Скіфський аристократичний курган Близнюк 2
Статтю присвячено комплексному вивченню матеріалів кургану Близнюк 2 — однієї з найяскравіших скіфських пам’яток кінця V ст. до н. е., дослідженої на південній околиці м. Дніпропетровськ у 2007 р. Результаты комплексного изучения материалов кургана Близнец 2, исследованного в 2007 г. на окраине г....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67495 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 / В.А. Ромашко, С.А. Скорий // Археологія. — 2010. — № 4. — С. 79-97. — Бібліогр.: 102 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859900330735566848 |
|---|---|
| author | Ромашко, В.А. Скорий, С.А. |
| author_facet | Ромашко, В.А. Скорий, С.А. |
| citation_txt | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 / В.А. Ромашко, С.А. Скорий // Археологія. — 2010. — № 4. — С. 79-97. — Бібліогр.: 102 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Статтю присвячено комплексному вивченню матеріалів кургану Близнюк 2 — однієї з найяскравіших скіфських
пам’яток кінця V ст. до н. е., дослідженої на південній околиці м. Дніпропетровськ у 2007 р.
Результаты комплексного изучения материалов кургана Близнец 2, исследованного в 2007 г. на окраине г. Днепропетровск, позволили ввести в круг погребальных курганов скифской аристократии северопричерноморской
Степи новый и в определенной степени оригинальный памятник, датируемый концом V в. до н. э. В кургане, на
центральной площадке, концентрировались основные культово-ритуальные комплексы — катакомба с вырытой
в ее дне вытянуто-прямоугольной ямой, в которой и было произведено захоронение; три погребения лошадей;
продовольственная яма-погреб с напутственной пищей и бронзовым котлом; строительная жертва. Размеры насыпи и погребальной конструкции позволяют рассматривать Близнец 2 в качестве одного из наиболее масштабных (после Солохи с первичной гробницей) скифских аристократических курганов указанного столетия. Это,
а также погребальный инвентарь, сохранившийся после двух ограблений, свидетельствует о том, что в кургане
погребена персона царского ранга.
Авторами высказана версия о захоронении в Близнеце 2 Орика — младшего сына царя Ариапифа, рожденного
от брака последнего со скифянкой Опойей. Скорее всего, Орик не являлся верховным царем, а был правителем
(басилевсом) одной из частей Скифии, охватывавшей северную часть правобережного Надпорожья. То, что здесь
в V—IV вв. до н. э. обитала некая локальная группа степных скифов, подтверждается материалами, а именно,
доминантой специфических форм погребальных конструкций, представленных бездромосными катакомбами и
подбоями, чрезвычайно редкими в более южных степных районах. Привлечение широкого круга археологических
источников и документов ХVII—ХVIII вв. показывает, что на протяжении нескольких тысячелетий Днепровское
Надпорожье было центром контроля над водными и сухопутными путями. В скифское время оно связывало значительные территории северной Степи и Лесостепи с античными государствами Северного Причерноморья.
Погребение осуществлено в античном саркофаге, от которого сохранились инкрустированные пластины из
слоновой кости, богато украшенные гравированными сюжетными изображениями, растительными, зооморфными и геометрическими узорами. Не менее выразительны костяные детали шкатулок и пиксиды. Антропоморфные и зооморфные изображения из Близнеца 2 можно считать уникальными, хотя по технике гравировки и уровню исполнения подобные изделия известны в памятниках Европейского и Азиатского Боспора. Это, а также ряд
черт погребального ритуала и некоторые предметы, выполненные из цветных и благородных металлов, ткань из
среднеазиатского хлопка и др. демонстрируют значительную степень эллинизации погребенного в Близнеце 2
скифского аристократа, его связь с Боспором. Материалы памятника убедительно свидетельствуют, что интенсивная эллинизация скифской верхушки началась значительно раньше, чем считалось до сих пор, во всяком случае, с конца V в. до н. е.
Results of a comprehensive study of materials from Blyznyuk 2 barrow studied in 2008 in the suburbs of Dnipropetrovsk
allowed the authors to add a new and, to a certain extent, original monument dated by the end of the 5th c. BC to a circle
of funeral barrows of the Scythian aristocracy of the Black Sea North Steppe. In the barrow, in its central area, the main
cultural and ritual complexes were concentrated: a catacomb with an extended rectangular pit dug in its bottom where the
very grave was made; three horse graves; a ration pit-cellar with funeral food and a bronze cauldron in it; and a building
offering. The size of the mound and funeral structure allow the authors to consider Blyznyuk 2 as one of the largest (after
Solokha with a primary tomb) Scythian nobles’ barrows of that century. This fact, as well as funeral inventory left after two
burglaries, testify that a person of royal rank was buried in the barrow.
The authors have advanced a version about the burial in Blyznyuk 2 of Orikos, the younger son of the king Ariapyth,
born in the wedlock of the latter with Opoia, the Scythian lady. Apparently, Orikos was not the supreme king, but a ruler
(Basileus) of a part of Scythia, which included the northern part of the right bank Nadporizzhya. The fact that a certain local
group of steppe Scythians inhabited here in the 5th and 4th c. BC is supported by the materials, namely, by the predominance
of specific forms of burial structures represented by catacombs without dromoi and by undercut graves which are extremely ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 97
rare in more southern steppe regions. Study of a wide circle of archaeological sources and the 17th and 18th c. documents
indicates that during several millennia the Dnipro River Nadporizzhya region was a centre of control over the water-ways
and overland routes. In the Scythian period it connected important territories of the northern Steppe and Forest-Steppe
with ancient Greek cities of the north coast of the Black Sea.
The burial was made in an ancient Greek sarcophagus from which there remained inlayed ivory plates richly decorated
with engraved scenes, floral, zoomorphic, and geometrical ornaments. Not less expressive are the bone details of caskets
and of a pyxis. Anthropomorphous and zoomorphic depictions from Blyznuyk 2 can be considered as unique, though by the
engraving technique and by level of the work similar products are known from the sites of European and Asian Bosporus.
This fact, as well as series of features of burial customs and several items made of nonferrous and precious metals, textile of
Middle Asian cotton, etc. demonstrate a substantial level of Hellenization of the Scythian aristocrat buried in Blyznyuk 2
and his relation to Bosporus. Materials of the monument convincingly evidence that intense Hellenization of the Scythian
nobles began much more earlier than it was considered before, in any case, since the end of the 5th c. BC.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:56:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 79
На південній околиці м. Дніпропетровськ роз-
ташовувалися два кургани Близнюки, які у
ХІХ ст. вважали найбільшими серед курганів
передмістя (Кащенко 1887, с. 52—53). Один
курган (Близнюк 1), енеоліту—бронзового віку,
розкопала у 1967 р. Л.П. Крилова, другий (Близ-
нюк 2), скіфський, досліджений у 2007 р. експе-
дицією Дніпропетровського національного уні-
верситету (Ромашко 2009; Ромашко, Скорый
2009; 2009а; Скорый, Ромашко 2009; Romashko,
Skory 2009). Інформаційний потенціал цієї ви-
значної пам’ятки розширено за рахунок вив-
чення антропологічних і зоологічних решток,
визначення виробів з органічних матеріалів, ви-
дової належності тварин, зображених на деяких
речах (Потехина 2009; 2009а; Журавлев 2009;
Булахов, Пономаренко 2009; Крупа 2009; Сер-
геева 2009).
Конструкція кургану. Курган мав висо-
ту 7,05 м і діаметри 54,0 та 50,0 м. Його оточу-
вала крепіда з гранітних каменів завширшки
2,0—4,0 м. У центрі кургану, на давньому гори-
зонті (ДГ), був облаштований обмежений ви-
кидами майданчик неправильної прямокутної
форми розмірами 16,0 × 6,5 м, до якого вели три
проходи-доріжки. На цьому майданчику й кон-
центрувалися всі культово-ритуальні комплек-
си: вхід до поховальної камери, кінські могили,
продовольча яма-льох і рештки будівельної офі-
ри (скупчення розрізнених кісток нижньої час-
тини скелету людини на ДГ, під материковим
викидом). Майданчик був прикритий рядни-
ною і накатом з дубових колод і плах завдовжки
7,0—7,5 м і діаметром 0,25—0,35 м, що перекри-
вали також вхідну яму поховання та кінські мо-
гили, а дошки чи ляда з них — яму-льох.
Будівництво насипу здійснювали одночас-
но з оформленням центрального майданчика.
Вали насипу складені з дернових блоків у три
прийоми і перекриті шаром однорідного чор-
нозему (рис. 1).
© В.А. РОМАШКО, С.А. СКОРИЙ, 2010
В.А. Ромашко, С.А. Скорий
СКІФСЬКИЙ АРИСТОКРАТИЧНИЙ КУРГАН БЛИЗНЮК 2
Статтю присвячено комплексному вивченню матеріалів кургану Близнюк 2 — однієї з найяскравіших скіфських
пам’яток кінця V ст. до н. е., дослідженої на південній околиці м. Дніпропетровськ у 2007 р.
К л ю ч о в і с л о в а: Дніпровське Надпоріжжя, скіфи, курган, аристократія, династична історія.
Конструкція могили. Поховання здійснене
в катакомбі (рис. 2). Вхідна яма прямокутної в
плані форми, розмірами 2,9 × 2,5 м і завглибшки
4,3 м (тут і далі глибини подано від ДГ), орієн-
тована з північного північного сходу на півден-
ний південний захід. На дні вирито пандус зав-
довжки 2,2 м і завширшки 0,95—1,00 м, що вів
до входу в поховальну камеру, розташовану на
північний північний схід від вхідної ями. Вхід у
камеру, завширшки 1,9 м і заввишки 1,6—1,7 м,
був закритий дерев’яним заслоном — плахами,
з’єднаними залізними скобами.
Поховальна камера неправильної трапеціє-
подібної в плані форми, розмірами 6,15 × 5,60 м,
орієнтована з південного сходу на північний за-
хід. Перепад рівнів дна між вхідною ямою та ка-
мерою становив 1,4 м. Дно камери було вимаза-
не крейдою і вкрите рослинною підстилкою. На
дні камери вирито яму розмірами 3,00 × 1,35 м,
орієнтовану з південного заходу на північний
схід. Її глибина від долівки камери 1,4 м. Саме в
ній і було поховано небіжчика — 25—30-річного
чоловіка, від якого збереглися тазові кістки та
частина хребта. За цими останками встановле-
но, що він лежав випростано на спині головою
на південний схід.
За конструктивними особливостями наси-
пу, деталями поховального ритуалу та інвен-
тарем курган надійно датується кінцем V ст.
до н. е. (Ромашко, Скорый 2009, с. 83—87). За-
уважимо, що в Північнопричорноморському
степу скіфські елітні поховання V ст. до н. е.
не мали таких масштабних насипів. Вони ха-
рактерні для аристократичних поховань IV ст.
до н. е. (Мозолевский 1986, табл. 1). Єдиним
винятком є курган Солоха, над первинною мо-
гилою якого зведено насип заввишки близько
15,0 м (Манцевич 1987, с. 9). Тобто, Близнюк 2 за
розмірами насипу та підземної камери є дру-
гим після Солохи курганом скіфської знаті
V ст. до н. е. у вказаному регіоні і найбільшим у
Дніпровському Надпоріжжі. Це, а також похо-
вальний інвентар, що залишився після погра-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 80
бувань, надає підстави розглядати цей курган
як місце упокоєння особи царського рівня.
Поховальну камеру грабували щонайменше
двічі. Поза увагою грабіжників лишилися кін-
ські могили та продовольча яма-льох.
Кінські поховання. Три кінські могили
(рис. 3) — двох жеребців і кобили — влаштова-
ні на головному (південному) проході-доріжці
в ряд у ямах розмірами 1,75—2,00 × 0,80 м за
глибини 1,0—1,3 м. Коні орієнтовані головами
Рис. 1. Курган Близнюк 2: І — план (1 — поховання, 2 — яма-льох, 3 — могили коней, 4 — грабіжницька яма); ІІ —
профілі центральної бровки
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 81
у бік поховальної камери. Від вузди збереглися
затиснені щелепами залізні вудила та псалії.
Подібні двоскладові петельчасті вудила (тип
II.1.3, за О.Д. Могиловим) відомі впродовж усьо-
го скіфського часу (Могилов 2008, с. 19—22,
213, рис. 2, 13—37), але найбільшого розповсю-
дження вони набули у V—IV ст. до н. е. (Ильин-
ская 1968, с. 114). S-подібні псалії з двома отво-
рами (тип II.5.2.2, за О.Д. Могиловим) трапля-
ються у вузді другої половини VI—IV ст. до н. е.
(Могилов 2008, с. 37, 254, рис. 39, с. 290, рис. 75,
с. 291, рис. 76, с. 292, рис. 77), але дослідники
слушно зауважують, що вони більш притаманні
пам’яткам V ніж IV ст. до н. е. (Ильинская 1968,
с. 118).
Продовольча яма-льох (рис. 4) прямокут-
ної в плані форми, розмірами 1,7 × 1,6 м і зав-
глибшки 1,2 м, була вирита за 1,8 м від вхід-
ної ями катакомби. В ній стояли дві дерев’яні
таці зі значною кількістю кісток коня та дріб-
ної рогатої худоби і бронзовий казан з растру-
боподібним піддоном та сферичним тулубом з
горизонтальними ручками (рис. 5), що містив
розчленований кістяк жеребця.
Казан, за А.П. Манцевич (1961, с. 150), на-
лежить до другої групи, за М.С. Синіциним
(1967, с. 42) — до третього типу. Більшість та-
ких казанів датується V ст. до н. е. (Сидоренко
1964, с. 193, рис. 4; Мухопад 1981, с. 93, рис. 1, 1;
Манцевич 1987, с. 88, 99, кат. 74; Скорый 1997,
с. 47—48, 59, рис. 45; Гребенников 2008, с. 46—
47, 52, 145, рис. 13, 4). Поодинокі екземпляри
відомі в комплексах VII—VI та IV ст. до н. е. (Га-
ланина 1997, с. 233, № 105, табл. 41, 105; Кан-
торович, Эрлих 2006, с. 122, 188, кат. 62).
Інвентар з поховання. З-поміж інвентарю in
situ (умовно) збереглися уламки залізного набор-
ного портупейного паска в районі тазових кісток
небіжчика. Інші речі переміщені грабіжниками.
Вцілілі знахідки репрезентують усі кате горії ма-
теріальної культури, що трапляються в скіф ських
похованнях, окрім того, серед них є ори гінальні
та навіть унікальні вироби.
Озброєння. В кургані був похований воїн,
споряджений наступальною зброєю і метале-
вим захисним обладунком.
Бронзові втулкові трилопатеві вістря стріл
входили до складу трьох сагайдаків (рис. 6, 22—
25). Рештки двох, що містили 121 та 166 вістер,
Рис. 2. План і перетин поховальної споруди
Рис. 3. Кінські могили. План і перетин (позиції
відповідають номерам могил)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 82
знаходилися в заповненні поховальної ями,
третій сагайдак зруйнований грабіжниками.
Вістря стріл із нього (39 екз.) були розсіяні по
камері. Типологічно близькі вістря трапляють-
ся переважно в пам’ятках V ст. до н. е. (Ильин-
ская 1968, табл. V, 11—15; Ковалева, Мухопад
1979, с. 122, рис. 2, 8; Бессонова, Скорый 1986,
с. 160, рис. 2, 2; Шрамко 1987, с. 153, рис. 73,
7; Евдокимов, Фридман 1987, с. 99, рис. 11, 5;
Ковалев, Полин 1992, с. 42, рис. 6, 1—4, 10—18,
25—35, 49—53). Показова відсутність у сагай-
дачних наборах з кургану Близнюк 2 тригран-
них вістер. Їх поєднання в одному комплексі
з трилопатевими здебільшого характерне для
IV ст. до н. е.
До сагайдаків, імовірно, належать кістяний
гравірований виріб (рис. 13, 3) прямокутньої
форми з отвором у центрі (застібка?) та за-
лізна кругла бляха (рис. 7, 18) з деталями, що
надавали можливості закріпити її на тверду
(дерев’яну?) основу. Круглі бляхи для оздоб-
лення сагайдаків чи горитів засвідчені саме для
V ст. до н. е. (Ковпаненко 1967, рис. 48; Чер-
ненко 1981, с. 44, рис. 27, 2).
Меч, зважаючи на форму леза у вигляді ви-
довженого трикутника (рис. 7, 20), ймовір-
но, мав антенне навершя та вузьке метели-
коподібне перехрестя (II відділ, II підвідділ,
2 тип, за А.І. Мелюковою: 1964, с. 58). Канелю-
ри у верхній частини леза прикметні для зброї
V ст. до н. е. (Полин, Кубышев 1997, с. 41).
Від списа збереглися лише деталі: втулка ві-
стря і вток.
Захисний обладунок представлений фраг-
ментами наборного пластинчастого панци-
ря та двох портупейних пасків і ворварками
(рис. 6, 1—17, 21; 7, 1—17, 19).
Прикраси нечисленні, але доволі інформа-
тивні в сенсі встановлення прижиттєвого ста-
тусу небіжчика. Це золоті каблучка-печатка,
на щитку якої вигравіровано одягненого в
костюм варварського типу бородатого чоло-
віка — спершись на ліве коліно, він готується
до пострілу з лука (рис. 6, 26); пустотіла підвіс-
ка у вигляді голови безрогого лося (рис. 6, 20);
пустотіла намистина з чеканним орнаментом
(рис. 6, 19), а також бронзові подвійні кільця з
трьома шишечками зовні (рис. 6, 18).
Каблучка, за О.Я. Невєровим, належить до
другого типу металевих перснів з гравіровкою
на щитку, які виготовляли грецькі ювеліри в
першій половині V ст. до н. е. (Неверов 1986,
с. 18). Рис. 4. Продовольча яма-льох: план і перетин
Рис. 5. Бронзовий казан: 1 — вид збоку; 2—3 — деталі
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 83
Прямі аналогії підвісці у вигляді голови лося
в колі золотих скіфських та античних прикрас
Причорномор’я нам невідомі. Загалом зобра-
ження цієї тварини рідко трапляється тут на
золотих виробах (Силантьева 1959, рис. 38,
8—10; Артамонов 1966, № 102, 105). Водночас
Рис. 6. Вироби з бронзи та золота: 1—14, 16 — панцирні пластини; 15, 17 — фрагменти портупейного паска; 18 —
з’єднані кільця; 19 — намистина; 20 — підвіска; 21 — ворварка; 22—25 — наконечники стріл; 26 — каблучка; 27 —
чаша черпака-кіафа (19, 20, 26 — золото; інше — бронза)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 84
образ лося був вельми поширений у мистецтві
населення скіфської доби східноєвропейсько-
го Лісостепу (Шрамко 1971, с. 101—102; Шкур-
ко 1976, с. 96—97). Йдеться, зокрема, про брон-
зові бляхи у вигляді голови лося. Вони набули
розповсюдження наприкінці VI—V ст. до н. е.,
але більше притаманні V ст. до н. е. (Скорый
2006, с. 155—156; там і бібліографія).
Золота рифлена намистина належить до
типу прикрас, доволі поширених у Північному
Причорномор’ї в V—IV ст. до н. е. Найближчі
їй зразки без кантика біля отворів походять ви-
ключно з пам’яток кінця V ст. до н. е. (Онайко
1966, с. 113, табл. XXI, 3; XXIII, 1; Битковский,
Полин 1987, с. 80—82, рис. 9, 2).
Найраніші подвійні кільця датуються по-
чатком V ст. до н. е. (Ильинская 1968, с. 148).
Прямі аналогії кільцям з Близнюка 2 походять
з курганів V ст. до н. е. поблизу с. Аксютинці
в Посуллі (Ильинская 1968, с. 149, табл. XXVI,
8, 10) та кургану 3 (поховання 2) біля с. Богда-
нівка (Битковский, Полин 1987, с. 79—80, 82,
рис. 7, 8).
Культові речі. Можна припустити культове
призначення п’яти кігтів бурого ведмедя, ви-
явлених у заповненні поховальної ями. Подіб-
ні знахідки в скіфських похованнях нечислен-
ні: гробниця 2 кургану Реп’яхувата могила,
гробниця кургану 2 Люботинського могиль-
ника, Центральна могила Великого Рижанів-
ського кургану (Ильинская, Мозолевский, Те-
реножкин 1980, с. 48, рис. 19; Бандуровский,
Буйнов, Дегтярь 1998, с. 152, рис. 5, 5, с. 153;
Скорий і ін. 1999, с. 95, рис. 1, 44—46, с. 98).
Зуби ведмедя та інших хижих тварин тракту-
ють як амулети-обереги (Фіалко 1996, с. 97—
98). Ймовірно, і знахідки ведмежих кігтів та-
кож слід розглядати як апотропеї (Косарев
2008, с. 54), що мали захищати небіжчика від
злих сил. Окрім того, оскільки п’ять кігтів ле-
жали в анатомічній послідовності, в них можна
вбачати рештки ведмежої лапи. Останнє дозво-
ляє згадати групу бронзових прикрас кінсько-
го спорядження — блях V ст. до н. е. у вигля-
ді «ведмежої лапи» (Ильинская 1968, с. 132;
Могилов 2008, с. 52—53), що мали сакрально-
магічний характер.
З культовою практикою пов’язані і знайде-
ні в заповненні камери шматки реальгару та
крейди (Скорий 1990, с. 27—28; Ольховский
1991, с. 159—160).
Посуд, який зберігся, нечисленний і фраг-
ментований. Це чашечка від бронзового
черпака-кіафа, ручка бронзового кіліка й елек-
трове окуття дерев’яної чаші.
Зауважимо, що чашечка від кіафа (рис. 6,
27) має спеціальний паз для закріплення руч-
ки. Це поки що єдиний відомий нам екземпляр,
що складався з двох частин. У цілому металеві
черпаки-кіафи відносяться до категорії антично-
го посуду V—IV ст. до н. е., яка рідко трапляєть-
ся в елітних скіфських похованнях Північного
Причорномор’я (Черненко и др. 1986, с. 206—344;
Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 102,
рис. 31, 14). У зонах контактів з античними цен-
трами кіафи у складі інвентарю скіфських похо-
вань (причому рядових) відомі краще (Мелюкова
1975, с. 168, рис. 43, 11—12, рис. 50, 1—4).
Наявність у складі поховального інвентарю
спеціального посуду для розливання та спожи-
вання вина (кіаф, кілік, дерев’яна чаша) дає
підстави припускати, що в могилі, безумов-
но, мала бути й амфора (амфори). На користь
цього свідчать два фрагменти амфор, знайдені
в грабіжницькому розкопі. Так само, виходячи
з наявності в камері кісток тварин, просякну-
тих мідними оксидами, тут був і бронзовий ка-
зан, винесений грабіжниками.
Знаряддя нечисленні. Серед залізних виро-
бів — ніж з кістяним руків’ям із двох пластин
(рис. 7, 21) і тригранне в перетині шило. Такі
ножі (підтип 1 типу 2 підгрупи Б, за Б.А. Шрам-
ком: 1983, с. 54, 78, табл. 5, 16, 18) набули знач-
ного поширення в Скіфії від V ст. до н. е. (Пе-
тренко 1967, с. 26—28).
Шила в скіфських похованнях трапляють-
ся нечасто, і в чоловічих похованнях вони іно-
ді фіксуються в сагайдаках або горитах разом
зі стрілами (Привалова, Зарайская, Привалов
1982, с. 157; Кубышев, Куприй, Ковалев 1999,
с. 143; Мелюкова 1999, с. 71, 76; Скорий і ін.
1999, с. 98). Ймовірно, шило використовували
для вилучення уламків древка із втулки стріли.
Тож не виключено, що шило з Близнюка 2 та-
кож пов’язане з одним із сагайдаків
Вироби з каменю представлені великою
пласкою плитою — абразивом з пісковику для
обробки металевих виробів, уламком розти-
рача чи лощила і разбитою галькою. Аналогії
першому знаряддю трапляються і на поселен-
нях, і в похованнях (Бессонова, Скорый 1986,
с. 160, рис. 2, 4).
Знаряддя з кістки виготовлені з лопаток ве-
ликої тварини. Використання подібних інстру-
ментів для земляних робіт фіксується вже в
пам’ятках доби бронзи (Андросов 1984, с. 97—
105). Останнім часом вони привертають увагу й
скіфологів (Мозолевский, Полин 2005, с. 256).
Речі невідомого призначення. В поховальній
камері збереглися обривки тканин з вовни та
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 85
середньоазійського бавовника, шматки шкіри
та два уламки круглих в перетині дерев’яних
брусів.
Різьблена кістка. Найефектнішою групою
знахідок із могили є цілі й фрагментовані ви-
роби з кістки (95 екз.), переважно слонової.
Більшість — це інкрустаційні пластини, що
прикрашали дерев’яні вироби. Є також де-
кілька кілець і предмет, схожий на шахового
пішака.
Рис. 7. Вироби з заліза: 1—17 — панцирні пластини; 18 — деталь сагайдака?; 19 — ворварка; 20 — клинок меча;
21 — ніж
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 86
За формально-типологічними ознаками се-
рію пластин можна поділити на дві групи — фо-
нові (рис. 8; 9; 10, 1—2, 5—10, 12; 11, 19—22)
та обрізані (рис. 10, 11; 11, 1—18, 25, 27, 28; 12,
1—28; 13, 1, 2). Пластини першої групи характе-
ризуються наявністю на лицьовому боці граві-
рованих зображень — сюжетних антропоморф-
них, зооморфних, рослинних і геометричних
орнаментів. Пластини другої групи представля-
ють собою обрізані по контуру гравіровані ан-
тропоморфні зображення, архітектурні деталі, а
також у вигляді геометричних фігур та ін.
Найцікавішими із фонових зображень на
прямокутних пластинах є динамічні сцени пе-
регонів двокінних колісниць з молодим оголе-
ним юнаком-візником, за плечима якого роз-
вівається плащ-гімапігон (рис. 8). Певні труд-
нощі в інтерпретації цього сюжету спричинено
тим, що колісничні керують парами, а не квад-
ригами, тобто їх неможливо пов’язати з бога-
ми, приміром, Посейдоном чи Геліосом, не-
змінним атрибутом яких були четвірки коней.
Між тим, дані писемних та образотворчих дже-
рел не завжди співпадають. У античному ва-
зописі є й зображення богів, які керують па-
рою коней (Менар 1993, с. 280, рис. 225). За-
галом у грецькій міфології відомо багато богів
і міфологічних сюжетів, пов’язаних з колісни-
цями. Можна згадати Фаетона, Лаомедонта,
Еномая, Діомеда, Іпполіта, Амфіарая, Главка,
сина Сізіфа, Іасіона, Салмонея, Лая. З цього
списку найбільшу цікавість у сенсі зіставлен-
Рис. 8. Інкрустаційні пластини з зображенням колісниці
Рис. 9. Інкрустаційні пластини з зображенням гепарда
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 87
ня із зображеннями з Близнюка 2 являє Ено-
май, який, згідно з міфом, гине під час перего-
нів на колісницях, перемога в яких надає право
нареченому-претенденту Пелопсу одружитися
з Гіпподамією, дочкою Еномая (Грейвс 1992,
с. 297—299; Гигин, Фаб. 84). Привертає увагу,
що і в писемних джерелах є відомості про те,
що Еномай та його суперник Пелопс керува-
ли не квадригами, а парою коней і без візників
(Грейвс 1992, с. 297—298).
Рис. 10. Інкрустаційні гравіровані пластини та їхні фрагменти
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 88
За аналогію вигравірованому на кістці зо-
браженню колісниці, щоправда запряженої
четвіркою коней, можна навести відому плас-
тину — деталь оформлення саркофага з кур-
гану Куль-Оба, що ілюструє міф про синів
Леди — Кастора та Поллукса, які викрали до-
чок царя Левкіппа. Юнак-візник також зобра-
жений оголеним, його плащ розвівається за
спиною (Передольская 1945, с. 75, табл. IV). До
речі, зображення юнака, який керує парокін-
ною колісницею, представлене на золотій каб-
лучці, знайденій у кургані 24 другої половини
V ст. до н. е. в уроч. Перещепине поблизу Біль-
ського городища (Кулатова, Супруненко 2009,
с. 244—246, рис. 16).
Вражає витончене зображення на трапеціє-
подібній пластині молодого оголеного крила-
того чоловіка, який тримає в руках пасок-теній
з пряжкою у вигляді колеса з чотирма шпиця-
ми (рис. 10, 12; фото 1). Його доцільно персоні-
фікувати з Еротом, який, як і інші боги кохання
грецького пантеону — Гіммер, Поф (Пот), Анти-
ерот, починаючи з V ст. до н. е., антропоморфі-
зується. Їх почали зображувати в образі моло-
дих фізично досконалих людей, а наприкінці ел-
ліністичного періоду вони постають як крилаті
хлопчаки з луком (Менар 1993, с. 213; Петискус
2000, с. 102). Одним із атрибутів Ерота є предмет
у вигляді колеса на паску-тенії (Петискус 2000,
с. 136), аналогічний зображеному на пластині з
Близнюка 2. Ймовірно, пасок з таким колесом
в античній міфології мав жорстку семантичну
прив’язку. В Іліаді згадується, що Афродіта воло-
діла чарівним паском, що збуджував чоловіче ба-
жання (Гомер. Илиада, XIV, 209—216). Пізніше, в
римський час, цей пасок отримав назву цестуса.
Аналогією гравірованому зображенню Еро-
та на кістці може слугувати пластина зі слонової
кістки, що прикрашала покришку дерев’яної
скриньки зі знатного синдського поховання в
кургані 6 групи Семибратніх на Кубані (ОАК
1878, с. XII; Сокольский 1971, с. 97, рис. 27),
що відноситься до першого десятиліття IV ст.
до н. е. (Власова 2001, с. 131). На ній зображе-
но Афродіту й Ерота, а з обох сторін від них —
колони з іонійськими капітелями.
Витонченим гравіруванням вирізняється
й уламок центральної частини пластини з зо-
браженням чоловіка в плащі-гімапігоні, який
сидить на якомусь підвищенні у вільній позі
(рис. 11, 19). Така поза доволі розповсюдже-
на в іконографії багатьох народів світу як сим-
вол панування. Л. Акимова називає цю позу
для зображень Діоніса «жертовною» (Акимо-
ва 2007, с. 155). На барельєфі фронтона Пар-
фенона в такій позі подані практично всі чоло-
вічі божества еллінського пантеону (Петискус
2000, с. 22—23).
У колі фонових зображень заслуговують на
увагу фрагментовані прямокутні пластини з
котячими хижаками — три з гепардами (рис. 9;
фото 2) і одна з левом (рис. 11, 21). Гепард зо-
бражений у спокійній позі. Він сидить поряд
із колоною з іонійськими капітелями. Мисте-
цтвознавцями простежені деякі риси динамі-
ки семантики та стилістики зображення хижа-
ків родини котячих у грецькому мистецтві. В
VI ст. до н. е. «пантеру» зображували з вишкі-
реною мордою і в агресивній позі. До IV ст.
до н. е. було вироблено новий стиль, що пе-
редавав, як і на пластинах з Близнюка 2, спо-
кійну позу тварини з «добродушною» мордою,
інколи з висунутим язиком (Цветаева 1977,
с. 195—196).
Серед обрізаних зображень найвиразніші чо-
тири. Одне — напівоголений чоловік, який біжить,
тримаючи в правій руці довгий жезл-ка дуцей. Він
одягнений в плащ-гімапігон і капелюх-петас, на
ногах крилаті сандалії-енд ро міди (рис. 11, 28).
Наявність трьох згаданих предметів одягу та
кадуцея дозволяють впевнено ідентифікувати
це зображення з богом Гермесом (Грейвс 1992,
с. 4; Менар 1993, с. 22). Відомо, що однією з
його функцій було супроводження душ помер-
лих до Аїду (Грейвс 1992, с. 46). Як божество,
яке пов’язує світ живих і світ мертвих, Гермес
зображений в Одісеї (Гомер. Одиссея, 24, 1—5).
Ця його функція психопомпа особливо важли-
ва. Греки не вважали Гермеса богом мертвих,
але були впевнені, що душі щойно померлих
людей забирає саме він (Элиаде 2002, с. 254).
Гермес пов’язував, таким чином, усі три рів-
ні універсума та в усіх напрямах. Він не тіль-
ки супроводжував душі померлих до Аїду, але
і виводив їх звідти. Приміром, Гермес висту-
пає посланцем Зевса, який повинен поверну-
ти Персефону, полонянку Гадеса (Аїда), в світ
живих (Античные гимны 1988, с. 107; Грейвс
1992, с. 65). За часів еллінізму Гермес став по-
кровителем утаємниченого, оккультного знан-
ня (Элиаде 2002, с. 254).
Друге зображення — танцівниця, вдягне-
на в пеплос з клапаном-диплодіоном. У пра-
вій руці жінка тримає ногу копитної тварини.
Частина пластини, на якій мала бути виріза-
на ліва рука, втрачена (рис. 11, 27). Поза, одяг
і атрибути цієї фігури дозволяють ототожни-
ти її з менадою, супутницею Діоніса. Близь-
кі зображення менад на золотих пластинах-
аплікаціях жіночих головних уборів знайдені
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 89
в похованнях скіфської та синдської аристо-
кратії IV — початку III ст. до н. е. (ОАК 1871,
с. 12; Артамонов 1966, с. 68; Рябова 1979,
с. 48—50, рис. 1, 1, 4, 5; Мозолевский 1980,
с. 133, рис. 68, 11; Бессонова 1983, с. 75, рис. 6,
1—4; Кубышев 1985; Бабенко 2005, фото 11,
с. 250, рис. 17, 1—4).
На третій обрізаній пластині представле-
но вусатого й бородатого одягненого в плащ-
хламіду чоловіка, який стоїть у вільній позі
(рис. 11, 18). З огляду на те, що чоловік має
вигляд старшого за інших богів, зображених
на інкрустаційних пластинах з кургану Близ-
нюк 2, можна припустити, що це Зевс, якого в
Рис. 11. Інкрустаційні гравіровані пластини та їхні фрагменти
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 90
античному мистецтві обов’язково зображува-
ли з бородою.
Виразне зображення чоловіка (рис. 11, 25),
одягненого в підперезаний короткий хітон
і шолом «фракійського» типу (див.: Горелік
1983, с. 19, рис. 7, 1—3). Він грає на інструменті
на зразок флейти, на лікті висить круглий щит.
Можливо, це зображення бога Ареса. В антич-
ній іконографії Ареса атрибутували за щитом,
списом, маслиновою гілкою, вовком і дятлом
(Менар 1993, с. 191). Ще одним обов’язковим
атрибутом був шолом. Ці речі на зображеннях
Ареса часто варіювали. Він був малошанова-
ним богом грецького пантеону (Грейвс 1992,
с. 52; Менар 1993, с. 191; Русяева 2005, с. 424,
427), але у варварському, зокрема скіфсько-
му, середовищі ставлення до нього було іншим
(Бессонова 1983, с. 45—50). Як відомо, Геродот
згадує Ареса серед найшанованіших скіфами
богів і докладно описує присвячений йому об-
ряд офірування (Геродот, IV, 59, 62).
У серії фонових та обрізаних пластин є та-
кож зображення інших богів і персонажів ан-
тичної міфології (рис. 10, 5—7, 9, 12; 11, 23, 24,
26), але вони надто фрагментовані, аби їх іден-
тифікувати.
Рис. 12. Вироби з кістки: 1—11, 13, 15—28 — інкрустаційні вставки та смужки; 12, 14 — деталі ви-
робу з гравірованим візерунком та його реконструкція; 29 — виріб у вигляді шахового пішака
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 91
Антропоморфні та зооморфні зображення з
Близнюка 2 не мають аналогій на гравірованій
кістці з Північного Причорномор’я. Вони уні-
кальні, хоча подібні за технікою та рівнем май-
стерності виконання вироби відомі в пам’ятках
Європейського та Азійського Боспору.
В колі пластин фонової групи є вузькі смуж-
ки: без орнаменту чи з гравірованим геометрич-
ним візерунком у вигляді меандра, а також з пря-
мокутними випилами по боках (рис. 10, 3—4; 12,
6, 10, 11, 13). Вони мають надійні аналогії серед
решток античних шкатулок, які трапляються в
скіфських курганах від V ст. до н. е. (Малий Чор-
томлик: Мозолевский 1987, с. 71, рис. 6, 33–36),
але переважно відомі з курганів скіфської еліти
IV ст. до н. е., приміром, Бердянський курган,
Кам’янська Близниця, курган 3 групи Трибрат-
ні кургани та ін. (Бокий 1977, с. 202, рис. 2, 13,
15; Андросов, Мухопад 1987, с. 65. рис. 5, 2, с. 70;
Бессонова и др. 2008, с. 109).
На нашу думку, прикрасами бічних стінок
або покришок шкатулок були і вже згадані гра-
віровані антропоморфні і зооморфні зображен-
ня на пласких прямокутних пластинах. Подібна,
надійно документована як інкрустація шкатул-
ки прямокутна пластина зі слонової кістки, на
якій вигравіровано Афродіту й Ерота між дво-
ма іонійськими колонами, походить з кургану
6 групи Семибратніх, датованого IV ст. до н. е.
(Сокольский 1971, с. 97, рис. 27).
Два кільця великого діаметру (13,3 і 22,0 см)
зі слонової кістки і виріб у вигляді шахового
пішака (рис. 12, 29; 13, 4, 8), ймовірно, були
деталями туалетної посудини-піксіди. Такий
посуд широко представлений в старожитнос-
тях Боспору (Сокольский 1971, табл. XXVI, 9;
XXVIII, 2).
Серед групи обрізаних прикрас є пластини
трикутної та ромбічної форми і у вигляді серця
(рис. 11, 1—14; 12, 1—5, 9, 15—28), добре відомі
як вставки, якими декорували саркофаги бос-
порського виробництва з поховань еллінської
та варварської знаті IV ст. до н. е. (Иванова
1955, с. 428, рис. 25, 26; Сокольский 1969, с. 31,
33, 39; Фиалко 1987, рис. 5, 9, 12). Вважаємо,
що прикрасами саркофага були і всі інші об-
різані, переважно антропоморфні, зображення
з Близнюка 2. В усякому разі пластини різно-
го ступеню збереженості з антропоморфними
зображеннями, також обрізані по контуру, за-
документовані серед залишків дерев’яних сар-
кофагів у Куль-Обі (Передольская 1945, с. 74),
Огузі (Фиалко 1987, с. 135, рис. 5, 1—3) і осо-
бливо в склепі Великої Близниці з останками
знатного синдського воїна останніх десятиліть
IV ст. до н. е., де вони найчисленніші (Иванова
1955, с. 428, рис. 25, 26; Сокольский 1969, с. 39,
табл. 21).
Наявність у кургані Близнюк 2, найранішій і
найпівнічнішій поховальній пам’ятці скіфської
еліти в степовому Північному Причорномор’ї,
залишків грецького саркофага у вигляді чудо-
во виконаних кістяних інкрустацій перекон-
ливо свідчить, що інтенсивна еллінізація скіф-
ської верхівки розпочалася значно раніше, ніж
вважалося досі, в усякому разі від кінця V ст.
до н. е. Водночас озброєння і антропологічне
визначення вказують на те, що знатний скіф
був, у першу чергу, воїном, вершником, імовір-
но з тих скіфських правителів, котрим подоба-
лося і звучання еллінського музичного інстру-
мента, й іржання бойового коня. За висновком
І.Д. Потєхіної, це був фізично дужий чоловік
і впродовж тривалого часу міг носити важке
озброєння і металевий захисний обладунок.
Вік небіжчика — 25—30 років — не виключає,
що він помер наглою смертю.
На закінчення зауважимо, що дата спору-
дження кургану (не пізніше кінця V ст. до н. е.),
Рис. 13. Вироби з кістки: 1, 2, 9, 10 — інкрустаційні
смужкии; 3 — застібка сагайдака; 4, 8 — кільця від
піксід; 5—7, 11, 12 — кільця
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 92
поховальний інвентар, розміри насипу та мо-
гили надають підстави розглядати Близнюк 2
як один з наймасштабніших після Солохи
(первинне поховання) скіфських аристокра-
тичних курганів того століття.
Проте Близнюк 2 за деякими ознаками є до-
волі незвичним на тлі інших курганів скіфської
аристократії. Саме місце його локалізації в пів-
денній частині Дніпровського Надпоріжжя —
значно північніше від області, де, за припущен-
нями, знаходився Геррос і були сконцентровані
могили скіфських царів V—IV ст. до н. е., потре-
бує пояснень. Скіфський владика, похований
тут, був, найпевніше, басилевсом частини Сте-
пової Скіфії, на землях якої він і знайшов остан-
ній притулок. Імовірно, тією частиною Скіфії
був район, що простягався на південь від сучас-
ного Дніпропетровська, паралельно до Дніпра,
вздовж порогів. Скіфські поховання більшої
частини цього району, особливо північної, де-
монструють для V—IV ст. до н. е. безперечну єд-
ність за деякими рисами поховального обряду,
в першу чергу, за типом могил — підбої або без-
дромосні катакомби (Андросов 1985, с. 125), що
вказує на доволі тривале перебування тут якоїсь
локальної групи скіфів.
Можливо, ця група кочовиків контролюва-
ла один з важливих відтинків водного шляху,
яким здійснювалися торговельні зв’язки еллі-
нів з населенням Лісостепу. Йдеться про най-
складніші для судноплавства місця в районі
дніпровських порогів. Про контроль степови-
ми номадами торгівельних шляхів, що вели з
античних центрів до лісостепової зони, писа-
ли неодноразово, найдокладніше В.Ю. Мурзін
(напр.: Мурзін 1998). Безумовно, цей чинник
сприяв збагаченню скіфської верхівки і поси-
лював сприйняття знаттю різних проявів ел-
лінської культури. Матеріали Близнюка 2 сут-
тєво доповнюють докази на користь цього.
В античній археології та скіфознавстві вважа-
ється, що греко-варварська торгівля здійснюва-
лася і суходолом, і головними річками Північного
Причорномор’я, що плинуть в ме ри діо нальному
напрямку, зокрема Дніпром (Брашинский 1984,
с. 178; Мурзін 1986, с. 7; 1998, с. 43). На думку
В.Ю. Мурзіна, центром уваги скіфів, які прагну-
ли встановити контроль над дніпровським тор-
говельним шляхом, було Нижнє Подніпров’я
і особливо пороги (Мурзін 1986, с. 184; 1998,
с. 43). Стосовно Дніпровського Надпоріжжя з
автором важко не погодитись. Особливості Дні-
пра полягали в тому, що до будівництва Дніпро-
геса і створення штучних водойм контроль за
судноплавством по ньому був доцільний, насам-
перед, у крайніх точках порожистої частини річ-
ки, тобто на початку (Кодацький) та наприкінці
(Вільний) порогів. Пороги були розташовані між
сучасними пунктами Старі Кодаки та Лоцман-
ська Кам’янка, поблизу якої і знаходився Близ-
нюк 2. З цього погляду показовими є свідоцтва
щодо створення запорізькими козаками в XVII—
XVIII ст. саме тут спеціальних служб, які викону-
вали митні, охоронні та лоцманські функції (Ма-
каревский 2000, с. 179—180, 272).
Слід зауважити, що ця ділянка Надпо-
ріжжя була центром контролю над Нижнім
Подніпров’ям і пов’язаними з ним суходоль-
ними та водними шляхами впродовж декіль-
кох тисячоліть, про що свідчить незвично щіль-
на на тлі інших районів Подніпров’я концентра-
ція пам’яток. Тут, на порожистих островах і по
обох берегах Дніпра, є стоянки мезо-неолітичної
доби, поселення і могильники бронзового віку,
раннього середньовіччя та Київської Русі (Смі-
ленко 1969; 1975; 1984; Ковалева 1980; 1981;
Яворницький 1989; Бінкевич, Камеко 2008 та
ін.). На особливу увагу заслуговує наявність тут
і укріплених пунктів, як черняхівске городи-
ще Башмачка (Сміленко 1975, с. 51—57), що за
25 км від початку порогів. На думку Б.О. Риба-
кова, ті, в чиїх руках була ця фортеця, володіли й
усією територією торгівлі слов’янського Серед-
нього Подніпров’я з римським Причорномор’ям
(Рыбаков 1982, с. 44).
Видається, що умови торговельного сполу-
чення Дніпром у ранньому залізному віці суттє-
во не різнилися від тих, що фіксуються за доку-
ментами XVIII ст. Судна могли здолати пороги
тільки навесні. Ті ж, що рухалися влітку й восе-
ни, розвантажувалися перед порогами, товари
везли суходолом 70 верст і в Олександрівській
фортеці (м. Запоріжжя) вантажили на інші суд-
на. Товари допроваджували вверх за течією кож-
ної пори року. Шлях суходолом пролягав пра-
вобережним Надпоріжжям через Башмачку на
північ через р. Сура повз могили Близнюки до
Кодацьких порогів (Яворницький 1989, с. 28;
Бінкевич, Камеко 2008, с. 14). Викладене в ці-
лому відповідає свідоцтвам античних авторів,
які стверджували, що греки були знайомі тільки
з гирлом та пониззям головних річок північно-
причорноморського басейну. Зокрема, Дніпро
їм був відомий до порогів. Серед чинників тако-
го незнання антич ними авторами названо неба-
жання кочовиків спілкуватися з іншими наро-
дами, котрим вони перешкоджали доступ у свої
землі річкою (Брашинский 1984, с. 178), або, ін-
шими словами, їхнє прагнення зайняти статус
посередників у торговельних і політичних сто-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 93
сунках населення античних міст з віддаленіши-
ми племенами варварського світу.
Таким чином, очевидно, що Близнюк 2 дій-
сно був розташований на перехресті річкових
та суходольних шляхів, які в скіфський час
пов’язували значні території північного Степу
та Лісостепу з грецькими полісами. Ймовірно,
не випадково для будівництва кургану, в яко-
му поховали господаря Надпоріжжя кінця V ст.
до н. е., обрали ділянку плато, звідкіля відкри-
вається долина Дніпра на десятки кілометрів,
на що зауважували ще катеринославські крає-
знавці XIX ст. (Кащенко 1887, с. 52—53).
Масштаби кургану Близнюк 2, наведені
Геро дотом свідоцтва зі скіфської династичної
історії, а також аналіз поглядів щодо зістав-
лення місць поховання скіфських царів V ст.
до н. е. з конкретними елітними курганами
Європейської Скіфії дозволяють запропону-
вати версію про захоронення в цьому курга-
ні Оріка (Скорый, Ромашко 2009; Ромашко,
Скорый 2009, с. 100—109) — молодшого сина
царя Аріапіфа, народженого від шлюбу батька
зі скіф’янкою Опойєю. На нашу думку, Орік,
на відміну від Октамасада, середнього сина
Аріапіфа, який убив старшого зведеного бра-
та — еллінофіла Скіла, не був верховним ца-
рем, а лише правителем однієї з частин Скіфії,
яка охоплювала північну територію Дніпров-
ського правобережного Надпоріжжя.
Акимова Л. Искусство Древней Греции. Классика. — СПб., 2007.
Андросов А.В. Об одной из категорий орудий труда эпохи бронзы // Проблемы археологии Поднепровья. — Дне-
пропетровск, 1984. — С. 97—105.
Андросов А.В. Надпорожская группа памятников Степной Скифии // Проблемы археологии Поднепровья. — Дне-
пропетровск, 1985. — С. 120—127.
Андросов А.В., Мухопад С.Е. Скифский аристократический курган «Каменская Близница» // Памятники бронзо-
вого и раннего железного веков Поднепровья. — Днепропетровск, 1987. — С. 54—74.
Античные гимны. — М., 1988.
Артамонов М.И. Сокровища скифских курганов. — Прага; Л., 1966.
Бабенко Л.И. Песочинский курганный могильник скифского времени. — Харьков, 2005.
Бандуровский А.В., Буйнов Ю.В., Дегтярь А.К. Новые исследования курганов скифского времени в окрестностях
г. Люботина // Люботинское городище. — Харьков, 1998. — С. 143—182.
Бессонова С.С. Религиозные представления скифов. — К., 1983.
Бессонова С.С., Быковская Н.В., Детерлинг Й., Ломтадзе Г.А., Лопенц А., Кройц П.А., Трейстер М.Ю. Трехбрат-
ние курганы. Курганная группа второй половины IV—III вв. до н. э. в Восточном Крыму. — Симферополь;
Бонн, 2008.
Бессонова С.С., Скорый С.А. Погребение скифского воина из Акташского могильника в Восточном Крыму // СА. —
1986. — № 4. — С. 158—170.
Бінкевич В.В., Камеко В.Ф. «…Град ім’ям Пересічень». Краєзнавчі нариси про пам’ятки Надпорожжя. —
Дніпропетровськ, 2008.
Битковский О.В., Полин С.В. Скифский курган у с. Богдановка на Херсонщине (к проблеме хронологии памятни-
ков V—IV вв. до н. э.) // Скифы Северного Причерноморья. — К., 1987. — С. 74—85.
Бокий Н.М. Скифские курганы в бассейне р. Большая Высь на Кировоградщине // Скифы и сарматы. — К.,
1977. — С. 200—207.
Брашинский И.Б. Торговля // Античные государства Северного Причерноморья. — М., 1984. — С. 174—197 (серия
Археология СССР).
Булахов В.Л., Пономаренко А.Л. Определение видов птиц и млекопитающих, изображенных на костяных инкру-
стационных пластинах из кургана V в. до н. э. Близнец-2 // Ромашко, Скорый 2009. — С. 146—150.
Власова Е.В. Семибратние курганы // Боспорский феномен: колонизация региона, формирование полисов, обра-
зование государства. Мат-лы Междунар. научной конф. — СПб., 2001. — Ч. 2. — С. 127—132.
Галанина Л.К. Келермесские курганы. — М., 1997.
Геродот. История (перевод Г.А. Стратановского). — Л., 1972.
Гигин. Мифы. — СПб., 2000.
Гомер. Илиада. — Л., 1990.
Гомер. Одиссея. — М., 1986.
Горелік М.В. Про «фракійські» шоломи // Археологія. — 1983. — 44. — С. 14—29.
Гребенников Ю.С. Киммерийцы и скифы Степного Побужья (IX—III вв. до н. э.). — Николаев, 2008.
Грейвс Р. Мифы Древней Греции. — М., 1992.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 94
Элиаде М. История веры и религиозных идей. В 3-х тт. — Т. 1. От каменного века до Элевсинских мистерий. —
М., 2002.
Евдокимов Г.Л., Фридман М.И. Скифские курганы у с. Первомаевка на Херсонщине // Скифы Северного Причер-
номорья. — К., 1987. — С. 85—115.
Журавлев О.П. Остеологические материалы из кургана Близнец-2 // Ромашко, Скорый 2009. — С. 127—145.
Иванова А.П. Художественные изделия из кости // Античные города Северного Причерноморья. Очерки истории
и культуры. I. — М.; Л., 1955. — С. 403— 436.
Ильинская В.А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья (курганы Посулья). — К., 1968.
Ильинская В.А., Мозолевский Б.Н., Тереножкин А.И. Курганы VI в. до н. э. у с. Матусов // Скифия и Кавказ. — К.,
1980. — С. 31—63.
Канторович А.Р., Эрлих В.Р. Бронзолитейное искусство из курганов Адыгеи. — М., 2006.
Кащенко А. Предание о курганах «Близнецы» // Екатеринославский юбилейный листок. — 21 апреля 1887 г. —
С. 52—53.
Ковалев Н.В., Полин С.В. Скифские курганы у с. Корнеевка Запорожской области // Курганы Степной Скифии. —
К., 1992. — С. 33—53.
Ковалева И.Ф. Очерки древнейшей истории племен степной Украины (по материалам Днепрогэсовской экспеди-
ции НКПроса УССР 1927—1932 гг.): Учебное пособие. — Днепропетровск, 1980.
Ковалева И.Ф. Методические указания по изучению курса исторического краеведения. — Днепропетровск, 1981.
Ковалева И.Ф., Мухопад С.Е. Скифские памятники Орельско-Самарского междуречья // Курганные древности
Степного Поднепровья III—I тыс. до н. э. — Днепропетровск, 1979. — С. 112—123.
Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. — К., 1967.
Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобере-
жья (Киево-Черкасский регион). — К., 1989.
Косарев М.Ф. Основы языческого миропонимания. — М., 2008.
Крупа Т.Н. Исследование археологической органики из скифского кургана Близнец-2 // Ромашко, Скорый
2009. — С. 151—156.
Кубышев А.И. Скифский могильник у с. Водославка // АО 1983. — М., 1985. — С. 301—302.
Кубышев А.И., Куприй С.А., Ковалев Н.В. Скифский курган у с. Каиры // Проблемы скифо-сарматской археологии
Северного Причерноморья. — Запорожье, 1999. — C. 142—143.
Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Курган в урочище Перещепине поблизу Більського городища // Эпоха раннего
железа. — К.; Полтава, 2009. — С. 222—249.
Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и при-
ходы прошедшего XVIII столетия. — Днепропетровск, 2000.
Манцевич А.П. Бронзовые котлы в собрании Государственного Эрмитажа // Исследования по археологии СССР. —
Л., 1961. — С. 145—150.
Манцевич А.П. Курган Солоха. — Л., 1987.
Мелюкова А.И. Вооружение скифов. — М., 1964 (САИ. — Вып. Д1— 4).
Мелюкова А.И. Поселение и могильник скифского времени у с. Николаевка. — М., 1975.
Мелюкова А.И. Скифские курганы возле Солохи (раскопки 1961—1962 гг.) // Евразийские древности. 100 лет
Б.Н. Гракову: архивные материалы, публикации, статьи. — М., 1999. — С. 60—97.
Менар Р. Мифы в искусстве старом и новом. — СПб., 1993.
Могилов О.Д. Спорядження коня скіфської доби у Лісостепу Східної Європи. — К.; Кам’янець-Подільський, 2008.
Мозолевский Б.Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972—
1975 гг.) // Скифия и Кавказ. — К., 1980. — С. 70—154.
Мозолевский Б.Н. К вопросу о скифском Герросе // СА. — 1986. — № 2. — С. 70—83.
Мозолевский Б.Н. Малый Чертомлык // Скифы Северного Причерноморья. — К., 1987. — С. 63—74.
Мозолевский Б.Н., Полин С.В. Курганы скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и Соболева могилы). —
К., 2005.
Мурзін В.Ю. Про утворення Північнопричорноморської Скіфії // Археологія. — 1986. — 55. — С. 1—10.
Мурзін В.Ю. Утворення Північнопричорноморської Скіфії // Давня історія України. — К., 1998. — Т. 2. — С. 40—43.
Мухопад С.Е. Новые материалы скифского времени из Приорелья // Степное Поднепровье в бронзовом и раннем
железном веках. — Днепропетровск, 1981. — С. 88—93.
Неверов О.Я. Металлические перстни эпохи архаики, классики и эллинизма из Северного Причерноморья (опыт
классификации) // Античная торевтика. — Л., 1986. — С. 17—27.
ОАК за 1869 г. — СПб., 1871.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 95
ОАК за 1875 г. – СПб., 1878.
Ольховский В.С. Погребально-поминальная обрядность населения Степной Скифии (VII—III вв. до н. э.). — М.,
1991.
Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в VII—V вв. до н. э. — М., 1966 (САИ. — Вып. Д1—27).
Передольская А.А. Слоновая кость из кургана Куль-Оба // Государственный Эрмитаж. Труды отдела истории ис-
кусства и культуры античного мира. — Л., 1945. — Т. I. — С. 69—83.
Петренко В.Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V—III вв. до н. э. — М., 1967 (САИ. — Вып. Д1—4).
Петискус А.Г. Боги и легенды Олимпа: энциклопедический путеводитель по мифологии древних греков и рим-
лян. — М., 2000.
Полин С.В., Кубышев А.И. Скифские курганы Утлюкского междуречья (в Северо-Западном Приазовье). — К., 1997.
Потехина И.Д. Антропологические исследования скелетов из кургана Близнец-2 // Ромашко, Скорый 2009. —
С. 119—126.
Потєхіна І.Д. Скелети зі скіфського поховання в кургані Близнюк-2 // Археологічні дослідження в Україні 2006—
2007 рр. — К., 2009а. — С. 279—281.
Привалова О.Я., Зарайская Н.П., Привалов А.И. Двугорбая могила // Древности Степной Скифии. — К., 1982. —
С. 148—178.
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. — М., 1982.
Ромашко В.А. Раскопки скифского аристократического кургана Близнец-2 в г. Днепропетровск (предварительное
сообщение) // Эпоха раннего железа. — К.; Полтава, 2009. — С. 339—350.
Ромашко В.А., Скорый С.А. Близнец-2: скифский аристократический курган в Днепровском правобережном Над-
порожье. — Днепропетровск, 2009.
Ромашко В.А., Скорый С.А. Резная кость из скифского кургана Близнец-2 // Боспорский феномен. Искусство на
периферии античного мира. Мат-лы Междунар. научной конф. — СПб., 2009а. — С. 38—45.
Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху. — К., 2005.
Рябова В.А. Женское погребение из кургана Денисова могила // Памятники древних культур Северного Причер-
номорья. — К., 1979. — С. 47—51.
Сергеева М.С. Древки стрел из кургана Близнец-2 // Ромашко, Скорый 2009. — С. 157—158.
Сидоренко Г.О. Скіфський курган на р. Удай // Археологія. — 1964. — XVI. — C. 191—194.
Силантьева Л.Ф. Некрополь Нимфея // МИА. — 1959. — 69. — С. 5—107.
Синицын М.В. Некоторые собственно скифские элементы в культуре Геродотовой Скифии // ЗОАО. — 1967. —
Т. 2. — С. 37—59.
Скорий С.А. Курган Переп’ятиха. — К., 1990.
Скорый С.А. Стеблев: скифский могильник в Поросье. — К., 1997.
Скорый С.А. Ранние скифы в Добрудже: историография проблемы и археологические реалии // Древности скиф-
ской эпохи. — М., 2006. — С. 140–171.
Скорый С.А., Ромашко В.А. Об одном из аспектов скифской династической истории // Старожитності степового
Причорномор’я і Криму. — Запоріжжя, 2009. — XV. — С. 173—178.
Скорий С.А., Хохоровські Я., Григор’єв В.П., Ридзевські Я. Центральна могила Великого Рижанівського кургану //
Археологія. — 1999. — № 1. — С. 94—105.
Сміленко А.Т. Осіле населення степового Подніпров’я в раннє середньовіччя // Археологія. — 1969. — 22. —
С. 161—179.
Сміленко А.Т. Слов’яни та їх сусіди в степовому Подніпров’ї (II—XIII ст.). — К., 1975.
Смиленко А.Т. Особенности памятников черняховской культуры Степного Поднепровья // КСИА. — 1984. —
178. — С. 69—73.
Сокольский Н.И. Античные деревянные саркофаги Северного Причерноморья. — М., 1969 (САИ. — Вып. Г1—17).
Сокольский Н.И. Деревообрабатывающее ремесло в античных государствах Северного Причерноморья. — М., 1971.
Фиалко Е.Е. Костяные изделия из кургана Огуз // Скифы Северного Причерноморья. — К., 1987. — С. 133—138.
Фіалко О.Є. Скіфські вуздечки з залізними нахрапниками // Археологія. — 1996. — № 4. — С. 94—100.
Цветаева Г.А. Статуи львов из Апполонии Иллирийской // История и культура античного мира. — М., 1977. —
С. 195—197.
Черненко Е.В. Скифские лучники. — К., 1981.
Черненко Е.В., Бессонова С.С., Болтрик Ю.В., Полин С.В., Скорый С.А., Бокий Н.М., Гребенников Ю.С. Скифские по-
гребальные памятники степей Северного Причерноморья. — К., 1986.
Шкурко А.И. О локальных различиях в искусстве Лесостепной Скифии // Скифо-сибирский звериный стиль в ис-
кусстве народов Евразии. — М., 1976. — С. 90—105.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 96
Шрамко Б.А. К вопросу о значении культурно-хозяйственных особенностей Степной и Лесостепной Скифии //
Проблемы скифо-сарматской археологии. — М., 1971. — С. 92—102 (МИА. — 117).
Шрамко Б.А. Археология раннего железного века Восточной Европы. — Харьков, 1983.
Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). — К., 1987.
Яворницький Д.І. Дніпрові пороги. — Дніпропетровськ, 1989.
Romashko V., Skory S. The Barrow of Scythian King of the Late Vth century BC near Dnepropetrovsk (Ukraine) // 11th
International Colloquium of Funerary Archaeology «The Necropolises and Environment (1st mill. BC)». — Buzǎu,
2009. — р. 14—15.
Надійшла 09.02.2010
В.А. Ромашко, С.А. Скорый
СКИФСКИЙ АРИСТОКРАТИЧЕСКИЙ КУРГАН БЛИЗНЕЦ 2
Результаты комплексного изучения материалов кургана Близнец 2, исследованного в 2007 г. на окраине г. Дне-
пропетровск, позволили ввести в круг погребальных курганов скифской аристократии северопричерноморской
Степи новый и в определенной степени оригинальный памятник, датируемый концом V в. до н. э. В кургане, на
центральной площадке, концентрировались основные культово-ритуальные комплексы — катакомба с вырытой
в ее дне вытянуто-прямоугольной ямой, в которой и было произведено захоронение; три погребения лошадей;
продовольственная яма-погреб с напутственной пищей и бронзовым котлом; строительная жертва. Размеры на-
сыпи и погребальной конструкции позволяют рассматривать Близнец 2 в качестве одного из наиболее масштаб-
ных (после Солохи с первичной гробницей) скифских аристократических курганов указанного столетия. Это,
а также погребальный инвентарь, сохранившийся после двух ограблений, свидетельствует о том, что в кургане
погребена персона царского ранга.
Авторами высказана версия о захоронении в Близнеце 2 Орика — младшего сына царя Ариапифа, рожденного
от брака последнего со скифянкой Опойей. Скорее всего, Орик не являлся верховным царем, а был правителем
(басилевсом) одной из частей Скифии, охватывавшей северную часть правобережного Надпорожья. То, что здесь
в V—IV вв. до н. э. обитала некая локальная группа степных скифов, подтверждается материалами, а именно,
доминантой специфических форм погребальных конструкций, представленных бездромосными катакомбами и
подбоями, чрезвычайно редкими в более южных степных районах. Привлечение широкого круга археологических
источников и документов ХVII—ХVIII вв. показывает, что на протяжении нескольких тысячелетий Днепровское
Надпорожье было центром контроля над водными и сухопутными путями. В скифское время оно связывало зна-
чительные территории северной Степи и Лесостепи с античными государствами Северного Причерноморья.
Погребение осуществлено в античном саркофаге, от которого сохранились инкрустированные пластины из
слоновой кости, богато украшенные гравированными сюжетными изображениями, растительными, зооморфны-
ми и геометрическими узорами. Не менее выразительны костяные детали шкатулок и пиксиды. Антропоморф-
ные и зооморфные изображения из Близнеца 2 можно считать уникальными, хотя по технике гравировки и уров-
ню исполнения подобные изделия известны в памятниках Европейского и Азиатского Боспора. Это, а также ряд
черт погребального ритуала и некоторые предметы, выполненные из цветных и благородных металлов, ткань из
среднеазиатского хлопка и др. демонстрируют значительную степень эллинизации погребенного в Близнеце 2
скифского аристократа, его связь с Боспором. Материалы памятника убедительно свидетельствуют, что интен-
сивная эллинизация скифской верхушки началась значительно раньше, чем считалось до сих пор, во всяком слу-
чае, с конца V в. до н. е.
V.A. Romashko, S.A. Skoryj
THE SCYTHIAN NOBLES’ BARROW BLYZNYUK 2
Results of a comprehensive study of materials from Blyznyuk 2 barrow studied in 2008 in the suburbs of Dnipropetrovsk
allowed the authors to add a new and, to a certain extent, original monument dated by the end of the 5th c. BC to a circle
of funeral barrows of the Scythian aristocracy of the Black Sea North Steppe. In the barrow, in its central area, the main
cultural and ritual complexes were concentrated: a catacomb with an extended rectangular pit dug in its bottom where the
very grave was made; three horse graves; a ration pit-cellar with funeral food and a bronze cauldron in it; and a building
offering. The size of the mound and funeral structure allow the authors to consider Blyznyuk 2 as one of the largest (after
Solokha with a primary tomb) Scythian nobles’ barrows of that century. This fact, as well as funeral inventory left after two
burglaries, testify that a person of royal rank was buried in the barrow.
The authors have advanced a version about the burial in Blyznyuk 2 of Orikos, the younger son of the king Ariapyth,
born in the wedlock of the latter with Opoia, the Scythian lady. Apparently, Orikos was not the supreme king, but a ruler
(Basileus) of a part of Scythia, which included the northern part of the right bank Nadporizzhya. The fact that a certain local
group of steppe Scythians inhabited here in the 5th and 4th c. BC is supported by the materials, namely, by the predominance
of specific forms of burial structures represented by catacombs without dromoi and by undercut graves which are extremely
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 97
rare in more southern steppe regions. Study of a wide circle of archaeological sources and the 17th and 18th c. documents
indicates that during several millennia the Dnipro River Nadporizzhya region was a centre of control over the water-ways
and overland routes. In the Scythian period it connected important territories of the northern Steppe and Forest-Steppe
with ancient Greek cities of the north coast of the Black Sea.
The burial was made in an ancient Greek sarcophagus from which there remained inlayed ivory plates richly decorated
with engraved scenes, floral, zoomorphic, and geometrical ornaments. Not less expressive are the bone details of caskets
and of a pyxis. Anthropomorphous and zoomorphic depictions from Blyznuyk 2 can be considered as unique, though by the
engraving technique and by level of the work similar products are known from the sites of European and Asian Bosporus.
This fact, as well as series of features of burial customs and several items made of nonferrous and precious metals, textile of
Middle Asian cotton, etc. demonstrate a substantial level of Hellenization of the Scythian aristocrat buried in Blyznyuk 2
and his relation to Bosporus. Materials of the monument convincingly evidence that intense Hellenization of the Scythian
nobles began much more earlier than it was considered before, in any case, since the end of the 5th c. BC.
У 1984 р. в невеликому озері в с. Любитів Ковель-
ського р-ну Волинської обл. місцеві мешканці
виявили човен-довбанку. Через рік його підня-
ли на поверхню і передали до Волинського об-
ласного краєзнавчого музею, де наукові співро-
бітники успішно здійснили його консервацію
(рис. 1). Для збереження судна використали вод-
ний розчин клею ПВА, скипидару та оліфи.
Довжина човна сягає 3,7 м, найбільша ши-
рина — 0,52 м (рис. 2). Корпус трохи звужуєть-
ся в центральній частині (близько 5,0 см з ліво-
го борту і 7,0 см — з правого), що пояснюється
поганою збереженістю бортів. Носова части-
на трохи загострена і становить 24,0 см, тоб-
то 50 % середньої ширини корпусу, натомість
корма навпаки — тупої форми, завширшки
40,0 см, або 83,3 % середньої ширини корпусу.
Різняться також товщина транцю носа і корми,
що становлять 15,0 і 14,0 см відповідно. Про-
те деякі показники приблизно однакові. Так, і
носова, і кормова частини заввишки сягають
35,0 см, а їхній кут нахилу відповідно горизон-
ту — 30°.
Дві внутрішні перегородки розділяють човен
на три відсіки: носовий (0,865 м), центральний
(1,410 м) і кормовий (0,590 м). Самі перегород-
© М.М. МОРДОВСЬКОЙ, Г.І. ШАПОВАЛОВ, 2010
М.М. Мордовськой, Г.І. Шаповалов
ЛЮБИТІВСЬКИЙ ЧОВЕН —
УНІКАЛЬНА ПАМ’ЯТКА СУДНОПЛАВСТВА
Подано обміри й технічні характеристики стародавнього човна-довбанки з Західної Волині, а також символи, нане-
сені на внутрішній стінці правого борту.
К л ю ч о в і с л о в а: Західна Волинь, середньовіччя, човен-довбанка, знак-символ.
ки витесані разом із корпусом та мають різну
товщину: носова — 17 см, кормова — 19 см.
Обидва борти, особливо лівий, збереглися
вкрай погано і в деяких місцях ледь піднімають-
ся на половину початкової висоти — приблизно
35,0 см. У верхній, збереженій, частині вони ма-
ють товщину 3,0 см. У носовій частині правого
борту, де висота бортів найвища, є два жолоб-
ки штучного походження. Один із них, конусо-
подібної форми, розширюється всередину чов-
на, інший — прямокутний, завширшки близько
1,0 см. Зважаючи на досить чіткі кути жолобів, а
також відсутність на них будь-яких характерних
потертостей від мотузок, можна припустити,
що їх було зроблено вже після виведення судна
з експлуатації. Це міркування підтверджує і ха-
рактер нанесення борозенок на борт — ударами
під кутом зверху, що було б неможливо за почат-
кової висоти бортів.
Зовні корпус човна має природну округлу
форму. З внутрішнього боку днище пласкі-
ше, проте зберігає свою округлість, нагадуючи
овал. Його товщина по всій довжині судна не-
рівномірна: в носовій і центральній частині —
12,7 см, в кормовій — близько 8,0 см.
Значна товщина днища і перегородок лю-
битівського човна — одна з його суттєвих особ-
ливостей. Наприклад, у ладозькому човні ІІІ тис.
Фото 1. Ерот
Фото 2. Гепард
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67495 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:56:50Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ромашко, В.А. Скорий, С.А. 2014-09-06T18:25:49Z 2014-09-06T18:25:49Z 2010 Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 / В.А. Ромашко, С.А. Скорий // Археологія. — 2010. — № 4. — С. 79-97. — Бібліогр.: 102 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67495 Статтю присвячено комплексному вивченню матеріалів кургану Близнюк 2 — однієї з найяскравіших скіфських пам’яток кінця V ст. до н. е., дослідженої на південній околиці м. Дніпропетровськ у 2007 р. Результаты комплексного изучения материалов кургана Близнец 2, исследованного в 2007 г. на окраине г. Днепропетровск, позволили ввести в круг погребальных курганов скифской аристократии северопричерноморской Степи новый и в определенной степени оригинальный памятник, датируемый концом V в. до н. э. В кургане, на центральной площадке, концентрировались основные культово-ритуальные комплексы — катакомба с вырытой в ее дне вытянуто-прямоугольной ямой, в которой и было произведено захоронение; три погребения лошадей; продовольственная яма-погреб с напутственной пищей и бронзовым котлом; строительная жертва. Размеры насыпи и погребальной конструкции позволяют рассматривать Близнец 2 в качестве одного из наиболее масштабных (после Солохи с первичной гробницей) скифских аристократических курганов указанного столетия. Это, а также погребальный инвентарь, сохранившийся после двух ограблений, свидетельствует о том, что в кургане погребена персона царского ранга. Авторами высказана версия о захоронении в Близнеце 2 Орика — младшего сына царя Ариапифа, рожденного от брака последнего со скифянкой Опойей. Скорее всего, Орик не являлся верховным царем, а был правителем (басилевсом) одной из частей Скифии, охватывавшей северную часть правобережного Надпорожья. То, что здесь в V—IV вв. до н. э. обитала некая локальная группа степных скифов, подтверждается материалами, а именно, доминантой специфических форм погребальных конструкций, представленных бездромосными катакомбами и подбоями, чрезвычайно редкими в более южных степных районах. Привлечение широкого круга археологических источников и документов ХVII—ХVIII вв. показывает, что на протяжении нескольких тысячелетий Днепровское Надпорожье было центром контроля над водными и сухопутными путями. В скифское время оно связывало значительные территории северной Степи и Лесостепи с античными государствами Северного Причерноморья. Погребение осуществлено в античном саркофаге, от которого сохранились инкрустированные пластины из слоновой кости, богато украшенные гравированными сюжетными изображениями, растительными, зооморфными и геометрическими узорами. Не менее выразительны костяные детали шкатулок и пиксиды. Антропоморфные и зооморфные изображения из Близнеца 2 можно считать уникальными, хотя по технике гравировки и уровню исполнения подобные изделия известны в памятниках Европейского и Азиатского Боспора. Это, а также ряд черт погребального ритуала и некоторые предметы, выполненные из цветных и благородных металлов, ткань из среднеазиатского хлопка и др. демонстрируют значительную степень эллинизации погребенного в Близнеце 2 скифского аристократа, его связь с Боспором. Материалы памятника убедительно свидетельствуют, что интенсивная эллинизация скифской верхушки началась значительно раньше, чем считалось до сих пор, во всяком случае, с конца V в. до н. е. Results of a comprehensive study of materials from Blyznyuk 2 barrow studied in 2008 in the suburbs of Dnipropetrovsk allowed the authors to add a new and, to a certain extent, original monument dated by the end of the 5th c. BC to a circle of funeral barrows of the Scythian aristocracy of the Black Sea North Steppe. In the barrow, in its central area, the main cultural and ritual complexes were concentrated: a catacomb with an extended rectangular pit dug in its bottom where the very grave was made; three horse graves; a ration pit-cellar with funeral food and a bronze cauldron in it; and a building offering. The size of the mound and funeral structure allow the authors to consider Blyznyuk 2 as one of the largest (after Solokha with a primary tomb) Scythian nobles’ barrows of that century. This fact, as well as funeral inventory left after two burglaries, testify that a person of royal rank was buried in the barrow. The authors have advanced a version about the burial in Blyznyuk 2 of Orikos, the younger son of the king Ariapyth, born in the wedlock of the latter with Opoia, the Scythian lady. Apparently, Orikos was not the supreme king, but a ruler (Basileus) of a part of Scythia, which included the northern part of the right bank Nadporizzhya. The fact that a certain local group of steppe Scythians inhabited here in the 5th and 4th c. BC is supported by the materials, namely, by the predominance of specific forms of burial structures represented by catacombs without dromoi and by undercut graves which are extremely ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 97 rare in more southern steppe regions. Study of a wide circle of archaeological sources and the 17th and 18th c. documents indicates that during several millennia the Dnipro River Nadporizzhya region was a centre of control over the water-ways and overland routes. In the Scythian period it connected important territories of the northern Steppe and Forest-Steppe with ancient Greek cities of the north coast of the Black Sea. The burial was made in an ancient Greek sarcophagus from which there remained inlayed ivory plates richly decorated with engraved scenes, floral, zoomorphic, and geometrical ornaments. Not less expressive are the bone details of caskets and of a pyxis. Anthropomorphous and zoomorphic depictions from Blyznuyk 2 can be considered as unique, though by the engraving technique and by level of the work similar products are known from the sites of European and Asian Bosporus. This fact, as well as series of features of burial customs and several items made of nonferrous and precious metals, textile of Middle Asian cotton, etc. demonstrate a substantial level of Hellenization of the Scythian aristocrat buried in Blyznyuk 2 and his relation to Bosporus. Materials of the monument convincingly evidence that intense Hellenization of the Scythian nobles began much more earlier than it was considered before, in any case, since the end of the 5th c. BC. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічних матеріалів Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 Скифский аристократический курган Близнец 2 The Scythian nobles’ barrow Blyznyuk 2 Article published earlier |
| spellingShingle | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 Ромашко, В.А. Скорий, С.А. Публікації археологічних матеріалів |
| title | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 |
| title_alt | Скифский аристократический курган Близнец 2 The Scythian nobles’ barrow Blyznyuk 2 |
| title_full | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 |
| title_fullStr | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 |
| title_full_unstemmed | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 |
| title_short | Скіфський аристократичний курган Близнюк 2 |
| title_sort | скіфський аристократичний курган близнюк 2 |
| topic | Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet | Публікації археологічних матеріалів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67495 |
| work_keys_str_mv | AT romaškova skífsʹkiiaristokratičniikurganbliznûk2 AT skoriisa skífsʹkiiaristokratičniikurganbliznûk2 AT romaškova skifskiiaristokratičeskiikurganbliznec2 AT skoriisa skifskiiaristokratičeskiikurganbliznec2 AT romaškova thescythiannoblesbarrowblyznyuk2 AT skoriisa thescythiannoblesbarrowblyznyuk2 |