Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції

У статті проаналізовано стан і динаміку наукового потенціалу Західного регіону України, розглянуто проблемні питання розвитку наукових досліджень, запропоновано низку законодавчих ініціатив щодо активізації наукової та науково-технічної діяльності. В работе проведен анализ состояния и динамики нау...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2013
Автори:	Назарчук, З.Т., Мриглод, І.М., Романюк, Р.Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Теми:	Регіональні наукові центри
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67487
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції / З.Т. Назарчук, І.М. Мриглод, Р.Р. Романюк // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 61-70. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67487
record_format	dspace
spelling	Назарчук, З.Т. Мриглод, І.М. Романюк, Р.Р. 2014-09-06T16:02:09Z 2014-09-06T16:02:09Z 2013 Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції / З.Т. Назарчук, І.М. Мриглод, Р.Р. Романюк // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 61-70. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67487 001.3 У статті проаналізовано стан і динаміку наукового потенціалу Західного регіону України, розглянуто проблемні питання розвитку наукових досліджень, запропоновано низку законодавчих ініціатив щодо активізації наукової та науково-технічної діяльності. В работе проведен анализ состояния и динамики научного потенциала Западного региона Украины, рассмотрены проблемные вопросы развития научных исследований, предложены законодательные инициативы по активизации научной и научно-технической деятельности. Status and dynamics of the scientific potential of Western Ukraine are analyzed in the paper; problems of development of scientific researches are considered; legislative initiatives to liven up the scientific and technical activities are proposed. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Регіональні наукові центри Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції Наука Западного региона Украины: тенденции, проблемы и предложения Science of Western Ukraine: trends, problems, and proposals Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції
spellingShingle	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції Назарчук, З.Т. Мриглод, І.М. Романюк, Р.Р. Регіональні наукові центри
title_short	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції
title_full	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції
title_fullStr	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції
title_full_unstemmed	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції
title_sort	наука західного регіону україни: тенденції, проблеми та пропозиції
author	Назарчук, З.Т. Мриглод, І.М. Романюк, Р.Р.
author_facet	Назарчук, З.Т. Мриглод, І.М. Романюк, Р.Р.
topic	Регіональні наукові центри
topic_facet	Регіональні наукові центри
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Наука Западного региона Украины: тенденции, проблемы и предложения Science of Western Ukraine: trends, problems, and proposals
description	У статті проаналізовано стан і динаміку наукового потенціалу Західного регіону України, розглянуто проблемні питання розвитку наукових досліджень, запропоновано низку законодавчих ініціатив щодо активізації наукової та науково-технічної діяльності. В работе проведен анализ состояния и динамики научного потенциала Западного региона Украины, рассмотрены проблемные вопросы развития научных исследований, предложены законодательные инициативы по активизации научной и научно-технической деятельности. Status and dynamics of the scientific potential of Western Ukraine are analyzed in the paper; problems of development of scientific researches are considered; legislative initiatives to liven up the scientific and technical activities are proposed.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67487
citation_txt	Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції / З.Т. Назарчук, І.М. Мриглод, Р.Р. Романюк // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 61-70. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT nazarčukzt naukazahídnogoregíonuukraínitendencííproblemitapropozicíí AT mriglodím naukazahídnogoregíonuukraínitendencííproblemitapropozicíí AT romanûkrr naukazahídnogoregíonuukraínitendencííproblemitapropozicíí AT nazarčukzt naukazapadnogoregionaukrainytendenciiproblemyipredloženiâ AT mriglodím naukazapadnogoregionaukrainytendenciiproblemyipredloženiâ AT romanûkrr naukazapadnogoregionaukrainytendenciiproblemyipredloženiâ AT nazarčukzt scienceofwesternukrainetrendsproblemsandproposals AT mriglodím scienceofwesternukrainetrendsproblemsandproposals AT romanûkrr scienceofwesternukrainetrendsproblemsandproposals
first_indexed	2025-11-24T19:22:43Z
last_indexed	2025-11-24T19:22:43Z
_version_	1850490765718847488
fulltext	61ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ У статті проаналізовано стан і динаміку наукового потенціалу Західного регіону України, розгляну- то проблемні питання розвитку наукових досліджень, запропоновано низку законодавчих ініціатив щодо активізації наукової та науково-технічної діяльності. Ключові слова: Західний науковий центр, науковий потенціал, науково-технічна діяльність. © З.Т. Назарчук, І.М. Мриглод, Р.Р. Романюк, 2013 УДК 001.3 З.Т. НАЗАРЧУК, І.М. МРИГЛОД, Р.Р. РОМАНЮК Західний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки України вул. Матейка, 4, Львів, 79000, Україна НАУКА ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ: ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ НАУКОВИЙ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ Метою діяльності Західного наукового центру Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки України (ЗНЦ) є сприяння підвищенню ролі науки в розроб- ленні та реалізації в західних областях Украї- ни ефективної економічної і соціальної по- літики, консолідація науковців у вирішенні важливих комплексних проблем регіону, роз- виток зв’язків науки, освіти і виробництва. Територіально робота ЗНЦ охоплює наукові установи та вищі навчальні заклади 8 облас- тей: Волинської, Закарпатської, Іва но- Фран- ківської, Львівської, Рівненської, Тернопіль- ської, Хмельницької та Чернівецької. Кадровий потенціал науки в регіоні. Ни- ні в Західному регіоні України функціону- ють 26 академічних установ, понад 200 на- уково-дослідних підрозділів та організацій, 67 вищих навчальних закладів ІІІ—IV рівнів акредитації, серед яких 18 національних уні- верситетів і 2 національні академії. Акаде- мічний сектор науки в регіоні налічує понад 1,2 тис. наукових працівників, з-поміж яких близько 200 докторів і 650 кандидатів наук, 8 академіків і 23 члени-ко респонденти НАН України. Західний регіон посідає третє місце в Україні за кількістю кандидатів і докторів наук як за їх загальною чисельністю (рис. 1), так і за участю в наукових і науково-до слід них роботах (рис. 2). У різних сферах економіки Рис. 2. Чисельність докторів і кандидатів наук, зайня- тих у НДДКР, за регіонами України в 2011 р., осіб [1] Рис. 1. Чисельність докторів і кандидатів наук за регі- онами України в 2011 р., осіб [1] 62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ краю зайнято близько 15 тис. кан дидатів і понад 2 тис. докторів наук. Як видно з даних, наведених на рис. 1 і 2, питома частка вчених регіону, які працюють у сфері наукових досліджень, є чи не най- нижчою в Україні і в 2011 р. становила 12,8% для докторів наук і 9% для кандидатів. На- віть побіжний аналіз кадрового потенціалу науки України за регіонами яскраво свід- чить про те, що переважна частина наукових досліджень (частка вчених, що працюють у сфері науки) сконцентрована в Києві, не- зважаючи на значні кадрові ресурси, наявні в регіонах. Кількість фахівців зі ступенем доктора чи кандидата наук, зайнятих в економіці Захід- ного регіону, постійно зростає (рис. 3). Од- нак таке збільшення стосується переважно гуманітарних спеціальностей. Зокрема, на Львівщині у 2000–2010 рр. спостерігалося скорочення кількості геологів і хіміків з на- уковими ступенями та незначне зростання чисельності кандидатів і докторів наук у га- лузі аграрних, фізико-математичних, тех- нічних, медичних наук (рис. 4). Серйозне занепокоєння викликає стійка динаміка зменшення числа працівників на- укових установ, що спостерігається в Ук- раїні в цілому, проте в Західному регіоні вона особливо помітна (рис. 5). Порівняно з 2000 р. зменшення числа науковців у регіо- ні відбулося більш ніж на третину. Особли- во загрозливо для економіки країни така ситуація виглядає, якщо проаналізувати чисельність фахівців за галузями наук. На- приклад, у Львівській області лише за 5 ро- ків (з 2005 по 2010) кількість дослідників технічного профілю скоротилася на 28% (!), фізико-ма тематичного — на 6%, гео ло гіч- ного — на 5%, і це відбувається на тлі зрос- тання чисельності науковців гуманітар ного напряму [2]. Фінансування науково-дослідних ро- біт. Фінансування наукових і науково-до- слід них робіт у регіоні, починаючи з 2008 р., збільшувалося переважно завдяки надхо- дженню позабюджетних коштів (рис. 6). Не- зважаючи на інфляційні процеси, а також Рис. 5. Динаміка чисельності працівників наукових організацій Західного регіону, осіб [1]: 1 — дослідники; 2 — техніки; 3 — допоміжний персонал; 4 — інші Рис. 3. Динаміка чисельності докторів (світлий колір) і кандидатів (темний колір) наук, зайнятих в економіці Західного регіону України, осіб [1] Рис. 4. Відсоткова зміна чисельності кандидатів і док- торів наук, зайнятих в економіці Львівської області, за галузями наук у 2010 р. відносно 2000 р. [2] 63ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ перманентне зростання посадових окладів і комунальних тарифів, замовлення на науко- ві дослідження з боку держави залишалося практично незмінним. З початком економічної кризи скороти- лися інноваційні видатки підприємств, спрямовані переважно на придбання і впро- вадження у виробництво машин, обладнан- ня, устаткування та програмного забезпе- чення. Витрати на придбання засобів вироб- ництва (рис. 7) становлять левову частку витрат на інноваційну діяльність як у регіо- ні, так і в Україні загалом. Тривожним сиг- налом є те, що з 2008 р. підприємства скоро- чують витрати на виконання наукових до- сліджень і перспективні розробки. Підготовка кадрів. Західний регіон має значний освітній потенціал. Щороку ВНЗ випускають понад 100 тис. фахівців із ви- щою освітою, що становить 18% випускни- ків України. Однак слід зазначити, що вна- слідок демографічних змін з 2007 р. спосте- рігається тенденція до зменшення кіль кості абітурієнтів у вищих навчальних закладах. Приміром, у 2012/2013 навчальному році набір студентів на Львівщині порівняно з 2006/2007 навчальним роком зменшився на 26%. Викликають тривогу також певні струк- турні тенденції в освіті та підготовці кадрів вищої кваліфікації. Так, більшість випуск- ників шкіл обирають економічні спеціаль- ності: майже третина студентів вищих на- вчальних закладів Львівщини здобуває вищу освіту в галузі економіки (рис. 8). При цьо- му скорочується частка студентів інженер- них та природничих напрямів. Нині в Західному регіоні діє 160 спеціа- лізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, що становить 16% від їх загального числа в Україні; 12 спец- рад працює в науково-дослідних установах. Мо ніторинг діяльності спеціалізованих учених рад регіону показав, що за останні 5 років їхня кількість зросла в півтора раза. Практично в такому ж співвідношен- ні збіль шилася кількість захищених дисер- тацій (рис. 9). Рис. 8. Випуск фахівців ВНЗ Львівщини за напряма- ми підготовки, % від загальної кількості [4] Рис. 6. Фінансування НДДКР у Західному регіоні, млн грн [1]: кошти 1 — держбюджету; 2 — вітчизняних замовників; 3 –іноземних замовників; 4 — інші Рис. 7. Витрати підприємств Львівщини на інновації за напрямами інноваційної діяльності, млн грн [3]: 1 — до- слідження і розробки; 2 — придбання нових техноло- гій; 3 — придбання обладнання; 4 — інші Рис. 9. Динаміка захистів докторських (темний колір) і кандидатських (світлий колір) дисертацій у Західному регіоні України [1] 64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ ливіших стратегічних цілей соціально-еко- номічного розвитку країни. Проте де-фак то наука в Україні ніколи не належала до дер- жавних пріоритетів. В Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» се- ред цілей і напрямів державної політики в науковій і науково-технічній діяльності вка- зано, що держава забезпечує соціально-еко- номічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання науково-технічного потенціалу, в тому числі державну підтримку суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності. Законодавчо визначено, що бюджетні витрати на цивільні наукові дослідження в Україні мають стано- вити не менш як 1,7% валового внутрішньо- го продукту (ВВП) [5]. Однак кошти державного бюджету жод- ного року не перевищували 0,5% ВВП, а в останнє десятиріччя коливалися в діапазоні 0,29–0,42% ВВП з явною тенденцією до зменшення [6]. Нині цей показник упав нижче від критичної позначки 0,3% ВВП (рівень слаборозвинених країн Африки). Тобто фактичний обсяг бюджетного фінан- сування науки в останні роки поступається нормативному в 5–6 разів. У 2013 р. фінан- сування університетської науки в закладах МОН України скорочено в абсолютних цифрах на 11%. Про проблеми з фінансовою підтримкою досліджень в Україні яскраво свідчить також порівняльний аналіз із від- повідними видатками інших країн світу (див. табл.). Такий стан справ не можна виправдати кризою, оскільки з наукометрії добре відо- мо, що в бюджетних видатках на науку гра- ничною є межа 0,3% ВВП, після якої де- структивні процеси руйнування наукових шкіл стають незворотними, а повернення на втрачені позиції вимагатиме значно більших коштів. Реальні ж пріоритети державної по- літики останніх років можна зрозуміти, про- аналізувавши, зокрема, збільшення видатків за окремими статтями в 2013 р. порівняно з іншими роками, з якого видно, що курс узя- то на зміцнення силових структур, судових відомств і власне влади [7]. Рис. 10. Наукові публікації вчених Західного регіону України в 2000–2011 рр. [1]: 1 — монографії й підруч- ники; 2 –статті; 3 –інші Результативність діяльності вчених регіону. Попри недофінансування наукових досліджень і зменшення числа дослідників, у регіоні спостерігається щорічне збільшен- ня кількості друкованих праць учених — по- над 60 тис. на рік. Переважно це статті у фа- хових наукових виданнях (рис. 10). У Захід- ному регіоні видається близько 300 фахових видань, що становить 17% від загальної кіль- кості в країні, а також 3 наукові журнали, які мають імпакт-фактор (загалом по Украї- ні в 2011 р. таких було 19). Викликає зане- покоєння той факт, що частка публікацій у міжнародно визнаних виданнях залишаєть- ся практично незмінною, а представлення деяких галузей української науки в них — загрозливо мізерним. Кількість охоронних документів, отрима- них науковцями краю, постійно збільшува- лася до 2008 р., після чого спостерігалося певне сповільнення. Низькою залишається частка міжнародних охоронних документів, отримання і підтримка яких потребують значних фінансових затрат. Крім того, в ре- гіоні, як і в Україні в цілому, практично не- має замовників, зацікавлених у впроваджен- ні науково-технічних розробок. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Бюджетне фінансування наукових до- сліджень. Влада України завжди проголо- шувала науку та інновації як одну з найваж- 65ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ Надзвичайну загрозу для науки станов- лять спроби істотно обмежити академічне самоврядування та намагання втиснути на- уку в «прокрустове ложе» одного з міністер- ських департаментів. Цей процес звично прикривають гаслами реформ, не розумію- чи механізмів життєдіяльності, а також со- ціальних функцій фундаментальної науки, прикладних досліджень і науково-тех но ло- гічних розробок. Програмно-цільова, грантова та кон- курсна складові у фінансуванні наукових досліджень. Бюджетне фінансування нау- кових досліджень повинно здійснюватися через базове, а також програмно-цільове та грантове фінансування. Виконання норм Закону України «Про державні цільові про- грами» [8] мало посилити вплив державних цільових науково-технічних програм, які почали вважати основним засобом реаліза- ції пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. У Законі зазначено, що такі програ- ми формують центральні органи виконавчої влади у сфері науково-технічної та іннова- ційної діяльності на основі цільових проек- тів, відібраних на конкурсних засадах. На- справді в Україні вже прийнято низку на- уково-технічних програм щодо вирішення дійсно важливих і актуальних проблем, про- те практично жодна з них не мала істотного впливу на розвиток економіки. Аналіз причин неефективності такого під- ходу наведено в роботі [6]. Слід назвати де- які з них. Склалася практика, коли урядове рішення чи навіть закон про затвердження програми із визначенням суми асигнувань на її виконання зовсім не означає, що на практиці програма буде фінансуватися. Практично жодна з прийнятих програм не отримала фінансування в передбачених при її затвердженні обсягах і в зазначені термі- ни, а багато з них, зокрема затверджена спе- ціальним законом програма впровадження високих технологій, фінансувалися на рівні менше ніж 1% від планових показників. Крім того, відбулася деградація самого ме- ханізму застосування програмно-цільового підходу: не приділяється належна увага вза- ємній узгодженості окремих завдань про- грами, часто відсутні необхідні механізми і критерії моніторингу її реалізації, а процес виконання програми часто-густо перетво- рюється на одну зі схем бюрократичного впливу на наукове середовище через заохо- чення одних і покарання інших. Такий стан справ дискредитує саму ідею програмно-цільового фінансування. З іншо- го боку, можна навести чимало позитивних прикладів із міжнародного досвіду. Так, французький уряд надає підтримку так зва- ним масштабним науково-дослідним інфра- структурам, наприклад у галузі космічних і ядерних досліджень. Серед найбільших французьких установ, залучених до цієї на- укової діяльності, найважливіше місце посі- дає Національний центр наукових дослі- джень (CNRS). Подібну практику з фінансу- вання мегапроектів нещодавно запровадили і в Росії. Державний фонд фундаментальних до- сліджень (ДФФД) започаткував конкурсну систему грантової підтримки наукових роз- робок вітчизняних учених. У Державному бюджеті України кошти для Фонду визна- чаються окремим рядком і розподіляються на конкурсній основі. На практиці фінансу- вання Фонду не перевищує 1% від сукупних бюджетних асигнувань науково-технічного Витрати на науку в деяких країнах світу, % ВВП [7] Країна Усього У тому числі бюджетні Ізраїль 4,25 3,05 Фінляндія 3,84 2,55 Японія 3,33 2,3 США 2,79 1,9 Німеччина 2,78 1,95 Франція 2,21 1,33 Англія 1,82 1,24 Китай 1,43 1,1 Італія 1,27 0,74 Росія 1,24 0,37 Україна 0,73 0,29 66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ спрямування [6], що позбавляє його відчут- ного впливу на розвиток науки в Україні. Очевидно, що обсяги фінансування ДФФД мали б зрости щонайменше на порядок із паралельним зміцненням засад конкурсного відбору. Програмно-цільове, конкурсне та гранто- ве фінансування не може і не повинно ви- ступати замінником базового фінансування дослідних установ. Попри широке викорис- тання терміна «базове фінансування», його й досі не визначено на нормативному рівні. Зрозуміло, що без цього діяльність наукової установи не може здійснюватися в гармонії з іншими законодавчими актами, які регла- ментують, зокрема, питання праці чи влас- ності. Для прикладу, конкурсна складова має чітко визначений термін, а отже, перед- бачає роботу дослідника за строковим контрактом, що не дозволено законом. Під- хід, який ґрунтується на поєднанні принци- пів базового, програмно-цільового та кон- курсного фінансування наукових дослі- джень, намагається розвивати Національна академія наук України, однак для успіху на цьому шляху слід іще прийняти певні зако- нодавчі норми. Залучення молоді до наукової роботи. Без діяльної ролі в науці талановитої моло- ді країна позбавлена майбутнього. Кризові явища в українській науці нині чітко відо- бражені у віковому складі найкваліфікова- ніших дослідників. Так, за даними для За- хідного регіону за 2011 р. бачимо значні перекоси в бік старших поколінь із мінімумом для кандидатів наук у віці 40–49 років і мак- симумом для докторів наук у віці 50–59 ро ків (рис. 11). Талановита молодь обирає сьогодні працю за кордоном або в інших престижних сферах суспільного поділу праці. Робота до- слідника не дає змоги розв’язати найнагаль- ніші проблеми, важливі для молодої сім’ї, не гарантує отримання житла, не створює соці- альної перспективи. Можна пригадати низку ініціатив, спрямо- ваних на зменшення гостроти проблеми, однак вони не мають системного характеру. Пози- тивні приклади в Західному регіоні — це від- значення за ініціативою ЗНЦ учених премія- ми Львівської обласної державної адміністра- ції та Львівської обласної ради (щороку 100–150 молодих та близько 30 відомих уче- них удостоюються цієї грошової відзнаки), по- ліпшення житлових умов на уковців (за спри- яння Президії НАН України в 2007–2008 рр. молоді науковці з установ НАН України у Львові отримали 14 службових квартир). Розвиток інноваційної діяльності та зв’язків із виробництвом. Інноваційний по- тенціал науки «вмикається» лише за певних умов. Доведено, що економічні функції нау- ка починає виконувати за фінансування, що перевищує 1,5% ВВП [9]. За нинішньої ситу- ації можна розраховувати лише на соціо- культурну і певною мірою пізнавальну її функції. Країни, які недофінансовують влас- ну науку, стають донорами інтелектуального потенціалу для інших держав (у США поло- вина науковців — це іноземці). Активізація інноваційної діяльності ви- магає передусім реалізації ефективнішої державної інноваційної політики, створення умов для суттєвого підвищення зацікавле- ності виробничої сфери в інноваціях. Еко- номіка, в якій найрентабельнішим бізнесом залишається політика, а бізнес із прибутком на рівні ставки банківського депозиту пере- буває на грані виживання, не вкладатиме кошти в наукоємну продукцію. Надії можна покладати тільки на підтримку держави, та й то лише за певними, дійсно пріоритетни- ми програмами. Рис. 11. Розподіл дослідників за віком у Західному ре- гіоні, осіб [1]: 1 — кандидати; 2 –доктори наук; 3 — без ступеня 67ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ Наведемо кілька прикладів результатів досліджень учених регіону, які можна вико- ристати для конкретних науково-технічних розробок. Так, у 2011 р. на базі НВП «Карат» створено першу в Україні виробничу діль- ницю Науково-виробничого концерну «Нау- ка» з промислового виробництва наногете- роструктур для над’яскравих світлодіодів, концентраторних сонячних батарей і потуж- них НВЧ-транзисторів. Уже укладено угоду на постачання в країни ЄС наногетерострук- тур на суму 2,5 млн дол. США. На базі Тер- нопільського національного технічного уні- верситету імені Івана Пулюя відкрито нау- ковий парк «Інноваційно-інвестиційний кластер Тернопілля», що має обнадійливі перспективи для розвитку. Створення дієвої науково-інноваційної інфраструктури, по- кликаної брати участь у процесі трансферу знань, сприятиме економічному розвитку, впровадженню результатів наукових дослі- джень, підтримці національних дослідниць- ких стратегій. Посилення взаємодії академічної науки і освіти. Наука й освіта приречені на тісну взаємодію. Освітня функція властива науці, без наукового забезпечення якісна сучасна освіта немислима. З іншого боку, джерелом розвитку науки виступає, насамперед, ви- сокоосвічена, амбітна й талановита молодь. В умовах України, коли надмірне педагогіч- не навантаження на викладача в класично- му університеті обмежує його можливості у проведенні досліджень, а академічний уче- ний не завжди може реалізувати свій викла- дацький потенціал, оскільки не має доступу до здібного студента, виник бар’єр між осві- тою і наукою. У світі є чимало прикладів успішної співпраці між суто дослідницьки- ми та університетськими структурами. По- зитивний досвід мають Франція, Німеччи- на, країни Східної Європи. Потребує термінового вдосконалення нор- мативно-правова база, що регламентує ство- рення і впровадження різних форм співро- бітництва науковців та освітян. Слід дати можливість і стимулювати створення спіль- них структур подвійного підпорядкування. До посадових обов’язків фахових дослідників можна і потрібно включати навчальну компо- ненту. Для підвищення наукового рівня під- ручників і навчальних програм необхідне ши- роке залучення академічних учених. У регіоні є певні позитивні напрацювання. Активну роботу в галузі економіки прово- дить створений за участю ЗНЦ навчально- науковий комплекс «Економосвіта», який уже став міжнародним. Виконуючи постано- ву Президії НАН України «Про поглиблен- ня інтеграції науки та освіти в сучасних умо- вах», ЗНЦ вийшов на новий рівень організа- ції співпраці академічних установ і вищих навчальних закладів регіону з природничих і технічних наук — разом із Національним уні- верситетом «Львівська полі техніка» створе- но науково-навчальний комплекс із правами відділення цільової підготовки. Спільно з Інститутом регіональних досліджень НАН України та Національним університетом водного господарства і природокористуван- ня створено Науково-навчальний центр з правами відділення цільової підготовки ма- гістрів за спеціальністю «Економіка довкіл- ля і природних ресурсів». Підвищенню ролі науки в розробленні й реалізації ефективної соціогуманітарної політики сприяє створе- ний при ЗНЦ Інститут соціогуманітарних проблем людини. Тендерні процедури, конкурсна тема- тика і міжнародні гранти. Значною пере- поною для ефективної діяльності держав- них наукових установ і вищих навчальних закладів стала наявність тендерних проце- дур у разі придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти. Часто процедура орга- нізації торгів «з’їдає» значну частину кош- тів, отриманих на проведення дослідження. Проблемою виявилася також сумісність процедур бюджетного планування і тендер- них витрат, оскільки бюджетне законодав- ство не визначає порядок планування ко- штів на проведення тендерів, результат яких невідомий до їх закінчення [6]. Відповідно, виникають підстави для невмотивованих звинувачень у нецільовому використанні бюджетних ресурсів. 68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ Інший бік цієї ж проблеми стає особливо помітним у разі проведення конкурсів науко- вих проектів за державними програмами. Конкурсна комісія відбирає найкращі проек- ти, керуючись не лише суто науковими кри- теріями, але й ураховуючи орієнтовні витрати на їх виконання. Інколи частина конкурсного проекту передбачає зумовлене науковими ці- лями придбання певного спеціалізованого обладнання. При цьому ві дібраний конкурс- ним комітетом проект сам стає об’єктом зако- нодавчих вимог щодо тендерних заку півель за суто фінансовими показниками (обсяг ро- біт, вартість обладнання тощо). Аб сурдність ситуації очевидна, оскільки проект, що прой- шов науковий конкурсний відбір, може не ви- грати тендер. У намаганні розв’язати таке протиріччя наукові фонди шукають прості розв’язки. Можливо, зокрема й цим можна пояснити те, що ДФФД підтримує переваж- но невеликі проекти, орієнтовний обсяг фі- нансування яких не перевищує встановленої законом межі, вище за яку слід ініціювати тендерні процедури. Реально від цього потерпає наука, оскіль- ки стає принципово неможливо організува- ти серйозне комплексне дослідження. Мож- ливість закупівлі товарів, робіт і послуг в одного учасника також не рятує ситуацію, бо складність отримання відповідного об- ґрунтування нерідко змушує замовника від- мовлятися від цього механізму. Тендери впливають також і на якість закуплених то- варів, робіт чи послуг, коли тендер виграють не за вищу якість, а за пропозицію найниж- чої ціни на шкоду якості. У подібну ситуацію часто потрапляють і державні дослідницькі центри, що виграли міжнародний грант, яким передбачено мо- дернізацію дослідницької інфраструктури, закупівлю вартісного обладнання чи техно- логічних ліній. Специфікацію таких об’єктів, з одного боку, чітко вказано в умовах отри- мання фінансування. З другого боку, якщо такі кошти надходять на рахунок організа- ції, вони автоматично стають бюджетними з усіма умовами, що з цього випливають. Як наслідок виникає потреба в тендерних тор- гах, що мають, за задумом законодавців, за- хистити державні бюджетні видатки, а фак- тично йдеться про цільові кошти міжнарод- них структур. Очевидно, що така ситуація стимулює так звану офшорну науку, коли реалізують схеми з приховування цілей на- укових досліджень, здійснюють їх фінансу- вання «в тіні» тощо. Через дедалі зростаюче нагромадження бюрократичних процедур загрозливі тен- денції спостерігаються останнім часом і в частині обмеження фінансових свобод до- слідних установ — навіть у разі наявності у них власних коштів. Значних зусиль з боку керівництва наукових інституцій нині по- требує вирішення таких украй важливих питань, як передплата доступу до міжнарод- них наукових баз, придбання програмних пакетів для потреб моделювання чи специ- фічного наукового обладнання, оплата між- народних видань або ж послуг із присвоєння DOI для публікацій у власному виданні. Ба- жання оптимально використати наявні ко- шти часто зводиться нанівець через умови бюджетного регулювання, прийняті в казна- чействі, яке може впродовж кількох місяців не проводити платежі і поставити тим са- мим під загрозу виконання наукового про- екту чи міжнародного гранту. ДЕЯКІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ Підсумовуючи вищевикладене, спробує- мо сформулювати низку пропозицій щодо проблемних питань, які потребують невід- кладного вирішення. 1. Пріоритетом держави в найближчі роки має стати обов’язкове поетапне підвищення рівня фінансування науки з виходом на пла- нові показники 1,7% ВВП. Як свідчить до- свід країн, що нині посідають провідні пози- ції, це завдання можна і необхідно виконати, якщо Україна прагне увійти до групи розви- нених держав світу. 2. Бюджетне фінансування наукової і на- уково-технічної діяльності повинно забезпе- чувати відтворення наукового потенціалу за всіма його структурними елементами (підго- 69ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ товка кадрів, оновлення ма те ріально-тех- нічної бази, інформаційні послуги) з вико- ристанням різних рівнів фінансування — ба- зового, програмно-цільо вого, конкурсного тощо. Вкрай важливим стає завдання розро- блення і прийняття відповідних норматив- них документів, які усунуть нинішні супе- речності й чітко визначать механізми та принципи фінансування науки. 3. Потребує законодавчого врегулювання порядок проведення конкурсів на виконан- ня наукових досліджень при формуванні державних цільових, науково-технічних та інноваційних програм із забезпеченням га- рантій їх фінансування на етапі виконання. В країнах ЄС при використанні програмно- ці льового фінансування реалізують системний комплекс завдань із підтримки пріоритетних напрямів наукових досліджень, підготовки кадрів, мотивації участі промисловців і під- приємців у комерціалізації результатів НДДКР тощо. 4. Слід вирішити на державному рівні пи- тання про оплату доступу науковців до між- народних наукометричних баз даних (Scopus, Web of Science тощо) й електронних наукових видань, що вкрай важливо для стимулювання розвитку наукових досліджень та інтеграції української науки до світового простору. Не- обхідно активніше заохочувати на уковців до публікації результатів власних робіт у міжна- родних авторитетних виданнях. 5. Розвиток науки в університетах можли- вий лише за умови значного скорочення кіль- кості лекційних годин на одного викладача. Важливо на системному рівні виробити ме- ханізми тіснішої інтеграції академічної та уні- верситетської науки через створення спіль- них науково-навчальних структур, ширше використання потенціалу академічних уче- них у викладацькій діяльності. Особливої ак- туальності це питання набуває на магістер- ському й докторантському рівнях освіти. 6. Вкрай важливим стає вироблення фі- нансових механізмів для розвитку патентно- ліцензійної діяльності, які дозволять вітчиз- няним дослідникам і винахідникам вийти на міжнародний рівень проведення експертиз, отримання охоронних документів, підтрим- ки патентного захисту з метою участі в тор- гівлі об’єктами інтелектуальної власності. 7. Слід посилити законодавчий рівень за- хисту наукових установ від спроб захоплен- ня їхніх земель і майна. Необхідно розши- рити академічні свободи при конкурсному фінансуванні досліджень та отриманні між- народних грантів задля уникнення тендер- них процедур, які своєю суттю суперечать умовам отримання такого фінансування. Слід також переглянути митні вимоги сто- совно закупівлі (чи спонсорської передачі) наукового обладнання, літератури, наукової періодики тощо. 8. Потрібно відновити на державному рів- ні заходи із залучення молоді до наукової роботи через надання службового житла, кредитів, грантів тощо. Важливо виробити систему накопичувальних соціальних га- рантій для наукових працівників, що сприя- тиме поверненню високого престижу праці дослідника. 9. Оплата праці вченого має гарантувати гідні матеріальні умови для ефективної творчої діяльності, позитивно впливати на суспільний престиж професії наукового працівника, стимулювати залучення тала- новитої молоді в науку та підвищення ква- ліфікації науковця. Не можна недооцінюва- ти роль пенсійного забезпечення — важеля, який поряд з іншими соціальними функція- ми стимулюватиме процеси омолодження наукових кадрів. Загалом науково-освітня сфера суспільно- го життя — тонкий і складний організм, змі- ни в якому мали б ґрунтуватися на трьох основних принципах: системність, орієнто- вана на стратегічні цілі; еволюційність у під- ходах і засобах досягнення мети; викорис- тання мотиваційних векторів, що забезпечать синергетичний ефект. Перший принцип ви- магає бачення перспективи (яку державу бу- дуємо) і визначає перелік тактичних цілей та засоби моніторингу на етапах просування. Другий гарантує послідовність, продуманість і поетапність дій, а третій — вибудовує систему стимулів щодо впровадження змін у кожній 70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ окремій ділянці. Україна все ще має підстави для того, щоби ставити цілі амбітні, орієнто- вані на стратегічно важливі пріоритети, ще зберігається і потенціал для їх реалізації, про- те час для роздумів потроху спливає. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2011 ро- ці: стат. зб. — К.: Держстат України, 2012. — 305 с. 2. Наукова діяльність на Львівщині: стат. зб. 2010. — Львів: Гол. упр. стат. у Львів. об-ті, 2011. — 76 с. 3. Інноваційна діяльність у Львівській області: стат. зб. — Львів: Гол. упр. стат. у Львів. об-ті, 2011. — 64 с. 4. Заклади освіти у Львівській області: стат. зб. — Львів: Гол. упр. стат. у Львівській об-ті, 2011. — 105 с. 5. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 № 1977-ХІІ (редакція від 06.01.2011). 6. Авігдор Г., Атаманова Ю., Булкін І. та ін. Інновацій- на політика: європейський досвід та рекомендації для України. — К.,2011. — Т. 2. — 350 с. 7. Мазур А.А., Любовная Л.Б., Бровченко Н.С., Тольба В.В. Наука Украины. Цифры, факты, проблемы. — К.: ИЭС им. Е.О. Патона, 2012. — 47 с. 8. Про державні цільові програми: Закон України від 18.03.2004 № 1621–IV. 9. Малицкий Б.А. Научно-технологическое прогнози- рование как ответ на вызов времени // Наука і нау- кознавство. — 2006. — № 3. — С. 11–19. Стаття надійщла 08.04.2013 р. З.Т. Назарчук, И.М. Мриглод, Р.Р. Романюк Западный научный центр Национальной академии наук Украины и Министерства образования и науки Украины ул. Матейко, 4, Львов, 79000, Украина НАУКА ЗАПАДНОГО РЕГИОНА УКРАИНЫ: ТЕНДЕНЦИИ, ПРОБЛЕМЫ И ПРЕДЛОЖЕНИЯ В работе проведен анализ состояния и динамики научного потенциала Западного региона Украины, рассмотрены проблемные вопросы развития научных исследований, предложены законодательные инициа- тивы по активизации научной и научно-технической деятельности. Ключевые слова: Западный научный центр, науч- ный потенциал, научно-техническая деятельность. Z.T. Nazarchuk, I.M. Mryglod, R.R. Romanyuk Western Scientific Center of NAS of Ukraine and MES of Ukraine 4 Matejko St., Lviv, 79000, Ukraine SCIENCE OF WESTERN UKRAINE: TRENDS, PROBLEMS, AND PROPOSALS Status and dynamics of the scientific potential of Western Ukraine are analyzed in the paper; problems of development of scientific researches are considered; legis- lative initiatives to liven up the scientific and technical activities are proposed. Keywords: Western Scientific Center, scientific poten- tial, scientific and technical activities.

Наука Західного регіону України: тенденції, проблеми та пропозиції

Репозитарії

Схожі ресурси