Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я
Розглядається археологічне відображення розвитку музичної культури у тюркомовних народів пізнього середньовіччя.
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67517 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я / Я.П. Гершкович // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 40-50. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67517 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-675172025-02-23T17:47:26Z Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я Наследие Коркута в половецкой среде Северного Причерноморья Habitants of Korkut in mileu of the cumans in the North coast of the Black Sea Гершкович, Я.П. Статті Розглядається археологічне відображення розвитку музичної культури у тюркомовних народів пізнього середньовіччя. Сведения о Коркуте содержатся в древнетюркском эпосе «Китаби дэдэм Коркут» («Книга моего деда Коркута») вместе с другими народными сказаниями X—XV вв. Он известен как шаман и знахарь, изобретатель кобыза/кобуза — музыкального инструмента, которому приписывались волшебные свойства. Жил Коркут, согласно легенде, больше 200 лет, пока звучал его кобыз. Во все времена его последователи, игроки на кобызе (кобызчи), также выполняли функции шаманов, знахарей и провидцев, наставников и воспитателей. Развитая музыкальная культура кочевых тюркоязычных народов позднего средневековья нашла отражение не только в письменных, исторических, но и археологических источниках. Более 20 лет назад в Северном Причерноморье, в кургане около с. Кирово Бериславского рна Херсонской обл., было открыто половецкое погребение. Умерший, возможно, мужчина, был уложен на деревянные сани и сопровождался многочисленными деревянными изделиями, включая музыкальный трехструнный смычковый инструмент. Скорее всего, в погребение инструмент был помещен поломанным. Он состоит из открытого резонаторного корытца с прикрепленным грифом с фигурной головкой. В основе корытца есть три разновеликие резонаторные отверстиядуховички, а на грифе — поперечные прорези, разделители ладов. Ныне это единственный реальный артефакт такого рода среди восточноевропейских, а также, возможно, евразийских кочевнических древностей позднего средневековья. Нет сомнений, что он относится к типу кобыз. Почти (но не полностью) аналогичные инструменты, гудки, известны в слоях Великого Новгорода и Старой Руссы XIV в. Прародиной смычковых музыкальных инструментов считается Средняя Азия, откуда в XI ст. они попали в Европу, в том числе и на Русь. Тем более вероятно широкое их распространение в это время в промежуточной, степной, зоне, в половецкой среде. Это подтверждается многочисленными свидетельствами: например, о половецком «гудце» Оре, который был послан к хану Отроку (Атараку) ханом Сырчаном (Сарганом), сообщается в Ипатиевской летописи. Итак, находка в половецком погребении, хотя и неожиданна, всетаки вполне закономерна. В Западной Европе подобные кобызу и гудку смычковые музыкальные инструменты — ребек, фидула или фидель. Эти «братья» кобыза считаются «прадедами» скрипки. Позднее название «кобыз/кобуз» перешло на украинский лютнеподобный струнный щипковый музыкальный инструмент— кобзу. По археологическим признакам, половецкое погребение из кировского кургана не попадает ни в разряд «бедных », ни в разряд «богатых». Иными словами, умерший явно имел особый социальный статус при относительно невысоком имущественном ранге. Такой статус он получил, вероятно, именно благодаря своему музыкальному дару, который так почитали его современники. Это был не сам Коркут, а один из тех певцов, шаманов, знахарей, черты которых вобрал его образ. Вместе с тем найденный нами половецкий музыканткобызчи мог быть современником «гудца» Ори или даже он сам. Information about Korkut is found in the ancient Turks’ epos Kitabi Dede Qorqud (The Book of Dede Korkut) along with other folk legends of the 10th—15th c. He is known as a shaman and wizard, discoverer of kobyz/kobza, a musical instrument to which magic properties were arrogated. According to the legend, Korkut lived for more than 200 years, while his kobyz played. In all times his followers, kobyz players (kobyzchi) were also shamans, wizards and clairvoyants, preceptors and educators. Advanced musical culture of nomad Turkicspeaking nations of the Late Mediaeval period reflected not only in written and historical, but also in archaeological sources. More then 20 years ago in the north coast of the Black Sea in the mound near Kirovo village of Bilozerka Region of Kherson Oblast a burial of the Cumans was found. The buried, perhaps a man, was put on the wooden sleigh, numerous wooden items were put near him, including a three string musical instrument played with a bow. Apparently, the instrument was laid into the tomb broken. It consists of a resonating cavity with a fingerboard with a sculptured head. There are three resonating wind holes of various sizes in the base of a trough, and transversal cuts for frets division on the fingerboard. Today it is the only real artifact of this kind among the Eastern European and perhaps among the Eurasian antiquities of the nomads of the Late Mediaeval period. Undoubtedly, it belongs to the kobyz type. Almost (but not fully) analogic instruments are known in the layers of the Great Novgorod and the Old Russa of the 14th c. Middle Asia is considered to be the homeland of stringed musical instruments, from where they have got to Europe, including Rus. The more probable therefore is their dissemination in this period in the intermediate steppe zone, in the milieu of the Cumans. This is confirmed by numerous evidences: for example, it is mentioned in Ipatiy chronicle about the Cumanian «gudok player» Orh who was sent to khan Otrok (Atrak) by khan Syrchan (Sargan). Thus, this find in the Cumans’ tomb though is unexpected, but after all is quite natural. In Western Europe the stringed musical instruments rebec, fidola and vielle are like kobyz and gudok. These kobyz’ «brothers» are considered to be «ancestors» of violin. The late name «kobyz/kobuz» proceeded to kobza, Ukrainian lutelike stringed instrument played by plucking. According to archaeological features, the Cumans’ tomb of the barrow in Kirovo falls into the category neither of «poor», nor of «rich» burials. In other words, the buried clearly had a special social status, while relatively not high material rank. Such status he obtained apparently right owing to his musical talent which was so esteemed by his contemporaries. It was not Korkut himself, but one of those singers, shamans, and wizards, streaks of whom his image absorbed. Moreover, the discovered Cumanian musiciankobyzchi might have been «gudok player» Orh or his contemporary. 2011 Article Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я / Я.П. Гершкович // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 40-50. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67517 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Гершкович, Я.П. Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я Археологія |
| description |
Розглядається археологічне відображення розвитку музичної культури у тюркомовних народів пізнього середньовіччя. |
| format |
Article |
| author |
Гершкович, Я.П. |
| author_facet |
Гершкович, Я.П. |
| author_sort |
Гершкович, Я.П. |
| title |
Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я |
| title_short |
Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я |
| title_full |
Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я |
| title_fullStr |
Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я |
| title_full_unstemmed |
Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я |
| title_sort |
спадщина коркута в половецькому середовищі північного причорномор’я |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67517 |
| citation_txt |
Спадщина Коркута в половецькому середовищі Північного Причорномор’я / Я.П. Гершкович // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 40-50. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT gerškovičâp spadŝinakorkutavpolovecʹkomuseredoviŝípívníčnogopričornomorâ AT gerškovičâp naslediekorkutavpoloveckojsredesevernogopričernomorʹâ AT gerškovičâp habitantsofkorkutinmileuofthecumansinthenorthcoastoftheblacksea |
| first_indexed |
2025-11-24T05:45:41Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:45:41Z |
| _version_ |
1849649415164264448 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 40
Відомості про Коркута містяться у давньотюрк
ському епосі «Кітабі дедем Коркут» («Кни
га мого діда Коркута») разом з іншими народ
ними оповідями X—XV ст. (Мелетинский 1985,
с. 588). Він відомий як провидець (Basilov 1989,
p. 154), який, зокрема, передбачив майбутню
могутність Османської династії, але Коркут, го
ловним чином, — шаман і знахар, винахідник
кобиза/кобуза, музичного інструмента, якому
приписували чудодійні властивості. За леген
дою, жив Коркут більше ніж 200 років — доки
звучав його кобиз (Надиров 2004). В усі часи
його послідовники кобизчі, також виконували
функції шаманів (бакси), знахарів і провидців,
наставників і вихователів. Близькі до кобиза ін
струменти, які фламандський мандрівник Віль
гельм де Рубрук називав «гітарами», були роз
повсюджені в середовищі монголотатар (Пу
тешествия... 1957, с. 96). Загалом розвинена му
зична культура кочових тюркомовних народів
пізнього середньовіччя має бути відображена не
лише в писемних, історичних, але й археологіч
них джерелах.
У 1983—1985 рр. очолюваний автором загін
у складі Краснознам’янської експедиції Інсти
туту археології АН УРСР провадив розкопки в
зоні будівництва зрошувальної системи на лі
вобережному плато р. Інгулець, біля с. Кірове
Бериславського рну Херсонської обл. В курга
ні 4, заввишки близько 3,5 м, у центрі, на гли
бині 2,6 м від сучасної поверхні, було виявле
не впускне половецьке поховання 1. Контури
могили не прослідковувалися, можливо, похо
ванння було здійснене в підбої. Зверху, поряд
із вхідною ямою чи в її заповненні, траплялися
окремі кістки людини? і тварин. В підбої була
дерев’яна двоярусна конструкція, орієнтова
на по лінії захід—схід, розмірами 2,42 × 0,80 м
(рис. 1). Поверх неї лежав шар очерету, місця
ми завтовшки до 2,0 см (рис. 1, 1).
Основу конструкції, знизу та зверху, стано
вили по дві пари довгих брусів. Верхні завдовжки
© Я.П. ГЕРШКОВИЧ, 2011
Я.П. Гершкович
СПАДЩИНА КОРКУТА В ПОЛОВЕЦЬКОМУ
СЕРЕДОВИЩІ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Розглядається археологічне відображення розвитку музичної культури у тюркомовних народів пізнього середньовіччя.
К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, пізнє середньовіччя, половці, Коркут, кобиз, гудок.
2,2 м були підпрямокутні в перетині, товщина
їх близько 10,0 см (рис. 1, 2). Бруси за допомо
гою штифтів з’єднані між собою не менше ніж
п’ятьма поперечними планками (дві пари — в
центрі та західній половині, одна — у східній).
Ширина планок 6,0—10,0 см, їхні кінці тро
хи обтесані з боків, звужені. На одному рівні
з цими планками лежали шість звичайних до
щок такої само ширини та кругляки діаметром
3,0—6,0 см у перетині. Оскільки між дошками
були зазори, можна припустити наявність до
даткового покриття щільними тканинами або
килимами, що притискалися цими кругляка
ми. Пара нижніх брусів довша — 2,42 м (рис. 1,
3), кінці підтесані, а зі сходу загнуті вверх не
менше ніж на 10,0—15,0 см (рис. 1, 4), з боків —
12 наскрізних отворів, у які вставлені планки
завширшки 10,0—15,0 см (рис. 1, 4). Так само,
як і вгорі, між ними були зазори.
Повздовжні бруси також з’єднані між собою
вертикальними планками й вузькими дошка
ми завтовшки 3,0—6,0 см, їхні кінці вставлені в
отвори. Під тиском землі та через природну де
формацію частина вертикальних дощок висту
пила за межі брусів. По північній стінці, майже
по центру й ближче до східного краю, просте
жені дві дошки з наскрізними вертикальними
видовженими отворами.
Західна сторона між ярусами була закрита
трьома дошками завширшки до 10,0 см, вста
новлені під кутом 40—45°. Дві крайні мають
угорі по три круглі наскрізні отвори діаметром
близько 2,0 см, всередині збереглися шматоч
ки просмоленого шпагату. Ці планки слугували
узголів’ям для померлого, не виключена наяв
ність на них подушки з органічних матеріалів,
що не збереглася. Зі східного боку розташова
на масивна дерев’яна деталь розмірами 70,0 ×
30,0 см і завтовшки близько 15,0 см (рис. 1, 2;
2, 5), що закриває простір між верхніми й ниж
німи брусами. З однієї сторони вона має виступ
підтрапецієподібної форми, з іншої — плоска.
На виступі наскрізні прямокутні отвори розмі
рами 6,0 × 4,0 см, на торці пази, в які вставле
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 41
ні планки, що входять у отвори, але повністю
не перекривають їх. Зовнішні частини планок,
треба думати, призначалися для кріплення в
отворах якоїсь іншої деталі.
Кістяк дорослої людини був покладений
впритул до північної стіни конструкції, на по
перечини нижнього ярусу, випростано на спи
ні, головою на захід, лицем на південь, руки
вздовж тулуба (рис. 1, 3). Майже весь супро
від зосереджений праворуч від кістяка, уздовж
південної стіни. В області грудей — пряжка (1);
на правому плечі — блюдо (2), а під ним ви
ріб з довгим стрижнем (3); біля тазу — ніж (4)
і фрагмент палички (5); місце від блюда майже
Рис. 1. Кірове. Поховання 1 кургану 4: 1, 2 — верхній ярус дерев’яної конструкції; 3 — останки похо
ваного; 4 — вигляд збоку південної сторони дерев’яної конструкцїі. Умовні позначки: а — блюдо; б —
виріб зі стрижнем (частково під блюдом); в — пряжка; г — сагайдак; д — ніж; е — лук; є — вістря стріл;
ж — смичок; з — залізні вироби; и — кобиз; і — слоїк; к — фрагменти тканини; л — береста
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 42
до коліна займав сагайдак з вістрями й залиш
ками древків стріл (6); між сагайдаком і кістя
ком — лук (7); під стіною, навпроти ніг, — му
зичний інструмент з вкладеним у нього смич
ком (8); ліворуч від інструмента — фрагменти
залізного виробу; біля ступні — слоїк (9). На лі
вому плечі, в області грудної клітки й біля про
меневих кісток лівої руки, збереглися шматоч
ки тканини.
1. Залізна підпрямокутна пряжка з облама
ним язичком 2,5 × 2,2 см (рис. 2, 3).
2. Кругле блюдо з одного шматка дере
ва повздовжнього спилу на кільцевому піддо
ні зі сферичним заглибленням (рис. 3). Висота
блюда 5,0 см, діаметр — 37,0 см, висота піддону
4,0 см, діаметр — 5,0 см. На поверхні зберегли
ся паралельні риски — сліди токарної оброб
ки. Виготовлене з ясена 1. Під час реставрації
на зовнішній поверхні виявлені тонкі нерегу
лярні насічки.
1 Визначення проведене мікроскопічним методом за
ознаками анатомічної будови в лабораторії реставра
ції пам’яток прикладного мистецтва з органічних ма
теріалів Державного Ермітажу ст. наук. співр. хімічної
лабораторії Л.С. Гавриленко. Там же здійснена кон
сервація блюда художникамиреставраторами Т.А. Ба
рановою та Є.А. Чеховою. Зараз воно експонується в
Херсонському обласному краєзнавчому музеї.
3. Дерев’яний виріб з двох частин завдовж
ки 19,0 см (рис. 2, 4). Одна частина у вигля
ді різьбленого звуженого донизу стрижня, що
імітує скручений мотузок, з потовщенням уго
рі діаметром 2,2 см (згодом, через висихання,
на ньому утворилися чотири поперечні тріщи
ни); друга — напівсферична, заввишки 4,0 см і
діаметром зверху 8,0 см, прикрашена зовні то
неньким валиком зі щільними насічками. Час
тини з’єднані маленьким штифтом діаметром
0,6 см.
4. Залізний однолезовий черешковий ніж
(рис. 2, 1). Довжина 11,0 см, черешка — 3,0 см,
максимальна ширина леза 1,4 см.
5. Фрагмент дерев’яної вигнутої палички
з виступом, довжина 2,0 см, діаметр близько
0,4 см (рис. 2, 2). На виступі у давнину могла
бути шкіряна втулка або обмотка. Можливо,
це частина батожища.
Рис. 3. Супровід поховання: дерев’яне блюдо (після
реставрації)
Рис. 2. Супровід поховання: 1 — ніж; 2 — фрагмент
дерев’яної палички; 3 — пряжка; 4 — дерев’яний ви
ріб; 5 — реконструкція деталі з виступом з перекриття
гробовища
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 43
6. Сагайдак, розмірами 0,7 × 1,5 м, виготов
лений з берести, обтягнутий шкірою, фрагмен
ти якої краще збереглися в центрі та на основі.
Біля древків стріл була трохи вигнута дерев’яна
застібка з наскрізним отвором, сегментопо
дібна в перетині, розмірами 3,4 × 1,0 × 0,6 см
(рис. 4, 11), а з боку від вістер — плоска під
сегментоподібної форми дощечка розмірами
13,0 × 5,0 см і завтовшки 0,5 см (рис. 4, 12).
У сагайдаку — п’ять залізних вістер стріл:
а) втулкове трикутне з жалоподібними відрос
тками, довжина втулки 2,6 см, розмах відрос
тків 2,6 см, діаметр втулки 0,5 см (рис. 4, 2);
б) листоподібне черешкове завдовжки 3,5 см,
максимальна ширина, в основі, 1,1 см (рис. 4,
3); в) втулкове ромбічне з увігнутими нижні
ми й трохи вигнутими верхніми ударними гра
нями, довжина 3,0 см, максимальна ширина
1,2 см (рис. 4, 1); г) срезень у вигляді видовже
ної лопаточки з трохи заокругленою верхньою
частиною, вціліла довжина 2,0 см, ширина
ударної грані 1,0 см (рис. 4, 4); д) дуже поганої
збереженості, можливо, ромбічне з подовже
ною нижньою частиною.
В сагайдаку також знайдено не менше де
сяти древків стріл діаметром у перетині 0,3—
0,5 см, деякі позначені різнобарвними смуга
ми: червона, жовта, зелена, чорна (рис. 4, 6,
7), а вище — чорними лініями у вигляді скіс
ної сітки (рис. 4, 5). У трьох збереглися вушка
(рис. 4, 8—10).
7. Дерев’яний лук завдовжки 1,2 м. Мож
ливо, покладений зі знятою тятивою. Середня
частина із сегментоподібного в перетині шмат
ка дерева завширшки 3,0 см має бічні жолоб
часті накладки і нижню плоску завширшки
3,3 см із заокругленими сторонами. Відзначи
мо відсутність будьяких кістяних деталей.
8. Дерев’яний смичковий музичний інстру
мент (рис. 5; 6). Г.Л. Євдокимов зазначав, що
більша його частина виготовлена з ясена (Євдо
кимов 1991, с. 281), що нещодавно підтверджено
у Відділі науковотехнічної експертизи Держав
ного Ермітажу канд. біол. наук М.І. Колосовою 2.
Довжина 87,0 см. Складається з резонаторного
коритця і грифа з фігурною голівкою.
Коритце човноподібної форми, розмірами
47,0 × 11,0 см (найбільша ширина припадає при
близно на його середину), товщина стінок
2 Висловлюю щиру подяку М.І. Колосовій та А. Ма
зуркевичу, який організував цю експертизу.
Рис. 4. Супровід поховання: 1—4 — вістря стріл; 5—7 —
орнаментовані древка стріл; 8—10 — древка з вушка
ми; 11 — застібка сагайдака; 12 — дощечка
Рис. 5. Супровід поховання: 1 — кобиз; 2 — збільшене
зображення струнотримача (стрілками позначене міс
це вирізів по боках коритця); В — виріз
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 44
0,5 см, об’єм 1262 см3 (рис. 5, 1г). Напевно,
воно вирізане ложкарним різцем на зразок тих,
які використовували для виготовлення давньо
руських гудків (Поветкин 1982, с. 316), але тут
його сліди ретельно прибрані. Зовнішня гли
бина корпуса 4,5 см. В основі є три резонатор
них отворидуховички: знизу великий діаме
тром 1,3 см; середній, за 4,2 см від вказаного,
діаметром 0,5 см; і крайній зверху малий, за
7,0 см від пепереднього, діаметром 0,3 см. На
бічних стінках, між середнім і малим отвора
ми, прямокутні вирізи завдовжки 5,0 см і за
вглибшки 0,3 см (рис. 5, 1б).
З внутрішнього боку, внизу, струнотримач
трапецієподібної форми, завдовжки зверху
близько 1,5 см (один край обламаний), бічні
сторони по 2,2 см (рис. 5, 2; 6, 3). Зверху — три
вирізи для струн на відстані 0,3 см один від од
ного, а в основі — невеликі виступишипи для
кріплення в отворах у стінках з боків коритця
(діаметр вирізу шипів відповідає товщині сті
нок).
Гриф трохи звужується догори, його зворот
ний бік (шийка) заокруглений. З боків, у осно
ві, є по дві короткі прорізані лінії, а вище, за
2,0 см один від одного, — три глибокі прорізи,
роздільники ладів (рис. 6, 4). Одразу за третім
ладом є заглиблення в 0,4 см, на якому за допо
могою штифта в наскрізному круглому отво
рі кріпилася плоска дощечка, що з’єднувала
гриф з його голівкою. Ця дощечка прямокутна
в перетині, під нею, на уступі, є серія скісних
насічок, які вказують на те, що вона ще й при
клеювалася. На жаль, вище штифта гриф обла
маний і впродовж 6,0 см його конструкція не
відома.
До протилежного боку дощечки за допомо
гою штифта кріпилася голівка грифа змієпо
дібної форми (рис. 6, 2). Зовні вона трохи ввіг
нута, а на зворотному боці має виступи по кра
ях (рис. 5, 1г, 1в). У цих виступах на відстані
2,0 см один від одного просвердлені три отво
ри, в які вставлені округлі в перетині колки для
натягування струн (рис. 6, 2).
Трохи вигнутий смичок виготовлений з
цільного шматка дерева або гілки, довжина
48,0 см, тобто майже відповідає довжині ко
ритця (рис. 7, 4). В перетині він круглий, мак
симальний діаметр, у основі, близько 0,7 см,
далі звужується, але на протилежному кінці
трохи розширюється.
9. Дерев’яний слоїк напівсферичної форми,
можливо, на невисокому піддоні. Діаметр уго
рі близько 10,0 см.
За складом реманенту, що включає лук, стрі
ли та сагайдак, з великою імовірністю (Федо ров
Давыдов 1966, с. 116, табл. 6) можна стверджува
ти, що тут похований чоловік. На жаль, матеріал
для антропологічного вивчення відібрати не вда
лося через украй погану збереженість кісток, які
розсипалися за найменшого дотику.
Своєрідність поховання полягає в розмаїт
ті дерев’яних виробів і вражаючим, як для кур
ганів степової смуги, їхнім добрим станом. У
Північному Причорномор’ї подібних поховань
відомо дуже мало (Рассамакин 2003, с. 216). У
нашому випадку збереженість обумовлена не
тільки тим, що поховання не було пограбова
не, але, ймовірно, і обвалом підбою незабаром
після поховання. Це завадило доступу повітря
до щільно вкладених виробів з органіки, які
неначе «законсервувалися». Додатковим чин
ником могло бути те, що, можливо, поховання
сталося взимку, коли активність мікроорганіз
мів була мінімальна. За будьяких інших умов
ми б мали цілком пересічний набір знахідок —
залізні вістря стріл, ніж, пряжку й тлін незро
зумілої поховальної дерев’яної конструкції.
Вже під час розчистки цієї конструкції ста
ло зрозуміло, що вона дуже нагадує сани. Про
Рис. 6. Кобиз і його деталі (фото)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 45
це свідчать загнуті догори кінці брусів нижньо
го ярусу — полози, що виступають за межі по
перечних і повздовжніх брусів верхнього яру
су, тобто грядок або нащепів (рис. 7, 1, 2). По
чаткова загнутість полозів мала бути більшою.
Подібні конструкції важко ідентифікувати,
але, ймовірно, вони доходять до нас у вигляді
так зв. «ґратчастих гробовищ» і являли собою
не тільки кузови або інші деталі колісних тран
спортних засобів, але й безколісних. Загаль
на подібність дерев’яних саней і возів цілком
очевидна (Шалобудов, Лесничий 2003, с. 194,
рис. 1; 2, 1; 5).
Сани, ймовірно, були переобладнані спеці
ально для поховання — інакше важко поясни
ти наявність, приміром, узголів’я, тобто деталі,
позбавленої будьякої функціональності в ре
альних санях у позиції між двома ярусами по
вздовжніх брусів, сидінням і полозами. Абсо
лютно нефункціональними також видаються й
поперечні планки нижнього ярусу, що заважа
ли пересуванню хоч по снігу, хоч по землі. Ще
однією ознакою переустаткування, можливо, є
деталь з виступом і отворами (рис. 2, 5) — не
виключено, що це складова реальних саней,
можливо, спинка зйомного кузова, що потра
пила в поховання через уявлення, ніби небіж
чик «їхав» у потойбічний світ на санях, які піс
ля його очікуваного воскресіння використо
вували вже за їхнім прямим призначенням. У
шарах Великого Новгорода Х—ХV ст. зберегли
ся фрагменти спинок крісел, і деякі з них яв
ляють собою саме спинки саней (Колчин 1968,
рис. 45; 1971, с. 25, рис. 1, 2; табл. 13, 1).
У верхніх частинах двох вертикальних дощок,
що виступають за межі повздовжніх брусів верх
нього ярусу, є довгасті наскрізні отвори, мож
ливо, для прикріплення зйомного кузова. Такі
отвори необхідні для надягання голобель на ко
пили — в новгородських санях голоблі мали ви
гляд округлих у перетині довгих жердин (Колчин
1968, с. 53, табл. 43, 1—8). Як відомо, сани вико
ристовували не тільки взимку (Вовк 1995, с. 328),
а описані тут мають і «зимові», і «літні» ознаки
(серед останніх — невисокі копили, слабкий за
гин полозів: Васильев 2006, с. 118).
Про роль саней у поховальному обряді на
писано досить багато ще від кінця ХІХ ст.
(Анучин 1890), але ми не маємо наміру деталь
но розглядати цю тему. Можна лише нагада
ти, що, приміром, доправка саньми небіжчика
на цвинтар вважається архаїчною особливістю
(Рыбаков 1987, с. 112; Вовк 1995, с. 328—329),
а перші знахідки транспортних засобів — віз
ків або санок — у Північному Причорномор’ї
датуються добою ранньої бронзи. Вважаєть
ся, що колісні походять від останніх (Избицер
1990, с. 33—34). У степовому Заволжі в похо
ванні ямнокатакомбного часу виявлені від
би т ки полозів дерев’яних саней, на які був
по кладений небіжчик (Юдин, Лопатин 1989,
с. 131). Для кінця IV тис. до н. е. серія глиня
них модельок саней представлена в томашів
ській групі трипільської культури в межиріччі
Бугу й Дніпра (Бурдо 2003).
Сагайдак, якщо прийняти за його основу
дощечку (рис. 4, 12), був сегментоподібним у
перетині та розмірами не відрізнявся від інших
подібних предметів з традиційного комплекту
половецького військового спорядження (Мед
ведев 1966, с. 19—20). Сагайдаки складнішої та
оригінальнішої конструкції знаходять у похо
ваннях половецької «знаті» (Рассамакин 2003,
с. 222, рис. 4, 4).
Залізні вістря стріл (рис. 1, 1—4) — різного
типу і, відповідно, різного призначення (Мед
ведев 1966, с. 53). Стільки ж було в сагайдаках
зі знаменитого Чингульского кургану, а в по
хованні 3 кургану 30 біля с. Виноградне на
р. Молочна їх було три (Отрощенко, Рассама
Рис. 7. Реконструкція: 1, 2 — сани (гробовище); 3, 4 —
кобиз і смичок
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 46
кін 1986, с. 26; Рассамакин 2003, с. 222). Наяв
ність древків без вістер пов’язана з тим, що це
був своєрідний запас, оскільки древка частіше
ламалися, а їхнє виробництво мало сезонний
характер (Кищенко 2003, с. 132—133).
Лук, безумовно, складний. На відміну від
новгородських, довших, що призначалися пі
шим лучникам (Медведєв 1966, с. 11), цей на
лежав воїновівершникові.
І блюдо, і слоїк дуже правильних, концен
тричних обрисів. Це вказує, що їх виготовили
на токарному верстаті (Колчин 1968, с. 31—32).
Блюдо формою та розміром найбільше нага
дує новгородські другого типу, що з’явилися від
XIII ст. (Колчин 1968, рис. 24, 20; с. 35). Поді
бний посуд, так само як і шкіряний, напевно,
мав значне поширення і в кочовиків, і серед осі
лого сільського й міського населення. Загалом
у похованні представлений посуд різного при
значення, свого роду «поховальний сервіз».
Призначення дерев’яного виробу з довгим
стрижнем (рис. 2, 4) незрозуміле. Розташуван
ня під блюдом дозволяє допустити, що й воно
являє собою якийсь різновид посуду (стри
жень міг слугувати ручкою), тобто перед нами
оригінальна посудина для напоїв, з урахуван
ням невеликого об’єму верхньої ємкості —
всього близько 100 см3 — алкогольних або нар
котичних. Однак не можна не звернути увагу й
на збіг деяких деталей з описом головного убо
ру — «бокка» — у монголів, який навів Плано
Карпіні: «на голові ж вони носять щось кругле,
зроблене з прутів або з кори, завдовжки в один
лікоть, що закінчується зверху чотирикутни
ком, …а нагорі має один довгий і тонкий прутик
з золота, срібла або дерева…» (цит. за: Федоров
Давыдов 1966, с. 36—37; тут же відомості про
головний убір «гугу» і посилання на зобра
ження на малюнках у Монголії та ін.).
Залізні пряжка й ніж (рис. 2, 1, 3) — дуже
поширені категорії знахідок половецького
часу. Ножі відомі також за зображеннями на
кам’яних статуях і чоловічих, і жіночих (Плет
нева 1974, с. 49, рис. 20, 17). Звернемо увагу на
розташування пряжки в області грудей, тобто
вона, найімовірніше, пов’язана з одягом або
портупеєю, а ножа — біля правого стегна, тоб
то, можливо, в кишені паска або в підвішеному
до нього шкіряному футлярі.
Музичний інструмент — поки єдиний ре
альний артефакт такого роду в колі східноєв
ропейських, а, можливо, і євразійських кочів
ницьких старожитностей пізнього середньо
віччя. Немає сумнівів, що він відноситься до
типу кобиза/кобуза (в азербайджанців — ке
манча). Складається враження, що до могили
інструмент поклали поламаним, у всякому разі,
в ньому не вистачає деяких деталей, переваж
но дрібних, але вкрай важливих для вичерпно
го розуміння всієї конструкції цього унікаль
ного музичного інструмента. Г.Л. Євдокимов
подав його як триструнний, з сімома ладами
на грифі; струни пропущені на зворотний бік
через отвір в основі голівки грифа й закріпле
ні тут на колки; з іншого боку вони начебто
виходять на зовнішню сторону коритця, де об
мотувалися навколо стрижнеподібного висту
пу; у бічних вирізах коритця показана плоска
дощечка, а на ній — підставка під струни (Єв
докимов 1991, мал. 2, 3). Така реконструкція не
відповідає даним, зафіксованим у польовій до
кументації, тож пропонуємо інший її варіант
(рис. 7, 3).
У вирізах не було слідів поперечної до
щечки з підставкою (кобилкою), але ясно, що
вони розташовані в тому місці, де струни вихо
дили на рівень верхнього зрізу коритця. Отже,
ймовірніше, вирізами були оформлені ділян
ки, де смичок мав торкатися струн (рис. 7, 3б).
Завдяки цим вирізам, за необхідності, забез
печувалася перемінна гра на крайніх, бічних,
струнах.
Дійсно, розташування колків допускає кріп
лення струн тільки з внутрішнього боку го
лівки й виведення їх сюди через спеціальний
отвір. Але де він знаходився? Безумовно, не в
основі голівки грифа, як показано на малюнку
Г.Л. Євдокимова, оскільки невеликий отвір тут
вузький, аморфний, зі свіжим (сучасним) зла
мом усередині. Один наскрізний великий отвір
або три малі — за кількістю струн — міг роз
ташовуватися лише у відсутній частині грифа.
Для запобігання зіткнення струн при настро
юванні голівка з колками, можливо, встанов
лювалася під незначним нахилом до площини
останнього (рис. 7, 3г).
У межах грифа повинен був розташовува
тися поріжок, абсолютно необхідний через
значну довжину струн. Найвірогіднішим міс
цем для нього був простір між отвором у гри
фі та накладною дощечкою. Верхній поріжок,
якщо він і був, міг установлюватися всереди
ні коритця, міцне скріплення його з корпу
сом за допомогою шипів або штифтів, як і на
багатьох сучасних струнних інструментах, не
обов’язкове.
Наявність ладів, можливо, вказує на існу
вання якогось різновиду музичної нотації, тоб
то запису нотного тексту (партитури) у вигля
ді певного знакового коду. В прорізах для ладів
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 47
цілком могли розміщуватися перев’язи із сухо
жилля, а загальна кількість ладів була не біль
ша трьох—чотирьох, навіть якщо прийняти за
них короткі насічки по краях у основі грифа й
простір від краю з’єднувальної дощечки до по
чатку вирізу. Втім Л.М. Черкаський, фахівець у
галузі струнних українських народних музич
них інструментів, звернув нашу увагу на нело
гічність такого конструктивного вирішення,
яке, він вважає, призводило до значного зву
ження звучання 3. Але навіть за відносно про
стого терцьового ладу і незначної кількості ла
дів вистачило б для виконання мелодій у не
великому діапазоні. При грі рука виконавця
могла перебувати в одній позиції і звуковисот
ність досягалася тільки пересуванням пальців
у її межах. Частина грифа між голівкою і ниж
нім поріжком (шийкою) слугувала додатковою
опорою на корпус виконавця.
Дерев’яний витий стрижень із чашечкою
(рис. 2, 4) в жодному разі не є частиною інстру
мента (Євдокимов 1991, мал. 3). Це функціо
нально різні предмети. Струни обмотувалися й
прив’язувалися до бічних планок струнотрима
ча, а потім або виходили в ложе канавок у його
верхній частині, або перев’язувалися безпосе
редньо в самих канавках: тут збереглися сліди
тертя струн у вигляді ледь втиснених смуг на
широких площинах (рис. 6, 3). На готовому до
гри інструменті струнотримач через натягнені
струни займав майже горизонтальне положен
ня, і, будучи вставленим виступами в отвори в
боках, сам по собі забезпечував досить міцне і
надійне кріплення.
Під час консультацій з фахівцями завжди
виникало запитання про наявність суцільної
верхньої полички (деки) в коритця. Вважаю,
що такої все ж не було. Про це свідчать і пов
на відсутність будьяких її залишків, і округлі
верхні краї коритця, до яких приклеїти таку
доволі велику й масивну деталь було неможли
во. Л.М. Черкаський припускає наявність на
тягнутої на корпус шкіряної мембрани, оскіль
ки без неї резонаторні отвори позбавлені сенсу.
Я вважаю, що такий варіант не можна виклю
чати, але мембрана не могла бути суцільною —
вона закривала б вирізи з боків коритця, крім
того, вона не дозволяла вивести струни назов
ні від трохи «втопленого» всередину коритця
струнотримача. На відомій статуї з Сімферо
польського історикокраєзнавчого музею (Плет
нева 1974, с. 105, табл. 65, 1156; с. 33, рис. 10,
3 Висловлюю щиру подяку Л.М. Черкаському за нада
ну консультацію.
45), на нашу думку, зображений подібний ін
струмент саме без деки: за її наявності не до
велося б показувати в ньому подвійний контур
(втім, не будемо забувати про схематичність
зображення на камені).
Отворидуховички різного діаметра, але
який реальний ефект досягався завдяки їм,
можна буде з’ясувати тільки після виготовлен
ня діючих копій. Ми не повинні виключати
того, що давній майстер, а його логіку ми зараз
навряд чи в змозі осягнути, просто не знав, яка
їхня функція та вирізав їх за аналогією з яки
мись іншими подібними інструментами того
часу. Верхні полички з духовичками мали дав
ньоруські гудки й гуслі.
Сподіваюся, фахівці в галузі історії музичних
інструментів ще скажуть своє слово щодо інших
можливих варіантів реконструкції, але деякі з
порушених питань знімаються етнографічними
даними. У першій половині ХІХ ст. А.І. Левшин
зазначав: «кобиз подібний до стародавнього росій
ського гудка і навіть трохи до скрипки, але не має
верхньої деки і складається з видовбаної напівкулі
з ручкою вгорі й з випуском унизу для прикріплення
підставки. Струни, які пов’язують на кобиз, дуже
товсті й скручуються з кінського волосся. Грають
на ньому, стискаючи в колінах (як віолончель), ко
ротким смичком. Тони, які видає цей інструмент,
напрочуд грубі й нечисті, втім я чув на ньому імі
тації співу різних птахів, що були дуже близькі до
природного» (Левшин 1996, с. 354).
Наша знахідка цілком підтверджує сло
ва В.І. Поветкіна: «Історичні шляхи конструк
тивних ідей музичних інструментів невіддільні
від загальноісторичних процесів. От чому навіть
незначний на вигляд, позбавлений легендарного
ореолу музичний інструмент може знайти собі
«двійника» в найнесподіванішому місці й часі. І
такий факт повинні пояснювати і враховува
ти не тільки історики музики» (Поветкин 1993,
с. 145). Думаю, цілком закономірно, що як
явища однієї епохи дуже близькі до знайденого
нами половецького, ті самі своєрідні «двійни
ки», представлені в шарах ХІ—XV ст. Велико
го Новгорода і, за окремими деталями, Старої
Руси (Колчин 1968, с. 87, табл. 81, 4—6; 1978,
с. 182, рис. 1—4; Поветкин 2001). Цікаві і кон
структивні подібності, і відмінності новгород
ських гудків та половецьких кобизів.
Найбільша подібність помітна за «човно
подібною» формою, глибиною (4,0—5,0 см) і
товщиною стінок (0,5 см) коритець; змієпо
дібною голівкою грифів; використанням у грі
короткого смичка (лучка, погудальця); розта
шуванням струн в одній площині. Відмінни
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 48
ми є: менші, майже вдвічі, розміри новгород
ських інструментів (загальна довжина близько
40,0 см, а об’єм коритець 550 см3); відсутність
довгого грифа з вирізаними ладами; наявність
верхньої деки; інша, зовнішня, система крі
плення струн і значно більша (на новгород
ських — до 1,8 см) відстань між ними. На нов
городському гудку XIV ст. встановлена наяв
ність трьох струн різного діаметра: високого
звучання (0,6 мм) і двох по 0,8 мм (Поветкин
1982, с. 312), а на кобизі, виходячи з шири
ни канавок на верхній планці струнотрима
ча, система трохи інакша: всі вони одного ді
аметра, отже різне звучання забезпечувалося
тільки ступенем натягування струн на колках.
Втім, якщо допустити зв’язок з діаметром ду
хових отворів, усі струни тут були різної тов
щини.
Прабатьківщиною смичкових музичних ін
струментів вважається Середня Азія, звідки в
XI ст. вони потрапили до Європи, зокрема й на
Русь (Колчин 1978, с. 180—181). Відтак, цілком
імовірне значне їхнє поширення в проміжній
степовій смузі. Це підтверджується численни
ми свідченнями. Приміром, про половецького
«гудця» Оря, який був посланий до хана Отро
ка (Атарака) ханом Сирчаном (Сарганом), по
відомляється в Іпатієвському літописі. Отже,
знахідка в половецькому похованні, хоча й не
сподівана, все ж цілком закономірна. Вона впи
сується у свідчення про розвинену музичну
культуру кочових тюркомовних народів пізньо
го середньовіччя та має відношення до одного з
ранніх етапів розвитку таких інструментів.
У Західній Європі подібні до кобиза й гуд
ка смичкові музичні інструменти — ребек (від
араб. ребаб або рабаб), фідула або фідель (від лат.
фидес — струна.). Ці «брати» кобиза вважаються
«прадідами» скрипки. Пізніше назва «кобиз/ко
буз» перейшла на український лютнеподібний
струнний щипковий музичний інструмент —
кобзу. Ось такий дивний коловорот ідей, їх ма
теріальних втілень і назв!
Описане поховання не потрапляє ані в роз
ряд «бідних» (впущене в центр кургану на від
носно значну глибину, рештки «гратчастих гро
бовищ» трапляються не в кожному похованні),
ані в розряд «багатих» (відомі поховання зі знач
нішим кількісно і якісно набором реманенту).
Іншими словами, померла особа явно мала осо
бливий соціальний статус за відносно невисо
кого майнового статку (див.: Цимиданов 2004,
с. 108). Такий статус він отримав, імовірно, че
рез музикальні здібності, вміння пророкувати і
лікувати, які так шанували його сучасники. Це
був не сам Коркут, а один з тих співаків, шама
нів, знахарів, риси яких увібрав його образ. Вод
ночас відкритий нами половецький музика
кобизчи міг бути сучасником «гудця» Орі або
навіть — хто знає? — він сам.
Анучин Д. Сани, ладья и кони, как принадлежности погребального обряда // Древности (Тр. МАО). — М., 1890. —
Т. XIV. — С. 81—226.
Бурдо Н.Б. Керамічні моделі саней трипільської культури // Український керамологічний журнал. — 2003. —
№ 1. — С. 25—30.
Васильев М.И. Функциональные типы средневековых новгородских упряжных саней: проблемы интерпрета
ции // Новгород и Новгородская земля. История и археология. Матлы науч. конф. — Новгород, 2006. —
20. — С. 115—130.
Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. — К., 1995.
Євдокимов Г.Л. «…Співай же йому пісні половецькі» (Літопис Нестора) // Золото степу. Археологія України. — К.;
Шлезвіг, 1991. — С. 281—283.
Избицер Е.В. Погребения с повозками эпохи ранней бронзы в Степном Прикубанье // Древние памятники Куба
ни. — Краснодар, 1990. — С. 29—35.
Кищенко В.Г. Стрелы древних и средневековых культур Евразии: реконструкция // Степи Европы в эпоху средне
вековья. — Донецк, 2003. — С. 131—191.
Колчин Б.А. Новгородские древности. Деревянные изделия. — М., 1968 (САИ. — Вып. Е155).
Колчин Б.А. Новгородские древности. Резное дерево. — М., 1971 (САИ. — Вып. Е155).
Колчин Б.А. Коллекция музыкальных инструментов древнего Новгорода // Памятники культуры. Новые открытия.
Письменность. Искусство. Археология. — М., 1978. — С. 174—187.
Левшин А.И. Описание киргизказачьих или киргизкайсацких гор и степей. — Алматы, 1996.
Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие. Лук и стрелы, самострел. VIII—XIV вв. — М., 1966 (САИ. —
Вып. Е136).
Мелетинский Е.М. Огузский эпос «Китаби дэдэм Коркут» // История всемирной литературы. — М., 1985. —
Т. 9. — С. 558—590.
Надиров Н. «Вначале был Коркут» // National. — 2004. — № 7. — (http://www.kazakh.ru/news/articles/?a=144).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 49
Отрощенко В.В., Рассамакін Ю.Я. Половецький комплекс Чингульського кургану // Археологія. — 1986. — 53. —
С. 14—36.
Плетнева С.А. Половецкие каменные изваяния. — М., 1974 (САИ. — Вып. Е 42).
Поветкин В.И. Новгородские гусли и гудки (опыт комплексного исследования) // Новгородский сборник. 50 лет
раскопок Новгорода. — М., 1982. — С. 295—322.
Поветкин В.И. Новгород музыкальный по материалам археологических исследований. Раскопки 1992 года // Нов
город и Новгородская земля. История и археология. Матлы науч. конф. — Новгород, 1993. — С. 144—152.
Поветкин В.И. Вначале был гудочек // Чело. — 1997. — 1 (10). — (http://www.bibliotekar.ru/rusPovetkin/4.htm).
Поветкин В.И. Находки в древнем Новгороде и Руссе // Новгород и Новгородская земля. История и археология. —
Великий Новгород, 2001.
Рассамакин Ю.Я. Погребение знатного кочевника на реке Молочной: опыт реконструкции вещевого комплек
са // Степи Европы в эпоху средневековья. — Донецк, 2003. — С. 207—230.
Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. — М., 1987.
Путешествия в восточные страны Плано Карпини и Рубрука. — М., 1957.
ФедоровДавыдов Г.А. Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов. Археологические па
мятники. — М., 1966.
Юдин А.И., Лопатин В.А. Погребение мастера эпохи бронзы в степном Заволжье // СА. — 1989. — № 3. — С. 131—140.
Шалобудов В.Н., Лесничий П.П. Опыт реконструкции позднекочевнических повозок (по материалам половецких
погребений Поднепровья) // Степи Европы в эпоху средневековья. — Донецк, 2003. — Т. 3. — С. 193—206.
Цимиданов В.В. Социальная структура срубного общества. — Донецк, 2004.
Basilov V.N. Nomads of Eurasia. — Los Angeles; Seattle; Washington, 1989.
Надійшла 20.04.2010
Я.П. Гершкович
НАСЛЕДИЕ КОРКУТА
В ПОЛОВЕЦКОЙ СРЕДЕ СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ
Сведения о Коркуте содержатся в древнетюркском эпосе «Китаби дэдэм Коркут» («Книга моего деда Коркута»)
вместе с другими народными сказаниями X—XV вв. Он известен как шаман и знахарь, изобретатель кобыза/кобу
за — музыкального инструмента, которому приписывались волшебные свойства. Жил Коркут, согласно легенде,
больше 200 лет, пока звучал его кобыз. Во все времена его последователи, игроки на кобызе (кобызчи), также вы
полняли функции шаманов, знахарей и провидцев, наставников и воспитателей. Развитая музыкальная культура
кочевых тюркоязычных народов позднего средневековья нашла отражение не только в письменных, историче
ских, но и археологических источниках.
Более 20 лет назад в Северном Причерноморье, в кургане около с. Кирово Бериславского рна Херсонской обл.,
было открыто половецкое погребение. Умерший, возможно, мужчина, был уложен на деревянные сани и сопро
вождался многочисленными деревянными изделиями, включая музыкальный трехструнный смычковый инстру
мент. Скорее всего, в погребение инструмент был помещен поломанным. Он состоит из открытого резонаторного
корытца с прикрепленным грифом с фигурной головкой. В основе корытца есть три разновеликие резонаторные
отверстиядуховички, а на грифе — поперечные прорези, разделители ладов. Ныне это единственный реальный
артефакт такого рода среди восточноевропейских, а также, возможно, евразийских кочевнических древностей
позднего средневековья. Нет сомнений, что он относится к типу кобыз. Почти (но не полностью) аналогичные
инструменты, гудки, известны в слоях Великого Новгорода и Старой Руссы XIV в.
Прародиной смычковых музыкальных инструментов считается Средняя Азия, откуда в XI ст. они попали в Ев
ропу, в том числе и на Русь. Тем более вероятно широкое их распространение в это время в промежуточной, степ
ной, зоне, в половецкой среде. Это подтверждается многочисленными свидетельствами: например, о половецком
«гудце» Оре, который был послан к хану Отроку (Атараку) ханом Сырчаном (Сарганом), сообщается в Ипатиев
ской летописи. Итак, находка в половецком погребении, хотя и неожиданна, всетаки вполне закономерна.
В Западной Европе подобные кобызу и гудку смычковые музыкальные инструменты — ребек, фидула или фи
дель. Эти «братья» кобыза считаются «прадедами» скрипки. Позднее название «кобыз/кобуз» перешло на украин
ский лютнеподобный струнный щипковый музыкальный инструмент— кобзу.
По археологическим признакам, половецкое погребение из кировского кургана не попадает ни в разряд «бед
ных», ни в разряд «богатых». Иными словами, умерший явно имел особый социальный статус при относительно
невысоком имущественном ранге. Такой статус он получил, вероятно, именно благодаря своему музыкальному
дару, который так почитали его современники. Это был не сам Коркут, а один из тех певцов, шаманов, знахарей,
черты которых вобрал его образ. Вместе с тем найденный нами половецкий музыканткобызчи мог быть совре
менником «гудца» Ори или даже он сам.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 50
Ya.P. Hershkovych
HABITANTS OF KORKUT IN MILEU
OF THE CUMANS IN THE NORTH COAST OF THE BLACK SEA
Information about Korkut is found in the ancient Turks’ epos Kitabi Dede Qorqud (The Book of Dede Korkut) along with
other folk legends of the 10th—15th c. He is known as a shaman and wizard, discoverer of kobyz/kobza, a musical instrument
to which magic properties were arrogated. According to the legend, Korkut lived for more than 200 years, while his kobyz
played. In all times his followers, kobyz players (kobyzchi) were also shamans, wizards and clairvoyants, preceptors and
educators. Advanced musical culture of nomad Turkicspeaking nations of the Late Mediaeval period reflected not only in
written and historical, but also in archaeological sources.
More then 20 years ago in the north coast of the Black Sea in the mound near Kirovo village of Bilozerka Region of
Kherson Oblast a burial of the Cumans was found. The buried, perhaps a man, was put on the wooden sleigh, numerous
wooden items were put near him, including a three string musical instrument played with a bow. Apparently, the instrument
was laid into the tomb broken. It consists of a resonating cavity with a fingerboard with a sculptured head. There are three
resonating wind holes of various sizes in the base of a trough, and transversal cuts for frets division on the fingerboard.
Today it is the only real artifact of this kind among the Eastern European and perhaps among the Eurasian antiquities
of the nomads of the Late Mediaeval period. Undoubtedly, it belongs to the kobyz type. Almost (but not fully) analogic
instruments are known in the layers of the Great Novgorod and the Old Russa of the 14th c.
Middle Asia is considered to be the homeland of stringed musical instruments, from where they have got to Europe,
including Rus. The more probable therefore is their dissemination in this period in the intermediate steppe zone, in the
milieu of the Cumans. This is confirmed by numerous evidences: for example, it is mentioned in Ipatiy chronicle about
the Cumanian «gudok player» Orh who was sent to khan Otrok (Atrak) by khan Syrchan (Sargan). Thus, this find in the
Cumans’ tomb though is unexpected, but after all is quite natural.
In Western Europe the stringed musical instruments rebec, fidola and vielle are like kobyz and gudok. These kobyz’
«brothers» are considered to be «ancestors» of violin. The late name «kobyz/kobuz» proceeded to kobza, Ukrainian lutelike
stringed instrument played by plucking.
According to archaeological features, the Cumans’ tomb of the barrow in Kirovo falls into the category neither of «poor»,
nor of «rich» burials. In other words, the buried clearly had a special social status, while relatively not high material rank.
Such status he obtained apparently right owing to his musical talent which was so esteemed by his contemporaries. It was
not Korkut himself, but one of those singers, shamans, and wizards, streaks of whom his image absorbed. Moreover, the
discovered Cumanian musiciankobyzchi might have been «gudok player» Orh or his contemporary.
|