей —
Фрідріха, Олександра, Густава, Лідію, Карла,
Миколу, Володимира. Найпов ніший і уточ-
нений родовід Фальц-Фейнів, за архівними
даними Російської Федерації і Німеччини,
опубліковано в повідом леннях Бориса Сер-
гійовича Скадовського [23, 24], а також у
книзі німецької дослідниці Аніти Маасс
[25], яка співпрацювала з ним.
Засновник заповідника «Асканія-Нова»
Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн
(1863—1920)
Документальне підтвердження
дати народження Фрідріха Фальц-Фейна
78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
Спогади молодшого брата Володимира
(який, до речі, безмежно любив і поважав
Фрідріха Едуардовича, залишивши, на щас-
тя для нащадків, книгу про його життя й
улюблену справу) та сімейні фотопортрети
свідчать про велику схожість первістка сім’ї
Фрідріха з батьком і за зовнішністю (бога-
тирська статура, красива велика голова), і за
характером — обидва вирізнялися незлам-
ною волею, активністю, рідкісним самовла-
данням, добрим серцем. Хлопчик зростав
дуже серйозним і норовливим, рідко усмі-
хався.
Дід із боку матері, Готліб Кнауф, прожи-
вав у Катеринославі, займався комерцією.
Він любив природу і вдома в клітках три-
мав дрібних співочих пташок. Коли його
дочка і зять приїздили до нього в гості, то
майже завжди брали з собою свого сина
Фрідріха. У дідусевому домі, спостерігаю-
чи на власні очі за чарівливими пташками,
маленький хлопчик назавжди прикипів
серцем до цих створінь. Йому подобалося
в них усе — дивовижний спів, надзвичай-
ної краси оперення і вільний політ. Батьки
всіляко підтримували інтерес дітей до при-
роди, дарували їм популярні, розкішно
ілю стровані книги про рослини і тварин.
Домашній учитель, Вільгельм Конраец
(Wil helm Conraetz), із багатої віденської
родини, найнятий для навчання дітей му-
зики, німецької та французької мов, також
обожнював птахів, особливо солов’їв за їх-
ній чудовий спів, і швидко знайшов підхід
до кмітливого хлопчини.
У подарунок 11-річному Фрідріху до дня
народження (за іншою версією — за успішно
складені вступні іспити до Херсонської гім-
назії) батько побудував першу вольєру для
дрібних співочих пташок (канарейки, мали-
нівки, чижі та ін.), площею 9 м2. З цього часу
колекція птахів і ссавців зоопарку постійно
поповнювалася новими видами. Не дивно,
що з трьох основних об’єктів Асканії-Нова
(зоопарк, заповідний степ і зрошуваний ден-
дропарк) найулюбленішим дітищем Фрід-
ріха Едуардовича протягом усього його жит-
тя залишався все ж таки зоопарк.
Після закінчення Херсонської гімназії
Фрідріх Едуардович продовжив навчання в
кількох вищих навчальних закладах. Спо-
чатку він вступив до Новоросійського уні-
верситету в Одесі, а з другого семестру
1882 р. перейшов на медичний факультет
Дерптського університету 1, у якому на той
час викладали німецькою мовою. У зв’язку з
сімейними обставинами йому довелося не-
одноразово переривати навчання. Уперше —
через батька, який дуже рано, 25 січня
1883 р., пішов із життя, а вдруге — після
смерті вітчима 31 березня 1890 р. Як най-
старший син, він вирішив сам узятися за
господарювання, тому з другого семестру
останнього курсу залишив університет на-
завжди. В опитувальних офіційних анкетах
у графі про освіту він зазвичай відповідав:
«закінчив гімназію» або «чотири курси уні-
верситету».
Ще в студентські роки Фрідріх Едуардо-
вич став членом товариств природознавців —
Дерптського (1882) і Національного аклі-
матизаційного у Франції (1888). Доречно
зауважити, що час заснування зоопарку в
Асканії-Нова в працях різних авторів ва-
ріює від 1874 р. до 1888 р. Останню дату
пов’язують із тим, що 21 лютого 1888 р. в
Парижі на засіданні Французького товари-
ства акліматизації зачитали письмове пові-
домлення студента Фрідріха Фальц-Фейна
про створення ним зоопарку в маєтку
«Асканія-Нова». Його не тільки прийняли
до згаданого товариства за успіхи в акліма-
тизації диких ссавців і птахів, але й нагоро-
дили срібною медаллю [5]. Після публічно-
го оголошення Фрідріха про зоопарк його
невгамовний учитель В. Конраец упродовж
10 років (1890–1900) регулярно публікував
у німецькому журналі «Natur und Haus»
(«Природа і дім») свої орнітологічні спо-
стереження.
1 Дерптський університет засновано в 1802 р., з
1893 р. у зв’язку з перейменуванням міста (тепер Тар-
ту, Естонія) він дістав назву Юр’ївський, і викладати
в ньому почали російською мовою.
79ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
Із 6 травня до 6 листопада 1889 р. у Пари-
жі працювала Всесвітня виставка, на якій
вітчим доручив Фрідріху представляти ус-
піхи сімейного господарства. З Асканії-Нова
Фальц-Фейни привезли зразки вовни, зер-
на, фотографії маєтку та інші експонати. Всі
вони здобули високу оцінку організаторів
Виставки, а план ботанічного саду на зро-
шуванні в ландшафтному стилі було відзна-
чено золотою медаллю. Слід зауважити, що
в тутешньому посушливому кліматі дикого
степу в природі зростають лише два види
низькорослих кущів — мигдаль степовий та
карагана скіфська. Без поливу дерева і ча-
гарники просто приречені на загибель. Таке
становище вдалося виправити завдяки за-
кладеній у 1887 р. першій артезіанській
свердловині. Вдале планування площі для
посадки дозволило здійснювати полив са-
мопливом за допомогою мережі канавок. У
перші десять років було висаджено 220 ви-
дів листяних і хвойних порід, не враховую-
чи різноманітних садових форм. Основні
посадки було завершено в 1893 р., а форму-
вання узлісь — у 1909–1914 рр.
Під час проведення виставки 26-річний
Фрідріх зустрівся з багатьма цікавими осо-
бами. На урочистій аудієнції, присвяченій
врученню виставкових нагород, він позна-
йомився з президентом Франції Марі Фран-
суа Саді Карно (Marie François Sadi Carnot);
з президентом Товариства акліматизації
Альбертом Жофреєм Сент-Ілером (Albert
Geoffroy St. Hillare), який звернув увагу при-
сутніх на «любов до природи, знання, енер-
гію і необхідні кошти» молодого Фальц-
Фейна; з американським мисливцем і госпо-
дарем цирку Вільямом Фредеріком Коді на
прізвисько Буффало Білл. Крім того, під час
поїздки Фрідріх відвідав європейські зоо-
парки в Гравеланді, Амстердамі та Роттер-
дамі. На зворотному шляху з Парижа додо-
му в Берліні він познайомився з директором
зоосаду професором Людвігом Гекком (Lud-
wig Heck), з яким підтримував дружні сто-
сунки впродовж усього життя; з відомим
професором природничої історії Паулем
Ма чі (Paul Matschie); директором Берлін-
ського акваріуму і керівником Россітен-
ської орнітологічної станції Отто Хайнро-
том (Otto Heinroth); з торговцем тваринами
Карлом Гаґенбеком (Karl Hagenbeck), а та-
кож із відомим дослідником природи Кар-
лом Зоффелем (Karl Soffel) і його дружиною
Ельзою. Усі вони згодом гостюватимуть в
Асканії-Нова, назвуть її «раєм для тварин» і
напишуть про свої враження в журналах,
ілюструючи їх багатьма цікавими фотогра-
фіями зі степового життя.
Окрилений усебічним схваленням і під-
тримкою провідних спеціалістів, Фрідріх
Едуардович почав розширювати територію
зоопарку і продовжив розбудову ботанічно-
го саду. Звичайно, йому постійно були по-
трібні тямущі помічники для подальшої
успішної роботи в цьому напрямі. У бота-
нічному саду Ф.Е. Фальц-Фейна служив са-
дівником Федосій Якович Базилевський
(1877–1932). Його правою рукою з догляду
та вирощування молодняку в зоосаду став
простий парубок Клим Сіянко (1868–1946),
який у травні 1884 р. прийшов у маєток на
загальні роботи в плодовому саду, а потім
безперервно впродовж 46 років (з вересня
1886 р. до 5 липня 1930 р.) працював у зоо-
парку. На жаль, у 1930 р. він став однією з
жертв переслідувань радянськими органами
службовців заповідника. Завдяки його зу-
силлям в Асканії-Нова вперше в Росії в
1895 р. було отримано потомство африкан-
ських страусів, у 1898 р. — нанду, в 1916 р. —
ему. 1897 року за ці досягнення Імператор-
ське Російське товариство акліматизації
тварин і рослин нагородило організатора
дослідів Фрідріха Фальц-Фейна срібною
медаллю. За поданням Фрідріха Едуардови-
ча старшого доглядача зоологічного саду
Климентія Євдокимовича Сіянка було вдо-
стоєно особистого звання почесного грома-
дянина, а пізніше відзначено коштовним по-
дарунком Його Імператорської Величності
Миколи II.
У 1901 р. Фрідріх Едуардович опубліку-
вав розгорнутий список тварин зоопарку в
умовах семи різних варіантів утримання: на
вільному пасовиську (7 видів — зебри, коні
80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
Пржевальського 2, бізони та ін., усього 19
особин); у звіринці (23 види — антилопи,
олені, лами, бабаки та ін., усього 109 осо-
бин); вільно в парку (3 види — африкан-
ський страус, нанду, ему, всього 21 особина);
у клітках (7 видів — орли та ін., усього 12
особин); вільно в парку з підрізаними кри-
лами (36 видів, усього 228 особин); повніс-
тю вільно (19 видів із невідомою кількістю
особин); у великій вольєрі (не більш як по
дві пари, всього 55 видів). Загалом було опи-
сано утримання 30 видів ссавців (127 ек-
земплярів) і 120 видів птахів [26]. Надалі
колекція тварин постійно збільшувалася.
Згодом брат Ф.Е. Фальц-Фейна Володимир
Едуардович подав Каталог ссавців і птахів
станом на січень 1914 р. відповідно до но-
менклатури того часу [6, 7]. У ньому він вка-
зує 58 видів ссавців, що утримувались у зоо-
парку або мешкали в степу. Значну частину
Каталогу становили 402 види птахів, у тому
числі не лише акліматизовані в зоопарку, а й
аборигенні, що кубляться. Тому в цьому
списку гніздова орнітофауна становила 48%,
перелітні види (Zugvögel) — 37,5%, рідкісні
пролітні (seltene Durchvogler) — 8%, рідкіс-
ні, що розмножуються (seltene Brüter), — 2%,
залітні (збилися зі звичного міграційного
шляху, Irrgäste) — 4,5%.
У природно-історичному музеї, створено-
му в 1900 р., експонували зоологічні й архео-
логічні колекції. Його могли відвідувати всі
охочі. Музеєм опікувався Генріх Іванович
Рібергер (1873–193?) — чудовий фотограф і
препаратор, а з часом його незмінним поміч-
ником став син Андрій.
Фрідріх Едуардович постійно підтримував
ділові зв’язки з багатьма талановитими людь-
ми свого часу, які працювали в різних цари-
нах знань. Одним із них, зокрема, був Олек-
сандр Олександрович Браунер (1857–1941).
Поштовхом до знайомства О.О. Браунера і
2 Згідно з таблицею букв та їхніх знакових еквіва-
лентів, польське «rz» відповідає російському «ж», але
в дореволюційній Росії польські прізвища чомусь пи-
сали неправильно, наприклад Пржевальский замість
Пжевальский.
Ф.Е. Фальц-Фейна стали банківські справи,
а потім у них виявилися спільні захоплення
пернатими і полюванням. Уперше Олександр
Олександрович відвідав Аска нію-Нова в бе-
резні 1894 р., коли він ще служив у Таврій-
ському відділенні Селянського Земельного
банку. Йому було тоді 37 років, а Фрідріху
Едуардовичу — 31. Праці О.О. Браунера про
птахів Херсонської губернії і Криму та інших
представників фауни краю становили для
Ф.Е. Фальц-Фейна надзвичайний інтерес,
тому Олександр Олександрович дарував їх
йому зі словами «многоуважаемому Фри-
дриху Эдуардовичу». Вони часто обмінюва-
лися інформацією з різних питань зоології, у
багатьох статтях О.О. Браунера є конкретні
посилання на фауністичний матеріал з Ас-
канії-Нова. Щиро поважаючи Фрідріха Еду-
ардовича, О.О. Браунер зробив йому незви-
чайний подарунок до 50-річного ювілею:
«выделяю днепровского тушканчика в особый за-
падный подвид, который считаю долгом назвать
именем Фридриха Эдуардовича Фальц-Фейна,
основателя и устроителя знаменитого сада
Фальц-Фейна в Аскании-Новой Днепровского
уезда, хранителя нашей ковыльной степи и степ-
ной фауны, именно, Dipus telum Falz-Feinii» (за
сучасною номенклатурою кандибка пус-
тельний Stylodipus telum Licht).
Після революції 1917 р. Асканію-Нова на-
ціоналізували, організувавши при Заповід-
нику Науково-степову станцію. Олександр
Олександрович погодився стати керівником
її зоологічного відділу і з весни 1923 р. був
зарахований до штату. Він зібрав і опрацю-
вав великий матеріал про коня Пржеваль-
ського, але не встиг його опублікувати. За-
вдяки зусиллям московської дослідниці
Н.М. Спасської ця унікальна робота все ж
таки вийшла друком у 2006 р.
У 1896 р. у Санкт-Петербурзі 33-річний
Фрідріх Едуардович познайомився зі своїм
однолітком Петром Кузьмичем Козловим
(1863–1935), успішним дослідником приро-
ди Центральної Азії. З огляду на сумну істо-
рію зникнення тарпана в причорноморських
степах у 1876 р. Ф.Е. Фальц-Фейн хотів мати
у своєму зоопарку коня Пржевальського для
81ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
збереження його як виду і розведення [27].
Йому вкрай була потрібна порада П.К. Коз-
лова щодо організації експедиції в Джунга-
рію для відлову коней цього виду. «Живой,
энергичный, любящий и понимающий природу
Фальц-Фейн произвел на меня прекрасное впе-
чатление, и я охотно пошел навстречу его пред-
приятию», — писав П.К. Козлов. Три роки по-
спіль (1897–1899) споряджав Ф.Е. Фальц-
Фейн експедиції до західної Монголії,
ви тративши на це понад 10 тис. рублів. Пер-
ша експедиція виявилася невдалою. Тільки
за складеним ним самим планом відлову і
догляду за дикими кіньми їх удалося допра-
вити до Асканії-Нова. Академік В.В. Зален-
ський (1847–1918) зазначав, що «Ф.Э. Фальц-
Фейн, из вестный своими акклиматизационными
трудами на юге России, был первым, кому удалось,
благодаря его настойчивости, добыть пять ко-
был лошади Пржевальского в 1899 г.». Жеребчи-
ка зоопарку Фрідріха Едуардовича подару-
вав цар, і після цього тут почали отримува-
ти приплід коней Пржевальського. Таким
чином було врятовано останній на планеті
дикий вид коней.
У травні 1913 р. Петро Кузьмич і його
дружина Єлизавета Володимирівна Козло-
ви вперше на власні очі побачили Асканію-
Нова. У післяреволюційні часи їм довелося
захищати її від повного спустошення, вони
обоє залишили про це свої спогади.
Знайомство і співробітництво з Йоси-
пом Конрадовичем Пачоським (1864–
1942), видатним ботаніком і зоологом, за-
відувачем При родно-історичного музею в
Херсоні (1897–1920), активізувало вивчен-
ня флори й рослинності заповідної та гос-
подарчої цілини і виявилося дуже плідним.
У радянські часи Фрідріху Едуардовичу
завуальовано приписували неспроможність
прийняття важливих рішень у галузі охоро-
ни природи. Про таке ставлення яскраво
Картосхема заповідного степу Фальц-Фейна за К. Залесським, 1915 р.
82 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ПОДІЇ
свідчить той факт, що до 100-річчя від дня на-
родження Й.К. Пачоського одеські вчені, зоо-
лог І.І. Пузанов та ботанік Т.М. Гольд, опублі-
кували роботу «Выдающийся натуралист
И.К. Пачоский». У першій главі Т.М. Гольд
написала:
«Необходимо подчеркнуть, что И.К. Пачоский
был одним из инициаторов охраны естественного
комплекса степей. По его совету Фальц-Фейн в
1898 г. оставил нетронутыми два участка целин-
ной степи площадью 500 и 100 десятин и еще два
участка — в имении Елизаветфельд (Мелитополь-
ского уезда) площадью 10 и 15 десятин».
Цю хибну думку з року в рік переписува-
ли з однієї роботи в іншу, незважаючи на те,
що вона зовсім не відповідає дійсності, про-
те вказує на погане знання праць ученого.
Сам Йосип Конрадович, уперше відвідавши
заповідний степ в Асканії-Нова 8 квітня
1902 р. [1], два роки потому написав:
«Большой любитель природы Ф.Э. Фальц-Фейн
давно задался целью сохранить участок целинной
ковыльной степи в ее первобытной неприкосно-
венности. С этой целью им был изъят из какого бы
то ни было хозяйственного пользования участок
около 1000 десятин никогда не паханой степи
близ экономии Аскания-Нова, называемый «Кро-
лики» вследствие того, что в одно время там были
пущены дикие кролики, которые впоследствии в
один неблагоприятный год пропали. Участок
этот, как оказалось впоследствии, был выбран
крайне неудачно. Дело в том, что раньше там
пролегал солевозный тракт шириною, если не
ошибаюсь, в две версты, или около этого… Не смо-
тря на свыше как 10-летнее пребывание в защите
без всякой эксплуатации, участок этот в типич-
ную степь не превратился, почему был, в конце
концов, приобщен к пастбищам (следы старых
дорог заметны и сейчас), а для защитного участ-
ка было отведено около 500 десятин у самой эко-
номии. Новый участок оказался очень для этого
подходящим и теперь представляет типичную
ковыльную степь, покрытую столь роскошною
растительностью, что подобной нигде на юге
России (по равнине) мне не приходилось до сих пор
видеть».
У подальшому Й.К. Пачоський досліджу-
вав степ у різні сезони впродовж багатьох
років [10–12]. Із праць В. Фальц-Фейна,
К. Залесського і самого Й. Пачоського відо-
мо, що справу зі збереження степу Фрідріх
Фальц-Фейн розпочав у 1883 р., обгородив-
ши 8 десятин степової площі для охорони
місцевої фауни і завізши туди бабаків. Це
була перша спроба охорони дикого степу не
лише в Росії, а й у світі, адже перший запо-
відник в американських преріях з’явився
тільки в 1903 р. Незадоволений першою ма-
ленькою ділянкою, Фрідріх Едуардович у
1888 р. вилучив із господарського викорис-
тання вже 1000 десятин цілини в урочищі
Кролики, які через 10 років забракував че-
рез поганий стан рослинності. Фактично
лише з третьої спроби в 1898 р. Ф.Е. Фальц-
Фейн, враховуючи ландшафтні позиції,
остаточно визначився з місцем для свого
«захисного степу». На цій ділянці, площею
520 га, було представлено повний екологіч-
ний ряд (вододіл — схил — під). Нині вона
відома під назвою «Стара». Отже, усі ділян-
ки для охорони було виділено задовго до по-
яви Й.К. Пачоського в Херсоні восени
1897 р., коли його запросили на посаду гу-
бернського ентомолога.
У перший приїзд Йосипа Конрадовича
Фрідріх Едуардович, відклавши всі свої
справи протягом тижня, знайомив гостя з
асканійською цілиною, різними типами при-
морської степової смуги Дніпровського по-
віту. Під час мандрівки виявилося, що в них
є багато спільних інтересів — любов до нау-
кової літератури, природи й орнітології,
захоплення полюванням. Поступово між
Й.К. Пачоським і Ф.Е. Фальц-Фейном за-
кріпилися міцні дружні стосунки. Йосип
Конрадович любив працювати в асканій-
ському степу; тут на нього чекали і завжди
були йому раді [11]. Саме в Асканії-Нова
було зібрано матеріали для найяскравіших
ботанічних робіт Й.К. Пачоського про фло-
ру південноукраїнських степів і вплив на неї
зоогенного фактора.
Й.К. Пачоський був переконаний, що за-
кони динаміки рослинного покриву, біології
та екології окремих видів слід постійно і
впродовж тривалого часу вивчати на спеці-
альних ботанічних станціях. У 1910 р. він
83ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ПОДІЇ
розробив обґрунтовану програму діяльності
такої станції, рекомендувавши взяти за
основу заповідний степ у маєтку Ф.Е. Фальц-
Фейна Асканія-Нова як найтиповіший за
рельєфом і корінною рослинністю. На жаль,
цю ідею вдалося реалізувати вже після смер-
ті Фрідріха Едуардовича, коли було органі-
зовано Науково-степову станцію (1921). За-
відувачем її ботанічного відділу став Йосип
Конрадович, залишаючись на цій посаді аж
до свого від’їзду в Польщу в 1923 р.
Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн, безпе-
речно, входив до числа світових авторитетів
із багатьох питань сільськогосподарської
практики. Учений-тваринник Ілля Іванович
Іванов (1870–1932), одержимий новатор-
ською ідеєю штучного запліднення тварин і
міжвидовою гібридизацією свійських тварин
із дикими видами, ніяк не міг знайти базу для
практичного випробовування, оскільки на
той час перше вважали шкідливим через про-
типриродність, а друге — непередбачуваним
процесом. І.І. Іванов у 1904 р. наважився
звернутися з листом до Фрідріха Едуардови-
ча, і той надав йому можливість проведення
дослідів у зоопарку. Заручившись підтрим-
кою Ф.Е. Фальц-Фейна, Ілля Іванович звер-
нувся до Управління ветеринарної служби
Міністерства внутрішніх справ Росії з клопо-
танням про створення при фізіологічному
відділенні спеціальної експериментальної
лабораторії. Таким чином, в Асканії-Нова в
1910 р. відкрили першу в країні Зоотехнічну
дослідну станцію, яку до 1917 р. очолював
І.І. Іванов. Результатом його досліджень став
один зі світових пріоритетів — розроблення
методики штучного запліднення свійських
тварин, що згодом набула широкого застосу-
вання в зоотехнії, а також методики гібриди-
зації ссавців і птахів.
Попередні покоління роду Фальц-Фейнів
прекрасно знали, що в сухих степах При-
чорномор’я найприбутковішою галуззю є
вівчарство [9]. Тут, на широких степових
просторах, можна було утримувати отари на
підніжному кормі з ранньої весни до пізньої
осені, і лише в коротку зимову пору було по-
трібне сіно. Однак належало стежити за ста-
ном численного поголів’я, постійно здій-
снюючи регулярні бонітування й ветеринар-
ний нагляд. Для цього на роботу в маєток
наймали найкращих спеціалістів, високо
оплачуючи їхню працю. Аналогічно вчиняв і
Фрідріх Едуардович. Якось він запросив
35-річного Михайла Федоровича Іванова
(1871–1935), який викладав у Харківському
ветеринарному інституті. Йому сподобала-
ся робота, і протягом 1906–1917 рр., уже бу-
дучи професором, він бонітував отари, а в
1916 р. під його керівництвом удалося на-
віть відкрити в Асканії-Нова Дослідну стан-
цію вівчарства, і лише подальші революцій-
ні події перервали ці починання.
Революція і громадянська війна за кілька
років призвели до занепаду й руйнації відо-
мого культурного маєтку. У грудні 1917 р.
Фрідріх Едуардович переніс інсульт, потім
чергове випробовування — арешт і Бутирська
тюрма. Тільки наприкінці літа 1918 р. він зміг
виїхати до Берліна. Здоров’я його було оста-
точно підірване. Він розпочав лікування в са-
наторії професора Даппера в Бад-Кіссингені
й там 2 серпня 1920 р. пішов із життя від сер-
цевого нападу. Поховали його на відомому
цвинтарі «12 апостолів» у Берліні.
На честь Фрідріха Едуардовича Фальц-
Фейна названо цілу низку рослин і тварин,
зокрема вероніку (Veronica spicata var. falz-
feinii, Tuszon, 1912), гвоздику (Dianthus gut-
tatus var. falz-feinii, Paczoski, 1912), кандиб-
ку (Scirtopoda telum subsp. falz-feinii, Brauner,
1913), хом’ячка (Cricetulus migratorius f. falz-
feinii, Matschie, 1918), кабана (Sus scrofa f.
falz-feinii, Matschie, 1918), мишака (Sylvae-
mus arianus falz-feinii, Mezhzherin et Zago-
rodnjuk, 1989).
Із маєтностей Фальц-Фейнів фактично
збереглася тільки Асканія-Нова, де продо-
вжують їхні справи й традиції. Глибоке ро-
зуміння природних процесів і невтомна
енергія, спрямована на створення природо-
охоронних об’єктів, «першого степового
еколога», як називав Фрідріха Едуардовича
професор Г.О. Кожевніков, пройшли через
війни й революції, терор та приниження і
знайшли своє продовження в сучасному
84 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
Біосферному заповіднику «Асканія-Нова».
Ми з гордістю можемо стверджувати, що за
своїми поглядами Фрідріх Фальц-Фейн
майже на 75 років випередив сучасників у
системі невиснажливого господарювання та
створенні моделі біосферного заповідника.
Адже ще 1898 р. в Асканії-Нова функціону-
вала повноцінна структура: заповідна ділян-
ка, навколо неї пасовища й сінокоси, а потім
уже оранка. Сафарі-парки, перший із яких
було засновано в Асканії-Нова ще до почат-
ку ХХ ст., з’явилися у світі лише в другій
його половині, а зрошуваний дендрологіч-
ний парк і дотепер залишається єдиним на
півдні степової зони України, являючи со-
бою справжню степову оазу.
Через довгі 73 роки справедливість все ж
таки перемогла: Кабінет Міністрів України
Постановою від 2 квітня 1994 р. № 185 при-
своїв Біосферному заповіднику «Асканія-
Нова» ім’я його істинного фундатора — Фрі-
дріха Едуардовича Фальц-Фейна.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Пачоский И.К. Очерк растительности Днепровско-
го уезда Таврической губернии // Записки Ново-
российского об-ва естествоисп. — 1904. — Т. 26. —
С. 1–153.
2. Иванов М.Ф. Акклиматизационный зоологичес-
кий сад Ф.Э. Фальц-Фейна в Аскании-Нова Тав-
рической губернии // Естествознание и геогра-
фия. — 1911. — № 3. Перепечатка в Иванов М.Ф.
Полн. собр. соч. — М., 1963. — Т. 2. — С. 177–191.
3. Козлов П.К. Правда о дикой лошади Пржевальско-
го (Equus Przewalskii) // Новое время. — 1913. —
21 ию ля. То же в Землеведение. — 1913. — Кн. 3. —
С. 69–73.
4. Залесский К. Заповедная степь Фальц-Фейна в
Аскании-Нова // Бюл. Харьков. об-ва любителей
природы. — 1915. — № 5. — С. 15–32.
5. Козлова Е.В. Аскания-Нова. Зоопарк в южно-рус-
ских степях. — Петроград, 1923. — 136 с.
6. Woldemar v. Falz-Fein. Askania Nova. — Neudamm:
J. Neumann, 1930. — 323 p.
7. Фальц-Фейн В. Аскания-Нова. — К.: Аграрна на-
ука, 1997. — 347 с.
8. Гавриленко В.С., Дрогобыч Н.Е. Волшебник из Ас ка-
нии-Нова. — Одесса, 1994. — 4 с.
9. Гавриленко В.С., Дрогобич Н.Ю., Поліщук І.К. До іс-
торії природокористування території природного
ядра Біосферного заповідника «Асканія-Нова»
ім. Ф.Е. Фальц-Фейна // Заповідні степи Украї-
ни. Стан та перспективи їх збереження: матер.
міжнар. наук. конф. (18–22 вересня 2007, Асканія-
Нова). — С. 23–26.
10. Дрогобыч Н.Е. Вклад И.К. Пачоского в развитие
заповедного дела в Аскании-Нова // Пачоский и
современность: тез. докл. І науч. чтений памяти
И.К. Пачоского. — Херсон, 1989. — С. 17–18.
11. Дрогобич Н.Ю. Першопроходці (про Ф.Е. Фальц-
Фейна та Й.К. Пачоського) // Наддніпрянська
правда. — 1994. — № 103. — С. 4.
12. Дрогобич Н.Ю. До історії природоохоронної діяль-
ності Ф.Е. Фальц-Фейна та Й.К. Пачоського в за-
повідному степу Асканії-Нова // Зб. тез ІІ наук.
читань пам’яті Й.К. Пачоського. — Херсон, 1994. —
С. 21–24.
13. Дрогобыч Н.Е. Фридрих Эдуардович Фальц-
Фейн. Краткая справка // Аскания-Нова. — К.:
Аграрная наука, 1997. — С. 232–235.
14. Дрогобыч Н.Е. Франц Тецманн — первый исследо-
ватель асканийской степи // Актуальні питання
збереження і відновлення степових екосистем:
матер. міжнар. наук. конф. (21–23 травня 1998,
Асканія-Нова). — С. 113–116.
15. Drohobych N.Ye., Havrylenko V.S. Friedrich von Falz-
Fein — the founder of the Ascania Nova reserve // Віс-
ті Біосфер. заповід. Асканія-Нова ім. Ф.Е. Фальц-
Фейна. — 1998. — С. 120–122.
16. Дрогобич Н.Ю., Гавриленко В.С. Фрідріх Едуар-
дович Фальц-Фейн // Жива Україна. — 1998. —
№ 6. — С. 5.
17. Дрогобыч Н.Е. О книге Владимира Фальц-Фейна
«Аскания-Нова» (рецензия) // Вісн. Харківсь-
кого аг рарного університету. — 2002. — № 1. —
С. 136–140.
18. Дрогобыч Н.Е. О происхождении основателя приро-
доохранных учреждений Аскании-Нова (к 140-ле-
тию со дня рождения Ф.Э. Фальц-Фейна) //
Фальц фейнівські читання: матер міжнар. наук
конф. — Херсон, 2003. — С. 92–94.
19. Дрогобыч Н.Е. Охрана природы степи и Фридрих
Фальц-Фейн // Степной бюллетень. — 2003. —
№ 14. — С. 52–53.
20. Дрогобыч Н.Е. О книге Владимира Фальц-Фейна
«Аскания-Нова» // Київський географічний що-
річник. — 2005. — Вип. 4. — С. 143–160.
21. Дрогобыч Н.Е. Асканийские эпизоды жизни
А.А. Браунера // Известия Музейного фонда
им. А.А. Браунера. — 2007. — Т. 4, № 4. — С. 1–2.
22. Дрогобыч Н.Е. Фридрих Эдуардович Фальц-Фейн
(1863–1920). — Аскания-Нова, 2009.
23. Скадовский Б.С. Генеалогическое древо Фальц-
Фей нов // Фальцфейнівські читання: матер
міжнар. наук. конф. — Херсон, 2005. — Т. 2. —
С. 140–141.
85ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 4
ЛЮДИ НАУКИ
24. Скадовский Б.С. Генеалогическое древо Фальц-
Фейнов // Вісті Біосфер. заповід. Асканія-Нова. —
2005. — Т. 7. — С. 148–152.
25. Maass A. Man glaubt, in einem Manchen zu sein…
Zum еkonomischen Aufstieg und zur soziokultu-
rellen Integrazion der sächsischen Familie Falz-
Fein in Russland 1807–1914. — Dresden: Thelem,
2004. — 138 S.
26. Falz-Fein Fr. Der Tarpan oder das zentral-asiatische
Wildpferd (Equus Przewalskii Poljak) // Natur und
Haus. — 1901. — Bd. IX, Heft 9. — S. 301–304.
27. Falz-Fein Fr. Mitteilungen aus meinem Tierpark //
Natur und Haus. — 1901. — Bd. IX, Heft 11. —
S. 373–379.
В.С. Гавриленко, Н.Е. Дрогобыч
Биосферный заповедник «Аскания-Нова»
им. Ф.Э. Фальц-Фейна
Национальной академии аграрных наук Украины
ул. Фрунзе, 13, пгт Аскания-Нова, 75230, Украина
В СОЧЕТАНИИ С ПРИРОДОЙ
ДЕЛО ЧЕЛОВЕКА ЖИВЕТ ВЕЧНО
к 150-летию со дня рождения Ф.Э. Фальц-Фейна
28 апреля 2013 г. исполняется 150 лет со дня рожде-
ния Фридриха Эдуардовича Фальц-Фейна — видного
общественного деятеля, крупного землевладельца Тав-
рической губернии и Днепровского уезда, ус пешного
овцевода и коневода, основателя природоохранных
объектов и территорий в имении «Аскания-Нова»,
благотворителя, неординарной и весьма энергичной
личности. Современники относились к нему с боль-
шим уважением, но впоследствии наступил период
клеветы и забвения. Еще каких-то сорок лет назад
нельзя было открыто говорить о Фридрихе Эдуардо-
виче в положительном контексте. Сейчас пришло вре-
мя собирать камни, наступила пора покаяния и воз-
обновления интереса к этому незаурядному человеку.
Заповедное детище Ф.Э. Фальц-Фейна — Биосфер-
ный заповедник «Аскания-Нова» — сегодня с гордо-
стью носит его имя.
V.S. Gavrilenko, N.Yu. Drogobych
Falz-Fein Biosphere Reserve «Askania Nova»
of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine
13 Frunze St., Askania Nova, 75230, Ukraine
UNITED WITH NATURE
HUMAN CAUSE WILL LIVE FOREVER
to the 150th anniversary of F.E. Falz-Fein
April 28, 2013 marks the 150th anniversary of Friedrich
Eduardovich Falz-Fein — a prominent public figure, a
large landowner in Taurian province and Dnieper dis-
trict, successful sheep farmer and horse breeder, the
founder of the environmental protection facilities and
areas in the estate Askania Nova, philanthropist, remark-
able and very energetic personality. Contemporaries re-
garded him with great respect, but subsequently entered
a period of slander and oblivion. Even forty years ago, it
was impossible to speak openly about Falz-Fein in a pos-
itive context. Now it is a time to gather stones, a time for
repentance and revival of interest to this outstanding
man. Warren child of Falz-Fein — Biosphere Reserve
«Askania Nova» — today proudly bears his name.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67254 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:18:11Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гавриленко, В.С. Дрогобич, Н.Ю. 2014-08-29T08:39:30Z 2014-08-29T08:39:30Z 2013 У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) / В.С. Гавриленко, Н.Ю. Дрогобич // Вісн. НАН України. — 2013. — № 4. — С. 76-85. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67254 28 квітня 2013 р. виповнюється 150 років від дня народження Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна — видатного громадського діяча, великого землевласника Таврійської губернії та Дніпровського повіту, успішного вівчаря і коняра, засновника природоохоронних об’єктів і територій у маєтку «Асканія- Нова», благодійника, неординарної та надзвичайно енергійної особистості. Сучасники ставилися до нього з особливою повагою, але згодом, на жаль, настав період обмови і забуття. Ще якихось сорок років тому не можна було відкрито говорити про Фрідріха Едуардовича бодай щось позитивне. Нині прийшов час збирати каміння, настала пора покути й відновлення інтересу до цієї непересічної особистості. Заповідне дитя Ф.Е. Фальц-Фейна — Біосферний заповідник «Асканія-Нова» — сьогодні з гордістю носить його ім’я. 28 апреля 2013 г. исполняется 150 лет со дня рождения Фридриха Эдуардовича Фальц-Фейна — видного общественного деятеля, крупного землевладельца Таврической губернии и Днепровского уезда, успешного овцевода и коневода, основателя природоохранных объектов и территорий в имении «Аскания-Нова», благотворителя, неординарной и весьма энергичной личности. Современники относились к нему с большим уважением, но впоследствии наступил период клеветы и забвения. Еще каких-то сорок лет назад нельзя было открыто говорить о Фридрихе Эдуардовиче в положительном контексте. Сейчас пришло время собирать камни, наступила пора покаяния и возобновления интереса к этому незаурядному человеку. Заповедное детище Ф.Э. Фальц-Фейна — Биосферный заповедник «Аскания-Нова» — сегодня с гордостью носит его имя. April 28, 2013 marks the 150th anniversary of Friedrich Eduardovich Falz-Fein — a prominent public figure, a large landowner in Taurian province and Dnieper district, successful sheep farmer and horse breeder, the founder of the environmental protection facilities and areas in the estate Askania Nova, philanthropist, remarkable and very energetic personality. Contemporaries regarded him with great respect, but subsequently entered a period of slander and oblivion. Even forty years ago, it was impossible to speak openly about Falz-Fein in a positive context. Now it is a time to gather stones, a time for repentance and revival of interest to this outstanding man. Warren child of Falz-Fein — Biosphere Reserve «Askania Nova» — today proudly bears his name. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) В сочетании с природой дело человека живет вечно (к 150-летию со дня рождения Ф.Э. Фальц-Фейна) United with nature human cause will live forever (to the 150th anniversary of F.E. Falz-Fein) Article published earlier |
| spellingShingle | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) Гавриленко, В.С. Дрогобич, Н.Ю. Люди науки |
| title | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) |
| title_alt | В сочетании с природой дело человека живет вечно (к 150-летию со дня рождения Ф.Э. Фальц-Фейна) United with nature human cause will live forever (to the 150th anniversary of F.E. Falz-Fein) |
| title_full | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) |
| title_fullStr | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) |
| title_full_unstemmed | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) |
| title_short | У поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження Ф.Е. Фальц-Фейна) |
| title_sort | у поєднанні з природою справа людини живе вічно (до 150-річчя від дня народження ф.е. фальц-фейна) |
| topic | Люди науки |
| topic_facet | Люди науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67254 |
| work_keys_str_mv | AT gavrilenkovs upoêdnannízprirodoûspravalûdiniživevíčnodo150ríččâvíddnânarodžennâfefalʹcfeina AT drogobičnû upoêdnannízprirodoûspravalûdiniživevíčnodo150ríččâvíddnânarodžennâfefalʹcfeina AT gavrilenkovs vsočetaniisprirodoideločelovekaživetvečnok150letiûsodnâroždeniâféfalʹcfeina AT drogobičnû vsočetaniisprirodoideločelovekaživetvečnok150letiûsodnâroždeniâféfalʹcfeina AT gavrilenkovs unitedwithnaturehumancausewillliveforevertothe150thanniversaryoffefalzfein AT drogobičnû unitedwithnaturehumancausewillliveforevertothe150thanniversaryoffefalzfein |