Академічні слухання з проблем промислового розвитку
3 лютого 2013 р. в Інституті економіки промисловості НАН України відбулося перше засідання академічних слухань з проблем промислового розвитку «Розвиток вугільної промисловості України: згортати не резонно розвивати». Організаторами слухань виступили Інститут економіки промисловості НАН України та...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67488 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Академічні слухання з проблем промислового розвитку / О.І. Амоша, Ю.С. Залознова // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 71-80. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859645629158916096 |
|---|---|
| author | Амоша, О.І. Залознова, Ю.С. |
| author_facet | Амоша, О.І. Залознова, Ю.С. |
| citation_txt | Академічні слухання з проблем промислового розвитку / О.І. Амоша, Ю.С. Залознова // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 71-80. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | 3 лютого 2013 р. в Інституті економіки промисловості НАН України відбулося перше засідання академічних слухань з проблем промислового розвитку «Розвиток вугільної промисловості України: згортати не резонно розвивати». Організаторами слухань виступили Інститут економіки промисловості
НАН України та Навчально-науковий інститут економіки промислового розвитку НАН і МОН України.
У заході взяли участь науковці з Національної академії наук України, представники промисловості та
громадських організацій.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:27:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
71ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
3 лютого 2013 р. в Інституті економіки промисловості НАН України відбулося перше засідання ака-
демічних слухань з проблем промислового розвитку «Розвиток вугільної промисловості України: згорта-
ти не резонно розвивати». Організаторами слухань виступили Інститут економіки промисловості
НАН України та Навчально-науковий інститут економіки промислового розвитку НАН і МОН України.
У заході взяли участь науковці з Національної академії наук України, представники промисловості та
громадських організацій.
© О.І. Амоша, Ю.С. Залознова, 2013
УДК 001.3
О.І. АМОША, Ю.С. ЗАЛОЗНОВА
Інститут економіки промисловості Національної академії наук України
вул. Університетська, 77, Донецьк, 83048, Україна
АКАДЕМІЧНІ СЛУХАННЯ
З ПРОБЛЕМ ПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ
Академічні слухання з питань промисло-
вості — нова форма спільного мислетворен-
ня, спрямованого на пошук рішень найакту-
альніших проблем сьогодення. В основу та-
ких зібрань покладено аксіому, що академіки
не заангажовані ані владою, ані бізнесом,
здатні бути об’єктивними і мудрими, звичні
до вирішення найскладніших завдань. Їхні
рекомендації адресовано відповідним орга-
нам державної влади, щоб допомогти їм у
виробленні правильних рішень.
13 лютого 2013 р. у Донецьку в приміщен-
ні Інституту економіки промисловості НАН
України відбулося перше засідання акаде-
мічних слухань з проблем промислового
розвитку «Розвиток вугільної промислово-
сті України: згортати не резонно розвивати».
Організаторами заходу стали Інститут еко-
номіки промисловості НАН України та На в-
чально-науковий інститут економіки про-
мислового розвитку НАН і МОН України.
Співголовами перших академічних слухань
були академіки НАН України В.М. Геєць і
О.І. Амоша, а також професор Ю.Л. Звягіль-
ський. До Президії Наукової ради увійшли ака-
деміки НАН України А.Ф. Булат, В.П. Вишнев-
ський, В.К. Мамутов, А.Ф. Попов, В.П. Шев-
ченко і чл.-кор. НАН України О.А. Мінаєв.
Зі вступним словом до учасників слухань
звернувся директор Інституту економіки
промисловості НАН України академік НАН
України О.І. Амоша. Потім слово взяв де-
путат Верховної Ради України професор
Ю.Л. Звягільський. Його промова була емо-
ційною й іноді різкою. Так, видобування ву-
гілля нелегальними копанками він визначив
як злочин державного рівня, розкрадання в
особливо великих розмірах. «Кто-то этот
Президія Наукової ради академічних слухань
72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
уголь вывозит, не на тачках, а в вагонах по
государственной железной дороге, — висло-
вив своє обурення Ю.Л. Звягільський, —
кто-то реализует, кто-то покупает и ис-
пользует как полноценный энергоноситель, а
легальный уголь не имеет сбыта».
Депутат висловив надію, що академічні
слухання привернуть увагу органів влади
до необхідності вжити екстрених заходів,
оскільки галузь гине, копанки та імпорт
руйнують внутрішній ринок вугілля. Тому,
на думку відомого в країні «вугільного гене-
рала», нині є два найважливіших завдання:
відновити галузь завдяки модернізації наяв-
ного шахтного фонду й будівництву нових
шахт та із застосуванням усіх легітимних за-
собів захистити вугільну промисловість від
зовнішньої експансії. Особливий наголос
Ю.Л. Звягільський зробив на тому, що вуг-
левидобування в Україні потрібно активно
розвивати.
Академік В.М. Геєць зазначив, що ниніш-
ній форум є певною відповіддю на доручен-
ня віце-прем’єр-міністра Юрія Бойка щодо
розвитку співпраці академічних установ і
промисловості, їх інтеграції. Уряд усвідом-
лює, що без реіндустріалізації неможливе
саме існування України. Тому вперше за
останні 20 років промислову політику спря-
мовано на нарощування індустріального по-
тенціалу макроекономіки і, відповідно, на
зростання споживання, тобто відмову від
хибної практики будь-якою ціною підтри-
мувати наявний рівень споживання.
Слід підкреслити, що наші зв’язки із зов-
нішнім світом майже завжди складаються
не на нашу користь. Україна імпортує вели-
ку кількість товарів інвестиційного призна-
чення, і можливість їх вітчизняного вироб-
ництва навіть не розглядається. Ситуація
з південнокорейським залізничним облад-
нанням до Євро–2012 є типовою.
Академік В.М. Геєць не став торкатися ву-
гільної промисловості, а провів паралель із
суднобудуванням: якщо сьогодні вкласти
кошти в сучасні корабельні проекти, то
тільки через 5 років можна сподіватися на
отримання конкурентоспроможної продукції.
Академік НАН України В.П. Шевченко
Професор Ю.Л. Звягільський
Академік НАН України В.М. Геєць
73ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
І це при тому, що ми маємо технічно розви-
нену галузь, фахівців, досвід тощо.
Однак є й позитивні приклади. За резуль-
татами досліджень, проведених на 700 під-
приємствах, що виробляють промислову
продукцію, попри низьку інноваційну актив-
ність (10–12%), практично в кожному виді
діяльності виявилися виробники продукції
інноваційного рівня. Вони і мають бути точ-
ками росту. Тому важливо, щоб економісти й
інженери працювали спільно і визначилися
зі спрямуванням коштів та зусиль на просу-
вання вперед, адже без інноваційного розви-
тку ми перетворимося на країну, суцільно
залежну від інших держав, і не обов’язково
європейських. Нині на українських ринках
китайські машинобудівники вже витісняють
навіть німецьких.
Перехід до нової політики необхідно здій-
снити в першій половині 2013 р., щоб новий
уряд мав можливість закласти основи відпо-
відного розвитку, адже в економічній політи-
ці багато що залежить від політичних циклів.
Виборча кампанія загальмує цей процес,
тому потрібно квапитися. Важливо визначи-
ти рішення, які має ухвалити уряд для запус-
ку фінансових механізмів. Гроші в країні є і
багато. Проблема в їх легалізації й залученні
для вирішення актуальних завдань, оскільки
уряд таких ресурсів не має.
Академік В.П. Шевченко продовжив дум-
ку В.М. Гейця і згадав досвід Донецького на-
укового центру, де існував, за його висловом,
«трикутник з рівними правами» на кшталт
відомого з геометрії рівностороннього три-
кутника, тобто союз науки, промисловості і
влади. Без третього компонента всі зусилля,
говорячи фігурально, перетворюються на
балачки. Справжній рух до майбутнього без
такої потужної спайки неможливий. Сьогод-
ні трикутник перетворився на лінію — бра-
кує адміністративних ресурсів.
Далі учасники слухань перейшли до обго-
ворення основних доповідей, повні тексти
яких було заздалегідь оприлюднено на офі-
ційному сайті ІЕП НАН України.
Доктор економічних наук Ю.С. Залознова
довела до відома аудиторії основні тези
спільної з проф. Ю.Л. Звягільським доповіді
«Про необхідність широкої модернізації ву-
гільної промисловості України». У нинішній
ситуації, навіть за наявності коштів, можна
банально не знайти на ринках потрібного об-
сягу вугілля. Діє так званий китайський
фактор: перетворення експортера світового
рівня на нетто-імпортера завдало подвійного
удару світовим ринкам вугілля, що особливо
відчутно в періоди економічних бумів.
Економічні підйоми створюють проблеми
у споживачів вугілля через дефіцит продук-
ції, економічні спади — у виробників через її
профіцит, коли простоюють виробничі фон-
ди навіть цілих галузей. Наприклад, зараз
вугільна промисловість США опинилася у
важкому стані: деякі компанії змушені зали-
шити ринок, інші — зменшити обсяги ви-
робництва й чекати на зміну ситуації.
Ю.С. Залознова підкреслила, що світова
торгівля вугіллям не перевищує 15% від
його загального видобутку, ринки перебу-
вають під контролем 8–10 транснаціональ-
них корпорацій, можливостей яких достат-
ньо для скупки всіх шахт державного секто-
ра України, тим паче, що держава готова
віддати їх за символічну винагороду. Нині
така експансія неактуальна через нерозви-
неність портової інфраструктури, але згодом
може скластися ситуація, подібна до неди-
версифікованого імпорту природного газу.
Зарубіжні вугільні сектори, тобто шахти,
Доктор економічних наук Ю.С. Залознова
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
придбані за кордоном, є сильним маркетин-
говим ходом, проте досить було статися ви-
буху на російській шахті «Распадская», як
уряд РФ ввів обмеження на експорт коксів-
ного вугілля. Тому зарубіжні сектори мають
доповнювати вітчизняні, але не підміняти їх.
Україна може забезпечити потреби у ву-
гіллі власними силами, однак для цього по-
трібна широка модернізація. Досвід шахти
ім. О.Ф. Засядька свідчить, що навіть у
складних гірничих умовах вуглевидобуток
може бути прибутковим, необхідні лише су-
часні технології і відповідна техніка, достат-
ні інвестиції та дисципліна. Для розвитку
вугільної промисловості України ефектив-
ним є державно-приватне партнерство. Дер-
жава має підтримувати капітальні проекти
на приватних шахтах, бізнес — інвестувати в
модернізацію шахт державного сектора.
Одним із засобів подолання вугільного
профіциту доповідач вважає створення
російсько-українського синдикату, призна-
ченого для просування вугільної суміші на
міжнародні ринки. Українське вугілля міс-
тить багато сірки, а в російському її вміст
низький, проте російські компанії втрача-
ють значну частку доходу через транспорту-
вання — на відміну від великих австралій-
ських і американських експортерів росіяни
мають довге залізничне плече. Співпраця з
українськими вугільними виробниками до-
зволить їм зменшити витрати на доставку
вугілля до порту. Ми маємо ще дореволю-
ційний досвід діяльності вугільних синди-
катів, зокрема такого, як «Продуголь».
Ю.С. Залознова навела також можливі тех-
нічні й технологічні варіанти підвищення
ефективності вуглевидобувних підприємств.
Далі місце за трибуною зайняв кандидат
економічних наук Л.Л. Стариченко з допо-
віддю «Стан, основні проблеми і перспективи
вугільної промисловості України», підготова-
ною у співавторстві з академіком О.І. Амо-
шею і к.т.н. Д.Ю. Череватським.
Жодна країна не нарощує збитковий вугле-
видобуток. Головними ознаками сучасного
вуглевидобування у світі є роздержавлення
вугледобувних підприємств, концентрація
капіталів, інтернаціоналізація вугільного
виробництва з формуванням іноземних і за-
рубіжних секторів, інтеграція виробників і
споживачів вугільної продукції. При цьому
поняття енергетичної незалежності та енерге-
тичної безпеки країн не ототожнюються. За
доволі високого рівня залежності багатьох
країн від імпорту енергоносіїв, у тому числі
вугілля, енергетичної безпеки досягають пе-
редусім диверсифікацією джерел постачання.
В Україні недержавний сектор вугільної
промисловості розвивається в руслі світових
тенденцій і завдяки сприятливішим природ-
ним умовам, своєчасному інвестуванню, ви-
щому рівню менеджменту, хоча й поступаєть-
ся провідним вугільним галузям світу, є рен-
табельним і перспективним. Державний же
сектор збитковий, обтяжений великими бор-
гами, і його стан слід оцінювати як кризовий.
Організаційна структура, методи господарю-
вання й управління в секторі застарілі, з еле-
ментами планово-розподільної економіки.
Чинна система державної фінансової під-
тримки підприємств державного сектора не-
ефективна. Вона не задовольняє потреб усіх
підприємств, а механізм її надання блокує
стимули до високопродуктивної роботи і під-
живлює утриманську психологію. Сектор по-
требує кардинальної реструктуризації і ре-
формування.
Нинішній потенціал рентабельного вуг-
левидобування в Україні, за умови належно-
го інвестиційного забезпечення, становить
Кандидат економічних наук Л.Л. Стариченко
75ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
близько 90 млн т на рік, але невисока якість
(передусім щодо вмісту сірки) значної час-
тини покладів вітчизняного вугілля може
внести істотну поправку в цю оцінку. У пер-
спективі потенціал галузі можна збільшити
завдяки відродженню рентабельного видо-
бування бурого вугілля разом із будівни-
цтвом відповідних енергоблоків теплових
електростанцій.
На думку авторів доповіді, вітчизняна ву-
гільна промисловість може стати певним га-
рантом енергетичної безпеки країни, однак,
зважаючи на її стан і потенціал, вона не може
бути домінуючим постачальником енергоре-
сурсів. Ідея енергетичної автаркії з орієнта-
цією на вітчизняне вугілля не відповідає ані
сучасним тенденціям глобалізації світового
господарства, ані засадам сталого розвитку.
Слід визнати необхідність імпорту певних
обсягів вугільної продукції з диверсифіка-
цією джерел надходжень і орієнтацією пере-
важно на зарубіжні вугледобувні підприєм-
ства, що належать українським корпораціям.
Захист від надмірного імпорту має здійсню-
ватися за правилами Світової організації
торгівлі, імплементованими у правову базу
України.
Домінантою державної політики стосовно
вугільної промисловості загалом має бути
підвищення її ефективності та конкуренто-
спроможності, а не екстенсивне збільшення
обсягів збиткового виробництва. Подаль-
ший розвиток галузі залежить від вирішення
двох глобальних завдань — техніко-тех но ло-
гічної модернізації галузі та її реформуван-
ня, зокрема реструктуризації від повідно до
ринкових умов господарювання. Зважаючи
на випереджальну стратегію, слід розробити
довгострокову програму інноваційного роз-
витку галузі на основі державно-приватного
партнерства зі створенням інноваційних, у
тому числі венчурних, фондів з пайовою
участю держави й бізнесу.
Прийнята в 2010 р. Програма реформ у
вугільній промисловості містить потрібні
для цього заходи, однак передбачає малоре-
альні терміни їх здійснення і вимагає кори-
гування, конкретизації та доповнення.
Немає підстав розраховувати на швидку
приватизацію перспективних шахт чи на
швидке закриття безперспективних. Доцільно
орієнтуватися на тривале (мінімум 10–15 ро-
ків замість передбачених Програмою 4–6)
існування збиткових шахт і шахт державно-
го сектора. Тому основною ідеєю реформу-
вання галузі потрібно визнати створення
конкурентного ринкового середовища і в
приватному, і в державному секторах. Пер-
шочерговим заходом слід вважати побіжно
згадану в Програмі корпоратизацію держав-
ного сектора, що разом з удосконаленням
системи державного субсидування й лібера-
лізацією вугільного ринку має «занурити»
сектор у ринкові умови, підвищити еконо-
мічну самостійність і відповідальність дер-
жавних підприємств.
Ключове для державного сектора питан-
ня вдосконалення системи державного суб-
сидування вугледобувних підприємств (що
в Програмі взагалі не згадується) має бути
вирішене законодавчо, з урахуванням норм
СОТ та ЄС, що створить стимули для ефек-
тивного використання бюджетних коштів.
У проекті відповідного закону, розробле-
ному Інститутом економіки промисловості
НАН України, передбачено гнучку і водно-
час стимулювальну систему державної під-
тримки вугледобувних підприємств у ви-
гляді: поточних дотацій (за ставками, вста-
новленими на 5 років); капітальних дотацій
на просте відтворення виробничих потуж-
ностей (у разі нестачі амортизаційних ко-
штів); субсидій на розвиток (за конкурсом,
за умови зниження або скасування дотацій);
субвенцій на виняткові (тимчасові, ексклю-
зивні) витрати; оперативної фінансової до-
помоги (в разі непередбачених обставин).
Законопроект пройшов апробацію в ряді мі-
ністерств і потребує пришвидшення його
прийняття.
Лібералізація національного вугільного
ринку має відбуватися шляхом переходу до
укладання прямих контрактів між виробника-
ми і споживачами вугільної продукції та впро-
вадження біржової (аукціонної) торгівлі ву-
гіллям. Необхідно поступово (а не форсовано,
76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
як випливає з Програми), проте неухильно
виводити з експлуатації, переважно консерву-
вати, глибокозбиткові шахти, що опинилися
за межами визначених обсягів державного
субсидування, створивши конкуренцію між
такими шахтами за право на існування.
У доприватизаційний період доцільно
сприяти поширенню практики спільної екс-
плуатації вугільних родовищ державними і
приватними підприємствами, спираючись
на накопичений позитивний досвід та мето-
дичні розробки, виконані Інститутом еконо-
міки промисловості НАН України.
На сьогодні створено необхідне законо-
давство щодо приватизації, а також переда-
вання в оренду чи концесію державних вуг-
ледобувних підприємств. Ці процеси мають
здійснюватися не миттєво, а в міру попиту з
боку потенційних інвесторів з одночасним
удосконаленням нормативно-правової бази.
Зокрема, щоб не блокувати приватизацію
занедбаних збиткових шахт, слід поверну-
тися до питання щодо тимчасового дотуван-
ня таких підприємств у післяприватизацій-
ний період, як це передбачено для орендарів
і концесіонерів.
Належну увагу потрібно приділити вдо-
сконаленню соціально-трудових відносин,
насамперед оплаті шахтарської праці (про
що в Програмі не згадується). Зокрема, вар-
то відмовлятися від «потогінних» систем
оплати з надмірною диференціацією заро-
бітків, зміщуючи акценти у стимулюванні з
інтенсифікації праці на інтенсифікацію ви-
робництва, підвищуючи стабільність і га-
рантованість заробітної плати, звужуючи
діапазон її коливань. Доцільно перейти у ви-
сокомеханізованих вибоях від відрядної до
комбінованої, а згодом до погодинної опла-
ти з переорієнтацією премій від стимулю-
вання перевиконання планів виробництва
до стимулювання планового підвищення
навантаження на вибої, обов’язково врахо-
вуючи показники охорони праці.
Об’єктивно досягнення беззбитковості
вугільної промисловості потребує не лише
масштабного виведення з експлуатації збит-
кових шахт, а й значного підвищення про-
дуктивності праці, а отже, певного скорочен-
ня персоналу на залишених в експлуатації
шахтах. Тому потрібно створювати, викорис-
товуючи зарубіжний досвід, гнучку систему
соціального захисту працівників, що вивіль-
няються в разі закриття шахт чи модерніза-
ції та реорганізації підприємств.
Після доповіді Л.Л. Стариченка виникла
нетривала, проте гостра дискусія. Зокрема,
академік В.К. Мамутов зауважив, що заходи,
які пропонує доповідач, вже були вжиті про-
тягом останніх 20 років і призвели до глибо-
кої кризи галузі. На це Л.Л. Стариченко від-
повів, що державна політика щодо галузі не
була цілісною і послідовною. Намагання «під-
тримувати на плаву» всі діючі шахти за бра-
ком коштів спричинювало деградацію шахт і
водночас збільшення обсягів їх дотування.
Професор Б.А. Грядущий Кандидат економічних наук А.Р. Вовченко
77ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
Деякі члени Президії Наукової ради слухань
помітили в матеріалах доповіді заклик до ре-
структуризації шахтного фонду за англій-
ським зразком. Доповідач, поділяючи ідею
закриття збиткових шахт, наголосив на по-
требі зберегти здорове ядро галузі, а відсікти
лише безперспективну її частину, що погли-
нає левову частку державних субсидій. В об-
міні думками взяли участь також Ю.Л. Звя-
гільський, Б.А. Грядущий, В.М. Геєць.
Далі настала черга виступів експертів.
Представник галузевої науки професор
Б.А. Грядущий, керівник ДонВУГІ та ІГМ
ім. М.М. Федорова, наголосив на необхід-
ності передусім розробити баланс виробни-
цтва і споживання енергетичного й коксів-
ного вугілля, оскільки стратегічні плани
держави спрямовано на нарощування видо-
бутку, а підприємства дедалі більше потер-
пають від профіциту. Нині йдеться про
12 млн т «зайвого» вугілля на рік.
Масштабне будівництво шахт неможливе,
для цього немає навіть достатньої кількості
шахтобудівних установ. Вихід — у модерні-
зації шахт, що існують. Однак і такі проекти
є проблематичними, оскільки їх реалізація
потребує значних коштів і часу.
Радник міністра енергетики та вугільної
промисловості України з проблем Централь-
ного району Донбасу к.е.н. А.Р. Вовченко
головною тезою визначив зв’язок між роз-
витком вугільного виробництва в регіонах
та наявністю робочих місць в інших галузях
і містах, де розташовані шахти. За його да-
ними, на одного вибійника припадає 50 осіб.
Так, під час будівництва нового ствола на
шахті «Красноармійська-Західна» № 1 було
задіяно 37 підрядних організацій і 6000 пра-
цівників, без урахування зайнятих у мета-
лургійній промисловості, автомобілістів, ро-
бітників будівельної індустрії тощо.
Закриття шахт у Центральному районі
Донбасу дуже негативно позначилося на
стані регіону. Вирішуючи проблеми розви-
тку вугільної промисловості, слід орієнтува-
тися на потреби людей і держави, а не на
меркантильні інтереси компаній. Проте дер-
жава має створювати умови для того, щоб
бізнес був зацікавлений у розвитку вугіль-
ного виробництва. Питання потрібно вирі-
шувати через технічне переоснащення.
Черговий експерт, професор Ю.В. Мако-
гон, основну увагу приділив досягненням
вітчизняних машинобудівних компаній —
виробників шахтного устаткування. Заводи
постійно підвищують технічний рівень своєї
продукції, але нова техніка все частіше не зна-
ходить попиту в Україні, що зумовлює пошук
споживачів за кордоном. Для ефективності
машинобудування, впевнений Ю.В. Мако-
гон, потрібно розвивати вугільну промисло-
вість.
Ю.Л. Звягільський під час виступу Ю.В. Ма-
когона вставив репліку про ціни, за якими
Ясинуватський машзавод реалізує свої про-
хідницькі комбайни вітчизняним шахтарям.
Професор С.С. АптекарПрофесор Ю.В. Макогон
78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
Їхні ціни для своїх вищі, ніж для закордон-
них споживачів. Є також проблеми з надій-
ністю машин. На думку Ю.Л. Звягільського,
цими питаннями слід зайнятися Антимоно-
польному комітету.
Відомий економіст, фахівець із проблем
чорної металургії професор С.С. Аптекар
застеріг проти вузькогалузевого підходу до
розгляду проблем. На думку експерта, не-
припустимо виокремлювати галузь із кон-
тексту національної економіки навіть для
виконання аналізу. Слід розглядати ціліс-
ний комплекс, який об’єднує вугільну, мета-
лургійну, електрогенерувальну промислово-
сті, тобто виробників і споживачів вугільної
продукції.
Ідею професора С.С. Аптекара підтримав
фахівець із коксохімії професор А.Г. Старо-
войт. Він м’яко відхилив звинувачення
Ю.Л. Звягільського щодо участі коксохімі-
ків у створенні профіциту вугілля. Пробле-
ма в тому, що металурги прагнуть підвищи-
ти ефективність доменного виробництва,
для чого їм потрібно зменшити споживання
коксу. Таке можливо в разі використання
технологій пило-вугільного вдування і кок-
су підвищеної якості, який не можна вигото-
вити з вітчизняного вугілля, що має високий
вміст сірки й золи. Крім того, українські ву-
гільні підприємства пропонують позаплано-
ву продукцію, про яку на початку року не
було домовленостей з коксохімічними ком-
паніями. Коксохіміки знаходяться між мо-
лотом і ковадлом — вуглярами й металурга-
ми, інтереси яких не завжди збігаються.
Слід шукати консенсус і координувати ви-
робничі плани з урахуванням безальтерна-
тивності імпорту коксівного вугілля з висо-
кими споживчими характеристиками.
Колишній заступник міністра вугільної
промисловості, керівник вуглевидобувних
підприємств к.т.н. В.К. Щипачов підтримав
положення доповіді Ю.Л. Звягільського і
Ю.С. Залознової, навів аргументи на ко-
ристь розвитку вугільної промисловості.
Він поділився з присутніми власним досві-
дом вирішення проблем підвищення ефек-
тивності роботи шахт із застосуванням пси-
хологічних прийомів.
Професор О.Ф. Новікова звернула увагу
на соціальні аспекти ситуації у вугільній
галузі. Навіть Закон України «Про підви-
щення престижності шахтарської праці», як
вважає професор, здатен спричинити роз-
дратування широких верств суспільства,
викликати негативні ефекти через пільги,
що надають членам шахтарських родин. По-
літика щодо розвитку людського потенціа-
лу має бути виваженою, значну увагу слід
приділяти безпеці праці.
К.т.н. А.М. Коваль охарактеризував стан
шахтних стаціонарних установок. Більшість
із них — підйомники, вентилятори, водовід-
ливи, котельні, калориферні та ін. — через
зношеність потребують негайної заміни.
Справа дійшла до руйнування копрів-веж.
Професор А.Г. Старовойт Кандидат технічних наук В.К. Щипачов
79ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
Маса трубоставів, шахтних канатів, рейок,
що потребують заміни, перевищує 70 тис. т.
Модернізація технічного оснащення вима-
гає багатомільярдних коштів і значного часу.
Ані держава, ані бізнес не мають таких мож-
ливостей.
Фахівець із питань транскордонного по-
стачання вугілля М.М. Рак висловив упев-
неність, що російські вугледобувні компанії
зацікавлені у стосунках з українськими спо-
живачами на основі довготривалих вигідних
для обох сторін контрактів. Видається раці-
ональною і концепція міжнародних вугіль-
них синдикатів, про яку йшлося у виступі
Ю.С. Залознової, однак це вимагає деталь-
них розрахунків.
К.т.н. Ф.А. Папаяні піддав критиці надії
на широке застосування водовугільного па-
лива (ВВП). Технологія промислова, але до-
рожча за традиційні види спалювання вугіл-
ля. Використання ВВП є раціональним там,
де потрібне перевезення енергоресурсу на
великі відстані. Наприклад, японці транс-
портують виготовлені китайцями вугільні
суспензії танкерами, є досвід транспорту-
вання вугілля трубопроводами.
Професор М.О. Ільяшов розкрив суть
програми робіт з комплексного використан-
ня надр, що проводять у компанії «Донецьк-
сталь — металургійний завод». Дослідження
і розробки охоплюють сфери видобутку й
утилізації метану, газифікації вугілля, очи-
щення шахтних вод тощо. Наукові і проек-
тні роботи в цих сферах дуже затратні та ма-
ють великий ризик отримання негативного
результату, тому є сенс створити консорціум
за участю провідних українських корпора-
цій, що розробляють поклади вугілля, і дер-
жавних наукових установ.
К.т.н. Д.Ю. Череватський звернув увагу
на негативний вплив на довкілля розширен-
ня вугільної складової в паливній базі вели-
ких українських ТЕС. Такі заходи можуть
спричинити протидію з боку країн, що ма-
ють економіку постіндустріального типу і
вкладають значні кошти в екологізацію про-
мисловості, передусім енергетики. Україна
приєдналася до міжнародних організацій,
що ставлять за мету досягнення сталого роз-
витку, і тому має певні зобов’язання, які не
відповідають політиці розширення спожи-
вання вугілля. За наведеними доповідачем
даними, спалювання 1 т вугілля супрово-
джується викидом 2,6–2,8 т СО2, тоді як ви-
користання такого самого об’єму природно-
го газу — лише 1,3 т. Такі аспекти слід урахо-
вувати під час планування розвитку вугільної
галузі, яка вже сьогодні потерпає від вугіль-
ного профіциту.
Головною темою виступу академіка А.Ф. Бу-
лата була диверсифікація діяльності вуг-
ледобувних підприємств, зокрема побудо-
ва на шахтах когенераційних модулів як
протидія профіциту вугілля і засіб підви-
щення економічної ефективності його ви-
добування.
Академік А.Ф. Булат і проф. Ю.Л. ЗвягільськийПрофесор О.Ф. Новікова
80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6
ФОРУМИ
Академік В.П. Вишневський згадав про єв-
ропейську практику організації промислової
політики шляхом формування технологічних
платформ і груп високого рівня. Перші є до-
слідницькими програмами з фондами фінан-
сування, які утворюють великі корпорації і
спільнота європейських держав, а групи ви-
сокого рівня — це такі собі трикутники з рів-
ними правами, подібні до тих, про які згаду-
вав академік В.П. Шевченко. До складу груп
входять науковці, промисловці, представни-
ки громадських організацій, профспілок, спо-
живачів, органів влади тощо. Групи високого
рівня мусять узгодити всі інтереси і напрацю-
вати політичні рішення, що набудуть сили за-
кону. Найтісніше з проблемами вугільної
промисловості стикається європейська група
високого рівня з конкурентоспроможності,
енергетики та екології, заснована Європарла-
ментом з мандатом на певний термін.
В.П. Вишневський зауважив, що акаде-
мічні слухання — справа корисна, але їй бра-
кує повноважень, і запропонував внести до
резолюції слухань тезу про необхідність
створення в Україні груп високого рівня з
питань розвитку вугільної промисловості.
Академік О.І. Амоша запропонував чле-
нам Президії Наукової ради слухань обго-
ворити проект висновків і пропозицій. За
результатами обговорення було прийнято
резюме академічних слухань з проблем ву-
гільної промисловості України, з яким мож-
на ознайомитися на офіційному сайті ІЕП
НАН України: http://iep.donetsk.ua.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67488 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:27:42Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Амоша, О.І. Залознова, Ю.С. 2014-09-06T16:04:09Z 2014-09-06T16:04:09Z 2013 Академічні слухання з проблем промислового розвитку / О.І. Амоша, Ю.С. Залознова // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 71-80. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67488 001.3 3 лютого 2013 р. в Інституті економіки промисловості НАН України відбулося перше засідання академічних слухань з проблем промислового розвитку «Розвиток вугільної промисловості України: згортати не резонно розвивати». Організаторами слухань виступили Інститут економіки промисловості НАН України та Навчально-науковий інститут економіки промислового розвитку НАН і МОН України. У заході взяли участь науковці з Національної академії наук України, представники промисловості та громадських організацій. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Форуми Академічні слухання з проблем промислового розвитку Article published earlier |
| spellingShingle | Академічні слухання з проблем промислового розвитку Амоша, О.І. Залознова, Ю.С. Форуми |
| title | Академічні слухання з проблем промислового розвитку |
| title_full | Академічні слухання з проблем промислового розвитку |
| title_fullStr | Академічні слухання з проблем промислового розвитку |
| title_full_unstemmed | Академічні слухання з проблем промислового розвитку |
| title_short | Академічні слухання з проблем промислового розвитку |
| title_sort | академічні слухання з проблем промислового розвитку |
| topic | Форуми |
| topic_facet | Форуми |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67488 |
| work_keys_str_mv | AT amošaoí akademíčnísluhannâzproblempromislovogorozvitku AT zaloznovaûs akademíčnísluhannâzproblempromislovogorozvitku |