Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян
Висвітлено життєвий і творчий шлях чехословацького археолога українського походження Івана Борковського — першовідкривача празької археологічної культури.
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67518 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян / В.Д. Баран, Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 117-123. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67518 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Баран, В.Д. Михайлина, Л.П. Пивоваров, С.В. 2014-09-07T16:44:38Z 2014-09-07T16:44:38Z 2011 Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян / В.Д. Баран, Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 117-123. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67518 Висвітлено життєвий і творчий шлях чехословацького археолога українського походження Івана Борковського — першовідкривача празької археологічної культури. uk Інститут археології НАН України Археологія Історія науки Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян |
| spellingShingle |
Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян Баран, В.Д. Михайлина, Л.П. Пивоваров, С.В. Історія науки |
| title_short |
Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян |
| title_full |
Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян |
| title_fullStr |
Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян |
| title_full_unstemmed |
Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян |
| title_sort |
внесок івана борковського у вивчення старожитностей слов’ян |
| author |
Баран, В.Д. Михайлина, Л.П. Пивоваров, С.В. |
| author_facet |
Баран, В.Д. Михайлина, Л.П. Пивоваров, С.В. |
| topic |
Історія науки |
| topic_facet |
Історія науки |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| description |
Висвітлено життєвий і творчий шлях чехословацького археолога українського походження Івана Борковського — першовідкривача
празької археологічної культури.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67518 |
| citation_txt |
Внесок Івана Борковського у вивчення старожитностей слов’ян / В.Д. Баран, Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров // Археологія. — 2011. — № 1. — С. 117-123. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT baranvd vnesokívanaborkovsʹkogouvivčennâstarožitnosteislovân AT mihailinalp vnesokívanaborkovsʹkogouvivčennâstarožitnosteislovân AT pivovarovsv vnesokívanaborkovsʹkogouvivčennâstarožitnosteislovân |
| first_indexed |
2025-11-26T00:17:37Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:17:37Z |
| _version_ |
1850598428403302400 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 117
Дослідження питань етногенезу слов’ян зай має
важливе місце в роботах вітчизняних вчених.
Комплексний аналіз даних писемної традиції,
матеріалів мовознавства, гідронімії, топонімії,
антропології, археологічних та етнографічних
матеріалів дозволяє отримати цінну інформа
цію про час формування слов’янського етносу,
ранні етапи його історії, розселення племен на
теренах Європи тощо. Особливо важливе зна
чення для реконструкції історичного минуло
го слов’янського населення мають археологічні
матеріали, які є надійним джерелом для вивчен
ня різних сторін життєдіяльності цього етносу.
Вирішальне значення для розуміння склад
них і суперечливих процесів слов’янського
© В.Д. БАРАН, Л.П. МИХАЙЛИНА,
С.В. ПИВОВАРОВ, 2011
етногенезу мало відкриття старожитностей
празької археологічної культури, пам’ятки якої
широко відомі і вивчаються на різних європей
ських територіях. Сьогодні більшість науков
ців із вивченням цих пам’яток пов’язують ви
рішення проблем, які так чи інакше стосують
ся походження й розселення слов’ян. Значно
менше нам відомо про вченого, який виділив ці
пам’ятки в окрему типологохро нологічну гру
пу — чехословацького археолога українського
походження Івана Борковського (1897—1976).
У більшості наукових праць, де мова йде про
ранньослов’янську історію, І. Борковський зга
дується як чеський, чехословацький або празь
кий археолог (Поулик 1957, с. 2—4; 1957а,
с. 7—9; Кухаренко 1959, с. 123; Приходнюк 1975,
с. 7, 29; Русанова 1976, с. 8; Археология... 1986,
В.Д. Баран, Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров
ВНЕСОК ІВАНА БОРКОВСЬКОГО
У ВИВЧЕННЯ СТАРОЖИТНОСТЕЙ СЛОВ’ЯН
(до 70річчя відкриття празької археологічної культури)
Висвітлено життєвий і творчий шлях чехословацького археолога українського походження Івана Борковського — пер
шовідкривача празької археологічної культури.
К л ю ч о в і с л о в а: І. Борковський, персоналія, ліпна кераміка, празька археологічна культура, слов’яни.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 118
с. 135; Археология Прикарпатья... 1990, с. 59;
Славяне ЮгоВосточной... 1990, с. 202; Седов
2002, с. 101). Досі мало хто знав, що всесвітньо
відомий археолог мав українське коріння.
У тогочасних бібліографічних нарисах не
зазначалося місце його народження. Лише піс
ля смерті вченого у 1976 р. директор ІА ЧСАН
академік Ян Філіп присвятив йому декіль
ка меморіальних статей, в яких високо оцінив
творчу спадщину вченого і вказав місце наро
дження археолога — с. Чортовець біля м. Горо
денки в Україні.
Про походження і діяльність науковця зна
ли українські дослідники в еміграції, зокрема,
Я. Пастернак, В. Щербаківський, В. Кубійович
(Пастернак 1961, с. 27; 1978; Енциклопедія...
1993, с. 161), але їхні праці тривалий час були не
доступні читачам в Україні. Власне про І. Бор
ковського, як «празького археолога українського
походження» заговорили у нас лише від 1991 р.
з виходом у світ колективної монографії «Похо
дження слов’ян» (Баран, Козак, Терпиловський
1991, с. 62). Згодом з’явилися розвідки львівських
археологів про його життя та труди (Петегирич
1997; Крушельницька 1998, с. 640—642; Рома
нюк 2006; 2008). Докладніше життя та наукова
діяльність вченого висвітлені в роботі Я. Левку
на — одного з ініціаторів відзначення 110ї річ
ниці від дня народження вченого (Левкун 2007).
Цінним джерелом про життєвий шлях вченого є
матеріали, зокрема, презентація світлин, фото
документів, рукописів (Frolik 2007), надані спів
робітниками Інституту археології Чеської АН
Я. Маріковою та Я. Фроліком.
На сьогодні вже зібрано достатньо матеріа
лів для ознайомлення з біографією І. Борков
ського та його нелегким шляхом до висот єв
ропейської археологічної науки. Втім, не всі
сторони його життя, за браком даних, можна
висвітлити сповна.
Аналізуючи життєвий шлях визначного ар
хеолога, варто виділити кілька періодів, в осно
ві яких лежать доленосні події, які так чи інак
ше вплинули на його діяльність.
Перший етап життя І. Борковського нероз
ривно пов’язаний із Україною, де він провів
дитячі та юнацькі роки. Народився І. Борков
ський 8 вересня 1897 р. у с. Чортовець непода
лік м. Городенка (нинішня ІваноФранківсь
ка обл.) у багатодітній сім’ї залізничного служ
бовця Івана та Марії (Василик) Борковських.
Сім’я належала до давнього козацького стар
шинського роду, який започаткував чернігів
ський полковник і генеральний обозний Ва
силь Борковський, відомий діяч доби гетьма
нування Івана Мазепи (Романюк 2008, с. 448).
Згодом родина Борковських переселилася до
Галичини і розділилася на кілька гілок. Вва
жається, що прапрадідом археолога був Карл
ДунінБорковський, а дідом — Гнат Борков
ський — заможний господар з с. Вікторів під
Галичем (там само).
Очевидно, в с. Чортовець І. Борковський
закінчив початкову школу. Пізніше його роди
на переїхала до с. Ямниця, де батько працював
залізничним урядником. Подальше навчання
він продовжив у державній гімназії м. Станіс
лав (сучасний ІваноФранківськ) з польською
мовою навчання, яку змушений був залишити
через свою активну громадську діяльність. Далі
І. Борковський здобував освіту в учительській
семінарії, яку не встиг закінчити через початок
Першої світової війни (там само).
У роки війни він проходив службу в австро
угорській армії в складі 58го піхотного пол
ку, воював на Італійському фронті, пізніше
його частина потрапила на Східний фронт. За
участь у боях, як видно на світлинах, був наго
роджений бойовими відзнаками.
Після закінчення війни Іван Борковський
вступив до Української Галицької армії, а з при
пиненням її існування емігрував до Чехосло
ваччини. Тут він продовжив освіту — був слуха
чем різних курсів, зокрема, гімназійних студій,
а пізніше відвідував заняття Вищої педагогічної
школи (1920 р.), де викладали такі відомі україн
ські науковці як Л. Білецький, І. Горбачевський,
С. Рудницький, В. Сімович, В. Щербаківський.
Очевидно, саме лекції В. Щербаківського, при
свячені археологічним старожитностям Украї
ни, вплинули на вибір І. Борковського зайня
тися вивченням минулого за археологічними
джерелами (Романюк 2008, с. 449). У 1922 р. він
прибуває до м. Прага і записується на філософ
ський факультет Карлового університету, де го
ловним предметом занять обирає доісторич
ну археологію у проф. Л. Нідерле (1865—1935)
(Filip 1967, s. 429; 1976, s. 553; Smetanka 1977), а
також відвідує лекції фахівця з вивчення та збе
реження археологічних старожитностей проф.
А. Стоцького (1876—1934) і науковців Е. Шім
ка (1883—1963) та Й. Шраніла (1893—1940), які
читали курси з питань еволюції людності Єв
ропи від доби бронзи до пізнього середньовіч
чя. Його однокурсниками з опанування архео
логічних знань були відомі згодом дослідники
Л. Янсова (1904—1986) і Я. Філіп (1900—1981).
Паралельно І. Борковський у 1922—1924 рр.
навчався на філософському факультеті Україн
ського вільного університету в Празі. Тут він,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 119
за даними записів на лекційних й семінарських
курсах — «Родословнях», відвідував занят
тя багатьох визначних українських істориків,
мовознавців та археологів. Зокрема, він слу
хав виступи С. СмальСтоцького, О. Коле си,
І. Мірного, Д. Дорошенка, В. Біднова, В. Щер
баківського та багатьох інших вчених (Левкун
2007, с. 95—98).
Ще під час навчання в Карловому універ
ситеті (очевидно, від 1923 р.) І. Борковський
як волонтер долучається до археологічних до
сліджень у Празькому граді (Романюк 2008,
с. 450). За порадою університетського проф.
А. Стоцького він обрав темою своїх наукових
досліджень культуру шнурової кераміки і в
1928—1929 рр. підготував і захистив дисерта
цію на філософському факультеті Карлового
університету на тему «Про походження куль
тури шнурової кераміки» (Пастернак 1961,
с. 199; Filip 1976; Петегирич 1997, с. 87; Кру
шельницька 1998). У ті ж роки написав декіль
ка десятків праць, що стосувалися цієї культур
ної спільноти на території Європи та України.
Серед них — «Шнурова кераміка на Украї
ні», «Знахідки в Майкопі та їх інтерпретація»,
«Проблеми культури шнурової кераміки в Се
редній Європі», «До питання шнурової культу
ри на Одері» (Borkovsky 1933; 1934—1935; Ratai
1967, s. 538) тощо.
Обрана І. Борковським проблематика була
досить дискусійна в тогочасній європейській
історичній науці. Cеред археологів точилася
гостра полеміка щодо походженням племен
шнурової кераміки, які населяли великі про
стори Східної і Центральної Європи і були ві
домі за багатьма локальними варіантами. Ар
хеологи нацистської Німеччини (Г. Коссіна,
М. Еберт, К. Шухардт, Е. Шпрокгоф та ін.)
вважали, що батьківщиною племен культури
шнурової кераміки була Центральна Європа,
власне Саксонія і Тюрінгія. Звідси її носії роз
селялися на схід, аж до земель України. Це на
селення оголошувалося найранішими індогер
манцями (прагерманцями), які індогерманізу
вали всі інші племена Європи. З огляду на це
проголошувалися «споконвічні права» герман
ських народів на слов’янські землі, в тому чис
лі й українські (Пастернак 1961, с. 199—201).
У своїй дисертації І. Борковський, вико
ристовуючи численні археологічні матеріали з
території України, доводив, що найдавніші па
м’ятки культури шнурової кераміки з’являю
ть ся на сході, тобто на теренах Середнього
Подніпров’я, Волині і Прикарпаття, а вже звід
ти поширюються на захід. Висновки науковця
виявилися досить вагомими і значна група єв
ропейських археологів (Г. Розенберг, Е. Вале,
Й. Форссандер, В. Шмідт, Я. Айзнер, Г. Кюн та
ін.) підтримала точку зору І. Борковського
(Пастернак 1961, с. 200—201).
Надалі І. Борковський продовжував плід
но працювати на розкопках Празького граду.
В основному він вивчав і реставрував виявле
ну при розкопках кераміку X—XVII ст. у спеці
альній лабораторії Інституту археології. Там він
співпрацював із К. Гутхом як його асистент, а з
1930 р. очолював консерваційні та реставрацій
ні роботи лабораторії. Він також брав активну
участь у наукових конференціях, з’їздах і сим
позіумах, які провадилися різними інституція
ми (чехословацькими та українськими) у Празі
(Романюк 2006, с. 322; 2008, с. 450). Наприклад,
у 1931 р. він виступив із доповіддю про «Резуль
тати археологічних дослідів на Празькому гра
ді за роки 1928—1930» на засіданні Українсько
го історичнофілологічного товариства в Празі
(Левкун 2007, с. 81—82); у 1932 р. прочитав дві
доповіді «Погляди на походження Білопотоць
кої культури» та «Гіпотези про розвиток та по
ширення шнурової кераміки у Європі» на ІІ
Українському науковому з’їзді у Празі. До речі,
разом із ним на з’їзді виступив ще один відомий
український археолог — О. Кандиба (Ольжич)
(Левкун 2007, с. 64—65).
У міжвоєнні роки І. Борковський уваж
но слідкував за розвитком археологічних до
сліджень на території радянської України й Га
личини і опублікував низку рецензій на статті
та монографії, які там виходили. Серед них на
особливу увагу заслуговують відгуки на робо
ти М. Рудинського, Ф. Себілова, А. Потапова,
Б. Жукова, Л. Козловського, Я. Пастернака та ін.
Він також відгукнувся на смерть знаних архео
логів Б. Януша та О.А. Спіцина і висловив щире
співчуття в некрологах (Ratai 1967, s. 539—540).
І. Борковський жваво цікавився археологічни
ми знахідками в Україні. Так, він взяв участь у
дискусії стосовно поширення пам’яток культу
ри шнурової кераміки в Східній Галичині, ви
ступив з критичними зауваженнями щодо пра
ці В. Щербаківського «Формація українського
народу» та публікував у львівських українських
часописах «Життя та Знання», «Діло», «Мета»,
«Львів» статті з давньої історії Європи та україн
ських земель (Романюк 2008, с. 452—453).
У 1925—1928 рр. археологічну експедицію,
яка провадила дослідження в колишньому ко
ролівському районі старої Праги Градчанах, очо
лював Я. Пастернак (Пастернак 1978, с. 63—65).
На той час це були найбільші розкопки на тери
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 120
торії Чехословаччини. Про масштабність дослі
джень свідчить той факт, що для їхнього прове
дення уряд виділяв щорічно майже півмільйона
крон, а на розкопках щоденно працювало близь
ко сотні робітників (Пастернак 1978, с. 64—70;
Романюк 2006, с. 318—321). У 1928 р. Я. Пастер
нак від’їжджає до Львова, а місце керівника екс
педиції займає І. Борковський (Filip 1976; Пас
тернак 1978, с. 64—66).
З цього часу з незначними перервами на
уковець керує окремими розкопами в різних
частинах Градчан, а згодом стає керівником
усіх досліджень у Празі та її околицях. У дово
єнний період він провадив розкопки на тери
торії королівської резиденції (Чернінський і
Розенбергський палаци, вивчав поховання во
їна княжої доби на території Граду), Лотеран
ському передмісті, Бартолемеївській вулиці та
інших місцинах Праги (Filip 1967, s. 429—430;
1976, s. 553—554; Smetanka 1977; Frolik 2007).
І. Борковський значно розширив розкопки
свого попередника у Празі, віднайшов найдав
ніші будівлі міста. Як справедливо відзначив
Я. Пастернак, що слідкував за діяльністю свого
наступника: «Після того (від’їзду Я. Пастерна
ка у Львів — авт.) І. Борковський продовжував
мою працю... в досліджуванні центральної час
тини Градчанського замку. Він поширив її на цілу
замкову гору і зміг подати врешті повну рекон
струкцію її забудувань під кінець Х ст.» (Пастер
нак 1978, с. 68).
Наукові успіхи дослідника принесли йому
визнання серед західноукраїнських археоло
гів і у 1933 р. на пропозицію Я. Пастернака
І. Борковський був обраний дійсним членом
історикофілософічної секції НТШ у Львові
(Романюк 2008, с. 452).
З початком Другої світової війни археоло
гічні дослідження в Празі значно уповільнили
ся. В роки німецької окупації проф. І. Борков
ський залишався в чеській столиці і зосередив
свою діяльність на вивченні керамічних ма
теріалів доби середньовіччя в лабораторії Ар
хеологічного інституту та міських музеях. Од
ночасно він викладає в Українському вільно
му університеті, де почав працювати спочатку
приватним доцентом (1933 р.), згодом профе
сором неординатором (1936 р.) і професором
ординатором (1939 р.) зі спеціальностей перед
історія та історія етнології. У 1939—1940 рр. і
1941—1943 рр. він обіймав посаду ректора УВУ
(Неврлийб 1991; Петегирич 1997, с. 87; Кру
шельницька 1998, с. 640—642). Працюючи в
університеті, він читав курси лекцій та семіна
рів «Культура бронзового часу в Європі з окре
мим дослідженням земель України», «Кінець
Гальштату та латенської культури в Європі»,
«Германські культури в перед та ранньоісто
ричній Європі», «Германська культура в доіс
торичній Європі» (Левкун 2007, с. 66—72, 88,
109—110, 112—113) тощо.
У той же час І. Борковський продовжив ви
вчення середньовічної кераміки з Градчан та
випадкових знахідок у Празі й околицях міс
та. Зокрема, він звернув увагу на значну групу
ліпних горщиків, які слугували поховальними
урнами і були виявлені в курганних і безкур
ганних могильниках на території чеської сто
лиці та поблизу неї. Відносно їхнього датуван
ня та належності певній етнічній групі давньо
го населення у науковців не було єдиної думки.
Одні вчені відносили їх до бронзової доби,
інші просто фіксували такі знахідки, не вста
новлюючи їхню хронологію. Тогочасні німець
кі дослідники з огляду на те, що такі урни тра
пляються і на території Німеччини, вважали
їх германськими. Відповідно, стверджувалося
про пізню появу слов’ян, у першу чергу чехів
і словаків, на європейських землях (Borkovsky
1940, s. 3—5; Поулик 1957, с. 1—2; Filip 1967,
s. 430—431; Седов 2002, с. 34—39).
Не було єдності щодо цього посуду і в архео
логів, які вивчали історію слов’ян. Незважаючи
на те, що писемні джерела чітко засвідчували пе
ребування слов’янських племен у Європі, архео
логам не вдавалося виділити притаманну їм ма
теріальну культуру (кераміка, знаряддя, решт
ки будівель, поховальні комплекси). Це було
пов’язано з тим, що в могилах з ліпними урна
ми не було добре датованих предметів (прикра
си, зброя, монети тощо). На це звернув увагу ві
домий дослідник слов’янських старожитностей
Л. Нідерле, який відзначив: «Якщо ми постави
мо питання, якою була культура слов’янських чехів
у VI—VII ст., ми отримаємо від наших археологів
зніяковіння та невиразні відповіді» (Niederle 1953,
s. 13—15; Поулик 1957, с. 6).
Таким науковцем, який зумів чітко виділи
ти слов’янські старожитності другої половини
І тис., охарактеризувати керамічні комплекси і
визначити їхню хронологію став І. Борков
ський. Працюючи над керамічними колекція
ми з Празького граду він простежив чітку стра
тиграфію та розвиток форм посуду від найпіз
ніших (XVII ст.) до найдавніших (V—VIІ ст.).
Тобто, він установив прямий зв’язок між
ранньослов’янською та добре датованою се
редньовічною керамікою. Таким чином, І. Бор
ковський довів належність ліпних глиняних
урн до слов’янських старожитностей (Borkovsky
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 121
1936—1938; Poulik 1960, s. 35—38; Eisner 1966,
s. 138—139).
Попередні результати своїх спостережень
вчений спочатку опублікував у невеликій стат
ті у збірнику «Пам’ятки археології» за 1936—
1938 рр. Згодом, у 1940 р., вийшла його фун
даментальна праця «Старослов’янська керамі
ка у Середній Європі (дослідження до початків
слов’янських культур)» (Borkovsky 1940). У
цій епохальній для археології слов’ян праці
І. Борковський подав детальний опис празь
кого типу слов’янської кераміки, показав його
місце серед середньовічних знахідок і зв’язок
давньослов’янської кераміки з культурами
доби Римської імперії та Епохи переселення
народів, визначив датування празького типу
кераміки. В кінці роботи наводилися ілюстра
тивні матеріали, які демонстрували еволюцій
ний розвиток слов’янської кераміки від ліпно
го посуду раннього середньовіччя до гончар
них виробів Чеської князівської держави.
Групу найдавнішої слов’янської кераміки
І. Борковський запропонував називати «празь
ким типом». Дослідник звернув увагу на ту об
ставину, що подібний посуд відомий і на інших
теренах Європи, зокрема, в Польщі, Словач
чині, Угорщині та Німеччині. Ці спостережен
ня доводили факт проживання слов’ян не тіль
ки на тій території, де вони мешкають у но
вітній час, а й на землях, де їхня присутність
категорично заперечувалася. У повоєнний час
його спостереження були надійно підтвердже
ні, і такого типу посуд був виявлений на сот
нях поселень і в похованнях не тільки в Че
хії та Словаччині, а й на теренах Центральної
та Східної Європи. Завдяки І. Борковському
була фактично відкрита найдавніша достовір
но слов’янська археологічна культура, яку ми
сьогодні називаємо празькою, а для території
України — празькокорчацькою (Кухаренко
1959; Русанова 1973, с. 5—10; Тимощук 1976,
с. 8—9; Археология... 1986, с. 119—121; Архео
логия Прикарпатья... 1990, с. 59—60).
У 1972 р. у праці «Ранні слов’яни між Дністром
і Прип’яттю» В. Баран писав, що «важливим до
сягненням в історії досліджень ран ньослов’янських
пам’яток була їхня систематизація чехословацьким
вченим українського походження І. Борковським. Він
вперше виділив слов’янські пам’ятки третьої чверті
І тисячоліття н. е. з характерною ліпною керамікою
в окрему культурнохронологічну групу, чим звернув
увагу дослідників не тільки в Чехословаччині, а й ін
ших, у першу чергу слов’янських, країнах. Його праця
була тим першим променем, який освітив темряву,
що довго вкривала раннє середньовіччя в слов’янській
археології, і дала поштовх до нових розшуків старо
житностей слов’ян середини І тисячоліття н. е.»
(Баран 1972, с. 11—12).
Вихід роботи І. Борковського повністю
спростовував панівний тоді погляд німецьких
учених про належність цієї кераміки герман
цям і пізню появу слов’ян у Європі (Neustupny
1960, s. 380—385; Filip 1962, s. 76—80; Klanika
1986, s. 52—53).
Зрозуміло, що в умовах німецької окупації
оприлюднення таких думок суворо переслі
дувалося. Не уникнув цього й І. Борковський.
Перш за все, в періодиці і наукових виданнях
з’явилися негативні рецензії на його працю,
а книжка вченого була вилучена з продажу і
знищена. Збереглися лише поодинокі її при
мірники (Filip 1949, s. 127—129; Поулик 1957,
с. 7—9). Згодом і сам автор був заарештований
гестапо. Від смерті І. Борковського врятувало
заступництво провідних австрійських і німець
ких археологів та істориків, які, незважаючи на
розбіжність у поглядах, високо цінували про
фесіоналізм і наукову порядність вченого.
Припинення досліджень Празького граду
змусили І. Борковського акцентувати увагу на
інших археологічних пам’ятках Чехії. Так, він
звернув увагу на старожитності І тис. до н. е.,
а саме на пам’ятки, залишені кельтським насе
ленням на цій території. Обстеження багатьох
поселень і городищ, збір підйомного матеріалу
та ознайомлення з матеріалами досліджень по
передніх років дозволили І. Борковському ви
ділити декілька перспективних для вивчення
об’єктів. Зокрема, на пам’ятці Мшецькі Жех
ровіци (округ Нові Страшеці) він виявив роз
биту на чотири частини кам’яну скульптуру у
вигляді голови чоловіка зі схематично вирізь
бленим волоссям, очима з віями, носом, ву
сами і ротом. Її висота 25,0 см. Це була перша
знахідка кельтської скульптури та території се
редньої Чехії. На думку науковців, вона зобра
жувала голову одного з кельтських героїв, а час
її виготовлення датується ІІ ст. до н. е. Ця зна
хідка виявилася унікальною для всієї території
поширення кельтських пам’яток (Šimek 1958,
s. 354; Filip 1959, s. 118). Нині без фоторепро
дукції цієї знахідки не обходиться жодне з ви
дань, у яких розглядаються ті чи інші пробле
ми розвитку суспільства давніх кельтів.
У повоєнний час І. Борковський продовжив
археологічні дослідження. В цей час він зосе
реджує основну увагу на вивченні пам’яток
Праги та її околиць і здійснює значні за обся
гом археологічні роботи. Зокрема, вчений про
вадить розкопки в костелі Св. Марії, Левовому
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 122
Градці, на площі та в соборі Св. Їржека, костелі
Філіпа і Якуба на Бетлемській площі, костелі
Яна Прадла на Малостранській площі, костелі
Св. Ваврінца, в підземеллях костелу Св. Анни
та інших місцинах (Filip 1966, s. 147; 1967,
s. 430—432; 1976, s. 554—555; Smetanka 1977).
Успіхи в дослідженні старожитностей Праги
високо оцінило керівництво столиці і в грудні
1954 р. І. Борковському була присуджена голов
на премія Праги (Filip 1967, s. 431—432).
У подальшому дослідник робить досить бага
то для вивчення центрів князів Пржемислови
чів у Празі. Важливим етапом у житті І. Борков
ського став захист 1961 р. докторської дисертації
на тему «„Празький град” у світлі нових дослі
джень». На матеріалах власних розкопок до
слідник визначив історичну топографію Праги.
Так, він довів, що головними центрами у фор
муванні майбутньої столиці Чеського князів
ства були Левів Градець та Празький град. Вче
ний визначив, що Левів Градець (Levý Hradec)
виник у першій половині — середині ІХ ст., а
Празький град — у другій половині ІХ ст. Йому
вдалося також з’ясувати, що церковним цен
тром у Празі був саме Левів Градець — містечко
на р. Влтава, на північ від Праги. Тут він розко
пав двоапсидний храм великоморавського типу,
збудований при князі Боривої та його дружині
Людмилі (Borkovsky 1946; Filip 1966, s. 147; 1967,
s. 430—432; 1976, s. 554—555; Ratai 1967, s. 535—
538; Левкун 2007, с. 175—183).
У Празі І. Борковський став основополож
ником цілої школи археологів, що вивчали
епоху середньовіччя. Його вихованці й молод
ші колеги тепло згадували свого вчителя, який
завжди давав їм поради, допомагав розібрати
ся у складнощах стратиграфії, вступав з ними у
тривалі дискусії і змушував відстоювати свою
думку, залучаючи історичні факти та археоло
гічні матеріали. Поміж себе вони його назива
ли «паном доктором» і з нетерпінням чекали
його на розкопі.
До кінця життя Іван Борковський плідно пра
цював і став автором близько десятка моно графій
та понад 150 наукових статей, розвідок, рефератів
та рецензій, які збагатили археологічну науку Че
хословаччини та дозволили їй піднятися на якіс
но новий рівень. Дослідник був членом багатьох
археологічних та історичних європейських това
риств і тісно з ними співпрацював.
На жаль, нам мало відомо, як глибоко І. Бор
ковський цікавився українською археологією у
повоєнний час. Проте деякі матеріли з цього
приводу все ж є. Зокрема, серед рецензій вченого
вдалося знайти відгуки чеською мовою на пра
ці відомого українського науковця М.Ю. Брай
чевського «Коли і як виник Київ» (К., 1963) та
«Біля джерел слов’янської державності» (К.,
1964) з короткою анотацією про ці цікаві й не
ординарні на той час роботи (Smetanka 1977).
У 1967 р., перебуваючи на археологічно
му з’їзді в Празі, молодий науковець зі Льво
ва, а нині членкореспондент НАН України,
В.Д. Баран (один із авторів цієї статті), позна
йомився з усіма шанованим і оточеним пова
гою 70літнім І. Борковським. І чи не вперше
за повоєнний час він заговорив з ним україн
ською мовою. Це було досить несподівано і
водночас проявом уваги до молодого україн
ського вченого. І. Борковський не помилився у
науковці, який став одним із визначних архео
логів України і присвятив чимало своїх дослі
джень саме празькій культурі.
Закінчив свій нелегкий і подвижницький
життєвий шлях І. Борковський 17 березня
1976 р. і похований на Ольшанському цвинта
рі у Празі. В пам’ять про славетного археоло
га одну із вулиць містечка Ростоки (неподалік
Праги), поблизу місця, де він провадив роз
копки Левового Градця, нарекли його іменем.
Розповідь про І. Борковського буде непов
на, якщо не сказати про його «повернення»
до України і святкування 110ї річниці від
дня народження вченого. Завдяки численним
заходам (19—23 вересня 2007 р.), організова
ним Івано Франківською облдержадміністра
цією, ІваноФранківською обласною радою,
Городенківською райдержадміністрацією, Го
роденківською райрадою, Чернівецьким наці
ональним університетом ім. Ю. Федьковича,
Прикарпатським національним університетом
ім. В. Сте фаника, громадою с. Чортівець була
увічнена пам’ять визначного українського ар
хеолога І. Борковського. З нагоди ювілею вче
ного в ЧНУ ім. Ю. Федьковича відбулася Між
народна наукова конференція, а на батьківщи
ні археолога — в с. Чортівець — відкрито
пам’ятник і кімнатумузей у сільській школі.
Одна з вулиць у м. ІваноФранківськ названа
на честь І. Борковського.
Нині в Україні все більше уваги приділяєть
ся вивченню наукового доробку вченого, пер
шовідкривача празької археологічної культури.
Вивченням його наукової праці займаються не
тільки дослідники різних рангів, а й студент
ська та учнівська молодь.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 1 123
Археология Украинской ССР. — К, 1986. — Т. 3.
Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). — К, 1990.
Баран В.Д. Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю. — К, 1972.
Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. — К, 1991.
Енциклопедія українознавства. — К, 1993. — Т. 1.
Крушельницька Л.І. Праця українських археологів в еміграції (В. Щербаківський, Л. Чикаленко, І. Борковський) //
Записки НТШ. Праці археологічної комісії. — Львів, 1998. — Т. CCXXXV. — С. 638—642.
Кухаренко Ю.В. Памятники пражского типа на территории Приднепровья // Slavia anticva. — 1959. — S. 111—124.
Левкун Я. Археолог Іван Борковський: повернення у славі в Україну. — Снятин, 2007.
Неврлийб М. УВУ — база незалежної української науки у вільному світі (1921—1945) // Від наукового товариства
ім. Шевченка до Українського вільного університету. Міжнар. наук. конф. Пряшів—Свідник, 12—15 червня
1991. — К.; Львів; Пряшів, 1992. — С. 205—215.
Пастернак Я. Археологія України. — Торонто, 1961.
Пастернак Я. Мої зустрічі зі старовиною // Український історик. — 1978. — 1—3 (57—58). — XV. — С. 63—75.
Петегирич В. Іван Борковський — видатний археолог з Прикарпаття // Постаті української археології. — Львів,
1997. — С. 86—87 (МДАПВ. — 7.).
Поулик И. Древнейшие славяне в Чехословакии // Фонды БЦАД. Архив И.П. Русановой. Отдельный оттиск. —
М., 1957.
Поулик И. Пражский тип в Чехословакии // Фонды БЦАД. Архив И.П. Русановой. Отдельный оттиск. — М., 1957а.
Приходнюк О.М. Слов’яни на Поділлі (VI—VII ст. н. е.). — К., 1975.
Романюк Т. Навчання та дослідницька праця Ярослава Пастернака у період еміграції (1920—1928) // МДАПВ. —
2006. — 10. — С. 318—328.
Романюк Т. Наукова діяльність Івана Борковського в Чехословаччині // МДАПВ. — 2008. — 12. — С. 448—453.
Русанова И.П. Славянские древности VI—IХ вв. между Днепром и Западным Бугом. — М., 1973.
Русанова И.П. Славянские древности VI—VII вв. (культура пражского типа). — М., 1976.
Седов В.В. Славяне. Историкоархеологическое исследование. — М., 2002.
Славяне ЮгоВосточной Европы в предгосударственный период. — К., 1990.
Тимощук Б.О. Слов’яни Північної Буковини V—IX ст. — К., 1976.
Borkovsky I. Problemy stredoevropske šnurove kyltury // PА. — 1933. — 39. — S. 3—14.
Borkovsky I. Nove prispevky k snurove kylture // PА. — 1934—1935. — 40. — S. 20—27.
Borkovsky I. Neistarši slovanská keramika ze strednich Cech // PА. — 1936—1938. — 41. — S. 97—108.
Borkovsky I. Staroslovanská keramika ve sredni Evropě. Studie k počátkŭm slovanské kultury. — Praha, 1940.
Borkovsky I. Počatky Prazskeho hradu // Prazsky hrad ve stredoveku. — Praha, 1946. — S. 7—11.
Eisner I. Rukovĕť slovanské archeologie. Počátky Slovanů a jejich kultury. — Praha, 1966.
Filip J. Praha praveka. — Praha, 1949.
Filip J. Keltska civilisace a jeji dedictvi. — Praha, 1959.
Filip J. Evropský pravĕk. — Praha, 1962.
Filip J. Enzyklopädisches Hanbuch zur Ur und Frühgeschichte Europas. — Prag, 1966. — T. I.
Filip J. Ivan Borkovsky // AR. — 1967. — 19. — 1. — S. 429—432.
Filip J. Ivan Borkovsky // AR. — 1976. — 28. — 5. — S. 553—555.
Frolik J. Hradni archeolog — Ivan Borkovsky. 8.9.1897—17.3.1976 (презентація). — 2007.
Klanika Z. Počatky slovanského osiedlení našich zemi. — Praha, 1986.
Neustupny I. Pravek Ceskoslovenska. — Praha, 1960.
Niederle L. Rukovĕť slovanských starožytnosti. — Praha, 1953.
Poulik J. Staři Moravané budují svůj stát. — Gottwaldov, 1960.
Ratai J. Seznam praci Dr. Ivana Borkovskeho // AR. — 1967. — 19. — 1. — S. 535—541.
Smetanka Z. Ivan Borkovsky // PА. — 1977. — 68. — 1. — S. 219—220.
Šimek E. Poslední keltové na Moravĕ. — Brno, 1958.
Надійшла 13.10.2010
|