Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи

Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи

Проаналізовано розповсюдження гончарного посуду пастирського і канцерського типів, його територіальні та культурно-хронологічні особливості. Следствием развития гончарных центров на Пастырском городище и в балке Канцерка стало распространение их продукции на значительной территории Юго-Восточн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Археологія
Datum:2011
Hauptverfasser: Володарець-Урбанович, Я.В., Скиба, А.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2011
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67538
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи / Я.В. Володарець-Урбанович, А.В. Скиба // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 34-46. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67538
record_format dspace
spelling Володарець-Урбанович, Я.В.
Скиба, А.В.
2014-09-07T18:00:15Z
2014-09-07T18:00:15Z
2011
Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи / Я.В. Володарець-Урбанович, А.В. Скиба // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 34-46. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
0235-3490
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67538
Проаналізовано розповсюдження гончарного посуду пастирського і канцерського типів, його територіальні та культурно-хронологічні особливості.
Следствием развития гончарных центров на Пастырском городище и в балке Канцерка стало распространение их продукции на значительной территории Юго-Восточной Европы от Днестра до бассейна Северского Донца. Собраны данные о находках керамики обоих типов и проанализированы их территориальные и культурно-хронологические особенности. Использованы данные о 21 пункте с находками пастырской гончарной посуды.
Development of pottery centres at Pastyrske hillfort and in Kantserka gully sequenced in spreading their production on the vast territory of SouthEastern Europe from the Dnister River to the basin of the Siverskyi Donets River. Data on finds of ceramics of both types are collected, and their territorial, and cultural and chronological peculiarities are analysed. Data on 21 sites with finds of Pastyrske wheelmade pottery are used.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія
Статті
Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи
Гончарная посуда VII—VIII вв. на юге Восточной Европы
Wheelmade pottery of the 7th c. and the 8th c. in the south of Eastern Europe
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи
spellingShingle Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи
Володарець-Урбанович, Я.В.
Скиба, А.В.
Статті
title_short Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи
title_full Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи
title_fullStr Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи
title_full_unstemmed Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи
title_sort гончарний посуд vii-viii ст. на півдні східної європи
author Володарець-Урбанович, Я.В.
Скиба, А.В.
author_facet Володарець-Урбанович, Я.В.
Скиба, А.В.
topic Статті
topic_facet Статті
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Археологія
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt Гончарная посуда VII—VIII вв. на юге Восточной Европы
Wheelmade pottery of the 7th c. and the 8th c. in the south of Eastern Europe
description Проаналізовано розповсюдження гончарного посуду пастирського і канцерського типів, його територіальні та культурно-хронологічні особливості. Следствием развития гончарных центров на Пастырском городище и в балке Канцерка стало распространение их продукции на значительной территории Юго-Восточной Европы от Днестра до бассейна Северского Донца. Собраны данные о находках керамики обоих типов и проанализированы их территориальные и культурно-хронологические особенности. Использованы данные о 21 пункте с находками пастырской гончарной посуды. Development of pottery centres at Pastyrske hillfort and in Kantserka gully sequenced in spreading their production on the vast territory of SouthEastern Europe from the Dnister River to the basin of the Siverskyi Donets River. Data on finds of ceramics of both types are collected, and their territorial, and cultural and chronological peculiarities are analysed. Data on 21 sites with finds of Pastyrske wheelmade pottery are used.
issn 0235-3490
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67538
citation_txt Гончарний посуд VII-VIII ст. на півдні Східної Європи / Я.В. Володарець-Урбанович, А.В. Скиба // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 34-46. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT volodarecʹurbanovičâv gončarniiposudviiviiistnapívdníshídnoíêvropi
AT skibaav gončarniiposudviiviiistnapívdníshídnoíêvropi
AT volodarecʹurbanovičâv gončarnaâposudaviiviiivvnaûgevostočnoievropy
AT skibaav gončarnaâposudaviiviiivvnaûgevostočnoievropy
AT volodarecʹurbanovičâv wheelmadepotteryofthe7thcandthe8thcinthesouthofeasterneurope
AT skibaav wheelmadepotteryofthe7thcandthe8thcinthesouthofeasterneurope
first_indexed 2025-11-25T20:39:19Z
last_indexed 2025-11-25T20:39:19Z
_version_ 1850525364454948864
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 34 Clothes for women were usually buttoned with two fibulae on the shoulders and were similar to Roman stola, coal, and cloak or, possibly, a mixture of all put on at once. In half cases studied, fibulae were uniform. Sometimes, these clothes were placed in the grave as an «offering». Women also wore overcoats clenched with one clasp. Belt was an important detail of mature women adornments, apparently made of leather and with a buckle. In cases where there were two buckles, one of them served as a buckle for a waist bag. Female set was adorned with necklaces. More often necklaces, as well as wire rings which were entwined with their hair, were worn by young and adult women. Evidently, necklaces were used to do over sleeves and were stringed into bracelets. Hand bracelets were also made of cuts of deers’ horn base while foot bracelets were made of bronze wires. Rings were worn on the right hand. Bags with amulets and small household items (needle­cases, awls, pincers and combs) were suspended to the belt with a rope of a certain length and could be fastened with fibulae. Specifically female adornments were the following: pendants made of one­colour glass in a shape of a claw (fang), basket­shaped, rosette­shaped, triangle metal pendants, amulets made of Cypraea and Bolinus brandaris mollusk shells, pyramidal horn and those made of animal teeth. Just as men, women wore metal «buckets» in their necklaces. Judging from rare finds of buckles on the feet, both males and females wore the same kind of shoes. Specific features of sepulchral inventory can be used when determining sex of children and adolescents when it is impossible to determine it anthropologically. Одним із феноменів періоду VII—VIII ст. є поя­ ва на теренах Південно­Східної Європи гончар­ них осередків. Історія їх вивчення, що нарахо­ вує понад сторіччя, відображена в працях бага­ тьох дослідників (Хвойка 1905; Грінченко 1950; Сміленко 1975; Приходнюк 2001; 2005; Облом­ ский 2003). Але поширення знахідок гончар­ ної продукції за межами цих осередків не стало предметом спеціального дослідження. На сьогодні накопичено значний фактич­ ний матеріал, що стосується і самих центрів гончарного виробництва, і тих пам’яток, на яких виявлено гончарну кераміку. Ці знахід­ ки потребують систематизації, а значна їхня частина — культурно­типологічної та хроно­ логічної атрибуції. Актуальними проблемами є вивчення культурно­історичного контексту появи гончарних осередків, а також шляхів та закономірностей поширення їхньої продукції. Джерельну базу роботи становлять 63 пам’я т ­ ки, на яких виявлена кружальна сіроглиняна ке­ © Я.В. ВОЛОДАРЕЦЬ­УРБАНОВИЧ, А.В. СКИБА, 2011 Я.В. Володарець­Урбанович, А.В. Скиба ГОНЧАРНИЙ ПОСУД VII—VIII cт. НА ПІВДНІ СХІДНОЇ ЄВРОПИ Проаналізовано розповсюдження гончарного посуду пастирського і канцерського типів, його територіальні та культурно­хронологічні особливості. К л ю ч о в і с л о в а: раннє середньовіччя, Південно­Східна Європа, Пастирське городище, балка Канцерка, кераміка, систематика. раміка. Знахідки з 21 пункту можна впевнено ви­ значити як пастирський посуд, із 23 — як кан­ церський, ще на 21 пам’ятці є поки що не атри­ бутована гончарна сіроглиняна кераміка. Ареал поширення гончарного посуду канцерського та пастирського типів охоплює територію від Дні­ стра до басейну Сіверського Дінця. Обидва типи кераміки представлені сіроглиняним посудом, орнаментованим врізними та пролискованими лініями. Серед ранньосередньовічних пам’яток Пів­ денно­Східної Європи особливе місце займає Пастирське городище, що було одним з найбіль­ ших ремісничих осередків. Найважливішою га­ луззю ремісничого виробництва тут було гончар­ ство, і гончарна кераміка становить до 54 % (При­ ходнюк 1998, с. 10; 2005, с. 60). За асортиментом пастирський посуд в абсолютній більшості пред­ ставлений горщиками. Винятком є поодинокі глеки та миски (Приходнюк 2005, с. 62—63). За формою пастирські горщики переважно кулясті з максимальним діаметром на середи­ ні висоти або дещо вище (Приходнюк 2005, ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 35 с. 61—63, рис. 85—96). В орнаментації посуду, що поєднує врізну та лисковану техніку, про­ стежуються два основні різновиди: 1) одно­ типний орнамент, утворений пролисковани­ ми вертикальними лініями та сітками, вкриває майже всю поверхню; 2) корпус поділений на середині чи верхній третині висоти різними за складністю горизонтальними фризами. Ниж­ ня частина тулуба лишалася неорнаментова­ ною або ж прикрашалася вертикальними лис­ кованими лініями. Основна ж увага приділя­ лася оформленню фриза та верхньої частини. Колір сірий, чорний, рідше світло­коричневий (Приходнюк 1998, с. 10). На відміну від пастирського посуду, канцер­ ський представлений великими триручними глеками з яйцеподібним тулубом, високою гор­ ловиною та носиком для зливу (рис. 1). Вони виготовлені з сірої добре відмуленої глини. На тулубі нанесений рясний орнамент у вигляді пролискованих ліній, канелюрів та шишечок. Інколи трапляються одноручні глеки дещо мен­ ших розмірів (Приходнюк 1980, с. 83). Попри те, що обидві керамічні традиції пред ставлені сіроглиняним посудом, за техно ло­ гічними характеристиками вони достатньо чітко різняться. На зламі пастирський черепок одно­, дво­ чи триколірний (Приходнюк 2005а, с. 162), канцерський — виключно одноколірний. По­ верхня останнього мажеться (Горюнов, Казан­ ский 1998, с. 76). На підставі картографування є можливість окреслити ареал поширення пастирського гон­ чарного посуду за межами однойменного горо­ дища. В роботі використано дані про 21 пункт з керамікою пастирського типу (рис. 1; 2). Зага­ лом територія знахідок кераміки цього типу простягається від басейну Південного Бугу до Сіверського Дінця, але абсолютна більшість зна­ хідок зосереджена в межах лісостепової смуги. Попри порівняно невелику кількість знахідок, у межах ареалу можна простежити чотири райо­ ни концентрації знахідок. Це шість пам’яток в басейні Південного Бугу — Семенки, Умань ІІІ, Ладижин ІІІ, Кочурів ІІІ, Косанове­Трубочка, Кунка (Хавлюк 1974; Приходнюк 1979, арк. 16); Правобережжя Середнього Дніпра, де, окрім Пастирського городища, гончарну кераміку ви­ явлено на поселеннях Пеньківка Луг І, Стеців­ ка, Журавка, Пастирське (хут. Кочурівка), Григо­ рів ка, Будище і Новоселиця (Березовец 1963; Петров 1963; Обломский 1998; Скиба 1998; Пе­ трашенко 2004, с. 21—22; Приходнюк 2005, с. 63); Подесення — Целиков Бугор, Роїще та Олек сандрівка (Горюнов 1981, с. 99; Терпилов­ ский 1990, с. 60—62; Терпиловский, Шекун 1996, с. 40—42; 2004, с. 233—236) та три пам’ятки на Лівобережжі Середнього Придніпров’я (Сула, Псел) — Хитці, Вовки та Засулля (Горю­ нов 1981, с. 111—127; Щеглова 1987, с. 47; Сидо­ ренко 1999, с. 91—95). Чисельність пам’яток у цих регіонах коливається від трьох (Подесення, Лівобереж жя Середнього Дніпра) до семи (Пра­ вобережжя Середнього Подніпров’я). Окрім того, поодинокі поселення зі знахідками посуду пастирського типу відомі в Надпоріжжі — третє поселення в балці Канцерка (Смиленко 1967, с. 171) і в басейні Сіверського Дінця — Шосейне (Обломский, Смирнов, Сорокин 1987, с. 178). Найвіддаленішим від Пастирського горо­ дища пунктом, де виявлена кераміка пастир­ ського типу, є Шосейне, що знаходиться на від­ стані близько 390 км. Цікаво, що більша части­ на знахідок пастирської кераміки знаходиться доволі далеко від самого городища. Відстані між пунктами знахідок у регіонах концентрації від 11—36 км (басейн Сули та Псла) до 22—145 км (Середнє Подніпров’я). Відстані між найближ­ чими пунктами районів концентрації станов­ лять: близько 95 км між Середнім Подніпров’ям і басейном Південного Бугу (Журавка Віль­ шанська — Умань ІІІ), 180 км між Середнім Подніпров’ям та Подесенням (Григорівка — Олександрівка І), 105 км між Правобрежжям і Лівобережжям Середнього Дніпра (Пеньківка Луг І — Засулля) та 200 км між Подесенням і Лівобережжям Середнього Дніпра (Олексан­ дрівка І — Хитці). Нами обраховано інтервал варіаційного ряду відстаней між пунктами зі знахідками пастир­ ського посуду та виробничим центром – Пас­ тирським городищем. Відповідно до формули С = R ÷ K, де C — розмір інтервалу, R — розмах показників варіаційного ряду (X max — X min ), К — кількість ін­ тервалів, що визначається за формулою K = √n – 1, де n — кількість врахованих одиниць. Щоб запобігти потрапляння випадкових ве­ личин, мінімальні та максимально великі зна­ чення були виключені (Формализованно­ста­ тистические… 1990, с. 48—49). Відтак, було вра­ ховано 19 пунктів, які групуються в межах трьох інтервалів, розмір інтервалу становить 82 км. Аб­ солютна більшість з цих пам’яток знаходяться досить далеко від Пастирського городища: в ін­ тервалі понад 164 км. Серед врахованих пунк­ тів до цього діапазону відстаней належить 10 ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 36 пам’яток, тоді як до двох перших інтервалів — відповідно чотири та п’ять пунктів. З 20 пунктів, де виявлено пастирську кера­ міку, в дев’яти знахідки були пов’язані лише з культурним шаром — Вовки, Засулля, Бу­ дище, Пастирське (хут. Кочурівка), Пень­ ківка Луг І, Ладижин ІІІ, Умань ІІІ, Кунка, Косанове­Трубочка, Григорівка. Об’єкти з по­ судом пастирського типу досліджені на 11 по­ селеннях — Роїще, Олександрівка, Журавка, Новоселиця, Стецівка, Шосейне, балка Кан­ церка, Семенки, Кочурів ІІІ, Хитці. Кількість об’єктів з пастирською керамікою становлять від одного до чотирьох: по два об’єкти дослід­ жено на поселеннях Кочурів ІІІ (Південний Буг), Роїще (Подесення), Новоселиця (Се­ реднє Придніпров’я), по чотири — в Семен­ ках (Південний Буг), Олександрівці І (По­ десення), Стецівці (Середнє Придніпров’я). Пам’ятки з більш ніж одним об’єктом з пас­ тирським посудом свідчать про невипадковий характер його поширення. За культурно­хронологічною належністю дев’ять пам’яток зі знахідками пастирського посуду пов’язані з пеньківською культурою (Григорівка, Будище, Новоселиця, Хитці, Ко­ чурів ІІІ, Косанове­Трубочка, Ладижин ІІІ, Умань ІІІ і Кунка), вісім поселень мають і пеньківський шар, і горизонт кінця VII— VIII ст. (Стецівка, Семенки, Пеньківка Луг І, Роїще, Олександрівка І, Шосейне, Засулля та Вовки), на двох ранньосередньовічний шар представлений матеріалами VIII—ІХ ст. (Жу­ равка і Целиков Бугор) (рис. 3). Об’єкти, в заповнен ні яких виявлено пастирський гон­ чарний посуд, досліджені на чотирьох посе­ леннях пеньківської культури — Семенки (4), Кочурів ІІІ (2), Новоселиця (2), Хитці (1). На чотирьох пам’ятках об’єкти з пастирською кера­ мікою були пов’язані з сахнівським шаром — Ро­ їще (2), Олександрівка (4), Стецівка (4), Шосей­ не (1). На Целиковому Бугрі та Журавці такий посуд містився в житлах з волинцевською ке­ рамікою. Рис. 1. Знахідки гончарного посуду пастирського типу на слов’янських пам’ятках третьої чверті І тис.: 1 — Будище; 2 — Стецівка; 3 — Олександрівка; 4 — Засулля; 5 — Шосейне; 6 — Роїще ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 37 Стосовно територіально­хронологічних особ­ ливостей слід зауважити, що кераміка пастир­ ського типу в Побужжі переважно пов’язана з пеньківськими поселеннями (Приходнюк 1998а, с. 148—156 ), у Середньому Придніпров’ї та басейнах Сули і Псла — з пам’ятками з пень­ ківським (Григорівка, Будище, Новоселиця, Хитці та Вовки) і сахнівським горизонтами (Стецівка, Луг І і Засулля). В Подесенні пастир­ ський посуд виявлений на пам’ятках сахнівсько­ волинцевського типу. В.А. Грінченко в 1929—1933 рр. та А.Т. Смі­ ленко від 1955 до 1970 рр. (зі значними перер­ вами) досліджували виробничий центр у бал­ ці Канцерка, який складався з трьох поселень. Загалом досліджено 20 гончарних горнів (Смі­ ленко 1975, с. 118—140 ). Саме за цим топо­ німом отримав назву і виявлений тут гончар­ ний посуд. На початку ХХ ст. поблизу с. Ма­ чухи (Полтавська обл.) досліджено гончарний горн (Макаренко 1911), в якому також виявле­ но гончарний посуд, аналогічний до канцер­ ського (Сміленко 1975, с. 154). Досі ареал поширення посуду цього типу не був окреслений. Нами зібрані дані про 21 пункт з канцерською керамікою, окрім поселень в балці Канцерці та Мачухах (рис. 4). Територія цих знахідок простягається від межи річчя Дні­ стра й Південного Бугу до лівобереж них при­ ток Дніпра (Ворскла і Псел). У межах цьо го аре­ алу простежується низка районів кон центрації: Південне Побужжя, Середнє Придніпров’я, Надпоріжжя та басейн Ворскли. Чисельність пам’яток зі знахідками гончарного посуду в цих районах становить від двох (Південний Буг) до семи (Надпоріжжя). Відстань між виробничими осередками по­ близу Мачух і в балці Канцерка приблизно 160 км. Максимальний радіус поширення гон­ чарної кераміки канцерського типу становить 440 км (балка Канцерка — Семенки). Відстань між пунктами знахідок в районах концентра­ ції становить від 2,0 км (лівобережні притоки Дніпра) до 205 км (межиріччя Дністра та Бугу), відстань між регіонами — близько 295 км між Південним Побужжям та Надпоріжжям (Яси­ нове — Федорівка), 157 км між Південним Бу­ гом і Середнім Подніпров’ям (Ясинове — Пас­ тирське), 195 км між Надпоріжжям та Серед­ нім Придніпров’ям (балка Яцева — Стецівка), Рис. 2. Карта поширення гончарної кераміки пастирського типу (хронологічний ас­ пект): 1 — Будища; 2 — Вовки; 3 — Журавка; 5 — Засулля; 6 — Косанове­Трубочка; 7 — Кочурів ІІІ; 8 — Кунка; 9 — Ладижин ІІІ; 10 — балка Канцерка; 11 — Новосели­ ця; 12 — Олександрівка; 13 — Пастирське; 14 — Пастирське (хут. Кочурівка); 15 — Пеньківка Луг І; 16 — Роїще; 17 — Семенки; 18 — Стецівка; 19 — Умань ІІІ; 20 — Хитці; 21 — Шосейне; 22 — Целиков Бугор ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 38 145 км між Надпоріжжям і басейном Ворскли (балка Яцева — Полузір’я ІІ) та 120 км між Се­ реднім Подніпров’ям та басейном Ворскли (Стецівка — Чередники). За вже вказаною формулою, нами визначе­ ні інтервали відстаней між пам’ятками з кера­ мікою канцерського ґатунку та виробничими осередками в балці Канцерка та Мачухах. Слід зауважити, що запропонований поділ пам’яток за належністю гончарного посуду до того чи іншого центру є достатньо умовним, і тут може йтися лише про більшу чи меншу ймовірність. Але на користь такого поділу свідчать певні те­ риторіальні особливості. Отже, низка пунк­ тів, компактно розташованих у межиріччі Вор­ скли та Псла, за обрахунком інтервалів була пов’язана з гончарним осередком у Мачухах. До цього ж центру долучено й поселення Вов­ ки в Попсіллі. Таким чином, для 10 врахованих пам’яток, гончарний посуд на яких, імовірно, походив з Канцерки, ми маємо два інтервали з межею в 152 км. Взяті для обрахунку пункти порівну розподіляються між обома інтервалами відстаней. Серед шести пам’яток, пов’язаних з Мачухами, п’ять знаходяться на відстані від 12 км до 21 км і одне (Вовки) — 90 км. Такі відстані певною мірою підтверджують рані­ ше запропоноване припущення щодо поділу пам’яток зі знахідками посуду канцерського ґатунку. З пеньківською культурою пов’язані п’ять поселень — Вовки, Будище, Григорівка, Суш­ ки, Любимівка (Над Заборою) (Щеглова 1987; Приходнюк 1990, с. 87—88; 1998а, с. 35; Пет­ рашенко 2004, с. 21—22 ), три пункти — Сте­ цівка, балка Яцева та Семенки (Петров 1963; Брайчевская 1963, с. 251; Хавлюк 1974, с. 196— 209, рис. 15) — містять шари VI—VII та VIII ст. і шість пам’яток — Вознесенка, Пастирське, Орлове, Келегеї, Ясинове та Полузір’я ІІ (Грін­ ченко 1950; Приходнюк 1980, с. 136; 2001, с. 31, 33—34; 2005, с. 62; Горюнов, Казанський 1998, с. 78) — належать до другої половини VII— VIII ст. Для всіх перелічених районів концен­ трації знахідки канцерської кераміки прита­ манні і для пеньківських поселень, і пам’яток другої половини VII—VIII ст. З культурним шаром знахідки канцерської кераміки пов’язані на таких пам’ятках як Орло­ ве, Вовки, Сушки та Григорівка, в об’єктах ке­ раміка цього типу виявлена в Будищах, балці Яцева (два об’єкти), Стецівці (чотири житла), Семенках (рис. 4). Серед них об’єкти VI— VII ст. досліджені в Семенках, балці Яцева та Будищах, до другої половини VII—VІІІ ст. на­ лежать житла зі Стецівки. Слід зазначити, що глеки — основна кате­ горія, якою був представлений канцерський посуд, загалом є нетиповими для слов’янської керамічної традиції. Крім слов’янських, канцерський посуд відо­ мий також на деяких кочівницьких пам’ятках. Це Келегеї, Ясинове, а також Вознесенський комплекс (Грінченко 1950, с. 37—63; Приход­ нюк 2001, с. 31, 33—34). Ці пам’ятки різними дослідниками датуються в діапазоні другої по­ ловини VII — початку VIII ст. (Айбабин 1999, с. 183; Приходнюк 2001, 35—39; Комар 2006, с. 7—244, 413—432). Крім того, канцерська ке­ раміка виявлена на пам’ятках, інтерпретова­ них як стійбища кочовиків VII—VIII ст., що виявлені в долині Ворскли неподалік Мачух­ ського центру (Горюнов, Казанський 1998; Ка­ занський, Середа 2001). Це такі пам’ятки як Бі­ локоні, Браїлки­Васьки, Лаврики, Полузір’я ІІ та Чередники (Kazanski 1987). Слід зазначити, що Мачухський осередок знаходиться поблизу району концентрації кочівницьких комплексів на лівобережжі середньої Ворскли, що нале­ жали вищій степовій знаті (Мала Перещепина, Нові Санжари та Макухівка). Рис. 3. Уламки посуду канцерського типу та фрагмент глека з Дніпровокам’янки (за: Гершкович 2009): 1, 2 — Мар’ївка, балка Клюшникова, пункт 1; 3—5 — Васи­ лівка, балка Тягинка (за Лівим Мисом); 6 — Любимів­ ка, Над Заборою; 7 — Дніпровокам’янка 1 ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 39 Зіставляючи ареали поширення пастирсь­ кого й канцерського посуду, відмітимо збіг районів концентрації знахідок у Середньо­ му Придніпров’ї та Південному Побужжі. На півночі лісостепового Лівобережжя (басейни Сули та Псла) переважають пам’ятки з пастир­ ською керамікою, а більшість знахідок канцер­ ського посуду розташовані на південному схо­ ді регіону (межиріччя Псла і Ворскли). Загаль­ ною територіальною особливістю поширення канцерського посуду є його тяжіння до степо­ вого прикордоння. Райони концентрації знахідок гончарного посуду обох типів дозволяють припустити, що в його поширенні переважали різні шляхи сполу­ чення. Тяжіння більшості знахідок канцерсько­ го посуду до берегів Дніпра засвідчує, що про­ відну роль у тому відігравав цей водний шлях як головна артерія регіону. Цьому відповідає й локалізація самого канцерського гончарного осередку. В той же час у поширені пастирської кераміки, знахідки якої переважно пов’язані з басейнами дніпровських приток, очевидно, більше значення мали сухопутні шляхи. Знахідки пастирського посуду на пам’ятках Журавка та Целиков Бугор дають підстави при­ пускати ширший порівнянно з канцерським хронологічний діапазон його побутування, що виходив за межі VIII ст. На 23 пунктах виявлено сіроглиняний гон­ чарний посуд другої половини І тис., який поки що неможливо впевнено ідентифікува­ ти (рис. 5). Територіально майже всі ці зна­ хідки належать до вже окресленого регіо­ ну поширення кружальної кераміки пастир­ ського та канцерського типів. У Середньому Придніпров’ї відомо шість пунктів з такою керамікою — Шабельники, Коробівка, Чере­ пин, Леськи, Пеньківка, уроч. Молочарня та Максимівка (Брайчевський, Кравченко 1961; Смиленко, Брайчевский 1967; Приходнюк 1980, с. 134; Левченко 2001). Неідентифікова­ ний сіроглиняний посуд виявлено на трьох па­ м’ятках Надпоріжжя — Волоське, Запорожець, Ігрень (Приходнюк 1980, с. 130, 133, 157). Низ­ ка пунктів з подібною керамікою розташова­ на в межи річчі Коломака та Сіверського Дін­ ця. Тут завдяки роботам С.П. Юренко відомо Рис. 4. Карта поширення гончарної кераміки канцерського типу (хронологічний ас­ пект): 1 — Білоконі; 2 — Браїлки­Васьки; 3 — Вовки; 4 — Лаврики; 5 — Мачухи; 6 — Полузір’я ІІ; 7 — Чередники; 8 — Будище; 9 — Григорівка; 10 — Пастирське; 11 — Стецівка; 12 — Cушки; 13 — Любимівка­Федорівка; 14 — Орлове; 15 — балка Яцева; 16 — Вознесенка; 17 — Мар’ївка, балка Клюшникова, пункт 1; 18 — Василівка, балка Тягинка (за Лівим Мисом); 19 — Любимівка, Над Заборою; 20 — Келегейський хут.; 21 — Федорівка, балка Квітяна, лівий мис; 22 — Семенки; 23 — Ясинове ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 40 п’ять пам’яток з гончарною керамікою — Гур­ товівка, Мар’їне І і ІІІ, Сидоряче І і ІІ (Юренко 1977; Юренко 1978). Три такі пам’ятки відомі в долині Орілі — Багате, Чернеччина та Тимчен­ ки (Юренко 1973; 1974; Берестнев, Любичев 1991). У басейні Південного Бугу гончарний посуд виявлений у Никифорцях та Ярмолин­ цях (Хавлюк 1974, с. 212, 214). Уламки сірогли­ няного гончарного посуду, за повідомленням І.В. Головка, трапилися на двох пам’ятках в до­ лині Удаю (Вечірки та Жовтневе). Серед керамічного матеріалу на слов’ян сь­ ких пам’ятках, що на території південного лі­ состепу сучасної Молдови, виявлена незнач­ на кількість кружальної кераміки (Рафалович 1972, с. 153). Орнаментальні мотиви зближу­ ють цей посуд з гончарною продукцією Пас­ тирського городища (Приходнюк 2005, с. 61— 62). На поселенні Ханска ІІ ця кераміка за­ фіксована в культурному шарі та в заповненні деяких напівземлянок (14, 15, 20, 22). У напів­ землянці 14 вона виявлена з бронзовою паль­ частою фібулою, що датується початком VII ст. Аналогічні фібули є на Пастирському городи­ щі (Рафалович 1972, рис. 2; Приходнюк 2005, рис. 31). Однак хронологія побутування таких фібул припадає на час, що передує його виник­ ненню. Цей факт свідчить про те, що наявний у цьому регіоні гончарний посуд, подібний до пастирського, найвірогідніше, має дунайське походження (Приходнюк 2005, с. 63). Виробництво й поширення посуду пастир­ ського та канцерського типів мають і спільні, і відмінні риси. Обидва різновиди сіроглиня­ ної кружальної кераміки є достатньо близькі між собою й, безперечно, належать до тради­ цій одного кола. Продукція описаних гончар­ них центрів поширювалася далеко за їхні межі. Але ступінь спеціалізації цих ремісничих цен­ трів, а саме, частка гончарного виробництва, а, відтак, і зорієнтованість на експорт, була різна. Так, якщо Канцерка — це спеціалізоване посе­ лення гончарів, то на Пастирському лише час­ тина населення була зайнята ремеслом, а гон­ чарство було лише одним з його сегментів. Ви­ готовлення гончарного посуду на останньому, головним чином, очевидно, було зорієнтоване на внутрішнє споживання, де частка кружаль­ ної кераміки становить близько 50 %. Продук­ ція ж канцерського осередку призначалася, перш за все, для продажу назовні. Цьому від­ повідає й керамічний асортимент, представ­ лений великими глеками для води. Таким чи­ ном, поширення канцерського посуду можна пов’язати саме з розвитком торгівельних сто­ сунків. Що ж до шляхів поширення пастир­ ської кераміки, то тут, імовірно, мали місце й обмінна торгівля, і міграції невеликих груп на­ селення. Серед відмінностей — етнічна належність Пастирського і Канцерського центрів. Пер­ ший є слов’янською пам’яткою і локалізова­ ний у межах ареалу пеньківської культури. По­ селення майстрів у балці Канцерка, що знахо­ диться на південно­східній межі слов’янського ареалу, не слов’янська пам’ятка. Ареали поширення посуду пастирського і канцерського типів мають певні етнокультурні особливості. Розповсюдження пастирської кера­ міки не виходить за межі слов’янського масиву, тоді як канцерська відома і на слов’янських, і на кочівницьких пам’ятках. Це є свідченням того, що канцерський гончарний осередок перебу­ вав у системі економічних і культурних зв’язків і з кочовим, і зі слов’янським населенням. При­ таманним кочовому побуту є і асортимент про­ дукції останнього, який, як уже зазначалося, в абсолютній більшості представлений глеками для води. Враховуючи це, а також те, що кан­ церський посуд належить до північнокавказької традиції, видається вірогідним, що самі гончар­ ні осередки в Канцерці та Мачухах були органі­ зовані саме за посередництва номадів і входи­ ли до економічної і політичної орбіти кочових об’єднань Азово­Чорноморського регіону. Ареал поширення гончарного посуду в сло­ в’янському середовищі в цілому збігається з те­ риторією поширення старожитностей антів. З­поміж них варто виділити фібули дніпровської групи: пальчасті, зоо­антропоморфні та застіб­ ки із дугою з орлиних голів. Це важливо з огля­ ду на те, що Пастирське городище виступає і найбільшим ювелірним центром. Саме тут ви­ явлена найбільша кількість фібул дніпровських типів та їхніх серій. Вочевидь, саме з Пастир­ ським пов’язане походження низки типологіч­ них груп зоо­антропоморфних фібул. Зіставлення ареалів поширення зоо­ант ро­ по морфних, пальчастих і фібул із дугою з орли­ них голів, з одного боку, та гончарного посу­ ду пастирського типу, з іншого, засвідчує збіг основних районів концентрації знахідок обох груп. На Правобережжі Середнього Дніпра це басейни річок Тясмин і Рось, на Лівобереж­ жі — басейни Ворскли й Псла та Подесення. Численні знахідки фібул дніпровських ти­ пів у Надпоріжжі відповідають району зосе­ редження пам’яток з канцерською керамікою. Тут же був і основний осередок гончарного ви­ робництва. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 41 У цілому ареал сіроглиняного гончарно­ го посуду співпадає з територією поширення геральдичних наборів до паска. Це дозволяє розглядати ці категорії в одному культурно­ історичному контексті. Хоча слід зазначити, що не всі його складові були синхронні. Оче­ видно, до ранішого часу порівняно з пастир­ ським посудом належить побутування гераль­ дичних гарнітурів. На це вказує відсутність останніх на самому Пастирському городищі. Разом з тим така ситуація ілюструє етапи роз­ витку цього культурного комплексу. Такі елементи як канцерський посуд і на­ бори на пасок відбивають тісні взаємозв’язки зі степом, в умовах яких і формувався окрес­ лений культурний комплекс. Цілком можливо, що з системою комунікацій між слов’янами та кочівницькими об’єднаннями, що існувала в межах Дніпровського регіону, були пов’язані й шляхи, якими відбувалося поширення різ­ них категорій речей. Ця система комунікацій, обумовлена різнобічними міжетнічними кон­ тактами на різних демографічних рівнях, фор­ мувалася принаймні від початку VI ст. Її роз­ виток, безумовно, сприяв достатньо широко­ му розповсюдженню продукції Канцерського гончарного осередку. Очевидно, саме завдяки тісним взаєминам з кочовиками відбулося зна­ йомство слов’ян з традицією вжитку великих гончарних глеків, аналогічних до канцерських. Таке запозичення було доречним в умовах по­ сушливого степового покордоння. Разом з тим тут, імовірно, ми маємо справу з формуванням історичної спільноти, що ви­ Рис. 5. Карта пам’яток третьої чверті І тис. з гончарною керамікою: 1 — Селиште; 2 — Хан­ ска ІІ; 3 — Ясинове; 4 — Косанове­Трубочка; 5 — Кочурів ІІІ; 6 — Кунка; 7 — Ладижин ІІІ; 8 — Семенки; 9 — Никифорці; 10 — Ярмолинці; 11 — Умань ІІІ; 12 — Григорівка; 13 — Cушки; 14 — Будище; 15 — Журавка; 16 — Новоселиця; 17 — Пеньківка; 18 — Стецівка; 19 — Пастирське; 20 — Пастирське (хут. Качурівка); 21 — Коробівка; 22 — Шабельники; 23 — Леськи; 24 — Максимівка; 25 — Черепин; 26 — Вовки; 27 — Засулля; 28 — Хитці; 29 — Вечірки; 30 — Жовтневе; 31 — Шосейне; 32 — Олександрівка; 33 — Роїще; 34 — Білоконі; 35 — Браїлки­Васьки; 36 — Лаврики; 37 — Мачухи; 38 — Полузір’я ІІ; 39 — Чередники; 40 — Гуртовівка; 41 — Мар’їне І; 42 — Мар’їне ІІІ; 43 — Сидоряче І; 44 — Сидоряче ІІ; 45 — Ниж­ ній Бишкин; 46 — Любимівка­Федорівка; 47 — Орлове; 48 — Вознесенка; 49 — Мар’ївка, балка Клюшникова 1; 50 — Василівка, балка Тягинка (за Лівим Мисом); 51 — Любимівка, Над Заборою; 52 — Келегейський хут.; 53 — балка Яцева; 54 — Волоське; 55 — Запорожець; 56 — Ігрень; 57 — Багате; 58 — Чернеччина; 59 — Тимченки; 60 — Федорівка; 61 — Целиков Бугор; 62 — Дніпровокам’янка ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 42 ступала суб’єктом тієї широкої культурної вза­ ємодії, з якою було пов’язане виникнення низ­ ки яскравих явищ, серед яких і гончарні осе­ редки. Поширення тієї чи іншої продукції та поява осередків виробництва завжди зумовле­ ні виникненням відповідного попиту, що має конкретні культурні й соціально­економічні передумови. На поселенні Стецівка на Тясмині виявлено гончарний посуд пастирського та канцерського типів у заповненні юртоподібного житла (Пет­ ров 1963, рис. 6, 11; Флеров 1996, с. 35). Фраг­ менти сіроглиняного посуду походять також з юртоподібних жител, відомих на пеньківських поселеннях Поорілля (Йосипівка, Чернеччи­ на і Багате). Наявність кераміки в таких жит­ лах свідчить, що одним із шляхів її поширення у слов’янському середовищі була інфільтрація представників кочової людності (рис. 6). Вивчення проблеми функціонування гон­ чарних осередків і поширення їхньої продук­ ції важливе для висвітлення міжетнічних кон­ тактів, культурної та економічної інтеграції на­ селення південного сходу Європи. Свідченням значного впливу кочівницьких об’єднань на ці процеси є розміщення в Буго­Дніпровському регіоні низки пам’яток, пов’язаних з вищою степовою знаттю, які з півдня широкою дугою оточують ареал поширення гончарного посуду. Це Глодоси, Ясинове, Суханове, Вознесенка, Мала Перещепина, Нові Санжари та Макухів­ ка. Вознесенка, Мала Перещепина, Нові Сан­ жари та Макухівка знаходяться неподалік гон­ чарних осередків в балці Канцерка, три інші — в Мачухах. Розвиток широких економічних та куль­ турних зв’язків у Південно­Східній Європі, на нашу думку, був пов’язаний з виникненням Першого Тюркського каганату, а після нього об’єднання булгарських племен на чолі з ха­ ном Кувратом — Великої Болгарії (30—60­і рр. VII ст.), ще пізніше — Хозарського кагана­ ту (Артамонов 1962; Гумилев 1967). Тісними військово­політичними стосунками з кочови­ ми державами, вочевидь, було обумовлене по­ ширення у слов’ян Середнього Придніпров’я та Дніпровського Лівобережжя геральдичних наборів на пасок. Пастирське городище виникло вже після розпаду Великої Болгарії. Певний час, при­ наймні до початку VIII ст., паралельно з пас­ тирським продовжував функціонувати й гон­ Рис. 6. Юртоподібні житла та комплекси вищої кочової знаті: 1 — Багате; 2 — Сте­ цівка; 3 — Йосипівка; 4 — Чернеччина; 5 — Вознесенка; 6 — Перещепине; 7 — Нові Санжари; 8 — Макухівка; 9 — Келегеї; 10 — Ясинове; 11 — Глодоси; 12 — Пастирське городище; 13 — балка Канцерка; 14 — Мачухи ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 43 чарний осере док у балці Канцерка. Період дру­ гої половини VII — першої половини VIII ст. у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї був позначений складною етнополітичною ситу­ ацією, викликаною посиленням хозарської експансії та міграціями кочових орд. Частина булгарських племен з азово­чорноморських степів відходять на Дунай та Верхню Вол­ гу, натомість у Придніпров’ї з’являються ко­ чівницькі групи, що залишили поминальні комплекси у Вознесенці та Глодосах, очевид­ но, пов’язані з Центральною Азією (Амброз 1982). У цей же час у слов’янському середо­ вищі відбуваються процеси культурної транс­ формації, що в різних регіонах мали значні особливості та також, імовірно, супроводжу­ валися міграціями. Особливо складний ха­ рактер вони мали в Середньому Придніпров’ї та Дніпровському Лівобережжі. Цей регіон позначений стиком різних культурних тра­ дицій та строкатістю пам’яток. Разом з тим питання впливу тих чи інших кочівницьких об’єднань на виникнення й долю гончарних центрів Південно­Східної Європи лишається відкритим. Потребує уточнення і сама хроно­ логія різних типів кружального посуду. Наявність пастирського посуду на волин­ цевському поселенні Целиков Бугор дозво­ ляє припустити зв’язок між обома типами кру­ жальної кераміки. Їх зближує подібність техно­ логії виготовлення. Так само, як і пастирський, волинцевський посуд виготовляли з відмуле­ ної глини з додаванням дрібного піску. Обидва керамічні типи випалювали за нерівномірно­ го доступу кисню, що надавало поверхні пля­ мистого кольору. Така якість випалу досяга­ ється в печах, а не спеціалізованих гончарних горнах. З цим співпадає відсутність останніх на Пастирському городищі та волинцевських пам’ятках. Крім того, для пастирської і волин­ цевської кружальної кераміки дуже близьки­ ми є мотиви, прийоми і система орнаментації. Для цих керамічних традицій притаманний і майже аналогічний асортимент посуду: за ви­ нятком нечисленних мископодібних посудин та глеків на Пастирському, він представлений горщиками. Приймаючи думку більшості дослідників про появу волинцeвського кружального посу­ ду на межі VIII—IX ст. (Ляпушкин 1958, с. 78; Кравченко 1979, с. 89; Щеглова 1987, с. 82— 83; Петрашенко 1992, с. 88) та загибель Пас­ тирського городища в середині VIII ст. (При­ ходнюк 2005, с. 77—80), хронологічний розрив між двома керамічними традиціями, таким чи­ ном, можна визначити в межах 40—50 років. Такий проміжок дозволяє припустити, що піс­ ля припинення життя на Пастирському горо­ дищі керамічна традиція могла в якійсь фор­ мі зберігатися й дати імпульс для виникнення нової. Гіпотетично до часу, коли з’являється волинцeвський посуд, могли фізично дожи­ ти й ті пастирські гончарі або їхні учні, яким пощастило вціліти після розгрому городища. Зрештою, зберігався сам посуд за межами Пас­ тирського, хоча його кількість і незначна. Але навряд чи може йтися про волинцевську гон­ чарну традицію як про пряме продовження пастирської. Проте це питання потребує по­ дальшого дослідження. У цілому, розповсюдження гончарної кера­ міки відбиває процес соціально­економічного розвитку населення Південно­Східної Європи, зокрема таких його аспектів як ремесло та тор­ гівля. Поширення в слов’янському середовищі гончарного посуду, хоч і в невеликому обсязі, засвідчує зростання попиту на продукцію спе­ ціалізованого ремісничого виробництва. Це є важливою ознакою соціально­економічного розвитку слов’янського суспільства. Айбабин А.И. Этническая история ранневизантийского Крыма. — Симферополь, 1999. Амброз А.К. О Вознесенском комплексе VIII в. на Днепре — вопрос интерпретации // Древности эпохи Великого переселения народов V—VIII вв. — М., 1982. — С. 204—222. Артамонов М.И. История хазар. — Л., 1962. Березовец Д.Т. Поселение уличей на р. Тясмине // МИА. — 1963. — 108. — С. 145—208. Берестнев С.И., Любичев М.В. Новые данные о памятниках пеньковской культуры в бассейнах Северского Донца и Ворсклы // Археология славянского юго­востока. — Воронеж, 1991. — С. 33—36. Брайчевская А.Т. Поселение у балки Яцева // МИА. — 1963. — 108. — С. 251—282. Брайчевський Ю.М., Кравченко Н.М. Дослідження ранньослов’янської культури на Україні // УІЖ. — 1961. — № 3. — С. 156—157. Гершкович Я.П. Днепровокаменский комплекс литейных форм эпохи поздней бронзы из Среднего Поднепро­ вья // STRATUM plus. — 2009. — 2. — С. 578—590. Горюнов Е.А. Ранние этапы истории славян Днепровского Левобережья. — Л., 1981. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 44 Горюнов Є.О., Казанський М.М. До археологічної карти сточища р. Полузір’я // АЛЛУ. — 1998. — 1—2. — С. 76—78. Грінченко В.А. Пам’ятка VIII ст. коло с. Вознесенки на Запоріжжі // Археологія. — 1950. — ІІІ. — С. 37—63. Гумилев Л.Н. Древние тюрки. — М., 1967. Казанський М.М., Середа Д.В. Поселення пеньківської культури Полузір’я І на Полтавщині // АЛЛУ. — 2001. — 1. — С. 19—25. Комар А.В. Перещепинский комплекс в контексте основных проблем истории и культуры кочевников Восточной Европы VII — начала VIII вв. // Степи Европы в эпоху средневековья. — Донецк, 2006. — Т. 5. — С. 7—244; 413—432. Кравченко Н.М. Исследования славянских памятников на Стугне // Славяне и Русь. — К., 1979. — С. 74—92. Левченко Д.І. Ранньосередньовічні поховання в урочищі «Топило» // АЛЛУ. — 2001. — 2. — С. 120—121. Ляпушкин И.И. Городище Новотроицкое. — М., 1958 (МИА. — 74). Макаренко Н.О. Археологические исследования 1907—1909 гг. // ИАК. — 1911. — 43. — С. 116—118. Обломский А.М., Смирнов А.С., Сорокин А.Н. Материалы І тысячелетия н. э. на поселении Шоссейное (Белгород­ ская обл.) // СА. — 1987. — № 4. — С. 174—186. Обломский А.М. Поселение Журавка Ольшанская в Среднем Поднепровье (опыт культурно­хронологического анализа материалов) // Гістарычна­археалагічны зборнік. — 1998. — 13. — С. 59—87. Обломский А.М. О способе организации гончарного производства на территории Восточноевропейской лесостепи в V—VIII вв. н. э. // АЛЛУ. — 2003. — 2. — С. 87—94. Петрашенко В.О. Слов’янська кераміка VIII—IX ст. Правобережжя Середнього Подніпров’я. — К., 1992. Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселения у с. Григоровка). — К., 2004. Петров В.П. Стецовка, поселение третьей четверти І тысячелетия (по материалам раскопок 1956—1958 гг. в По­ тясминье) // МИА. — 1963. — 108. — С. 209—233. Приходнюк О.М. Отчет о работе Среднеднепровской славяно­русской экспедиции в 1979 г. // НА ІА НАНУ. — 1979/26а. Приходнюк О.М. Археологічні пам’ятки Середнього Подніпров’я VI—ІХ ст. н. е. — К., 1980. Приходнюк О.М. Новые данные о пеньковской культуре // Раннеславянский мир. Материалы и исследования. — М., 1990. — С. 75—108. Приходнюк О.М. Основні підсумки та завдання вивчення Пастирського городища // Археологія. — 1998. — № 3. — С. 4—24. Приходнюк О.М. Пеньковская культура: культурно­хронологический аспект исследования. — Воронеж, 1998а. Приходнюк О.М. Степове населення України та східні слов’яни (друга половина І тис. н. е.). — Чернівці, 2001. Приходнюк О.М. Пастирське городище. — К.; Чернівці, 2005. Приходнюк О.М. Про витоки східнослов’янського гончарства (за матеріалами Пастирського городища) // Архео­ логія у Києво­Могилянській академії. — К., 2005а. — С. 158—168. Рафалович И.А. Славяне VI—IX веков в Молдавии. — Кишинев, 1972. Сидоренко О.В. Пам’ятки археології в околицях Лубенського Засулля // ПАЗ. — 1999. — С. 84—96. Скиба А.В. Слов’янське поселення в околиці Пастирського городища // АВУ 1997—1998 рр. — К., 1998. — С. 145. Смиленко А.Т. Раскопки на балке Канцерке // АИУ в 1965—1966 гг. — К., 1967. — С. 169—171. Сміленко А.Т. Слов’яни та їх сусіди в степовому Подніпров’ї (ІІ—ХІІІ ст.). — К., 1975. Смиленко А.Т., Брайчевский М.Ю. Черняховское поселение в селе Леськи близ города Черкассы // МИА. — 1967. — 139. — С. 55—56. Терпиловский Р.В. Поселение І тысячелетия н. э. у с. Роище на Черниговщине // Раннеславянский мир. Материалы и исследования. — М., 1990. — С. 45—74. Терпиловський Р.В., Шекун А.В. Олександрівка 1 — багатошарове ранньослов’янське поселення біля Чернігова. — Чернігів, 1996. Терпиловський Р.В., Шекун О.В. Нові дослідження ранньослов’янського поселення Олександрівка І // Археологія давніх слов’ян. Дослідження і матеріали. — К., 2004. — С. 215—238. Флеров В.С. Раннесредневековые юртообразные жилища Восточной Европы. — М., 1996. Формализованно­статистические методы в археологии (анализ погребальных памятников). — К., 1990. Хавлюк П.И. Раннеславянские поселения в бассейне Южного Буга // Раннесредневековые восточнославянские древности. — Л., 1974. — С. 181—215. Хвойка В.В. Городища Среднего Поднепровья — М., 1905 (Труды XII АС. — Т. I). Щеглова О.А. Волынцевский горизонт поселения Вовки // КСИА. — 1987. — 190. — С. 43—48. ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 45 Юренко С.П. Отчет о работе Полтавского археологического отряда в составе экспедиции «Днепр­Донбасс» в 1973 году // НА ІА НАНУ. — 1973/6в. Юренко С.П. Отчет о работе Полтавского археологического отряда в составе экспедиции «Днепр­Донбасс» в 1974 году // НА ІА НАНУ. — 1974/1в. Юренко С.П. Отчет о работе разведгруппы Левобережного славяно­русского отряда Среднеднепровской комплек­ сной экспедиции Института археологии АН УССР в 1977 году // НА ІА НАНУ. — 1977/11в. Юренко С.П. Отчет о работе Полтавского разведотряда Левобережной славяно­русской экспедиции Института археологии АН УССР в 1978 году // НА ІА НАНУ. — 1978/21а. Kazanski M. Note sur le peuplement de la region du Dniepr moyen pendant la seconde moitie du VIIe siecle et an VIIIe siecle // Revue Archeologique. — 1987. — № 1. — P. 84—90. Надійшла 13.10.2010 Я.В. Володарец­Урбанович, А.В. Скиба ГОНЧАРНАЯ ПОСУДА VII—VIII вв. НА ЮГЕ ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ Следствием развития гончарных центров на Пастырском городище и в балке Канцерка стало распространение их продукции на значительной территории Юго­Восточной Европы от Днестра до бассейна Северского Дон­ ца. Собраны данные о находках керамики обоих типов и проанализированы их территориальные и культурно­ хронологические особенности. Использованы данные о 21 пункте с находками пастырской гончарной посуды. На основании картографиро­ вания территория ее распространения очерчена от бассейна Южного Буга до Северского Донца, но абсолютное большинство находок сосредоточено в пределах лесостепной полосы. В пределах ареала выделяются четыре райо­ на концентрации находок (бассейн Южного Буга, Правобережье Среднего Днепра, Подесенье и Левобережье Среднего Приднепровья). Одиночные находки посуды пастырского типа известны в Надпорожье и в бассейне Северского Донца. Интересно, что большая часть находок пастырской керамики найдена достаточно далеко от самого городища. Расстояния между пунктами находок в районах концентрации составляют от 11—36 км (бас­ сейн Сулы и Псла) до 22—145 км (Среднее Поднепровье). Расстояние между ближайшими пунктами районов концентрации составляет от 95 до 200 км. По культурно­хронологической принадлежности девять памятников с находками пастырской посуды связа­ ны с пеньковской культурой, восемь поселений имеют как пеньковский слой, так и горизонт конца VII—VIII в., на двух раннесредневековый слой представлен материалами VIII—ІХ вв. В работе использованы данные о 21 пункте с канцерской керамикой. Территория этих находок простирает­ ся от междуречья Днестра и Южного Буга до левобережных приток Днепра (Ворскла, Псел). В пределах этого ареала прослеживается ряд районов концентрации: Южное Побужье, Среднее Приднепровье, Надпорожье и бассейн Ворсклы. Численность памятников с находками гончарной посуды в этих районах составляет от двух (Южный Буг) до семи (Надпорожье). Максимальный радиус распространения гончарной керамики канцерско­ го типа составляет 440 км (балка Канцерка—Семенки). Расстояния между пунктами находок в районах концен­ трации составляют от 2 км (левобережные притоки Днепра) до 205 км (междуречье Днестра и Буга). Расстояние между районами составляет от 120 до 295 км. Для всех перечисленных районов находки канцерской керамики присущие как для пеньковских поселений, так и древностей второй половины VII—VIII вв. Кроме славянских, канцерская посуда известна также на некоторых памятниках кочевников. Это Келегеи, Ясинове, а также Воз­ несенский комплекс. Сопоставление ареалов распространения пастырской и канцерской посуды демонстрирует совпадение районов концентрации находок в Среднем Приднепровье и Южном Побужье. На севере лесостепного Лево­ бережья (бассейны Сулы и Псла) преобладают памятники с пастырской керамикой, тогда как большинство находок канцерской посуды расположены в юго­восточном регионе (междуречье Псла и Ворсклы). Общей территориальной особенностью распространения канцерской посуды является ее тяготение к степному по­ рубежью. Находки пастырской посуды на памятниках Журавлиха и Целиков Бугор дают основания допускать более широкий, в сравнении с канцерским, хронологический диапазон ее бытования, что выходил за пределы VIII в. Ya.V. Volodarets­Urbanovych, A.V. Skyba WHEEL­MADE POTTERY OF THE 7th c. AND THE 8th c. IN THE SOUTH OF EASTERN EUROPE Development of pottery centres at Pastyrske hill­fort and in Kantserka gully sequenced in spreading their production on the vast territory of South­Eastern Europe from the Dnister River to the basin of the Siverskyi Donets River. Data on finds of ceramics of both types are collected, and their territorial, and cultural and chronological peculiarities are analysed. Data on 21 sites with finds of Pastyrske wheel­made pottery are used. Based on cartography, the territory of use of this pottery is outlined from the South Buh River basin to the Siverskyi Donets River, but absolute majority of the ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2 46 finds is concentrated within the forest­steppe zone. Four regions of concentration of the finds are determined within the area (the South Buh basin, the Dnipro right bank middle region, the Desna region, and the Dnipro left bank middle region). Single finds of Pastyrske type pottery are known in Nadporizzhya region and in the basin of the Siverskyi Donets River. It is interesting that most of finds of Pastyrske type pottery were found quite far from the hill­fort itself. Distances between places of finds in concentration areas are from 11—36 km (basin of the Sula and the Psel Rivers) to 22—145 km (the Dnipro River middle region). Distance between the nearest places of concentration areas is from 95 to 200 km. Based on cultural and chronological belonging, nine sites with finds of Pastyrske type pottery are related with Penkivska culture, eight settlements have both Penkivska culture layer, and a horizon of the end of the 7th c. and the 8th c., at two sites the Early Mediaeval layer is represented by the materials of the 8th and the 9th centuries. Data on 21 sites with Kantserka type ceramics was used in this paper. Area of these finds stretches from the territory between the Dnister and the South Buh Rivers to the left bank tributaries of the Dnipro River (the Vorskla and the Psel). Within this territory a series of concentration areas is traced: the South Buh River region, the Dnipro River middle region, Nadporizzhya region, and the Vorskla River basin. The number of sites with finds of wheel­made pottery in this regions is from two (the South Buh) to seven (Nadporizzhya). Maximum radius of distribution of wheel­made Kantserka type ceramics is 440 km (Kantserka­Semenky gully). Distances between places of finds in concentration areas are from 2 km (left bank tributaries of the Dnipro) to 205 km (area between the Dnister and the Buh). Distances between the areas are from 120 to 295 km. For all the mentioned regions finds of Kantserka type ceramics are known both for Penkivska culture settlements, and for the antiquities of the second half of the 7th c. and the 8th c. In addition to the Slavonic sites, Kantserka type pottery is known also at several nomads’ sites. These are Kelergei, Yasynove, and also Voznesenka complex (Гринченко 1950, с. 37—63; Приходнюк 2001а, с. 31, 33—34). Comparing the areas of distribution of Pastyrske and Kantserka type pottery, the coincidence of concentration areas of finds in the Dnipro River middle region and the South Buh River region should be noted. At the north of the Dnipro River forest­steppe region (the Sula and the Psel Rivers basins) sites with Pastyrske type ceramics prevail, while the majority of Kantserka type pottery finds are situated in the south­eastern region (territory between the Psel and the Vorskla Rivers). Common territorial peculiarity of distribution of Kantserka type pottery is its closeness to the area at the steppe border. Finds of Pastyrske type pottery at the sites Zhuravlykha and Tselykiv Buhor give grounds to presume that chronological range of its usage was wider then of Kantserka type pottery and came over the boundaries of the 8th c. Одним із проявів давньоруського гончарно­ го мистецтва було виготовлення поліхромної полив’яної кераміки. Розквіт полив’яної май­ стерності був обумовлений високим розвитком емальєрної справи, яка ґрунтувалася на місце­ вій сировинній базі. Тільки місцеве виробниц­ тво могло дозволити гончарам використовувати значну кількість емалей. І ця галузь представле­ на прекрасними зразками посуду, будівельних декоративних плиток, полив’яних іграшок і ін­ ших керамічних поробок. У цій роботі звернено увагу і зроблено спро­ бу узагальнити відомості про такі керамічні по­ робки як полив’яні орнаментовані вироби у формі яйця — так звані писанки. Ця категорія археологічного матеріалу неодноразово привер­ тала увагу відчизняних, польських і скандинавсь­ ких дослідників. Але знахідки лише описували. У деяких випадках автори обмежувалися визна­ ченням, не надаючи навіть малюнка. Коли ж на­ давали фото, вони, в основному, були чорно­білі та без опису кольорів поливи. Перша та, мабуть, і єдина спроба ґрунтовнішого дослідження була зроблена Т.І. Макаровою, яка охарактеризувала © А.О. СУШКО, 2011 А.О. Сушко ДАВНЬОРУСЬКІ ПИСАНКИ Зроблена спроба узагальнити дані про керамічні полив’яні орнаментовані вироби у формі яйця — так звані давньоруські писанки. К л ю ч о в і с л о в а: Київська Русь, гончарні вироби, пасанка, технологія.

Ähnliche Einträge