Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.)
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67515 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2010. — № 4. — С. 128-131. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67515 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Івакін, Г.Ю. 2014-09-07T16:06:27Z 2014-09-07T16:06:27Z 2010 Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2010. — № 4. — С. 128-131. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67515 uk Інститут археології НАН України Археологія Хроніка Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) |
| spellingShingle |
Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) Івакін, Г.Ю. Хроніка |
| title_short |
Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) |
| title_full |
Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) |
| title_fullStr |
Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) |
| title_full_unstemmed |
Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) |
| title_sort |
круглий стіл «заснування софійського собору в києві: проблеми нових датувань» (київ, 7 квітня 2010 р.) |
| author |
Івакін, Г.Ю. |
| author_facet |
Івакін, Г.Ю. |
| topic |
Хроніка |
| topic_facet |
Хроніка |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67515 |
| citation_txt |
Круглий стіл «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» (Київ, 7 квітня 2010 р.) / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2010. — № 4. — С. 128-131. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívakíngû krugliistílzasnuvannâsofíisʹkogosoboruvkiêvíprobleminovihdatuvanʹkiív7kvítnâ2010r |
| first_indexed |
2025-11-25T09:23:41Z |
| last_indexed |
2025-11-25T09:23:41Z |
| _version_ |
1850511557023236096 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 128
«Нове датування» Софійського собору не ви-
тримує наукової критики, — такого висновку
дійшли учасники Круглого столу «Заснування
Софійського собору в Києві: проблеми нових
датувань», в якому взяли участь представни-
ки провідних наукових центрів Києва, Львова,
Москви та Санкт-Петербурга.
Виступи учасників стосувалися наукової
обґрунтованості пропозиції Національного за-
повідника «Софія Київська» щодо відзначення
у 2011 р. 1000-річчя від дня заснування Софій-
ського собору в Києві. По суті, Круглий стіл
став першим широким фаховим обговоренням
аргументів, висунутих співробітниками запо-
відника Н.М. Нікітенко і В.В. Корнієнко та
покладених в основу зазначеної версії.
Одним з поширених аргументів, на якому
наголошують прихильники «нового датуван-
ня», — начебто відсутність робіт, спрямованих
проти цієї версії. Це не зовсім так, тут мають
місце певні хитрощі. Критика, але не дуже чис-
ленна й досить делікатна багатьох аспектів ідеї
Н.М. Нікітенко, а особливо її «наукової мето-
дики» все ж була — і письмова, і, переважно,
усна. Ці критичні виступи замовчувалися на-
віть від власних прихильників і просто ігно-
рувалися. Проте тоді це була приватна думка
цього автора. Вона мала право висувати будь-
які думки (які до того ж часто змінювалися —
приміром, заснування датувалося 1007 р.),
проте фахівці мали таке саме суверенне пра-
во не довіряти цим сумнівним побудовам і не
витрачати на те свій час. Про це, до речі, чіт-
ко заявив ще 20 років тому відомий польський
медієвіст з трибуни І-х Раппопортівських чи-
тань у Санкт-Петербурзі — «не хочу витрачати
свій час на «одкровення» Н. Нікітенко». Дійсно,
в останні десятиріччя з’явилося занадто бага-
то статей і книжок, які явно перебувають поза
полем науки, а загальними тиражами значно
переважають наукові видання. Витрачати на
все це сили науковці просто не в змозі. Фунда-
ментальній науці не сила наздогнати міфоло-
Г.Ю. Івакін
КРУГЛИЙ СТІЛ «ЗАСНУВАННЯ СОФІЙСЬКОГО
СОБОРУ В КИЄВІ: ПРОБЛЕМИ НОВИХ ДАТУВАНЬ»
(Київ, 7 квітня 2010 р.)
гів. Але й пасивне ставлення призводить, як і
в цьому випадку, до вкрай негативних резуль-
татів.
У 2007 р. в Москві відбувся Круглий стіл з
фальсифікації історичних джерел, де фахові іс-
торики та археологи дійшли сумних висновків,
які стосуються і нас. Переважно фальшивка
виграє інформаційну війну в наукової крити-
ки, оскільки пересічний читач не має доступу
до наукової апробації таких псевдоідей. ЗМІ
нецікаво вислуховувати прискіпливі висту-
пи вчених про домисли чи відсутність науко-
вої логіки у чергового міфотворця. Їм потрібна
сенсація. Пересічній свідомості ближче «ви-
сока омана», ніж «низькі істини». Ця потреба
подібна до релігійної — апеляція до неконтро-
льованої розумом потреби у міфі. Навіть раціо-
нальні люди підпадають під чари ілюзії. За та-
кою готовністю «всмоктувати фальсифікати»
вбачається певне соціальне замовлення: релі-
гійне, політичне, адміністративне. Особливо
часто замовляються «хронологічні» міфи з по-
трібною гучною датою, санкціонуються юві-
лейні кампанії, різні псевдореставрації тощо.
Усі складні побудови новітніх «софійських
книжників» мають науковоподібне підґрун-
тя і складаються з кількох блоків, де наріжним
каменем є коректне прочитання графіті. Вар-
то витягнути один з цих блоків і вся побудова
розвалиться. Необхідна ретельна критична пе-
ревірка наукової міцності кожного з них. Уже
побіжний перегляд викрив численні хиби в до-
казовій базі будь-якого блоку, а, отже, і всієї
системи загалом.
Історичний блок проблеми висвітили П.П. То-
лочко і М.Ф. Котляр. Вони, базуючись на ана-
лізі писемних джерел, довели безпідставність
визначення Н.М. Нікітенко дати заснування
Софійського собору — 4 листопада 1011 р., за
часів князювання Володимира Святославича,
її некомпетентність у текстологічних питаннях.
А без цього неможливо науково довести ідею-
фікс Н.М. Нікітенко про те, що літописці Ярос-
лава Мудрого нібито свідомо вилучили всі сві-
доцтва та згадки про заснування Софійського © Г.Ю. ІВАКІН, 2010
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 129
собору його батьком — Володимиром. Навіщо?
Виявляється це була «гучна акція», яка мала по-
казати Ярослава «мудрим». Крім цього сумнів-
ного припущення, а просто кажучи, домислу,
в Н.М. Нікітенко немає жодних доказів. Вчені
ще раз зауважили, що всі наявні літописні сві-
доцтва однозначно стверджують: Ярослав Му-
дрий був засновником собору, будівництво яко-
го розпочалося між 1017 і 1037 рр.
Провідні українські мистецтвознавці (Л.С. Мі-
ляєва, Л.Г. Ганзенко, Н.Б. Козак) продемон-
стрували, що фресковий ансамбль Софійсько-
го собору можна розглядати лише в контек-
сті розвитку візантійського монументального
мистецтва 40-х рр. ХІ ст., а тлумачення та да-
тування софійських фресок, запропоновані
Н.М. Нікітенко, є винятково суб’єктивні та
надумані.
Російські фахівці з архітектурної археоло-
гії (О.М. Іоаннісян, Д.Д. Йолшин), проаналі-
зувавши відмінності між архітектурними вирі-
шеннями Десятинної церкви та Софійського
собору, заперечують задекларовану Н.М. Ні-
кітенко пряму спорідненість обох будівель,
штучне зближення їх за хронологією, а також
версію, що нібито ці церкви будували ті самі
майстри. А, головне, в цьому випадку Софій-
ський собор штучно виривається з кола са-
кральних будівель, які, безумовно, близькі до
нього і добре датовані за літописами. Це — три
храми Ярославового будівництва у Києві, Спас
у Чернігові та Софійські собори в Новгороді
та Полоцьку. Порушується вся логіка розвитку
зодчества на Русі. Якщо вона невірна й істори-
ки архітектури всі до єдиного помилялися, то
це треба доводити фактами. Але про це «софій-
ські автори» навіть і не згадують.
Висновки санкт-петербурзьких археоло-
гів підтвердили українські колеги (Т.А. Боров-
ський, Є.І. Архіпова, В.К. Козюба і технолог-
реставратор Ю.М. Стріленко), які показали
відмінність зразків плінфи, будівельних роз-
чинів та фрескового тиньку цих пам’яток.
Ретельному розгляду були піддані епіграфічні
знахідки з собору, зокрема, дев’ять написів, які
співробітниками заповідника визначаються як
«найдавніші датовані графіті». Провідні епігра-
фісти та лінгвісти з Москви і Санкт-Петербурга
(А.О. Мединцева, Т.В. Рождественська) розкри-
тикували запропоноване В.В. Корнієнком про-
читання окремих написів «з ранніми датами»,
вказали на штучну вибудову так званого «гра-
фіто 1022 р. про Злату пасху» з кількох інших.
Вони наголошують на його хибній методиці
прочитання деяких написів. Знавці давньорусь-
кої та середньогрецької (візантійської) епігра-
фіки (С.М. Міхеєв, А.Ю. Виноградов) засвідчи-
ли невірне прочитання В.В. Корнієнком кіль-
кох «датованих» написів і, відповідно, хибність
їхньої інтерпретацій, а також наголошують, що
рішуче відкидають «дивний порядок читан-
ня напису» «про Злату пасху», запропонований
Н.М. Нікітенко та В.В. Корнієнком. Фахівці
аргументовано показали, що у більшості графі-
ті зафіксовані не дати, а грекомовні молитовні
звернення та літургійні девізи. Інші дослідники
(фахівець з грецької мови О.О. Євдокимова та
Т.А. Бобровський) акцентували увагу на хибно-
му визначенні кількох софійських «дат» (1018,
1019 рр.) з огляду на значно пізніші (XVI ст.) па-
леографічні ознаки цих написів. Загальний ви-
сновок фахівців — жодного «раннього графі-
ті» (10—20-х рр. ХІ ст.) насправді немає. Вони
результат низької кваліфікації інтерпретаторів
написів і відвертої свавільної «підгонки» фак-
тів під заздалегідь спланований результат. Вони
просто не володіють старослов’янською мовою,
її історичною фонетикою та граматикою, тек-
стологією тощо.
Про загальні методологічні хиби побудов
Н.М. Нікітенко мова йшла у виступах Г.Ю. Іва-
кіна, В.М. Рички, художника-реставратора
І.П. Дорофієнко, заступника голови медіа-
видавництва «Мислене древо» М.І. Жарких.
Вони, зокрема, наголошували, що будь-яка
теоретично можлива версія має спиратися на
певні факти. Тут же з початкових, м’яко кажу-
чи дискусійних припущень, виводяться, ясна
річ, такі само наступні, а надалі все вже пода-
ється як твердо встановлений факт. У теорії гі-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 130
потез, гіпотеза, яка потребує додаткової гіпо-
тези, вважається слабкою.
Перший крок побудови цієї «концепції»
декларується як надійний і твердий. Потім на
цій підставі проголошується надійність дру-
гого, третього (і далі). А після цього робиться
кульбіт назад і стверджується, що надійність
другого-третього кроку, безумовно, доводить
правильність і першого. Намагання перевірити
міцність окремих сходинок чи всієї логіки по-
будови викликають щире обурення і звинува-
чення у страшному грісі застарілого позитивіз-
му. Твердження Н.М. Нікітенко, що «сучасна
світова наука ґрунтується на комплексній ме-
тодиці вивчення гуманітарних проблем» (точ-
ніше все ж таки, мабуть, «на методиці комп-
лексного використання всіх наявних джерел»),
не має жодного стосунку до її власних мірку-
вань і побудов. Адже комплексний підхід до ви-
вчення будь-яких проблем ґрунтується, перш
за все, на доведених фактах та науковій логіці.
Невже «сучасна світова наука» не вимагає, щоб
кожна складова комплексного вивчення базу-
валася на фактах, а не фантазіях?
Ще один улюблений «науковий прийом» (чи
«метод»?) цього автора — вона обожнює під-
шити до власних умоглядних висновків думку
поважних фахівців, які, однак, висловлювали-
ся зовсім з іншого приводу, мали на увазі зовсім
інше й абсолютно не мали жодного стосунку до
предмету «досліджень» Н.М. Нікітенко.
Так, вона, намагаючись переконати всіх, що
Володимир тримає в руках модель нібито Деся-
тинної церкви, посилається на роботу А. Казаря-
на (Реликвии в архитектуре средневековой Арме-
нии // Восточнохристианские реликвии. — М.,
2003, с. 94, 108—111): «Новітні дослідження під-
тверджують іконографічну відповідність моделей-
релікваріїв у вигляді храмів їхнім реальним прото-
типам». Проте А. Казарян розглядає лише вірмен-
ські кам’яні релікварії у вигляді моделі храму, а не
зображення монументального живопису. До чого
тут Десятинна церква? Ні про неї, ні про Київську
Софію він не згадує. Таким чином, Н.М. Нікі-
тенко приписує авторові невластиві йому думки,
створюючи для непосвячених враження, нібито
А. Казарян поділяє та підтверджує її думку. Цей
наш висновок несподівано підтвердив і сам зди-
вований дослідник: «Из моего текста Никитенко
мастерски выудила пару предложений, остальные
добавила от себя, а впечатление, что это я так ду-
маю… Ее интерпретацию модели на киевской рос-
писи не разделяю».
М.І. Жарких навів дивну «методику» прочи-
тання одного графіто В.В. Корнієнком, яка ці-
кава як показник певних тенденцій у сучасній
українській гуманітаристиці та яскравий про-
яв системи мислення цього автора. В написі все
ясно: «Місяця жовтня у 19-е преставився Пет-
ро, а в 20-е був похований». Але В.В. Корнієн-
ко висунув власну інтерпретацію. За ним вихо-
дить, що тут розповідається про смерть князя
Ігоря Ольговича. Дійшовши такого висновку,
він вважає, що князь Ігор мав християнське ім’я
Петро, а літописна дата його смерті (19 вересня
1147 р.) помилкова. Чи має рацію В.В. Корнієн-
ко? Жодної! Просто у нього з’явилася хвороб-
лива манія виправляти літописи без належних
підстав і знань. Мабуть, це пошесть у деяких
представників міфологічної «науки».
Ясна річ, такий стиль авторів «нового дату-
вання» не має нічого спільного з науковим до-
слідженням.
Запропонована дата заснування собору —
4 листопада 1011 р. — не згадується в писем-
них джерелах. Це результат свавільних побудов
Н.М. Нікітенко. У відомому записі з Мстисла-
вового Євангелія початку ХІІ ст. про якесь освя-
чення Св. Софії 4 листопада не йдеться про за-
снування собору, відсутній там і 1011 р. Зате зга-
дано митрополита Єфрема. А митрополити з
таким ім’ям відомі лише у 50-х і 90-х рр. ХІ ст.
Тому згадку про нього автор просто викидає з
тексту і ніде про нього навіть не нагадує, еле-
ментарно вводячи в оману необізнаного чита-
ча. Аргумент — «його міг дописати книжник
ХІІ ст.», прихильник Ярослава Мудрого. Наві-
що? З яких радощів? Догодити князю, який по-
мер понад 60 років тому? Для цього залишали
на пергаменті вільний рядок (такий цінний на
той час) та дописували, імітуючи ту саму руку,
як і у всьому написі. Дійсно фальсифікатори іс-
торії ХІІ ст. Додамо, що в листопаді на Русі ні-
коли не розпочинали мурованого будівництва.
Це теж новаторство Н.М. Нікітенко.
Нині Київ доволі добре вивчений археоло-
гами. Археологічні матеріали також не дають
підстав стверджувати, що Верхнє місто з Зо-
лотими воротами та Софійським собором збу-
дував Володимир. Виявлені об’єкти раннього
ХІ ст. мають характер позаміської і нерегуляр-
ної забудови.
Відтак, учасники Круглого столу дійшли
висновку, що запропонована дата заснування
собору — 1011 р. — суто надумана. І це не ра-
дує, оскільки йдеться про честь та престиж на-
шої вітчизняної науки. Псевдонаука породжує
фальшиві ювілеї.
Крім численних пересмикувань та перекру-
чень фактів, засмучує пряме шахрайство авто-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 4 131
рів «концепції» та ошукування суспільства на
шляху досягнення офіційно-бюрократичного
визнання. Розуміючи хибність та хиткість сво-
єї позиції вони продерлися манівцями.
4 лютого 2010 р. в Національному заповід-
нику відбувся так званий Круглий стіл «Дату-
вання Софії Київської у світлі нових фактич-
них даних». Чому так званий? Тому що він не
був справжнім науковим Круглим столом. Адже
зазвичай завчасно складається проект, визнача-
ються та погоджуються теми доповідей, голов ні
учасники (провідні фахівці), до яких приєдну-
ються інші науковці. Можливо, співробітники
заповідника цього не знають? Але, найімовірні-
ше, це чергове ошукування громадськості. Ні-
чого згаданого не було зроблено. Запрошений
телефоном був тільки П.П. Толочко і лише за
день до проведення цього заходу. Більше того,
керівництво заповідника прекрасно знало, що
більшість опонентів цього датування були за-
вчасно запрошені на цей самий день філіалом
заповідника «Софія Київська» до Судака на
нараду з приводу організації досліджень. Нині
вони обурливо пишуть, що опоненти просто не
з’явилися. Сам захід являв собою типову піар-
акцію, де журналістів та високопосадовців з мі-
ністерських чиновників було значно більше за
науковців, які практично випадково опинилися
там. Автори та прихильники «нової концепції»
мали досхочу часу для виступів, а опонентам не
надавали і п’яти хвилин.
На новий Круглий стіл, організований Нау-
ково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних
досліджень Міністерства культури і туризму
України разом з УТОПІК, автори нового дату-
вання та співробітники Національного заповід-
ника були завчасно запрошені усно та письмово.
Вони начебто дали згоду. Проте в останній день
із заповідника був надісланий лист з повідомлен-
ням: «не бачимо доцільності в нашій присутності
на ньому, оскільки не вважаємо конструктивною
дискусію з науковцями, які не представили опублі-
кованої в науковій літературі альтернативної ці-
лісної концепції (історія, архітектура, монумен-
тальний живопис, графіті тощо) щодо датування
Софії Київської». Отакої! отримали представники
заскорузлої академічної (мається на увазі за ме-
тодами, а не відомчою належністю) науки.
Авторитетні профільні організації та устано-
ви (Міністерство культури і туризму України,
Національна академія наук України, Національ-
ний комітет ICOMOS в Україні — а саме він опі-
кується пам’ятками та культурною спадщиною)
не були навіть поінформовані про «нову дату» і
«новий ювілей», навпаки сам процес цього по-
дання свідомо втаємничувався. А, між тим, саме
Національний комітет ICOMOS подавав Со-
фійський собор до Списку пам’яток всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО. Саме з ICOMOS приїз-
дять до Києва інспектори, вивчаючи питання
про виключення собору та Лаври з цього Спис-
ку. Національний комітет ICOMOS в Україні
разом з Міністерством культури забили на спо-
лох з приводу наукової обґрунтованості скан-
дального ювілею й звернулися до НАН Украї-
ни. А документи таємно подавала до ЮНЕСКО
(через МЗС) така високопрофільна в історичній
науці установа як Мінрегіонбуд. Звичайно, се-
сія ЮНЕСКО конкретно не розглядала пропо-
зиції національних комісій, а тільки бюрокра-
тично їх реєструвала з-поміж багатьох інших
(від України були ще цілком слушні пропози-
ції про ювілеї Тараса Шевченка та Івана Федо-
рова), покладаючись на виваженість виснов-
ків держави-заявника. Так ця дата була вклю-
чена до календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО на
1011 р.
Нині Національна комісія України у спра-
вах ЮНЕСКО, яка наполягає на необхіднос-
ті цього святкування у 2011 р. під приводом
піклування про міжнародний імідж України,
практично захищає своє відомство, а, голов-
не, всіх тих, хто ввів у оману державні органи
в Україні й саму поважну міжнародну органі-
зацію — ЮНЕСКО. Проте в своєму листі МЗС
вказувало, що цей календар не є обов’язковим
для виконання (а це справді так) та й взагалі на
цю дату ніхто в світі увагу не зверне.
Але тепер уже ініціатори зазначених дій спи-
раються на авторитет ЮНЕСКО і стверджують,
що позицію Заповідника підтримала й затвер-
дила ця організація. На цій самій підставі підго-
тували Указ Президента України про святкуван-
ня 1000-літнього ювілею Софійського собору у
2011 р., який і був підписаний В.Ф. Януковичем.
Втім, історія давня (Галілей) і досить близька до
нас (згадаймо генетику та кібернетику, розгул
лисенковщини) вчить, що адміністративні ва-
желі в науці вирішують не все. І рано чи пізно
все вертається на круги свої.
Матеріали виступів учасників Круглого сто-
лу, їхня резолюція та інші документи щодо псев-
доювілею Софійського собору вже видані окре-
мою збіркою Інститутом історії України НАН
України та Науково-дослідними інститутом
пам’яткоохоронних досліджень Міністерства
культури і туризму України (електронна версія:
http://www.spadshina.com.ua/Files/Sophia2.pdf).
|