Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67310 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) / Г.Ю. Івакін // Вісн. НАН України. — 2013. — № 5. — С. 86-88. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859906017519730688 |
|---|---|
| author | Івакін, Г.Ю. |
| author_facet | Івакін, Г.Ю. |
| citation_txt | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) / Г.Ю. Івакін // Вісн. НАН України. — 2013. — № 5. — С. 86-88. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| first_indexed | 2025-12-07T15:59:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
86 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5
© Г.Ю. Івакін, 2013
ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК В УКРАЇНІ
Виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна
Охорона археологічної спадщини є стра-
тегічним завданням держави, яке завжди
потребує її посиленої уваги, вона має бути
важливою складовою політики держави в
галузі культури. Начебто офіційно не підда-
ється сумніву необхідність збереження ар-
хеологічної спадщини України. Проте слід
констатувати, що її доля ще ніколи не пере-
бувала під такою загрозою. Проблема дійсно
є назрілою та кричущою. Ми дійшли до
межі, після якої закріплені в міжнародному
та національному законодавстві зобо в’я зан-
ня зі збереження археологічної спадщини
як джерела знань про минуле, що належить
усьому людству, втрачають будь-який сенс,
якщо вони не будуть підкріплені конкрет-
ними дієвими правовими нормами, що до-
зволять реально припинити мародерство та
нищення нашої спадщини.
Далеко не всі розуміють, що археологічні
пам’ятки — це передусім джерело інформа-
ції про минуле, яке неможливо відновити.
Втрата кожної з пам’яток рівнозначна втраті
частини нашої історичної пам’яті. Саме цим
безцінний археологічний предмет, а не кіль-
кістю дорогоцінного металу чи навіть ху-
дожньою бездоганністю. І здобути цю ін-
формацію можна лише методами науки. Ар-
хеологія — це поле науки, а не романтичне
хобі чи прибутковий промисел. У нас надто
часто працю археологів сприймають лише
як пошук скарбів або просто романтичні по-
шуки чогось невідомого. В результаті у Вер-
ховній Раді проблеми археологічної спад-
щини чомусь вирішують у Комітеті з питань
культури і духовності, а не в Комітеті з пи-
тань науки і освіти. На мій погляд, сьогодні
діють три головних негативних фактори.
1. Гостра нестача професійних археологів
та матеріальної бази. Якщо виникне необ-
хідність одночасно провадити широкомасш-
табні дослідження в різних регіонах країни,
у нас просто не вистачить фахівців. Це наслі-
док провалів 90-х років, коли відбувся над-
звичайно сильний відтік з науки, у тому числі
з археології. Наприклад, з київських архео-
логів найпродуктивнішого віку (кому сьо-
годні виповнилося 40–50 років), які керують
науковими напрямами, відділами, групами,
ведуть за собою експедиції, в науці лишило-
ся тільки 20%. В останнє десятиліття ситуа-
ція змінюється на краще — молодь іде в архео-
логію, але надолужити втрачене вже важко.
Так, Польща має археологів у чотири рази
більше, і їх не вистачає — поляки охоче за-
лучали наших фахівців, а нині вже активно
залучають і нашу молодь до магістерських
програм, надаючи житло і високі стипендії.
Необхідна державна програма підготовки
кадрів для охорони й дослідження культур-
ної спадщини. Потрібно розширити кіль-
кість спеціалізованих археологічних кафедр
і збільшити випуск археологів, одночасно
створюючи робочі місця в різних наукових,
культурно-освітніх та управлінських струк-
турах (інститути, університети, музеї, цен-
тральні та регіональні підрозділи Міністер-
ства культури тощо) по всій країні.
Слід пам’ятати, що українська археологія
завжди була потужною завдяки сталим
87ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
(хоча часто й неформальним) зв’язкам ака-
демічної науки з університетськими кафед-
рами. Молодь наочно набувала досвіду у
провідних фахівців-археологів в експедиці-
ях та лабораторіях у реальному науковому
процесі, нерідко складних умовах розкопок.
Адже тільки з підручників процесу археоло-
гічного дослідження, конкретних навичок
та прийомів навчитися неможливо.
2. Діяльність будівельного лобі та нових
землевласників. На замовлення будівель-
них структур особливо з 2009 р. велася ціле-
спрямована робота з руйнації чинного зако-
нодавства України з охорони археологічної
спадщини. У 2012 р. прийнято Закон «Про
регулювання містобудівної діяльності»,
яким внесено зміни до Земельного кодексу
України, Законів «Про охорону культурної
спадщини» та «Про охорону археологічної
спадщини» і фактично зруйновано механізм
контролю за будівельними та земляними ро-
ботами, що тепер потребує якнайшвидшого
відновлення. Сьогодні органи культурної
спадщини фактично відсторонені від пого-
дження проектів будівництва поза межами
заповідних та охоронних зон пам’яток або іс-
торичних місць. Тобто під охороною, хоч на
папері, перебуває зовсім незначний відсо-
ток культурної спадщини.
Єдиний комплекс національної археоло-
гічної спадщини штучно поділено на «па м’ят-
ки», тобто археологічні об’єкти, зареєстровані
міністерством. А невідомі досі та незареєстро-
вані археологічні об’єкти вже практично не
охороняються державою. Все залежить від
бажання забудовника чи бульдозериста — по-
відомити про знахідку чи ні. Адже власник
ані археолога, ані інспектора з охорони куль-
турної спадщини за паркан просто не допус-
кає. Культурна спадщина безконтрольно від-
дається під забудову, потрапляє у приватну
власність, а по суті — знищується. Погоджен-
ня проектів без фахівця-археолога перетворе-
не на бюрократичну формальність.
Зосередження всієї процедури погоджен-
ня проектів виключно в руках органів Держ-
комагентства із землеустрою неминуче при-
зведе до корупції.
Європейським законодавством визначено
механізм виявлення і збереження пам’яток ар-
хеології. Це передусім проведення наукової
археологічної експертизи. Необхідне негайне
повернення до законодавства України поло-
жень, спрямованих на безумовне виконання
Європейської конвенції «Про охорону архео-
логічної спадщини». Наукова археологічна
експертиза виконує суто державницькі функ-
ції й повинна мати визначений законом право-
вий режим і державні гарантії обо в’яз ко вості.
3. Організований наступ певних структур
за право вільного обігу археологічних зна-
хідок (недобросовісні колекціонери, «шу ка-
чі» з металодетекторами). Хвиля «чорної»
археології накрила Україну. Відбулася її
структуризація. Є замовники — колекціоне-
ри, посередники та організовані групи «шу-
качів», озброєних технікою. Йдеться лише
про колекціонерів саме археологічних пред-
метів, причому «недобросовісних», які бачать
в архео логії лише засіб збагачення, одним
словом — «бариг». Проте саме колекціонуван-
ня — це шляхетна пристрасть, і найкращі
надбання світової культури відомі людству
саме завдяки колекціонерам. Єдине, що ви-
магається, — це чисте джерело походження.
Власники ж археологічних колекцій, добре
знаючи незаконність походження добутих
речей (серед яких чимало фальсифікатів),
просто вводять в оману владу й суспільство,
заявляючи про свої добрі наміри й доводячи,
що в усьому світі відбувається те саме. Ску-
повуючи речі, вони фінансують організова-
ний грабіж нашої культурної спадщини.
Масове застосування металодетекторів (де-
сятки тисяч) прискорює нищення па м’я ток.
Бездумна легалізація застосування цих при-
ладів і дозвіл легального обігу знахідок, які
не мають легального походження, остаточно
знищить нашу культурну спадщину.
Замість обговорення катастрофічних втрат
і відповідальності «шукачів» за масове руй-
нування пам’яток пропонується розмова про
захист прав «людини з металошукачем» та
покупця знахідок, про вільний ринок.
Ми не маємо чітких даних щодо нелегаль-
ної діяльності. Однак за минулий рік 70%
88 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 5
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
археологічних експедицій зафіксували сліди
грабіжників на своїх пам’ятках. Досліджен-
ня великих площ (для проектування вітро-
електростанцій) на Донецькому кряжі пока-
зали, що за останні 10 років знищено близько
14% курганів. А за попередні 150 років (з
війнами, індустріалізацією та колективіза-
цією) там було зруйновано 30% курганів, за-
фіксованих у середині ХІХ ст. Темпи нищен-
ня пам’яток невпинно зростають.
Яскравий приклад від наших сусідів. Пра-
воохоронці Росії в серпні минулого року пе-
редали до Краснодарського музею майже
тонну (!) вилученого при спробі вивозу че-
рез кордон археологічного металу з півден-
них регіонів Росії. Там становище з охоро-
ною археологічної спадщини практично
аналогічне. Проте Міністерство культури
РФ у взаємодії з археологічними інститута-
ми підготувало проект нового закону, яким
обмежується дія металошукачів. Вони прин-
ципово не співпрацюють з приватними ко-
лекціонерами та предметами сумнівного по-
ходження. Тому цей проект люто атакують
усі, хто пов’язаний з «чорною» археологією,
металопошуком, нелегальними колекціями.
Слід не лише поліпшити правову систему, а
й змінити поблажливе ставлення суспільства
до цих процесів. Археологічна спадщина нале-
жить усьому народу, а не Інституту археології
чи НАН України, і зберігати й охороняти її має
держава, якій суспільство це доручило.
Вражає незнання основ міжнародного
права та правового регулювання зарубіжних
країн у сфері культурної спадщини. Адже
презумпцію державної охорони всіх архео-
логічних об’єктів і предметів, що залягають
«у землі, під землею та під водою», було за-
початковано ще у XVI ст. в Папській області
в Італії й оформлено у всій повноті у Швеції
законом 1666 р. Усі країни світу оголосили
старожитності предметом охорони держави.
Їхній обіг або заборонено, або суворо обме-
жено. Півтори сотні країн ввели особливий
правовий режим для будь-якого рухомого
об’єкта археології.
Слід зважати й на високий рівень право-
вого нігілізму в нашому суспільстві. Це не
Данія чи Англія, де людина, виявивши архео-
логічну знахідку, одразу звертається до ор-
ганів охорони культурної спадщини. Тому
законодавство інших країн не можна авто-
матично переносити на наше суспільство.
Наведу деякі приклади.
Туреччина. Закон про предмети старовини
1973 р. містить значний перелік предметів,
що охороняються державою. Під охороною
перебувають городища або історичні міста,
де є ймовірність знайти сліди цивілізації.
Всі знайдені предмети є власністю держави,
а людина, яка знайшла археологічний пред-
мет, зобов’язана повідомити про знахідку.
Системи оплати або преміювання за це немає.
Зате діють спеціальні заходи проти скарбо-
шукачів, нелегальних розкопок та будь-яких
дій (продажу, колекціонування) зі старо-
житностями. Пошук без офіційного дозволу
карається позбавленням волі від 2 до 5 років
та великими штрафами.
Мальта. Закон про охорону пам’яток ста-
ровини захищає всі об’єкти, яким понад 50
років. Розкопки й пошуки можна проводити
виключно з дозволу держави. Про випадко-
ву знахідку слід повідомити місцеві органи.
Ще у 1979 р. було прийнято закон про забо-
рону ввезення в країну металошукачів, які
можуть становити загрозу для археології.
Норвегія. Закон про культурну спадщину
1978 р. містить перелік рухомих і нерухомих
об’єктів до 1937 р., що охороняються держа-
вою. Несанкціоновані розкопки заборонено.
Всі об’єкти, давніші за 1537 р. (і монети, дав-
ніші за 1650 р.), є власністю держави. Про
випадкову археологічну знахідку слід пові-
домити місцеві органи, які гарантують адек-
ватну премію.
Франція. Жодна особа не має права вико-
ристовувати металошукачі з метою пошуку
предметів мистецтва та археології без дозво-
лу, який видається відповідно до кваліфіка-
ції дослідника. Втім, виняток становить те-
риторія пляжів.
Україна має орієнтуватися на світовий до-
свід, на цивілізовані країни, а не повертати-
ся в далеке середньовіччя чи до звичаїв Ди-
кого Заходу.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67310 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:59:56Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Івакін, Г.Ю. 2014-09-01T17:28:36Z 2014-09-01T17:28:36Z 2013 Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) / Г.Ю. Івакін // Вісн. НАН України. — 2013. — № 5. — С. 86-88. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67310 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Невиголошені виступи Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) Івакін, Г.Ю. Невиголошені виступи |
| title | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) |
| title_full | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) |
| title_fullStr | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) |
| title_full_unstemmed | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) |
| title_short | Проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в Україні (виступ члена-кореспондента НАН України Гліба Юрійовича Івакіна) |
| title_sort | проблеми охорони та збереження археологічних пам’яток в україні (виступ члена-кореспондента нан україни гліба юрійовича івакіна) |
| topic | Невиголошені виступи |
| topic_facet | Невиголошені виступи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67310 |
| work_keys_str_mv | AT ívakíngû problemiohoronitazberežennâarheologíčnihpamâtokvukraínívistupčlenakorespondentananukraíniglíbaûríiovičaívakína |